Suchergebnisse

The article provides a comprehensive analysis of the stakeholders' impact on the development of the European Union and identifies prospects for the stakeholders' development and building out appropriate institutions for Ukraine. Globalization, transition of a number of Western countries to the initial stage of an information society, formation of the world economic system, formation of a "risk society" - all these and other factors have led to the transformation of stakeholders in the European Union. The new stakeholders, namely, the global civil society, the transnational capitalist class, the blurred middle class and the precariat, the knowledge-class, the under-class are changing the foundations of the modern world order. Against the background of globalization, the global economic crisis of 2008-2013, many countries are trying to avoid considerable shocks by deepening cooperation, participation in certain integration processes, coordination with other countries or international organizations to address issues of stabilizing their own socio-economic situation. Ukraine has also chosen this strategy by signing and ratifying the Association Agreement with the EU in 2014. For Ukraine, the example of the enlargement of the European Union in 2004 is a heuristic, because the mechanism of admission of new participants is still relevant today. The key components of the country's preparation algorithm were economic transformations, democratization of the country's governance, increase of energy efficiency, and synchronization of legal norms with the EU. ; В статье выполнен комплексный анализ влияния стейкхолдеров на развитие Европейского Союза и определены перспективы развития стейкхолдеров и построения соответствующих организаций для Украины. Глобализация, переход ряда стран Запада на начальную стадию информационного общества, формирование мировой системы экономики, становление «общества риска» - все эти и другие факторы привели к трансформации стейкхолдеров в Европейском Союзе. Новые стейкхолдеры - глобальное гражданское общество, транснациональный капиталистический класс, размытый средний класс и прекариат, класс интеллектуалов (knowledge-class), андекласс (under-class) меняют основы современного мирового порядка. На фоне процессов глобализации, мирового экономического кризиса 2008-2013 гг., многие государства пытаются избежать значительных потрясений путем углубления сотрудничества, участия в определенных интеграционных процессах, координации усилий с другими странами или международными организациями для решения вопросов стабилизации собственной социально-экономической ситуации. Такую стратегию выбрала и Украины, путем подписания и ратификации в 2014 г. соглашения об ассоциации с ЕС. Для Украины эвристическим является пример расширения Европейского Союза в 2004 году, потому что наработанный механизм принятия новых участников является актуальным и сегодня. Ключевыми составляющими частями алгоритма подготовки страны становились экономические преобразования, демократизация управления страной, повышение энергоэффективности, синхронизация правовых норм с ЕС. ; У статті виконано комплексний аналіз впливу стейкхолдерів на розвиток Європейського Союзу та визначено перспективи розвитку стейкхолдерів та побудови відповідних інституцій для України. Глобалізація, перехід ряду країн Заходу на початкову стадію інформаційного суспільства, формування світової системи економіки, становлення «суспільства ризику» - усі ці та інші чинники призвели до трансформації стейкхолдерів в Європейському Союзі. Нові стейкхолдери - глобальне громадянське суспільство, транснаціональний капіталістичний клас, розмитий середній клас та прекаріат, клас інтелектуалів (knowledge-class), андеклас (under-class) змінюють основи сучасного світового порядку. На тлі процесів глобалізації, світової економічної кризи 2008-2013 рр., багато держав намагаються уникнути значних потрясінь шляхом поглиблення співпраці, участі у певних інтеграційних процесах, координації зусиль з іншими країнами або міжнародними організаціями задля вирішення питань стабілізації власної соціально-економічної ситуації. Таку стратегію обрала й Україна, шляхом підписання і ратифікації у 2014 р. угоди про асоціацію з ЄС. Для України, евристичним є приклад розширення Європейського Союзу у 2004 році, бо напрацьований механізм прийняття нових учасників є актуальним і на сьогодні. Ключовими складовими частинами алгоритму підготовки країни ставали економічні перетворення, демократизація управління країною, підвищення енергоефективності, синхронізація правових норм з ЄС.

