Search results

The attention in this article is being given to trends of development of studies about the domestic penalties system doctrine and its differentiation to specific stages. On the basis of the conducted analysis the conclusion concerning the system of punishments existing in the Ukrainian legislation and the forecast concerning possible prospects of its further development is made. It is difficult to imagine modern research without reference to the nature and content of comparative and historical developments of scientists of the past. The emergence of penalties system doctrine has started at pre-revolutionary times from characterization of penalties forms, which have been provided with necessary just justification criminal law theory of tsarist period. Further theoretical development dates back to the Soviet period. Soviet criminal law system has been based on the principle of primacy of the State's interest over the person's interest, which has been implemented into main legal concepts. The formation of penalties system consistent with socialistic principles and revolutionary socioeconomic virtues happened in those times. In the same way was happening the development of criminal law doctrine embodying support to the class-based ideological approach with supervision of political interests and lean toward the socialistic views and ideological quotient of penaltiessystem concept forming. In contrast to the pre-revolutionary criminal law, which followed the path of the classical school of criminal law. Establishment process of criminal law theory in independent Ukraine started from enactment of renewed Criminal Code in 2001. Building of penalties system was holding through the prism of humanity, legality, equality and individualization of punishment principles. Modern phase of penalties system exploration is characterized by learning of internal connections of its component parts and their consistency. Specific types of penalties are being examined by both structural analyzing and interpretation. However, as result of Criminal Law reforming, elaboration of penalties system which may be considered as "complete, reasonable and bound" is still to come. ; У статті приділяється увага тенденціям розвитку вчення про систему покарань у вітчизняній кримінально-правовій доктрині з її розподілом на конкретні етапи. На основі проведеного аналізу зроблено висновок відносно існуючої в українському законодавстві системи покарань і прогноз щодо можливих перспектив її подальшого розвитку. Важко уявити сучасні дослідження без звернення до характеру та змісту порівняльно-історичних розробок вчених минулого. Зародження доктрини про систему покарань розпочалося у дореволюційні часи із характеристики видів покарань, які отримали необхідне обґрунтування в теорії кримінального права часів царизму. Подальша теоретична розробка припадає на радянський період. Радянське кримінальне законодавство було побудоване на принципі верховенства інтересів держави над інтересами особистості, який втілився у ключові юридичні категорії. В цей час відбулося становлення системи покарань, яка відповідала соціалістичним принципам і революційним соціально-економічним цінностям. Ідентичним шляхом відбувався розвиток і доктрини кримінального права, яка висловлювала підтримку класовому підходу, що виражався у підкоренні винуватості політичним інтересам, тяжіла до ідеологічного фактору формування вихідної концепції системи покарань і вчення соціологічної школи, на відміну від дореволюційного кримінального законодавства, що йшло шляхом класичної школи кримінального права. Початок процесу становлення теорії кримінального права незалежної України розпочався із прийняття нового Кримінального кодексу у 2001 році. Побудова системи покарань відбувалася крізь призму принципів гуманізму, законності, рівності, індивідуалізації покарання. Сучасний стан вивчення системи покарань характеризується як з'ясуванням внутрішніх, органічних зв'язків її складників, так і її розумінням як певної послідовності, переліку. Окремі види розглядаються не лише з позиції структурного аналізу, але й як тлумачення. Однак вироблення вчення про систему покарань як «ціле, зрозуміле, пов'язане» у зв'язку з реформуванням кримінального права ще попереду.

