Suchergebnisse

У даній статті здійснено спробу проаналізувати принцип субсидіарності в його двох основних вимірах, а саме – вертикальній та горизонтальній, окреслити засади відносин держави та регіонів у межах вертикальної субсидіарності та особливості співпраці державної влади та громадянського суспільства в межах горизонтальної субсидіарності. Науковці виділяють два типи або два рівні принципу субсидіарності: вертикальну і горизонтальну субсидіарність. Перша, вертикальна субсидіарність, стосується відносин між державою і іншими національними рівнями органів державного управління, таких як регіони та місцеві органи влади. Друга, горизонтальна субсидіарність, стосується відносин між державою і суспільством. Вертикальна субсидіарність виражається в контексті розподілу адміністративних функцій від більш високих рівнів державної влади до низьких, тобто йдеться про збільшення повноважень місцевого самоврядування. Проте, держава не виключається з системи субсидійних відносин «центр-регіони», держава зобов'язана втрутитися у випадку коли нижчі рівні місцевої влади неспроможні впоратися самостійно досягти поставлених цілей. Горизонтальна субсидіарність знаходиться у відносинах між владою і свободою, і ґрунтується на припущенні, що турбота про загальне благо і добробут становить спільний інтерес співтовариства, і саме співтовариство здатне самостійно вирішувати проблеми, з якими стикається, та дбати про суспільний добробут. Роль державних органів, відповідно до горизонтальної субсидіарності, направляється на залучення задля надання субсидіарної допомоги, програмування, координацію і, можливо, контролю.

This article makes an attempt to analyze the principle of subsidiarity in its two main manifestations, namely vertical and horizontal, to outline the principles of relations between the state and regions within the vertical subsidiarity, and features a collaboration of the government and civil society within the horizontal subsidiarity. Scientists identify two types, or two levels of the subsidiarity principle: vertical subsidiarity and horizontal subsidiarity. First, vertical subsidiarity (or territorial) concerning relations between the state and other levels of subnational government, such as regions and local authorities; second, horizontal subsidiarity (or functional) concerns the relationship between state and citizen (and civil society). Vertical subsidiarity expressed in the context of the distribution of administrative responsibilities to the appropriate higher level lower levels relative to the state structure, ie giving more powers to local government. However, state intervention has subsidiary-lower action against local authorities in cases of insolvency last cope on their own, ie higher organisms intervene only if the duties are less authority is insufficient to achieve the goals. Horizontal subsidiarity is within the relationship between power and freedom, and is based on the assumption that the concern for the common good and the needs of common interest community, able to solve community members (as individuals and citizens' associations) and role of government, in accordance horizontal subsidiarity comes to attracting features subsidiarity assistance, programming, coordination and possibly control. ; У даній статті здійснено спробу проаналізувати принцип субсидіарності в його двох основних вимірах, а саме – вертикальній та горизонтальній, окреслити засади відносин держави та регіонів у межах вертикальної субсидіарності та особливості співпраці державної влади та громадянського суспільства в межах горизонтальної субсидіарності. Науковці виділяють два типи або два рівні принципу субсидіарності: вертикальну і горизонтальну субсидіарність. Перша, вертикальна субсидіарність, стосується відносин між державою і іншими національними рівнями органів державного управління, таких як регіони та місцеві органи влади. Друга, горизонтальна субсидіарність, стосується відносин між державою і суспільством. Вертикальна субсидіарність виражається в контексті розподілу адміністративних функцій від більш високих рівнів державної влади до низьких, тобто йдеться про збільшення повноважень місцевого самоврядування. Проте, держава не виключається з системи субсидійних відносин «центр-регіони», держава зобов'язана втрутитися у випадку коли нижчі рівні місцевої влади неспроможні впоратися самостійно досягти поставлених цілей. Горизонтальна субсидіарність знаходиться у відносинах між владою і свободою, і ґрунтується на припущенні, що турбота про загальне благо і добробут становить спільний інтерес співтовариства, і саме співтовариство здатне самостійно вирішувати проблеми, з якими стикається, та дбати про суспільний добробут. Роль державних органів, відповідно до горизонтальної субсидіарності, направляється на залучення задля надання субсидіарної допомоги, програмування, координацію і, можливо, контролю. ; У даній статті здійснено спробу проаналізувати принцип субсидіарності в його двох основних вимірах, а саме – вертикальній та горизонтальній, окреслити засади відносин держави та регіонів у межах вертикальної субсидіарності та особливості співпраці державної влади та громадянського суспільства в межах горизонтальної субсидіарності. Науковці виділяють два типи або два рівні принципу субсидіарності: вертикальну і горизонтальну субсидіарність. Перша, вертикальна субсидіарність, стосується відносин між державою і іншими національними рівнями органів державного управління, таких як регіони та місцеві органи влади. Друга, горизонтальна субсидіарність, стосується відносин між державою і суспільством. Вертикальна субсидіарність виражається в контексті розподілу адміністративних функцій від більш високих рівнів державної влади до низьких, тобто йдеться про збільшення повноважень місцевого самоврядування. Проте, держава не виключається з системи субсидійних відносин «центр-регіони», держава зобов'язана втрутитися у випадку коли нижчі рівні місцевої влади неспроможні впоратися самостійно досягти поставлених цілей. Горизонтальна субсидіарність знаходиться у відносинах між владою і свободою, і ґрунтується на припущенні, що турбота про загальне благо і добробут становить спільний інтерес співтовариства, і саме співтовариство здатне самостійно вирішувати проблеми, з якими стикається, та дбати про суспільний добробут. Роль державних органів, відповідно до горизонтальної субсидіарності, направляється на залучення задля надання субсидіарної допомоги, програмування, координацію і, можливо, контролю.

