Suchergebnisse

The paper considers the problems of ethical and legal regulation of modern biomedical research, where one of the methods of studying and describing environmental objects is an experiment. It is a key tool of practice, without which theory is impossible. Given the pace of development of modern science and the world as a whole, the topic of studying the principles of regulation of biomedical research and their improvement is relevant. The article highlights the basic principles of the use of humans and animals in biomedical research. It was explained why it is so important to strengthen the humanization of this process. The conclusions are the following: it is very important to prevent cruelty of any biological objects in the context of resolving bioethical and legal problems associated with the implementation of the principle of humanism and the protection of the rights of living organisms. Modern science and the practice of preclinical and clinical tests should be involved into serious challenge in order to improve and universalize the process of medical and biological research technology in vitro. The purpose of the article is to study the main international legal principles of using living organisms in biomedical experiments, as well as to determine the main problems on this issue and to outline the ways to resolve them. To examine the current state of ethical and legal regulation, principles and rules for conducting experimental biomedical research. Nowadays the international community has adopted enough legal acts regulating the proper behavior with biological objects, including those specially cultivated for such studies (laboratory) when conducting biomedical experiments. Recently, both, in the national legislation of European countries and international legislation, there have been trends to strengthen their protection in the field of biomedical research. The article provides examples of bullying, and as a result of a direct violation of the basic principles of bioethics – respect for the autonomy and dignity of a person. It is proved that the main task of bioethics is to preserve the life and health of every organism. It is imperative, both at the international and national levels, to adopt programs for development and support of scientific study of the in vitro biosystems introduction into research practice. At the national level, it is necessary to criminalize the violation of international standards for conducting biomedical research using organisms. Both, international and national legislation should impose a direct ban on the use of in vivo technologies in case of the possibility of using in vitro technologies. Keywords: bioethics, medical ethics, morality, regulation, biomedical research. ; Біоетика – не лише новий напрямок в науці, але й інша сфера філософського пізнання життя та його збереження на Землі. В роботі розглянуто проблеми етико-правового регулювання сучасних біомедичних досліджень, де одним із методів вивчення та опису об'єктів навколишнього середовища є експеримент. Він є ключовим інструментом практики, без якої неможлива теорія. Враховуючи темпи розвитку сучасної науки та загалом світу, актуальною є тема вивчення принципів регулювання біомедичних досліджень та їх удосконалення. У статті також висвітлено основні принципи використання людей та тварин у біомедичних дослідженнях. Пояснено чому так важливо посилити гуманізацію цього процесу. Висновки: дуже важливо запобігати жорстокому поводженню з будь-якими біологічними об'єктами в контексті вирішення біоетичних та правових проблем, пов'язаних із реалізацією принципу гуманізму та захистом прав живих організмів. Сучасна наука та практика доклінічних та клінічних випробувань повинні бути залучені до цієї проблеми з метою вдосконалення та універсалізації процесу медико-біологічних досліджень in vitro. Мета статті – вивчити основні міжнародно-правові принципи використання організмів у біомедичних експериментах, а також визначити основні проблеми з цього питання та окреслити шляхи їх вирішення. Оглянути сучасний стан етико-правового регулювання, принципів та правил проведення експериментальних медико-біологічних досліджень. На сьогоднішній день міжнародне співтовариство прийняло достатньо правових актів, що регулюють належне проведення біомедичних доклічнічних та клінічних досліджень з біологічними об'єктами, в тому числі спеціально вирощених для таких досліджень організмів (в лабораторії). Останнім часом як у національному законодавстві європейських країн, так і в міжнародному законодавстві спостерігаються тенденції посилення їх захисту у галузі біомедичних досліджень. В статті приведено приклади знущання, і як наслідок прямого порушення основних принципів біоетики – поваги до автономності та гідності людини, Доведено, що основна задача біоетики – збереження життя та здоров'я кожного організму. Обов'язковим є як на міжнародному, так і на національному рівнях прийняття програм розвитку та підтримки наукового вивчення впровадження біосистем in vitro у практику досліджень. На національному рівні необхідно криміналізувати порушення міжнародних стандартів проведення біомедичних досліджень з використанням організмів, посилити інші види відповідальності та створити спеціальну систему державних органів, відповідальних за політику їх використання у біомедичних цілях та здійснення контролю в цій області. Ключові слова: біоетика, медична етика, мораль, регулювання, біомедичні дослідження.

Aim. To elucidate the bioethics' morals and absolutes what should be used by medical workers for medical care of incurable patients. Materials and metods. The analysis of regulations, laws and ethics acts was performed using the bibliographic and hermeneutic methods.Results. The attitude to death was analyzed in the article, which is characteristic of civilization as well as the inviolability of human life in the context of God's law "Thou shalt not kill!". The euthanasia as an act of murder that cannot be allowed under any circumstances was revealed. palliative care as care of the entire human personality is disclosed and the principles of bioethics that require a doctor's personal responsibility for the life and health of the patient. These questions cannot be leaved without attention and public administration.Conclusions. Euthanasia and proper palliative care are not only the quite different things, it is the radical opposition. Governments should take care about proper and useful laws and acts. The implementation of palliative care instead of euthanasia is the way of mitigation of suffering of incurable human. ; Мета: висвітлити засади біоетики, якими повинні керуватися медичні працівники у наданні допомоги невиліковно хворим.Матеріали і методи. За допомогою бібліографічного та герменевтичного методів проведено аналіз нормативних документів та етичних актів.Результати. В статті розглядаються ставлення до смерті, яке служить характеристикою цивілізації, а також недоторканість людського життя в контексті Божого Закону «Не вбий!». Висвітлюється евтаназія як акт вбивства, який не можна дозволити за будь-яких умов. Розкривається паліативне лікування як цілковита опіка над особистістю людини, а також принципи біоетики, які вимагають від лікаря особистої відповідальності за життя та здоров'я пацієнта.Висновки. Евтаназія і добре здійснювана паліативна опіка є не тільки різними – вони знаходяться в радикальній опозиції. Органи державного управління повинні подбати про відповідне законодавче врегулювання цієї проблеми, впроваджуючи замість евтаназії паліативну терапію – пом'якшення страждань невиліковно хворої людини.

