Suchergebnisse

Досліджено специфіку історичної пам'яті та сучасного соціального міфу як важливих форм інтерпретацій минулого на основі результатів, положень та висновків, висловлених у працях вітчизняних та іноземних вчених. Розглянуто особливу їх актуальність в період трансформаційних змін суспільства. Проаналізовано проблему взаємодії та взаємозв'язку історичної пам'яті та сучасного соціального міфу та їх вплив на систему цінностей суспільства. ; Исследована специфика исторической памяти и современного социального мифа как важных форм интерпретации прошлого на основе результатов, положений и выводов, изложенных в трудах отечественных и зарубежных ученых. Рассмотрена особая их актуальность в период трансформационных изменений общества. Проанализирована проблема взаимодействия, взаисвязи исторической памяти и современного социального мифа, а также их влияние на систему ценностей общества. ; Problem setting. The analysis of the phenomenon of interpreting of the past history as a factor in constructing reality raises the interest of many contemporary thinkers. At the same time, in the modern world, the innovation is the use of historical memory and modern social myth to explain and construct the picture of the past. The power elites are actively using historical memory to form the image of the state and the nation, creating an official version of history in confronting their opponents in the international arena, seeking self-determination, positioning in the modern world, and most importantly - their own internal self-determination and consolidation. The special relevance of the research is given by the specifics of modern Ukrainian society, when in the conditions of the domination of the social uncertainty of a globalized world, recourse to the origins of national-civilizational identity becomes necessary in order to strengthen social and political stability. The rule of pluralism of ideas of comprehension of the past acts as the foundation for purposeful development of society, as well as stave one of the sources for the formation of new social perspectives. An important factor in increasing the need for a new interpretation of history can be recognized as the "acceleration of time", the distance from the past, requiring its explanation. The search for a "new" historical past, "other" interpretations of known historical facts is offset by mythological design.Recent research and publications analysis. Historiography of the author determined by the problem is large. The basis for understanding the modern myth was the work of M. Eliade, K. Levy-Strauss, R. Bart, B. Malinowski, M. Eliade, C. G. Jung, E. Cassirera. A. Schopenhauer, J. Sorel, P. Gurevich. The domestic scientific tradition of studying a social myth is only formed and characterized rather by the formulation of problems rather than their solution. The works of F. Anckersmith, T. Adorno, P. Nora, A. Assmann, P. Hutton, M. Khalbwax and others are devoted to the original interpretation of the philosophical interpretation of the phenomenon of historical memory. , and also in the range of scientific interests in the research of such contemporary Ukrainian scholars as Y. Hrytsak, L. Zashkilnyak, Y. Zerny, A. Kiridon, I. Girich, V. Masnenko, O. Smolyar, O. Udod, Yu. Shapoval and other.Paper objective. The purpose of the article is to understand the specificity of historical memory and modern social myth as forms of interpretation of the past history, explication of positive and negative in their interaction and the essence of their influence on the state of consciousness of society.Paper main body. The transformational state of society is always characterized by attempts to reconsider experience, to rearrange the content of historical memory, to adapt it to temporal political interests. The content and semantic content of knowledge about the ancient times often depend on subjective aspects, are constructed in the present and reflect the vision of the experience of the community in favor of certain power elites of light. An analysis of scientific literature on the problems of historical memory can distinguish its essential features. The main characteristics of historical memory are its social determinism, the basis for the formation of individual and social consciousness, which is why it directly affects the historical public consciousness. It is a significant component of the axioms of culture, not only presents itself as a value, but also realizes the need to preserve the integrity of the domestic spiritual space. The basis of historical memory is the connectivity. It reproduces the heredity and continuity of social existence, despite the fact that in some periods it exists in a latent form and is actualized in certain historical conditions. For specific features of historical memory belongs selectivity, value color, tendency to irrationality, binarism, as a constant the process of memorizing and forgetting. Historical memory in modern political realities is not a constant. It is modeled and varied depending on the interests and tasks of political groups and parties.At the same time, the mechanisms of the mythologization of history, which considerably increases the importance of understanding the features of the myth as a form of interpretation of history, become of no less importance in the modern world. the most important properties of social myth as a form of interpretation of the historical past is its fundamental difference from the classical, archaic. The archaic myth was the basis of its creation folk art, aimed at protecting the family, people, the state, to preserve the health of man, people, country, nature, the accumulation of mass energy, which mobilized people for certain actions. The modern myth does not have such a clear positive orientation - the duality of its consequences lies in the fact that it can both consolidate society and threaten the absolute destruction of society. Among the main features of the social myth, researchers distinguish his artificiality, purposeful construction in the interests of certain social groups, in contrast to the spontaneously formed archaic myths; he is increasingly rationalized and ideologized. It is also important to note that modern myth has a purely functional, not cognitive value. Consumption as a sign of modern myth leads to the fact that he is not "burdened" by moral intentions.The modern myth has a dual character: the constructive role of the myth manifests itself in the ability to ensure the integrity of society. A destructive role manifests itself in its ability to radically change the cultural and moral guidelines of society. The technical capabilities of the information society, the excessive amount of information have become the cause of activating myth-making activity.Conclusions of the research. Historical memory and contemporary social myth as a form of interpretation of the past history have rather common features and influence each other vigorously. Also, their actualization and active inclusion in the comprehension of life occur in the crisis periods of history, when there is a need to overcome real or imaginary "breaks of being", to fill the fragmentation of scientific, philosophical, moral and religious searches. For us, it is important:first, the attraction of objective scientific research to the modern interpretation of the historical past, and secondly, their ethicization, filling the moral assessments of the events of the past from the standpoint of universal values of our time since they have a powerful mobilizing influence on the public consciousness and are really capable of changing the course of modern events.

Досліджено специфіку історичної пам'яті та сучасного соціального міфу як важливих форм інтерпретацій минулого на основі результатів, положень та висновків, висловлених у працях вітчизняних та іноземних вчених. Розглянуто особливу їх актуальність в період трансформаційних змін суспільства. Проаналізовано проблему взаємодії та взаємозв'язку історичної пам'яті та сучасного соціального міфу та їх вплив на систему цінностей суспільства. ; Исследована специфика исторической памяти и современного социального мифа как важных форм интерпретации прошлого на основе результатов, положений и выводов, изложенных в трудах отечественных и зарубежных ученых. Рассмотрена особая их актуальность в период трансформационных изменений общества. Проанализирована проблема взаимодействия, взаисвязи исторической памяти и современного социального мифа, а также их влияние на систему ценностей общества. ; Problem setting. The analysis of the phenomenon of interpreting of the past history as a factor in constructing reality raises the interest of many contemporary thinkers. At the same time, in the modern world, the innovation is the use of historical memory and modern social myth to explain and construct the picture of the past. The power elites are actively using historical memory to form the image of the state and the nation, creating an official version of history in confronting their opponents in the international arena, seeking self-determination, positioning in the modern world, and most importantly - their own internal self-determination and consolidation. The special relevance of the research is given by the specifics of modern Ukrainian society, when in the conditions of the domination of the social uncertainty of a globalized world, recourse to the origins of national-civilizational identity becomes necessary in order to strengthen social and political stability. The rule of pluralism of ideas of comprehension of the past acts as the foundation for purposeful development of society, as well as stave one of the sources for the formation of new social perspectives. An important factor in increasing the need for a new interpretation of history can be recognized as the "acceleration of time", the distance from the past, requiring its explanation. The search for a "new" historical past, "other" interpretations of known historical facts is offset by mythological design.Recent research and publications analysis. Historiography of the author determined by the problem is large. The basis for understanding the modern myth was the work of M. Eliade, K. Levy-Strauss, R. Bart, B. Malinowski, M. Eliade, C. G. Jung, E. Cassirera. A. Schopenhauer, J. Sorel, P. Gurevich. The domestic scientific tradition of studying a social myth is only formed and characterized rather by the formulation of problems rather than their solution. The works of F. Anckersmith, T. Adorno, P. Nora, A. Assmann, P. Hutton, M. Khalbwax and others are devoted to the original interpretation of the philosophical interpretation of the phenomenon of historical memory. , and also in the range of scientific interests in the research of such contemporary Ukrainian scholars as Y. Hrytsak, L. Zashkilnyak, Y. Zerny, A. Kiridon, I. Girich, V. Masnenko, O. Smolyar, O. Udod, Yu. Shapoval and other.Paper objective. The purpose of the article is to understand the specificity of historical memory and modern social myth as forms of interpretation of the past history, explication of positive and negative in their interaction and the essence of their influence on the state of consciousness of society.Paper main body. The transformational state of society is always characterized by attempts to reconsider experience, to rearrange the content of historical memory, to adapt it to temporal political interests. The content and semantic content of knowledge about the ancient times often depend on subjective aspects, are constructed in the present and reflect the vision of the experience of the community in favor of certain power elites of light. An analysis of scientific literature on the problems of historical memory can distinguish its essential features. The main characteristics of historical memory are its social determinism, the basis for the formation of individual and social consciousness, which is why it directly affects the historical public consciousness. It is a significant component of the axioms of culture, not only presents itself as a value, but also realizes the need to preserve the integrity of the domestic spiritual space. The basis of historical memory is the connectivity. It reproduces the heredity and continuity of social existence, despite the fact that in some periods it exists in a latent form and is actualized in certain historical conditions. For specific features of historical memory belongs selectivity, value color, tendency to irrationality, binarism, as a constant the process of memorizing and forgetting. Historical memory in modern political realities is not a constant. It is modeled and varied depending on the interests and tasks of political groups and parties.At the same time, the mechanisms of the mythologization of history, which considerably increases the importance of understanding the features of the myth as a form of interpretation of history, become of no less importance in the modern world. the most important properties of social myth as a form of interpretation of the historical past is its fundamental difference from the classical, archaic. The archaic myth was the basis of its creation folk art, aimed at protecting the family, people, the state, to preserve the health of man, people, country, nature, the accumulation of mass energy, which mobilized people for certain actions. The modern myth does not have such a clear positive orientation - the duality of its consequences lies in the fact that it can both consolidate society and threaten the absolute destruction of society. Among the main features of the social myth, researchers distinguish his artificiality, purposeful construction in the interests of certain social groups, in contrast to the spontaneously formed archaic myths; he is increasingly rationalized and ideologized. It is also important to note that modern myth has a purely functional, not cognitive value. Consumption as a sign of modern myth leads to the fact that he is not "burdened" by moral intentions.The modern myth has a dual character: the constructive role of the myth manifests itself in the ability to ensure the integrity of society. A destructive role manifests itself in its ability to radically change the cultural and moral guidelines of society. The technical capabilities of the information society, the excessive amount of information have become the cause of activating myth-making activity.Conclusions of the research. Historical memory and contemporary social myth as a form of interpretation of the past history have rather common features and influence each other vigorously. Also, their actualization and active inclusion in the comprehension of life occur in the crisis periods of history, when there is a need to overcome real or imaginary "breaks of being", to fill the fragmentation of scientific, philosophical, moral and religious searches. For us, it is important:first, the attraction of objective scientific research to the modern interpretation of the historical past, and secondly, their ethicization, filling the moral assessments of the events of the past from the standpoint of universal values of our time since they have a powerful mobilizing influence on the public consciousness and are really capable of changing the course of modern events.

