Suchergebnisse

The article is devoted to the consideration of the Ukraine-Russia war emergence and possible end problem in the context of geopolitical changes taking place on a global scale since 2004. Ukrainian-Russian conflict can not be perceived as exclusively borderline or regional. It has all the signs of the geopolitical conflict. In order to reveal the topic, a number of methods peculiar to historical and political sciences are used: analysis, dialectics, historical-comparative, historical-genetic, historical-systematic. The purpose of this work is to present the general development of geopolitical processes, as well as through the prism of major international actors opposition and cooperation – the USA, the EU, the Russian Federation. The article reveals the main problems facing Ukraine as a State in relations not only with Russia, but also with the US, European countries, especially its neighbors (Hungary, Poland, Belarus). It is argued that today the world community is actually not ready to solve the Ukrainian-Russian war issue. The absence of any action program from the side of the UN – a universal international organization, Ukraine and Russia being the founders at one time – witnesses about it. It is obvious, the Ukrainian-Russian not to have been solved in the near future, until the international relations to have been transformed on a global scale and a new international system to have been created. ; Статья посвящена рассмотрению проблемы возникновения и возможности решения украинско-российской войны в контексте геополитических изменений в мировом масштабе, начиная с 2004 г. Украинско-российский конфликт нельзя воспринимать как исключительно пограничный или региональный. Он имеет все признаки геополитического конфликта. С целью раскрытия темы используется целый ряд методов, характерных для исторических и политических наук: методы анализа, диалектический, историко-сравнительный, историко-генетический, историкосистемный. Цель этой работы: представление общего развития геополитических процессов, в том числе и сквозь призму противостояния и сотрудничества основных международных акторов – США, ЕС, Российской Федерации. Раскрываются основные проблемы, которые стоят перед Украиной как государством в отношениях не только с Россией, но и с США, европейскими странами, в первую очередь соседями (Венгрия, Польша, Белоруссия) и др. Утверждается, что на сегодняшнее время мировое сообщество фактически не готово к решению украинско-российской войны. Свидетельством этого есть отсутствие хоть какой-нибудь программы действий от ООН – универсальной международной организации, основателями которой выступили именно Украина и Россия. Очевидно, что украинско-российская война не будет решена в ближайшее время, до того момента, пока не произойдет переформатирование международных отношений в общемировом масштабе, пока не будет создана новая международная система. ; Стаття присвячена розгляду проблеми виникнення і можливості припинення українсько-російської війни в контексті геополітичних змін, які відбуваються у світовому масштабі, починаючи з 2004 р. Українськоросійський конфлікт не можна сприймати як виключно прикордонний чи регіональний. Він має всі ознаки геополітичного конфлікту. З метою розкриття теми застосовується цілий ряд методів, властивих для історичних та політичних наук: методи аналізу, діалектичний, історико-порівняльний, історикогенетичний, історико-системний. Мета цієї роботи: представити загальний розвиток геополітичних процесів, у тому числі й крізь призму протистояння і співробітництва основних міжнародних акторів – США, ЄС, Російської Федерації. Розкриваються основні проблеми, які стоять перед Україною як державою у стосунках не лише із Росією, але й США, європейськими країнами, передовсім сусідами (Угорщина, Польща, Білорусь) та ін. Стверджується, що на сьогоднішній момент світова спільнота є фактично не готовою до вирішення українсько-російської війни. Свідченням цього є й відсутність будь-якої програми дій від ООН – універсальної міжнародної організації, фундаторами якої свого часу виступили саме Україна і Росія. Очевидно, що українськоросійська війна не буде вирішена найближчим часом, аж до моменту, поки не відбудеться переформатування міжнародних відносин у загальносвітовому масштабі, до створення нової міжнародної системи.