Aim. To elucidate the bioethics' morals and absolutes what should be used by medical workers for medical care of incurable patients. Materials and metods. The analysis of regulations, laws and ethics acts was performed using the bibliographic and hermeneutic methods.Results. The attitude to death was analyzed in the article, which is characteristic of civilization as well as the inviolability of human life in the context of God's law "Thou shalt not kill!". The euthanasia as an act of murder that cannot be allowed under any circumstances was revealed. palliative care as care of the entire human personality is disclosed and the principles of bioethics that require a doctor's personal responsibility for the life and health of the patient. These questions cannot be leaved without attention and public administration.Conclusions. Euthanasia and proper palliative care are not only the quite different things, it is the radical opposition. Governments should take care about proper and useful laws and acts. The implementation of palliative care instead of euthanasia is the way of mitigation of suffering of incurable human. ; Мета: висвітлити засади біоетики, якими повинні керуватися медичні працівники у наданні допомоги невиліковно хворим.Матеріали і методи. За допомогою бібліографічного та герменевтичного методів проведено аналіз нормативних документів та етичних актів.Результати. В статті розглядаються ставлення до смерті, яке служить характеристикою цивілізації, а також недоторканість людського життя в контексті Божого Закону «Не вбий!». Висвітлюється евтаназія як акт вбивства, який не можна дозволити за будь-яких умов. Розкривається паліативне лікування як цілковита опіка над особистістю людини, а також принципи біоетики, які вимагають від лікаря особистої відповідальності за життя та здоров'я пацієнта.Висновки. Евтаназія і добре здійснювана паліативна опіка є не тільки різними – вони знаходяться в радикальній опозиції. Органи державного управління повинні подбати про відповідне законодавче врегулювання цієї проблеми, впроваджуючи замість евтаназії паліативну терапію – пом'якшення страждань невиліковно хворої людини.

The main purpose: The main purpose of the article is to substantiate the basic approaches to the interpretation of political ethics and to explore their visualization and interpretation in the cinema. Methodology: The framework of this article consist comprehensive multidisciplinary approach and methodological tools developed by M. Mamardashvili, А. Badiou, S. Zizek, C. Schmitt, M. Nussbaum, P. Sloterdijk, and R. Taller. The scientific novelty of the research is founded on distinguishing the ethics of individual and political ethics, which is conceptualized through interaction with other people, on the one hand, and institutions, on the other hand. The ethics of duty, the ethics of human rights, the ethics of economic necessity, bioethics, ethics of public opinion, ethics of institutions were found out. Conclusion: It was proved that ethics as a universal concept does not exist. It is concretized in clear situations and dilemmas while gaining a political definition. Therefore, all ethics can be considered as a political ethics. Several types of political ethics, including ethics of duty, ethics of human rights, economic necessity ethics, bioethics, ethics of public opinion, institutions ethics have been described in the research. The article explained how ethics can be transformed into political ethics on the ground of visualization in cinema. Eventually, several variations of political ethics have been interpreted on the basis of cinema, have been formed the boundaries of privacy inthem. ; Цель статьи – обосновать основные подходы к толкованию политической этики и показать ее визуали-зацию и интерпретацию в кино. Методология. В статье применен комплексный междисциплинарный подход с использованием методологического инструментария, разработанного в трудах М. Мамардашвили, А. Бадью, С. Жижека, К. Шмитта, М. Нуссбаум, П. Слотердайка, Р. Талера. Научная новизна работы заключается в разг-раничении этики личности и политической этики, которая концептуализируется за счет взаимодействия с другими людьми и институтами. Выделено этику долга, этику прав человека, этику экономической необходимости, биоэ-тику, этику общественного мнения, этику институтов. Выводы. Как универсального понятия этики несуществует – она конкретизируется в четких жизненных ситуациях и дилеммах, при этом приобретая политическое опреде-ление. Поэтому любая этика может рассматриваться как политическая этика. В исследовании обосновано неско-лько разновидностей политической этики, в частности долга, прав человека, экономической необходимости, био-этику, общественного мнения, институтов. Исследованием на основе визуализации в кино показано, как этика трансформируется в политическую этику. На основании кино проинтерпретировано несколько вариаций полити-ческой этики, сформированы пределы приватности вних. ; Мета статті – обґрунтувати основні підходи до тлумачення політичної етики та показати її візуалізацію та інтерпретацію у мистецтві кіно. Методологія. У статті застосовано комплексний міждисциплінарний підхід із ви-користанням методологічного інструментарію, розробленого у працях М. Мамардашвілі, А. Бадью, С. Жижека, К. Шмітта, М. Нуссбаум, П. Слотердайка, Р. Талера. Наукова новизна полягає у розмежуванні етики особистості та політичної етики, що концептуалізується за рахунок взаємодії з іншими людьми та інституціями. Виокремлено етику обов'язку, етику прав людини, етику економічної необхідності, біоетику, етику громадської думки , етику ін-ституцій. Висновки. Як універсального поняття етики не існує – вона конкретизується у чітких життєвих ситуаціях та дилемах, при цьому набуваючи політичного забарвлення. Тому будь-яка етика може розглядатися як політична етика. В дослідженні обґрунтовано кілька різновидів політичної етики, зокрема обов'язку, прав людини, економіч-ної необхідності, біоетику, громадської думки, інституцій. Дослідженням на основі візуалізації у кіно показано, як етика трансформується у політичну етику. На підставі кіно проінтерпретовано кілька варіацій політичної етики, сформовано межі приватності уних.

