Suchergebnisse

The period 1974–1994 was an important milestone in the history of the national liberation movement of the people of South Africa. These were years of significant increase in political consciousness and activity of masses, strengthen-ings of the international solidarity with the South African democratic movement. All this took place in a format of the open and hidden politics and resulted in the collapse of apartheid system.The article refers to latent component of the political process in South Africa during the acute struggle against apartheid in 1974–1994. It is proposed to study the hypothesis that the political process in South Africa had both trans-parent and latent nature due to the presence of specific forms and methods inherent latent politics. Substantiation is carried out on the basis of concrete examples, historic facts, scientific researches of foreign experts and testimonies of participants of fight against apartheid. ; Период 1974–1994 гг. был важным этапом в истории национально-освободительного движения народа Южной Африки (ЮАР). Это были годы подъема сопротивления политике апартеида, расовой дискриминации и угнетения, заметного роста политического сознания и активности масс, усиления международной солидар-ности с южноафриканским демократическим движением. Все это происходило в формате открытой и скрытой политики и завершилось крахом системы апартеида.В статье говорится о латентной компоненте политического процесса в Южной Африке в период борьбы с апартеидом в 1974–1994 гг. Предлагается обоснование гипотезы о том, что политический процесс в ЮАР имел как транспарентную, так и латентную составляющие – из-за наличия специфических форм и методов, присущих латентной политике. Обоснование осуществляется на основе конкретних примеров, исторических фактов, научных исследований иностранных экспертов и свидетельств участников борьбы с режимом апар-теида. ; Період 1974–1994 рр. був важливим етапом в історії національно-визвольного руху народу Південної Африки (ПАР). Це були роки підйому опору політиці апартеїду, расовій дискримінації і гнобленню, помітного зростання політичної свідомості та активності мас, посилення міжнарод-ної солідарності з південноафриканським демократичним рухом. Усе це відбувалося у форматі відкритої та потайної політики і завершилося крахом системи апартеїду.У статті йдеться про латентний компонент політичного процесу у Південній Африці у період боротьби з апартеїдом у 1974–1994 рр. Надається обгрунтування гіпотези про те, що політичний процес у ПАР мав як транспарентний, так і латентний характер – через наявні спе-цифічні форми та методи латентної політики. Обгрунтування відбувається на основі конкрет-них прикладів, історичних фактів, наукових досліджень іноземних експертів та свідчень учасників боротьби проти режиму апартеїду.

The article discusses the political process in South Africa during the existence of the apartheid system in this country. The aim of the study is to research the main directions of information warfare between supporters and opponents of apartheid as a component of the latent policy in South Africa. The principal tasks are: general description and designation of specific features of the information confrontation main directions, disclosure of individual elements of information struggle under the apartheid conditions. Currently, this topic is only partially covered in the scientific literature: in the format of the general characteristics of informational and psychological wars (V. Krysko, G. Pocheptsov, S. Rastorguev, V. Hozikov), in certain areas of the information struggle in South Africa during the apartheid period (Ch. Day, R. Nixon, M. Rees, E. Rhoodie, J. Sanders) and a description of some operations in the South African information sphere (V. Shubin, C. Braam, B. Gilder, R. Kasrils, M. Kunczik). The main idea of the article is that the informational confrontation was an important component of the political life of South Africa and had a vector of both internal focus – on the population of a given country, and the external one – on the world community, international organizations, governments and the population of other states. It had a serious impact on the course of events in South Africa and on the anti-apartheid movement beyond its borders, including almost the whole range of anthropogenic and man-made technologies, latent and open. The informational activity of the African National Congress (ANC), the leader of the anti-apartheid movement, were a specific continuation of military-sabotage operations and protest actions of the oppressed population in the struggle for the political consciousness of the masses. The topic was developed on the basis of concrete examples, historical facts, scientific studies of foreign experts and evidence of resistance movement participants. In the perspective this work may be an integral part of a further comprehensive study of the entire latent policy spectrum based on South African materials. ; У статті розглядається політичний процес у Південній Африці в період існування в цій країні системи апартеїду. Метою дослідження є вивчення основних напрямків інформаційного протиборства прихильників і противників апартеїду як складової латентної політики в Південній Африці. В якості основних завдань виступають: загальна характеристика та позначення основних напрямків інформаційного протиборства, розкриття змісту проявів інформаційної боротьби в умовах панування і падіння апартеїду. Основна ідея статті полягає в тому, що інформаційне протиборство було важливою складовою політичного життя Південної Африки і мало вектор як внутрішньої спрямованості – на населення даної країни, так і зовнішньої – на світову громадськість, міжнародні організації, уряди і населення інших держав. Воно здійснило серйозний вплив на хід подій у ПАР і на рух проти апартеїду за межами країни, включало практично весь набір технологій антропогенного і техногенного порядку, латентного і відкритого характеру. У перспективі ця робота може стати складовою частиною комплексної розробки всього спектра латентної політики на матеріалах Південної Африки.

