The article analyzes the significance of the BRICS (Brazil, Russia, India, China and South Africa) onthe African continent. The basic aspects of cooperation and the main areas of partnership of the groupwith the African continent identifies. The article aims to explore different aspects of cooperation amongBRICS countries on the African continent, identify trends and development prospects of partnership. Thescientific novelty of the article is an investigation of the cooperation between BRICS countries and Africain different fields and how it influence on the continent. If it has positive or negative effects.The importance of the BRICS for Africa's development can be analyzed through several prisms.Most BRICS and Africa cooperation is in the following areas: trade, investment and developmentassistance. Today BRICS influence on the continent is clearly evident. For example, BRICS's foreigntrade with Africa, growing faster than trade with any other region in the world.The reasons behind BRICS countries' involvement in Africa include their appetite for the continent'snatural resources, Africa's large and untapped agricultural sector as well as the opportunity forinvestments and transfer of technology and knowledge targeting the growing middle class.Africa's engagement with the BRICS and other countries of the South has grown rapidly over thelast decade, offering great promise in the continent's relations with the BRICS because, distinctively, theyare predicated more on mutual benefit and solidarity bases rather than on gift giving or pure commerce.Key words: BRICS; Africa; cooperation; partnership; foreign trade; investment; infrastructureprojects; international economic relations. ; Проаналізовано значення країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР) на Африканському континенті. Розкрито різні аспекти співпраці та визначено головні напрями партнерства країн угрупування з країнами Африканського континенту. Досліджено основні вектори співробітництва - торгівлю, інвестиції, індустріальний розвиток країн БРІКС з країнами Африканського континенту; виявлено тенденції та перспективи подальшого розвитку партнерства. На основі проаналізованих матеріалів побудовано діаграму частки країн БРІКС у загальних обсягах торгівлі з країнами Африканського континенту. Завдяки дослідженням співпраці БРІКС та країн Африки в різних економічних галузях, виявлено основні наслідки впливу такого партнерства на країни Африки та на Африканський континент загалом.Ключові слова: БРІКС; Африка; співробітництво; партнерство; зовнішня торгівля; інвестиції; інфраструктури проекти; міжнародні економічні відносини.
This article assume that the BRICS form a heterogeneous coalition of often competing powers that share a common fundamental political objective: to erode Western hegemonic. The BRICS must be taken seriously because their centrality in the global system is only going to continue to grow in the next years and decades. ; В статье рассматривается роль стран БРИКС в реформировании мирового порядка, анализируются геоэкономические преимущества стран и риски, возникающие на пути их развития. ; В статті розглядається зростаюча роль БРІКС у геоекономічному просторі. Аналізуються як абсолютні та порівняльні переваги країн неформального об'єднання, так і ризики, що стоять перед ними на шляху закріплення їхніх лідируючих позицій в світовій економіці.