The scientific publication is devoted to the current state and areas of improvement of the legal bases of customs regimes in Ukraine, taking into account current case law. It is noted that in conditions of fierce competition in international trade it is important to create favorable conditions for foreign economic activity, increase transit, export and import of goods across the customs border of Ukraine, which, accordingly, will increase revenues to the State Budget of Ukraine, create new jobs in the customs territory of Ukraine and in general will contribute to the growth of Ukraine's economy. The study of legal bases of customs regimes in Ukraine allows to formulate the conclusion that the basis of legal regulation of customs regimes is the Constitution of Ukraine, international regulations ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Customs Code of Ukraine and laws of Ukraine in the field of legal regulation of customs relations and resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries and directly of the State Customs Service of Ukraine. An important role in the legal regulation of customs relations is played by the rulings of the Supreme Court, which contain legal positions on the correct application of substantive and procedural law. An urgent area of improving the legal framework of customs regimes in Ukraine is to complete the process of bringing national legislation and legal practice in the field of legal regulation of customs regimes in line with international standards, given the prospects of Ukraine's full membership in the European Union. It is noted that the Customs Code of Ukraine needs to be improved, the shortcomings of which are evidenced by ambiguous administrative and judicial practice. Equally important is the establishment of established case law on customs regimes at the level of the Grand Chamber of the Supreme Court in order to ensure the uniform application of substantive and procedural law by national courts. The conclusion on the prospects of further doctrinal research on this topic is formulated, taking into account the constant changes in national legislation in the field of legal regulation of customs regimes that require scientific generalization, as well as the need to develop the Concept of State Customs Policy and Development of the State Customs Service of Ukraine. ; У науковій публікації досліджуються сучасний стан і напрями удосконалення правових засад митних режимів в Україні з урахуванням актуальної судової практики. Зазначається, що в умовах жорсткої конкуренції у сфері міжнародної торгівлі важливим є створення сприятливих умов для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, збільшення обсягів транзиту, експорту та імпорту товарів через митний кордон України, що забезпечить збільшення надходжень до Державного бюджету України, створення нових робочих місць на митній території України та сприятиме зростанню економіки України. Дослідження правових засад митних режимів в Україні дозволяє сформулювати висновок про те, що основою правового регулювання митних режимів є Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України, Митний кодекс України та закони України у сфері правового регулювання митних відносин, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і Державної митної служби України. Важливу роль у правовому регулюванні митних відносин відіграють постанови Верховного Суду, в яких містяться правові позиції щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Актуальним напрямом удосконалення правових засад митних режимів в Україні є завершення процесу приведення національного законодавства та юридичної практики у сфері правового регулювання митних режимів у відповідність до міжнародних стандартів, враховуючи перспективи набуття Україною повноправного членства у Європейському Союзі. Зазначається, що удосконалення потребує Митний кодекс України, про недоліки якого свідчить неоднозначна адміністративна та судова практика. Не менш важливим є формування усталеної судової практики розгляду справ, пов'язаних із митними режимами, на рівні постанов Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального та процесуального права національними судами. Формулюється висновок про перспективність подальшого доктринального дослідження цієї тематики з урахуванням постійних змін до національного законодавства у сфері правового регулювання митних режимів, які вимагають наукового узагальнення, а також необхідність розробки Концепції державної митної політики та розвитку Державної митної служби України.