The article is devoted to the consideration of the Ukraine-Russia war emergence and possible end problem in the context of geopolitical changes taking place on a global scale since 2004. Ukrainian-Russian conflict can not be perceived as exclusively borderline or regional. It has all the signs of the geopolitical conflict. In order to reveal the topic, a number of methods peculiar to historical and political sciences are used: analysis, dialectics, historical-comparative, historical-genetic, historical-systematic. The purpose of this work is to present the general development of geopolitical processes, as well as through the prism of major international actors opposition and cooperation – the USA, the EU, the Russian Federation. The article reveals the main problems facing Ukraine as a State in relations not only with Russia, but also with the US, European countries, especially its neighbors (Hungary, Poland, Belarus). It is argued that today the world community is actually not ready to solve the Ukrainian-Russian war issue. The absence of any action program from the side of the UN – a universal international organization, Ukraine and Russia being the founders at one time – witnesses about it. It is obvious, the Ukrainian-Russian not to have been solved in the near future, until the international relations to have been transformed on a global scale and a new international system to have been created. ; Статья посвящена рассмотрению проблемы возникновения и возможности решения украинско-российской войны в контексте геополитических изменений в мировом масштабе, начиная с 2004 г. Украинско-российский конфликт нельзя воспринимать как исключительно пограничный или региональный. Он имеет все признаки геополитического конфликта. С целью раскрытия темы используется целый ряд методов, характерных для исторических и политических наук: методы анализа, диалектический, историко-сравнительный, историко-генетический, историкосистемный. Цель этой работы: представление общего развития геополитических процессов, в том числе и сквозь призму противостояния и сотрудничества основных международных акторов – США, ЕС, Российской Федерации. Раскрываются основные проблемы, которые стоят перед Украиной как государством в отношениях не только с Россией, но и с США, европейскими странами, в первую очередь соседями (Венгрия, Польша, Белоруссия) и др. Утверждается, что на сегодняшнее время мировое сообщество фактически не готово к решению украинско-российской войны. Свидетельством этого есть отсутствие хоть какой-нибудь программы действий от ООН – универсальной международной организации, основателями которой выступили именно Украина и Россия. Очевидно, что украинско-российская война не будет решена в ближайшее время, до того момента, пока не произойдет переформатирование международных отношений в общемировом масштабе, пока не будет создана новая международная система. ; Стаття присвячена розгляду проблеми виникнення і можливості припинення українсько-російської війни в контексті геополітичних змін, які відбуваються у світовому масштабі, починаючи з 2004 р. Українськоросійський конфлікт не можна сприймати як виключно прикордонний чи регіональний. Він має всі ознаки геополітичного конфлікту. З метою розкриття теми застосовується цілий ряд методів, властивих для історичних та політичних наук: методи аналізу, діалектичний, історико-порівняльний, історикогенетичний, історико-системний. Мета цієї роботи: представити загальний розвиток геополітичних процесів, у тому числі й крізь призму протистояння і співробітництва основних міжнародних акторів – США, ЄС, Російської Федерації. Розкриваються основні проблеми, які стоять перед Україною як державою у стосунках не лише із Росією, але й США, європейськими країнами, передовсім сусідами (Угорщина, Польща, Білорусь) та ін. Стверджується, що на сьогоднішній момент світова спільнота є фактично не готовою до вирішення українсько-російської війни. Свідченням цього є й відсутність будь-якої програми дій від ООН – універсальної міжнародної організації, фундаторами якої свого часу виступили саме Україна і Росія. Очевидно, що українськоросійська війна не буде вирішена найближчим часом, аж до моменту, поки не відбудеться переформатування міжнародних відносин у загальносвітовому масштабі, до створення нової міжнародної системи.

The paper accumulates the results of the joint project of Kyiv International Institute of Sociology (KIIS) and the Russian center for the study of public opinion "Yuri Levada Analytical Center" (Levada-Center). The project started in 2008. Every three months, KIIS inserts in its omnibus survey the questions about the attitude of Ukrainians towards Russia, and Levada-Center on the attitude of Russians towards Ukraine. In total, 34 surveys were conducted in each country, with samples of about 2,000 Ukrainians and about 1,600 Russians (about 68,000 of Ukrainians and 54,000 of Russians were surveyed during the entire period of the project). The data are representative of the population in each of the countries aged 18 years and above. In Ukraine, after 