The article by Kristina Kosheleva «Comparative characteristics of BRICS and the SCO and their place on the world stage» presented results of study of SCO and BRICS and comparative characteristics of their areas. BRICS (BRICS) isthe international group, which includes five of the most rapidly developing countries such as Brazil, Russia, India, China, South Africa. The five countries occupya quarter of the Earth's surface, 40% of the world population and 15% of world trade. In turn Shanghai Cooperation Organization now covers large area of the Asian continent.Unlike SCO, BRICS is not an international intergovernmental organization. It is not based on its articles of incorporation. As for BRICS and SCO the general direction stands the activity in the economic sphere. Representatives of countries regularly participate in various interstate initiatives to discuss the most pressing issues of the world economy and world politics. Countries of BRICS and SCO are trying to enhance cooperation in the field of education. BRICS emphasize the importance of education as well as efficiency and social importance of investment in this sector. SCO created its university, which received the first students - Masters in September 2010. In addition to strengthening their positions in the IMF, countries in BRICS are trying to strengthen their influence in the UN and OECD. The activity of the Shanghai Cooperation Organization in Central Asian region overlaps with the activities of many international organizations in their main directions. ; В статье К. Е. Кошелевой «Сравнительная характеристика БРИКС и ШОС и их место на мировой арене» представлены результаты изучения деятельности ШОС и БРИКС, а также сравнительная характеристика их сфер деятельности. БРИКС (BRICS) – это международная группировка, в состав которой входят пять стран, наиболее быстро развивающихся Бразилия, Россия, Индия, Китай, Южно–Африканская Республика. На пять стран БРИКС приходится четвертая часть земной поверхности, 40 % мирового населения и 15 % мировой торговли. В свою очередь, Шанхайская Организация Сотрудничества сегодня охватывает значительную территорию Азиатского континента. В отличие от ШОС, БРИКС не является международной межправительственной организацией, в ее основе лежит договор. Как для БРИКС, так и ШОС общим направлением выступает деятельность в экономической сфере. Представители стран регулярно участвуют в различных межстрановых инициативах, в рамках которых обсуждаются наиболее актуальные вопросы мировой экономики и мировой политики. Страны БРИКС и ШОС пытаются усилить взаимодействие в области образования. БРИКС подчеркивают важность развития образования, а также эффективность и социальную значимость инвестиций в данную сферу. Так, ШОС создали свой университет, который принял первых студентов–магистров в сентябре 2010 года. Кроме усиления своих позиций в МВФ, страны БРИКС пытаются укрепить влияние в рамках ООН и ОЭСР. Деятельность Шанхайской Организации Сотрудничества в Центрально–Азиатском регионе пересекается с деятельностью многих международных структур по своим основным направлениям. ; У статті Х. Є. Кошелєвої «Порівняльна характеристика діяльності БРІКС і ШОС та їх місце на світовій арені» представлені результати вивчення діяльності ШОС і БРІКС та порівняльна характеристика їх сфер діяльності. БРІКС (BRICS) – це міжнародне угруповання, до складу якої входять п'ять країн, що найбільш швидко розвиваються, Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно–Африканська Республіка. На п'ять країн БРІКС припадає четверта частина земної поверхні, 40% світового населення і 15% світової торгівлі. В свою чергу, Шанхайська Організація Співробітництва сьогодні охоплює значну територію Азіатського континенту. На відміну від ШОС, БРІКС не є міжнародною міжурядовою організацією, в її основі не лежить установчий договір.Як для БРІКС, так і для ШОС загальним напрямом виступає діяльність в економічній сфері. Представники країн регулярно беруть участь у різних міжкраїнових ініціативах, в рамках яких обговорюють найбільш актуальні питання світової економіки та світової політики. Країни БРІКС і ШОС намагаються посилити взаємодію в галузі освіти. БРІКС підкреслюють важливість розвитку освіти, а також ефективність та соціальну значущість інвестицій в дану сферу. Так, ШОС створили свій університет, який прийняв перших студентів–магістрів у вересні 2010 року. Окрім посилення своїх позицій в МВФ, країни БРІКС намагаються зміцнити вплив у рамках ООН та ОЕСР. Діяльність Шанхайської Організації Співробітництва в Центрально–Азіатському регіоні перетинається з діяльністю багатьох міжнародних структур за своїми основними напрямками.
The article examines the question of phenomenal integration association BRICS, and its influence on modern global economic processes. A detailed analysis of the relationship between BRICS and the EU was conducted. An objective characteristic of the economic, trade and political relationships was also made. ; В данной статье исследуется вопрос возникновения феноменального интеграционного объединения БРИКС и его влияние на современные мирохозяйственные процессы. Проводится детальный анализ характера взаимоотношений со странами ЕС. Сделана объективная характеристика экономических, торговых и политических взаимосвязей. ; У даній статті досліджується питання виникнення феноменального інтеграційного об'єднання БРІКС та його вплив на сучасні світогосподарські процеси. Проводиться детальний аналіз характеру взаємовідносин з країнами ЄС. Зроблена об'єктивна характеристика економічних, торговельних та політичних взаємозв'язків.
