Suchergebnisse

Part 2. Modernization of China's trade policy. Urgency of the research. Effective foreign trade policy of China and its accession to the WTO have had a positive impact on the country's integration into the global economy and have provided China with world leadership in terms of the main trade indicators in recent years. Target setting. Trade policy of the People's Republic of China plays a leading role in economic development of the country, despite its contradictory nature. Actual scientific researches and issues analysis. The works of V. Kiktenko, O. Oliynyk, K. Frend, L. Chen and others are devoted to the issues of economic development of China and its place in the world economy. Uninvestigated parts of general matters defining. At the theoretical level, insufficient attention has been paid to the issues related to the modernized trade policy of the PRC. The research objective. The aim of the work is to investigate the current state of trade policy of the People's Republic of China. The statement of basic materials. Trade policy of the country is characterized by the use of tariff and non-tariff instruments. The customs duty of China includes the MFN rates, contractual tariff rates, special fares, general tariff rates, tariff quota rates, and temporary duties. Import and export licensing holds an important place among the non-tariff instruments of China's trade policy. It should be noted that China also introduces general restrictions on export and those which are country-specific. Conclusions. China's foreign trade policy goes through the period of modernization towards greater liberalization, pluralism and transparency. The protection of national interests are becoming more and more analogous to those of the leading countries of the world, it is characterized by hierarchically lined state and business institutions and takes into account the economic and political interests of stakeholders. At the same time, the role of China as a trade partner for the most of the countries increases. ; Частина 2. Модернізація торговельної політики Китаю. Актуальність теми дослідження. Ефективна зовнішньоторговельна політика Китаю та вступ до СОТ позитивно вплинули на інтеграцію країни у глобальну економіку та забезпечили світове лідерство за основними торговельними показниками протягом останніх років. Постановка проблеми. Торговельній політиці КНР належить провідна роль в якості інструменту економічного розвитку країни, незважаючи на її суперечливість. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням економічного розвитку Китаю та його місця в світовій економіці присвячені роботи В. Кіктенка, О. Олійника, К. Френда, Л. Чен та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На теоретичному рівні не достатньо уваги приділено питанням модернізованої торговельної політики КНР. Постановка завдання. Метою роботи є дослідження сучасного стану торговельної політики КНР. Виклад основного матеріалу. Торговельна політика країни реалізується за допомогою тарифних і нетарифних інструментів. Митний тариф Китаю складається зі ставок РНС, договірних тарифних ставок, спеціального пільгового тарифу, загальних тарифних ставок, ставок тарифної квоти та тимчасових мит. Серед нетарифних інструментів торговельної політики Китаю важливе місце займають ліцензування імпорту та експорту. Слід також зазначити, що Китай вводить загальні обмеження на експорт, а також залежно від країни призначення. Висновки. Зовнішньоторговельна політика Китаю проходить період модернізації у бік більшої лібералізації, плюралізму та прозорості. Захист національних інтересів стає все більш подібним до аналогів провідних країн світу з ієрархічно вишикуваними державними і бізнес інституціями та врахуванням економічних й політичних інтересів стейкхолдерів. Одночасно зростає вагомість КНР як торговельного партнера більшості країн світу.