2014, surveys were conducted only in the territory controlled by the government of Ukraine. The attitude of Ukrainians towards Russia from 2008 to May 2014 can be called unrequited love. During this period, in different years, from 80 % to 90 % of Ukrainians treated Russia positively, and the proportion of Russians who favored Ukraine ranged from 30 % to 70 %. The collapse of the positive attitude of Ukrainians towards Russia began after the annexation of the Crimea and continued after the beginning of the war in the Donbass; by March 2015, only 30 % of Ukrainians had a positive attitude to Russia. However, after the end of the active hostilities, a positive attitude towards Russia was gradually restored, and by February 2020, more than 50 % of Ukrainians had a positive attitude towards Russia. At the same time, the attitude of Russians towards Ukraine after the annexation of the Crimea also worsened. During all the period of observation, Ukrainians treated Russia better than Russians treated Ukraine. Besides the question about the attitude towards Russia as a whole, we also asked separate questions about the attitude to the government of Russia and to the population of Russia. Manuscript received 26.04.2020 ; Статтю присвячено результатам спільного проєкту Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) та російського центру вивчення громадської думки «Аналітичний центр Юрія Левади» (Левада-центр). Проєкт розпочався у 2008 р. Кожні три місяці КМІС вносить у загальнонаціональне опитування запитання про ставлення українців до Росії, а Левада-центр – про ставлення росіян до України. Загалом у кожній країні було проведено понад 34 опитувань, у кожній хвилі було опитано близько 2000 українців та близько 1600 росіян (під час проєкту було опитано близько 68 тис. українців та 54 тис. росіян). Ставлення українців до Росії з 2008 р. (і, можливо, раніше) до травня 2014 р. можна назвати нерозділеним коханням. У цей період, у різні роки, від 80 % до 90 % українців ставилися до Росії позитивно, а частка росіян, які позитивно ставилися до України, становила від 30 % до 70 %. Наприклад, після російсько-грузинської війни в серпні 2008 р. ставлення росіян до України значно погіршилося; до січня 2009 р. лише 29 % росіян позитивно ставились до України (62 % – негативно, 10 % – складно відповісти), тоді як 90 % українців і далі ставилися позитивно до Росії. Крах позитивного ставлення українців до Росії розпочався після анексії Криму і продовжився після початку війни на Донбасі, до березня 2015 р. лише 30 % українців мали позитивне ставлення до Росії. Однак після закінчення активних бойових дій позитивне ставлення до Росії поступово відновлювалось і до лютого 2020 р. понад 50 % українців позитивно ставились до Росії. Водночас ставлення росіян до України після анексії Криму також погіршилося. Практично, за весь період спостереження українці ставилися до Росії краще, ніж росіяни до України. У статті також розглянуто результати опитування щодо ставлення окремо до керівництва кожної з країн та окремо до населення країн. Результати опитувань показують, що позитивне ставлення до країни пов'язано переважно зі ставленням до населення, а не до керівництва країни. У статті наведено також дані про те, які відносини між країнами хотіли б бачити громадяни – з візами та митницями, без віз і митниць або об'єднані в одну державу, а також думка громадян обох країн щодо того, які людські риси вони вважають типовими для росіян та українців. Матеріал надійшов 26.04.2020

The paper accumulates the results of the joint project of Kyiv International Institute of Sociology (KIIS) and the Russian center for the study of public opinion "Yuri Levada Analytical Center" (Levada-Center). The project started in 2008. Every three months, KIIS inserts in its omnibus survey the questions about the attitude of Ukrainians towards Russia, and Levada-Center on the attitude of Russians towards Ukraine. In total, 34 surveys were conducted in each country, with samples of about 2,000 Ukrainians and about 1,600 Russians (about 68,000 of Ukrainians and 54,000 of Russians were surveyed during the entire period of the project). The data are representative of the population in each of the countries aged 18 years and above. In Ukraine, after 2014, surveys were conducted only in the territory controlled by the government of Ukraine. The attitude of Ukrainians towards Russia from 2008 to May 2014 can be called unrequited love. During this period, in different years, from 80 % to 90 % of Ukrainians treated Russia positively, and the proportion of Russians who favored Ukraine ranged from 30 % to 70 %. The collapse of the positive attitude of Ukrainians towards Russia began after the annexation of the Crimea and continued after the beginning of the war in the Donbass; by March 2015, only 30 % of Ukrainians had a positive attitude to Russia. However, after the end of the active hostilities, a positive attitude towards Russia was gradually restored, and by February 2020, more than 50 % of Ukrainians had a positive attitude towards Russia. At the same