Suchergebnisse

Abstract. Separate indices of T- and B-cell immunity of broiler chickens were investigated during the period of their growth with additional introduction of tocopherol acetate and ascorbic acid into their diet. The studies were conducted in one of the farms in the Lviv region on four groups of 100 broiler chickens each, ranging from 1- to 41 days of age. Chickens in the control group received a standard diet, the first experimental diet with the addition of tocopherol acetate, the second experimental - ascorbic acid, and the third - a complex of these vitamins. In whole blood, the relative number of T and B lymphocytes and their individual populations were determined in the reaction of spontaneous rosette formation with ram erythrocytes, differentiated calculation of rosette lymphocytes with different degree of functional activity was performed.For research, blood was collected from broiler chickens after slaughter at different ages: 27-, 34-, and 41-day-olds. During the work, the bioethical requirements of the animals were complied with according to the current legislation.Studies have shown that the additional introduction of chickens to their diet tocopherol acetate and ascorbic acid has a stimulating effect on the number of T and B lymphocytes and the functional activity of T and B cell units of immunity. This is evidenced by the higher number of (-lymphocytes (common, active, theophylline-resistant) and Β-lymphocytes in the blood of broiler chickens, which were supplemented with vitamins E and C. Τ- and Β-lymphocyte apparatus - an increase in the number of cells with low and medium degrees of aperture and a decrease in the inactive function of Τ- and Β-lymphocytes in the blood. These changes were more pronounced in the blood of chickens at 27 days of age due to the action of vitamin C, as well as the complex of tocopherol acetate and ascorbic acid. Therefore, on the basis of the conducted researches it is possible to confirm a regulatory role of vitamins E and C in formation of a cellular link of specific immune response of chickens-broilers. The action of the investigated vitamins, and especially of ascorbic acid, revealed an increase in the number and increase in the functional activity of T- and B-lymphocytes of the blood. These changes are probably due to the antioxidant action of vitamins in providing metabolic homeostasis of membranes and the receptor apparatus of immunocompetent cells.Key words: vitamins E and C, broiler chickens, specific immunity, T and B lymphocytes, functional activity of immunocompetent cells ; Анотація. Досліджували окремі показники Т- і В-клітинної ланок імунітету курчат-бройлерів упродовж періоду їх вирощування за додаткового введення до їх раціону токоферолу ацетату та аскорбінової кислоти. Дослідження проводили в одному з господарств Львівської області на чотирьох групах курчат-бройлерів по 100 голів у кожній, починаючи з 1- до 41-добового віку. Курчата контрольної групи отримували стандартний раціон, першої дослідної – раціон з додаванням токоферолу ацетату, другої дослідної – аскорбінової кислоти, а третьої – комплекс вказаних вітамінів. У цільній крові визначали відносну кількість Т- і В-лімфоцитів та їх окремих популяцій у реакції спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, проводили диференційований підрахунок розеткоутворюючих лімфоцитів із різним ступенем функціональної активності. Проведені дослідження показали, що додаткове введення курчатам до їх раціону токоферолу ацетату (вітаміну Е) та аскорбінової кислоти (вітаміну С) має стимулюючий вплив на кількість Т- і В-лімфоцитів і функціональну активність Т- і В-клітинної ланок імунітету. Про що свідчать збільшена кількості Τ-лімфοцитів (загальних, активних, теοфілін-резистентних ) і Β-лімфοцитів у крοві курчат-бройлерів, яким дοдаткοвο до раціοну ввοдили вітаміни.При цьому виявленο вищу функціοнальну активність досліджуваних імунοкοмпетентних клітин за рахунοк зміцнення рецептοрнοгο апарату Τ- і Β-лімфοцитів – збільшення кількοсті клітин із низькοю і середньою ступінню aвіднοсті і зниження неактивних у функціοнальнοму віднοшенні Τ- і Β-лімфοцитів крοві. Вказані зміни були виражені більшою мірою у крові курчат 27-добового віку за дії комплексу зазначених вітамінів.Отже, на основі проведених досліджень можна стверджувати про регуляторну роль вітамінів Е і С у формуванні клітинної ланки специфічної імунної відповіді курчат-бройлерів. За дії досліджуваних вітамінів, і, особливо аскорбінової кислоти констатовано збільшення кількості та підвищення функціональної активності Т- і В-лімфоцитів крові. Ці зміни, ймовірно, зумовлені антиоксидантною дією цих вітамінів у забезпеченні метаболічного гомеостазу мембран і рецепторного апарату імунокомпетентних клітин. Ключові слова: вітаміни Е і С, курчата-бройлери, специфічний імунітет, Т- і В-лімфоцити, функціональна активність імунокомпетентних клітин