Paradoxically, but together with the creation of united or at least harmonized legal, economic and partly political space in the EU it is risen momentum an intensive processes of its differentiation. The differentiation is expressed in the emergence within the EU several sub-groups, some of which goes forward, integrating all new areas of relationships, and the other part, which consists of countries that do not want or do not may follow suit (because of the mentality or the level of socio-economic development models) remains behind and thus albeit slowly, but seriously hampers the integration of the Union.The concept of European integration, created in 1950, declares that Member States should move forward with the same speed and equally participate in the implementation of integration projects. Countries that joined, are provided with time-limited transitional periods, after which all legislation and Community Programs is completely spread on them.It seemed that all the processes should take place smoothly, but as history has shown, each successive wave of expansion inevitably led to the differentiation of views on integration processes and methods for their implementation. EU becomes larger than the number of member states, and, consequently, more heterogeneous, with complicated and delayed process of transition. After the enlargement in 2004 and 2007 by 12 countries in Central , Eastern and Southern Europe, took place a question about general existence of the EU as a united front with the forced artificial fragmentation (although de facto separation is already there: the euro zone, the Schengen area, European monetary System, and some other projects).These problems are weakly researched by modern researchers that should draw attention to the special position of the Nordic countries in the process. Therefore the purpose of this paper is to study the role of the Nordic subregion in the process of differentiation of the European Union.Specific role in the differentiation of the EU is played by the Nordic countries. Having no alternative of no cooperation with the EU, Nordic countries have found their own way to adapt to the integration process and, at the same time, seriously affected the formation of differentiated structures of all states.Different position of the Nordic countries in the European Union was created due to historical, political, economic and national-identical reasons in each country of the region. For example, in the early 1990s, Sweden and Finland adhered to a policy of neutrality, Iceland was held on the basis of its specific geopolitical location, Norway is not sought because of the special structure of the economy and the unwillingness to be bound by the strict EU obligations in the areas of fisheries, shipbuilding and marine transport, Denmark, by contrast, received a positive result in the referendum in 1973, and the first of the Nordic countries joined the European community.However, the global geopolitical and economic changes taking place in the world and particularly in Europe in the early XX century, could not avoid and the Nordic countries. Already in 1995 Sweden and Finland entered the EU. Norway had the negative decision twice after nationwide referendums in 1972 and 1994, and Oslo had to withdraw its application for accession to the Union.Coordinated and final position among the Nordic region towards the EU has not worked today. Therefore, to assess their role in the European Union clearly is quite difficult. On the one hand, the Nordic countries are serviceable payers to the EU budget, have good performance in economic growth and high standards of living (for instance, the rated list of countries with the highest level of life quality, composed of the United Nations in 2009, showed that Norway and Iceland took 1st and 3rd place respectively), are actively involved in the discussion of all the current problems of the EU. On the other – you can't deny that there is a considerable skepticism about the deepening of European integration in the Nordic countries. In practice, it is embodied in the so-called 'special position'.Such a state of affairs is due to largely negative attitude of the Scandinavian countries to the impact increase of European institutions on domestic policies of the Member States, concern about the preservation of a unique social model and the reluctance to transfer important components of national sovereignty under the jurisdiction of European structures. For example, Denmark and Sweden as members of the EU are constantly faced a difficult dilemma: on the one hand, they are afraid of losing much of their national sovereignty, on the other – almost without participating in major projects of the EU, these countries reduce their influence within the EU. Norway and Iceland fee for participation in the single market and the Schengen agreement is also quite high, and they are also required to implement the decisions taken by others.In addition, Denmark and Sweden are consistent supporters of the enlargement of the European Union. The expansion was included as one of the priorities in the program's presidency of both countries in the EU in different years. This is due to, on the one hand, the Nordic countries increased attention to the problems of democracy in Eastern Europe and the former Soviet Union, on the other hand, every enlargement slows the deepening of European integration objective creates a more comfortable environment for most of the Scandinavian countries in the European Union.Finland, in contrast to the other Nordic countries, fully blended into EU structures, and now Finland is an active member of the EU, involved in all projects of the Union (lobbing interests of Russia).Thus, taking into account the above, it can be argued that the process of differentiation is problematic with controversial and ambiguous opinions of scholars. For example, according to Mr. Babynin, the researcher of the Institute for European Integration Research , RAS Europe , the so-called 'system exceptions' to the Nordic countries complicates the institutional structure of the EU and is justified by the desire of the new Member States get any exceptions primarily for themselves. For this reason, the full adoption of all EU law without any exceptions is indispensable for its survival and existence of effective. His colleague Mr. Kaveshnikov is convinced that the main advantage of the process of differentiation is that it gives the Union a chance to develop dynamically after each round of enlargement. The so-called 'enhanced cooperation' allows to combine the deepening and widening of integration, albeit by eliminating the uniform application of the law. And so this differentiation can prevent the creation of various forms of deep integration outside the EU structures (especially taking into account the historical tendency of the Nordic countries to cooperation). ; Статья посвящена исследованию и анализу скандинавского субрегиона в процессе дифференциации Европейского Союза. ; Статтю присвячено дослідженню та аналізу скандинавського субрегіону в процесі диференціації Європейського Союзу.

Language is one of the most important ways to identify one's gender, as gender is shown by the choice of linguistic constructions. Any change in the perception of gender reflects on the language. Therefore it is clear from here that feminism and the expansion of the perception of gender have led to specific changes in language and this gives the basis for linguistic research. As a cultural phenomenon gender evokes a huge interest among scientists. Nevertheless there is a scientific gap in studying the influence of gender on the English language. Therefore the relevance of this research is based on the necessity of analyzing the connection between language and gender, in particular the specificity of usage gender-neutral language units. The research reveals the peculiarities of formation and functioning of the gender neutral pronouns in the English language under the influence of social and historical factors. The gender neutral pronouns are characterized and analyzed according to the purposes and spheres of their application in American English. The specificity of using gender marked and gender neutral language units is clarified. The research is focused on the changes of functioning the traditional gender neutral pronouns with time, and principles of characterizing new non-traditional gender neutral pronouns according to their usage. The gender neutral pronouns are divided by the spheres of functioning into two groups:1) that are used when there is no information about the gender identity of the subject of the speech and 2) that are used to avoid discrimination. Gender neutral units of language are used to avoid gender asymmetry - not propotional presentation of both genders. The representatives from feministic or LGBTQ+ communities claim that the usage of gender marked words impose stereotypical perception of the world which is wrong. The study reveals that the first introduction of the gender neutral pronouns was made in the form of the third person pronoun they used in singularity in cases when the information about person's gender is not available or not to emphasize the state of being female and equalizing the social status of men and women. The traditional pronoun they in majority of cases is used to address to a person with unknown gender. New gender neutral pronouns like zie, en, his-her provide speakers with the possibility to avoid women discrimination, calling a member of LGBTQ+ community as an act of political correctness. References 1. Bessonova, Olga. 2001. "Ocenochnye stereotipy v kontekste gendernyh issledovaniy". Nova Philologia, 1(10): 41–57. 2. Goroshko, Elena. 2003. Yazykovoye soznaniye. Gendernaya paradigma. Kharkov: Izdatelskiy Dom. 3. Dudolayeva, Olga. 2003. "Dynamika yazykovoi reprezentatsii gendera v publitsisticheskom diskurse (vtoraia polovina XX – nachalo XXI veka)". Phd diss., Kharkov. 4. Emirsuinova, Gilzara. 2003. "Leksykon suchasnoho feminizmu (na materiali anhliyskoi movu)". Phd diss., Kyiv. 5. Zatsnyi, Yuriy. 2007. Suchasnyi anhlomovnyi svit i zbahachennia slovnukovogo skladu. Lviv: PAIS. 6. Martyniuk, Alla. 2004. Konstruiuvannia genderu v anhlomovnomu diskursi. Kharkiv: Konstanta. 7. A new pronoun suggested. 1886. Dec. 13. Baltimore Sun. http://www.english.illinois.edu/-people-/faculty/debaron/ essays/his_her_1886_Baltimore_Sun.pdf 8. Billions, season 2, series 9, 1:03 9. Britt Caputo B. 2005. Nov. 2. Gender Neutrality Hits Wesleyan. 10. Butler, J. 1990. Gender trouble: feminism and the subversion of identity. New York: Routledge. 11. Desprez-Bouanchaud A. 1999. Guidelines on Gender-Neutral Language. Unit for the Promotion of the Status of Women and Gender Equality. UNESCO. 12. Dozier J. W. 1884. Sept. 20. A New Pronoun. Atlanta Constitution. http://www.english.illinois.edu/-people-/faculty/ debaron/essays/dozier_ 1885_se.pdf 13. Ehrlich S. 2004. "Language and Gender". The Handbook of Applied Linguistics. Blackwell Publishing Ltd. 14. Frank F., Anshen F. 1991. Language and the Sexes. State University of New York. 15. Gender Neutral Pronouns: They're Here, Get Used To Them : https://youtu.be/46ehrFk-gLk 2:43, 3:28 16. Leeds J. W. 1888. 30 Mar. "The unsupplied common gender pronoun". The Philadelphia Ledger Telegraph. 17. Maltz, D. & Borker, R. 1982. "A cultural approach to male-female miscommunication". Language and social identity, 196– 216. Cambridge: Cambridge University Press. 