Suchergebnisse

The article deals with the problem of the formation of the culture of speech of primary school children at the lessons of the Ukrainian language. The relevance and insufficient elaboration of the problem, its importance for improving the educational process of the new Ukrainian school and meeting the requirements of modern society led to the study of theoretical and practical aspects of the problem of forming a culture of communication, the state of this problem in school practice. The latest research and publications on language teaching were analysed, the objectives of the study were determined, a number of issues were identified on the coverage in modern linguodidactic literature of the state of research on the problem of improving the speech culture of primary school children, which gives grounds to create an appropriate system for the development of speech, improve the methods and means of teaching. The research used the following research methods: theoretical: analysis and synthesis of psychological, pedagogical, linguistic and methodological literature; empirical: observation and analysis of Ukrainian language lessons in order to determine the shortcomings and speech difficulties that students face during communication. The culture of communication is always inherent in ethnic characteristics, national originality. According to Ukrainian speech etiquette, it reflects such features as respect for parents, for a woman, democratic views, emotionality of statements, aestheticism of feelings, piety, etc. In a speech, not only the cognitive capabilities of a person are formed, but also integral components of mental life: self-esteem, awareness of one's own significance and a sense of its identity in any life situations. Already at an early age, a child lays the foundations of his culture, including the culture of communication. Having a certain experience, a person strives to improve it throughout his life. Analysis of scientific literature, the proposed system of exercises and tasks, is aimed at developing the skills of the speech culture of primary schoolchildren. ; У статті розглядається проблема формування культури мовлення молодших школярів на уроках української мови. Актуальність і недостатня розробленість проблеми, її значення для вдосконалення навчально-виховного процесу нової української школи та задоволення вимог сучасного суспільства зумовили вивчення теоретичних і практичних аспектів проблеми формування культури спілкування, стану цієї проблеми в шкільній практиці. Проаналізовано останні дослідження й публікації щодо навчання мови, визначено мету дослідження, окреслено низку питань, присвячених висвітленню в сучасній лінгводидактичній літературі стану дослідження проблеми вдосконалення культури мовлення молодших школярів, що дає підстави створювати відповідну систему розви- тку мовлення, удосконалювати способи й засоби навчання. У дослідженні використовувалися такі методи дослі- дження: теоретичні: аналіз і синтез психолого-педагогічної, лінгвістичної і методичної і літератури; емпіричні: спостереження та аналіз уроків української мови з метою визначення недоліків і мовленнєвих труднощів, з якими стикаються учні під час спілкування. Культурі спілкування завжди притаманні етнічні особливості, національна своєрідність. Щодо мовленнєвого етикету українців, то в ньому відбито такі риси, як пошана до батьків, до жінки, демократичність поглядів, емоційність висловлювань, естетизм почуттів, побожність та ін. У мовленні формуються не лише пізнавальні можливості людини, а й інтегральні складники психічного життя: самооцінка, усвідомлення власної значущості та відчуття її тотожності в будь-яких життєвих ситуаціях. Уже в ранньому віці в дитині закладаються осно- ви її культури, у тому числі і культури спілкування. Маючи певний досвід, людина протягом життя прагне до її підвищення. Аналіз наукової літератури, запропонована система вправ та завдань спрямована на формування вмінь культури мовлення молодших школярів.