The question of correlation of democracy and subsidiarity is ambiguous. These principles have general lines and distinctions. Thus the fate of subsidiarity is directly related to democracy and its conceptions – christian, deliberativе ones. In the conditions of becoming of multilevel political relations strengthening of subsidiarity democracy, which will provide distributing of plenary powers on the different levels of political co-operation, is expedient. ; Вопрос соотношения демократии и субсидиарности неоднозначен. Данные принципы имеют отмечаются как общими чертами, так и определенной напряженностью между ними. При этом судьба субсидиарности непосредственно связана с демократией и ее отдельными концепциями – христианской, делиберативной и др. В условиях становления многоуровневых политических отношений целесообразно утверждение субсидиарной демократии, которая обеспечит распределение полномочий на разных уровнях политического взаимодействия. ; Питання співвідношення демократії та субсидіарності доволі неоднозначне. Дані принципи відзначаються як спільними рисами, так і певним напруження між ними. При цьому доля субсидіарності безпосередньо пов'язана з демократією та її окремими концепціями – християнською, деліберативною тощо. В умовах становлення багаторівневих політичних відносин доцільно утвердження субсидіарної демократії, що забезпечить розподіл повноважень на різних рівнях політичної взаємодії.

У даній статті здійснено спробу окреслити етимологічні витоки принципу субсидіарності. Проаналізовано перші згадки поняття «субсидіарність» у римській військовій справі, піддано аналізу значення даного поняття в римській військовій справі та здійснено огляд історичної кристалізації принципу субсидіарності у політичній думці.Виявлено, що після тривалого забуття поняття субсидіарність повертається в політичну думку на межі ХІХ століття німецьким єпископом Еммануелем фон Кеттелером, який пропонував «subsidiäres Recht», як закон для встановлення меж та повноважень у взаємовідносинах між державою та суспільством. Пізніше поняття субсидіарність запозичить у Кеттелера папа Пій ХІ та проголосить даний принцип в енцикліці «Quadragesimo anno». В подальшому принцип субсидіарності стане одним з фундаментів у католицькому соціальному вченні для побудови відносин між державою та суспільством. Розкрито, що саме в лоні Соціальної доктрини Церкви були і розроблені та визначені етичні, політичні і соціальні основи принципу субсидіарності.Здійснюється аналіз сучасного визначення принципу субсидіарності та проаналізовано основні характеристики принципу субсидіарність, що окреслює відносини між державою, спільнотою та громадянином у сучасній політичній думці.

