The article deals with the problems of legislative regulation of property rights of the founder (s) of a Private Enterprise in Ukraine. The modern legal regulation of relations concerning the founder's departure from a Private Enterprise and payment to him of the value of his property right are still far from perfect. This problem can be solved as follows. It is necessary to decide not so much with the very concept of a private enterprise, but with its existence in the legal field of Ukraine. Thus, the analysis of the property rights of the founder of a Private Enterprise proves that all these rights are similar to the rights of participants in business societies. This type of legal entities is not subject to proper legal regulation, which indicates that there is no need for separate regulation of a Private Enterprise as a legal entity, and that its common features with companies are so obvious that they do not need to separate a Private Enterprise from legal entities as another organizational entity. the legal form referred to in Art. 83 of the Civil Code of Ukraine. Therefore, if a Private Enterprise is not a special organizational and legal form of legal entities, then the property rights of its founders are similar to the property rights of members of the Limited Liability Company. If the charter of a Private Enterprise stipulates that it is not the owner of the property, then the property right of its founder is the property right. In such cases, the property relations between the Private Enterprise and its founder are similar to those between state or public utilities and their founders. It is proposed to repeal Art. 113 of the Economic Code of Ukraine and to provide in the Transitional Provisions of the Law of Ukraine "On Limited and Additional Liability Companies" that private enterprises are re-registered as limited liability companies with the provisions of this Law applied to their re-registration ; Рассмотрены проблемы законодательного регулирования имущественных прав учредителя (учредителей) частного предприятия в Украине. Сделан вывод, что имущественные права учредителей частного предприятия аналогичные имущественным правам участников общества с ограниченной ответственностью, а частное предприятие, в котором есть два или более учредителей, имеет уставной капитал, разделенный на доли, и каждый из учредителей имеет принадлежащую ему долю в уставном капитале. Учитывая это, по аналогии с правами участников хозяйственных обществ, имущественные права на долю в уставном капитале предоставляют учредителям частного предприятия право на участие в управлении этим юридическим лицом ; Розглянуто проблеми законодавчого регулювання майнових прав засновника (засновників) приватного підприємства в Україні. Зроблено висновок, що майнові права засновників приватного підприємства аналогічні майновим правам учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а приватне підприємство, в якому є два або більше засновників, має статутний капітал, який поділений на частки, і кожен із засновників має належну йому частку в статутному капіталі. З огляду на це, за аналогією з правами учасників господарських товариств, майнові права на частку в статутному капіталі надають засновникам приватного підприємства право на участь в управлінні цією юридичною особою
The article deals with the problems of legislative regulation of property rights of the founder (s) of a Private Enterprise in Ukraine. The modern legal regulation of relations concerning the founder's departure from a Private Enterprise and payment to him of the value of his property right are still far from perfect. This problem can be solved as follows. It is necessary to decide not so much with the very concept of a private enterprise, but with its existence in the legal field of Ukraine. Thus, the analysis of the property rights of the founder of a Private Enterprise proves that all these rights are similar to the rights of participants in business societies. This type of legal entities is not subject to proper legal regulation, which indicates that there is no need for separate regulation of a Private Enterprise as a legal entity, and that its common features with companies are so obvious that they do not need to separate a Private Enterprise from legal entities as another organizational entity. the legal form referred to in Art. 83 of the Civil Code of Ukraine. Therefore, if a Private Enterprise is not a special organizational and legal form of legal entities, then the property rights of its founders are similar to the property rights of members of the Limited Liability Company. If the charter of a Private Enterprise stipulates that it is not the owner of the property, then the property right of its founder is the property right. In such cases, the property relations between the Private Enterprise and its founder are similar to those between state or public utilities and their founders. It is proposed to repeal Art. 113 of the Economic Code of Ukraine and to provide in the Transitional Provisions of the Law of Ukraine "On Limited and Additional Liability Companies" that private enterprises are re-registered as limited liability companies with the provisions of this Law applied to their re-registration ; Рассмотрены проблемы законодательного регулирования имущественных прав учредителя (учредителей) частного предприятия в Украине. Сделан вывод, что имущественные права учредителей частного предприятия аналогичные имущественным правам участников общества с ограниченной ответственностью, а частное предприятие, в котором есть два или более учредителей, имеет уставной капитал, разделенный на доли, и каждый из учредителей имеет принадлежащую ему долю в уставном капитале. Учитывая это, по аналогии с правами участников хозяйственных обществ, имущественные права на долю в уставном капитале предоставляют учредителям частного предприятия право на участие в управлении этим юридическим лицом ; Розглянуто проблеми законодавчого регулювання майнових прав засновника (засновників) приватного підприємства в Україні. Зроблено висновок, що майнові права засновників приватного підприємства аналогічні майновим правам учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а приватне підприємство, в якому є два або більше засновників, має статутний капітал, який поділений на частки, і кожен із засновників має належну йому частку в статутному капіталі. З огляду на це, за аналогією з правами учасників господарських товариств, майнові права на частку в статутному капіталі надають засновникам приватного підприємства право на участь в управлінні цією юридичною особою
The article deals with the problems of legislative regulation of property rights of the founder (s) of a Private Enterprise in Ukraine. The modern legal regulation of relations concerning the founder's departure from a Private Enterprise and payment to him of the value of his property right are still far from perfect. This problem can be solved as follows. It is necessary to decide not so much with the very concept of a private enterprise, but with its existence in the legal field of Ukraine. Thus, the analysis of the property rights of the founder of a Private Enterprise proves that all these rights are similar to the rights of participants in business societies. This type of legal entities is not subject to proper legal regulation, which indicates that there is no need for separate regulation of a Private Enterprise as a legal entity, and that its common features with companies are so obvious that they do not need to separate a Private Enterprise from legal entities as another organizational entity. the legal form referred to in Art. 83 of the Civil Code of Ukraine. Therefore, if a Private Enterprise is not a special organizational and legal form of legal entities, then the property rights of its founders are similar to the property rights of members of the Limited Liability Company. If the charter of a Private Enterprise stipulates that it is not the owner of the property, then the property right of its founder is the property right. In such cases, the property relations between the Private Enterprise and its founder are similar to those between state or public utilities and their founders. It is proposed to repeal Art. 113 of the Economic Code of Ukraine and to provide in the Transitional Provisions of the Law of Ukraine "On Limited and Additional Liability Companies" that private enterprises are re-registered as limited liability companies with the provisions of this Law applied to their re-registration ; Рассмотрены проблемы законодательного регулирования имущественных прав учредителя (учредителей) частного предприятия в Украине. Сделан вывод, что имущественные права учредителей частного предприятия аналогичные имущественным правам участников общества с ограниченной ответственностью, а частное предприятие, в котором есть два или более учредителей, имеет уставной капитал, разделенный на доли, и каждый из учредителей имеет принадлежащую ему долю в уставном капитале. Учитывая это, по аналогии с правами участников хозяйственных обществ, имущественные права на долю в уставном капитале предоставляют учредителям частного предприятия право на участие в управлении этим юридическим лицом ; Розглянуто проблеми законодавчого регулювання майнових прав засновника (засновників) приватного підприємства в Україні. Зроблено висновок, що майнові права засновників приватного підприємства аналогічні майновим правам учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а приватне підприємство, в якому є два або більше засновників, має статутний капітал, який поділений на частки, і кожен із засновників має належну йому частку в статутному капіталі. З огляду на це, за аналогією з правами учасників господарських товариств, майнові права на частку в статутному капіталі надають засновникам приватного підприємства право на участь в управлінні цією юридичною особою
У статті розглядається цивілізаційна парадигма С. Хантінгтона, його основні ідеї я кфундатора цивілізаційної геополітики, описані передумови зародження його поглядів, а також їх актуальність для сучасного світопорядку, приділена увага критиці його ідей з точки зору цивілізаційного підходу. ; Philosophical reflection process technologization in the political sphere of public life, as it allows to know the possibilities of political technologies. Coverage antitechnology used during political races to create new myths to the coming to power of a certain political force, the possibility of keeping this power to create legitimacy in the eyes of the population and favorable psychological climate in society. ; В статье рассматривается цивилизационная парадигма С. Хантингтона, его основные идеи как основателя цивилизационной геополитики, описаны предпосылки зарождения его взглядов, а также их актуальность для современного миропорядка, уделено внимание критике его идей сточки зрения цивилизационного подхода.