18. Milne A. A. 1942. What's the Good Word? A New Way to Better English, 88 – 90. N.Y.: Simon and Schuster. 19. Safire W. 2003. June 29. "On Language". Houston Chronicle. 20. Shameless, 2011-2017 : https://youtu.be/ssTZtRQmhxY 21. Sherman C. P. 1884. Sept. 6. The Literary World. 22. Soloway J. 2014. October 30. "Funny, Dirty, Sad: The "Holy Trinity" For "Transparent". National Public Radio. http://www.npr.org/templates/transcript/transcript.php 23. Stoller R. J. 1968. Sex and gender: On the Development of Masculinity and Femininity. New York: Science House 24. "The Bridge", Nov. 2015. series 3, episode 1. 28:17 25. "The Eagle". 1852. Jan. 1. Semi-Weekly. Brattleboro: VT. : http://www.english.illinois.edu/people/faculty/debaron/essays/1852_fish_us_up_one.pdf 26. "The Wesleyan Argus": http://www.thecrimson.com/article/2005/11/2/gender-neutrality-hits-wesleyan 27. West, C. Zimmerman, D. 1987. Doing gender. Gender and discourse. London: Sage : 1–20 28. White R. G. 1868. Aug. "The Galaxy". : http://ebooks.library.cornell.edu/cgi/t/text/pagevieweridx?c =gala;cc=gala;rgn=full%20text;idno=gala0006-2;didno=gala0006-2; view=image; seq=0247; node=gala 29. "Why Pronouns Matter For Trans People" : https://youtu.be/N_yBGQqg7kM 0:20; 1:00; 1:35; 1:43 30. "Why "They" Was Voted the Word of the Year ". Comma Queen : https://youtu.be/CJrIcrHrfM4 0:23 ; У статті зроблено спробу дослідити причини виникнення й особливості функціонування в мовленні певних верст населення англомовної спільноти США гeндерно нейтральних займенників, що не вказують на стать і є етично нейтральними, які мали за мету створення заміни гендерно-маркованим займенникам he та she. Встановлено, що з посиленням феміністичного руху та початком боротьби за права осіб, які належать до сексуальних меншин, з'являються нові гендерно-нейтральні займенники, котрі використовують не лише феміністи, а й представники ЛГБТ спільноти як звернення до людей нетрадиційної орієнтації для підкреслення гендерної варіативності або уникнення вказівки на гендер людини. Традиційний займенник they у значенні однини вживається переважно для того, щоб назвати особу, стать якої не є відомою мовцеві. Нові гендерно нейтральні займенники використовуються для уникнення дискримінації жінок, називання осіб, які мають невизначений гендер і є засобом дотримання політкоректності в сучасній англійській мові. Джерела та література 1. Бессонова О. Л. Оценочные стереотипы в контексте ґендерных исследований / О. Л. Бессонова // Нова філологія. – 2001. – № 1 (10). – С. 41–57 2. Горошко Е. И. Языковое сознание: гендерная парадигма / Е. И. Горошко. – Харьков : Издат. Дом «ИНЖЭК», 2003. – 245 с. 3. Дудоладова О. В. Динамика языковой репрезентации ґендера в английском публицистическом дискурсе (вторая половина XX–начало XXI века) : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / О. В. Дудоладова. – Харьков, 2003. – 20 с. 4. Емiрсуїнова Г. I. Лексикон сучасного фемiнiзму (на матеріалi англiйської мови) : автореф. дис. … канд. фiлол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / Г. І. Емірсуїнова. – К., 2003. – 19 с. 5. Зацний Ю. А. Сучасний англомовний світ і збагачення словникового складу / Ю. А. Зацний. – Львів : ПАІС, 2007. – 226 с. 6. Мартинюк А. П. Конструювання ґендеру в англомовному дискурсі / А. П. Мартинюк. – Харків : Константа, 2004. – 292 с. 7. A new pronoun suggested // Baltimore Sun. –Dec. 13, 1886. – P. 6 [Electronic resource] – Mode of access : http://www.english.illinois.edu/-people-/faculty/debaron/essays/his_her_1886_Baltimore_Sun.pdf 8. Billions, сезон 2, серія 9, 1:03 9. Britt Caputo B. Gender Neutrality Hits Wesleyan. – Nov. 2, 2005 10. Butler, J. Gender trouble: feminism and the subversion of identity / J. Butler. – New York : Routledge, 1990. 11. Desprez-Bouanchaud A. Guidelines on Gender-Neutral Language, Unit for the Promotion of the Status of Women and Gender Equality / A. Desprez-Bouanchaud // UNESCO, 1999. – P. 5. 12. Dozier J. W. A New Pronoun / J. W. Dozier. – Atlanta Constitution, Sept. 20,1884. – P. 7 [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.english.illinois.edu/-people-/faculty/debaron/essays/dozier_ 1885_se.pdf 13. Ehrlich S. Language and Gender / S. Ehrlich // The Handbook of Applied Linguistics. – Blackwell Publishing Ltd, 2004. – P. 866. 14. Frank F. Language and the Sexes / F. Frank, F. Anshen. – State University of New York, 1991. – 217 p. 15. Gender Neutral Pronouns: They're Here, Get Used To Them [Electronic resource]. – Mode of access : https://youtu.be/46ehrFk-gLk 2:43, 3:28. 16. Leeds J. W. The unsupplied common gender pronoun / J. W. Leeds // The Philadelphia Ledger. – Telegraph, 30 Mar., 1888. – P. 4. 17. Maltz, D. A cultural approach to male-female miscommunication / D. Maltz, R. Borker // Language and social identity. – Cambridge : Cambridge University Press, 1982. – P. 196–216. 18. Milne A. A. What's the Good Word? A New Way to Better English / A. A. Milne. – N. Y. : Simon and Schuster, 1942. – P. 88–90. 19. Safire W. On Language / W. Safire // Houston Chronicle. – 2003. – June 29. – P. 6. 20. Shameless, 2011–2017 [Electronic resource]. – Mode of access : https://youtu.be/ssTZtRQmhxY 21. Sherman C. P. The Literary World / C. P. Sherman. – Sept. 6, 1884. – P. 294. 22. Soloway J. Funny, Dirty, Sad: The "Holy Trinity" For "Transparent" / J. Soloway // National Public Radio. – October 30, 2014 [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.npr.org/templates/transcript/transcript.php 23. Stoller R. J. Sex and gender: On the Development of Masculinity and Femininity / R. J. Stoller. – New York : Science House, 1968. – 426 p. 24. The Bridge, series 3, episode 1. – Nov. 2015 28:17 25. The Eagle // Semi-Weekly. – Brattleboro, VT. – Jan. 1, 1852. – P. 3 [Electronic resource]. –Mode of access : http://www.english.illinois.edu/-people/faculty/debaron/essays/1852_fish_us_up_one.pdf 26. The Wesleyan Argus [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.thecrimson.com/article/2005/11/2/gender-neutrality-hits-wesleyan-with-the 27. West, C. Doing gender. Gender and discourse / C. West, D. Zimmerman. – London : Sage, 1987. – P. 1–20. 28. White R. G. The Galaxy / R. G. White. – Aug., 1868. – P. 241 [Electronic resource]. – Mode of access : http://ebooks.library.cornell.edu/cgi/t/text/pagevieweridx?c=gala;cc=gala;rgn=full%20text;idno=gala0006-2; didno=gala0006-2;view=image;seq=0247;node=gala0006-2%3A11 29. Why Pronouns Matter For Trans People [Electronic resource]. – Mode of access : https://youtu.be/N_yBGQqg7kM 0:20; 1:00; 1:35; 1:43 30. Why "They" Was Voted the Word of the Year // Comma Queen [Electronic resource]. – Mode of access : https://youtu.be/CJrIcrHrfM4 0:23

Introduction.The article is devoted to the topical issues in the area of ensuring the right of the older persons to health, taking into account modern realities. In particular, it focuses on the existing problematic aspects through the prism of the right to decent treatment and autonomy. The issue of abuse of the elderly, which negatively affects their physical and mental health and providing palliative care, which helps to improve the quality of life of patients with diseases that limit life expectancy have been analyzed; it focuses on the problem of dementia, which is one of the leading causes of disability and dependence among older people around the world; given the fact that older people are at high risk during COVID-19, the focus is on protecting this category of people during a pandemic. The main results of the study. An analysis of the existing legal framework for cooperation between states to overcome the negative trends in the provision of health care to the elderly, in particular: the Toronto Declaration on the Global Prevention of Elder Abuse, the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence, the European Social Charter (revised), the Inter-American Convention on Protecting the Human Rights of Older Persons, the Global action plan on the public health response to dementia 2017-2025, the "Towards a Dementia Plan" Guide , World Health Organization Guidelines for Reducing the Risk of Cognitive Function and Dementia. In addition, attention is paid to the recommendations of the main bodies of international intergovernmental organizations, in particular the Committee of Ministers of the Council of Europe, and international treaty bodies in this field - the Committee on Economic, Social and Cultural Rights, the Committee on the Elimination of Discrimination against Women (General recommendation № 24, General recommendation № 27) etc. Relevant conclusions and recommendations have been made. Conclusions.It should be noted that the existing tendency of the population to age is a reality of today and encourages society to seek new ways of life in these circumstances. Aging is no longer seen as a problem, but rather as a challenge and an opportunity for society to respond and take timely adaptation measures. The international community is making significant efforts to create a legal framework, develop standards, and develop international cooperation to ensure a decent old age for the elderly. The task for governments is to implement international norms into national legislation and to optimize national measures in this area. The field of healthcare for the older personsis the most sensitive, as it is a question of a decent standard of living, so it needs a balanced strategy, which should include: disease prevention (diagnosis, medical care, etc.); development, improvement, introduction of an affordable and inexpensive system of long-term care with the involvement of the elderly themselves in this work and training of specialists who will work in this field; training of persons who informally care for the elderly; regular independent monitoring of long-term care services, based on clear principles and rights that older people can exercise on their own; giving preference to home care; creation of appropriate services to provide advice, psychological, legal assistance to the elderly. It is also important for society to be aware of aging in order to understand the problems and not to cause repeated psychological trauma to the older persons so they don't feel like a "burden" for society, rather than full members. ; Статья посвящена актуальным вопросам в области обеспечения права на здоровье пожилых людей с учетом современных реалий. В частности, в ней акцентируется внимание на существующих проблемных аспектах сквозь призму права на достойное обращение и автономию. Исследована проблематика жестокого обращения с лицами пожилого возраста, которое негативно влияет на состояние их физического и психического здоровья; оказания паллиативной помощи, способствующей улучшению качества жизни пациентов с заболеваниями, ограничивающими продолжительность жизни; сосредоточено внимание на проблеме деменции, являющейся одной из основных причин инвалидности и зависимости среди пожилых людей во всем мире; учитывая то обстоятельство, что пожилые люди находятся в группе высокого риска в условиях COVID-19, акцентировано на защите этой категории лиц. Проведен анализ существующей правовой основы сотрудничества государств по преодолению негативных тенденций в оказании помощи пожилым людям в области здравоохранения, в частности: Торонтская декларация о глобальном предотвращении жестокого обращения с пожилыми людьми, Конвенция Совета Европы о предотвращении насилия в отношении женщин и домашнего насилия и борьбе с этими явлениями, Европейская социальная хартия (пересмотренная), Межамериканская конвенция о защите прав пожилых людей, Глобальный план действий сектора общественного здравоохранения по реагированию на деменцию 2017-2025 гг., документы Всемирной организации здравоохранения в отношении деменции. Кроме того, сосредоточено внимание на рекомендациях, принятых главными органами международных межправительственных организаций, в частности, Комитета министров Совета Европы, и международных договорных органов в этой сфере – Комитета по экономическим, социальным и культурным правам, Комитета по ликвидации дискриминации в отношении женщин (Общая рекомендация № 24, Общая рекомендация № 27) и др. Сделаны соответствующие выводы и рекомендации. ; Вступ. Стаття присвячена актуальним питанням у галузі забезпечення права наздоров'я літніх людей з урахуванням сучасних реалій. Зокрема, в ній акцентованоувагу на існуючих проблемних аспектах через призму права на гідне поводження й автономію. Досліджено проблематику жорстокого поводження з особами похилого віку, що негативно впливає на стан їх фізичного і психічного здоров'я; надання паліативної допомоги, яка сприяє поліпшенню якості життя пацієнтів із захворюваннями, що обмежують тривалість життя; зосереджено увагу на проблемі деменції, яка є однією з основних причин інвалідності і залежності серед літніх людей в усьому світі; зважаючи на ту обставину, що літні люди знаходяться у групі високого ризику під час COVID-19, зосереджено увагу на захисті цієї категорії осіб під час пандемії. Основні результати дослідження.