У даній статті здійснено спробу окреслити етимологічні витоки принципу субсидіарності. Проаналізовано перші згадки поняття «субсидіарність» у римській військовій справі, піддано аналізу значення даного поняття в римській військовій справі та здійснено огляд історичної кристалізації принципу субсидіарності у політичній думці.Виявлено, що після тривалого забуття поняття субсидіарність повертається в політичну думку на межі ХІХ століття німецьким єпископом Еммануелем фон Кеттелером, який пропонував «subsidiäres Recht», як закон для встановлення меж та повноважень у взаємовідносинах між державою та суспільством. Пізніше поняття субсидіарність запозичить у Кеттелера папа Пій ХІ та проголосить даний принцип в енцикліці «Quadragesimo anno». В подальшому принцип субсидіарності стане одним з фундаментів у католицькому соціальному вченні для побудови відносин між державою та суспільством. Розкрито, що саме в лоні Соціальної доктрини Церкви були і розроблені та визначені етичні, політичні і соціальні основи принципу субсидіарності.Здійснюється аналіз сучасного визначення принципу субсидіарності та проаналізовано основні характеристики принципу субсидіарність, що окреслює відносини між державою, спільнотою та громадянином у сучасній політичній думці. ; The etymological origins of the subsidiarity principle have been outlined in the article. The first mention of the notion of «subsidiarity» in the Roman military affair has been explored and analyzed, the analysis of the meaning of the «subsidiarity» concept in the Roman military affairs has been made and an overview of the historical crystallization of the subsidiarity principle in political thought has been given. It has been noted that from its initial use, the term «subsidiarity» was understood as a principle of weighted help in the situation of necessity, which is the basic etymological meaning of the subsidiarity principle.It has been found that after a long neglect of the subsidiarity concept, at the nineteenth century it was returned to the political thought by the German bishop Emmanuel von Ketteler, who suggested «subsidiäres Recht», a law which established limits and powers in the relationship between the state and society. Later, the concept of subsidiarity was borrowed from Ketteler by Pope Pius XI and was proclaimed in the Encyclical «Quadragesimo anno» as a principle of relations between the state and society. Subsequently, the principle of subsidiarity is one of the basic ones in the Catholic social doctrine on building a relationship in the state and society. It has been discovered that the ethical, political and social foundations of the subsidiarity principle were developed and defined exactly in the bosom of the Social Doctrine of Church.Analysis of the current definition of the subsidiarity principle has been performed in the article and main characteristics of the subsidiarity principle, which outlines the relations between the state, the community and the citizen in modern political thought, have been described. The fundamental political components have been clarified as a criterion for proper relations between the authorities of various hierarchical levels and the civil society.Today, the subsidiarity principle is fully affirmed and recognized in political thought, both at the national level of individual states and at the international level. For example, the subsidiarity principle is declared to be a basic principle of the European Constitution, the qualitative normative criterion of relations between the European Union and the member states, and on the other hand, the subsidiarity principle serves as the cornerstone of a pluralistic legal system in terms of identities and interests. ; В данной статье предпринята попытка очертить этимологические истоки принципа субсидиарности. Проанализированы первые упоминания понятия «субсидиарности» в римском военном деле, подвергнуть анализу значение данного понятия в римском военном деле и сделан обзор исторической кристаллизации принципа субсидиарности в политической мысли.Выявлено, что после длительного забвения понятие субсидиарности возвращается в политическую мысль немецким епископом Эммануэлем фон Кеттелером, который предлагал «subsidiäres Recht», как закон для установления границ и полномочий во взаимоотношениях между государством и обществом. Позже понятие субсидиарности позаимствует у Кеттелера папа Пий XI и провозгласит данный принцип в энциклике «Quadragesimo anno». В дальнейшем принцип субсидиарности станет одним из фундаментов в построении отношений в государстве и обществе ради достижения общего блага в католическом социальном учении, которое разработает и определит этические, политические и социальные основы принципа субсидиарности.Осуществляется анализ современного определения принципа субсидиарности и проанализированы основные характеристики принципа субсидиарности, что определяет отношения между государством, обществом и гражданином в современной политической мысли.

