Suchergebnisse

The author considers one of the problematic features of Ukraine's information secu­rity — the heterogeneity of its information and cultural space, problematic features of Ukraine information security is the heterogeneity of its information and cultural space, which results in the fact that some Ukrainians identify themselves with the neighboring culture, use a foreign language and potentially ready to support the aggressor in the case of an attack. There is a tendency: separatism, rejection of Ukrainian statehood, symbols, culture mainly arise in a territory dominated by a foreign language, and vice versa: where Ukrainian language dominates, such problems do not arise. That is why strategic mechanisms of Ukrainianisation and expansion of Ukrainian-speaking space in the territory of our country should be laid in the information security system of Ukraine. The aim of the article is to prove the importance of Ukrainianization in the information security system of Ukraine. Foreign and domestic scientific works were considered during the research. The results of sociological researches on the use of Ukrainian language in Ukraine are presented and analyzed in the article. The complex of general scientific, logical and special methods is applied. It was established that the state information security system should consist of an operational level — working to identify the harmful elements in the information and cultural space and quickly respond to them and strategic — expanding the national information and cultural space, improving the means of creating, disseminating and preserving socially important useful information. It is determined that the policy of Ukrainization is the integration of Ukrainian society on the basis of language, cultural tradition, historical and political consciousness of Ukrainians. The article, under Ukrainianisation means the restoration of Ukrainian-language space, which has narrowed due to the forced Russification of Ukrainians. It is revealed that the role of Ukrainization in the information security system is not limited to understanding it as a means of spreading Ukrainian culture — it is a factor of national security of Ukraine and the unity of the nation. ; Автор розглядає одну із проблемних особливостей інформаційної безпеки Украї­ни — неоднорідність її інформаційно-культурного простору, наслідком чого є те, що частина українців ідентифікує себе з сусідньою культурою, використовує чужу мову спілкування і потенційно готова підтримати агресора у разі нападу. Прослідковується тенденція: сепаратизм, несприйняття української державності, символів, культури переважно виникає на території, де домінує чужа мова і навпаки: там де домінує українська, таких проблем не виникає. Саме тому в системі інформаційної безпеки України варто закласти стратегічні механізми українізації і розширення україномовного простору на території нашої держави. Автор статті доводить важливість українізації в системі інформаційної безпеки України. Під час дослідження розглядалися зарубіжні та вітчизняні наукові праці. У статті наводяться та аналізуються результати соціологічних досліджень щодо використання української мови в Україні. Застосовано комплекс загальнонаукових, логічних, спеціальних методів. Встановлено, що система інформаційної безпеки держави має складатися з оперативного рівня, який працює на виявлення шкідливих елементів в інформаційно-культурному просторі та швидке реагування на них, і стратегічного — розширення національного інформаційно-культурного простору, поліпшення засобів створення, поширення і збереження суспільно важливої корисної інформації. Визначено, що політика українізації — інтеграція українського суспільства на основі мови, культурної традиції, історичної та політичної самосвідомості українців. У статті під українізацією розуміється відновлення україномовного простору, який звузився, внаслідок насильницької русифікації українців. Виявлено, що роль українізації у системі інформаційної безпеки не зводиться лише до розуміння її як засобу поширення української культури — це фактор національної безпеки України та єдності нації.

The author considers one of the problematic features of Ukraine's information secu­rity — the heterogeneity of its information and cultural space, problematic features of Ukraine information security is the heterogeneity of its information and cultural space, which results in the fact that some Ukrainians identify themselves with the neighboring culture, use a foreign language and potentially ready to support the aggressor in the case of an attack. There is a tendency: separatism, rejection of Ukrainian statehood, symbols, culture mainly arise in a territory dominated by a foreign language, and vice versa: where Ukrainian language dominates, such problems do not arise. That is why strategic mechanisms of Ukrainianisation and expansion of Ukrainian-speaking space in the territory of our country should be laid in the information security system of Ukraine. The aim of the article is to prove the importance of Ukrainianization in the information security system of Ukraine. Foreign and domestic scientific works were considered during the research. The results of sociological researches on the use of Ukrainian language in Ukraine are presented and analyzed in the article. The complex of general scientific, logical and special methods is applied. It was established that the state information security system should consist of an operational level — working to identify the harmful elements in the information and cultural space and quickly respond to them and strategic — expanding the national information and cultural space, improving the means of creating, disseminating and preserving socially important useful information. It is determined that the policy of Ukrainization is the integration of Ukrainian society on the basis of language, cultural tradition, historical and political consciousness of Ukrainians. The article, under Ukrainianisation means the restoration of Ukrainian-language space, which has narrowed due to the forced Russification of Ukrainians. It is revealed that the role of Ukrainization in the information security system is not limited to understanding it as a means of spreading Ukrainian culture — it is a factor of national security of Ukraine and the unity of the nation. ; Автор розглядає одну із проблемних особливостей інформаційної безпеки Украї­ни — неоднорідність її інформаційно-культурного простору, наслідком чого є те, що частина українців ідентифікує себе з сусідньою культурою, використовує чужу мову спілкування і потенційно готова підтримати агресора у разі нападу. Прослідковується тенденція: сепаратизм, несприйняття української державності, символів, культури переважно виникає на території, де домінує чужа мова і навпаки: там де домінує українська, таких проблем не виникає. Саме тому в системі інформаційної безпеки України варто закласти стратегічні механізми українізації і розширення україномовного простору на території нашої держави. Автор статті доводить важливість українізації в системі інформаційної безпеки України. Під час дослідження розглядалися зарубіжні та вітчизняні наукові праці. У статті наводяться та аналізуються результати соціологічних досліджень щодо використання української мови в Україні. Застосовано комплекс загальнонаукових, логічних, спеціальних методів. Встановлено, що система інформаційної безпеки держави має складатися з оперативного рівня, який працює на виявлення шкідливих елементів в інформаційно-культурному просторі та швидке реагування на них, і стратегічного — розширення національного інформаційно-культурного простору, поліпшення засобів створення, поширення і збереження суспільно важливої корисної інформації. Визначено, що політика українізації — інтеграція українського суспільства на основі мови, культурної традиції, історичної та політичної самосвідомості українців. У статті під українізацією розуміється відновлення україномовного простору, який звузився, внаслідок насильницької русифікації українців. Виявлено, що роль українізації у системі інформаційної безпеки не зводиться лише до розуміння її як засобу поширення української культури — це фактор національної безпеки України та єдності нації.

