The study analyzes the development of Soviet family law from 1917 to 1937. The study followed the principles of historicism, scientific objectivity and systematicity. The family law of 1917–1937 represents the policy of the Soviet authorities in relation to the institution of the family, which during the period under review went from complete democratization to clear regulation. It manifested itself in a dramatic decrease in the rights of citizens to intimacy and freedom of action, as a member of society and as a subject of family relationships. The implementation of the principles of Soviet family law has led to the transformation of the traditional matrimonial pattern of behavior and the formation of the Soviet matrimonial pattern of behavior and ritual, which still remain relevant. ; У дослідженні проаналізовано розвиток радянського сімейного законодавства 1917–1937 рр. Методологія дослідження ґрунтується на комплексі загальнонаукових методів логічного аналізу, синтезу, порівняння, проблемно-хронологічному, історико-типологічному методах пізнання історичних наук. При дослідженні було дотримано принципів історизму, наукової об'єктивності та системності. Сімейне законодавство 1917–1937 рр. репрезентує політику радянської влади по відношенню до інституту сім'ї, яка протягом досліджуваного періоду пройшла шлях від повної демократизації до чіткої регламентації. Проявилася у кардинальному зменшенні прав громадян на інтимність та свободу дій, як члена суспільства та як суб'єкта родинних взаємин. Реалізація принципів радянського сімейного законодавства призвела до трансформації традиційної шлюбної моделі поведінки та формування радянської шлюбної моделі поведінки й обрядовості, які до цього часу залишаються актуальними.
Дана стаття присвячена огляду головних причин та рушійних сил формування українських збройних формацій для боротьби проти більшовицької навали в 1917 році на території Сумщини.Дана робота є актуальною завдяки введенню в науковий обіг неопублікованих архівних документів, які переконливо свідчать про національний характер українського антибільшовицького руху.Після прийняття 7 листопада 1917 року Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу, яким було задекларовано створення та автономію УНР, селяни Сумщини підтримали Центральну Раду, вважаючи себе громадянами новоствореної держави/Також позитивно до Української Центральної Ради поставилися і військові, що були розквартировані на території Сумщини.Подібне ставлення до Центральної Ради було домінуючим серед усього українського населення Сумщини, про що свідчать архівні документи.Взагалі, українізація позитивно впливала на військову дисципліну, адже тепер вояки знаходилися на власній землі і мали боронити рідну країну.Більше того, із появою на карті нової геополітичної формації – УНР, виникає доконечна потреба у створенні власної армії.Центральна Рада, яка складалася переважно із соціалістів, вважала недоцільним створення власної армії. Така політична короткозорість зіграла свою негативну роль під час війни проти більшовицьких військ уже наприкінці 1917 року.Формування власних військових сил та збройних формувань відбувалося «знизу», тобто завдяки енергії та бажанням простого народу, який об'єднувався в загони Вільного Козацтва, що спочатку виконували міліційні функції, а потім – у 1919 році – І пол. 20х років стали основою повстанського руху. Також українська армія поповнилася українізованими частинами колишньої царської армії.Створення українських добровільних загонів йшло по всій території Сумщини – на Глухівщині, Шостківщині, Роменщині, Лебединщині.Можна відзначити, що 1917 рік став переломним для становлення Української держави, а більшовицька агресія 9 грудня 1917 року – каталізатором, завдяки якому почала формуватись українська самосвідомість селянського населення. ; Дана стаття присвячена огляду головних причин та рушійних сил формування українських збройних формацій для боротьби проти більшовицької навали в 1917 році на території Сумщини.