In the qualification (bachelor's) work the aggressive essence of the policy of the state leadership of Russia against Ukraine and Georgia is investigated. The information support of the military conflict of the Russian Federation in Georgia is considered. The use of means and methods of information warfare in the Russian media in covering the conflict in Ukraine is analyzed. Also, defined methods of manipulating the Ukrainian media in the information war between Russia and Ukraine are identified. ; У кваліфікаційній (бакалаврській) роботі досліджено агресивну сутність політики державного керівництва Росії проти України та Грузії. Розглянуто інформаційний супровід військового конфлікту РФ в Грузії. Здійснено аналіз використання засобів та прийомів інформаційної війни у російський ЗМІ при висвітленні конфлікту в Україні. А також визначено методи маніпулювання українських ЗМІ в інформаційній війні між Росією та Україною.
The article analyses the place and role of military attaché staff in the system of military-technical cooperation of Ukraine with foreign countries. The organizational, legal and informational factors that hamper the development of military-technical cooperation as well as the defence-industrial complex are highlighted. The key reasons of ineffective performance of military attaché staff in this field are pointed out.The advantages of using the military attaché staff in the host country, concerning diplomatic means of political support of military-technical cooperation of Ukraine, are:the ability to operate directly in the host country;diplomatic privileges and immunities, as well as high social status;correlation between the typical functions of the diplomatic mission in collecting and disseminating information on the host country and needs of military and technical cooperation;actual proximity to subjects of military and technical cooperation.Ways of development of military-technical cooperation of Ukraine based on improvement of information and political support of military-technical cooperation by the military attaché staff are suggested.The urgent need for regulatory and institutional changes on the part of the central executive authorities in order to optimize the work of the military attaché staff is determined. For this purpose, it is necessary:to regulate the place, role, functions of the military attaché staff with regard to military-technical cooperation in legal documents that determine the status of attachés;to delegate the authority to the Defence Attaché to make independent decisions concerning information and presentation events in the country;to create a system for providing the military attachés with information support;to review the communication policy of military attaché staff and direct efforts to meet the modern requirements of public diplomacy, to form not only a positive image of the national armed forces but also the information support of marketing communications of the national enterprises of the defence industry. ; У статті проаналізовано місце та роль апарату військових аташе в системі військово-технічного співробітництва України з іноземними державами. Висвітлено організаційно-правові та інформаційні чинники, які стримують розвиток військово-технічного співробітництва та оборонно-промислового комплексу, а також зазначені ключові причини недостатньо ефективної діяльності апаратів військових аташе в цій сфері.Перевагами використання апарату військових аташе в країні перебування в системі дипломатичних засобів політичної підтримки військово-технічного співробітництва України є:можливість вести діяльність безпосередньо в країні перебування;наявність дипломатичних привілеїв та імунітетів, а також високого соціального статусу;кореляція між типовими функціями дипломатичного представництва щодо збору і поширення інформації про країну перебування та потребами у сфері військово-технічного співробітництва;об'єктивна наближеність до суб'єктів військово-технічного співробітництва.Запропоновано шляхи розвитку військово-технічного співробітництва шляхом удосконалення інформаційного супроводу та політичної підтримки цього співробітництва апаратами військових аташе.Визначена нагальна потреба нормативних та інституційних змін з боку центральних органів виконавчої влади з метою оптимізації роботи апаратів військових аташе. З цією метою необхідно: регламентувати місце, роль, функції апарату військових аташе у сфері військово-технічного співробітництва у нормативно-правових документах, які визначають статус аташату; делегувати Аташе з питань оборони повноваження щодо прийняття ним самостійних рішень відносно проведення в країні перебування інформаційно-презентаційних заходів;створити систему забезпечення апарату військових аташе інформаційно-довідковою базою;переглянути комунікативну політику в діяльності військових аташе і спрямувати зусилля на виконання ними сучасних вимог публічної дипломатії, на формування не лише позитивного іміджу збройних сил країни, але й інформаційної підтримки маркетингових комунікацій підприємств оборонно-промислового комплексу держави.
