Suchergebnisse

Цель: определение соотношения этнической и национальной политики в российской этнополитологии в свете системного кризиса в Украине. Методы: необходимость исследования понятийного аппарата отечественной этнополитологии и его адекватности современной российской политике при анализе украинского вопроса, стремление показать направление развития этнополитической ситуации в Украине от первого ко второму Майдану обусловили использование историко-генетического, сравнительно-исторического и типологического методов исследования в их взаимосвязи. Результаты: показана действенность двухуровневой модели процессов межэтнического взаимодействия: примордиальные в своей основе факторы этнической идентичности подвергаются направленному воздействию сконструированной этничности, стремящейся привести этнос в состояние политической мобилизованности и в связи с этим изменить его исходные характеристики. За десять лет от первого до второго киевского Майдана формирование украинской национальной идентичности как антирусской и антироссийской вступило в качественно новую фазу. Обретение системного единства этнической и национальной политики России призвано содействовать адекватному ответу на этот вызов. Научная новизна: в статье раскрывается несостоятельность одностороннего доминирования постмодернистского подхода к этносу и этничности и утверждается необходимость оптимального сочетания примордиальной основы этноса с конструктивистской тактической гибкостью при решении конкретных этнополитических проблем в ситуации украинского кризиса. Практическая значимость: основные положения и выводы статьи могут быть использованы в научной и педагогической деятельности при исследовании этноса и этничности, при анализе этнополитических процессов в современной Украине и рассмотрении состояния и перспектив развития российско-украинских отношений. ; Objective: to define the balance between ethnic and national policy in the Russian ethnic policy under the systemic crisis in Ukraine. Methods: the need to research the conceptual apparatus of the Russian ethnic politology and its adequacy to the modern Russian policy when analyzing the Ukrainian problem, the tendency to show the trend of development of ethnic political situation in Ukraine from the first to the second Maidan, determined the implementation of historical-genetic, comparative-historical and typological methods in their interaction. Results: the efficiency of the two-level model of the processes of interethnic interaction was shown: basically primordial factors of ethnical identity are exposed to the directed influence of constructed ethnicity, leading the ethnos to the political mobilization and changing its primary characteristics. During the decade from the first and second Maidans, the forming of national Ukrainian identity as anti-Russian one entered the new phase. Obtaining the systemic unity of ethnic and national policy of Russia is intended to promote the adequate response to this challenge. Scientific novelty: the article reveals the inconsistency of unilateral domination of post-modern approach to the ethnos and ethnicity. It states the necessity of the optimal combination of primordial basis of the ethnos and the constructivist tactical flexibility when solving the certain ethnic political problems under the Ukrainian crisis. Practical value: the main provisions and conclusions of the article can be used in scientific and educational activity, when researching the ethnos and ethnicity, when analyzing the ethnic political processes in the modern Ukraine and viewing the condition and prospects of development of Russian-Ukrainian relations.

Актуальность и цели. Противоречивые процессы развития государственности на Украине в конце ХХ начале ХХI в. обусловливают повышенный интерес к осмыслению теоретического наследия части украинских ученых, пытавшихся обосновать необходимость создания независимого государства на последнем этапе развития позднеимперской России. Обращение к изучению политической публицистики академика М. С. Грушевского позволяет выявить отношение автора к перспективам решения «украинского вопроса» в его собственной интерпретации. Целью работы является намерение проанализировать содержательную часть публицистики М. С. Грушевского в период революции 1905-1907 гг. Материалы и методы. Результаты исследования были достигнуты на основе использования публицистических работ, изданных в журнале «Украинский вестник» в 1906 г. Привлечены материалы переписки М. С. Грушевского с В. И. Вернадским. Особое внимание уделено украинской историографии научной проблемы. Результаты. Исследованы особенности формирования воззрений М. С. Гру­шевского по «украинскому вопросу». Отмечено, что публицистика ученого находилась в тесной связи с его исторической концепцией, в которой акцентировалось внимание на подчеркивание различий в развитии между Россией и Украиной, что впоследствии стало сегментом идеологизации исторической науки на Украине после провозглашения создания независимого государства. Выводы. Политическая публицистика М. С. Грушевского отразила поиски в среде интеллектуалов начала ХХ в. оптимального варианта решения национального вопроса. Предпочтение, отданное им в пользу утверждения культурно-национальной автономии, свидетельствует об отсутствии намерения ученого открыто выступать за провозглашение независимости Украины в период революции 1905-1907 гг. ; Background. Contradictory processes of development of the state