The article describes the role of legal culture in the construction of the rule of law, the formation of civil society, in the history of mankind and in the life of an individual. Attention is focused on the need to identify the signs of culture, to define culture and legal culture, which will expand the conceptual and categorical apparatus of the study of legal culture, to outline ways of further General theoretical analysis of its features and structural elements, to form its functions in the implementation of national security policy in the socio-economic, political and regional spheres of public life, preservation of historical heritage and national identity of Ukraine, overcoming internal and external threats to its sustainable state and legal development.According to the results of the study it is established that the integral concept of legal culture in the domestic legal science is not yet available. When describing the legal culture, it is necessary to take into account the polysemantic concept, the combination in the category of «legal culture» cultural («culture») and legal phenomenon («law») and the presence of different methodological approaches to its study. The analysis of semantic meaning of the word «culture» is carried out, seven signs of culture which are based on such concepts as the person, consciousness, activity, activity, social orientation, a vital position, values are allocated, the concept of culture and legal culture is formulated.Key words: culture, legal culture, life activity, consciousness, values, life position, social orientation. ; У статті окреслено роль правової культури у побудові правової держави, формуванні громадянського суспільства, в історії людства та у житті окремої людини. Зосереджено увагу на необхідності виокремити ознаки культури, дати визначення культури та правової культури, що дозволить розширити поняттєво-категоріальний апарат дослідження правової культури, окреслити шляхи подальшого загальнотеоретичного аналізу її ознак та структурних елементів, сформувати її функції у здійсненні політики національної безпеки в соціально-економічний, політичній та регіональній сферах суспільного життя, збереженні історичного надбання та національної ідентичності України, подоланні внутрішніх і зовнішніх загроз її сталому державно-правовому розвитку.За результатами дослідження встановлено, що цілісна концепція правової культури у вітчизняному правознавстві наразі відсутня. При характеристиці правової культури необхідно враховувати полісемантичність поняття, поєднання в категорії «правової культури» культурологічного («культура») та юридичного явища («право») та наявність різних методологічних підходів до її дослідження. Здійснено аналіз смислового значення слова «культура», виокремлено сім ознак культури, які базуються на таких поняттях, як людина, свідомість, діяльність, життєдіяльність, соціальна орієнтація, життєва позиція, цінності, сформульовано поняття культури та правової культури.Ключові слова: культура, правова культура, життєдіяльність, свідомість, цінності, життєва позиція, соціальна орієнтація.

The purpose of the article is to identify the characteristic specifics of the court culture of Byzantium and its correlation with the court culture of England in the first half of the XVII century. The research methodology assumes the unity of such methodological approaches as the system-historical and the analytical method. Systemic-historical and analytical methods make it possible to identify the court's cultural traditions of Byzantium in the context of the political and spiritual sphere. The scientific novelty lies in the comparison of the Byzantine court culture with the court culture of England in the first half of the XVIIth century. Conclusions. Byzantine culture was a fusion of ancient Greek (Hellenistic), Roman, and distinctive Byzantine-Orthodox traditions. The duality of the cultural and spiritual sphere of the Byzantine Empire was expressed in the unity of opposites and the close interaction of the material and spiritual. In Byzantium, Orthodoxy was the cementing foundation. The court culture of Byzantium is a highly centralized hierarchical system. The Byzantine tradition of laudatory odes and musical and theatrical performances timed to coincide with the holidays of the Nativity of Christ and the Epiphany of Christ, can be correlated with the traditions of the court culture of England in the first half of the XVIIth century, where the glorification of the monarch and court entertainments of the Masque, as a spiritual and political unit, formed the fundamental basis of court culture in England. ; Мета статті полягає у виявленні характерної специфіки придворної культури Візантії та її співвіднесення з придворною культурою Англії в першій половині XVII століття. Методологія дослідження передбачає єдність таких методологічних підходів як системно-історичний і метод аналізу. Системно-історичний і аналітичний методи дозволяють виявити придворні культурні традиції Візантії в контексті політичній і духовній сфери. Наукова новизна лежить в зіставленні візантійської придворної культури з придворною культурою Англії першої половини XVII століття. Висновки. Візантійська культура представляла сплав давньогрецьких (елліністичних), римських і самобутніх візантійське-православних традицій. Двоїстість культурно-духовної сфери Візантійської імперії виражалася в єдності протилежностей і тісній взаємодії матеріального і духовного. У Візантії православ'я було цементуючим фундаментом. Придворна культура Візантії — високо централізована ієрархічна система. Візантійську традицію хвалебних од і музично-театралізованих вистав, приурочених до свят Різдва Христового та Водохреща Господнього, можна співвіднести традиції придворної культури Англії першої половини XVII століття, де прославлення монарха і придворні розваги Масок, як духовно-політичної одиниці, становили фундаментальну основу придворної культури Англії.