Habro I. V., Shevchuk O. V. EU environmental diplomacy tools. – Article.The article considers the key tools of environmental diplomacy of the European Union. The main administrative instruments of European environmental policy are analyzed – such normative acts and documentsas conventions and directives, as well as regulations (Council Directive 85/337 / EEC of 27 June 1985 on theassessment of the effects of certain public and private projects on the environment). 1210/90 of 7 May 1990on the establishment of the European Environment Agency and the European Environment Information andObservation Network).The flexible market mechanisms of EU environmental diplomacy that are effective for application in allpriority areas of environmental policy are highlighted: in combating climate change and preserving biodi versity, protecting the environment and human health, ensuring sustainable use of natural resources. It wasemphasized that the current bilateral and multilateral negotiations on the liberalization of trade in clean goodsand services are also being used by the EU to promote global measures to mitigate climate change and createbusiness opportunities for European companies. Modern market instruments of EU environmental diplomacy also include environmental taxes introduced to change prices and thus consumer and producer policies;environmental contributions introduced to fully or partially cover the costs of environmental services, measures to reduce pollution of water resources, waste disposal; environmental subsidies and benefits designedto stimulate the development of new technologies, the creation of new markets for environmental goods andservices, and to support the achievement of high levels of environmental protection by companies; liabilityand compensation schemes.The EU uses its complementary foreign policy instruments, including political dialogue, international negotiations and financial instruments, to promote the sustainable development and climate change agenda andpromote its implementation in partner ...

Ідентифіковано ризики за джерелами їх виникнення, визначено сутність ризиків аграрного й енергетичного ринків у контексті сучасних реалій. Узагальнено способи і методи управління ризиками, серед яких: ухвалення рішень на основі наявної інформації; отримання додаткової інформації; передача ризику; диверсифікація діяльності, лімітування; самострахування, резервування; страхування; хеджування. Охарактеризовано основні інструменти хеджування, визначено сутність і особливості деривативів, зазначено певні негативні сторони форвардних контрактів, переваги ф'ючерсних контрактів і опціонів. Обґрунтовано важливість використання інструментів хеджування в Україні. Запропоновано заходи для активізації функціонування деривативів на аграрному ринку в Україні, серед яких ключовими визначено: 1) проведення просвітницької діяльності для учасників аграрного ринку України з питань важливості використання фінансових інструментів для мінімізації цінових ризиків; 2) законодавче врегулювання; 3) організація майданчика для торгівлі деривативами і розширення можливостей їх використання як на національному ринку, так і шляхом простого і дешевого доступу учасників українського ринку до міжнародних ринків деривативів. Обґрунтовано доцільність єдиного торговельного майданчика в рамках спеціалізованого ринку України, що сприятиме забезпеченню ліквідності на ньому; 4) створення супутньої інфраструктури (сертифікованих складів, елеваторів; сучасних систем контролю якості й стандартизації продукції; каналів постачання, транспортної логістики; інфраструктури для швидкого обігу електронних складських свідоцтв); 5) організація ефективної фінансової інфраструктури для уможливлення торгівлі товарними деривативами в Україні; 6) ухвалення державної програми розвитку хеджування.
Реалізація системи заходів у агропромисловому комплексі й галузі енергетики, модернізація в рамках інших галузевих ринків в умовах війни здійснюються в міру можливостей, але ці кроки будуть надзвичайно важливими в системі повоєнного розвитку і реконструкції України.

