Suchergebnisse

In Ukraine an expert institution by its functional tasks appreciably depends on provision of professional and qualitative services in carrying out forensic expert activity. However its possibilities are much wider, it can really realize influence on the public phenomena and processes within the competence defined by the law. This needs, on the one hand, financing, settlement of some questions at legislative level, and on another - competent and knowledgeable cooperation with law enforcement bodies. As the experience evidences, activity of an expert institution depends on many factors, but first of all, from clearly outlined regulatory direction. The constitutional principle of independency is laid in the basis of almost all legislation of Ukraine and of all political, law-enforcement aspects ofstatehood existence. Thus, article 1 ofthe Constitution of Ukraine formalizes that Ukraine is a sovereign and independent, democratic, social, law-based state. This means that state bodies should categorically observe these principles that was reflected in the principle of judges independency, and in self-sufficiency and independency of an investigator, and in a procedural self-sufficiency of forensic expert. The regulatory policy of an expert institution in its activity is based on certain principles but in order this mechanism to be effective it's necessary to be not only self-sufficient institution but also to function on the basis of partnership with other law enforcement bodies and public organizations. Therefore, today a governing tendency is a formation of partner relations between expert institutions of Ukraine, including expert institutions which are subordinated to the Ministry of Justice of Ukraine and the Ministry ofInternal Affairs of Ukraine and other law enforcement bodies and also with people and public organizations. ; Висвітлено основні проблеми діяльності та функціонування судово-експертних установ в Україні. Проаналізовано наукові погляди з цього питання. Визначено форми партнерства з правоохоронними органами, громадськими організаціями.

Досліджено специфіку функціонування Організації із заборони хімічної зброї. Встановлено компетенції і порядок формування провідних установ організації. Розкрито потенціал організації у забезпеченні міжнародної хімічної безпеки. Встановлено повноваження організації щодо порушників міжнародного права у сфері хімічної безпеки. Розкрито роль Організації із заборони хімічної зброї як провідної контролюючої установи у реалізації положень Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення. Визначено взаємовідносини організації з країнами-членами, міжнародними організаціями, представниками хімічної промисловості та громадянського суспільства. Підкреслено зв'язок організації з ООН.Доводиться, що Організація із заборони хімічної зброї є провідним багатостороннім об'єднанням в системі світової хімічної безпеки, яке сприяє врегулювання міжнародних відносин щодо знищення хімічної зброї, контролю над хімічною зброєю, розробки, виробництва, накопичення хімічних речовин прямого та подвійного призначення. Встановлено, що провідними структурами організації є Конференція держав-учасниць, Виконавча рада, Технічний секретаріат, Науково-консультативна рада, Комісія з питань конфіденційності та Консультативний орган з адміністративних та фінансових питань. Серед провідних напрямів практичної діяльності організації важливу роль відіграють інспекції, оскільки дозволяють представникам установи з'ясувати стан хімічної безпеки на окремих територіях та сприяють підтримки довіри між світовими акторами, обмін інформацією між країнами-учасницями та допомога державам, які постраждали від використання хімічної зброї, або прагнуть вдосконалити систему хімічної безпеки. Аналіз діяльності організації доводить, що установа постійно корегує методи реалізації своїх функцій у відповідності із новими світовими загрозами, бере участь у створенні нових міжнародних норм у сфері хімічної безпеки, а також, за погодженням з ООН, відбувається розширення її повноважень.Встановлено, що існуюча структура та способи діяльності дозволяють Організація із заборони хімічної зброї забезпечувати міжнародну хімічну безпеку та оперативно реагувати на її порушення.

Обґрунтовано необхідність удосконалення кадрової безпеки на рівні найбільш поширеної ланки – установи, закладу, підприємства як невід'ємної складової системи безпеки – з урахуванням змін у суспільстві, а також необхідності забезпечення життєво важливих інтересів людини, громадянина, суспільства і держави в сучасних умовах. Установлено, що для сталого розвитку установи, закладу, підприємства, а також суспільства в цілому важливе значення мають виявлення, запобігання і своєчасна нейтралізація реальних та потенційних загроз кадровому потенціалу. Визначено, що головну роль у цьому процесі відіграють органи управління установою, закладом, підприємством, керівники всіх ланок як провідники тактики та стратегії розвитку установи. Доведено позитивний вплив на функціонування установи, закладу, підприємства виваженої кадрової політики, яка використовує новітні технології, стандарти та механізми підбору й управління кадровим потенціалом. ; The article justifies the necessity of improvement of human resorses security management at the most spread organizational level such as institution, establishment and enterprise as an important part of the security system in the light of changes in society and necessity of the provision of the vital interests of a person, citizen, society and state as a whole under the moder conditions. It is proved that for sustainable development of an institution, establishment or enterprise and society as a whole the identification, prevention and timely neutralization of the real and potential threats for the potential of human resourses is very important. The key role in this process is played by the leadership of an institution, establishment or enterprise, leaders and managers at all organizational levels as the policy and tactics providers of the organization's development. It is proved that the balanced human resourses policy has a positive impact on the functioning of an organization if it uses the modern technologies, standards and methods for the selection and management of a human resourses potential.

