Suchergebnisse

Сучасна Церква (а йдеться не лише про священиків, але і про мирян) як ніколи гостро потребує прикладних чеснот. Імовірно, методологічно суперечливо оперувати поняттям "істо­рична Церква", адже Церква, як зазначають богослови, створена Христом "відвіку і повсякчас" але це визначення, на наш погляд, має низку переваг. Водночас, в історичному минулому раз-у-раз шукаємо (і знаходимо!) відповіді на нагальні питання сьогодення. Не спроста ж про сучасну культуру фахівці говорять, як про "культуру гіпермаркету", "культуру ницого сакрального"; йдеться про постхристиянську Європу, "light версію" християнства, етнографічне християнство тощо. На гадці висловлювання відомого релігійного діяча сучасності кардинала Римо-като­лицької Церкви, гвінейця Роберта Сара який нещодавно зауважив: "Церква вмирає, тому що священики бояться говорити правдиво та чітко. Ми боїмося засобів масової інформації, гро­мад­ської думки, своїх братів! Але добрий пастир віддає життя за своїх овець (...) Незабаром мене покличуть до Вічного Судді. Якщо я не передам правду, яку отримав, що я Йому скажу? Ми, єпископи, повинні тремтіти від думки про наше винне мовчання, наше поблажливе мовчання, наше поблажливе мовчання з навколишнім світом"

У статті аналізується "Щоденник подорожі в Московію" іспанського дипломата герцога де Лірія-і-Херіка. Дана загальна характеристика праці та стан її вивчення в історичній науці. Розкриті причини направлення посольства до Росії та особливості його діяльності в цій країні. Відображено бачення герцогом де Лірія політичної ситуації та суспільних настроїв у Московській державі. ; The article considers with analysis of "Travel Jornals to Moscovia" by Spanish diplomat duke de Liria y Jérica. General characteristics of the work and the stage of its studies in historic science is given. The precondition of sending of embassy and the peculiarities of his activity in Russia has been developed. Duke de Liria's vision of the political situation and social attitude in the Moscow state is depicted.

In 2014–2019, funding of the Ukrainian State Film Agency (Derzhkino) increased annually, which led to a revival of film production in Ukraine. Pylyp Illienko, who was the Head of the Agency at the time, openly said that cinematography for him was a means of shaping the national consciousness and the weapon "more effective than Kalashnikov". Using Louis Althusser's theory of ideology, we came to the conclusion that together with the Ukrainian Institute of National Remembrance, Derzhkino as a state ideological apparatus was strongly engaged in the affirmation of the "national/nationalist narrative of history" (the term of historian Heorhiy Kasianov) which was the central element of the conservative ideology of Petro Poroshenko's presidency.Specifically, we analyzed a number of questions that often arise when dealing with the historical film: whether it constitutes a valid mode of historical representation, whether it serves as a source of historical knowledge and why it is used as an instrument of politics of history. Although research approaches differ in regard of the first question, they share a similar view of the ideological function of such films and an important role, which they play in shaping the notion of the past. In addition, historical films appear to be a convenient way to assert certain events in the repertoire of politically usable past or to help the construction of a national identity. As ideological instruments films "Symon Petliura's secret diary" by Oles Yanchuk and "Kruty 1918" by Oleksiy Shaparyev promote the logic of the "reversed history" (Kasianov's term) which is central for the "national/nationalist narrative of history". Moreover, these films represent events of the Ukrainian Revolution of 1917–1921 and the Ukrainian People's Republic in order to use them as a resource of legitimation as well as a means of protection against narratives of the Kremlin propaganda, which tend to undermine Ukrainian statehood. Both films hail or "interpellate" viewers in order to mobilize them and to assert the "eternal" nature of Russian aggression against Ukraine.Manuscript received 11.05.2020 ; За допомогою теорії Луї Альтюссера проаналізовано ідеологічні інтерпеляції в сучасних українських фільмах про УНР, що утверджують «національний/націоналістичний історичний наратив» (термін Георгія Касьянова). Цей наратив був одним із центральних елементів консервативної ідеології часів президентства Петра Порошенка та утверджувався на рівні державних ідеологічних апаратів (Українського інституту національної пам'яті, Державного агентства України з питань кіно). Розглянуто дискусії щодо того, чи може історичний фільм претендувати на валідну історичну репрезентацію, з'ясовано його вплив на формування уявлень про минуле та роль в історичній політиці. Продемонстровано те, як стрічки «Таємний щоденник Симона Петлюри» та «Крути 1918» як інструменти історичної політики вбудовуються в логіку «реверсивної історії» в межах «національного/націоналістичного наративу»; актуалізують події часів УНР, щоб використати їх як легітимаційний ресурс; мобілізують та демонструють «вічний» характер російської агресії проти України.Матеріал надійшов 11.05.2020