The introduction and strengthening of such legal institutions as a local referendum and an administrative agreement at the current stage of decentralization in Ukraine is studied. An analysis of the legal framework is carried out, as a result of which conclusions are drawn about the lack of sufficient legal regulation of the local referendum. This contradicts the norms of the Constitution of Ukraine. A referendum must exist in a democratic society, as it can be used as a counterweight to the decisions of public authorities and local governments, which are sometimes subject to conflicting motivations by the most active citizens. The local referendum will help community residents legitimize their decisions directly. Constituent power in Ukraine belongs to the exclusive right of Ukrainians. Therefore, in the near future it is necessary to adopt the law "On local referendums" in order to introduce into Ukrainian legislation a key instrument of democracy and to support the provisions of the Constitution not with formal provisions, but with effective steps. Administrative contract, as an instrument of contractual settlement of legal relations that may or will be formed with the authorities and the territorial community needs to be used more often in practice. The reason for the administrative agreement may be both the law, which must clearly establish the terms of such legal relations, and the decision of the council to delegate public authority, to delimit the competence or determine the order of interaction between the subjects of power, for redistribution or pooling of budget funds in cases specified by law, instead of issuing an individual act, to regulate the provision of administrative services. Here, the contract appears as a necessity to regulate legal relations between the subjects of these relations, one of which is a subject of public law. The legal nature of such agreements is quite debatable. The use of an administrative agreement will accelerate the effective activities of territorial communities and public authorities and lead them to much more rapid implementation of decisions. It is not possible to implement decentralization processes without expanding the legal instruments that must be justly entrusted to the people. ; Досліджується впровадження та посилення таких правових інститутів, як місцевий референдум та адміністративний договір на теперішньому етапі децентралізації в Україні. Проводиться аналіз нормативно-правової бази, в результаті якого формуються висновки про відсутність достатнього правового регулювання місцевого референдуму, що суперечить нормам Конституції України. Референдум повинен існувати в демократичному суспільстві, адже він може бути використаний як противага рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, які інколи піддаються суперечливим мотиваціям найактивнішими громадянами. Місцевий референдум допоможе жителям громади легітимізувати свої рішення безпосередньо. Установча влада в Україні належить до виключного права українців, тому найближчим часом необхідно прийняти Закон «Про місцеві референдуми», щоб ввести в українське законодавство ключовий інструмент демократії та підкріпити норми Конституції не формальними положеннями, а дієвими кроками. Адміністративний договір, як інструмент договірного врегулювання правових відносин, що можуть скластися чи складатимуться з органами влади та територіальною громадою, потребує частішого використання на практиці. Причиною виникнення адміністративного договору може бути як закон, де чітко мають встановлюватися умови таких правових відносин, так і рішення ради про делегування публічно-владних управлінських функцій для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень, для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом, замість видання індивідуального акта для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Тут договір постає як необхідність врегулювання правових відносин між суб'єктами цих відносин, одним із яких є суб'єкт публічного права. Правова природа таких договорів є досить дискусійною. Використання адміністративного договору прискорить ефективну діяльність територіальних громад і органів державної влади та надихне їх до значно оперативнішого впровадження прийнятих рішень у життя. Не можливо впроваджувати процеси децентралізації без розширення правових інструментів, які мають бути справедливо ввірені саме народу.

Мета статті — здійснити комплексний аналіз інструментів комунікації в контексті музеєзнавчих досліджень, які є свідченням рефлексії науки на розвиток музейної комунікації. Результати дослідження. З'ясовано, що у сучасному музеєзнавстві питання щодо специфіки комунікаційних процесів є доволі дискусійним. Відбувається переосмислення фундаментальних музеєзнавчих понять «музейний предмет», «музейна експозиція» і, як результат, — зміщення завдань комунікації від інформування до партисипації, змінюється культура споживання контенту на культуру участі у створенні контенту. Сучасні дослідники аналізують ефективність інструментів комунікації, їх вплив на сприйняття відвідувачів і розуміння культурної спадщини. Вони також досліджують рефлексії та нові підходи до музейної комунікації, зокрема роль соціальних медіа, спільного творення з відвідувачами та залучення громадськості у процес музейної практики. Наукова новизна полягає у розширенні уявлень про інноваційні формати та інструменти комунікації в діяльності сучасних музеїв на основі аналізу новітніх досліджень. У висновках наголошено на тому, що на сьогодні комунікативний підхід належить до магістральних напрямів музеєзнавчої думки та визначає стиль мислення світової музейної спільноти. З'ясовано, що значна кількість сучасних публікацій присвячена розгляду інструментів маркетингової комунікації (брендинг, PR, музейний SMM, мобільні застосунки, програми лояльності, інтерактивний сайт тощо) в діяльності музеїв. Доведено, що технології як інструмент музейної комунікації допомагають зробити музейний досвід доступним і цікавим для різних груп відвідувачів. Підсумовано, що в діяльності сучасних музеїв на перший план виходить комунікативна політика та робота з новими інструментами комунікації, зокрема з цифровими технологіями, у темпах опанування яких музейні інституції конкурують із традиційними гравцями медіапростору.

