Suchergebnisse

Die ukrainischen Hetmane spielten eine Doppelrolle in den sich 'aneinander reibenden' diplomatischen Gepflogenheiten zwischen Russland und Polen-Litauen. Einerseits trugen ihre eigenstaatlichen Forderungen des Öfteren zu Komplikationen bei und zogen die Verhandlungen in die Länge, weil sie Misstrauen und Argwohn der Teilnehmer erregten. Andererseits erleichterte die aktive Vermittlerrolle der Hetmane und ihre Einsicht in die Eigenart der höfischen Kultur beider Länder in vielerlei Hinsicht die Herstellung von diplomatischen Kontakten. Das Hetmanat Ivan Mazepas ist das beste Beispiel dafür. Mazepas Gaben bekundeten seine außenpolitischen Absichten: zu Anfang der Hetmanatszeit die eines russischen Untertans, später die eines unabhängigen Herrschers. Den Bestand und die Menge der Gaben, die er vom russischen Zaren und von anderen europäischen Monarchen erhalten hatteerhielt, kann man als Auszeichnung für seinen ehrenhaften Dienst und als Anerkennung seines partnerschaftlichen Status im Spiel der Außenpolitik betrachten. Diese Doppelnatur der Diplomatie und der Gaben existierte bis hin zum Übertritt Mazepas ins Lager des schwedischen Königs Karls XII. Der Sieg Russlands beiin der Schlacht von Poltava bedeutete die Auflösung des Zaporoger Hetmanats und die Festigung Russlands als eines Imperiums.

Mychajlo Hruševsʹkyj ; Volltext // Exemplar mit der Signatur: München, Bayerische Staatsbibliothek -- 40.729-4

The study's purpose is to critically analyse approaches to international communi- cation in the global environment and clarify the specifics of processes that char- acterize the asymmetry of foreign-policy communication because the contem- porary communication tools allow forming both a positive perception of foreign policy initiatives and a negative attitude of politicians or the world community toward foreign-policy actions. As a result, the research focuses on studying the transformation of the EU foreign-policy communication tools; analysing the practice of foreign-policy communications of Germany and Ukraine; detecting the impact of destructive communications on the image of the EU, Germany, and Ukraine in the international information space. The main conclusions of the research are such statements: the aggravation of Ukrainian-Russian relations has demonstrated an imbalance in the existing for- eign-policy orientations; the EU leaders rethought the political impact of supra- national formation on the contemporary system of international relations; Germany's practice in foreign-policy communication concerns the preservation of the position as a world leader that is able to influence the solution of complex international political and security issues.

У статті розглядається поточний російсько-український конфлікт із точки зору класичної теорії тріадичного зв'язку Роджерса Брубейкера. Ми протиставляємо нову політику пам'яті, освіти та мови в Україні після Євромайдану офіційній російській критиці з її широкими посиланнями на, серед іншого, нацизм та "етноцид", міжрегіональну напруженість всередині України, а також спільне "героїчне" минуле росіян і українців. На перший погляд, риторичне та політичне загострення між Україною та Росією у 2014-2019 роках виглядає як типовий тристоронній конфлікт між постколоніальною державою-націоналізатором, етнічною меншиною та її зовнішньою батьківщиною, за концептуалізацією Брубейкера. Проте на основі історичної контекстуалізації ми робимо висновок, що класична теорія тріадичного наступу може лише частково пояснити причинно- наслідкові механізми ескалації російсько-українського конфлікту.