The article considers the subjective composition of legal relations on the use of bail in criminal proceedings. The study of the legal status of the subjects of legal relations on the use of bail in criminal proceedings has been the subject of research by many scholars. But, despite a comprehensive theoretical study, we conclude in the article that there is no unity of views on determining the range of participants in the legal relationship on the application of bail in criminal proceedings. On the one hand, this is due to the lack of legislative regulation of this issue. On the other hand, it is quite difficult, in our opinion, to regulate all possible cases and procedural statuses of all possible participants in legal relations regarding the application of bail in criminal proceedings. The subjects of criminal procedural relations are all persons who enter into legal relations with each other, regardless of the scope of their rights and obligations, in particular, all public bodies, officials and individuals who conduct criminal proceedings or are involved in it, enter into procedural legal relations, acquiring procedural rights and performing procedural duties. The study and generalization of law enforcement practice allowed providing a list of subjects for the application of bail: investigating judge, court; prosecutor; defence counsel for the suspect, accused; accused, suspect; bailor; the administration of the institution or body temporarily detaining the accused, suspect; state institution (court, bank). The author suggests own classification of subjects of criminal proceedings in this sphere into 3 groups: 1) the state bodies and the officials carrying out the functions assigned to them by the state - investigating judge, court, prosecutor, the body temporarily detaining the accused, if the investigating judge, the court chose bail as an alternative to detention; 2) persons who are protected from accusation in criminal proceedings -the suspect, the accused, their defenders; 3) persons who voluntarily take part in criminal proceedings - a bailor. ; У статті розглянуто суб'єктний склад правовідносин щодо застосування застави у кримінальному провадженні. Вивчення правового статусу суб'єктів правовідносин щодо застосування застави у кримінальному провадженні було предметом досліджень багатьох учених. Але, незважаючи на всебічне теоретичне вивчення, у статті ми доходимо висновку, що нині немає єдиного погляду на визначення кола учасників суб'єктів правовідносин щодо застосування застави у кримінальному провадженні. З одного боку, це зумовлено відсутністю законодавчого врегулювання цього питання. З іншого боку, на наш погляд, складно регламентувати у законодавстві всі можливі випадки та процесуальні статуси всіх можливих учасників правовідносин щодо застосування застави у кримінальному провадженні. Суб'єктами кримінальних процесуальних відносин є всі особи, котрі вступають між собою у правовідносини, незалежно від обсягу їхніх прав і обов'язків, зокрема це всі державні органи, посадові та приватні особи, які ведуть кримінальний процес або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набувають процесуальних прав і виконують процесуальні обов'язки. Вивчення й узагальнення правозастосовної практики дозволило надати перелік суб'єктів щодо застосування застави, таких як: слідчий суддя, суд; прокурор; захисник підозрюваного, обвинуваченого; обвинувачений, підозрюваний; заставодавець; адміністрація установи або орган, де тимчасово утримується обвинувачений, підозрюваний; державна установа (суд, банк). Надалі у статті пропонується власна авторська класифікація суб'єктів кримінального провадження суб'єктів у цій сфері на 3 групи: 1) державні органи та посадові особи, що виконують функції, покладені на них державою - це слідчий суддя, суд, прокурор, орган, у якому тимчасово утримується обвинувачений, якщо слідчий суддя, суд обрали заставу як альтернативу триманню під вартою; 2) особи, котрі захищаються від обвинувачення у кримінальному провадженні - це підозрюваний, обвинувачений, їх захисники; 3) особи, які добровільно беруть участь у кримінальному провадженні - це заставодавець.

The article is devoted to the identification of characteristic features of legislative defects caused by regulatory legal acts (or within legislative acts) of terminological interpretations that are ambiguous. Polysemy quite often has a negative impact on the universal conceptual-categorical apparatus. Attention is drawn to the fact that the homogeneity of the subject matter of the legal regulation requires the maximum terminological clarity, since the context of the individual legal relations is not in itself sufficiently pronounced to provide a clear delineation of the meaning of the ambiguous term. The manifestations of normative polysemy only reduce the clarity of the law and create difficulties in law enforcement, including in the field of criminal justice. The manifestation of polysemy in criminal procedural law is considered on the example of the ambiguous legal term "reconciliation", the definition of legal meaning of which is determined only by the context of its use. In addition, the study draws attention to the fact that in the criminal procedural legislation there are cases where the problem of polysemy is not solved by taking into account the contextual meaning, and the use of means of interpreting the text of the law does not provide a clear answer. This situation is illustrated by an example of the use by the legislator of the identical terminological designation "trial" both for the name of the stage of proceedings in the court of first instance, and for the name of its separate (second) stage, which involves the examination of evidence. Suggestions are made to eliminate and overcome the described legislative defects. ; Статья посвящена определению характерных признаков законодательных дефектов, вызванных применением в рамках нормативно-правового акта (или в пределах отрасли законодательства) многозначных терминологических формулировок. Полисемия довольно часто оказывает негативное влияние на формирование понятийно-категориального аппарата уголовного процессуального законодательства и влечет за собой ряд проблем прикладного характера. Проявление полисемии в уголовном процессуальном законодательстве рассматривается на примере многозначного юридического термина «примирение». Подчеркивается, что в уголовном процессуальном законодательстве существуют случаи, когда проблема полисемии не решается с учетом контекстного значения, а применение средств толкования текста закона не обеспечивает однозначного ответа. Такая ситуация иллюстрируется примером использования законодателем идентичного терминологического обозначения «судебное разбирательство» как для названия стадии рассмотрения производства в суде первой инстанции, так и для наименования ее отдельного (второго) этапа, который предполагает исследование доказательств. Формулируются предложения по устранению и преодолению указанных законодательных дефектов. ; Статтю присвячено визначенню характерних ознак законодавчих дефектів, викликаних застосуванням у межах нормативно-правового акта (або в межах галузі законодавства) термінологічних формулювань, що є багатозначними. Полісемія доволі часто негативно впливає на формуванняпонятійно-категоріального апарату кримінального процесуального законодавства і спричиняє низку проблем прикладного характеру. Прояв полісемії у кримінальному процесуальному законодавстві розглянуто на прикладі багатозначного юридичного терміна «примирення».Наголошено, що в кримінальному процесуальному законодавстві існують випадки, коли проблема полісемії не вирішується врахуванням контекстного значення, а застосування засобів тлумачення тексту закону не забезпечує однозначної відповіді. Така ситуація ілюструється прикладом використання законодавцем ідентичного термінологічного позначення «судовий розгляд» як назви стадії розгляду провадження у суді першої інстанції, так і найменування її окремого (другого) етапу, який передбачає дослідження доказів.Обґрунтовано пропозиції щодо усунення та подолання вказаних законодавчих дефектів.

