Search results

A fair balance, particularly in intellectual property law, is in fact the main purpose of legal régulation. And since the law (and legislation) is a developing, open, dynamic system, it spontaneously or consciously there are moments of inconsistency or imbalance, which are identified and to some extent eliminated. At the same time, in the conditions of hyperdynamic development of information space and control technologies, it should be as flexible as possible. In particular, balance of interests of the subjects of intellectual property rights can be ensured by giving them equal opportunities to realize these interests. In this case, the static balance of interests clearly can not be the optimal form of balancing interests of the subjects of intellectual property rights, because in certain circumstances it is objectively necessary to establish the priority of one interest over another. Ensuring a balance of interests is also a key goal of justice. Therefore, one of the ways to establish the optimal balance of interests in the field of intellectual property can be recourse to case law, in particular the case law of the European Court of Human Rights, as one of the meta-ideas underlying most legal positions of the ECtHR is the idea of balance of interests. Since the law cannot cover all relations (for quantitative, qualitative and economic reasons), principles come to the rescue, in particular the principle of fairness and the principle of proportionality, in the light of which conflicts of interest must be resolved. In each situation, the ECtHR examines the extent to which the public authorities have struck a fair balance between interests of society and the requirements of protecting the private interests of the individual. The relevance and necessity of legal restrictions means that the size (scope) of the public law restriction itself should be differentiated depending on the specific circumstances. As for the approach to the protection of intellectual property rights in general, it is noteworthy that the approach of the ECtHR does not differ from its usual approach: it considers and reconciles different rights and interests and assesses the necessity and proportionality of interference with a right protected by the Convention. ; Справедливий баланс, зокрема у праві інтелектуальної власності, фактично є основною метою правового регулювання. А оскільки право (й законодавство) є відкритою, динамічною, такою, що розвивається, системою, то в ньому спонтанно або свідомо виникають моменти неузгодженості, або дисбалансу, які виявляються й тією чи іншою мірою усуваються. Водночас в умовах гіпердинамічно-го розвитку інформаційного простору та технологій регулювання має бути максимально гнучким. Зокрема, баланс інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності може забезпечуватись наділенням їх рівними можливостями для реалізації цих інтересів. Водночас статична рівновага інтересів однозначно не може бути оптимальною формою збалансування інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності, оскільки за певних обставин об'єктивно необхідно встановлювати пріоритет одного інтересу над іншим. Також забезпечення балансу інтересів є однією із ключових завдань правосуддя. Тому одним зі способів установлення оптимального співвідношення інтересів у сфері інтелектуальної власності може слугувати звернення до судової практики, зокрема практики Європейського суду із прав людини, оскільки однією з метаідей, котрі лежать в основі більшості правових позицій ЄСПЛ є ідея балансу інтересів. Оскільки право не може охопити своїм регулюванням усі відносини (через кількісні, якісні та економічні причини), на допомогу приходять принципи, зокрема принцип справедливості та принцип пропорційності, зважаючи на які й повинні вирішуватись конфлікти інтересів. ЄСПЛ у кожній ситуації досліджує, наскільки було дотримано державною владою справедливий баланс між інтересами суспільства й вимогами захисту приватних інтересів окремої особи. Доречність та необхідність правових обмежень означає, що розмір (обсяг) самого публічно-правового обмеження має бути диференційований, залежно від конкретних обставин. Щодо підходу до захисту прав інтелектуальної власності загалом, показово, що підхід ЄСПЛ не відрізняється від його звичайного підходу: він розглядає й погоджує різні права та інтереси та оцінює необхідність і пропорційність утручання у здійснення певного права, захищеного Конвенцією.