The article discusses the political process in South Africa during the existence of the apartheid system in this country. The aim of the study is to research the main directions of information warfare between supporters and opponents of apartheid as a component of the latent policy in South Africa. The principal tasks are: general description and designation of specific features of the information confrontation main directions, disclosure of individual elements of information struggle under the apartheid conditions. Currently, this topic is only partially covered in the scientific literature: in the format of the general characteristics of informational and psychological wars (V. Krysko, G. Pocheptsov, S. Rastorguev, V. Hozikov), in certain areas of the information struggle in South Africa during the apartheid period (Ch. Day, R. Nixon, M. Rees, E. Rhoodie, J. Sanders) and a description of some operations in the South African information sphere (V. Shubin, C. Braam, B. Gilder, R. Kasrils, M. Kunczik). The main idea of the article is that the informational confrontation was an important component of the political life of South Africa and had a vector of both internal focus – on the population of a given country, and the external one – on the world community, international organizations, governments and the population of other states. It had a serious impact on the course of events in South Africa and on the anti-apartheid movement beyond its borders, including almost the whole range of anthropogenic and man-made technologies, latent and open. The informational activity of the African National Congress (ANC), the leader of the anti-apartheid movement, were a specific continuation of military-sabotage operations and protest actions of the oppressed population in the struggle for the political consciousness of the masses. The topic was developed on the basis of concrete examples, historical facts, scientific studies of foreign experts and evidence of resistance movement participants. In the perspective this work may be an integral part of a further comprehensive study of the entire latent policy spectrum based on South African materials. ; У статті розглядається політичний процес у Південній Африці в період існування в цій країні системи апартеїду. Метою дослідження є вивчення основних напрямків інформаційного протиборства прихильників і противників апартеїду як складової латентної політики в Південній Африці. В якості основних завдань виступають: загальна характеристика та позначення основних напрямків інформаційного протиборства, розкриття змісту проявів інформаційної боротьби в умовах панування і падіння апартеїду. Основна ідея статті полягає в тому, що інформаційне протиборство було важливою складовою політичного життя Південної Африки і мало вектор як внутрішньої спрямованості – на населення даної країни, так і зовнішньої – на світову громадськість, міжнародні організації, уряди і населення інших держав. Воно здійснило серйозний вплив на хід подій у ПАР і на рух проти апартеїду за межами країни, включало практично весь набір технологій антропогенного і техногенного порядку, латентного і відкритого характеру. У перспективі ця робота може стати складовою частиною комплексної розробки всього спектра латентної політики на матеріалах Південної Африки.

