The article is devoted to the study of the peculiarities of advertising creativity. Creativity as a problem for analysis has always been of interest to sociologists, psychologists, economists. In recent decades, the economy of experience has been popular and has been in demand. The economy of experience involves the active use of emotions, emotional creativity, which is called to form an advertising message that is interesting to consumers. However, despite numerous studies of the problems of creativity by representatives of various sciences, some aspects of its use, for example, in advertising, are still insufficiently studied, which determines the topicality of the work. The aim of the article is to identify the features of formation advertising creativity. Measurements (indicators) of creativity (fluency, flexibility, originality, elaboration, semantic flexibility, figurative flexibility, spontaneous flexibility) and their examples in advertising are considered. Features of emotional creativity are analyzed, which may include the development or modification of standard emotions to better adapt to the needs of the individual / group or the development of new forms of expression of emotions. Examples of Ukrainian advertising practices illustrating the use of tools for formation of creative content according to J. Goldberg are given: unification tool, activation tool, metaphor tool, subtraction tool, extreme consequence tool, absurd alternative tool, inversion tool, extreme effort tool. The criteria of creativity are noted: novelty, efficiency, authenticity, and all three of these criteria work only together. The question of the efficiency of advertising creativity is considered: the most famous formula for the impact of advertising product AIDA provides answers to questions about the functions of creativity in advertising - to attract attention, create an emotional response and as a result interest, create a need, stimulate to action. This focuses on the emotional component, emphasizing that without emotion, the chain of effectiveness of the advertising message will not work. It is noted that at each stage of the impact of advertising, creativity can be both functional and dysfunctional. Functional, ie one that contributes to the ultimate goal of advertising – to sell a product / change the pattern of behavior (for social advertising) creativity may be under certain conditions. The conditions of functional and dysfunctional creativity are indicated. Consideration of the conditions of functionality of the advertising creativity allowed us to highlight its features. These are: relevance of the advertised product; adaptation to consumer needs, namely: conformity with consumer values; heterogeneity: the type of creativity may differ depending on the target audience, the stage of the product life cycle and the advertising message; focus on ethical norms. The line between creativity and insults, discrimination can be sensitive. Emotional perception is a key factor in the communicative efficiency of the advertising message.
On the basis of the analysis of scientific literature, it was discovered that pedagogical creativity is democratic in its essence, because it is carried out openly, transparently, through the interaction of subjects of the pedagogical process; It is pedagogical creativity that contributes to filling the educational process with non-standard approaches to education and education, organization and management of education. It is proved that competition and democracy in education ensure its progress and progressive development in view of social needs and interests. The article describes the basis of the democracy of pedagogical creativity, which manifests itself in various forms and types of pedagogical activity, stimulating self-development of the teacher and activating his innovative thinking. This is manifested primarily in the creation of new teaching methods, progressive approaches to the disclosure of the potential of learners, in the teacher's ability to combine scientific and methodological work, to find non-standard pedagogical decisions. Pedagogical creativity develops the teacher's ability to self-improvement and self-education as a lifestyle. And the democratic foundation of this process creates the proper conditions for the creative self-realization of the teacher, his scientific and methodological search for the mastering of new technologies for the development of intellectual and spiritual abilities of the students. The purpose of the article is to study and theoretical substantiation of the essence of pedagogical creativity as the basis of the democratization of education. The scientific novelty of the research is the study and theoretical substantiation of the essence of pedagogical creativity as the basis of the democratization of education; the introduction of its own definition of the concept of "pedagogical creativity", outlined the conditions for the creative self-realization of the teacher.
The article analyzes the value of creativity as a component of the museum communication development. The article highlight the influence of democratic changes within the museum business on the development of creative museum practices and new models of museum communication. The main theoretical achievements of the XXth century have been systematized and generalized, laying the foundation for the development of modern creative museum practices. It was discovered that particular periods of the XXth century are characterized with a theoretical thought to be ahead of the museum practice and at current stage of the development innovative projects of the last century to have largely been implemented. The museum sphere witnesses now the period the theory not to be preceded by the practice, but the practice to become a development engine generating new forms and methods of work. The concept of "creative museum practice" is specified. It is proved that at the present stage one of the communicative tasks of museum activity is to create a product on the basis of new knowledge and innovations; the museum sphere project ideology is becoming increasingly widespread thus demonstrating a significant communicative effectiveness in comparison with traditional forms of museum activity. It is determined that today one of the priority tasks of the museum industry of Ukraine is to work out such development mechanisms that will adapt it to modern conditions, form a qualitatively new system capable to promptly and adequately react on the challenges of time; turn museums into one of the leading social institutions within the country humanitarian development system; museums should create deep intent and creative presentation events and programs; to prepare museum managers of the "new generation", being able to introduce innovations in the field of collections management and their public presentation according to global trends.
