Suchergebnisse

An analytic approach is designed to link foreign and identity policies reveals policymaker's the worldviews and beliefs. Identifying a link makes it possible to understand a policy decision that cannot be explained by the rational choice or long-term interest categories. It is obvious that the decisions on annexation of Crimea, the resolution of the armed conflict in the East of Ukraine are difficult to explain only through the lens of geopolitical revanchism of the Russian Federation. The current state of Russian-Ukrainian relations is determined by the conflict of identities. Both Ukraine and the Russian Federation have departed from the logic of the post-Soviet state and are trying to create future-oriented political projects. In the armed conflict, the Ukrainian political project is building on an anti-Russian basis, and its success depends on further distance from Russia. The Russian political class also pursues a policy negativizing the image of a neighboring state, creating narratives about the artificiality of the modern Ukraine's borders and the extreme weakness of its institutions (failed state). At the same time, it is actively promoting the idea of Ukrainians and Russians are «one people». This «big idea» is placed in official discourse to please the nationalists, does not so much justify the Putin's actions in Ukraine, but shapes the future Russian policy in the «Ukrainian issue». Resolving identity conflicts will help to shape modern political nations that will define the geographical boundaries of their states. It is important for Ukraine that the Ukrainian political nation can influence the Russians' perceptions the possible borders of their own state.Key words: identity; foreign policy; political nation; borders; narrative; official discourse; Ukraine; Russian Federation. ; Аналітичний підхід, спрямований на встановлення зв'язку між зовнішньою політикою та політикою ідентичності, розкриває світоглядні засади і переконання осіб, які ухвалюють зовнішньополітичні рішення. Виявлення такого зв'язку дає змогу зрозуміти політичне рішення, яке неможливо пояснити у категоріях раціонального вибору або відповідності довготерміновим інтересам. Безперечно, рішення щодо анексії Криму, розв'язання збройного конфлікту на Сході України є такими, що важко пояснити простим намаганням приростити території. Сучасний стан російсько-українських відносин визначається конфліктом ідентичностей. І Україна, і РФ відійшли від логіки пострадянського стану і намагаються створити політичні проекти, спрямовані у майбутнє. В умовах збройного конфлікту український політичний проект розбудовується на антиросійській основі, а його успіх передбачає подальше дистанціювання від Росії. Російський політичний клас також проводить політику негативізації образу сусідньої держави, створюючи наратив про штучність кордонів сучасної України та надзвичайну слабкість її державних інститутів (failed state). Водночас він активно просуває ідею про українців і росіян як «один народ». Ця «велика ідея», поміщена в офіційний дискурс на догоду націоналістам, не стільки спрямована на виправдання дій В. В. Путіна в Україні, скільки формує російську політику ідентичності на перспективу. Розв'язання конфлікту ідентичностей зумовить формування сучасних політичних націй, які визначатимуть географічні кордони своїх держав. Для України важливо, щоб зміцнення української політичної нації стало тим чинником, який впливає на уявлення росіян про можливі кордони їхньої власної держави.Ключові слова: ідентичність; зовнішня політика; політична нація; кордони; наратив; офіційний дискурс; Україна; Російська Федерація.

Мета статті – виокремити та дослідити головні ідеї діячів та організацій польського національного руху щодо руського питання в 1830-1840-х рр., простежити вплив поразки Листопадового повстання 1830-1831 рр. на еволюцію польської суспільно-політичної думки. У тексті розглянуто погляди представників Товариства Литовського та земель Руських, Польського національного комітету, Польського демократичного товариства, громади «Умань», «Готелю Лямбер». Актуальність статті полягає в дослідженні поглядів на руське (українське) питання провідних політиків та ідеологів польського національно-визвольного руху: Йоахима Лелевеля, Адама Чарторийського, Міхала Чайковського, Тадеуша Кремповецького, Теофіла Вісьньовського, Яна Чиньського – простеженні схожостей у поглядах серед перелічених діячів, наприклад, у підходах до осмислення минулого руського народу чи його релігійних особливостей, пошуку причин конфліктів між поляками та русинами, визначенні ключових відмінностей у підходах до руського питання різними політичними організаціями.
Опрацьований та проаналізований матеріал дозволяє зробити декілька висновків. Поразка Листопадового повстання спричинила певні зміни у свідомості польських діячів. Наприклад, частина з них зробила спробу відійти від шляхетської історіографії та її поглядів на минуле руського населення, мінялося ставлення до козаків та їх очільників. Виступи козаків та селян почали трактувати як помсту за пригноблення. Допускали можливість проголошення незалежності на Лівобережній Україні, звертали увагу на релігійні відмінності. Конфлікти між русинами та поляками в Речі Посполитій суспільні діячі намагалися пояснити впливами Москви чи єзуїтів. Однак, незважаючи на перелічені зміни, ідея про польську націю, яка складається з поляків, литовців та русинів, залишалася однією з провідних у польській суспільно-політичній думці.