Проведено аналіз існуючої правової основи співпраці держав щодо подолання негативних тенденцій в наданні допомоги літнім людям у галузі охорони здоров'я, зокрема: Торонтська декларація про глобальне запобігання жорстокого поводження з людьми похилого віку, Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, Європейська соціальна хартія (переглянута), Міжамериканська конвенція про захист прав людей похилого віку, Глобальний план дій щодо заходів громадської охорони здоров'я у відповідь на деменцію на 2017-2025 рр., Керівництво «На шляху до плану по деменції», Керівні принципи Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо зниження ризику когнітивних функцій і деменції. Крім того, зосереджено увагу на рекомендаціях головних органів міжнародних міжурядових організацій, зокрема, Комітету міністрів Ради Європи, та міжнародних договірних органів у цій сфері – Комітету з економічних, соціальних і культурних прав, Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок (Загальна рекомендація № 24, Загальна рекомендація № 27) тощо. Зроблено відповідні висновки і рекомендації. Висновки.Слід констатувати, що існуюча тенденція населення до старіння, є реаліями сьогодення і спонукає суспільство до пошуків нових шляхів існування за цих обставин. Старіння вже не розглядається як проблема, а скоріш за все, як виклик і можливість суспільства зреагувати та прийняти своєчасні заходи по адаптації. Міжнародним співтовариством докладаються суттєві зусилля щодо створення правової основи, розробки стандартів, розвитку міжнародної співпраці задля забезпечення літнім людям гідної старості. Завдання для урядів полягає в імплементації міжнародних норму у національне законодавство та оптимізація національних заходів у цій сфері. Галузь охорони здоров'я для літніх людей є самою чутливою, оскільки мова йде про гідне існування, тому вона потребує виваженої стратегії, складовою якої повинна стати: профілактика захворювань (проведення діагностики, медичного догляду тощо); розробка, удосконалення, запровадження доступної і недорогої системи довгострокового догляду із залученням до цієї роботи самих літніх осіб і підготовка фахівців, які працюватимуть у цій сфері; здійснення навчання осіб, які неофіційно доглядають за літніми людьми; здійснення регулярного незалежного моніторингу послуг з довгострокового догляду, побудованому на чітких принципах і правах, які літні люди можуть реалізовувати самостійно; надання переваги догляду на дому; створення відповідних служб з наданням консультаційної, психологічної, правової тощо допомоги літнім людям; суттєве значення має й поінформованість суспільства про старіння з метою розуміння проблематики і незавдання повторної психологічної травми літнім людям у результаті якої вони відчуватимуть себе «тягарем» для суспільства, а не повноцінними його членами.

The article's objective is to reveal the determinants of secessionism through identifying its political, ethno-social and economic manifestations with emphasis on the latter, by characterizing them as the background for irredentist and separatist processes. The instruments of economic policy are proposed to be considered through the prism of assessment of their potential for curbing the secessionist strategy of the national development.Secession is defined as a policy and a practice of the socio-political movement, aimed at gaining the national sovereignty by a given ethno-social community on their indigenous territory within the boundaries of the existing state. Using the existing approach to determining the two objectives of the secession, separatist and irredentist ones, it is established that in the Ukrainian realities the secession has acquired the features of both irredentism that must involve the existence of external partners and their influence on the political processes at region or country level, and separatism based on the principle of enthnicism. Because a review of the existing literature on secessionism issues does not show an agreed-upon interpretation of the essential meaning of the concepts "secession" and "separatism" and their causality, the determining features of their origin cannot be easily identified. It is found that political, economic and ethno-social processes lay the fundament for irredential processes (not intended to create an independent state) and separatist processes (for ethnic groups coming out with separatist claims, creation of an independent state is an ultimate goal).The dual role of decentralization as a trigger and a deterrent is revealed by investigating the impact of political processes on rising of secessionist sentiments. It is argued that when decentralization becomes looser and political competition provides greater freedom for political action (with the subsequent creation of powerful regional political parties to be supported by medium and large businesses, with opening up the opportunities for financial inflows), the threats of irredentism and separatism will become more and more pronounced. Also, the assumption is made that if the so called "ideological mobilization" among the population is not critical, decentralization for the regions striving for secession can be an alternative for the ones that demand the real autonomy. Decentralization can, therefore, become an effective strategy for preventing the ultimate secession.The consolidating potential for complementary economic strategies of the regions' development is defined by investigating the impact of economic processes on the aggravation of secessionist danger, which are determined by the existing and potential factor endowment of a region (human, physical, monetary resources; knowledge base; infrastructure), specialization of regions which determines their position in the division of labor and results in the gross regional product. It is proposed that a complimentator, i. e. an actor with great capabilities or resources in its possession, should be sought in a timely manner by way of analysis of supplementary entities involved in interactive relations (international organizations, partner countries, powerful transnational companies, large investors). Bearing in mind that each regions has its distinct historic specifics of formation, traditions and values (depending on the ways of employment of production factors and choice of specialization, as well as on the sources of capital accumulation), it is proposed that complementarity should be regarded as an instrument for manifestation of the internal and external interdependence and dependence of a given region on another one within the boundaries of the state. This is proposed as the starting point for creating a new system for interactions of a higher level, which will provide all the required parameters for the regions by supplementing or replacing various functions of the latter, which will be promoted by creating national networks of value added, e. g. through launching the network of industrial parks.The role and specific features of "separatism of elites" are defined by investigating ethno-social processes resulting in the changed ethnic self-identity (ethno-transformational processes, or the processes involving a transition from one ethnic status to another) and the changed cultural and value specifics of ethnic communities (ethno-evolutionary processes that change significantly all the key parameters of the ethnos, but do not change the ethnic self-identity). The economic mechanisms to curb secessionist sentiments and counteract manifestations of separatism and irredentism are proposed. ; Мета статті полягає у розкритті детермінант сецесіонізму шляхом виокремлення політичних, етносоціальних та економічних його проявів з акцентом на останньому, охарактеризувавши їх як підґрунтя для іредентистських та сепаратистських процесів. Інструменти економічної політики запропоновано розглядати крізь призму оцінки їхнього потенціалу до стримування сецесіоністської стратегії національного розвитку.Сецесія визначена як політика і практика суспільно-політичного руху, спрямована на здобуття державного суверенітету окремою етносоціальною спільнотою на території її проживання у межах існуючої держави. Базуючись на існуючому підході до виокремлення двох цілей сецесії —сепаратистської та іредентистської —встановлено, що в українських реаліях сецесія набуває ознак як іредентизму, який передбачає обов'язкову наявність зовнішніх партнерів та вплив останніх на політичні процеси в регіоні або державі, так і сепаратизму за принципом етніцизму. Аналіз існуючої літератури з питань сецесіонізму дозволив встановити відсутність єдності у трактуванні змістовного наповнення та співвідношення таких понять, як «сецесія» та «сепаратизм», що ускладнює виокремлення детермінуючих ознак їхнього походження. Встановлено, що політичні, економічні та етносоціальні процеси формують підґрунтя для іредентистських (які не спрямовані на утворення незалежної держави) та сепаратистських процесів (для етнічних груп, які висувають сепаратистські заклики, утворення незалежної держави є головною метою).При розгляді впливу політичних процесів на розгортання сецесіоністських настроїв виокремлено роль децентралізації як одночасно і тригера, і стримувача останніх. Стверджується, що чим неконтрольованішою є децентралізація, чим більшої свободи для політичних дій дає політична конкуренція (з перспективою створення потужних регіональних політичних партій, що матимуть підтримку з боку представників середнього і великого бізнесу та забезпечуватимуть приплив відповідних фінансових ресурсів), тим виразнішими стають загрози іредентизму і сепаратизму. При цьому висловлено припущення, що децентралізація для регіонів, що прагнуть відокремлення, якщо так звана «ідеологічна мобілізація» серед населення є не критичною, може стати певною альтернативою для тих, хто насправді вимагає автономії. Відтак децентралізація може стати дієвою стратегією запобігання повної сецесії.