The purpose of the article is to identify the characteristic specifics of the court culture of Byzantium and its correlation with the court culture of England in the first half of the XVII century. The research methodology assumes the unity of such methodological approaches as the system-historical and the analytical method. Systemic-historical and analytical methods make it possible to identify the court's cultural traditions of Byzantium in the context of the political and spiritual sphere. The scientific novelty lies in the comparison of the Byzantine court culture with the court culture of England in the first half of the XVIIth century. Conclusions. Byzantine culture was a fusion of ancient Greek (Hellenistic), Roman, and distinctive Byzantine-Orthodox traditions. The duality of the cultural and spiritual sphere of the Byzantine Empire was expressed in the unity of opposites and the close interaction of the material and spiritual. In Byzantium, Orthodoxy was the cementing foundation. The court culture of Byzantium is a highly centralized hierarchical system. The Byzantine tradition of laudatory odes and musical and theatrical performances timed to coincide with the holidays of the Nativity of Christ and the Epiphany of Christ, can be correlated with the traditions of the court culture of England in the first half of the XVIIth century, where the glorification of the monarch and court entertainments of the Masque, as a spiritual and political unit, formed the fundamental basis of court culture in England. ; Мета статті полягає у виявленні характерної специфіки придворної культури Візантії та її співвіднесення з придворною культурою Англії в першій половині XVII століття. Методологія дослідження передбачає єдність таких методологічних підходів як системно-історичний і метод аналізу. Системно-історичний і аналітичний методи дозволяють виявити придворні культурні традиції Візантії в контексті політичній і духовній сфери. Наукова новизна лежить в зіставленні візантійської придворної культури з придворною культурою Англії першої половини XVII століття. Висновки. Візантійська культура представляла сплав давньогрецьких (елліністичних), римських і самобутніх візантійське-православних традицій. Двоїстість культурно-духовної сфери Візантійської імперії виражалася в єдності протилежностей і тісній взаємодії матеріального і духовного. У Візантії православ'я було цементуючим фундаментом. Придворна культура Візантії — високо централізована ієрархічна система. Візантійську традицію хвалебних од і музично-театралізованих вистав, приурочених до свят Різдва Христового та Водохреща Господнього, можна співвіднести традиції придворної культури Англії першої половини XVII століття, де прославлення монарха і придворні розваги Масок, як духовно-політичної одиниці, становили фундаментальну основу придворної культури Англії.

Review of recent studies in the field of regional differences of political culture is offeredin the article. Addressing the data of various sociological surveys, the author illustrates thatprocess of shaping of political culture in the regions is influenced by such factors as regionalidentification, regional interests and values, shared historical and political experience, ethno-confessional specifics, and presence of regional agents. Author develops regional classificationof types of political culture.Key words: political culture, region, typology. ; Наведено перелік досліджень регіональних відмінностей політичної культури. Звикористанням матеріалів соціологічних досліджень підтверджено, що на процесформування політичної культури регіональних спільнот впливають такі чинники, як регіональна ідентифікація, регіональні інтереси і цінності, спільний історичний та політичний досвід, етноконфесійні особливості, наявність регіональних "агентів".Виконано регіональну класифікацію типів політичної культури.Ключові слова: політична культура, регіон, класифікація.

В магістерській роботі обґрунтовано трактування організаційної культури як технології керованого розвитку персоналу організації, уточнено його зміст; виокремлено основні функції організаційної культури, за рахунок яких здійснюється вплив на поведінку людей в організації; подано практичні рекомендації, спрямовані на формування й розвиток організаційної культури інноваційного типу в організації. Такі складові організаційної культури, як зрозумілі цілі, сприятливий організаційний клімат, продумана система матеріального й морального стимулювання, демократичний стиль управління відіграють важливу мотивуючу роль в життєдіяльності людей в організації. Організаційна культура як інноваційна технологія управління розвитком персоналу реалізується за допомогою залучення всіх категорій персоналу в процес прийняття рішень, через виявлення всього різноманіття ціннісних установок працівників, заохочення їх ініціативи й новаторства, інтеграцію всіх співробітників, зводячи до мінімуму конфлікти й розбіжності, сприяння просуванню по службових сходах, у першу чергу, тих співробітників, які здатні створювати нові корисні ідеї, через формування позитивної реакції на майбутні зміни, активне включення в процес впровадження інновацій. Такі умови можуть бути створені при наявності організаційної культури інноваційного типу, що визначається характером домінуючих і культивованих у ній цінностей і базових уявлень. ; In the master's thesis the interpretation of organizational culture as a technology of managed development of the personnel of the organization is substantiated, its content is specified; the main functions of organizational culture, due to which the influence on the behavior of people in the organization is carried out, are defined; practical recommendations aimed at the formation and development of organizational culture of innovative type in the organization are given. Components of organizational culture, such as clear goals, favorable organizational climate, and well-thought-out system of material and moral incentives, democratic management style play an important motivating role in the lives of people in the organization. Organizational culture as an innovative technology of personnel development management is realized by involving all categories of personnel in the decision-making process, by identifying all the diversity of employees' values, encouraging their initiative and innovation, integration of all employees, minimizing conflicts and differences, supplying promotion, first of all, those employees who are able to create new useful ideas, through the formation of a positive reaction to future changes, active involvement in the process of innovation. Such conditions can be created in the presence of organizational culture of innovative type, which is determined by the nature of the dominant and cultivated values and basic ideas.