The author considers one of the problematic features of Ukraine's information secu­rity — the heterogeneity of its information and cultural space, problematic features of Ukraine information security is the heterogeneity of its information and cultural space, which results in the fact that some Ukrainians identify themselves with the neighboring culture, use a foreign language and potentially ready to support the aggressor in the case of an attack. There is a tendency: separatism, rejection of Ukrainian statehood, symbols, culture mainly arise in a territory dominated by a foreign language, and vice versa: where Ukrainian language dominates, such problems do not arise. That is why strategic mechanisms of Ukrainianisation and expansion of Ukrainian-speaking space in the territory of our country should be laid in the information security system of Ukraine. The aim of the article is to prove the importance of Ukrainianization in the information security system of Ukraine. Foreign and domestic scientific works were considered during the research. The results of sociological researches on the use of Ukrainian language in Ukraine are presented and analyzed in the article. The complex of general scientific, logical and special methods is applied. It was established that the state information security system should consist of an operational level — working to identify the harmful elements in the information and cultural space and quickly respond to them and strategic — expanding the national information and cultural space, improving the means of creating, disseminating and preserving socially important useful information. It is determined that the policy of Ukrainization is the integration of Ukrainian society on the basis of language, cultural tradition, historical and political consciousness of Ukrainians. The article, under Ukrainianisation means the restoration of Ukrainian-language space, which has narrowed due to the forced Russification of Ukrainians. It is revealed that the role of Ukrainization in the information security system is not limited to understanding it as a means of spreading Ukrainian culture — it is a factor of national security of Ukraine and the unity of the nation. ; Автор розглядає одну із проблемних особливостей інформаційної безпеки Украї­ни — неоднорідність її інформаційно-культурного простору, наслідком чого є те, що частина українців ідентифікує себе з сусідньою культурою, використовує чужу мову спілкування і потенційно готова підтримати агресора у разі нападу. Прослідковується тенденція: сепаратизм, несприйняття української державності, символів, культури переважно виникає на території, де домінує чужа мова і навпаки: там де домінує українська, таких проблем не виникає. Саме тому в системі інформаційної безпеки України варто закласти стратегічні механізми українізації і розширення україномовного простору на території нашої держави. Автор статті доводить важливість українізації в системі інформаційної безпеки України. Під час дослідження розглядалися зарубіжні та вітчизняні наукові праці. У статті наводяться та аналізуються результати соціологічних досліджень щодо використання української мови в Україні. Застосовано комплекс загальнонаукових, логічних, спеціальних методів. Встановлено, що система інформаційної безпеки держави має складатися з оперативного рівня, який працює на виявлення шкідливих елементів в інформаційно-культурному просторі та швидке реагування на них, і стратегічного — розширення національного інформаційно-культурного простору, поліпшення засобів створення, поширення і збереження суспільно важливої корисної інформації. Визначено, що політика українізації — інтеграція українського суспільства на основі мови, культурної традиції, історичної та політичної самосвідомості українців. У статті під українізацією розуміється відновлення україномовного простору, який звузився, внаслідок насильницької русифікації українців. Виявлено, що роль українізації у системі інформаційної безпеки не зводиться лише до розуміння її як засобу поширення української культури — це фактор національної безпеки України та єдності нації.

