Suchergebnisse

Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth. ; Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth.

Article is devoted to the philosophical analysis of actual situation of humanities and the problem of their social role. The political role of humanities lies primarily in promoting the creation of public space. It gives a possibility do develop the human skills which are needed to be an active public agent. The purpose of the article deals with the concretization of public role of humanities which can be presented as different politics. Results. In the article the following politics are presented: politics of ideal (refers to a certain ideal of liberal education which is based on the liberal arts); politics of meaning and sense (it concerns the recognition of meanings, including those that constitute the social and political worlds); politics of sensuality (it connected with performativity as manner to create and comprehend the social and political worlds; also it can be explained as distribution of sensuality in context of J. Ranciere's conception of aesthetics as politics); politics of reconfiguration of discourse (it deals with elaboration of rules of communication on social problems); politics of imagination (the influence on structure of social world with using of imagination and fantasy); politics of responsivity (the comprehension of alien subjectivity), politics of memory (the formation of culture of memory). Originality. The different "politics" of humanities are presented as specific because they are connected with specific of human sciences' cognition. We deals not with objectivity that is directed to the explanation of world as closed system, but we have open system of interpersonal interaction. This interpersonal interaction can structure and configure social and political spheres. Conclusion. The politics of humanities are not separate each other. They are crosscutting, creating horizon ability to influence the public sphere.

DOI: https://doi.org/10.34017/1313-9703-2018-2(12)-64-71The liturgical rite is one of the basic elements of religion, as it is an expression of religious faith by means of national cultures. Liturgical rites express the cultural specifics of the nations that tried to express their faith through the best civilizational heritage. Until now, five Eastern Christian liturgical rites have survived: Byzantine, Armenian, Antioch, East Syrian (Chaldean) and Alexandrine. All Byzantine Churches follow exclusively Byzantine liturgical rite. Other rites were ousted from the piety of the Churches that fell under the political influence of the Constantinople rite. Alexandrine, Armenian, East Syrian (Chaldean) and Antioch rites are preserved in the Eastern Catholic and Eastern non-orthodox churches. An analysis of the map of the spread of Eastern Christian liturgical rites testifies to the cultural expansion of Byzantium and the Patriarchate of Constantinople, with the aim of spreading its own culture in Eastern Christianity and destroying autochthonous liturgical rites, liturgical languages and the cultural specifics of Local Churches ; DOI: https://doi.org/10.34017/1313-9703-2018-2(12)-64-71Литургический обряд является одним из базовых элементов религии, поскольку он является выражением религиозной веры средствами национальных культур. Литургические обряды выражают культурную специфику народов, которые пытались выражать свою веру посредством использования наилучших цивилизационных достижений. До сих пор сохранились пять восточно-христианских литургических обрядов: византийский, армянский, антиохийский, восточно-сирийский (халдейский) и александрийский. Все Церкви византийской традиции придерживаются исключительно византийского литургического обряда. Другие обряды были вытеснены из благочестия Церквей, попавших под политическое влияние Константинопольского обряда. Александрийский, армянский, восточно-сирийский (халдейский) и антиохийский обряды сохранены в Восточных Католических и Восточных не- ортодоксальных церквях. Анализ карты распространения восточно-христианских литургических обрядов свидетельствует о культурной экспансии Византии и Константинопольского Патриархата с целью распространения собственной культуры в восточном христианстве и уничтожения автохтонных литургических обрядов, богослужебных языков и культурной специфики Поместных Церквей ; DOI: https://doi.org/10.34017/1313-9703-2018-2(12)-64-71Літургійний обряд є одним із базових елементів релігії, позаяк він є вираженням релігійної віри засобами національних культур. Літургійні обряди виражають культурну специфіку народів, які намагалися виражати свою віру через кращі цивілізаційні надбання. До сьогодні збереглись п'ять східно-християнських літургійних обрядів: візантійський, вірменський, антіохійський, східно-сирійський (халдейський) та олександрійський. Усі Церкви візантійської традиції дотримуються виключно візантійського літургійного обряду. Інші обряди були витіснені з благочестя Церков, які потрапили під політичний вплив Константинопольського обряду. Олександрійський, вірменський, східно-сирійський (халдейський) та антіохійський обряди збережені у Східних Католицьких та Східних не-ортодоксальних Церквах. Аналіз мапи поширення східно-християнських літургійних обрядів свідчить про культурну експансію Візантії та Константинопольського Патріархату з ціллю поширення власної культури у східному християнстві та знищення автохтонних літургійних обрядів, богослужбових мов та культурної специфіки Помісних Церков