Agenor Goluchowski held a post of a governor-general of Galicia three times. As a representative of the aristocrats' conservative movement he was closer to the right wing of this political group. Supported by the King he carried out some reforms in Galicia which supported Poles' purposes. In quite a short period of time the Polish was introduced in educational and administrative institutions. His attitude to Ukrainian people was rather negative; he imposed Latin on them and persecuted the most active representatives of this nation. A. Goluchowskij considered Ukrainians of Galicia Russia's potential allies in their fight against Austria-Hungary ; Агенор Голуховский трижды занимал пост наместника Галиции. Как представитель консервативного течения аристократов, он пребывал ближе к правому крылу этого политического течения. Используя расположение к себе цесаря осуществлял преобразования в Галиции, которые были на руку полякам. Относительно украинце он занимал резко негативное положение, навязывал им латинский алфавит, преследуя наиболее активных ее представителей. ; Агенор Голуховський тричі перебував на посаді намісника Галичини. Як представник консервативної течії аристократів він знаходився ближче до правого крила цього політичного угрупування. Користаючи з прихильності цісаря провадив перетворення в Галичині, які були на руку полякам. Стосовно українців він займав різко негативну позицію, нав'язуючи їм латинську абетку, переслідуючи найбільш активних їх представників.

У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних видань колишнього Радянського Союзу періоду перебудови — тижневика «Московскіє новості». Серед низки політичних та соціально-економічних питань, які свідчили про глибоку системну кризу комуністичної імперії, у 1989 р. на перший план вийшло національне питання. Це знайшло відображення і у матеріалах газети за 1989 рік. Стало зрозуміло, що твердження радянської пропаганди про те, що національне питання у СРСР остаточно розв'язане, є міфом. Українське питання було одним зі складників національного питання. Однак, як випливає із аналізу публікацій, тижневик приділяв українській тематиці набагато менше уваги порівняно із висвітленням подій з інших радянських республік. Між тим саме Українській РСР судилося відіграти вирішальну роль у розпаді Радянського Союзу. ; The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'Moscow News' Weekly are considered in the article. In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in the USSR was a myth. The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic. In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities of USSR deputies from Ukraine, and others. However, the political processes in Ukraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 the USSR seemed an 'island of peace and stability'. The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part of Ukraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of the Soviet Union. Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modern Russia uses it in a hybrid war against Ukraine and other neighbors.

The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'MoscowNews' Weekly are considered in the article.In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in theUSSRwas a myth.The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic.In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities ofUSSRdeputies fromUkraine, and others. However, the political processes inUkraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 theUSSRseemed an 'island of peace and stability'.The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part ofUkraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of theSoviet Union.Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modernRussiauses it in a hybrid war againstUkraineand other neighbors. ; У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних видань колишнього Радянського Союзу періоду перебудови — тижневика «Московскіє новості». Серед низки політичних та соціально-економічних питань, які свідчили про глибоку системну кризу комуністичної імперії, у 1989 р. на перший план вийшло національне питання. Це знайшло відображення і у матеріалах газети за 1989 рік. Стало зрозуміло, що твердження радянської пропаганди про те, що національне питання у СРСР остаточно розв'язане, є міфом.Українське питання було одним зі складників національного питання. Однак, як випливає із аналізу публікацій, тижневик приділяв українській тематиці набагато менше уваги порівняно із висвітленням подій з інших радянських республік. Між тим саме Українській РСР судилося відіграти вирішальну роль у розпаді Радянського Союзу.