The article analyses the place and role of military attaché staff in the system of military-technical cooperation of Ukraine with foreign countries. The organizational, legal and informational factors that hamper the development of military-technical cooperation as well as the defence-industrial complex are highlighted. The key reasons of ineffective performance of military attaché staff in this field are pointed out.The advantages of using the military attaché staff in the host country, concerning diplomatic means of political support of military-technical cooperation of Ukraine, are:the ability to operate directly in the host country;diplomatic privileges and immunities, as well as high social status;correlation between the typical functions of the diplomatic mission in collecting and disseminating information on the host country and needs of military and technical cooperation;actual proximity to subjects of military and technical cooperation.Ways of development of military-technical cooperation of Ukraine based on improvement of information and political support of military-technical cooperation by the military attaché staff are suggested.The urgent need for regulatory and institutional changes on the part of the central executive authorities in order to optimize the work of the military attaché staff is determined. For this purpose, it is necessary:to regulate the place, role, functions of the military attaché staff with regard to military-technical cooperation in legal documents that determine the status of attachés;to delegate the authority to the Defence Attaché to make independent decisions concerning information and presentation events in the country;to create a system for providing the military attachés with information support;to review the communication policy of military attaché staff and direct efforts to meet the modern requirements of public diplomacy, to form not only a positive image of the national armed forces but also the information support of marketing communications of the national enterprises of the defence industry. ; У статті проаналізовано місце та роль апарату військових аташе в системі військово-технічного співробітництва України з іноземними державами. Висвітлено організаційно-правові та інформаційні чинники, які стримують розвиток військово-технічного співробітництва та оборонно-промислового комплексу, а також зазначені ключові причини недостатньо ефективної діяльності апаратів військових аташе в цій сфері.Перевагами використання апарату військових аташе в країні перебування в системі дипломатичних засобів політичної підтримки військово-технічного співробітництва України є:можливість вести діяльність безпосередньо в країні перебування;наявність дипломатичних привілеїв та імунітетів, а також високого соціального статусу;кореляція між типовими функціями дипломатичного представництва щодо збору і поширення інформації про країну перебування та потребами у сфері військово-технічного співробітництва;об'єктивна наближеність до суб'єктів військово-технічного співробітництва.Запропоновано шляхи розвитку військово-технічного співробітництва шляхом удосконалення інформаційного супроводу та політичної підтримки цього співробітництва апаратами військових аташе.Визначена нагальна потреба нормативних та інституційних змін з боку центральних органів виконавчої влади з метою оптимізації роботи апаратів військових аташе. З цією метою необхідно: регламентувати місце, роль, функції апарату військових аташе у сфері військово-технічного співробітництва у нормативно-правових документах, які визначають статус аташату; делегувати Аташе з питань оборони повноваження щодо прийняття ним самостійних рішень відносно проведення в країні перебування інформаційно-презентаційних заходів;створити систему забезпечення апарату військових аташе інформаційно-довідковою базою;переглянути комунікативну політику в діяльності військових аташе і спрямувати зусилля на виконання ними сучасних вимог публічної дипломатії, на формування не лише позитивного іміджу збройних сил країни, але й інформаційної підтримки маркетингових комунікацій підприємств оборонно-промислового комплексу держави.
Мета статті – розглянути сучасні маркетингові стратегії і технології, з'ясувати значення маркетингу в процесі популяризації культурного продукту. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, аналітичного) та міждисциплінарних (системного, критичного) методів, що дозволило дослідити маркетингову складову популяризації культурного продукту. Наукова новизна статті полягає у розкритті значення маркетингових стратегій, засобів маркетингових технологій та реклами, форм інноваційного маркетингу в системі популяризації культурного продукту. Висновки. Отже, комплекс сучасного маркетингу включає всі технології для активізації попиту на товари і послуги. Маркетингові заходи можуть бути ефективними лише з урахуванням специфіки культурних продуктів. Серед головних особливостей культурних продуктів можна виділити наступні: такий продукт може бути отриманий споживачем лише безпосередньо в момент надання послуги (для аудіовізуальних продуктів); він має наперед встановлений термін життя, що не впливає на його комерційний успіх; такий продукт не зберігається, що змінює характер конкуренції; досить часто культурні продукти є унікальними товарами або послугами, що потребує інноваційних маркетингових підходів. Маркетингова складова популяризації культурного продукту включає: планування і розробку, з урахуванням запитів цільових сегментів; формування каналів збуту; рекламний та інформаційний супровід; створення бренду культурного продукту; налагодження взаємовигідних відносин із партнерами; підтримку позитивного іміджу культурного продукту.