The article deals with the issue of the functional roles of the contract concluded between the co-authors of works of science. In particular, it has been found out that the contract between the co-authors of works of science performs regulatory, initiative, program-coordinating, informative, warranty and protective functions. The detailed description of these functions is provided.Special attention is devoted to regulatory function of the contract, concluded between the co-authors of works of science. From the analysis of numerous researches it is revealed that for the time being, the market conditions, regulatory function of the contract is crucial and primary, and all others derived from it. On the basis of the current legislation of Ukraine it is known that under the law the co-authors have the right to adjust their relationships, which are not regulated, in the contract. It has been determined that the agreement between the co-authors is to organize and coordinate their actions aimed at distribution of property rights and the use and disposal of these rights and the joint work of science. The author emphasizes that the concluded contract of work of science is the only means of legal regulation of their relations.The analysis of the initiative functions of the contract between the co-authors of works of science has been done. It has been found out that such a contract is an act of collective expression of the initiative authors of the work of science and implementation of discretionary. It has been concluded that co-authors independently decide whether they conclude the contract, and the issue of its form and content.The program-coordinating and informative functions of the contract between the co-authors have been characterized. It is established that the contract is organizing internal relations and co-coordinated efforts of scientific, but also serves as a specific program for them. Based on case studies of contractual practices it has been clarified that the contract between the co-authors of works of science contains information on rights and obligations for both parties and the third ones.The existence of the guarantee function concluded between the co-authors of works of science and its reasons have been examined. The conclusion about the necessity of specifying the contract conditions, grounds and means of co-responsibility in external relations to the third parties has been done. In addition, for enhancing the research, the author suggests taking into consideration the provisions on the conditions, grounds and facilities of co-responsibility to each other in the contract.The characteristic of the protective function of the contract between the co-authors of works of science has been done. The legal position of the higher courts has been analyzed. On the basis of jurisprudence the protective function of the contract between the authors of works of science has been established. ; Досліджено питання функціональної ролі договору, що укладається між співавторами творів науки. Зокрема, з'ясовано, що договір між співавторами твору науки виконує регулятивну, ініціативну, програмно-координаційну, інформаційну, гарантійну, захисну функції. Надано детальну характеристику цих функцій. Особливу увагу присвячено регулятивній функції договору. Виявлено, що договір між співавторами покликаний організовувати та координувати їхні дії. Наголошено на тому, що укладений між авторами твору науки договір є єдиним засобом правового регулювання їхніх відносин. На підставі аналізу правових норм з'ясовано, що договір між співавторами творів науки є актом вияву їхньої ініціативи та реалізації диспозитивності. Встановлено, що такий договір слугує певною програмою для співавторів та містить інформаційне навантаження щодо їхніх прав та обов'язків як для них самих, так і третіх осіб. Для посилення гарантійної функції договору запропоновано передбачати у ньому положення про відповідальність не тільки у зовнішніх відносинах, але й у внутрішніх, тобто один перед одним. На підставі аналізу судової практики охарактеризовано, у чому проявляється захисна функція договору між співавторами колективного твору науки. Проаналізовано правові норми чинного законодавства України та правові позиції вищих судових інстанцій.
The authors of the article carried out a comprehensive analysis of the problems of the relationship between the two basic principles of constitutionalism - national sovereignty and human rights through an integrative approach. This relationship was considered in the context of two basic legal theories, namely, the concept of democratic values and participatory (participatory) democracy. The first concept focuses on legal values, and the second -on the legitimate procedure for their adoption. An inextricable connection between popular sovereignty and human rights due to the very nature of a person who combined in him-herself the inherent, inalienable right to personal freedom with the need to be a part of a natural communication space as a legal environment to ensure his/her vital interests and needs. The key aspect that characterizes the formation of a person is communication. Just communicative orientation of the individual creates natural conditions for the existence of law as a result of inter-subjective interdependent relationship. People's sovereignty is not absolute, it ends where an individual life begins. The observance of civil (personal) human rights is a condition for the functioning of a democratic society. They determine the inviolable boundaries of possible interference from the side of the state and society in the personal space of a person, which can be described as follows. The internal relationship between national sovereignty and human rights is due to the fact that civil rights are intended to guarantee every level the chances of achieving their vital intentions and provide reliable legal protection, while the realization of political rights of citizens through the direct participation in the process of democratic legitimation is an effective mechanism, protection of personal freedom
Програма для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні «ULEAD з Європою», яка спільно фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією. «ULEAD з Європою» робить внесок у створення багаторівневої системи управління, яка є прозорою, підзвітною та реагує на потреби громадян. ; The U-LEAD Europe Program for Local Empowerment, co-funded by the European Union and its member countries Denmark, Estonia, Germany, Poland and Sweden. "U-LEAD with Europe" contributes to the creation of a multi-level governance system that is transparent, accountable and responsive to the needs of citizens.
