In the 21st century Ukraine faced with horrific crimes against humanity that were known during World War II. Despite the Minsk agreements, on February 24, 2022 the Russian Federation started a full-scale invasion of Ukraine. The issue of combating crimes against humanity in the 21st century is considered. The commission of such crimes violates a number of international conventions and treaties, including the Rome Statute of the International Criminal Court of 17 July 1998, the Charter of the United Nations of 26 June 1945, the Universal Declaration of Human Rights of 10 December 1948, the Convention on the Protection of Human Rights and fundamental freedoms of November 4, 1950, etc. The international community should focus their attention on inadmissibility of violation of fundamental human rights and freedoms. The ratification of international instruments and the existence of institutions, aimed at ensuring peace in the modern civilized world, should prevent encroachments on the territory of other states, mass destruction of people and civilian buildings. The invasion of the Russian Federation into the territory of Ukraine, use of weapons of mass destruction, missiles and gunfire against the civilian population is not only an encroachment on the territorial integrity of Ukraine. This is an encroachment on European values, which have been built for centuries in response to the experience of war. The best way to deal with crimes against humanity and war crimes as well is integration and unity of the international community in combating these crimes. The existence of global problems, environmental and economic crises, epidemics, epizootics, poverty especially conditioned integration of the international community for peace. Last but not the least, the human rights standards should be complied with at prosecuting people who have committed and been involved in crimes against humanity
The purpose of this paper is to examine the latentisation of crimes, committed against life and well-being in Ukraine with use of firearms. The task is to assess distribution, specify classification group, find out the causes and prevention measures for such offences. Latent felony offences could be reviewed from criminological, procedural and forensics aspects. Criminological aspect of latent crime perception, as we see it, is the most expedient in terms of general crime research. In criminological aspect latent felonies are determined by a fact of their disregarded nature in crime statistics. Factors of latentisation of crimes with use of fireams are specific for latent felonoes in general, such as: perpetrator's actions in attempt of hiding the offence and it's aftermath; unresponsive reaction of LEO's concerning information about offense. There are also specific conditions related to specific interest of government and LE agencies in protection of lives and well-being of people and informing done in a specific order by hospitals about people with injuries of criminal character, including gunshot wounds. What also counted is negative societal perception on live threatening offences, which leads to it's cooperation with LE agencies to investigate those felonies. The registration order of firearms, which is done by LE agencies, is also a factor of ceasing of the latent felonies with use of firearms. Analyzing specifics of felonies against life and well-being with use of firearms on territories of Joint Forces Operation in Donetsk, Lugansk and Crimea, that temporarily out of Ukrainian control. Counting classification of latent crimes, depending on level of their latency, crimes against life and well-being with use of firearms could be put in the group of leat latent crimes.
The article is devoted to the study of the problems associated with the definition of the patrimonial object of crimes against peace, human security and the international law and order. An own definition of the generic object of crimes of section XX of the Criminal Code of Ukraine is given. The legal basis for determining the ancestral object of the investigated crimes is the title of Section XX of the Criminal Code of Ukraine "Crimes against Peace, Human Security and the International Law Order". For the correct installation of this sign, it is necessary to refer to the provisions of international criminal law. At the same time, the question of the concept of international criminal law and its relationship with international public (private) and national criminal law still remains open in science. The definition of the objects of crimes against the peace and security of mankind in domestic science continues to remain in line with the "classical" definition of the object of criminal law protection as public relations (relations) protected by criminal law. However, at present, the doctrine of criminal law has seen a peculiar turn in understanding the object of criminal law protection, associated with a change in the conceptual framework of criminal law and its tasks. It is possible to apply such a definition of the ancestral object of crimes provided for in Section XX of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine "Crimes against Peace, Security of Humanity and the International Law Order" - these are public international legal relations that ensure the peaceful coexistence of states, and compliance with the rules of the international law and order both in civil and military time, as well as international security guarantees for both individual states and humanity as a whole. ; Стаття присвячена дослідженню проблем пов'язаних з визначенням родового об'єкта злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Дається власне визначення родового об'єкта злочинів розділу ХХ КК України. Правовою основою для визначення родового об'єкта досліджуваних злочинів виступає назва розділу XХ КК України «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Для правильного встановлення цієї ознаки необхідно звернутися до положень міжнародного кримінального права. У той же час в науці досі відкритим залишається питання щодо поняття міжнародного кримінального права і його співвідношення з міжнародним публічним (приватним) і національним кримінальним правом. Визначення об'єктів злочинів проти миру і безпеки людства у вітчизняній науці продовжує залишатися в руслі «класичного» визначення об'єкта кримінально-правової охорони як суспільних відносин (відносин), що захищаються кримінальним правом. Однак, в даний час в доктрині кримінального права намітився своєрідний поворот в розумінні об'єкта кримінально-правової охорони, пов'язаний зі зміною концептуальних основ кримінального законодавства та його завдань. Можливе застосування такого визначення родового об'єкту злочинів, передбачених розділом ХХ Особливої частини КК України «Зло- чини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» – це суспільні міжнародно-правові відносини, що забезпечують мирне співіснування держав, дотримання правил міжнародного правопорядку як у мирний, так і військовий час, а також міжнародні гарантії безпеки як окремим державам, і людству в цілому.
