Suchergebnisse

An overview of the stylistic resources of the Ukrainian language would be incomplete without the texts of the main ideologist of the Ukrainian nationalism, Dmytro Dontsov, since some terms-notions in Dmitriy Dontsov's journalistic texts receive new connotative coloring due to the author's definitions. The article analyzes the phenomenon of transition of the linguistic units of one style to another in the linguistic reality. It has been revealed that the terms in the journalistic texts of Dmytro Dontsov are emotionally colored due to the author's definitions and the use of numerous tropes (metaphors, antitheses, comparisons). New semantic shades of terms in the works of D.Dontsov contribute to better ideological understanding of the basic political realities. The case study proves that the terms chauvinism and fanaticism are considered in all sources as negative only, so it is worth analyzing the interpretation of these concepts not only in the scientific literature, but also in journalism, which influences the formation of the reader's position and is an effective factor in the creation of political thinking. In addition, it is impossible to give definitely negative assessment of the terms that are still functioning in the Ukrainian politics. The study has revealed that the attributive modifiers for the terms chauvinism and fanaticism used in the texts of the Tribune of the Nation do not coincide with the attributive modifiers fixed in the dictionaries and the political science and philosophy research papers. The author argues that the retrospective review of socio-political terms, which after the collapse of the USSR Empire returned to the cultural heritage of an independent state, is obviously an important issue. It is proved that the emotional texts of Dmytro Dontsov are the basis for the formation of a state-building outlook of the citizens and the basis for the theoretical understanding of the contemporary socio-political problems. Key words: socio-political terms, chauvinism, fanaticism, Dmytro Dontsov, connotation. References Bahan, Oleh. Aktualna natsiosofiia: teoretychni, kulturolohichni, heopolitychni ta istoriosofski aspekty. Lviv: Piramida, 2016. Bahan, Oleh. Pomizh mistykoiu i politykoiu (Dmytro Dontsov na tli ukrainskoi politychnoi istorii pershoi polovyny XX st.). Kyiv, 2008. Bashnianyn, Hryhorii, Myslovskyi, Petro, Shevchyk, Bohdan, and Pasichnyk, Vasyl. Ukrainska natsionalna ideia: polityko-ekonomichnyi ta istoryko-sotsialnyi analiz. Lviv: Liha-Pres, 2018. Homza, Ivan. Suspilno-politychni rukhy. Kyiv, 2018. Hrytsak, Yaroslav. Narys istorii Ukrainy: formuvannia modernoi ukrainskoi natsii XIX – XX st. Kyiv: Heneza, 1996. Dontsov, Dmytro. Dukh nashoi davnyny. Lviv–Kyiv: Nakladom Yuriia Kryvoruchka, 2011. Dontsov, Dmytro. Yedyne, shcho ye na potrebu. Kyiv: Diokor, 2002. Dontsov, Dmytro. Natsionalizm. Vinnytsia: DP "DKF", 2006. Dontsov, Dmytro. Khrestom i mechem. Ternopil: Rada, 2010. Kasianov, Heorhii. Teorii natsii ta natsionalizmu. Kyiv: Lybid, 1999. Kvit, Serhii. Dmytro Dontsov: ideolohichnyi portret. 2nd ed. Lviv: Halytska vydavnycha spilka, 2013. Korotkyi oksfordskyi politychnyi slovnyk, edited by I. Maklina, A. Makmilana; translated by V. Sydorov, D. Tarashchuk and all. Kyiv: Osnovy, 2005. Kuzyk, Petro. Natsionalizm i shovinizm u mizhnarodnykh vidnosynakh. 2nd ed. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU imeni Ivana Franka, 2003. Kuzyk, Petro. Nationalism and Chauvinism in International relations. PhD Thesis Abstract. Lviv, 2004. Lisovyi, Vasyl. Kultura – ideolohiia – polityka. Kyiv: Vydavnytstvo im. Oleny Telihy, 1997. Maneliuk, Yurii, and Chubur Nataliia. Suchasni ideino-politychni techii. Kyiv: KNEU, 2010. Mykytiuk, Oksana. "Suspilno-politychna terminolohiia Dmytra Dontsova yak osnova ukrainskykh derzhavotvirnykh tradytsii". Kunch, Zoriana, Nakonechna, Halyna, Mykytiuk, Oksana, Bulyk-Verkhola, Sofiia, Tehlivets, Yuliia. Teoriia termina: konkretyzatsiia leksyko-semantychnykh paradyhm. Lviv: Halytska Vydavnycha Spilka, 2018, pp. 67–90. Novostavska, Oksana. "Paradigmatical Relations (Synonymy and Antonymy) in the Ivan Franko's System of Philosophical Terms". Ukrainska mova, no 2, 2013, pp. 68–75. Panochko, Mykhailo. "Ukrainian social and political terminology of the end of 19th – the beginning of the 20th century. Lexicographical aspect". Research Journal of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University. Series "Philology" (Linguistics), no7, 2017, pp. 133–6. Panko, Tamila. Vid termina do systemy. Lviv, 1979. Panko, Tamila, Kochan, Iryna, and Matsiuk, Halyna. Ukrainske terminoznavstvo. Lviv: Svit, 1994. Sosnovskyi, Mykhailo. Dmytro Dontsov – politychnyi portret: Z istorii rozvytku ideolohii ukrainskoho natsionalizmu. Niu-York–Toronto, 1974. Slovnyk ukrainskoi movy, edited by I. K. Bilodid. 