Suchergebnisse

Maneliuk Yu. М., Pashchenko D. H. Anti-Semitism as a political ideology: origins and modernity. – Article.This article examines and analyzes the key concepts associated with the term anti-semitism. The logical origin of this term from ancient times and the transformation of this phenomenon to the present day are traced.The question is why anti-Semitism is called the oldest hatred in the world, and what became the basis for this ideology to appear in other forms and exist in our modern reality. The main ideological principles of Nazi Germany's policy against the Jews as a nation are outlined. It shows the dynamics of hatred towards Judaism and the problems of selfidentification as nation and the attitude towards people of other races. Revealed terms such as judophobia, anti-semitism and fascism. The test of real examples of anti-semitism in different periodsof time and on the territory of certain countries. The problem of social and political factors, which were carried out against the Jewish communities, as a result of the chauvinistic policy of the German state, is discussed.Anti-Semitism, racism, xenophobia and other types of intolerance and discrimination, not only threaten the security of the individuals or communities targeted by them, but also contribute to an unhealthy environmentconducive to the rise of extremism, terrorism and crime. Hatred of people on any other grounds has spread like poison on the public basis of some countries, affecting some nationalities and entire countries. Ideologies and the backbone of propaganda could be built on this, just to prove that these were people of a different sort and quality, far inferior to those who used this pretext as a weapon of mass destruction. The interesting factis that anti-Semitism reached its peak in Nazi Germany, it is true, but it is the hatred of people that was born of others same, goes back to the distant pages of history that we have not even thought about. And whyis that? As the author of this article, I hope it helps to give you an answer to ...

Стаття присвячена основним елементам та механізму реалізації державної ідеології. Підкреслено, що політична ідеологія являє собою систему ідей, цінностей і уявлень, що виправдує вимоги соціального суб'єкта на владу та її використання з метою реалізації своїх інтересів. Тоді коли державна ідеологія формується водночас з утворенням держави, при цьому основним суб'єктом її формування та носієм є народ. ; Article is devoted to the basic elements and mechanism of the state ideology. It is stressed that political ideology is a system of ideas, values and beliefs that justify the social subject's claims to power and its use for the realization of its interests. At the same time, the state ideology is formed simultaneously with the formation of the state, while the main subject of its formation and the carrier is the people.

Ідеологію ОУН 1929–1939 рр. найкраще можна окреслити термінами, які вживали самі ж оунівці – революційний інтегральний націоналізм недержавного народу. Як радикальна ідеологія національного визволення з авторитарними тенденціями у 1930‑х роках інтегральний націоналізм ОУН набув форми революційного тоталітарного націоналізму, який прагнув охопити все українське суспільство, змобілізувати його на національну революцію і збудувати нову українську державу на засадах націократії. Політична стратегія ОУН випливала з її ідеології й була спрямована на мобілізацію мас з метою використання майбутньої світової війни для революційного здобуття української державності. ; The ideology of the OUN in 1929–1939 can be best described in terms used by the OUN members themselves – as the revolutionary integral nationalism of non-state people. Originating as a radical ideology of national liberation with authoritarian tendencies, during the 1930s, the integral nationalism of the OUN gained a form (again, in the terminology of the OUN members) of the revolutionary totalitarian nationalism, which sought to cover the entire Ukrainian society, mobilise it for the national revolution and build a new Ukrainian state on the basis of natiocracy. The political strategy of the OUN stemmed from its ideology and was aimed at mobilising the masses under its leadership to use the upcoming world war for obtaining the Ukrainian statehood with the revolutionary means.