Legalization of commercial economic activity is especially important for the formation of a healthy competitive environment and ensuring rational structural changes in the system of national economy of Ukraine. The effectiveness of the state policy in this area depends considerably on understanding dominant peculiarities of crimes (of shadowing economic relations) and the corresponding differentiation of applied instruments, means and measures in the sectors of domestic entrepreneurship. For these purposes, three groups of Ukrainian entrepreneurship sectors - small business entities: of a simplified system of taxation reports and accounting have been distinguished: small and medium-size enterprises and large enterprises. It was established that the main priorities of the policy of deshadowing of the economy in the "simplified" sector are optimization and modernization of the simplified taxation system, legalization of labor relations and employment, the impossibility of "cooperation" to conceal incomes, financial resources and operations with legal entities the general system of taxation, preventing from implementation of some types of economic activities without obtaining the necessary permits and licenses. In the segment of small and medium-sized enterprises, the most important tasks are detection and prevention of false and unlawful increase in gross expenditures, disclosure of shadow transactions on purchase/sale of business, tangible and intangible assets, withdrawal of wages from the shadow, preventing fictitious cooperation of enterprises with financial sector entities, engagement in illegal business and creation of fictitious enterprises. In the sector of large business entities, it is important to focus the state system policy of deshadowing on counteraction and making it impossible to use offshore jurisdictions for capital withdrawal and tax evasion, transparent and equitable reimbursement of value added tax, placing government orders, detection and legalization of activities of alternative banking and payment systems , prevention of false operations at the securities market, adequate counteraction to illegal import, smuggling and production of counterfeit goods. ; Для формування здорового конкурентного середовища і забезпечення раціональних структурних змін в системі національного господарства України особливо важливою є легалізація комерційної господарської діяльності. Ефективність державної політики у цій сфері в значній мірі залежить від усвідомлення домінантних особливостей злочинів (з тінізації економічних відносин) і відповідної диференціації застосовуваних інструментів, засобів та заходів за секторами вітчизняного підприємництва. В цих цілях виокремлено три групи секторів підприємництва України – суб'єкти малого бізнесу на спрощеній системі оподаткування, звітності та обліку, малі і середні підприємства та великі підприємства. Встановлено, що головними пріоритетами політики детінізації економіки у секторі «спрощенців» є оптимізація та модернізація спрощеної системи оподаткування, легалізація трудових відносин і зайнятості, унеможливлення «співпраці» з приховування доходів, фінансових ресурсів та операцій з юридичними особами на загальній системі оподаткування, недопущення здійснення окремих видів господарської діяльності без отримання необхідних дозвільних документів і ліцензій. У сегменті малих та середніх підприємств найбільш важливими завданнями є виявлення і недопущення неправдивого і неправомірного нарощування валових витрат, викриття тіньових операцій з купівлі/продажу бізнесу, матеріальних і нематеріальних активів, виведення з тіні оплати праці, недопущення фіктивного співробітництва підприємств з суб'єктами фінансового сектору, провадження нелегального господарювання і створення фіктивних підприємств. У секторі суб'єктів великого бізнесу державну системну політику детінізації важливо зорієнтувати на протидію і унеможливлення застосування офшорних юрисдикцій для виведення капіталу та ухилення від оподаткування, прозоре і справедливе відшкодування податку на додану вартість, розміщення державних замовлень, виявлення і легалізацію діяльності альтернативних банківських і платіжних систем, недопущення фіктивних операцій на ринку цінних паперів, адекватну протидію нелегальному імпорту, контрабанді та виробництву фальсифікованих товарів.