The purpose of the article. To open and to analyze the place of digital and internet technologies in the frames of informative support of political parties activity. The methodology of the research is based on using the general scientific methods (analysis, synthesis, generalizing, and a logical method), systemic, structural-functional, social-communicative, social-informative approaches. Applying these methods and approaches gives the possibility to define the place of digital and internet technologies in the informative support of political parties' activity. The scientific novelty of the research work is in the statement according to which the nearest perspective of accumulation and development of communicative and network potential of the internet technologies, allow to consider them as the factors of increasing the effectiveness of political parties' activity as the institute of the representation interests of social groups, as the powerful informative resource which is actively working on the party brand consolidation and is the real means of party informative policy realization. Conclusions. Analysis of the world tendencies gives the reason to confirm and predict that the next decade will be under the sign of the further change of Ukrainian political parties activity into the Internet in the period of electoral activity (during the election campaign) and also in the inter-election period. In the conditions of the Internet politicization and the politics internetization and mediatization the party ideologists and technologists are increasingly turning to tools in the course of providing their own information work, which includes modern digit and internet technologies: official websites, projects-satellites, special electoral internet projects, Internet – television, webinars, video hosting, electoral funding, technologies Big Data, volunteers recruiting tools, monitoring and projecting the electoral dynamics, viruses and incorrect (black) political internet technologies, etc. ; Мета роботи. Розкрити та проаналізувати місце цифрових й інтернет-технологій у межах інформаційного супроводу діяльності політичних партій. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, узагальнення та логічного методу), системного, структурно-функціонального, соціально-комунікативного та соціально-інформаційного підходів. Застосування названих методів й підходів дає змогу визначити місце цифрових й інтернет-технологій в інформаційному супроводі діяльності політичних партій. Наукова новизна роботи полягає у твердженні, згідно з яким, у найближчій перспективі акумуляція та розвиток комунікаційного та мережевого потенціалу інтернеттехнологій дозволить розглядати їх як фактор підвищення ефективності роботи політичних партій як інституту представництва інтересів соціальних груп, потужний інформаційний ресурс, що активно працює на зміцнення партійних брендів та є реальним засобом реалізації партійної інформаційної політики. Висновки. Аналіз світових тенденцій дає підстави стверджувати та прогнозувати, що найближче десятиліття відзначиться подальшим перенесенням активності українських політичних партій в інтернет, як в періоди електоральної активності (в ході виборчих кампаній), так і в період між виборами. В умовах політизації інтернету та інтернетизації й медіатизації політики ідеологи та технологи партій все частіше звертаються до інструментарію в ході забезпечення власної інформаційної роботи, до складу якого входять сучасні цифрові та інтернет-технології: офіційні інтернет-сайти та проектисупутники, спеціальні електоральні інтернет-проекти, інтернет-телебачення, вебінари, відеохостинги, електоральний фандайзинг, технології Big Data, інструменти рекрутингу волонтерів, моніторинг й проектування електоральної динаміки, вірусні та некоректні (або чорні) політичні інтернет-технології та ін.
The purpose of the article. To open and to analyze the place of digital and internet technologies in the frames of informative support of political parties activity. The methodology of the research is based on using the general scientific methods (analysis, synthesis, generalizing, and a logical method), systemic, structural-functional, social-communicative, social-informative approaches. Applying these methods and approaches gives the possibility to define the place of digital and internet technologies in the informative support of political parties' activity. The scientific novelty of the research work is in the statement according to which the nearest perspective of accumulation and development of communicative and network potential of the internet technologies, allow to consider them as the factors of increasing the effectiveness of political parties' activity as the institute of the representation interests of social groups, as the powerful informative resource which is actively working on the party brand consolidation and is the real means of party informative policy realization. Conclusions. Analysis of the world tendencies gives the reason to confirm and predict that the next decade will be under the sign of the further change of Ukrainian political parties activity into the Internet in the period of electoral activity (during the election campaign) and also in the inter-election period. In the conditions of the Internet politicization and the politics internetization and mediatization the party ideologists and technologists are increasingly turning to tools in the course of providing their own information work, which includes modern digit and internet technologies: official websites, projects-satellites, special electoral internet projects, Internet – television, webinars, video hosting, electoral funding, technologies Big Data, volunteers recruiting tools, monitoring and projecting the electoral dynamics, viruses and incorrect (black) political internet technologies, etc. ; Мета роботи. Розкрити та проаналізувати місце цифрових й інтернет-технологій у межах інформаційного супроводу діяльності політичних партій. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, узагальнення та логічного методу), системного, структурно-функціонального, соціально-комунікативного та соціально-інформаційного підходів. Застосування названих методів й підходів дає змогу визначити місце цифрових й інтернет-технологій в інформаційному супроводі діяльності політичних партій. Наукова новизна роботи полягає у твердженні, згідно з яким, у найближчій перспективі акумуляція та розвиток комунікаційного та мережевого потенціалу інтернеттехнологій дозволить розглядати їх як фактор підвищення ефективності роботи політичних партій як інституту представництва інтересів соціальних груп, потужний інформаційний ресурс, що активно працює на зміцнення партійних брендів та є реальним засобом реалізації партійної інформаційної політики. Висновки. Аналіз світових тенденцій дає підстави стверджувати та прогнозувати, що найближче десятиліття відзначиться подальшим перенесенням активності українських політичних партій в інтернет, як в періоди електоральної активності (в ході виборчих кампаній), так і в період між виборами. В умовах політизації інтернету та інтернетизації й медіатизації політики ідеологи та технологи партій все частіше звертаються до інструментарію в ході забезпечення власної інформаційної роботи, до складу якого входять сучасні цифрові та інтернет-технології: офіційні інтернет-сайти та проектисупутники, спеціальні електоральні інтернет-проекти, інтернет-телебачення, вебінари, відеохостинги, електоральний фандайзинг, технології Big Data, інструменти рекрутингу волонтерів, моніторинг й проектування електоральної динаміки, вірусні та некоректні (або чорні) політичні інтернет-технології та ін.