Мета статті — розглянути ідеологію соціокультурного проєктування у сфері культурного туризму Кіровоградщини як інструменту регіональної культурної політики, спрямованої на задоволення культурно-пізнавальних потреб туриста, а також соціалізацію та інкультурацію учасників туристичних програм. Результати дослідження. Констатовано проблему, яка полягає у тому, що в межах теорії та практики організації культурного туризму в українській індустрії та на Кіровоградщині переважають економічні орієнтири, а на ринку туристських послуг — атрактивність і рекреації, що знецінює фактор культурного іміджу місць проведення туристичних маршрутів і створення умов для збереження та розвитку культурної самоідентифікації соціальних груп через участь у туристичних маршрутах. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській культурології розкрито особливості культуротворчого потенціалу проєктної діяльності в галузі культурного туризму на прикладі Кіровоградщини. Висновки. Впровадження ідеології соціокультурного проєктування в межах культурного туризму Кіровоградщини підкреслює її потенціал як основного інструменту «матеріалізації» визначних пам'яток та об'єктів регіону, їх актуалізації у культурній свідомості туристів завдяки технологічним соціокультурним моделям підготовки туристських програм і відповідним екскурсійно- туристичним маршрутам. Використання соціокультурного образу регіону як козацької території (проєкт «Кіровоградщина — земля козака Мамая») або головного святилища скіфів (проєкти «Сакральний центр Великої Скіфії» або «Золотими стежками Ексампею») активізує створення регіональних програм розвитку туризму, які враховують як необхідність збереження культурної спадщини в Кіровоградській та інших областях, так і модернізацію у соціально-економічному та культурному житті українських територій з метою появи реальної альтернативи нестримній комерціалізації галузі у ХХІ ст.

The history of establishment of the National Front as the most influential French far right political party and its path to popularity are presented. The factors that contributed to rising popularity of the party and led to electoral breakthrough are distinguished. The process of party ideology development and its current issue positions are characterized. ; Отображена история возникновения и получения электоральной поддержки Национальным фронтом как влиятельной крайней правой по­литической партией Франции. Определены факторы, способствовавшие росту популярности данной партии и предшествовавшие проведению электорального прорыва. Охарактеризован процесс становления идеологии партии и ее взгляды на современном этапе развития. ; Висвітлено історію виникнення та здобуття електоральної підтримки Національним фронтом як найвпливовішою крайньою правою політичною партією Франції. Окреслено фактори, що сприяли зростанню популярності даної партії та передували здійсненню електорального прориву. Охарактеризовано процес становлення ідеології партії та її погляди на су­часному етапі розвитку.

В статті розглядається стан української мови крізь призму становлення та розвитку «Русского мира» часів Російської імперії. Розкривається зміст російського геополітичного концепту – ідеології «Русского мира», що своїм культурним підґрунтям має російську мову та російську культуру.
Підкреслюється, що московська мова та відповідна культура були відсутні на українських теренах за часів Литовсько-Руської державності та в Речі Посполитій.
В статті зазначається, що найзначнішим підґрунтям поширення української мови є державна форма організації суспільства. Національно-культурне піднесення в Україні дало можливість стати на шлях створення та розвитку національної державності, що відкривало нові можливості для розвитку української культури та мови.
Здійснено огляд розвитку української мови в політичній, освітній та релігійній царинах. Розкрито значні здобутки українства на шляху збереження русько-української культури в боротьбі з «латинським світом» внаслідок створення національної мережі народних освітніх закладів: братських та козацьких (січових), а також монастирських та церковно-парафіяльних шкіл, в яких вагоме місце відводилось українській мові.
Автор відзначає чільне місце народної мови в межах конфесійної практики, перекладу релігійних текстів та україномовної проповіді, адже це значно піднімало престиж народної мови в суспільстві та православному світі.
Показано, що становлення московсько-російської державності безпосередньо пов'язане з формуванням світопростору «Русского мира» – експансіоністська політика «збирання руських земель», іменування московських царів себе як «государів всєя Русі», впровадження в життя ідеї «Москви як Третього Риму» тощо.
Пропонується аналіз впливу уніфікаційної політики Російської імперії в політичній, релігійній та освітній сферах суспільного життя, за якої було повністю витіснено українську мову з адміністративно-політичного вжитку внаслідок ліквідації козацької автономії (Гетьманщини); з церковної сфери внаслідок витіснення народної мови з богослужбової практики; з освітньої сфери через створення та формування імперської освітньої системи, що призвело до вкрай низького рівня освіти серед українців.
Підкреслюється, що формування світопростіру «Русского мира» унеможливлювало вільний розвиток народів Російської імперії, особливо близькоспоріднених мовно й культурно українців та білорусів.