Стаття присвячена аналізу ролі регіонів у системі управління в ЄС, зокрема у законодавчих процесах, визначенню можливостей їхнього впливу на формування позицій держави-члена щодо певного питання на рівні Союзу, а також безпосередньої участі регіонів у формуванні політики ЄС, в контексті новел Лісабонської угоди. ; Статья посвящена анализу роли регионов в системе управления ЕС, в частности, в законодательных процессах, определению возможности их влияния на формирование позиций гоcударств-членов в отношении конкретного вопроса на уровне Союза, а также непосредственного участия регионов в формировании политики ЕС, в контексте новелл Лиссабонского соглашения. ; The article analyses the role of regions in executive system of the ЕU, particularly, in legislative processes, determines the possibility of their influence on making of states-members opinion in regard to a certain question at the level of the Union, and also regions' direct participation in ЕU politics, in the context of Lisbon Treaty novels.

Стаття присвячена аналізу ролі регіонів у системі управління в ЄС, зокрема у законодавчих процесах, визначенню можливостей їхнього впливу на формування позицій держави-члена щодо певного питання на рівні Союзу, а також безпосередньої участі регіонів у формуванні політики ЄС, в контексті новел Лісабонської угоди. ; Статья посвящена анализу роли регионов в системе управления ЕС, в частности, в законодательных процессах, определению возможности их влияния на формирование позиций гоcударств-членов в отношении конкретного вопроса на уровне Союза, а также непосредственного участия регионов в формировании политики ЕС, в контексте новелл Лиссабонского соглашения. ; The article analyses the role of regions in executive system of the ЕU, particularly, in legislative processes, determines the possibility of their influence on making of states-members opinion in regard to a certain question at the level of the Union, and also regions' direct participation in ЕU politics, in the context of Lisbon Treaty novels.

Problem statement. The article is devoted to the study of local self-government as a mandatory component of state-building. Analysing the main stages of modern state development, the author asserts that local self-government existed as the main form of self-organisation even during the pre-state period. The natural rights of territorial communities evolve with the development of the state. The role that local self-government plays in the individual community and the state as a whole is depicted through examples taken from the historical experience of foreign countries and Ukraine. Particular attention is devoted to implementing the following questions of state-building into current state practice – positive historical experience regarding the naturalness of such a political and legal phenomenon as local self-government and its universality and autonomy with regard to state authority. Methods. Thus, the dialectical method was used in the study of the primordial essence of the phenomenon of local self-government and its evolution as a form of public authority. The study of the historical development of organizational forms of local self-government was made possible through the use of the historical method. By applying the comparative legal method, we were able to find out the peculiarities of constitutional regulation and practices of functioning of local self-government in foreign countries. The purpose. The tasks of the work are to find out the essence of modern municipalism through the prism of world historical development, to evolve from primitive forms of self-government to a separate kind of public power; the main stages of development of municipalism in Ukraine (from pre-state formations of the Eastern Slavs to Ukrainian statehood); on the basis of the analysis of foreign legislation and international standards of local self-government, elaboration of proposals concerning the building a model of local self-government of the European model in Ukraine and ways of overcoming existing obstacles. Results. ...

У статті розглянуто взаємозалежність між вірою і сповідуванням Пресвятої Трійці, молитвою і тайнодіянням Церкви, з одного боку, та виборюванням і будуванням справедливих суспільних відносин в Україні, з другого. Автор роздумує над християнськими, богословськими вимірами феномену Майдану. Головну увагу звернено на фундаментальне значення діяльної природи троїчної віри, яку християнин повинен виражати у суспільних взаєминах через реалізацію головних соціальних принципів: персональності, солідарності, субсидіарності і спільного добра. Автор також зосереджується на інтерпретації миротворчої та революційної природи Церкви, яка, залишаючись божественним носієм миру, водночас, покликана боротися проти несправедливості, неправди, гноблення і будь-яких інших: політичних і економічних, релігійних і культурних, явних і прихованих – форм гноблення, дискримінації і рабства. ; The article discusses both the interdependence between faith and the profession of the Holy Trinity, prayer and the sacramental activity of the Church and the struggles for establishing transparent social relations in Ukraine. The author reflects upon the Christian theological dimensions of the phenomenon of Maidan. Major attention is directed to the fundamental significance of the effective nature of the Trinitarian belief, which a Christian is supposed to express in social relations via the realization of basic social principles: personality, solidarity, subsidiarity and the common good. The author also dwells on the interpretation of peace-making and the revolutionary nature of the Church, which, while remaining the divine medium of peace, is called to combat injustice, falsehoods, oppression and any other subtle or over social, political, economic, religious and cultural suppressions discriminations, and enslavement.