The article analyzes the legislative innovations concerning the enforcement of court decisions on the recovery of alimony in Ukraine. The author analyzes the appropriateness of introducing new powers for enforcement agents from the point of view of maintaining a fair balance between the interests of the society and the interests of the debtor.This issue is urgent because of recent amendments to the Law of Ukraine "On enforcement proceedings." In cases of recovering alimony, state enforcement agents have powers to ban the debtor to use cars, weapons, to hunt, to leave the territory of Ukraine. The danger of abuses by the enforcement agent in the process of execution decisions on the recovering of alimony was noted as a result of changing the order of judicial control in this category of cases from preliminary to the subsequent. These restrictions can be imposed without obligatory preliminary judicial control, as well as in other cases. The actions of enforcement agents to exercise these new powers can be reviewed only with facultative subsequent judicial control, which violates fair balance. The author has analyzed the court practice in appealing of the enforcement agent actions while exercising new powers, which shows that facultative subsequent judicial control still works.It is indicated that introducing new powers only to state enforcement agents is incorrect. This situation is only the fault of the legislator, because private enforcement agents have the right to execute court decisions on alimony recovery as well as state ones, but private enforcement agents do not have the same powers as state enforcement agents do. It can even be called discrimination of private enforcement agents. The amendments to the law are recommended to provide private enforcement agents with the same powers in cases of recovering alimony, as well as to state enforcement agents.In order to comply with the fair balance, it is proposed to extend the list of cases in which it is prohibited to apply restrictions on debtors in enforcement proceedings for the recovery of alimony.Article received 28.02.2019 ; У статті проведено аналіз законодавчих новел, що стосуються виконання судових рішень про стягнення аліментів. Розглянуто доречність запровадження нових повноважень для виконавців з погляду дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами боржника. Досліджено судову практику щодо оскарження дій виконавців під час здійснення ними нових повноважень. Вказано на неправильність надання нових прав виключно державним виконавцям. З метою дотримання справедливого балансу запропоновано розширити перелік випадків, за яких заборонено застосовувати обмеження щодо боржників у виконавчих провадженнях зі стягнення аліментів. Зазначено про небезпеку зловживань виконавцями під час виконання рішень про стягнення аліментів унаслідок зміни порядку судового контролю в цій категорії справ із попереднього на наступний. Рекомендовано внесення змін до законодавства для надання приватним виконавцям таких самих повноважень у провадженнях зі стягнення аліментів, як і державним виконавцям.Матеріал надійшов 28.02.2019

The article analyzes the legislative innovations concerning the enforcement of court decisions on the recovery of alimony in Ukraine. The author analyzes the appropriateness of introducing new powers for enforcement agents from the point of view of maintaining a fair balance between the interests of the society and the interests of the debtor.This issue is urgent because of recent amendments to the Law of Ukraine "On enforcement proceedings." In cases of recovering alimony, state enforcement agents have powers to ban the debtor to use cars, weapons, to hunt, to leave the territory of Ukraine. The danger of abuses by the enforcement agent in the process of execution decisions on the recovering of alimony was noted as a result of changing the order of judicial control in this category of cases from preliminary to the subsequent. These restrictions can be imposed without obligatory preliminary judicial control, as well as in other cases. The actions of enforcement agents to exercise these new powers can be reviewed only with facultative subsequent judicial control, which violates fair balance. The author has analyzed the court practice in appealing of the enforcement agent actions while exercising new powers, which shows that facultative subsequent judicial control still works.It is indicated that introducing new powers only to state enforcement agents is incorrect. This situation is only the fault of the legislator, because private enforcement agents have the right to execute court decisions on alimony recovery as well as state ones, but private enforcement agents do not have the same powers as state enforcement agents do. It can even be called discrimination of private enforcement agents. The amendments to the law are recommended to provide private enforcement agents with the same powers in cases of recovering alimony, as well as to state enforcement agents.In order to comply with the fair balance, it is proposed to extend the list of cases in which it is prohibited to apply restrictions on debtors in enforcement proceedings for the recovery of alimony.Article received 28.02.2019 ; У статті проведено аналіз законодавчих новел, що стосуються виконання судових рішень про стягнення аліментів. Розглянуто доречність запровадження нових повноважень для виконавців з погляду дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами боржника. Досліджено судову практику щодо оскарження дій виконавців під час здійснення ними нових повноважень. Вказано на неправильність надання нових прав виключно державним виконавцям. З метою дотримання справедливого балансу запропоновано розширити перелік випадків, за яких заборонено застосовувати обмеження щодо боржників у виконавчих провадженнях зі стягнення аліментів. Зазначено про небезпеку зловживань виконавцями під час виконання рішень про стягнення аліментів унаслідок зміни порядку судового контролю в цій категорії справ із попереднього на наступний. Рекомендовано внесення змін до законодавства для надання приватним виконавцям таких самих повноважень у провадженнях зі стягнення аліментів, як і державним виконавцям.Матеріал надійшов 28.02.2019