У статті вирішується завдання здійснення аналізу політиким монолінгвізму на противагу політиці білінгвізму в мовній політиці США. На основі теоретичного аналізу джерел розглядаються історичні передумови, проблеми та механізми реалізації політики монолінгвізму в поліетнічній державі, результат якої спрямований проти культурного різноманіття іммігрантських та міноритарних мов. Зроблено висновок про поведінкову і мовну асиміляцію іммігрантів як неминучу складову культурної асиміляції в домінуюче суспільство в результаті визнання англійської мови мовою рівних можливостей.В статье решается задача осуществления анализа политики монолингвизма в противовес политике билингвизма в языковой политике США. На основе теоретического анализа источников рассматриваются исторические предпосылки, проблемы и механизмы реализации политики монолингвизма в полиэтническом государстве, результат которой направлен против культурного многообразия иммигрантских и миноритарных языков. Сделан вывод о поведенческой и языковой ассимиляции иммигрантов как неизбежной составляющей культурной ассимиляции в доминирующее общество в результате признания английского языка языком равных возможностей.The article analyzes the monolingualism policy opposed to the policy of bilingualism in the language policy of the United States. The author considers the historical background, issues and implementation mechanisms of the monolingualism policy in the multiethnic state, the result of which is directed against cultural diversity and immigrant minority languages. The article defines sources of English monolingualism ideology, racial hostility of majority toward minority, ethnic conflict between the minorities, class antagonism of socioeconomic groups at a lower level of welfare; political negative reaction of bilingualism opponents; negative attitude to everything that is foreign. The author presents arguments and counterarguments used by bilingualism supporters and linguistic diversity in the United States. Federal policy bilingual education is compared with the American melting pot. Behavioral and linguistic assimilation of immigrants is presented as an inevitable component of cultural assimilation into the dominant society resulting from the recognition of English as the language of equal opportunities.

У статті вирішується завдання здійснення аналізу політиким монолінгвізму на противагу політиці білінгвізму в мовній політиці США. На основі теоретичного аналізу джерел розглядаються історичні передумови, проблеми та механізми реалізації політики монолінгвізму в поліетнічній державі, результат якої спрямований проти культурного різноманіття іммігрантських та міноритарних мов. Зроблено висновок про поведінкову і мовну асиміляцію іммігрантів як неминучу складову культурної асиміляції в домінуюче суспільство в результаті визнання англійської мови мовою рівних можливостей.В статье решается задача осуществления анализа политики монолингвизма в противовес политике билингвизма в языковой политике США. На основе теоретического анализа источников рассматриваются исторические предпосылки, проблемы и механизмы реализации политики монолингвизма в полиэтническом государстве, результат которой направлен против культурного многообразия иммигрантских и миноритарных языков. Сделан вывод о поведенческой и языковой ассимиляции иммигрантов как неизбежной составляющей культурной ассимиляции в доминирующее общество в результате признания английского языка языком равных возможностей.The article analyzes the monolingualism policy opposed to the policy of bilingualism in the language policy of the United States. The author considers the historical background, issues and implementation mechanisms of the monolingualism policy in the multiethnic state, the result of which is directed against cultural diversity and immigrant minority languages. The article defines sources of English monolingualism ideology, racial hostility of majority toward minority, ethnic conflict between the minorities, class antagonism of socioeconomic groups at a lower level of welfare; political negative reaction of bilingualism opponents; negative attitude to everything that is foreign. The author presents arguments and counterarguments used by bilingualism supporters and linguistic diversity in the United States. Federal policy bilingual education is compared with the American melting pot. Behavioral and linguistic assimilation of immigrants is presented as an inevitable component of cultural assimilation into the dominant society resulting from the recognition of English as the language of equal opportunities.