Introduction. The article is devoted the musical impression which became the inalienable constituent of the original creation of European symbolists of the end XIX to beginning XX of the century on the background of the European tendencies. Oleksandr Oles and European symbolists brought the idea of the "inner individual". They revolted against the world and the public and government norms.Purpose. The revelation of the musical images, which creates the metaphorical universe, filled with symbols of the human existence.Methods. The methods of the research is based on the main principles of the philological analysis of the text. The determined tasks foresee the use of elements of comparative and hermeneutic analysis as a general interpretation of literary texts.Originality. The originality of the system of the artistic images, motives, spirits, rhythm and melodic absorbed the powerful lyricism of the poets' sensitive soul. The creativity of Oleksandr Oles, European symbolists are marked by the influence of the romantic poetics. The most important component of which were the lyrical mood and the melodiousness of the phrases, that created the individual image of the spiritual being on the way to the beauty and dream.Results. The radical change in the formation of european thinking, that determined the representation of the image of the world as a vivid and dynamic organism, that can be known only by intuition and fancy, was still in Romanticism in contrast to versus rationalistic and empirical philosophy of Enlightenment. Based on the new concept of the world and of human being, the transition from Enlightenment to Romanticism led to the revaluation of the ideological and aesthetic principles. In the 1820-th years, when the conceptual basis of romantic art appeared for the first time in french and german literature, his adherents defined it as «parnassian atheism» and «the doctrine of literary freedom».The dominating idea of the romantic attitude was the liberation of literary standards, the idea of «nationality», the rebellious of the individualism, the perception of the nature through imaginative and emotional contrasts, the interest in the old legends, the folklore and the appeal to the national antiquities. The lyrical spirit of Romanticism denied its existence in the close frameworks of the rationalistic aesthetics of Enlightenment, because the romantic artist needed the air, the space, the magic of the last, the witchcraft of the distant horizons, the majestic scenery of the history and the nature.Oleksandr Oles considered the art to be the most consummate variety of the perception and drew the truth of life from the book of nature, placing the poetry as a form of self-expression, that shouldn't take into consideration the traditional models and is programmed to open the human soul, the mysteries of the space and the contradictions in the society. The motion of the poetic thought, the search for the imagination, the passions of the lyrical feelings were the basis of the pantheistic world-view in the works of Oleksandr Oles, suggested by the beauty of the nature of the native country.The important role in understanding of the ukrainian poet's world-view is the attention to the floral symbols, representing the original projection of the human world on the world of plants. The images of the flowers had the symbolic and significative meaning, that reflected the national specificity of the literature and represented the most significant features of the ethnics. Therefore, the interest in the floral symbolism created the unique musical images in the poetic imagination of the artists, which were the result of the interaction of the human being with nature – source of the creative inspiration, the peace and the harmony. The flowers which have become the object of the worship and the amulets in the familiar and calendar rituals, witnessed the profound wisdom and philosophy of every nation in all its complex and contradictory unity.Oleksandr Oles fascinated the beauty of the nature, which gave him the soul equipoise and caused the poetic inspiration. The combination of the diverse memoirs and impression indicate the intertextual richness of the poetic associations of the ukrainian poet. The individual experiences of Oleksandr Oles embodied in the symbols of the flowers, that gave rise to the birth of the new ones, filled with different content figurative modifications. It is primarily about the organic unity of the light ethereal source (sun), the soul of the plants and the artist as the personification of the creative bloom of the vitalistic flowering of the nature's forces.The important feature in the works of Oleksandr Oles played the elements of the landscape: the nature was not just depicted, it was felt by the poet, merged, contrasted with feelings, mood, state of his soul, expressed the melancholy, the boredom, the thoughts.Conclusion. The structure of the world of Oleksandr Oles built on the binary oppositions, that outlined two spheres of his experience, based on the complexity and diversity of human being and nature. The beauty of the environment for ukrainian poet became an expression of the acquisition of his own soul, which sank into the dynamics of the life, which was love, hope, faith and the irrational and fatal force at the same time, that brought the suffering and the death.
In the article, the author considers the question of the criterion of creativity (originality) as a condition of protectability of subject matter of copyright. It is indicated that the current civil legislation does not provide an understanding of the creative activity (originality) of the work. At the same time, the case law is based on the principle that the creative component in subject matter of copyright is presumed. Nevertheless, the question of the creative nature of the work may arise in the event of a dispute. In addition, an understanding of the criterion of creativity is necessary during the examination process. The criterion of creativity (originality) of the work is analyzed from the point of view of the subjective approach – through the prism of expression of the author's individuality, the reflection of his personality, and objective approach, which is based on the presence of objective novelty. The author concludes that today the majority in both scientific circles and actually in the judicial practice of disclosing the criterion of creativity is carried out through the subjective approach. The signs are given in the presence of which we can assume that the work has a creative (original) nature. It is noted that in order to recognize a work as original, there is no need for the form of expression to be absolutely original, and to have any features of previously created works (for example, citations, etc.), but only a certain level of creative individuality of the author in the work is enough. The question of determining the level of originality of the form of expression of the work is analyzed, namely, what should be the minimum component of originality in order to recognize the existence of a creative nature and extend to the work the regime of copyright protection. It is indicated that in each case, for different types of works, the assessment of the originality of the work is different and is determined for each work separately, taking into account its features. The study of the criterion of ...