Дана робота є актуальною завдяки введенню в науковий обіг неопублікованих архівних документів, які переконливо свідчать про національний характер українського антибільшовицького руху.Після прийняття 7 листопада 1917 року Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу, яким було задекларовано створення та автономію УНР, селяни Сумщини підтримали Центральну Раду, вважаючи себе громадянами новоствореної держави/Також позитивно до Української Центральної Ради поставилися і військові, що були розквартировані на території Сумщини.Подібне ставлення до Центральної Ради було домінуючим серед усього українського населення Сумщини, про що свідчать архівні документи.Взагалі, українізація позитивно впливала на військову дисципліну, адже тепер вояки знаходилися на власній землі і мали боронити рідну країну.Більше того, із появою на карті нової геополітичної формації – УНР, виникає доконечна потреба у створенні власної армії.Центральна Рада, яка складалася переважно із соціалістів, вважала недоцільним створення власної армії. Така політична короткозорість зіграла свою негативну роль під час війни проти більшовицьких військ уже наприкінці 1917 року.Формування власних військових сил та збройних формувань відбувалося «знизу», тобто завдяки енергії та бажанням простого народу, який об'єднувався в загони Вільного Козацтва, що спочатку виконували міліційні функції, а потім – у 1919 році – І пол. 20х років стали основою повстанського руху. Також українська армія поповнилася українізованими частинами колишньої царської армії.Створення українських добровільних загонів йшло по всій території Сумщини – на Глухівщині, Шостківщині, Роменщині, Лебединщині.Можна відзначити, що 1917 рік став переломним для становлення Української держави, а більшовицька агресія 9 грудня 1917 року – каталізатором, завдяки якому почала формуватись українська самосвідомість селянського населення. ; This article provides an overview of the main causes and driving forces behind the formation of the Ukrainian military formations to fight against the Bolshevik invasion in 1917 in the Sumy region.This work is relevant due to the introduction of the scientific use of unpublished archival documents that strongly suggest the national character of Ukrainian antiBolshevik movement.After taking 7 November 1917 Ukrainian Central Rada Universal III who was declared the creation and autonomy UPR farmers Sumy, supported by the Central Council , considering themselves citizens of the newly formed state. Also positively to the Ukrainian Central Rada treated and military who were stationed in the Sumy region. This attitude to the Central Council was dominant among all Ukrainian population Sumy, evidence of archival documents. Generally, ukrainization positive effect on military discipline , because now the soldiers were on their own land and had to defend the homeland. Moreover, with the emergence of a new geopolitical map formation UNR , there urgently need to create their own army.Central Council, which consisted mostly of socialists considered it inappropriate to establish their own army. This political shortsightedness played a negative role in the war against Bolshevik forces in late 1917.Forming their own armed forces and armed groups took place «below», because of the energy and the desire of ordinary people who united the ranks of the Free Cossacks , originally performed militias function, and then in 1919 20s were the basis of the insurgency. Also enriched Ukrainian army of the former imperial army.Create Ukrainian voluntary groups went across the Sumy region in Gluhovschina, Shostkivschyna , Romenshchyna, Lebedynschyna .It may be noted that 1917 was a turning point for the Ukrainian state and Bolshevik's aggression December 9, 1917 the catalyst through which began forming self Ukrainian peasant population.