Globalization processes in the world, which manifested themselves at the turn of the XX–XXI centuries, significantly affected the literary process: fiction began to lose its position, it began to be rapidly replaced by documentary literature, which includes memo­irs, which has a well-developed genre system, leading genres of which is a diary. Gradually, this genre of non-fiction literature began to emerge from the periphery of scientific stu­dies. S. Efremov's diary, which was still a little-known youth work of the scientist, allowed to better understand his figure, the formation of worldviews, testified to the range of periodi­cals he read.The purpose of the article is to find out the periodicals range that the author of the diary regularly read; determining his likes and dislikes of the periodicals in Russia and Aust­ria-Hungary at the time; outlining the origin of cooperation with individual magazines; tracing the defense of Ukrainocentric positions in the controversy with Ukrainophobes in Russian periodicals, outlining steps to establish publishing activities.In the absence of Ukrainian-language publications in Russia, the diary's author sought to read progressive Russian-language magazines and newspapers, including "Russkoe Bogatstvo" ("Russian Wealth") and "Kievskoe Slovo" ("Kyiv Word") (after changes in the editorial board). At S. Efremov initiative, a union was organized at the Kyiv Theological Seminary, which collectively subscribed to progressive periodicals. An important role in awakening the national consciousness of Ukrainians was played by Lviv editions "Zorya" ("Star"), "Pravda" ("Truth"), "Dzvinok" ("Bell"), with whichS. Yefremov sought to establish cooperation, where his early art and journalistic works were published.S. Yefremov's youth diary is a successful first draft of a future Ukrainian scientist, journalist, publicist, publisher, editor, statesman and politician, organizer of science in Ukraine. ; Процеси глобалізації у світі, які заявили про себе на межі ХХ–ХХІ століть, суттєво вплинули на літературний процес: художня література стала помітно втрачати свої позиції, її стрімко почала витісняти документальна література, до якої належить мемуаристика, котра має достатньо розвинену жанрову систему, одним із провідних жанрів якої є щоденник. Поступово цей жанр літератури non fiction став виходити з периферії наукових студій. Щоденник С. Єфремова, що досі був маловідомим юнацьким твором ученого, уможливив краще зрозуміти його постать, формування світоглядних позицій, засвідчив коло періодичних видань, які він читав.Метою статті є з'ясування кола періодичних видань, які регулярно читав автор щоденника; визначення його симпатій та антипатій щодо тодішньої періодики в Росії та Австро-Угорщині; відзначення зародження співпраці з окремими журналами; простеження відстоювання україноцентричних позицій у полеміці з українофобами в російській періодиці, окреслення кроків щодо налагодження видавничої діяльності.В умовах відсутності видань українською мовою в Росії, автор щоденника прагнув читати прогресивні російськомовні журнали й газети, зокрема «Русское Богатство», «Киевское Слово» (після змін у редколегії). За ініціативи С. Єфремова в Київській духовній семінарії була організована спілка, що колективно передплачувала прогресивні періодичні видання. Важливу роль у пробудженні національної свідомості українців мали львівські видання «Зоря», «Правда», «Дзвінок», з якими С. Єфремов прагнув налагодити співпрацю, де були надруковані його ранні художні й публіцистичні твори.Юнацький щоденник С. Єфремова — це вдала проба пера майбутнього українського вченого, журналіста, публіциста, видавця, редактора, державного та політичного діяча, організатора науки в Україні.