time, the attitude of Russians towards Ukraine after the annexation of the Crimea also worsened. During all the period of observation, Ukrainians treated Russia better than Russians treated Ukraine. Besides the question about the attitude towards Russia as a whole, we also asked separate questions about the attitude to the government of Russia and to the population of Russia. Manuscript received 26.04.2020 ; Статтю присвячено результатам спільного проєкту Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) та російського центру вивчення громадської думки «Аналітичний центр Юрія Левади» (Левада-центр). Проєкт розпочався у 2008 р. Кожні три місяці КМІС вносить у загальнонаціональне опитування запитання про ставлення українців до Росії, а Левада-центр – про ставлення росіян до України. Загалом у кожній країні було проведено понад 34 опитувань, у кожній хвилі було опитано близько 2000 українців та близько 1600 росіян (під час проєкту було опитано близько 68 тис. українців та 54 тис. росіян). Ставлення українців до Росії з 2008 р. (і, можливо, раніше) до травня 2014 р. можна назвати нерозділеним коханням. У цей період, у різні роки, від 80 % до 90 % українців ставилися до Росії позитивно, а частка росіян, які позитивно ставилися до України, становила від 30 % до 70 %. Наприклад, після російсько-грузинської війни в серпні 2008 р. ставлення росіян до України значно погіршилося; до січня 2009 р. лише 29 % росіян позитивно ставились до України (62 % – негативно, 10 % – складно відповісти), тоді як 90 % українців і далі ставилися позитивно до Росії. Крах позитивного ставлення українців до Росії розпочався після анексії Криму і продовжився після початку війни на Донбасі, до березня 2015 р. лише 30 % українців мали позитивне ставлення до Росії. Однак після закінчення активних бойових дій позитивне ставлення до Росії поступово відновлювалось і до лютого 2020 р. понад 50 % українців позитивно ставились до Росії. Водночас ставлення росіян до України після анексії Криму також погіршилося. Практично, за весь період спостереження українці ставилися до Росії краще, ніж росіяни до України. У статті також розглянуто результати опитування щодо ставлення окремо до керівництва кожної з країн та окремо до населення країн. Результати опитувань показують, що позитивне ставлення до країни пов'язано переважно зі ставленням до населення, а не до керівництва країни. У статті наведено також дані про те, які відносини між країнами хотіли б бачити громадяни – з візами та митницями, без віз і митниць або об'єднані в одну державу, а також думка громадян обох країн щодо того, які людські риси вони вважають типовими для росіян та українців. Матеріал надійшов 26.04.2020

The paper accumulates the results of the joint project of Kyiv International Institute of Sociology (KIIS) and the Russian center for the study of public opinion "Yuri Levada Analytical Center" (Levada-Center). The project started in 2008. Every three months, KIIS inserts in its omnibus survey the questions about the attitude of Ukrainians towards Russia, and Levada-Center on the attitude of Russians towards Ukraine. In total, 34 surveys were conducted in each country, with samples of about 2,000 Ukrainians and about 1,600 Russians (about 68,000 of Ukrainians and 54,000 of Russians were surveyed during the entire period of the project). The data are representative of the population in each of the countries aged 18 years and above. In Ukraine, after 2014, surveys were conducted only in the territory controlled by the government of Ukraine. The attitude of Ukrainians towards Russia from 2008 to May 2014 can be called unrequited love. During this period, in different years, from 80 % to 90 % of Ukrainians treated Russia positively, and the proportion of Russians who favored Ukraine ranged from 30 % to 70 %. The collapse of the positive attitude of Ukrainians towards Russia began after the annexation of the Crimea and continued after the beginning of the war in the Donbass; by March 2015, only 30 % of Ukrainians had a positive attitude to Russia. However, after the end of the active hostilities, a positive attitude towards Russia was gradually restored, and by February 2020, more than 50 % of Ukrainians had a positive attitude towards Russia. At the same time, the attitude of Russians towards Ukraine after the annexation of the Crimea also worsened. During all the period of observation, Ukrainians treated Russia better than Russians treated Ukraine. Besides the question about the attitude towards Russia as a whole, we also asked separate questions about the attitude to the government of Russia and to the population of Russia. Manuscript received 26.04.2020 ; Статтю присвячено результатам спільного проєкту Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) та російського центру вивчення громадської думки «Аналітичний центр Юрія Левади» (Левада-центр). Проєкт розпочався у 2008 р. Кожні три місяці КМІС вносить у загальнонаціональне опитування запитання про ставлення українців до Росії, а Левада-центр – про ставлення росіян до України. Загалом у