The subject of the study is an essence and sources of the concept of hybrid war, signs of hybridity. Topicality. In recent years, the Russian Federation has been waging a hybrid war against Ukraine. The source of hybrid wars is hybrid politics and hybrid economics. The study of the phenomenon of hybrid warfare, gives the opportunity to determine their essence, allows you to develop the correct trade and economic policy of the state. The purpose of the article. The purpose of the article is to define the essence of the concept of hybrid war and to reveal the sources, causes, signs of this phenomenon, the policy and strategy of counteraction in the hybrid war. Methodology. The methodical approach of analysis and classification of types of hybrid wars is used in the article, the modern vision of economic war as a component of hybrid war is systematized. The method of generalization used allowed to establish the properties of hybrid wars and the characteristics of hybrid economy. Results. The concept of «hybrid economy», «hybrid policy», «hybrid war» and their relationship are discussed. The classification of wars by forms and directions is suggested. The definition of hybrid war as a combination of «cold» «hot» is given. Area of application. The results of the study of the features and mechanisms of hybrid wars will help to develop recommendations for the development of a national strategy for economic development in the context of hybrid warfare and counteraction to the aggressor country.

The features of Ukrainian social politics are considered based on research of the existing in foreign and home science going near understanding of social politics. The study examined the impact of market reforms on the development of the state social policy in Ukraine. The specific of social politics is exposed. The contradiction in the acceptance of political decisions in this sphere is certain. The general trends in the transformation of social policy, reflecting the specific functioning of the welfare state under conditions of market transformations are educed. The basic lacks of realization of social politics in Ukraine are certain. It is proved that the existing system of social protection requires significant improvement, because a significant portion of the population lives below the poverty line, has a low level of well-being. It was revealed that the social policy of Ukraine has a number of drawbacks, namely: non-transparent legislative framework, the presence of a large number of inefficient social benefits, imperfect system of financing and bureaucracy in the bodies of social protection and the like. It is proved that the improvement of the social security system should be based on improving the organizational, legal, financial measures provided by relevant government programs that need to be focused on economic development and improving living standards.

For Vasyl Stefanyk, politics were not his main area of interest. He was at the centre of Viennese poli-tics, but played the role of an authority among more talented deputies. Politics were his other life, maybe even the background of his other life, thanks to which he developed his excellent literary works. ; Для Василия Стефаника политика не была главной сферой его интересов. Был в самом центре венской политики, но играл там скорее роль авторитета среди более выдающихся депутатов. Политика была другой его жизнью, даже фоном другой жизни, благодаря которой он развивал свое прекрасное литературное творчество. ; Для Василя Стефаника політика не була головною сферою зацікавлень. Був у самому центрі віденської політики, але відігравав там радше роль авторитету серед видатніших від нього депутатів. Політика була іншим його життям, може навіть тлом іншого життя, завдяки яко-му він розвивав свою прекрасну літературну творчість.