Визначено сутність категорії експортний потенціал та запропоновано визначення поняття «експортний потенціал харчової промисловості». Досліджено товарну і географічну структуру експорту продукції агропродовольчого комплексу і харчової промисловості України. Визначено рівень концентрації експорту харчової продукції для торгівлі з країнами Європейського Союзу. Проаналізовано динаміку внутрішньогалузевої торгівлі для торгівлі з країнами Європейського Союзу та за окремими товарними групами. Досліджено сучасний стан експортного потенціалу харчової промисловості та виявлено його загальні тенденції та внутрішні передумови. Визначено основні чинники, що стримують розвиток торгівлі аграрною та продукцією харчової промисловості на європейському ринку. Проаналізовано основні напрями державного впливу на підвищення рівня експортного потенціалу харчової промисловості України в умовах євроінтеграції, серед яких вдосконалення нормативно-правової бази з регулювання різних аспектів експортних операцій, активна діяльність держави із просування товарів вітчизняного аграрного експорту на зовнішні ринки, підвищення інституційної спроможності держави для підтримки українських експортерів, інформаційний супровід експортерів, методологічна підтримка експортної діяльності, організаційна та фінансова підтримка пріоритетних підгалузей харчової промисловості. Обґрунтовано вплив Експортного бренду України для просування українського експорту. ; The essence of the export potential category is investigated and the definition of "export potential of the food industry" is proposed. The structure of the export potential in the country is determined. The commodity structure of food industry export and the agro-food sector of Ukraine to the countries of the European Union was investigated. The geographic structure of export of the agro-food products complex and food industry of Ukraine is analyzed and the main four regions of the European Union, such as Asia, Africa and the CIS are defined. The level of food export concentration for trade with the countries of the European Union is defined using the Hirschman index, which reflects the degree of country readiness to resist the turmoil on foreign markets. The dynamics of intra-industry trade for trade with the European Union countries and by separate commodity groups is analyzed using the Grubel-Lloyd's index in order to substantiate the expediency of integration between trading partners. The present state of export potential of the food industry is investigated and its general tendencies and internal conditions are revealed. The main factors hindering the development of trade in agrarian and food products in the European market are determined. The main directions of the state influence on the increase of the export potential of the Ukrainian food industry in the conditions of European integration are analyzed, among which the improvement of the regulatory framework for the regulation of various aspects of export operations, the increasing activity of the state in promoting the goods of domestic agricultural exports to foreign markets, improving the institutional capacity of the state to support Ukrainian exporters, information support for exporters, methodological support for export activities, organizational and the financial support of the priority sub-sectors of the food industry based on the needs of the domestic market, as well as the trends in the growth of demand in the world food market. The influence of the Export brand of Ukraine to promote Ukrainian exports is substantiated.
A crucial role of financial market is determined by its system-forming position in the organization of market flows of resources, products, goods and services to consumers and the movement of cash flows in the opposite direction, serving the total capital of domestic market at all stages of social reproduction, production, distribution, exchange and consumption, which actualizes the positive impact of institutional regulation and identifies ways to further improve its functioning. Internal financial market combines and organizes a set of different types of financial resources concentrated at the disposal of the state, business entities, independent financial institutions and households in accordance with market rules. The need for institutional regulation is due to ensuring national priorities of socio-economic development and the interaction of the interests of market participants. The main regulators of financial market are the National Bank of Ukraine and the National Commission on Securities and Stock Market. The Ministry of Finance of Ukraine, the National Depository, the Accounting Chamber, and the State Property Fund also have some institutional levers of influence. Control over the functioning of financial market is provided by the Antimonopoly Committee and the State Financial Monitoring Service. The strategic priorities of financial market reforms include building market competitive environment in line with European Union standards in three areas such as ensuring the stability of a financial sector, building the institutional capacity of regulators, and protecting the rights of consumers and investors in the financial sector. Liberalization of currency regulation has allowed the operation of international investment funds. The stock market infrastructure is connected to the securities depository Clearstream, but there is a need to include in the system of automatic exchange of information on financial accounts. At the same time, tax evasion schemes are critically widespread, which can be considered as factors in the emergence of conditions of unfair competition. To combat abuse, Ukraine has joined the Plan to Develop Measures to Combat Tax Erosion and Profit Recovery (BEPS), but the implementation of regulatory tools for financial market recovery and automation of financial information exchange remains unsolved. The problems of financial literacy