11 vols. Kyiv: Naukova dumka, 1970–1980. Ukrainska mova u XX storichchi: istoriia linhvotsydu. Dokumenty i materialy. Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyievo-Mohylianska akademiia", 2005. Сhugujеnkо, Mykhailo. Тhе Fоrmаtiоn аnd Develорmеnt D.Dоntсоv's Idеоlоgу. PhD Thesis Abstract. Kharkiv, 1998. Shveda, Yurii. Politychni partii: entsyklopedychnyi slovnyk. Lviv: Astroliabiia, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij's Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI:10.1080/00085006.2017.1319619. ; У статті проаналізовано характерне для лінгвальної дійсності явище переходу мовних одиниць одного стилю в інший. З'ясовано, що терміни в публіцистичних текстах Дмитра Донцова отримують конотативне забарвлення завдяки авторським дефініціям, атрибутивним модифікаторам та використанню численних тропів (метафор, антитез, порівнянь). Доведено, що емоційні тексти Трибуна нації є базою для формування державотвірного світогляду та основою в теоретичному осмисленні сучасних суспільно-політичних проблем. Ключові слова: суспільно-політичні терміни, шовінізм, фанатизм, Дмитро Донцов, конотація. Покликання Список використаної літератури Баган, Олег. Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти. Львів: Піраміда, 2016. Баган, Олег. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.). Київ, 2008. Башнянин, Григорій, Мисловський, Петро, Шевчик, Богдан, і Пасічник, Василь. Українська національна ідея: політико-економічний та історико-соціальний аналіз. Львів: Ліга-Прес, 2018. Гомза, Іван. Суспільно-політичні рухи. Київ, 2018. Грицак, Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. Київ: Генеза, 1996. Донцов, Дмитро. Дух нашої давнини. Львів–Київ: Накладом Юрія Криворучка, 2011. Донцов, Дмитро. Єдине, що є на потребу. Київ: Діокор, 2002. Донцов, Дмитро. Націоналізм. Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. Донцов, Дмитро. Хрестом і мечем. Тернопіль: Рада, 2010. Касьянов, Георгій. Теорії нації та націоналізму. Київ: Либідь, 1999. Квіт, Сергій. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. 2-ге вид. Львів: Галицька видавнича спілка, 2013. Короткий оксфордський політичний словник, за ред. І. Макліна, А.Макмілана; пер. з англ.: В. Сидоров, Д. Таращук та ін. Київ: Основи, 2005. Кузик, Петро. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. 2-ге вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Кузик, Петро. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах. Автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.04. Львів, 2004. Лісовий, Василь. Культура – ідеологія – політика. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. Манелюк, Юрій, і Чубур Наталія. Сучасні ідейно-політичні течії. Київ: КНЕУ, 2010. Микитюк, Оксана. «Суспільно-політична термінологія Дмитра Донцова як основа українських державотвірних традицій». Куньч, Зоряна, Наконечна, Галина, Микитюк, Оксана, Булик-Верхола, Софія, Теглівець, Юлія. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2018, с. 67–90. Новоставська, Оксана. «Парадигматичні відношення (синонімія та антонімія) у філософській термінології творів Івана Франка». Українська мова, № 2, 2013, с.68–75. Паночко, Михайло. «Українська суспільно-політична термінологія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: лексикографічний аспект». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Ів. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 7, 2017, с. 133–6. Панько, Таміла. Від терміна до системи. Львів, 1979. Панько, Таміла, Кочан, Ірина, і Мацюк, Галина. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994. Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов – політичний портрет: З історії розвитку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк–Торонто, 1974. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. Чугуєнко, Михайло. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова. Автореф. дис. …канд філософ. наук: 09.00.12. Харків, 1998. Шведа, Юрій. Політичні партії: енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij's Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI:10.1080/00085006.2017.1319619.