The article attempts to assess the contribution of South African author Steve Biko to the development of Antonio Gramsci's concept of hegemony. This concept became particularly relevant in the 21st century, when violent methods of goal achieving once and for all gave way to soft power, and control over thoughts, interpretations, tastes, and priorities of people became the most important resource. Hegemony as a media phenomenon is closely linked to media imperialism, propaganda 2.0, the theory of «agenda setting», the spiral of silence that manifest themselves as hegemony's toolkit.Steve Biko did not use the Gramscian concept of hegemony, but in his journalism he analyzed and described this phenomenon quite accurately on the example of the apartheid regime in South Africa, which was characterized by political, economic, and first of all by cultural domination of the colonialists over the South African people. The example of apartheid in South Africa illustrates how a small minority, holding control over religion, education, and social life, dominated the vast majority of the population, which were the indigenous inhabitants of the country. Steve Biko has shown that it is important to control both the ruling narrative and the counter-narrative in order to ensure hegemony, thus defining the limits of the discussion, preserving «power» and, to a large extent, influencing the «opposition».At the present stage, the concept of «media hegemony» is appropriate for the characterization of the information space at the national, international and global levels. One of the many examples is the control of the Kremlin over the entire range of Russian media, from pro-government to outright oppositional ones.Key words: hegemony, Steve Biko, media imperialism, propaganda 2.0, South Africa, apartheid. ; У статті зроблено спробу оцінити внесок південноафриканського публіциста Стіва Біко у розвиток концепції гегемонії Антоніо Ґрамші. Режим апартеїду у ПАР, будучи прикладом політичного, економічного, а передусім – культурного панування колонізаторів над колонізованими, унаочнює, яким чином нечисленна меншість, утримуючи контроль над релігією, освітою, громадським життям, домінувала над величезною більшістю населення, яку складали корінні жителі країни. Екстраполяція концепції на сучасні реалії демонструє її актуальність у національному, міжнаціональному, глобальному вимірах. Серед численних прикладів – російський інформаційний простір, у якому влада контролює мейнстрімові медіа та має достатньо важелів впливу на опозиційні.Ключові слова: гегемонія, Стів Біко, пропаганда 2.0, медійний імперіалізм, ПАР, апартеїд.

The right to go to court, including administrative, is one of the most important rights of citizens guaranteed by the Constitution and laws of Ukraine. In addition to the general constitutional right to judicial protection, in particular, Art. 7 of the Law of Ukraine «On the Judiciary and the Status of Judges» of 02.06.2016 № 1402-VIII, guarantees everyone the protection of his rights, freedoms and interests within a reasonable time by an independent, impartial and fair court established by law. Foreigners, stateless persons and foreign legal entities have the right to judicial protection in Ukraine on an equal footing with citizens and legal entities of Ukraine. Access to justice for every person is ensured in accordance with the Constitution of Ukraine and in the manner prescribed by the laws of Ukraine.However, along with the guaranteed right to apply to the court of foreigners, stateless persons (refugees, migrants, immigrants), such a category of subjects of administrative proceedings as apartheid remained outside the scope of domestic law. In order to eliminate the shortcomings of the legislative regulation of the legal status of apartheid in Ukraine, the author came to the conclusion that it is necessary to eliminate the existing shortcoming by amending the Law of Ukraine «On Legal Status of Foreigners and Stateless Persons» of 22.09.2011 № 3773-V.Keywords: legal status, foreigners, migrants, apartheid, justice, legislation ; Право на звернення до суду, у тому числі адміністративного, є одним із найважливіших прав громадян, гарантованих Конституцією і законами України. Окрім загального конституційного права на судовий захист, зокрема, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII, гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.Проте поряд із гарантованим правом звернення до суду іноземців, осіб без громадянства (біженців, мігрантів, іммігрантів), така категорія суб'єктів адміністративного судочинства, як апартриди, залишилася поза межами вітчизняного законодавства. З метою усунення недоліків законодавчого регулювання правового статусу апартридів в Україні, автор прийшов до висновку про необхідність усунення існуючого недоліку, шляхом внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-V.Ключові слова: правовий статус, іноземці, мігранти, апартриди, судочинство, законодавство

В дослідженні розкрито діяльність південноафриканського політичного лідера Нельсона Мандели, його роль у створенні демократичної держави в Південно-Африканській Республіці (ПАР). Проаналізовано основні напрями розвитку політичної ситуації в ПАР напередодні перших демократичних виборів 1994 року. Відслідковуються зміни, які відбувалися в країні та були спрямовані на демократизацію південноафриканського суспільства. З'ясовано роль Нельсона Мандели у вирішенні внутрішньої соціально-економічної та зовнішньої політики країни. ; The study reveals the activities of South African political leader Nelson Mandela, his role in creating a democratic state in South Africa (South Africa). The main directions of development of the political situation in South Africa on the eve of the first democratic elections of 1994 are analyzed. The changes that took place in the country and were aimed at the democratization of South African society are tracked. The role of Nelson Mandela in deciding the domestic socio-economic and foreign policy of the country has been clarified.