У даній роботі аналізуються два основних напрямки вивчення професійних і особистісних якостей політичних діячів. В першу чергу це підхід, який би розглядав політика як представника певної елітарної групи, яка сформувала його погляди, професійні якості, цілі і способи їх досягнення. Інший підхід робить акцент на феномені політичного лідерства. В даному контексті аналізуються можливості лідера впливати на формування і зміни політичної системи, а також його здатності зібрати навколо себе групу однодумців.Метою даної роботи є визначення правомірності даних підходів на прикладі відомих політичних лідерів ХХ-ХХІ століть. В результаті проведеного аналізу професійних і особистісних якостей відомих політичних діячів, можна обґрунтовано припустити, що обидва існуючих підходи мають право на існування і це підтверджується численними історичними прикладами, зокрема ХХ-ХХІ століть. У разі відносної внутрішньодержавної та міжнародної стабільності, як правило, політичні лідери рекрутуються з тих чи інших еліт суспільства.У кризових ситуаціях в суспільстві виникає потреба в харизматичних лідерах, схильних до авторитарних методів управління, що, безумовно, є загрозою демократичним принципам побудови суспільства і може призвести до авторитаризму. Незважаючи на суперечливість вимог до професійних якостей політика, висунутих різними теоретичними концепціями, можна стверджувати, що наявність стійких морально-етичних принципів для політика є обов'язковою вимогою, бо без цієї складової всі його професійні якості не принесуть суспільству бажаних результатів. ; This paper analyzes two main areas of research of the professional and personal qualities of politicians. First of all, this is an approach that considers a politician as a representative of a certain elite group, which shaped their views, professional qualities, goals and ways to achieve them. The other approach focuses on the phenomenon of political leadership. It analyzes the leader's abilities to influence the formation and changes of the political system, as well as their ability to gather a group of like-minded people around themselves.The aim of this work is to determine the validity of these approaches on the example of well-known political leaders of the XX – XXI centuries.As a result of the analysis of the professional and personal qualities of famous political figures, it can be reasonably assumed that both approaches have a right to exist and this is confirmed by numerous historical examples, in particular of the XX – XXI centuries. In the case of relative domestic and international stability, as a rule, political leaders are recruited from various social elites. In crisis situations in society, there is a need for charismatic leaders who are prone to authoritarian methods of governance, which certainly is a threat to the democratic principles of building a society and can lead to authoritarianism.Despite the inconsistency of the requirements for professional qualities of a politician put forward by different theoretical concepts, it can be argued that the presence of strong moral and ethical principles is a mandatory requirement for a politician, because without this component all their professional qualities will not bring the desired results to society. ; В данной работе анализируются два основных направления изучения профессиональных и личностных качеств политических деятелей. В первую очередь это подход, рассматривающий политика как представителя определенной элитарной группы, которая сформировала его взгляды, профессиональные качества, цели и способы их достижения. Другой поход делает акцент на феномене политического лидерства. В данном контексте анализируются возможности лидера влиять на формирование и изменения политической системы, а также его способности собрать вокруг себя группу единомышленников.Целью данной работы является определение правомерности данных подходов на примере известных политических лидеров ХХ–ХХІ столетий.В результате проведённого анализа профессиональных и личностных качеств известных политических деятелей, можно обосновано предположить, что оба существующих похода имеют право на существование и это подтверждается многочисленными историческими примерами, в частности ХХ–ХХІ веков. В случае относительной внутригосударственной и международной стабильности, как правило, политические лидеры рекрутируются из тех или иных элит общества. В кризисных ситуациях в обществе возникает потребность в харизматических лидерах, склонных к авторитарным способам управления, что, безусловно, является угрозой демократическим принципам построения общества и может привести к авторитаризму.Несмотря на противоречивость требований к профессиональным качествам политика, выдвигаемых разными теоретическими концепциями, можно утверждать, что наличие стойких морально-этических принципов для политика является обязательным требование, ибо без этой составляющей все его профессиональные качества не принесут обществу желанных результатов.

The article examines the main ways of interaction between politics and aesthetics – semantic, cultural and practical. A specific emphasis is laid upon actuality and methodological justification of studying politics through the prism of aesthetics. ; В статті досліджуються основні форми взаємодії між естетикою і політикою – семантична, культурно-цивілізаційна та практична. Акцентується увага на актуальності та методологічній виправданості дослідження політики крізь призму естетики.

I n this article, American philosopher and founder of speculative realism, Graham Harman (born 1968) analyzes two types of political philosophy: the politics of truth, and the politics of power. Central to the former is the idea of access to political truth; for the latter it's the idea that «might makes right». According to Harman, both approaches rely on the same ontological mistake. This mistake consists in ignoring the role of objects in the service of something greater or smaller than those objects. Harman proposes a way to solve this error by providing a sketch of an object-oriented ontology, and a political philosophy that follows from it. In his opinion, it is free of the defects of the politics of truth and power. Harman draws the theoretical resources for this presentation from Martin Heidegger's writings on Hölderlin.Keywords: ontology, metaphysics, speculative realism, object-oriented ontology, Bruno Latour, Martin Heidegger, Hölderlin, political philosophy, politics of power, politics of truth ; У цій статті американський філософ і засновник спекулятивного реалізму Ґрем Гарман (нар. 1968) аналізує два типи політичної філософії: політику істини і політику сили. Для першої цен-тральним є проголошення доступу до політичної істини, для другої — ідея, за якою усе вирішується за принципом «хто сильніший». На думку Гармана, обидва підходи спираються на одну онтологічну помилку. Вона полягає в нехтуванні роллю об'єктів на користь чогось більшого чи мен-шого за ці об'єкти. Гарман пропонує шлях для виправлення цієї помил-ки, даючи нарис об'єктно-орієнтованої онтології та політичної філософії, яка з неї випливає. На його думку, вона позбавлена вад політик істини й сили. Теоретичний ресурс для цього нарису Гарман знаходить у текстах Мартіна Гайдеґґера, присвячених Гельдерліну.Ключові слова: онтологія, метафізика, спекулятивний реалізм, об'єк-тно-орієнтована онтологія, Бруно Латур, Мартін Гайдеґґер, Гельдерлін, полі-тична філософія, політика сили, політика істини