Ідеологія – це містифікація, міфологізація дійсності. Ідеологія пов'язана з соціальною структурою, економічною системою виробництва та політикою. Вона впливає на політичний дискурс, вибір стратегії розвитку суспільства. В сприятливих політичних умовах (авторитаризм, тоталітаризм) ідеологія стає привілейованою та прихованою формою управління, могутнім способом маніпулювання свідомістю. Ідеологія формує вектор, на різних кінцях якого будується осмислення важливих політичних понять: право та свобода, законність, економіка, влада, громадянські інститути. Незважаючи на різноманітність способів розуміння, ідеологія має жорстке ядро: стійку частину смислового навантаження, яка є основоположною для неї, без якої ідеологія не буде ідеологією. Ядро ідеології ‒ містифікація, міфологізація дійсності. Роль ідеології ‒ сформулювати не стільки простий образ дійсності, який буде зрозумілий пересічній людині, скільки розробити арсенал технік та методології для містифікації суспільно-політичного устрою. Звісно, це репрезентація політичних відносин на дуже примітивному рівні: в призмі ідеології спотворюється реальність і формується новий образ того, яким повинно бути ідеальне суспільство. Ідеологія в своїй ілюзорності має багато чого спільного з міфологією, звідки черпає своє натхнення. Ідеологія функціонує всередині суспільства, різних груп та співтовариств, ідеологічні програми формують суспільні уявлення, спрямовують дії та регулюють взаємовідносини всередині суспільства. Кожна ідеологія містить певні ідеї щодо форми правління, економічної системи, соціальних гарантій тощо. І хоча ідеологія формує доволі прості для розуміння конструкції життя, сутність ідеології як концептуального явища досить складна. В цілому, ідеологія являє собою систематизовану форму знання, в якій важливими властивостями виступає ціннісна, мотиваційна, мобілізуюча функція. ; Ideology is a mystification, a mythologizing of reality. The purpose of ideology is to formulate a simple image of reality that will be clear to the average person; to develop an arsenal of techniques and methodologies for the mystification of the socio-political system. Ideology is related to the social structure, economic system of production and politics. Each ideology determines the forms of government, economic systems, social guarantees. The study of ideology is very important in political discourse, ideology influences the strategies of society. Ideology is always an escape from reality. Ideology as well as fiction is very attractive, the real world is imperfect, and ideology offers a perfect world. In favorable political conditions (authoritarianism, totalitarianism), ideology becomes a privileged and hidden form of government, a powerful way of manipulating consciousness in conditions of poverty, despair, social crisis. Ideology forms a vector on which the understanding of important political concepts is built at different ends: rights and freedoms, legality, economy, power, civic institutions, and so on. The action of ideology is determined, on the one hand, by irrational attitudes, on the other - by the context of communication and socio-cultural features of society. In contrast to highly specialized disciplines, philosophy is able to reach a universal level of generalization, which allows us to look at ideology as a systemic, holistic phenomenon. The study of ideology is not defined by political parties and ideals, it also covers the economy, education, health care, army, etc., but still, most ideology is manifested in the political space, where in addition to left-right ideology, in modern realities is gaining momentum populist ideology (populism). the problem of finding a new strategy for the development of the state. Democratic institutions, ways of overcoming corruption and raising the level of education of citizens, formation of critical thinking can overcome rigid ideology.