Globalization processes in the world, which manifested themselves at the turn of the XX–XXI centuries, significantly affected the literary process: fiction began to lose its position, it began to be rapidly replaced by documentary literature, which includes memo­irs, which has a well-developed genre system, leading genres of which is a diary. Gradually, this genre of non-fiction literature began to emerge from the periphery of scientific stu­dies. S. Efremov's diary, which was still a little-known youth work of the scientist, allowed to better understand his figure, the formation of worldviews, testified to the range of periodi­cals he read.The purpose of the article is to find out the periodicals range that the author of the diary regularly read; determining his likes and dislikes of the periodicals in Russia and Aust­ria-Hungary at the time; outlining the origin of cooperation with individual magazines; tracing the defense of Ukrainocentric positions in the controversy with Ukrainophobes in Russian periodicals, outlining steps to establish publishing activities.In the absence of Ukrainian-language publications in Russia, the diary's author sought to read progressive Russian-language magazines and newspapers, including "Russkoe Bogatstvo" ("Russian Wealth") and "Kievskoe Slovo" ("Kyiv Word") (after changes in the editorial board). At S. Efremov initiative, a union was organized at the Kyiv Theological Seminary, which collectively subscribed to progressive periodicals. An important role in awakening the national consciousness of Ukrainians was played by Lviv editions "Zorya" ("Star"), "Pravda" ("Truth"), "Dzvinok" ("Bell"), with whichS. Yefremov sought to establish cooperation, where his early art and journalistic works were published.S. Yefremov's youth diary is a successful first draft of a future Ukrainian scientist, journalist, publicist, publisher, editor, statesman and politician, organizer of science in Ukraine. ; Процеси глобалізації у світі, які заявили про себе на межі ХХ–ХХІ століть, суттєво вплинули на літературний процес: художня література стала помітно втрачати свої позиції, її стрімко почала витісняти документальна література, до якої належить мемуаристика, котра має достатньо розвинену жанрову систему, одним із провідних жанрів якої є щоденник. Поступово цей жанр літератури non fiction став виходити з периферії наукових студій. Щоденник С. Єфремова, що досі був маловідомим юнацьким твором ученого, уможливив краще зрозуміти його постать, формування світоглядних позицій, засвідчив коло періодичних видань, які він читав.Метою статті є з'ясування кола періодичних видань, які регулярно читав автор щоденника; визначення його симпатій та антипатій щодо тодішньої періодики в Росії та Австро-Угорщині; відзначення зародження співпраці з окремими журналами; простеження відстоювання україноцентричних позицій у полеміці з українофобами в російській періодиці, окреслення кроків щодо налагодження видавничої діяльності.В умовах відсутності видань українською мовою в Росії, автор щоденника прагнув читати прогресивні російськомовні журнали й газети, зокрема «Русское Богатство», «Киевское Слово» (після змін у редколегії). За ініціативи С. Єфремова в Київській духовній семінарії була організована спілка, що колективно передплачувала прогресивні періодичні видання. Важливу роль у пробудженні національної свідомості українців мали львівські видання «Зоря», «Правда», «Дзвінок», з якими С. Єфремов прагнув налагодити співпрацю, де були надруковані його ранні художні й публіцистичні твори.Юнацький щоденник С. Єфремова — це вдала проба пера майбутнього українського вченого, журналіста, публіциста, видавця, редактора, державного та політичного діяча, організатора науки в Україні.

Globalization processes in the world, which manifested themselves at the turn of the XX–XXI centuries, significantly affected the literary process: fiction began to lose its position, it began to be rapidly replaced by documentary literature, which includes memo­irs, which has a well-developed genre system, leading genres of which is a diary. Gradually, this genre of non-fiction literature began to emerge from the periphery of scientific stu­dies. S. Efremov's diary, which was still a little-known youth work of the scientist, allowed to better understand his figure, the formation of worldviews, testified to the range of periodi­cals he read.The purpose of the article is to find out the periodicals range that the author of the diary regularly read; determining his likes and dislikes of the periodicals in Russia and Aust­ria-Hungary at the time; outlining the origin of cooperation with individual magazines; tracing the defense of Ukrainocentric positions in the controversy with Ukrainophobes in Russian periodicals, outlining steps to establish publishing activities.In the absence of Ukrainian-language publications in Russia, the diary's author sought to read progressive Russian-language magazines and newspapers, including "Russkoe Bogatstvo" ("Russian Wealth") and "Kievskoe Slovo" ("Kyiv Word") (after changes in the editorial board). At S. Efremov initiative, a union was organized at the Kyiv Theological Seminary, which collectively subscribed to progressive periodicals. An important role in awakening the national consciousness of Ukrainians was played by Lviv editions "Zorya" ("Star"), "Pravda" ("Truth"), "Dzvinok" ("Bell"), with whichS. Yefremov sought to establish cooperation, where his early art and journalistic works were published.S. Yefremov's youth diary is a successful first draft of a future Ukrainian scientist, journalist, publicist, publisher, editor, statesman and politician, organizer of science in Ukraine. ; Процеси глобалізації у світі, які заявили про себе на межі ХХ–ХХІ століть, суттєво вплинули на літературний процес: художня література стала помітно втрачати свої позиції, її стрімко почала витісняти документальна література, до якої належить мемуаристика, котра має достатньо розвинену жанрову систему, одним із провідних жанрів якої є щоденник. Поступово цей жанр літератури non fiction став виходити з периферії наукових студій. Щоденник С. Єфремова, що досі був маловідомим юнацьким твором ученого, уможливив краще зрозуміти його постать, формування світоглядних позицій, засвідчив коло періодичних видань, які він читав.Метою статті є з'ясування кола періодичних видань, які регулярно читав автор щоденника; визначення його симпатій та антипатій щодо тодішньої періодики в Росії та Австро-Угорщині; відзначення зародження співпраці з окремими журналами; простеження відстоювання україноцентричних позицій у полеміці з українофобами в російській періодиці, окреслення кроків щодо налагодження видавничої діяльності.В умовах відсутності видань українською мовою в Росії, автор щоденника прагнув читати прогресивні російськомовні журнали й газети, зокрема «Русское Богатство», «Киевское Слово» (після змін у редколегії). За ініціативи С. Єфремова в Київській духовній семінарії була організована спілка, що колективно передплачувала прогресивні періодичні видання. Важливу роль у пробудженні національної свідомості українців мали львівські видання «Зоря», «Правда», «Дзвінок», з якими С. Єфремов прагнув налагодити співпрацю, де були надруковані його ранні художні й публіцистичні твори.Юнацький щоденник С. Єфремова — це вдала проба пера майбутнього українського вченого, журналіста, публіциста, видавця, редактора, державного та політичного діяча, організатора науки в Україні.