Обґрунтовано необхідність удосконалення кадрової безпеки на рівні найбільш поширеної ланки – установи, закладу, підприємства як невід'ємної складової системи безпеки – з урахуванням змін у суспільстві, а також необхідності забезпечення життєво важливих інтересів людини, громадянина, суспільства і держави в сучасних умовах. Установлено, що для сталого розвитку установи, закладу, підприємства, а також суспільства в цілому важливе значення мають виявлення, запобігання і своєчасна нейтралізація реальних та потенційних загроз кадровому потенціалу. Визначено, що головну роль у цьому процесі відіграють органи управління установою, закладом, підприємством, керівники всіх ланок як провідники тактики та стратегії розвитку установи. Доведено позитивний вплив на функціонування установи, закладу, підприємства виваженої кадрової політики, яка використовує новітні технології, стандарти та механізми підбору й управління кадровим потенціалом. ; The article justifies the necessity of improvement of human resorses security management at the most spread organizational level such as institution, establishment and enterprise as an important part of the security system in the light of changes in society and necessity of the provision of the vital interests of a person, citizen, society and state as a whole under the moder conditions. It is proved that for sustainable development of an institution, establishment or enterprise and society as a whole the identification, prevention and timely neutralization of the real and potential threats for the potential of human resourses is very important. The key role in this process is played by the leadership of an institution, establishment or enterprise, leaders and managers at all organizational levels as the policy and tactics providers of the organization's development. It is proved that the balanced human resourses policy has a positive impact on the functioning of an organization if it uses the modern technologies, standards and methods for the selection and management of a human resourses potential.

У статті проаналізовано сучасний стан організаційно-правових механізмів функціонування телефонних «гарячих ліній» органів виконавчої влади в Україні. Акцентовано увагу на основних проблемних аспектах здійснення державної політики у досліджуваній сфері. Розглянуто основний принцип роботи «гарячих ліній» на прикладі урядової телефонної «гарячої лінії». Розкрито питання необхідності усунення існуючих прогалин у законодавчій базі та її удосконалення.
Доведено, що законодавча норма щодо визначення однакового терміну розгляду для всіх видів звернень певним чином унеможливлює повноцінне забезпечення реалізації права на усне звернення.
У дослідженні типової структури Порядку роботи будь-якої «гарячої лінії» визначили перелік основних вимог, що повинні фіксуватись у кожному розділі.
Проаналізовано діяльність державної установи «Урядовий контактний центр», що забезпечує роботу урядової «гарячої лінії», фахівці якої приймають звернення до всіх центральних органів виконавчої влади.
Акцентували увагу на Порядку взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи «Урядовий контактний центр», відповідно до якого здійснюється комунікація між громадянами та представниками владних структур. Не оминули увагою і Концепцію створення Національної системи опрацювання звернень громадян, реалізація якої була запланована на 2013 рік, проте на сьогодні її положення знаходиться на різних етапах виконання, а деякі пункти виконано не в повному обсязі.
Проте, незважаючи на зазначені недоліки, можна з упевненістю говорити про урядову «гарячу лінію» як найуспішніший соціальний проект в частині взаємовідносин між громадянами та органами виконавчої влади. Саме завдяки даній «гарячій лінії» мільйони громадян і не лише з України мають змогу у цілодобовому режимі звернутись до представників влади та висловити своє невдоволення, прохання, скаргу, пропозицію, а не рідко і подяку.
Взагаліосновна проблема полягає у недосконалості та суттєвих прогалинах існуючого законодавства у досліджуваній на ми сфері.

The article deals with the issues of organizational and legal approaches of the EU and individual Member States to address cyber-attacks. It is suggested for Ukraine to take into account the experience of Poland in the functioning of an institution that combines scientific research, educational programs and practical implementation of measures against cyberattacks, of Austria – regarding the existence of a national CERT of Austria for the private sector ; У статті здійснено аналіз організаційних та правових підходів ЄС та окремих держав-членів щодо протидії кіберпосяганням. Запропоновано врахувати в Україні досвід Польщі щодо функціонування установи, яка поєднує наукові дослідження, освітні програми і практичну реалізації заходів протидії кіберпосяганням, Австрії – щодо існування національного CERTу Австрії для приватного сектору

The article deals with the issues of organizational and legal approaches of the EU and individual Member States to address cyber-attacks. It is suggested for Ukraine to take into account the experience of Poland in the functioning of an institution that combines scientific research, educational programs and practical implementation of measures against cyberattacks, of Austria – regarding the existence of a national CERT of Austria for the private sector ; У статті здійснено аналіз організаційних та правових підходів ЄС та окремих держав-членів щодо протидії кіберпосяганням. Запропоновано врахувати в Україні досвід Польщі щодо функціонування установи, яка поєднує наукові дослідження, освітні програми і практичну реалізації заходів протидії кіберпосяганням, Австрії – щодо існування національного CERTу Австрії для приватного сектору

