Suchergebnisse

The article demonstrates that the rule of Charlemagne and the history of empire created by him were treated by medievalists of Ukraine as decisive events of Middle Ages. With due consideration of this factor they generally constructed periodization of their lecture courses in medieval history. At the same time the medievalists of Ukraine mostly treated many steps of Charlemagne as insufficient and contradictory and admitted that decay of his empire was quite substantiated. The interest to those items was demonstrated to some extent already in annual opening lectures in the first third of XIX century. Their authors (C. V. Rommel, A. A. Degurov, G. S. Gordeenkov) showed the attempts of Charlemagne to gain success in separate areas, such as education and legislation. Further on various aspects in history of creation and decay of Carolingian Empire became subjects of lectures of medievalists in universities of Ukrainian lands (M. M. Lunin, V. K. Nadler, F. Y. Fortinskiy and others), respective sections in textbooks (V. Y. Shul'gin, M. N. petrov) and, at last, of a fundamental monograph by A. S. Vyazigin "The Ideals of Kingdom of God And the Monarchy of Charlemagne". ; В статье показано, что правление Карла Великого и история созданной им империи признавались медиевистами Украины эпохальными событиями средневековья. С учетом этого они обычно строили периодизацию лекционного курса истории средних веков. В то же время медиевисты Украины в массе своей считали недостаточными и противоречивыми многие меры Карла Великого и признавали вполне закономерным распад его империи. Интерес к данной тематике фрагментарно проявился уже в актовых речах первой трети XIX в. Их авторы (Х. В. Роммель, А. А. Дегуров, Г. С. Гордеенков) показывали попытки Карла Великого добиться успеха в отдельных областях — в сфере просвещения и законодательства. В дальнейшем различные аспекты истории создания и крушения Каролингской империи становились предметом лекций медиевистов высших учебных заведений украинских земель (М. М. Лунин, В. К. Надлер, Ф. Я. Фортинский и др.), соответствующих разделов учебной литературы (В. Я. Шульгин, М. Н. Петров), наконец, фундаментальной монографии А. С. Вязигина «Идеалы «Божьего царства» и монархия Карла Великого». ; У статті показано, що правління Карла Великого та історія його імперії визнавалися медієвістами України епохальними подіями середньовіччя. З урахуванням цього вони звичайно будували періодизацію лекційного курсу історії середніх віків. Водночас медієвісти України в масі своєї вважали недостатніми і суперечливими багато мір Карла Великого і визнавали цілком закономірним розпад його імперії. Інтерес до цієї тематики фрагментарно проявився вже в актових промовах першої третини XIX ст. Їхні автори (Х. В. Роммель, А. А. Дегуров, Г. С. Гордєєнков) показували спроби Карла Великого домогтися успіху в окремих областях — у сфері освіти та законодавства. Надалі різні аспекти історії створення і розпаду Каролінгської імперії ставали предметом лекцій медієвістів вищих навчальних закладів українських земель (М. М. Лунін, В. К. Надлер, Ф. Я. Фортинський тощо), окремих розділів навчальної літератури (В. Я. Шульгін, М. Н. Петров), нарешті, фундаментальної монографії А. С. Вязигіна «Ідеали «Божого царства» і монархія Карла Великого».

