Suchergebnisse

The article contains a comprehensive study attempt of the prospects of deliberative practices across the European Union, rather than individual member-states in the context of James Fiskin's democracy theory. It is proved that systematic use of a deliberative methodology for the improvement of democracy in the EU is possible only if a common public sphere is formed that can become the basis for making general public decisions on the problems of the European Union in the process of advisory consultations. It is emphasized that the prospects of organization of the corresponding political space face a number of problems: EU public identification, linguistic, cultural, identity differences, democratic deficit, choice of candidates and politics, etc. Moreover, it is noted that there are several key areas in which the idea of the public sphere, conceived at the national level, must be redefined at a more general transnational level: the belief that sovereign power is exercised within national states; understanding of the economy as being territorially localized within the national state; the notion that a public dialogue is taking place among citizens living within a single state; prediction of a single common language; the intention to form a common literature, culture and identity; the desire for a common communication infrastructure that enables a united dialogue. It is revealed that the probability of the implementation of the microcosmic strategy can be verified, according to J. Fishkin, by launching a pilot project. Microcosmic strategy involves the formation of a pan-European community that will be capable for representative dialogue through the borders of languages and nationalities. This is much more than an attempt to deepen public dialogue within the nation-state. The EU's microcosm enables dialogue in one place, during which all major outlooks of the mass public would be given the opportunity to be heard, including controversial ones. ; Предпринята попытка комплексного исследования перспектив делиберативных практик в масштабах Европейского Союза, а не отдельных государств-членов в контексте теории демократии Джеймса Фишкина. Доказано, что системное использование делиберативной методологии совершенствования демократии в ЕС возможно лишь при условии формирования общей публичной сферы, которая сможет стать фундаментом для разработки общих публичных решений по проблемам Европейского Союза в процессе совещательных консультирований. Акцентировано, что перспективы организации соответствующего публичного пространства сталкиваются с рядом проблем: идентификация общественности ЕС, языковое, культурное, идентификационное различия, демократический дефицит, выбор кандидатов и политик и тому подобное. Отмечено, что существует несколько ключевых направлений, где идея публичной сферы, задуманная на национальном уровне, должна быть переосмыслена на более общем транснациональном уровне: убеждение, что суверенная власть осуществляется в пределах национальных государств; понимание экономики как таковой, что территориально локализована в пределах национального государства; представление о том, что публичный диалог происходит среди граждан, проживающих в пределах одного государства; предвидение единого общего языка; интенции к формированию общей литературы, культуры и идентичности; стремление к общей коммуникационной инфраструктуре, которая позволит объединенный диалог. Обнаружено, что вероятность реализации микрокосмической стратегии может быть верифицирована, по мнению Дж. Фишкина, путем запуска пилотного проекта. ; У статті здійснено спробу комплексного дослідження перспектив деліберативних практик у масштабах Європейського Союзу, а не окремих держав-членів у контексті теорії демократії Джеймса Фішкіна. Доведено, що системне використання деліберативної методології удосконалення демократії в ЄС можливе лише за умови формування спільної публічної сфери, яка зможе стати фундаментом для розробки загальних публічних рішень щодо проблем Європейського Союзу у процесі дорадчих консультувань. Учасниками відповідних деліберацій мають стати представники громадської думки ЄС (у тому числі і представники політичних еліт), обрані рівномірно випадковим чином з усіх країн-учасниць, належним чином поінформовані перед проведенням заходу, опитані на початку та в кінці консультації, керовані неупередженими модераторами. Акцентовано, що перспективи організації відповідного публічного простору стикаються з низкою проблем: ідентифікація громадськості ЄС, мовна, культурна, ідентифікаційна відмінності, демократичний дефіцит, вибір кандидатів та політик тощо. Зазначено, що існує кілька ключових напрямів, де ідея публічної сфери, задумана на національному рівні, має бути переусвідомлена на більш загальному транснаціональному рівні: переконання, що суверенна влада здійснюється в межах національних держав; розуміння економіки як такої, що територіально локалізована в межах національної держави; уявлення про те, що публічний діалог відбувається серед громадян, що проживають у межах однієї держави; передбачення єдиної спільної мови; інтенції до формування спільної літератури, культури та ідентичності; прагнення до спільної комунікаційної інфраструктури, що уможливить об'єднаний діалог. Виявлено, що імовірність реалізації мікрокосмічної стратегії може бути верифікована, на думку Дж. Фішкіна, шляхом запуску пілотного проекту.