Встановлено, що державне регулювання споживчої кооперації – це система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру. Обґрунтовано необхідність комплексного державного регулювання споживчої кооперації на всіх рівнях державного управління: загальнодержавному, регіональному, місцевому. Узагальнено основні заходи державного регулювання споживчої кооперації на кожному з рівнів державного управління. Виділено організаційні, економічні, науково-методичні, правові засоби впливу на учасників споживчої кооперації. До організаційних віднесено цільові програми, моделі та проекти створення споживчих кооперативів, організаційно-технологічні норми та правила взаємодії, виробничі бізнес-плани діяльності. Економічні засоби впливу включають податкові, кредитні, страхові пільги; субсидії та субвенції; інвестиції; державне та внутрішньогосподарське регулювання; фонди економічного стимулювання. До науково-методичних засобів впливу віднесено методики, інструкції, рекомендації щодо розвитку процесів споживчої кооперації; інформаційно-консультаційне обслуговування; підвищення кваліфікації працівників підприємств споживчої кооперації. Правові засоби впливу включають правові норми та нормативи загальнодержавного, регіонального рівнів та рівня суб'єкта господарювання щодо реалізації організаційних, економічних та науково-методичних засобів стимулювання розвитку споживчої кооперації. Узагальнено комплекс економічних важелів державного регулювання розвитку споживчої кооперації, який включає страхову систему, кредитну та зовнішньоекономічну політики, аудит, податкову систему, цінову політику, державний бюджет. Визначено основні напрями державної підтримки споживчої кооперації, зокрема правове забезпечення розвитку кооперативного сектора; диференціація податків, оптимізація ціноутворення; полегшення доступності до кредитів; реструктуризація заборгованості, відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням кооперативами соціальних, економічних функцій, які належать державі; невтручання в господарську і соціальну діяльність кооперативів. ; It has been established that state regulation of consumer co-operation is a system of measures of legislative, executive and supervisory nature. The necessity of comprehensive state regulation of consumer co-operation at all levels of state regulation: national, regional, and local is substantiated. The main measures of state regulation of consumer co-operation at each level of government control are generalized. Organizational, economic, scientific and methodical, legal means of influence on the participants of consumer co-operation are highlighted. Organizational means include target programs, models and projects of creation of consumer cooperatives, organizational and technological norms and rules of interaction, production business plans of activity. The economic means of influence include tax, credit, insurance benefits; subsidies and subventions; investments; state and internal economic regulation; funds for economical incentive. The scientific and methodological means of influence include methodology, instructions and recommendations for the development of consumer co-operation processes; information and consulting service; improvement of professional skills of employees of consumer co-operation enterprises. The legal means of influence include the legal norms and regulations of the national, regional levels and the level of the subject of economic activity related to the implementation of organizational, economic and scientific and methodical means of stimulating the development of consumer co-operation. The complex of economic levers of state regulation of the development of consumer co-operation, which includes the insurance system, credit and foreign economic policy, audit, tax system, pricing policy, and the state budget, is generalized. The main directions of state support of consumer co-operation, in particular legal support for the development of the cooperative sector; differentiation of taxes, optimization of pricing; facilitating access to loans; debt restructuring, reimbursement of expenses related to the implementation of social, economic functions, which belong to the state, by the cooperatives; non-intervention in the economic and social activities of cooperatives are determined.
The article is dedicated to occurrence of a co-authorship on musical works. It's emphasized that the main aspects of a co-authorship are existence of a creative contribution of two or more persons to work creation and the creative activity of each authors directed to creation of common joint work creation. The moments when there is no co-authorship on musical works are defined. The separate attention is paid to a question of occurrence of a coauthorship when one person orders to other person «turnkey music». It's specified that in case of violation of joint copyright each coauthor can prove the right in a judicial proceeding. In article it's provided that each of coauthors has the right to use the part of musical works created by him on own discretion if another isn't provided by the agreement between coauthors. It's specified what the contract of a co-authorship on musical works has to comprise. Judgments and decisions in the territory of Ukraine during 2011 – 2016 concerning violations of exclusive and personal non-property joint copyright of coauthors of musical works are analysed and it's defined that the legislation of Ukraine on a co-authorship of works (including on musical) has more declaration character owing to what there are problems of regulation of legal relationship between coauthors. Existence of problems is caused by relevance of deeper understanding of occurrence of a co-authorship, research of contractual practice of use of the musical works created several authors and also the international experience of a co-authorship. ; В статті визначено виникнення співавторства на музичні твори. Підкреслено, що основними аспектами співавторства є наявність творчого вкладу двох або більше осіб у створенні твору та творча праця кожного з авторів, що спрямована на створення єдиного спільного твору. Визначені моменти, коли не виникає співавторство на музичні твори. Окрему увагу приділено питанню щодо виникнення співавторства, коли одна особа замовляє іншій особі музичний твір «під ключ». Зазначено, що у разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку. В статті наведено, що кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину музичного твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. Зазначено, що має містити в собі договір співавторства на музичні твори. Проаналізовано судові рішення та постанови на території України за період 2011 - 2016 рр. щодо порушень виключних і особистих немайнових спільних авторських прав співавторів на музичні твори та визначено, що законодавство України стосовно співавторства на твори (в тому числі на музичні) має більш деклараційний характер, внаслідок чого виникають проблеми врегулювання правовідносин між співавторами. Наявність проблем обумовлюють актуальність глибшого розуміння виникнення співавторства, дослідження договірної практики використання музичних творів, створених декількома авторами, а також міжнародного досвіду регулювання співавторства.