In this article, the perception of the events in the end of 19th – early 20th centuries by Elsa Klyudt, a German, native of Württemberg is analyzed. The article is based on her diary entries. These materials represent the life in German towns in the last third of XIX century, traditions and the life of German families of those years. The bulk of Elsa's records refer to a difficult period during the First World War and the Civil War, specifically to the events that took place in the South of Ukraine. Elsa Klyudt, being a deeply religious woman and wife of Pastor Simon Klyudt, pedantically registered in the pages of her "Diary" not only political events, which were developing in German colonies with kaleidoscopic speed, but also the mental changes in the German towns under the influence of the social, political and economic change during the Revolution and civil War. ; В статье рассматривается восприятие событий конца XIX – начала XX вв немецкой колонисткой Эльзой Клюдт, выраженное в ее «Дневнике». В целом дневниковые записи представляют информацию о жизни в немецких колониях и семьях немецких колонистов. Основная часть «Дневника», посвящена событиям Первой мировой войны и периоду гражданской войны, особенно тем событиям, которые происходили на юге украинских земель. Эльза Клюдт, будучи глубоко религиозной женщиной и женой пастора, отмечала на страницах «Дневника» не только политические события, но и ментальные изменения в среде немецких колонистов, происходящие под влиянием социальных, политических и экономических факторов в эпоху революции и гражданской войны. ; У статті розглядається сприйняття подій кінця ХІХ – початку ХХ ст. німецькою колоністкою Ельзою Клюдт, висловлене на сторінках її «Щоденника». У цілому щоденникові записи надають інформацію про життя в німецьких колоніях та родинах німецьких колоністів. Основна частина «Щоденника» присвячена питанням Першої світової війни та періоду громадянської війни, особливо тим подіям, які відбувалися на півдні українських земель. Ельза Клюдт, яка була релігійною жінкою та дружиною пастора, на сторінках «Щоденника» відзначала не тільки політичні події, але і ментальні зміни у середовищі німецьких колоністів, що відбувалися під впливом соціальних, політичних та економічних факторів в епоху революції та громадянської війни.

У статті проаналізовано матеріали дипломатичної місії данського дипломата Юста Юля (1709–1711 рр.), а саме подорожній щоденник, який, окрім опису мандрівки теренами Східної Європи, розповідає про особливості данської дипломатії в часи Великої Північної війни та специфіку міжнародних відносин на початку XVIII ст. Поява низки джерел, які написали дипломати-очевидці та співучасники знакових подій початку XVIII ст., була наслідком нових тактик у зовнішній політиці тогочасних правителів та їхніх таємних радників. Європейські дипломати, які перебували в закордонних місіях, дуже часто були в ролі шпигуна та етнографа-мемуариста водночас. В українських дослідженнях цей текст згадується нечасто, хоча містить цікаві «українські сюжети», які ще потребують ґрунтовного вивчення та контекстуалізації. Звернення до окремих сюжетів і тем, які ще не стали предметом наукових студій, є нагодою для застосування підходів історичної антропології, культурної історії загалом та культурної історії тревелогів зокрема. У цій статті зосереджено увагу на описі повсякденного життя данського посла як невідокремної частини дипломатичної місії до Росії: перебування при дворі Петра І та мандрівки теренами Російської держави, Гетьманщини і Речі Посполитої. ; At the beginning of the 18th century, Europe was a theater of war. Most of the European states were engaged in the long and large-scale military conflicts (i.e., the Spanish Heritage War and the Great Northern War). The confrontation of some European rulers and the desire to expand political influence in certain regions has led them to new ways to achieve ambitious goals. In addition to military force, they also referred to the art of diplomacy and the assistance of diplomats, who by their order often collected information about the neighboring states, which were treated both as potential allies and as opponents at the same time. The emergence of some sources written by eyewitness-diplomats and accomplices of the iconic events of the early 18th century was the result of new tactics in the foreign policy of the rulers and their secret advisers. That is why some European diplomats who were in international missions had to be in the role of a spy and an ethnographer-memoirist at the same time. In this article, we would like to focus on the materials of the diplomatic mission of the Danish diplomat Just Juel (1709–1711). Namely, we deal with the travel diary, which, in addition to the description of the journey through Eastern Europe, tells about the features of Danish diplomacy during the Great Northern War and the specifics of the international relations of the early 18th century. Particular attention is paid to Just Juel's daily life during his stay at the court of Peter the Great and trips around the Polish-Lithuanian Commonwealth and some Ukrainian territories. Our analysis of the diary casts a new light on the social aspects of the Danish diplomatic mission (1709–1711) and its micro-level. We show how vital was the abundance of food, convenient living conditions, life safety, transportation, leisure time for the early-modern diplomats and their diplomatic activities.