This publication presents a variety of genres of new media, analyzes the tools and effectiveness of genres in creating a format for civil journalism and democratization of media space.Traditional journalism has many opportunities for processing and transmitting information. If we work textually with a specific theme, then we use genres that best help to realize the journalist's goal. Digital capabilities allow for the specific presentation and processing of information. The new media represents the transformation of the old and usual approaches that we have become accustomed to using in traditional media, adding opportunities to work even better with text, sound, video, representing the multimedia space, and at the same time measuring the presentation of the person who seeks to share his information with the world. Again, digital capabilities made it possible to formulate distinctive genres of new media, some of them transformed from traditional genres. During our research, we had a focus on the advantages and disadvantages of each genre of new media.First of all we concentrate our attention on blog like a leading genre in new media space. In general, the main features of the blog are the author's and subjective nature of information, uniqueness, style, chronological distribution of publications, interactivity, accessibility to a wide audience, periodic updates. These properties are inherent to all blogs in general, and each of the types has its own peculiarities of functioning.In addition, we analyzed the timeline, stream, podcast, and online broadcasts and analyze the impact of these genres on democratization of society.Key words: new media genres, blog, timeline, stream, podcast. ; У публікації представлено різновиди жанрової палітри нових медій, проаналізовано інструментарій та ефективність жанрів у творенні формату громадянської журналістики та демократизації медіа-простору. Автор дослідження окремо осмислює такі жанри, як: блоґ, мікроблоґ, стрім, подкаст, новина, лонгрід, а також представляє нові можливості мультимедійного інструментарію: тайм-лайн, сторіфай.Ключові слова: жанри нових медій, блоґ, тайм-лайн, стрімінг, подкаст.
The development of a democratic society, effective economy and legal state in Ukraine turned out to be a much more difficult matter than it was expected.On the background of dramatic collisions, problems and difficulties of nowadays, in the context of extreme transformation of social links, global erosive changes in culture and moral sphere, it is especially difficult to think about the creativity as a part of a spiritual world of personality. Because only through creativity which is considered by the community and supported by the government, a person shows his/her need to create, overcomes daily routine, realizes his/her life targets, goes from today into the future with the help of new discoveries. As spiritual world of a person extends, theoretical and practical aspects of his/her actions are getting more distinguished.The interrelation between the creativity and personality in the process of spiritual world and outlook formation is considered on the socio — philosophic examples. ; Розбудова демократичного суспільства, ефективної економіки та правової держави в Україні виявилися насправді набагато складнішою справою, ніж це передбачалося. На фоні драматичних колізій, проблем та труднощів сьогодення, у контексті різкої трансформації суспільних зв'язків, ерозії культури та моральності, розмірковувати про творчість в нинішніх умовах як складову духовності особистості надзвичайно проблематично. Адже тільки через творчість, яка всебічно сприймається громадськістю та підтримується владою, індивід розриває узи цієї необхідності творити, підноситься над повсякденністю, здійснює свій життєвий задум, проривається з теперішнього до майбуття новими відкриттями. З духовним зростанням особистості теоретичний і практичний моменти її діяльності дедалі більше поляризуються.На соціально-філософських прикладах розглядається взаємозв'язок творчості та особистості в процесі формування духовності і світогляду.
The article presents the scientific and theoretical analysis of the legal regime of the invention, especially the acquisition of patent rights for inventions, as well as the scope and content of exclusive patent rights for inventions in foreign countries. It is generally recognized that the most common and significant result of scientific and technical creativity are inventions with high social and economic significance, which necessitated the legal regulation of relations related to the creation, design and use of inventions. The term "invention" in the human mind reflects a reality that exists independently of law, since the invention is not a legal but a natural- technical category and the creation of inventions, as well as their use, has not always been associated with legal regulation. The term "invention" in technical, philosophical, and fiction refers to something new, original (new technology, construction). In patent law, this term has a narrower and strictly defined content: here we are talking about a legally significant, patentable invention, therefore, in the specialized literature they speak about an invention in a technical sense and about an invention as an object of legal protection. It follows that a person who considers himself an inventor can officially be recognized as such only if a patent for the invention is obtained. This title of protection shall be issued if the object requested to be recognized as an invention meets the patentability criteria established by law. The acquisition (registration) of patent rights to an invention requires the passage of a number of formalities, and quite complex. The purpose of this article is to analyze the mechanism of legal protection of inventions in foreign countries,taking into account the unification of international and European legislation in the field of patent law, as well as to reveal the features of the procedure for acquiring (registering) patent rights to inventions in foreign countries. ; У статті проводиться науково-теоретичний аналіз правового режиму винаходів, особливостей набуття (оформлення) патентних прав на винаходи, а також об'єм та зміст виключних патентних прав, що випливають з патенту на винаходи у зарубіжних країнах. Загальновизнано, що найбільш поширеним і значущим результатом науково-технічної творчості є винаходи, які мають високу соціальну і економічну значущість, що зумовило необхідність правового регулювання відносин, пов'язаних зі створенням, оформленням і використанням винаходів. Термін «винахід» в людській свідомості відображає реальність, яка існує незалежно від права, оскільки винахід є не правовою, а природно-технічної категорією і створення вина- ходів, а також їх використання не завжди було пов'язане з правовим регулюванням. Терміном «винахід» в технічній, філософської, художньої літератури позначають щось нове, оригінальне (нову технологію, конструкцію). У патентному праві цей термін має вужчий і певний зміст, тому в спеціальній літературі говорять про винахід в технічному сенсі і про винахід як об'єкт правової охорони. Звідси випливає, що особа, яка вважає себе винахідником, офіційно може бути визнана такою тільки в разі отримання патенту на винахід. Цей охоронний документ видається, якщо об'єкт, який просять визнати винаходом, відповідає критеріям для отримання патенту, встановленим законодавством. Набуття (оформлення) патентних прав на винахід вимагає проходження доволі складних формальностей Метою цієї статті є аналіз механізму правової охорони винаходів в зарубіжних країнах з урахуванням уніфікації міжнародного і європейського законодавства в сфері патентного права, а також розкриття особливостей процедури придбання (реєстрації) патентних прав на винаходи в зарубіжних країнах.