The article is devoted to the study of the concept of life and health as an object of crime. A review of the current problems of designing this object of criminal law protection has been carried out. The author provides an understanding of life and health as a generic object of crime under Section II of the Criminal Code of Ukraine. The legislator has never used and does not use the term "public relations" when listing the objects of criminal law protection in the relevant articles of the Criminal Codes. In order to eliminate the contradiction that has arisen between the description of the object in the law as certain social values and the concept of considering it as social relations, some scientists propose to single out the material and formal definition of the object. Public relations become the object of criminal law protection when criminal law, designed to protect these particular public relations, comes into force, that is, they get such quality from the moment when the criminal law took them under their protection. Ancestral object for crimes of Section II of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine is human life and health. Inthe analysis of the generic object of crimes against life, the clarification of the relationship between the concepts of "personality" and "person" is of great importance. The concept of "man" in the norms of the Criminal Code of Ukraine means an individual, a person in the biological sense of the word. At the same time, the Criminal Code of Ukraine protects a person as a biological creature, prohibiting encroachment on life, health, bodily and sexual integrity, personal freedom, and as a social creature, personality - in this case protection of honor and dignity, political, socio-economic and other rights and human freedoms. The relevant section of the Criminal Code should be called "Crimes against human life and health". ; Стаття присвячена дослідженню поняття життя та здоров'я людини як об'єкту злочину. Здійснено огляд сучасних проблем конструювання даного об'єкту кримінально-правової охорони. Дається авторське розуміння життя та здоров'я як родового об'єкту злочинів, передбачених розділом ІІ КК України. Законодавец ніколи не користувався і не користується при перерахуванні у відповідних статтях Кримінальних кодексів об'єктів кримінально-правової охорони терміном «суспільні відносини». Для того щоб усунути виникле протиріччя між описом об'єкта в законі як певних соціальних цінностей та концепції про розгляд його як суспільних відносин, деякі вчені пропонують виділяти матеріальне та формальне визначення об'єкта. Суспільні відносини стають об'єктом кримінально-правової охорони відтоді, коли кримінальне право, яке покликано охороняти саме ці суспільні відносини, набуває чинності, тобто вони здобувають таку якість із того моменту, коли кримі- нальний закон взяв їх під свою охорону. Родовим об'єктом для злочинів розділу ІІ Особливої частини Кримі- нального кодексу України є життя і здоров'я людини. При аналізі родового об'єкту злочинів проти життя суттєве значення має значення має з'ясування співвідношення поняття «особа» і «людина». Поняття «людина» у нормах КК України означає фізичну особу, людину в біологічному значенні цього слова. При цьому КК України охороняє людину і як біологічну істоту, забороняючи посягання на життя, здоров'я, тілесну та статеву недоторканність, особисту свободу, і як соціальну істоту, особистість – у цьому випадку забезпечується охорона честі та гідності, політичних, соціально-економічних та інших прав і свобод людини. Відповідний розділ Кримінального Кодексу для уникнення розбіжностей слід було назвати «Злочини проти життя і здоров'я людини».