Цель статьи комплексное доктринальное исследование института медиации и его юридическое измерение. Для достижения данной цели проводится исторический анализ возникновения медиативных процедур в процессе формирования социального государства. Раскрыты проблемы реализации института медиации в современной правовой системе применительно к наказанию. Показана связь между процессом расширения предмета правового регулирования и медиативными процедурами в правовой системе. В статье использованы методы, необходимые для доктринального анализа медиации как правового института, а именно: формально-юридический, сравнительно-правовой и конкретно-исторический. Результатом исследования стал произведенный анализ исторического аспекта правового института медиации. Теоретическая значимость исследования заключается в разработке единой концепции медиации в контексте связи с наказанием. Обоснована необходимость понимания медиации как комплексного межотраслевого института в системе российского права. Практическая ценность состоит в оценке медиации как комплексного правового института для отечественной правовой системы в целом и судебной системы в частности. ; The purpose of this scientific publication is a comprehensive doctrinal study of the institute of mediation and its legal dimension. The historical analysis of the formation of mediation procedures in the process of historical formation of the social state is carried out. The problems of implementation of the mediation institute in the modern legal system in relation to punishment are revealed. The connection between the process of expanding the subject of legal regulation and mediation procedures in the legal system is shown. The article uses the methods necessary for doctrinal analysis of mediation as a legal institution, namely: formal-legal, comparative-legal and specifi cally historical. The result of the study was an analysis in the historical aspect of legal institute of mediation. Theoretical significance of the study lies in the development of a unified concept of mediation in the context of punishment. The necessity of understanding mediation as a complex inter-sectoral institution in the domestic legal system is substantiated. The practical value lies in the assessment of mediation as a complex legal institution for the domestic legal system in general and for the judicial system in particular.

Общественные консультативно-совещательные органы – один из инструментов привлечения граждан к формированию и реализации государственной политики. Исследование проблем использования этого инструмента – в центре внимания ученых не только стран «развитой» демократии. Все чаще к этой проблеме обращаются исследователи стран бывшего Советского Союза, в частности – Украины.Цель статьи состоит в исследовании проблем, возникающих в процессе становления общественных советов при органах исполнительной власти в Украине. Автором использована методология, включающая сочетание системного подхода, исторического и логического анализа, анализа нормативно-правовых актов и результатов социологических исследований.Результаты исследования свидетельствуют, что в Украине постепенно развивается практика делиберативной демократии и демократии участия. Вместе с тем, ряд проблем усложняют использование инструмента общественных советов для вовлечения граждан в процесс формирования и реализации государственной политики. Речь идет о противоречивости нормативно-правового обеспечения, недостаточной заинтересованности органов исполнительной власти в развитии институтов гражданского общества, слабости общественного сектора.Результаты исследования могут быть использованы в прикладной политологии, в частности в процессе организации работы общественных консультативно-совещательных органов в посткоммунистических странах.Автор делает вывод о том, что «догоняющая» модернизация политической системы, в том числе внедрение практики деятельности общественных советов, не может быть сведена к простому копированию механизмов и инструментов общественного участия других стран. Важным является осознание всеми заинтересованными субъектами необходимости внедрения этих механизмов и инструментов, концептуальное их осмысление и разработка соответствующей нормативно-правовой базы. ; Public consultative and advisory bodies are one of the tools for citizens' involvement into the formation and implementation of public policy. The problems of this tool using are in the focus of scientists not only from countries with «developed» democracy. More and more researchers from the countries of the former Soviet Union, in particular – from Ukraine, are turning their attention to these problems.The purpose of this article is to research the problems encountered in the process of development of public councils under the executive bodies in Ukraine. The author used a methodology that includes the combination of a systematic approach, the historical and logical analysis, the analysis of legal acts and the results of sociological researches.The research results indicate that Ukraine is gradually evolving practice of deliberative democracy and participatory democracy. However, a number of problems complicate the using of public councils as a tool for citizens' involvement into the formation and implementation of public policy. The author is referring the contradictory of legal support, a lack of commitments of the executive bodies in the development of civil society institutions, the weakness of the public sector.The research results can be used in the applied political science, in particular for the organization of work of public advisory bodies in the post-communist countries.The author concludes that «catch-up» modernization of the political system, including the introduction of practice of public councils' activity, can not be reduced to mere copying mechanisms and tools of public participation of other countries. The author also points to the importance of the awareness of the necessity of these mechanisms and tools implementation among all stakeholders. Conceptual understanding of the mechanisms and the development of relevant regulatory framework are also important.