The article proves that the formation of creativity in the future teacher of musical art is relevant. Creativity is a component of a teacher's professional readiness and a condition of self-realization. Creativity is related to the activities of a teacher of any professional field. Creativity is especially necessary for a music teacher. The student's own initiative should not be punished. It harms creative intentions and aspirations, oppresses creative opportunities. It is necessary to maintain hope for success. The teacher should support the student's initiative. The teacher should not make evaluations too strictly, categorically negatively what the student has done independently. The authority of the teacher should be maintained, but the student must be given independence. Overcoming dependence on the authority and pressure of others contributes to the creation of new, original, unique projects. A friendly attitude and acceptance of the student is necessary. This provides psychological security and promotes creativity. The study identifies and substantiates the conditions for the formation of creativity of future teachers of music: the development of the attitude of future teachers of music to the formation of their own creativity; organization of active independent creative activity of students; organization for students of unregulated environment; support for democratic relations; providing opportunities to imitate creative personalities. The main condition for the formation of creativity of future music teachers is the development of motivation of future music teachers to form their own creativity. It is necessary to organize student support; show them creative samples; create an atmosphere of psychological support. Students should know the essence of creativity. It is necessary to organize independent creative activity. This will promote the development of creative thinking. Students will be able to act creatively in various types of performing activities (interpretation, transposition of musical works, improvisation, etc.). The environment should support the creative expressions of the student. This will help shape his creativity. ; У статті доведено, що особливої актуальності набуває формування в майбутнього вчителя музичного мистецтва креативності, яка є важливою складовою його професійної готовності та однією з умов самореалізації; креативність пов'язана з діяльністю педагога будь-якого профілю, але для учителя музичного мистецтва ця якість є особливо необхідною. Наголошено на тому, що креативність не є вродженою якістю особистості, вона розвивається в процесі навчання і виховання в безпосередній активній діяльності завдяки цілеспрямованому педагогічному впливові. У дослідженні визначено й обґрунтовано умови формування креативності майбутніх учителів музичного мистецтва: розвиток установки майбутніх учителів музичного мистецтва на формування власної креативності; залучення студентів до активної самостійної творчо-пошукової діяльності в освітньому середовищі університету; забезпечення для студентів під час вивчення фахових дисциплін нерегламентованого середовища з демократичними стосунками та можливостей наслідування творчих особистостей. Провідною умовою формування креативності майбутніх учителів музичного мистецтва визначено розвиток установки майбутніх учителів музичного мистецтва на формування власної креативності. Доведено, що організація підтримуючого середовища та забезпечення креативних зразків створюють атмосферу психологічної підтримки інтелектуально-творчого розвитку студентів; чіткість уявлень студентів про сутність креативності та активізація самостійної творчопошукової діяльності сприяють інтенсифікації формування творчого мислення, що дозволяє діяти у різних видах виконавської діяльності (інтерпретації, транспонуванні музичних творів, імпровізуванні тощо) більш свідомо – на креативному рівні; середовище, в якому підтримуються креативні виявлення студента, допомагає ефективному особистісному і професійному самовизначенню.
The article proves that the formation of creativity in the future teacher of musical art is relevant. Creativity is a component of a teacher's professional readiness and a condition of self-realization. Creativity is related to the activities of a teacher of any professional field. Creativity is especially necessary for a music teacher. The student's own initiative should not be punished. It harms creative intentions and aspirations, oppresses creative opportunities. It is necessary to maintain hope for success. The teacher should support the student's initiative. The teacher should not make evaluations too strictly, categorically negatively what the student has done independently. The authority of the teacher should be maintained, but the student must be given independence. Overcoming dependence on the authority and pressure of others contributes to the creation of new, original, unique projects. A friendly attitude and acceptance of the student is necessary. This provides psychological security and promotes creativity. The study identifies and substantiates the conditions for the formation of creativity of future teachers of music: the development of the attitude of future teachers of music to the formation of their own creativity; organization of active independent creative activity of students; organization for students of unregulated environment; support for democratic relations; providing opportunities to imitate creative personalities. The main condition for the formation of creativity of future music teachers is the development of motivation of future music teachers to form their own creativity. It is necessary to organize student support; show them creative samples; create an atmosphere of psychological support. Students should know the essence of creativity. It is necessary to organize independent creative activity. This will promote the development of creative thinking. Students will be able to act creatively in various types of performing activities (interpretation, transposition of musical works, improvisation, etc.). The environment should support the creative expressions of the student. This will help shape his creativity. ; У статті доведено, що особливої актуальності набуває формування в майбутнього вчителя музичного мистецтва креативності, яка є важливою складовою його професійної готовності та однією з умов самореалізації; креативність пов'язана з діяльністю педагога будь-якого профілю, але для учителя музичного мистецтва ця якість є особливо необхідною. Наголошено на тому, що креативність не є вродженою якістю особистості, вона розвивається в процесі навчання і виховання в безпосередній активній діяльності завдяки цілеспрямованому педагогічному впливові. У дослідженні визначено й обґрунтовано умови формування креативності майбутніх учителів музичного мистецтва: розвиток установки майбутніх учителів музичного мистецтва на формування власної креативності; залучення студентів до активної самостійної творчо-пошукової діяльності в освітньому середовищі університету; забезпечення для студентів під час вивчення фахових дисциплін нерегламентованого середовища з демократичними стосунками та можливостей наслідування творчих особистостей. Провідною умовою формування креативності майбутніх учителів музичного мистецтва визначено розвиток установки майбутніх учителів музичного мистецтва на формування власної креативності. Доведено, що організація підтримуючого середовища та забезпечення креативних зразків створюють атмосферу психологічної підтримки інтелектуально-творчого розвитку студентів; чіткість уявлень студентів про сутність креативності та активізація самостійної творчопошукової діяльності сприяють інтенсифікації формування творчого мислення, що дозволяє діяти у різних видах виконавської діяльності (інтерпретації, транспонуванні музичних творів, імпровізуванні тощо) більш свідомо – на креативному рівні; середовище, в якому підтримуються креативні виявлення студента, допомагає ефективному особистісному і професійному самовизначенню.