Досліджено процеси взаємодії бізнес-структур і влади в соці- ально-економічному середовищі України. Відзначено важливість таких форм взаємодії, як бізнес-асоціації та спеціальні режими інвестиційної діяльно- сті. Акцентовано увагу на інструментах підтримки і сприяння розвитку ма- лого та середнього бізнесу. Особливу увагу звернено на GR-менеджмент як сукупність засобів і форм конструктивного діалогу бізнес-структур з орга- нами публічної влади. Досліджено підходи до змісту GR-менеджменту в су- часній економічній науці. Обґрунтовано доцільність запровадження GR-ме- неджменту для формування ефективної взаємодії між органами публічного управління і бізнес-структурами в Україні. Визначено форми встановлення і підтримки GR-партнерства бізнес-спільноти з органами публічної влади, а також досліджено формування GR-стратегії, яка має забезпечувати досягнен- ня поставленої мети при висловлюванні підприємницьких інтересів в струк- турі публічного управління. Визначено основні орієнтири GR-менеджменту підприємницьких структур у відносинах із системою органів публічної влади. Наголошено, що при розробленні ефективної GR-стратегії слід враховувати ресурси, які необхідні для зниження негативного ставлення співробітників бізнес-структур до можливих змін в економічній діяльності останніх. Наго- лошено на відмінності між лобізмом та Government Relations та вказано, що лобізм є лише однією з технологій, загалом активною частиною, GR-діяльно- сті. Наведено вимоги до кандидатів на посаду GR-менеджера в Україні.
Зроблено висновок про те, що GR-менеджмент — це один з ефективних інструментів встановлення і розвитку взаємодії між бізнес-структурами та органами публічного управління з метою висловлення економічних інтересів бізнес-структур в системі державного регулювання економічних відносин.

Мета роботи: обговорення переваг та недоліків різних цифрових інструментів системи контролю в Е-бізнесі.
Метод дослідження: використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, метод експертних оцінок.
Практична цінність дослідження: систематизовані: інструменти моніторингу та аналізу відвідуваності сайту, аналізу змісту сайту, збору та аналізу поведінкових даних користувачів, електронного контролю документообігу та транзакцій, автоматизованого контролю фінансової звітності тощо. Ці інструменти дозволяють контролювати різні аспекти електронного бізнесу та виявляти можливі порушення в роботі бізнесу.
Цінність дослідження: виділяються проблемні питання: (1) яким чином інструментами цифрового контролю можна забезпечувати впровадження інноваційних рішень та стратегій, зокрема, залучати та зберігати клієнтів, аналізувати ринок та конкурентну ситуацію, а також робити більш точні прогнози попиту на товари і послуги; (2) якими інструментами цифрового контролю можна додатково зменшувати витрати на зберігання та управління запасами, що може дозволити підприємствам знизити витрати та підвищити ефективність управління ланцюгом постачання.
Тип статті: теоретична.

Анотація. В умовах реформування оборонно-промислового комплексу країни одним з ключових питань є визначення ефективних інструментів реалізації державної політики, які б враховували сучасні виклики та особливості функціонування оборонної промисловості. Мета роботи полягає в аналізі існуючих підходів до формування державної політики у сфері оборонної промисловості в умовах реформування та обґрунтування шляхів їх упровадження. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження щодо структури та розвитку оборонно-промислового комплексу України в нових умовах. Підкреслено, що потенціал вітчизняного оборонно-промислового комплексу за деякими позиціями не може повністю задовольнити потреби сил безпеки і оборони України, зокрема через те, що бракує конструкторських розробок та серійного виробництва. З метою розвитку української оборонної промисловості та збільшення її експортного потенціалу необхідно визначити пріоритети розвитку оборонно-промислового комплексу України з урахуванням загроз і можливостей, що виникають в умовах дії воєнного стану. Здійснення реформування оборонно-промислового комплексу позитивно впливатиме на реалізацію національних інтересів України у зовнішньополітичній, економічній, військовій, науково-технологічній сферах та сприятиме забезпеченню сил безпеки і оборони України озброєння, військової і спеціальної техніки. Визначено, що необхідно розробити ефективну систему управління як для оборонної промисловості в цілому, так і для кожного окремого підприємства та відомства, оскільки за відсутності дієвих механізмів управління, за відсутності чітко формалізованих цілей і завдань неможливо забезпечити ефективне реформування оборонної промисловості і, тим більше, підвищити її конкурентоспроможність на світовому рівні. Трансформація підходів та механізмів управління має будуватися з урахуванням впливу підприємств на навколишнє середовище, що неминуче потребує зміни пріоритетів економічного розвитку і розбудови управління економічних систем на принципах сталого розвитку, які передбачають урахування економічних, соціальних і екологічних складових системи управління на всіх рівнях.