The article considers the role assigned to culture in a realistic approach to the analysis of international relations. As a result of the study, aspects of international politics have been identified in which culture is given importance. In particular, culture is used as one of the ways to change the power relations between states. From the standpoint of a realistic approach, it is the struggle for power in the international arena that explains the most tangible external influences on the culture of a particular society today. ; У статті розглянуто роль, яка відведена культурі у реалістичному підході до аналізу міжнародних відносин. В результаті дослідження визначено низку аспектів міжнародної політики, у яких культурі надається важливе значення. Зокрема, культура використовується як один із засобів зміни владних відносин між державами. З позиції реалістичного підходу, саме боротьбою за владу на міжнародній арені і можна пояснити найбільш відчутні зовнішні впливи на культуру окремого суспільства сьогодні.

The thesis paper analyzes the historical path of a field culture - hemp and its place in the life and culture of mankind. The first sources, legislative acts and researches which contain a description of cannabis and their territorial distribution are also mentioned. It is determined that this plant was found almost all over the globe, and had the status of an economic plant, which played a significant role in human life. For several thousand years it was valued for its properties in various industries including food industry, and ceremonial-religious sphere and was widely known for its medicinal properties. The methods used during the study of the field culture were such: analysis and synthesis, generalization, historical-genetic, historical-comparative, biographical, chronological. ; У роботі проаналізований історичний шлях польової культури – конопель та її місце у побуті та культурі людства. Також зазначені перші джерельні згадки, законодавчі акти та дослідження в яких міститься опис конопель та їх територіальне поширення. Визначено, що ця рослина була розповсюджена майже по усій земній кулі, та мала статус економічної рослини, яка відігравала значну роль у людському побуті. На протязі декількох тисяч років цінувалась через свої властивості у промисловому побуті, харчовій галузі, обрядово-релігійній сфері та була широко відома через свої медичні властивості. Під час дослідження польової культури було застосовано методи аналізу та синтезу, узагальнення, історико-генетичний, історико-порівняльний, біографічний, хронологічний.

У представленій статті автор аналізує взаємозалежність політичної культури суспільства із стратегічними пріоритетами держави. Аналіз відбувається на основі Української держави. У політичній науці існує безліч концепцій політичної культури. Однак класичною концепцією політичної культури є концепція розроблена американськими науковцями Г. Алмондом та С. Вербою. Згідно з якою політична культура представляє собою систему емпіричних вірувань, експресивних символів, цінностей, які в сукупності і визначають ситуацію, в рамках якої існує політична діяльність [1]. Також у даній статті наводиться авторське бачення феномена політичної культури. Процес модернізації політичної системи спричинив зміну основних стратегічних пріоритетів розвит­ку України. Ці зміни привели до зміни ціннісних установок та типу політичної культури українського суспільства. Політична культура виявилася тим фактором, який здатний безпосередньо сприяти або перешкоджати модернізації, демократизації політичного розвитку. У статті виділена низка факторів внаслідок яких формуються стратегічні пріоритети країни. На думку автора, соціально­економічний фактор є найважливішим, що формує політичну культуру і визначає пріоритети розвитку. Оскільки добробут є найточнішим показником, який свідчить про те, чи подобаються народу кроки влади та обрані напрями майбутнього розвитку. Пропонується розробляти та поширювати ідеологію стратегічного розвитку, що забезпечить ефективне функціонування політичної культури суспільства. ; У представленій статті автор аналізує взаємозалежність політичної культури суспільства із стратегічними пріоритетами держави. Аналіз відбувається на основі Української держави. У політичній науці існує безліч концепцій політичної культури. Однак класичною концепцією політичної культури є концепція розроблена американськими науковцями Г. Алмондом та С. Вербою. Згідно з якою політична культура представляє собою систему емпіричних вірувань, експресивних символів, цінностей, які в сукупності і визначають ситуацію, в рамках якої існує політична діяльність [1]. Також у даній статті наводиться авторське бачення феномена політичної культури. Процес модернізації політичної системи спричинив зміну основних стратегічних пріоритетів розвит­ку України. Ці зміни привели до зміни ціннісних установок та типу політичної культури українського суспільства. Політична культура виявилася тим фактором, який здатний безпосередньо сприяти або перешкоджати модернізації, демократизації політичного розвитку. У статті виділена низка факторів внаслідок яких формуються стратегічні пріоритети країни. На думку автора, соціально­економічний фактор є найважливішим, що формує політичну культуру і визначає пріоритети розвитку. Оскільки добробут є найточнішим показником, який свідчить про те, чи подобаються народу кроки влади та обрані напрями майбутнього розвитку. Пропонується розробляти та поширювати ідеологію стратегічного розвитку, що забезпечить ефективне функціонування політичної культури суспільства. ; The author analyses interdependence among political culture of society and strategic state priorities, based on Ukraine example, in the article supplied below. There are many concepts of political culture in political science. However, the most classical concept is considered the concept invented by the American scientists G. Almond and S. Verba. This concept represents political culture as a system of empirical beliefs, expressive symbols, values, which are determine the situation where is political activity exist. Besides, the author reveals his own vision of the phenomenon of political culture in this article. The process of modernization of the political system led to alteration of key Ukrainian strategic development priorities. These changes resulted the restructuring of attitudes and political type of culture in Ukrainian society. Political culture proved to be factor wich can helps or hinders in process of political modernization and democratization. This article highlighted a number of factors which influence on formation of the strategic priorities of the country. The author concludes that, socio­economic factor is the most important; it creates a political culture and defines development priorities, because welfare is the most accurate indicator, which shows whether people like the steps of government activities and selected areas of future development or no. It is proposed to develop and disseminate the ideology of strategic development that will ensure the effective functioning of the political culture.

