Suchergebnisse

The problem of preparation and conduct of demobilization in the state is that humanity; science and practice mainly have experience and analyze this set of measures only in the context of demobilization of the Armed Forces. Numerous wars which took place last time were without the transfer of the economy, population and other components to the mode of operation in a "Special Period" firstly due to the level of military conflict and their length, secondly, with an extremely limited number of states that has an economy and a Military-Industrial Complex with a reserve of capacity, large population, flexible system of government etc.The purpose of the article is to define and systematize the tasks, methods, measures of demobilization in the state.The organization of demobilization in the state is the most difficult period of work of the state leadership at the final stage of the war. The set of demobilization measures envisages their focus on the systematic transfer of the national economy, the system of government to work and functioning in peacetime. The Armed Forces of Ukraine and other formations, operational and rescue services of civil defense are switched to the organization of peacetime mode. But the transfer of the system of ensuring the livelihood of the population to operate in peacetime by existing legislation is not interpreted.A variant of the structure of state management of measures to demobilize the national economy is presented in the paper.It should be noted that currently the field of mobilization is regulated by a number of state documents (twenty laws of Ukraine, ten acts of the President of Ukraine, thirty acts of the Cabinet of Ministers of Ukraine and more than twenty orders of the relevant central executive bodies). At the same time, most documents on mobilization training, mobilization and demobilization in the state have limited access, which makes them inaccessible and incomprehensible to most people in the country and does not provide a proper balance of individual and state interests. In order to increase the effectiveness of legal regulation in the field of mobilization, it is proposed to improve the legislation on state mobilization and to prepare and adopt a new version of the Law of Ukraine "On mobilization training and mobilization". ; Проблема подготовки и проведения демобилизации в государстве состоит в том, что человечество, наука и практика в основном имеют опыт и анализируют этот комплекс мероприятий только в контексте демобилизации вооруженных сил. Большое количество войн происходило без перевода экономики, населения, других составляющих на режим работы и жизни в особых условиях. Во-первых, это обусловлено уровнями и содержанием военных конфликтов, их продолжительностью. Во-вторых это связано с крайне ограниченным количеством государств, имеющих развитую экономику и оборонно-промышленный комплекс (ОПК) с резервом мощностей, многочисленное население, гибкую систему управления государством и тому подобное.Целью статьи является определение и систематизация задач, способов, мероприятий демобилизации в государстве.Организация проведения демобилизации в государстве ‑ это сложный период работы руководства государства на завершающем этапе войны. Комплекс мероприятий демобилизации предусматривает их направленность на планомерный переход национальной экономики, системы управления государством на работу и функционирование в условиях мирного времени, а Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты ‑ на организацию и штаты мирного времени. Но перевод системы обеспечения жизнедеятельности населения на функционирование в условиях мирного времени существующими законодательными документами не определены.Приведен вариант структуры государственного управления мероприятиями демобилизации национальной экономики.Следует обратить внимание, что на сегодня сферу мобилизации регламентируют около двадцати законов Украины, десяти актов Президента Украины, тридцати актов Кабинета Министров Украины и более двадцати приказов соответствующих центральных органов исполнительной власти. В то же время, большинство руководящих документов по мобилизационной подготовке, мобилизации и демобилизации в государстве, имеют ограниченный доступ необоснованно (секретные, совершенно секретные), что делает их не доступными и непонятными для большинства граждан Украины, не обеспечивает надлежащего баланса индивидуальных и государственных интересов. С целью повышения эффективности правового регулирования в сфере мобилизации предлагается в качестве первоочередного направления совершенствования законодательства о мобилизации подготовить и принять новую редакцию комплексного Закона Украины "О мобилизационной подготовке и мобилизации". ; Проблема підготовки та проведення демобілізації в державі полягає в тому, що людство, наука і практика в основному мають досвід та аналізують цей комплекс заходів тільки в контексті демобілізації збройних сил. Велика кількість війн відбувалася без переведення економіки, населення, інших складових на режим роботи та життя в особливих умовах. По-перше, це обумовлено рівнями та змістом воєнних конфліктів, їх тривалістю. По-друге це пов'язано з вкрай обмеженою кількістю держав, які мають розвинуту економіку та оборонно-промисловий комплекс (ОПК) з резервом потужностей, чисельне населення, гнучку систему управління державою тощо.