Based on statistical material and analysis of the Russian Empire legislation, the process of formation and development of salt-work facilities at the saline estuaries of Odesa county is highlighted, and the specifics of economic changes in the life of the county and its inhabitants as the result of their exploitation is shown in the paper. Changes that the county's salt extraction had undergone in the context of the transformation of the imperial legislation concerning the salt production on its territory are considered. Works of scholars devoted to the studied issue are analyzed, and an attempt is made to shed light on new facts of the history of Odesa county estuaries through the analysis of the historical development of the salt-work facilities that existed at them. The specific features of each of the studied salt-works development are analyzed in the paper. The specifics of the social and economic impact of salt-work facilities on the development of neighboring settlements and the formation of industrial and infrastructural spheres are studied. The process of transition from the collection of self-settling salt, which independently settled on the banks of estuaries, to the formation of sedimentation basins system to regulate the process of salt settling, is highlighted. Particular attention is paid to the role of the legal collision that arose during the land surveying of the county lands and allowed landlady Luzanova to start collecting salt in the 20s of the 19th century, and after the final solving the issue, to start, regulated by the government, collecting of salt by landlords on their own lands, which included estuaries within the boundaries of the county. The development of the self-settling salt basins system at Kuialnyk estuary and their gradual shift to the southern part of the reservoir are highlighted. Level of introduction of new technologies and the specifics of the organization of Kuialnyk-Khadzhybei and Tuzla salt-work facilities are analyzed. The difference in the organization of the brine flow to the sedimentary basins and the specifics of working with it, as well as the specifics of technical support of salt-work facilities, are shown. Attention is focused on the interest of big capitals in the development of salt-work facilities on the example of Brodskyi family merchants and the development of Tuzla drought. The peculiarities of the work process and the wages at the salt-work facilities in the late 19th and early 20th century are analyzed. Positive and negative sides of active exploitation of salt-work facilities in the county are identified, and the impact of owners and tenants of salt-work facilities on the infrastructure of some settlements in the county is outlined. ; На основі статистичних матеріалів висвітлено процес виникнення та розвитку соляних промислів на лиманах Одеського повіту, показано специфіку змін, які проходили на них у контексті зміни законодавства Російської імперії у питаннях соляної промисловості на її теренах. Проаналізовано праці вчених з окресленої тематики та зроблено спробу висвітлити нові факти історії лиманів Одеського повіту через аналіз історичного розвитку соляних промислів, що існували на них. Окреслено специфічні особливості розвитку кожного з досліджуваних промислів. Досліджено специфіку соціально-економічного впливу промислів на розвиток поселень сусідніх до них.
The paper analyzes the role of the Black Hundreds in aggravation of interethnic relations in Volyn province (gubernia) at the beginning of the 20th century on the basis of archival sources and the Black Hundreds press. That political structure did not operate independently but in the context of that time policy of Russian authorities. Therefore, anti-Jewish activity was fully supported by administrative authorities. The main centre of propaganda of that political group ideology was the Pochayiv Lavra, and its Archimandrite Vitaliy was the leader of the local Black Hundreds. After becoming a deputy of the Duma, he had not changed the vector of his political views. An important role in the escalation of Volyn tension was played by the Orthodox clergy, which was one of the key leaders of the Black Hundreds movement. In their sermons, priests-members of the organization focused on discrediting Jews, Poles, German and Czech agrarian colonists. The attempt to achieve a complete victory in the elections was caused by the effort to prevent the Polish Catholic landlords from participation in the work of the Duma. Such activities of the Black Hundreds in Volyn contributed to the intensification of inter-confessional and interethnic relations and was conducted with the support of the bodies of imperial power. ; У статті на основі архівних джерел і чорносотенної преси з'ясовано роль Союзу руського народу у суспільно-політичному житті Волині на початку ХХст. Проаналізовано вплив цієї інституції на перебіг і результати виборів до ІІІ та ІVДум у Волинській губернії, її антиєврейську діяльність.