The national origins of musical artifacts (in the composership, as well as in performance) in many cases are the inherent implication that determines the particularities of the concepts, image systems, the composition and the structure of musical integrity, as well as the character of the special means selected by an artist to embody nuances of meaning.Each nation has a specific mentality, which embodies the facets and nuances of the conscious character and of the "collective unconscious" (Jung), expressed as a specific characteristics of the ethnic group in general: mental sets, worldview images, automatic actions, patterns of behavior, associations and others.Features of mentality are determined by the configuration of the ethnic dominants, by cognitive and emotional benchmarks, which include: geographical and climatic conditions, language, nuances of synesthesis, stereotypes of national character and behavior, national feeling of time and space, religious and contemplative world settings, historical and political factors, cultural traditions, rituals, etiquette, fashion and so on.It is difficult to study the mentality because of its integrity and the specific nature of the system. The initial element of this system is a combination of factors that form the specific relationships between themselves, while saving the factor of heredity. These relationships can be transformed, causing the inclusion (or exclusion) of certain elements in the system while maintaining the inherent shape of the overall configuration.Therefore, to identify the particularities of the national logic, we need to compare the integrity of the being of one nation with the same integrity of the other. When you create certain conditions and establish the contextual links, the etno-differentiative contextual factors may acquire the status of national mental determinants of musical creativity.For example, vocal orientation of Italian art is determined by:- features of the Italian speech (non-reduced vowels, clear articulation and the active work of the entire speech apparatus, the prevalence of open syllables, the alteration of vowels and consonants, the match between the intonation contour of the utterance and the original code of the articulation complex, a significant range of the speech sound, the permanent emphasis which provides the rhythm of the sound, the presence of numerous hiatuses, many double consonants which create the physiological precondition of the high palatal position, high speed speech which forms virtuosity in the process of performance and in the conditions of musical perception);- paralinguistic factors (active gestures and facial expressions);- specific climate (warm sunny climate determines muscular freedom, lack of pinches in the singing apparatus);- historical features of formation of bel canto school, the rich vocal tradition that existed in the Roman Church, and others.Musical mentality is also presented as a multi-level system of many elements of the musical text (from the tone, the single sound, to the dramatical and conceptual opus features or performing artifact), which, due to the subsign nature of musical speech (M. Bonfeld), can selectively "respond" to the manifestations of qualities (or properties) of the national mentality. Moreover, the etno-differentiative features of the musical mentality may be a more general phenomena: the tradition of music-making, the main genres, the factors of synesthesis, the dominant emotional and psychological characteristics of musical images and the tendencies of their implementation, etc. Thus, the term "etno-differentiative musical properties" denotes the subsigns of the musical language – the elements of musical text, the properties of musical expression, the nuances of the scenic behavior, musical traditions and trends which:1) while actualized at some moment in some context, acquire the status of the value;2) while perceiving and reflecting the specific etnomental context, represent the national musical mentality.To indicate the actual time of response, of the communication between the systems of "national mentality" and of "music mentality", at the point (or in the area) of intersection of their semantic fields, we offer the term "mental-semantic resonance." The phenomena of mental-semantic resonance can occur in any versions of combinations of the subsystems and their individual elements.We develop the concept of "representative type of art" proposed by J. Melchakova with introducing its' purely musical projections: 1) The representative genre: a genre of music that symbolizes features of the national music culture. For Spain, for example, the representative genres are flamenco and cante hondo. The musical and expressive specificity of these genres became the basis of hispanisms which embody the "Spanish dream" in other national cultures. 2) Representative type of music: the type of musical communication that is predominant for the national musical culture. For example, the representative type of music in Sweden is the choral singing.Representative national musical culture types (genres, types of music, etc.) are the basis of the etnomental music model, a kind of "emanation of mentality" (L. Gumilev) that stimulates the international interest in this phenomenon. We term the energetic and the charismatic phenomena the emanation of the mental field in music (passionate image of Spain, meditative image of the East, the charm of French chanson, etc.) that give rise to echoes and imitations in a foreign musical cultures.Therefore, in the article the author's theoretical concept of national mental determinants of musical creativity is proposed and its' nature is explored. Musical mentality is considered as an integral variable system in the light of its determinism of national mental factors. Within etnomental approach, the concept of "musical speech" (as a potential (composer's work) or topical (performing interpretation) expression) is interpreted as a way of displaying the nuances of national mentality in musical creative activities. ; В статье предложена авторская теоретическая концепция национально-ментальных детерминант музыкального творчества и раскрыта ее сущность. Музыкальная ментальность рассмотрена как целостная вариабельная система в ракурсе ее детерминированности национально-ментальными факторами. В рамках этноментального подхода понятие "музыкальная речь" (как потенциальное (композиторское творчество) или актуальное (исполнительская интерпретация) высказывание) трактуется как способ проявления нюансов национальной ментальности в музыкально-творческой деятельности. ; У статті запропоновано авторську теоретичну концепцію національно-ментальних детермінант музичної творчості та розкрито її сутність. Музична ментальність розглянута як цілісна варіабельна система у ракурсі її детермінованості національно-ментальними чинниками. У межах етноментального підходу поняття "музичне мовлення" (як потенціальне (композиторська творчість) або актуальне (виконавська інтерпретація) висловлення) потрактовано як спосіб прояву нюансів національної ментальності у музично-творчій діяльності.