Метою статті є визначення та систематизація завдань, способів, заходів демобілізації в державі.Організація проведення демобілізації в державі – це найскладніший період роботи керівництва держави на завершальному етапі війни. Комплекс заходів демобілізації передбачає їх спрямованість на планомірне переведення національної економіки, системи управління державою на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. Але переведення системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах мирного часу існуючими законодавчими актами не розтлумачується.Наведено варіант структури державного управління заходами демобілізації національної економіки.Слід звернути увагу, що на сьогодні сферу мобілізації регламентують близько двадцяти законів України, десяти актів Президента України, тридцяти актів Кабінету Міністрів України та понад двадцять наказів відповідних центральних органів виконавчої влади. Водночас, більшість керівних документів з мобілізаційної підготовки, мобілізації та демобілізації в державі, мають обмежений доступ необґрунтовано (таємні, цілком таємні), що робить їх не доступними і не зрозумілими для більшості громадян України, не забезпечує належного балансу індивідуальних і державних інтересів. З метою підвищення ефективності правового регулювання у сфері мобілізації пропонується в якості першочергового напрямку удосконалення законодавства про мобілізацію підготувати та прийняти нову редакцію комплексного Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

The problem of preparation and conduct of demobilization in the state is that humanity; science and practice mainly have experience and analyze this set of measures only in the context of demobilization of the Armed Forces. Numerous wars which took place last time were without the transfer of the economy, population and other components to the mode of operation in a "Special Period" firstly due to the level of military conflict and their length, secondly, with an extremely limited number of states that has an economy and a Military-Industrial Complex with a reserve of capacity, large population, flexible system of government etc.The purpose of the article is to define and systematize the tasks, methods, measures of demobilization in the state.The organization of demobilization in the state is the most difficult period of work of the state leadership at the final stage of the war. The set of demobilization measures envisages their focus on the systematic transfer of the national economy, the system of government to work and functioning in peacetime. The Armed Forces of Ukraine and other formations, operational and rescue services of civil defense are switched to the organization of peacetime mode. But the transfer of the system of ensuring the livelihood of the population to operate in peacetime by existing legislation is not interpreted.A variant of the structure of state management of measures to demobilize the national economy is presented in the paper.It should be noted that currently the field of mobilization is regulated by a number of state documents (twenty laws of Ukraine, ten acts of the President of Ukraine, thirty acts of the Cabinet of Ministers of Ukraine and more than twenty orders of the relevant central executive bodies). At the same time, most documents on mobilization training, mobilization and demobilization in the state have limited access, which makes them inaccessible and incomprehensible to most people in the country and does not provide a proper balance of individual and state interests. In order to increase the effectiveness of legal regulation in the field of mobilization, it is proposed to improve the legislation on state mobilization and to prepare and adopt a new version of the Law of Ukraine "On mobilization training and mobilization". ; Проблема подготовки и проведения демобилизации в государстве состоит в том, что человечество, наука и практика в основном имеют опыт и анализируют этот комплекс мероприятий только в контексте демобилизации вооруженных сил. Большое количество войн происходило без перевода экономики, населения, других составляющих на режим работы и жизни в особых условиях. Во-первых, это обусловлено уровнями и содержанием военных конфликтов, их продолжительностью. Во-вторых это связано с крайне ограниченным количеством государств, имеющих развитую экономику и оборонно-промышленный комплекс (ОПК) с резервом мощностей, многочисленное население, гибкую систему управления государством и тому подобное.Целью статьи является определение и систематизация задач, способов, мероприятий демобилизации в государстве.Организация проведения демобилизации в государстве ‑ это сложный период работы руководства государства на завершающем этапе войны. Комплекс мероприятий демобилизации предусматривает их направленность на планомерный переход национальной экономики, системы управления государством на работу и функционирование в условиях мирного времени, а Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты ‑ на организацию и штаты мирного времени. Но перевод системы обеспечения жизнедеятельности населения на функционирование в условиях мирного времени существующими законодательными документами не определены.