The article deals with the problem of modality as one of the stylistic resources of the sentence. Attention is paid to the achievements of the domestic and foreign scientists who have studied modally oriented syntactic constructions. Common and different features of utterances with illocutionary and optative semantics are briefly stated. It is ascertained that in optative sentences, the very essence of illocution is obscure, the wish is expressed politely, hidden. Verbal forms with the conjunctions хай (нехай)are established as the most common means of expressing the optative mood in modern linguistics. It is analyzed that modern research of optative sentences has been done basing on the material of Ukrainian proverbs, advertisements, periodicals, fiction by Ukrainian writers of the XIX – XXI centuries. The article studies the functioning of optative sentences as an integral part of the syntactic organization of T. Melnychuk's individual style. It is ascertained that the optativeness of the analyzed poetic texts has different modally marked means, and among them most often used are the conjunctions хай, нехай combined with finite verbs in two-member sentences. Another representative of optativeness in the poet's writing are subjunctive mood verbs combined with the conjunctions нехай(най) andби that make it possible to express a wish-supposition. The sentences with optative modality have a high level of linguistic expressiveness, contributing to the intensification of the expressiveness of the poetic text. The main semantic features of the optative constructions are studied: existential poetic reflections provoked by understanding the transience of life, awareness of losing the most precious things – the happiness of the home comfort, love – caused by the hard fate of a political prisoner poet. ; У статті порушено проблему модальності як одного зі стилістичних ресурсів речення. Зосереджено увагу на вітчизняних та зарубіжних лінгвістах, які досліджували модально орієнтовані синтаксичні конструкції. Коротко ...

The issue of the membership of Ukraine and Ireland in the post-colonial countries is investigated. The arguments of opponents of the definition of Ukraine as part of the Russian Empire / USSR and Ireland as part of Great Britain as colonies are analyzed: an insufficiently clear definition of empire in modern political science, which allows not at least recognizing the USSR as an empire; absence of official colony status in Ukraine and Ireland; the presence of developed industry in the late USSR, which contradicts colonial status. Each of the arguments is consistently recognized as insufficiently important. The definition of an empire is given, which corresponds to both the British Empire and the Russian / USSR. The typologies of these empires were carried out: Great Britain was recognized as a liberal modern (disciplinary) empire, and the Russian Empire / USSR as an autocratic / authoritarian modern (disciplinary) empire. The key differences of these empires are highlighted. Thanks to the definition of a colony as a territory that has sovereignty limited in favor of the metropolis and is an object of specific colonial policy, as well as the identification of the types of colonies (colonies that are socioculturally close to the metropolis, colonies that are socioculturally different from the metropolis, internal colonies), it is proved that Ukraine as part of the Russian Empire/USSR and Ireland as part of Great Britain correspond to such a variety of colonies as territories dependent on the metropolis, populated socioculturally close to the metropolis in settlement, but not identical to it. An attempt was made to compare the colonial policy of Great Britain in relation to Ireland and the Russian Empire / USSR to Ukraine. Despite the difference in these empires, a significant number of parallels were found: the redistribution of resources in favor of a socioculturally distinct metropolis; cultural and linguistic colonization policies; the spread of specific self-identification of the population («Soviet person» and «British»); resettlement of residents of the metropolis in the colony; the emergence of famine as a result of the colonial policy (Irish potato famine of 1845-1849 and the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine). The similarity (goal, struggle methodology, etc.) between the national liberation movements of Ireland (Irish Republican Brotherhood, Irish Republican Army) and Ukraine (Organization of Ukrainian Nationalists, Ukrainian Insurgent Army) is analyzed. As a conclusion, an affirmative answer was provided to the question posed in the title of the article – yes, at this point in time Ukraine is a post-colonial country, and Ireland has been such for at least the first decades after independence. ; Досліджується питання приналежності України та Ірландії до постколоніальних країн. Проаналізовано аргументи противників визначення України у