The article provides a comprehensive analysis of the stakeholders' impact on the development of the European Union and identifies prospects for the stakeholders' development and building out appropriate institutions for Ukraine. Globalization, transition of a number of Western countries to the initial stage of an information society, formation of the world economic system, formation of a "risk society" - all these and other factors have led to the transformation of stakeholders in the European Union. The new stakeholders, namely, the global civil society, the transnational capitalist class, the blurred middle class and the precariat, the knowledge-class, the under-class are changing the foundations of the modern world order. Against the background of globalization, the global economic crisis of 2008-2013, many countries are trying to avoid considerable shocks by deepening cooperation, participation in certain integration processes, coordination with other countries or international organizations to address issues of stabilizing their own socio-economic situation. Ukraine has also chosen this strategy by signing and ratifying the Association Agreement with the EU in 2014. For Ukraine, the example of the enlargement of the European Union in 2004 is a heuristic, because the mechanism of admission of new participants is still relevant today. The key components of the country's preparation algorithm were economic transformations, democratization of the country's governance, increase of energy efficiency, and synchronization of legal norms with the EU. ; В статье выполнен комплексный анализ влияния стейкхолдеров на развитие Европейского Союза и определены перспективы развития стейкхолдеров и построения соответствующих организаций для Украины. Глобализация, переход ряда стран Запада на начальную стадию информационного общества, формирование мировой системы экономики, становление «общества риска» - все эти и другие факторы привели к трансформации стейкхолдеров в Европейском Союзе. Новые стейкхолдеры - глобальное гражданское общество, транснациональный капиталистический класс, размытый средний класс и прекариат, класс интеллектуалов (knowledge-class), андекласс (under-class) меняют основы современного мирового порядка. На фоне процессов глобализации, мирового экономического кризиса 2008-2013 гг., многие государства пытаются избежать значительных потрясений путем углубления сотрудничества, участия в определенных интеграционных процессах, координации усилий с другими странами или международными организациями для решения вопросов стабилизации собственной социально-экономической ситуации. Такую стратегию выбрала и Украины, путем подписания и ратификации в 2014 г. соглашения об ассоциации с ЕС. Для Украины эвристическим является пример расширения Европейского Союза в 2004 году, потому что наработанный механизм принятия новых участников является актуальным и сегодня. Ключевыми составляющими частями алгоритма подготовки страны становились экономические преобразования, демократизация управления страной, повышение энергоэффективности, синхронизация правовых норм с ЕС. ; У статті виконано комплексний аналіз впливу стейкхолдерів на розвиток Європейського Союзу та визначено перспективи розвитку стейкхолдерів та побудови відповідних інституцій для України. Глобалізація, перехід ряду країн Заходу на початкову стадію інформаційного суспільства, формування світової системи економіки, становлення «суспільства ризику» - усі ці та інші чинники призвели до трансформації стейкхолдерів в Європейському Союзі. Нові стейкхолдери - глобальне громадянське суспільство, транснаціональний капіталістичний клас, розмитий середній клас та прекаріат, клас інтелектуалів (knowledge-class), андеклас (under-class) змінюють основи сучасного світового порядку. На тлі процесів глобалізації, світової економічної кризи 2008-2013 рр., багато держав намагаються уникнути значних потрясінь шляхом поглиблення співпраці, участі у певних інтеграційних процесах, координації зусиль з іншими країнами або міжнародними організаціями задля вирішення питань стабілізації власної соціально-економічної ситуації. Таку стратегію обрала й Україна, шляхом підписання і ратифікації у 2014 р. угоди про асоціацію з ЄС. Для України, евристичним є приклад розширення Європейського Союзу у 2004 році, бо напрацьований механізм прийняття нових учасників є актуальним і на сьогодні. Ключовими складовими частинами алгоритму підготовки країни ставали економічні перетворення, демократизація управління країною, підвищення енергоефективності, синхронізація правових норм з ЄС.

Abstract. The urgency of forming partner stakeholder relations at construction enterprises (BP) in the conditions of slow growth or decrease of the main indicators of the state functioning, negative influence of external and internal factors, unstable socio-economic and political situation in the state is determined. It is proved that in the construction sector there are processes of slowing down the index of construction products with increasing total area of residential and non-residential buildings. Based on the study of theoretical and methodological provisions, formed approaches to the definition of stakeholders: functional; structural; process; an approach based on identifying threats affecting stakeholders; strategic; social; retrospective; complex; resource. Sound approaches allowed to propose the definition of stakeholders of construction companies, which are characterized as individuals and (or) legal entities or groups of persons interacting in the construction sector on the basis of strategic contours and social directions and determined by functional, resultant, structural, process, strategic, complex features. the relationship of which has a certain level of risk and threat, which allows to form a contractual relationship in capital construction, to carry out architectural control, appropriate calculations, provided by the project documentation, material and labor resources. The types of stakeholders of construction companies are identified based on the characteristics of internal and external stakeholders interacting with construction companies, which allowed to form economic and organizational support for the formation and implementation of stakeholder relations and build a quantitative basis for sound management decisions to strengthen their financial condition. A quantitative basis for the creation and development of stakeholder partnerships has been formed. Keywords: stakeholders, partners, construction companies, management decisions. JEL Classіfіcatіon C02, C53, D20, M11 Formulas: 0; fig.: 5; tabl.: 3; bibl.: 22. ; Анотація. Визначено актуальність формування партнерських стейкхолдерних відносин на будівельних підприємствах (БП) в умовах уповільнення зростання або зниження основних показників функціонування держави, негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, нестабільної соціально-економічної та політичної ситуації в державі. Доведено, що в будівельній сфері спостерігаються процеси уповільнення індексу будівельної продукції при зростанні загальної площі житлових і нежитлових будівель. На основі дослідження теоретико-методичних положень сформовано підходи до визначення стейкхолдерів: функціональний; структурний; процесний; підхід, який базується на визначенні загроз, що впливають на стейкхолдерів; стратегічний; соціальний; ретроспективний; комплексний; ресурсний. Обґрунтовані підходи дозволили запропонувати визначення стейкхолдерів будівельних підприємств, які характеризуються як фізичні й (або) юридичні особи або групи осіб, що взаємодіють у будівельній сфері на основі стратегічних контурів і соціальних напрямів та визначаються функціональними, результуючими, структурними, процесними, стратегічними, комплексними ознаками, взаємовідносини яких мають певний рівень ризику і загроз, що дозволяє сформувати підрядні відносини в капітальному будівництві, здійснити архітектурний контроль, відповідні розрахунки, що забезпечено проектною документацією, матеріальними й трудовими ресурсами. Визначено види стейкхолдерів будівельних підприємств на основі характеристик внутрішніх і зовнішніх зацікавлених осіб, що взаємодіють із підприємствами будівельної сфери, що дозволило сформувати економічне й організаційне забезпечення формування та реалізації стейкхолдерних відносин і побудувати кількісну основу ухвалення обґрунтованих управлінських рішень для зміцнення їхнього фінансового стану. Сформовано кількісне підґрунтя для створення і розвитку партнерських стейкхолдерних відносин. Ключові слова: стейкхолдери, партнери, будівельні підприємства, управлінське рішення. Формул: 0; рис.: 5; табл.: 3; бібл.: 22.