The article by Kristina Kosheleva «Comparative characteristics of BRICS and the SCO and their place on the world stage» presented results of study of SCO and BRICS and comparative characteristics of their areas. BRICS (BRICS) isthe international group, which includes five of the most rapidly developing countries such as Brazil, Russia, India, China, South Africa. The five countries occupya quarter of the Earth's surface, 40% of the world population and 15% of world trade. In turn Shanghai Cooperation Organization now covers large area of the Asian continent.Unlike SCO, BRICS is not an international intergovernmental organization. It is not based on its articles of incorporation. As for BRICS and SCO the general direction stands the activity in the economic sphere. Representatives of countries regularly participate in various interstate initiatives to discuss the most pressing issues of the world economy and world politics. Countries of BRICS and SCO are trying to enhance cooperation in the field of education. BRICS emphasize the importance of education as well as efficiency and social importance of investment in this sector. SCO created its university, which received the first students - Masters in September 2010. In addition to strengthening their positions in the IMF, countries in BRICS are trying to strengthen their influence in the UN and OECD. The activity of the Shanghai Cooperation Organization in Central Asian region overlaps with the activities of many international organizations in their main directions. ; В статье К. Е. Кошелевой «Сравнительная характеристика БРИКС и ШОС и их место на мировой арене» представлены результаты изучения деятельности ШОС и БРИКС, а также сравнительная характеристика их сфер деятельности. БРИКС (BRICS) – это международная группировка, в состав которой входят пять стран, наиболее быстро развивающихся Бразилия, Россия, Индия, Китай, Южно–Африканская Республика. На пять стран БРИКС приходится четвертая часть земной поверхности, 40 % мирового населения и 15 % мировой торговли. В свою очередь, Шанхайская Организация Сотрудничества сегодня охватывает значительную территорию Азиатского континента. В отличие от ШОС, БРИКС не является международной межправительственной организацией, в ее основе лежит договор. Как для БРИКС, так и ШОС общим направлением выступает деятельность в экономической сфере. Представители стран регулярно участвуют в различных межстрановых инициативах, в рамках которых обсуждаются наиболее актуальные вопросы мировой экономики и мировой политики. Страны БРИКС и ШОС пытаются усилить взаимодействие в области образования. БРИКС подчеркивают важность развития образования, а также эффективность и социальную значимость инвестиций в данную сферу. Так, ШОС создали свой университет, который принял первых студентов–магистров в сентябре 2010 года. Кроме усиления своих позиций в МВФ, страны БРИКС пытаются укрепить влияние в рамках ООН и ОЭСР. Деятельность Шанхайской Организации Сотрудничества в Центрально–Азиатском регионе пересекается с деятельностью многих международных структур по своим основным направлениям. ; У статті Х. Є. Кошелєвої «Порівняльна характеристика діяльності БРІКС і ШОС та їх місце на світовій арені» представлені результати вивчення діяльності ШОС і БРІКС та порівняльна характеристика їх сфер діяльності. БРІКС (BRICS) – це міжнародне угруповання, до складу якої входять п'ять країн, що найбільш швидко розвиваються, Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно–Африканська Республіка. На п'ять країн БРІКС припадає четверта частина земної поверхні, 40% світового населення і 15% світової торгівлі. В свою чергу, Шанхайська Організація Співробітництва сьогодні охоплює значну територію Азіатського континенту. На відміну від ШОС, БРІКС не є міжнародною міжурядовою організацією, в її основі не лежить установчий договір.Як для БРІКС, так і для ШОС загальним напрямом виступає діяльність в економічній сфері. Представники країн регулярно беруть участь у різних міжкраїнових ініціативах, в рамках яких обговорюють найбільш актуальні питання світової економіки та світової політики. Країни БРІКС і ШОС намагаються посилити взаємодію в галузі освіти. БРІКС підкреслюють важливість розвитку освіти, а також ефективність та соціальну значущість інвестицій в дану сферу. Так, ШОС створили свій університет, який прийняв перших студентів–магістрів у вересні 2010 року. Окрім посилення своїх позицій в МВФ, країни БРІКС намагаються зміцнити вплив у рамках ООН та ОЕСР. Діяльність Шанхайської Організації Співробітництва в Центрально–Азіатському регіоні перетинається з діяльністю багатьох міжнародних структур за своїми основними напрямками.