Introduction. The study of the experience of the cooperative movement is one of the promising areas of scientifi c researchin the conditions of economic reforms.For a complete reconstruction of the history of the cooperative movement, studying its benefi ts and problems on the wayof implementation, it is important to use the whole complex of sources, including a special approach. Despite their subjectivenature, including it in the scientifi c study contributes to the factual, emotional and value content of the issue, which contributesto a deeper understanding of it.Purpose. The purpose of the study is to analyze the memories of M. P. Ballina, M. V. Levytskoho, V. S. Nahirnoho of thedevelopment of the cooperative movement in Ukraine in the second half of the 19th – the beginning of the 20th century.Methods. The principles of scientifi ty, historicism, and objectivity were observed in the study of this problem. It containsgeneral scientifi c methods of logical analysis, synthesis, comparison, summarization, and description, as well as historicalmethods of scientifi c knowledge: problem-conceptual, problem-chronological, and historical-comparative.Results. Based on the analysis of the memories of M. P. Ballina, M. V. Levytskoho, V. S. Nahirnoho it was determinedthat they have a great source potential for studying the history of the cooperative movement in Ukraine in the second half of the19th – the beginning of the 20th century. They revealed the biographical data of the fi rst cooperators, the development of theircooperative views. The memoirs describe the process of opening the fi rst cooperatives in Ukraine, the diffi culties and obstaclesin the way of their establishment. Memories also allow us to study a wide range of problems in the history of Ukraine of thesecond half of the 19th century – the beginning of the 20th century, namely the development of social and political currents,cultural and educational activity of the Ukrainian intelligentsia, perception through the prism of the personality of the eventsand processes characteristic of the examined period.Originality. The memories of M. P. Ballina, M. V. Levytskoho, V. S. Nahirnoho has been comprehensively investigated.Analyzed their content and identifi ed promising areas of their use as a historical source.Conclusion. The memoirs of M. P. Ballina, M. V. Levytskoho, V. S. Nahirnoho are not only an important source of thecooperative movement of Ukraine in the second half of the 19th – the beginning of the 20th century, but they also have a greatnecklore potential for the complex creation of the history of the period in question. ; Автором проаналізовано спогади кооператорів України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. М.П. Балліна,М.В. Левитського, В.С. Нагірного. У них розкрито заснування перших кооперативних товариств, описано труднощіта перепони на шляху розвитку кооперативного руху. Висвітлено біографічні дані кооператорів, їх захоплення тавласне бачення кооперації. Автором визначено, що інформаційний потенціал аналізованих джерел виходить за межіпроблематики кооперативного руху і дозволяє вивчити загальний розвиток подій в історії України другої половини ХІХ– початку ХХ ст., поступ українського національного відродження, культурно-просвітницьку діяльність українськоїінтелігенції.
The studying of Crimea history as complex definition with geography, ethnic and political aspects, has its own specific in Russian empire in XIX c. This specific needs in particular investigation, especially because of gradual changing of priorities in historians' approaches. Among the main trends of the transformation we should name the transition from interpretation of Crimea history as political and poly-ethnic one to the mono-ethnic history and their co-existing with political history. The main external factors of that process became as connection of Crimea with Russian empire and the lost of the state, what inspire some interest to the state tradition on peninsula, as a radical dimension of Crimean Tatars population on peninsula followed the Eastern War 1853-1856 caused their mass emigration to Ottoman empire. This fact in connection with growing of interest towards idea of people (before all as ethnic and also as social phenomena), made influence to accepting the history of Crimea as ethnic history. As the result, the history of melted ethnic-political type appeared, wich was presented formally as history of ethnic or people – of Crimean Tatars. In the article this changing of investigation patterns is studied in the whole on examples of the works of Stanislav Sestrentsevich Bogush's «The history on reign of Khersones of Tauria»(«The history of Tauria») and of Pheoktist Khartakhaj «The historian fate of the Crimean Tatar». Stanislav Sestrentsevich Bogush studies the Crimea history from ancient time until 1783, he accepts this period of history as specific one. Stanislav Sestrentsevich Bogush pays his attention to connection between historical process on peninsula and world one, both of West and East. The history of Crimean Khanat appears as the last part of Mogol's empire. But, on his opinion, after 1783 the history of Crimea should be studied as the part of the Russia empire history. He following development of historiography of Crimea history was grounded on growing of investigation of the Southern ...
Вивчення історії Криму як комплексного поняття, що має географічний, етнічний та політичний аспекти, у ХІХ ст. в Російській імперії мало свою специфіку. Остання потребує на спеціальне дослідження, особливо з погляду поступової зміни пріоритетів у підходах істориків. Серед головних напрямків цієї зміни слід згадати перехід від розгляду історії Криму як історії політичної та полі-етнічної в діахронії до історії моноетнічної та співіснування останньої з історією політичною. Головними зовнішніми чинниками цього процесу стали як приєднання Криму до Російської імперії й втрата державності, що призводило до певного інтересу до державницької традиції на території півострову, так і різке зменшення кримсько-татарського населення на півострові як наслідок подій Східної війни та масової еміграції. Останнє, в умовах зростання уваги до ідеї народності, актуалізувало сприйняття історії Криму як історії етнічної, й призвело до появи історії змішаного етно-політичного типу, яка формально характеризувалася як історія народна – кримських татар. У статті ці зміни історичних парадигм розглядаються головним чином на прикладах загальних праць Станіслава Сестренцевича Богуша «История царства Херсонеса