Abstract. The urgency of forming partner stakeholder relations at construction enterprises (BP) in the conditions of slow growth or decrease of the main indicators of the state functioning, negative influence of external and internal factors, unstable socio-economic and political situation in the state is determined. It is proved that in the construction sector there are processes of slowing down the index of construction products with increasing total area of residential and non-residential buildings. Based on the study of theoretical and methodological provisions, formed approaches to the definition of stakeholders: functional; structural; process; an approach based on identifying threats affecting stakeholders; strategic; social; retrospective; complex; resource. Sound approaches allowed to propose the definition of stakeholders of construction companies, which are characterized as individuals and (or) legal entities or groups of persons interacting in the construction sector on the basis of strategic contours and social directions and determined by functional, resultant, structural, process, strategic, complex features. the relationship of which has a certain level of risk and threat, which allows to form a contractual relationship in capital construction, to carry out architectural control, appropriate calculations, provided by the project documentation, material and labor resources. The types of stakeholders of construction companies are identified based on the characteristics of internal and external stakeholders interacting with construction companies, which allowed to form economic and organizational support for the formation and implementation of stakeholder relations and build a quantitative basis for sound management decisions to strengthen their financial condition. A quantitative basis for the creation and development of stakeholder partnerships has been formed. Keywords: stakeholders, partners, construction companies, management decisions. JEL Classіfіcatіon C02, C53, D20, M11 Formulas: 0; fig.: 5; tabl.: 3; bibl.: 22. ; Анотація. Визначено актуальність формування партнерських стейкхолдерних відносин на будівельних підприємствах (БП) в умовах уповільнення зростання або зниження основних показників функціонування держави, негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, нестабільної соціально-економічної та політичної ситуації в державі. Доведено, що в будівельній сфері спостерігаються процеси уповільнення індексу будівельної продукції при зростанні загальної площі житлових і нежитлових будівель. На основі дослідження теоретико-методичних положень сформовано підходи до визначення стейкхолдерів: функціональний; структурний; процесний; підхід, який базується на визначенні загроз, що впливають на стейкхолдерів; стратегічний; соціальний; ретроспективний; комплексний; ресурсний. Обґрунтовані підходи дозволили запропонувати визначення стейкхолдерів будівельних підприємств, які характеризуються як фізичні й (або) юридичні особи або групи осіб, що взаємодіють у будівельній сфері на основі стратегічних контурів і соціальних напрямів та визначаються функціональними, результуючими, структурними, процесними, стратегічними, комплексними ознаками, взаємовідносини яких мають певний рівень ризику і загроз, що дозволяє сформувати підрядні відносини в капітальному будівництві, здійснити архітектурний контроль, відповідні розрахунки, що забезпечено проектною документацією, матеріальними й трудовими ресурсами. Визначено види стейкхолдерів будівельних підприємств на основі характеристик внутрішніх і зовнішніх зацікавлених осіб, що взаємодіють із підприємствами будівельної сфери, що дозволило сформувати економічне й організаційне забезпечення формування та реалізації стейкхолдерних відносин і побудувати кількісну основу ухвалення обґрунтованих управлінських рішень для зміцнення їхнього фінансового стану. Сформовано кількісне підґрунтя для створення і розвитку партнерських стейкхолдерних відносин. Ключові слова: стейкхолдери, партнери, будівельні підприємства, управлінське рішення. Формул: 0; рис.: 5; табл.: 3; бібл.: 22.

The diversity of relations and communications of a modern confectionery enterprise predetermines the large number of its stakeholders. Therefore the task of their identification and prioritization becomes especially important. The purpose of the study is to systematize existing approaches, substantiate and elaborate criteria for prioritizing key stakeholders in the confectionery industry. During this research, the authors used methods of deduction, observation, systematization, analysis and synthesis. The paper outlines the peculiarities of the confectionery enterprises development, that cause the emergence of specific (economic, social and environmental) interests of stakeholders. The most important of them throughout the world are (1) the substantial production dependence on suppliers of cocoa products, flavors and some types of vegetable oil; (2) the importance of using certified raw materials; (3) the sensitivity to regulatory initiatives from both public authorities and health organizations. The research results show that there are a lot of approaches and criteria to the key stakeholders identification – competition and cooperation; threats and potential of cooperation; predictability and power; interests and power; power, significance (relevance) and legitimacy, expected results and relationships. Based on their systematization, the authors highlighted criteria that can be applied to confectionery enterprises (power, interests, significance) and developed a map of key stakeholders in confectionery indystry by their priority. The research proved that the group of the highest priority should include managers and employees of enterprises, their consumers, legislative and regulatory organizations. Trade unions, owners and creditors, intermediaries, and competitors also have high priority. Other stakeholders have a lower priority through the mediation of their influence and the low urgency of interests. The obtained results are the basis for further development of assessment methodology in the field of key stakeholders satisfaction, taking into account their priority. ; Численність відносин і комунікацій сучасного кондитерського підприємства зумовлює і численність його стейкхолдерів, тому особливо важливим стає завдання їх ідентифікації та пріоритизації, що визначило цільову спрямованість проведеного дослідження. У статті сформульовано особливості розвитку підприємств кондитерської промисловості, які зумовлюють виникнення специфічних (економічних, соціальних і екологічних) інтересів стейкхолдерів. Систематизовано основні підходи до ідентифікації ключових стейкхолдерів і виділено ті з них, які можуть бути застосовані для кондитерських підприємств. На основі визначених критеріїв (влада, інтереси, значущість) розроблено карту ключових стейкхолдерів підприємств кондитерської промисловості за їхньою пріоритетністю. Отримані результати становлять важливе підґрунтя для подальшого розвитку методології оцінки рівня задоволення інтересів ключових стейкхолдерів кондитерських підприємств з урахуванням їхньої пріоритетності.