The article analyzes the legislative innovations concerning the enforcement of court decisions on the recovery of alimony in Ukraine. The author analyzes the appropriateness of introducing new powers for enforcement agents from the point of view of maintaining a fair balance between the interests of the society and the interests of the debtor.This issue is urgent because of recent amendments to the Law of Ukraine "On enforcement proceedings." In cases of recovering alimony, state enforcement agents have powers to ban the debtor to use cars, weapons, to hunt, to leave the territory of Ukraine. The danger of abuses by the enforcement agent in the process of execution decisions on the recovering of alimony was noted as a result of changing the order of judicial control in this category of cases from preliminary to the subsequent. These restrictions can be imposed without obligatory preliminary judicial control, as well as in other cases. The actions of enforcement agents to exercise these new powers can be reviewed only with facultative subsequent judicial control, which violates fair balance. The author has analyzed the court practice in appealing of the enforcement agent actions while exercising new powers, which shows that facultative subsequent judicial control still works.It is indicated that introducing new powers only to state enforcement agents is incorrect. This situation is only the fault of the legislator, because private enforcement agents have the right to execute court decisions on alimony recovery as well as state ones, but private enforcement agents do not have the same powers as state enforcement agents do. It can even be called discrimination of private enforcement agents. The amendments to the law are recommended to provide private enforcement agents with the same powers in cases of recovering alimony, as well as to state enforcement agents.In order to comply with the fair balance, it is proposed to extend the list of cases in which it is prohibited to apply restrictions on debtors in enforcement proceedings for the recovery of alimony.Article received 28.02.2019 ; У статті проведено аналіз законодавчих новел, що стосуються виконання судових рішень про стягнення аліментів. Розглянуто доречність запровадження нових повноважень для виконавців з погляду дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами боржника. Досліджено судову практику щодо оскарження дій виконавців під час здійснення ними нових повноважень. Вказано на неправильність надання нових прав виключно державним виконавцям. З метою дотримання справедливого балансу запропоновано розширити перелік випадків, за яких заборонено застосовувати обмеження щодо боржників у виконавчих провадженнях зі стягнення аліментів. Зазначено про небезпеку зловживань виконавцями під час виконання рішень про стягнення аліментів унаслідок зміни порядку судового контролю в цій категорії справ із попереднього на наступний. Рекомендовано внесення змін до законодавства для надання приватним виконавцям таких самих повноважень у провадженнях зі стягнення аліментів, як і державним виконавцям.Матеріал надійшов 28.02.2019

Дослідження значення принципу пропорційності у дотриманні демократії: якщо державні органи, обрані суспільством, обмежують права конкретної особи, то це може здійснюватись в інтересах суспільства; особа, конкретне право якої обмежене, не позбавлена цього права: мінімум звуження не менший за обов'язковий конвенційний рівень відповідно до легітимної мети. Помічено, що ЄСПЛ тлумачить принцип пропорційності як необхідність пошуку справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав конкретної особи; мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. З'ясовано, що Суд розглядає справедливий баланс інтересів суспільства і особи як вимогу демократії. Ключові слова: демократія, принцип пропорційності, інформаційні права і свободи людини.Музычук Е. С. Принцип пропорциональности в работе Суда и его связь с демократией / Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, Украина, Луцк.Исследование значения принципа пропорциональности в соблюдении демократии: если государственные органы, избранные обществом, ограничивают права конкретной личности, то это может осуществляться в интересах общества; личность, конкретное право которой ограничено, не лишена этого права: минимум ограничения не меньший чем обязательный конвенционный уровень соответственно легитимной цели. Замечено, что ЕСПЧ толкует принцип пропорциональности как необходимость поиска справедливого баланса между общими интересами общества и требованиями фундаментальных прав конкретной личности; должны быть соблюденены разумные пропорции между использоваными средствами и достигнутыми целями. Установлено, что Суд рассматривает справедливый баланс интересов общества и личности как требование демократии.Ключевые слова: демократия, принцип пропорциональности, информационные права и свободы человека.Muzychuk E. S. The Principle of Balance in Court Work and Correlation with Democracy / Lesya Ukrainka Eastern European University, Ukraine, Lutsk.The research considers the importance of principle of Balance for the observance of democracy. It has been proved that, when the state bodies, elected by the people, restrict the individual rights it may be done in the public interests and a person, the specific legal right of which is restricted, is not deprived of it –it is a minimum constriction of the right which is not narrower than a mandatory conventional level in assordance with the legal goal. It has been emphasized that ECPL (European Court on Human Rights) interprets the principle of balance as a necessity of searching a fair balance between the general interests and the demand for the fundamental rights for a concrete individual; reasonable proportions should be observed concerning the means used and the goals achived. It has been concluded that Court considers a fair balance of the public interests and the interests of an individual as the basic requirement of democracy.Key words: democracy, the Principle of Balance, informative rights and freedoms of man.