Мета статті – обґрунтувати основні підходи до тлумачення політичної етики та показати її візуалізацію та інтерпретацію у мистецтві кіно. Методологія. У статті застосовано комплексний міждисциплінарний підхід із ви-користанням методологічного інструментарію, розробленого у працях М. Мамардашвілі, А. Бадью, С. Жижека, К. Шмітта, М. Нуссбаум, П. Слотердайка, Р. Талера. Наукова новизна полягає у розмежуванні етики особистості та політичної етики, що концептуалізується за рахунок взаємодії з іншими людьми та інституціями. Виокремлено етику обов'язку, етику прав людини, етику економічної необхідності, біоетику, етику громадської думки , етику ін-ституцій. Висновки. Як універсального поняття етики не існує – вона конкретизується у чітких життєвих ситуаціях та дилемах, при цьому набуваючи політичного забарвлення. Тому будь-яка етика може розглядатися як політична етика. В дослідженні обґрунтовано кілька різновидів політичної етики, зокрема обов'язку, прав людини, економіч-ної необхідності, біоетику, громадської думки, інституцій. Дослідженням на основі візуалізації у кіно показано, як етика трансформується у політичну етику. На підставі кіно проінтерпретовано кілька варіацій політичної етики, сформовано межі приватності уних. ; Цель статьи – обосновать основные подходы к толкованию политической этики и показать ее визуали-зацию и интерпретацию в кино. Методология. В статье применен комплексный междисциплинарный подход с использованием методологического инструментария, разработанного в трудах М. Мамардашвили, А. Бадью, С. Жижека, К. Шмитта, М. Нуссбаум, П. Слотердайка, Р. Талера. Научная новизна работы заключается в разг-раничении этики личности и политической этики, которая концептуализируется за счет взаимодействия с другими людьми и институтами. Выделено этику долга, этику прав человека, этику экономической необходимости, биоэ-тику, этику общественного мнения, этику институтов. Выводы. Как универсального понятия этики несуществует – она конкретизируется в четких жизненных ситуациях и дилеммах, при этом приобретая политическое опреде-ление. Поэтому любая этика может рассматриваться как политическая этика. В исследовании обосновано неско-лько разновидностей политической этики, в частности долга, прав человека, экономической необходимости, био-этику, общественного мнения, институтов. Исследованием на основе визуализации в кино показано, как этика трансформируется в политическую этику. На основании кино проинтерпретировано несколько вариаций полити-ческой этики, сформированы пределы приватности вних. ; The main purpose: The main purpose of the article is to substantiate the basic approaches to the interpretation of political ethics and to explore their visualization and interpretation in the cinema. Methodology: The framework of this article consist comprehensive multidisciplinary approach and methodological tools developed by M. Mamardashvili, А. Badiou, S. Zizek, C. Schmitt, M. Nussbaum, P. Sloterdijk, and R. Taller. The scientific novelty of the research is founded on distinguishing the ethics of individual and political ethics, which is conceptualized through interaction with other people, on the one hand, and institutions, on the other hand. The ethics of duty, the ethics of human rights, the ethics of economic necessity, bioethics, ethics of public opinion, ethics of institutions were found out. Conclusion: It was proved that ethics as a universal concept does not exist. It is concretized in clear situations and dilemmas while gaining a political definition. Therefore, all ethics can be considered as a political ethics. Several types of political ethics, including ethics of duty, ethics of human rights, economic necessity ethics, bioethics, ethics of public opinion, institutions ethics have been described in the research. The article explained how ethics can be transformed into political ethics on the ground of visualization in cinema. Eventually, several variations of political ethics have been interpreted on the basis of cinema, have been formed the boundaries of privacy inthem.

The article is devoted to the bioethical reconstruction of the theoretical heritage of Hans Jonas (1903-1993) – a famous German and later American philosopher. Jonas showed that the study of ethics, namely the ethics of the living, should become an integral part of the formation of modern human, his complete education. He was one of the most fascinating thinkers of the twentieth century. He has presented groundbreaking works which are still the subject of serious discussion especially in the areas of ethics and philosophy of nature. In these publications he presents an in-depth philosophical reflection on the relationship between human beings and nature, as well as on the manner in which we approach our association with technology. Particularly in the light of possibilities presented by modern technology, Jonas was primarily interested in a new approach to the philosophy of nature as the basis, the foundation for an ethics of global responsibility. The article re-actualizes the thoughts and arguments of Jonas, which are especially relevant now, at the beginning of the XXI century. These include: the technique change the nature itself, not just human's attitude to nature; the technical sciences change a human being, the mathematization of nature leads to a change not only in human evaluation, but also in human value; critique of epiphenomenalism for underestimating mental states and identifying the non-reducibility of living creatures to its parts; the search for the potential of subjectivity in the realm of living creatures as a whole; reliance on the principle of responsibility as a way to ensure a future humanity as guaranteed, albeit limited in its capabilities. Educating a person on the basis of the principle of responsibility opens the possibility to take into account the interests of future generations and all living creatures, understanding that every person always was, is and will be a part of realm of these creatures. The philosophy of nature as such whole realm creates the preconditions and foundations for the ethics of responsibility as a postconventional universalist ethics. A new way of thinking in nature is the basis of ethics in the technological age: in addition to philosophy and science, the voices of religion, politics, education and the public sphere must also be heard to find answers to current life questions. ; Статтю присвячено біоетичній реконструкції теоретичної спадщини Ганса Йонаса (1903-1993) – відомого німецького, а згодом і американського філософа. Йонас показав, що опанування етикою, а саме етикою живого, має стати невід'ємною частиною становлення сучасної людини, її повноцінної освіти. Він був одним з найбільш видатних умів двадцятого століття, про що свідчать його комплексні новаторські роботи, які досі викликають серйозні дискусії, особливо у сфері етики та натурфілософії. В цих публікаціях він представляє глибокі філософські роздуми щодо відносин між людськими індивідами та природою, а також того, як ми ставимося до нашої взаємодії з технологіями. Зокрема, у світлі можливостей, представлених сучасними технологіями, Йонас насамперед цікавився новим підходом до філософії природи як основи етики глобальної відповідальності. У статті реактуалізовано думки та аргументи Йонаса, які є особливо актуальними зараз, на початку ХХІ століття. До таких належать: зміна технікою самої природи, а не лише ставлення людини до природи; зміна технічними науками самої людини, математизація природи призводить до зміни не лише оцінки людини, але і її цінності; критика епіфеноменалізму за недооцінку ментальних станів і виявлення нередукованості живого до його частин;пошуки потенціалу суб'єктності в царині живого як цілого; опертя на принцип відповідальності як шлях до забезпечення гарантованого, хоча й обмеженого у можливостях майбутнього людства. Виховання людини на засадах принципу відповідальності відкриває можливість врахувати інтереси майбутніх поколінь та усього живого, частиною чого завжди була, є і буде кожна людина. Філософія природи як живого цілого створює передумови і підґрунтя для етики відповідальності як постконвенційної універсалістської етики. Новий спосіб мислення в природі є основою етики в технологічну епоху: окрім філософії та природничих наук, повинні бути також почуті голоси релігії, політики, освіти та громадськості, щоб знайти відповіді на поточні життєві питання.