У дослідженні було поставлено мету розкрити особливості українізаційного процесу загальноосвітньої школи в Україні в 1930-х роках. Авторами зазначено, що в 30-х роках ХХ століття почалося розгортання уніфікаційних процесів у системі радянської освіти, поступово стверджувалася марксистсько-ленінська ідеологія в суспільних науках, у тому числі й педагогіці. Почався процес деукраїнізації, який найбільше себе виявив у галузі освіти. У статті визначено, що основними детермінантами, які мали негативний вплив на процес українізації, були дії керівництва СРСР та УРСР, зреалізовані в постановах і розпорядженнях, що ґрунтувалися на ідеологічних засадах тогочасної політики. ; The aim of the article is to reveal particular qualities of the Ukrainization process of comprehensive schools in Ukraine in the 1930s. During the article composition the authors used the following research methods to achieve this aim: chronological, diachronic, systematization, analysis of dissertation, archival sources and generalization. Describing the state of Ukrainianization of the general education school in the 1930s, the researchers noted that during this period the unification processes began to develop in the system of Soviet education, and Marxist-Leninism ideology in the social sciences, including pedagogues. The process of de-Ukrainization has begun, that is most evident in the field of education. Major educational regulations were adopted in the 1930s, including such as: "On compulsory general primary education" (25 July 1930), "On the introduction of compulsory general primary education in Ukraine" (23 August 1930), the Council of People's Commissars of the Ukrainian SSR and Central Committee of the Communist Party (b) of Ukraine "On the Compulsory Study of the Russian Language in Non-Russian Schools of Ukraine" as of April 20, 1938, significantly changed the structure, system of administration and content of school education in the Ukrainian SSR, and at the state level put a period to the process of Ukrainianization. The Ukrainian government performing the decrees and orders of the Soviet authorities was forced to increase the percentage of the Russian language teaching in relation to Ukrainian in general schools. The Russian language has acquired the status of international nationwide language. This tendency, in our opinion, was destructive, that led to regression of the Ukrainianization process in the educational sector in particular. The authors concluded that the main determinants that had a negative impact on the process of Ukrainianization were the actions of the governments of the USSR and the Ukrainian SSR, implemented in decrees and regulations based on ideological principles of that time politics. Prospects for further scientific research may be considering the issue of Ukrainianization of a general education school in the Southern region of Ukraine in the period of progressive tendencies of the Ukrainianization process in 1923-1930s.

The article is devoted to the analysis of information space Ukrainianization as a factor of ensuring information sovereignty and strengthening of information security of the country. It is noted that Ukraine's information space is monopolized and only Ukrainization can dramatically correct the situation and return information space of Ukraine and strengthen its state sovereignty and national security, only Ukrainization can and should become a factor and guarantor of ensuring information sovereignty of the country. Information space Ukrainianization, and thus the ensuring of information sovereignty and strengthening of information security, are, above all, possible at the expense of the widest possible expansion of the use of the state, Ukrainian language in all spheres of Ukrainian society life. It is emphasized that executive, legislative and judicial power should be formed exclusively at the expense of persons who are fluent in the state language, who are well acquainted with the history of Ukraine, with traditions and customs of Ukrainian people and who truly follow the fate of the country and Ukrainian people. The article also noted that the media can and should return Ukrainian information space to Ukraine, assert information sovereignty and enhance the country's information security. In order to ensure these functions and effective implementation of these tasks, all media without state-owned media should be translated into the state, Ukrainian language. Important factors in defining national information space, protecting information sovereignty and promoting information security are propaganda, counter-propaganda and special propaganda. Thus, the issues of information space, information sovereignty and information security of Ukraine remain open. If the state does not care about these issues, then society should be concerned about this, at least its nationally conscious and civically active part. Obviously, solving all the above problems will be possible only in the conditions of Ukrainianization of Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу українізації інформаційного простору як фактору забезпечення інформаційного суверенітету та посилення інформаційної безпеки країни. Зауважено, що інформаційний простір України монополізований і тільки українізація може кардинально виправити ситуацію й повернути інформаційний простір Україні й посилити її державний суверенітет та національну безпеку, тільки українізація може й повинна стати фактором і гарантом забезпечення інформаційного суверенітету країни. Українізація інформаційного простору, а відтак і забезпечення інформаційного суверенітету і зміцнення інформаційної безпеки, перш за все, можливі за рахунок максимально можливого розширення вживання державної, української мови в усіх сферах життя українського суспільства. Наголошено, що виконавча, законодавча та судова влада має формуватися виключно за рахунок осіб, які вільно володіють державною мовою, які добре обізнані з історією України, з традиціями і звичаями українського народу і які справді переймаються долею країни й українського народу. Також у статті зауважено, що ЗМІ можуть і повинні повернути український інформаційний простір Україні, утверджувати інформаційний суверенітет і посилювати інформаційну безпеку країни. З метою забезпечення цих функцій і ефективної реалізації завдань усі без винятку ЗМІ з державною формою власності мають бути переведені на державну, українську мову. Важливими чинниками окреслення національного інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету й утвердження інформаційної безпеки є пропаганда, контрпропаганда і спецпропаганда. Таким чином, питання інформаційного простору, інформаційного суверенітету й інформаційної безпеки України залишаються відкритими. Якщо держава цими проблемами не переймається, цим має занепокоїтись суспільство, принаймні його національно свідома і громадянськи активна частина. Очевидно, що розв'язання всіх зазначених вище проблем буде можливе лише в умовах українізації України.