Приведен вариант структуры государственного управления мероприятиями демобилизации национальной экономики.Следует обратить внимание, что на сегодня сферу мобилизации регламентируют около двадцати законов Украины, десяти актов Президента Украины, тридцати актов Кабинета Министров Украины и более двадцати приказов соответствующих центральных органов исполнительной власти. В то же время, большинство руководящих документов по мобилизационной подготовке, мобилизации и демобилизации в государстве, имеют ограниченный доступ необоснованно (секретные, совершенно секретные), что делает их не доступными и непонятными для большинства граждан Украины, не обеспечивает надлежащего баланса индивидуальных и государственных интересов. С целью повышения эффективности правового регулирования в сфере мобилизации предлагается в качестве первоочередного направления совершенствования законодательства о мобилизации подготовить и принять новую редакцию комплексного Закона Украины "О мобилизационной подготовке и мобилизации". ; Проблема підготовки та проведення демобілізації в державі полягає в тому, що людство, наука і практика в основному мають досвід та аналізують цей комплекс заходів тільки в контексті демобілізації збройних сил. Велика кількість війн відбувалася без переведення економіки, населення, інших складових на режим роботи та життя в особливих умовах. По-перше, це обумовлено рівнями та змістом воєнних конфліктів, їх тривалістю. По-друге це пов'язано з вкрай обмеженою кількістю держав, які мають розвинуту економіку та оборонно-промисловий комплекс (ОПК) з резервом потужностей, чисельне населення, гнучку систему управління державою тощо.Метою статті є визначення та систематизація завдань, способів, заходів демобілізації в державі.Організація проведення демобілізації в державі – це найскладніший період роботи керівництва держави на завершальному етапі війни. Комплекс заходів демобілізації передбачає їх спрямованість на планомірне переведення національної економіки, системи управління державою на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. Але переведення системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах мирного часу існуючими законодавчими актами не розтлумачується.Наведено варіант структури державного управління заходами демобілізації національної економіки.Слід звернути увагу, що на сьогодні сферу мобілізації регламентують близько двадцяти законів України, десяти актів Президента України, тридцяти актів Кабінету Міністрів України та понад двадцять наказів відповідних центральних органів виконавчої влади. Водночас, більшість керівних документів з мобілізаційної підготовки, мобілізації та демобілізації в державі, мають обмежений доступ необґрунтовано (таємні, цілком таємні), що робить їх не доступними і не зрозумілими для більшості громадян України, не забезпечує належного балансу індивідуальних і державних інтересів. З метою підвищення ефективності правового регулювання у сфері мобілізації пропонується в якості першочергового напрямку удосконалення законодавства про мобілізацію підготувати та прийняти нову редакцію комплексного Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

The article deals with the notions of American political discourse and linguistic manipulation in it. The research reveals the difference between the notions, used to describe the process of manipulation: strategy, tactic, verbal means of linguistic manipulation. Linguistic manipulation in American political discourse is revealed through the study of strategies of linguistic manipulation. Two types of manipulation depending on the subject of manipulation have been singled out: interpersonal and collective manipulation; a classification and examples of modern strategies of linguistic manipulation, based on the study by O. S. Issers, have been supplied, in particular: identification formulas strategy; strategy of presenting a subjective opinion as an objective fact or truth; reference to authority; expression of «praise» to the addressee; strategy that underscores the importance and validity of ideas; «reduction of complexity» and contrasting evaluation alternatives; strategy of mobilization and demobilization of public opinion. The article contains examples to illustrate each manipulation strategy from the speeches by B. Obama «State of the Union Address» and «Election Night Speech». Within each manipulation strategy commonly used linguistic means are singled out.Keywords: linguistic manipulation, types of linguistic manipulation, strategy of linguistic manipulation, tactic of linguistic manipulation, verbal means of realization of linguistic manipulation. ; У статті розглянуто поняття мовленнєвої маніпуляції, виокремлено два види маніпуляції щодо суб'єктів маніпулювання; визначено терміни, що використовують для опису маніпулятивного процесу; наведено класифікацію і приклади стратегій здійснення мовленнєвої маніпуляції в американському політичному дискурсі, зокрема, розглянуто стратегію вживання ідентифікаційних формул, стратегію подання суб'єктивної думки у вигляді об'єктивного факту або істини, стратегію посилання на авторитет, стратегію вираження «похвали» адресату, стратегію підкреслення значущості й істинності ідей, «редукцію комплексності» й уживання контрастних оцінних альтернатив, стратегію мобілізації й демобілізації громадської думки.