складі Російської імперії / СРСР та Ірландії у складі Великої Британії як колоній: недостатньо чітке визначення імперії у сучасній політичній науці, що дозволяє не визнавати імперією принаймні СРСР; відсутність офіційного статусу колонії в України та Ірландії; наявність розвинутої промисловості у пізній УРСР, що суперечить колоніальному статусу. Кожен з аргументів послідовно визнається недостатньо вагомим. Надано визначення імперії, якому відповідає і Британська імперія, і Російська / СРСР. Проведена типологізація зазначених імперій: Велика Британія визнана ліберальною модерною (дисциплінарною) імперією, а Російська імперія / СРСР – автократичною / авторитарною модерною (дисциплінарною) імперією. Виокремлено ключові відмінності зазначених імперій. Завдяки визначенню колонії як території, що має обмежений на користь метрополії суверенітет і є об'єктом специфічної колоніальної політики, а також виокремленню типів колоній (соціокультурно близькі до метрополії колонії, соціокультурно відмінні від метрополії колонії, внутрішні колонії), стверджується, що Україна у складі Російської імперії / СРСР та Ірландія у складі Великої Британії відповідають такому різновиду колоній, як залежні від метрополії території, населені соціокультурно близьким до метрополії населенням, але не тотожним йому. Здійснена спроба порівняння колоніальної політики Великої Британії по відношенню до Ірландії та Російської імперії / СРСР до України. Незважаючи на відмінність зазначених імперій, знайдено значну кількість паралелей: перерозподіл ресурсів на користь соціокульурно відмінної метрополії; політика культурної та мовної колонізації; поширення специфічної самоідентифікації населення («радянська людина» та «британець»); переселення мешканців метрополії в колонії; виникнення внаслідок колоніальної політики голоду (Великий голод в Ірландії 1845-1849 рр. і Голодомор 1932-1933 рр. в Україні). Проаналізовано подібність (мета, методологія боротьби і т.д.) між національно-визвольними рухами Ірландії (Ірландське республіканське братерство, Ірландська республіканська армія) та України (Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія). У якості висновку була надана ствердна відповідь на питання, винесене у назву статті – так, на цей час Україна є постколоніальною країною, а Ірландія була такою принаймні перші десятиліття після отримання незалежності.

Short stories are an integral part of T. Mann's creative heritage, which are distinguished by ideological, thematic and artistic richness, they give an idea of the evolution of the creative method and style of the writer. And although nowadays there is already a number of scientific investigations devoted to the review analysis of T. Mann's creative path, there is a need to study the problem of culture "end of time" (in T. Mann's terminology) in the novelistic work of the writer who went to political and social activities through art. The purpose of the article is to reveal the nuances of the relationship between spirit and reality in T. Mann's short story "Tristan".The article proves that within the cross-cutting problem of the relationship between art and life, which never ceased to bother the German writer, also the novel "Tristan" clearly distinguishes the related ones: art and beauty, art and morality, aesthetics and life, beauty and death, decadence and a disease of the spirit, the artist and reality, which allowed to clarify both the ideological concepts of creative individuality and the essence of its art. At the same time, the divergence between the views of the hero of the novel and T. Mann's personal attitude to reality and art is shown. Enough attention is paid to identifying the role of the comic and the means of its formation in the novel. "Tristan" is interpreted in the context of the development of T. Mann's work and the European literary process at the turn of the XIX - early XX centuries.The article identifies the place of the short story "Tristan" in the work of the German master of the word and outlines the ways of its further analysis. ; У статті здійснено спробу аналізу новели «Трістан» Т. Манна на вісі специфіки реалізації її ідейно-естетичної концепції. Зокрема досліджено проблему культури «епохи кінця» (за термінологією Т. Манна), у межах якої розкрито різноманітні відтінки співвідношення між духом і дійсністю у творі. Серед основних виділено такі, як життя й мистецтво, мистецтво й краса, мистецтво й мораль, естетизм і життя, краса й смерть, декаданс і хвороба духу, що дозволило з`ясувати, з одного боку, світоглядні концепти творчої особистості, а з іншого – сутність її мистецтва. Водночас показано розбіжність поглядів героя новели з особистим ставленням Т. Манна до дійсності та мистецтва. Достатньо уваги приділено виявленню ролі комічного та засобам його утворення в новелі. «Трістан» інтерпретовано в контексті розвитку творчості Т. Манна та європейського літературного процесу межі ХІХ – поч. ХХ ст.