This paper is devoted to the study of legal issues of the fairness of court decisions. The right to a fair trial is a generally recognized rule of law, which is linked to the international principle of the rule of law, and is also a peremptory norm to which national law must comply. The definition of the right to a fair trial has been enshrined in international instruments, in particular in the Covenant on Civil and Political Rights. It not only proclaims the right to a fair trial, but also specifies the specific obliga-tions of the State with regard to the organization of safe-guards to enforce the right to judicial protection. In par-ticular, it envisages the equality of all before the courts and tribunals in the possibility of obtaining procedural freedoms when considering a particular case.The content of the legal concept of the right to a fair trial as one of the basic elements of the mechanism of pro-tection of human rights and freedoms is analyzed in the work. It was found to be multifaceted and complex. The requirement of justice of justice is determined by the de-gree of compliance with the whole system of guarantees, which include mechanisms of both substantive and pro-cedural nature. One of the main issues is the publicity of the case and the equality of persons before the law and the court. Issues related to the administration of justice have been explored where court decisions are sufficient to enable participants to argue their position, to clarify the reasons and grounds on which it is based. This takes into account that the boundaries of the obligation of an equal approach to the procedural legal position of the par-ties may differ depending on the nature of the decision and should be assessed in the light of the circumstances of each case. On the basis of the case study of the ECtHR, the essence of the legal principle has been established, according to which the case should be conducted in such conditions that do not put the party at a material disad-vantage with respect to the other party. In this sense, the legal nature of such phenomena as the "equality of arms" of the participants in the process and the "fair balance" between the parties are investigated.Taking into account the case-law of the European Court of Justice, the article examines procedural issues regarding the equality of parties, which often border and even intersect with other rules that ensure the fairness of justice, such as publicity, openness, dispositiveness, etc. ; Дана праця присвячена дослідженню правових пи-тань справедливості судових рішень. Право на чесний суд є загальновизнаною нормою права, яка пов'язана з міжнародним принципом верховенства права, а та-кож є імперативною нормою, якій має відповідати на-ціональне законодавство. Визначення права на спра-ведливий судовий розгляд закріплене у міжнародних актах, зокрема у Пакті про громадянські і політичні права. У ньому не лише проголошується право на спра-ведливий судовий розгляд, але і вказуються конкретні обов'язки держави щодо організації гарантій для забез-печення реалізації права на судовий захист. Зокрема, передбачається рівність усіх перед судами і трибуна-лами у можливості отримати процесуальні свободи при розгляді конкретної справи.У роботі аналізується зміст юридичного понят-тя права на справедливий судовий розгляд як одного з основних елементів механізму захисту прав і сво-бод людини. Встановлено, що воно є багатоманітним і комплексним. Вимога справедливості правосуддя визначається ступенем дотримання цілої системи га-рантій, до числа яких відносяться механізми як ма-теріально-правового, так і процесуального характеру. Одними з головних є публічність розгляду справ та рів-ність осіб перед законом і судом. Досліджено пробле-ми, пов'язані зі здійсненням правосуддя, коли судові рішення мають в достатній мірі надавати учасникам можливості аргументувати свою позицію, висвітлю-вати мотиви та підстави, на яких вона базується. При цьому враховується, що межі обов'язку однакового підходу до процесуального правового становища сто-рін можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у контексті обставин кожної спра-ви. На підставі вивчення конкретних справ ЄСПЛ з'я-совано сутність правового принципу, за яким розгляд справи має відбуватися в таких умовах, які не ставлять учасника у істотно невигідне становище відносно дру-гої сторони. У даному сенсі досліджено правову приро-ду таких понять, як «рівність озброєння учасників про-цесу», «справедливий баланс між сторонами».Беручи до уваги практику Європейського суду, автор проаналізував процесуальні питання щодо рівно-сті сторін, які часто межують та навіть перетинаються з іншими правилами, що забезпечують справедливість судочинства, такими як публічність розгляду, відкри-тість процесу, диспозитивність тощо.

