Suchergebnisse

The paper seeks to explore the strategies instrumental for the implementation of the body politic metaphor that had been active in Western culture since classical antiquity in the plays authored by present-day North American dramatists (Sarah Ruhl's Passion Play, USA, 2010, and Timothy Findley's Elizabeth Rex, Canada, 2000). Drawing upon the concept of the "king's two bodies" (E. Plowden, E. Кantorowicz, М. Аxton, А. Мusolff, L. Montrose and other New Historicists), the author sets out to demonstrate that in S. Ruhl's dramatic cycle the metaphor serves to indicate the inextricable links between the concepts of power, the sacred, and the theatrical, whereas Т. Findley uses it to study the ontology of sex and gender in political and theatrical contexts. It is argued that the age-old somatic metaphor conceived in the archaic layers of human psyche manifests its viable receptive potential through its efficient functioning in the early 21st century cultural artifacts. ; Анализируются стратегии реализации политической метафоры body politic, активно "работающей" в западной культуре со времен античности, в пьесах современных североамериканских драматургов ("Мистерия страстей" С. Рул, США, 2010 г. и "Elizabeth Rex" Т. Финдли, Канада, 2000 г.). Опираясь на концепцию "двух тел монарха" (Э. Плоуден, Э. Канторович, М. Акстон, А. Мусолфф, Л. Монтроуз и другие представители "нового историзма"), автор доказывает, что в произведении С. Рул эта метафора выступает маркером неразрывной связи между концептами власти, сакральности и театральности, тогда как Т. Финдли исследует с ее помощью онтологию пола и гендера в политическом и театральном контекстах. Сделан вывод о том, что давняя соматическая метафора, зародившаяся в архаических слоях человеческой психики, выявляет свой жизнеспособный рецептивный потенциал, эффективно функционируя в культурных артефактах ХХІ ст. ; Аналізуються стратегії реалізації політичної метафори body politic, яка активно "працює" у західній культурі з часів античності, у п'єсах сучасних північноамериканських драматургів ("Містерія страстей" С. Рул, США, 2010 р. та "Elizabeth Rex" Т.Фіндлі, Канада, 2000 р.). Спираючись на концепцію "двох тіл монарха" (Е. Плоуден, Е. Канторович, М. Акстон, А. Мусолфф, Л. Монтроуз та інші представники "нового історизму"), автор доводить, що у творі С. Рул ця метафора виступає маркером нерозривного зв'язку між концептами влади, сакральності та театральності, тоді як Т. Фіндлі досліджує за її допомогою онтологію статі та гендеру у політично-театральному контексті. Висновується, що стародавня соматична метафора, що зародилася в архаїчних шарах людської психіки, виявляє свій життєздатний рецептивний потенціал, ефективно функціонуючи в культурних артефактах ХХІ століття.