Ukraine's desire to join the European Union requires radical changes in its own education system, including higher education. Therefore, the publication is devoted to the analysis of professional training of future teachers of Mathematics in foreign countries (Poland, Bulgaria, Great Britain), in particular, the development of future teachers' creativity, as the education system of Ukraine cannot solve problems fully with known and familiar ways. Therefore, it is necessary to take into account the educational and cultural needs of young people, the possibility of using various innovations in the educational process, as well as international pedagogical experience, so, the main article task is to clarify the training future Mathematics teachers in Poland, Bulgaria and Great Britain in the context of their creativity development. The article presents the analysis of the curriculums of pedagogical universities in higher education in these countries, the competencies acquired by graduates of pedagogical universities. A comparison in the process of professional training Polish and Ukrainian applicants showed that the most significant difference is in the academic hours devoted to mathematical training of future Mathematics teachers. In addition, the practical applicants' training differs in part, and future teachers of Mathematics in Poland, studying in higher education, get the basics of creative development, as among the knowledge and competencies traced the development of certain personal creative teachers' qualities. Future teachers of Mathematics in Bulgaria and Great Britain, studying in higher education, also receive the basics of creative development, but in fragments, not systematically, because among the knowledge and competencies the development of certain personal creative qualities of future teachers is presented. ; Бажання України потрапити до Європейського Союзу вимагає від неї кардинально змінити власну систему освіти, в тому числі й вищу. Тому публікація присвячена аналізу процесу професійної підготовки майбутніх учителів математики зарубіжних країн (Польща, Болгарія, Великобританія), зокрема, розвитку творчості майбутніх учителів, оскільки система освіти України не може в повному обсязі розв'язувати завдання і проблеми, що виникають під час організації освітнього процесу відомими і звичними способами. Тому є необхідним врахування навчальних і культурних потреб молоді, можливостей використання в освітньому процесі різноманітних інновацій, а також міжнародного педагогічного досвіду. У зв'язку з цим, основним завданням статті є з'ясування стану професійної підготовки майбутніх учителів математики в Польщі, Болгарії й Великобританії, зокрема з питань розвитку їхньої творчості. У статті представлений аналіз навчальних планів окремих педагогічних закладів вищої освіти окреслених країн, компетентностей, набутих випускниками педагогічних університетів. Порівняння процесу фахової підготовки польських і українських здобувачів показало, що найсуттєвішою є відмінність в годинах, відведених на математичну підготовку майбутніх учителів математики. Крім того, практична підготовка здобувачів частково відрізняється, і майбутні вчителі математики в Польщі, навчаючись у закладах вищої освіти, отримують основи розвитку творчості, оскільки серед знань і компетентностей прослідковується розвиток окремих особистісних творчих якостей особистості педагога, визначених у межах нашого дослідження. Майбутні вчителі математики в Болгарії та Великобританії, які навчаються у закладах вищої освіти, також отримують основи творчого розвитку, але фрагментарно, не систематично, оскільки серед знань та компетентностей також простежується розвиток окремих особистісних творчих якостей педагога.