Тривале й активне змагання європейських держав за домінування в Балтійському регіоні призвело до Великої Північної війни, масштабного і тривалого військового конфлікту, що вплинув на тогочасні міжнародні відносини. Перебіг цієї війни був насичений не лише гучними битвами та масштабними військовими кампаніями, існував ще й "дипломатичний фронт", на якому правителі з допомогою дипломатів намагалися виграти цю війну з максимальною користю для власних держав і політичних інтересів. Місія данського дипломата Юста Юля (1709–1711) є одним з епізодів не лише данської дипломатії під час Північної війни, але й історії тогочасних міжнародних відносин. "Щільний текст" подорожнього щоденника, написаний данським посланцем під час цієї місії, дозволяє частково уявити й реконструювати певні особливості тогочасних міжнародних відносин у Північно-Східній Європі, дізнатися про відомі події та маловідомі події, і охарактеризувати роль дипломатів у налагодженні відносин між державами та їхніми правителями. ; The long and active competition among some European states for the political and economic domination in the Baltic region led to the Great Northern War, a large-scale and long-lasting military conflict that significantly influenced international relations. The course of this war was saturated not only with big battles and massive military campaigns but also a "diplomatic front," in which the rulers, with the help of diplomats, tried to win this war with more benefits to their states and political interests. The mission of Danish diplomat Just Juel (1709–1711) is one of the episodes not only of Danish diplomacy during the Northern War but also the history of international relations in the early 18th century. The "thick text" of the travel diary, written by this Danish envoy during his mission, allows us to some extent imagine and reconstruct certain peculiarities of international relations in Northeast Europe; to learn more about the known events and little-known facts; to evaluate the role of diplomats in establishing relationships between states and their rulers during the wartime period.

У статті досліджено реалізацію соціальної роботи в громаді з нещодавно демобілізованими учасниками бойових дій. Для цього було застосовано методи опису, аналізу та синтезу, порівняння, узагальнення. Здійснено огляд літератури з цієї проблематики.
Мета дослідження – теоретично та практично розкрити питання соціальної роботи з нещодавно демобілізованими учасниками бойових дій.
Актуальність дослідження обумовлена тим, що погляди на соціальну роботу як на сферу допомоги категоріям, що потрапили у складні життєві обставини, постійно змінюються з урахуванням зростання кількості демобілізованих військових та наявністю у них індивідуальних потреб.
Результати. У роботі було розглянуто сутність адаптації учасників бойових дій та її елементи. Охарактеризовано реадаптацію військових, їх соціалізацію в армійському та цивільному середовищі, проблему гендеру в соціальній роботі. Визначено сучасні підходи до соціальної роботи з нещодавно демобілізованими учасниками бойових дій.
Проаналізовано реалізацію процесу соціальної роботи з нещодавно демобілізованими учасниками бойових дій у Черкаській області. Охарактеризовано щоденник «Все буде» як універсальний збірник практик для здійснення соціальної роботи з військовими. Визначено важливість досвіду Черкаського регіону.
На основі територіальних громад Черкаської області було визначено особливості соціальної роботи з демобілізованими військовими в районах регіону, зокрема в Маньківській, Леськівській, Городищенській та Драбівській громадах.
Висновки. Основними напрямами соціальної роботи з нещодавно демобілізованими учасниками бойових дій є надання освітніх послуг на безкоштовній або частково платній основі, надання медичних послуг на безкоштовній основі або зі знижкою, відвідування житла учасників бойових дій та вирішення побутових проблем, надання правової та інформаційної допомоги.