Ключові слова: мовленнєва маніпуляція, види маніпуляції, стратегія мовленнєвої маніпуляції, тактика мовленнєвої маніпуляції, мовні засоби здійснення маніпуляції. В статье рассмотрено понятие речевой манипуляции, выделены два вида манипуляции по отношению к субъекту манипуляции; даны определения терминам, которые используются для описания манипулятивного процесса; приведена классификация и примеры стратегий реализация речевой манипуляции в американском политическом дискурсе, а именно: стратегия употребления идентификационных формул; стратегия преподнесения субъективного мнения в виде объективного факта или истины; стратегия ссылки на авторитет; стратегия выражения «похвалы» адресату, стратегия подчёркивания значимости и истинности идей, «редукция комплексности» и употребление контрастных оценочных альтернатив, стратегия мобилизации и демобилизации общественной мысли.Ключевые слова: речевая манипуляция, виды манипуляции, стратегия речевой манипуляции, тактика речевой манипуляции, речевые средства осуществления манипуляции. The article deals with the notions of American political discourse and linguistic manipulation in it. The research reveals the difference between the notions, used to describe the process of manipulation: strategy, tactic, verbal means of linguistic manipulation. Linguistic manipulation in American political discourse is revealed through the study of strategies of linguistic manipulation. Two types of manipulation depending on the subject of manipulation have been singled out: interpersonal and collective manipulation; a classification and examples of modern strategies of linguistic manipulation, based on the study by O. S. Issers, have been supplied, in particular: identification formulas strategy; strategy of presenting a subjective opinion as an objective fact or truth; reference to authority; expression of «praise» to the addressee; strategy that underscores the importance and validity of ideas; «reduction of complexity» and contrasting evaluation alternatives; strategy of mobilization and demobilization of public opinion. The article contains examples to illustrate each manipulation strategy from the speeches by B. Obama «State of the Union Address» and «Election Night Speech». Within each manipulation strategy commonly used linguistic means are singled out.Keywords: linguistic manipulation, types of linguistic manipulation, strategy of linguistic manipulation, tactic of linguistic manipulation, verbal means of realization of linguistic manipulation.

В статье анализируется способность современной архитектуры изобретатьновые конфигурации социального и утверждать их языком радикальных требований, чтопредставляет собой своеобразную политику опустошающего вмешательства впереуплотненную среду общества потребления.Шильман М. БРАК АРХІТЕКТУРИ СОЦІАЛЬНОГО У статті аналізуєтьсяздатність сучасної архітектури винаходити нові конфігурації соціального істверджувати їх мовою радикальних вимог, що є своєрідною політикою спустошуючоговтручання у надщільну середу суспільства споживання.Ключові слова: архітектура, соціальна структура, дизайн, символічний порядок,політика, простір, бачення, образShilman M. THE DEFICIENCY OF ARCHITECTURE OF THE SOCIAL The ability ofnon-classical architecture to invent new social configurations and to assert them by thelanguage of radical requirements is analysed in the article, that is the original politics ofdevastating interference into the hyperdensity environment of society of consumption.The mistrust to great philosophical systems in a context of nonclassical thinking caused asearch of new alternatives to old metaphysics of architecture. Now the philosophy andarchitecture have an intimate contact in matters of diagnostics of modern social space. Thepostmodern condition (as «incomplete project» and «end of social») can be think by analogy tothe Babel tower. This kind of «ruins» and/or «building» is an ambiguous «breakup», whichserves as a field and the base to any future social configurations. Any policy that is carried outin this field is the modulation of parameters and selection of settings of social architecture. Inthe mode of consumer design architecture is a form of mass-media; it mobilizes functionalspaces and simulates non-functional space. Architecture in radical mode is the art of seeing theworld by forms and is focused on demobilization of functional spaces by making non-functionalin the density of the mass society. Only in the second case the architecture generates a newsymbiotic relationship, acting as the creation of a new social constructions.Keywords: architecture, social structure, design, symbolic order, policy, space, vision,image.