The article demonstrates that the rule of Charlemagne and the history of empire created by him were treated by medievalists of Ukraine as decisive events of Middle Ages. With due consideration of this factor they generally constructed periodization of their lecture courses in medieval history. At the same time the medievalists of Ukraine mostly treated many steps of Charlemagne as insufficient and contradictory and admitted that decay of his empire was quite substantiated. The interest to those items was demonstrated to some extent already in annual opening lectures in the first third of XIX century. Their authors (C. V. Rommel, A. A. Degurov, G. S. Gordeenkov) showed the attempts of Charlemagne to gain success in separate areas, such as education and legislation. Further on various aspects in history of creation and decay of Carolingian Empire became subjects of lectures of medievalists in universities of Ukrainian lands (M. M. Lunin, V. K. Nadler, F. Y. Fortinskiy and others), respective sections in textbooks (V. Y. Shul'gin, M. N. petrov) and, at last, of a fundamental monograph by A. S. Vyazigin "The Ideals of Kingdom of God And the Monarchy of Charlemagne". ; В статье показано, что правление Карла Великого и история созданной им империи признавались медиевистами Украины эпохальными событиями средневековья. С учетом этого они обычно строили периодизацию лекционного курса истории средних веков. В то же время медиевисты Украины в массе своей считали недостаточными и противоречивыми многие меры Карла Великого и признавали вполне закономерным распад его империи. Интерес к данной тематике фрагментарно проявился уже в актовых речах первой трети XIX в. Их авторы (Х. В. Роммель, А. А. Дегуров, Г. С. Гордеенков) показывали попытки Карла Великого добиться успеха в отдельных областях — в сфере просвещения и законодательства. В дальнейшем различные аспекты истории создания и крушения Каролингской империи становились предметом лекций медиевистов высших учебных заведений украинских земель (М. М. Лунин, В. К. Надлер, Ф. Я. Фортинский и др.), соответствующих разделов учебной литературы (В. Я. Шульгин, М. Н. Петров), наконец, фундаментальной монографии А. С. Вязигина «Идеалы «Божьего царства» и монархия Карла Великого». ; У статті показано, що правління Карла Великого та історія його імперії визнавалися медієвістами України епохальними подіями середньовіччя. З урахуванням цього вони звичайно будували періодизацію лекційного курсу історії середніх віків. Водночас медієвісти України в масі своєї вважали недостатніми і суперечливими багато мір Карла Великого і визнавали цілком закономірним розпад його імперії. Інтерес до цієї тематики фрагментарно проявився вже в актових промовах першої третини XIX ст. Їхні автори (Х. В. Роммель, А. А. Дегуров, Г. С. Гордєєнков) показували спроби Карла Великого домогтися успіху в окремих областях — у сфері освіти та законодавства. Надалі різні аспекти історії створення і розпаду Каролінгської імперії ставали предметом лекцій медієвістів вищих навчальних закладів українських земель (М. М. Лунін, В. К. Надлер, Ф. Я. Фортинський тощо), окремих розділів навчальної літератури (В. Я. Шульгін, М. Н. Петров), нарешті, фундаментальної монографії А. С. Вязигіна «Ідеали «Божого царства» і монархія Карла Великого».

Religions have always played a significant role in the formation of the statehood and development of such powerful states as the Byzantine Empire, the Holy Roman Empire, the Kievan Rus, or the Empire of Charlemagne. Peculiarities of the national culture are dictated by its faith. This is due to the fact that folk traditions, mentality, political structure, peculiarities of the historical trajectory of each nation including the religious development, have a tremendous influence on the religious aspects of nations and states. Religious attitudes, religious morality, practice of ceremonies, and church institutions deeply penetrate into everyday lives of people and countries in particular, largely determine their local originality as well as national and cultural identity. In general, the influence of religious-confessional factors is felt at all levels of organization of society's life. The diversity of its manifestations is unlimited, and basically, it is not the impact on the life, but the life itself. This thesis should always be remembered either when illuminating the tourist resources of the country or the conditions of organization of the tourism business. The article is referred to the religious tourism in Italy – the country on the territory of which Christianity (Holy Roman Empire) arose. The article concideres such religious objects of Rome as Vatican, the Basilica of St. Peter, the area around the Capitol, religious practices of the city of Loreto called the Holy House, as well as the worship of sacred Turin Shroud. ; Релігійна практика завше відігравала велику роль у становленні державності та формуванні могутніх імперій: Візантійської, Священної Римської, Київської Русі, імперії Карла Великого. Це пов'язано з особливостями культури народу, зумовлено його віросповіданням. Адже народні традиції, менталітет, політичний устрій, особливості історичного шляху кожного народу, включаючи релігійний розвиток, здійснюють величезний вплив на релігійні особливості народів та держав. Релігійні світовідчуття, релігійна мораль, практика обрядів, церковні установи глибоко проникають у повсякденне життя людей і країни зокрема, багато в чому визначають його місцеву своєрідність, національно-культурну ідентичність. У цілому, вплив релігійно-конфесійних чинників відчувається на усіх рівнях організації життя суспільства. Розмаїття його проявів безмежне, за великим рахунком це не влив на життя, а саме життя. Цей вислів слід завше пам'ятати як при висвітленні туристичних ресурсів країни, так і умов організації туристичного бізнесу. У даній статті піде мова про релігійний туризм Італії – країні, на території якої зародилось християнство (Священна Римська імперія). Розглянуто релігійні об'єкти Рима – Ватикан, Базиліка Св. Петра, площа навколо Капітолію, релігійні практики м. Лорето, що названий Святим Домом та поклоніння священній Туринський плащаниці.

