Suchergebnisse

The opening of borders in eastern Europe, accompanied by partial re–regulation and institutionalization of markets, created exceptional conditions for arbitrage in the form of cross–border trading. Whilst there is evidence that this is in decline in Central Eastern Europe, because of developments in the formal retail sector and convergence in trading and consumption, it persists as a significant alternative economic site in many other parts of eastern Europe and the former Soviet Union. This article explores three main aspects of cross–border trading in Trans–Carpathian Ukraine, a region at the frontier between 'colliding' economic systems. The article has three main objectives. First, it examines the roles of gatekeepers and operators, and their embeddedness in local economic and political systems. Secondly, based on a survey of 150 Ukrainian traders, it explores the socio–economic backgrounds and practices of the traders, especially gender differences, their modes of trading and capital accumulation. These are partly interpreted in terms of the uneven legacy of capital and social networks dating from the state socialist period. Thirdly, it considers the changing organizational forms of trading, especially a shift from petty cross–border trading to global sourcing of merchandise.L'ouverture des frontières en Europe de l'Est, associée à une re–régulation partielle et une institutionnalisation des marchés, a créé des conditions exceptionnelles pour l'arbitrage dans les opérations transfrontalières. Si cette forme de négoce s'avère en déclin dans les pays d'Europe centrale–orientale – le secteur officiel du détail s'étant développé, et commerce et consommation ayant convergé– elle demeure une place de repli économique importante pour bien d'autres parties d'Europe de l'Est et de l'ex–Union soviétique. Cet article étudie trois aspects dominants du commerce transfrontalier en Transcarpatie (Ukraine), région aux confins de systèmes économiques `qui s'entrechoquent'. Ce travail poursuit trois objectifs. Il examine d'abord les rôles des garde–barrières et opérateurs, ainsi que leurs imbrications dans les systèmes économiques et politiques locaux. Ensuite, à partir d'une enquÁte sur 150 négociants ukrainiens, il explore les pratiques et milieux socio–économiques de ces derniers, notamment les différences par sexe, ainsi que leurs modalités de commerce et d'accumulation de capital; une interprétation partielle est donnée à partir de l'inégal héritage des réseaux sociaux et de capitaux datant de l'ère socialiste. Enfin, il s'intéresse aux formes évolutives d'organisation commerciale, en particulier au passage d'un petit commerce transfrontalier à un approvisionnement de marchandises à l'échelon mondial.

The article, based on archival and published documents, attempts to highlight the international situation of the Czechoslovak Republic and Transcarpathia on the eve of World War II. It proves that Hungary, throughout the interwar period, pursued an aggressive irredentist policy aimed at destabilizing Czechoslovakia and returning "its original territories". This revanchist activity culminated in 1938-1939, when the Hungarian government sent diversion groups to Carpathian Ukraine, trying to destabilize the domestic political situation in the region. A similar subversive operation was carried out by Poland, which sought to establish a common Hungarian-Polish border by completely eliminating Czechoslovakia. The authors argue that a "hybrid war" was waged against young Carpathian Ukraine and in mid-March 1939 it escalated into open intervention and occupation of the entire territory of the region. A. Voloshyn's government together with the Czechoslovak troops made a lot of efforts to protect the settlements of Carpathian Ukraine from the destructive actions of enemy saboteurs. The formed divisions of the Carpathian Sich and the Ukrainian gendarmerie were involved in the defense of the borders. Some parallels can be drawn with the events of 2014 in Ukraine, when Russian troops annexed Crimea and occupied part of Donetsk and Luhansk regions. In 1938-1939, the governments of Hungary and Poland assured the world community that their troops did not exist in Transcarpathia. Similar is the position of the leadership of the Russian Federation concerning the events of 2014-2021 in Ukraine