При аналізі впливу економічних процесів на загострення сецесіоністської небезпеки, які детермінуються наявним і потенційним факторним надбанням регіону (людські, фізичні, грошові ресурси; ресурс знань; інфраструктура), спеціалізацією регіонів, яка визначає їхнє місце у поділі праці і результується у валовому регіональному продуктові, виокремлено консолідуючий потенціал компліментарних економічних стратегій розвитку регіонів. Запропоновано шляхом аналізу додаткових учасників відносин взаємодії (міжнародних організацій, країн-партнерів, потужних багатонаціональних підприємств, масштабних інвесторів) вчасно здійснювати пошук компліментора, тобто, актора, що володіє великими можливостями або ресурсами. Враховуючи, що кожен регіон відрізняється історичними особливостями становлення, традиціями і відповідними ціннісними орієнтирами (що, зокрема, залежить як від специфіки освоєння факторів виробництва і вибору спеціалізації, так і від джерел накопичення капіталу), компліментарність запропоновано розглядати як інструмент прояву внутрішньої і зовнішньої взаємодоповнюваності і залежності одного регіону від іншого у межах держави. На основі цього пропонується формувати нову систему взаємодії більш високого рівня, що забезпечує усіма необхідними параметрами регіони, доповнюючи або замінюючи різні функції останніх, чому сприятиме створення національних мереж створення доданої вартості у тому числі і завдяки відкриттю мережі індустріальних парків.При дослідженні етносоціальних процесів, які передбачають зміну етнічної самосвідомості (етнотрансформаційні або такі, що пов'язані з переходом з одного етнічного стану в інший) та зміну культурної і ціннісної специфіки етнічних спільнот (етноеволюційні процеси, що виражаються у значній зміні будь-якого з основних параметрів етносу, але безпосередньо не спричиняють зміни етнічної самосвідомості), виокремлено роль та характерні ознаки «сепаратизму еліт». Запропоновано економічні механізми стримування сецесіоністських настроїв та протидії проявам сепаратизму та іредентизму.

The purpose is to analyse comprehensively the work of the famous German philosopher K-O. Apel through the light of the urgent needs for a comprehensive study of modern contractualism and the development of new variants of philosophical anthropology. In this context to reveal April's thesis that the main background for the possibility of understanding between people is the ideal communicative community and its attempts to discourse ethics, new, practical content. Methodology. In order to make a sequential analysis of the basic components and principles of ethical responsibility in K-O. Apel's view of counteractualism the author uses genealogical, hermeneutic and comparative methods that allow to reconstruct Apel's philosophy as the ethics of global responsibility and solidarity of communicative interaction under the conditions of global environmental and social crisis and the urgent need of vital combination of social contract idea, fairness and responsibility. Scientific novelty. The purpose of the article is clearly defined and productive methodological principles consistently enabled the author to find out that Apel perceives the source of social agreement in rational desire of each participant to obey voluntarily the relevant rules and procedures. And a true freedom and responsibility are based on the correlation of the rights and duties; respect them, which is more significant for the enforcement of their conventional or forced recognition. It is also investigated the attempt of K.-O. Apel to enable such an agreement and understanding between people, which would take into account the following important human virtues and aspirations, respect, justice and solidarity. And above all they are important as being the social and existential foundations for a new philosophical and anthropological discourse. It is consistently proved that in the context of substantial interest of justification was established the algorithms of universal values of modern philosophical anthropology, which will become the core of Apel's responsible person. Excluding the ethical component of this or that agreement, the essence of democratic behaviour changes to rational behaviour of the participants and to the law validity of agreements belongs only the effectiveness in achieving the best interests of their members. It was reconstructed the memories of K.-O. Apel and Y. Habermas about the need and methodological importance of significance of epistemological (or methodological) solipsism of modern philosophy and its replacement by the concepts of "understanding", "agreement", "communication" within which even a single person can know and understand the world. Conclusions. An important feature of the latest philosophical theories, which include communication philosophy of K.-O. Apel is their organic belonging to the realm of discussion about the search of moral foundations of modern society where basic ethical guidelines and values must leave and eventually leave the sphere of private life, indicating that real attempts to overcome the fragmentation and dispersion of responsibility of the individual. It was exactly K.-O. Apel who stresses that collective irresponsibility should be replaced by collective responsibility. ; Цель. Всесторонне проанализировать творчество выдающегося немецкого философа К-О. Апеля сквозь призму острой необходимости всестороннего исследования современного контрактуализма и развития новейших вариантов философской антропологии. В рассматриваемом контексте раскрыт тезис Апеля о том, что главной предпосылкой возможности взаимопонимания между людьми есть идеальное коммуникативное сообщество, а также его попытки придать этике дискурса нового, практического смысла. Методология. Для последовательного анализа основных составляющих и принципов этики ответственности К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуализма автор применяет генеалогический, герменевтический и компаративистский методы, которые позволили реконструировать апелевскую философию как этику солидарной глобальной ответственности и коммуникативного взаимодействия в условиях глобального экологического, социального кризиса и жизненно острой необходимости сочетания идеи общественного договора, справедливости и ответственности. Научная новизна. Четко обозначенная цель статьи и плодотворные методологические принципы позволили автору последовательно выяснить, что Апель считает истоком общественного договора рациональное стремление каждого ее участника добровольно подчиняться соответствующим нормам и процедурам. А настоящая свобода и ответственность основываются на взаимосвязи прав и обязанностей, уважении к ним, что является более значимым, чем конвенциональное или принудительное их признание. Исследована также попытка К.-О. Апеля воплотить такое соглашение и понимание между людьми, которое бы учитывало следующие важные человеческие достоинства и стремления: уважение, справедливость и солидарность. И прежде всего – в качестве важных, социальных и экзистенциальных основ нового философско-антропологического дискурса. Последовательно доказано, что именно в этом русле основательной заинтересованности алгоритмами обоснования универсальных ценностей базируется новейшая философская антропология, сердцевиной которой и станет апелевский человек ответственный. Без учета этической составляющей того или иного договора, сущность демократического поведения редуцируется к рационально взвешенному поведению его участников, а нормативной действенности договоренностей становится присуща только эффективность в достижении основных интересов его участников. Реконструированы размышления К.-О. Апеля и Ю. Хабермаса о необходимости и методологической значимости отказа от теоретико-познавательного (или методологического) солипсизма философии модерна и замены его понятиями «понимания», «согласия», «договора», «общения», в пределах которых даже одинокий человек может познать и понять мир. Выводы. Важной особенностью новейших философских теорий, к которым относится и коммуникативная философия К.-А. Апеля, является их органическая принадлежность к области дискуссий о поисках нравственных основ современного общества, когда основные этические установки и ценности должны оставить и, наконец, оставляют сферу частной жизни, что свидетельствует о реальных попытках преодоления распыления ответственности и фрагментации личности. Именно К.-А. Апель отмечает, что коллективную безответственность необходимо заменить коллективной ответственностью. ; Мета. Всебічно проаналізувати творчість видатного німецького філософа К.-О. Апеля крізь призму нагальної необхідності всебічного дослідження сучасного контрактуалізму та розбудови новітніх варіантів філософської антропології. В означеному контексті розкрити тезу Апеля про те, що головною передумовою можливості порозуміння між людьми є ідеальна комунікативна спільнота, а також його спроби надати етиці дискурсу нового, практичного змісту. Методологія. З метою послідовного аналізу основних складових та принципів етики відповідальності К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуалізму автор застосовує генеалогічний, герменевтичний та компаративістський методи, які дозволили реконструювати апелівську філософію як етику солідарної глобальної відповідальності та комунікативної взаємодії за умов глобальної екологічної, соціальної кризи та життєво-нагальної необхідності поєднання ідей суспільної угоди, справедливості та відповідальності. Наукова новизна. Чітко окреслена мета статті та плідні методологічні принципи дали можливість автору послідовно з'ясувати, що Апель вважає витоком суспільної угоди раціональне прагнення кожного її учасника добровільно підпорядковуватися відповідним нормам і процедурам. А справжня свобода та відповідальність ґрунтуються на взаємозв'язку прав та обов'язків, повазі до них, що є істотнішим за конвенційне чи примусове їх визнання. Досліджено також спробу К.-О. Апеля уможливити таку угоду та порозуміння між людьми, яке б враховувало наступні важливі людські чесноти та прагнення: повагу, справедливість та солідарність. І насамперед – в якості важливих, соціальних та екзистенційних засад нового філософсько-антропологічного дискурсу. Послідовно доведено, що саме в цьому річищі ґрунтовної зацікавленості алгоритмами обґрунтування універсальних цінностей вкорінена новітня філософська антропологія, осердям якої й стане апелівська людина відповідальна. Без врахування етичної складової тієї чи іншої угоди, сутність демократичного поводження редукується до раціонально зваженої поведінки її учасників, а нормативній чинності домовленостей стає притаманна лише ефективність в досягненні основних інтересів їх учасників. Реконструйовано роздуми К.-О. Апеля та Ю. Габермаса про необхідність та методологічну значущість відмови від теоретико-пізнавального (або ж методологічного) соліпсизму філософії модерну і заміну його поняттями «порозуміння», «згоди», «угоди», «спілкування», в межах яких навіть самотня людина може пізнати та зрозуміти світ. Висновки. Важливою особливістю новітніх філософських теорій, до яких належить і комунікативна філософія К.-О. Апеля, є їх органічна приналежність до царини дискусій про пошуки моральних засад сучасного суспільства, коли основні етичні настанови та цінності мусять полишити і, зрештою, полишають сферу приватного життя, що свідчить про реальні спроби подолання розпорошення відповідальності та фрагментації особистості. Саме К.-О. Апель наголошує на тому, що колективну безвідповідальність необхідно замінити колективною відповідальністю.