The aim of this paper is to analyze various publications concerning the issues of Ukrainization in the sphere of culture during the Ukrainian revolution of 1917–1921. At the same time special attention is paid to information dealing with relations between the different groups of the intelligentsia and the Soviet authorities which had gained the dominant position and finally occupied Ukraine by that time and imposed their ideology on the researchers. The archives stored predominantly their own ideologeme of the material concerning Ukrainization and the interrelations of the various groups of the old intelligentsia and the Bolshevik regime.The research methodology of this study is based on culturological principles and methods. Particular attention is paid to comparative principles and methods which make it possible to analyze in detail the main works concerning Ukrainization and the interrelations of the old intelligentsia and various authorities, mainly the Soviet authorities, during the Ukrainian revolution of 1917–1921.Results. The author of this study analyzes in detail the most important publications available currently regarding the issues of Ukrainization and diversification of the views of the various groups of the old intelligentsia in relation to different authorities, mainly the Soviet government, during the Ukrainian revolution of 1917–1921. Special attention is paid to the analysis of information concerning Ukrainization and the relations between the various groups of the intelligentsia and the Soviet regime. This is explained mainly by the fact that it was the Bolshevik regime that had gained the dominant position in Ukraine by that time and imposed their concept of Ukrainization and ideology on the intelligentsia. This regime also ensured that the archives stored the material of only the Soviet "origin".Novelty. Drawing on the culturological methodology the author has managed to analyze in detail a lot of works concerning with Ukrainization and diversification of the views of the various groups of the old intelligentsia regarding their attitude to various authorities. Taking into account the above mentioned considerations, the author has preferred to identify the relations of the old intelligentsia with the Bolshevik government in the context of Ukrainization during the Ukrainian Revolution of 1917–1921.The practical significance. The information contained in this paper may be used for further research of the issues mentioned above as well as in the process of developing new educational and methodological material in culturology, in particular history and theory of culture and as well as history and theory of Ukrainian culture. ; Аналізуються джерела та література, у яких, окрім іншого, йдеться і про українізацію у сферах культури під час Української революції 1917–1921 рр. Водночас основна увага приділяється характеристиці літератури щодо диверсифікації поглядів старої інтелігенції в процесі українізації при різних режимах, включно з радянським, який остаточно окупував Україну і який потім диктував науковцям свої ідеологію і позицію взаємин зі старою інтелігенцією.

The aim of this paper is to analyze various publications concerning the issues of Ukrainization in the sphere of culture during the Ukrainian revolution of 1917–1921. At the same time special attention is paid to information dealing with relations between the different groups of the intelligentsia and the Soviet authorities which had gained the dominant position and finally occupied Ukraine by that time and imposed their ideology on the researchers. The archives stored predominantly their own ideologeme of the material concerning Ukrainization and the interrelations of the various groups of the old intelligentsia and the Bolshevik regime.The research methodology of this study is based on culturological principles and methods. Particular attention is paid to comparative principles and methods which make it possible to analyze in detail the main works concerning Ukrainization and the interrelations of the old intelligentsia and various authorities, mainly the Soviet authorities, during the Ukrainian revolution of 1917–1921.Results. The author of this study analyzes in detail the most important publications available currently regarding the issues of Ukrainization and diversification of the views of the various groups of the old intelligentsia in relation to different authorities, mainly the Soviet government, during the Ukrainian revolution of 1917–1921. Special attention is paid to the analysis of information concerning Ukrainization and the relations between the various groups of the intelligentsia and the Soviet regime. This is explained mainly by the fact that it was the Bolshevik regime that had gained the dominant position in Ukraine by that time and imposed their concept of Ukrainization and ideology on the intelligentsia. This regime also ensured that the archives stored the material of only the Soviet "origin".Novelty. Drawing on the culturological methodology the author has managed to analyze in detail a lot of works concerning with Ukrainization and diversification of the views of the various groups of the old intelligentsia regarding their attitude to various authorities. Taking into account the above mentioned considerations, the author has preferred to identify the relations of the old intelligentsia with the Bolshevik government in the context of Ukrainization during the Ukrainian Revolution of 1917–1921.The practical significance. The information contained in this paper may be used for further research of the issues mentioned above as well as in the process of developing new educational and methodological material in culturology, in particular history and theory of culture and as well as history and theory of Ukrainian culture. ; Аналізуються джерела та література, у яких, окрім іншого, йдеться і про українізацію у сферах культури під час Української революції 1917–1921 рр. Водночас основна увага приділяється характеристиці літератури щодо диверсифікації поглядів старої інтелігенції в процесі українізації при різних режимах, включно з радянським, який остаточно окупував Україну і який потім диктував науковцям свої ідеологію і позицію взаємин зі старою інтелігенцією.

The article is devoted to the analysis of information space Ukrainianization as a factor of ensuring information sovereignty and strengthening of information security of the country. It is noted that Ukraine's information space is monopolized and only Ukrainization can dramatically correct the situation and return information space of Ukraine and strengthen its state sovereignty and national security, only Ukrainization can and should become a factor and guarantor of ensuring information sovereignty of the country. Information space Ukrainianization, and thus the ensuring of information sovereignty and strengthening of information security, are, above all, possible at the expense of the widest possible expansion of the use of the state, Ukrainian language in all spheres of Ukrainian society life. It is emphasized that executive, legislative and judicial power should be formed exclusively at the expense of persons who are fluent in the state language, who are well acquainted with the history of Ukraine, with traditions and customs of Ukrainian people and who truly follow the fate of the country and Ukrainian people. The article also noted that the media can and should return Ukrainian information space to Ukraine, assert information sovereignty and enhance the country's information security. In order to ensure these functions and effective implementation of these tasks, all media without state-owned media should be translated into the state, Ukrainian language. Important factors in defining national information space, protecting information sovereignty and promoting information security are propaganda, counter-propaganda and special propaganda. Thus, the issues of information space, information sovereignty and information security of Ukraine remain open. If the state does not care about these issues, then society should be concerned about this, at least its nationally conscious and civically active part. Obviously, solving all the above problems will be possible only in the conditions of Ukrainianization of Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу українізації інформаційного простору як фактору забезпечення інформаційного суверенітету та посилення інформаційної безпеки країни. Зауважено, що інформаційний простір України монополізований і тільки українізація може кардинально виправити ситуацію й повернути інформаційний простір Україні й посилити її державний суверенітет та національну безпеку, тільки українізація може й повинна стати фактором і гарантом забезпечення інформаційного суверенітету країни. Українізація інформаційного простору, а відтак і забезпечення інформаційного суверенітету і зміцнення інформаційної безпеки, перш за все, можливі за рахунок максимально можливого розширення вживання державної, української мови в усіх сферах життя українського суспільства. Наголошено, що виконавча, законодавча та судова влада має формуватися виключно за рахунок осіб, які вільно володіють державною мовою, які добре обізнані з історією України, з традиціями і звичаями українського народу і які справді переймаються долею країни й українського народу. Також у статті зауважено, що ЗМІ можуть і повинні повернути український інформаційний простір Україні, утверджувати інформаційний суверенітет і посилювати інформаційну безпеку країни. З метою забезпечення цих функцій і ефективної реалізації завдань усі без винятку ЗМІ з державною формою власності мають бути переведені на державну, українську мову. Важливими чинниками окреслення національного інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету й утвердження інформаційної безпеки є пропаганда, контрпропаганда і спецпропаганда. Таким чином, питання інформаційного простору, інформаційного суверенітету й інформаційної безпеки України залишаються відкритими. Якщо держава цими проблемами не переймається, цим має занепокоїтись суспільство, принаймні його національно свідома і громадянськи активна частина. Очевидно, що розв'язання всіх зазначених вище проблем буде можливе лише в умовах українізації України.