We performed a survey of grassland communities in the Ukrainian Carpathians with the aim of: (1) syntaxonomically classifying the meso- and subxerophilous grassland vegetation; (2) analysing the main gradients in their species composition; (3) estimating the effect of selected environmental factors on grassland species composition; (4) assessing the species richness of vascular plants and bryophytes in relation to the measured environmental variables. We collected 46 phytosociological relevés during the growing seasons of 2010 and 2011. Species composition and species richness were studied at two spatial scales (1 m² and 16 m²) in relation to soil parameters (soil depth, pH (KCl), content of P, K, Mg, N and C), management regime (mowing, grazing, ploughing in the past and burning), and other factors (altitude, litter cover, open soil, inclination, solar radiation and animal excrement). Seven grassland types were distinguished belonging to 3 classes and 4 alliances, namely the Nardetea strictae including the Violion caninae (mesic pastures at altitudes of 400–600 m mostly on moderate slopes) and the Nardo strictae-Agrostion tenuis (grasslands on moderate slopes at altitudes of 700–900 m usually managed by mowing and grazing the aftermath); the Molinio-Arrhenatheretea, including the Arrhenatherion elatioris (submontane grasslands originated mostly on former fields after their abandonment in the past) and the Cynosurion cristati (intensive pastures); and the Festuco-Brometea including the Cirsio-Brachypodion pinnati (abandoned grasslands dominated by Brachypodium pinnatum and Inula salicina). Detrended correspondence analysis indicated that the major compositional turnover was related to altitude and soil reaction. A canonical correspondence analysis confirmed that altitude had the strongest effect on species composition in the analysed dataset, followed by management treatments (former ploughing, grazing intensity). For vascular plant species richness, regression tree analysis identified grazing intensity as the most important predictor at the 1 m² scale. At the 16 m² scale, soil humus content was evaluated as the most important predictor of vascular plant species richness, followed by litter cover and grazing intensity. The number of bryophytes was not determined by the studied environmental factors at either of the two spatial scales. Although the number of analysed relevés in this study was limited, our results significantly contribute to the understanding of submontane grasslands in the Ukrainian Carpathians. ; Einleitung: In den ukrainischen Karpaten existieren noch große Flächen naturnahen Graslands, das größtenteils von Hand gemäht oder beweidet wird. Das Gebiet besitzt eine hohe Biodiversität die sich im Grasland stark konzentriert. Das landwirtschaftliche System in den ukrainischen Karpaten entspricht dem high nature value farming, einem Konzept der EU-Agrarpolitik zum Erhalt einer hohen Biodiversität auf landwirtschaftlichen Flächen (BEAUFOY 2007, NUPPENAU et al. 2011). Bislang war das naturnahe Grasland der ukrainischen Karpaten pflanzensoziologisch kaum untersucht. Daher erstellten wir dort in den Jahren 2010 und 2011 insgesamt 46 Vegetationsaufnahmen um (1) das meso- und subxero-phile naturnahe Grasland syntaxonomisch einzuordnen, (2) die floristischen Hauptgradienten zu analysieren und ökologisch zu interpretieren, und um den Einfluss verschiedener Umweltfaktoren auf (3) die Artenzusammensetzung und (4) den Artenreichtum der Gefäßpflanzen und Moose einzuschätzen. Untersuchungsgebiet: Die Studie wurde in folgenden Regionen der ukrainischen Karpaten durchgeführt: Zakarpatska Oblast-Mizhhirskyi Rayon, Volovetskyi Rayon, Khuststkyi Rayon, Rayon und Tyachivskyi Rakhivskyi Rayon, Ivano-Frankovskaja Oblast-Dolynskyi Rayon und Lvivska oblast Skolivskyi Rayon (Abb. 2). Das Ausgangsgestein in den ukrainischen Karpaten wird von wechselnden Schichten des Flysch-Schiefers und Flysch-Sandsteins gebildet; kleinräumig existiert auch Kalkstein oder Granit. Das Klima ist gemäßigt kontinental. Das Untersuchungsgebiet gehört zu den unteren Karpaten mit moderat-hohen Gipfeln (bis 2061 m ü. NN: Hoverla). Die hier präsentierten Vegetationsaufnahmen wurden in Höhenlagen von 137–927 m ü. NN erstellt. Methoden: Während der Vegetationsperiode 2010 und 2011 wurden 46 Vegetationsaufnahmen nach der Braun-Blanquet-Methode mit allen Gefäßpflanzen- und Moosarten erstellt. Die Vegetation wurde auf 1 m²- und 16 m² (4 × 4 m)-Flächen aufgenommen, wobei die 1 m²-Flächen innerhalb der 16 m²-Flächen lagen. Auf den 1 m²-Flächen wurde die Deckung