У статті розглянуто взаємозалежність між вірою і сповідуванням Пресвятої Трійці, молитвою і тайнодіянням Церкви, з одного боку, та виборюванням і будуванням справедливих суспільних відносин в Україні, з другого. Автор роздумує над християнськими, богословськими вимірами феномену Майдану. Головну увагу звернено на фундаментальне значення діяльної природи троїчної віри, яку християнин повинен виражати у суспільних взаєминах через реалізацію головних соціальних принципів: персональності, солідарності, субсидіарності і спільного добра. Автор також зосереджується на інтерпретації миротворчої та революційної природи Церкви, яка, залишаючись божественним носієм миру, водночас, покликана боротися проти несправедливості, неправди, гноблення і будь-яких інших: політичних і економічних, релігійних і культурних, явних і прихованих – форм гноблення, дискримінації і рабства. ; The article discusses both the interdependence between faith and the profession of the Holy Trinity, prayer and the sacramental activity of the Church and the struggles for establishing transparent social relations in Ukraine. The author reflects upon the Christian theological dimensions of the phenomenon of Maidan. Major attention is directed to the fundamental significance of the effective nature of the Trinitarian belief, which a Christian is supposed to express in social relations via the realization of basic social principles: personality, solidarity, subsidiarity and the common good. The author also dwells on the interpretation of peace-making and the revolutionary nature of the Church, which, while remaining the divine medium of peace, is called to combat injustice, falsehoods, oppression and any other subtle or over social, political, economic, religious and cultural suppressions discriminations, and enslavement.

The development of social services in the field of social work with large families is analyzed and their basic functions are defined in the article. The necessity of implementation of the system of guaranteed social and educational support to families depending on the type of large families, which would be provided by governmental and nongovernmental organizations, including public organizations are considered and analyzed. The statistical data on the number and proportion of large families in Ukraine in general and namely in Kharkiv region are provided. The principle of subsidiarity, which is the basis of the full development of the state and is based on the redistribution of responsibility for the formation of family welfare from the state to the family, and receipt of primary social and pedagogical support of public organizations in case you are unable to solve certain problems is disclosed. The article also presents practical experience in providing social and educational support by public organization Association of large families "AMMA"" in Kharkiv. ; Проаналізовано розвиток соціальних послуг у сфері соціальної роботи з багатодітними сім'ями, вказано основні їх функції. Обґрунтовано необхідність впровадження системи гарантованої соціально-педагогічної підтримки сімей залежно від типу багатодітності, яка надавалася б державними та недержавними, передусім громадськими організаціями. Наведено статистичні дані щодо кількості та частки багатодітних сімей в Україні загалом та Харківській області зокрема. Розкрито принцип субсидіарності, який є основою повноцінного розвитку держави, базується на перерозподілі відповідальності за формування добробуту родини від держави до родини й отриманні першочергової соціально-педагогічної підтримки з боку громадських організацій за неможливості самостійного вирішення певних проблем. Представлено практичний досвід надання соціально-педагогічної підтримки громадською організацією «Асоціація багатодітних сімей «АММА»» в м. Харкові.