The paper seeks to explore the strategies instrumental for the implementation of the body politic metaphor that had been active in Western culture since classical antiquity in the plays authored by present-day North American dramatists (Sarah Ruhl's Passion Play, USA, 2010, and Timothy Findley's Elizabeth Rex, Canada, 2000). Drawing upon the concept of the "king's two bodies" (E. Plowden, E. Кantorowicz, М. Аxton, А. Мusolff, L. Montrose and other New Historicists), the author sets out to demonstrate that in S. Ruhl's dramatic cycle the metaphor serves to indicate the inextricable links between the concepts of power, the sacred, and the theatrical, whereas Т. Findley uses it to study the ontology of sex and gender in political and theatrical contexts. It is argued that the age-old somatic metaphor conceived in the archaic layers of human psyche manifests its viable receptive potential through its efficient functioning in the early 21st century cultural artifacts. ; Анализируются стратегии реализации политической метафоры body politic, активно "работающей" в западной культуре со времен античности, в пьесах современных североамериканских драматургов ("Мистерия страстей" С. Рул, США, 2010 г. и "Elizabeth Rex" Т. Финдли, Канада, 2000 г.). Опираясь на концепцию "двух тел монарха" (Э. Плоуден, Э. Канторович, М. Акстон, А. Мусолфф, Л. Монтроуз и другие представители "нового историзма"), автор доказывает, что в произведении С. Рул эта метафора выступает маркером неразрывной связи между концептами власти, сакральности и театральности, тогда как Т. Финдли исследует с ее помощью онтологию пола и гендера в политическом и театральном контекстах. Сделан вывод о том, что давняя соматическая метафора, зародившаяся в архаических слоях человеческой психики, выявляет свой жизнеспособный рецептивный потенциал, эффективно функционируя в культурных артефактах ХХІ ст. ; Аналізуються стратегії реалізації політичної метафори body politic, яка активно "працює" у західній культурі з часів античності, у п'єсах сучасних північноамериканських драматургів ("Містерія страстей" С. Рул, США, 2010 р. та "Elizabeth Rex" Т.Фіндлі, Канада, 2000 р.). Спираючись на концепцію "двох тіл монарха" (Е. Плоуден, Е. Канторович, М. Акстон, А. Мусолфф, Л. Монтроуз та інші представники "нового історизму"), автор доводить, що у творі С. Рул ця метафора виступає маркером нерозривного зв'язку між концептами влади, сакральності та театральності, тоді як Т. Фіндлі досліджує за її допомогою онтологію статі та гендеру у політично-театральному контексті. Висновується, що стародавня соматична метафора, що зародилася в архаїчних шарах людської психіки, виявляє свій життєздатний рецептивний потенціал, ефективно функціонуючи в культурних артефактах ХХІ століття.

The paper seeks to explore the strategies instrumental for the implementation of the body politic metaphor that had been active in Western culture since classical antiquity in the plays authored by present-day North American dramatists (Sarah Ruhl's Passion Play, USA, 2010, and Timothy Findley's Elizabeth Rex, Canada, 2000). Drawing upon the concept of the "king's two bodies" (E. Plowden, E. Кantorowicz, М. Аxton, А. Мusolff, L. Montrose and other New Historicists), the author sets out to demonstrate that in S. Ruhl's dramatic cycle the metaphor serves to indicate the inextricable links between the concepts of power, the sacred, and the theatrical, whereas Т. Findley uses it to study the ontology of sex and gender in political and theatrical contexts. It is argued that the age-old somatic metaphor conceived in the archaic layers of human psyche manifests its viable receptive potential through its efficient functioning in the early 21st century cultural artifacts. ; Анализируются стратегии реализации политической метафоры body politic, активно "работающей" в западной культуре со времен античности, в пьесах современных североамериканских драматургов ("Мистерия страстей" С. Рул, США, 2010 г. и "Elizabeth Rex" Т. Финдли, Канада, 2000 г.). Опираясь на концепцию "двух тел монарха" (Э. Плоуден, Э. Канторович, М. Акстон, А. Мусолфф, Л. Монтроуз и другие представители "нового историзма"), автор доказывает, что в произведении С. Рул эта метафора выступает маркером неразрывной связи между концептами власти, сакральности и театральности, тогда как Т. Финдли исследует с ее помощью онтологию пола и гендера в политическом и театральном контекстах. Сделан вывод о том, что давняя соматическая метафора, зародившаяся в архаических слоях человеческой психики, выявляет свой жизнеспособный рецептивный потенциал, эффективно функционируя в культурных артефактах ХХІ ст. ; Аналізуються стратегії реалізації політичної метафори body politic, яка активно "працює" у західній культурі з часів античності, у п'єсах сучасних північноамериканських драматургів ("Містерія страстей" С. Рул, США, 2010 р. та "Elizabeth Rex" Т.Фіндлі, Канада, 2000 р.). Спираючись на концепцію "двох тіл монарха" (Е. Плоуден, Е. Канторович, М. Акстон, А. Мусолфф, Л. Монтроуз та інші представники "нового історизму"), автор доводить, що у творі С. Рул ця метафора виступає маркером нерозривного зв'язку між концептами влади, сакральності та театральності, тоді як Т. Фіндлі досліджує за її допомогою онтологію статі та гендеру у політично-театральному контексті. Висновується, що стародавня соматична метафора, що зародилася в архаїчних шарах людської психіки, виявляє свій життєздатний рецептивний потенціал, ефективно функціонуючи в культурних артефактах ХХІ століття.