der Arten in Prozentschritten geschätzt während auf den 16 m²-Flächen die neunstufige Braun-Blanquet-Skala verwendet wurde. Für jede Aufnahmefläche wurden die folgenden Bodenparameter und Standortmerkmale erfasst: Bodentiefe, pH (KCl), Gehalte an P, K, Mg, N und C, aktuelle Landnutzung (Mahd, Beweidung, Abbrennen) sowie frühere Ackernutzung, Meereshöhe, Streudeckung, Deckung offener Boden, Hangneigung, Trockenheit und die Präsenz von Tierexkrementen. Die Vegetationsaufnahmen wurden in JUICE 7.0.98 analysiert (TICHÝ 2002, TICHÝ & HOLT 2006). Die Deckungswerte wurden vor den Analysen quadratwurzel-transformiert und die Vegetationsaufnahmen anschließend mit der Ward-Methode mit relativen euklidischen Distanzen analysiert. Eine mit dem Programm CANOCO 4.5 (TER BRAAK & ŠMILAUER 2002) durchgeführte Gradientenanalyse sollte Unterschiede in der Artenzusammensetzung zwischen den Vegetationseinheiten visualisieren. Beziehungen zwischen dem Artenreichtum der Gefäßpflanzen und Moose und 17 Umweltvariablen wurden mit Hilfe von Regressionsbäumen analysiert (BREIMAN et al. 1984). Ergebnisse: Sieben Vegetationstypen aus drei Klassen und vier Ordnungen wurden unterschieden (Beilage S1): Klasse Nardetea strictae → Ordnung Nardetalia strictae → Verbände Violion caninae (Weiden in Höhenlagen von 400–600 m vorwiegend an sanften Hängen) und Nardo strictae-Agrostion tenuis (in Höhenlagen von 700–900 m an sanften Hängen; in der Regel gemäht und anschließend beweidet). Klasse: Molinio-Arrhenatheretea → Ordnung Arrhenatheretalia → Verbände Arrhenatherion elatioris (submontane Wiesen, vorwiegend auf früheren Ackerflächen) und Cynosurion cristati (Inten-sivweiden); Klasse Festuco-Brometea → Ordnung Brachypodietalia → Verband Cirsio-Brachypodion pinnati (Brachen mit Dominanz von Brachypodium pinnatum und Inula salicina). Korrelationen der DCA-Ordinationsachsen mit Ellenberg-Zeigerwerten, Bodenvariablen und Land-nutzungstypen deuteten auf die Meereshöhe und den pH-Wert des Bodens als wichtigste Umweltfaktoren für die Vegetation hin (Abb. 6). Eine kanonische Korrespondenzanalyse (CCA) deutete ebenfalls auf die Meereshöhe als wichtigste Umweltvariable hin, gefolgt von den Landnutzungsvariablen ehemalige Ackernutzung und Beweidungsintensität sowie pH-Wert des Bodens, Abbrennen sowie Phosphor- und Magnesiumgehalt (Tab. 3). Der Gefäßpflanzenartenreichtum war auf den 1 m²-Flächen am stärksten mit der Beweidungsintensität korreliert (Abb. 8) und auf den 16 m²-Flächen mit dem Bodenhumusgehalt, der Streudeckung und Beweidungsintensität (Abb. 9A). Der Moosartenreichtum konnte auf keiner der beiden Raumskalen durch die untersuchten Umweltfaktoren erklärt werden. Am artenreichsten (im Mittel 61 Gefäßpflanzentaxa pro 16 m²) waren montane, regelmässig gemähte Wiesen, die offenbar niemals als Acker genutzt worden waren oder auch nicht intensiv beweidet wurden. Wiesen auf ehemaligen Ackerstandorten zeigten mit 52 Taxa einen mittleren Gäßpflanzenartenreichtum (Tab. 2) während Weiden des Violion caninae und Nardo-Agrostion am artenärmsten waren (45 bzw. 43 Taxa; Abb. 7). Diskussion: Ein direkter Vergleich unserer phytosoziologischen Einteilung mit bereits aus dem Untersuchungsgebiet publizierten Syntaxa wurde nicht vorgenommen, da die betreffenden ukrainischen Pflanzensoziologen einen anderen Klassifikationsansatz, eine andere Skala bei der Schätzung der De-ckungsgrade sowie grössere Aufnahmeflächen (100 m² bis ≥400 m²) verwendet haben. Mit dieser Methodik wurden in den letzten 10 Jahren die Vegetationstypen einiger Nationalparks und Naturschutzgebiete in den ukrainischen Karpaten pflanzensoziologisch klassifiziert (CHORNEY et al. 2005, KLIMUK et al. 2006, TOKARYUK et al. 2009, DERZHYPILSKY et al. 2011). Die Ergebnisse der Studien entsprechen jedoch nur teilweise unseren Einheiten. Schlussfolgerungen: Naturnahes Grasland bildet einen prägenden Bestandteil der Vegetation der Karpaten. Ihre größte Bedrohung sind Änderungen der traditionellen Landnutzung, vor allem aber die Aufgabe der Landnutzung überhaupt. In einigen Regionen ist Intensivierung (meist Überweidung) ein Problem wodurch die Diversität des Graslands erodiert und die Wiesen degradieren. Trotz dieser negativen Entwicklungen stellen die ukrainischen Karpaten für naturnahes Graslands immer noch eine naturschutzfachlich sehr wertvolle Region dar. Die Erkenntnisse dieser Studie sollen zur besseren Kenntnis und zum besseren Verständnis der unterschiedlichen Graslandtypen der Region beitragen.