The article is dedicated to occurrence of a co-authorship on musical works. It's emphasized that the main aspects of a co-authorship are existence of a creative contribution of two or more persons to work creation and the creative activity of each authors directed to creation of common joint work creation. The moments when there is no co-authorship on musical works are defined. The separate attention is paid to a question of occurrence of a coauthorship when one person orders to other person «turnkey music». It's specified that in case of violation of joint copyright each coauthor can prove the right in a judicial proceeding. In article it's provided that each of coauthors has the right to use the part of musical works created by him on own discretion if another isn't provided by the agreement between coauthors. It's specified what the contract of a co-authorship on musical works has to comprise. Judgments and decisions in the territory of Ukraine during 2011 – 2016 concerning violations of exclusive and personal non-property joint copyright of coauthors of musical works are analysed and it's defined that the legislation of Ukraine on a co-authorship of works (including on musical) has more declaration character owing to what there are problems of regulation of legal relationship between coauthors. Existence of problems is caused by relevance of deeper understanding of occurrence of a co-authorship, research of contractual practice of use of the musical works created several authors and also the international experience of a co-authorship. ; В статті визначено виникнення співавторства на музичні твори. Підкреслено, що основними аспектами співавторства є наявність творчого вкладу двох або більше осіб у створенні твору та творча праця кожного з авторів, що спрямована на створення єдиного спільного твору. Визначені моменти, коли не виникає співавторство на музичні твори. Окрему увагу приділено питанню щодо виникнення співавторства, коли одна особа замовляє іншій особі музичний твір «під ключ». Зазначено, що у разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку. В статті наведено, що кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину музичного твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. Зазначено, що має містити в собі договір співавторства на музичні твори. Проаналізовано судові рішення та постанови на території України за період 2011 - 2016 рр. щодо порушень виключних і особистих немайнових спільних авторських прав співавторів на музичні твори та визначено, що законодавство України стосовно співавторства на твори (в тому числі на музичні) має більш деклараційний характер, внаслідок чого виникають проблеми врегулювання правовідносин між співавторами. Наявність проблем обумовлюють актуальність глибшого розуміння виникнення співавторства, дослідження договірної практики використання музичних творів, створених декількома авторами, а також міжнародного досвіду регулювання співавторства.
The article analyzes the process of forming the institutional framework of the Conference on Security and Co-operation in Europe and the transformation of the OSCE into the OSCE, the main OSCE institutions, as its structural elements that ensure the achievement of the main goal of the organization, namely the prevention of conflict in the early stages of its emergence, the regulation of the crisis itself. and restoring peace after the conflict. It is emphasized that the OSCE Parliamentary Assembly consists of approximately 300 deputies representing the legislature of the OSCE participating States. The main purpose of the Assembly is parliamentary control and involvement of European deputies in the activities of the Organization. The Assembly develops and promotes mechanisms for conflict prevention and resolution, promotes democratic institutions in participating States, and ensures transparency and accountability in the OSCE. Its annual sessions formulate major policy recommendations for the government component of the Organization. It has been established that a Court of Conciliation and Arbitration has been set up in Geneva to resolve conflicts and disputes between participating States that have signed the oSCE's Convention on Conciliation and Arbitration. The main mechanism set out in the Convention is conciliation, the purpose of which is to work out a settlement for the parties to the dispute. This mechanism may be invoked unilaterally by any State Party to a dispute between that State and another oSCE participating State. It is concluded that the Organization for Security and Cooperation in Europe has a comprehensive approach to security, which includes military-political, economic, environmental and humanitarian aspects. The OSCE therefore addresses a wide range of security issues, including arms control, confidence-building and security, protection of human and minority rights, democracy, the fight against terrorism and threats to economic and environmental security. To perform its functions, an extensive system of specialized internal institutions was created, which operates effectively today. ; У статті проаналізовано процес формування ін-ституційного каркасу Наради з безпеки та співробітництва в Європі та трансформації НБСЄ в ОБСЄ, основних інститутів ОБСЄ як її структурних елементів, які забезпечують досягнення основної мети діяльності організації, а саме запобігання конфлікту на ранніх стадіях його виникнення, регулювання самої кризи та відновлення миру після закінчення конфлікту. Наголошено, що Парламентська Асамблея ОБСЄ складається приблизно із 300 депутатів, котрі представляють законодавчу владу держав-учасниць ОБСЄ. Основною метою Асамблеї є парламентський контроль і залучення європейських депутатів у діяльність Організації. Асамблея розробляє і просуває механізми запобігання та врегулювання конфліктів, сприяє розвитку демократичних інститутів у держа-вах-учасницях і забезпечує транспарентність і підзвітність в ОБСЄ. На її щорічних сесіях формулюються політичні рекомендації для урядового компонента Організації. З'ясовано, що для розв'язання конфліктних ситуацій і спорів між державами-учасницями, які підписали внутрішню щодо ОБСЄ Конвенцію по примиренню і арбітражу, був створений Суд із примирення й арбітражу, який знаходиться в Женеві. Основним механізмом, прописаним у Конвенції, є примирення, мета якого полягає у виробленні для сторін у спорі умов врегулювання. Цей механізм може бути задіяний в односторонньому порядку будь-якою державою-учасником Конвенції стосовно спору між нею та іншою державою-учасницею ОБСЄ. Зроблено висновок, що Організація з безпеки і співробітництва в Європі має всеосяжний підхід до безпеки, який включає в себе військово-політичні, економічні, екологічні та гуманітарні аспекти. Тому ОБСЄ розглядає широкий спектр проблем, пов'язаних із безпекою, включаючи контроль над озброєнням, зміцнення довіри та безпеки, захист прав людини та прав національних меншин, демократії, боротьби з тероризмом і загрозами економічній та екологічній безпеці. Для виконання покладених функцій було створено розгалужену систему спеціалізованих внутрішніх інститутів, що ефективно діють сьогодні.