The paper is devoted to studying the modern condition of normative-legal regulation of authorities of a head of the pre-trial investigation body. It is noted, that the effective support of realization of criminal proceedings by the pre-trial investigation bodies, declared in art. 2 of the CPC of Ukraine, is impossible without departmental control functioning. According to the actual legislation, realization of such control at a pre-trial investigation by an investigator in criminal proceedings is entrusted to a head of the pre-trial investigation body. It is stated, that the Ukrainian legislation on organization and procedural guidance of a pre-trial investigation needs correspondence for avoiding contradictions, actual for today. Attention is accented that CPC has no foundations, at which a head of the pre-trial investigation body is entrusted to be informed about pre-trial investigation materials that brings an uncertainty element in the work of an investigator. Such statement is explained by the fact that it is not clear, when and which criminal proceeding is possible to require for studying; how many time is needed by a head for studying it; what decisions may be made according to results of such studying. According to the system analysis of the statements of part 3 art. 40 of the CPC of Ukraine and part 2, art. 312 of the CPC, it is stated, that they don't correspond to each other. At that art. 40 of the CPC of Ukraine is general and art. 312 of the CPC of Ukraine is special, so the last one is priority. A conclusion was made that legislative gaps as to standardization of authorities of a head of the pre-trial investigation body have the negative influence on the law enforcement activity. So, they must be solved by introducing correspondent changes and additions in the CPC of Ukraine and departmental normative-legal acts, regulating the activity of a head of the pre-trial investigation body, and it concerns both organizational aspects and his/her procedural activity.

The author of the article puts a question about the limits of the 20th century individualism. He expresses a hypothesis about the cyclic nature of the cultural and political theory. In particular, he draws attention to the rhythm of changes of the hedonistic and ascetic ep- ochs, spiritualist and materialist epochs, individualist and holist epochs. The author ana- lyzes holistic doctrines of the 19th century: philosophies of Fabre d'Olivet, Auguste Comte, Pierre Leroux. Although today almost forgotten, the ideas of these authors can be revived again in the 21st century, he says. Based upon the analysis of the 19th century holism which the author did in his book Liquid ideologies, the author makes a hypothesis that the 21st century is becoming much less individualistic and much less materialistic than the 20th century. The metaphors of the "collective body" and "absolute spirit" are coming back in the 21st century, in the new form of the digital reality. ; У статті порушено питання про межі індивідуалізму ХХ століття. Автор висловлює гіпотезу про циклічність культурно-політичної історії, звертаючи увагу на ритм змін гедоністичних та аскетичних епох, спіритуалістичних та матеріалістичних епох, індивідуалістичних та холістичних епох. Аналізуючи холістичні доктрини ХІХ століття — філософії Фабра д'Оліве, Оґюста Конта, П'єра Лєру, автор задає питання про відродження їхньої актуальності у ХХІ сто- літті. Відштовхуючись від авторського аналізу холізму ХІХ століття, здійсненого, зокрема, у книзі «Плинні ідеології», автор пропонує гіпотезу, що ХХІ століття стає значно менше індиві- дуалістичним та матеріалістичним, ніж ХХ століття. У XXI-му повертаються метафори «колективного тіла» та «абсолютного духу», тільки вже у сенсі цифрової реальності.