кожній країні було проведено понад 34 опитувань, у кожній хвилі було опитано близько 2000 українців та близько 1600 росіян (під час проєкту було опитано близько 68 тис. українців та 54 тис. росіян). Ставлення українців до Росії з 2008 р. (і, можливо, раніше) до травня 2014 р. можна назвати нерозділеним коханням. У цей період, у різні роки, від 80 % до 90 % українців ставилися до Росії позитивно, а частка росіян, які позитивно ставилися до України, становила від 30 % до 70 %. Наприклад, після російсько-грузинської війни в серпні 2008 р. ставлення росіян до України значно погіршилося; до січня 2009 р. лише 29 % росіян позитивно ставились до України (62 % – негативно, 10 % – складно відповісти), тоді як 90 % українців і далі ставилися позитивно до Росії. Крах позитивного ставлення українців до Росії розпочався після анексії Криму і продовжився після початку війни на Донбасі, до березня 2015 р. лише 30 % українців мали позитивне ставлення до Росії. Однак після закінчення активних бойових дій позитивне ставлення до Росії поступово відновлювалось і до лютого 2020 р. понад 50 % українців позитивно ставились до Росії. Водночас ставлення росіян до України після анексії Криму також погіршилося. Практично, за весь період спостереження українці ставилися до Росії краще, ніж росіяни до України. У статті також розглянуто результати опитування щодо ставлення окремо до керівництва кожної з країн та окремо до населення країн. Результати опитувань показують, що позитивне ставлення до країни пов'язано переважно зі ставленням до населення, а не до керівництва країни. У статті наведено також дані про те, які відносини між країнами хотіли б бачити громадяни – з візами та митницями, без віз і митниць або об'єднані в одну державу, а також думка громадян обох країн щодо того, які людські риси вони вважають типовими для росіян та українців. Матеріал надійшов 26.04.2020

The article deals with one of the most important problems of the modern history of Ukraine, particularly, with the development of the volunteer initiative of the Ukrainian public society. Russian-Ukrainian war on the east border united our nation in the fight against a single enemy not in a common way and gave a new impulse to the volunteer movement. Due to the volunteer initiatives at the very beginning of the war our state could avoid many economic and social difficulties in supporting its military forces. Various forms of the movement recognition (as state as public) in strengthening the defensive capacities of the country affirm the importance and significance of the volunteer movement. It is clarified and stressed on the risks of work which volunteers face in their generous and highly necessary activity. ; Стаття присвячена одній з найважливіших проблем сучасної історії України, а саме, розвиткові волонтерської ініціативи громадянського суспільства України. Українсько-російська війна на східному кордоні неабияк згуртувала націю у боротьбі проти єдиного ворога і надала нового поштовху для волонтерського руху. Завдяки волонтерським ініціативам державі на початковому етапі війни вдалося уникнути багатьох економічних та соціальних труднощів у забезпеченні її Збройних Сил. Про значення і вагу волонтерського руху свідчать різноманітні форми визнання їхнього внеску (як державного так і громадського) у зміцнення обороноздатності країни. У статті з'ясовано та наголошено на ризиках праці з якими зустрічаються волонтери у ході своєї благородної та вельми необхідної діяльності.

The article deals with one of the most important problems of the modern history of Ukraine, particularly, with the development of the volunteer initiative of the Ukrainian public society. Russian-Ukrainian war on the east border united our nation in the fight against a single enemy not in a common way and gave a new impulse to the volunteer movement. Due to the volunteer initiatives at the very beginning of the war our state could avoid many economic and social difficulties in supporting its military forces. Various forms of the movement recognition (as state as public) in strengthening the defensive capacities of the country affirm the importance and significance of the volunteer movement. It is clarified and stressed on the risks of work which volunteers face in their generous and highly necessary activity. ; Стаття присвячена одній з найважливіших проблем сучасної історії України, а саме, розвиткові волонтерської ініціативи громадянського суспільства України. Українсько-російська війна на східному кордоні неабияк згуртувала націю у боротьбі проти єдиного ворога і надала нового поштовху для волонтерського руху. Завдяки волонтерським ініціативам державі на початковому етапі війни вдалося уникнути багатьох економічних та соціальних труднощів у забезпеченні її Збройних Сил. Про значення і вагу волонтерського руху свідчать різноманітні форми визнання їхнього внеску (як державного так і громадського) у зміцнення обороноздатності країни. У статті з'ясовано та наголошено на ризиках праці з якими зустрічаються волонтери у ході своєї благородної та вельми необхідної діяльності.