У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; This paper examines the position of the biopolitical nature of man as a biosocial being given supplies of both the two spheres of life – natural, biological and social. The necessity of understanding of human nature, which by definition are bio-social importance of the approach to the definition of man as an integral, binary-konnotovanoyi of the «social individual – a species» which is characterized by symmetrical opposition – upposition social and biological. It was found that the main task of modern political science, and in particular bio-political studies presented appeals to rethink the political picture of the world in order to predict the development of a new order or a new chaos. Understanding the formation of a new global civilization worldview is today one of the most important problems, which is connected with the main problem of the modern world – the task of preserving life on the planet. It is concluded that the contradictions of human nature – between the biological and the social, physical and spiritual, universal and the particular, natural and artificial, rational and emotional – in today's conditions are extremely sharp. The said situation requires more in-depth scientific analysis of human nature, the study of the structural level as human biosocial system.

The protection of human rights is one of the main topics of modern states. But the high status of the Institute for Human Rights is undoubtedly the result of the creation and functioning of international control mechanisms designed to ensure the implementation of human rights treaties in accordance with the agreement they signed. For example, we examine the legal nature of the European Court of Human Rights. It is concluded that the jurisprudence operates within the framework established by the legislator, and is «alive», that is actually existing law.From the first years of its activity, the European Court of Human Rights makes decisions in accordance with the principles of case law, referring to its previous decision, the decision of the European Commission on Human Rights or established case law while clarifying «the interests of legal certainty». It should also be noted that, unlike the Anglo-Saxon legal family, which applies the concept of «precedent» in the countries of continental law to describe the phenomenon under consideration use another term – «Litigation», which in this case is interpreted in a wide and narrow sense. In the first case, it is regarded as a synonym for judicial activities in general, and in the second (narrower) it is understood as a legal provision, rule, definition-definitsyiyu, a statement made in the course of judicial activity and endowed with some degree of generality, general validity.Compliance with the stare decisis principle limits the interpretation of the Convention that is too dynamic. This is a kind of mechanism of checks and balances in the practice of the ECHR. Stare decisis limits dynamic interpretation. The right to life is protected by the Constitution of Ukraine from birth. Broad interpretation of Art. 2 of the 1950 Convention, which would establish a different moment in the beginning of the protection of life, is contrary to its norms.In law, the beginning of life prevails is the moment of separation of the fetus from the mother's body. Failure to recognize the status of a person in an embryo leads to the possibility of manipulating him, the use of reproductive technologies.The active development of biology and medicine affects a person's life, his rights and dignity. This necessitates the codification of bioethical norms. ; Исследуется правовая природа решений Европейского суда по правам человека. Делается вывод, что судебная практика действует в конвенционных рамках, и является «живым», то есть реально существующим правом. Соблюдение Судом принципа stare decisis ограничивает слишком динамичное толкование Конвенции и выступает своеобразным механизмом сдержек и противовесов в практике ЕСПЧ: stare decisis ограничивает динамическое толкование, а последнее не дает ему жестко стать на позициях своих прецедентов. Право на жизнь защищается Конституцией Украины от рождения, а значит, расширительное толкование ст. 2 Конвенции 1950 г., которым бы устанавливался другой момент начала защиты жизни прямо конкурировал бы с ее нормами. ; Cтаття присвячена дослідженню джерел міжнародного права, розвитку практики Європейського суду з прав людини, яку називають «живим правом» та проблемі відсутності розвитку його ж практики з питань захисту життя в галузі біоетики. Робиться висновок, що судова практика діє в конвенційних рамках, і є «живим», тобто реально існуючим правом. Дотримання Судом принципу stare decisis обмежує занадто динамічне тлумачення Конвенції і виступає своєрідним механізмом стримувань і противаг в практиці ЄСПЛ: stare decisis обмежує динамічне тлумачення, а останнє не дає йому жорстко стати на позиціях своїх прецедентів. Право на життя захищається Конституцією України від народження, а значить, розширене тлумачення ст. 2 Конвенції 1950, яким би встановлювався інший момент початку захисту життя прямо конкурував би з її нормами.

The protection of human rights is one of the main topics of modern states. But the high status of the Institute for Human Rights is undoubtedly the result of the creation and functioning of international control mechanisms designed to ensure the implementation of human rights treaties in accordance with the agreement they signed. For example, we examine the legal nature of the European Court of Human Rights. It is concluded that the jurisprudence operates within the framework established by the legislator, and is «alive», that is actually existing law.From the first years of its activity, the European Court of Human Rights makes decisions in accordance with the principles of case law, referring to its previous decision, the decision of the European Commission on Human Rights or established case law while clarifying «the interests of legal certainty». It should also be noted that, unlike the Anglo-Saxon legal family, which applies the concept of «precedent» in the countries of continental law to describe the phenomenon under consideration use another term – «Litigation», which in this case is interpreted in a wide and narrow sense. In the first case, it is regarded as a synonym for judicial activities in general, and in the second (narrower) it is understood as a legal provision, rule, definition-definitsyiyu, a statement made in the course of judicial activity and endowed with some degree of generality, general validity.Compliance with the stare decisis principle limits the interpretation of the Convention that is too dynamic. This is a kind of mechanism of checks and balances in the practice of the ECHR. Stare decisis limits dynamic interpretation. The right to life is protected by the Constitution of Ukraine from birth. Broad interpretation of Art. 2 of the 1950 Convention, which would establish a different moment in the beginning of the protection of life, is contrary to its norms.In law, the beginning of life prevails is the moment of separation of the fetus from the mother's body. Failure to recognize the status of a person in an embryo leads to the possibility of manipulating him, the use of reproductive technologies.The active development of biology and medicine affects a person's life, his rights and dignity. This necessitates the codification of bioethical norms. ; Исследуется правовая природа решений Европейского суда по правам человека. Делается вывод, что судебная практика действует в конвенционных рамках, и является «живым», то есть реально существующим правом. Соблюдение Судом принципа stare decisis ограничивает слишком динамичное толкование Конвенции и выступает своеобразным механизмом сдержек и противовесов в практике ЕСПЧ: stare decisis ограничивает динамическое толкование, а последнее не дает ему жестко стать на позициях своих прецедентов. Право на жизнь защищается Конституцией Украины от рождения, а значит, расширительное толкование ст. 2 Конвенции 1950 г., которым бы устанавливался другой момент начала защиты жизни прямо конкурировал бы с ее нормами. ; Cтаття присвячена дослідженню джерел міжнародного права, розвитку практики Європейського суду з прав людини, яку називають «живим правом» та проблемі відсутності розвитку його ж практики з питань захисту життя в галузі біоетики. Робиться висновок, що судова практика діє в конвенційних рамках, і є «живим», тобто реально існуючим правом. Дотримання Судом принципу stare decisis обмежує занадто динамічне тлумачення Конвенції і виступає своєрідним механізмом стримувань і противаг в практиці ЄСПЛ: stare decisis обмежує динамічне тлумачення, а останнє не дає йому жорстко стати на позиціях своїх прецедентів. Право на життя захищається Конституцією України від народження, а значить, розширене тлумачення ст. 2 Конвенції 1950, яким би встановлювався інший момент початку захисту життя прямо конкурував би з її нормами.