In Ukraine today there are difficult socio-economic transformations that directly influence on the increase ofcases of hit of child in difficult vital circumstances, feasance oflegal cruelty in relation to a child, involve-ment of children incriminal organizations, bringing in to begging and feasance inrelation to the children of crimes of violence, as no time to putneed defence and help of the state.In the state approaches will be realized certain anin-ternational and home legislation in relation to the protec-tionof rights forchildren, the state protects interests of child, perfects a control mechanism after the observance of currentlegislation in the field of the guard of child-hood, develops andperfects institutes sociallegal defence of children and otherslike that, but it not enough, exist enormous amount of blanksin a legislation, that need a decision the nearest time.As Interpol marks Crimes against very young in the last timesbegin to acquire international character. Winy persons canmove from the state in the state, in particu-lar, in countries thatdevelop, having regard to the less strictness of punishment. Modern legal research, in the conditions of globalization and eurointegration, takes into account a comparatively-legalaspect. Becoming and development of legal is the important factor of improve-ment of law enforcement activity of public authorities, including in the field of activity of law enforcement au-thorities, in particularto counteraction to the crimes of violence against children.For more effective investigation of crimes of violence inrelation to children and use of positive international experience we need to generalize some modern tendencie-sand strategies of counteraction to violent criminality in relationto very young, will consider typical problems in prevention ofcriminality, with that clash in the different states, at the same time borrowing of experience of the de-veloped countries, in the first turn the states of Europe, has the problem aspectsrelated to the different legislative adjusting correspondingpublic relation are certain. ; В Україні відбуваються складні соціально-еко-номічні перетворення, які безпосередньо впливають на збільшення випадків потрапляння дитини у складні життєві обставини, вчинення жорстокого поводження щодо дитини, втягування дітей у кримінальні угрупо-вання, залучення до жебрацтва та скоєння відносно дітей насильницьких злочинів, як ніколи діти потребу-ють захисту та допомоги держави.В державі реалізуються підходи, визначені між-народним і вітчизняним законодавством стосовно за-хисту прав дітей, держава захищає інтереси дитини, удосконалює механізми контролю за дотриманням чинного законодавства в сфері охорони дитинства, роз-виває та вдосконалює інституції соціально-правового захисту дітей. Однак цього замало, існує безліч прога-лин у законодавстві, які потребують вирішення най-ближчим часом.Інтерпол наголошує: «Злочини проти малолітніх останнім часом починають набувати міжнародного ха-рактеру. Винні особи можуть переїжджати з держави в державу, зокрема у країни, які розвиваються, зва-жаючи на меншу суворість покарання». Сучасне пра-вове дослідженн умовах глобалізації та євроінтеграції не може не враховувати порівняльно-правового аспек-ту. Становлення і розвиток юридичної компаративіс-тики є важливим фактором удосконалення правозасто-совної діяльності органів державної влади, в тому числі і у сфері діяльності правоохоронних органів, зокрема протидії насильницьким злочинам проти дітей.Для більш ефективного розслідування насильниць-ких злочинів щодо дітей і використання позитивно-го міжнародного досвіду потрібно узагальнити деякі сучасні тенденції і стратегії протидії насильницькій злочинності щодо малолітніх, розглянути типові про-блеми у запобіганні злочинності, з якими стикаються в різних державах. Запозичення досвіду розвинутих країн, насамперед держав Європи, має певні проблемні аспекти, пов'язані з різним законодавчим регулюван-ням відповідних суспільних відносин. ; В Україні відбуваються складні соціально-еко-номічні перетворення, які безпосередньо впливають на збільшення випадків потрапляння дитини у складні життєві обставини, вчинення жорстокого поводження щодо дитини, втягування дітей у кримінальні угрупо-вання, залучення до жебрацтва та скоєння відносно дітей насильницьких злочинів, як ніколи діти потребу-ють захисту та допомоги держави.В державі реалізуються підходи, визначені між-народним і вітчизняним законодавством стосовно за-хисту прав дітей, держава захищає інтереси дитини, удосконалює механізми контролю за дотриманням чинного законодавства в сфері охорони дитинства, роз-виває та вдосконалює інституції соціально-правового захисту дітей. Однак цього замало, існує безліч прога-лин у законодавстві, які потребують вирішення най-ближчим часом.Інтерпол наголошує: «Злочини проти малолітніх останнім часом починають набувати міжнародного ха-рактеру. Винні особи можуть переїжджати з держави в державу, зокрема у країни, які розвиваються, зва-жаючи на меншу суворість покарання». Сучасне пра-вове дослідженн умовах глобалізації та євроінтеграції не може не враховувати порівняльно-правового аспек-ту. Становлення і розвиток юридичної компаративіс-тики є важливим фактором удосконалення правозасто-совної діяльності органів державної влади, в тому числі і у сфері діяльності правоохоронних органів, зокрема протидії насильницьким злочинам проти дітей.Для більш ефективного розслідування насильниць-ких злочинів щодо дітей і використання позитивно-го міжнародного досвіду потрібно узагальнити деякі сучасні тенденції і стратегії протидії насильницькій злочинності щодо малолітніх, розглянути типові про-блеми у запобіганні злочинності, з якими стикаються в різних державах. Запозичення досвіду розвинутих країн, насамперед держав Європи, має певні проблемні аспекти, пов'язані з різним законодавчим регулюван-ням відповідних суспільних відносин.