Диссертация на соискание научной степени доктора гуманитарных наук по специальности "история" (Ph.D.). Люблинский католический университет Иоанна Павла II. – Люблин, 2007. На фоне массовой активности либеральных идеологий конца XIX – начала XX вв. в Европе развернуло свою деятельность католическое общественное движение мирян, поддержанное епископатом Католической Церкви. Позже оно получило название "Католическая акция", являясь важным фактором Римского Апостольского престола в противостоянии различным враждебным по отношению к Церкви идеологиям. Стимулом к созданию светских корпоративных объединений стала энциклика Rerum novarum папы Льва XIII с 1891 г., в которой было подробно изложено содержание социальной доктрины Церкви. После стран Западной Европы (Италия, Франция, Бельгия, Германия) католической движение и его идеи обрели активных сторонников и в центрально-восточной её части. С момента обретения Польшей независимости в 1918 г. Римско-Католическая Церковь активно поддерживала развитие католических обществ и организаций, вплоть до внедрения Католической акции. В 1926 г. в Варшаве состоялся первый Католический съезд, на котором основано Католическую лигу, которая должна была действовать во всех епархиях. В 1928 г. была создана Комиссия епископата по делам акции, в которую вошли, кардиналы Август Гльонд, Александр Краковский, митрополиты Адам Стефан Сапега и Андрей Шептицкий, а также епископ Станислав Адамский. 24 ноября 1930 г. кардинал А. Гльонд провозгласил создание Генерального института католической акции (NIAK) с центром в Познани. Не была исключением и Греко-Католическая Церковь, предстоятель которой Андрей Шептицкий в 1931 г. задекларировал начало деятельности Католической акции в Галицкой митрополии во главе с Генеральным институтом (ГИКА) во Львове, консолидируясь таким образом с общекатолическим движением мирян. Генеральным ассистентом Католической акции в Галицкой митрополии вначале был епископ Иван Бучко, а впоследствии епископ Никита Будка. Пост президента Института с момента его создания и до ликвидации занимал д-р Маркиян Дзерович. Официальным изданием Генерального института являлся журнал "Католическая Акция", который регулярно издавался с 1934 до 1939 года. На страницах журнала обсуждали общественно-политические, религиозно-церковные, обрядовые, научные и воспитательные вопросы. Институт при помощи епископата стал одним из важнейших центров апостольства мирян в Галицкой митрополии. На счету этого учреждения успешное проведение праздников "Украинская молодежь Христу" в 1933 г., празднование 950-летия Крещения Руси-Украины в 1938 г., основание обширной сети католических обществ для юношей (КАУМ) и девушек (КАУЖМ), мощная издательская деятельность, ангажирование в различные сферы социальной и духовной жизни греко-католиков Восточной Галичины. В 1937 году после долгих дискуссий с польскими властями удалось на государственном уровне утвердить устав КАУМ, частично изменив название организации с Католическая акция украинской молодежи на Католическая ассоциация украинской молодежи "Орлы". Новым лозунгом общества стали слова: "За Христа и Украину". В процессе своей деятельности молодёжно-мирянское объединение приобрело спортивно-скаутские приметы, исповедуя в идеологии так называемый "христианский национализм" ("христианский патриотизм"). На конец 1939 г. КАУМ "Орлы" насчитывала 450 кружков и 30 тыс. членов. С 1930 г. во Львовской архиепархиии активно работало ещо одно объединение для украинцев-католиков под названием Украинский католический союз (УКС). Союз стал альтернативой для тех украинцев Галичины, которые не разделяли идеологий левого спектра и не воспринимали тех методов, которые использовали националистические организации. Объединение формировало предпосылки для внедрения и распространения идей Католической акции среди греко-католиков Галиции. Таким образом, на украинских землях существовало два центра деятельности Католической акции: Львов и Станиславов. В Станиславовской епархии вели активную деятельность под непосредственным руководством епископа Григория Хомишына Общество "Скала" и политическая партия Украинское народное обновление (УНО). Эти организации конкурировали из Генеральным институтом и УКС во Львовской архиепархии. Вступление же на земли Западной Украины Красной армии в 1939 г. постепенно уничтожило не только общественно-политическую систему, но и духовно-культурную атмосферу, в которой воспитывалось и действовало молодое поколение