in Ukraine at the end of XX -beginning of XXI centuries cause high interest to the interpretation of the theoretical heritage of a part of Ukranian scientists who tried to substantiate the necessity of projecting an independent state at the latest stage of development of late-empire Russia. Addressing the study of political essays by the academician M. S. Grushevskiy allows to reveal the author's attitude to perspectives of «Ukranian question» solution in his own interpretation. The aim of the work is to analyse the content of the essays by M. S. Grushevskiy in the period of the revolution in 1905-1907. Materials and methods. The results of the investigation were achieved through the usage of essays, published in the «Ukranian herald» magazine in 1906. the materials of the correspondence between M. S. Grushevskiy and V. I. Vernadskiy. The author paid attention to the Ukranian historiography of the scientific problems. Results. The author investigated the features of formation of M. S. Grushevskiy's views on the «Ukranian question». It is mentioned that the essays by the scientist are slightly connected with the historical conception, which emphasizes the differences in development between Russia and Ukraine. Subsequently it became the segment of ideology of historical science in Ukraine after proclamation of establishment of the independent state. Conclusions. Political essays by M. S. Grushevskiy reflect the searches among the intellectuals of the beginning of XX centuries of an optimal version of the national question solution. Preference which was given to establishment of a cultural-national autonomy gives evidence about the absence of the intention of the scientist to stand for the independence of Ukraine in the period of the revolution of 1905-1907.

Рассматривается отношение различных течений русской общественной мысли к так называемому украинскому вопросу. Отмечается, что до конца 1860-х гг. малорусы (украинцы) рассматривались только как объекты борьбы с полонизмом. Показана трансформация восприятия в русской публицистике деятельности малорусской интеллигенции по развитию народной культуры и языка. Выделяются существенные различия в видении перспектив национальных процессов в западных и юго-западных регионах Российской империи: негативное отношение славянофилов и имперцев к признанию самостоятельности украинской этничности и готовность либералов и народников-реформаторов признать украинцев состоявшейся нацией, но без претензий на политическую самостоятельность. ; ''Ukrainian question'' formed in the Russian social thought of the 19th century as derived from the ''Polish question'' and originally accented fighting Polonism in the Western Territory. Western suburbs were the focus of the Russian social thought. In the 1850s-1860s, of course, the Polish problem was dominating. It was perceived as a confrontation between two mutually exclusive national projects. At the end of the 1860s the Little Russian question separated from the Polish question. Prior to that, Little Russians were regarded only as objects to combat Polonism. Initially even the Slavophiles welcomed the work of the Little Russian intelligentsia on the development of traditional culture and language seeing them as allies in the confrontation with the Poles. But as soon as the claim for recognition of independence of the Little Russian ethnicity, not derived from the Great Russian but equal to it, the Slavophiles' and the Imperials' attitude to the Little Russian intelligentsia became hostile. They were not ready to perceive Ukrainians as a nation formed separately from Russians perceiving this idea as the work of the Poles and Germans who wanted to split a single Russian nationality. In the 19th century nationalist literature established a view on the fate of the indigenous western suburbs of the Russian Empire that were stable and universal both for the Slavophiles and for the Imperials. In this aspect, the Slavophiles and the Imperials thought alike. These lands were considered not only as a part of the Russian state, but also as part of the historical area of residence of the Russian nationality. Little Russians were perceived as a part of the Russian people, and for them Russification meant a return to the historical roots, i.e. rejection of national languages in favor of Russian, return to Orthodoxy (for Catholics and Uniates). Liberal journalism, as well as the Slavophiles, saw the problem of Russification of the Western and Southwestern region as a confrontation with Polonism. But liberals thought it was not right to produce a simple replacement of the Polish language and culture with the Great Russian. They develop an understanding of self-sufficiency of the Little Russian ethnicity which was considered a branch of an all-Russian people tantamount to the Great Russians. At the same time Russian liberals were not ready to talk about any political autonomy of Ruthenia. Populist reformers were close to the liberal discourse in addressing the challenges of the western suburbs of the Russian Empire. At the same time they placed an increased emphasis on the socio-economic aspects, suggesting to smooth National Resistance in the development of capitalism, with its supranational universal values. In addition, they drew more attention to the formation of their own national interests of the peoples of the Western Region which had to be taken into account in the national policy of the state.