Methodological grounds for investigation of political are analysed. A problem of institualization in political science is posed. Mechanisms of instutialization of political relations are raised. Ukraine is taken as an example. The main principles of a powerinstitute formation are described and the essential characteristics of this concept are highlighted. The determinants of the deinstitutialization process in political are analysed, and their characteristic features and consequences are determined. The dynamics of the power institute development through the communication approach, as a way of personal manifestation, a decreasing role of the institute and an increasing role of public sector in politics is shown. The author's definition of the deinstitutialization is given. An idea of "humanization" of political science, as moving away from the authoritarian way of thinking is suggested. A today's possibility of a humanitarian direction in politics is analysed. Keywords: politics, institute the Power, communication, deinstitutialization, humanization. ; Проаналізовано методологічні підстави дослідження політичного. Порушено проблему деінституалізації у політичній науці та механізми інституціоналізації політичних відносин на прикладі України. Розкрито головні принципи формування інституту влади сьогодні, виокремлено його сутнісні характеристики. Досліджено детермінанти процесу деінституалізації політичного, визначено його характерні особливості та наслідки. Показано динаміку розвитку інституту влади через призму комунікаційного підходу як способу вияву особистісного, зменшення ролі інституту та збільшення ролі громадського сектору в політиці. Подано авторське визначення поняття "деінституалізація". Запропоновано ідею "гуманізації" політичної науки, відхід від авторитарного способу мислення. Проаналізовано можливість гуманітарної скерованості політики нині.Ключові слова: політичне, інститут влади, комунікація, деінституалізація, гуманізація.

The article shows the influence of the global crisis on the content and mode of existence of contemporary education. This is not about tracking various effects of impact, and a new request that brings the world to the global education system. Integrative content of crisis is defined through the "battle" of values and interests in the contemporary socio-cultural space, resulting the primacy of the interests and the destruction values factor. An expression of this was the expansion of interest in the sphere of the proper. In order to detect this vulnerability replacement analyzed the classic principles of real politics. Substantiates the thesis that in "depreciation values" in modern education there is a new fundamental vocation. It is playing a valuable part of life and ensuring the proper effect and space in contemporary culture. ; У статті простежується вплив світової кризи на зміст та спосіб існування сучасної освіти. При цьому йдеться не про відстеження різноманітних ефектів цього впливу, а про новий запит, який висуває глобальний світ до освітньої системи. Інтегративний зміст кризи визначено через «тяжбу» цінностей та інтересів в сучасному соціокультурному просторі, наслідком чого є примат інтересів та деструкція ціннісного чинника. Оприявненням цього стала експансія інтересів у сферу належного та підпорядкування змісту і формату інтересів. З метою виявити вразливість цього заміщення, аналізуються класичні принципи реал-політик. Обгрунтовується теза, що в умовах «знецінення цінностей» у сучасної освіти з'являється нове фундаментальне покликання, яке полягає у відтворенні ціннісної складової буття та забезпеченні ефекту і простору належного в сучасній культурі. Бауман З. (2008).Текучая современность.СПб: Питер. Давид Р., Жоффре-Спинози К. (1996). Основные правовые системы современности. Перевод с франц. М.: Междунар. отношения. Карр Э.X. (2002). Двадцать лет кризиса: 1919–1939. Введение в изучение международных отношений. В: Теория международных отношений: Хрестоматия. Сост., науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. М.: Гардарики, 53–68. Луман Н. (2005). Медиа коммуникации. М.: Логос. Моргентау Г. (2002). Политические отношения между нациями: борьба за власть и мир. В: Теория международных отношений: Хрестоматия. Сост., науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. М.: Гардарики, 72–88. Шамрай В. В. (2015). Інституційна криза освіти: соціокультурні виклики сучасності. Філософія освіти. Philosophy of Education, 1(16), 89-104.