The article is devoted to the administrative and legal regulation of the functioning of economic entities and the role of individual public authorities in the legal relations that arise in the interaction of corporations with the state. It is established that under the administrative and legal regulation should be seen as a purposeful process of exercising state influence in the face of its competent authorities through certain legal means on the participants of the relevant legal relations, including legal entities. It was found that the purpose of the subjects of power in cooperation with the business sector is to monitor compliance with corporate law and administrative and legal intervention to protect the violated rights of corporate parties or the implementation of state corporate rights management and administrative services. In fact, the type of administrative and legal regulation for corporate enterprises characterizes the general direction of the impact of law on public relations in the process of doing business. The conditional division of competencies of subjects of power into three large groups has been carried out: 1) powers aimed at monitoring compliance with corporate legislation; 2) powers aimed at protecting the violated rights and interests of active participants in corporate relations; 3) powers related to the management of state corporate rights. In addition, the statement was clarified that the administrative and legal regulation of corporate relations has a significant impact on the comprehensive activities of the state, and for all involved in this process of business entities (business and non-profit entities). It is also investigated that the effective functioning of corporate enterprises is positively influenced by administrative and legal means, methods and techniques of appropriate regulation of existing legal relations. It was found that the essential task of entities performing public authority management functions is to establish, maintain and control compliance with the general and equal for all business entities conditions to ensure their maximum focus on meeting the existing needs. In other cases, the violation of the law by any of the participants in the legal relationship results in a clear non-compliance with the criteria of legality and disturbs the fair balance between the interests of corporate enterprises and the authorities. ; Стаття присвячена адміністративно-правовому регулюванню функціонування суб'єктів господарювання та ролі окремих органів державної влади у правовідносинах, що виникають під час взаємодії корпорацій із державою. Встановлено, що адміністративно-правове регулювання розуміємо як цілеспрямований процес здійснення впливу держави в особі її компетентних органів за допомогою визначених правових засобів на учасників відповідних правовідносин, зокрема і юридичних осіб. З'ясовано, що призначення суб'єктів владних повноважень під час взаємодії зі сферою господарювання полягає у здійсненні ними контролю за дотриманням корпоративного законодавства й адміністративно-правового втручання для захисту порушених прав учасників корпоративних правовідносин або реалізації управління державними корпоративними правами та надання адміністративних послуг. Фактично, тип адміністративно-правового регулювання для корпоративних підприємств характеризує загальну спрямованість впливу права на суспільні відносини у процесі здійснення підприємницької діяльності. Здійснено умовний розподіл компетенцій суб'єктів владних повноважень на три великі групи: 1) повноваження, спрямовані на контроль за дотриманням корпоративного законодавства; 2) повноваження, спрямовані на захист порушених прав та інтересів активних учасників корпоративних відносин; 3) повноваження, пов'язані з управлінням державними корпоративними правами. Окрім того, було уточнено твердження стосовно того, що адміністративно-правове регулювання корпоративних правовідносин має істотний вплив як на всебічну діяльність держави, так і на всіх заді-яних у цьому процесі суб'єктів господарювання (підприємницькі та некомерційні суб'єкти). Також досліджено, що на ефективне функціонування корпоративних підприємств позитивно впливають адміністративно-правові засоби, способи та методи відповідного регулювання наявних правовідносин. З'ясовано, що суттєвим завданням суб'єктів, які виконують публічно-владні управлінські функції, є встановлення, підтримання й контроль за додержанням загальних та рівних для всіх суб'єктів господарювання умов забезпечення їхньої максимальної спрямованості на задоволення чинних необхідних потреб. В іншому разі порушення законодавства будь-ким з учасників правовідносин має наслідком очевидну невідповідність критеріям законності та порушує справедливий баланс між інтересами корпоративних підприємств та носіями влади.

Ця стаття спрямована на дослідження нових питань і проблем, пов'язаних із захистом авторського права та збалансуванням інтересів авторів, суспільства та споживачів у зв'язку з розвитком можливостей цифрових технологій. Формування авторського права в цифровому просторі насамперед вимагає врахування особливостей цифрового середовища, де копіювання, розповсюдження та доступ до контенту стають простішими та доступнішими. Це значно ускладнює завдання захисту авторських прав. Концепція авторського права в цифровому просторі також потребує оновлення та адаптації до нових реалій. Зміст авторського права в цифровому просторі має враховувати не лише інтереси авторів, а й права споживачів і суспільства в цілому. Загалом формування, концепція та зміст авторського права в цифровому просторі потребують постійного оновлення та адаптації до нових викликів та технологічних змін. Він регулює такі питання, як захист авторських прав в онлайн-середовищі, застосування технічних заходів для захисту цифрових авторських прав для запобігання несанкціонованому використанню творів, наприклад копіюванню чи розповсюдженню. Зміст авторського права в цифровому просторі також враховує питання, пов'язані з цифровим правом доступу до інформації та характеристиками персональних даних і конфіденційністю при передачі та використанні цифрового контенту. Необхідно розробити нові підходи, закони та міжнародні договори, узгоджені між усіма зацікавленими сторонами, щоб забезпечити захист авторських прав і справедливий розподіл інтересів в епоху цифрових технологій. Загалом законодавство про авторське право в цифровому просторі прагне підтримувати баланс між захистом авторів і забезпеченням доступу до інформації, враховуючи можливості, які надають цифрові технології. Він також продовжує розвиватися та адаптуватися до змін у технології та поведінці користувачів, щоб ефективно регулювати використання творів, захищених авторським правом, у цифровому середовищі.