The article is devoted to the analysis of information space Ukrainianization as a factor of ensuring information sovereignty and strengthening of information security of the country. It is noted that Ukraine's information space is monopolized and only Ukrainization can dramatically correct the situation and return information space of Ukraine and strengthen its state sovereignty and national security, only Ukrainization can and should become a factor and guarantor of ensuring information sovereignty of the country. Information space Ukrainianization, and thus the ensuring of information sovereignty and strengthening of information security, are, above all, possible at the expense of the widest possible expansion of the use of the state, Ukrainian language in all spheres of Ukrainian society life. It is emphasized that executive, legislative and judicial power should be formed exclusively at the expense of persons who are fluent in the state language, who are well acquainted with the history of Ukraine, with traditions and customs of Ukrainian people and who truly follow the fate of the country and Ukrainian people. The article also noted that the media can and should return Ukrainian information space to Ukraine, assert information sovereignty and enhance the country's information security. In order to ensure these functions and effective implementation of these tasks, all media without state-owned media should be translated into the state, Ukrainian language. Important factors in defining national information space, protecting information sovereignty and promoting information security are propaganda, counter-propaganda and special propaganda. Thus, the issues of information space, information sovereignty and information security of Ukraine remain open. If the state does not care about these issues, then society should be concerned about this, at least its nationally conscious and civically active part. Obviously, solving all the above problems will be possible only in the conditions of Ukrainianization of Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу українізації інформаційного простору як фактору забезпечення інформаційного суверенітету та посилення інформаційної безпеки країни. Зауважено, що інформаційний простір України монополізований і тільки українізація може кардинально виправити ситуацію й повернути інформаційний простір Україні й посилити її державний суверенітет та національну безпеку, тільки українізація може й повинна стати фактором і гарантом забезпечення інформаційного суверенітету країни. Українізація інформаційного простору, а відтак і забезпечення інформаційного суверенітету і зміцнення інформаційної безпеки, перш за все, можливі за рахунок максимально можливого розширення вживання державної, української мови в усіх сферах життя українського суспільства. Наголошено, що виконавча, законодавча та судова влада має формуватися виключно за рахунок осіб, які вільно володіють державною мовою, які добре обізнані з історією України, з традиціями і звичаями українського народу і які справді переймаються долею країни й українського народу. Також у статті зауважено, що ЗМІ можуть і повинні повернути український інформаційний простір Україні, утверджувати інформаційний суверенітет і посилювати інформаційну безпеку країни. З метою забезпечення цих функцій і ефективної реалізації завдань усі без винятку ЗМІ з державною формою власності мають бути переведені на державну, українську мову. Важливими чинниками окреслення національного інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету й утвердження інформаційної безпеки є пропаганда, контрпропаганда і спецпропаганда. Таким чином, питання інформаційного простору, інформаційного суверенітету й інформаційної безпеки України залишаються відкритими. Якщо держава цими проблемами не переймається, цим має занепокоїтись суспільство, принаймні його національно свідома і громадянськи активна частина. Очевидно, що розв'язання всіх зазначених вище проблем буде можливе лише в умовах українізації України.