Summary. Purpose of the research – to describe villagers' uprisings against feudal lords in Kamianka and the surrounding villages and towns of Kamianka county, Chyhyryn district, Kyiv region in 1917. Methodology – the research is based on historic principles, objectivity and the dialectic connection of processes in the society, usage of which enabled rethinking of those events and important conclusions. Particularly, when preparing this work we used comparative-historic method which allowed us to follow and compare historic events with certain historic conditions and stages of their development; logical, retrospective and statistical research methods allowed to perform an analysis of historic processes at the ending stage of their development and to make conclusions according to their results. Scientific novelty – the research depicts previously unknown facts and events of Kamianka 1917 history that previously were not available for researchers and historians. It is related to the appearance of a new unique epistolary source in the Kamianka reserve funds – «Marianna Davydova's diary». The diary's author was married to the last owner of the town: Lev Oleksiyovych Davydov. This source was gifted to the funds by Marianna's great grandchildren, Richard Vice and Roksana Vagner – the US citizens who visited Kamianka in 2011. Conclusions – revolutionary wave and related robberies in Kamianka were caused by governmental chaos – the result of the breakdown of the Russian Empire and populist propaganda of different socialist parties that saw the owners as the biggest threat for proletarian people. Expansion of anti-feudal movements in 1917 resulted in examples of improper conduct which led to many innocent victims. The Davydov family, Kamianka owners, fled the town due to the revolutionary conflicts and never came back. ; Анотація. У дослідженні висвітлено витоки і початок революційних подій в Україні 1917–1921 рр., описано систему владних розгалужень стартового етапу революції, охарактеризовано хронологію виступів селянських мас проти об'єктів поміщицької власності Кам'янської волості у 1917 р. Мета дослідження – охарактеризувати селянські виступи проти поміщиків у с. Кам'янка та навколишніх населених пунктах Кам'янської волості Чигиринського повіту, Київської губернії упродовж 1917 р. Методологія основою дослідження є принципи історизму, об'єктивності та діалектичного взаємозв'язку процесів і явищ у суспільстві, застосування яких дало можливість переосмислити тогочасні події та дійти до важливих узагальнень. Зокрема, при написанні роботи використовувався порівняльно-історичний метод, що уможливив простежити і порівняти історичні явища у відповідних конкретно-історичних умовах і стадіях їхнього розвитку; логічний, ретроспективний та статистичний – послужили для аналізу історичних процесів у кінцевій стадії їх розвитку, формулювання висновків за їх наслідками. Наукова новизна. У дослідженні вперше висвітлені окремі факти та події з історії Кам'янки 1917 р., які раніше не були доступні для науковців та істориків. Це пов'язано із появою у фондах Кам'янського заповідника унікального епістолярного джерела – «Щоденника Маріанни Давидової». Авторка цього щоденника була дружиною останнього власника містечка – Льва Олексійовича Давидова. Означене джерело потрапило до фондів як дар від правнуків Маріанни – Річарда Вайса та Роксани Вагнер – мешканців США, які відвідали Кам'янку у 2011 р. Висновки – революційна хвиля та пов'язані з нею грабунки і розбої в Кам'янці викликані владним хаосом в результаті розпаду Російської імперії та популістськими закликами різних соціалістичних течій, які вбачали у власниках найбільшу загрозу пролетарському люду. Масовість антипоміщицьких рухів протягом 1917 р. зростала, що і призвело до різного роду безчинств, у результаті чого постраждали і багато невинних. Власники Кам'янського маєтку – родина Давидових – через революційні протистояння покинули містечко та більше ніколи вже сюди не повернулися.
Summary. Purpose of the research – to describe villagers' uprisings against feudal lords in Kamianka and the surrounding villages and towns of Kamianka county, Chyhyryn district, Kyiv region in 1917. Methodology – the research is based on historic principles, objectivity and the dialectic connection of processes in the society, usage of which enabled rethinking of those events and important conclusions. Particularly, when preparing this work we used comparative-historic method which allowed us to follow and compare historic events with certain historic conditions and stages of their development; logical, retrospective and statistical research methods allowed to perform an analysis of historic processes at the ending stage of their development and to make conclusions according to their results. Scientific novelty – the research depicts previously unknown facts and events of Kamianka 1917 history that previously were not available for researchers and historians. It is related to the appearance of a new unique