Agenor Goluchowski held a post of a governor-general of Galicia three times. As a representative of the aristocrats' conservative movement he was closer to the right wing of this political group. Supported by the King he carried out some reforms in Galicia which supported Poles' purposes. In quite a short period of time the Polish was introduced in educational and administrative institutions. His attitude to Ukrainian people was rather negative; he imposed Latin on them and persecuted the most active representatives of this nation. A. Goluchowskij considered Ukrainians of Galicia Russia's potential allies in their fight against Austria-Hungary ; Агенор Голуховский трижды занимал пост наместника Галиции. Как представитель консервативного течения аристократов, он пребывал ближе к правому крылу этого политического течения. Используя расположение к себе цесаря осуществлял преобразования в Галиции, которые были на руку полякам. Относительно украинце он занимал резко негативное положение, навязывал им латинский алфавит, преследуя наиболее активных ее представителей. ; Агенор Голуховський тричі перебував на посаді намісника Галичини. Як представник консервативної течії аристократів він знаходився ближче до правого крила цього політичного угрупування. Користаючи з прихильності цісаря провадив перетворення в Галичині, які були на руку полякам. Стосовно українців він займав різко негативну позицію, нав'язуючи їм латинську абетку, переслідуючи найбільш активних їх представників.

In addition to Galician Seym the governor took a significant place in the Austro-Hungarian Empire political pattern. The governors of provinces were mainly Poles. Among the most famous personalities who occupied this post A. Goluhovskyj, K. Badeni, A. Pototskyj, M. Bobzhynskyj can be mentioned. Their activity is reflected in the Ukrainian and Polish historiography. Such personality as B. Korytovskyj, whose activity is observed at the beginning of the First World War, deserves great attention. However, due to various reasons this person is paid insufficient attention to in the researches of historians of both countries. The article is an attempt to fill this gap. On the basis of the collected and analyzed materials and available publications, we tried to reproduce the key achievements of V. Korytovskyj as the governor of Galicia. ; Кроме сейма Галиции в политическом орнаменте Австро-венгерской империи важное место принадлежало наместнику. Преимущественно наместниками провинции были поляки. Среди наиболее известных личностей, которые занимали эту должность отметим А. Голуховского, К. Бадени, А. Потоцкого, М. Бобжинского. Их деятельность нашла отражение в украинской и польской историографии. Заслуживает на внимание и личность В. Коритовского, деятельность которого приходится на начало Первой мировой войны. Вместе с тем, в силу разных обстоятельств его персоне уделено недостаточно внимания в исследованиях двух стран. Данная статья есть попыткой устранить этот недостаток. На основании собранного и изученного источников и наличных публикаций, мы попытались изучить важнейшие достижения В. Коритовского на посту наместника Галиции. ; Окрім Галицького сейму в політичному візерунку Австро-угорської імперії важливе місце відводилося наміснику. Переважно намісниками провінції були поляки. Серед найбільш відомих особистостей, що посідали цю посаду відзначимо А. Голуховського, К. Бадені, А. Потоцького, М. Бобжинського. Їх діяльність знайшла відображення в українській та польській історіографії. Заслуговує на увагу й постать В. Коритовського, діяльність якого приходиться на початок Першої світової війни. Разом із тим, в силу різних обставин його персоні приділено недостатньо уваги в дослідженнях істориків обох країн. Дана стаття є намаганням усунути цей недолік. На підставі зібраного і опрацьованого джерельного матеріалу та наявних публікацій, ми намагалися відтворити ключові здобутки В. Коритовського на посаді намісника Галичини.