галицких греко-католиков, полностью изменив предыдущий мир, начиная историю заново, "с чистого листа", где уже не было места не только для украинского католического движения, но и для самой Греко-Католической Церкви. ; На тлі масової активності ліберальних ідеологій кінця XIX – початку XX ст. у Європі розгорнув діяльність католицький суспільний рух мирян, що знайшов підтримку єпископату Католицької Церкви. Згодом він отримав назву "Католицька акція", ставши важливим чинником Римського Апостольського престолу у протистоянні різним ворожим Церкві ідеологіям. Почавшись у країнах Західної Європи (Італія, Франція, Бельгія, Німеччина), католицький рух та його ідеї знайшли активних прихильників і в центрально-східній її частині. З моменту здобуття Польщею незалежності у 1918 р. Римо-Католицька Церква активно підтримувала розвиток католицьких товариств та організацій аж до впровадження у 1930 р. Католицької акції. Винятком не була і Греко-Католицька Церква, предстоятель якої Андрей Шептицький у 1931 р. оголосив про поширення діяльності Католицької акції в Галицькій митрополії на чолі з Генеральним інститутом (ГІКА) у Львові, консолідуючись таким чином зі світовим рухом католиків-мирян. Інститут при підтримці єпископату став одним із поважних осередків апостольства мирян у Галицькій митрополії. На рахунку цієї інституції успішне проведення свята "Українська молодь Христові" у 1933 р., святкування 950-ліття Хрещення Руси-України у 1938 р., заснування великої мережі католицьких товариств для хлопців (КАУМ) та дівчат (КАУЖМ), потужна видавнича діяльність, ангажування у сфери соціального та духовного життя греко-католиків Східної Галичини. На українських землях було два центри діяльності Католицької акції: Львів та Станіславів. У Станіславській єпархії активно діяли Товариство "Скала" та політична партія Українська народна обнова (УНО). Прихід же в Західну Україну Червоної Армії у 1939 р. поступово знищив не лише унікальний клімат, у якому виростала і творила нова генерація української молоді, але й повністю змінив попередній світ, починаючи історію з "чистого аркуша", де не було місця не лише українському католицькому рухові, але й Греко-Католицькій Церкві. ; The activities of the Catholic social movement of laypeople, which found support from the episcopate of the Catholic Church, developed against the background of mass activities of liberal ideologies from the end of the 19th to the start of the 20th century in Europe. Eventually, it received the name Catholic Action, becoming an important factor of the Roman Apostolic See in opposition to various ideologies hostile to the Church. Starting with the countries of western Europe (Italy, France, Belgium, Germany), the Catholic movement and its idea found active support also in its central-eastern part. From the moment Poland gained independence in 1918, the Roman Catholic Church actively supported the development of Catholic societies and organizations to the introduction of Catholic Action in 1930. The Greek Catholic Church was no exception. Its head, Andrey Sheptytsky, in 1931 announced the spread of the activities of Catholic Action in the metropolitanate of Halych at the head of the General Institute in Lviv, in this way consolidating it with a secular movement of lay Catholics. With the support of the episcopate the institute became one of the recognized centers of the lay apostolate in the metropolitanate of Halych. Under the auspices of this institution the Ukrainian Youth for Christ event was successfully conducted in 1933, the celebration of the 950th anniversary of the Baptism of Rus-Ukraine held in 1938, and the establishment of a large network of Catholic societies for boys (KAUM) and girls (KAUZhM), strong publishing activities, and involvement in the sphere of the social and spiritual life of the Greek Catholics of eastern Galicia occurred. The activities of Catholic Action had two centers in Ukrainian lands; the first was Lviv and the second Stanislaviv. The Skala society and the political party Ukrainian People's Renewal actively operated in the Stanislaviv eparchy. The arrival of the Red Army in western Ukraine in 1939 gradually destroyed not only the unique climate in which the new Ukrainian generation arose and grew but totally changed the world of that time, starting history with, one could say, a "clean leaf," where there was no place either for the Ukrainian Catholic movement or the Greek-Catholic Church.