The article is devoted to the study of socio-economic problems in South Africa, as well as current and perspective measures for their solving within the BRICS membership. The subject of the study is the life level of the population of South Africa. The goal is to identify the perspectives for South Africa solving the problem of poor quality of life for an absolute majority of the population due to its membership in BRICS. The objective is to examine poverty and Gini coefficients, unemployment, condition and problems of education, data on AIDS and tuberculosis rates in South Africa and other BRICS member countries, and also to identify planned activities within the framework of BRICS for these problems solving. General scientific methods such as analysis, synthesis and comparisons are used in the article. The following results were obtained: after the abolition of apartheid policy some indicators in South Africa have improved (rates of GDP per capita, availability of education and life expectancy have increased, more people got access to the Internet and electricity). However, significant problems remained – high unemployment, unskilled work force, huge rates of uneven income distribution, violence, high rates of AIDS and tuberculosis. Having examined the BRICS summit declarations, we have found that member countries are paying considerable attention to the development of political methods for dealing with national problems. Some of the issues have already been solved by certain members of the BRICS, while others are still common. Conclusions: BRICS planned activities aimed at solving the problems of poverty, unemployment, education, incidence of tuberculosis and AIDS have been indicated; we believe that if the ambitious goals of repositioning geopolitical forces in the world attributable to BRICS are real, the union can't allow any member to "turn a blind eye" to problems that are well-known and spoil the social reputation in the global space, not only for the problematic country, but also for the whole union, and therefore South Africa has all chances to solve its basic social problems. ; Статья посвящена изучению социально-экономических проблем Южно-Африканской Республики, а также текущим и перспективным мерам по их решению в рамках членства в БРИКС. Предметом исследования является уровень жизни населения ЮАР. Целью является выявление перспектив решения ЮАР проблемы низкого качества жизни абсолютного большинства населения благодаря ее членству в БРИКС. Задача состоит в том, чтобы исследовать показатели бедности и коэффициенты Джини, безработицу, состояние и проблемы образования, данные по показателям заболеваемости СПИДом и туберкулезом в ЮАР и других странах-членах БРИКС, а также определить намеченные мероприятия в рамках деятельности БРИКС по решению этих проблем. Используются общие научные методы, такие как анализ, синтез, сравнение. Были получены следующие результаты: после отмены политики апартеида некоторые показатели в ЮАР улучшились (увеличился ВВП на душу населения, больше населения получило доступ к электричеству и Интернету, повысилась доступность образования, увеличилась продолжительность жизни), однако остались значительные проблемы – высокий уровень безработицы, неквалифицированность рабочей силы, огромная неравномерность распределения доходов, насилие, высокая заболеваемость СПИДом и туберкулезом; исследовав декларации саммитов БРИКС, нами установлено, что большое значение страны-члены уделяют наработке политических методов борьбы с национальными проблемами, некоторые из которых уже решены в определенных членах БРИКС, а другие еще остаются общими. Выводы: выделено намеченные мероприятия БРИКС в направлении решения проблем нищеты, безработицы, образования, заболеваемости туберкулезом и СПИДом, образования; считаем, что, если амбициозные цели в перестановке геополитических сил в мире, приписываемые БРИКС, являются реальными, то объединение не может позволить ни одному из членов «закрывать глаза» на проблемы, которые являются общеизвестными и портят социальную репутацию в глобальном пространстве не только проблемной стране, но и всему объединению, а потому ЮАР имеет все шансы решить свои основные социальные проблемы. ; Стаття присвячена вивченню соціально-економічних проблем Південно-Африканської Республіки, а також поточним та перспективним заходам щодо їх вирішення в рамках членства в БРІКС. Предметом дослідження є рівень життя населення ПАР. Метою є виявлення перспектив вирішення ПАР проблеми низької якості життя абсолютної більшості населення завдяки її членству в БРІКС. Завдання полягає в тому, щоб дослідити показники бідності та коефіцієнти Джині, безробіття, стан та проблеми освіти, дані щодо показників захворюваності на СНІД та туберкульоз в ПАР та інших країнах-членах БРІКС, а також визначити намічені заходи в рамках діяльності БРІКС щодо вирішення цих проблем. Використовуються загальні наукові методи, такі як аналіз, синтез, порівняння. Були отримані наступні результати: після відміни політики апартеїду деякі показники в ПАР покращилися (збільшився ВВП на душу населення, більше