The diversity of relations and communications of a modern confectionery enterprise predetermines the large number of its stakeholders. Therefore the task of their identification and prioritization becomes especially important. The purpose of the study is to systematize existing approaches, substantiate and elaborate criteria for prioritizing key stakeholders in the confectionery industry. During this research, the authors used methods of deduction, observation, systematization, analysis and synthesis. The paper outlines the peculiarities of the confectionery enterprises development, that cause the emergence of specific (economic, social and environmental) interests of stakeholders. The most important of them throughout the world are (1) the substantial production dependence on suppliers of cocoa products, flavors and some types of vegetable oil; (2) the importance of using certified raw materials; (3) the sensitivity to regulatory initiatives from both public authorities and health organizations. The research results show that there are a lot of approaches and criteria to the key stakeholders identification – competition and cooperation; threats and potential of cooperation; predictability and power; interests and power; power, significance (relevance) and legitimacy, expected results and relationships. Based on their systematization, the authors highlighted criteria that can be applied to confectionery enterprises (power, interests, significance) and developed a map of key stakeholders in confectionery indystry by their priority. The research proved that the group of the highest priority should include managers and employees of enterprises, their consumers, legislative and regulatory organizations. Trade unions, owners and creditors, intermediaries, and competitors also have high priority. Other stakeholders have a lower priority through the mediation of their influence and the low urgency of interests. The obtained results are the basis for further development of assessment methodology in the field of key stakeholders satisfaction, taking into account their priority. ; Численність відносин і комунікацій сучасного кондитерського підприємства зумовлює і численність його стейкхолдерів, тому особливо важливим стає завдання їх ідентифікації та пріоритизації, що визначило цільову спрямованість проведеного дослідження. У статті сформульовано особливості розвитку підприємств кондитерської промисловості, які зумовлюють виникнення специфічних (економічних, соціальних і екологічних) інтересів стейкхолдерів. Систематизовано основні підходи до ідентифікації ключових стейкхолдерів і виділено ті з них, які можуть бути застосовані для кондитерських підприємств. На основі визначених критеріїв (влада, інтереси, значущість) розроблено карту ключових стейкхолдерів підприємств кондитерської промисловості за їхньою пріоритетністю. Отримані результати становлять важливе підґрунтя для подальшого розвитку методології оцінки рівня задоволення інтересів ключових стейкхолдерів кондитерських підприємств з урахуванням їхньої пріоритетності.

The topic of the article is "Entrepreneurial initiative as a factor in business development in the region." The aim of the article is to analyze the state of business development in the region, to identify factors hindering business recovery, to analyze examples of entrepreneurial initiatives in the region - Pizza Veterano, to create shelters, to systematize factors influencing business development in war, to identify military business needs time. In solving the tasks we used a number of research methods: analysis, synthesis and comparison of the peculiarities of business development, taking into account the regional context. The implementation of entrepreneurial initiatives requires the interaction of all stakeholders: businessmen, government officials, consumers. Only mutually beneficial cooperation can be a successful platform for the implementation of business ideas. The directions of business development change in the light of military events, which determine the development trends of the regions through the safe operation of economic entities. It should be noted that the main generator of entrepreneurial initiatives are entrepreneurs, so we analyzed the definition of the term "entrepreneur" by individual authors, supplemented and proposed their own interpretation. An entrepreneur is a creative person who has an initiative that aims to make the most efficient use of resources involved in business (material, labor, financial, intellectual, informational, etc.) and is willing to take risks to organize the production and sale of goods or services needed by society to meet consumer needs. achieving one's own goal - making a profit.A turbulent environment forces you to produce new ideas to support business and save profits. A striking example of entrepreneurial initiatives in the region is the opening of the pizzeria Pizza Veterano, where at least half of the staff must be participants in hostilities. This makes it possible not only to make a profit but also to support the military returning from the war. In ...

The article discusses the aspects of the formation of social responsibility of Ukrainian companies. The need in the analysis of the factors of development of the business corporate social responsibility concept is caused by a change of interaction between the government, business and society.The result of research represents the corporate social responsibility as a specific company's reaction to the demands of society to reflect in its actions the interests, values and expectations of stakeholders.The article determines and systematizes the main factors that impact on company's corporate social responsibility. To the external factors belong the policies of supranational and national governments in the area of corporate social responsibility, the level of economic development, the government support for entrepreneurship, the public opinion about corporate social responsibility and the external pressure of other stakeholders. The internal factors include the economic efficiency of enterprises, the ratio of benefits and costs of corporate social responsibility implementation, personal beliefs of owners and shareholders, the corporate culture of the organization.The research of the factors of corporate social responsibility development will provide the mass distribution of socially responsible business and will contribute to the creation of its own models of social responsibility. ; Розглянуто аспекти формування соціальної відповідальності українських компаній. Потреба в аналізі факторів розвитку концепції корпоративної соціальної відповідальності бізнесу викликана зміною взаємодії влада–бізнес–суспільство. В результаті досліджень корпоративна соціальна відповідальність являє собою специфічну реакцію компанії на вимоги суспільства відобразити в своїх діях інтереси, цінності та очікування зацікавлених сторін. Визначено та систематизовано основні зовнішні (політика наднаціональних і національних органів влади в області розвитку корпоративної соціальної відповідальності, рівень розвитку економіки, державна підтримка підприємницької діяльності, суспільна думка про корпоративну соціальну відповідальність і зовнішній тиск інших зацікавлених осіб) та внутрішні фактори (економічна ефективність підприємства, співвідношення вигоди й витрат на реалізацію корпоративної соціальної відповідальності, особисті переконання власників та акціонерів, корпоративна культура організації), що впливають на розвиток корпоративної соціальної відповідальності компанії. Дослідження факторів розвитку корпоративної соціальної відповідальності забезпечить масове розповсюдження соціально-відповідального бізнесу, сприятиме створенню власних моделей соціальної відповідальності.