The article is devoted to the results of five years of hybrid Ukrainian-Russian confrontation (2014-2019) and is written by a call-to-answer principle. The author identifies several key areas in which Ukraine is experiencing aggression, identifies what the main threats were, and what responses were found to those threats during 2014-2015. So, these areas are saving of sovereignty, international subjectivity of Ukraine, de-communism and information component of hybrid confrontation, religious factor, as well as energy and economic independence.The author draws attention to the need for asymmetric actions, a combination of elements of public policy and public activity in the course of hybrid confrontation. The article proves that the hybrid activity of Russia is possible in a number of life spheres in the state and society, the methods of pressure from the Kremlin are being improved, to which Ukraine must give an energetic answer. The development of the situation in the information and energy sphere, religious life in Ukraine are considered by the Kremlin as a bridgehead for aggression. An example for distraction of Putin's plans to proclaim Novorossiya as a successful resistance to Russia's aggressive actions is given. The main conclusion of the hybrid five-year plan is the obvious fact that Ukraine has stood, but the struggle is continuing. Challenges will continue to arise, so it is necessary to seek and produce answers at different levels - institutional, educational, political, cultural, worldview, etc. Finding and developing a vision for Ukraine's future through national dialogue and understanding are the key answers. While remaining its own subjectivity despite hybrid aggression, Ukraine should focus on stepping up internal transformation and shaping the agenda for winning the hybrid war.Key words: hybrid aggression; Ukraine; Russia; sovereignty; Ukrainian-Russian war. ; Стаття присвячена підсумкам п'яти років гібридного українсько-російського протистояння (2014-2019 рр.) і побудована за принципом «виклик-відповідь». Автор виділяє кілька ключових сфер, в яких Україна зазнає агресії, визначає, якими були основні загрози, і які відповіді було знайдено на ці загрози протягом 2014-2015 років. Так, цими сферами є збереження суверенітету, міжнародна суб'єктність України, декомунізація та інформаційна складова гібридного протистояння, релігійний фактор, а також енергетична та економічна незалежність.Автор звертає увагу на необхідність асиметричних дій, поєднання елементів державної політики та громадської активності у ході гібридного протистояння. Стаття доводить, що гібридна активність Росії є можливою у низці сфер життя держави та суспільства, відбувається вдосконалення методів тиску з боку Кремля, на що Україна повинна давати енергійну відповідь. Розвиток ситуації у інформаційній та енергетичній сфері, релігійне життя в Україні розглядаються Кремлем як плацдарм для здійснення агресії. Наведено приклад руйнування планів Путіна з проголошення «Новоросії» як успішного опору агресивним діям Росії. Головним висновком гібридної п'ятирічки є очевидний факт, що Україна вистояла, але боротьба триває. Виклики виникатимуть і надалі, тому шукати та продукувати відповіді потрібно на різних рівнях – інституційному, освітньому, політичному, культурному, світоглядному тощо. Ключовим же видається пошук та розробка бачення майбутнього України, шляхом національного діалогу та порозуміння. Зберігши власну суб'єктність попри гібридну агресію, Україна повинна зосередитися на активізації внутрішніх перетворень та формуванні порядку денного перемоги у гібридній війні.Ключові слова: гібридна агресія; Україна; Росія; суверенітет; українсько-російська війна.

Hybrid war is considered as a new type of war. But, do we really have to think so? Analyzing the actions of the Russian Federation directed against Ukraine in 2014-2017, it was noticed that our rival was using the recipes that Sun Tzu had adviced. As we know the treatise 'The Art of War' was written more than 2000 years ago. If someone decomposes the history of Eastern Europe, he will deduce that Russia has always applied the same means. It does not matter when it happened - a year ago or two hundred years ago. Also, Russian governance resorted to political intrigue, economic pressure, cultural influences and military methods as well. Throughout the Russian empire, the strategy of the Russians remains the same - the expansion of spheres of influence and the annexation of new territories. The tactics were dependent on circumstances. Both the learning of the history of Eastern Europe and analysis of 'The Art of War' by Sun Tzu can help with dealing with the Russian menace. ; Гібридна війна вважається нвоим типом війни. Але, чи ми дійсно мусимо так вважати? Аналізуючи дії Російської Федерації, спрямовані проти України протягом 2014-2017 рр., авторка помітила, що наш противник користується порадами Сунь-Цзи. Як відомо, трактату "Мистецтво війни" вже більше ніж 2000 рокі. Якщо ретельно проаналізувати історію Східної Європи, неважко помітити, що Росія завжди застосовувала ті ж самі методи. Немає значення, коли це відбулось - рік назад чи двісті років. Військові методи застосовувалися разом із політичними інтригами, економічним тиском і культурними впливами. У весь час існування імперії, російська стратегія не змінилася - це розширення сфер впливу і приєдання нових територій. Тактика вже залежить від обставин. Історичний досвід України, так і Східної Європи в цілому, і аналіз тракату "Мистецтво війни" Сунь-Цзи можуть стати в нагоді у протистоянні із російською загрозою.

В роботі висвітлюється загальна характеристика Російсько-японської війни 1904-1905 років в сучасному російському політично-пропагандиському дискурсі. Зокрема, автор особливості, етапи та наслідки війни. Дипломна робота містить історичних аналіз розвитку воєнних дій, а також аналіз джерел в даній сфері і методологію дослідження. Також, робота містить аналіз зарубіжної позиції, щодо наслідків та причин війни. Важливим елементом дослідження є аналіз зарубіжних та міжнародних джерел. Автором сформовано ряд пропозицій та рекомендацій. Автором визначено основні дискусійні моменти, та визначено, що загалом, тема Російсько-японської війни 1904-1905 років в сучасному російському політично-пропагандиському дискурсі в науці розглядалася фрагментарно, в контексті перебігу подій безпеки. ; The paper highlights the general characteristics of the Russo-Japanese War of 1904-1905 in modern Russian political and propaganda discourse. In particular, the author features, stages and consequences of the war. Thesis contains a historical analysis of the development of hostilities, as well as analysis of sources in this field and research methodology. Also, the work contains an analysis of the foreign position on the consequences and causes of the war. An important element of the study is the analysis of foreign and international sources. The author has formed a number of proposals and recommendations. The author identifies the main points of discussion, and determined that in general, the topic of the Russo-Japanese War of 1904-1905 in modern Russian political and propaganda discourse in science was considered in fragments, in the context of security events.