The development of social services in the field of social work with large families is analyzed and their basic functions are defined in the article. The necessity of implementation of the system of guaranteed social and educational support to families depending on the type of large families, which would be provided by governmental and nongovernmental organizations, including public organizations are considered and analyzed. The statistical data on the number and proportion of large families in Ukraine in general and namely in Kharkiv region are provided. The principle of subsidiarity, which is the basis of the full development of the state and is based on the redistribution of responsibility for the formation of family welfare from the state to the family, and receipt of primary social and pedagogical support of public organizations in case you are unable to solve certain problems is disclosed. The article also presents practical experience in providing social and educational support by public organization Association of large families "AMMA"" in Kharkiv. ; Проаналізовано розвиток соціальних послуг у сфері соціальної роботи з багатодітними сім'ями, вказано основні їх функції. Обґрунтовано необхідність впровадження системи гарантованої соціально-педагогічної підтримки сімей залежно від типу багатодітності, яка надавалася б державними та недержавними, передусім громадськими організаціями. Наведено статистичні дані щодо кількості та частки багатодітних сімей в Україні загалом та Харківській області зокрема. Розкрито принцип субсидіарності, який є основою повноцінного розвитку держави, базується на перерозподілі відповідальності за формування добробуту родини від держави до родини й отриманні першочергової соціально-педагогічної підтримки з боку громадських організацій за неможливості самостійного вирішення певних проблем. Представлено практичний досвід надання соціально-педагогічної підтримки громадською організацією «Асоціація багатодітних сімей «АММА»» в м. Харкові.

Розглядаються питання, пов'язані із сутнісними особливостя- ми субсидіарності як важливішого принципу поділу влади і розподілу влад- них повноважень. Увага акцентується на тому, що субсидіарність забезпечує ефективне функціонування влади, що дає можливість максимально демо- кратизувати, децентралізувати державне управління за рахунок якомога ді- євішої діяльності місцевого самоврядування. Доводиться, що взаємодія між державними органами влади і органами місцевого самоврядування базуєть- ся на ряді принципів, які поділяють владу і розділяють владні повноважен- ня і, одночасно, забезпечують цілісність, єдність державної влади. Обґрун- товуються положення, пов'язані з правовим закріпленням розмежованих повноважень державної влади і місцевого самоврядування. Підкреслюється, що існує різна практика надання центром повноважень органам місцевого самоврядування: принцип позитивного регулювання, принцип негативного регулювання. Розкриваються особливості двох способів вибудови взаємин центру і регіонів: а) делегування повноважень; б) передача повноважень з поясненням їх специфіки та особливостей. Робиться акцент на тому, що цен- тральні органи державної влади передають на місця ті державні повноважен- ня, які оптимальніше вирішуються саме місцевими самоврядними органами і структурами і які, до того ж, нераціонально вирішувати в центрі. Поясню- ється характер і особливості механізмів взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування, завдяки якому є можливість залучати до питань і процесів державного управління максимальну кількість громадян, а також підвищувати роль громадянського суспільства в управлінні справами держави і суспільства.

У статті розглядається один із основних принципів реформування місцевого самоврядування та проведення децентралізації у державі. Принцип субсидіарності є головною ознакою взаємодії всіх рівнів влади в Європі. Зокрема це визначено у Європейській хартії місцевого самоврядування. Впровадження духу і букви цього документа, загальновизнаного і обов'язкового для країн-членів Ради Європи, є актуальним завданням у сучасній Україні. Децентралізація, об'єднання територіальних громад, зміни адміністративно-територіального устрою, формування спроможних громад, забезпечення надання суспільних послуг відповідно до загальнодержавних стандартів мають грунтуватись на принципі субсидіарності і таким чином забезпечити наближення системи влади в Україні до європейських стандартів. ; The article deals with one of the basic principles of local government reform and decentralization in the country. The principle of subsidiarity is the main feature of coordination between all levels of government in Europe. Specifically defined in the the European Charter of Local Self-Government. The implementation of the letter and spirit of the document, and universally binding of the Council of Europe is an important task in modern Ukraine. Decentralization, territorial communities, change the administrativeterritorial structure, capable of forming communities and the provision of public services under to national standards should follow the principle of subsidiarity and thus provide approximations of government in Ukraine to European standards. Decentralization in Ukraine is a process that leads the country to recognized principles of interaction between the state and society in Europe. One of the aspects of this movement is the interaction of the state with a different form of public power - local self-government. Although decentralization encompasses a very wide range of public authorities' relationships with other spheres of society (such as business, culture, science, education, etc.), the definition of the principles for coordinating the ...