Стаття присвячена етноконфліктологічному аналізові витоків та сутності одного з найбільш жорстоких етнополітичних режимів, зокрема «Herrenvolk режиму». Виявлено, що його теоретичні засади були сформовані ще у XVII ст. в Англії та Голландії, апробовані й втілені ними в життя спочатку в Ірландії, Північній Америці, Східній Індії та Південній Африці, а дещо пізніше його запроваджено правлячою елітою в США. У ХХ ст. «Herrenvolk режими» було встановлено у нацистській Німеччині та Південно-Африканській Республіці часів апартеїду. Підтверджено і висвітлено антидемократичну, антигуманну сутність зазначених етнополітичних режимів. Доведено, що саме їх існування перманентно породжує численні етнополітичні конфлікти, сприяє їх ескалації та перетворенню на етнічні/расові заворушення, революції й війни. Ключові слова: етноконфліктологічний аналіз, етнополітичний режим, «Herrenvolk режим», «Herrenvolk демократія», антидемократична сутність, расизм, геноцид, етнічні чистки. Маруховская-Картунова О. А. Истоки и сущность «Herrenvolk режимов»: этноконфликтологический анализ. / Университет экономики и права «КРОК», Украина, КиевСтатья посвящена этноконфликтологическому анализу истоков и сущности одного из наиболее жестоких этнополитических режимов, в частности «Herrenvolk режима». Виявлено, что его теоретические основы были сформированы еще в XVII в. в Англии и Голландии, апробированы и воплощены ими в жизнь сначала в Ирландии, Северной Америке, Восточной Индии и Южной Африке, а позже его использовано в нацистской Германии и Южно-Африканской Республике времен апартеида. Подтверждено и рассмотрено антидемократическую, антигуманную сущность названных этнополитических режимов. Доказано, что именно их существование перманентно рождает многочисленные этнополитические конфликты, способствует их эскалации и перерождению на этнические/расовые столкновения, революции и войны.Ключевые слова: этноконфликтологический анализ, этнополитический режим, «Herrenvolk режим», «Herrenvolk демократия», антидемократическая сущность, расизм, геноцид, этнические чистки. Maruchovska-Kartunova О. О. Sources and essence of «Herrenvolk regimes»: ethnoconflictological analysis / University of economic and law «KROK», Ukraine, Kyiv.The article is devoted to ethnoconflictological analysis of the sources and essence of one of the most savage ethnopolitical regimes, «Herrenvolk regime» in particular. It was shown that its theoretical foundations were formed in the XVII century in England and Holland, rehearsed and put into practice at first in Ireland, North America, East India and South Africa, and a bit later it was established by the ruling elite in the USA. In the XX century«Herrenvolk regime» was imposed in nazy Germany and the South African Republic at the time of apartheid. The antidemocratic, antihuman essence of above mentioned regimes was confirmed and shown. It was proved that just its existence couses numerous ethnopolitical conflicts, promote its escalation and transformation into ethnic/race revolts, revolutions and wars.Key words: ethnoconflictological analysis, ethnopolitical regimes, «Herrenvolk regime», «Herrenvolk democracy», antidemocratic essence, racism, genocide, ethnic cleansing.