The purpose is to analyse comprehensively the work of the famous German philosopher K-O. Apel through the light of the urgent needs for a comprehensive study of modern contractualism and the development of new variants of philosophical anthropology. In this context to reveal April's thesis that the main background for the possibility of understanding between people is the ideal communicative community and its attempts to discourse ethics, new, practical content. Methodology. In order to make a sequential analysis of the basic components and principles of ethical responsibility in K-O. Apel's view of counteractualism the author uses genealogical, hermeneutic and comparative methods that allow to reconstruct Apel's philosophy as the ethics of global responsibility and solidarity of communicative interaction under the conditions of global environmental and social crisis and the urgent need of vital combination of social contract idea, fairness and responsibility. Scientific novelty. The purpose of the article is clearly defined and productive methodological principles consistently enabled the author to find out that Apel perceives the source of social agreement in rational desire of each participant to obey voluntarily the relevant rules and procedures. And a true freedom and responsibility are based on the correlation of the rights and duties; respect them, which is more significant for the enforcement of their conventional or forced recognition. It is also investigated the attempt of K.-O. Apel to enable such an agreement and understanding between people, which would take into account the following important human virtues and aspirations, respect, justice and solidarity. And above all they are important as being the social and existential foundations for a new philosophical and anthropological discourse. It is consistently proved that in the context of substantial interest of justification was established the algorithms of universal values of modern philosophical anthropology, which will become the core of Apel's responsible person. Excluding the ethical component of this or that agreement, the essence of democratic behaviour changes to rational behaviour of the participants and to the law validity of agreements belongs only the effectiveness in achieving the best interests of their members. It was reconstructed the memories of K.-O. Apel and Y. Habermas about the need and methodological importance of significance of epistemological (or methodological) solipsism of modern philosophy and its replacement by the concepts of "understanding", "agreement", "communication" within which even a single person can know and understand the world. Conclusions. An important feature of the latest philosophical theories, which include communication philosophy of K.-O. Apel is their organic belonging to the realm of discussion about the search of moral foundations of modern society where basic ethical guidelines and values must leave and eventually leave the sphere of private life, indicating that real attempts to overcome the fragmentation and dispersion of responsibility of the individual. It was exactly K.-O. Apel who stresses that collective irresponsibility should be replaced by collective responsibility. ; Цель. Всесторонне проанализировать творчество выдающегося немецкого философа К-О. Апеля сквозь призму острой необходимости всестороннего исследования современного контрактуализма и развития новейших вариантов философской антропологии. В рассматриваемом контексте раскрыт тезис Апеля о том, что главной предпосылкой возможности взаимопонимания между людьми есть идеальное коммуникативное сообщество, а также его попытки придать этике дискурса нового, практического смысла. Методология. Для последовательного анализа основных составляющих и принципов этики ответственности К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуализма автор применяет генеалогический, герменевтический и компаративистский методы, которые позволили реконструировать апелевскую философию как этику солидарной глобальной ответственности и коммуникативного взаимодействия в условиях глобального экологического, социального кризиса и жизненно острой необходимости сочетания идеи общественного договора, справедливости и ответственности. Научная новизна. Четко обозначенная цель статьи и плодотворные методологические принципы позволили автору последовательно выяснить, что Апель считает истоком общественного договора рациональное стремление каждого ее участника добровольно подчиняться соответствующим нормам и процедурам. А настоящая свобода и ответственность основываются на взаимосвязи прав и обязанностей, уважении к ним, что является более значимым, чем конвенциональное или принудительное их признание. Исследована также попытка К.-О. Апеля воплотить такое соглашение и понимание между людьми, которое бы учитывало следующие важные человеческие достоинства и стремления: уважение, справедливость и солидарность. И прежде всего – в качестве важных, социальных и экзистенциальных основ нового философско-антропологического дискурса. Последовательно доказано, что именно в этом русле основательной заинтересованности алгоритмами обоснования универсальных ценностей базируется новейшая философская антропология, сердцевиной которой и станет апелевский человек ответственный. Без учета этической составляющей того или иного договора, сущность демократического поведения редуцируется к рационально взвешенному поведению его участников, а нормативной действенности договоренностей становится присуща только эффективность в достижении основных интересов его участников. Реконструированы размышления К.-О. Апеля и Ю. Хабермаса о необходимости и методологической значимости отказа от теоретико-познавательного (или методологического) солипсизма философии модерна и замены его понятиями «понимания», «согласия», «договора», «общения», в пределах которых даже одинокий человек может познать и понять мир. Выводы. Важной особенностью новейших философских теорий, к которым относится и коммуникативная философия К.-А. Апеля, является их органическая принадлежность к области дискуссий о поисках нравственных основ современного общества, когда основные этические установки и ценности должны оставить и, наконец, оставляют сферу частной жизни, что свидетельствует о реальных попытках преодоления распыления ответственности и фрагментации личности. Именно К.-А. Апель отмечает, что коллективную безответственность необходимо заменить коллективной ответственностью. ; Мета. Всебічно проаналізувати творчість видатного німецького філософа К.-О. Апеля крізь призму нагальної необхідності всебічного дослідження сучасного контрактуалізму та розбудови новітніх варіантів філософської антропології. В означеному контексті розкрити тезу Апеля про те, що головною передумовою можливості порозуміння між людьми є ідеальна комунікативна спільнота, а також його спроби надати етиці дискурсу нового, практичного змісту. Методологія. З метою послідовного аналізу основних складових та принципів етики відповідальності К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуалізму автор застосовує генеалогічний, герменевтичний та компаративістський методи, які дозволили реконструювати апелівську філософію як етику солідарної глобальної відповідальності та комунікативної взаємодії за умов глобальної екологічної, соціальної кризи та життєво-нагальної необхідності поєднання ідей суспільної угоди, справедливості та відповідальності. Наукова новизна. Чітко окреслена мета статті та плідні методологічні принципи дали можливість автору послідовно з'ясувати, що Апель вважає витоком суспільної угоди раціональне прагнення кожного її учасника добровільно підпорядковуватися відповідним нормам і процедурам. А справжня свобода та відповідальність ґрунтуються на взаємозв'язку прав та обов'язків, повазі до них, що є істотнішим за конвенційне чи примусове їх визнання. Досліджено також спробу К.-О. Апеля уможливити таку угоду та порозуміння між людьми, яке б враховувало наступні важливі людські чесноти та прагнення: повагу, справедливість та солідарність. І насамперед – в якості важливих, соціальних та екзистенційних засад нового філософсько-антропологічного дискурсу. Послідовно доведено, що саме в цьому річищі ґрунтовної зацікавленості алгоритмами обґрунтування універсальних цінностей вкорінена новітня філософська антропологія, осердям якої й стане апелівська людина відповідальна. Без врахування етичної складової тієї чи іншої угоди, сутність демократичного поводження редукується до раціонально зваженої поведінки її учасників, а нормативній чинності домовленостей стає притаманна лише ефективність в досягненні основних інтересів їх учасників. Реконструйовано роздуми К.-О. Апеля та Ю. Габермаса про необхідність та методологічну значущість відмови від теоретико-пізнавального (або ж методологічного) соліпсизму філософії модерну і заміну його поняттями «порозуміння», «згоди», «угоди», «спілкування», в межах яких навіть самотня людина може пізнати та зрозуміти світ. Висновки. Важливою особливістю новітніх філософських теорій, до яких належить і комунікативна філософія К.-О. Апеля, є їх органічна приналежність до царини дискусій про пошуки моральних засад сучасного суспільства, коли основні етичні настанови та цінності мусять полишити і, зрештою, полишають сферу приватного життя, що свідчить про реальні спроби подолання розпорошення відповідальності та фрагментації особистості. Саме К.-О. Апель наголошує на тому, що колективну безвідповідальність необхідно замінити колективною відповідальністю.