Background. The development of each language depends on its internal capabilities and on the language policy of the state wherein it exists. The state status of the Ukrainian language raised its prestige and strengthened its communicative power. This led to weakening of the impact of the Russian language on Ukrainian and strengthening of the influence of the Ukrainian language on Russian. First of all, this phenomenon is manifest in the increasing number of Ukrainianisms in the texts of journalistic and colloquial genre. A reliable source for researching the impact of the Ukrainian language on Russian, which combines the features of both styles, is blogs.Purpose. The purpose of the article is to consider the cases of using Ukrainianisms in Russian-language texts, to clarify their functions, to identify groups that are actively replenished with Ukrainian lexemes.Methods. The article uses a descriptive research method.Results. The use of Ukrainianisms in the Russian-language texts in the modern blogosphere is one of the characteristic features of this style. Ukrainianisms are predominantly used with a stylistic purpose. They perform the function of jargonisms. Words used in the literal sense present the realities of modern life in Ukraine, particularly legal, administrative, and military practices. In the structure of the Russian-language texts, the following phenomena are frequent: Ukrainian forms of address, farewells, gratitude, Ukrainian conjunctions, particles, parenthesis, Ukrainian linguocultural denotations, particularly the names of famous works, idioms, quotations, sayings, etc. The conscious use of Ukrainian vocabulary differs significantly from the so-called Ukrainian-Russian surzhik, where such elements are the result of insufficient knowledge of both languages. Such Ukrainianisms are original markers of the belonging of Russian-language texts to the Ukrainian context; these examples can also testify the linguistic consciousness of the authors and their desire to convey the Ukrainian identity through Ukrainian words in the Russian-language text.Conclusions and perspectives. The growth of the Ukrainian language in public space and the attention to the Ukrainian word in Russian texts may indicate that Ukrainian society is gradually overcoming the identity crisis; this process is facilitated by both state support of the Ukrainian language and the positive attitude of society towards it. Obviously, it is the Ukrainian society who decides on the further development of the Ukrainian language – either it will be used only as a stylistic means and source for borrowing, or the Ukrainian language will function fully on the whole territory of Ukraine. Article received 18.01.2018 ; У статті на прикладі мови блогерів розглянуто випадки вживання української лексики в текстах, писаних російською мовою; з'ясовано функцію, яку виконують українізми; виділено групи, які найактивніше поповнюються українською лексикою, підкреслено актуальність дослідження мови блогерів як важливого джерела вивчення сучасного стану української мови і мовної ситуації загалом.Матеріал надійшов 18.01.2018

Background. The development of each language depends on its internal capabilities and on the language policy of the state wherein it exists. The state status of the Ukrainian language raised its prestige and strengthened its communicative power. This led to weakening of the impact of the Russian language on Ukrainian and strengthening of the influence of the Ukrainian language on Russian. First of all, this phenomenon is manifest in the increasing number of Ukrainianisms in the texts of journalistic and colloquial genre. A reliable source for researching the impact of the Ukrainian language on Russian, which combines the features of both styles, is blogs.Purpose. The purpose of the article is to consider the cases of using Ukrainianisms in Russian-language texts, to clarify their functions, to identify groups that are actively replenished with Ukrainian lexemes.Methods. The article uses a descriptive research method.Results. The use of Ukrainianisms in the Russian-language texts in the modern blogosphere is one of the characteristic features of this style. Ukrainianisms are predominantly used with a stylistic purpose. They perform the function of jargonisms. Words used in the literal sense present the realities of modern life in Ukraine, particularly legal, administrative, and military practices. In the structure of the Russian-language texts, the following phenomena are frequent: Ukrainian forms of address, farewells, gratitude, Ukrainian conjunctions, particles, parenthesis, Ukrainian linguocultural denotations, particularly the names of famous works, idioms, quotations, sayings, etc. The conscious use of Ukrainian vocabulary differs significantly from the so-called Ukrainian-Russian surzhik, where such elements are the result of insufficient knowledge of both languages. Such Ukrainianisms are original markers of the belonging of Russian-language texts to the Ukrainian context; these examples can also testify the linguistic consciousness of the authors and their desire to convey the Ukrainian identity through Ukrainian words in the Russian-language text.Conclusions and perspectives. The growth of the Ukrainian language in public space and the attention to the Ukrainian word in Russian texts may indicate