Short stories are an integral part of T. Mann's creative heritage, which are distinguished by ideological, thematic and artistic richness, they give an idea of the evolution of the creative method and style of the writer. And although nowadays there is already a number of scientific investigations devoted to the review analysis of T. Mann's creative path, there is a need to study the problem of culture "end of time" (in T. Mann's terminology) in the novelistic work of the writer who went to political and social activities through art. The purpose of the article is to reveal the nuances of the relationship between spirit and reality in T. Mann's short story "Tristan".The article proves that within the cross-cutting problem of the relationship between art and life, which never ceased to bother the German writer, also the novel "Tristan" clearly distinguishes the related ones: art and beauty, art and morality, aesthetics and life, beauty and death, decadence and a disease of the spirit, the artist and reality, which allowed to clarify both the ideological concepts of creative individuality and the essence of its art. At the same time, the divergence between the views of the hero of the novel and T. Mann's personal attitude to reality and art is shown. Enough attention is paid to identifying the role of the comic and the means of its formation in the novel. "Tristan" is interpreted in the context of the development of T. Mann's work and the European literary process at the turn of the XIX - early XX centuries.The article identifies the place of the short story "Tristan" in the work of the German master of the word and outlines the ways of its further analysis. ; У статті здійснено спробу аналізу новели «Трістан» Т. Манна на вісі специфіки реалізації її ідейно-естетичної концепції. Зокрема досліджено проблему культури «епохи кінця» (за термінологією Т. Манна), у межах якої розкрито різноманітні відтінки співвідношення між духом і дійсністю у творі. Серед основних виділено такі, як життя й мистецтво, мистецтво й краса, мистецтво й мораль, естетизм і життя, краса й смерть, декаданс і хвороба духу, що дозволило з`ясувати, з одного боку, світоглядні концепти творчої особистості, а з іншого – сутність її мистецтва. Водночас показано розбіжність поглядів героя новели з особистим ставленням Т. Манна до дійсності та мистецтва. Достатньо уваги приділено виявленню ролі комічного та засобам його утворення в новелі. «Трістан» інтерпретовано в контексті розвитку творчості Т. Манна та європейського літературного процесу межі ХІХ – поч. ХХ ст.

The article is devoted to the problem of the aspects of urban planning and architecture in utopian cities in the context of the connection with social and political ideology based on the treatises by Sir Thomas More and Tommaso Campanella. This article presents an analysis of the two most famous socio-utopian treatises - "Utopias" by T. More and "The City of the Sun" by T. Campanella. These works are considered to be the first to describe the models of utopian states and have a stronginfluence on all subsequent works of utopian philosophers. In their works, utopian philosophers focused on architectural and urban planning aspects as an important background for the development of social utopia. In their writings, particular importance was primarily placed on the functional purpose of certain elements of the urban structure, expressed in the correct geometry of urban education (aesthetic and visual characteristics, as a rule, were ignored by philosophers). For example, Thomas More used a shape of a square for his ideal city, and divided it into small patterns, with regular structure of the streets and neighborhoods (grid plan). Tomasso Campanella on the contrary used a circle, but also divided his city into smaller parts – city consists of seven rings (circumferential and radial roads). Forming perfect models of social structure, they used architecture as a background to provide a comfortable and functional space that would meet the requirements of an ideal society.The analysis of the descriptions of urban planning and architectural elements in the writings of prominent philosophers allows us to gain an understanding of how the city and its architecture are seen by people whose professions were not directly related either to architecture or urbanism, and, in contrast, are oriented on people and their living standards. Also, the article presents the schemes of city-states developed by the authors, according to their description in the treatises by T. More and T. Campanella. ; Розглядаються аспекти містобудування та архітектури в утопічних містах в контексті зв'язку з соціальною та політичною ідеологією на прикладі трактатів Томаса Мора «Утопія» та Томмазо Кампанелли «Місто Сонця».