This article is devoted to the analysis of historical trends in the development of domestic legislation and criminal liability for sexual intercourse with persons who have not reached sexual maturity. The problem of protecting minors from sexual crimes and encroaching on their honor and dignity is not possible without recourse to historical and legal aspects. Careful study of the history of criminal liability for sexual crimes against minors allows us to identify the current level of development of liability and understand the prospects for improving the legislation on this issue. The historical development of legislation on sexual crimes may date back to the distant past, when liability for such crimes was governed mainly by the laws of the church. Therefore, any state that existed or underwent a stage of development and at that time, had its own legislation that regulated a particular area of society. Laws go through many stages of improvement over time, so if we compare any legal act of today, it is possible to find in it many different aspects of protecting minors from various encroachments and their honor and dignity. The historical stage of human existence at that time was characterized by various features, and had many prohibitions relating to crimes against minors. Therefore, the regulation of the sexual life of society was given not the last place by the legislators of that time. The lawyers understood the importance of such issues as the protection of minors from encroachment on their sexual freedom and sexual integrity for the further development of a stable and modern society. Children are the future of any state, and the development of modern legislation depends on how they are protected in various spheres of life. Therefore, the historical development of Ukrainian legislation on crimes committed with minors is characterized by controversy over the attitude of the state to responsibility for such crimes. Historical analysis of the norms concerning sexual crimes has shown that the domestic legislation at different stages of its origin allocated such crimes to a separate institution. ; Статтю присвячено аналізу історичних тенденцій щодо розвитку вітчизняного законодавства та кримінальної відповідальності за статеві зносини з особами, які не досягли статевої зрілості. Розв'язання проблеми захисту неповнолітніх від сексуальних злочинів і посягання на їхню честь і гідність неможливе без звернення до історично-правових аспектів. Ретельне вивчення історії розвитку кримінальної відповідальності за статеві злочини проти неповнолітніх дає нам змогу виявити, який є рівень розвитку відповідальності, та зрозуміти, які існують перспективи щодо вдосконалення законодавства з цього питання. Історичний розвиток законодавства стосовно статевих злочинів може сягати в далеке минуле, коли відповідальність за такі злочини регулювалася переважно законами церкви. Тому будь-яка держава, яка існувала або проходила стадію розвитку за той час, мала свої законодавчі акти, що регулювали ту чи іншу сферу життя суспільства. Закони з часом проходять багато стадій удосконалення, тому якщо сьогодні порівняти будь-який нормативно правовий акт сучасності, можливо знайти в ньому багато різних аспектів щодо захисту неповнолітніх від різних посягань на їхню честь і гідність. Історичний етап існування людства на той час характеризувався різними особливостями та мав багато заборон, які стосувалися злочинів щодо неповнолітніх. Тому врегулюванню сексуального життя суспільства відводилась не останнє місце з боку законодавців того часу. Правники розуміли важливість таких питань, як захист неповнолітніх осіб від посягання на їхню статеву свободу та статеву недоторканність, для розвитку надалі стабільного та сучасного суспільства. Діти є майбутнім будь-якої держави, і від того, як відбувається їх захист на різних сферах їхнього життя, залежить розвиток сучасного законодавства. Тому історичний розвиток українського законодавства щодо злочинів, які було скоєно з неповнолітніми, має характерні суперечки щодо ставлення держави до відповідальності за такі злочини. Історичний аналіз норм стосовно статевих злочинів показав, що вітчизняне законодавство на різних етапах свого зародження виділяло такі злочини в окремий інститут.
In the article the problem of determining the special characteristics of the offender of crimes against informational security is researching. Considering the number and variety of crimes against the order of the informational circulation it is founded that the sings specified in part 1 of the Art. 18 of the Criminal Code of Ukraine are common for the offenders of these crimes. Crucial importance in de-fining the offender of the crimes encroaching on informational security is the subject of such a crime. ; Исследуется проблема определения особенных признаков субъекта в преступлениях против информационной безопасности. Учитывая количество и разнообразие преступлений, посягающих на порядок информационного оборота, установлено, что общими для субъектов указанных преступлений являются признаки, которые определены в ч. 1 ст. 18 УК Украины. Решающее значение при установлении субъекта преступления, посягающего на информационную безопасность, имеет предмет такого преступления. ; Досліджується проблема визначення особливих ознак суб'єкта у злочинах проти інформаційної безпеки. Враховуючи кількість і різноманітність злочинів, що посягають на порядок обігу інформації, встановлено, що спільними для суб'єктів указаних злочинів є ознаки, визначені у ч. 1 ст. 18 КК України. Вирішальне значення при встановленні суб'єкта злочину, що посягає на інформаційну безпеку, має предмет такого злочину.