The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'MoscowNews' Weekly are considered in the article.In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in theUSSRwas a myth.The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic.In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities ofUSSRdeputies fromUkraine, and others. However, the political processes inUkraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 theUSSRseemed an 'island of peace and stability'.The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part ofUkraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of theSoviet Union.Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modernRussiauses it in a hybrid war againstUkraineand other neighbors. ; У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних видань колишнього Радянського Союзу періоду перебудови — тижневика «Московскіє новості». Серед низки політичних та соціально-економічних питань, які свідчили про глибоку системну кризу комуністичної імперії, у 1989 р. на перший план вийшло національне питання. Це знайшло відображення і у матеріалах газети за 1989 рік. Стало зрозуміло, що твердження радянської пропаганди про те, що національне питання у СРСР остаточно розв'язане, є міфом.Українське питання було одним зі складників національного питання. Однак, як випливає із аналізу публікацій, тижневик приділяв українській тематиці набагато менше уваги порівняно із висвітленням подій з інших радянських республік. Між тим саме Українській РСР судилося відіграти вирішальну роль у розпаді Радянського Союзу.

The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'MoscowNews' Weekly are considered in the article.In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in theUSSRwas a myth.The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic.In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities ofUSSRdeputies fromUkraine, and others. However, the political processes inUkraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 theUSSRseemed an 'island of peace and stability'.The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part ofUkraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of theSoviet Union.Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modernRussiauses it in a hybrid war againstUkraineand other neighbors. ; У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних ...

У другій половині ХІХ століття активізувалося протистояння в Галичині між українцями та поляками. Українці все рішучіше виступали за втілення на практиці наданого конституцією Австро-Угорщини права на задоволення власних національних потреб. Важливою фігурою у житті Галичини виступав намісник. Очевидно, саме з цієї причини намісника-ми були австрійці або поляки. Намісники польського походження, в кра-щому випадку, намагалися провадити політику замирення двох народів, як наприклад, М. Бобжинський. Решта, шляхом репресій, не зважала на виборчі права українців, на їх вимоги отримувати рідною мовою освіту та мати власний університет. Певні елементи політики намісників Галичини, що мали польське походження, стосовно українського питання найшли відображення на шпальтах щоденної газети «Діло». ; Studying the activities of the governors ofHalychyna regarding the Ukrainian issue, the modern researcher faces a number of obstacles. In particular, correspondence and other records management documents between Lviv and Vienna were conducted in German, and Polish was used for internal everyday life. In addition, very often official documentsthat were issued with the signature of the governors were the result of complex and intense discussions that were conducted in the society around the issues of education in the mother tongue in schools, electoral legislation, the establishment of the Ukrainian university, etc. However, the official document did not reflect the process that preceded decision-making.In this context, the scientist will come to the aid of familiarization with the Ukrainian-language and Polish-language press. Among the most popular Russian-language publications in Galicia, we will highlight the newspaper Dіlo, which was an unofficial body of the UNDP and UDO. The first issue of the newspaper was published on January 1, 1880. What is valuable to the researcher – since 1888 the newspaper began to appear daily (except Sundays and holidays). Thus, we have the opportunity to track the daily life of Lviv and Galicia (there were small breaks during the First World War). The creators of the publication conceived it as an all-Ukrainian political publication that was supposed to serve the tasks, to act as a platform for free discussion, which would not be limited to personal or party interests. The grounds and availability of such a magazine became an important sign of the modern community, and the longer the newspaper existed, the more its authority grew, as the "Case" dragged prominent Ukrainian intellectuals into its orbit. From its origins the newspaper worked on the project of the revival of Ukraine, as the Narodniks saw it – as opposed to the then widespread moskvofilstvu – and stood on the national-democratic platform.

The attitude of the Polish political power of Dnieper Ukraine to the statehood at the time of Central Rada and Hetman P. Skoropadsky is investigated. The key aspects of settling Ukrainian issue in the political projects of local national and progressive democrats are been outlined. The factors of pro-Ukrainian orientation prevailing in their surrounding are analyzed. ; The attitude of the Polish political power of Dnieper Ukraine to the statehood at the time of Central Rada and Hetman P. Skoropadsky is investigated. The key aspects of settling Ukrainian issue in the political projects of local national and progressive democrats are been outlined. The factors of pro-Ukrainian orientation prevailing in their surrounding are analyzed.

The attitude of the Polish political power of Dnieper Ukraine to the statehood at the time of Central Rada and Hetman P. Skoropadsky is investigated. The key aspects of settling Ukrainian issue in the political projects of local national and progressive democrats are been outlined. The factors of pro-Ukrainian orientation prevailing in their surrounding are analyzed. ; The attitude of the Polish political power of Dnieper Ukraine to the statehood at the time of Central Rada and Hetman P. Skoropadsky is investigated. The key aspects of settling Ukrainian issue in the political projects of local national and progressive democrats are been outlined. The factors of pro-Ukrainian orientation prevailing in their surrounding are analyzed.