epistolary source in the Kamianka reserve funds – «Marianna Davydova's diary». The diary's author was married to the last owner of the town: Lev Oleksiyovych Davydov. This source was gifted to the funds by Marianna's great grandchildren, Richard Vice and Roksana Vagner – the US citizens who visited Kamianka in 2011. Conclusions – revolutionary wave and related robberies in Kamianka were caused by governmental chaos – the result of the breakdown of the Russian Empire and populist propaganda of different socialist parties that saw the owners as the biggest threat for proletarian people. Expansion of anti-feudal movements in 1917 resulted in examples of improper conduct which led to many innocent victims. The Davydov family, Kamianka owners, fled the town due to the revolutionary conflicts and never came back. ; Анотація. У дослідженні висвітлено витоки і початок революційних подій в Україні 1917–1921 рр., описано систему владних розгалужень стартового етапу революції, охарактеризовано хронологію виступів селянських мас проти об'єктів поміщицької власності Кам'янської волості у 1917 р. Мета дослідження – охарактеризувати селянські виступи проти поміщиків у с. Кам'янка та навколишніх населених пунктах Кам'янської волості Чигиринського повіту, Київської губернії упродовж 1917 р. Методологія основою дослідження є принципи історизму, об'єктивності та діалектичного взаємозв'язку процесів і явищ у суспільстві, застосування яких дало можливість переосмислити тогочасні події та дійти до важливих узагальнень. Зокрема, при написанні роботи використовувався порівняльно-історичний метод, що уможливив простежити і порівняти історичні явища у відповідних конкретно-історичних умовах і стадіях їхнього розвитку; логічний, ретроспективний та статистичний – послужили для аналізу історичних процесів у кінцевій стадії їх розвитку, формулювання висновків за їх наслідками. Наукова новизна. У дослідженні вперше висвітлені окремі факти та події з історії Кам'янки 1917 р., які раніше не були доступні для науковців та істориків. Це пов'язано із появою у фондах Кам'янського заповідника унікального епістолярного джерела – «Щоденника Маріанни Давидової». Авторка цього щоденника була дружиною останнього власника містечка – Льва Олексійовича Давидова. Означене джерело потрапило до фондів як дар від правнуків Маріанни – Річарда Вайса та Роксани Вагнер – мешканців США, які відвідали Кам'янку у 2011 р. Висновки – революційна хвиля та пов'язані з нею грабунки і розбої в Кам'янці викликані владним хаосом в результаті розпаду Російської імперії та популістськими закликами різних соціалістичних течій, які вбачали у власниках найбільшу загрозу пролетарському люду. Масовість антипоміщицьких рухів протягом 1917 р. зростала, що і призвело до різного роду безчинств, у результаті чого постраждали і багато невинних. Власники Кам'янського маєтку – родина Давидових – через революційні протистояння покинули містечко та більше ніколи вже сюди не повернулися.
The purpose of the article is to detail V. Modzalevskyi's work concerning protection of Chernihiv museums during July-November 1917, based on his written requests addressed to the city administration. The research methods conform to the stated purpose. They are based on the principle of historicism and objectivity. There are general scientific (analysis, induction) and special-historical (historical-comparative, historical-systemic, historical-genetic) methods. The scientific novelty is that for the first time the interaction between the City Government and V. Modzalevskyi, the Provincial Commissar for the Protection of Art Monuments and Antiquities concerning the preservation of artifacts concentrated in museums and cathedrals of Chernihiv at the time was studied. Based on the processed materials, we can draw the following conclusions. The revolutionary events in 1917 allowed peoples of imperial Russia to hope for a quickly solution to a number of persistent problems in all life spheres of the state and society. Ukrainians set out to restore their statehood by creating a representative body, the Central Rada, which was transformed in April 1917 into a revolutionary parliament that led the national movement in the Dnieper region. Among its active participants were individuals who, despite the war and the deep socio-economic crisis, were aware of the importance of cultural and spiritual heritage for the process of restoring Ukrainian statehood, strengthening ethnic self-identification. One of them is Vadym Modzalevskyi, the Chernihiv Provincial Commissar for the Protection of Art Monuments and Antiquities, and the head of the Committee for the Protection of Art Monuments and Antiquities. Thanks to him, monument protection measures were initiated to preserve the antiquities of the Chernihiv United Historical Museum and the scientific archival commission, the Museum of Ukrainian Antiquities named after V.V. Tarnovskyi, the diocesan ancient repository located in the Trinity Cathedral, Orthodox shrines. The ...