The aim of the article is to analyze the state of PPP in Ukraine, to identify political and economic features, advantages, disadvantages and risks for stakeholders, to identify blocks of barriers that prevent PPP in a market economic system. In solving the tasks we used a number of research methods: analysis, synthesis and comparison of the features of public-private partnership for stakeholders. A successful platform for the development of public-private partnership (PPP) is a mutually beneficial relationship between all stakeholders. Public management often determines the vectors of development of industries, spheres and regions for effective investment activities, taking into account the development strategy. It should be noted that the advantages of PPP include the fact that the efficiency of management of both state and municipal property increases; the quality of public services to the population and businesses; conditions are created for the use of modern achievements of science and technology, innovations are introduced; the burden on the state budget is reduced and expenditures on the provision of public services are optimized. Along with the advantages, there are a number of disadvantages of PPPs related to the implementation of projects. These include: certain difficulties associated with obtaining permits and approvals; procedure of complexity in re-registration of the right of use of the earth on the private partner; insufficient motivation and lack of professional training of officials, the presence of corruption. The scientific novelty is that for the first time the political and economic features of public-private partnership are analyzed, which in a market economy are clearly manifested through the relations between stakeholders - stakeholders. The development of public-private partnership has achieved key changes and has a positive dynamics: updated legal framework on PPP and concessions, opening of external proposals for initiation of potential partners of national or regional PPP projects, ...

Abstract. The article examines the main aspects of social (non-financial) reporting formation in Ukraine and in developed countries. It was found that the formation of social reporting began in the late ХХth century by companies which took responsibility for the consequences of their activities. The normative legal provision in the countries of the European Union is investigated. It is substantiated that the regulatory framework of social reporting in Ukraine needs to be improved. The positive dynamics in relation to the total number of GRI reports in the world and in Ukraine is given. It was found that there is no single approach to the definition and description of social reporting. The world and national experience has formed different interpretations of social reporting. It has been established that although social reporting in accordance with certain standards is spreading around the companies in Ukraine, but national enterprises still pay less attention to interaction with stakeholders, anti-corruption activities, transparent business and business ethics as it is necessary. The availability of social reporting among the largest landowners of Ukraine is analyzed. The analysis was conducted on the basis of information posted on the websites of enterprises, it was found that only a small part of them generates social reports. The stages of formation of integrated reporting at the agraian enterprises of Ukraine are offered. It is substantiated that the Ukrainian enterprises should go through the first and second stages of the nonfinancial reporting formation to the 3rd decisive stage which means the formation of the integrated reporting. It is proved that in order to involve business structures in the formation of non-financial reporting in Ukraine in accordance with the UNO Global Compact Sustainable Development Goals, it is necessary to unite efforts between agrarian business, public authorities and the community (active participants with social issues) for strategic business in the context of holism and balancing on the basis of solving social problems, increasing the level of the population welfare and achieving a social effect. Keywords: social (non-financial) reporting, local social responsibility, stakeholders, integrated reporting, agrarian sector. JEL Classification І31, М14, О13 Formulas: 0; fig.: 3; tabl.: 3; bibl.: 19. ; Анотація. Досліджено основні аспекти формування соціальної (нефінансової) звітності в Україні та в розвинених країнах світу. З'ясовано, що формування соціальної звітності почалося наприкінці ХХ століття підприємствами, що беруть на себе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Досліджено нормативно-правове забезпечення у країнах Європейського Союзу. Обґрунтовано, що нормативна база щодо соціальної звітності в Україні потребує вдосконалення. Наведено позитивну динаміку щодо загальної кількості звітів GRI у світі та в Україні. З'ясовано, що не існує єдиного підходу визначення i характеристики соціальної звітності. Світовий та вітчизняний досвід сформував різні тлумачення соціальної звітності. Установлено, що в Україні хоч і набуває поширення соціальна звітність відповідно до певних стандартів, проте при її формуванні підприємства мало приділяють уваги взаємодії зі стейкхолдерами, антикорупційній діяльності, прозорому веденню бізнесу, бізнес-етиці. Проаналізовано наявність соціальної звітності серед найбільших латифундистів України. Аналіз проводився на основі інформації, висвітленої на сайтах підприємств, з'ясовано, що лише невелика їхня частка формує соціальні звіти. Запропоновано етапи формування інтегрованої звітності на аграрних підприємствах України, обґрунтовано, що українським підприємствам варто перейти від першого i другого етапів формування нефінансової звітності до 3-го вирішального етапу — формування інтегрованої звітності. Доведено, що для активного залучення до формування нефінансової звітності в Україні бізнесовими структурами відповідно до Цілей сталого розвитку Глобального договору ООН потрібно об'єднати зусилля між аграрним бізнесом, органами державної влади і громадою (активними учасниками соціальних проблем) для стратегічного функціонування бізнесу в контексті холізму й збалансування на основі розв'язання соціальних проблем, підвищення рівня добробуту населення і досягнення соціального ефекту. Ключові слова: соціальна (нефінансова) звітність, локальна соціальна відповідальність, стейкхолдери, інтегрована звітність, аграрний сектор. Формул: 0; рис.: 3; табл.: 3; бібл.: 19.