The article is devoted to the identification of characteristic features of legislative defects caused by regulatory legal acts (or within legislative acts) of terminological interpretations that are ambiguous. Polysemy quite often has a negative impact on the universal conceptual-categorical apparatus. Attention is drawn to the fact that the homogeneity of the subject matter of the legal regulation requires the maximum terminological clarity, since the context of the individual legal relations is not in itself sufficiently pronounced to provide a clear delineation of the meaning of the ambiguous term. The manifestations of normative polysemy only reduce the clarity of the law and create difficulties in law enforcement, including in the field of criminal justice. The manifestation of polysemy in criminal procedural law is considered on the example of the ambiguous legal term "reconciliation", the definition of legal meaning of which is determined only by the context of its use. In addition, the study draws attention to the fact that in the criminal procedural legislation there are cases where the problem of polysemy is not solved by taking into account the contextual meaning, and the use of means of interpreting the text of the law does not provide a clear answer. This situation is illustrated by an example of the use by the legislator of the identical terminological designation "trial" both for the name of the stage of proceedings in the court of first instance, and for the name of its separate (second) stage, which involves the examination of evidence. Suggestions are made to eliminate and overcome the described legislative defects. ; Статья посвящена определению характерных признаков законодательных дефектов, вызванных применением в рамках нормативно-правового акта (или в пределах отрасли законодательства) многозначных терминологических формулировок. Полисемия довольно часто оказывает негативное влияние на формирование понятийно-категориального аппарата уголовного процессуального законодательства и влечет за собой ряд проблем прикладного характера. Проявление полисемии в уголовном процессуальном законодательстве рассматривается на примере многозначного юридического термина «примирение». Подчеркивается, что в уголовном процессуальном законодательстве существуют случаи, когда проблема полисемии не решается с учетом контекстного значения, а применение средств толкования текста закона не обеспечивает однозначного ответа. Такая ситуация иллюстрируется примером использования законодателем идентичного терминологического обозначения «судебное разбирательство» как для названия стадии рассмотрения производства в суде первой инстанции, так и для наименования ее отдельного (второго) этапа, который предполагает исследование доказательств. Формулируются предложения по устранению и преодолению указанных законодательных дефектов. ; Статтю присвячено визначенню характерних ознак законодавчих дефектів, викликаних застосуванням у межах нормативно-правового акта (або в межах галузі законодавства) термінологічних формулювань, що є багатозначними. Полісемія доволі часто негативно впливає на формуванняпонятійно-категоріального апарату кримінального процесуального законодавства і спричиняє низку проблем прикладного характеру. Прояв полісемії у кримінальному процесуальному законодавстві розглянуто на прикладі багатозначного юридичного терміна «примирення».Наголошено, що в кримінальному процесуальному законодавстві існують випадки, коли проблема полісемії не вирішується врахуванням контекстного значення, а застосування засобів тлумачення тексту закону не забезпечує однозначної відповіді. Така ситуація ілюструється прикладом використання законодавцем ідентичного термінологічного позначення «судовий розгляд» як назви стадії розгляду провадження у суді першої інстанції, так і найменування її окремого (другого) етапу, який передбачає дослідження доказів.Обґрунтовано пропозиції щодо усунення та подолання вказаних законодавчих дефектів.