Стаття присвячена аналізу особливостей реалізації Росією нападів на Україну у кіберпросторі синхронізованими з початком повномасштабного військового вторгнення в країну 24 лютого 2022 року. Проаналізовані виклики (загрози) національній безпеці України у кіберпросторі. Розкрито особливості здійснення кібернападів на цифрову інфраструктуру України зловмисниками, керованими спецслужбами РФ, з метою знищення, порушення або потрапляння у мережі державних установ та об'єкти критичної інфраструктури, для погіршення їх функціонування та для перешкоджання доступу громадян до надійної інформації та життєво важливих послуг. Встановлено, що відомі і підозрювані російські кібергрупи працюють над компрометацією державних та недержавних установ в усіх регіонах України, а використання РФ кібератак, переважно пов'язане з її військовими операціями, спрямованими на служби та установи, які є важливими для цивільного населення. Результати дослідження доводять, що зловмисники використовували шкідливе програмне забезпечення в українських мережах напередодні вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Висвітлено особливості тісної співпраці урядів, міжнародних об'єднань, технологічних кампаній, фондів з українськими посадовими особами відповідальними за кібербезпеку та співробітниками цих структур, організаціями та приватними підприємствами для виявлення і усунення загроз українським мережам. Встановлено, що кібератаки, спрямовані на Україну, у тому числі на критично важливу інфраструктуру (державні органи, військовий, енергетичний, промисловий сектор, мобільний та інтернет-зв'язок, ЗМІ та ін.), можуть уразити й інші країни світу, тому підкреслена важливість тісної міжнародної співпраці для запобігання, стримування та реагування на напади у кіберпросторі.

Introduction. The study of the functioning of budgetary institutions as producers of public goods and services requires an interdisciplinary view using institutional and transactional analysis, the achievements of the theory of public finance, budget accounting and public administration. Methods. The following methods are used in the article: scientific abstraction in highlighting the essential features of budgetary institutions; comparative analysis, in distinguishing between transaction and transformation costs; systematic approach in explaining the financial, institutional, accounting and management aspects of the functioning of budgetary institutions in the process of public production. Results. Emphasis is placed on the need for conceptual delimitation of budgetary institutions on the basis of their participation in public production into those that directly supply goods and services to the population and those that ensure the functioning of budgetary institutions of the first type. The paper considers the main directions of transactions of budgetary institutions, paying attention to informal transactions and the costs they may cause. It is noted that the total cost of publicly produced products includes both the transformation costs of the budgetary institution - the manufacturer, and transaction costs, which were carried out in stages to the immediate phase of production of goods by budgetary organizations. These are the costs at the stage of public choice (elections, parliamentary activities) and at the stage of its further implementation (functioning of the fiscal entities, treasury system, government borrowing, public procurement, which are transaction costs for budget organizations of the first group). Discussion. According to the author, financial management in the budget sphere should be aimed at assessing and improving the efficiency of public production. This view should be developed in domestic textbooks and academic disciplines. After all, today they are limited to describing the current procedures for planning and implementing estimates, budget funding, without analysing its role in creating value and usefulness for citizens. ; Вступ. Дослідження функціонування бюджетних установ, як виробників суспільних благ і послуг, потребує міждисциплінарного погляду із використанням інституційного та трансакційного аналізу, врахуванням підходів теорії суспільних фінансів, бюджетного обліку та публічного управління. Методи. Використано методи: наукової абстракції – при виділенні сутнісних рис діяльності бюджетних установ; порівняльний аналіз – при розмежуванні трансакційних і трансформаційних витрат; системний підхід – при врахуванні фінансових, інституційних, облікових та управлінських аспектів функціонування бюджетних установ у процесі суспільного виробництва. Результати. Наголошено на необхідності концептуального розмежування бюджетних установ за ознакою їх участі у суспільному виробництві на тих, які здійснюють безпосереднє постачання благ і послуг населенню й тих, які забезпечують функціонування бюджетних установ першого типу. У роботі розглянуто основні напрямки трансакцій бюджетних установ із приділенням уваги неформальним трансакціям і витратам, які вони можуть спричинювати. Зазначено, що загальна вартість продукції суспільного виробництва включає як трансформаційні витрати бюджетної установи – виробника, так і трансакційні витрати, які були здійснені на етапах до безпосередньої фази виробництва благ бюджетними організаціями. Ними є витрати на етапі суспільного вибору (проведення виборів, діяльності парламенту) та на стадії його подальшої реалізації (функціонування органів і суб'єктів фіскальної, казначейської системи, системи державних запозичень, публічних закупівель, які є трансакційними витратами відносно діяльності бюджетних організацій першої групи). Перспективи. На думку автора, фінансовий менеджмент у бюджетній сфері повинен бути націлений на оцінку та підвищення ефективності суспільного виробництва. Такий погляд доцільно розвивати у вітчизняних підручниках і навчальних програмах, оскільки сьогодні останні переважно обмежуються описом діючих процедур планування та виконання кошторисів, бюджетного фінансування, без аналізу його ролі у створенні вартості та корисності для населення.