The article analyzes the protection of human rights and gender equality in the acts of the International Labor Organization, their formation as international standards for nation states. The ILO is a special agency of the United Nations and an international global organization with special competence that promotes respect for human rights, harmonious socio-economic development of the peoples of the world through the introduction and monitoring of international labor standards. One of the main activities of the ILO is rule-making - the development of international policies and programs to address social and labor problems, the creation and adoption of international labor standards in the form of conventions and recommendations for the implementation of this policy. Thus, ILO declarations, conventions, and recommendations contain international labor standards and become legally binding, imperative acts, after ratification. The founding documents of the International Labor Organization also contain the fundamental principles and norms of gender equality and non-discrimination. In total, in the history of the ILO, 4 solemn declarations were adopted, which can be considered as sources of generally accepted international principles and norms of labor law. They are considered in this article: Philadelphia Declaration (1944); The second declaration of 1964 was devoted to the fight against apartheid; ILO Declaration of Fundamental Principles and Rights at Work (1998); ILO Declaration on Social Justice for a Fair Globalization (2008). At the same time, the article emphasizes that gender equality and nondiscrimination should be considered as overarching issues within the framework of these strategic objectives. Thus, the strategy for the development of labor relations in the XXI century. should be based on the creation of equal access for all citizens to fundamental rights and freedoms - the right to work and social security, freedom of association, the principle of equal opportunities, non-discrimination and forced labor. In this case, the generally accepted principles and norms of gender equality should be considered only comprehensively, in conjunction with the fundamental principles and norms of international labor law. ; В статті проведено аналіз захисту прав людини та норм гендерної рівності в актах Міжнародної організації праці, їх становлення в якості міжнародних стандартів для національних держав. МОП є спеціальною установою ООН та міжнародною глобальною, що сприяє дотриманню прав людини, гармонійному соціально-економічному розвитку народів світу шляхом запровадження та контролю за дотриманням міжнародних стандартів праці. Декларації, конвенції, рекомендації МОП містять в собі міжнародні норми праці і стають юридично обов'язковими, імперативними актами, після ратифікації. Всього в історії МОП було прийнято 4 урочисті декларації, які можна розглядати як джерела загальноприйнятих міжнародних принципів і норм трудового права. Саме вони і розглядаються в даній статті: Філадельфійська декларація 1944 р.; Друга декларація 1964 р. присвячена протидії апартеїду; Декларація МОП 1998 р. про основоположні принципи і права в сфері праці; Декларація МОП 2008 р. про соціальну справедливість з метою справедливої глобалізації.

The article is devoted to the study of socio-economic problems in South Africa, as well as current and perspective measures for their solving within the BRICS membership. The subject of the study is the life level of the population of South Africa. The goal is to identify the perspectives for South Africa solving the problem of poor quality of life for an absolute majority of the population due to its membership in BRICS. The objective is to examine poverty and Gini coefficients, unemployment, condition and problems of education, data on AIDS and tuberculosis rates in South Africa and other BRICS member countries, and also to identify planned activities within the framework of BRICS for these problems solving. General scientific methods such as analysis, synthesis and comparisons are used in the article. The following results were obtained: after the abolition of apartheid policy some indicators in South Africa have improved (rates of GDP per capita, availability of education and life expectancy have increased, more people got access to the Internet and electricity). However, significant problems remained – high unemployment, unskilled work force, huge rates of uneven income distribution, violence, high rates of AIDS and tuberculosis. Having examined the BRICS summit declarations, we have found that member countries are paying considerable attention to the development of political methods for dealing with national problems. Some of the