that Ukrainian society is gradually overcoming the identity crisis; this process is facilitated by both state support of the Ukrainian language and the positive attitude of society towards it. Obviously, it is the Ukrainian society who decides on the further development of the Ukrainian language – either it will be used only as a stylistic means and source for borrowing, or the Ukrainian language will function fully on the whole territory of Ukraine. Article received 18.01.2018 ; У статті на прикладі мови блогерів розглянуто випадки вживання української лексики в текстах, писаних російською мовою; з'ясовано функцію, яку виконують українізми; виділено групи, які найактивніше поповнюються українською лексикою, підкреслено актуальність дослідження мови блогерів як важливого джерела вивчення сучасного стану української мови і мовної ситуації загалом.Матеріал надійшов 18.01.2018

Background. The development of each language depends on its internal capabilities and on the language policy of the state wherein it exists. The state status of the Ukrainian language raised its prestige and strengthened its communicative power. This led to weakening of the impact of the Russian language on Ukrainian and strengthening of the influence of the Ukrainian language on Russian. First of all, this phenomenon is manifest in the increasing number of Ukrainianisms in the texts of journalistic and colloquial genre. A reliable source for researching the impact of the Ukrainian language on Russian, which combines the features of both styles, is blogs.Purpose. The purpose of the article is to consider the cases of using Ukrainianisms in Russian-language texts, to clarify their functions, to identify groups that are actively replenished with Ukrainian lexemes.Methods. The article uses a descriptive research method.Results. The use of Ukrainianisms in the Russian-language texts in the modern blogosphere is one of the characteristic features of this style. Ukrainianisms are predominantly used with a stylistic purpose. They perform the function of jargonisms. Words used in the literal sense present the realities of modern life in Ukraine, particularly legal, administrative, and military practices. In the structure of the Russian-language texts, the following phenomena are frequent: Ukrainian forms of address, farewells, gratitude, Ukrainian conjunctions, particles, parenthesis, Ukrainian linguocultural denotations, particularly the names of famous works, idioms, quotations, sayings, etc. The conscious use of Ukrainian vocabulary differs significantly from the so-called Ukrainian-Russian surzhik, where such elements are the result of insufficient knowledge of both languages. Such Ukrainianisms are original markers of the belonging of Russian-language texts to the Ukrainian context; these examples can also testify the linguistic consciousness of the authors and their desire to convey the Ukrainian identity through Ukrainian words in the Russian-language text.Conclusions and perspectives. The growth of the Ukrainian language in public space and the attention to the Ukrainian word in Russian texts may indicate that Ukrainian society is gradually overcoming the identity crisis; this process is facilitated by both state support of the Ukrainian language and the positive attitude of society towards it. Obviously, it is the Ukrainian society who decides on the further development of the Ukrainian language – either it will be used only as a stylistic means and source for borrowing, or the Ukrainian language will function fully on the whole territory of Ukraine. Article received 18.01.2018 ; У статті на прикладі мови блогерів розглянуто випадки вживання української лексики в текстах, писаних російською мовою; з'ясовано функцію, яку виконують українізми; виділено групи, які найактивніше поповнюються українською лексикою, підкреслено актуальність дослідження мови блогерів як важливого джерела вивчення сучасного стану української мови і мовної ситуації загалом.Матеріал надійшов 18.01.2018

The article describes the most important trends of scientific interpretation of collaboration problem during the Second World War in contemporary Russian historiography. The basic ideas and features of historiographical process, methods of historical research, and the impact of social and political events on the theme and content of historical studies are defined. Particularly, the article focuses on the analysis of interaction of contemporary Russian historiography and public policy of memory. There are also outlined some prospects of scientific research in this field. The object of the article is to describe the most important trends of scientific interpretation problem of collaboration in contemporary Russian historiography and determine the impact of Russian public policy of memory on the process of its creation. ; У статті охарактеризовано найважливіші тенденції наукового трактування проблеми колабораціонізму в роки Другої світової війни у сучасній російській історіографії. Визначено головні ідеї та особливості історіографічного процесу, методи історичного дослідження, вплив суспільно-політичних явищ на тематику та зміст історичних студій. Певну увагу зосереджено на аналізі взаємодії сучасної російської історіографії та державної політики пам'яті. Окреслено перспективи наукових розвідок у цьому сегменті фундаментальних досліджень.