Introduction. The study of the functioning of budgetary institutions as producers of public goods and services requires an interdisciplinary view using institutional and transactional analysis, the achievements of the theory of public finance, budget accounting and public administration. Methods. The following methods are used in the article: scientific abstraction in highlighting the essential features of budgetary institutions; comparative analysis, in distinguishing between transaction and transformation costs; systematic approach in explaining the financial, institutional, accounting and management aspects of the functioning of budgetary institutions in the process of public production. Results. Emphasis is placed on the need for conceptual delimitation of budgetary institutions on the basis of their participation in public production into those that directly supply goods and services to the population and those that ensure the functioning of budgetary institutions of the first type. The paper considers the main directions of transactions of budgetary institutions, paying attention to informal transactions and the costs they may cause. It is noted that the total cost of publicly produced products includes both the transformation costs of the budgetary institution - the manufacturer, and transaction costs, which were carried out in stages to the immediate phase of production of goods by budgetary organizations. These are the costs at the stage of public choice (elections, parliamentary activities) and at the stage of its further implementation (functioning of the fiscal entities, treasury system, government borrowing, public procurement, which are transaction costs for budget organizations of the first group). Discussion. According to the author, financial management in the budget sphere should be aimed at assessing and improving the efficiency of public production. This view should be developed in domestic textbooks and academic disciplines. After all, today they are limited to describing the current procedures for planning and implementing estimates, budget funding, without analysing its role in creating value and usefulness for citizens. ; Вступ. Дослідження функціонування бюджетних установ, як виробників суспільних благ і послуг, потребує міждисциплінарного погляду із використанням інституційного та трансакційного аналізу, врахуванням підходів теорії суспільних фінансів, бюджетного обліку та публічного управління. Методи. Використано методи: наукової абстракції – при виділенні сутнісних рис діяльності бюджетних установ; порівняльний аналіз – при розмежуванні трансакційних і трансформаційних витрат; системний підхід – при врахуванні фінансових, інституційних, облікових та управлінських аспектів функціонування бюджетних установ у процесі суспільного виробництва. Результати. Наголошено на необхідності концептуального розмежування бюджетних установ за ознакою їх участі у суспільному виробництві на тих, які здійснюють безпосереднє постачання благ і послуг населенню й тих, які забезпечують функціонування бюджетних установ першого типу. У роботі розглянуто основні напрямки трансакцій бюджетних установ із приділенням уваги неформальним трансакціям і витратам, які вони можуть спричинювати. Зазначено, що загальна вартість продукції суспільного виробництва включає як трансформаційні витрати бюджетної установи – виробника, так і трансакційні витрати, які були здійснені на етапах до безпосередньої фази виробництва благ бюджетними організаціями. Ними є витрати на етапі суспільного вибору (проведення виборів, діяльності парламенту) та на стадії його подальшої реалізації (функціонування органів і суб'єктів фіскальної, казначейської системи, системи державних запозичень, публічних закупівель, які є трансакційними витратами відносно діяльності бюджетних організацій першої групи). Перспективи. На думку автора, фінансовий менеджмент у бюджетній сфері повинен бути націлений на оцінку та підвищення ефективності суспільного виробництва. Такий погляд доцільно розвивати у вітчизняних підручниках і навчальних програмах, оскільки сьогодні останні переважно обмежуються описом діючих процедур планування та виконання кошторисів, бюджетного фінансування, без аналізу його ролі у створенні вартості та корисності для населення.