Autonomous Subcarpathian Rus', and subsequently independent Carpathian Ukraine, existed for an extremely short period of time: from October 1938 to the second half of March, 1939. Despite this fact, there was such a rapid development of political events in the country that the attention of the whole world was drawn to Carpathian Ukraine. This also applies to the researchers who, at the end of the 1930s, began to study the history of Carpathian Ukraine. The declaration of independence on March 14, 1939 was explained by the desire of the Ukrainian population of the region for freedom. However, the disintegration of Czechoslovakia and the declaration of independence by Slovakia were also of great importance for this act. Despite some spontaneity and haste, this historical event in the life of not only Transcarpathian Ukrainians, but of the entire Ukrainian people was of great historical importance. After January 21, 1919, it was the second attempt to declare to the whole world that Ukrainian nation is alive and ready for state life. Although this act of declaration of independence, ratified on March 15, 1939 at the Soim of Carpathian Ukraine, was more symbolic than real politics, it played a large role in forming the self-consciousness of the entire Ukrainian nation. It was during the period of Carpathian Ukraine that a kind of transition from consciousness of Transcarpathian Ruthenians to Transcarpathian Ukrainians ended. In the late 1930s, Carpathian Ukraine was the only state where a small branch of the Ukrainian people proclaimed their independence and declared their desire to live a state life. The Ukrainians who were part of the USSR, as well as the Ukrainians under the control of Poland and Romania didn't have such opportunity. However, they treated Carpathian Ukraine as an area where an attempt was made to restore Ukrainian statehood. On this basis, it is necessary to consider the formation of the Carpatho-Ukrainian state as the second stage – after the liberation contest of 1918–20's – in the struggle for the creation of Ukrainian state formation on a separate Ukrainian territory

The review analizes the monograph by Mykola Vehesh: The State-Building Processes in Carpathian Ukraine (1938-1939). Uzhhorod: OUTDOR-SHARK, 2020. 552 p.

The monograph reveals the multifaceted and multidimensional process of democratic transit. The specific sections focus on the priority problems of modern democracy. Creating a secure space for the existence and development of states is analyzed as a guarantee of the success of democratic transformations. The essence of security in the context of the hybrid nature of political processes is characterized. The specifics of conflicts in the modern world are highlighted. The peculiarities inherent in the legal, political, cultural, ethno-national dimensions of democratic transit are investigated. The basic signs of democratization on the examples of Ukraine and some foreign countries are clarified.