In addition to Galician Seym the governor took a significant place in the Austro-Hungarian Empire political pattern. The governors of provinces were mainly Poles. Among the most famous personalities who occupied this post A. Goluhovskyj, K. Badeni, A. Pototskyj, M. Bobzhynskyj can be mentioned. Their activity is reflected in the Ukrainian and Polish historiography. Such personality as B. Korytovskyj, whose activity is observed at the beginning of the First World War, deserves great attention. However, due to various reasons this person is paid insufficient attention to in the researches of historians of both countries. The article is an attempt to fill this gap. On the basis of the collected and analyzed materials and available publications, we tried to reproduce the key achievements of V. Korytovskyj as the governor of Galicia. ; Кроме сейма Галиции в политическом орнаменте Австро-венгерской империи важное место принадлежало наместнику. Преимущественно наместниками провинции были поляки. Среди наиболее известных личностей, которые занимали эту должность отметим А. Голуховского, К. Бадени, А. Потоцкого, М. Бобжинского. Их деятельность нашла отражение в украинской и польской историографии. Заслуживает на внимание и личность В. Коритовского, деятельность которого приходится на начало Первой мировой войны. Вместе с тем, в силу разных обстоятельств его персоне уделено недостаточно внимания в исследованиях двух стран. Данная статья есть попыткой устранить этот недостаток. На основании собранного и изученного источников и наличных публикаций, мы попытались изучить важнейшие достижения В. Коритовского на посту наместника Галиции. ; Окрім Галицького сейму в політичному візерунку Австро-угорської імперії важливе місце відводилося наміснику. Переважно намісниками провінції були поляки. Серед найбільш відомих особистостей, що посідали цю посаду відзначимо А. Голуховського, К. Бадені, А. Потоцького, М. Бобжинського. Їх діяльність знайшла відображення в українській та польській історіографії. Заслуговує на увагу й постать В. Коритовського, діяльність якого приходиться на початок Першої світової війни. Разом із тим, в силу різних обставин його персоні приділено недостатньо уваги в дослідженнях істориків обох країн. Дана стаття є намаганням усунути цей недолік. На підставі зібраного і опрацьованого джерельного матеріалу та наявних публікацій, ми намагалися відтворити ключові здобутки В. Коритовського на посаді намісника Галичини.

The aim of the article is to highlight and explore the main ideas of the representatives and organizations of the Polish national movement concerning the Ruthanian question in 1830-1840, to trace the impact of the defeat of the November Uprising (1830-1831) on the evolution of Polish socio-political thought. The text considers the views of the Association of Lithuanian and Ruthenian Lands' representatives as well as Polish National Committee, Polish Democratic Society, community "Uman", "Hotel Lambert". The relevance of the article is based on the study of views on the Ruthenian (Ukrainian) issue among the leading politicians and ideologues of the Polish National Movement: Joachim Lelevel, Adam Czartoryski, Michal Tchaikovsky, Tadeusz Krempovetsky, Teofil Wisnowski, Jan Czynski, tracing similarities in their approaches to understanding the past of the Ruthenians or their religious characteristics, searching the causes of conflicts between Poles and Ruthenians, identifying key differences in approaches to the Ruthenian question by different political organizations. The researched and analyzed material allows us to draw several conclusions. The defeat in the November Uprising caused some changes in the minds of Polish politicians. For example, some of them tried to leave szlachta's historiography and its views concerning the past of the Ruthenian population behind; the attitudes toward the Cossacks and their leaders were being changed. The rebellions of the Cossacks and peasants began to be interpreted as revenge for the oppression. The possibility of declaring independence in the Left-Bank Ukraine was presumed, the attention to religious differences was paid. Public figures tried to explain the conflicts between Ruthenians and Poles in the Polish-Lithuanian Commonwealth as being under the influence of Moscow or the Jesuits. However, despite these changes, the idea of the Polish nation consisting of Poles, Lithuanians and Ruthenians remained one of the leading ones in Polish socio-political thought. ; Мета статті ...