The article raises the issues of controlling functioning in the selected towns having the status of a district in Poland. Efficient controlling functioning supported with appropriate tools improves the effectiveness of the unit and enables undertaking more apt decisions by the management staff. Despite measurable benefits that controlling delivers, it is not as widespread in the public sector as in the private one. In the analysed units, in spite of the fact that the terminology of controlling is not used, still by making any reports, calculation of measures (indicators) and deviations as well as monitoring and management control, the units implement its elements. The article presents the importance of controlling, and indicates its tasks and functions. Also, controlling instruments, which were implemented in local government units, are described. The applied research methods include the overview of literature, source documents in examined units as well as individual in-depth interviews with the representatives of selected local government units. ; Artykuł podejmuje problematykę funkcjonowania controllingu w wybranych miastach na prawach powiatu w Polsce. Sprawne działanie controllingu wspomagane odpowiednimi narzędziami poprawia efektywność jednostki oraz pozwala na podejmowanie trafniejszych decyzji przez kadrę zarządzającą. W analizowanych jednostkach, mimo że nie jest używana terminologia controllingu, to jednak poprzez dokonywanie wszelkich raportów, obliczanie mierników (wskaźników) i odchyleń oraz monitorowanie i kontrolę zarządczą, jednostki implementują jego elementy. W artykule zaprezentowano znaczenie controllingu oraz wskazano na jego zadania i funkcje. Opisano również instrumenty controllingu, które zostały zaimplementowane w jednostkach samorządu terytorialnego. Wykorzystano takie metody badawcze jak przegląd literatury, dokumentów źródłowych w badanych jednostkach oraz indywidualne wywiady pogłębione z przedstawicielami wybranych jednostek samorządu terytorialnego. ; Стаття стосується проблематики функціонування контролінгу в окремих містах, що існують на правах повіту у Польщі. Ефективне застосування контролінгу при його підтримці відповідними інструментами підвищує ефективність установи, а також дозволяє приймати більш ефективні рішення керівними підрозділами такої установи. Незважаючи на те, що термінологія контролінгу у досліджуваних установах не застосовувалася, формування звітів, розрахунок різноманітних вимірників (показників) і відхилень, а також моніторинг та внутрішній контроль свідчать про впровадження елементів контролінгу у державному секторі. У статті наведене значення контролінгу, визначено його завдання та функції. Крім того, окреслено інструменти контролінгу, які були впроваджені в органах місцевого самоврядування. У статті застосовано такі наукові методи як огляд літературних джерел, вивчення первинної документації у досліджуваних установах, а також персональні інтерв'ю з представниками окремих органах місцевого самоврядування.

Urgency of the research. Recently, due to the adaptation conditions of sentence convicts in prisons with international standards and focusing on resocialization, the question of their involvement in the process of work at enterprises manufacturing complex penal system. Thus, the production activities of state-owned enterprises of the penitentiary system should be investigated with regard to their specific activity as in the creation of additional product and towards the formation of labor costs convicted. Target setting. Problems of studying the production of enterprises manufacturing complex penitentiary acquired urgency of consideration perspectives of capacity utilization and labor of prisoners for the development of regional economies by location penal institutions. Actual scientific researches and issues analysis. The problem of studying conceptual principles of operation of enterprises manufacturing complex penal system devoted to the works of scholars such as Goncharenko O. G., Matveeva N. S., Guk I. L., Guk L. A., Yehorshyna A. P., Nezhyvets O. M., Pogudin O. A. and others. Uninvestigated parts of general matters defining. Scientific novelty of this publication is to determine the specific formation of the production of state-owned enterprises of the penitentiary system, determine the essential characteristics and specific features of enterprises through industrial complex, functions and principles of action. The research objective. The purpose of this writing is to determine the specific features of the functioning of enterprises manufacturing complex penal system of Ukraine. The methodological basis of scientific research is a set of methods and techniques of scientific knowledge, including dialectical method by which issues of enterprises manufacturing complex penitentiary studied towards strategic development. The statement of basic materials. In view of the special conditions, enterprise manufacturing complex penal system engaged in the production of goods (services), and produce additional product costs involving public financing or self-financing. In assessing the basic principles of these companies may be noted that one of the specific elements of the formation of the cost of production is determining the amount of variable labor costs. Since labor costs and personnel convicted industrial complex enterprises of the penitentiary system, which are regulated by the legislation of Ukraine, which involves the use of special tariff rates, salaries for differentiation of pay based on professions and qualifications, complexity and conditions of work. Conclusions. The result of the study may be noted that these enterprises have specific features. In particular, the noted features of the formation of the social product, forming accumulation funds and consumption, the implementation of cost recovery, formulated stage of the life cycle and functions of enterprises manufacturing complex criminal production system. ; Актуальність теми дослідження. Останнім часом, зважаючи на адаптацію умов відбування покарання засудженими у місцях позбавлення волі до світових стандартів та акцентуванні уваги на ресоціалізації засуджених, постає питання про залучення їх до процесу трудової діяльності на підприємствах виробничого комплексу кримінально-виконавчої системи. Постановка проблеми. Проблеми вивчення виробничої діяльності підприємств кримінально-виконавчої системи набувають актуальності з врахування перспектив використання виробничих потужностей та праці засуджених для розвитку економіки регіонів за місцем розташуванням установи виконання покарань. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам вивчення концептуальних засад функціонування підприємств виробничого комплексу кримінально-виконавчої системи присвячені праці таких вчених, як: Гончаренко О. Г., Матвєєва Н. С., Жука І. Л., Жук Л. А., Єгоршина А. П., Неживець О. М., Погудина О. А. та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Науковою новизною даної публікації є визначення специфіки виробничої діяльності підприємств кримінально-виконавчої системи, визначення сутнісної характеристики та специфічних рис. Постановка завдання. Метою написання даної статті є визначення специфічних особливостей функціонування підприємств виробничого комплексу кримінально-виконавчої системи України. Виклад основного матеріалу. Зважаючи на особливі умови діяльності, підприємства виробничого комплексу кримінально-виконавчої системи здійснюють виробництво продукції та виробляють додатковий продукт залучаючи кошти державного фінансування або самофінансування. Оцінюючи базові засади діяльності даних підприємств можна відзначити, що одним зі специфічних елементів формування вартості продукції є визначення розміру змінних витрат на оплату праці. Висновки. У результаті проведеного дослідження відзначено особливості утворення суспільного продукту, формування фондів накопичення та споживання та функції підприємств виробничого комплексу кримінально-виробничої системи.