issues have already been solved by certain members of the BRICS, while others are still common. Conclusions: BRICS planned activities aimed at solving the problems of poverty, unemployment, education, incidence of tuberculosis and AIDS have been indicated; we believe that if the ambitious goals of repositioning geopolitical forces in the world attributable to BRICS are real, the union can't allow any member to "turn a blind eye" to problems that are well-known and spoil the social reputation in the global space, not only for the problematic country, but also for the whole union, and therefore South Africa has all chances to solve its basic social problems. ; Статья посвящена изучению социально-экономических проблем Южно-Африканской Республики, а также текущим и перспективным мерам по их решению в рамках членства в БРИКС. Предметом исследования является уровень жизни населения ЮАР. Целью является выявление перспектив решения ЮАР проблемы низкого качества жизни абсолютного большинства населения благодаря ее членству в БРИКС. Задача состоит в том, чтобы исследовать показатели бедности и коэффициенты Джини, безработицу, состояние и проблемы образования, данные по показателям заболеваемости СПИДом и туберкулезом в ЮАР и других странах-членах БРИКС, а также определить намеченные мероприятия в рамках деятельности БРИКС по решению этих проблем. Используются общие научные методы, такие как анализ, синтез, сравнение. Были получены следующие результаты: после отмены политики апартеида некоторые показатели в ЮАР улучшились (увеличился ВВП на душу населения, больше населения получило доступ к электричеству и Интернету, повысилась доступность образования, увеличилась продолжительность жизни), однако остались значительные проблемы – высокий уровень безработицы, неквалифицированность рабочей силы, огромная неравномерность распределения доходов, насилие, высокая заболеваемость СПИДом и туберкулезом; исследовав декларации саммитов БРИКС, нами установлено, что большое значение страны-члены уделяют наработке политических методов борьбы с национальными проблемами, некоторые из которых уже решены в определенных членах БРИКС, а другие еще остаются общими. Выводы: выделено намеченные мероприятия БРИКС в направлении решения проблем нищеты, безработицы, образования, заболеваемости туберкулезом и СПИДом, образования; считаем, что, если амбициозные цели в перестановке геополитических сил в мире, приписываемые БРИКС, являются реальными, то объединение не может позволить ни одному из членов «закрывать глаза» на проблемы, которые являются общеизвестными и портят социальную репутацию в глобальном пространстве не только проблемной стране, но и всему объединению, а потому ЮАР имеет все шансы решить свои основные социальные проблемы. ; Стаття присвячена вивченню соціально-економічних проблем Південно-Африканської Республіки, а також поточним та перспективним заходам щодо їх вирішення в рамках членства в БРІКС. Предметом дослідження є рівень життя населення ПАР. Метою є виявлення перспектив вирішення ПАР проблеми низької якості життя абсолютної більшості населення завдяки її членству в БРІКС. Завдання полягає в тому, щоб дослідити показники бідності та коефіцієнти Джині, безробіття, стан та проблеми освіти, дані щодо показників захворюваності на СНІД та туберкульоз в ПАР та інших країнах-членах БРІКС, а також визначити намічені заходи в рамках діяльності БРІКС щодо вирішення цих проблем. Використовуються загальні наукові методи, такі як аналіз, синтез, порівняння. Були отримані наступні результати: після відміни політики апартеїду деякі показники в ПАР покращилися (збільшився ВВП на душу населення, більше населення отримало доступ до електрики та Інтернету, підвищилася доступність освіти, збільшилася тривалість життя), однак залишилися значні проблеми – великий рівень безробіття, некваліфікованість робочої сили, величезна нерівномірність розподілу доходів, насильство, велика захворюваність на СНІД та туберкульоз; дослідивши декларації самітів БРІКС, нами встановлено, що неабияке значення країни-члени приділяють напрацюванню політичних методів боротьби із національними проблемами, деякі з яких вже вирішені в певних членів БРІКС, а інші ще залишаються спільними. Висновки: виділено намічені заходи БРІКС у напрямку вирішення проблем злиденності, безробіття, освіти, захворюваності на туберкульоз та СНІД; вважаємо, що, якщо амбіційні цілі у перестановці геополітичних сил у світі, що приписуються БРІКС, є реальними, то об'єднання не може дозволити жодному із членів «закривати очі» на проблеми, які є загальновідомими і псують соціальну репутацію в глобальному просторі не тільки проблемній країні, але і всьому об'єднанню, а тому ПАР має усі шанси вирішити свої основні соціальні проблеми.