In the article the problem of determining the special characteristics of the offender of crimes against informational security is researching. Considering the number and variety of crimes against the order of the informational circulation it is founded that the sings specified in part 1 of the Art. 18 of the Criminal Code of Ukraine are common for the offenders of these crimes. Crucial importance in de-fining the offender of the crimes encroaching on informational security is the subject of such a crime. ; Исследуется проблема определения особенных признаков субъекта в преступлениях против информационной безопасности. Учитывая количество и разнообразие преступлений, посягающих на порядок информационного оборота, установлено, что общими для субъектов указанных преступлений являются признаки, которые определены в ч. 1 ст. 18 УК Украины. Решающее значение при установлении субъекта преступления, посягающего на информационную безопасность, имеет предмет такого преступления. ; Досліджується проблема визначення особливих ознак суб'єкта у злочинах проти інформаційної безпеки. Враховуючи кількість і різноманітність злочинів, що посягають на порядок обігу інформації, встановлено, що спільними для суб'єктів указаних злочинів є ознаки, визначені у ч. 1 ст. 18 КК України. Вирішальне значення при встановленні суб'єкта злочину, що посягає на інформаційну безпеку, має предмет такого злочину.
In the article the range of problems of construction of approvals is examined for committing crime against bases of national safety of Ukraine. Established, that in scientific works of modern scientists insufficient attention is spared to research of features of awarding punishment for crimes sweats of bases of national safety of Ukraine. Also, author on base of investigational scientific works, asserts that, without regard to the large variety of the advanced studies to the devoted approvals and features of their construction, question of their architecture is not finally decided. It becomes firmly established that methodologically faithful at research of order of awarding punishment for the feasance of certain group of crimes, there is near-term scientific secret service of the system of approvals for crimes such. On soil of analysis of current legislation about criminal responsibility, classification of approvals comes true on crimes against bases of national safety and the basic tendencies of their construction are distinguished. Certainly, that most approvals are alternative, relatively certain and cumulative. By the most widespread punishment, that it is envisaged for committing crime against bases of national safety of imprisonment on a certain term, confiscation of property that seems to the author appropriate enough is envisaged in quality of additional punishment. It is determined that on the whole, construction of approvals of the investigated group of crimes, mostly answers general requirements and principles of construction of approvals. Separate moments that need further research, possible changes to the current legislation and argumentation of their introduction, are thus distinguished. Attention applies on the necessity of clear cooperation and interrelation of approvals of simple and skilled syllables of crimes that is envisaged p. 1 and p. 2 (3, 4ps.) corresponding syllables of crime. It is considered a necessity to carry out the gradual increase of limits of punishments in corresponding approvals having regard to the increase of level of public danger. ; У статті розглядається проблематика побудови санкцій за вчинення злочинів проти основ національ-ної безпеки України. Констатується, що в наукових працях сучасних учених приділяється недостатня ува-га дослідженню особливостей призначення покарання за злочини проти основ національної безпеки України. Також автор на ґрунті досліджених наукових праць стверджує, що, незважаючи на велику різноманітність наукових робіт, присвячених санкціям та особливостям їх побудови, питання їх архітектури не є остаточно вирі-шеним. Стверджується, що методологічно правильним під час дослідження порядку призначення покаран-ня за вчинення певної групи злочинів є першочергова наукова розвідка системи санкцій за злочини такого роду. На основі аналізу чинного законодавства про кри-мінальну відповідальність здійснюється класифікація санкцій за злочини проти основ національної безпеки та виокремлюються основні тенденції їх побудови. Визна-чено, що більшість санкцій є альтернативними, відносно визначеними та кумулятивними. Найбільш розповсю-дженим покаранням, що передбачено за вчинення зло-чинів проти основ національної безпеки, є позбавлення волі на певний строк, як додаткове покарання передба-чається конфіскація майна, що видається автору досить доречним. Визначається, що загалом побудова санкцій досліджуваної групи злочинів здебільшого відповідає загальним вимогам і принципам побудови санкцій. При цьому виділяються окремі моменти, що потребують подальшого дослідження, можливі зміни до чинного законодавства та аргументація їх упровадження. Звер-тається увага на необхідність чіткої взаємодії та взаємо-відношення санкцій простого та кваліфікованого скла-дів злочинів, що передбачаються ч. ч. 1 і 2 (3, 4 тощо) відповідних складів злочину. Уважається за необхідне здійснювати поступове зростання меж покарань у відпо-відних санкціях, зважаючи на зростання рівня суспіль-ної небезпеки.