Статтю присвячено визначенню характерних ознак законодавчих дефектів, викликаних застосуванням у межах нормативно-правового акта (або в межах галузі законодавства) термінологічних формулювань, що є багатозначними. Полісемія доволі часто негативно впливає на формуванняпонятійно-категоріального апарату кримінального процесуального законодавства і спричиняє низку проблем прикладного характеру. Прояв полісемії у кримінальному процесуальному законодавстві розглянуто на прикладі багатозначного юридичного терміна «примирення».Наголошено, що в кримінальному процесуальному законодавстві існують випадки, коли проблема полісемії не вирішується врахуванням контекстного значення, а застосування засобів тлумачення тексту закону не забезпечує однозначної відповіді. Така ситуація ілюструється прикладом використання законодавцем ідентичного термінологічного позначення «судовий розгляд» як назви стадії розгляду провадження у суді першої інстанції, так і найменування її окремого (другого) етапу, який передбачає дослідження доказів.Обґрунтовано пропозиції щодо усунення та подолання вказаних законодавчих дефектів. ; Статья посвящена определению характерных признаков законодательных дефектов, вызванных применением в рамках нормативно-правового акта (или в пределах отрасли законодательства) многозначных терминологических формулировок. Полисемия довольно часто оказывает негативное влияние на формирование понятийно-категориального аппарата уголовного процессуального законодательства и влечет за собой ряд проблем прикладного характера. Проявление полисемии в уголовном процессуальном законодательстве рассматривается на примере многозначного юридического термина «примирение». Подчеркивается, что в уголовном процессуальном законодательстве существуют случаи, когда проблема полисемии не решается с учетом контекстного значения, а применение средств толкования текста закона не обеспечивает однозначного ответа. Такая ситуация иллюстрируется примером использования законодателем идентичного терминологического обозначения «судебное разбирательство» как для названия стадии рассмотрения производства в суде первой инстанции, так и для наименования ее отдельного (второго) этапа, который предполагает исследование доказательств. Формулируются предложения по устранению и преодолению указанных законодательных дефектов. ; The article is devoted to the identification of characteristic features of legislative defects caused by regulatory legal acts (or within legislative acts) of terminological interpretations that are ambiguous. Polysemy quite often has a negative impact on the universal conceptual-categorical apparatus. Attention is drawn to the fact that the homogeneity of the subject matter of the legal regulation requires the maximum terminological clarity, since the context of the individual legal relations is not in itself sufficiently pronounced to provide a clear delineation of the meaning of the ambiguous term. The manifestations of normative polysemy only reduce the clarity of the law and create difficulties in law enforcement, including in the field of criminal justice. The manifestation of polysemy in criminal procedural law is considered on the example of the ambiguous legal term "reconciliation", the definition of legal meaning of which is determined only by the context of its use. In addition, the study draws attention to the fact that in the criminal procedural legislation there are cases where the problem of polysemy is not solved by taking into account the contextual meaning, and the use of means of interpreting the text of the law does not provide a clear answer. This situation is illustrated by an example of the use by the legislator of the identical terminological designation "trial" both for the name of the stage of proceedings in the court of first instance, and for the name of its separate (second) stage, which involves the examination of evidence. Suggestions are made to eliminate and overcome the described legislative defects.