The article provides an attempt to follow the development of the concept of creativity in the history of philosophy and the history of culture as a whole. It also explores the role of religion and science in the development of this concept.The creativity is usually defined as a process of creation of something new (very often it is added that it must be «new in quality»). But it would be just an attempt to see the new without its connection to the old and declare it the main feature of the creativity.In our opinion, it is impossible to form the concept of creativity by enumerating the features of the process of creation. In this way, it is only possible to describe the process, but it will not help to understand creativity. The formation of the concept of creativity is possible only through its genetic definitions that have been developed in the framework of so-called «activity approach».The author investigates the subject from the point of view of dialectical and historical materialism. However, he criticizes the position of naturalistic materialism on the matter. Moreover, the author highlights the positive impact of idealistic dialectical tradition on solution of the problem in the framework of philosophy. Also, he emphasizes the importance of political economy for practical solution. The author points out that the only adequate form of creativity is a collective creation of history. It has always been this way. However, providing social orders that are based on division of labour, creation of personality and history happened rather defying conscious actions of people, than as a result of them. Thus, creativity was understood as a supernatural or extra-natural ability.Now, it's time to secularize and demystify the creativity. It has to be returned to its real source — to the social activity of people. However, it's impossible unless we bring the understanding of nature of creativity up to the level of the philosophical concept. Only this can become a reliable basis for creation of the real program of making creativity a usual way of person's life in society. ; В статье предпринята попытка проследить основные моменты становления понятия творчества в истории философии и в истории культуры в целом, роль религии и науки в выведении этого понятия.Творчество обычно определяют как процесс создания нового (очень часто добавляют - качественно нового). Но попытки рассмотреть «новое» в отрыве от «старого» и в таком виде положить его в основу определения творчества, является бесперспективным.На наш взгляд, вообще невозможно сформировать понятие творчества через перечень признаков творческого процесса. Таким способом можно разве что описать этот процесс, но нельзя понять, что такое творчество. Формирование понятия творчества возможно только через генетические его определения, которые разрабатывались исключительно в рамках так называемого «деятельностного подхода».Подходя к вопросу с точки зрения диалектического и исторического материализма, автор в то же время критически оценивает позицию естественного материализма по вопросу о природе творчества и подчеркивает положительный вклад идеалистической диалектической традиции в его решение в рамках философии и необходимость обращения к достижениям политической экономии для его практического решения. Автор утверждает, что единственной адекватной формой творчества является коллективное создание истории. Так было всегда, но в условиях экономических общественных формаций, основанных на разделении труда, создание человека и истории осуществлялось скорее вопреки чем благодаря сознательным действиям людей, а потому творчество рассматривали как способность сверхъестественную или внеприродную.В настоящее время актуальна секуляризация и демистификация творчества, ее возвращение в свое собственное лоно - лоно общественной деятельности людей, что невозможно без вывода представлений о природе творчества на уровень философского понятия, которое единственное может стать надежной основой для создания реальной программы преобразования творчества в способ нормальной жизнедеятельности человека в обществе. ; В статті здійснена спроба прослідкувати основні моменти становлення поняття творчості в історії філософії та в історії культури в цілому, роль релігії та науки в виведенні цього поняття.Творчість зазвичай визначають як процес створення нового (дуже часто додають – якісно нового). Але намагання розглянути «нове» в відриві від «старого» і в такому вигляді покласти його в основу визначення творчості, є безперспективним.На наш погляд, взагалі неможливо сформувати поняття творчості через перелік ознак творчого процесу. Таким способом можна хіба що описати цей процес, але не можна зрозуміти, що таке творчість. Формування поняття творчості можливе тільки через генетичні його визначення, які розроблялися виключно в рамках так званого «діяльнісного підходу».Підходячи до питання з точки зору діалектичного та історичного матеріалізму, автор в той же час критично оцінює позицію природничого матеріалізму щодо питання про природу творчості та підкреслює позитивний вклад ідеалістичної діалектичної традиції в його вирішення в рамках філософії та необхідність звернення до набутків політичної економії для його практичного вирішення. Автор стверджує, що єдиною адекватною формою творчості є колективне творення історії. Так було завжди, але в умовах економічних суспільних формацій, які грунтуються на розподілі праці, творення людини і історії здійснювалось швидше всупереч як завдяки свідомим діям людей, а тому творчість розглядали як здатність надприродну чи позаприродну.На часі секуляризація і демістифікація творчості, її повернення у своє власне лоно – лоно суспільної діяльності людей, що неможливо без виведення уявлень про природу творчості на рівень філософського поняття, яке єдине може стати надійною основою створення реальної програми перетворення творчості в спосіб нормальної життєдіяльності людини в суспільстві.
The article provides an attempt to follow the development of the concept of creativity in the history of philosophy and the history of culture as a whole. It also explores the role of religion and science in the development of this concept.The creativity is usually defined as a process of creation of something new (very often it is added that it must be «new in quality»). But it would be just an attempt to see the new without its connection to the old and declare it the main feature of the creativity.In our opinion, it is impossible to form the concept of creativity by enumerating the features of the process of creation. In this way, it is only possible to describe the process, but it will not help to understand creativity. The formation of the concept of creativity is possible only through its genetic definitions that have been developed in the framework of so-called «activity approach».The author investigates the subject from the point of view of dialectical and historical materialism. However, he criticizes the position of naturalistic materialism on the matter. Moreover, the author highlights the positive impact of idealistic dialectical tradition on solution of the problem in the framework of philosophy. Also, he emphasizes the importance of political economy for practical solution. The author points out that the only adequate form of creativity is a collective creation of history. It has always been this way. However, providing social orders that are based on division of labour, creation of personality and history happened rather defying conscious actions of people, than as a result of them. Thus, creativity was understood as a supernatural or extra-natural ability.Now, it's time to secularize and demystify the creativity. It has to be returned to its real source — to the social activity of people. However, it's impossible unless we bring the understanding of nature of creativity up to the level of the philosophical concept. Only this can become a reliable basis for creation of the real program of making creativity a usual way of person's life in society. ; В статье предпринята попытка проследить основные моменты становления понятия творчества в истории философии и в истории культуры в целом, роль религии и науки в выведении этого понятия.