Practice of visualization of patriotic moods of Ukrainian people in the form of body art (tattoo-regalia), which became more intensified during and after the Revolution of Dignity, is analyzed in the article. It is proved that pro-Ukrainian body art as a kind of "body language" is a socio-political (patriotic) marker. In the article there is argued that the human body is not only biological, economic or virtual unit, but also a semiotic (sign) one; it acts as a kind of text, related to the social construction of identity; a set of specific social signs, symbols and codes. Tattoo-regalia is considered by the author as a symbolic expression of social interaction, mean of visual of non-verbal communication through the transformation of the natural structure of a man. It is noted that the patriotic body art is external corporeal expression of cultural meanings, which is manifested in tendencies among the Ukrainians to put patriotic images: tridents, embroidered ornaments, images of "Heaven Hundreds", Cossack images. The author emphasizes that the good reason to put patriotic tattoo is an ideology: tattooregalia perceives by others as a visualization of a clear identification of the person with certain events in life of the state and the nation. It is proved that modern Ukrainian patriotic body art expresses emotions and (or) individual awareness of belonging to a particular social and personal position within social roles (Ukrainian, patriot, a fighter for certain national values). Attention is paid to the fact that the current practice of patriotic body art is associated with markers of both personal and the group (national) identity. ; Practice of visualization of patriotic moods of Ukrainian people in the form of body art (tattoo-regalia), which became more intensified during and after the Revolution of Dignity, is analyzed in the article. It is proved that pro-Ukrainian body art as a kind of "body language" is a socio-political (patriotic) marker. In the article there is argued that the human body is not only biological, economic or virtual unit, but also a semiotic (sign) one; it acts as a kind of text, related to the social construction of identity; a set of specific social signs, symbols and codes. Tattoo-regalia is considered by the author as a symbolic expression of social interaction, mean of visual of non-verbal communication through the transformation of the natural structure of a man. It is noted that the patriotic body art is external corporeal expression of cultural meanings, which is manifested in tendencies among the Ukrainians to put patriotic images: tridents, embroidered ornaments, images of "Heaven Hundreds", Cossack images. The author emphasizes that the good reason to put patriotic tattoo is an ideology: tattooregalia perceives by others as a visualization of a clear identification of the person with certain events in life of the state and the nation. It is proved that modern Ukrainian patriotic body art expresses emotions and (or) individual awareness of belonging to a particular social and personal position within social roles (Ukrainian, patriot, a fighter for certain national values). Attention is paid to the fact that the current practice of patriotic body art is associated with markers of both personal and the group (national) identity.

On the basis of a wide range of little-known Soviet secret police documents and partisan movement is studied and summarized instructive for special operations forces of modern Ukraine historical experience of combat and operational activities of a public authority on the deployment and coordination resistance to the Nazi invaders occupied territory of Ukraine in 1941—1944. We consider the functions, structure, forms and methods of the 4th departmentNKVD-NKGB of Ukrainian SSR, which was assigned to provide intelligence-subversive work out of front. We study the role of special servicesin the intelligence and counter­intelligence support of partisan movement.

On the basis of a wide range of little-known Soviet secret police documents and partisan movement is studied and summarized instructive for special operations forces of modern Ukraine historical experience of combat and operational activities of a public authority on the deployment and coordination resistance to the Nazi invaders occupied territory of Ukraine in 1941—1944. We consider the functions, structure, forms and methods of the 4th departmentNKVD-NKGB of Ukrainian SSR, which was assigned to provide intelligence-subversive work out of front. We study the role of special servicesin the intelligence and counter­intelligence support of partisan movement.

The processes of national self identification of Ukraine citizens are studied through clothes with patriotic prints. Distinctive semantic connotations that are inserted in the latest clothes by adherents of new patriotic prints and sympathizers of modern clothes with ethnic elements or in authentic style are established.Practice of visualization of patriotic moods of Ukrainian people in the form of body art (tattoo-regalia), which became more intensified during and after the Revolution of Dignity, is analyzed in the article. It is proved that pro-Ukrainian body art as a kind of "body language" is a socio5political (patriotic) marker. In the article there is argued that the human body is not only biological, economic or virtual unit, but also a semiotic (sign) one; it acts as a kind of text, related to the social construction of identity; a set of specific social signs, symbols and codes. Attention is paid to the fact that the current practice of patriotic body art is associated with markers of both personal and the group (national) identity.