At the present stage of development of the world community, accompanied by processes of globalization, when the world is «united», on the one hand, there is a natural strengthening of ties between the countries and peoples of the world, which is manifested in a certain degree of standardization of some cultural norms and principles perceived and used in the different countries, nations, ethnic groups etc. Instead, on the other hand, there is some increasing of the cultural differentiation and disintegration in various areas of public life, which were generated by the phenomenon of «ethnic and religious revival». This phenomenon is associated with an increase of the interest of traditional, sectional, heritable forms of identity (ethnic, religious, racial) and, accordingly, the traditional social practices.These phenomena cause frequent conflicts between different ethnic and national groups in multi-ethnic states. In the early XXI century such conflicts began to cover not only the countries and societies with the unfinished national unity, but also nation-states in Europe and America, where seemingly ethnic majority and minority groups are combined into a single nation-state «body» based on shared values, ideals and goals, but which have an inherent desire to preserve its cultural diversity.Therefore, there is so important to find and explore the new concepts and theoretical models that would allow to ensure peaceful, conflict-free co-existence of ethnic minorities within a common political space on the basis of mutual respect, respect each other's rights and cultural exchanges.Given the urgency and the need for further study of the problem, the author put a goal: 1) to identify and analyze the key concepts of co-existence of minorities in today's globalizing world; 2) to find out the advantages and disadvantages of each of the concepts, identifying the best option co-existence of minorities within a common political space.The object of the study is the national and ethnic minorities as a subject of political processes, and the subject is the modern concept of minorities' co-existence in the common political space.According to the Art. 1 of UNESCO Universal Declaration on Cultural Diversity, it is reflected in the uniqueness and diversity of features that are inherent in groups and communities, of which humanity is created. This phenomenon is considered to be a source of exchange, innovation and creativity, thus it is defined not less need for human existence than biodiversity for the functioning of the world of nature as a whole.However, this variety generates now some problems of co-existence of different cultures. Along with the long-standing controversies of intercultural interaction in the multi-ethnic states, which are formed on this basis, a number of new problems continues to arise. It leads to the need to seek such theoretical concepts and form a practical policies based on these concepts, that would effectively solve the existing ethno-national disputes and prevent the emergence of the some new, based on consideration of the interests of both titular nations and national minorities living within these countries.The beginning of the 70s of the XX century was a time of the emergence of fundamentally new concept of co-existence between nations and cultures within a common political space, which are known as «multiculturalism». The basis of multiculturalism was the rejection of the idea of continuous civic integration in such semantic content, in which it remained dominant until that time. Instead, the key role is assigned to the promotion and maintenance of cultural diversity, «neighborhood» of communities within a single state.In one version, the term of «multiculturalism» began to be used in academic circles from 1957 in order to determine the official policy of Switzerland, which was based on the idea of uniting the various ethnic and cultural communities into one nation. According to statements by other researchers, «multiculturalism» as a scientific concept originated in Canada in the 1960s to refer the state of Anglo-French bi-culture in terms of the threat of Quebec separatism. Multiculturalism gained the official political recognition in 1971, when it was included as one of the basic principles of the Constitution of Canada to outline the new governmental course of this country has finally admitted the defeat of assimilation policy. Among the states, which are recognized officially multiculturalism, are the USA, Australia, the United Kingdom of Great Britain, Germany, France, the Netherlands, Sweden, Finland and others.Thus, by the beginning of 80's of the XX century the key tenets of the concept of multiculturalism reached the level of the fundamental principles of political practice of most Western countries and international organizations.There are Western scholars Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas, A. Perotti etc. among the most prominent theorists of multiculturalism. There are many critics of multiculturalism, such as representative of the British egalitarian liberalism B. Berry, A. Schlesinger-Jr., A. Bloom.As one of the founders of the concept of multiculturalism Ch. Taylor said, hat this phenomenon is a form of self-assertion. Multiculturalism is not only in the struggle for the recognition of individuals, but also the requirement to recognize their originality, identity of groups, slides to the other. According to Ch. Taylor, some cultures are independent nature; any individual can exist only as part of the culture.Addressing to the problem of political equality between the minority and majority of the multi-national society, another theorist of multiculturalism W. Kymlicka focuses on the problem of the significance and status of minorities. He said that national minorities have the right to consider themselves as the cultural-distinctive communities only if they are guided by liberal principles, recognizing the rights of other communities.W. Kymlicka believes that the state cannot be separated from the problems of ethnic and ethnicity in general. He recognizes that the demands of ethnic and religious groups about financial support of some cultural activities are fair, implying those stocks that support the wealth and diversity of cultural resources. It increases the stability of society and eliminates the disparities between ethnic and religious groups. Without some financial support from the state a significant amount of national minorities may simply disappear and lose their cultural identity. The researcher supports the cultural market. However, W. Kymlicka puts on the agenda such questions: 1) the reasons why society should support cultural diversity or originality; 2) the need of researching of immigrants' and national languages; 3) the issue of citizenship, which is connected directly to the problem of tolerance.The American political scientist Ch. Kukatas, exploring multiculturalism, offers five options of the community response to cultural diversity: isolation, assimilation, soft multiculturalism, hard multiculturalism, apartheid.According to the scientist, soft multiculturalism appears as the rejection of attempts to prevent the emergence of cultural diversity through isolation. On the other hand, it is the rejection of its strengthening using a policy of assimilation of ethnic minorities. The freedom to choose the degree of assimilation according to the desires of the individual should be guaranteed in society.A common characteristic of hard multiculturalism is that society should take active steps to ensure that minorities are not only full participators in society, but also provide maximum opportunities to maintain their identity and traditions. By diversity should be treated not just tolerated, it should be consolidated, promoted and supported, not only financially, but also through the provision for cultural minorities some special rights.For Russian scientist E. Pain, who researches ethnic and cultural diversity in society, multiculturalism is a «very fresh» concept, which appeared in the scientific use until the end of 1980 and in connection with his youth has not yet severe theoretical background. But the researcher said that despite this, the popularity of multiculturalism lies in its key postulate that recognizes the value of cultural diversity of the country (region, world) and the impossibility of ranking of crops (including ethnic) on a «lower – higher», «primary – secondary» etc.The Ukrainian researcher A. Kolodiy, focusing on the study of issues of ethnicity and ethnic policy, defines multiculturalism as a principle of national ethnic, educational, cultural policy that recognizes and supports the right of citizens to preserve, promote and protect by all lawful means the (ethno)cultural features, and commitments the state to support such citizens' efforts.Given the complexity of the term of «multiculturalism» and the presence of a number of different interpretations in modern political science, the Ukrainian researcher N. Vysotska identifies five scientific approaches to understanding of multiculturalism:- demographic and descriptive: multiculturalism is as a characteristic of the state or society with cultural, ethnic, racial diversity etc.;- political program: multiculturalism is defined as a set of political programs and activities aimed at providing practical co-existence of different minorities, based on consideration of their differences and respective needs and rights with maintaining of the national unity;- ideological and normative: multiculturalism is a collection of all sorts of ideological currents, which are based on the idea of cultural diversity;- social and transformative: multiculturalism is the specific activity of governmental institutions in the country to ensure elimination of any discrimination or restriction of the rights of minorities;- historical: multiculturalism appears as a need to study the causes and conditions for the emergence of cultural diversity within a single socio-political space.Analyzing the diversity of approaches to the definition of multiculturalism, we can add to the classification of N. Vysotska some another interpretation of the term as a separate principle, which can be the basis of ethnic policy that supports diversity in society.Thus, we can define the concept of multiculturalism as an ideology and political practices of cultural inhomogeneous society to official recognition and real security of minorities' rights at the public-state level and to support the restoration and development of different cultural systems.The descriptive characteristics of multiculturalism is to recognize the possibility of co-existence in the same political space of several different cultural, ethnic or other groups that are willing and able to reproduce its identity.However, this descriptive diversity does not give the rise to