The article is devoted to the study of one of the most effective international bodies in the field of protectionof human rights and freedoms – the European Court of Human Rights (ECHR), an important function of which isto ensure the steady observance and implementation of the Convention norms by the participating states, in particular, on the protection of property rights. In particular, changes to national legislation are analyzed in the contextof the ECHR law enforcement practice as a source of law when considering cases by Ukrainian courts, including caseson the protection of property rights. The author concludes that the court defends only those rights that are prescribedin the Convention and its Protocols. The author draws attention to the fact that the importance of the Convention isdetermined, in particular, by the breadth of rights enshrined therein and their interpretation.The ECHR judicial practice in the field of property rights protection is analyzed, and the main positions of the ECHRregarding legal nature and content of the concepts "property", "possessions", "right to protect property rights", "property protection" and "legal expectations" are examined. It is shown that property in the context of the ECHR practicemay include an impressive list of assets of both tangible and intangible nature, in particular, real estate, movableproperty, the right to retirement, company shares, business interests related to business management, as well asclient management (business reputation, intangible assets, etc.), the company's clients, legal settlements regardingthe occurrence of certain circumstances, the decision of the arbitration body in connection with the dispute, etc.Considerable attention is given to the study of the concept and content of property rights in accordance withthe Protocol 1 to the European Convention on Human Rights, in particular, in the context of peaceful enjoymentof their property. The main components of the principle of lawful interference with possessions are revealed, namely:a) whether the interference is lawful; b) whether it pursues a "public interest"; c) whether such a measure (interference with the right to peaceful enjoyment of possessions) is proportional to defined goals.Analyzing the ECHR practice, when considering cases in which it is a violation of the norms of Art. 1 of the First Protocol, the author concludes that the Court proceeds from an analysis of three parts of the norm in their totality:1) the principle of peaceful enjoyment of possessions; 2) violation of such a principle; 3) control over the exerciseof the right to peaceful enjoyment of possessions.Simultaneously, the author also discloses related issues (fair balance, boundaries of permitted interference, etc.). ; Статья посвящена исследованию одного из наиболее эффективных международных органов в сфере защиты прав и свобод человека – Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ), важной функцией которого является обеспечение неуклонного соблюдения и выполнения норм конвенции государствами-участниками, в частности, по вопросам защиты права собственности. В частности, проанализированы изменения к национальному законодательству в разрезе правоприменительной практики ЕСПЧ как источника права при рассмотрении дел украинскими судами, в том числе дел о защите права собственности.Автор приходит к выводу, что суд встает на защиту только тех прав, которые прописаны в Конвенции и Протоколах к ней. Внимание автора обращается на то, что важность Конвенции обусловлена в частности широтой закрепленных в ней прав и их толкованием. Анализируется прецедентная практика ЕСПЧ в сфере защиты права собственности, а также исследуются основные позиции ЕСПЧ относительно юридической природы и содержания понятий «имущество», «собственность», «право защиты права собственности», «защита имущества» и «законные ожидания». Показано, что к собственности в контексте практики ЕСПЧ может относиться внушительный перечень активов как материального, так и нематериального характера, в частности недвижимое имущество, движимое имущество, право на пенсию, акции компании, хозяйственные интересы, связанные с управлением бизнесом, а также управление клиентурой (деловая репутация, нематериальные активы и т.д.), клиенты компании, законные расчеты относительно наступления определенных обстоятельств, решение арбитражного органа в связи со спором и тому подобное.Значительное внимание в работе уделяется исследованию понятия и содержания права собственностив соответствии с Протоколом 1 к Европейской конвенции по правам человека, в частности, в контексте мирноговладения своей собственностью. Раскрываются главные составляющие принципа правомерного вмешательства в право собственности, а именно: а) является ли вмешательство законным; б) преследует ли оно «общественный интерес»; в) является ли такая мера (вмешательство в право на мирное владение имуществом) пропорциональным определенным целям.Анализируя практику ЕСПЧ, при рассмотрении дел в которых речь идет о нарушении норм ст. 1 Первого Протокола, автор приходит к выводу, что Суд исходит из анализа трех частей нормы в их совокупности: 1) принципмирного владения имуществом; 2) нарушение такого принципа; 3) контроль за осуществлением права на мирное владение имуществом. Параллельно автором раскрываются также и смежные вопросы (справедливый баланс, границы дозволенного вмешательства и т. д.). ; Стаття присвячена дослідженню одного з найбільш ефективних міжнародних органів в сфері захисту праві свобод людини – Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), важливою функцією якого є забезпечення неухильного дотримання і виконання норм конвенції державами-учасниками, зокрема, з питань захисту права власності. Зокрема, проаналізовано зміни до національного законодавства в розрізі правозастосовної практики ЄСПЛяк джерела права при розгляді справ українськими судами, в тому числі справ про захист права власності.