The article examines the principles of functioning of the military justice bodies of foreign countries. The development of military justice in Ukraine through the creation of military police has been updated. The analysis of the military police's organizational structure of the countries belonging to the International Association of Gendarmeries and Police Forces with Military Status (FIEP) is carried out. The corresponding theoretical and legal basis for forming proposals for the development of military justice in Ukraine has been substantiated and consolidated. ; У статті досліджуються засади функціонування органів військової юстиції зарубіжних країн. Актуалізовано питання розвитку військової юстиції в Україні шляхом створення військової поліції. Здійснено аналіз побудови організаційної структури військової поліції країн, що входять до Міжнародної асоціації сил жандармерії та поліції в статусі військової установи (FIEP). Обґрунтовано й закріплено відповідний теоретико-правовий базис для формування пропозицій для розвитку військової юстиції України.

It has been found that the history of credit institutions indicates the fact of their existence in the ancient economy. Historically, it has been found that the scientific understanding of the economic content and purpose of credit institutions in economic processes begins with the emergence of the capitalist socio-economic formation. At the same time, it was found that the nature of the predominantly bank loan. Even later, representatives of classical economic theory laid down the basic postulates for understanding the role of credit institutions. Consideration of the evolution of scientific thought on the interpretation of the role of credit institutions in the system of economic relations is impossible without explaining the basic concepts. The significance of credit institutions within the framework of the naturalistic theory of credit, namely as formal intermediaries in the process of redistribution of capital, which do not create but increase capital in circulation by exchanging metal money for paper, is substantiated. Scientific analysis shows that in the framework of the capital theory of credit, the main attention is paid to credit institutions in view not only of intermediation in credit relations, but also taking into account the ability to produce credit by deposit-check issue without the exclusive need to accumulate temporarily free funds as credit resources. The urgent need to interpret the modern nature of credit institutions has been identified. A retrospective analysis of the economic content, nature and peculiarities of the functioning of a credit institution proves the existing difficulty of clearly distinguishing its characteristics that significantly distinguish it from a financial institution. The relationship between the concepts of "credit institution" and "financial institution" in the regulations of different countries is presented. On this basis, it is proved that in Ukraine, at the legislative level, a financial institution absorbs a credit institution by its functional purpose. According to the results of the study, a set of generic features of the credit institution is formulated, which allow to distinguish it among other financial intermediaries, namely: 1) the right to form financial resources by attracting funds from individuals and legal entities on terms of maturity, payment and return; 2) recognition as a legal entity that carries out professional activities in the credit market to provide loans to economic agents on its own terms and at its own risk; 3) implementation of professional mediation in the field of settlements between economic agents. The author's interpretation of the concept of "credit institution" as a legal entity that has the right to carry out monetary intermediation, namely, is authorized to accumulate free cash of individuals and legal entities, including attracting deposits (deposits), their redistribution in compliance principles of lending, as well as the provision of other financial services in the financial market, the content and list of which is determined by the license conditions. ; Установлено, что факты в истории возникновения кредитных учреждений указывают на их существования еще в античном хозяйстве. Исторически установлено, что научное осмысление экономического содержания и назначения кредитных учреждений в экономических процессах начинается с зарождения капиталистической социально-экономической формации. При этом, выявлено, что исследовалась природа преимущественно банковского кредита. Уже позже представителями классической экономической теории были заложены основные постулаты к пониманию роли кредитных учреждений. Рассмотрение эволюции научной мысли относительно толкования роли кредитных учреждений в системе экономических отношений невозможно без осмысления основных концепций. Обоснована значимость кредитных учреждений в рамках натуралистической теории кредита, а именно как формальных посредников в процессе перераспределения капитала, которые не