населення отримало доступ до електрики та Інтернету, підвищилася доступність освіти, збільшилася тривалість життя), однак залишилися значні проблеми – великий рівень безробіття, некваліфікованість робочої сили, величезна нерівномірність розподілу доходів, насильство, велика захворюваність на СНІД та туберкульоз; дослідивши декларації самітів БРІКС, нами встановлено, що неабияке значення країни-члени приділяють напрацюванню політичних методів боротьби із національними проблемами, деякі з яких вже вирішені в певних членів БРІКС, а інші ще залишаються спільними. Висновки: виділено намічені заходи БРІКС у напрямку вирішення проблем злиденності, безробіття, освіти, захворюваності на туберкульоз та СНІД; вважаємо, що, якщо амбіційні цілі у перестановці геополітичних сил у світі, що приписуються БРІКС, є реальними, то об'єднання не може дозволити жодному із членів «закривати очі» на проблеми, які є загальновідомими і псують соціальну репутацію в глобальному просторі не тільки проблемній країні, але і всьому об'єднанню, а тому ПАР має усі шанси вирішити свої основні соціальні проблеми.
The article analyzes the basic principles for the foreign policy of Brazil, determinated its new vectors of direction during the reign of President D. Rousseff. The basic directions of foreign policy are selected at the local, regional and global levels. The cooperation is considered with Latin America, United States, participating countries of BRICS, the European Union. ; В статье проанализированы основные принципы внешней политики Бразилии, определены новые векторы ее развития в период правления президента Д. Руссефф. Выделены основные направления внешней политики на локальном, региональном и глобальном уровнях. Рассмотрено сотрудничество со странами Латинской Америки, США, странами-участниками БРИКС, Европейского Союза. ; В статі проаналізовано основні засади та принципи зовнішньої політики Бразилії, окреслено її нові вектори розвитку в період правління президента Д. Руссефф. Виділено основні напрями зовнішньої політики на локальному, регіональному та глобальному рівнях. Розглянуто співробітництво з країнами Латинської Америки, США, країнами-учасниками БРІКС, Європейського Союзу.
The article analyses the modernization of international organizations' policy in information security in view of the emergence of new hybrid threats for international peace because global security issues occupy a special place in the structure of international policy, identify the contradictions of the current stage of international development and reached such a level and severity that can endanger the maintenance of world order, even the existence of civilization. Nowadays, the issue of information security at the international level consists in the striving some global actors to control political processes in large territories with using information and cyber operations that cause the problem of information imbalance of forces and violation of national information sovereignty. The analysis of the strategies of international cooperation in information security shows common and different approaches to the transformation of political activities of international organizations that depends on the political positions of the actors, different priorities of providing information security and different level of their information development.The practical provision of information security in the format of international organizations has been determined by the strategic focus of threats on the critical life systems of the world community, the use of information resources as a weapon of mass destruction, the need to create international mechanisms of counteraction and prevent global confrontation, unforeseen in its consequences. Trends of global and regional issues have influenced on the ability of international actors to determine the directions and strategies of political changes in the future, as well as led to the involvement of a powerful mechanism of international institutions for solving the problems of world development. The hybrid nature of information threats has led to a transformation of the international organizations' approaches to information security and the establishment of new structures for countering modern challenges to maintain peace and stability. ; Стаття присвячена аналізу модернізації політики міжнародних організацій у сфері інформаційної безпеки з огляду на появу нових гібридних загроз для міжнародного миру, оскільки проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структурі міжнародної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку, навіть саме існування цивілізації. Наразі проблема забезпечення інформаційної безпеки на міжнародному рівні полягає у прагненні окремих світових акторів контролювати політичні процеси на значних територіях із застосуванням інформаційних та кібероперацій, що спричинює проблему інформаційного дисбалансу сил і порушення національного інформаційного суверенітету. Аналіз стратегій міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки свідчить про спільні і відмінні підходи до трансформації політичної діяльності міжнародних організацій, що зумовлюються політичними позиціями акторів, різними пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки та різним рівнем їх інформаційного розвитку.