There were considered activities of the governor of Galicia Michael Bobrzynski (1908-1913) on the resolution of difficult Ukrainian-Polish relations. It was noted that in historiography emerged quite controversial image of the governor. His Reformed politics ran in opposition to Catholic and right-wing forces. ; Рассмотрено деятельность наместника Галиции Михала Бобжинского (1908-1913), который задался целью сгладить сложные украинско-польские отношения. Отмечено, что в историогра-фии сложился достаточно контраверсионный образ наместника. Его реформаторская политика встретила противодействие со стороны Костела и правых сил. ; Розглянуто діяльність намісника Галичини Міхала Бобжинського (1908-1913) щодо полаго-дження складних українсько-польських взаємин. Відзначено, що в історіографії склався достат-ньо котраверсійний образ намісника. Його реформаторська політика наштовхнулася на спротив Костелу і правих сил.

Considered the leader of the Polish National Democrats in Roman Dmowski of 1914-1918. Special attention is paid to the role of R. Dmowski in the process of Poland's eastern border. Studied leadership endekiv on Ukrainian-Polish conflict in Eastern Galicia. Analyzed the political views of R. Dmowski and his vision for resolving the Ukrainian question. ; Рассмотрена деятельность лидера польских национал-демократов Р. Дмовского в 1914-1918 гг Основное внимание уделено роли Р. Дмовского в процессе формирования восточных границ Польши. Исследована позиция лидера эндеков по украинско-польскому конфликту в Восточной Галиции. Проанализированы политические воззрения Р. Дмовского и его видение перспектив решения украинского вопроса. ; Розглянуто діяльності лідера польських націонал -демократів Р. Дмовського у 1914-1918 рр. Основну увагу приділено ролі Р. Дмовського в процесі формування східних кордонів Польщі. Досліджено позицію лідера ендеків щодо українсько -польського конфлікту в Східній Галичині. Проаналізовано політичні погляди Р. Дмовського та його бачення перспектив вирішення українського питання.

Analyzed the attitude of the Constitutional Democratic Party to the Ukrainian question during 1905-1918 in modern historiography. Begining of 90's of the twentieth century opened a new stage in the study of Ukrainian question in the Constitutional Democratic parties of Russia during 1905-1918. Modern Russian historical science assigns an important place in their studies of the Constitutional Democratic Party. You can even talk about apologetics liberalism by Russian historians.Decades routine, dogmatically-biased approach to Russian cadets as enemies, counterrevolutionaries natural phenomenon spawned the scientific interest to the Party of People's Freedom, which in the Russian Federation is also due to the activities of political parties that consider themselves as a successors to the tradition liberalism, and as a successors of the Constitutional Democrats.The impetus for the intensification of the study the history of Russian cadets was expanding sources, the research activities, publications such materials of the congresses and of the conferences, and the party's Central Committee protocols.Important to study issues the Ukrainian question in the activity of the Constitutional Democratic Party of Russian are te work of the famous historian V. Shelohayeva and I. Mihutinoyi.The unquestioned authority of study the liberalism among Russian historians at present still V. Shelohayev. V. Shelohayev appreciates the experience of Cadets in the deciding the national question, because he believes that liberal version of the national question was the best, because it created the conditions for maintaining the unity of multi-ethnic Russian state, which historically has been designed to compromise and understanding between different nationalities, represented a real chance to avoid a violent resolution of the national question, and hence the collapse of the Russian Empire.I. Mihutina traced the position of Russian cadets in the Ukrainian question until February 1917. Scientist identifies the causes and factors, the nature and form of the Ukrainian question i to the Constitutional Democratic Party. But, very modestly evaluates the opportunities of the Ukrainian national movement.At the end of XX – XXI centuries the number of studies on the establishment of scientific biographies of leading figures of the Constitutional Democratic Party of Russia, who were engaged in national issues in general and Ukrainian particular (P. Miliukov, P. Struve, F. Rodichyev, F. Kokoshkin, I. Luchytskyy, V. Vernadsky) was increased.Some aspects of cadet positions on the Ukrainian question investigated through the prism of studying the history of the Party of People's Freedom, the political situation in Russia, the position of the bourgeoisie, the functioning of the State Duma of Russia, the history of the Russian revolution and World War I, the activity of Interim and Ukrainian governments. ; Проанализировано отношение Конституционно-демократической партии к украинскому вопросу в течение 1905-1918 гг. в современной российской историографии. Современная российская историческая наука отводит важное место в своих исследованиях Конституционно-демократической партии. Отдельные аспекты позиции кадетов с украинского вопроса освещались через призму изучения истории Партии народной свободы, политической ситуации в России, положения буржуазии, функционирования Государственной думы России, истории российских революций и Первой мировой войны, деятельности Временного и украинского правительств. ; Проаналізовано ставлення Конституційно-демократичної партії до українського питання упродовж 1905-1918 рр. у сучасній російській історіографії. Сучасна російська історична наука відводить вагоме місце у своїх дослідженнях Конституційно-демократичній партії. Окремі аспекти позиції кадетів з українського питання висвітлювалися через призму вивчення історії Партії народної свободи, політичної ситуації в Росії, становища буржуазії, функціонування Державної думи Росії, історії російських революцій і Першої світової війни, діяльності Тимчасового та українських урядів.