The processes of revival of Ukrainian culture and education which unfolded among the Ukrainian population of the North Caucasus (mainly - of Kuban) in the 1920s and 1930s have been examined in the article. The scientific novelty and relevance of the study are due to the fact that, for the first time, the author has attempted to reveal the preconditions, circumstances, course and consequences of national and cultural development of the Ukrainian population in Kuban in 1920-1933 on the basis of available sources and analysis of existing literature. The reasons for this development and the structures that provided it both at the level of spontaneous initiative of local Ukrainians and due to the influence of certain official events and institutions have been highlighted in the article. Particular attention is paid to the dynamics of providing for the needs of Ukrainians in Kuban both in education in their native language and other national and cultural needs. The processes and mechanisms of transition of schools of all levels in Kuban to the Ukrainian language, creation and activity of Ukrainian-language publishing houses, theatrical, literary and musical associations have been considered. In the early 1930s, these rather large processes began to be held back by the central government. They were completely stopped at the beginning of 1933, which was accompanied by the Holodomor, the physical elimination of many Ukrainians in Kuban and assimilation de-Ukrainization processes. The reasons for this anti-Ukrainian policy and its consequences have also been considered in this article. ; В статье рассматриваются процессы возрождения украинской культуры и образования, развернувшиеся среди украинского населения Северного Кавказа (в основном - Кубани) в 20-30-х гг. ХХ в. Научная новизна и актуальность исследования обусловлены тем, что автор делает попытку впервые на почве доступных источников и анализа существующей литературы раскрыть предпосылки, обстоятельства, ход и последствия национально-культурного развития украинского населения Кубани в 1920 - 1933 гг. В статье освещаются основания этого развития и структуры, которые его обеспечивали, как на уровне стихийной инициативы местных украинцев, так и благодаря влиянию определенных официальных мероприятий и учреждений. Особое внимание уделено динамике обеспечения потребности украинской Кубани как в образовании на родном языке, так и других национально-культурных потребностей. Рассмотрены процессы и механизмы перехода школ всех уровней Кубани на украинский язык, создание и деятельность украиноязычных издательств, театральных, литературных и музыкальных объединений. В начале 1930-х годов эти довольно масштабные процессы начали тормозиться центральной властью и были полностью прекращены на начало 1933 года, что сопровождалось Голодомором - физическим уничтожением значительной части украинской Кубани, и ассимиляционные процессы деукраинизации. Причины этой антиукраинской политики и ее последствия также рассматриваются в этой статье. ; У статті розглядаються процеси відродження української культури та освіти, які розгорнулися серед українського населення Північного Кавказу (переважно - Кубані) в 20-30-х рр. ХХ ст. Наукова новизна й актуальність дослідження зумовлюються тим, що автор робить спробу вперше на ґрунті доступних джерел та аналізу існуючої літератури розкрити передумови, обставини, перебіг і наслідки національно-культурного розвитку українського населення Кубані у 1920 - 1933 рр. У статті висвітлюються підстави цього розвитку та структури, які його забезпечували, як на рівні стихійної ініціативи місцевих українців, так і завдяки впливу певних офіційних заходів та інституцій. Окрема увага приділена динаміці забезпечення потреби українців Кубані як у освіті рідною мовою, так і інших національно - культурних потреб. Розглянуті процеси та механізми переходу шкіл всіх рівнів Кубані на українську мову, створення та діяльність україномовних видавництв, театральних, літературних та музичних об'єднань. На початку 1930-х років ці доволі масштабні процеси почали гальмуватися центральною владою та були повністю припинені на початок 1933 року, що супроводжувалося Голодомором - фізичним винищенням значної частини українців Кубані, та асиміляційними процесами деукраїнізації. Причини цієї антиукраїнської політики та її наслідки також розглядаються в цій статті.

The processes of revival of Ukrainian culture and education which unfolded among the Ukrainian population of the North Caucasus (mainly - of Kuban) in the 1920s and 1930s have been examined in the article. The scientific novelty and relevance of the study are due to the fact that, for the first time, the author has attempted to reveal the preconditions, circumstances, course and consequences of national and cultural development of the Ukrainian population in Kuban in 1920-1933 on the basis of available sources and analysis of existing literature. The reasons for this development and the structures that provided it both at the level of spontaneous initiative of local Ukrainians and due to the influence of certain official events and institutions have been highlighted in the article. Particular attention is paid to the dynamics of providing for the needs of Ukrainians in Kuban both in education in their native language and other national and cultural needs. The processes and mechanisms of transition of schools of all levels in Kuban to the Ukrainian language, creation and activity of Ukrainian-language publishing houses, theatrical, literary and musical associations have been considered. In the early 1930s, these rather large processes began to be held back by the central government. They were completely stopped at the beginning of 1933, which was accompanied by the Holodomor, the physical elimination of many Ukrainians in Kuban and assimilation de-Ukrainization processes. The reasons for this anti-Ukrainian policy and its consequences have also been considered in this article. ; В статье рассматриваются процессы возрождения украинской культуры и образования, развернувшиеся среди украинского населения Северного Кавказа (в основном - Кубани) в 20-30-х гг. ХХ в. Научная новизна и актуальность исследования обусловлены тем, что автор делает попытку впервые на почве доступных источников и анализа существующей литературы раскрыть предпосылки, обстоятельства, ход и последствия национально-культурного развития украинского населения Кубани в 1920 - 1933 гг. В статье освещаются основания этого развития и структуры, которые его обеспечивали, как на уровне стихийной инициативы местных украинцев, так и благодаря влиянию определенных официальных мероприятий и учреждений. Особое внимание уделено динамике обеспечения потребности украинской Кубани как в образовании на родном языке, так и других национально-культурных потребностей. Рассмотрены процессы и механизмы перехода школ всех уровней Кубани на украинский язык, создание и деятельность украиноязычных издательств, театральных, литературных и музыкальных объединений. В начале 1930-х годов эти довольно масштабные процессы начали тормозиться центральной властью и были полностью прекращены на начало 1933 года, что сопровождалось Голодомором - физическим уничтожением значительной части украинской Кубани, и ассимиляционные процессы деукраинизации. Причины этой антиукраинской политики и ее последствия также рассматриваются в этой статье. ; У статті розглядаються процеси відродження української культури та освіти, які розгорнулися серед українського населення Північного Кавказу (переважно - Кубані) в 20-30-х рр. ХХ ст. Наукова новизна й актуальність дослідження зумовлюються тим, що автор робить спробу вперше на ґрунті доступних джерел та аналізу існуючої літератури розкрити передумови, обставини, перебіг і наслідки національно-культурного розвитку українського населення Кубані у 1920 - 1933 рр. У статті висвітлюються підстави цього розвитку та структури, які його забезпечували, як на рівні стихійної ініціативи місцевих українців, так і завдяки впливу певних офіційних заходів та інституцій. Окрема увага приділена динаміці забезпечення потреби українців Кубані як у освіті рідною мовою, так і інших національно - культурних потреб. Розглянуті процеси та механізми переходу шкіл всіх рівнів Кубані на українську мову, створення та діяльність україномовних видавництв, театральних, літературних та музичних об'єднань. На початку 1930-х років ці доволі масштабні процеси почали гальмуватися центральною владою та були повністю припинені на початок 1933 року, що супроводжувалося Голодомором - фізичним винищенням значної частини українців Кубані, та асиміляційними процесами деукраїнізації. Причини цієї антиукраїнської політики та її наслідки також розглядаються в цій статті.