The changes in the criminal procedural legislation and judicial reform in Ukraine make the investigator conduct a qualitative and prompt investigation. To do this, in many cases, special knowledge of a team of specialists is needed. In the works of scientists, some problems of participation of a group of specialists in the investigation were considered. A.A. Vainshtein, V.V. Kovalenko, V.M. Makhov, E.B. Melnikova, M.O. Selivanov, V.V. Tsirkal, G.O. Chorniy and other scientists. However the organizational issues remained unexplored. Therefore the aim of the article is to investigate organizational problems when involving a group of specialists in the investigation of crimes.While planning investigative actions (search activities) with involvement of a body of specialists, an investigator determines how many specialists he/she needs and the institution from which specialists must be involved. While planning investigative actions (search activities), an investigator may consult a body of specialists. During immediate investigation or search activities, an investigator must determine functions of each specialist and his/her form of involvement. An investigator should involve subject-matter experts or generalists in investigation of the case. A body of specialists predominantly takes part in searches, site inspections and crime re-enactments. In some cases, it is the defence, who involves specialists in crime investigation. It is also important for an investigator to consult with a body of specialists following investigative actions (search activities). ; Рассмотрены вопросы участия нескольких специалистов при планировании следственных (розыскных) действий, а также группы специалистов одного или различных профилей при производстве следственных (розыскных) действий. Раскрыта консультационная помощь нескольких специалистов, которая осуществляется после проведения следственного (розыскного) действия. ; У статті розглянуто питання участі декількох спеціалістів при плануванні слідчих (розшукових) дій, а також групи спеціалістів одного або різних профілів у проведенні слідчих (розшукових) дій. Розкрито консультаційну допомогу декількох спеціалістів, що здійснюється після проведення слідчої (розшукової) дії.

The changes in the criminal procedural legislation and judicial reform in Ukraine make the investigator conduct a qualitative and prompt investigation. To do this, in many cases, special knowledge of a team of specialists is needed. In the works of scientists, some problems of participation of a group of specialists in the investigation were considered. A.A. Vainshtein, V.V. Kovalenko, V.M. Makhov, E.B. Melnikova, M.O. Selivanov, V.V. Tsirkal, G.O. Chorniy and other scientists. However the organizational issues remained unexplored. Therefore the aim of the article is to investigate organizational problems when involving a group of specialists in the investigation of crimes.While planning investigative actions (search activities) with involvement of a body of specialists, an investigator determines how many specialists he/she needs and the institution from which specialists must be involved. While planning investigative actions (search activities), an investigator may consult a body of specialists. During immediate investigation or search activities, an investigator must determine functions of each specialist and his/her form of involvement. An investigator should involve subject-matter experts or generalists in investigation of the case. A body of specialists predominantly takes part in searches, site inspections and crime re-enactments. In some cases, it is the defence, who involves specialists in crime investigation. It is also important for an investigator to consult with a body of specialists following investigative actions (search activities). ; Рассмотрены вопросы участия нескольких специалистов при планировании следственных (розыскных) действий, а также группы специалистов одного или различных профилей при производстве следственных (розыскных) действий. Раскрыта консультационная помощь нескольких специалистов, которая осуществляется после проведения следственного (розыскного) действия. ; У статті розглянуто питання участі декількох спеціалістів при плануванні слідчих (розшукових) дій, а також групи спеціалістів одного або різних профілів у проведенні слідчих (розшукових) дій. Розкрито консультаційну допомогу декількох спеціалістів, що здійснюється після проведення слідчої (розшукової) дії.