Однією з найвагоміших реформ, розпочатих в Україні протягом останніх років, є реформа децентралізації влади. На сьогодні об'єднані територіальні громади, розпочавши свою активну діяльність, вже відчули перші виклики перед собою. Європейський досвід децентралізації, а також реалізація функціональної концепції реформування місцевого управління в країнах ЄС впливають на вибір та адаптацію вітчизняних інструментів розвитку об'єднаних територіальних громад. Необхідно налагодити управління наявними ресурсами, забезпечити потреби та сталий розвиток громад. Саме тому важливим є сприяння процесам децентралізації, забезпечення сталості розвитку громад та процесів проведення реформи в цілому. Важливо визначити, що ефективність загального процесу децентралізації та успішність зазначеної реформи місцевого самоврядування в Україні залежить від спроможності органу місцевого самоврядування здійснювати визначені законодавством повноваження та функції, а значить – від формування дієвої організаційної структури цього органу. Сьогодні стратегічним завданням об'єднаних територіальних громад є формування дієвої організаційної структури та штатного розпису, а також ефективного управління персоналом ОТГ в умовах, обмежених фінансовими та людськими ресурсами.Мета статті полягає в обґрунтуванні застосування адаптивних інструментів щодо формування дієвої організаційної структури, управління персоналом ОТГ та основних елементів сталого розвитку об'єднаних територіальних громад в Україні.Наукова новизна полягає в дослідженні найефективніших інструментів сталого розвитку об'єднаних територіальних громад та модернізації публічної влади у таких напрямах, як: застосування сучасних і адаптивних інструментів щодо управління персоналом ОТГ та створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід'ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності та, як наслідок, зростання економічних показників країни.Висновки. У контексті формування бюджету на 2021 рік та з метою загальної оцінки економічної ситуації в країні органам місцевого самоврядування необхідно взяти до уваги та проаналізувати затверджені Урядом основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2021–2023 рр. Подальша демократизація суспільства, децентралізація владних повноважень на засадах субсидіарності є на сьогодні пріоритетами серед реформ в Україні. Це пов'язано із формуванням поняття публічної адміністрації – єдиної системи публічного урядування, за якої місцеві органи влади, місцеві інтереси, місцеве самоврядування загалом не протиставляються державним, а навпаки, є інтегрованими в єдиний управлінський механізм, діяльність якого спрямована на комплексне вирішення завдань, що постали перед суспільством у цілому. Нові тенденції у державному будівництві нашої країни, становлення інститутів громадянського суспільства, оптимізація системи публічного управління обумовлюють нові умови реалізації децентралізації за умови збереження ідей правової держави. Модернізація публічної влади повинна відбуватися за допомогою адаптивних інструментів щодо сталого розвитку територіальних громад: у напрямі створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід'ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності, покращення показників якості життя та в цілому позитивних змін у виробничій, економічній, політичній та інших сферах діяльності країни.

Освещены новейшие тенденции и угрозы глобального и национального развития, раскрыто и углубленно содержание категории "риск", идентифицированы главные разновидности глобальных рисков и обоснованы инструменты / рекомендации по их минимизации. ; It is argued that economic globalization leads to the formation of macro-economic, political and other risks that are able to grow into global risks affecting, without exception, all national economies, creating a serious threat to national economic security. The emphasis is on the negative elements of a set of global risks, their development and minimize the possibility of using a number of tools. Ensuring firmness of the state to external risks demands continuous monitoring and forecasting of world processes and usage of economic instruments of rapid response for prevention of negative consequences. The essence of the category of "risk" is revealed and deepened. The global risks that can not affect the economic security of Ukraine is disclosed. It is shown that the emergence of these global risks has negative impact on the economic security of Ukraine.