У статті проаналізовано матеріали дипломатичної місії данського дипломата Юста Юля (1709–1711 рр.), а саме подорожній щоденник, який, окрім опису мандрівки теренами Східної Європи, розповідає про особливості данської дипломатії в часи Великої Північної війни та специфіку міжнародних відносин на початку XVIII ст. Поява низки джерел, які написали дипломати-очевидці та співучасники знакових подій початку XVIII ст., була наслідком нових тактик у зовнішній політиці тогочасних правителів та їхніх таємних радників. Європейські дипломати, які перебували в закордонних місіях, дуже часто були в ролі шпигуна та етнографа-мемуариста водночас.В українських дослідженнях цей текст згадується нечасто, хоча містить цікаві «українські сюжети», які ще потребують ґрунтовного вивчення та контекстуалізації. Звернення до окремих сюжетів і тем, які ще не стали предметом наукових студій, є нагодою для застосування підходів історичної антропології, культурної історії загалом та культурної історії тревелогів зокрема. У цій статті зосереджено увагу на описі повсякденного життя данського посла як невідокремної частини дипломатичної місії до Росії: перебування при дворі Петра І та мандрівки теренами Російської держави, Гетьманщини і Речі Посполитої. ; At the beginning of the 18th century, Europe was a theater of war. Most of the European states were engaged in the long and large-scale military conflicts (i.e., the Spanish Heritage War and the Great Northern War). The confrontation of some European rulers and the desire to expand political influence in certain regions has led them to new ways to achieve ambitious goals. In addition to military force, they also referred to the art of diplomacy and the assistance of diplomats, who by their order often collected information about the neighboring states, which were treated both as potential allies and as opponents at the same time.The emergence of some sources written by eyewitness-diplomats and accomplices of the iconic events of the early 18th century was the result of new tactics in the foreign policy of the rulers and their secret advisers. That is why some European diplomats who were in international missions had to be in the role of a spy and an ethnographer-memoirist at the same time.In this article, we would like to focus on the materials of the diplomatic mission of the Danish diplomat Just Juel (1709–1711). Namely, we deal with the travel diary, which, in addition to the description of the journey through Eastern Europe, tells about the features of Danish diplomacy during the Great Northern War and the specifics of the international relations of the early 18th century. Particular attention is paid to Just Juel's daily life during his stay at the court of Peter the Great and trips around the PolishLithuanian Commonwealth and some Ukrainian territories.Our analysis of the diary casts a new light on the social aspects of the Danish diplomatic mission (1709–1711) and its micro-level. We show how vital was the abundance of food, convenient living conditions, life safety, transportation, leisure time for the early-modern diplomats and their diplomatic activities.

At the beginning of the 18th century, Europe was a theater of war. Most of the European states were engaged in the long and large-scale military conflicts (i.e., the Spanish Heritage War and the Great Northern War). The confrontation of some European rulers and the desire to expand political influence in certain regions has led them to new ways to achieve ambitious goals. In addition to military force, they also referred to the art of diplomacy and the assistance of diplomats, who by their order often collected information about the neighboring states, which were treated both as potential allies and as opponents at the same time.The emergence of some sources written by eyewitness-diplomats and accomplices of the iconic events of the early 18th century was the result of new tactics in the foreign policy of the rulers and their secret advisers. That is why some European diplomats who were in international missions had to be in the role of a spy and an ethnographer-memoirist at the same time.In this article, we would like to focus on the materials of the diplomatic mission of the Danish diplomat Just Juel (1709–1711). Namely, we deal with the travel diary, which, in addition to the description of the journey through Eastern Europe, tells about the features of Danish diplomacy during the Great Northern War and the specifics of the international relations of the early 18th century. Particular attention is paid to Just Juel's daily life during his stay at the court of Peter the Great and trips around the PolishLithuanian Commonwealth and some Ukrainian territories.Our analysis of the diary casts a new light on the social aspects of the Danish diplomatic mission (1709–1711) and its micro-level. We show how vital was the abundance of food, convenient living conditions, life safety, transportation, leisure time for the early-modern diplomats and their diplomatic activities. ; У статті проаналізовано матеріали дипломатичної місії данського дипломата Юста Юля (1709–1711 рр.), а саме подорожній щоденник, який, окрім опису мандрівки теренами Східної Європи, розповідає про особливості данської дипломатії в часи Великої Північної війни та специфіку міжнародних відносин на початку XVIII ст. Поява низки джерел, які написали дипломати-очевидці та співучасники знакових подій початку XVIII ст., була наслідком нових тактик у зовнішній політиці тогочасних правителів та їхніх таємних радників. Європейські дипломати, які перебували в закордонних місіях, дуже часто були в ролі шпигуна та етнографа-мемуариста водночас.В українських дослідженнях цей текст згадується нечасто, хоча містить цікаві «українські сюжети», які ще потребують ґрунтовного вивчення та контекстуалізації. Звернення до окремих сюжетів і тем, які ще не стали предметом наукових студій, є нагодою для застосування підходів історичної антропології, культурної історії загалом та культурної історії тревелогів зокрема. У цій статті зосереджено увагу на описі повсякденного життя данського посла як невідокремної частини дипломатичної місії до Росії: перебування при дворі Петра І та мандрівки теренами Російської держави, Гетьманщини і Речі Посполитої.