characterize the society that really delivers its existence and development. It creates a need of existence of some regulatory side of multiculturalism. It lies in the use of state of specific measures to ensure the rights, dignity and welfare of its citizens regardless of their ethnicity, race, religion, language etc.However, we must admit, that in practice the policy of multiculturalism, solving some problems in the functioning of multi-ethnic states, may cause the new problems. In particular, multiculturalism, which was offered by its theorists (Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas), causes the revival of group forms of cultural identity through the inhibition of individual cultural diversity. For example, Western countries, which were actively implementing in practice the policy of multiculturalism, witnessed the fact that citizens who because of certain objective or subjective circumstances have lost their group (ethnic, religious, racial etc.) identity, returned to it influenced by multiculturalism. It was due to the fact that the privileges granted by governments to support and develop of cultural and ethnic uniqueness concerned the groups rather than individuals. In similar cases found the expression such defect of multiculturalism as a tendency to increase the isolation of ethnic communities and the creation of artificial boundaries between them.A. Schlesinger-Jr. defines multiculturalism on this occasion as an ideological concept that leads by its nature to the replacement of social ideals: «from assimilation to fragmentary, from integration to separatism». The same view is held by A. Bloom, who insists that fragmentation and separatism are alarming in multiculturalism, and the concept of multiculturalism leads to neglect of personal rights of the individuals.The Russian scientist A. Borisov understands multiculturalism as a phenomenon of ethnic and cultural fragmentation of society that opposes culture as a national movement.Therefore, we can agree with E. Pain, who identifies the following defects of the political practices of multiculturalism:- multiculturalism as an official policy actually addresses the state support to the specific groups representing the national and ethno-cultural minority in the state. In this regard, using the benefits these groups wrongly assume the role of representing the interests of their ethnic group or all religions;- stimulating the state support of groups and communities, multiculturalism promotes the community identity by suppressing of the individual identity. A similar policy deprives a person of the possibility to choose, consolidating the power of the group to which it belongs over this person;- multiculturalism creates obstacles for individual integration of different minorities to civil society;- the policy of multiculturalism creates an artificial segregation of groups, forming «a kind of voluntarily ghetto».Not only the majority of scientists and experts in the field of national and ethno-cultural policy are agree with this claim, but also the broad political circles. For example, the evidence of this fact is that in 2009 the Council of Europe issued «The White Book of Intercultural Dialogue» in which critically assessed the concept of cultural assimilation and the theory and practice of multiculturalism.As a result, in the early ХХІ century even those states, where multiculturalism was enshrined at the constitutional level, began to refuse from its use. Therefore it was necessary to find a fundamentally new concept and a political practice that takes into account the defects of previous concepts and would allow solving the problem of co-existence of different cultural and ethnic communities in the political space. One such attempt was the strategy of division of the sphere of culture. It says that in public sphere the maintenance of cultural homogeneity of representatives of all ethnic, religious, racial and other groups is encouraged. It based on the recognition and observance of formal rules that are common for all citizens of the state, and the principles of implementation, controlled by civil society. In the private sector, on the contrary, this concept gives the preference to cultural diversity. The ideological inspirers of the strategy of division of the sphere of culture emphasize that this model can be considered a compromise, because it creates the opportunities for the rights and freedoms of the individual regardless of cultural, ethnic, national, racial identity, on the one hand, and will provide unity and integrity of contemporary multicultural, multi-ethnic society, on the other hand.However, we must admit that this model of co-existence generates a question: is it possible and how to draw a line in real social life between the public and private sectors? In practice we see that the distinction between these spheres of human life and society is quite thin, because they are intertwined with each other. For example, if members of certain ethnic groups will to dress up in traditional clothing, it is an expression of his individual rights, freedom of choice with regard to the private sector. It generates a question: do they have the right to appear in this form in the streets within the state of their residence, where the titular nation is different from other by traditions in dress? It can apply to using of the language of community: does the model of division of the sphere of culture mean that minorities have the right to use their own language only at home, but in public places they must use only official language of the state in which they live? Or, for example, members of religion groups have a personal, «private» right to practice their faith and religious worship. But do they have the right to build their own churches in their places of residence, where they constitute an ethnic or religious minority? In this case, their freedom to practice their religion will go from the private sphere into the public sector, where the different doctrine can be declared as the official religion.Thus, the continuity of the public and private spheres of life points to the most obvious defect of the model of division of the sphere of culture. This defect is embedded in the title of concept. It generates the impossibility of its realization in practice and the need to find the new strategies of ethno-national cultural policy.One such model is the concept of individual freedom and cultural choice proposed by the famous philosopher and scientist, Nobel Prize in Economics A. Sen. Its main idea is the gradual weakening of group forms of identification and moving to individual choice. «Cultural liberty» is giving to individuals the right to live and exist according to their own choice, with a real opportunity to evaluate other options. A. Sen emphasizes that «the large number of existing injustices in the world remains and thrives because they turn their victims into allies, depriving them of the possibility to choose a different life and preventing their learning about the existence of another life». That's ethnic, religious and other cultural traditions of groups are not willingly, they are prescribed from birth. Therefore, the main objective of the policy of promoting cultural liberty is the weakening of traditions. The concept considers the cultural diversity as a tool for implementing of cultural freedom when «due to it the cultural range of social life and possibility of choosing are expanding». But the concept of cultural freedom hasn't become the norm in Western countries because there is a difficulty with the development of mechanisms for public policy which can break the power of traditions, customs, attitudes, mentality etc.The modern theorists and practitioners offer to combine all advantages of multiculturalism and the concept of individual freedom and cultural choice in the model of interkulturalism. Interkulturalism based on the idea of cultural diversity in the world and countries, but in contrast to multiculturalism, which offers the neighborliness between communities and cultures, it focused on the finding some ways of interaction of these different communities as members of different cultural systems. Interkulturalism requires a common interest of different nationalities and religions shared by a common sense of public responsibility for their country.Thus, we can admit multiculturalism, the concept of division of the sphere of culture, the model of individual freedom and cultural choices and interkulturalism are the key modern concepts of co-existence of ethnic and national minorities in the political space. These theories are based on the recognition and consideration of the fact of multiculturalism of globalizing world, separate states and societies. The differences between them lie mainly in the mechanisms proposed for use to assist the maintenance and development of different national, ethnic, religious, linguistic, racial and other minorities. Multiculturalism offers a policy of «neighborhood» of minorities on the principles of mutual recognition and tolerance. But it contributes to the strengthening of group and the suppression of individual identification of a person, leading sometimes to the increasing of segregation, intergroup hostility through the using of state measures to promote some individual communities. The model of division of the sphere of culture has a disadvantage: it proposes the distribution of culture to private and public sector, but doesn't include the fact that they are inseparable in real life. Hence its principles lose the ability to be realized in social and political life. The concept of individual freedom and cultural choice advocates the promoting to overcome the certainty of norms and values for members of communities, urging them to make independent choices, but does not offer some specific mechanisms to overcome the force of customs, traditions and mentality. Interkulturalism is the most optimal concept that favors to find some ways of interaction between different communities and different cultures. The common interests of citizens of different nationalities and religions are one of these ways. All citizens are united by common sense of public responsibility for their own state. ; Статья посвящена анализу современных концепций сосуществования национально-этнических меньшинств в пределах общего политического пространства. Сделана попытка определить преимущества и недостатки каждой из них, а также сделать вывод о наиболее оптимальной модели сосуществования меньшинств сегодня в глобализирующемся мире. ; Статтю присвячено аналізові сучасних концепцій співіснування національно-етнічних меншин у межах спільного політичного простору. Зроблено спробу окреслити переваги та недоліки кожної з них, а також зробити висновок про найбільш оптимальну модель співіснування меншин на сьогодні у світі, що глобалізується.