Abstract. The article examines the main aspects of social (non-financial) reporting formation in Ukraine and in developed countries. It was found that the formation of social reporting began in the late ХХth century by companies which took responsibility for the consequences of their activities. The normative legal provision in the countries of the European Union is investigated. It is substantiated that the regulatory framework of social reporting in Ukraine needs to be improved. The positive dynamics in relation to the total number of GRI reports in the world and in Ukraine is given. It was found that there is no single approach to the definition and description of social reporting. The world and national experience has formed different interpretations of social reporting. It has been established that although social reporting in accordance with certain standards is spreading around the companies in Ukraine, but national enterprises still pay less attention to interaction with stakeholders, anti-corruption activities, transparent business and business ethics as it is necessary. The availability of social reporting among the largest landowners of Ukraine is analyzed. The analysis was conducted on the basis of information posted on the websites of enterprises, it was found that only a small part of them generates social reports. The stages of formation of integrated reporting at the agraian enterprises of Ukraine are offered. It is substantiated that the Ukrainian enterprises should go through the first and second stages of the nonfinancial reporting formation to the 3rd decisive stage which means the formation of the integrated reporting. It is proved that in order to involve business structures in the formation of non-financial reporting in Ukraine in accordance with the UNO Global Compact Sustainable Development Goals, it is necessary to unite efforts between agrarian business, public authorities and the community (active participants with social issues) for strategic business in the context of holism and balancing on the basis of solving social problems, increasing the level of the population welfare and achieving a social effect. Keywords: social (non-financial) reporting, local social responsibility, stakeholders, integrated reporting, agrarian sector. JEL Classification І31, М14, О13 Formulas: 0; fig.: 3; tabl.: 3; bibl.: 19. ; Анотація. Досліджено основні аспекти формування соціальної (нефінансової) звітності в Україні та в розвинених країнах світу. З'ясовано, що формування соціальної звітності почалося наприкінці ХХ століття підприємствами, що беруть на себе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Досліджено нормативно-правове забезпечення у країнах Європейського Союзу. Обґрунтовано, що нормативна база щодо соціальної звітності в Україні потребує вдосконалення. Наведено позитивну динаміку щодо загальної кількості звітів GRI у світі та в Україні. З'ясовано, що не існує єдиного підходу визначення i характеристики соціальної звітності. Світовий та вітчизняний досвід сформував різні тлумачення соціальної звітності. Установлено, що в Україні хоч і набуває поширення соціальна звітність відповідно до певних стандартів, проте при її формуванні підприємства мало приділяють уваги взаємодії зі стейкхолдерами, антикорупційній діяльності, прозорому веденню бізнесу, бізнес-етиці. Проаналізовано наявність соціальної звітності серед найбільших латифундистів України. Аналіз проводився на основі інформації, висвітленої на сайтах підприємств, з'ясовано, що лише невелика їхня частка формує соціальні звіти. Запропоновано етапи формування інтегрованої звітності на аграрних підприємствах України, обґрунтовано, що українським підприємствам варто перейти від першого i другого етапів формування нефінансової звітності до 3-го вирішального етапу — формування інтегрованої звітності. Доведено, що для активного залучення до формування нефінансової звітності в Україні бізнесовими структурами відповідно до Цілей сталого розвитку Глобального договору ООН потрібно об'єднати зусилля між аграрним бізнесом, органами державної влади і громадою (активними учасниками соціальних проблем) для стратегічного функціонування бізнесу в контексті холізму й збалансування на основі розв'язання соціальних проблем, підвищення рівня добробуту населення і досягнення соціального ефекту. Ключові слова: соціальна (нефінансова) звітність, локальна соціальна відповідальність, стейкхолдери, інтегрована звітність, аграрний сектор. Формул: 0; рис.: 3; табл.: 3; бібл.: 19.

UK: Статтю присвячено дослідженню проблем взаємодії суб'єктів реального сектору економіки. Розглянуто проблеми міжгалузевих економічних зв'язків, як «мезоекономіки» які відіграють роль сполучної ланки між макроекономікою і мікроекономікою. Доведено, що взаємодія суб'єктів економічної діяльності має вигляд комплексу взаємопов'язаних заходів, спрямованих на встановлення найбільш всебічної та ефективної узгодженості дій суб'єктів господарювання, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та фінансових структур. Визначено та обґрунтовано пріоритетні напрями реалізації антикризової стратегії реального сектору економіки за умов глобалізації. EN: In today's context, the importance of interaction between economic agents is increasing dramatically. The emergence of qualitatively new industries, increasing the differentiation and specialization of individual industries, the development of small businesses, the deepening of the international division of labor - all this leads to the search for new ways to improve the effectiveness of interaction between economic agents This article focuses on the interaction problems research of the real economy agents. The problems of intersectoral linkages are reviewed. These problems play the role of a link between macroeconomics and microeconomics. It is proved that interaction of subjects of economic activity is a complex of interrelated measures aimed at establishing the most comprehensive and effective coherence of the actions of economic entities, state authorities, local governments and financial institutions. The priority directions of implementation of the anti-crisis strategy of the real economy in the conditions of globalization are determined and grounded. It has been established that the anticrisis strategy is a product of the joint work of stakeholders on the basis of common values, a coherent assessment of the threats to economic security, and the awareness of mutually acceptable interests. The new anti-crisis strategy, at its core, contains values different from the traditional pre-crisis development strategy. The main value of a traditional anti-crisis strategy is to maintain stability, a new one is change, to monitor crisis processes and to implement a system of anti-crisis management measures. At the same time, it is obvious that in a situation where a large part of society is interested in maintaining stability and is not ready for real changes, which are always crisis-oriented, the implementation of a new anti-crisis strategy in the real sector of the economy will depend on how much they share these values are its main agents - public authorities, business, society and, based on this, whether they can mobilize their resources.