создают, но увеличивают капитал в обращении путем обмена металлических денег на бумажные. Научный анализ показывает, что в рамках капиталотворческой теории кредита основное внимание уделяется кредитным учреждениям, учитывая не только посредничество в кредитных отношениях, но и с учетом способности к продуцированию кредита путем депозитной-чековой эмиссии без исключительной необходимости по аккумуляции временно свободных средств, как кредитных ресурсов. Определена насущная необходимость в толковании современной природы кредитных учреждений. Ретроспективный анализ экономического содержания, природы и особенностей функционирования кредитного учреждения доказывает существующую сложность четкого выделения его характеристических признаков, которые содержательно отличают его от финансового учреждения. Представлена взаимосвязь понятий «кредитное учреждение» и «финансовое учреждение» в нормативных документах различных стран. На этом основании доказано, что в Украине на законодательном уровне финансовое учреждение по своему функциональному назначению поглощает кредитное учреждение. По результатам исследования сформулирована совокупность родовых признаков кредитного учреждения, которые позволяют выделить его среди других финансовых посредников, а именно: 1) право формирования финансовых ресурсов путем привлечения средств от физических и юридических лиц на условиях срочности, платности и возвратности; 2) признание юридическим лицом, которое осуществляет профессиональную деятельность на кредитном рынке по предоставлению кредитов экономическим агентам на собственных условиях и собственный риск; 3) осуществление профессионального посредничества в сфере расчетов между экономическими агентами. Представлено авторское толкование понятия «кредитная организация» как юридического лица, которое вправе осуществлять денежно-кредитное посредничество, а именно является уполномоченным по аккумулированию свободных денежных средств физических и юридических лиц, в том числе привлечению во вклады (депозиты), их перераспределения в условиях соблюдения принципов кредитования, а также предоставление других финансовых услуг на финансовом рынке, содержание и перечень которых определяется лицензионными условиями. ; З'ясовано, що факти в історії виникнення кредитних установ вказують на їх існування ще в античному господарстві. Історично виявлено, що наукове осмислення економічного змісту та призначення кредитних установ в економічних процесах починається із зародження капіталістичної соціально-економічної формації. При цьому виявлено, що досліджувалась природа переважно банківського кредиту. Вже пізніше представниками класичної економічної теорії були закладені основні постулати до розуміння ролі кредитних установ. Розгляд еволюції наукової думки щодо тлумачення ролі кредитних установ у системі економічних відносин неможливий без опрацювання основних концепцій. Обґрунтовано значущість кредитних установ у рамках натуралістичної теорії кредиту, а саме як формальних посередників у процесі перерозподілу капіталу, які не створюють, але збільшують капітал в обігу шляхом обміну металевих грошей на паперові. Науковий аналіз доводить, що в рамках капіталотворчої теорії кредиту основна увагу приділяється кредитним установам з огляду не лише посередництва у кредитних відносинах, але й з урахуванням здатності до продукування кредиту шляхом депозитної-чекової емісії без виключної необхідності щодо акумуляції тимчасово вільних коштів, як кредитних ресурсів. Визначено нагальну потребу у тлумаченні сучасної природи кредитних установ. Ретроспективний аналіз економічного змісту, природи та особливостей функціонування кредитної установи доводить існуючу складність чіткого виокремлення її характеристичних ознак, які змістовно відрізняють її від фінансової установи. Представлено взаємозв'язок понять «кредитна установа» та «фінансова установа» у нормативних документах різних країн. На цій підставі доведено, що в Україні на законодавчому рівні фінансова установа за своїм функціональним призначенням поглинає кредитну установу. За результатами дослідження сформульовано сукупність родових ознак кредитної установи, які дозволяють виділити її серед інших фінансових посередників, а саме: 1) право формування фінансових ресурсів шляхом залучення коштів від фізичних та юридичних осіб на умовах строковості, платності та поверненості; 2) визнання юридичною особою, яка здійснює професійну діяльність на кредитному ринку з надання кредитів економічним агентам на власних умовах та власний ризик; 3) здійснення професійного посередництва у сфері розрахунків між економічними агентами. Представлене авторське тлумачення поняття «кредитна установа» як юридичної особи, яка має право здійснювати грошово-кредитне посередництво, а саме є уповноваженою щодо акумулювання вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, у тому числі залучення на вклади (депозити), їх перерозподілу на умовах дотримання принципів кредитування, а також наданні інших фінансових послуг на фінансовому ринку, зміст та перелік яких визначається ліцензійними умовами.