The article argues that OSCE education standards are currently being addressed in several dimensions, such as the protection of minority educational rights, education and human rights, and education in conflict. The author reaffirms that the OSCE Office for Democratic Institu-tions and Human Rights, among other things, aims to en-sure respect for diversity and understanding in education and human rights education. The article reflects the focus of OSCE field operations on educational reform issues, in-cluding legal education, defining educational outcomes and standards, issues of the eliminating discrimination and alienation during education.The author explores the OSCE High Commissioner's on National Minorities Hague Recommendations on the Education Rights of National Minorities and the Explan-atory Note to them, also as relevant OSCE methodical publications such as "Education on the Holocaust and on Anti-Semitism: An Overview and Analysis of Educational Approaches", "Guidelines for Educators on Countering Intolerance and Discrimination against Muslims: Ad-dressing Islamophobia through Education", "Guidelines on Human Rights Education for Law Enforcement Offi-cials" and "Guidelines on Human Rights Education for Health Workers".The author noted that the OSCE's approaches to the formation of its own institution of higher education have some specificity, different from the approaches to this is-sue of the UN and institutions of the UN system. Europe-an higher education standards are undergoing significant development through the work of the OSCE, which accom-plishes its own tasks, both in the light of the need to en-sure the right to education and in view of the importance of education for sustainable cooperation and security. The non-contractual nature of the OSCE itself, and par-ticipation in the organization of not only European butalso all post-Soviet and some other States, determines the specifics of both coverage and methods of applying OSCE standards in the field of education.The focus of these standards is on the protection of the right of minorities to education, the introduction of anti-discrimination mechanisms in education, effective human rights education, and in particular in the formal higher education of various qualifications. The author in-vestigates the contractual, legislative and statutory sup-port of the OSCE's own educational institution in Bish-kek. The article argues that this Academy is a specific example of the implementation the supranational higher education practices by OSCE for a particular institution. The author summarizes that the implementation of OSCE standards in higher education in Ukraine can serve as a basis for new scientific research. ; У статті доведено, що наразі питання освіти у ОБСЄ опрацьовуються у декількох вимірах: захист освітніх прав меншин, освіта й права людини та освіта в умо-вах конфлікту. Автором підтверджено, що Бюро з де-мократичних інститутів і прав людини ОБСЄ серед ін-шого має на меті забезпечення поваги різноманітності і взаєморозуміння під час освіти та забезпечення освіти у сфері прав людини. У статті відображено увагу по-льових операцій ОБСЄ до освітніх питань щодо реформ системи освіти, включаючи юридичну освіту, визна-чення результатів і стандартів навчання, усунення дис-кримінації та відчуження під час освіти. Автором досліджено Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту і Пояснювальну записку до них, методичні публікації ОБСЄ «Викла-дання тем голокосту і антисемітизму. Огляд і аналіз освітніх підходів» «Протидія нетерпимості та дискри-мінації щодо мусульман: керівні принципи для викла-дачів. Боротьба з ісламофобією через освіту», «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для співробіт-ників правоохоронних органів» та «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для працівників охорони здоров'я». Автором відзначено, що підходи ОБСЄ до форму-вання власного закладу вищої освіти мають певну спе-цифіку, відмінну від підходів до цього питання ООН та установ системи ООН. Європейські стандарти вищої освіти зазнають вагомого розвитку через діяльність ОБСЄ, що реалізує власні завдання, як керуючись по-требою забезпечення права на освіту, так й врахову-ючи значущість освіти для сталого співробітництва й безпеки. Недоговірний характер самої ОБСЄ та участь в організації не лише європейських, але й усіх постра-дянських та деяких інших держав зумовлює специфіку як охоплення, так і методів застосування спеціальних стандартів ОБСЄ у сфері освіти. Основна увага в цих стандартах приділена захисту права меншин на освіту, запровадженню в рамках осві-ти анти-дискримінаційних механізмів, ефективному навчанню правам людини, зокрема й у рамках формаль-ної вищої освіти різних кваліфікацій. Автором дослі-джено договірне, законодавче та статутне забезпечення діяльності власного навчального закладу організації – Академії ОБСЄ у Бішкеку. У статті доведено, що ця Академія слугує специфічним прикладом реалізації наднаціональних практик ОБСЄ у сфері вищої освіти для конкретної установи. Автор резюмує, що реалізація стандартів ОБСЄ у сфері вищої освіти в Україні може слугувати підґрунтям для нових наукових досліджень. ; У статті доведено, що наразі питання освіти у ОБСЄ опрацьовуються у декількох вимірах: захист освітніх прав меншин, освіта й права людини та освіта в умо-вах конфлікту. Автором підтверджено, що Бюро з де-мократичних інститутів і прав людини ОБСЄ серед ін-шого має на меті забезпечення поваги різноманітності і взаєморозуміння під час освіти та забезпечення освіти у сфері прав людини. У статті відображено увагу по-льових операцій ОБСЄ до освітніх питань щодо реформ системи освіти, включаючи юридичну освіту, визна-чення результатів і стандартів навчання, усунення дис-кримінації та відчуження під час освіти. Автором досліджено Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту і Пояснювальну записку до них, методичні публікації ОБСЄ «Викла-дання тем голокосту і антисемітизму. Огляд і аналіз освітніх підходів» «Протидія нетерпимості та дискри-мінації щодо мусульман: керівні принципи для викла-дачів. Боротьба з ісламофобією через освіту», «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для співробіт-ників правоохоронних органів» та «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для працівників охорони здоров'я». Автором відзначено, що підходи ОБСЄ до форму-вання власного закладу вищої освіти мають певну спе-цифіку, відмінну від підходів до цього питання ООН та установ системи ООН. Європейські стандарти вищої освіти зазнають вагомого розвитку через діяльність ОБСЄ, що реалізує власні завдання, як керуючись по-требою забезпечення права на освіту, так й врахову-ючи значущість освіти для сталого співробітництва й безпеки. Недоговірний характер самої ОБСЄ та участь в організації не лише європейських, але й усіх постра-дянських та деяких інших держав зумовлює специфіку як охоплення, так і методів застосування спеціальних стандартів ОБСЄ у сфері освіти. Основна увага в цих стандартах приділена захисту права меншин на освіту, запровадженню в рамках осві-ти анти-дискримінаційних механізмів, ефективному навчанню правам людини, зокрема й у рамках формаль-ної вищої освіти різних кваліфікацій. Автором дослі-джено договірне, законодавче та статутне забезпечення діяльності власного навчального закладу організації – Академії ОБСЄ у Бішкеку. У статті доведено, що ця Академія слугує специфічним прикладом реалізації наднаціональних практик ОБСЄ у сфері вищої освіти для конкретної установи. Автор резюмує, що реалізація стандартів ОБСЄ у сфері вищої освіти в Україні може слугувати підґрунтям для нових наукових досліджень.