Scientifi interest to biopolitics in modern political discourse associated with the process of rapprochement natural and social knowledge. The second half of the XX century in western political science formed a tendency to reorient scientifi studies from politic institutions to analyze the behaviour of political actors and its inflence on the political process. Biopolitics focusing his research interest in various aspects of biopolitical issues: study of human and animals behaviour; analyze the formation of primitive societies and nations, study of physiological mechanisms of political behavior and its impact on the political process, analyze the political aspect of bioethics, implemented at the international level economic policy of biodiversity etc. Biopolitics is closely related to anthropology, evolutionary theory, psychoanalysis, issues of environmental sustainability etc. In the western scientifi tradition there is a clear distinction of terms «biopolicy» and «biopolitics». The direction that aims at political practice is determined by the fist term, while the theoretical study of various aspects of the biopolitical perspective tends to a second term. If we use biopolitical studies to analyze the current political reality, we are interested in the following aspects: 1) origins and evolution of the political behaviour, 2) physiological aspects of human behaviour, 3) the impact of education and social norms of the transformation of social (and later political) behaviour, 4) political behaviour and political process, etc. In this case, one of the central issues of biopolitics is understanding the evolutionary origins of human behaviour, particular tendency that homo sapiens passed to their descendants and its inflence on the political life. In the context of modern political science biopolitics can be defied as an interdisciplinary branch of scientifi knowledge that explores the political person as a species with a focus on physiological mechanisms of political behaviour and its inflence on the political process. ; Актуализация биополитической аналитики в современном политологическом дискурсе связана с процессом взаимосближения естественного и социогумантарного знания. Со второй половины ХХ века в западной политической мысли сформировалось тенденция к переориентации научных исследований с изучения политических институтов к анализу поведения «политических актеров» и его влияния на политический процесс. Биополитики сосредотачивают свой исследовательский интерес на различных аспектах биополитической проблематики. В контексте современных политологических исследований биополитику можно определить как междисциплинарную область научного знания, изучающую «человека политического» как биологический вид с акцентом на психофизиологических механизмах политического поведения и их влиянии на политический процесс ; Актуалізація біополітичної аналітики у сучасному політологічному дискурсі пов'язана з процесом взаємозближення природничого та соціогумантарного знання. З другої половини ХХ століття у західній політичній думці сформувалось тенденція до переорієнтації наукових досліджень з вивчення політичних інститутів до аналізу поведінки «політичних акторів» та її впливу на політичний процес. Біополітики зосереджують свій дослідницький інтерес на різних аспектах біополітичної проблематики. В контексті сучасних політологічних досліджень біополітику можна визначити як міждисциплінарну галузь наукового знання, що досліджує «людину політичну» як біологічний вид з акцентом на психофізіологічних механізмах політичної поведінки та їх впливом на політичний процес.

To study the specifics of the formation of a response to the factors of social frustration of combatants with eye trauma and partial vision loss, to further determine targets for targeted medical and psychological measures for their rehabilitation, subject to informed consent with respect to the principles of bioethics and deontology during 2014-2018 91 combatants were examined (49 with an eye injury and partial loss of vision against the background of psychological maladjustment and 42 with psychological maladjustment). For comparison, 59 men with partial loss of vision due to domestic trauma were recruited, who formed the comparison group. Thus, the study involved 150 people. All respondents were screened for a mental condition using a clinical diagnostic interview - SCID (Structured Clinical Interview for DSM), a clinical diagnostic scale (CAPS) (Clinical-administered PTSD Scale), a neuroticism and psychopathisization questionnaire. In the study of frustration reactions and stress tolerance of combatants with eye trauma and partial loss of vision against the background of psychological maladjustment, significant differences were established between those who took part in the hostilities with psychological maladjustment without injury and a group of patients with domestic injury of the organs of vision with partial loss. Participants in the fighting for eye injury with partial loss of vision and without such and psychological maladjustment observed unidirectional and more pronounced changes. With domestic trauma, they are significantly lower, which indicates a significant role of psychological maladjustment in the occurrence of mental disorders. This suggests the likelihood of including ways of psychological protection of the individual and the adaptation to the presence of stress-frustration ; Для вивчення специфіки становлення реагування на фактори соціальної фрустрованності учасників бойових дій з травмою очей і частковою втратою зору, для визначення в подальшому мішеней таргетних медико-психологічних заходів їх реабілітації за умови інформованої згоди з дотриманням принципів біоетики і деонтології протягом 2014-2018 рр. був обстежений 91 учасник бойових дій (49 - з травмою очей і частковою втратою зору на тлі психологічної дезадаптації і 42 - з явищами психологічної дезадаптації). Для порівняння були залучені 59 чоловіків з частковою втратою зору внаслідок побутової травми, які склали групу порівняння. Таким чином, в дослідженні взяли участь 150 осіб. Всім респондентам було здійснено скринінгове обстеження психічного стану з використанням клінічного діагностичного інтерв'ю - СКІД (SCID - Structured Clinical Interview for DSM), клінічної діагностичної шкали CAPS (Clinical-administered PTSD Scale), опитувальника визначення рівня невротизації і психопатизації. При дослідженні фрустраційної реакції і стресостійкості учасників бойових дій з травмою очей і частковою втратою зору на тлі психологічної дезадаптації встановлені достовірні відмінності між тими, які брали участь в бойових діях з психологічноїю дезадаптацією без травми і групою пацієнтів, що мають побутову травму органів зору з частковою його втратою. В учасників бойових дій при травмі очей з частковою втратою зору і без такої і психологічної дезадаптацією спостерігаються односпрямовані і більш виражені зміни. При побутовій травмі вони значно нижче, що свідчить про значну роль психологічної дезадаптації у виникненні порушень психічної сфери. Це говорить про ймовірність включення способів психологічного захисту особистості і про адаптацію до наявності стресу-фрустрації.