To achieve the primary goal of the research, the author has considered it to be necessary to solve a number of the following tasks: to scientifically, logically, argumentatively, and coherently lay out specifics of the process of Slavic national ideology formation and reveal its main features. The national-patriotic mood was not limited merely by the demand for cultural reforms by the beginning of the revolution. It gradually transformed into the context of new political and socio-economic ideas. At the same time, in the meaning of the national paradigm of the Slavic National Movement, the idea of its moderation or passive opposition actualized drastically. In general, the national paradigm was a specific mixture of political ideas. Political freedom – democracy, social and personal guarantees – took a somewhat secondary place, the struggle for national justice with its moral and cultural principles became dominant. On the eve of the 1848 revolution, western Slavs were involved in modernizing their national ideology. Although this process was an all-European phenomenon and large ethnic units were undergoing self-determination, the spiritual renaissance of the western Slavs had specific regional and ethnic characteristics, thus attracting the political attention of the governments of great empires – the Austrian and the Russian. For Russia, the biggest Slavonic country, the idea of the general Slavonic ethnic unity and the Pan-Slavistic ideology had scientific character and served as a factor of geopolitical interest. Gradually, the idea of Panslavism received a variety of interpretations - from Russophilism to state or tsarophilic Pan-Slavism, and during the «Spring of Nations» and democratic Pan-Slavism. In an attempt to oppose the popularization of political Panslavism, Western national ideologues were forced to look for alternative ways to integrate the centripetal interests of the Austrian Slavs, which was reflected in another supranational conception of Austro-Slavicism. ; Метою дослідження стала панідея зокрема і панславізм конкретно. Майже у всіх етнічно споріднених народів, що входили до складу великих мовних і релігійних спільнот, на певному історичному етапі виникають неоднозначні за формою і змістом панідеології – панславізм, пангерманізм, панамериканізм, панісламізм і такі наднаціональні інтеграційні ідеї, як австрославізм, ілліризм. Їх мета полягала в обґрунтуванні не тільки цивілізаційної, етнокультурної, історичної спільності, але в тому числі і політичної. З часом панідеї ставали не тільки джерелом для формування національної ідеології, але також слугували і підставою для появи полінаціональних держав і забезпечували існування ідеології великодержавності. З огляду на заявлену вище проблему, розглянемо панславізм, враховуючи специфіку взаємовідносин у трикутнику інтересів – західні слов'яни, німецькі й угорські національні інтереси на тлі еволюціонування ідеї панславізму в змісті російсько-слов'янських стосунків й імперської зовнішньої політики. Втім, дослідження наднаціональних ідеологій неможливе без з'ясування змісту типологічності і закономірність появи панідей і панрухів як досить типових явищ в контексті становлення й розвитку національних ідеологій в Центральній і Центрально-Східній Європі першої половини ХІХ ст. Відповідно, аналіз наявного матеріалу дозволяє констатувати, що в суспільно-політичній думці західного слов'янства на тлі національного відродження відбувався складний процес формування парадигми національного вибору. Не в останню чергу його зміст лежав у площині цивілізаційного вибору, що і стало однією з причин появи наднаціональних інтеграційних ідей. У процесі розвитку ідеї панславізму можна виділити кілька етапів її розвитку. Насамперед, фаза становлення концепції, початок XIX ст. У цей час для багатьох національних діячів ідея філологічного зближення слов'ян переросла в концепцію «культурного панславізму». На етапі активізації в 30-х – 40-х рр. ХІХ ст. культурно-національних прагнень західних слов'янських народів європейська політика Російської імперії була однією з причин політизації ідеї панславізму. Поступово ідея панславізму отримувала найрізноманітніші інтерпретації – від русофільства до державного або царофільського панславізму, а в період «Весни народів» і демократичного панславізму. Намагаючись протистояти популяризації політичного панславізму, західні національні ідеологи були змушені шукати альтернативні шляхи для інтеграції доцентрових інтересів австрійських слов'ян, що знайшло своє відображення в іншій наднаціональній концепції австрославізму.