У статті проаналізовано матеріали дипломатичної місії данського дипломата Юста Юля (1709–1711 рр.), а саме подорожній щоденник, який, окрім опису мандрівки теренами Східної Європи, розповідає про особливості данської дипломатії в часи Великої Північної війни та специфіку міжнародних відносин на початку XVIII ст. Поява низки джерел, які написали дипломати-очевидці та співучасники знакових подій початку XVIII ст., була наслідком нових тактик у зовнішній політиці тогочасних правителів та їхніх таємних радників. Європейські дипломати, які перебували в закордонних місіях, дуже часто були в ролі шпигуна та етнографа-мемуариста водночас.В українських дослідженнях цей текст згадується нечасто, хоча містить цікаві «українські сюжети», які ще потребують ґрунтовного вивчення та контекстуалізації. Звернення до окремих сюжетів і тем, які ще не стали предметом наукових студій, є нагодою для застосування підходів історичної антропології, культурної історії загалом та культурної історії тревелогів зокрема. У цій статті зосереджено увагу на описі повсякденного життя данського посла як невідокремної частини дипломатичної місії до Росії: перебування при дворі Петра І та мандрівки теренами Російської держави, Гетьманщини і Речі Посполитої. ; At the beginning of the 18th century, Europe was a theater of war. Most of the European states were engaged in the long and large-scale military conflicts (i.e., the Spanish Heritage War and the Great Northern War). The confrontation of some European rulers and the desire to expand political influence in certain regions has led them to new ways to achieve ambitious goals. In addition to military force, they also referred to the art of diplomacy and the assistance of diplomats, who by their order often collected information about the neighboring states, which were treated both as potential allies and as opponents at the same time.The emergence of some sources written by eyewitness-diplomats and accomplices of the iconic events of the early 18th century was the result of new tactics in the foreign policy of the rulers and their secret advisers. That is why some European diplomats who were in international missions had to be in the role of a spy and an ethnographer-memoirist at the same time.In this article, we would like to focus on the materials of the diplomatic mission of the Danish diplomat Just Juel (1709–1711). Namely, we deal with the travel diary, which, in addition to the description of the journey through Eastern Europe, tells about the features of Danish diplomacy during the Great Northern War and the specifics of the international relations of the early 18th century. Particular attention is paid to Just Juel's daily life during his stay at the court of Peter the Great and trips around the PolishLithuanian Commonwealth and some Ukrainian territories.Our analysis of the diary casts a new light on the social aspects of the Danish diplomatic mission (1709–1711) and its micro-level. We show how vital was the abundance of food, convenient living conditions, life safety, transportation, leisure time for the early-modern diplomats and their diplomatic activities.

Розглядається проблема співвідношення підходів до розумію релігійного кінематографу. У центрі уваги знаходиться теорія трансцендентального стилю в кіно Пола Шредера. Розкриваються головні аспекти цієї теорії. Показані причини, внаслідок яких теорія Шредера не стала домінуючим напрямом у рамках філософії кіно. На прикладі фільму Пола Шредера «Щоденник пастиря» показані сильні і слабкі сторони теорії трансцендентального стилю. Детально розглянуті прецеденти створення релігійного кіно в американській і італійській кінематографічних культурах. На прикладі фільмів на біблейські сюжети розкрита специфіка побудови протестантського і католицького образу Христа. У американському кінематографі до середини 1960-х років домінувала тенденція класичного костюмного фільму в епічному стилі. З початку 1980-х років новою тенденцією став розвиток телеєвангелізму, в якому істотну роль грали телепостановки новозавітних історій. Цей напрям не породив якісних фільмів. У італійському кінематографі кращими зразками релігійного кіно можуть вважатися фільми Пазоліні, Росселліні і Дзефіреллі. Показана еволюція розвитку теми релігійного кіно. Якщо перші два режисери опиралися на традицію неореалізму, то Дзефіреллі йшов від естетики класичної костюмної драми. Фільм Дзефіреллі «Ісус із Назарета» став еталоном релігійного кінематографу. Інші формати релігійного стали з того часу не актуальні. Теорія трансцендентального стилю в кіно спробувала запропонувати альтернативу у формі авторського кіно з релігійним підтекстом. Проте вплив теорії Пола Шредера виявився мінімальним. В той же час, режисери, зараховані Шредером до трансцендентального стилю, стали класичними зразками теології кіно. Відображення нових форм релігійності мали місце у фільмах, книгах, статтях та інтерв'ю Дрейера, Брессона і Бергмана. Поєднання теорії Шредера і фільмів вказаних режисерів дозволяють говорити про побудову вдосконаленої теорії трансцендентального стилю, названою в статті теологією кіно.