Исследовано деятельность Михаила Драгоманова как политического писателя. Уделено внимание его публицистической и редакторской деятельности. Тема статьи исследована со стороны его трудов. Исследовано «украинский вопрос» во взглядах М. П. Драгоманова. Влияние и деятельность «Общества» в творчестве М. П. Драгоманова.Investigational activity of M. Dragomanova as a political writer. Attention of him publicism and editorial activity is spared. The theme of the article is investigational from the side of his labours. Investigational the «Ukrainian question» in the looks of M. of P. of Dragomanova. Influence and activity of «Society» is in creation of M. of P. of Dragomanova

Political views of the Polish National Democratic Party leader R. Dmowski are considered in the ar-ticle. Special attention is paid to the research of role and place of the Ukrainian question in Dmowski's concept of Incorporation of the Polish state territory formation. A conclusion of total groundlessness of Ukrainian statehood idea in R. Dmowski political concept is made ; Рассмотрены политическиевзгляды лидера польской национал-демократической партии Р. Дмовского. Особое внимание уделено исследованию роли и места украинского вопроса в «ин-корпоративной» концепции формирования территории Польского государства, основателемко-торой был Р. Дмовский. Обосновано вывод о полной беспочвенности идей украинской государ-ственности в политической концепции Р. Дмовского. ; Розглянуто політичні погляди лідера польської націонал-демократичної партії Р. Дмовського. Особлива увага приділена дослідженню ролі і місця українського питання в інкорпоративістській концепції формування території Польської держави, засновником якої був Р. Дмовський. Обґрунтовано висновок щодо повної безпідставності ідей української державності в політичній концеп-ції Р. Дмовського.

«Українське питання» як перспектива набуття державної незалежності завжди залежало від сукупності багатьох факторів політичного, світоглядного і психологічного ґатунку. Залежно від епохи змінювалась ієрархія значущості тих чи інших аспектів, але геополітична складова не лише залишалася невід'ємною складовою частиною цієї сукупності детермінант, а й посідала в ній визначальні позиції.Із внутрішньополітичного «українське питання» трансформувалося в повноцінну міжнародну проблему в контексті реалізації військово-політичних цілей держав у Першій світовій війні. Українська інтелектуальна еліта почала усвідомлювати необхідність боротьби за незалежність і самостійність. Спільні паради німецьких і радянських військ у Другій світовій війні ліквідували можливості суверенізації для українців. ; «Ukrainian question» as the prospect of independence has always depended on a combination of many factors of political, philosophical and psychological quality. According to the era the hierarchy of importance of certain aspects has been changing, but geopolitical component not only has always been an integral part of this set of determinants, but it took the decisive position.The «Ukrainian question» was transformed in a valuable international problem in the context of realization of military and political aims of the states in First World War. The Ukrainian intellectual elite began to realize the necessity of fight for independence and autonomy. Germany and its allies were ready to acknowledge UNR and accept practical measures for its support. It weakened them political competitor – Russia, and it strengthened influence of Poland in Eastern Europe. A chance to realize the idea of independence of Ukraine was the autumn of 1939. Common parade of German and Soviet forces during World War II eliminated the possibility for Ukrainian sovereignty.The reasons for the failure of attempts sovereignty Ukraine can be explained by the theory of interdependent decisions. Practically not only opposite but also general, interests are stopped up in every conflict. Complete irrelevance of conflict for the most important actors in international relations in this period made it impossible positive solution «Ukrainian question». ; «Украинский вопрос» как перспектива обретения государственной независимости всегда зависел от совокупности многих факторов политического, мировоззренческого и психологического порядка. В зависимости от эпохи изменялась иерархия значимости тех или иных аспектов, но геополитическая составляющая не только всегда оставалась неотъемлемой частью этой совокупности детерминант, но и занимала в ней определяющие позиции.Из внутриполитического «украинский вопрос» трансформировался в полноценную международную проблему в контексте реализации военно-политических целей государств в Первой мировой войне. Украинская интеллектуальная элита осознала необходимость борьбы за независимость и самостоятельность. Общие парады немецких и советских войск во Второй мировой войне ликвидировали возможности суверенизации для украинцев.