In the context of a systemic banking crisis in Ukraine, the financial mediation vacuum on redistribution of funds instead of banks would have to fill the non-bank financial market. At the same time, those expectations and preconditions regarding the development of the non-bank financial market in UkraineThe goal of research is to analyze the trends, problems of the development of the non-bank financial market, the theoretical substantiation of the proposals and the development of practical recommendations for improving the existing regulatory requirements that will promote its sustainable development. In accordance with the stated goal, the following research objectives have been formulated:a) to analyze the development trends in the context of financial market entities to distinguish between those financial and credit institutions that are not characterized by progressive development;b) to investigate the legal framework regulating the activities of participants of the financial market, to point out the shortcomings and inconsistencies that do not motivate their development;c) to propose a mechanism for localization of the problem of low level of public confidence to the participants of the financial market.The article presents a statistical and retrospective analysis of the non-bank financial sector development dynamics in Ukraine. The indicators, which have been the most significant changes during the last four years (2014—2017), are revealed, and the problems, which flow substantially on the dynamics of their development, are outlined. The comparative analysis disclosed the problems of the legislative field of Ukraine, which do not support the development of credit unions, insurance companies and sustainable economic development of Ukraine as a whole. Applying the historical method to the EU Directives on the development of individual financial market participants, in particular, credit cooperation, the insurance market, the authors were able to develop proposals for the progressive development of a given segments of the market of financial intermediaries in Ukraine, which will promote the sustainable development of small and medium-sized businesses whose interests banks often ignore or fail to focus on focusing on meeting the financial needs of corporate clients, large business enterprises. Also, in this research, by applying methods of analysis, synthesis of legislative acts, state programs of development of the financial sector of Ukraine, the emphasis was placed on the effectiveness of implementing in the legislative acts of Ukraine mechanisms and standards that would bring domestic normative, legal, organizational and financial requirements closer to the world. , on the one hand, the growth of confidence in the functioning of financial intermediaries and, accordingly, the growth of their resource potential at the expense of domestic sources of filling resource base of another implementation of declared European integration processes in Ukraine. ; При обстоятельствах системного банковского кризиса в Украине вакуум финансового посредничества по перераспределению денежных средств вместо банков должен наполнять небанковский финансовый рынок. В то же время ожиданий и предпосылок развития небанковского финансового рынка не произошло.Осуществлен статистический и ретроспективный анализ динамики развития небанковского финансового сектора Украины. Раскрыто показатели, которые наиболее существенно менялись на протяжении последних четырех лет (2014—2017 гг.) и выделены проблемы, которые существенно влияют на динамику их развития.Сравнительный метод раскрыл проблемы законодательно-правового поля Украины, которые не способствуют развитию кредитных союзов, страховых фирм и устойчивому экономическому развитию Украины в целом. Применяя исторический метод, исследованы Директивы ЕС по развитию отдельных участников рынка, в частности кредитной кооперации, страхового рынка, авторы получили возможность разработать предложения по прогрессивному развитию данных сегментов рынка финансовых посредников в Украине, что будет способствовать устойчивому развитию предприятий малого и среднего бизнеса, интересы которого банки часто игнорируют или не на должном уровне уделяют внимание, сосредоточившись на удовлетворение финансовых потребностей корпоративных клиентов, предприятий крупного бизнеса.Также в данном научном исследовании путем применения методов анализа, синтеза законодательных актов, государственных программ развития финансового сектора Украины осуществлен акцент на эффективности реализации в законодательных актах Украины механизмов, стандартов, которые приблизили отечественные нормативно-правовые, организационные и финансовые требования к общемировым и способствовали бы, с одной стороны, росту доверия к функционированию финансовых посредников и, соответственно, наращиванию их ресурсного потенциала за счет внутренних источников наполнения ресурсной базы, с другой — реализации задекларированных евроинтеграционных процессов Украины. ; За обставин системної банківської кризи в Україні вакуум фінансового посередництва з перерозподілу грошових коштів замість банків мав би наповнювати небанківський фінансовий ринок. Водночас тих очікувань і передумов щодо розвитку небанківського фінансового ринку не відбулось.Здійснено статистичний і ретроспективний аналіз динаміки розвитку небанківського фінансового сектору України. Розкрито показники, які найбільш суттєво змінювались упродовж останніх чотирьох років (2014—2017 рр.), та виокремлено проблеми, які суттєво пливають на динаміку їхнього розвитку.Порівняльний метод розкрив проблеми правового поля України, які не сприяють розвиткові кредитних спілок, страхових фірм та сталому економічному розвитку України в цілому. Застосовуючи історичний метод, досліджено Директиви ЄС щодо розвитку окремих учасників фінансового ринку, зокрема кредитної кооперації, страхового ринку, автори отримали можливість розробити пропозиції з прогресивного розвитку цих сегментів ринку фінансових посередників в Україні, що сприятиме сталому розвиткові підприємств малого і середнього бізнесу, інтереси якого банки часто ігнорують або не на належному рівні приділяють увагу, зосередившись на задоволенні фінансових потреб корпоративних клієнтів, підприємств великого бізнесу.Також шляхом застосування методів аналізу, синтезу законодавчих актів, державних програм розвитку фінансового сектору України здійснено акцент на ефективності реалізації в законодавчих актах України механізмів, стандартів, які б наблизили вітчизняні нормативно-правові, організаційні і фінансові вимоги до загальносвітових та сприяли б, з одного боку, зростанню довіри до функціонування фінансових посередників і, відповідно, нарощенню їхнього ресурсного потенціалу за рахунок внутрішніх джерел наповнення ресурсної бази, з другого — реалізації задекларованих євроінтеграційних процесів України.