The changes in the criminal procedural legislation and judicial reform in Ukraine make the investigator conduct a qualitative and prompt investigation. To do this, in many cases, special knowledge of a team of specialists is needed. In the works of scientists, some problems of participation of a group of specialists in the investigation were considered. A.A. Vainshtein, V.V. Kovalenko, V.M. Makhov, E.B. Melnikova, M.O. Selivanov, V.V. Tsirkal, G.O. Chorniy and other scientists. However the organizational issues remained unexplored. Therefore the aim of the article is to investigate organizational problems when involving a group of specialists in the investigation of crimes.While planning investigative actions (search activities) with involvement of a body of specialists, an investigator determines how many specialists he/she needs and the institution from which specialists must be involved. While planning investigative actions (search activities), an investigator may consult a body of specialists. During immediate investigation or search activities, an investigator must determine functions of each specialist and his/her form of involvement. An investigator should involve subject-matter experts or generalists in investigation of the case. A body of specialists predominantly takes part in searches, site inspections and crime re-enactments. In some cases, it is the defence, who involves specialists in crime investigation. It is also important for an investigator to consult with a body of specialists following investigative actions (search activities). ; Рассмотрены вопросы участия нескольких специалистов при планировании следственных (розыскных) действий, а также группы специалистов одного или различных профилей при производстве следственных (розыскных) действий. Раскрыта консультационная помощь нескольких специалистов, которая осуществляется после проведения следственного (розыскного) действия. ; У статті розглянуто питання участі декількох спеціалістів при плануванні слідчих (розшукових) дій, а також групи спеціалістів одного або різних профілів у проведенні слідчих (розшукових) дій. Розкрито консультаційну допомогу декількох спеціалістів, що здійснюється після проведення слідчої (розшукової) дії.

The article considers the status of the Constitutional Court of Ukraine as a judicial authority. The content of the discussion between Hans Kelzen and Karl Schmitt on the nature of the constitutional court is revealed. The content and consequences of the 2016 constitutional reform regarding the status of the Constitutional Court of Ukraine have been clarified. Arguments concerning the compliance of the Constitutional Court of Ukraine with the criteria of Art. 6 of the European Convention on Human Rights. It is concluded that the way of creating a separate constitutional court, which was chosen in Europe as a result of the "victory" of Hans Kelzen's arguments over the arguments of Karl Schmitt, is hardly worth revising. Such a revision calls into question the very existence, authority and role of the Constitutional Court in the mechanism of protection of human rights, as well as the legal force of its decisions, its own jurisdiction, its institutional independence, which is ensured by judicial status (according to Kelzen), creates uncertainty system through potential competition with the Supreme Court as the "highest court in the judicial system of Ukraine" (Part 3 of Article 125 of the Constitution in its current version). The relevant concern (regarding competition with the Supreme Court) found its concrete expression in the recognition of the last Constitutional Court of Ukraine as a political body, as well as the Supreme Court's objection to the extension of Art. 6 of the European Convention on Human Rights. Recognition of the out-of-court status of the Constitutional Court of Ukraine or its political rather than legal nature diminishes its role and does not contribute to the smooth functioning of judicial mechanisms for the protection of human rights. The European Court of Human Rights has repeatedly recognized national constitutional courts as a "court established by law" within the meaning of Article 6 of the Convention. The judicial status of the Constitutional Court of Ukraine was not disputed by the Venice Commission, on the contrary, it was approved. ; У статті розглянуто статус Конституційного Суду України як судового органу влади. Розкрито зміст дискусії між Гансом Кельзеном і Карлом Шміттом щодо природи конституційного суду. З'ясовано зміст і наслідки конституційної реформи 2016 року в частині статусу Конституційного Суду України. З'ясовано аргументи щодо відповідності Конституційного Суду України критеріям ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Зроблено висновок про те, що шлях створення окремого конституційного суду, який був обраний в Європі внаслідок «перемоги» аргументів Ганса Кель-зена над аргументами Карла Шмітта, навряд чи варто піддавати ревізії. Така ревізія ставить під сумнів сам факт існування, авторитет і роль Конституційного Суду в механізмі захисту прав людини, а також юридичну силу його рішень, власну юрисдикцію, його інституційну незалежність, що забезпечується саме судовим статусом (за Кельзеном), створює невизначеність щодо місця в судовій системі шляхом потенційної конкуренції з Верховним Судом як «найвищим судом у системі судоустрою України» (ч. 3 ст. 125 Конституції в чинній редакції). Відповідне занепокоєння (щодо конкуренції з Верховним Судом) набуло свого конкретного вияву під час визнання останнім Конституційного Суду України політичним органом, а також заперечення Верховним Судом поширення на Конституційний Суд України ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Визнання позасудового статусу Конституційного Суду України або ж його політичного, а не правового характеру принижує його роль і не сприяє злагодженому функціонуванню судових механізмів захисту прав людини. Європейський суд із прав людини неодноразово визнавав національні конституційні суди «судом, встановленим законом» саме в розумінні відповідної ст. 6 Конвенції. Судовий статус Конституційного Суду України не заперечувався Венеціанською комісією, навпаки - він схвалювався.