On the basis of publications in the local press, the situation of Transcarpathian Jews in the autumn of 1938 – the spring of 1939 in the composition of Czechoslovakia and Hungary is analyzed. Autonomous region «Subcarpathian Rus», partly annexed by Hungary, and subsequently renamed «Carpatho-Ukraine». The emphasis is on clarifying the issue of the absence / presence of anti-Semitism in high-ranking officials of Subcarpathian Rus / Carpathian Ukraine and the Carpathian Sich, their attitude to the Jewish national minority. The article have basing of the periodical press out in Transcarpathia during the 1938-1939 biennium (Ukrainian word, Freedom, New Freedom, The attack, People's Will), and the recollections of participants of events: Ukrainian, Jews and foreign observers. Anti-Semitic propaganda not was established officially on the pages of «Ukrainian word», «Freedom» and «New Freedom», which was funded from the Prague budget. Newspapers were not allowed to place xenophobic articles officials Carpathian Ruthenia / Carpatho-Ukraine that violate the rights of national minorities. Carpathian Ukraine was not very loyal to local Jews for their secret support of the Czechs and in areas annexed Transcarpathia even open support Hungarians, advantage in socio-economic life of Transcarpathia. On anti-Semitic position significantly influenced the Nazi anti-Semitism and xenophobic ideology OUN disloyal attitude to Jews in neighboring countries (Hungary, Romania, Poland and Slovakia). Due to publication in the newspaper «The attack», memories Transcarpathian Jewish of atrocities Sich, openly anti-Semitic leadership position Carpathian Sich, suggests that Sich were indeed involved in anti-Jewish actions in the Carpathian Ukraine. The mass and scale of their actions still needs to be clarified, but the fact that such measures were local and individual character finds its confirmation in various sources. In general, it is noted that the officials of the Carpathian Ukraine and the Carpathian Sich treated the Jewish community of Transcarpathia in different ways. If the former did not publicly express their anti-Semitic beliefs and did not touch the Jews (although secretly disliked them), their actions were limited by Czechoslovak law; then the second, the nationalists (local, refugees from Galicia, the emigrants), by contrast, because of their views and independence from the Czechoslovak government, did not refrain from using physical force in relation to the Jews. ; На основі публікацій в місцевій пресі аналізується становище закарпатських євреїв восени 1938 – навесні 1939 рр. у складі Чехословаччини та Угорщини. Мова йде про автономний край «Підкарпатська Русь», частково анексований Угорщиною, згодом перейменований в «Карпатську Україну». Увага акцентується на з'ясуванні питання щодо відсутності/наявності антисемітизму у високопосадовців Підкарпатської Русі/Карпатської України та Карпатської Січі, їхньому ставленні до єврейської національної меншини. Джерельна база статті представлена періодичними виданнями, що виходили на Закарпатті протягом 1938-1939 рр. (Українське слово, Свобода, Нова свобода, Наступ, Народна воля), а також спогадами учасників подій: українців, євреїв, іноземних спостерігачів. З'ясовано, що офіційно, на шпальтах «Українського слова», «Свободи» і «Нової свободи», які фінансувалися з празького бюджету, урядовці Підкарпатської Русі/Карпатської України не виступали з антисемітськими промовами, а часописи не мали права розміщувати ксенофобські матеріали або статті, які б порушували права національних меншин. Натомість неофіційно урядовці Карпатської України не надто лояльно ставилися до місцевих євреїв за їх таємну підтримку чехів, а в анексованих територіях Закарпаття навіть відкриту підтримку угорців, перевагу в соціально-економічному житті Закарпаття. На приховану позицію урядовців суттєво впливав нацистський антисемітизм та ксенофобська ідеологія ОУН, нелояльне ставлення до євреїв в сусідніх країнах (Угорщині, Румунії, Польщі, Словаччині). Враховуючи публікації в газеті «Наступ», спогади закарпатських євреїв про безчинства січовиків, відверту антисемітську позицію керівництва Карпатської Січі, можна припустити, що січовики справді були причетними до антиєврейських акцій в Карпатській Україні. Масовість і масштабність їхніх дій ще потребує з'ясування, але те, що такі заходи носили локальний та індивідуальний характер знаходить своє підтвердження в різних джерелах. У загальних висновках зазначається, що урядовці Карпатської України і Карпатської Січі по-різному ставилися до єврейської громади Закарпаття. Якщо перші публічно не висловлювали своїх антисемітських переконань і не чіпали євреїв (хоча таємно їх недолюблювали), оскільки в своїх діях були обмежені чехословацьким законодавством; то другі, – січовики-націоналісти (місцеві, біженці з Галичини, емігранти), навпаки, в силу своїх поглядів і незалежності від чехословацького уряду, не цуралися застосовувати фізичну силу по відношенню до євреїв.