Таврийского» («История о Таврии») та Феоктиста Хартахая «Исторические судьбы крымских татар». Станіслав Сестренцевич Богуш простежує історію Криму від давньої історії до 1783 р., вважаючи її в цей період самобутнім процесом. Він звертає увагу на зв'язок історії півострова зі світовою, як західною, так і східною. Історія Кримського ханства розглядається ним як частина історії імперії Моголів. Однак з 1783 р., на його думку, історія Криму вже має розглядатися як частина історії Російської імперії. Дальшому розвитку історіографії історії Криму сприяла увага дослідників до історії Новоросійського краю та публікація історичних джерел. Це стало науковим підґрунтям для появи праці Феоктиста Хартахая, в якій автор поставив за мету простежити долю кримських татар. Він піднімає низку важливих питань, такі, як час заснування Кримського ханства, становище християн в цій державі, еволюція кримсько-татарського суспільства від агресивного військового в цивільному напрямку та інші. Приділяючи увагу внутрішній історії, автор показує кримських татар як народ, що створив своєрідну культуру, згадує окремих правителів, які розуміли необхідність внутрішніх реформ. Водночас іноді історик, у дусі народницької історіографії, використовує протиставлення народу державі. ; Изучение истории Крыма как комплексного понятия, которое объединяет географический, этнический и политический аспекты, в ХІХ в. имело в Российской империи свою специфику. Последняя нуждается в специальном исследовании, особенно с учетом постепенного изменения приоритетов в подходах историков. Среди главных направлений этих изменений следует упомянуть переход от рассмотрения истории Крыма как истории политической и полиэтнической в диахронии к истории моноэтнической и сосуществование последней с историей политической. Главными внешними факторами этого процесса стали как присоединение Крыма к Российской империи и утрата государственности, так и резкое сокращение численности крымско-татарского населения на полуострове вследствие событий Восточной войны (1853-1856) и массовой эмиграции. Последнее, в условиях увеличения внимания к идее народности, актуализировало восприятие истории Крыма как истории этнической, и привело к появлению истории смешанного этно-политического типа, которая формально характеризовалась как история народная – крымских татар. В статье эти изменния исторических парадигм рассамтриваются главным образом на примерах общих работ Станислава Сестренцевича Богуша «История царства Херсонеса Таврического» («История о Таврии») и Феоктиста Хартахая «Исторические судьбы крымских татар». Станислав Сестренцевич Богуш прослеживает историю Крыма с древности до 1783 года, рассматривая ее в этот период как самобытный процесс. Он обращает внимание на связь истории полуострова с всеобщей историей как Запада, так и Востока. История Крымского ханства рассматривается ним как последняя часть истории империи Моголов. Однако с 1783 года, по его мнению, история Крыма должна рассматриваться как часть истории Российской империи. Дальнейшему развитию историографии истории Крыма способствовало внимание исследователей к истории Новороссийского края и публикация исторических источников. Это стало научной основой для появления работы Феоктиста Хартахая, в которой автор поставил цель проследить судьбу крымских татар. Он касается ряда важных вопросов, таких, как время основания Крымского ханства, положения христиан н в этом государстве, эволюция крымско-татарского общества от агрессивного военного в направлении гражданского и другие. Уделяя внимание внутренней истории, автор изображает крымских татар как народ, который создал своеобразную культуру, упоминает отдельных правителей, которые понимали необходимость внутренних реформ. В то же время историк иногда, в духе народнической историографии, противопоставляет народ государству. ; The studying of Crimea history as complex definition with geography, ethnic and political aspects, has its own specific in Russian empire in XIX c. This specific needs in particular investigation, especially because of gradual changing of priorities in historians' approaches. Among the main trends of the transformation we should name the transition from interpretation of Crimea history as political and poly-ethnic one to the mono-ethnic history and their co-existing with political history. The main external factors of that process became as connection of Crimea with Russian empire and the lost of the state, what inspire some interest to the state tradition on peninsula, as a radical dimension of Crimean Tatars population on peninsula followed the Eastern War 1853-1856 caused their mass emigration to Ottoman empire. This fact in connection with growing of interest towards idea of people (before all as ethnic and also as social phenomena), made influence to accepting the history of Crimea as ethnic history. As the result, the history of melted ethnic-political type appeared, wich was presented formally as history of ethnic or people – of Crimean Tatars. In the article this changing of investigation patterns is studied in the whole on examples of the works of Stanislav Sestrentsevich Bogush's «The history on reign of Khersones of Tauria»(«The history of Tauria») and of Pheoktist Khartakhaj «The historian fate of the Crimean Tatar». Stanislav Sestrentsevich Bogush studies the Crimea history from ancient time until 1783, he accepts this period of history as specific one. Stanislav Sestrentsevich Bogush pays his attention to connection between historical process on peninsula and world one, both of West and East. The history of Crimean Khanat appears as the last part of Mogol's empire. But, on his opinion, after 1783 the history of Crimea should be studied as the part of the Russia empire history. He following development of historiography of Crimea history was grounded on growing of investigation of the Southern Ukraine history and on the publishing of new historical sources. This created the scientific base for appearance of Pheoktist Khartakhaj's work devoted to the historian fate of the Crimean Tatar. The author studies many different problems such as foundation of Crimean Khanat, the attitude towards Christians in this state, the evolution of Crimean Tatar society from aggressive military to civil one. The author studies internal history and shows the Crimean Tatar as a people which created particular culture, he mentions some rulers who understood the need in internal reforms. Simultaniously the historian according to people historiography sometimes put in contrary the people and the state.