The artistic achievements of international artists such as Mirjana Batinić, Oksana Chepelyk, ThereseDebono, Debbie Caruana Dingli, Emma Fsadni, Anna Grima, Gloria Oyarzabal and Enriqué Tabone, JeanBusuttil Zaleski, were examined at the exhibition «Art + Feminism 2020» held from February 7 to August 23, 2020 at the St James Cavalier Centre for Creativity in Malta, dedicated to feminist issues, with the aimto include them into national cultural study discourse, as a subject for reflections and discussions.Topics developed by artists, such as empowerment of young girls and women to combine professional realization and motherhood, bioethics and women's rights in the commercialization of reproductive technologies, the conflict between traditional gender norms and prejudices and modern expectations, untold stories in patriarchal society, historical infantilization of women through the colonization of consciousness, art history in the era of matriarchy with a focus on women's perspective through a vision of prehistoric artifacts with a contemporary frame and the use of new technologies. А wide range of artistic practice, from traditional painting, graphics and sculpture, to those related to the use of media: photography, video and data-driven media installation, is pointed.The importance of cultural study and reflections on gender issues and the integration of Ukrainian contemporary art into global phenomena for the development of theory and practice, but also the importance of involving Ukrainian projects demonstrated abroad in the Ukrainian art discourse are emphasized.The fruitfulness of efforts to reduce the gender gap in Wikipedia in order to highlight the work of women artists and their contribution to art was noted.The place of contemporary feminist art is defined as a cultural and political phenomenon in social life,which works for the formation of new values and new consciousness and can serve as a tool for cultural policy of Ukraine. ; Розглянуто мистецький доробок міжнародних мисткинь, таких як Мір'яна Батініч, Оксана Чепелик, Деббі Каруана Дінглі, Тереза Дебоно, Емма Фсадні, Анна Гріма, Глорія Оярзабал, Енріке Табоне, Жана Бусуттіли Залеські, представлений на виставці «Арт + фемінізм 2020», яка проходила 7 лютого — 23 серпня 2020року в Арт Центрі Креативний простір на Мальті, присвячений феміністичній проблематиці, для залученняйого до національного культурологічного дискурсу як привід до роздумів і дискусій.Опрацьовано теми, які розробляють мисткині, як то розширення прав і можливостей молодих дівчат і жінокдля поєднання професійної реалізації і материнства, біоетика і права жінок в умовах комерціалізації репродуктивних технологій, конфлікт між традиційними гендерними нормами і упередженнями та сучасними очікуванннями, непроговорені історії в патріархальному суспільстві, історична інфантилізація жінки шляхом колонізації свідомості, історія мистецтв в епоху матріархату з фокусом на жіночій перспективі із забезпеченням візії доісторичних артефактів сучасною рамкою і використанням новітніх технологій. Відзначено широкий спектр художніх практик, якими займаються мисткині, — від традиційного живопису, графіки та скульптури до таких, що пов'язані з використанням медіа: фотографії, відео та керованих даними медіаінсталяцій.Наголошено на важливості культурологічних рефлексій гендерної проблематики і вбудовування українського сучасного мистецтва в глобальні явища для розвитку теорії і практики та важливості залучення українських проектів, продемонстрованих за кордоном до українського мистецького дискурсу. Відзначено плідність зусиль щодо зменшення гендерного розриву у Вікіпедії задля висвітлення роботи жінок-художниць та їх внеску у мистецтво.Визначено місце сучасного феміністичного мистецького доробку — як культурного і політичного явища в суспільному житті, що працює на становлення нових цінностей та нової свідомості і може слугувати інструментом для культурної політики України

Розглянуто мистецький доробок міжнародних мисткинь, таких як Мір'яна Батініч, Оксана Чепелик, Деббі Каруана Дінглі, Тереза Дебоно, Емма Фсадні, Анна Гріма, Глорія Оярзабал, Енріке Табоне, Жана Бусуттіли Залеські, представлений на виставці «Арт + фемінізм 2020», яка проходила 7 лютого — 23 серпня 2020 року в Арт Центрі Креативний простір на Мальті, присвячений феміністичній проблематиці, для залучення його до національного культурологічного дискурсу як привід до роздумів і дискусій. Опрацьовано теми, які розробляють мисткині, як то розширення прав і можливостей молодих дівчат і жінок для поєднання професійної реалізації і материнства, біоетика і права жінок в умовах комерціалізації репродуктивних технологій, конфлікт між традиційними гендерними нормами і упередженнями та сучасними очікуванннями, непроговорені історії в патріархальному суспільстві, історична інфантилізація жінки шляхом колонізації свідомості, історія мистецтв в епоху матріархату з фокусом на жіночій перспективі із забезпеченням візії доісторичних артефактів сучасною рамкою і використанням новітніх технологій. Відзначено широкий спектр художніх практик, якими займаються мисткині, — від традиційного живопису, графіки та скульптури до таких, що пов'язані з використанням медіа: фотографії, відео та керованих даними медіаінсталяцій.Наголошено на важливості культурологічних рефлексій гендерної проблематики і вбудовування українського сучасного мистецтва в глобальні явища для розвитку теорії і практики та важливості залучення українських проектів, продемонстрованих за кордоном до українського мистецького дискурсу. Відзначено плідність зусиль щодо зменшення гендерного розриву у Вікіпедії задля висвітлення роботи жінок-художниць та їх внеску у мистецтво.Визначено місце сучасного феміністичного мистецького доробку — як культурного і політичного явища в суспільному житті, що працює на становлення нових цінностей та нової свідомості і може слугувати інструментом для культурної політики України. ; The artistic achievements of international artists such as Mirjana Batinić, Oksana Chepelyk, Therese Debono, Debbie Caruana Dingli, Emma Fsadni, Anna Grima, Gloria Oyarzabal and Enriqué Tabone, Jean Busuttil Zaleski, were examined at the exhibition «Art + Feminism 2020» held from February 7 to August 23, 2020 at the St James Cavalier Centre for Creativity in Malta, dedicated to feminist issues, with the aim to include them into national cultural study discourse, as a subject for reflections and discussions. Topics developed by artists, such as empowerment of young girls and women to combine professional realization and motherhood, bioethics and women's rights in the commercialization of reproductive technologies, the conflict between traditional gender norms and prejudices and modern expectations, untold stories in patriarchal society, historical infantilization of women through the colonization of consciousness, art history in the era of matriarchy with a focus on women's perspective through a vision of prehistoric artifacts with a contemporary frame and the use of new technologies. А wide range of artistic practice, from traditional painting, graphics and sculpture, to those related to the use of media: photography, video and data-driven media installation, is pointed.The importance of cultural study and reflections on gender issues and the integration of Ukrainian contemporary art into global phenomena for the development of theory and practice, but also the importance of involving Ukrainian projects demonstrated abroad in the Ukrainian art discourse are emphasized. The fruitfulness of efforts to reduce the gender gap in Wikipedia in order to highlight the work of women artists and their contribution to art was noted.The place of contemporary feminist art is defined as a cultural and political phenomenon in social life, which works for the formation of new values and new consciousness and can serve as a tool for cultural policy of Ukraine.