The article is devoted to the problem of the aspects of urban planning and architecture in utopian cities in the context of the connection with social and political ideology based on the treatises by Sir Thomas More and Tommaso Campanella. This article presents an analysis of the two most famous socio-utopian treatises - "Utopias" by T. More and "The City of the Sun" by T. Campanella. These works are considered to be the first to describe the models of utopian states and have a stronginfluence on all subsequent works of utopian philosophers. In their works, utopian philosophers focused on architectural and urban planning aspects as an important background for the development of social utopia. In their writings, particular importance was primarily placed on the functional purpose of certain elements of the urban structure, expressed in the correct geometry of urban education (aesthetic and visual characteristics, as a rule, were ignored by philosophers). For example, Thomas More used a shape of a square for his ideal city, and divided it into small patterns, with regular structure of the streets and neighborhoods (grid plan). Tomasso Campanella on the contrary used a circle, but also divided his city into smaller parts – city consists of seven rings (circumferential and radial roads). Forming perfect models of social structure, they used architecture as a background to provide a comfortable and functional space that would meet the requirements of an ideal society.The analysis of the descriptions of urban planning and architectural elements in the writings of prominent philosophers allows us to gain an understanding of how the city and its architecture are seen by people whose professions were not directly related either to architecture or urbanism, and, in contrast, are oriented on people and their living standards. Also, the article presents the schemes of city-states developed by the authors, according to their description in the treatises by T. More and T. Campanella. ; Розглядаються аспекти містобудування та архітектури в утопічних містах в контексті зв'язку з соціальною та політичною ідеологією на прикладі трактатів Томаса Мора «Утопія» та Томмазо Кампанелли «Місто Сонця».

The article is devoted to the problem of the aspects of urban planning and architecture in utopian cities in the context of the connection with social and political ideology based on the treatises by Sir Thomas More and Tommaso Campanella. This article presents an analysis of the two most famous socio-utopian treatises - "Utopias" by T. More and "The City of the Sun" by T. Campanella. These works are considered to be the first to describe the models of utopian states and have a stronginfluence on all subsequent works of utopian philosophers. In their works, utopian philosophers focused on architectural and urban planning aspects as an important background for the development of social utopia. In their writings, particular importance was primarily placed on the functional purpose of certain elements of the urban structure, expressed in the correct geometry of urban education (aesthetic and visual characteristics, as a rule, were ignored by philosophers). For example, Thomas More used a shape of a square for his ideal city, and divided it into small patterns, with regular structure of the streets and neighborhoods (grid plan). Tomasso Campanella on the contrary used a circle, but also divided his city into smaller parts – city consists of seven rings (circumferential and radial roads). Forming perfect models of social structure, they used architecture as a background to provide a comfortable and functional space that would meet the requirements of an ideal society.The analysis of the descriptions of urban planning and architectural elements in the writings of prominent philosophers allows us to gain an understanding of how the city and its architecture are seen by people whose professions were not directly related either to architecture or urbanism, and, in contrast, are oriented on people and their living standards. Also, the article presents the schemes of city-states developed by the authors, according to their description in the treatises by T. More and T. Campanella. ; Розглядаються аспекти містобудування та архітектури в утопічних містах в контексті зв'язку з соціальною та політичною ідеологією на прикладі трактатів Томаса Мора «Утопія» та Томмазо Кампанелли «Місто Сонця».