On the basis of publications in the local press, the situation of Transcarpathian Jews in the autumn of 1938 – the spring of 1939 in the composition of Czechoslovakia and Hungary is analyzed. Autonomous region «Subcarpathian Rus», partly annexed by Hungary, and subsequently renamed «Carpatho-Ukraine». The emphasis is on clarifying the issue of the absence / presence of anti-Semitism in high-ranking officials of Subcarpathian Rus / Carpathian Ukraine and the Carpathian Sich, their attitude to the Jewish national minority. The article have basing of the periodical press out in Transcarpathia during the 1938-1939 biennium (Ukrainian word, Freedom, New Freedom, The attack, People's Will), and the recollections of participants of events: Ukrainian, Jews and foreign observers. Anti-Semitic propaganda not was established officially on the pages of «Ukrainian word», «Freedom» and «New Freedom», which was funded from the Prague budget. Newspapers were not allowed to place xenophobic articles officials Carpathian Ruthenia / Carpatho-Ukraine that violate the rights of national minorities. Carpathian Ukraine was not very loyal to local Jews for their secret support of the Czechs and in areas annexed Transcarpathia even open support Hungarians, advantage in socio-economic life of Transcarpathia. On anti-Semitic position significantly influenced the Nazi anti-Semitism and xenophobic ideology OUN disloyal attitude to Jews in neighboring countries (Hungary, Romania, Poland and Slovakia). Due to publication in the newspaper «The attack», memories Transcarpathian Jewish of atrocities Sich, openly anti-Semitic leadership position Carpathian Sich, suggests that Sich were indeed involved in anti-Jewish actions in the Carpathian Ukraine. The mass and scale of their actions still needs to be clarified, but the fact that such measures were local and individual character finds its confirmation in various sources. In general, it is noted that the officials of the Carpathian Ukraine and the Carpathian Sich treated the Jewish community of Transcarpathia in different ways. If the former did not publicly express their anti-Semitic beliefs and did not touch the Jews (although secretly disliked them), their actions were limited by Czechoslovak law; then the second, the nationalists (local, refugees from Galicia, the emigrants), by contrast, because of their views and independence from the Czechoslovak government, did not refrain from using physical force in relation to the Jews. ; На основі публікацій в місцевій пресі аналізується становище закарпатських євреїв восени 1938 – навесні 1939 рр. у складі Чехословаччини та Угорщини. Мова йде про автономний край «Підкарпатська Русь», частково анексований Угорщиною, згодом перейменований в «Карпатську Україну». Увага акцентується на з'ясуванні питання щодо відсутності/наявності антисемітизму у високопосадовців Підкарпатської Русі/Карпатської України та Карпатської Січі, їхньому ставленні до єврейської національної меншини. Джерельна база статті представлена періодичними виданнями, що виходили на Закарпатті протягом 1938-1939 рр. (Українське слово, Свобода, Нова свобода, Наступ, Народна воля), а також спогадами учасників подій: українців, євреїв, іноземних спостерігачів. З'ясовано, що офіційно, на шпальтах «Українського слова», «Свободи» і «Нової свободи», які фінансувалися з празького бюджету, урядовці Підкарпатської Русі/Карпатської України не виступали з антисемітськими промовами, а часописи не мали права розміщувати ксенофобські матеріали або статті, які б порушували права національних меншин. Натомість неофіційно урядовці Карпатської України не надто лояльно ставилися до місцевих євреїв за їх таємну підтримку чехів, а в анексованих територіях Закарпаття навіть відкриту підтримку угорців, перевагу в соціально-економічному житті Закарпаття. На приховану позицію урядовців суттєво впливав нацистський антисемітизм та ксенофобська ідеологія ОУН, нелояльне ставлення до євреїв в сусідніх країнах (Угорщині, Румунії, Польщі, Словаччині). Враховуючи публікації в газеті «Наступ», спогади закарпатських євреїв про безчинства січовиків, відверту антисемітську позицію керівництва Карпатської Січі, можна припустити, що січовики справді були причетними до антиєврейських акцій в Карпатській Україні. Масовість і масштабність їхніх дій ще потребує з'ясування, але те, що такі заходи носили локальний та індивідуальний характер знаходить своє підтвердження в різних джерелах. У загальних висновках зазначається, що урядовці Карпатської України і Карпатської Січі по-різному ставилися до єврейської громади Закарпаття. Якщо перші публічно не висловлювали своїх антисемітських переконань і не чіпали євреїв (хоча таємно їх недолюблювали), оскільки в своїх діях були обмежені чехословацьким законодавством; то другі, – січовики-націоналісти (місцеві, біженці з Галичини, емігранти), навпаки, в силу своїх поглядів і незалежності від чехословацького уряду, не цуралися застосовувати фізичну силу по відношенню до євреїв.

The used sources give the opportunity to conclude that after appearing in November, 1938 as half-military organization Karpats'ka Sich developed into the armed forces of Karpats'ka Ukraina (Carpathian Ukraine) in March, 1939. Its appearance is connected with the destructive action of the international factors. The resistance of Karpats'ka Sich to Hungarian military forces can be considered as the first attempt of resistance to the fascism in Europe. ; Использованные источники дают возможность сделать вывод, что возникнув в ноябре 1938 года как полумилитарная организация, Карпатская Сечь прошла эволюцию к вооруженным силам Карпатской Украины в марте 1939 году. Ее появление связано с разрушительным действием международных факторов. Противодействие Карпатской Сечи венгерским войскам можем расценивать как первую попытку отпора фашизму в Европе. ; Використані джерела дають можливість зробити висновок, що виникнувши у листопаді 1938 року як напівмілітарна організація, Карпатська Січ пройшла еволюцію до збройних сил Карпатської України у березні 1939 року. Її поява пов'язана з руйнівною дією міжнародних факторів. Опір Карпатської Січі угорським військам можна розцінювати як першу спробу опору фашизму у Європі.