The article deals with the legal bases of prevention of violence in family according to the legislation of Ukraine. It is established that the system of measures of prevention of violence in family is regulated by the Constitution of Ukraine, special and the related laws, government resolutions and departmental normative legal acts. It is proved that, despite a wide standard and legal settlement of the specified question, today a number of problems which solution is connected with introduction of amendments to the legislation of Ukraine. ; В статье раскрыты правовые основы предупреждения насилия в семье в соответствии с законода-тельством Украины. Установлено, что система мер предупреждения насилия в семье регламентируется Конституцией Украины, специальным и связанными с ним законами, постановлениями правительства и ведомственными нормативно-правовыми актами. Доказано, что, несмотря на широкую нормативно-правовую урегулированность указанного вопроса, в настоящее время имеется ряд проблем, решение которых связано с внесением изменений в законодательство Украины. ; У статті розкрито правові засади запобігання насильству в сім'ї згідно законодавства України. Вста-новлено, що система заходів запобігання насильству в сім'ї регламентується Конституцією України, спеціальним та пов'язаними з ними законами, постановами уряду та відомчими нормативно-правовими актами. Доведено, що попри широку нормативну урегульованість вказаного питання нині наявна низка проблем, рішення яких пов'язано із внесенням змін до законодавства України.

This article highlights some of the problematic issues related to the definition of the subjects of use of forensic technology nowadays, analysis of norms of the current criminal procedural legislation of Ukraine, regulating the issues (procedure) of the use of technical means in criminal proceedings, particularly institute of the defense party in the part of the rights of the suspect, accused, their defense counsel, as well as scientific and substantiated proposals for their solution. The article deals with the essence of the concept of "forensic technique" in various aspects: as a section of forensic science and a set of technical means used in the investigation of criminal offenses. It explores the views of various Ukrainian scholars on the concept of "forensic engineering" and its place in modern legal science. The author analyzed the importance of scientific and technical means in forensic practice and considered the problem of legal definition of the concept of "technical and criminalistics means" The article identifies and describes the subjects of forensic technology, in particular, investigators, specialists, forensic experts and others forensic workers and operatives. The author draws attention to the problem of legislative regulation of the basics of use of forensic technology. Perspective directions of investigation of the place of forensic techniques in criminal proceedings are determined. In particular, attention was drawn to the need to clarify in the current Criminal Procedure Code the regulation of the procedure for the use of technical means by the subjects of criminal justice in the conduct of investigative actions, as well as the regulation of the legal bases for the use of forensic equipment in general. The author has highlighted the problematic aspects of the right of the suspect or accused to use technical means in carrying out the procedural actions in which he participates. The author emphasized the problem of lack of homogeneity in the scientific interpretation of the term "forensic ...

Стаття містить аналіз основних положень цивільного права України та США про підстави виникнення деліктних зобов'язань. Оскільки у цивільному праві обох країн поняття деліктного зобов'язання пов'язане з поняттям деліктної відповідальності, визначається співідношення вказаних понять.Акцентується увага на особливостях виникнення окремих видів деліктних зобов'язань, зумовлених специфікою регулювання деліктних відносин у деяких штатах США. ; In the article the analysis of basic provisions of civil law of Ukraine and the USA about the bases of occurrence of delictual obligations is carried out. As in civil law of both countries the concept of the delictual obligation is connected with a concept of the tort liability, the correlation of the specified concepts is defined.There are studied the legal facts, on the basis of which delictual obligations occur. There are revealed the features of occurrence of separate types of delictual obligations caused by the fact that in the USA, along with existence of a system of singular delicts, the legislation of separate states establishes also the general norms which can be applied to any civil offense.

Стаття містить аналіз основних положень цивільного права України та США про підстави виникнення деліктних зобов'язань. Оскільки у цивільному праві обох країн поняття деліктного зобов'язання пов'язане з поняттям деліктної відповідальності, визначається співідношення вказаних понять.Акцентується увага на особливостях виникнення окремих видів деліктних зобов'язань, зумовлених специфікою регулювання деліктних відносин у деяких штатах США. ; In the article the analysis of basic provisions of civil law of Ukraine and the USA about the bases of occurrence of delictual obligations is carried out. As in civil law of both countries the concept of the delictual obligation is connected with a concept of the tort liability, the correlation of the specified concepts is defined.There are studied the legal facts, on the basis of which delictual obligations occur. There are revealed the features of occurrence of separate types of delictual obligations caused by the fact that in the USA, along with existence of a system of singular delicts, the legislation of separate states establishes also the general norms which can be applied to any civil offense.