development, innovative technologies, distribution of virtual service channels, personalization of financial services, open banking, and cooperation with FinTech companies are still urgent, which requires regulators to take a proactive approach to regulating the relations of market participants. ; Проаналізовано можливості конкурентного зростання внутрішнього фінансового ринку, зокрема його властивості формувати фінансову систему держави, зменшувати ризикованість інвестицій, створювати прозорий інформаційний супровід. Відзначено, що завдання фінансового ринку полягають у мобілізації та перерозподілі фінансових ресурсів з подальшим їх перетворенням у фінансові активи. Виявлено системні проблеми фінансового ринку, зокрема значну частку проблемних кредитів у банківській системі, недостатність власного та регулятивного капіталу банків, відсутність первинних публічних розміщень акцій українських компаній на місцевих і закордонних біржах, недосконалість українського фондового ринку. Визначено, що необхідність інституційного регулювання зумовлюється забезпеченням загальнонаціональних пріоритетів соціально-економічного розвитку та взаємовпливом інтересів учасників ринку. Окреслено стратегічні пріоритети реформування ринку, а саме розбудову конкурентоспроможного ринкового середовища відповідно до стандартів Європейського Союзу. Виявлено стратегічні цілі реформування: стабільність фінансового сектору, інституційна спроможність регуляторів, захист прав споживачів та інвесторів. Виявлено позитивні наслідки реформування для споживачів ринку: зростання коштів бізнесу, приріст вкладів фізичних осіб, страхових платежів, операцій чинникингу, договорів лізингу, споживчого кредитування внаслідок пом'якшення монетарної політики і зниження облікової ставки. Причиною вразливості фінансового ринку визначено функціональні прогалини податкової системи України, якими зумовлюється недовиконання планових надходжень до бюджету, використання схем мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від податків. Виявлено, що інноваційні підходи до державного нагляду банківських установ дали змогу посилити вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, запровадити систему оцінювання банків за європейською методологією і ризик-орієнтований підхід до банківського нагляду. Реформування потребують процедури використання електронних платіжних засобів, розвиток інфраструктури ринку, запровадження інноваційних технологій, поширення віртуальних каналів обслуговування, персоніфікація фінансових послуг, розвиток відкритого банкінгу, співробітництво з FinTech-компаніями, розвиток фінансової грамотності.
For its restoration and functioning in the western regions of Ukraine, Stalin's regime used various means of ideological-propaganda «processing» of the population. In contemporary conditions of Ukraine, which suffers a military-political aggression and powerful information war from the Russian Federation, it is important to analyze the mechanisms of distribution of antinational and antistate propaganda in the historical plane within the borders of concrete regions in order to develop effective ways of its counteraction.The period of the restoration of the Soviet system in this territory embraces 1944 – 1945. The local authorities considered to restore the party's activity and state structures as their priority, in order to organize a large-scale political work and to intensify ideological pressure in all spheres of life. The information and propaganda storm should, first of all, prove the impossibility of any successful resistance to the regime, discredit liberation movement, and «to tear off the majority of the population from the influence of the Ukrainian and German nationalists».The cadres from other regions of Ukraine and the USSR were to become the system's support in «the region infected with nationalism» and to carry «the communistic ideology into the masses». Important ideological-propaganda tasks had to be carried out by the party, Komsomol, and trade-union organization which were created at all the enterprises and establishments of Drohobych region. Communists and Komsomol members, as the most conscious citizens, should carry the basic burden of social-political and public-organizational works. For preparation and retraining of cadres for ideological-propaganda work at the republican and regional levels, a system of party educational institutions started to be formed. The press and radio provided the system's information support. The theatre, cinema, and radio also had to become important ideological tools.Carrying out the educational policy of the party, state education structures created conditions of obligatory attendance of all children and teenagers, boys and girls, and could from early age absorb communist ideas. It was realized in various ways, like adopting the law on education for all, accurately outlined and sustained in the spirit of communist moral curriculums, constant expansion of the network of teaching and educational establishments, attraction of children and studying youth to the pioneer and Komsomol organizations, various actions of out-of-class influence on pupils.It is proved that for restoration of a totalitarian regime in the western regions of Ukraine, suppressing of the national-liberation movement, destruction of the Ukrainian national idea and traditions, the Soviet system applied all possible means. A great attention was drawn to propaganda-ideological methods. A whole branched system of ideological-propaganda influence in all strata and groups of the population, including universities, was created. Mass media, evident propaganda, education, culture, attributes of the Soviet way of life were the tools of the Soviet propaganda. However, considering small efficiency of ideological influences on the population of Drohobych region, forceful methods became dominating in overcoming of the resistance to the Soviet regime. ; Сталінський режим для свого відновлення та функціонування в західних областях України використовував різноманітні засоби ідеологічно-пропагандистської «обробки» населення. В умовах, коли наша держава зазнала військово-політичної агресії з боку Російськлої Федерації, потужної інформаційної війни, важливо проаналізувати механізми поширення антинаціональної і антидержавницької пропаганди в історичному розрізі у межах конкретних регіонів, щоб виробити ефективні шляхи її протидії.