On the basis of materials of the Hungarian, Czech, Ukrainian archives discusses the various aspects of activity of the autonomous government A. Voloshyn supporters in the independent Slovak Republic. The process of contacts ofpro-Ukrainian emigrants with the Hungarian Royal diplomatic mission in Bratislava is covered in detail. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. Ключевые слова: эмиграция, русины, независимая Словацкая Республика.

On the basis of materials of the Hungarian, Czech, Ukrainian archives discusses the various aspects of activity of the autonomous government A. Voloshyn supporters in the independent Slovak Republic. The process of contacts ofpro-Ukrainian emigrants with the Hungarian Royal diplomatic mission in Bratislava is covered in detail. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. Ключевые слова: эмиграция, русины, независимая Словацкая Республика.

The participation of Transcarpathian political and church elite in the process of proclamation, development, and defense of Carpathian Ukraine is studied in the paper. Based on the principles of historicism, as well as complexity and scientific objectivity, the author of the paper analyzes the specific historical preconditions for the formation of Transcarpathian political and church elite in the geopolitical processes of the early 20th century. The determining peculiar factors of political differentiation and social segmentation of Transcarpathian political elite of the studied period are outlined, on the basis of which the segmental composition and functional features of Transcarpathian political and church elite in the period between the two world wars are characterized. In the process of historical reconstruction and analytical interpretation, general and special research methods were used, including problem-chronological method, methods of historiographic analysis and synthesis, retrospective method, which generally made it possible to specify the cause-effect relations between the factors which had influenced the formation of political and the church elite, as well as the role and importance of the representatives of that elite in the state-building process during the preparation, proclamation, and defense of Carpatho-Ukrainian statehood in 1939. The political conditions in which the representatives of the political and church elite carried out their state-building activities are characterized in the paper. The social basis of the political and church elite is represented, and the transformation of the relations of the main social and political groups is shown. Functional analysis of the participation of individual representatives of the political and church elite in the proclamation of Carpathian Ukraine, the formation of public authorities, and the defense of the restored statehood is presented. The place and value of the international factor's influence on the state-building process and the role of the local political and church elite in that process in Ukrainian Transcarpathia in the second half of the 1930s are characterized in detail. Particular attention is paid to the factors that led to the possibility of uniting various political groups around the state formation of Carpathian Ukraine, and the effectiveness of the political and spiritual factors consolidation in this process is proved. ; У статті досліджено участь закарпатської політичної та духовної еліти у процесі проголошення, розбудови й захисту Карпатської України. Спираючись на принципи історизму, а також комплексності та наукової об'єктивності, автор статті здійснив осмислення конкретно-історичних передумов формування закарпатської політичної та духовної еліти у геополітичних процесах початку ХХст. Окреслено детермінуючі фактори, що спричинили особливості політичної диференціації та суспільної сегментації політичної еліти Закарпаття досліджуваного періоду, на основі чого здійснено характеристику сегментного складу та функціональних особливостей політичної й духовної еліти Закарпаття у період між двома світовими війнами.