This article examines the provisions of the current criminal law of Ukraine regarding some issues of legal regulation of the new wording of Article 152 of the Criminal Code of Ukraine and covers the legislative changes introduced into it. First of all, statistics on registered criminal offenses, including rape and assault on him and data from the information agency regarding the actual number of crimes committed against the sexual freedom and integrity of the individual are provided. The problem of the difference between the new edition and the previous one is illustrated, some positive and negative indicators of these changes are illustrated, opinions of Ukrainian lawyers on this issue are analyzed. The article also highlights the problem of so-called "domestic rape" and its detailing in the new qualifying, sign of a new version of this crime. Some features of the psychological aspect of perception of such rape as a crime, a victim are determined. In addition, the article draws attention to the fact that the new wording of Article 152 of the Criminal Code of Ukraine allegedly establishes a gender neutral definition of rape, but when studying the disposition of this norm it becomes clear that a man is not in all cases envisaged by it may be victimized, which is a gap in the legislative fixing the issue of the criminal-law assessment of certain criminal attacks on the sexual freedom of men. An explanation is given on the issue of reaching the consent of the opposite sex in sexual intercourse by deception in terms of the new and previous version of the aforementioned article and the emergence in the disposition of the appraisal concept of "voluntary consent". The conclusion is made of the imperfection of the legislative regulation of the new wording of the crime provided for by Article 152 of the Criminal Code of Ukraine and the formality of the nature of the changes introduced, it is proposed to improve some issues, namely: physical or psychological violence to be indicated as qualifying sign, to remove from the ...

This article deals with the legal regulation of minors in Germany and Ukraine. Minors do not have enough intellectual ability to predict legal conse-
quences of their acts. That is why they need a special protection. The study primarily focuses on minors as a subject of law in Civil and Family Law.

The aim of the article is to study and compare legal regulation for minors under both German and Ukrainian law.

First of all, the notion of minors is analysed. It is assumed that the term minor is not clear. It has different meanings in both German and Ukrain-
ian national law. International legislation does not clear the issue.

Second, the legal regulation of minors is studied. The issue of age limits in the national Civil Law of Germany as well as Ukraine are examined
and compared. It is suggested that the age limits are closely connected to the legal capacity of the natural persons. The comparative analysis of
legal regulation of minors in Civil Law of both countries shows that the provisions of German Civil Law concerning the legal capacity of minors
differ sufficiently from Ukrainian ones. For example, in Germany children under seven years old do not have legal capacity, while minors at the age
from seven to eighteen years old have limited legal capacity. Whereas in Ukraine, minors under fourteen years old have partial legal capacity, while
minors between fourteen and eighteen years old have incomplete legal capacity.
Last but not least, the minors' rights and their scope from the point of view of a family and the state are explored. The comparison shows that
the legal regulation of minors' rights as well as an attitude to the minors in society in Germany differs from Ukraine. Finally, it is proposed to amend
the Family Code of Ukraine in respect of minors' rights. It is wise to consider an opinion of minors in family issues.

The article, based on the analysis of scientific views of researchers and norms of the current legislation of Ukraine, describes the legal principles of ensuring the protection and maintenance of public order in the courts and identifies the place among them of administrative and legal regulation. It has been established that the principles of ensuring the protection and maintenance of public order in the courts are fundamental (basic, starting), general, imperative requirements, rules on which the functioning of the legal mechanism for ensuring the protection and maintenance of public order in the courts is based. These principles are formed on the basis of scientific knowledge of objectively existing patterns of social life. It is established that today in Ukraine the basic legal principles necessary for an effective assurance and maintenance of public order in courts are laid. It is proved that the importance of administrative and legal regulation for ensuring the investigated order is due to the fact that the branch of administrative law regulates public relations that contain an element of public power.