The article examines the processes of transformation of scientific sphere of Soviet Ukraine in the 1920s, when the official policy of Ukrainianization was provided. Author comments the difference between positions of academic circles and the Bolshevik government regarding the development and character of science. In these circumstances, the scientific sphere has acquired a new quality. By 1929, the Ukrainian Academy of Science's activity had a quite distinct national form and content. In the Ukrainian SSR, the number of Ukrainian ethnic scientists was growing up. There has been formed a significant body of Ukrainian scientific works from all research sectors. Most areas of scientific research, including natural, accurate, legal science, received professional terminology dictionaries, regulated by the new spelling. It gave rise to a new generation of Ukrainian scientific intelligence. The process of recognition of Ukrainian science in the European and international scientific community was notable. However, the project of building a complete national science remained unfinished. Ukrainian science could not overcome the relatively narrow confines of official course of Ukrainianization. At the beginning of 1930 there was a dramatic change within ethnic policy of the USSR, the return to a policy of Russification, leading to serious deformation in science. Science in Soviet Ukraine became more ideological and more all-union. ; У статті розглянуто процеси трансформації наукової сфери підрадянської України в 1920-х роках, коли провадилась офіційна політика українізації. Зауважена відмінність позиції наукових кіл і більшовицької влади щодо перспектив розвитку й характеру науки. У цих умовах наукова сфера набула нової якості. До 1929 р. діяльність ВУАН мала досить виразну національну форму і зміст. В УСРР зростала кількість україномовних та українських за етнічною належністю науковців. Сформувався значний корпус україномовних наукових праць з усіх дослідних галузей. Більшість сфер наукового пошуку, y тому числі і природничі, точні, юридичні науки, отримали фахові термінологічні словники, запрацював новий унормований правопис. Народжувалося нове покоління української наукової інтелігенції. Помітним був процес визнання української науки в європейських та світових наукових колах. Проте проект розбудови повноцінної національної науки так і залишився незавершеним. Українська наука, значною мірою, не змогла подолати доволі вузьких рамок офіційного українізаційного курсу. А на початку 1930-х років відбулася різка зміна етнополітики в межах усього СРСР, повернення до політики русифікації, що призводить до серйозних деформацій у науковій сфері. Наука в підрадянській Україні стала більш заідеологізованою та загальносоюзною.

Ukrainization of cinema is associated primarily with an era of national and cultural revival in the 1920s. However,it should not be forgotten that the first steps in the process of Ukrainization of the "tenth muse" date back to at least1918. It is at that time when the cinematographic section of the Central Administration of Arts and National Culture of theUkrainian State developed a bill that obliged to title all films in Ukrainian language.After several unsuccessful attempts, the Bolsheviks finally seized power in Ukraine in 1920, trying to keep it indifferent ways. The introduction of the New Economic Policy, which started in 1921 (replacing the "war communism"),and of the indigenization policy, were the forced temporary measures designed to weaken the resistance of the Ukrainians.The indigenization policy (called Ukrainization in Ukraine) was sanctioned in April 1923 during the XII Congressf the Russian Communist Party (of Bolsheviks). The Congress recommendations included: to form the state bodies ofhe national republics primarily out of local people who know the language, customs and manners of the respective nations;o ordain special laws that would ensure the use of the native language in all state institutions.On July 27, 1923, a decree "On implementation of the Ukrainization of the educational and cultural institutions"as issued in Ukraine. This decree undertook the obligation to secure the education and training of Ukrainian people inheir native language.Meanwhile, within the sphere of the film industry it was planned to produce the titles in Ukrainian for foreignilms on agriculture, as well as for some scientific and agitational films. Out of the feature films, the Ukrainian titles werelanned for "Ostap Bandura" film.The easiest task was to title the films in Ukrainian. Generally, the process of titling the films in Ukrainian languageas carried out quite successfully. Russian language appeared in the titles only in exceptional cases.The lack of specialists in Ukrainian language and of the common rules of spelling negatively affected the qualityf titling. This problem was eliminated in 1928, when the spelling rules in Ukrainian language were approved.In parallel with the films' titling, the transition to the advertisement in Ukrainian was carried out. According to theurrent legislation of the time, the advertisements and posters had to be submitted in Ukrainian, but simultaneously these of another language was allowed.While no specific difficulties accompanied the production of the titles and promotional materials in Ukrainian, theituation of the thematic planning was much more complicated. Ukrainian history could inspire many potential film plots,owever there were not enough specialists, capable of writing the film script of the appropriate level. The problem of theack of screenwriters (there were only few Ukrainians among them) was pointed out by Mykola Skrypnyk, the Commissarf Education, in his speech on April 2, 1927.The cutting back of the Ukrainization processes began in the early 1930s, although the official document on thisatter was not approved. At that time Ukrainian cinema lost its autonomy, which negatively affected the intensity of thekrainization process.However, even under such circumstances the leaders of the Ukrainian Soviet State stood up to protect thekrainian language in cinema. For instance, on April 1, 1932, Stanislav Kosior, the Secretary of the Central Committee ofthe Communist Party of Bolsheviks of Ukraine, wrote in a letter to the Central Committee of the All-Russian CommunistParty of Bolsheviks about the negative consequences of the All-Union Cinema Assosiation's activity. The letter highlightedthe fact that the federal authorities avoided the production of films in Ukrainian.Nonetheless, as a result of the Ukrainization, domestic cinema acquired distinct national features. Ukrainianthemes became the leading ones, but at the same time a lot of attention was given to other nationalities – Jews, Russians,Tatars. The titles in Ukrainian were produced not only for domestic films, but also for the foreign films that were screenedand used in the domestic market. The transition to Ukrainian language also took place in the motion picture advertising.Proposed publication does not purport to be exhaustive. The in-depth studies of specific publishing trends (suchas the impact of the Ukrainization processes on personnel policies) are the promising areas of further scientific research. ; В статье раскрываются предпосылки внедрения политики украинизации на территории Украинской Социалистической Советской Республики. Анализируется влияние процессов украинизации на отечественное киноискусство: тематическое планирование, титрование фильмов, рекламу тощо. ; У статті розкриваються передумови впровадження політики українізації на території Української Соціалістичної Радянської Республіки. Аналізується вплив українізаційних процесів на вітчизняне кіномистецтво: тематичне планування, титрування фільмів, рекламу тощо.