Events that took place in the Donbas and other Ukrainian lands almost one hundred years ago – in the early 1920's, are becoming more and more relevant. The attention of researchers attracts such phenomena as spontaneous and organized migration processes, the participation of foreign citizens in them, the social and legal status of these people, the search for new survival strategies in the conditions of post-war devastation, hunger, unemployment, etc. Among the foreigners who were in the 1920's in Ukraine, a special place belonged to citizens from China and Korea. Most of them took an active part in revolutionary competitions and the Civil War on the side of the Bolsheviks and contributed to the victory of Soviet power in Ukraine.The article examines the situation in which Chinese and Korean migrants emerged after the end of the Civil War. The Soviet authorities, on the one hand, tried to improve the situation of migrants, on the other hand, they would rather get rid of them. Based on the work of predecessors and available sources, the author counts the quantitative composition of the Chinese and Koreans in the early 1920's in Ukraine, analyzes their socio-legal and political situation, makes conclusions about the main problems faced by migrants.Particular attention is paid to attempts by Chinese and Korean citizens to work out and take advantage of certain survival strategies (employment, marriage, association in a separate organization, return to their homeland, etc.).The result of the study is the conclusion of the «gratitude» of Soviet power to the Chinese and Korean citizens for help in the war – in the form of rigorous exploitation, blasphemy, bribery, trying to leave them for future profits, assimilate, and if not get out – get rid of them. ; События, происходившие на Донбассе и других украинских землях почти сто лет назад – в начале 1920-х гг., вновь приобретают актуальность. Внимание исследователей привлекают такие явления, как стихийные и организованные миграционные процессы, участие в них иностранных граждан, социальный и правовой статус этих людей, поиски новых стратегий выживания в условиях послевоенной разрухи, голода, безработицы. Среди иностранцев, которые оказались в 1920-х гг. в Украине, особое место принадлежало гражданам из Китая и Кореи. Большинство из них принимали активное участие в революционных событиях и Гражданской войне на стороне большевиков и способствовали победе советской власти в Украине. В статье рассматривается состояние, в котором оказались китайские и корейские мигранты после окончания Гражданской войны. Советская власть, с одной стороны, пыталась улучшить тяжелое положение мигрантов, с другой – поскорее избавиться от них. На основе трудов предшественников и имеющихся источников автор подсчитывает количественный состав китайцев и корейцев в начале 1920-х гг. в Украине, анализирует их социально-правовое и политическое состояние, делает выводы относительно главных проблем, с которыми сталкивались мигранты. Особое внимание уделяется попыткам китайских и корейских граждан выработать и воспользоваться определенными стратегиями выживания (трудоустройство, брак, объединение в отдельную собственную организацию, возвращение на родину и т. д.). Результатом исследования является вывод о «благодарности» советской власти китайским и корейским гражданам за помощь в войне – в виде жесткой эксплуатации, кощунстве, взяточничестве, попытке оставить их для дальнейшей наживы, ассимилировать, а если не получится – избавиться от них. ; Події, що відбувалися на Донбасі та інших українських землях майже сто років тому – на початку 1920-х рр., знову набувають актуальності. Увагу дослідників привертають такі явища, як стихійні та організовані міграційні процеси, участь у них іноземних громадян, соціальний та правовий статус цих людей, пошуки нових стратегій виживання в умовах повоєнної розрухи, голоду, безробіття тощо.Серед іноземців, які опинилися у 1920-х рр. в Україні, особливе місце належало громадянам з Китаю та Кореї. Більшість із них брали активну участь в революційних змаганнях та Громадянській війні на боці більшовиків та сприяла перемозі радянської влади в Україні.У статті розглядається стан, у якому опинилися китайські та корейські мігранти після закінчення Громадянської війни. Радянська влада, з одного боку, намагалася поліпшити важке становище мігрантів, з іншого – скоріше позбавитися їх. На основі праць попередників та наявних джерел автор підраховує кількісний склад китайців та корейців на початку 1920-х рр. в Україні, аналізує їхній соціально-правовий та політичний стан, робить висновки щодо головних проблем, з якими стикалися мігранти. Особлива увага приділяється спробам китайських та корейських громадян напрацювати та скористатися певними стратегіями виживання (працевлаштування, шлюб, об'єднання в окрему організацію, повернення на батьківщину тощо).Результатом дослідження є висновок про «подяку» радянської влади китайським та корейським громадянам за допомогу у війні – у вигляді жорсткої експлуатації, блюзнірства, хабарництва, намаганні залишити їх для подальшої наживи, асимілювати, а якщо не вийде – позбутися їх.