З'ясовано понятійне наповнення категорії автентична гра політична. Виявлено, яким чином остання знаходить своє вираження у політичному житті України. А саме доведено, що автентична гра політична найяскравіше своє втілення мала в самоорганізаційній діяльності народу як колективного «ми» під час подій Помаранчевої революції, що у свою чергу відбувалися у відповідності до карнавальної життєвої гри дослідженої М. М. Бахтіним. ; The meaning of the conceptual category the authentic gameof politics is considered, and the place of the latter in the politicallife of Ukraine is described. It is proved that the authentic gameof politics was most clearly reflected in the self-organizing of thepeople as a collective «we» during the Orange Revolution, whichis correlated with the theory of carnival by M. Bakhtin. ; Выяснено понятийное наполнение категорииаутентичная игра политическая. Выявлено, каким образомпоследняя находит свое выражение в политическойжизни Украины. А именно доказано, что ярчайшимвоплощением аутентичной игры политической быласамоорганизационная деятельность народа какколлективного «мы» во время событий Оранжевойреволюции, которые в свою очередь соответствоваликарнавальной жизненной игре исследованной М. М.Бахтиным.

The article offers the insight into the constituents of Václav Havel's successful political governance. Being not a professional politician he took deeper interest in a state system as an individual unit, which eventually led to his powerful practical politics. We argue that at a certain stage of radical changes in the state V. Havel could not further be contented with the criticism of its political management, and on becoming the immediate participant of the big changes in the European world, he made a decision to affect them directly. The study elucidates that President V. Havel interpreted politics not as the technique of power but as the culture of communication. V. Havel's main tool of power was a word.The views of the prominent leader of Czech dissidence President V. Havel on the journalism of totalitarian and democratic periods have been systematized and interpreted; his statements on some creative representatives of mass media have been analyzed.Key words: the Czech Republic, Václav Havel, president, politics, journalism, mass media, television, press. ; У статті виокремлено складові успішного політичного керівництва країною Вацла-вом Гавелом, непрофесійним політиком, якого завжди цікавила державна система, що в підсумку й привело його до великої практичної політики. Встановлено, що на певному етапі кардинальних змін у державі В. Гавел не міг задовольнятися лише критикою її по-літичного керівництва, а ставши безпосереднім учасником великих змін європейського світу, вирішив безпосередньо впливати на них. З'ясовано, що президент В. Гавел розціню-вав політику не як технологію влади, а презентував її як культуру, культуру комунікації. Основним знаряддям влади В. Гавела було слово. Систематизовано та осмислено погляди відомого лідера чеського дисидентського руху, президента В. Гавела на журналістику то-талітарного та демократичного періодів, проаналізовано його висловлювання про окремих творчих представників засобів масової інформації.Ключові слова: Чеська Республіка, Вацлав Гавел, президент, політика, журналісти-ка, засоби масової інформації, телебачення, преса.

The article is devoted to the substantiation of the urgency of separation of the memorial direction in library research and development of library activity, connected with realization of the memory policy, the introduction of the appropriate course in the program of training of future specialists of library business. Emphasis is focused on increasing of scientific attention to the study of historical memory, especially culture memory and identity in the context of the transition to the information society, highlighting the organizational design of this research area in the form of appropriate research centres and the Memory Studies Association. Within the framework of the structuralfunctional method and from the standpoint of the connection between the concepts of "collective memory", "historical memory", "cultural memory", there has been stated libraries participation in the formation and preservation different kinds of social memory through the realization of such essential functions of libraries as memorial, cumulative, informational and communicative. The relevance of the intensification of research into the memory studies within the framework of librarianship is substantiated. Prospective directions of interaction between the Ukrainian Library Association and the Ukrainian Institute of National Memory are offered with the aim of comprehensively uncovering commemorative potential of libraries and their more active involvement in the implementation of memory policy. The foreign experience of organizing relevant interdisciplinary programs and training courses for the preparation of master's students has been revealed. The orientational structure of the course "Culture, memory, identity" for students of master's level of specialty 029 "Information, library and archives" is offered, the study of which will allow students to analyze, identify, describe the processes of constructing of historical memory and cultural identity, critically to comprehend relevant scientific texts, to identify and critically evaluate ...