This article is based on the results obtained in the course of surveys on electronic services for interaction between citizens and authorities, conducted in 2020-2021 in St. Petersburg. As a result of these studies, it was determined that the most relevant services for citizens are services in the field of health care, security and transport. The research analyzed the advantages and disadvantages of services in their current state of development. Also, the most popular situations were identified, the solution of which is implemented by citizens using electronic platforms. Based on the data obtained on the services created in St. Petersburg, conclusions were formulated on how the system of electronic state services can positively affect the level of trust within Russian society. A further vector of research has been determined, which should be aimed at studying the parameters of trust of users of electronic services. It has been determined that the creation of a large-scale and transparent system of electronic interaction between citizens and authorities can contribute to the growth of trust in the authorities and the economic development of regions and the country by creating trusted communications. It is noted that the principles of deliberative democracy can be used at the municipal and regional levels during a state system of electronic services building. The basic principles for the development of electronic services are proposed. They are aimed at involving the population in solving municipal and regional problems by developing platforms for proactive budgeting and online voting. ; Статья выполнена на основе данных опросов об электронных сервисах взаимодействия граждан и власти, проведенных в 2020-2021 гг. в Санкт-Петербурге. В результате исследования было определено, что наиболее актуальными для граждан являются сервисы в области здравоохранения, безопасности и транспорта. В ходе исследований были проанализированы преимущества и недостатки сервисов в их текущем состоянии развития. Также были выявлены наиболее популярные ситуации, решение которых реализуется гражданами при помощи электронных площадок. На основании полученных данных о сервисах, созданных и создаваемых в Санкт-Петербурге, сформулированы выводы о том, как система электронных государственных сервисов может повлиять на повышение уровня доверия населения к институтам. Установлено, что создание масштабной и прозрачной системы электронного взаимодействия граждан и власти может способствовать не только росту доверия к власти, но и экономическому развитию регионов и страны путем создания доверительных коммуникаций. Отмечено, что принципы делиберативной демократии могут использоваться при построении государственной системы электронных сервисов на муниципальном и региональном уровнях. Определен дальнейший вектор исследований. Предложены основные принципы развития электронных сервисов, направленные на вовлечение населения в решение муниципальных и региональных задач путем развития площадок инициативного бюджетирования и онлайн-голосований.

Various forms of state power are associated with various forms of resistance. This article argues that there is not only a Western or non-Western form of state power, but also the corresponding Western and non-Western forms of political resistance. Methodologically, the article is based on a semantic-pragmatic approach to the formation of concepts. This article clarifi es the concept of "non-Western political resistance." First, the semantics of this concept is determined through a review of relevant scientifi c literature, namely the works of M. Foucault, M. Mann, I. Neumann and J. Habermas, and then using it studies Zomia as a case of a non-Western form of resistance. As a result of the conceptual study, the following conclusions can be made. Western forms of state power are based on governmentality or infrastructural power. Such governance methods give rise to their corresponding Western strategies of political resistance, based on the deliberative form of democracy as the closest to democracy based on communicative rationality. Non-Western forms of state power are understood as governance practices based on disciplinary or despotic power. They give rise to forms of non-Western resistance corresponding to them, which include either the desire to physically move away from state control in geographically inaccessible areas (the case of Zomia), or protest resistance up to civil wars and terrorism. ; Различные формы государственной власти связаны с различными формами сопротивления. В данной статье утверждается, что существует не только западная или незападная формы государственной власти, но и соответствующие им западная и незападная формы политического сопротивления. Методологически статья основывается на семантико-прагматическом подходе к формированию концепций. В данной статье уточняется концепция «незападного политического сопротивления». Сначала семантика этого понятия определяется через обзор релевантной научной литературы, а именно работ М. Фуко, М. Манна, И. Нойманна и Ю. Хабермаса, а затем с помощью кейс-стади Зомии как незападной формы сопротивления. В результате проведенного концептуального исследования можно следить следующие выводы. Западные формы государственной власти основаны на правительственности или инфраструктурной власти. Такие методы управления порождают соответствующие им западные стратегии политического сопротивления, основанные на делибиративной форме демократии как наиболее близкой к демократии, основанной на коммуникативной рациональности. Под незападными формами государственной власти понимаются практики управления, основанные на дисциплинарной или деспотической власти. Они порождают соответствующие им формы незападного сопротивления, включающие в себя либо стремление физически удалиться от государственного контроля в географически труднодоступные районы (Зомия), либо протестное сопротивление вплоть до по- встанческих войн и терроризма.