The activity of land committees during the existence of the Ukrainian Central Council is revealed. If the Ukrainian Social Democrats advocated the socialization of land while maintaining landlords under state control, the Socialist-Revolutionaries sought through the activities of land committees tried to implement the elimination of private land ownership and equal distribution of agricultural land between farms. In fact, the land committees began such a division even before the proclamation of the Bolshevik Land Decree, while the General Secretariat of Land Affairs tried to comply with the orders of the Russian Provisional government on the inadmissibility of expropriation of landed estates before the Constituent Assembly's decision. The land committees were to perform the function of protector of landed estates from the peasants and the organizer of the production process in these estates.Such a policy of the government contradicted the declared land reform, which inevitably led to a conflict between the Central Rada and its main social base - the Ukrainian peasantry. For their part, the peasants tried to use the land committees in the struggle against the landlords, giving their actions an organized character and trying not to affect the interests of the state. After the proclamation of the Land Decree by the Bolsheviks, the Ukrainian peasantry moved to the arbitrary redistribution of land under the leadership of the Bolsheviks.Seeking to regain the support of the peasantry, the leadership of the Central Rada included in the text of Universal III a Bolshevik provision on the abolition of private ownership of land and "recognition of the idea transferred to the land committees of land is the property of all working people and should pass to them without redemption". However, due to the opposition of large landowners and bankers, who pledged most of the large estates, the Central Council was immediately forced to publish an explanation in the Universal, in which it actually disavowed this provision.Thus, the efforts of the leadership of the Central Council to curb the process of agrarian transformation was one of the main reasons for its decline. ; У статті розкрито діяльність земельних комітетів у період існування Української Центральної Ради. Показано, що існувало гостре протиріччя в підходах соціал-демократичного керівництва Генерального Секретаріату земельних справ (соціалізація землі при збереженні великих господарств під контролем держави) і есерівської більшості в складі земельних комітетів (націоналізація землі та зрівняльний її розподіл між селянськими господарствами). Фактично земельні комітети почали такий розподіл ще до більшовицького декрету про землю. Намагання керівництва Центральної Ради стримати цей процес стало однією з основних причин її падіння.
В статті висвітлюється процес утворення та розвитку Катеринославського відділення Червоного Хреста та роль у цьому М.П. Урусова, який стояв на чолі дворянства Катеринославської губернії (1908 – 1917). ; This article introduces a process of creation and evolution Ekaterinoslav department of Red Cross and prince N.P. Urusov's role in this process, which was a marshal of the nobility in Ekaterinoslav province (1908 - 1917).
The article is devoted to the issue of military construction during the Ukrainian Revolution - after the overthrow of the autocracy in Russia until 1921. The author aims to consider the decisive theme for the fate of the revolution, the creation of a national regular army, because every revolution must be able to defend the achievements of statehood. An analysis of the policy of the Central Rada, the government of P. Skoropadsky, the Directory and the government of Western Ukraine, Ukrainian parties and their leading figures on the role of the national Armed Forces in the state building of Ukraine, in defense of its sovereignty. The events connected with the performance of the Second Ukrainian Regiment named after Hetman P. Polubotko in the summer of 1917. Much attention is paid to the analysis of the difficult situation of the leadership of the Central Council in the winter of 1917-1918. The ratio of troops and their readiness for war of the armed forces of Russia and Ukraine in January 1918 is revealed. The causes and consequences of the conflict between V. Vynnychenko and S. Petliura, the latter's measures to build the Ukrainian army are analyzed. The measures of the government of Hetman P. Skoropadsky regarding the formation of the armed forces of the Ukrainian state are revealed. The advantages of military construction in the Western Ukrainian People's Republic have been studied. The methodological basis of the work is the principle of objectivity. The author used comparative and concrete-historical methods, applied chronological-problematic presentation. The scientific novelty of