У статті, на основі аналізу джерел, розкрито хід реалізації більшовицької політики українізації в загальноосвітніх навчальних закладах Глухівської округи. Встановлено, що вона, передусім, зводилася до переходу на українську мову навчання. Для цього окружною комісією з українізації систематично здійснювався облік педагогічних кадрів і для тих, хто не володів українською мовою, проводилося відповідне навчання. Завдяки цілеспрямованим зусиллям Глухівської інспектури народної освіти було повністю українізовано школи в декількох районах. При цьому процес українізації не обмежував розвиток шкіл для національних меншин у Глухівській окрузі. ; In the article, based on an analysis of the sources, it was found out that an important component of the socio-political and cultural processes of the 20–30-ies of the XXth century, initiated by the Bolsheviks, was a policy of «indigenization», aimed at providing the people of the Soviet republics with specific opportunities to develop their national culture and languages. In Ukraine the policy «indigenization» was called «Ukrainization». Educational work was declared by the Bolsheviks to be the third (after the military and economic) front of the struggle for socialism, but at the same time it became the main base for the implementation of the policy of Ukrainization. Officially the course on «ndigenization» was taken in 1923 at the XII Congress of the Bolshevik party. But even before its decision in September 1920, the Sovnarkom of the USSR announced the Ukrainization of schools, instructing the People's Commissariat of education to develop urgently a plan for the development of education institutions of all levels with Ukrainian language of teaching. By the Council of people's commissars was established the Central Ukrainization Commission. For the practical implementation of the developed activities the district commissions on Ukrainization were created in the districts. The position of District inspector on Ukrainization was introduced. To achieve the Ukrainization of schools it was necessary to prepare qualified teachers. In Glukhiv district teaching staff was systematically assessed and for those, who did not speak Ukrainian, appropriate training was organized. There was established a period, mainly for one year, for teachers to make a transition into Ukrainian as a language of teaching. Due to the targeted efforts of Glukhiv Inspectorate of public education all the schools in several districts were turned into Ukrainian. These results showed significant achievements in the development of Ukrainian national education on the territory Glukhiv district. It should be noted that Ukrainization of the public education system did not lead to the total use of Ukrainian and elimination of other languages. On the contrary, it contributed to the development of national schools, their actual rise in the second half of the 20-ies. The data of Inspectorate of education testify about the preservation of a network of national schools in Glukhiv district. Besides, the Russian-speaking population of Glukhiv district, willing to defend their privileged position at any cost, further defended the dominance of Russian culture. Failure to comply with orders of the Ukrainian authorities, sabotage were the usual means of struggle against the Ukrainian culture. Significant disadvantages in this case were observed in general education. So, in the course of checking the knowledge of Ukrainian language among the teachers in two districts, held in 1928, it was found out that only 8 % know language enough. In the late 20-ies Ukrainization faded into the background, and the subsequent period finally nullified the results.

The author describes the variable work and activity of V.P.Naumenko who is known as a representative of the progressive Ukrainian intelligentsia at the end of the 19th-20th centuries, and as a teacher, publisher, a statesman and a scholar, as well. She considers the process of his personal and moral development at the time of social and political changes in the life of the Ukrainian people.Key words: cultural and educational organisation, Ukrainian nationalisation, pedagogical, editorial and political activity. ; Досліджено діяльність В.П.Науменка – представника української прогресивної інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ ст., педагога, редактора, видавця, вченого, політика. Розглянуто процес формування і розвитку його особистості на тлі суспільно-політичних перетворень у житті українського народу на зламі століть.Ключові слова: культурно-освітнє товариство, українізація школи, видавнича, політична, педагогічна діяльність.