Вивчення історії Криму як комплексного поняття, що має географічний, етнічний та політичний аспекти, у ХІХ ст. в Російській імперії мало свою специфіку. Остання потребує на спеціальне дослідження, особливо з погляду поступової зміни пріоритетів у підходах істориків. Серед головних напрямків цієї зміни слід згадати перехід від розгляду історії Криму як історії політичної та полі-етнічної в діахронії до історії моноетнічної та співіснування останньої з історією політичною. Головними зовнішніми чинниками цього процесу стали як приєднання Криму до Російської імперії й втрата державності, що призводило до певного інтересу до державницької традиції на території півострову, так і різке зменшення кримсько-татарського населення на півострові як наслідок подій Східної війни та масової еміграції. Останнє, в умовах зростання уваги до ідеї народності, актуалізувало сприйняття історії Криму як історії етнічної, й призвело до появи історії змішаного етно-політичного типу, яка формально характеризувалася як історія народна – кримських татар. У статті ці зміни історичних парадигм розглядаються головним чином на прикладах загальних праць Станіслава Сестренцевича Богуша «История царства Херсонеса Таврийского» («История о Таврии») та Феоктиста Хартахая «Исторические судьбы крымских татар». Станіслав Сестренцевич Богуш простежує історію Криму від давньої історії до 1783 р., вважаючи її в цей період самобутнім процесом. Він звертає увагу на зв'язок історії півострова зі світовою, як західною, так і східною. Історія Кримського ханства розглядається ним як частина історії імперії Моголів. Однак з 1783 р., на його думку, історія Криму вже має розглядатися як частина історії Російської імперії. Дальшому розвитку історіографії історії Криму сприяла увага дослідників до історії Новоросійського краю та публікація історичних джерел. Це стало науковим підґрунтям для появи праці Феоктиста Хартахая, в якій автор поставив за мету простежити долю кримських татар. Він піднімає низку важливих питань, такі, як час заснування Кримського ханства, становище християн в цій державі, еволюція кримсько-татарського суспільства від агресивного військового в цивільному напрямку та інші. Приділяючи увагу внутрішній історії, автор показує кримських татар як народ, що створив своєрідну культуру, згадує окремих правителів, які розуміли необхідність внутрішніх реформ. Водночас іноді історик, у дусі народницької історіографії, використовує протиставлення народу державі. ; Изучение истории Крыма как комплексного понятия, которое объединяет географический, этнический и политический аспекты, в ХІХ в. имело в Российской империи свою специфику. Последняя нуждается в специальном исследовании, особенно с учетом постепенного изменения приоритетов в подходах историков. Среди главных направлений этих изменений следует упомянуть переход от рассмотрения истории Крыма как истории политической и полиэтнической в диахронии к истории моноэтнической и сосуществование последней с историей политической. Главными внешними факторами этого процесса стали как присоединение Крыма к Российской империи и утрата государственности, так и резкое сокращение численности крымско-татарского населения на полуострове вследствие событий Восточной войны (1853-1856) и массовой эмиграции. Последнее, в условиях увеличения внимания к идее народности, актуализировало восприятие истории Крыма как истории этнической, и привело к появлению истории смешанного этно-политического типа, которая формально характеризовалась как история народная – крымских татар. В статье эти изменния исторических парадигм рассамтриваются главным образом на примерах общих работ Станислава Сестренцевича Богуша «История царства Херсонеса Таврического» («История о Таврии») и Феоктиста Хартахая «Исторические судьбы крымских татар». Станислав Сестренцевич Богуш прослеживает историю Крыма с древности до 1783 года, рассматривая ее в этот период как самобытный процесс. Он обращает внимание на связь истории полуострова с всеобщей историей как Запада, так и Востока. История Крымского ханства рассматривается ним как последняя часть истории империи Моголов. Однако с 1783 года, по его мнению, история Крыма должна рассматриваться как часть истории Российской империи. Дальнейшему развитию историографии истории Крыма способствовало внимание исследователей к истории Новороссийского края и публикация исторических источников. Это стало научной основой для появления работы Феоктиста Хартахая, в которой автор поставил цель проследить судьбу крымских татар. Он касается ряда важных вопросов, таких, как время основания Крымского ханства, положения христиан н в этом государстве, эволюция крымско-татарского общества от агрессивного военного в направлении гражданского и другие. Уделяя внимание внутренней истории, автор изображает крымских татар как народ, который создал своеобразную культуру, упоминает отдельных правителей, которые понимали необходимость внутренних реформ. В то же время историк иногда, в духе народнической историографии, противопоставляет народ государству. ; The studying of Crimea history as complex definition with geography, ethnic and political aspects, has its own specific in Russian empire in XIX c. This specific needs in particular investigation, especially because of gradual changing of priorities in historians' approaches. Among the main trends of the transformation we should name the transition from interpretation of Crimea history as political and poly-ethnic one to the mono-ethnic history and their co-existing with political history. The main external factors of that process became as connection of Crimea with Russian empire and the lost of the state, what inspire some interest to the state tradition on peninsula, as a radical dimension of Crimean Tatars population on peninsula followed the Eastern War 1853-1856 caused their mass emigration to Ottoman empire. This fact in connection with growing of interest towards idea of people (before all as ethnic and also as social phenomena), made influence to accepting the history of Crimea as ethnic history. As the result, the history of melted ethnic-political type appeared, wich was presented formally as history of ethnic or people – of Crimean Tatars. In the article this changing of investigation patterns is studied in the whole on examples of the works of Stanislav Sestrentsevich Bogush's «The history on reign of Khersones of Tauria»(«The history of Tauria») and of Pheoktist Khartakhaj «The historian fate of the Crimean Tatar». Stanislav Sestrentsevich Bogush studies the Crimea history from ancient time until 1783, he accepts this period of history as specific one. Stanislav Sestrentsevich Bogush pays his attention to connection between historical process on peninsula and world one, both of West and East. The history of Crimean Khanat appears as the last part of Mogol's empire. But, on his opinion, after 1783 the history of Crimea should be studied as the part of the Russia empire history. He following development of historiography of Crimea history was grounded on growing of investigation of the Southern Ukraine history and on the publishing of new historical sources. This created the scientific base for appearance of Pheoktist Khartakhaj's work devoted to the historian fate of the Crimean Tatar. The author studies many different problems such as foundation of Crimean Khanat, the attitude towards Christians in this state, the evolution of Crimean Tatar society from aggressive military to civil one. The author studies internal history and shows the Crimean Tatar as a people which created particular culture, he mentions some rulers who understood the need in internal reforms. Simultaniously the historian according to people historiography sometimes put in contrary the people and the state.