Traumatic brain injury (TBI) is characterized by a number of pathological reactions in the brain parenchyma, which depend on the severity of the injury and have a long course, which can lead to the development of neurological disorders and disability, among which inflammatory processes play an important role, which are realized as micro-glial and glial-macrophage cells of the brain, and with the help of neutrophils, monocytes and blood lymphocytes. At the same time, the development of these pathological autoimmune reactions in certain important structures of the brain has not yet been sufficiently studied. The aim – to study the features of the state of inflammation on the 5th day after mild TBI in rats, namely, to determine the number and activity of pro-inflammatory cells and the level of edema in the cork, hypocampal and thalamic regions of the brain. Material and Methods. Experimental animals, sexually mature rats, of different sex weighing 120–160 g (breeding of the vivarium of the State Institution "INKh AMN") were used in the work. All work with experimental animals was carried out in compliance with the legislative norms and requirements of the Law of Ukraine No. 3447 IV "On the Protection of Animals from Cruelty", "The European Convention for the Protection of Vertebrate Animals Used for Research and Other Scientific Purposes" (Strasbourg, 1986), taking into account principles of bioethics and biological safety standards. The animals were kept under standard conditions of an accredited vivarium; euthanasia was performed under ether anesthesia. Traumatic brain injury in rats was modeled according to the recommendations of Romanov G. A. et al. (2015) by dropping a load (weighing 100 g) from a height of 120 cm onto the head of anesthetized rats. The preparation of rat brain cells with certain brain lobes was carried out by the method of enzymatic dissociation with a 0.4% trypsin solution. Nitric oxide was determined using the Griss reagent. Edema of certain brain structures was determined by the water content in the brain tissue before and after 48 hours of drying. Results. After mild TBI, rats develop inflammatory reactions in the cortical and subcortical regions of the brain, which are manifested on the 5th day after injury by an increase in the number of pro-inflammatory cells in the studied brain lobes, increased production of nitric oxide, and the development of cerebral edema. In the hypocampal and thalamic regions of the brain, the manifestations of inflammation are much greater than in the cortical structures of the brain. Conclusion. The manifestations of inflammation on the 5th day after a mild TBI in various areas of the brain indicates that this injury is accompanied by significant disorders that require appropriate treatment. ; Черепно-мозкова травма (ЧМТ) характеризується цілим рядом патологічних реакцій у паренхімі мозку, які залежать від тяжкості травми і мають довготривалий перебіг, що може призводити до розвитку неврологічних порушень та інвалідності, серед яких важливу роль відіграють запальні процеси, які реалізуються як мікрогліальними та гліально-макрофагальними клітинами головного мозку, так і з допомогою нейтрофілів, моноцитів та лімфоцитів крові. У той же час ще недостатньо вивчений розвиток цих патологічних імунозапальних реакцій в окремих важливих структурах головного мозку. Мета – вивчення особливостей стану запалення на 5-ту добу після легкої ЧМТ у щурів, а саме визначення кількості та активності прозапальних клітин і рівня набряку в кірковій, гіпокампальній і таламічній ділянках мозку. Матеріал і методи. В роботі використані експериментальні тварини – аутбредні статевозрілі щури різної статі вагою 120–160 г (розведення віварію ДУ «ІНХ НАМН»). Усі роботи з експериментальними тваринами проводили з дотриманням законодавчих норм та вимог Закону України № 3447 IV «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для дослідних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986), з урахуванням принципів біоетики та норм біологічної безпеки. Тварин утримували у стандартних умовах акредитованого віварію, евтаназію проводили під ефірним наркозом. Черепно-мозкову травму в щурів моделювали згідно з рекомендаціями РомановаГ.А. та ін. (2015) шляхом скидання вантажу (масою 100 г) з висоти 120 см на голову наркотизованих щурів. Отримання клітин головного мозку щурів із певних часток мозку проводили методом ферментної дисоціації 0,4 % розчином трипсину. Оксид азоту визначали за допомогою реактиву Грісса. Набряк певних структур мозку визначали за вмістом води в тканині мозку до і після 48-годинного висушування. Результати. Після легкої ЧМТ у щурів виникають запальні реакції в кіркових та підкіркових ділянках головного мозку, які проявляються на 5-ту добу після травми збільшенням кількості прозапальних клітин у досліджуваних частках мозку, підвищеною продукцією оксиду азоту та розвитком набряку мозку. В гіпокампальній і таламічній ділянках мозку прояви запалення значно більші, ніж у кіркових структурах головного мозку. Висновок. Прояви запалення на 5-ту добу після легкої ЧМТ у різних ділянках мозку вказують на те, що ця травма супроводжується значними порушеннями, які потребують проведення відповідного лікування.