Метою статті є висвітлення змісту та заходів ідеологічно-пропагандистської політики радянської системи в західних областях України у процесі відновлення радянського режиму в краї на основі матеріалів Дрогобицької області.1944 – 1945 роки це період відновлення радянської системи в краї. Першочерговими завданнями влади на місцях було відновити діяльність партійних й державних органів, які мали проводити широкомасштабну політичну роботу, розгорнути ідеологічний наступ на всі сфери життя. Інформаційно-пропагандистський штурм мав насамперед довести неможливість успішного спротиву режимові, дискредитувати визвольний рух, «відірвати основну масу населення з-під впливу українських-німецьких націоналістів».Політична недовіра до місцевих була однією з причин того, що керівні органи формувалися винятково з присланих кадрів, які вводилися до номенклатури області. Приїжджі з інших регіонів України та СРСР мали стати опорою системи в «зараженому націоналізмом регіоні», нести в «маси» комуністичну ідеологію. Виконувати важливі ідеологічно-пропагандистські завданння мали партійні, комсомольські, профспілкові організації, які створювалися на всіх підприємствах і установах Дрогобицької області. Комуністи та комсомольці, як найбільш свідомі, мали нести основний тягар суспільно-політичної та громадсько-організаційної роботи на місцях, здійснювати ідеологічну обробку населення з ключових для влади питань. Для підготовки та перепідготовки кадрів для ідеологічно-пропагандистської роботи на рівні республіки і областей почала формуватися система партійних освітніх закладів. Основні функції управління агітацією і пропагандою мав відділ пропаганди та агітації при ЦК КП(б)У, а також відповідні структурні підрозділи у компартійних комітетах різних рівнів. Для масового ідеологічного впливу на населення була розроблена ціла система суспільно-політичних заходів. Найбільш поширеною їх формою були лекції. Систематично проводилися мітинги, збори, наради, семінари, бесіди. Основним завданням ідеологічно-пропагандистської політики радянської влади було охопити максимально усі групи тодішнього населення. Особливе значення для партійно-радянського керівництва мала робота серед інтелігенції. Жінок, молоді.Пропагування комуністичних ідей, забезпечення підтримки політики радянської влади в регіоні, організації ідеологічно-політичної боротьби проти ОУН і УПА здійснювали центральні та місцеві засоби масової інформації. Преса, радіо забезпечували інформаційний супровід системи. Важливими ідеологічними інструментами мали стати кіно, театр, радіо.Здійснюючи освітньо-виховну політику партії, державні органи освіти створювали умови для того, щоб усі діти, підлітки, юнаки і дівчата відвідували школу, а отже, щоб усі вони з раннього віку проймалися партійно-комуністичними ідеями. Це реалізовувалося різноманітними шляхами: впровадженням закону про всеобуч, чітко окресленими і витриманими в дусі комуністичної ідейності навчальними програмами, постійним розширенням мережі навчально-виховних закладів, залученням дітей та учнівської молоді до піонерських і комсомольських організацій, різноманітними заходами позакласного впливу на учнів.Доведено, що для відновлення тоталітарного режиму в західних областях України, подолання національно-визвольного руху, знищення української національної ідеї, національних традицій, радянська система застосовувала усі можливі чинники. Велика увага приділялася пропагандистсько-ідеологічним методам. Була створена розгалужена система ідеологічно-пропагандистського впливу у на всі верстви та групи населення. Інструментами радянської пропаганди були засоби масової інформації, наочна агітація, освіта, культура, атрибути радянського способу життя. З огляду на малу ефективність ідеологічних впливів на населення Дрогобицької області, насильницькі методи стали панівними у подоланні спротиву радянському режимові.
For its restoration and functioning in the western regions of Ukraine, Stalin's regime used various means of ideological-propaganda «processing» of the population. In contemporary conditions of Ukraine, which suffers a military-political aggression and powerful information war from the Russian Federation, it is important to analyze the mechanisms of distribution of antinational and antistate propaganda in the historical plane within the borders of concrete regions in order to develop effective ways of its counteraction.The period of the restoration of the Soviet system in this territory embraces 1944 – 1945. The local authorities considered to restore the party's activity and state structures as their priority, in order to organize a large-scale political work and to intensify ideological pressure in all spheres of life. The information and propaganda storm should, first of all, prove the impossibility of any successful resistance to the regime, discredit liberation movement, and «to tear off the majority of the population from the influence of the Ukrainian and German nationalists».The cadres from other regions of Ukraine and the USSR were to become the system's support in «the region infected with nationalism» and to carry «the communistic ideology into the masses». Important ideological-propaganda tasks had to be carried out by the party, Komsomol, and trade-union organization which were created at all the enterprises and establishments of Drohobych region. Communists and Komsomol members, as the most conscious citizens, should carry the basic burden of social-political and public-organizational works. For preparation and retraining of cadres for