Напередодні та в період Першої світової війни сформувався український національний парамілітарний рух, який нині розглядається дослідниками як важливий початковий етап діяльності національних збройних сил. У статті з'ясовано дефініцію «парамілітарного руху», визначено періоди його вивчення та концептуальні характеристики сучасників, передовсім української репрезентації в Австрійському парламенті, діячів Української революції 1917-1921 рр., політиків міжвоєнного часу; окрему групу складають роботи вчених української діаспори; новий етап історіописання парамілітарних організацій визначився у 1990-их роках і триває донині. ; The Ukrainian paramilitary movement, which today is investigated by researchers as the important beginning stage of military forces activity, has been formed before and in the period of the First World War. The article determines the definition of the "paramilitary movement", periods of its research and conceptual characteristics by researchers such as the Ukrainian representation in the Austrian parliament, leaders of the Ukrainian revolution 1917-1921, politicians of the interwar period; the separate group consists of the Ukrainian diaspora works; the new stage of the paramilitary organizations history writing has been determined in 1990 and lasts till now.
Напередодні та в період Першої світової війни сформувався український національний парамілітарний рух, який нині розглядається дослідниками як важливий початковий етап діяльності національних збройних сил. У статті з'ясовано дефініцію «парамілітарного руху», визначено періоди його вивчення та концептуальні характеристики сучасників, передовсім української репрезентації в Австрійському парламенті, діячів Української революції 1917-1921 рр., політиків міжвоєнного часу; окрему групу складають роботи вчених української діаспори; новий етап історіописання парамілітарних організацій визначився у 1990-их роках і триває донині. ; The Ukrainian paramilitary movement, which today is investigated by researchers as the important beginning stage of military forces activity, has been formed before and in the period of the First World War. The article determines the definition of the "paramilitary movement", periods of its research and conceptual characteristics by researchers such as the Ukrainian representation in the Austrian parliament, leaders of the Ukrainian revolution 1917-1921, politicians of the interwar period; the separate group consists of the Ukrainian diaspora works; the new stage of the paramilitary organizations history writing has been determined in 1990 and lasts till now.
Запропонована стаття була подана Анатолієм Бачинським до друку у 1993 р. до "Записок Одеського археологічного товариства", які до сьогодні не побачили світ. Стаття була написана російською мовою. У даному виданні вона подається в українському перекладі, авторські стиль і примітки збережено. У статті розкривається проблема ставлення Російської імперії до існування Задунайської Січі та з'ясовуються засоби, якими російський уряд намагався ліквідувати організацію задунайських запорожців. Наприкінці статті запропоновані документи з Російського державного архіву давніх актів, які друкуються вперше і підтверджують висновки автора статті. ; Offered article was submitted by Bachyns'ky A. D. in 1993 to "The transactions of Odessa Archeological society", but it was not published at the time. Article was written in Russian. In the given edition it is offered in the Ukrainian translation, author's style and the notes are saved.In the artical the problem of attitude of Russian empire to existence of Trans Danube Siche is discovered, the means by which Russian government tried to liquidate community of Trans Danubian Cossacks are found out. In the end of article the documents from Russian State Archive of the Old Acts are offered which are printed for the first time and confirm conclusions of the author.