Мета статті полягає у проведенні науково-теоретичного дослідження виникнення, розвитку й сучасного стану української мови як соціокультурного та правового явища. Методологічною основою дослідження слугують наступні методи наукового пізнання: загальнонаукові (формально-логічний, метод аналізу та синтезу) та спеціально-правові (порівняльно-правовий, формально-юридичний). Зазначені методи надають можливість розкрити особливості української мови через призму соціокультурного феномену й розглянути правові проблеми мовної політики держави. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного дослідження соціокультурних та правових аспектів української мови в контексті її збереження та подолання мовної кризи. Висновки. Державна українська мова є мовою громадянства, запорукою збереження національної ідентичності українського народу, основою формування української державності. Сучасне українське суспільство характеризується багатьма різними суперечностями, серед яких – питання двомовності, надання російській мові статусу другої державної мови. На наш погляд, це призводить до спотворення національної свідомості й загострення мовної ситуації в країні. Виходячи із цього, Україні потрібна «мудра», виважена політика, яка б забезпечила функціонування і захист національної мови й водночас гарантувала підтримку мов етнічних меншин. Багато в чому успіхи консолідації українського суспільства залежать від того, наскільки державна мова підтримується й поважається різними соціумами та кожним індивідом зокрема. Більше того, від ефективного впровадження й реалізації мовного законодавства, безперечно, залежатиме програма правового розвитку мови. Тож на сьогодні вельми актуальним є питання прийняття мовного закону, який би спрямував систему відповідних державних заходів на утвердження й запровадження дієвого механізму поширення української мови як державної в усіх сферах суспільного життя. ; Цель статьи заключается в проведении научно-теоретического исследования возникновения, развития и современного состояния украинского языка как социокультурного и правового явления. Методологической основой исследования служат следующие методы научного познания: общенаучные (формально-логический, метод анализа и синтеза) и специально-правовые (сравнительно-правовой, формально-юридический). Указанные методы дают возможность раскрыть особенности украинского языка через призму социокультурного феномена и рассмотреть правовые проблемы языковой политики государства. Научная новизна заключается в осуществлении комплексного исследования социокультурных и правовых аспектов украинского языка в контексте ее сохранения и преодоления языкового кризиса. Выводы. Государственный украинский язык является языком гражданства, залогом сохранения национальной идентичности украинского народа, основой формирования украинской государственности. Современное украинское общество характеризуется многими различными противоречиями, среди которых – вопрос двуязычия, предоставления русскому языку статуса второго государственного языка. На наш взгляд это приводит к искажению национального сознания и обострения языковой ситуации в стране. Исходя из этого, Украине нужна «мудрая», взвешенная политика, которая бы обеспечила функционирование и защиту национального языка и одновременно гарантировала поддержку языков этнических меньшинств. Во многом успехи консолидации украинского общества зависят от того, насколько государственный язык поддерживается и уважается различными социумами и каждым индивидом в частности. Более того, от эффективного внедрения и реализации языкового законодательства, безусловно, будет зависеть программа правового развития языка. Поэтому на сегодня весьма актуальным является вопрос принятия языкового закона, который бы направил систему соответствующих государственных мероприятий на утверждение и введение действенного механизма распространения украинского языка как государственного во всех сферах общественной жизни. ; The purpose of article is to conduct a scientific and theoretical study of the emergence, development and current state of the Ukrainian language as sociocultural and legal phenomenon. The methodology of the study is the following methods of scientific knowledge: general scientific (formal-logical, method of analysis and synthesis) and special-legal (comparative law, formal-legal). These methods provide the opportunity to reveal the peculiarities of the Ukrainian language through the prism of sociocultural phenomenon and consider the legal problems of the language policy of the state. Scientific novelty consists in carrying out a comprehensive study of socio-cultural and legal aspects of the Ukrainian language in the context of its preservation and overcoming the language crisis. Conclusion. State Ukrainian language is the language of citizenship, a guarantee of preservation of the national identity of the Ukrainian people, the basis of the formation of Ukrainian statehood. Modern Ukrainian society is characterized by many different contradictions, among which – the issue of bilingualism, giving the Russian language the status of the second state language. In our opinion, this leads to the distortion of national consciousness