The research is aimed to explore the role, impact and importance of emotional intelligence in the law and concerned social relations. The article defines emotional intelligence as an ability of people to recognize, name, control and understand their own emotions and the emotional condition of other people, using emotional skills to achieve some goals. This research paper argues that a high level of emotional intelligence in each member of the legal relationship is important for the law in order to become the law in action. The study gives some examples of positive and negative impact of emotional intelligence on law. The accent is made on public sphere oflaw, especially in criminal and constitutional relationships, for example the role and impact of low-level emotional intelligence on the commitment of crimes, execution of public duties by representatives of the government etc. The attention is also paid to the importance of emotional intelligence on democracy and the impact on the deliberative possibilities of democracy. This work outlines the possible future implementation of the evaluation of emotional intelligence in legal order, for example in criminal, civil, labour law. The evaluation of emotional intelligence can be used in sentencing, remission from the punishment during the amnesty or oblivion, the author proposes to organize special courses that are aimed to raise the emotional intelligence of the perpetrators. In the end the author describes the ways of future development of the researched question, gives some ideas about empirical researches of the level of emotional intelligence among lawyers in order to find correlation between the level of emotional intelligence and the professional success. Also, there is a proposal to create special educational courses for the students in law in Ukraine that will help them to improve their emotional intelligence and subsequently can lead to better communication between people and lawyers. ; У статті розглянуто поняття, особливості, роль та вплив емоційного інтелекту в різних проявах права та правовідносин. Визначено, що емоційний інтелект полягає у здатності людини виявляти, розуміти та контролювати емоційні стани себе та інших, використанні навичок емоційного інтелекту для досягнення поставлених цілей. Автор обґрунтовує важливість емоційного інтелекту та сприйняття права індивідом, наводить позитивні та негативні приклади впливу емоційного інтелекту на право. Зокрема, особливий акцент робиться на сфері публічного права: вплив нерозвинутого емоційного інтелекту на скоєння особою правопорушень, здійснення обов'язків представниками держави, зокрема найвищими акторами правового поля та правниками. Наголошується на важливості розвинутого емоційного інтелекту для функціонування демократичного врядування, особливо для реалізації деліберативного потенціалу народовладдя. Увагу приділено важливості «людського» обґрунтування права як передумови його виконання та сприйняття правових приписів як дійсної програми у діяльності особистості. Надалі пропонуються перспективні шляхи імплементації оцінки емоційного інтелекту в різні галузі права, зокрема кримінального, цивільного, трудового. Наприклад, пропонується враховувати емоційний інтелект під час звільнення особи від відбування покарання, пом'якшення покарання, організації спеціальних курсів для правопорушників. Наприкінці автор пропонує теоретичні та практичні шляхи розвитку досліджуваної проблематики, наполягає на необхідності створення спеціальних вибіркових навчальних курсів з підвищення емоційного інтелекту для правників. Автор подає думку про організацію емпіричного дослідження емоційного інтелекту серед правничої спільноти задля встановлення кореляції між рівнем розвитку емоційного інтелекту та професійного успіху правника. ; У статті розглянуто поняття, особливості, роль та вплив емоційного інтелекту в різних проявах права та правовідносин. Визначено, що емоційний інтелект полягає у здатності людини виявляти, розуміти та контролювати емоційні стани себе та інших, використанні навичок емоційного інтелекту для досягнення поставлених цілей. Автор обґрунтовує важливість емоційного інтелекту та сприйняття права індивідом, наводить позитивні та негативні приклади впливу емоційного інтелекту на право. Зокрема, особливий акцент робиться на сфері публічного права: вплив нерозвинутого емоційного інтелекту на скоєння особою правопорушень, здійснення обов'язків представниками держави, зокрема найвищими акторами правового поля та правниками. Наголошується на важливості розвинутого емоційного інтелекту для функціонування демократичного врядування, особливо для реалізації деліберативного потенціалу народовладдя. Увагу приділено важливості «людського» обґрунтування права як передумови його виконання та сприйняття правових приписів як дійсної програми у діяльності особистості. Надалі пропонуються перспективні шляхи імплементації оцінки емоційного інтелекту в різні галузі права, зокрема кримінального, цивільного, трудового. Наприклад, пропонується враховувати емоційний інтелект під час звільнення особи від відбування покарання, пом'якшення покарання, організації спеціальних курсів для правопорушників. Наприкінці автор пропонує теоретичні та практичні шляхи розвитку досліджуваної проблематики, наполягає на необхідності створення спеціальних вибіркових навчальних курсів з підвищення емоційного інтелекту для правників. Автор подає думку про організацію емпіричного дослідження емоційного інтелекту серед правничої спільноти задля встановлення кореляції між рівнем розвитку емоційного інтелекту та професійного успіху правника.