The main purpose of this article is to comprehensively explore the definition of value, its dissemination in enterprise management processes and the formation of a step-by-step view of providing value aspects for the company that will manifest to all internal and external stakeholders. The study found that in today's changing environment, under the influence of Industry 4.0, an enterprise seeking to maintain competitive positions in the market and to have sustainable development needs to implement value aspects in the processes of managing its business activities. It is determined that a value-oriented approach to management involves identifying and reconciling key values of a company, recognized and perceived by its stakeholders (investors or creditors, employees, buyers (consumers), suppliers, government institutions, society). It is substantiated that the introduction of management in this direction should be understood as a qualitatively new state of strategic management of the corporation threefold purpose of which is: harmonization and maintenance of balance of individual values of employees, which are transformed into corporate values, which are perceived and adhered to by all members of the enterprise; consistent maximization of the value of the organization and creation of the value of the product that it offers on the market; effective management of the increased complexity and greater uncertainty and risks associated with organizing engagement with all stakeholders to succeed. Formed proposals of the authors can be implemented on a continuous basis, which will lead to constant updating and improvement of the operational activity of enterprises.The paper presents the stages of creating value aspects in the processes of enterprise management, which have four components. And itself: the birth, expansion, accumulation and implementation. Each stage forms the main components that underlie the next. Thus, compliance with all components creates the creation of a valuable product or service for the external stakeholders (such as the consumer, the environment, society). The factors of the main employees of the company involved in the processes of enterprise management (namely: directors of the enterprise and managers of various units) that provide value aspects of management are also highlighted. ; Исследованы управления предприятием с позиции обеспечения ценностных аспектов в условиях постоянно изменяющегося окружения и внедрения Индустрии 4.0. В ходе исследования установлено, что достижение высших целей и обеспечение устойчивых конкурентных позиций на рынке может быть достигнуто за счет создания ценности компании, которая обеспечивается, в свою очередь, в процессах операционной деятельности, а также во время управления компанией. С этой целью были представлены стадии создания ценностных аспектов на предприятии в процессе его управления, которые затрагивают всех членов компании и в дальнейшем влияют на обеспечение ценности от продукта или услуги предприятия для внешних заинтересованных сторон. Так же представлены основные факторы, позволяющие ключевым особам управленческого аппарата компании обеспечивать создание и формирование ценностных аспектов. ; Комплексно досліджено дефініцію «цінність», її розповсюдження в процесах управління підприємством та формуванні покрокового представлення забезпечення створення ціннісних аспектів для компанії, що матиме прояв для всіх внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів. У ході дослідження було встановлено, що в сучасних умовах змінного середовища, під впливом Індустрії 4.0 підприємству, що прагне утримувати конкурентні позиції на ринку і мати сталий розвиток, потрібно впроваджувати ціннісні аспекти у процесах управління своєю господарською діяльністю. Визначено, що ціннісно орієнтований підхід до управління передбачає виявлення та узгодження ключових цінностей компанії, визнаних і сприйнятих її стейкхолдерами [інвесторами чи кредиторами, працівниками, покупцями (споживачами), постачальниками, державними інституціями, суспільством]. Обґрунтовано, що під упровадженням управління в цьому напрямі слід розуміти якісно новий стан стратегічного управління корпорацією, триєдина мета якого полягає в: гармонізації і забезпеченні балансу індивідуальних цінностей працівників, що трансформуються в корпоративні цінності, які сприймаються і дотримуються усіма членами підприємства; послідовну максимізацію цінності організації і створення цінності продукту, яку вона пропонує на ринку; ефективне управління підвищеною складністю і більшою невизначеністю й ризиками, пов'язаними з організацією взаємодії з усіма стейкхолдерами задля досягнення успіху. Сформовані пропозиції можуть бути запроваджені на постійній основі, що буде призводити до постійного оновлення й удосконалення операційної діяльності підприємств.Представлено стадії створення ціннісних аспектів у процесах управління підприємством, що налічують чотири складових. А саме: зародження, розширення, акумулювання і впровадження. Кожен етап формує основні складові, які є підґрунтям для зародженням наступного. Таким чином, дотримання всіх складових формує створення ціннісного продукту чи послуги підприємства для зовнішніх стейкхолдерів (таких як споживач, оточення, суспільство). Також виокремлено фактори основних працівників компанії, що задіяні у процесах управління підприємством (а саме: директора підприємства і менеджерів різних ланок), які забезпечують ціннісні аспекти управління.