To achieve the primary goal of the research, the author has considered it to be necessary to solve a number of the following tasks: to scientifically, logically, argumentatively, and coherently lay out specifics of the process of Slavic national ideology formation and reveal its main features. The national-patriotic mood was not limited merely by the demand for cultural reforms by the beginning of the revolution. It gradually transformed into the context of new political and socio-economic ideas. At the same time, in the meaning of the national paradigm of the Slavic National Movement, the idea of its moderation or passive opposition actualized drastically. In general, the national paradigm was a specific mixture of political ideas. Political freedom – democracy, social and personal guarantees – took a somewhat secondary place, the struggle for national justice with its moral and cultural principles became dominant. On the eve of the 1848 revolution, western Slavs were involved in modernizing their national ideology. Although this process was an all-European phenomenon and large ethnic units were undergoing self-determination, the spiritual renaissance of the western Slavs had specific regional and ethnic characteristics, thus attracting the political attention of the governments of great empires – the Austrian and the Russian. For Russia, the biggest Slavonic country, the idea of the general Slavonic ethnic unity and the Pan-Slavistic ideology had scientific character and served as a factor of geopolitical interest. Gradually, the idea of Panslavism received a variety of interpretations - from Russophilism to state or tsarophilic Pan-Slavism, and during the «Spring of Nations» and democratic Pan-Slavism. In an attempt to oppose the popularization of political Panslavism, Western national ideologues were forced to look for alternative ways to integrate the centripetal interests of the Austrian Slavs, which was reflected in another supranational conception of Austro-Slavicism. ; Метою дослідження стала панідея зокрема і панславізм конкретно. Майже у всіх етнічно споріднених народів, що входили до складу великих мовних і релігійних спільнот, на певному історичному етапі виникають неоднозначні за формою і змістом панідеології – панславізм, пангерманізм, панамериканізм, панісламізм і такі наднаціональні інтеграційні ідеї, як австрославізм, ілліризм. Їх мета полягала в обґрунтуванні не тільки цивілізаційної, етнокультурної, історичної спільності, але в тому числі і політичної. З часом панідеї ставали не тільки джерелом для формування національної ідеології, але також слугували і підставою для появи полінаціональних держав і забезпечували існування ідеології великодержавності. З огляду на заявлену вище проблему, розглянемо панславізм, враховуючи специфіку взаємовідносин у трикутнику інтересів – західні слов'яни, німецькі й угорські національні інтереси на тлі еволюціонування ідеї панславізму в змісті російсько-слов'янських стосунків й імперської зовнішньої політики. Втім, дослідження наднаціональних ідеологій неможливе без з'ясування змісту типологічності і закономірність появи панідей і панрухів як досить типових явищ в контексті становлення й розвитку національних ідеологій в Центральній і Центрально-Східній Європі першої половини ХІХ ст. Відповідно, аналіз наявного матеріалу дозволяє констатувати, що в суспільно-політичній думці західного слов'янства на тлі національного відродження відбувався складний процес формування парадигми національного вибору. Не в останню чергу його зміст лежав у площині цивілізаційного вибору, що і стало однією з причин появи наднаціональних інтеграційних ідей. У процесі розвитку ідеї панславізму можна виділити кілька етапів її розвитку. Насамперед, фаза становлення концепції, початок XIX ст. У цей час для багатьох національних діячів ідея філологічного зближення слов'ян переросла в концепцію «культурного панславізму». На етапі активізації в 30-х – 40-х рр. ХІХ ст. культурно-національних прагнень західних слов'янських народів європейська політика Російської імперії була однією з причин політизації ідеї панславізму. Поступово ідея панславізму отримувала найрізноманітніші інтерпретації – від русофільства до державного або царофільського панславізму, а в період «Весни народів» і демократичного панславізму. Намагаючись протистояти популяризації політичного панславізму, західні національні ідеологи були змушені шукати альтернативні шляхи для інтеграції доцентрових інтересів австрійських слов'ян, що знайшло своє відображення в іншій наднаціональній концепції австрославізму.

The main problems of modern labour law ideology have been described and revealed ingiven scientific article, the meaning of this category for legal regulation of labour has beendeveloped ; У представленій науковій статті виявлено та окреслено основні проблемиідеології сучасного трудового права, розкрито значення цієї категорії для правовогорегулювання праці.

The article considers the place of an ideology of anarchism in the history of Ukrainian political thought, highlights the lack of attention of researchers in political science to the problem of Ukrainian anarchism. The Author defines the basic ideological position of some representatives of the Ukrainian anarchist (Doukhobors, Makhno movement) in the context of forming the civil society and local government in modern Ukraine ; В статье рассматривается место идеологии анархизма в истории политической мысли Украины, подчеркивается недостаточное внимание исследователей-политологов к проблеме украинского анархизма. Определяются основные идейные положения некоторых представителей украинского анархизма (духоборы, махновское движение) в контексте проблемы становления гражданского общества и местного самоуправления в современной Украине. ; У статті розглядається місце ідеології анархізму в історії політичної думки України, наголошується на недостатній увазі дослідників-політологів до проблеми українського анархізму. Визначаються основні ідейні положення деяких представників українського анархізму (духобори, махновський рух) у контексті проблеми становлення громадянського суспільства та місцевого самоврядування в сучасній Україні