the work is an attempt to comprehensively study military construction as a key factor in the restoration and establishment of state sovereignty during the Ukrainian Revolution (1917-1921).As a result of the research, the author came to the conclusion that the Directory, in contrast to the Central Council, paid more attention to the issue of military construction and protection of revolutionary achievements. But due to a number of internal and external factors, the Ukrainian revolution was defeated.One of the reasons was the inability of the Ukrainian leadership to raise and organize the peasantry. Thanks to a radical solution to the agrarian question, the Bolsheviks succeeded in attracting peasants to their ranks. ; Стаття присвячена питанню військового будівництва в роки Української революції – після повалення самодержавства в Росії до 1921 р. Автор розглядає визначальну для долі революції тему створення національної регулярної армії, адже кожна революція повинна вміти захищати здобутки державотворення, аналізує політику Центральної Ради, уряду П. Скоропадського, Директорії та уряду ЗУНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенітету та події, пов'язані з виступом Другого українського полку ім. гетьмана П. Полуботка влітку 1917 р. Зроблено аналіз тяжкого становища керівництва Центральної Ради взимку 1917-1918 рр., співвідношення військ і готовність їх до війни збройних сил Росії та України у січні 1918 р., причин та наслідків конфлікту між В. Винниченком та С. Петлюрою, заходів останнього щодо розбудови української армії. Розкрито заходи уряду гетьмана П. Скоропадського щодо формування збройних сил Української держави. Досліджено переваги військового будівництва в ЗУНР. Наукова новизна роботи – спроба комплексного дослідження військового будівництва як ключового фактору у відновленні та в утвердженні суверенітету держави в період Української революції, аналіз помилок та прорахунків українських урядів періоду революції (1917- 1921). Автор дійшла висновків, що Директорія, на відміну від Центральної Ради, приділяла більше уваги вирішенню питання військового будівництва та захисту революційних здобутків, але через ряд внутрішніх та зовнішніх чинників Українська революція зазнала поразки. Однією з причин було невміння українського керівництва підняти та організувати селянство. Більшовикам вдалося завдяки радикальному розв'язанню аграрного питання залучити селян до своїх лав.
У статті зроблена спроба розкрити основні причини зростання рівня злочинності в Одесі з початком революції 1917 року. На основі вивчених матеріалів встановлено, що основною причиною «епідемії» бандитизму в місті стала фактична нездатність нової влади і органів правопорядку протистояти кримінальному світу Одеси, в результаті чого під владою бандитів опинялися цілі райони. Серед них відомими стали банда озброєних «англічанок», банди Суботіна, «Чорта» — Тертичного, «Розумника» — Куяльницького, анархістів-шантажистів, Мішки Япончика та ін. Також встановлено інші причини даного явища і наслідки подій 1917–1921 років. Такі, як поява бідних та необлаштованих районів, ненависть їх мешканців до влади і втрата ними відчуття хоча б мінімального захисту життя та майна з боку органів влади, широка амністія кримінальних авторитетів, масові втечі з тюрем, активне фінансування розвитку тероризму його ідеологами, а також багатовладдя. Присутність у місті великої кількості влад призводила лише до безперервного переділу території Одеси. Крім того, деякі представники влади навіть користувалися послугами злочинців для налагодження поставок зброї, яку потім використовували для нових переділів міста. Як наслідок: розвиток молодіжної злочинності, утворення шкіл, де навчали мистецтву крадіжок, та процвітання цілих династій злочинців. ; В статье предпринята попытка раскрыть основные причины повышения уровня преступности в Одессе с началом революции 1917 года. На основе изученных материалов установлено, что основной причиной «эпидемии» бандитизма в городе стала фактическая неспособность новой власти и органов правопорядка противостоять криминальному миру Одессы, в результате чего под властью бандитов оказывались целые районы. Также установлены другие причины данного явления и последствия событий 1917–1921 годов. Такие, как появление бедных и необустроенных районов, ненавистьих жителей к власти и потеря ими ощущения хотя бы минимальной защиты жизни и имущества со стороны органов власти, широкая амнистия уголовных авторитетов, массовые побеги из тюрем,активное финансирование развития терроризма его идеологами, а также многовластие. Присутствие в городе большого количества властей приводило только к непрерывному переделу территории Одессы между ними и не несло никакого положительного эффекта. Скорее наоборот — некоторые представители власти даже пользовались услугами преступников, например, для налаживания поставок