The article considers the concept of political culture as a determining factor in the socio-cultural life of Ukrainian society in the late nineteenth and early twentieth centuries, proposed to define the unity of values and interests of the Ukrainian ethnic group as a guarantee for the formation of a political nation and state. These profound socio-cultural changes have markedly influenced the thinking of most people, and in fact the traditional positivist worldview of the New Age is changing the values and ideals of the modernist period. It should be understood that the level of political culture of society and certain groups and individuals is determined by the degree of transformation of ideological and value attitudes into a specific political action, and an indicator of the level of political culture is the degree of its institutionalization. This is a normatively organized political relationship, which includes all the diversity of socio-political organizations that form the social interest. It was the beginning of the politicization of Ukrainian society on the basis of the national idea that began in the second half of the XIX century in the Austro-Hungarian and Russian empires. This is a defining period for Europe, when the main subjects of the New Age - political nations and their political associations - come to the fore in industrial, socio-cultural development. All these processes influenced the formation of the political culture of the Ukrainian people. They were especially large-scale during the First World War, when all the signs and structural elements of the political culture of our people in this period, the strengths and weaknesses of its mentality were determined. The war was accompanied by a marked acceleration of the process of transformation of the Ukrainian ethnos in the eastern and western lands into a modern nation, whose political culture is becoming more and more modern. In general, socio-cultural and political changes in Europe, and, accordingly, in Ukraine in the future significantly changed the cultural and spiritual life of all parts of Ukraine and the political activities of parties and groups. Thus, the Ukrainian national movement is increasingly in this period acquires a national character and evolves from cultural and educational to national liberation with a political orientation. ; У статті розглянуто поняття політичної культури як визначального чинника в соціокультурному житті українського суспільства кінця ХІХ - початку ХХ століття, запропоновано визначити єдність цінностей та інтересів українського етносу як запоруки для формування політичної нації і власної держави. Ці глибокі соціокультурні зміни помітно впливали на характер мислення більшості людей, по суті традиційний позитивістський світогляд Нового часу змінюється на цінності й ідеали періоду модернізму. Варто розуміти, що рівень політичної культури суспільства, як і окремих груп, індивідів,визначається мірою перетворення ідейно-ціннісних настанов на конкретну політичну дію, а показником рівня політичної культури стає ступінь її інстатущонатзацїї. Це нормативно організоване політичне відношення, що включає всю багатоманітність суспільно-політичних організацій, які формують соціальний інтерес. Поттизащя українського соціуму на базі національної ідеї розпочинається із другої половини ХІХ століття в Австро-Угорській та Російській імперіях. Це період для Європи визначальний, коли на перший план в індустріальному, соціально-культурному розвитку виступають головні суб'єкти Нового часу - політичні нації та їх політичні об'єднання. Усі ці процеси впливали і на становлення політичної культури українського народу. Особливо масштабно вони проявилися під час Першої світової війни, коли визначились всі ознаки і структурні елементи політичної культури нашого народу в даний період, сильні і слабкі сторони його менталітету. Війна супроводжувалася помітним прискоренням процесу трансформації українського етносу східних і західних землях у модерну націю, політична культура якої набуває все більш сучасного вигляду. Загалом, соціокультурні та політичні зміни в Європі, отже, і в Україні, у подальшому суттєво змінили культурно-духовне життя всіх частин України і політичну діяльність партій та груп. Так, український національний рух усе більше в даний період набуває загальнонаціонального характеру й еволюціонує з культурно-просвітницького до національно-визвольного з політичним спрямуванням.

The present article deals with the peculiarities of political culture, its structure and components. The stages of formation and development of political culture have been investigated. The political culture as an important non-institutional component of parliamentary and complex interaction of factors has been proved. ; Проаналізовано питання сутності політичної культури, її структуру та основні компоненти. Розглянуто в історичному розрізі етапи становлення та розвитку концепту політичної культури на основі аналізу першоджерел. Доведено, що політична культура складає важливий неінституціональний компонент парламентаризму і відображає складну взаємодію низки системоутворюючих чинників.

The article considers the issues of information culture of primary school teachers. In the context of informing society, the primary school teacher must learn to take advantage of the information environment and avoid its dangers. Today, information culture is becoming a guarantee of the effectiveness of a teacher's professional activity. In this case, the information culture is a certain universalization of the pedagogical qualities of the teacher and allows him to deeply understand its real role in the development of the personality of the junior student. To clarify the concept of "information culture", the author explores the terms "culture" and "information". The article presents both dictionary and encyclopedic definitions of the concept of "culture" and the views of individual scholars. Summarizing various definitions, the author gives an understanding of the concept of "culture" as a specific way of organization and development of human life, represented in the products of material and spiritual labor, in the system of social norms and institutions, in spiritual values, in the set of human relations to nature. themselves. The definition of "information" is also given in the legislative-dictionary-encyclopedic interpretation and interpretation of individual researchers. Emphasizing that information is used in all spheres of human life and provides a variety of functions, the author interprets information as information about people, objects, events, phenomena, facts, processes of the world that can be stored, accumulated, reproduced, transmitted and processed and is the result of cognitive activity of the subject of intellectual activity. Based on the understanding of these two concepts, the definition of "information culture" is determined. The author also characterizes the information culture of primary school teachers, which is a certain integrated set of knowledge, skills, values, interests and behavioral models related to the field of information, information flows, information and communication ...

In the article the phenomenon of legal culture is considered in the plane of philosophical-pedagogical reflection. It considers achievements of the historical-philosophical, philosophical-legal and philosophical-pedagogical experience in the development of legal culture and legal education. The article emphasized humanistic potential inters subjective approach to understanding the educational component of the legal culture in a communicative perspective.The condition for the appearance of legal culture is the knowledge of the idea of justice, that is, education of legal culture linked with the knowledge of the idea of justice. People with desire for knowledge of this idea, the self-education of the "soul" develops the capacity for reasonable judgment and aesthetic sense of justice in political Affairs and private.The analysis of modern concepts of legal culture captures a wide field of contradictory tendencies the realization of this phenomenon. The pursuit of understanding of the legal culture in all its forms, which emerged in classical philosophy, manifests itself in the conceptual constructions of several types. The methodological setting emancipatory pedagogy and communicative philosophy allows you to find link between the existential and the normative-axiological facets of legal culture, to actualize its humanistic potential, to bring together the philosophical and methodological position of the lawyer and educator, comprehend the process of education of legal culture in all its complexity and contradictions, the specific historical, national-cultural and personal variability.Given the fact of self-worth and self-sufficiency of the individual, perspective is the study of people the formation potential legal culture in the context of communication philosophy.Key words: legal culture, legal education, philosophy of education, philosophical and legal discourse, emancipatory pedagogy. ; У статті феномен правової культури розглядається у площині філософсько-педагогічної рефлексії. Розглянуті здобутки історико-філософського, філософсько-правового та філософсько-педагогічного досвіду розробки проблем правової культури та правового виховання. В статті підкреслено гуманістичний потенціал інтерсуб'єктивного підходу до осягнення освітньої складової правової культури в комунікативній перспективі.Ключові слова: правова культура, правове виховання, філософія освіти, філософсько-правовий дискурс, емансипаторська педагогіка. В статье феномен правовой культуры рассматривается в плоскости философско-педагогической рефлексии. Рассмотрены достижения историко-философского,философско-правового и философско-педагогического опыта разработки проблем правовой культуры и правового воспитания. В статье подчеркнут гуманистический потенциал интерсубъективного подхода к достижению образовательной составляющей правовой культуры в коммуникативной перспективе.Ключевые слова: правовая культура, правовое воспитание, философия образования, философско-правовой дискурс, эмансипаторская педагогика.In the article the phenomenon of legal culture is considered in the plane of philosophical-pedagogical reflection. It considers achievements of the historical-philosophical, philosophical-legal and philosophical-pedagogical experience in the development of legal culture and legal education. The article emphasized humanistic potential inters subjective approach to understanding the educational component of the legal culture in a communicative perspective.The condition for the appearance of legal culture is the knowledge of the idea of justice, that is, education of legal culture linked with the knowledge of the idea of justice. People with desire for knowledge of this idea, the self-education of the "soul" develops the capacity for reasonable judgment and aesthetic sense of justice in political Affairs and private.The analysis of modern concepts of legal culture captures a wide field of contradictory tendencies the realization of this phenomenon. The pursuit of understanding of the legal culture in all its forms, which emerged in classical philosophy, manifests itself in the conceptual constructions of several types. The methodological setting emancipatory pedagogy and communicative philosophy allows you to find link between the existential and the normative-axiological facets of legal culture, to actualize its humanistic potential, to bring together the philosophical and methodological position of the lawyer and educator, comprehend the process of education of legal culture in all its complexity and contradictions, the specific historical, national-cultural and personal variability.Given the fact of self-worth and self-sufficiency of the individual, perspective is the study of people the formation potential legal culture in the context of communication philosophy.Key words: legal culture, legal education, philosophy of education, philosophical and legal discourse, emancipatory pedagogy.

The article describes the role of legal culture in the construction of the rule of law, the formation of civil society, in the history of mankind and in the life of an individual. Attention is focused on the need to identify the main parts of the structure of legal culture through the structure of culture as a systemic phenomenon using the principle of isomorphism. The proposed structure will allow to expand the space for further studies of the structure of legal culture and will give impetus to the General theoretical analysis of its individual structural parts, which will contribute to the implementation of national security policy in the socio-economic, political and regional spheres of public life, preservation of historical heritage and national identity of Ukraine, overcoming internal and external threats to its sustainable state and legal development.According to the results of the study, there is no unified theory of understanding and analysis of the structure of legal culture in the domestic legal science. When describing the structure of legal culture, it is better to show it through the structure of the generic concept. The analysis of the structure of culture as a systemic phenomenon from the objective, subjective and normative side is carried out. Using the principle of isomorphism, the structure of legal culture is divided into three parts – objective (legal activity), subjective (legal position) and normative (legal regulators).Key words: culture, structure of culture, structure of legal culture, life activity, consciousness, life, activity, activity processes, position, life position. ; У статті окреслено роль правової культури у побудові правової держави, формуванні громадянського суспільства, в історії людства та у житті окремої людини. Зосереджено увагу на необхідності виокремити головні частини структури правової культури через структуру культури як системного явища за допомогою принципу ізоморфізму. Пропонована структура дозволить розширити простір для подальших досліджень структури правової культури та дасть поштовх до загальнотеоретичного аналізу її окремих структурних частин, що сприятиме здійсненню політики національної безпеки в соціально-економічний, політичній та регіональній сферах суспільного життя, збереженні історичного надбання та національної ідентичності України, подоланні внутрішніх і зовнішніх загроз її сталому державно-правовому розвитку.За результатами дослідження встановлено, що єдина теорія розуміння та аналізу структури правової культури у вітчизняному правознавстві наразі відсутня. При характеристиці структури правової культури її краще показувати через структуру родового поняття. Здійснено аналіз структури культури як системного явища з об'єктивної, суб'єктивної та нормативної сторони. Використовуючи принцип ізоморфізму, у структурі правової культури виокремлено три частини – об'єктивну (правова діяльність), суб'єктивну (правова позиція) та нормативну (правові регулятори). Ключові слова: культура, структура культури, структура правової культури, життєдіяльність, свідомість, життя, діяльність, діяльнісні процеси, позиція, життєва позиція.