According to the National Targeted Social Program for the of Physical Fitness and Sports Promotion for the period up to 2020 that defines the leading role of physi-cal fitness and sport as an important factor in a healthy lifestyle, disease prevention, formation of humanistic values, creating of conditions for all-round harmonious development of the person, promotion of achievement of physical and spiritual perfection of the person, revealing of reserve possibilities of an organism, formation of pa-triotic feelings in citizens and positive reputation of the state in the world community and the introduction of Art. 369–3 of the Criminal Code of Ukraine to the list of cor-ruption crimes, which are defined in the note to Art. 45 of the Criminal Code of Ukraine in accordance with the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine in connection with the Adoption of the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" 524–IX dated March 04, 2020, considerable attention is paid to the is-sue of criminal manifestations in the sphere of sports by the legislative branch of the Ukrainian authorities.As a result of the analysis of the legal system of some post-Soviet countries in the field of criminal liability for the illegal influence on the results of official sports com-petitions, gave the opportunity to state the following. The Criminal Code of Azerbaijan, the Criminal Code of the Re-public of Armenia, and the Criminal Code of the Republic of Georgia reflected the illegal influence on competition in section related to economics. The Penal Code of the Re-public of Estonia does not at all cover a legal norm that would provide a criminal liability for the illegal influence on the results of official sports competitions. In Art. 201 of the Criminal Code of the Republic of Armenia and Art. 203 of the Criminal Code of the Repub-lic of Georgia the illegal influence on professional sports competitions is criminalized, as Art. 369–3 of the Crimi-nal Code of Ukraine that limits the scope of these norms. The best path was taken by the legislature of the Republic of Azerbaijan, providing in Art. 192–2 criminal liabili-ty for manipulation of sports competitions in general. In addition to the illegal influence on professional sports competitions in Armenia and Georgia, illegal influence on spectacular commercial competitions has been crimi-nalized. The author believes that the criminalization of illegal influence on spectacular commercial competitions in Ukraine will not satisfy the conditions of social condi-tionality.In Art. 192–2 of the Criminal Code of the Republic of Azerbaijan and Art. 203 of the Criminal Code of Georgia, the legislature, along with the main type of punishment, applies punishment in the form of deprivation of the right to occupy certain positions or engage in certain activities. Also, the article notes provide for the possibility of a per-son being released from criminal liability under the con-ditions of voluntary notification to the law enforcement agencies about a crime, or in the case when the crime was committed because of threats. That, in the author's opin-ion, promotes the sense of justice of offenders who have committed illegal influence and the fulfilment of targets of the criminal law. The author believes that this positive experience of the criminal legislation of the post-Soviet countries that were considered needs further research, in order to fur-ther argumentation or refutation of the use in the Crimi-nal Code of Ukraine. ; Відповідно до Державної цільової соціальної про-грами розвитку фізичної культури й спорту на період до 2020 року, яка визначає провідну роль фізичної культури й спорту як важливого фактору здорового способу життя, профілактики захворювань, формуван-ня гуманістичних цінностей, створення умов для всебіч-ного гармонійного розвитку людини, сприяння досяг-ненню фізичної та духовної досконалості людини, виявлення резервних можливостей організму, фор-мування патріотичних почуттів у громадян і позитив-ного іміджу держави у світовій спільноті, й внесення ст. 369–3 Кримінального кодексу України до переліку корупційних злочинів, які визначені в примітці до ст. 45 Кримінального кодексу України згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції»» № 524-ІХ від 04 березня 2020 року, вбачається неабияка увага до питання зло-чинних проявів у сфері спорту з боку законодавчої гіл-ки влади України.У результаті проведеного аналізу законодавства окремих пострадянських країн у сфері кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань можна стверджувати: Кримінальний кодекс Азербайджану, Кримінальний кодекс Республіки Вірменія та Кримінальний кодекс Республіки Грузія відбили протиправний вплив на зма-гання в розділах, пов'язаних з економікою. Пенітен-ціарний кодекс Естонської Республіки взагалі не має спеціальної норми, що передбачала б кримінальну від-повідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.У ст. 201 Кримінального кодексу Республіки Ві-рменія та ст. 203 Кримінального кодексу Республіки Грузія криміналізовано протиправний вплив на про-фесійні спортивні змагання, що, як і в ст. 369–3 Кри-мінального кодексу України, обмежує сферу дії таких норм. Кращим шляхом пішов законодавець Республі-ки Азербайджан, передбачивши в ст. 192–2 кримі-нальну відповідальність за маніпуляцію спортивни-ми змаганнями взагалі. Окрім протиправного впливу на професійні спортивні змагання у Вірменії та Грузії криміналізовано протиправний вплив на видовищні комерційні конкурси. Автор вважає, що криміналіза-ція протиправного впливу на видовищні комерційні конкурси в Україні не буде відповідати засадам соці-альної зумовленості.У ст. 192–2 Кримінального кодексу Республіки Азербайджан і ст. 203 Кримінального кодексу Респу-бліки Грузія законодавець поряд з основним видомпокарання застосовує покарання у вигляді позбавлен-ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Також безпосередньо у примітках до статей передбачена можливість звільнення особи від кримі-нальної відповідальності при добровільному повідом-ленні правоохоронних органів про вчинення злочину, або якщо злочин вчинено через погрози. Що, на думку автора, сприяє стимулюванню правосвідомості право-порушників, які вчинили протиправний вплив, і реалі-зації завдань кримінального закону.Автор вважає, що такий позитивний досвід кримі-нального законодавства розглянутих пострадянських країн потребує наступних досліджень з метою подаль-шого обґрунтування або спростування щодо викори-стання в Кримінальному кодексі України. ; Відповідно до Державної цільової соціальної про-грами розвитку фізичної культури й спорту на період до 2020 року, яка визначає провідну роль фізичної культури й спорту як важливого фактору здорового способу життя, профілактики захворювань, формуван-ня гуманістичних цінностей, створення умов для всебіч-ного гармонійного розвитку людини, сприяння досяг-ненню фізичної та духовної досконалості людини, виявлення резервних можливостей організму, фор-мування патріотичних почуттів у громадян і позитив-ного іміджу держави у світовій спільноті, й внесення ст. 369–3 Кримінального кодексу України до переліку корупційних злочинів, які визначені в примітці до ст. 45 Кримінального кодексу України згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції»» № 524-ІХ від 04 березня 2020 року, вбачається неабияка увага до питання зло-чинних проявів у сфері спорту з боку законодавчої гіл-ки влади України.У результаті проведеного аналізу законодавства окремих пострадянських країн у сфері кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань можна стверджувати: Кримінальний кодекс Азербайджану, Кримінальний кодекс Республіки Вірменія та Кримінальний кодекс Республіки Грузія відбили протиправний вплив на зма-гання в розділах, пов'язаних з економікою. Пенітен-ціарний кодекс Естонської Республіки взагалі не має спеціальної норми, що передбачала б кримінальну від-повідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.У ст. 201 Кримінального кодексу Республіки Ві-рменія та ст. 203 Кримінального кодексу Республіки Грузія криміналізовано протиправний вплив на про-фесійні спортивні змагання, що, як і в ст. 369–3 Кри-мінального кодексу України, обмежує сферу дії таких норм. Кращим шляхом пішов законодавець Республі-ки Азербайджан, передбачивши в ст. 192–2 кримі-нальну відповідальність за маніпуляцію спортивни-ми змаганнями взагалі. Окрім протиправного впливу на професійні спортивні змагання у Вірменії та Грузії криміналізовано протиправний вплив на видовищні комерційні конкурси. Автор вважає, що криміналіза-ція протиправного впливу на видовищні комерційні конкурси в Україні не буде відповідати засадам соці-альної зумовленості.У ст. 192–2 Кримінального кодексу Республіки Азербайджан і ст. 203 Кримінального кодексу Респу-бліки Грузія законодавець поряд з основним видомпокарання застосовує покарання у вигляді позбавлен-ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Також безпосередньо у примітках до статей передбачена можливість звільнення особи від кримі-нальної відповідальності при добровільному повідом-ленні правоохоронних органів про вчинення злочину, або якщо злочин вчинено через погрози. Що, на думку автора, сприяє стимулюванню правосвідомості право-порушників, які вчинили протиправний вплив, і реалі-зації завдань кримінального закону.Автор вважає, що такий позитивний досвід кримі-нального законодавства розглянутих пострадянських країн потребує наступних досліджень з метою подаль-шого обґрунтування або спростування щодо викори-стання в Кримінальному кодексі України.