Regional media is an important segment of the socio-communicative model of the information space of Ukraine, which clearly identifies the vectors of ethnically and culturally identified journalism, works hard to preserve historical memory, national consciousness and civic activity of society. Their study is especially relevant in the period of modern socio-political changes associated with the development of democratization, decentralization and local self-government, which will make new adjustments to the typology, content and functions of local media.Currently, there is a growing scholars interest to the problems of regional journalism, but the culturological and axiological aspects of their study are still insufficiently investigated. This explains the choice of the research object, which were the regional media reviews, reflected in the memoirs and publicistics of the famous Ukrainian writer and public figure Oles Honchar. Recourse to such methods as content analysis, historical, systemic, biographical, axiological, statistical, made it possible to carry out a multifaceted interpretation of journalistic assessments by the writer of the spiritual potential of regional and district newspapers, through which to cover certain periods of Ukrainian journalism development of the twentieth century and reveal the writer's personal involvement in its history.Oles Honchar cooperation with the mass media lasted for more than sixty years. It was widely disclosed in his diary entries, epistolary and journalistic works of various genres. The writer's connections with the regional press are reproduced in chronological order, starting from the 1930s, the journalistic activity of young Oles Honchar in district and regional newspapers in Poltava and Kharkiv regions and ending with observations of an already experienced publicist and master of the word on the activities of local media during the years of independent Ukraine.An analysis of the congratulation-letters texts addressed to local newspapers and magazines offices indicates the broad geography of the writer's connections with the print media, reveals his vision of this type of publications concept, based on democratic and humanistic principles. Welcoming the appearance of new literary and artistic publications in the East and West of Ukraine and in the Crimea at the beginning of 90's, Oles Honchar focused his attention on their role in uniting the community around the pressing problems: preservation of historical memory and ethnic culture, functioning of Ukrainian language and respect for literary classics. ; Крайові ЗМІ є важливим сегментом соціокомунікативної моделі інформаційного простору України, що увиразнює вектори розвитку етнічно й культурно ідентифікованої журналістики, потужно працює на збереження історичної пам'яті, формування національної свідомості й громадянської активності соціуму. Вивчення їх є особливо актуальним у період сучасних суспільно-політичних змін, пов'язаних з розвитком процесів демократизації, децентралізації та місцевого самоврядування, які внесуть нові корективи в типологію, зміст і функції місцевих медій.Нині відзначається зростання інтересу науковців до проблем крайової журналістики, проте культурологічний та аксіологічний аспекти ще недостатньо досліджені. Цим пояснюється вибір об'єкта розвідки, яким стали відгуки про діяльність крайових ЗМІ, відображені в мемуаристиці та публіцистиці відомого українського письменника й громадського діяча Олеся Гончара. Звернення до таких методів, як контент-аналіз, історичний, системний, біографічний, аксіологічний, статистичний, дало змогу здійснити багатоаспектну інтерпретацію публіцистичних оцінок письменником духовного потенціалу обласних та районних газет, висвітлити окремі періоди розвитку української журналістики ХХ ст. і розкрити особисту причетність письменника до її історії.Співпраця Олеся Гончара із засобами масової інформації тривала понад шістдесят років. Вона досить широко розкривалась у його щоденникових записах, епістолярії та публіцистичних творах різних жанрів. У хронологічній послідовності відтворено зв'язки письменника з крайовою пресою, починаючи з 30-х років, журналістську діяльність юного Олеся Гончара в районній і обласній газетах на Полтавщині та Харківщині й закінчуючи спостереженнями уже досвідченого публіциста й майстра слова над діяльністю місцевих ЗМІ в роки незалежної України.Аналіз текстів листів-привітань, спрямованих до місцевих редакцій газет і журналів, указує на широку географію зв'язків письменника з друкованими ЗМІ, розкриває його бачення концепції діяльності видань цього типу, що ґрунтується на демократичних та гуманістичних засадах. Вітаючи появу на поч. 90-х рр. нових літературно-мистецьких видань на Сході і Заході України та в Криму, Олесь Гончар зосереджує увагу на їх ролі в об'єднанні спільноти навколо насущних проблем: збереження історичної пам'яті й етнічної культури, функціонування української мови й шанобливого ставлення до літературної класики.