In the paper the institution of murder as a crime against a woman's life in three editions of Lithuanian Statute is considered. The attention is focused on basic concepts and legal structures of criminal law of that time, as well as factors that affect the degree of criminal punishment. The «golovnytstvo» («holovschyna») is analyzed as a special legal institution of punishment system in Lithuanian Statute. The author has concluded that the law of the Lithuanian-Russian State and the Polish-Lithuanian Commonwealth recognized the woman's priority in protecting her personality from criminal attacks. The size of the monetary penalty in favor of a woman had been affected by social, religious, and in some cases the victim's family status. The Statute protected the individual rights of women of all social classes. In the investigated period has being continued to approve the respect for girls, women and mothers and, destination of double size of holovschyna reflected, first of all, humanistic views of legislators at a fairly high position of women not only in the family but also in society. ; В статье рассматривается институт убийства как преступления против жизни женщины по трем редакциям Литовского Статута. Сосредотачивается внимание на основных понятиях и юридических конструкциях уголовного права рассматриваемого периода, а также факторах, которые влияли на степень наказания преступника. Анализируется «головщина» как особый правовой институт системы наказаний по Литовскому Статуту. ; У статті розглядається інститут вбивства як злочину проти життя жінки за трьома редакціями Литовського Статуту. Зосереджується увага на основних поняттях та юридичних конструкціях тогочасного кримінального права, а також чинниках, що впливали на ступінь покарання злочинця. Аналізується «головництво» («головщина») як особливий правовий інститут системи покарань Литовського Статуту.
У статті розглядаються та аналізуються санкції статей кримінального законодавства України та Азербайджанської Республіки, що передбачають відповідальність за злочини проти правосуддя. Відзначено, що санкції за злочини проти правосуддя не завжди адекватно відображають характер і ступінь суспільної небезпеки діянь, а також конструктивні особливості диспозицій кримінально-правових норм. Вимога адекватності передбачає пряму взаємозалежність, коли якісний і кількісний критерії небезпеки суспільно небезпечного діяння відповідають межам його караності. В рамках досліджуваної проблеми запропоновано зміни до кримінального законодавства Азербайджанської Республіки та України та визначено недоліки системи санкцій за злочини проти правосуддя у кримінальному законодавстві обох держав. ; В статье рассматриваются и анализируются санкции статей уголовного законодательства Украины и Азербайджанской Республики, предусматривающих ответственность за преступления против правосудия. Отмечено, что санкции за преступления против правосудия не всегда адекватно отражают характер и степень общественной опасности деяний, а также конструктивные особенности диспозиций уголовно-правовых норм. Требование адекватности предполагает прямую взаимозависимость, когда качественный и количественный критерии опасности общественно опасного деяния соответствуют границам его наказуемости. В рамках исследуемой проблемы предлагаемые изменения в уголовное законодательство Азербайджанс-кой Республики и Украины и определены недостатки системы санкций за преступления против правосудия в уголовном законодательстве обоих государств. ; The article examines and analyzes the sanctions of the articles of the criminal legislation of Ukraine and the Republic of Azerbaijan, providing for liability for crimes against justice. It is noted that sanctions for crimes against justice do not always adequately reflect the nature and degree of social danger of acts, as well as the design features of the dispositions of criminal law norms. The requirement of adequacy assumes direct interdependence, when the qualitative and quantitative criteria of the danger of a socially dangerous act correspond to the boundaries of its punishability. Within the framework of the problem under study, the proposed changes to the criminal legislation of the Republic of Azerbaijan and Ukraine and the shortcomings of the system of sanctions for crimes against justice in the criminal legislation of both states are identified. It is noted that the vast majority of the main components of the crimes included in the sections "Crimes against Justice" under the Criminal Code of Ukraine and the Criminal Code of the Republic of Azerbaijan, by their legislative structure are formal. The criminal law of the Republic of Azerbaijan and Ukraine has been studied and it has been established that corpus delicti committed by other participants in the process, such as witnesses, experts, victims, translators, contain milder sanctions than crimes committed by law enforcement officers and judges. On the other hand, crimes involving convicts and convicts are also mainly subject to sanctions in the form of imprisonment or restriction of liberty. It is established that the criminal law of both states does not provide for additional punishment in the form of deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities for the judge's decision of a knowingly unjust sentence, decision, ruling or resolution.