The article considers the problem of the role of science in the processes of governing society and the state. Theoretical approaches to comprehend science as a driving force of social progress are analyzed. The ethical aspect of the relationship between science and politics as subsystems of society is highlighted. It is shown that one of the central themes in research, which is the foundation of the scientific ethos of modernity, is the collision of moral norms of the scientific environment and political realities of the XX-XXI centuries. Depending on the value of social knowledge and its moral authenticity from the connection of the principles of science and democracy, special problems of ethics of socio-political sciences as a separate branch of ethics of science are formulated. The points of intersection of politics and science as phenomena of social reality are determined. On this basis, the ethical specifics of their interaction are revealed on the example of the relationship "politician - scientist". M. Weber's position on the interpretation of the relationship between science and politics as life vocations and professional occupations is analyzed. The impossibility of autonomous existence of science and politics is proved, because in real life a scientist-humanist cannot be free from values, and politics is a sphere where economic, social, legal, historical, spiritual, ideological and cultural spaces intersect. It is shown that politics, like science, asserts its criterion of truth; aims to explain reality and is a means of its transformation; depends on the entity using it. And this subject, in both cases, is political authority. The problem of the interaction between the scientific community and the government is specified. The main tendencies of interpenetrationof science and politics are outlined: intensification of involvement of scientists in the political process and appeal of many politicians to scientific-expert practices. It is shown that most often scientists in politics realize their potential in the field of its expert support as advisers, analysts, consultants. The classification of experts involved in the political process is proposed: "ideologists", "reformers" and "service". The specifics of the formation of the national culture of policy cooperation are studied. It is shown that the Ukrainian market of consulting and expert services is dominated by the "service" type of scientist in politics. It is concluded that science, due to its rational methodology, is a space where policy is rationalizing. Although science cannot rid politics of conflict, the latter is its essential characteristic, but it is through science that conflict can be rationalized and policy made more effective and efficient. ; У статті розглянуто проблему ролі науки в процесах управління суспільством та державою. Аналізуються теоретичні підходи до осмислення науки як рушійної сили соціального прогресу. Висвітлено етичний аспект співвідношення науки та політики як підсистем суспільства. Показано, що однією з центральних тем у дослідженнях, які становлять фундамент наукового етосу сучасності, є зіткнення моральних норм наукового середовища та політичних реалій ХХ-ХХІ ст. Окреслено шкалу питань етики соціально-політичних наук як окремої галузі етики науки від питання цінності соціального знання та його моральної достовірності до зв'язку принципів науки та демократії. Визначено ареал перетинання політики та науки як явищ соціального порядку та розкрито на цій основі етичну специфіку їх взаємодії на зрізі співвідношень «політик - науковець». Аналізується позиція М. Вебера щодо трактування співвідношення науки та політики як життєвих покликань та професійних занять. Доведено неможливість автономного існування науки і політики, оскільки в реальному житті вчений-гуманітарій не може бути вільним від цінностей, а політика є сферою, де перетинаються економічний, соціальний, правовий, історичний, духовний, ідеологічний та культурний простори. Показано, що політика, як і наука, утверджує свій критерій істинності, ставить собі на меті пояснення дійсності і є засобом її перетворення, залежить від суб'єкта, який її використовує. І цим суб'єктом в обох випадках є політична влада. Висвітлено питання взаємовідношення наукового товариства та влади. Окреслено магістральні тенденції взаємопроникнення науки та політики як соціальних практик: активізація залучення науковців у політичний процес та звернення багатьох політиків до наукових інтелектуальних практик. Показано, що найчастіше вчені в політиці реалізують свій потенціал у сфері її експертного супроводження як радники, аналітики, консультанти. Запропоновано класифікацію експертів, що беруть участь у політичному процесі: «ідеологи», «реформатори» та «сервіс». Досліджено специфіку формування вітчизняної культури співпраці політики та науки. Показано, що на українському ринку консультативно-експертних послуг домінує «сервісний» тип вченого в політиці. Робиться висновок, що наука з огляду на її раціональну методологію є простором, де відбувається раціоналізація політики. І хоча наука не може позбавити політику конфлікту, оскільки останній є її сутнісною характеристикою, саме завдяки науці конфлікт можна раціоналізувати і зробити політику більш результативною та ефективною.