Практичне забезпечення інформаційної безпеки у форматі міжнародних організацій визначається стратегічною спрямованістю загроз щодо критично важливих систем життєдіяльності світового співтовариства, використанням інформаційних ресурсів як зброї масового ураження, необхідністю створення міжнародних механізмів протидії і попередження глобального протистояння, непередбачуваного за своїми наслідками Тенденції зрощування глобальних і регіональних проблем вплинули на можливості міжнародних акторів визначати напрями і стратегії політичних змін на видиму перспективу, обумовили залучення потужного механізму міжнародних інститутів для розв'язання проблем світового розвитку. Гібридний характер інформаційних загроз зумовив зміну підходів міжнародних організацій до політики у сфері інформаційної безпеки і формування нових структур для протидії сучасним викликам для підтримання миру і стабільності.
The article analyses the modernization of international organizations' policy in information security in view of the emergence of new hybrid threats for international peace because global security issues occupy a special place in the structure of international policy, identify the contradictions of the current stage of international development and reached such a level and severity that can endanger the maintenance of world order, even the existence of civilization. Nowadays, the issue of information security at the international level consists in the striving some global actors to control political processes in large territories with using information and cyber operations that cause the problem of information imbalance of forces and violation of national information sovereignty. The analysis of the strategies of international cooperation in information security shows common and different approaches to the transformation of political activities of international organizations that depends on the political positions of the actors, different priorities of providing information security and different level of their information development.The practical provision of information security in the format of international organizations has been determined by the strategic focus of threats on the critical life systems of the world community, the use of information resources as a weapon of mass destruction, the need to create international mechanisms of counteraction and prevent global confrontation, unforeseen in its consequences. Trends of global and regional issues have influenced on the ability of international actors to determine the directions and strategies of political changes in the future, as well as led to the involvement of a powerful mechanism of international institutions for solving the problems of world development. The hybrid nature of information threats has led to a transformation of the international organizations' approaches to information security and the establishment of new structures for countering modern challenges to maintain peace and stability. ; Стаття присвячена аналізу модернізації політики міжнародних організацій у сфері інформаційної безпеки з огляду на появу нових гібридних загроз для міжнародного миру, оскільки проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структурі міжнародної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку, навіть саме існування цивілізації. Наразі проблема забезпечення інформаційної безпеки на міжнародному рівні полягає у прагненні окремих світових акторів контролювати політичні процеси на значних територіях із застосуванням інформаційних та кібероперацій, що спричинює проблему інформаційного дисбалансу сил і порушення національного інформаційного суверенітету. Аналіз стратегій міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки свідчить про спільні і відмінні підходи до трансформації політичної діяльності міжнародних організацій, що зумовлюються політичними позиціями акторів, різними пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки та різним рівнем їх інформаційного розвитку.Практичне забезпечення інформаційної безпеки у форматі міжнародних організацій визначається стратегічною спрямованістю загроз щодо критично важливих систем життєдіяльності світового співтовариства, використанням інформаційних ресурсів як зброї масового ураження, необхідністю створення міжнародних механізмів протидії і попередження глобального протистояння, непередбачуваного за своїми наслідками Тенденції зрощування глобальних і регіональних проблем вплинули на можливості міжнародних акторів визначати напрями і стратегії політичних змін на видиму перспективу, обумовили залучення потужного механізму міжнародних інститутів для розв'язання проблем світового розвитку. Гібридний характер інформаційних загроз зумовив зміну підходів міжнародних організацій до політики у сфері інформаційної безпеки і формування нових структур для протидії сучасним викликам для підтримання миру і стабільності.