Автор приходить до висновку, що суд встає на захист тільки тих прав, які прописані в Конвенції та протоколахдо неї. Увага автора звертається на те, що важливість Конвенції обумовлена зокрема широтою закріплених в нійправ і їх тлумаченням. Аналізується прецедентна практика ЄСПЛ у сфері захисту права власності, а також досліджуються основні позиції ЄСПЛ щодо юридичної природи та змісту понять «майно», «власність», «право захиступрава власності», «захист майна» і «законні очікування». Показано, що до власності в контексті практики ЄСПЛможе ставитися значний перелік активів як матеріального, так і нематеріального характеру, зокрема нерухомемайно, рухоме майно, право на пенсію, акції компанії, господарські інтереси, пов'язані з управлінням бізнесом,а також управління клієнтурою ( ділова репутація, нематеріальні активи і т.д.), клієнти компанії, законні розрахунки щодо настання певних обставин, рішення арбітражного органу в зв'язку з суперечкою тощо.Значна увага в роботі приділяється дослідженню поняття і змісту права власності відповідно до Протоколу 1 доЄвропейської конвенції з прав людини, зокрема, в контексті мирного володіння своєю власністю. Розкриваються головні складові принципу правомірного втручання в право власності, а саме: а) чи є втручання законним;б) переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним певним цілям.Аналізуючи практику ЄСПЛ, при розгляді справ в яких мова йде про порушення норм ст. 1 Першого Протоколу,автор приходить до висновку, що Суд виходить з аналізу трьох частин норми в їх сукупності: 1) принцип мирноговолодіння майном; 2) порушення такого принципу; 3) контроль за здійсненням права на мирне володіння майном.Паралельно автором розкриваються також і суміжні питання (справедливий баланс, межі дозволеного втручання і т.д.).

Relevance. In search of optimal ways to improve the regulatory framework and unify the practice of using the resource "anti-corruption" restrictions as a tool to prevent corruption in its various external forms of manifestation to significantly improve the efficiency, effectiveness of such use is quite possible and advisable to form a completely new, consistent with the latter achievements of legal science, doctrinal basis for thematic rulemaking and law enforcement. The updated professional doctrinal provisions on the implementation of "filters" of defective regulatory frameworks for the use of "anti-corruption" restrictions may serve as an element of such foundation. One of mentioned above provisions is the "proportionality test". The observance of its elements can eliminate the preconditions for "defect" of the normative aspect of the resource "anti-corruption" restrictions and significantly increase the efficiency of their use. The subject of the study is "test and proportionality" as a prerequisite for the effective use of the resource "anti-corruption" restrictions. The object of the study is the public relations that arise in the process of compliance with the "proportionality test" during the use of the resource "anti-corruption" restrictions. The methodology of research is formed by a set of general scientific and special methods of scientific knowledge. As a basic method - dialectical, additionally used methods of semantic analysis, logical, comparative, modeling, forecasting. Research results. Throughout the diversity of anti-corruption measures (such as corruption offenses), anti-corruption restrictions are effective, aimed directly at eliminating any prerequisites for use by persons authorized to perform the tasks and functions of the state or local government, for the realization and protection of their augmented interests or the private interests of loved ones. However, the "defect" of the legal framework for the use of their resource (selectivity of fixing the "basic" terminological apparatus, oversaturation of evaluation provisions, "open" lists, the presence of banquet, withdrawal standards, the absence of clearly defined "limits", erroneous identification of prohibitions and (prohibition), etc.) significantly complicates enforcement, and therefore reduces the efficiency of their resource use. It is quite possible to eliminate the corresponding problem by adhering to the "proportionality test" in its "broad" sense (elements of which are: relevance (legality, legal certainty, adherence to a legitimate aim), necessity (minimizing interference with a person's "private autonomy", use of less intrusive means of interference), proportionality (the "fair" balance of public and private interests, the appeal of "excessive" interference, compensation for harm) while improving the regulatory framework and unifying the practice effect and the proper use of appropriate tools to prevent corruption. ; Pertinencia. En busca de formas óptimas para mejorar el marco regulatorio y unificar la práctica de usar las restricciones "anticorrupción" de los recursos como una herramienta para prevenir la corrupción en sus diversas formas externas de manifestación para mejorar significativamente la eficiencia, la efectividad de dicho uso es bastante posible y aconsejable formar una base completamente nueva, consistente con los últimos logros de la ciencia jurídica, la base doctrinal para la elaboración de normas temáticas y la aplicación de la ley. Las disposiciones doctrinales