оружия, которое впоследствии использовали для новых переделов города. Как следствие: развитие молодежной преступности,образование школ, где обучали искусству краж, и процветание целых династий преступников. ; An attempt to open the main reasons for increase of crime rate in Odessa from the beginning of revolution of 1917 is made in this article. It is established that the actual inability of the new power and law enforcement bodies to resist to the criminal world of Odessa on the basis of the studied materials therefore under the power of bandits there were whole areas became the main reason for «epidemic » of crimes in the city. Among them such as the gang of armed «Anglichanok», the Subotin's gang, «Chorta» — Tertychnoho, «Rozumnika » — Kuyalnitskoho, blackmail-anarchists, Mishky Yaponchyka, etc. became known. Also other reasons of this phenomenon and a consequence of events of 1917–1921 are established. Such as the emergence of poor and disarranged areas, the hatred of their inhabitants to power and their loss of at least minimal sense of protection of their life and property by the authorities, a broad amnesty of criminal authorities, massive escapes from prisons, active financing of the development of terrorism by its ideologues, and also the plurality of power. The presence in the city of a large number of authorities led only to the continuous redistribution of the territory of Odessa between them and had no positive effect. Rather, on the contrary, some government officials even used the services of criminals, for example, to establish arms supplies, which were subsequently used for new redistribution of the city. As a consequence: the development of youth crime, the formation of schools where the art of theft was taught, and the prosperity of whole dynasties of criminals.
In the article the activity of organs of state and local administration, public unions and separate citizens is considered on maintenance of public peace in the Ukrainian town in the period of a national – democratic revolution of 1917-1920. The features of this activity in different years of revolution are determined, the social structure of public structures providing defense of population is described, efficiency of their work is estimated ; В статье рассматривается деятельность органов государственного и местного управления, общественных объединений и отдельных граждан по поддержанию общественного порядка в украинских городах в период национально-демократической революции 1917-1920 гг. Определяются особенности этой деятельности в разные годы революции, охарактеризован социальный состав самодеятельных структур, обеспечивавших защиту населения, оценивается эффективность их работы ; У статті розглядається діяльність органів державного і місцевого управління, громадських об'єднань та окремих громадян з підтримки громадського порядку в українських містах у період національно-демократичної революції 1917-1920 рр. Визначаються особливості цієї діяльності в різні роки революції, охарактеризований соціальний склад самодіяльних структур, що забезпечували захист населення, оцінюється ефективність їх роботи
Висвітлено діяльність Центральної Ради, що мала за мету залучити земське самоврядування до процесу розбудови української державності. Це стало можливим після земських виборів 1917 р., внаслідок чого відбувся процес демократизації і українізації земства. На прикладі Полтавського земства продемонстровано підтримку земського самоврядування національної державотворчої політики Центральної Ради. Але втрата довіри населення до земства у період Першої світової війни та низький рівень його ефективності змусили Центральну Раду розпочати докорінну реформу місцевого самоврядування. ; Освещена деятельность Центральной Рады по привлечению земского самоуправления к процессу строительства украинской государственности. Это стало возможным после земских выборов 1917 г., в результате чего произошел процесс демократизации и украинизации земств. На примере Полтавского земства продемонстрировано поддержку земским самоуправлением политики национального строительства Центральной Рады. Но потеря доверия населения к земству в период Первой мировой войны и низкий уровень его эффективности вынудили Центральную Раду начать коренную реформу местного самоуправления. ; As a social and political association, the Central Council emerged on March 3, 1917 as a result of the February Revolution in Russia. At that time, under the conditions of the First World War, there was a decline in zemstvo economy, increase in an amount of unpaid zemstvo taxes, decrease in a volume of zemstvo income and concurrently increase in spendings. As a consequence, there was a financial failure of zemstvos. Taking this into consideration, they lost public trust and support. Therefore, one of the most important reforms of the Provisional Government of