The formation of the Carpatho-Ukrainian state in 1938-1939 was the result of a many years activity of the Ukrainian patriotic forces in all spheres of social life in Transcarpathia. The short-lived existence of an autonomous and subsequently independent Transcarpathian region with the alternate names "Subcarpathian Rus" and "Carpathian Ukraine" coincided with the intense political crisis in Central Europe that became the detonator of World War II. The situation of the Carpathian Ukraine in the late 1930s should be considered in at least two areas: as a subject of political processes and as one of the stages of the Ukrainian people's struggle for independence, especially taking into account the fact that here we talk only about a separate part of the Ukrainian lands. Czechoslovakia's attitude to Transcarpathia and to the Ukrainian problem in general differed significantly from the policy, concerned with the Ukrainian idea, in other European countries, first of all in Hungary and Poland. This fact undoubtedly contributed to a clear Ukrainian course by the President of Carpathian Ukraine Augustine Voloshyn, albeit with a focus on German patronage, and the local government received comprehensive support from Ukrainians in Eastern Galicia. This support resulted in a mass of illegal crossings of the Polish-Czechoslovak border, holding a number of protest actions in the cities of Eastern Galicia, the infusion of the inhabitants of Galicia into the National Defense Organization "Carpathian Sich". Such solidarity of the inhabitants of Galicia with the national liberation struggle of the Transcarpathian Ukrainians testified to their sincere desire to help, but at the same time it complicated the international position of Czechoslovakia, exacerbating Czechoslovak-Hungarian and Czechoslovak Polish interstate relations. Polish authorities have repeatedly appealed to Prague for protests, demanding the immediate extradition of their citizens, many of whom were part of the "Carpathian Sich" military headquarters. The anti-Polish actions of individual radical-minded Galicians and Transcarpathian nationalists, including the attacks on the Polish consulate in Svalyava, also played a negative role. An important role was played by the fact that the Carpathian Ukraine was supported by Halych Metropolitan Archbishop Andrey Sheptytsky. Ukrainians of Galicia, who were in Transcarpathia, took an active part in the defense of Carpathian Ukraine in March 1939. ; У статті, на основі уведення до наукового обігу архівних та опублікованих документів, найновіших публікацій українських і зарубіжних істориків, зроблено спробу висвітлити громадсько-політичні взаємини українців Східної Галичини і Закарпаття напередодні Другої світової війни. Автор доводить, що нелегальні переходи чехословацько-польського кордону свідчили про солідарність галичан із національно-визвольною боротьбою закарпатських українців. Разом з цим, вони викликали негативну реакцію польської влади, яка прагнула встановити спільний угорсько-польський кордон у 1938-1939 рр.

The formation of the Carpatho-Ukrainian state in 1938-1939 was the result of a many years activity of the Ukrainian patriotic forces in all spheres of social life in Transcarpathia. The short-lived existence of an autonomous and subsequently independent Transcarpathian region with the alternate names "Subcarpathian Rus" and "Carpathian Ukraine" coincided with the intense political crisis in Central Europe that became the detonator of World War II. The situation of the Carpathian Ukraine in the late 1930s should be considered in at least two areas: as a subject of political processes and as one of the stages of the Ukrainian people's struggle for independence, especially taking into account the fact that here we talk only about a separate part of the Ukrainian lands. Czechoslovakia's attitude to Transcarpathia and to the Ukrainian problem in general differed significantly from the policy, concerned with the Ukrainian idea, in other European countries, first of all in Hungary and Poland. This fact undoubtedly contributed to a clear Ukrainian course by the President of Carpathian Ukraine Augustine Voloshyn, albeit with a focus on German patronage, and the local government received comprehensive support from Ukrainians in Eastern Galicia. This support resulted in a mass of illegal crossings of the Polish-Czechoslovak border, holding a number of protest actions in the cities of Eastern Galicia, the infusion of the inhabitants of Galicia into the National Defense Organization "Carpathian Sich". Such solidarity of the inhabitants of Galicia with the national liberation struggle of the Transcarpathian Ukrainians testified to their sincere desire to help, but at the same time it complicated the international position of Czechoslovakia, exacerbating Czechoslovak-Hungarian and Czechoslovak Polish interstate relations. Polish authorities have repeatedly appealed to Prague for protests, demanding the immediate extradition of their citizens, many of whom were part of the "Carpathian Sich" military headquarters. The anti-Polish actions of individual radical-minded Galicians and Transcarpathian nationalists, including the attacks on the Polish consulate in Svalyava, also played a negative role. An important role was played by the fact that the Carpathian Ukraine was supported by Halych Metropolitan Archbishop Andrey Sheptytsky. Ukrainians of Galicia, who were in Transcarpathia, took an active part in the defense of Carpathian Ukraine in March 1939. ; У статті, на основі уведення до наукового обігу архівних та опублікованих документів, найновіших публікацій українських і зарубіжних істориків, зроблено спробу висвітлити громадсько-політичні взаємини українців Східної Галичини і Закарпаття напередодні Другої світової війни. Автор доводить, що нелегальні переходи чехословацько-польського кордону свідчили про солідарність галичан із національно-визвольною боротьбою закарпатських українців. Разом з цим, вони викликали негативну реакцію польської влади, яка прагнула встановити спільний угорсько-польський кордон у 1938-1939 рр.