ideological-propaganda work at the republican and regional levels, a system of party educational institutions started to be formed. The press and radio provided the system's information support. The theatre, cinema, and radio also had to become important ideological tools.Carrying out the educational policy of the party, state education structures created conditions of obligatory attendance of all children and teenagers, boys and girls, and could from early age absorb communist ideas. It was realized in various ways, like adopting the law on education for all, accurately outlined and sustained in the spirit of communist moral curriculums, constant expansion of the network of teaching and educational establishments, attraction of children and studying youth to the pioneer and Komsomol organizations, various actions of out-of-class influence on pupils.It is proved that for restoration of a totalitarian regime in the western regions of Ukraine, suppressing of the national-liberation movement, destruction of the Ukrainian national idea and traditions, the Soviet system applied all possible means. A great attention was drawn to propaganda-ideological methods. A whole branched system of ideological-propaganda influence in all strata and groups of the population, including universities, was created. Mass media, evident propaganda, education, culture, attributes of the Soviet way of life were the tools of the Soviet propaganda. However, considering small efficiency of ideological influences on the population of Drohobych region, forceful methods became dominating in overcoming of the resistance to the Soviet regime. ; Сталінський режим для свого відновлення та функціонування в західних областях України використовував різноманітні засоби ідеологічно-пропагандистської «обробки» населення. В умовах, коли наша держава зазнала військово-політичної агресії з боку Російськлої Федерації, потужної інформаційної війни, важливо проаналізувати механізми поширення антинаціональної і антидержавницької пропаганди в історичному розрізі у межах конкретних регіонів, щоб виробити ефективні шляхи її протидії.Метою статті є висвітлення змісту та заходів ідеологічно-пропагандистської політики радянської системи в західних областях України у процесі відновлення радянського режиму в краї на основі матеріалів Дрогобицької області.1944 – 1945 роки це період відновлення радянської системи в краї. Першочерговими завданнями влади на місцях було відновити діяльність партійних й державних органів, які мали проводити широкомасштабну політичну роботу, розгорнути ідеологічний наступ на всі сфери життя. Інформаційно-пропагандистський штурм мав насамперед довести неможливість успішного спротиву режимові, дискредитувати визвольний рух, «відірвати основну масу населення з-під впливу українських-німецьких націоналістів».Політична недовіра до місцевих була однією з причин того, що керівні органи формувалися винятково з присланих кадрів, які вводилися до номенклатури області. Приїжджі з інших регіонів України та СРСР мали стати опорою системи в «зараженому націоналізмом регіоні», нести в «маси» комуністичну ідеологію. Виконувати важливі ідеологічно-пропагандистські завданння мали партійні, комсомольські, профспілкові організації, які створювалися на всіх підприємствах і установах Дрогобицької області. Комуністи та комсомольці, як найбільш свідомі, мали нести основний тягар суспільно-політичної та громадсько-організаційної роботи на місцях, здійснювати ідеологічну обробку населення з ключових для влади питань. Для підготовки та перепідготовки кадрів для ідеологічно-пропагандистської роботи на рівні республіки і областей почала формуватися система партійних освітніх закладів. Основні функції управління агітацією і пропагандою мав відділ пропаганди та агітації при ЦК КП(б)У, а також відповідні структурні підрозділи у компартійних комітетах різних рівнів. Для масового ідеологічного впливу на населення була розроблена ціла система суспільно-політичних заходів. Найбільш поширеною їх формою були лекції. Систематично проводилися мітинги, збори, наради, семінари, бесіди. Основним завданням ідеологічно-пропагандистської політики радянської влади було охопити максимально усі групи тодішнього населення. Особливе значення для партійно-радянського керівництва мала робота серед інтелігенції. Жінок, молоді.Пропагування комуністичних ідей, забезпечення підтримки політики радянської влади в регіоні, організації ідеологічно-політичної боротьби проти ОУН і УПА здійснювали центральні та місцеві засоби масової інформації. Преса, радіо забезпечували інформаційний супровід системи. Важливими ідеологічними інструментами мали стати кіно, театр, радіо.Здійснюючи освітньо-виховну політику партії, державні органи освіти створювали умови для того, щоб усі діти, підлітки, юнаки і дівчата відвідували школу, а отже, щоб усі вони з раннього віку проймалися партійно-комуністичними ідеями. Це реалізовувалося різноманітними шляхами: впровадженням закону про всеобуч, чітко окресленими і витриманими в дусі комуністичної ідейності навчальними програмами, постійним розширенням мережі навчально-виховних закладів, залученням дітей та учнівської молоді до піонерських і комсомольських організацій, різноманітними заходами позакласного впливу на учнів.Доведено, що для відновлення тоталітарного режиму в західних областях України, подолання національно-визвольного руху, знищення української національної ідеї, національних традицій, радянська система застосовувала усі можливі чинники. Велика увага приділялася пропагандистсько-ідеологічним методам. Була створена розгалужена система ідеологічно-пропагандистського впливу у на всі верстви та групи населення. Інструментами радянської пропаганди були засоби масової інформації, наочна агітація, освіта, культура, атрибути радянського способу життя. З огляду на малу ефективність ідеологічних впливів на населення Дрогобицької області, насильницькі методи стали панівними у подоланні спротиву радянському режимові.