Despite efforts of the Soviet Union authorities to make Ukraine an integral part, historical circumstances and prominent personalities have influenced preservation of memory of its history and political ambitions. The end of the Second World War led to redistribution of spheres of influence between the two superpowers. Their relationships for a long period were characterized as the Cold War. In difficult conditions of ideological and political confrontation, several emigrant centers were formed; Paris was one of the most influential ones. Prolonged journalistic and socio-political activity of a brilliant intellectual Jerzy Giedroyc is associated with the French center of Polish emigrationThe article deals with the main components of Jerzy Giedroyc' activity as the editor of the journal "Culture". In fact, until the destruction of the Soviet Union, the journal remained the most authoritative in émigré and dissident circles. On its pages there was an intense literary, historical and political debate, and the representatives of the opposition forces of the Warsaw Pact were able to publish their work.The particular Giedroyc' merit is associated with a new formulation of the Ukrainian issue and the formation of the circle of supporters of its ideas. Due to his conception, the idea of Ukraine statehood received special support; it joined the efforts of Ukrainians and Poles to implement independence. The cooperation of the editor of "Culture" with the Ukrainian emigration was extremely productive, the term "Executed Renaissance ", as well as the idea of creating an anthology of works of representatives of this generation, belong to him.Jerzy Giedroyc together with accomplices developed the conception of the Central and Eastern Europe transformation to overcome totalitarianism, establish peace and democratic order. The pages of "Culture" published material substantiating the conceptions of the federation of the countries of the Inter-Sea (a federation of territories between the three seas - the Adriatic, Baltic and Black).Jerzy Giedroyc's ideas were condemned in socialist Poland, and they were absolutely seditious in the Soviet Union. Despite ambiguous attitude towards the idea of the Ukrainian independence among the Polish figures, gradually, thanks to Jerzy Giedroyc activity, it found support in opposition circles of Poland.The evidence of efficiency of Giedroyc's activity was «The Declaration on the Ukrainian Cause» signed by the representatives of the Polish, Russian, Czech and Hungarian emigration in 1977. The declaration later became the basis for the establishment of the national states in the CEE. ; W artykule rozpatrują się podstawowe składowe działalności Jerzego Giedroycia jako redaktora czasopisma "Kultura". Na łamach czasopisma roznieciły się ostrzejsze dyskusje literackie, historyczne i debaty polityczne pod czas "zimnej wojny", a przedstawiciele sił opozycyjnych państw układu Warszawskiego mieli możliwość opublikować swoje napracowania.Szczególna zasługa Giedroycia związana jest z ponownym ujęciem kwestii ukraińskiej i formowaniem kółka zwolenników swoich idei. Właśnie zawdzięczając jego koncepcji, nabyły szczegółowego wsparcia ideę państwowości Ukrainy i polsko-ukraińskiego sprzymierzenia. Jerzy Giedroyc wraz ze swoimi zwolennikami opracował koncepcji transformacji Europy Centralno-Wschodniej dla obalenia totalitaryzmu, ustanowienia pokoju i ładu demokratycznego. Deklarowane przez niego idee były osądzone w Polsce socjalistycznej, lecz stopniowo odnajdowały więcej poparcia w jej kołach opozycyjnych.Świadectwem efektywności i sięganiem na dużą skałę działalności Jerzego Giedroycia stało podpisanie przedstawicielami polskiej, rosyjskiej, czeskiej i węgierskiej emigracji "Deklaracji w sprawie ukraińskiej" 1977 r. Ta deklaracja później stała podłożem stworzenia państw narodowych w ECW. ; В статті розглядаються основні складові діяльності Є. Гедройця в якості редактора часопису «Культура». На його сторінках розгорілись гострі літературні, історичні та політичні дебати в період «холодної війни», а представники опозиційних сил країн Варшавського блоку мали можливість публікувати свої напрацювання.Особлива заслуга Гедройця пов'язується із новою постановкою українського питання та формування кола прихильників своїх ідей. Саме завдяки його концепції, набули особливої підтримки ідеї державності України та польсько-українського примирення. Є. Гедройць разом з однодумцями розробив концепції трансформації Центрально-Східної Європи задля подолання тоталітаризму, встановлення миру та демократичного ладу. Декларовані ним ідеї засуджувались в соціалістичній Польщі, але поступово знаходили все більше підтримки в її опозиційних колах.Свідченням масштабності та ефективності діяльності Є. Гедройця стало підписання представниками польської, російської, чеської та угорської еміграції «Декларації в українській справі» 1977 р. Ця декларація пізніше стала підґрунтям створення національних держав у ЦСЄ.