The article is devoted to the analysis of how Carolingian cavalrymen and their arms and armour are depicted in a set of Carolingian visual sources dating back to VIII – X centuries. How a Frankish horseman was armed in the VIII-X centuries is generally clear. However, the questions of how well a Frankish horseman fought and how he used his weapons in a battle have so far remained unnoticed by researchers, with the exceptions of Lynn White, Bernard Bachrach and Guy Halsall. But even they were more interested in general trends than in particular combat practices. This is largely due to the conciseness of written sources. As Timothy Reuter argues, "yet the face of battle… generally eludes us when we read these works". However, in studies of the Frankish combat practices, visual sources are of paramount importance, as only they provide a holistic and clear picture of the cavalry armament complex, as well as the use of this complex in a combat.In recent times, the historiographical debate about the time when armoured cavalry appeared in the Frankish army and about the period when such cavalry transformed itself into chivalry is incomplete. It largely revolves around the relevance of the theses uttered by Lin White in the 1960s.Important sources in this debate are the Carolingian visual material that scholars exploit permanently but arbitrarily. This text is an attempt to systematize the Frankish iconography of the VIII - X centuries as an iconographic complex depicting armoured cavalry, its armament and its practical use. The Frankish iconography of VIII - X centuries confirms clearly the existence and importance of armoured cavalry in the army of the first Carolingians, despite the modern scholar's different views on its force level, as well as its leading role in Frankish military culture in no later than the second half of the ninth century. The cabinet view of Western researchers about the uselessness of cavalry during sieges is not confirmed by sources. On the contrary, both the images and texts of that period demonstrate the widest possible use of cavalry in such military actions, primarily as a force for rapid response to the initiatives of the besieged. Technological transformations in mounted fighting were slow. Despite the fact that the stirrups have been recorded in Europe since the VII century, in the Carolingian visual material stirrups firstappeared in the second half of the ninth century in a miniature from the manuscript "The Life of SaintWandrille". Further, their images are frequent but irregular, so Lynn White's theory on the crucial role of the stirrup introduction for transforming the Carolingian society of VIII - IX centuries and corresponding introduction of mounted shock combat during this period is not confirmed by visual sources. However, Bernard Bachrach's opposition thesis about the unpopularity of stirrups among the Franks in this period cannot be accepted either. It is likely that the stirrups' introduction and the transformation of military techniques was slow, in parallel with the increase in the quality and quantity of saddle horses. The image of a couched lance has appeared permanently in the Frankish iconography since the 9th century. The motif of a rider with a lance held by a straight grip horizontally in an arm bent at an elbow first appears in the ninth century in The Golden Psalter of St. Gallen and The Boland Prudence, in the context of a cavalry march and the pursuit of one cavalry unit by another. Stirrups, saddles and spurs are visible too in the Carolinian iconography in that period. The third image of a couched spear on the relief of a sarcophagus from Civita Castellana is difficult to attribute chronologically accurately. By analogy with the images of war horses, equestrians and their equipment, the relief can be widely dated to the ninth century. In the Carolingian visual material of the tenth century, the motif of thecouched lance is found twice more (Codex Perizoni, Psychomachy of St. Lawrence) in the images of a siege and a convoy of captives. In four images from five, there is no enemy hit with a lance stroke, while in the fifth, the relief displays a hunting scene with a hunter on horseback striking a wild boar with a lance. Interpretation of these images by means of German and Italian fencing manuals, as well as the 1938 military regulations for the Polish cavalry, leads to the conclusion that the armouredcavalry's knowing the technique of couching a lance does not automatically mean their ability to mounted shock combat. Holding the spear horizontally under the armpit gave a rider the opportunity to use fencing techniques and shock blows with a shaft or "winged" ends of lance head, which were effective in a melee. According to the Carolingian visual sources, the spread of stirrups since the ninth century seems indisputable, resulting in the development of armoured cavalry and its combat effectiveness in the Frankish army. Although the identification of a couched lance with mounted shock combat techniques is erroneous, the war horse and rider's armament, consisting of a spear, sword, shield, helmet, and body armour, defined the Carolingian and Ottonian armoured cavalry as a fighting force. This set of equipment was the technological basis, and the community of its bearers was the favourable environment in which chivalry emerged later as a fighting force. Frankish military technologies of the VIII - X centuries and the Frankish military culture of this period in the broadest sense of the term served as the technological and cultural basis for forming chivalry and chivalrous military technology in thefuture. Despite the obvious growing importance of cavalry in the Frankish army and progressive experiments with spear-wielding techniques during the VIII - X centuries, which are clearly proved by both visual and textual sources of the day, the available source material does not prove the existence of mounted shock combat among the Frankish military elites. So, it is early to speak about the emergence of knightly military technology and, accordingly, chivalry as a fighting force in the VIII - X centuries. However, Lynn White's thesis that it was the period that opened the "window of opportunity" for transforming equestrian combat and developing and proliferating weapons for it and ultimately for the growth of cultural and political role of specialists capable of it in the Frankish kingdoms remains relevant. ; Як був озброєний франкський вершник у VIII–X ст. нам загалом ясно. Проте, питання як докдадно воював франкський вершник, і яким саме чином застосовував він своє озброєння в бою, до цього часу залишилося поза увагою дослідників, за одиничними винятками Лінна Вайта, Бернарда Баграха і Гая Хелсолла, проте і тих цікавили скоріше загальні тенденції, аніж конкретні бойові практики. Більшою мірою це повязано з лаконічністю письмових джерел. Проте у студіях над бойовими практиками франків першочергове значення мають саме візуальні джерела, оскільки лише вони подають цілісну і наглядну картину комплексу озброєння вершників, а також застосування цього комплексу в бою. Коли йдеться про наративні джерела доби, дотичні тактичних концепцій франкської кінноти і функціональних особливостей її зброї, слід пам'ятати, що кардинальна більшість текстів VIII–Х ст. виходила з–під пера представників кліру. Останні, мало того, що, зазвичай, не мали бойового вишколу в силу обмежень накладених на стан oratores, так іще для красоти стилю у своїх баталістичних сюжетах постійно відтворювали штампи античного письменства. Тімоті Ройтер зауважив: «натура битви … зазвичай вислизає від читача, який читає ці тексти». Історіографічна дискусія про час появи масової армованої кінноти у війську франків і про те коли і яким чином така кіннота перетворилася у рицарство, є незавершеною. Великою мірою вона відбувається навколо питання актуальності тез, виголошених Ліном Вайтом у 1960 рр. Важливим джерелом аргументації у цих дебатах є візуальний матеріал, котрий використовується що часто то і довільно. Даний текст є спробою систематизації франкської іконографії VIII – X ст. та послідовного її аналізу на предмет зображення там армованої кінноти, її озброєння, спорядження та концепцій і практик його використання. Франкська іконографія VIII – X ст. дозволяє однозначно стверджувати наявність і важливість армованої кінноти уже у війську перших Каролінгів, попри різні погляди сучасних дослідників на її чисельність, а також провідну роль у франкській воєнній культурі, щонайпізніше від другої половини ІХ ст. Кабінетний погляд західних дослідників про неужиточність кінноти під час облог не підтверджується джерельно. Навпаки, і зображення і тексти доби демонструють якнайширше використання кінноти в таких мілітарних акціях перш за все як сили швидкого реагування на ініціативи обложених. Технологічні трансформації в кінному бою йшли повільно. Попри те що стремена фіксуються в Європі з VII ст. Вперше у каролінгському візуальному матеріалі стремена з'являються в другій половині ІХ ст. у мініатюрі з «Житія св. Вандріля». Далі їх зображення є частими проте нерегулярними, тому теорію Лінна Вайта про вирішальну роль впровадження стремена для трансформації каролінгського суспільства VIII – IX ст. і відповідно виникнення таранного бою в цей період, візуальні джерела не підтверджуть. Проте і опозиційну тезу Бернарда Баграха про непопулярність стремен у франків в цей час з огляду на візуальні джерела теж неможливо прийняти. Скоріше за все впровадження стремен і трансформації техніки кінного бою йшло повільно, паралельно із збільшенням якості та кількості поголів'я верхових коней. Зображення кушованого спису з'являється у франкській іконографії від к. ІХ ст. так само регулярно. Мотив вершника із списом утримуваним прямим хватом горизонтально у руці зігнутій у лікті, вперше з'являється в к. ІХ ст. в Золотому Сент– Галленському Псалтирю та Боландійському Прудецнії, в контексті маршу кінних військ та переслідування одним загоном вершників іншого. І там і там помітні стремена, сідла та шпори. Третє зображення кушованого спису на рельєфі саркофагу з Чівіта-Кастелана важко атрибутувати хронологічно точно. По аналогіям із зображеннями коней, посадки вершників та їх спорядження, рельєф можна широко датувати ІХ ст. У каролінгських візуальних пам'ятках Х ст. цей мотив кушованого спису зчитується ще двічі (Кодекс Перізоні, Психомахії св. Лаврентія) у зображеннях облоги, та конвоювання полону. У чотирьох зображеннях бракує ураженого списом противника, тоді як рельєф подає нам мисливську сцену, де кінний мисливець б'є списом дикого кабана. Інтерпретація цих зображень за посередництвом німецьких та італійських фехтувальних трактатів, а також уставу польської кавалерії 1938 р. спонукає до висновку, що знайомство армованої кінноти з технікою кушування спису не передбачає автоматично її здатності до таранного бою. Утримання списа горизонтально під пахвою надавало вершнику можливість до фехтувальних прийомів та шокових ударів древком, наконечником або «крилами», які були ефективними в безпосередньому зіткненні. Безперечним виглядає поширення стремен щонайпізніше від ІХ ст. і як результат – розвиток армованої кінноти та її бойової ефективності у франкському війську. Одні ті ж самі типи і види зброї подані у візуальному матеріалі у використанні як у пішому так і кінному бою. Спеціалізованих типів зброї для таранного бою, як то довгого списа (3,5 м довжини) із гранчастим вістрям, чи шолому із забралом, у візуальних джерелах каролінгської доби не зустрічається. Це спонукає до висновку що функції франкської зброї і відповідно бойові практики її використання в VIII – X ст. були універсальними в пішому та кінному бою. Хоча ототожнення технік кушування спису і таранного удару є помилковим, бойовий кінь та комплекс озброєння вершника, що складався з спису, меча, щита, шолому, металевого прикриття торсу, визначав каролінгзьку та оттонівську армовану кінноту як бойову силу. Цей комплекс спорядження був технологічним підґрунтям, а спільнота його носіїв тим сприятливим середовищем, в якому пізніше виникло рицарство як бойова сила. Франкські мілітарні технології VIII – X ст. та франкська воєнна культура цього періоду в ширшому розумінні цього терміну, послужили технологічною та культурною базою для формування рицарства і рицарської мілітарної технології в майбутньому. Попри очевидне наростаюче значення кінноти у франкському війську та прогресуючі експерименти з техніками володіння списом протягом VIII – X ст., що наглядно доводять як візуальні так і текстові джерела доби, наявний джерельний матеріал не підтверджує побутування таранного бою серед франкських воєнних еліт. Тому про виникнення рицарської мілітарної технології і відповідно рицарства як бойової сили у VIII – X ст. говорити зарано. Проте теза Лінна Вайта про те, що «вікно можливостей» для трансформацій кінного бою і розвитку та поширення озброєння для нього і врешті для росту культурної та політичної ролі фахівців до нього здатних відкрилося саме в цей період у Франкській державі, у світлі візуальних джерел залишається актуальною.

Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады.

Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади.