Suchergebnisse

The author presents approaches to understanding the term "political system of society" as an integrated set of political power, subjects, relations, political organizations and political culture of society, which ensures its social stability, social order and which has a certain socio-political orientation. It contains the organization of political power, relations between society and the state, characterizes the flow of political processes, including the institutionalization of power, the state of political activity, the level of political creativity in society, the nature of political participation, non-institutional political relations. The political system is generally based on the principle of "dynamic equilibrium" (D. Easton): if decisions and actions meet the requirements and expectations of society, then support for the political system is enhanced. On the other hand, if the government ignores the demands of members of society and pays attention only to their own demands and wishes (new-fashioned rationale – "for reasons of political expediency"), decisions and actions do not meet support and understanding. The chain "social request/need" – "political elaboration" – "political decision" directly determines the peculiarities of formation, trouble-free work and further improvement of the political system of society. Every political system that is positioned as effective has the appropriate institutions and structures through which social requests, needs and demands are transformed into political decisions and subsequently manifested in a particular policy area. The author notes that under this scheme all spheres of state policy work. Criminal police is no exception. Receiving the relevant criminalized requests/needs from the public, the system, through the appropriate actors (institutions), then makes a political decision that will be implemented through a number of legal, social, economic, etc. activities. The totality of such decisions constitutes criminal policy. ; Автор у статті наводить підходи до розуміння терміна «політична система суспільства» як інтегрованої сукуп-ності політичної влади, суб'єктів, відносин, політичних організацій і політичної культури суспільства, яка забез-печує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію. Вона містить організацію політичної влади, відно-сини між суспільством і державою, характеризує про-тікання політичних процесів, що включають інститу-ціоналізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості в суспільстві, характер політич-ної участі, неінституціональних політичних відносин. Політична система, як правило, побудована на принципі «динамічної рівноваги» (Д. Істон): якщо рішення й дії відповідають вимогам та очікуванням суспільства, то підтримка політичної системи посилю-ється. З іншого боку, якщо влада ігнорує вимоги членів суспільства та приділяє увагу тільки власним вимогам і побажанням (новомодне обґрунтування – «з мотивів політичної доцільності»), то рішення й дії не отриму-ють підтримки й розуміння. Ланцюжок «соціальний запит/потреба» – «полі-тичне опрацювання» – «політичне рішення» прямо визначає особливості формування, безперебійної ро-боти й подальшого вдосконалення політичної системи суспільства. Кожна політична система, що позиціону-ється як ефективна, має відповідні інститути і струк-тури, за допомогою яких соціальні запити, потреби й вимоги трансформуються в політичні рішення й надалі проявляються в тій чи іншій сфері політики. Автор зазначає, що за цією схемою працюють усі сфери державної політики. Не є винятком і кримі-нально-правова. Отримуючи відповідні кримінально зумовлені запити/потреби від суспільства, система за допомогою відповідних суб'єктів (інституцій) фор-мує надалі певне політичне рішення, що буде впрова-джуватися за допомогою низки правових, соціальних, економічних тощо заходів. Сукупність таких рішень і становить кримінально-правову політику.

The author notes that the positive global changes at the same time pose serious problems for peace and justice. From the point of view of criminogenic factors, globalization, despite all the positive aspects, at the same time leads to a large number of negative consequences, has a significant impact on crime. In this regard, studies of the impact of globalization processes on the formulation and development of criminal policy and, as a consequence, the effective functioning of the political system in this field, are relevant. Unprecedented openness in trade, finance, transportation and communications has created economic growth and prosperity in many countries. At the same time, globalization is also creating opportunities for the increasing prosperity of illicit trade. Just as there are direct links between technological progress and economic liberalization, the removal of barriers to international trade in goods and the free movement of funds also facilitate illicit trade. Organized crime is diversified, globalized at the same time as all other processes, and reaches a macroeconomic scale: illicit goods are made on one continent, transported across another, and sold on another. Such crime stimulates corruption, infiltration of illegal business into politics, and thus significantly impedes the development of society. In modern conditions, one of the main tasks of mankind is that globalization in various spheres of society does not become a source of additional conflict situations, does not increase tensions in the world, because the modern world and so full of risks, dangers, threats and mistrust. And if globalization itself becomes as much of a global threat as the environmental global problem or the problem of relations between prosperous industrialized countries and the rest of the world, the situation in the world will become even more acute. The political system of criminal policy must adapt to the global demands of modern times by finding new forms and mechanisms for the exercise of its functions. First ...

Criminal law, like any other direction of state policy, refl ects the principles, methods and methods of realization of the tasks that are facing the relevant state characteristics, existing at a particular historical stage. In the article the author investigates the peculiarities of understanding the functioning of criminal policy not only from the point of view of the existing legislation at that time, but also taking into account the achievements of political and legal thought.The article confi rms that crime counteraction, as well as its criminal justice subsystem, is a complex dynamic entity that obviously has to take into account historical heritage not only in the context of relevant regulatory acts that have been in force for a certain period, but also certain political and legal doctrines that, to varying degrees, refl ect diff erent views on criminal policy and its functioning.At each stage of historical development, the relevant state institutions have instilled and implemented in their activities a certain understanding of crime and its counteraction. Therefore, one should not dismiss the existence of criminal policy as a direction of activity of state institutions in the most ancient period of human development. Political science says that as soon as the opportunity to make decisions about a certain population in a certain territory has arisen, that is when politics emerged. And criminal policy began to function just when a particular ruler (or other body that embodied power to regulate – in other words, the bearer of public authority) encountered the problem of protecting the most important values during his rule; just when a decision was taken to punish the perpetrators of the act, which is today called a crime.In the Ancient Eastern States, there were a considerable number of political and legal ideas that were characterized by sometimes completely opposite views (such as Confucians and legists) on the functioning of criminal policy. Criminal response (punishment) measures were usually of a divine nature and were accordingly characterized by inevitability. It was a necessary instrument of the public authority. The peculiarity of the formal content of the criminal law norms of the states of the Ancient East was that they had an absolute casuistic character. ; Уголовно-правовая политика, как и любое другое направление или вид государственной политики, отражает существующие на конкретном историческом этапе принципы, способы, методы реализации задач, стоящих перед соответствующим государственным образованием.В статье автор проводит исследование особенностей понимания функционирования уголовно-правовой политики не только с точки зрения существующего в то время законодательства, но и с учетом достижений политико-правовой мысли. В статье подтверждено, что политика в сфере противодействия преступности, как и ее подсистема уголовно-правовая политика, является сложным динамическим образованием, которое, очевидно должно учитывать историческое наследие не только в контексте соответствующих нормативно-правовых актов, которые действовали в определенный период, но и определенные политико-правовые учения, которые в той или иной степени отражают различные взгляды на уголовно-право вую политику и ее функционирование.В государствах Древнего Востока существовало значительное количество политикоправовых идей, которые характеризовались иногда абсолютно противоположными (например, конфуцианцы и легисты) взглядами на функционирование уголовно-правовой политики. Меры уголовно-правового реагирования (наказания) имели, как правило, божественную природу, и, соответственно, характеризовались неотвратимостью. Это был необходимый инструмент носителя публичной власти. Особенностью формального содержания уголовно-правовых норм законодательства государств Древнего Востока было то, что они имели абсолютный казуистический характер. ; Кримінально-правова політика, як і будь-який інший напрямок чи різновид державної політики, відображає існую чі на конкретному історичному етапі принципи, способи, методи реалізації завдань, що стоять перед відповідним державним утворенням. У статті автор проводить дослідження особливостей розуміння функціонування кримінально-правової політики не лише з точки зору існую чого на той час законодавства, а й з врахуванням досягнень політико-правової думки.У статті підтверджено, що політика в сфері протидії злочинності, як і її підсистема кримінально-правова політика, є складним динамічним утворенням, яке, очевидно повинно враховувати історичні надбання не лише в контексті відповідних нормативноправових актів, які діяли у визначений період, але й певні політико-правові вчення, що в тій чи іншій мірі відображають різноманітні погляди на кримінально-правову політику та її функціонування.У державах Стародавнього Сходу існувала значна кількість політико-правових ідей, які характеризувалися інколи абсолютно протилежними (наприклад, конфуціанці та легісти) поглядами на функціонування кримінально-правової політики. Заходи кримінально-правового реагування (покарання) мали, зазвичай, божественну природу, і, відповідно, характеризувалися невідворотністю. Це був необхідний інструмент носія публічної влади. Особливістю формального змісту кримінально-правових норм законодавства держав Стародавнього Сходу було те, що вони мали абсолютний казуїстичний характер.

Criminal law, like any other direction of state policy, refl ects the principles, methods and methods of realization of the tasks that are facing the relevant state characteristics, existing at a particular historical stage. In the article the author investigates the peculiarities of understanding the functioning of criminal policy not only from the point of view of the existing legislation at that time, but also taking into account the achievements of political and legal thought.The article confi rms that crime counteraction, as well as its criminal justice subsystem, is a complex dynamic entity that obviously has to take into account historical heritage not only in the context of relevant regulatory acts that have been in force for a certain period, but also certain political and legal doctrines that, to varying degrees, refl ect diff erent views on criminal policy and its functioning.At each stage of historical development, the relevant state institutions have instilled and implemented in their activities a certain understanding of crime and its counteraction. Therefore, one should not dismiss the existence of criminal policy as a direction of activity of state institutions in the most ancient period of human development. Political science says that as soon as the opportunity to make decisions about a certain population in a certain territory has arisen, that is when politics emerged. And criminal policy began to function just when a particular ruler (or other body that embodied power to regulate – in other words, the bearer of public authority) encountered the problem of protecting the most important values during his rule; just when a decision was taken to punish the perpetrators of the act, which is today called a crime.In the Ancient Eastern States, there were a considerable number of political and legal ideas that were characterized by sometimes completely opposite views (such as Confucians and legists) on the functioning of criminal policy. Criminal response (punishment) measures were usually of a divine nature and were accordingly characterized by inevitability. It was a necessary instrument of the public authority. The peculiarity of the formal content of the criminal law norms of the states of the Ancient East was that they had an absolute casuistic character. ; Уголовно-правовая политика, как и любое другое направление или вид государственной политики, отражает существующие на конкретном историческом этапе принципы, способы, методы реализации задач, стоящих перед соответствующим государственным образованием.В статье автор проводит исследование особенностей понимания функционирования уголовно-правовой политики не только с точки зрения существующего в то время законодательства, но и с учетом достижений политико-правовой мысли. В статье подтверждено, что политика в сфере противодействия преступности, как и ее подсистема уголовно-правовая политика, является сложным динамическим образованием, которое, очевидно должно учитывать историческое наследие не только в контексте соответствующих нормативно-правовых актов, которые действовали в определенный период, но и определенные политико-правовые учения, которые в той или иной степени отражают различные взгляды на уголовно-право вую политику и ее функционирование.В государствах Древнего Востока существовало значительное количество политикоправовых идей, которые характеризовались иногда абсолютно противоположными (например, конфуцианцы и легисты) взглядами на функционирование уголовно-правовой политики. Меры уголовно-правового реагирования (наказания) имели, как правило, божественную природу, и, соответственно, характеризовались неотвратимостью. Это был необходимый инструмент носителя публичной власти. Особенностью формального содержания уголовно-правовых норм законодательства государств Древнего Востока было то, что они имели абсолютный казуистический характер. ; Кримінально-правова політика, як і будь-який інший напрямок чи різновид державної політики, відображає існую чі на конкретному історичному етапі принципи, способи, методи реалізації завдань, що стоять перед відповідним державним утворенням. У статті автор проводить дослідження особливостей розуміння функціонування кримінально-правової політики не лише з точки зору існую чого на той час законодавства, а й з врахуванням досягнень політико-правової думки.У статті підтверджено, що політика в сфері протидії злочинності, як і її підсистема кримінально-правова політика, є складним динамічним утворенням, яке, очевидно повинно враховувати історичні надбання не лише в контексті відповідних нормативноправових актів, які діяли у визначений період, але й певні політико-правові вчення, що в тій чи іншій мірі відображають різноманітні погляди на кримінально-правову політику та її функціонування.У державах Стародавнього Сходу існувала значна кількість політико-правових ідей, які характеризувалися інколи абсолютно протилежними (наприклад, конфуціанці та легісти) поглядами на функціонування кримінально-правової політики. Заходи кримінально-правового реагування (покарання) мали, зазвичай, божественну природу, і, відповідно, характеризувалися невідворотністю. Це був необхідний інструмент носія публічної влади. Особливістю формального змісту кримінально-правових норм законодавства держав Стародавнього Сходу було те, що вони мали абсолютний казуїстичний характер.

the article is devoted to the issues of building a common criminal policy of the member states of the European Union, highlights the main stages of this process, identifies the main directions and the legal component of the integration process of legislation in the field of counteraction to crime. ; статья посвящена вопросам построения общей уголовной политики государств-участников Европейского Союза, выделены основные этапы этого процесса, определены основные направления и правовую составляющую интеграционного процесса законодательства в сфере противодействия преступности. ; статтю присвячено питанням побудови спільної кримінальної політики держав-учасників Європейського Союзу, виокремлено основні етапи цього процесу, визначено основні напрями та правову складову інтеграційного процесу законодавства в сфері протидії злочинності.

This article addresses the constitutional foundations of Criminal-Law policy. The constitutional foundations are the basic principles, values, and guarantees provided by the Constitution.The observance of constitutional principles and human rights plays an important role in the adoption, amendment, or termination of legislation. It has been found out that it is important to keep the security of society and individuals at the heart of the "protection" of state security, to be guided by the system of constitutional foundations (legality, humanism, justice, equality). This should also be taken into account in developing Criminal Law policy.In particular, the Constitution of Ukraine provides the following general law principles, which are also the principles of penal policy: rule of law, equality, the presumption of innocence, etc. The principles are reflected in the criminal legislation of Ukraine.It has been established that the constitutional principles are aimed at ensuring the human safety and freedom, as well as the tasks of the Criminal Code (Article 1 of the Criminal Code).The author proved that the Constitutional fundamentals influencing penal policy, including the criminalization and decriminalization, penalization and depenalization, etc. Violation of constitutional order and government, guaranteed rights and freedoms, and not performing the duties could threaten constitutional basis. In cases provided by the Criminal Code of Ukraine, for the violation of the human rights and freedoms, criminal liability is established.The author established that to minimize inconsistencies Criminal Law and the Constitution of Ukraine it seems appropriate to consolidate humanistic constitutional foundations of the Preamble of the Criminal Code of Ukraine, as it defines the content of the norms of the Criminal Code of Ukraine as a whole and further reformation of its text based on the concept laid down in the Preamble. This means that, in the event of adoption of or amendment to the Criminal Law, it is necessary to formulate these changes in accordance with the provisions of the Constitution of Ukraine.Article received 28.02.2019 ; У статті досліджено питання конституційних основ кримінально-правової політики. Консти-туційні основи – це основні принципи, цінності, гарантії, права та свободи людини, передбачені Конституцією. Обґрунтовано, що конституційні основи впливають на кримінально-правову політику. Порушення встановленого Конституцією конституційного ладу та устрою, гарантованих прав та свобод громадян, а також невиконання обов'язків може створювати загрозу конституційним основам. У випадках, передбачених КК України, за порушення прав та свобод громадян встановлюється кримінальна відповідальність. Зроблено висновок, що для мінімізації невідповідностей кримінального законодавства та Конституції України видається доцільним закріплення гуманістичних конституційних основ у Преамбулі КК України, оскільки вона визначає зміст норм КК України загалом та подальше реформування його тексту, що спирається на закладений у Преамбулі концепт. Це означає, що в разі прийняття або ж внесення змін до кримінального законодавства необхідним є формування цих змін відповідно до положень Конституції України. Запропоновано авторську редакцію Преамбули, а також зміни до КК України в частині встановлення кримінальної відповідальності за умисне внесення змін до КК України, які не відповідають основним положенням Конституції.Матеріал надійшов 28.02.2019

This article addresses the constitutional foundations of Criminal-Law policy. The constitutional foundations are the basic principles, values, and guarantees provided by the Constitution.The observance of constitutional principles and human rights plays an important role in the adoption, amendment, or termination of legislation. It has been found out that it is important to keep the security of society and individuals at the heart of the "protection" of state security, to be guided by the system of constitutional foundations (legality, humanism, justice, equality). This should also be taken into account in developing Criminal Law policy.In particular, the Constitution of Ukraine provides the following general law principles, which are also the principles of penal policy: rule of law, equality, the presumption of innocence, etc. The principles are reflected in the criminal legislation of Ukraine.It has been established that the constitutional principles are aimed at ensuring the human safety and freedom, as well as the tasks of the Criminal Code (Article 1 of the Criminal Code).The author proved that the Constitutional fundamentals influencing penal policy, including the criminalization and decriminalization, penalization and depenalization, etc. Violation of constitutional order and government, guaranteed rights and freedoms, and not performing the duties could threaten constitutional basis. In cases provided by the Criminal Code of Ukraine, for the violation of the human rights and freedoms, criminal liability is established.The author established that to minimize inconsistencies Criminal Law and the Constitution of Ukraine it seems appropriate to consolidate humanistic constitutional foundations of the Preamble of the Criminal Code of Ukraine, as it defines the content of the norms of the Criminal Code of Ukraine as a whole and further reformation of its text based on the concept laid down in the Preamble. This means that, in the event of adoption of or amendment to the Criminal Law, it is necessary to formulate these changes in accordance with the provisions of the Constitution of Ukraine.Article received 28.02.2019 ; У статті досліджено питання конституційних основ кримінально-правової політики. Консти-туційні основи – це основні принципи, цінності, гарантії, права та свободи людини, передбачені Конституцією. Обґрунтовано, що конституційні основи впливають на кримінально-правову політику. Порушення встановленого Конституцією конституційного ладу та устрою, гарантованих прав та свобод громадян, а також невиконання обов'язків може створювати загрозу конституційним основам. У випадках, передбачених КК України, за порушення прав та свобод громадян встановлюється кримінальна відповідальність. Зроблено висновок, що для мінімізації невідповідностей кримінального законодавства та Конституції України видається доцільним закріплення гуманістичних конституційних основ у Преамбулі КК України, оскільки вона визначає зміст норм КК України загалом та подальше реформування його тексту, що спирається на закладений у Преамбулі концепт. Це означає, що в разі прийняття або ж внесення змін до кримінального законодавства необхідним є формування цих змін відповідно до положень Конституції України. Запропоновано авторську редакцію Преамбули, а також зміни до КК України в частині встановлення кримінальної відповідальності за умисне внесення змін до КК України, які не відповідають основним положенням Конституції.Матеріал надійшов 28.02.2019

This article addresses the constitutional foundations of Criminal-Law policy. The constitutional foundations are the basic principles, values, and guarantees provided by the Constitution.The observance of constitutional principles and human rights plays an important role in the adoption, amendment, or termination of legislation. It has been found out that it is important to keep the security of society and individuals at the heart of the "protection" of state security, to be guided by the system of constitutional foundations (legality, humanism, justice, equality). This should also be taken into account in developing Criminal Law policy.In particular, the Constitution of Ukraine provides the following general law principles, which are also the principles of penal policy: rule of law, equality, the presumption of innocence, etc. The principles are reflected in the criminal legislation of Ukraine.It has been established that the constitutional principles are aimed at ensuring the human safety and freedom, as well as the tasks of the Criminal Code (Article 1 of the Criminal Code).The author proved that the Constitutional fundamentals influencing penal policy, including the criminalization and decriminalization, penalization and depenalization, etc. Violation of constitutional order and government, guaranteed rights and freedoms, and not performing the duties could threaten constitutional basis. In cases provided by the Criminal Code of Ukraine, for the violation of the human rights and freedoms, criminal liability is established.The author established that to minimize inconsistencies Criminal Law and the Constitution of Ukraine it seems appropriate to consolidate humanistic constitutional foundations of the Preamble of the Criminal Code of Ukraine, as it defines the content of the norms of the Criminal Code of Ukraine as a whole and further reformation of its text based on the concept laid down in the Preamble. This means that, in the event of adoption of or amendment to the Criminal Law, it is necessary to formulate these changes in accordance with the provisions of the Constitution of Ukraine.Article received 28.02.2019 ; У статті досліджено питання конституційних основ кримінально-правової політики. Консти-туційні основи – це основні принципи, цінності, гарантії, права та свободи людини, передбачені Конституцією. Обґрунтовано, що конституційні основи впливають на кримінально-правову політику. Порушення встановленого Конституцією конституційного ладу та устрою, гарантованих прав та свобод громадян, а також невиконання обов'язків може створювати загрозу конституційним основам. У випадках, передбачених КК України, за порушення прав та свобод громадян встановлюється кримінальна відповідальність. Зроблено висновок, що для мінімізації невідповідностей кримінального законодавства та Конституції України видається доцільним закріплення гуманістичних конституційних основ у Преамбулі КК України, оскільки вона визначає зміст норм КК України загалом та подальше реформування його тексту, що спирається на закладений у Преамбулі концепт. Це означає, що в разі прийняття або ж внесення змін до кримінального законодавства необхідним є формування цих змін відповідно до положень Конституції України. Запропоновано авторську редакцію Преамбули, а також зміни до КК України в частині встановлення кримінальної відповідальності за умисне внесення змін до КК України, які не відповідають основним положенням Конституції.Матеріал надійшов 28.02.2019

The approach intends to be aimed at understanding whether the system of property prevention measures is characterized and inspired by respect - in the strict sense - of the rule of law or more by legitimizing the objectives of criminal policy and, with it, the need for efficiency , even at the cost of having to "sacrifice" some guarantees. Finally, it remains to be understood whether the requirements of the rule of law can, however, be met by finding a possible balance with the needs of prevention, efficiency, even beyond the typical criminal law but in the necessary respect of constitutional guarantees.

Oggetto della ricerca è la rilevanza nell'ambito del diritto penale del principio di precauzione. Quest'ultimo deve la sua diffusione e popolarità al fatto di presentarsi come criterio guida al problema del rischio e dell'incertezza. L'esigenza di adottare scelte normative in condizioni di incertezza scientifica è infatti oggi ineludibile. Si cercherà in primo luogo di circoscrivere l'oggetto dell'indagine analizzando il rilievo che il principio di precauzione ha a livello legislativo e giurisprudenziale. Quindi si analizzeranno le problematiche che il ricorso allo stesso suscita con riferimento alla struttura classica del reato e legate al contesto di incertezza nel quale viene invocato. Tali problematiche si riferiscono alla possibilità o meno di dare rilevanza al modello del reato di pericolo, alla ricostruzione del nesso causale e all'influenza che il principio di precauzione può determinare nell'accertamento dell'elemento soggettivo delle colpa. Si concluderà l'analisi analizzando le diverse posizioni assunte dalla dottrina italiana circa l'opportunità o meno dell'intervento penale in contesti di incertezza scientifica, individuando, in caso di risposta affermativa, le modalità di intervento. ; The precautionary principle states that if an action or policy has a suspected risk of causing harm to the public or to the environment, in the absence of scientific consensus that the action or policy is harmful, the burden of proof that it is not harmful falls on those taking the action. This principle allows policy makers to make discretionary decisions in situations where there is the possibility of harm from taking a particular course or making a certain decision when extensive scientific knowledge on the matter is lacking. The principle implies that there is a social responsibility to protect the public from exposure to harm, when scientific investigation has found a plausible risk. In some legal systems, as in the law of the European Union, the application of the precautionary principle has been made a statutory requirement. Transposed in a criminal law context precautionary principle meets him with the characteristics of this branch of law. Criminal law is in fact a retrospective law and the classic type of crime (behaviour and event) clashes with a criminal policy time to avoid harmful events. The first stage of the research will be the analysis of actual characteristics of criminal law with particular regards to the meaning of that principle, according to the law and to the case law. The second proposal of the present project is to investigate whether the criminal intervention is feasible in case of scientific uncertainty, according to the different points of view of the Italian doctrine and I will try to identify a method of intervention, if it is possible.

The article deals with the issues concerning Ukraine`s criminal legal policy at the current stage. The author underlines that the policy of crime combating is one of the kinds of any state`s policy. Criminal legal policy is one of the elements of the crime combating state policy and it is criminal legal policy that defines the boundaries of criminal and not criminal. Thus it can be affirmed that criminal law is the result of this policy realization at the certain level. The author comes to the conclusion that criminal legal policy of every state is unique. And this uniqueness is associated with a number of factors, both of relatively static and dynamic character. The so-called static factors that are relatively stable include the certain national historical and cultural traditions of the respective people, the dominating religion, climatic conditions, the main spheres of economy, providing the lion`s share of the gross revenues of state, the state system, the dominant ideology, the geopolitical location of state.The dynamic factors are not stable in their essence, they change situationally, although they can last for a relatively long time, but they can`t lead to the essential, strategic changes in state criminal legal policy. At the same time, depending on their social significance and scale, they can determine certain corrections to criminal legal policy as well, so that it would be wrong to ignore them. If concerning the static factors that influence the formation of Ukraine`s criminal legal policy at the present stage, everything is more or less clear in that respect that they are known, the dynamic factors in their turn require to be defined separately. With the latter factors, which today determine the amendments to the Criminal Code of Ukraine, can be associated the following ones:– the economic and political instability of contemporary society;– military aggression in the East of Ukraine, actual loss of control over the certain territories;– using criminal law as means of struggle with political opponents and political amnesty;– European integration processes taking place in Ukraine, which in its turn requires aligning the legislation with international standards requirements;– case-law of the European Court of Human Rights;– the increase in the level of corruption lawbreakings in different spheres;– the emergence of new or the sufficient increase in social danger of the existing infringements.This is definitely a hardly exhaustive list of dynamic factors, which influence the formation of Ukraine`s contemporary criminal legal policy. After all, it can`t be exhaustive, as far as by their very definition, the dynamic factors are changing. At the same time, it is these factors that are the sufficient circumstances influencing the content of Ukraine`s criminal legal policy, as far as a number of amendments to the Criminal Code of Ukraine are associated with them.Considering the provided analysis of contemporary state of Ukraine`s criminal legal policy, the author substantiates that at present time it can be characterized as the policy of transitional period, influenced mostly by the instable negative factors of both external and internal character. At the same time, the chosen and systematically continued Ukraine`s course towards European integration, broadening international cooperation with foreign experts, creating the really effective commission on reforming criminal legislation provide confidence to conclude that the new Criminal Code of Ukraine will reflect the latest achievements of legal science and will be based on the international standards and stabilizing factors of criminal legal policy of Ukraine as the European State. ; Розглянуто питання, які стосуються особливостей кримінально-правової політики України на сучасному етапі. Наголошено, що одним із видів політики будь-якої держави є політика у сфері боротьби зі злочинністю. Кримінально-правова політика становить один із елементів державної політики протидії злочинності і саме вона визначає межі злочинного та незлочинного. Тож, можна стверджувати, що кримінальний закон є результатом реалізації цієї політики на певному рівні. Зроблено висновок про те, що кримінально-правова полі­тика кожної держави унікальна. І ця унікальність пов'язана з низкою чинників як відносно статичного, так і динамічного характеру. До так званих статичних чинників, які є відносно стабільними, можна віднести певні національні історичні і культурні традиції відповідного народу, домінуючу релігію, кліматичні умови, основні сфери економіки, які забезпечують левову частку валових доходів держави, державний лад, пануючу ідеологію, геополітичне розташування держави.Динамічні чинники не є сталими за своєю суттю, вони змінюються ситуативно, хоча можуть тривати відносно довго, проте вони не можуть призвести до сутнісних, стратегічних змін кримінально-правової політики держави. Водночас залежно від соціального значення і масштабу вони також можуть обумовлювати певні корективи у кримінально-правовій політиці і не враховувати їх було би неправильно.Зважаючи на проведений аналіз сучасного стану кримінально-правової політики України, зроблено висновок про те, що на сьогодні її можна охарактеризувати як політику перехідного періоду, на яку в більшості випадків впливають нестабільні негативні чинники як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Водночас обраний і планомірно продовжу­ва­ний курс України на євроінтеграцію, розширення міжнародної співпраці зі зарубіжними експертами, створення реально діючої комісії з реформування кримінального законодавства додають упевненості для висновку про те, що новий Кримінальний кодекс України відо­бражатиме найновіші досягненню юридичної науки, ґрунтуватиметься на міжнародних стандартах і стабілізуючих факторах кримінально-правової політики України як європейської держави.

Dottorato di ricerca in Diritto dei mercati europei e globali. Crisi, diritti, regolazione ; La distinzione del pubblico dal privato rappresenta uno dei capisaldi della modernità giuridica. Una "grande dicotomia", di cui si trova traccia nei codici pre-Repubblicani, nella Costituzione, nelle leggi ordinarie e finanche nelle Convenzioni post-belliche. Nel quadro giuridico post-moderno, tuttavia, la distinzione del pubblico dal privato è divenuta vieppiù dispendiosa e gravida d'incertezze. Orfana dei capisaldi teorici ottocenteschi che la sorreggevano, sembra conservare un'efficacia puramente evocativa, apparendo ormai incapace di descrivere i confini e le ragioni della sua esistenza. Nel diritto penale, però, essa mantiene una forte centralità applicativa, operando (a tacer d'altro) da spartiacque tra il severo statuto penale della Pubblica amministrazione, e quello dedicato alle società di diritto privato. Lo studio che si propone, pertanto, ambisce a individuare le caratteristiche e la funzione che la distinzione del pubblico dal privato assolve nel diritto penale, eleggendo quale suo principale campo d'indagine i delitti a soggettività ristretta contenuti (anzitutto) nel Titolo II del codice Rocco. In buona sostanza, si cercherà di verificare a che condizioni, e secondo quali limiti, questa dicotomia possa conservare una sua validità teorica, e una qualche utilità pratica, nel sistema giuridico in cui ci si trova a operare. ; The Public-Private Law Divide represents one of the cornerstones of legal modernity. A "great dichotomy", traces of which can be found in the pre-Republican codes, in the Constitution, in the ordinary laws and even in the post-war Conventions. In the post-modern legal framework, however, the distinction of the public from the private has become increasingly expensive and fraught with uncertainty. Deprived of the nineteenth-century theoretical cornerstones that supported it, it seems to retain a purely evocative effectiveness, appearing by now incapable of describing the boundaries and the reasons for its existence. In criminal law, however, it maintains a strong applicative centrality, operating (moreover) as a watershed between the strict penal regime dedicated to the Public Administration, and the one dedicated to private companies. The proposed study, therefore, aims to identify the characteristics and the function that the distinction between public and private offenders absolves in the criminal law, electing as its main field of investigation the offenses contained (mainly) in Title II of the penal code. Basically, efforts will be made in this thesis to verify at what conditions, and according to what limits, this dichotomy can preserve its theoretical validity, and some practical use, in the juridical system in which it is most likely to operate.

Il presente contributo si propone di analizzare le scelte di politica criminale compiute dal legislatore in tema di gestione della crisi d'impresa, seguendo una doppia direttrice storico-comparatistica. Dopo un excursus storico che ricostruisce l'origine e l'evoluzione della bancarotta (figura centrale fra i reati fallimentari) in Italia, vengono analizzate le discipline di alcuni ordinamenti di Common law e di Civil law in tema di crisi dell'impresa e correlati profili penali: si tratta degli Stati Uniti, del Regno Unito, della Francia, della Germania e della Spagna. La disamina procede incentrando l'attenzione sulla riforma introdotta con il Codice della crisi d'impresa e dell'insolvenza (D.Lgs 14/2019) che dedica un Titolo apposito, il numero IX, alle disposizioni penali. Anche qui sarà dato maggior spazio ai reati di bancarotta, i quali rappresentano ancora oggi il fulcro della disciplina penale sul tema; essi si ripresentano sostanzialmente immutati nel nuovo panorama normativo. Come ultimo passaggio, vengono ricostruiti i confini dell'area di rischio penale attorno alle procedure di allerta e prevenzione della crisi, fra nuove incriminazioni, misure premiali penali e mutamenti nelle posizioni di garanzia degli organi sociali. Le innovazioni registrate sul piano penale a seguito della riforma sono, tuttavia, esigue e certamente non forniscono un'adeguata risposta alle sollecitazioni di chi, da tempo, sottolinea la necessità di adeguare il diritto penale ai profondi mutamenti che hanno interessato il retroterra civilistico. Quella del Codice è evidentemente un'occasione mancata per provare a ricucire lo strappo che si è creato, a partire dalle riforme degli anni Duemila, fra i due comparti: l'uno, il civile, orientato al risanamento e alla prevenzione; l'altro, quello penale, caratterizzato ancora da un tradizionale rigore sanzionatorio e da intenti fortemente repressivi. L'elaborato si conclude con una riflessione su un'ulteriore questione problematica: il delicato coordinamento fra le misure a sostegno delle imprese colpite dall'attuale emergenza sanitaria e le incriminazioni per bancarotta. This thesis aims to analyze the criminal policy choices made by the legislator in terms of corporate crisis management, following a double historical-comparative direction. After a historical excursus on the Italian bankruptcy criminal law, it is provided a comparative analysis of the disciplines on the business crisis and related criminal profiles of some foreign legal systems: United States, United Kingdom, France, Germany and Spain. The following chapters deal with the reform introduced by the new "Codice della crisi d'impresa e dell'insolvenza" (D.Lgs n. 14/2019) in the Italian legal system. The point of view adopted is once again that of criminal law. Finally, the paper concludes with a reflection on the effects that the Covid-19 pandemic produces on the criminal discipline of bankruptcy.