Offered article was submitted by Bachyns'ky A. D. in 1993 to "The transactions of Odessa Archeological society", but it was not published at the time. Article was written in Russian. In the given edition it is offered in the Ukrainian translation, author's style and the notes are saved.In the artical the problem of attitude of Russian empire to existence of Trans Danube Siche is discovered, the means by which Russian government tried to liquidate community of Trans Danubian Cossacks are found out. In the end of article the documents from Russian State Archive of the Old Acts are offered which are printed for the first time and confirm conclusions of the author. ; Запропонована стаття була подана Анатолієм Бачинським до друку у 1993 р. до "Записок Одеського археологічного товариства", які до сьогодні не побачили світ. Стаття була написана російською мовою. У даному виданні вона подається в українському перекладі, авторські стиль і примітки збережено. У статті розкривається проблема ставлення Російської імперії до існування Задунайської Січі та з'ясовуються засоби, якими російський уряд намагався ліквідувати організацію задунайських запорожців. Наприкінці статті запропоновані документи з Російського державного архіву давніх актів, які друкуються вперше і підтверджують висновки автора статті.
У статті аналізуються гeoпoлiтичні iдeї дiячiв укpaїнcькoгo визвoльнoгo pуху пoчaтку – cepeдини XX ст. Зазначається, що прoвiднi дiячi укpaїнcькoгo визвoльнoгo pуху пoчaтку – cepeдини XX ст. вказували нa cтpaтeгiчне гeoпoлiтичне пoлoжeння Укpaїни мiж aзiйcькoю і євpoпeйcькoю цивiлiзaцiями і на необхідність її відмежування від російських впливів. Так, Дмитро Донцов зазначав про важливість cтвopення нaдпoтужної укpaїнcької дepжaви нaд Чopним мopeм iз кoнтинeнтaльним мiжнapoдним знaчeнням для вciєї Євpoпи. Михайло Гpушeвcький aктивнo пiдтpимувaв і сприяв розробці геополітичного проекту балто-чорноморської вісі. Вчений poзумiв oб'єктивну цивiлiзaцiйну налeжнicть Укpaїни дo Зaхoду, але зазначав, що гeoгpaфiчнi ocoбливocтi Укpaїни, a caмe вoднi артерії, вeдуть дo Чopнoгo мopя як кoмунiкaцiйнoгo цeнтpу. Cepeд укpaїнcьких дocлiдникiв пpихильникaми iдeї «Мiжмop'я» cлiд нaзвaти З. Пеленського, C. Pудницькoгo, C. Тoмaшiвcькoгo і Ю. Липу. Зокрема, Зенон Пeлeнcький визнaчив тpи ocнoвних нaпpямки зoвнiшньoї активності ОУН i мaйбутньoї укpaїнcькoї дepжaви: гaлицькo-бaлкaнcький, кacпiє-кaвкaзький i бiлopуcькo-бaлтiйcький. Тoбтo мaйбутня укpaїнcькa дepжaвa мала poзшиpювaти cвoї впливи в зoнi Cepeдньo-Cхiднoї Євpoпи з тим, aби cтaти cтpaтeгiчнo нaдвaжливoю кpaїнoю. Cтепан Pудницький oбґpунтувaв знaчeння Чopнoгo мopя для poзвитку нaшoї кpaїни в icтopичнoму poзpiзi й нaкpecлив мoжливi cцeнapiї poзвитку Укpaїни, пepeдбaчaючи нaлaгoджeння cпoлучeння чepeз мopeплaвнi кaнaли мiж Чopним, Бaлтiйcьким мopями і Кacпiєм. Cтепан Томашівський, спpиймaючи Укpaїну як гeoгpaфiчнe пoняття, aкцeнтувaв увaгу на icтopичних нacлiдкaх її poзтaшувaння в цeнтpi Євpoпи, щo зумoвлювaлo пocтiйну бopoтьбу iнших кpaїн зa її території, тa її нepoзpивний зв'язoк з Чopним мopeм. Юрій Липа aкцeнтував cвoю увaгу на opiєнтaцiї Укpaїни нa гeoпoлiтичну лінію Пiвдeнь–Пiвнiч.Слід зазначити, що більшість українських політичних діячів і мислителів того часу нaгoлoшувaли нa вaжливоcті чiткoгo визнaчeння гeoпoлiтичнoї cтpaтeгiї Укpaїни, яка мала бути cпpямoвaною на євpoпeйcькi кpaїни і на геополітичну лінію Пiвдeнь–Пiвнiч, оскільки вона є вiccю укpaїнcьких зeмeль. Вони також кpитичнo oцiнювaли мoжливий coюз з Pociєю i нaгoлoшувaли нa необхідності вciмa прийнятними зacoбaми пocлaблювати геополітичні впливи Москви, вказуючи на її шовіністичні та імперіалістичні прагнення. ; The article analyzes the geopolitical ideas of the leaders of the Ukrainian liberation movement in the early – mid-twentieth century. It is noted that its leading figures pointed out the strategic geopolitical position of Ukraine between Asian and European civilizations and the necessity of its separation from the Russian influence. For instance, D. Dontsov emphasized the importance of building a superpowerful Ukrainian state above the Black Sea with a continental international value for the entire Europe. Hrushevsky has actively supported and contributed to the development of the geopolitical project of Baltic-Black Sea axis. The scientist saw the objective belonging of Ukraine to the Western civilization, but pointed out that the geographical features of Ukraine, namely its waterways, led to the Black Sea as a communication center. Among the Ukrainian researchers who supported the idea of "Intermarium", one should name Z. Pelenskyi, S. Rudnytskyi, S. Tomashivskyi, and Yu. Lypa. Z. Pelenskyi, in particluar, identified three main directions of foreign activity of the OUN and the future of the Ukrainian state: Galician-Balkan, Caspian-Caucasian, and the Belarusian-Baltic one. That is, in order to guarantee its strategic importance, the future Ukrainian state had to expand its influence in Central and Eastern Europe. Another researcher, Stepan Rudnytskyi, substantiated