The article is devoted to competence approach to managerial activity of state jurisdiction research. It was mentioned that level of government officials competence in many ways defines the level of faith of population to authoritative institutions and state in the whole. It was shown that state management from the point of view of socio-psychological approach is a kind of social management within which demands to managerial competence of government officials are revealed. It was analyzed the notions of "competence" and "expert knowledge" their content and peculiarities of interpretation in scientific sources were defined. The generalized definition of managerial competence as integral personal formation which is manifested on the level of chief's personality (structural-personal component), style of his managerial activity (action-functional component) and interaction within the systems "chief-staff", "chief-subordinate" taking into account specific organizational situation (interactive-situational component) was offered. It was analyzed the results of factor analysis of empiric data which were obtained as a result of studying of structural components of managerial competence of local executive authority chiefs. It was interpreted the distinguished factors of managerial competence: strict understanding of functional-official obligations; socio- psychological qualities and communicative potential of a chief; orientation at securing of psychological comfort in staff; innovation and democratism of managerial activity; chief's prestige and skill of power usage; self-statement in managerial activity; organizational-research position in staff; authoritarian monocratic style of management. It was shown that the biggest factorial load falls at two main components: action-functional and structural-personal; the shortest percentage of variance characterizes disposition of a chief to authoritarian monocratic style of management. ; Обґрунтовано значення компетентнісного підходу в управлінській діяль- ності органів державної влади. Зазначено, що рівень компетентності держслуж- бовців багато в чому визначає рівень довіри населення до владних інститутів й до держави загалом. Показано, що державне управління із соціально-психоло- гічного погляду є різновидом соціального управління, у межах якого й обгрун- товуються вимоги до управлінської компетентності державного службовця. Проаналізовано поняття «компетентності» та «компетенції», визначено їх зміст та особливості тлумачення в наукових джерелах. Запропоновано уза- гальнене визначення управлінської компетентності як інтегрального особис- тісного утворення, яке проявляється на рівні особистості керівника (струк- турно-особистісний компонент), стилю його управлінської діяльності (діяль- нісно-функціональний компонент) і взаємодії у системах «керівник–колектив», «керівник–підлеглий» з урахуванням конкретної організаційної ситуації (інте- рактивно-ситуаційний компонент). Проаналізовано результати факторного ана- лізу емпіричних даних, які отримані внаслідок дослідження структурних компо- нентів управлінської компетентності керівників місцевих органів виконавчої влади. Інтерпретовано виокремлені фактори управлінської компетентності: чітке розуміння функціонально-посадових обов'язків; соціально-психологічні якості та комунікативний потенціал керівника; спрямованість на забезпечення психологічного комфорту в колективі; інноваційність та демократичність управ- лінської діяльності; авторитет керівника та уміння використовувати владу; самоствердження в управлінській діяльності; організаторсько-дослідницька позиція в колективі; авторитарний одноосібний стиль керівництва. Показано, що найбільше факторне навантаження припадає на два основні складники: діяльнісно-функціональний та структурно-особистісний; найменший відсоток диперсії характеризує схильність керівника до авторитарно-одноосібного стилю управління.