Розглянуто інструменти екологічного менеджменту в контексті реалізації державної екологічної політики і сталого розвитку регіонів. Державна екологічна політика — це діяльність органів державної влади, спрямована на формування та розвиток екологічного виробництва/споживання та екологічної культури життєдіяльності людини. Для реалізації регіональної екологічної політики використовуються такі механізми: законодавчо-правовий, управлінський, економічний, громадсько-просвітницький.
Визначено, що екологічний менеджмент є складовою загальної системи екологічного управління, системою ринкового управління довкіллям, функціонує на територіальному ієрархічному рівні в рамках глобальної екологічної політики, держави в цілому, регіону, окремої території (місто, селище, окрема природна зона), корпорації, підприємств у сферах з ринковими відносинами. Екологічний менеджмент на рівні держави являє собою державну систему управління, яка спрямована на створення правових норм та засад з охорони навколишнього середовища, забезпечення формування у населення свідомості щодо раціонального використання природніх ресурсів, підтримку екологічних інноваційних та технологічних проектів. Виділено наступні групи інструментів екологічного мененджменту, які регулюються національним екологічним законодавством та імплементованими міжнарод- ними угодами і конвенціями: перша група пов'язана із системою міжнародних і державних екологічних стандартів ISO та ДСТУ (екологічний аудит, екологічна сертифікація, екологічне маркування), друга група представляє системну оцінку екологічного стану навколишнього середовища і впливу техногенного фактора (стратегічна екологічна оцінка, екологічний моніторинг, оцінка впливу на довкілля), третя група пов'язана із екологічним розвитком регіону, територій, підприємств (екологічний маркетинг).

Проаналізовано тенденції зрушень у зайнятості та безробітті сільського населення, починаю- чи з 2000-х років. Виявлено нові тенденції зайнятості у неформальному секторі економіки та прове- дено їх оцінювання. Обґрунтовано нові підходи та інструменти подолання тенденцій посилення без- робіття у сільській місцевості на основі залучення ресурсів агрохолдингів, підвищення кваліфікації працівників сільськогосподарських і переробно-харчових підприємств на основі освоєння та дотри- мання вимог Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР) чи програм-передумов з метою підвищення конкурентоспроможності продукції та прибутковості підприємницьких струк- тур, закріплення персоналу в аграрному секторі. Систематизовано специфічні види і форми діяльності сільського населення з підтримання сталого функціонування позаміських територій для розширення формальної зайнятості сільського населення. ; The tendencies of changes in employment and unemployment of rural population, beginning from 2000-s, are analyzed. New tendencies of the employment in non-formal sector of economy are determined and their estimation is conducted. New approaches and instruments for overcoming of unemployment strengthening tendencies in rural locality on the basis of attraction of agrarian holding resources, re-skilling of workers of agricultural and processing-food enterprises on the basis of mastering and observance of requirements of NACCP or programs-preconditions with the aim to increase products competitiveness and enterprise structures profitability, to fix personnel in agrarian sector are substantiated. Specific kinds and forms of rural population activities on the maintenance of permanent functioning of out-of-town territories for expansion of formal employment of rural population are systematized. Author draw attention to such problems as legislative provisions normalization on payments by the business entities that included in its land bank land agricultural villages, rural communities on account of the profits to further their focus on expanding the scope of employment. It was defined that positive role can play also training enterprises of the agricultural sector with the requirements of safety and quality, expansion of employment through the implementation of the functions of surveillance of non-urban areas, identify and support those settlements, which specialized in the development of rural crafts and the production of products with specific and scalene characteristics (properties, qualities, reputation) and others.