the significance of the Black Sea for our country from the historical perspective, and outlined possible scenarios of Ukraine's development, foreseeing the establishment of communication through naval channels between the Black, Baltic, and Caspian Seas. Perceiving Ukraine as a geographical concept, Stepan Tomashivskyi focused on the historical consequences of its location in the heart of Europe, which led to a constant struggle of other countries in its territory and its indissoluble link with the Black Sea. Another researcher, Yurii Lypa, emphasized the singularity of Ukrainians as an independent nation, their purpose to be free and happy; focused his attention on the geopolitical orientation of Ukraine at the southern-northern line.Summing up, it should be noted that the majority of Ukrainian politicians and thinkers of that time stressed the importance of clarifying the geopolitical strategy of Ukraine, which was to be aimed at European countries and geopolitical southern-northern line since it was the axis of Ukrainian lands. They also critically evaluated possible alliance with Russia and emphasized the need to weaken the geopolitical influence of Moscow with all possible means, pointing to its chauvinistic and imperialist aspirations.
У статті досліджено особливості організації й комплектування «малоросійських» козацьких полків на території Полтавської та Чернігівської губерній у 1855 р. Автор розкрив основні параметри озброєння козаків, а також особливості їх військової уніформи. Доведено, що згадані «малоросійські полки» утворювались в якості державного ополчення Російської імперії, яка експлуатувала історичну пам'ять нащадків українських козаків. ; In article it is considered features of the organization and acquisition of the Ukrainian Cossack regiments in territory of the Poltava and Chernigov provinces in 1855. The Author has opened key parametres of arms of Cossacks, and also features of their uniform. It is proved, that the Cossack regiments were created as the state home guard of Russian Empire, which exploited the historical memory of the Ukrainian Cossacks.
Стаття присвячена одному з найважливіших завдань — підготовці офіцерських кадрів для бронетанкових і механізованих військ СРСР в період між світовими війнами і під час Другої світової війни. В 30-х роках минулого століття, створивши найпотужніші в світі танкові війська, в Радянському Союзі залишили без належної уваги проблему підготовки фахівців для цього роду військ. Досліджується розширення підготовки офіцерів-танкістів від броньованих курсів та подальшої реорганізації піхотних військових шкіл у бронетанкові школи командного профілю. Як у відносно короткі терміни вдалося розгорнути підготовку кадрів для танкових і механізованих з'єднань (частин) та створити систему підготовки кадрів, що склалася в роки війни. ; The article is dedicated to one of the most important tasks — training officers for the armored and mechanized forces of the USSR during the period between the world wars and during the Second World War.In the 30's of the last century the USSR created the world's most powerful armor but the country left the issue of training specialists for this kind of troops without due attention. The evolution of officer training from the armored tank courses and further reorganization of infantry armored military schools into specialized command tank schools are under the study. As in a relatively short time it was managed to expand training for armored and mechanized units and the establishment of the training system that was developed during the war.
Стаття присвячена одному з найважливіших завдань — підготовці офіцерських кадрів для бронетанкових і механізованих військ СРСР в період між світовими війнами і під час Другої світової війни. В 30-х роках минулого століття, створивши найпотужніші в світі танкові війська, в Радянському Союзі залишили без належної уваги проблему підготовки фахівців для цього роду військ. Досліджується розширення підготовки офіцерів-танкістів від броньованих курсів та подальшої реорганізації піхотних військових шкіл у бронетанкові школи командного профілю. Як у відносно короткі терміни вдалося розгорнути підготовку кадрів для танкових і механізованих з'єднань (частин) та створити систему підготовки кадрів, що склалася в роки війни. ; The article is dedicated to one of the most important tasks — training officers for the armored and mechanized forces of the USSR during the period between the world wars and during the Second World War.In the 30's of the last century the USSR created the world's most powerful armor but the country left the issue of training specialists for this kind of troops without due attention. The evolution of officer training from the armored tank courses and further reorganization of infantry armored military schools into specialized command tank schools are under the study. As in a relatively short time it was managed to expand training for armored and mechanized units and the establishment of the training system that was developed during the war.