and aggravation of the linguistic situation in the country. On this basis, Ukraine needs "wise", well-balanced policy that would ensure the functioning and protection of the national language and, at the same time, ensure the support of languages of ethnic minorities. In many ways, the success of consolidation of the Ukrainian society depends on the extent to which the state language is supported and respected by different societies and each individual in particular. Moreover, the effective implementation and realization of linguistic legislation, of course, will depend on the program of legal development of the language. Therefore, today it is very relevant to adopt the linguistic law that would direct the system of appropriate state measures to establish and introduce an effective mechanism for the dissemination of the Ukrainian language as a state language in all spheres of public life.

The article deals with the problem of ambiguity in the understanding of the Ukrainian people as the subject of property rights. The works of scientists and their understanding of this topic are analyzed. It took into account the current legislation of Ukraine, without which the understanding of this problem would be impossible. At the same time, the concepts of the Ukrainian people, the nation and the national idea were not ignored and interpreted. The ambiguity of understanding is as follows. Based on the content of property rights - the owner owns, uses and disposes of his property. However, among the subjects of land ownership, specified in the norms of the Civil Code of Ukraine, there is no Ukrainian people, which leads to a certain inconsistency in the legislation of Ukraine in the list of subjects in accordance with a special object - a land. As to such a property rights subject as the Ukrainian people, the property should be owned by the People, the useful property may be seized from the property, and the majority of them should be exercised by the bodies of state power and local government on behalf of the people of Ukraine. At the same time, the issue of managing the most important objects that are necessary for life support must remain in the management of the Ukrainian people alone. And such objects should be made for an Ukrainian referendum. Thus, it is possible to convey the solution of the most important issues concerning such objects to the hands of the Ukrainian people. However, some scholars, in the study of this topic, determine that the management of such objects is only to state bodies, while the Constitution of Ukraine provides another subject of management of the property right on behalf of the Ukrainian people - local government bodies. In addition, it is constitutionally established that all subjects of property rights are equal, therefore, the Ukrainian people are free to exercise their powers. It is also important to resolve the issue of such a method of protecting territorial integrity and protecting the land as self-defense by the people of Ukraine of their rights to land and state territory. The Ukrainian people really exist, therefore there is no reason to consider it as the legal fiction of him as the subject of property rights. Manifestations of the exercise by individual citizens, territorial communities, and all Ukrainian people of land ownership are very diverse. Ownership of the Ukrainian people is not only a public law but also a private legal category that has the right to exist. ; В статье рассмотрена проблема неоднозначности в понимании украинского народа как субъекта права собственности. Проанализированы труды ученых и их исследования, принято к вниманию действующее законодательство Украины, рассмотрено толкование таких понятий, как украинский народ, нация и нацио-нальна идея. Вопрос, касающийся управления более важными объектами, которые являются необходимыми для обеспечения жизнедеятельности, должны оставаться в управлении исключительно Украинского народа, хотя законодательно управление такими объектами положено исключительно на государственные органы и органы местного самоуправления. Проявления осуществления отдельными гражданами, территориальными общинами, всем Украинским народом права собственности на землю очень неоднозначны. Украинский народ реально существует, поэтому считать юридической фикцией его как субъекта права собственности нет оснований. ; У статті розглянуто проблему неоднозначності в розумінні українського народу як суб'єкта права власно-сті. Проаналізовано праці науковців та їх дослідження, взято до уваги чинне законодавство України, розгля-нуто тлумачення таких понять, як український народ, нація та національна ідея. Питання щодо управління найбільш важливими об'єктами, які є необхідними для забезпечення життєдіяльності, повинні залишатися в управлінні винятково Українського народу, хоча законодавчо управління такими об'єктами покладено лише на державні органи та органи місцевого самоврядування. Прояви здійснення окремими особами, тери-торіальними громадами, всім Українським народом права власності на землю є неоднозначними. Україн-ський народ реально існує, тому вважати юридичною фікцією його як суб'єкта права власності немає жодної підстави.