The subject of the study is the Belt may offer limited prospects as a platform for broader EU China cooperation on harder security issues in Eurasia. However, it does represent an opportunity for the EU to work towards closer development–security cooperation on a range of softer security or developmental topics. The purpose of the article.– The referral to the BRI's topic is justified by search of qualified ground from which to answer some of questions: (1) is any measure of interaction and dependence of traditional context China's stratagems' geopolitics and modern international relation principal: (2) about dreams of China elite not only about expanding the Chinese economy by acquiring resources and markets for China's exports, but also on modernizing the world's largest military force; (3) about possibility of a more aggressive Chinese foreign policy behaviour with declarations of more air defence identification zones and introductions of more oil drilling rigs and artificial islands in disputed territorial waters; (4) to advance its own diplomatic concepts and initiatives such as the Asian Infrastructure Investment Bank (AIIB) and the BRICS–bank and thereby more proactively seek to shape the international system; (5) the ports, railroads of the OBOR could be used to transport China's military forces across Asia in the future in order to push pendulum of world economy to swung from West to East. Methodology of the work – For the above analysis were used wide range of sources and made different comparison but it is still very preliminary but it does support a gradual development of new thinking and a new approach in China's OBOR's foreign policy strategy under Xi that point to big changes in the way that China engages with the international system. Further research is needed and it seems especially important to focus on the implications of the domestic focus in the Chinese leadership – that is their focus on meeting the growing domestic expectations to the role that China will play in the international system ...
The article is devoted to the development of global capital markets and operations on them global players. The article sets the goal of the transformation studies the role of the countries that are developing rapidly, in the distribution of global and regional capital flows. Consider an index of emerging markets of South East Asia. Stressed that private business can not be directly involved in the economy of these countries. A scheme that illustrates the basic motives of private businesses in choosing the country of investment. A particular of these criteria is the political and economic stability. The indices are calculated as of the weighted average of 15 variables with 5 main components of development, described in the article. Next step is determined by the development of the country. It is noted that there are 4 stages of market development. Considered European countries on the index as well as the BRICS. It is concluded that the transformation processes in the global distribution become more dynamic thanks to developing countries. ; Статья посвящена вопросам развития глобальных рынков капитала и деятельности на них глобальных игроков. В статье поставлена цель исследования процесса трансформации роли стран, которые быстро развиваются, в распределении глобальных и региональных потоков капитала. Рассмотрены индексы рынков, которые развиваются в странах Юго-Восточной Азии. Подчеркнуто, что частный бизнес не может быть непосредственно привлечен в экономику данных стран. Представлена схема, которая наглядно иллюстрирует основные мотивы частного бизнеса при выборе страны инвестирования. Особым из данных критериев является политическая и экономическая стабильность. Индексы стран рассчитываются в виде средневзвешенного значения 15 переменных, имеющих 5 основных компонентов развития, описанных в статье. Далее определяется этап развития страны. Отмечено, что существует 4 этапа развития рынка. Рассмотрены страны Европы по данному индексу а также страны БРИКС. Сделан вывод, что трансформационные процессы в глобальном распределении становятся более динамичными именно благодаря развивающимся странам. ; Стаття присвячена питанням розвитку глобальних ринків капіталу і діяльності на них глобальних гравців. У статті поставлена мета дослідження процесу трансформації ролі країн, що швидко розвиваються, в розподілі глобальних і регіональних потоків капіталу. Розглянуто індекси ринків, які розвиваються, в країнах Південно-Східної Азії. Підкреслено, що приватний бізнес не може бути безпосередньо залучений в економіку даних країн. Представлена схема, яка наочно ілюструє основні мотиви приватного бізнесу при виборі країни інвестування. Особливим з даних критеріїв є політична та економічна стабільність. Індекси країн розраховуються у вигляді середньозваженого значення 15 змінних, що мають 5 основних компонентів розвитку, описаних у статті. Далі визначається етап розвитку країни. Відзначено, що існує 4 етапи розвитку ринку. Розглянуто країни Європи з даного індексу а також країни БРІКС. Зроблено висновок, що трансформаційні процеси в глобальному розподілі стають більш динамічними саме завдяки країнам, що розвиваються.
