Suchergebnisse

Purpose: the formation of knowledge on the ethical and legal documents that protect the individual, society and humanity as a whole from unwanted and harmful effects of implementation in practice of new biomedical technologies.Materials and methods. By means of bibliographic and hermeneutical methods analysis of standard documents and ethical acts is carried out.Results. Scientific researches of the biological nature of human embryo testify that from the moment of fertilisation the embryo has all characteristics of human being. It predetermines necessity of legislative regulation of auxiliary reproductive technologies and their alternative - NaProTehnologiyi for the decision of infertility problems, the relation to the status of an embryo of the person as to the human person allocated with human advantage, which from the moment of fertilisation is reputable.Conclusions. In the modern health care system there is need to review existing legislation through the understanding of the basic principles of personalistic bioethics on interferences in the human body, in particular for solving problems of infertility. ; Мета: формування знань щодо етичних та законодавчих документів, які захищають індивідуум, суспільство і людство в цілому від небажаних і згубних наслідків упровадження в практику нових медико-біологічних технологій.Матеріали і методи. За допомогою бібліографічного та герменевтичного методу проведено аналіз нормативних документів та етичних актів.Результати. Наукові дослідження біологічної природи людського ембріона свідчать про те, що від моменту запліднення ембріон має всі характеристики людської істоти. Це зумовлює необхідність законодавчого регулювання допоміжних репродуктивних технологій та їх альтернативи – НаПроТехнології для вирішення проблем неплідності, ставлення до статусу ембріону людини як до людської особи, наділеної людською гідністю, який від моменту запліднення заслуговує пошани.Висновки. У сучасній системі охорони здоров'я виникає необхідність перегляду чинного законодавства через усвідомлення основних засад персоналістичної біоетики щодо втручань у людський організм, зокрема щодо вирішення проблем неплідності.

The rapid development of science has significantly expanded the boundaries of liberal discourse, by including bioethics to it. Bioethics has special status due to the fact that unlike other sectors of ethics within it specifically organized structures that affect the implementation of the relevant norms are formed. It is about bioethical committees as basic structural components of bioethics, becoming the subject exactly in the political and institutional dimensions. Specificity of the institutionalization of bioethics committees became the subject of analysis in this article, in particular, a comparison of European and American experience of their formation. The role of bioethics committees primarily is to promote the transformation of informal sanctions into formal and commonly used. ; Стремительное развитие науки существенно расширило границы либерального дискурса, включив в него сферу биоэтики. Особенность статуса биоэтики заключается в том, что, в отличие от других отраслей этики, в ее рамках формируются специально организованные структуры, которые влияют на выполнение соответствующих норм. Речь идет о биоэтических комитетах как базовых структурных составляющих биоэтики, приобретающих субъектность именно в политико-институциональном измерении. Специфика институционализации биоэтических комитетов стала предметом анализа статьи, в частности, сравнение европейского и американского опыта их формирования. Роль биоэтических комитетов преимущественно заключается в содействии превращению неформальных санкций в формальные и общепринятые. ; Стрімкий розвиток науки істотно розширив межі ліберального дискурсу, включивши до нього сферу біоетики. Особливість статусу біоетики полягає в тому, що, на відміну від інших галузей етики, в її рамках формуються спеціально організовані структури, які впливають на виконання відповідних норм. Мова йде про біоетичні комітети як базові структурні компоненти біоетики, що набувають суб'єктності саме у політико-інституціональному вимірі. Специфіка інституціоналізації біоетичних комітетів стала предметом аналізу статті, зокрема, порівняння європейського та американського досвіду їхнього формування. Роль біоетичних комітетів переважно полягає у сприянні перетворенню неформальних санкцій у формальні та загальноприйнятні.

The rapid development of science has significantly expanded the boundaries of liberal discourse, by including bioethics to it. Bioethics has special status due to the fact that unlike other sectors of ethics within it specifically organized structures that affect the implementation of the relevant norms are formed. It is about bioethical committees as basic structural components of bioethics, becoming the subject exactly in the political and institutional dimensions. Specificity of the institutionalization of bioethics committees became the subject of analysis in this article, in particular, a comparison of European and American experience of their formation. The role of bioethics committees primarily is to promote the transformation of informal sanctions into formal and commonly used. ; Стремительное развитие науки существенно расширило границы либерального дискурса, включив в него сферу биоэтики. Особенность статуса биоэтики заключается в том, что, в отличие от других отраслей этики, в ее рамках формируются специально организованные структуры, которые влияют на выполнение соответствующих норм. Речь идет о биоэтических комитетах как базовых структурных составляющих биоэтики, приобретающих субъектность именно в политико-институциональном измерении. Специфика институционализации биоэтических комитетов стала предметом анализа статьи, в частности, сравнение европейского и американского опыта их формирования. Роль биоэтических комитетов преимущественно заключается в содействии превращению неформальных санкций в формальные и общепринятые. ; Стрімкий розвиток науки істотно розширив межі ліберального дискурсу, включивши до нього сферу біоетики. Особливість статусу біоетики полягає в тому, що, на відміну від інших галузей етики, в її рамках формуються спеціально організовані структури, які впливають на виконання відповідних норм. Мова йде про біоетичні комітети як базові структурні компоненти біоетики, що набувають суб'єктності саме у політико-інституціональному вимірі. Специфіка інституціоналізації біоетичних комітетів стала предметом аналізу статті, зокрема, порівняння європейського та американського досвіду їхнього формування. Роль біоетичних комітетів переважно полягає у сприянні перетворенню неформальних санкцій у формальні та загальноприйнятні.