The article is devoted to the problem of colonization and missionary development of the post-Avar space of "Younger Europe" by the Bavarian clergy, in particular the territories within the Eastern Mark, Pannonia and Moravia, in the first decades after the collapse of the Avar Khaganate. Based on the analysis of a large number of beneficent diplomas from the Chancellery of Emperor Charlemagne, his descendants – Louis I the Pious and Louis II the German, as well as the local governing elites, the dynamics, specifics and geographical boundaries of land expansion and spreading of church tradition of a range of the Bavarian dioceses and the separate monastic communities in the mentioned areas are outlined in the article. Considerable attention is paid to the formation of missionary territories and landholdings of the dioceses of Salzburg and Passau (in the Part 1), the episcopacies of Freising and Regensburg, as well as the monastic community of Altaich (in the Part 2) within the post-Avar Danubian region against the wide background of colonization and missionary development of the outlined area, which was sanctioned by official diplomas of the above-mentioned Carolingian rulers and local margraves. In addition, the actual article represents the author's attempt to reconstruct and delineate the geographical boundaries and partly the iternal frontiers of the mentioned landholdings and missionary fields of the Bavarian ecclesiastical dioceses and separate monasteries, in particular, within the Eastern Mark, Pannonia and the southwestern Moravian lands during the first half – the middle of the 9thcentury; to reconstruct the process and dynamics of formation and further development of the transport-ecclesiastical systems and missionary routes within the diocesan and monastic possessions of the Bavarian Church; to investigate the influence of the mentioned transport-ecclesiastical systems and local monastic and evangelistic centres on the missionary practice of the Bavarian clergy in their own newly acquired territories. The author concludes that the Bavarian clergy of all ecclesiastical provinces and monasteries were united by a common goal – to evangelize and integrate the local population within their own possessions and to spread the Carolingian political influence together with the Latin ecclesiastical tradition to the eastern Slavic lands Keywords: The Episcopacy of Passau, the Archbishopric of Salzburg, the Episcopacy of Freising, the Episcopacy of Regensburg, the Monastery of Altaich, diocese, beneficent diploma. bordering the Carolingian possessions. ; Стаття присвячена проблемі колонізаційного і місіонерського освоєння духівництвом бавар­ських церковних діоцезів пост-аварського простору "Молодшої Європи", зокрема територій у межах Східної марки, Паннонії та Моравії, у перші десятиліття після зруйнування Аварського кагнату. На основі аналізу великої кількості дарчих і конфірмаційних актів з канцелярії франкського імператора Карла Великого, його нащадків – імператора Людовіка І Благочестивого, баварського та згодом східнофранкського короля Людовіка ІІ Німецького, а також місцевих урядових еліт окреслено динаміку, специфіку та географічні межі, розширення земельних володінь і поширення церковної традиції ряду діоцезів і монастирських спільнот Баварської Церкви на згаданих теренах. Автор доходить висновку, що баварське духівництво усіх церковних провінцій і монастирів було об'єднане спільною метою – євангелізацією та інтеграцією місцевого населення у межах власних володінь та поширенням каро­лінзького політичного впливу разом із латинською церковною традицією на східні, порубіжні з володіннями Каролінгів, слов'янські землі. Ключові слова: Пассауське єпископство, Зальцбурзьке архієпископство, Фрайзинзьке єпис­копст­во, Реґенсбурзьке єпископство, Альтайхський монастир, діоцез, дарчий акт.