profesionales actualizadas sobre la implementación de "filtros" de marcos regulatorios defectuosos para el uso de restricciones "anticorrupción" pueden servir como un elemento de tal fundamento. Una de las disposiciones mencionadas anteriormente es la "prueba de proporcionalidad". La observancia de sus elementos puede eliminar las condiciones previas para el "defecto" del aspecto normativo de las restricciones "anticorrupción" de los recursos y aumentar significativamente la eficiencia de su uso. El tema del estudio es "prueba y proporcionalidad" como requisito previo para el uso efectivo de las restricciones de recursos "anticorrupción". El objeto del estudio son las relaciones públicas que surgen en el proceso de cumplimiento de la "prueba de proporcionalidad" durante el uso de las restricciones de recursos "anticorrupción". La metodología de investigación está formada por un conjunto de métodos científicos generales y métodos especiales de conocimiento científico. Como método básico: dialéctico, métodos utilizados adicionalmente de análisis semántico, lógico, comparativo, modelado, pronóstico. Resultados de la investigacion. A lo largo de la diversidad de medidas anticorrupción (como los delitos de corrupción), las restricciones anticorrupción son efectivas, dirigidas directamente a eliminar cualquier requisito previo para el uso de personas autorizadas para realizar las tareas y funciones del gobierno estatal o local, para la realización y protección de sus intereses aumentados o los intereses privados de sus seres queridos. Sin embargo, el "defecto" del marco legal para el uso de sus recursos (selectividad para la fijación del aparato terminológico "básico", sobresaturación de las disposiciones de evaluación, listas "abiertas", la presencia de banquetes, normas de retiro, la ausencia de definiciones claramente definidas "límites", identificación errónea de prohibiciones y (prohibición), etc.) complica significativamente la aplicación y, por lo tanto, reduce la eficiencia del uso de sus recursos. Es muy posible eliminar el problema correspondiente adhiriéndose a la "prueba de proporcionalidad" en su sentido "amplio" (elementos de los cuales son: relevancia (legalidad, seguridad jurídica, adhesión a un objetivo legítimo), necesidad (minimizando la interferencia con la persona "autonomía privada", uso de medios menos intrusivos de interferencia), proporcionalidad (el equilibrio "justo" de intereses públicos y privados, el atractivo de la interferencia "excesiva", compensación por daños) al tiempo que mejora el marco regulatorio y unifica el efecto de la práctica y El uso adecuado de las herramientas apropiadas para prevenir la corrupción. ; Актуальність. В умовах пошуку оптимальних шляхів удосконалення нормативних засад та уніфікації практики використання ресурсу «антикорупційних» обмежень як інструменту запобігання корупції у різних її зовнішніх формах прояву задля істотного підвищення результативності, дієвості такого використання цілком можливим і доцільним є формування абсолютно нового, такого, що узгоджується із останніми досягненнями правової науки, доктринального базису для тематичної нормотворчості та правозастосування. Складовою такого фундаменту можуть слугувати оновлені фахові доктринальні положення стосовно впровадження «фільтрів» дефектності нормативно-правових засад використання «антикорупційних» обмежень, одним із яких є «тест на пропорційність», дотримання елементів якого й дозволяє усунути передумови «дефектності» нормативного аспекту ресурсу «антикорупційних» обмежень та істотно підвищити ефективність їх використання. Предметом дослідження є «тест та пропорційність» як передумова ефективного використання ресурсу «антикорупційних» обмежень. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які вникають у процесі дотримання «тесту на пропорційність» при використанні ресурсу «антикорупційних» обмежень. Методологію дослідження формує сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Як базовий визначається діалектичний, додатково використовуються методи семантичного аналізу, логіко-юридичний, порівняльно-правовий, моделювання, прогнозування. Результати дослідження. Серед всього розмаїття засобів запобігання корупції (зокрема, правопорушенням, пов'язаним із корупцією) дієвими є «антикорупційні» обмеження, зорієнтовані безпосередньо на усунення будь-яких передумов для використання особами, уповноваженими на виконання завдань і функцій держави або місцевого самоврядування, переваг публічної служби для реалізації та захисту своїх призваних інтересів або ж приватних інтересів близьких осіб. Однак «дефектність» нормативно-правових засад використання їх ресурсу (вибірковість закріплення «базового» термінологічного апарату, перенасиченість оціночними положеннями, «відкритими» списками, наявність банкетних, відсильних норм, відсутність чітко визначених «меж», помилкове ототожнення заборон та обмежень («м'якої» заборони) тощо) істотно ускладнює правозастосування, а отже знижує ефективність використання їх ресурсу. Усунути відповідну проблему цілком можливо за рахунок дотримання «тесту на пропорційність» у «широкому» його розумінні (елементами якого є: доречність (законність, правова визначеність, дотримання легітимної мети), необхідність (мінімізація втручання у «приватну автономію» особи, використання менш інтрузивних засобів втручання), сумірність («справедливий» баланс публічних та приватних інтересів, оскарження «надмірного» втручання, відшкодування завданої шкоди) одночасно удосконаливши нормативні засади та уніфікувавши практику ефективного використання відповідних інструментів запобігання корупції.