У статті розглядаються та аналізуються санкції статей кримінального законодавства України та Азербайджанської Республіки, що передбачають відповідальність за злочини проти правосуддя. Відзначено, що санкції за злочини проти правосуддя не завжди адекватно відображають характер і ступінь суспільної небезпеки діянь, а також конструктивні особливості диспозицій кримінально-правових норм. Вимога адекватності передбачає пряму взаємозалежність, коли якісний і кількісний критерії небезпеки суспільно небезпечного діяння відповідають межам його караності. В рамках досліджуваної проблеми запропоновано зміни до кримінального законодавства Азербайджанської Республіки та України та визначено недоліки системи санкцій за злочини проти правосуддя у кримінальному законодавстві обох держав. ; В статье рассматриваются и анализируются санкции статей уголовного законодательства Украины и Азербайджанской Республики, предусматривающих ответственность за преступления против правосудия. Отмечено, что санкции за преступления против правосудия не всегда адекватно отражают характер и степень общественной опасности деяний, а также конструктивные особенности диспозиций уголовно-правовых норм. Требование адекватности предполагает прямую взаимозависимость, когда качественный и количественный критерии опасности общественно опасного деяния соответствуют границам его наказуемости. В рамках исследуемой проблемы предлагаемые изменения в уголовное законодательство Азербайджанс-кой Республики и Украины и определены недостатки системы санкций за преступления против правосудия в уголовном законодательстве обоих государств. ; The article examines and analyzes the sanctions of the articles of the criminal legislation of Ukraine and the Republic of Azerbaijan, providing for liability for crimes against justice. It is noted that sanctions for crimes against justice do not always adequately reflect the nature and degree of social danger of acts, as well as the design features of the dispositions of criminal law norms. The requirement of adequacy assumes direct interdependence, when the qualitative and quantitative criteria of the danger of a socially dangerous act correspond to the boundaries of its punishability. Within the framework of the problem under study, the proposed changes to the criminal legislation of the Republic of Azerbaijan and Ukraine and the shortcomings of the system of sanctions for crimes against justice in the criminal legislation of both states are identified. It is noted that the vast majority of the main components of the crimes included in the sections "Crimes against Justice" under the Criminal Code of Ukraine and the Criminal Code of the Republic of Azerbaijan, by their legislative structure are formal. The criminal law of the Republic of Azerbaijan and Ukraine has been studied and it has been established that corpus delicti committed by other participants in the process, such as witnesses, experts, victims, translators, contain milder sanctions than crimes committed by law enforcement officers and judges. On the other hand, crimes involving convicts and convicts are also mainly subject to sanctions in the form of imprisonment or restriction of liberty. It is established that the criminal law of both states does not provide for additional punishment in the form of deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities for the judge's decision of a knowingly unjust sentence, decision, ruling or resolution.
The article considers the concept of cybercrime, mechanisms for combating it at the international level (in the UN system), analyzes international legal acts governing the process of combating cybercrime. It is noted that today a large-scale problem of the world community is cybercrime, the number of which is growing every year. Despite the active growth of the IT industry and information space, businesses are still not fully aware of the importance of cybersecurity. Both the population and state (non-state) organizations become potential victims of criminal en-croachments.Cybersecurity means first and foremost responding quickly to threats within the Internet. It is noted that in most cases, the objects of cyberattacks are the Internet of Things and the industrial Internet of Things, as, first, a low degree of protection of devices and ports, cloud applications, application programming interfaces; second, there are no security standards.The experience of counteracting such new challenges and threats as cybercrime, information terrorism and ex-tremism, information fight operations, which not every country is able to cope with, is being studied.International experience in counteracting such new challenges and threats as cybercrime, cyber-fraud, informa-tion terrorism, phishing, vishing and smuggling, targeted phishing, impersonating another person and other methods of cyber-fraud, information control operations, which each is unable to deal with .The importance of international treaties in this area is noted, including the Commonwealth Model Law on Cybercrime of 2002, the Caribbean Model Law on Cybercrime (HIPCAR project), a joint project of the European Union and the International Telecommunication Union for the Pacific and Pacific States. UN project to develop cybercrime legislation for African countries. ; У статті розглянуто механізми протидії кіберзлочинності та кібершахрайству боротьби з ними на міжнародному рівні (в системі ООН), проаналізовано міжнародні правові акти, які регулюють процес боротьби з зазначеними явищами. Акцентовано, увагу на масштабній проблемі світового співтовариства щодо кіберзлочинності та кібершахрайтва, чисельність яких щороку зростає. Незважаючи на активне зростання IT індустрії та інформаційного простору, бізнес все ще, не до кінця усвідомлює значимість кібербезпеки. Потенційними жертвами злочинних посягань стають як населення, так і державні (недер-жавні) організації. Під кібербезпекою розуміється насамперед оперативне реагування на загрози всередині мережі Інтернет. Зазначається, що в більшості випадків об'єктами кібератак стають інтернет речей і промисловий інтернет речей, так як, по-перше, невисока ступінь захисту пристроїв і портів, хмарних додатків, інтерфейсів програ-мування додатків; по-друге, відсутні стандарти підтримки безпеки. Вивчено міжнародний досвід протидії таким новим викликам і загрозам, як кіберзлочинність, кіберша-храйтво, інформаційний тероризм, фішинг, вішинг та смішинг, цілеспрямований фішинг, видавання себе за іншу особу та інші способи кібершахрайства, операції інформаційної боротьби, з якими не здатна впоратися кожна окремо з країн. Проаналізовано міжнародні правові акти з досліджуваної тематики, такі як: Конвенція «Про кі-берзлочинність», Директива про протидію сексуальній експлуатації дітей онлайн і дитячої порнографії, Директива щодо атак проти інформаційних систем, Директива про безпеку мереж та інформаційних систем. Відзначено важливість інтернаціональних договорів в даній сфері, серед яких Модельний Закон Співдружності Націй про комп'ютерні злочини 2002 р., Модельний Закон країн Карибського Басейну про кіберзлочинність (проект HIPCAR), спільний проект Європейського союзу і Міжнародного Союзу Елек-трозв'язку для держав Тихоокеанського регіону, проект ООН з розробки законодавства в галузі кіберзло-чинності для країн Африки.