Творчество обычно определяют как процесс создания нового (очень часто добавляют - качественно нового). Но попытки рассмотреть «новое» в отрыве от «старого» и в таком виде положить его в основу определения творчества, является бесперспективным.На наш взгляд, вообще невозможно сформировать понятие творчества через перечень признаков творческого процесса. Таким способом можно разве что описать этот процесс, но нельзя понять, что такое творчество. Формирование понятия творчества возможно только через генетические его определения, которые разрабатывались исключительно в рамках так называемого «деятельностного подхода».Подходя к вопросу с точки зрения диалектического и исторического материализма, автор в то же время критически оценивает позицию естественного материализма по вопросу о природе творчества и подчеркивает положительный вклад идеалистической диалектической традиции в его решение в рамках философии и необходимость обращения к достижениям политической экономии для его практического решения. Автор утверждает, что единственной адекватной формой творчества является коллективное создание истории. Так было всегда, но в условиях экономических общественных формаций, основанных на разделении труда, создание человека и истории осуществлялось скорее вопреки чем благодаря сознательным действиям людей, а потому творчество рассматривали как способность сверхъестественную или внеприродную.В настоящее время актуальна секуляризация и демистификация творчества, ее возвращение в свое собственное лоно - лоно общественной деятельности людей, что невозможно без вывода представлений о природе творчества на уровень философского понятия, которое единственное может стать надежной основой для создания реальной программы преобразования творчества в способ нормальной жизнедеятельности человека в обществе. ; В статті здійснена спроба прослідкувати основні моменти становлення поняття творчості в історії філософії та в історії культури в цілому, роль релігії та науки в виведенні цього поняття.Творчість зазвичай визначають як процес створення нового (дуже часто додають – якісно нового). Але намагання розглянути «нове» в відриві від «старого» і в такому вигляді покласти його в основу визначення творчості, є безперспективним.На наш погляд, взагалі неможливо сформувати поняття творчості через перелік ознак творчого процесу. Таким способом можна хіба що описати цей процес, але не можна зрозуміти, що таке творчість. Формування поняття творчості можливе тільки через генетичні його визначення, які розроблялися виключно в рамках так званого «діяльнісного підходу».Підходячи до питання з точки зору діалектичного та історичного матеріалізму, автор в той же час критично оцінює позицію природничого матеріалізму щодо питання про природу творчості та підкреслює позитивний вклад ідеалістичної діалектичної традиції в його вирішення в рамках філософії та необхідність звернення до набутків політичної економії для його практичного вирішення. Автор стверджує, що єдиною адекватною формою творчості є колективне творення історії. Так було завжди, але в умовах економічних суспільних формацій, які грунтуються на розподілі праці, творення людини і історії здійснювалось швидше всупереч як завдяки свідомим діям людей, а тому творчість розглядали як здатність надприродну чи позаприродну.На часі секуляризація і демістифікація творчості, її повернення у своє власне лоно – лоно суспільної діяльності людей, що неможливо без виведення уявлень про природу творчості на рівень філософського поняття, яке єдине може стати надійною основою створення реальної програми перетворення творчості в спосіб нормальної життєдіяльності людини в суспільстві.
The article studies the main characteristics of A. Averchenko as a writer in the pre-revolutionary, post-revolutionary and emigration periods of his creativity, which was initially divided into journalistic feuilletons and two groups of humorous stories – every day with common life situations and works with grotesque and paradoxical plots. In later works during his emigration, the writer became a master of satire and humour at the European level. It is established that many of his works created in exile reached the level of world classics or were innovative in genre and style.The article defines A. Averchenko's creative activity – organizational (as an editor and administrator of «Satyricon» and «New Satyricon»), literary (as a prolific author of humorous/satirical stories) and theatrical (as a director, screenwriter and actor of theatres «The House of Artist» and «The Nest of Migratory Birds»). It was found that the writer had a humorous attitude to life, including ridicule of his shortcomings. He is best characterized through public communication – his interviews, speeches, and private correspondence.It is concluded that the artist's activity satisfied his vital need not only to be at the forefront of creative development of Russian and European literature but also to create a team of like-minded, talented authors, provide a fruitful atmosphere of creative work, fight censors, arrange financial success of print or theatre, as well as to conduct journalistic activities, to be a master of the feuilleton, who keeps his hand on the pulse of political events in the country and abroad, has observation and analytical skills. ; У статті досліджено основні характеристики А. Аверченка як митця в дореволюційний, пореволюційний та еміграційний періоди його творчості, що спочатку поділялася на публіцистичні фейлетони та дві групи гумористичних оповідань – побутових із ситуаціями з довколишнього життя та творів із гротесковими й парадоксальними сюжетами, створених фантазією автора. У подальшій творчості в часи еміграції письменник став майстром сатири й гумору європейського рівня. Установлено, що чимало його творів, створених в еміграції, стали на рівень світової класики чи були новаторськими в жанровому й стильовому вимірахВизначено творчу активність А. Аверченка – організаційну (як редактора й адміністратора «Сатирикону» й «Нового Сатирикону»), літературну (як плідного автора гумористичних / сатиричних оповідань) і театральну (як режисера, сценариста й актора театрів «Дім артиста» та «Гніздо перелітних птахів»). Виявлено, що письменник відзначався гумористичним ставленням до життя, зокрема й висміюванням власних недоліків, що характеризувало його як публічне спілкування – інтерв'ю, виступи, так і приватне листування.Зроблено висновок, що активність митця вдовольняла його життєву потребу не лише самому бути в авангарді творчого розвитку російської та європейської літератури, але й створювати колектив однодумців, талановитих авторів, забезпечувати плідну атмосферу творчої праці, боротися з цензорами, влаштовувати фінансову успішність друкованого видання чи театру, а також проводити журналістську діяльність, бути майстром фейлетону, який тримає руку на пульсі політичних подій у державі та за її межами, має спостережливість й аналітичні здібності.