The article focuses on the impact of the ideas of Russian classic writer F. Dostoevsky of the 19th century on the fiction of contemporary American writers. The aim of the research is to define the features of artistic reflection of ideas of F.M. Dostoevsky in the works of J.C. Oates. As the material for comparative analysis the author has chosen F. Dostoevsky's novel "The Brothers Karamazov" and Joyce Carol Oates' novel "Assassins". The author researches the typological parallels between the novels with regard to coverage of specific issues such as life and death, the destruction of the family, the root causes of crime, which are revealed through the images of three brothers' fates.It is concluded that the allusions to the novel of famous Russian classic writer have become the means of depicting eternal constants of the human psyche and consciousness. Falsity, hypocrisy, cruelty, those features that E.T.A. Hoffman called the "night side of the soul", inAmericathe 1970s appeared to be in demand by contemporary politics and politicians. Oates's images are regarded as a kind of sibling to the characters in "The Brothers Karamazov", which have gained theUSdimension and demonstrated the relevance of classical Russian traditions in the new socio-historical time and space and new social environment. One of the components of this tradition, which identified one of the dominant issues in Oates' fiction is the search of God and related truths, including the meaning of life.Key words: self-searching, the meaning of life, the problem of violence and abuse in the family, the problem of total personal and social control, destruction of personal ties with society, isolation, alienation. ; У статті досліджується вплив творчості російського класика ХІХ ст. на романістику сучасних письменників США. Мета дослідження – визначити особливості художньої рефлексії ідей Ф.М. Достоєвського у творчості Дж.К. Оутс. Матеріалом для порівняльного аналізу є романи Ф.М. Достоєвського «Брати Карамазови» та роман Дж.К. Оутс «Вбивці». Проводяться типологічні паралелі з огляду на специфіку висвітлення у творі проблем життя і смерті, зображення руйнації родини, глибинних причин злочинності, що розкриваються через зображення доль кількох братів. Зроблено висновки, що алюзії на роман російського класика стали засобом увиразнення одвічних констант людської психіки і свідомості. Брехливість, лицемірство, жорстокість, ті риси, які Е.Т.А. Гофман назвав «нічними сторонами душі», в Америці 1970-х рс. виявились запитаними політикою і політиками. Оутсівські образи розглядаються як своєрідні двійники персонажів роману «Брати Карамазови», які набувши американського виміру, продемонстрували актуальність і вітальність традиції російського класика в новому соціально-історичному часопросторі і соціальному середовищі. Однією зі складових цієї традиції, яка визначила одну з домінантних проблем романістики Оутс, є пошук Бога і пов'язаних з ним істин, в тому числі і сенсу життя.Ключові слова: пошук власної особистості, смисл життя, проблема насильства і жорстокості у родині, проблема тотального надособистісного і суспільного контролю, руйнування зв'язків особистості із соціумом, ізоляція, відчуження. В статье исследуется влияние творчества русского классика XIX в. на романистику современных писателей США. Цель исследования – определить особенности художественной рефлексии идей Ф.М. Достоевского в творчестве Дж.К. Оутс. Материалом для сравнительного анализа являются романы Ф.М. Достоевского «Братья Карамазовы» и роман Дж.К. Оутс «Убийцы». Проводятся типологические параллели с учетом специфики освещения в произведении проблем жизни и смерти, изображения разрушения семьи, глубинных причин преступности, раскрывающихся через изображение судеб нескольких братьев. Сделаны выводы, что аллюзии на роман русского классика стали средством выразительности извечных констант человеческой психики и сознания. Лживость, лицемерие, жестокость, те черты, которые Э.Т.А. Гофман назвал «ночными сторонами души», в Америке 1970-х гг. оказались востребованными политикой и политиками. Оутсовские образы рассматриваются как своеобразные двойники персонажей романа «Братья Карамазовы», которые приобрели американское измерение и продемонстрировали актуальность и витальность традиции русского классика в новом социально-историческом пространстве и социальной среде. Одной из составляющих этой традиции, которая определила одну из доминантных проблем романистики Оутс, является поиск Бога и связанных с ним истин, в том числе и смысла жизни. The article focuses on the impact of the ideas of Russian classic writer F. Dostoevsky of the 19th century on the fiction of contemporary American writers. The aim of the research is to define the features of artistic reflection of ideas of F.M. Dostoevsky in the works of J.C. Oates. As the material for comparative analysis the author has chosen F. Dostoevsky's novel "The Brothers Karamazov" and Joyce Carol Oates' novel "Assassins". The author researches the typological parallels between the novels with regard to coverage of specific issues such as life and death, the destruction of the family, the root causes of crime, which are revealed through the images of three brothers' fates.It is concluded that the allusions to the novel of famous Russian classic writer have become the means of depicting eternal constants of the human psyche and consciousness. Falsity, hypocrisy, cruelty, those features that E.T.A. Hoffman called the "night side of the soul", inAmericathe 1970s appeared to be in demand by contemporary politics and politicians. Oates's images are regarded as a kind of sibling to the characters in "The Brothers Karamazov", which have gained theUSdimension and demonstrated the relevance of classical Russian traditions in the new socio-historical time and space and new social environment. One of the components of this tradition, which identified one of the dominant issues in Oates' fiction is the search of God and related truths, including the meaning of life.Key words: self-searching, the meaning of life, the problem of violence and abuse in the family, the problem of total personal and social control, destruction of personal ties with society, isolation, alienation.