Problem statement. The modern stage in the development of science implies radical institutional changes in its social status and structure. The main differences from the classical stage are: first, the rejection of the principle of ethical neutrality of scientific knowledge and, second, the real revision of the content of the category "paradigm" as the central element of the organization of theoretical knowledge; its replacement by much more complex formations consisting of several heterogeneous components. There is an interpenetration of the public-axiological and descriptive-scientific forms of discourse, which create an inseparable unity in the content of the theoretical structure. Our research is devoted to the analysis of these two aspects of theoretical techno-science. According to the specifics of the subject, methods of quantitative discourse analysis and conceptual analysis of meta-theoretical and ontological knowledge, respectively, have been applied. There is a super-aim in our research, which is to determine the basic scheme of the relationship between the organization of the transdisciplinary matrix and the ontological level of theoretical techno-knowledge. In the ontological aspect, technoscience (postacademic science) is a theoretical and technological tools for managing the course of biological and sociocultural evolution. In the epistemological aspect, modern theories with a human dimension have a specific (trans)disciplinary matrix, which has not one but two paradigmatic cores: scientific-descriptive and humanitarian-axiological. According to our model, the principles of bioethics represent a social institution for regulating and controlling technological (biological and social) risk.Applied technological developments are represented by (1) genetic engineering as management tools of biological evolution and (2) socio-economic engineering as management tools of civilizational and socio-cultural development. This binary structure logically follows from the postulated three-module organization of the sustainable evolutionary strategy of the sentient human being. Naturphilosophy once again acquires the status of the basis of the theory of evolution in an explicit way. There is a system of metaphysical postulates and ontological categories derived from the anthropic principle of participation. For modern neoliberal political democracy, bio-power and biopolitics look like the most effective technology for stabilizing the scenarios and trends of the global evolutionary process that are optimal within this ideological system. Conclusions. Transbipolitics in our understanding is a political problematic related to the rationalization of the global evolutionary process. In the coming decades transbipolitics will become the carrier element of the global process of evolution of the noosphere with the consequent complication and increase of cohesion between the individual socio-cultural types that are part of the system of modern globalizing civilization. ; Постановка проблемы. Современный этап развития науки подразумевает радикальные институциональные изменения в ее социальном статусе и структуре. Основными отличиями от классического этапа являются: во-первых, отказ от принципа этической нейтральности научного знания и, во-вторых, реальный пересмотр содержания категории «парадигма» как центрального элемента организации теоретических знаний; ее замена значительно более сложными образованиями, состоящими из нескольких гетерогенных компонентов. Происходит взаимопроникновение публично-аксиологической и описательно-научной форм дискурса, создающих неразрывное единство в содержании теоретической структуры. Наша публикация посвящена анализу этих двух аспектов теоретической технонауки. В соответствии со спецификой предмета были применены методы количественного дискурсивного и концептуального анализа метатеоретических и онтологических знаний соответственно. В нашем исследовании есть супер-цель, которая заключается в определении базовой схемы взаимосвязи между организацией трансдисциплинарной матрицы и онтологическим уровнем теоретического технознания. В онтологическом аспекте технонаука (постакадемическая наука) представляет собой теоретический и технологический инструментарий для управления течением биологической и социокультурной эволюции. В эпистемологическом аспекте в современных теориях, имеющих человеческое измерение, есть специфическая (транс)дисциплинарная матрица, которая имеет не одно, а два парадигмальных ядра: научно-дескриптивное и гуманитарно-аксиологическое. Согласно нашей модели, принципы биоэтики представляют собой социальный институт регулирования и контроля технологического (биологического и социального) риска. Прикладные технологические разработки представлены (1) генной инженерией как инструментами управления биологической эволюцией и (2) социально-экономической инженерией как инструментами управления цивилизационным и социокультурным развитием. Эта бинарная структура логически вытекает из постулируемой нами трехмодульной организации устойчивой эволюционной стратегии человека разумного. Натурфилософия вновь приобретает статус основы теории эволюции в явном виде. Существует система метафизических постулатов и онтологических категорий, вытекающая из антропного принципа участия. Для современной неолиберальной политической демократии биовласть и биополитика выглядят наиболее эффективной технологией стабилизации сценариев и тенденций глобального эволюционного процесса, оптимальных в рамках этой идеологической системы. Выводы. Трансбиополитика в нашем понимании есть политическая проблематика, связанная с рационализацией глобального эволюционного процесса. В ближайшие десятилетия трансбиополитика станет несущим элементом глобального процесса эволюции ноосферы с последующим усложнением и увеличением когезии между отдельными социокультурными типами, входящими в систему современной глобализирующейся цивилизации. ; Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку науки визначається радикальними інституційними змінами в її соціальному статусі та структурі. Основні відмінності від класичного етапу зводяться до: по-перше, відмови від принципу етичної нейтральності наукового знання і, по-друге, реального перегляду змісту категорії «парадигма» як центрального елементу організації теоретичних знань. Її замінюють значно більш складними конструкціями, що складаються з кількох гетерогенних компонентів. Відбувається взаємне проникнення публічно-аксіологічної та описово-наукової форм дискурсу, що створює нерозривну єдність щодо змісту теоретичної структури. Публікацію присвячено аналізу цих обидвох аспектів теоретичної технонауки. У відповідності до специфічності предмету дослідження було застосовано методи квантифікаційного дискурсивного та концептуального аналізу метатеоретичних і онтологічних знань відповідно. Надметою є визначення базової схеми взаємодії між організацією трансдисциплінарної матриці та онтологічним рівнем теоретичного технознання. У онтологічному аспекті технонаука (постакадемічна наука) є теоретичним і технологічним інструментарієм щодо управління напрямком біологічної та соціокультурної еволюції. У епістемологічному аспекті сучасні теорії, що мають людський вимір, містять специфічну (транс)дисциплінарну матрицю, що складається не з одного, а двох парадигмальних ядер: науково-дескриптивного та гуманітарно-аксіологічного. Згідно з нашою моделлю, принципи біоетики є соціальним інститутом регулювання та контролю технологічного (біологічного та соціального) ризику. Прикладні технологічні розробки представлені (1) генною інженерією як інструментом управління біологічною еволюцією та (2) соціально-економічною інженерією як засобом управління цивілізаційним і соціокультурним розвитком. Ця бінарна структура логічно походить з постульованої нами трьохмодульної організації стабільної еволюційної стратегії людини розумної. Натурфілософія знову набуває статусу основної теорії еволюції в експліцитному вигляді. Існує система метафізичних постулатів і онтологічних категорій, що походить з антропного принципу участі. Для сучасної неоліберальної політичної демократії біовлада та біополітика є найбільш ефективною технологією стабілізації сценаріїв і тенденцій глобального еволюційного процесу, оптимальними щодо цієї ідеологічної системи. Висновки. Трансбіополітика у нашому розумінні постає як політична проблематика, пов'язана з раціоналізацією глобального еволюційного процесу. Найближчими десятиліттями трансбіополітика стане несучим елементом глобального процесу еволюції ноосфери з подальшим ускладненням і збільшенням когезії між окремими соціокультурними типами, що входять до системи сучасної глобальної цивілізації.