The purpose of article is to analyze the prospects for granting the status of the second state language to the English language, taking into account the peculiarities of state policy in the sphere of culture. Research methodology is to disclose main problematic aspects associated with provision to the English language the status of official state lan- guage in Ukraine. The methodology of the research is based on the integrated use of the systemic and structural ap- proach, logical-legal and dialectical methods as well as method of analysis and synthesis. The scientific novelty of the work is that it develops logical and structural evidential base of expediency and necessity of giving the English language the status of the state language in Ukraine. The research proves the need for studying the English language by public officers. It justifies the necessity of spreading English as an instrument of optimization of international political and foreign economic relations. Conclusions. The work has established the importance of the problem of giving to the English language the status of the state language in terms of continuation of Ukraine's integration into the world community, expan- sion of its economic and diplomatic ties and creation of conditions for free exchange of experience in various spheres of social relations. It has made a conclusion about the expediency of introducing the status of the state language into English language because of a number of arguments, concerning the need for studying it by different categories of citizens. ; Целью работы является анализ перспектив предоставления статуса второго государственного языка английскому языку, учитывая особенности государственной политики в сфере культуры. Методология исследования заключается в раскрытии основных проблемных аспектов, связанных с предоставлением английском язы- ку статуса государственного языка в Украине. Методология исследования основана на комплексном использовании системного и структурного подходов, логико-юридического и диалектического метода, а также методов анализа и синтеза. Научная новизна работы заключается в том, что сформирована логико-структурная доказа- тельная база целесообразности и необходимости предоставления английскому языку статуса государственного языка в Украине. Доказана необходимость освоения английского языка государственными служащими. Обоснована необходимость распространения английского языка в качестве инструмента оптимизации международных политических и внешнеэкономических отношений. Выводы. Установлено, что актуальность проблемы предоставления английскому языку статуса государственного является важной с точки зрения продолжения интеграции Украины в мировое сообщество, расширения ее экономических и дипломатических связей, создания условий для свободного обмена опытом в различных сферах общественных отношений. Сделан вывод о целесообразности введения для английского языка статуса государственного благодаря ряду аргументов, касающихся необходимости изучения его различными категориями граждан. ; Метою дослідження є аналіз перспектив надання статусу другої державної мови англійській мові, враховуючи особливості державної політики в сфері культури. Методологія дослідження полягає у розкритті основних проблемних аспектів, пов'язаних із наданням англійській мові статусу державної мови в Україні, та ґрунтується на комплексному використанні системного і структурного підходу, логіко-юридичного та діалектичного методу, а також методів аналізу і синтезу. Наукова новизна полягає в тому, що сформовано логіко-структурну доказову базу щодо доцільності та необ- хідності надання англійській мові статусу державної мови в Україні. Доведена необхідність опанування англійської мови державними службовцями. Обґрунтована необхідність поширення англійської мови в якості інструменту оптимі- зації міжнародних політичних і зовнішньоекономічних відносин. Висновки. Встановлено, що актуальність проблеми надання англійській мові статусу державної є важливою з точки зору продовження інтеграції України у світову спільно- ту, розширення її економічних і дипломатичних зв'язків, створення умов для вільного обміну досвідом у різних сферах суспільних відносин. Зроблено висновок щодо доцільності запровадження для англійської мови статусу державної через низку аргументів, які стосуються необхідності вивчення її різними категоріями громадян.