The main purpose of this article is to comprehensively explore the definition of value, its dissemination in enterprise management processes and the formation of a step-by-step view of providing value aspects for the company that will manifest to all internal and external stakeholders. The study found that in today's changing environment, under the influence of Industry 4.0, an enterprise seeking to maintain competitive positions in the market and to have sustainable development needs to implement value aspects in the processes of managing its business activities. It is determined that a value-oriented approach to management involves identifying and reconciling key values of a company, recognized and perceived by its stakeholders (investors or creditors, employees, buyers (consumers), suppliers, government institutions, society). It is substantiated that the introduction of management in this direction should be understood as a qualitatively new state of strategic management of the corporation threefold purpose of which is: harmonization and maintenance of balance of individual values of employees, which are transformed into corporate values, which are perceived and adhered to by all members of the enterprise; consistent maximization of the value of the organization and creation of the value of the product that it offers on the market; effective management of the increased complexity and greater uncertainty and risks associated with organizing engagement with all stakeholders to succeed. Formed proposals of the authors can be implemented on a continuous basis, which will lead to constant updating and improvement of the operational activity of enterprises.The paper presents the stages of creating value aspects in the processes of enterprise management, which have four components. And itself: the birth, expansion, accumulation and implementation. Each stage forms the main components that underlie the next. Thus, compliance with all components creates the creation of a valuable product or service for the external stakeholders (such as the consumer, the environment, society). The factors of the main employees of the company involved in the processes of enterprise management (namely: directors of the enterprise and managers of various units) that provide value aspects of management are also highlighted. ; Исследованы управления предприятием с позиции обеспечения ценностных аспектов в условиях постоянно изменяющегося окружения и внедрения Индустрии 4.0. В ходе исследования установлено, что достижение высших целей и обеспечение устойчивых конкурентных позиций на рынке может быть достигнуто за счет создания ценности компании, которая обеспечивается, в свою очередь, в процессах операционной деятельности, а также во время управления компанией. С этой целью были представлены стадии создания ценностных аспектов на предприятии в процессе его управления, которые затрагивают всех членов компании и в дальнейшем влияют на обеспечение ценности от продукта или услуги предприятия для внешних заинтересованных сторон. Так же представлены основные факторы, позволяющие ключевым особам управленческого аппарата компании обеспечивать создание и формирование ценностных аспектов. ; Комплексно досліджено дефініцію «цінність», її розповсюдження в процесах управління підприємством та формуванні покрокового представлення забезпечення створення ціннісних аспектів для компанії, що матиме прояв для всіх внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів. У ході дослідження було встановлено, що в сучасних умовах змінного середовища, під впливом Індустрії 4.0 підприємству, що прагне утримувати конкурентні позиції на ринку і мати сталий розвиток, потрібно впроваджувати ціннісні аспекти у процесах управління своєю господарською діяльністю. Визначено, що ціннісно орієнтований підхід до управління передбачає виявлення та узгодження ключових цінностей компанії, визнаних і сприйнятих її стейкхолдерами [інвесторами чи кредиторами, працівниками, покупцями (споживачами), постачальниками, державними інституціями, суспільством]. Обґрунтовано, що під упровадженням управління в цьому напрямі слід розуміти якісно новий стан стратегічного управління корпорацією, триєдина мета якого полягає в: гармонізації і забезпеченні балансу індивідуальних цінностей працівників, що трансформуються в корпоративні цінності, які сприймаються і дотримуються усіма членами підприємства; послідовну максимізацію цінності організації і створення цінності продукту, яку вона пропонує на ринку; ефективне управління підвищеною складністю і більшою невизначеністю й ризиками, пов'язаними з організацією взаємодії з усіма стейкхолдерами задля досягнення успіху. Сформовані пропозиції можуть бути запроваджені на постійній основі, що буде призводити до постійного оновлення й удосконалення операційної діяльності підприємств.Представлено стадії створення ціннісних аспектів у процесах управління підприємством, що налічують чотири складових. А саме: зародження, розширення, акумулювання і впровадження. Кожен етап формує основні складові, які є підґрунтям для зародженням наступного. Таким чином, дотримання всіх складових формує створення ціннісного продукту чи послуги підприємства для зовнішніх стейкхолдерів (таких як споживач, оточення, суспільство). Також виокремлено фактори основних працівників компанії, що задіяні у процесах управління підприємством (а саме: директора підприємства і менеджерів різних ланок), які забезпечують ціннісні аспекти управління.

Метою статті є дослідження кращих міжнародних практик та досвіду парламентів інших країн із розвитку та впровадження стратегічного планування.
Наукова новизна полягає у вивченні можливостей упровадження стратегічного планування в Апараті Верховної Ради України (з урахуванням міжнародного досвіду та кращих практик) з метою забезпечення модернізації його подальшої діяльності та виконання основних завдань парламентської реформи.
Висновки. Україна розпочала реалізацію широкомасштабної парламентської реформи та модернізацію системи державного управління. У зв'язку з цим особливого значення набувають питання упровадження стратегічного планування у діяльність органів державної влади, зокрема Верховної Ради України та її Апарату.
Вивчення кращих міжнародних практик та досвіду роботи секретаріатів парламентів інших зарубіжних країн (зокрема, Грузії, Канади, Молдови, Шотландії тощо) свідчить про необхідність розуміння методології та етапності упровадження стратегічного планування, а також його ресурсного забезпечення.
Аргументовано, що пріоритетної уваги потребує питання визначення стратегічних цілей та цінностей, які мають розділяти усі основні парламентські стейкхолдери.
Як свідчить досвід роботи Міжпарламентського Союзу (МПС), питання стратегічного планування відіграють важливу роль у міжнародному міжпарламентському співробітництві, з огляду на основні стратегічні цілі МПС (розвиток ефективного врядування, прозорість та інформаційно-роз'яснювальна робота, забезпечення гендерної рівності, належні фінансові та людські ресурси, розбудова партнерства).
На основі проведеного дослідження вироблено практичні рекомендації щодо розробки та упровадження нового стратегічного плану розвитку Апарату Верховної Ради України, насамперед з урахуванням основних завдань парламентської реформи.