The article gives a general description of the legal representative of a minor in the criminal process of Ukraine. In the course of the life and development of a minor, his or her relations with parents and other persons who may be vested with the powers of legal representatives differ in different ways. It is the commitment, understanding and trust of the minor to the legal representative that is a direct way to their active, joint and concerted participation in the legal process, which ultimately helps to secure the rights and protection of the legal interests of the minor. If the minor is in the care of institutions and organizations, you can also give him the opportunity to choose a legal representative from among the administration, employees of that institution or organization, teaching staff. The victim of a minor in criminal proceedings may be represented by a representative - a person who has the right to be a defender in criminal proceedings. With regard to the representation of juvenile victims in criminal proceedings, under Article 59 of the CPC of Ukraine, if the victim is a minor, his or her legal representative is involved with the proceedings. The procedure for conducting interrogation of minors is based on the general provisions of the interrogation, regulated by the current criminal procedural legislation. The legal representative only represents the interests of the minor interviewee. The task of the defense counsel is to protect the rights and interests of the minor and, through the means of protection, to identify circumstances that mitigate or exclude criminal liability of the minor. Opinions on the nature of legal representation in juvenile affairs in criminal and civil proceedings are analyzed. The functions of the legal representative in the criminal process were identified and amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine were proposed. ; У статті дається загальна характеристика законного представника неповнолітнього у кримінальному процесі України. У процесі життя і розвитку неповнолітнього його відносини з батьками та іншими особами, які можуть бути наділені повноваженнями законних представників, складаються по-різному. Саме прихильність, взаєморозуміння, довіра неповнолітнього до законного представника є прямим шляхом до їх активної, спільної та узгодженої участі в процесуальній діяльності, що, зрештою, сприяє забезпеченню прав і захисту законних інтересів неповнолітнього. Якщо неповнолітній перебуває під опікою установ та організацій, також можна надати йому можливість вибору законного представника з числа адміністрації, працівників цієї установи чи організації, педагогічному складу. Потерпілого неповнолітнього у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Що стосується представництва неповнолітніх потерпілих у кримінальному провадженні, то згідно зі статтею 59 КПК України, якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Процедура проведення допиту неповнолітніх осіб заснова- на на загальних положеннях проведення допиту, регламентованих чинним кримінальним процесуальним законодавством. Законний представник здійснює лише представництво інтересів неповнолітнього допитуваного. Завданням захисника є захист прав та інтересів неповнолітнього й за допомогою засобів захисту можливість виявити обставини, які пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність неповнолітнього. Проаналізовано думки щодо природи законного представництва у справах за участю неповнолітніх як у кримінальному, так і у цивільному процесі. Визначено функції законного представника у кримінальному процесі та запропоновано зміни до Кримінального процесуального кодексу України.

The article considers the comparative and legal grounds for the definition of the category "marriage" in family law of Ukraine, interpretation of the concept of "marriage-like unions" in legislation, judicial decisions and legal doctrine of EU states. The author defines the characteristics and peculiarities of these concepts, outlines the approaches to the regulation of family relations in this field and formulates conclusions and proposals aimed at the harmonization of national legislation with EU law.

In the article, both general scientific and special legal methods of research have been used. In particular, comparative-legal, historical, formallogical and other methods have been applied. The article concludes that the example of some European states proves the existence of the advanced legislative approaches to the legal understanding of family unions.

In Ukraine the marriage is exclusively a family union of a female and a male registered with the state registration authority for civil status acts. In the laws of EU states different and much broader criteria for treating such unions can be applied. The presence of various legal forms of unions indicates that foreign law recognizes a family union between persons irrespective of their genders and recognizes such family union as a family. It is said that a characteristic feature for a family is a stable relationship. At the same time, harmonization of the Ukrainian legislation with the EU legislation in the field of marriage and family relations may take place on specific issues (for example, a registered partnership), but it is not advisable to adopt a foreign legal model, since in Ukraine there are distinctive factors for the formation of family relationships, such as traditions, religion, culture.