The article considers the concept of cybercrime, mechanisms for combating it at the international level (in the UN system), analyzes international legal acts governing the process of combating cybercrime. It is noted that today a large-scale problem of the world community is cybercrime, the number of which is growing every year. Despite the active growth of the IT industry and information space, businesses are still not fully aware of the importance of cybersecurity. Both the population and state (non-state) organizations become potential victims of criminal en-croachments.Cybersecurity means first and foremost responding quickly to threats within the Internet. It is noted that in most cases, the objects of cyberattacks are the Internet of Things and the industrial Internet of Things, as, first, a low degree of protection of devices and ports, cloud applications, application programming interfaces; second, there are no security standards.The experience of counteracting such new challenges and threats as cybercrime, information terrorism and ex-tremism, information fight operations, which not every country is able to cope with, is being studied.International experience in counteracting such new challenges and threats as cybercrime, cyber-fraud, informa-tion terrorism, phishing, vishing and smuggling, targeted phishing, impersonating another person and other methods of cyber-fraud, information control operations, which each is unable to deal with .The importance of international treaties in this area is noted, including the Commonwealth Model Law on Cybercrime of 2002, the Caribbean Model Law on Cybercrime (HIPCAR project), a joint project of the European Union and the International Telecommunication Union for the Pacific and Pacific States. UN project to develop cybercrime legislation for African countries. ; У статті розглянуто механізми протидії кіберзлочинності та кібершахрайству боротьби з ними на міжнародному рівні (в системі ООН), проаналізовано міжнародні правові акти, які регулюють процес боротьби з зазначеними явищами. Акцентовано, увагу на масштабній проблемі світового співтовариства щодо кіберзлочинності та кібершахрайтва, чисельність яких щороку зростає. Незважаючи на активне зростання IT індустрії та інформаційного простору, бізнес все ще, не до кінця усвідомлює значимість кібербезпеки. Потенційними жертвами злочинних посягань стають як населення, так і державні (недер-жавні) організації. Під кібербезпекою розуміється насамперед оперативне реагування на загрози всередині мережі Інтернет. Зазначається, що в більшості випадків об'єктами кібератак стають інтернет речей і промисловий інтернет речей, так як, по-перше, невисока ступінь захисту пристроїв і портів, хмарних додатків, інтерфейсів програ-мування додатків; по-друге, відсутні стандарти підтримки безпеки. Вивчено міжнародний досвід протидії таким новим викликам і загрозам, як кіберзлочинність, кіберша-храйтво, інформаційний тероризм, фішинг, вішинг та смішинг, цілеспрямований фішинг, видавання себе за іншу особу та інші способи кібершахрайства, операції інформаційної боротьби, з якими не здатна впоратися кожна окремо з країн. Проаналізовано міжнародні правові акти з досліджуваної тематики, такі як: Конвенція «Про кі-берзлочинність», Директива про протидію сексуальній експлуатації дітей онлайн і дитячої порнографії, Директива щодо атак проти інформаційних систем, Директива про безпеку мереж та інформаційних систем. Відзначено важливість інтернаціональних договорів в даній сфері, серед яких Модельний Закон Співдружності Націй про комп'ютерні злочини 2002 р., Модельний Закон країн Карибського Басейну про кіберзлочинність (проект HIPCAR), спільний проект Європейського союзу і Міжнародного Союзу Елек-трозв'язку для держав Тихоокеанського регіону, проект ООН з розробки законодавства в галузі кіберзло-чинності для країн Африки.
The article is devoted to generalization of scientific knowledge for the improvement of criminal law in the field of workers' rights to proper, safe and healthy working conditions, analysis of legal practice, identify common areas of criminal law reform in the light of the principles of criminalization of socially dangerous acts and regulations legislative technique. ; Статья посвящена обобщению научных представлений по совершенствованию уголовного законодательства в сфере охраны прав работников на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, анализа правоприменительной практики, определение общихнаправлений реформирования уголовного законодательства через призму принципов криминализации общественно опасных деяний и положений законодательной техники. ; Статтю присвячено узагальненню наукових уявлень щодо вдосконалення кримінального законодавства в сфері охорони права працівників на належні, безпечні і здорові умови праці, аналізу правозастосовчої практики, визначення загальних напрямківреформування кримінального законодавства через призму принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь і положень законодавчої техніки.