The article deals with the basic principles of accounting organization in associations of co-owners of apartment buildings, the influence of the main economic features of functioning of associations of coowners of apartment building on the organization of accounting. The structure of potential entities of accounting of associations of coowners of apartment building, the technology of the accounting process and ensuring the accounting system as a prerequisite for the rational organization of the accounting system were characterized. ; В статье рассмотрены базовые принципы организации учета в объединениях совладельцев многоквартирных домов, выявлено влияние основных экономических особенностей функционирования объединений совладельцев многоквартирного дома на организацию бухгалтерского учета; охарактеризована структура потенциальных субъектов учета объединений совладельцев многоквартирного дома, технология учетного процесса и обеспечения системы учета как предпосылка рациональной организации учетной системы. ; У статті розглянуто базові засади організації обліку в об'єднаннях співвласників багатоквартирних будинків, виявлено вплив основних економічних особливостей функціонування об'єднань співвласників багатоквартирного будинку на організацію бухгалтерського обліку; охарактеризовано структуру потенційних суб'єктів обліку об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, технологію облікового процесу та забезпечення системи обліку як передумову раціональної організації облікової системи.
Проведено аналіз сучасних міждержавних конфліктів, тенденцій розвитку форм збройної боротьби. Показано, що протистояння відрізняються гібридністю форм, мають прихований характер і здійснюються, переважно, в політичній, економічній, інформаційній та інших сферах. Обґрунтовано, що значиму частину гібридних війн складають інформаційні та інформаційно-психологічні операції, які застосовуються з метою деструктивної дії на соціум з використанням інфокомунікаційного простору і технологій. У статті висловлюється необхідність створення теоретичної бази для побудови технологій протидії прихованим інформаційним та інформаційно-психологічним впливам, як складовій частині національної безпеки держави. Здійснюється розробка комплексних методів розпізнавання фонетичного, синтаксичного і семантичного значень інформаційних ресурсів на підсвідомість людини. Це забезпечує виявлення сугестивних деструктивних дій на соціум. Створені методи дозволяють в автоматичному режимі для статичних і динамічних інформаційних ресурсів оцінити: емоційний вплив окремих слів на підсвідомість людини; емоційний вплив фонетичної структури текстів на підсвідомість людини; рівень агресивності текстів на основі аналізу позитивного і негативного впливів окремих слів на змістовне значення тексту в цілому; звукокольорові характеристики текстів. ; Проведен анализ современных межгосударственных конфликтов (политических, военных, экономических, социальных), тенденций развития форм вооруженной борьбы. Показано, что противостояния отличаются гибридностью форм, имеют скрытый характер и проводятся, преимущественно, в политической, экономической, информационной и других сферах. Обосновано, что составную часть гибридных войн составляют информационные и информационнопсихологические операции, которые проводятся с целью деструктивного воздействия на социум с использованием инфокоммуникационного пространства и технологий. В статье излагается необходимость создания теоретической базы для построения технологий противодействия скрытым информационным и информационно-психологическим воздействиям, как составной части национальной безопасности государства. Осуществляется разработка комплексных методов распознавания фонетического, синтаксического и семантического значений составляющих информационных ресурсов на подсознание человека. Это обеспечивает выявление суггестивных деструктивных воздействий на социум. Созданные методы позволяют в автоматическом режиме для статических и динамических информационных ресурсов оценить: эмоциональное влияние отдельных слов на подсознание человека; эмоциональное влияние фонетической структуры текстов на подсознание человека; уровень агрессивности текстов на основе анализа позитивного и негативного влияний отдельных слов на содержательное значение текста в целом; звукоцветовые характеристики текстов. ; The analysis of modern interstate conflicts (political, military, economic, social), tendencies of development of forms of armed struggle is carried out. It is shown that the confrontations differ in the hybrid nature of the forms, are of a hidden nature and are conducted, mainly, in the political, economic, information and other spheres. It is substantiated that information and information-psychological operations are part of the hybrid wars, which are conducted with the purpose of destructive impact on the society using infocommunication space and technologies. The article outlines the need to create a theoretical basis for building technologies for countering hidden information and information-psychological impacts as an integral part of the national security of the state. The development of complex methods for recognizing the phonetic, syntactic and semantic values of the constituent information resources on the human subconscious is being carried out. This ensures the detection of suggestive destructive effects on the society. The created methods allow in an automatic mode for static and dynamic information resources to estimate: emotional influence of separate words on the subconscious of the person; Emotional influence of the phonetic structure of texts on the human subconscious; Level of aggressiveness of texts on the basis of an analysis of the positive and negative influences of individual words on the meaningful meaning of the text as a whole; Sound quality of texts.