Despite efforts of the Soviet Union authorities to make Ukraine an integral part, historical circumstances and prominent personalities have influenced preservation of memory of its history and political ambitions. The end of the Second World War led to redistribution of spheres of influence between the two superpowers. Their relationships for a long period were characterized as the Cold War. In difficult conditions of ideological and political confrontation, several emigrant centers were formed; Paris was one of the most influential ones. Prolonged journalistic and socio-political activity of a brilliant intellectual Jerzy Giedroyc is associated with the French center of Polish emigrationThe article deals with the main components of Jerzy Giedroyc' activity as the editor of the journal "Culture". In fact, until the destruction of the Soviet Union, the journal remained the most authoritative in émigré and dissident circles. On its pages there was an intense literary, historical and political debate, and the representatives of the opposition forces of the Warsaw Pact were able to publish their work.The particular Giedroyc' merit is associated with a new formulation of the Ukrainian issue and the formation of the circle of supporters of its ideas. Due to his conception, the idea of Ukraine statehood received special support; it joined the efforts of Ukrainians and Poles to implement independence. The cooperation of the editor of "Culture" with the Ukrainian emigration was extremely productive, the term "Executed Renaissance ", as well as the idea of creating an anthology of works of representatives of this generation, belong to him.Jerzy Giedroyc together with accomplices developed the conception of the Central and Eastern Europe transformation to overcome totalitarianism, establish peace and democratic order. The pages of "Culture" published material substantiating the conceptions of the federation of the countries of the Inter-Sea (a federation of territories between the three seas - the Adriatic, Baltic and Black).Jerzy Giedroyc's ideas were condemned in socialist Poland, and they were absolutely seditious in the Soviet Union. Despite ambiguous attitude towards the idea of the Ukrainian independence among the Polish figures, gradually, thanks to Jerzy Giedroyc activity, it found support in opposition circles of Poland.The evidence of efficiency of Giedroyc's activity was «The Declaration on the Ukrainian Cause» signed by the representatives of the Polish, Russian, Czech and Hungarian emigration in 1977. The declaration later became the basis for the establishment of the national states in the CEE. ; W artykule rozpatrują się podstawowe składowe działalności Jerzego Giedroycia jako redaktora czasopisma "Kultura". Na łamach czasopisma roznieciły się ostrzejsze dyskusje literackie, historyczne i debaty polityczne pod czas "zimnej wojny", a przedstawiciele sił opozycyjnych państw układu Warszawskiego mieli możliwość opublikować swoje napracowania.Szczególna zasługa Giedroycia związana jest z ponownym ujęciem kwestii ukraińskiej i formowaniem kółka zwolenników swoich idei. Właśnie zawdzięczając jego koncepcji, nabyły szczegółowego wsparcia ideę państwowości Ukrainy i polsko-ukraińskiego sprzymierzenia. Jerzy Giedroyc wraz ze swoimi zwolennikami opracował koncepcji transformacji Europy Centralno-Wschodniej dla obalenia totalitaryzmu, ustanowienia pokoju i ładu demokratycznego. Deklarowane przez niego idee były osądzone w Polsce socjalistycznej, lecz stopniowo odnajdowały więcej poparcia w jej kołach opozycyjnych.Świadectwem efektywności i sięganiem na dużą skałę działalności Jerzego Giedroycia stało podpisanie przedstawicielami polskiej, rosyjskiej, czeskiej i węgierskiej emigracji "Deklaracji w sprawie ukraińskiej" 1977 r. Ta deklaracja później stała podłożem stworzenia państw narodowych w ECW. ; В статті розглядаються основні складові діяльності Є. Гедройця в якості редактора часопису «Культура». На його сторінках розгорілись гострі літературні, історичні та політичні дебати в період «холодної війни», а представники опозиційних сил країн Варшавського блоку мали можливість публікувати свої напрацювання.Особлива заслуга Гедройця пов'язується із новою постановкою українського питання та формування кола прихильників своїх ідей. Саме завдяки його концепції, набули особливої підтримки ідеї державності України та польсько-українського примирення. Є. Гедройць разом з однодумцями розробив концепції трансформації Центрально-Східної Європи задля подолання тоталітаризму, встановлення миру та демократичного ладу. Декларовані ним ідеї засуджувались в соціалістичній Польщі, але поступово знаходили все більше підтримки в її опозиційних колах.Свідченням масштабності та ефективності діяльності Є. Гедройця стало підписання представниками польської, російської, чеської та угорської еміграції «Декларації в українській справі» 1977 р. Ця декларація пізніше стала підґрунтям створення національних держав у ЦСЄ.