Russia was to be a reform of zemstvo self-government that received a full support of the Central Council. According to the leaders of the Central Council, the reform would provide ukrainization, democratization and modernization of zemstvos, establishing such local authorities on their basis which the Central Council would rest upon in its regional policy. As a result of the reforms and establishing cooperation between the Central Council and zemstvos, they had to be transformed into genuine local authorities and form the foundation of the Ukrainian statehood.In the spring of 1917, zemstvos expressed their support for the Central Council. They started ukrainization of their own institutions, conducted active social, political and educational activities which were aimed at supporting nation creative activities of the Central Council, spreading the ideas of the Ukrainian statehood and carrying out democratic reforms. Zemstvos promoted in the making of the social and political association «Prosvita» (Enlightenment). However, in July 1917, the Central Council started preparations for introduction of a new system of local self-government.According to legislation of the Provisional Government of Russia, in September 1917, democratic elections for councilors of provincial, county and township zemstvos were held. As a consequence of the elections, the process of democratization and ukrainization of zemstvos took place. Not nobles but peasants constituted more than 60% of zemstvo composition. The newly elected zemstvos fully supported the policy of the Central Council. However, the distancing process between the Central Council and zemstvos continued to develop after the democratic elections to zemstvos. This contradictory attitude of the Central Council to zemstvo self-government was due to two main factors. On the one hand, zemstvos actively supported the national state creative process that prompted the Central Council to cooperate with them. However, during the First World War, there was a decline in zemstvo economy, zemstvos lost public trust and support. So, on the other hand, cooperation with zemstvo self-government discredited the Central Council.
Проаналізовано особливості створення Українською Центральною Радою конституційної комісії та її діяльності з розробки проекту Конституції України. У липні 1917 р. комісія підготувала перший проект Конституції України – «Статут вищого управління України». У грудні 1917 р. Мала Рада затвердила другий проект Конституції УНР. 29 квітня 1918 р. вона прийняла третій проект Конституції УНР – «Статут про державний устрій, права і вольності УНР». Проекти Конституції України 1917–1918 рр. не набули чинності, але вони свідчать про високий рівень розвитку вітчизняної конституційної думки. ; Анализируется процесс создания Украинской Центральной Радой конституционной комиссии и ее деятельность по разработке проекта Конституции Украины. В июле 1917 г. комиссия подготовила первый проект Конституции Украины – «Статут высшего управления Украины». В декабре 1917 г. Малая Рада утвердила второй проект Конституции УНР. 29 апреля 1918 г. она приняла третий проект Конституции Украины – «Статут о государственном устройстве, правах и вольностях УНР». Проекты Конституции Украины 1917–1918 гг. не вступили в силу, но они свидетельствуют о высоком уровне развития отечественной конституционной мысли. ; The article analyzes creation of the Constitutional Committee by the Ukrainian Central Council (UCC) and its activities with a view to developing a draft of the Constitution of Ukraine. Formation of the Constitutional Committee of the UCC was guided by political rather than professional criteria. In July 1917, the Committee prepared the first draft of the Constitution of Ukraine – "Charter of the Supreme Administration of Ukraine". Given the scope and content of the "Charter of the Supreme Administration of Ukraine", this document should be qualified as a temporary minor Constitution of Ukraine. Adoption of the Third Universal of the UCC on November 7, 1917 began the second stage of the constitutional process in the Ukrainian People's Republic (UPR). In December 1917, the Mala Rada (Minor Council) approved the second draft of the Constitution of the UPR. The Fourth Universal, adopted by the UCR on January 22, 1918, marked the beginning of the third stage of the constitutional process which ended with adoption of the "Charter on State System, Rights and Freedoms of the UNR" by the Mala Rada on April 29, 1918. The drafts of the Constitution of Ukraine of 1917–1918 did not come into force, but they imply the high level of development of the national constitutional thinking. The constitutional process in Ukraine under the Ukrainian Central Council was democratic. It relied on the principles of European constitutionalism and own national constitutional experience.