Aim. To elucidate the bioethics' morals and absolutes what should be used by medical workers for medical care of incurable patients. Materials and metods. The analysis of regulations, laws and ethics acts was performed using the bibliographic and hermeneutic methods.Results. The attitude to death was analyzed in the article, which is characteristic of civilization as well as the inviolability of human life in the context of God's law "Thou shalt not kill!". The euthanasia as an act of murder that cannot be allowed under any circumstances was revealed. palliative care as care of the entire human personality is disclosed and the principles of bioethics that require a doctor's personal responsibility for the life and health of the patient. These questions cannot be leaved without attention and public administration.Conclusions. Euthanasia and proper palliative care are not only the quite different things, it is the radical opposition. Governments should take care about proper and useful laws and acts. The implementation of palliative care instead of euthanasia is the way of mitigation of suffering of incurable human. ; Мета: висвітлити засади біоетики, якими повинні керуватися медичні працівники у наданні допомоги невиліковно хворим.Матеріали і методи. За допомогою бібліографічного та герменевтичного методів проведено аналіз нормативних документів та етичних актів.Результати. В статті розглядаються ставлення до смерті, яке служить характеристикою цивілізації, а також недоторканість людського життя в контексті Божого Закону «Не вбий!». Висвітлюється евтаназія як акт вбивства, який не можна дозволити за будь-яких умов. Розкривається паліативне лікування як цілковита опіка над особистістю людини, а також принципи біоетики, які вимагають від лікаря особистої відповідальності за життя та здоров'я пацієнта.Висновки. Евтаназія і добре здійснювана паліативна опіка є не тільки різними – вони знаходяться в радикальній опозиції. Органи державного управління повинні подбати про відповідне законодавче врегулювання цієї проблеми, впроваджуючи замість евтаназії паліативну терапію – пом'якшення страждань невиліковно хворої людини.

У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; This paper examines the position of the biopolitical nature of man as a biosocial being given supplies of both the two spheres of life – natural, biological and social. The necessity of understanding of human nature, which by definition are bio-social importance of the approach to the definition of man as an integral, binary-konnotovanoyi of the «social individual – a species» which is characterized by symmetrical opposition – upposition social and biological. It was found that the main task of modern political science, and in particular bio-political studies presented appeals to rethink the political picture of the world in order to predict the development of a new order or a new chaos. Understanding the formation of a new global civilization worldview is today one of the most important problems, which is connected with the main problem of the modern world – the task of preserving life on the planet. It is concluded that the contradictions of human nature – between the biological and the social, physical and spiritual, universal and the particular, natural and artificial, rational and emotional – in today's conditions are extremely sharp. The said situation requires more in-depth scientific analysis of human nature, the study of the structural level as human biosocial system.

Scientifi interest to biopolitics in modern political discourse associated with the process of rapprochement natural and social knowledge. The second half of the XX century in western political science formed a tendency to reorient scientifi studies from politic institutions to analyze the behaviour of political actors and its inflence on the political process. Biopolitics focusing his research interest in various aspects of biopolitical issues: study of human and animals behaviour; analyze the formation of primitive societies and nations, study of physiological mechanisms of political behavior and its impact on the political process, analyze the political aspect of bioethics, implemented at the international level economic policy of biodiversity etc. Biopolitics is closely related to anthropology, evolutionary theory, psychoanalysis, issues of environmental sustainability etc. In the western scientifi tradition there is a clear distinction of terms «biopolicy» and «biopolitics». The direction that aims at political practice is determined by the fist term, while the theoretical study of various aspects of the biopolitical perspective tends to a second term. If we use biopolitical studies to analyze the current political reality, we are interested in the following aspects: 1) origins and evolution of the political behaviour, 2) physiological aspects of human behaviour, 3) the impact of education and social norms of the transformation of social (and later political) behaviour, 4) political behaviour and political process, etc. In this case, one of the central issues of biopolitics is understanding the evolutionary origins of human behaviour, particular tendency that homo sapiens passed to their descendants and its inflence on the political life. In the context of modern political science biopolitics can be defied as an interdisciplinary branch of scientifi knowledge that explores the political person as a species with a focus on physiological mechanisms of political behaviour and its inflence on the political process. ; Актуализация биополитической аналитики в современном политологическом дискурсе связана с процессом взаимосближения естественного и социогумантарного знания. Со второй половины ХХ века в западной политической мысли сформировалось тенденция к переориентации научных исследований с изучения политических институтов к анализу поведения «политических актеров» и его влияния на политический процесс. Биополитики сосредотачивают свой исследовательский интерес на различных аспектах биополитической проблематики. В контексте современных политологических исследований биополитику можно определить как междисциплинарную область научного знания, изучающую «человека политического» как биологический вид с акцентом на психофизиологических механизмах политического поведения и их влиянии на политический процесс ; Актуалізація біополітичної аналітики у сучасному політологічному дискурсі пов'язана з процесом взаємозближення природничого та соціогумантарного знання. З другої половини ХХ століття у західній політичній думці сформувалось тенденція до переорієнтації наукових досліджень з вивчення політичних інститутів до аналізу поведінки «політичних акторів» та її впливу на політичний процес. Біополітики зосереджують свій дослідницький інтерес на різних аспектах біополітичної проблематики. В контексті сучасних політологічних досліджень біополітику можна визначити як міждисциплінарну галузь наукового знання, що досліджує «людину політичну» як біологічний вид з акцентом на психофізіологічних механізмах політичної поведінки та їх впливом на політичний процес.