Протягом багатьох років низький рівень консолідованості українського народу значно послабляє розвиток як держави, так і нації зокрема. До головних причин, що детермінують порушення етнотериторіальної та національної єдності України науковці відносять: етнічні, регіональні, ментальні, культурологічні та інші чинники. Одним із найважливіших завдань сучасних трансформаційних процесів в Україні є консолідація українського суспільства, збереження територіальної цілісності, зміцнення єдності її регіонів. Сьогодні як ніколи гостро постає питання пошуку шляхів збереження єдності країни, через вибір кращої форми державного устрою та запровадження ефективних адміністративно­територіальних реформ. Дана стаття присвячена дослідженню специфіки політичної, соціокультурної ситуації в державі, проблемі регіональної поляризації, що має прояв в різниці ціннісних експектацій, оцінці минулого, самоідентифікації, світогляду, питань мови, і загрожує цілісності та суверенітету держави.У статті аналізуються головні причини, які детермінують порушення етнотериторіальної та національної єдності України та шляхи консолідації української нації. На думку автора для подолання проблеми розвитку українського суспільства необхідна нова правова база. Україна напрочуд урізноманітнена етно­соціальнокультурними відмінностями її регіонів. Тому не варто прагнути однієї моделі життєдіяльності для всіх. Саме релевантність українського права враховуючи двовекторність народу дозволить, нарешті, створити умови для будівництва соборної України. ; Протягом багатьох років низький рівень консолідованості українського народу значно послабляє розвиток як держави, так і нації зокрема. До головних причин, що детермінують порушення етнотериторіальної та національної єдності України науковці відносять: етнічні, регіональні, ментальні, культурологічні та інші чинники. Одним із найважливіших завдань сучасних трансформаційних процесів в Україні є консолідація українського суспільства, збереження територіальної цілісності, зміцнення єдності її регіонів. Сьогодні як ніколи гостро постає питання пошуку шляхів збереження єдності країни, через вибір кращої форми державного устрою та запровадження ефективних адміністративно­територіальних реформ. Дана стаття присвячена дослідженню специфіки політичної, соціокультурної ситуації в державі, проблемі регіональної поляризації, що має прояв в різниці ціннісних експектацій, оцінці минулого, самоідентифікації, світогляду, питань мови, і загрожує цілісності та суверенітету держави.У статті аналізуються головні причини, які детермінують порушення етнотериторіальної та національної єдності України та шляхи консолідації української нації. На думку автора для подолання проблеми розвитку українського суспільства необхідна нова правова база. Україна напрочуд урізноманітнена етно­соціальнокультурними відмінностями її регіонів. Тому не варто прагнути однієї моделі життєдіяльності для всіх. Саме релевантність українського права враховуючи двовекторність народу дозволить, нарешті, створити умови для будівництва соборної України. ; For many years, the low level of consolidation of the Ukrainian people significantly reduces the development of both the state and nation in particular. The main reasons determining violations ethnoterritorial and national unity of Ukrainian scientists include: ethnic, regional, mental, cultural, and other factors. One of the most important tasks of transformation processes in Ukraine is the consolidation of the Ukrainian society, preservation of territorial integrity, strengthening of the unity of its regions. Now more than ever, the question to find ways to preserve the unity of the country, through choosing the best form of government and the implementation of effective administrative­territorial reform.This article is devoted to the study of the specific political, social and cultural situation in the state, the problem of regional polarization, which is a manifestation of the difference of value expectancy, evaluation of the past, identity, philosophy, language, and threatens the integrity and sovereignty of the state.The article analyses the main reasons, which determine violations ethnoterritorial and national unity of Ukraine and ways of consolidation of the Ukrainian nation. According to the author for overcoming the problems of development of the Ukrainian society needs a new legal framework. Ukraine surprise urinogenital ethno­socio­cultural differences of its regions. So do not try one model of life for all. It is the relevance of the Ukrainian law given dvuhmestnoe people will finally allow to create conditions for the construction of a United Ukraine.