The article considers the foreign policy of Argentina in the post-bipolar period,identifies the main directions of cooperation with the United States, Russia, China, the EU and Latin American countries. Distinguish the main areas of cooperation: political, economic and defense, emphasize the role of Argentina in these processes. First free presidential elections were held in Argentina in 1989. K. Menem came to power, which initiated the creation of MERCOSUR and pursued a policy of rapprochement with the United States. An effective domestic policy led out Argentina to a new level of development of the country, which positively affected its international level. Nestor Kirchner advocated rapprochement with the countries of the European Union, security policy remained an important component in shaping the country's foreign policy strategy; in particular, the important role of the UN was assigned in solving international problems, international terrorism issues, supporting disarmamentpolicy and non-proliferation of nuclear weapons. Christina Kirchner was the initiator of the implementation of the policy of multiculturalism. During her governing, there was a rapprochement with China, Russia and Brazil. Argentina was keen to join the BRICS group. Analysis of foreign policy M. Macri gives a complete picture of the situation of Argentina at the present stage, its role in international relations. The new political course of M. Macri is based on the renewal of democratic values within the country, the status of Argentina's leaderin Latin America, and the maintenance of friendly relations with the United States. Despite the deterioration of Ukrainian-Argentine relations over the past 5 years, outlines the main trends in relations between Ukraine and Argentina at the present day. ; В статье проанализирована внешняя политика Аргентины в постбиполярный период, определены основные направления сотрудничества со США, Россией, Китаем, ЕС и странами Латинской Америки. Выделены основные направления сотрудничества: политические, экономические и оборонные, освещена роль Аргентины в этих процессах. В 1989 году в Аргентине прошли первые свободные выборы президента, к власти пришел К. Менем, который стал инициатором создания МЕРКОСУР и проводил политику сближения со США. Эффективная внутренняя политика вывела Аргентину на новый уровень развития страны, что позитивно повлияло на ее международный уровень. Нестор Киршнер выступал за сближение со странами Европейского Союза, политика безопасности оставалась важной составляющей в формировании внешнеполитической стратегии страны, в частности отводилась важная роль ООН в решении международных проблем, вопросов международного терроризма, поддержки политики разоружения и нераспространения ядерного оружия. Кристина Киршнер была инициатором внедрения политики мультикультурализма. В период ее правления произошло сближение с Китаем, Россией, Бразилией. Аргентина стремилась присоединиться к группе стран БРИКС. Также рассмотрены изменения внешнеполитического курса Аргентины после избрания нового президента М. Макри. Анализ внешней политики М. Макри дает полное представление о положении Аргентины на современном этапе, ее роли в международных отношениях. Новый политический курс М. Макри основан на возобновлении демократических ценностей внутри страны, статуса лидера Аргентины в странах Латинской Америки, поддержания дружеских отношений с США. Несмотря на ухудшение украино-аргентинских отношений за последние 5 лет, в работе очерчены основные тенденции отношений Украины и Аргентины на современном этапе. ; В статті проаналізовано зовнішню політику Аргентини в постбіполярний період, визначено основні напрямки співробітництва зі США, Росією, Китаєм, ЄС та країнами Латинської Америки. Окреслено основні напрямки співробітництва: політичні, економічні та безпекові, освітлено роль Аргентини в цих процесах. Також розглянуто зміни зовнішньополітичного курсу Аргентини після обрання нового президента М. Макрі. Окреслені основні тенденції відносин України та Аргентини на сучасному етапі.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