The article substantiates the essence of international mechanisms of counteraction to propaganda of war. Defines the following groups: legal mechanisms that are embodied in the norms of international legal acts and are of universal importance for the international community, which adopts and ratifies such acts in national legislation; organizational mechanisms are formed in the form of various types of interaction of subjects of international law in the field of counteraction to propaganda of war, in particular in the form of various strategic programs of the UN, conferences and other models of mutual relations of subjects of international law; institutional mechanisms that are implemented in the specific activities of individual UN agencies, regions and other organizations aimed at countering propaganda of war, or which emphasize that this is one of their activities, including the UN International Court of Justice, the International Criminal Court, etc. The author notes that the legal consolidation of any mechanisms, measures, means of international legal responsibility or measures to counter propaganda of war must be accompanied by appropriate support at the level of national legislation. the effectiveness of international law prosecution alone will be insufficient without the existence of legal grounds for the application to a person who has committed a crime in the form of propaganda of war, measures of state coercion within the framework of criminal prosecution and prosecution. Only this will characterize the effectiveness of the system of counteraction to such crimes. The author states the fact that war propaganda is becoming a stable tool for information and hybrid warfare, and therefore it is advisable to conduct a preliminary analysis and legal modeling of the search for new effective mechanisms of criminal prosecution for this crime, even with the possibility of its generic diversification and separation of new crimes for example, "information terrorism"; "Cyberterrorism" "information war". The author conducts the detailed analysis that the introduction of the ISO/IEC 27032 standard will significantly increase the monitoring, analytical and supervisory capabilities of domestic law enforcement agencies in the field of counteraction and criminal prosecution for war crimes. It is determined that the main value of Resolution of the EU Parliament of 23.11.2016 is that it enshrines at the European level the following important aspects of the implementation of anti-war propaganda policies to be applied in Ukraine. The necessity of increasing the intensity of interdepartmental cooperation and its consolidation at the level of the Strategy of cooperation between Ukraine and the EU in the field of counteracting war propaganda is substantiated. In particular, it is advisable to expand cooperation with the following institutions: East Strat Com Task Force, The European Center of Excellence for Countering Hybrid Threats; The NATO Strategic Communications Center of Excellence. ; У науковій статті обґрунтовано значення міжнародних механізмів протидії пропаганді війни. Визначено правові механізми, які втілюються в нормах міжнародно-правових актів та мають загальнообов'язкове значення для міжнародної спільноти, яка приймає та ратифікує такі акти в національних законодавствах; організаційні механізми формуються у вигляді різних форм взаємодії суб'єктів міжнародного права у сфері протидії пропаганди війни, зокрема у вигляді різноманітних стратегічних програм ООН, конференцій та інших моделей відносин суб'єктів міжнародного права; інституційні механізми, які реалізуються в конкретній діяльності окремих структурних підрозділів ООН, регіоналах та інших організаціях, метою яких є протистояння пропаганді війни, або які наголошують на тому, що це є одним із напрямів їх діяльності, зокрема Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд тощо. Автор зазначає, що правове закріплення будь-яких механізмів, заходів, засобів міжнародно-правової відповідальності чи заходів протидії пропаганді війни обов'язково повинно мати відповідний супровід на рівні національного законодавства. Ефективність лише міжнародно-правового переслідування буде недостатньою без наявності легальних підстав застосування до особи, яка скоїла злочин у вигляді пропаганди війни, заходів державного примусу в межах кримінального переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності. Лише це характеризуватиме ефективність системи протидії таким злочинам. Автор констатує той факт, що пропаганда війни перетворюється на стійкий інструмент ведення інформаційної та гібридної війни, а тому доцільно проводити упереджуючий аналіз та правове моделювання пошуку нових ефективних механізмів кримінального переслідування за вказаний вид злочину, навіть із можливістю його родової диверсифікації та виокремлення нових складів злочину, наприклад, «інформаційний тероризм»; «кібертеро-ризм»» «інформаційна війна». У статті проаналізовано, що запровадження стандарту ISO/IEC 27032 суттєво підвищить моніторингові, аналітичні та наглядові можливості вітчизняних правоохоронних органів у сфері протидії та кримінального переслідування за скоєння злочинів із пропаганди війни. Визначено, що основна цінність Резолюції Парламенту ЄС від 23.11.2016 року в тому, що вона закріплює на загальноєвропейському рівні наступні важливі аспекти реалізації політики із протидії пропаганди війни, які повинні застосовуватись в Україні. Обґрунтовано необхідність підвищення інтенсивності міжвідомчої співпраці та її закріплення на рівні Стратегії взаємодії України та ЄС у сфері протидії пропаганди війни. Зокрема доцільно розширити співпрацю з такими інституціями: East Strat Com Task Force, The European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats; The NATO Strategic Communications Centre of Excellence