The article is devoted to theoretical study of the discovery of military personnel psychological support concept, its main principles and tasks. It is determined that psychological support is logical to consider as a complex of measures of its, which is carried out continuously in a complex and purposeful manner at each of the main stages of military activity, in order to maintain the optimal state of of military personnel mental health and their resilience to the inflence of stress factors. The following basic stages of military activity, which psychological support should be carried out, are as follows: the stage of professional-psychological selection; adaptation of a servicemen to service; educational military training; performance of military and combat tasks; restoration of psycho-emotional and personal condition after the task; preparation for demobilization or dismissal before the end of service or contract. ; Статья посвящена теоретическому исследованию раскрытия понятия психологического сопровождения военнослужащих, его основных принципов и задач. Определено, что психологическое сопровождение, логично рассматривать как комплекс мероприятий психологического обеспечения, который осуществляется непрерывно комплексно и целенаправленно на каждом из основных этапов военной деятельности для поддержания оптимального состояния психического здоровья военнослужащих и их устойчивости к воздействию стрессовых факторов. Определены следующие основные этапы военной деятельности, на которых должно осуществляться психологическое сопровождение, таких как: этап профессионально-психологического отбора; адаптации военнослужащих к службе; учебной военной подготовки; выполнения служебных и боевых задач; восстановление психоэмоционального и личностного состояния после выполнения задания; подготовки к демобилизации или увольнению в запас перед окончанием службы или контракта. ; Стаття присвячена теоретичному дослідженню розкриття поняття психологічного супроводу військовослужбовців, його основних принципів та завдань. Визначено, що психологічний супровід, логічно розглядати, як комплекс заходів психологічного забезпечення, який здійснюється безперервно комплексно і цілеспрямовано на кожному із основних етапів військової діяльності для підтримання оптимального стану психічного здоров'я військовослужбовців та їх стійкості до впливу стресових чинників. Визначено такі основні етапи військової діяльності, на яких повинно здійснювати психологічний супровід, як: етап професійно-психологічного відбору; адаптації військовослужбовців до служби; учбової військової підготовки; виконання службових та бойових завдань; відновлення психоемоційного та особистісного стану після виконання завдання; підготовки до демобілізації або звільнення в запас перед закінченням служби або контракту

The article is devoted to theoretical study of the discovery of military personnel psychological support concept, its main principles and tasks. It is determined that psychological support is logical to consider as a complex of measures of its, which is carried out continuously in a complex and purposeful manner at each of the main stages of military activity, in order to maintain the optimal state of of military personnel mental health and their resilience to the inflence of stress factors. The following basic stages of military activity, which psychological support should be carried out, are as follows: the stage of professional-psychological selection; adaptation of a servicemen to service; educational military training; performance of military and combat tasks; restoration of psycho-emotional and personal condition after the task; preparation for demobilization or dismissal before the end of service or contract. ; Статья посвящена теоретическому исследованию раскрытия понятия психологического сопровождения военнослужащих, его основных принципов и задач. Определено, что психологическое сопровождение, логично рассматривать как комплекс мероприятий психологического обеспечения, который осуществляется непрерывно комплексно и целенаправленно на каждом из основных этапов военной деятельности для поддержания оптимального состояния психического здоровья военнослужащих и их устойчивости к воздействию стрессовых факторов. Определены следующие основные этапы военной деятельности, на которых должно осуществляться психологическое сопровождение, таких как: этап профессионально-психологического отбора; адаптации военнослужащих к службе; учебной военной подготовки; выполнения служебных и боевых задач; восстановление психоэмоционального и личностного состояния после выполнения задания; подготовки к демобилизации или увольнению в запас перед окончанием службы или контракта. ; Стаття присвячена теоретичному дослідженню розкриття поняття психологічного супроводу військовослужбовців, його основних принципів та завдань. Визначено, що психологічний супровід, логічно розглядати, як комплекс заходів психологічного забезпечення, який здійснюється безперервно комплексно і цілеспрямовано на кожному із основних етапів військової діяльності для підтримання оптимального стану психічного здоров'я військовослужбовців та їх стійкості до впливу стресових чинників. Визначено такі основні етапи військової діяльності, на яких повинно здійснювати психологічний супровід, як: етап професійно-психологічного відбору; адаптації військовослужбовців до служби; учбової військової підготовки; виконання службових та бойових завдань; відновлення психоемоційного та особистісного стану після виконання завдання; підготовки до демобілізації або звільнення в запас перед закінченням служби або контракту

Статтю присвячено проблемі військового полону. Проведене дослідження фаз сучасного військового полону дозвол ило виявити їх характеристики. І фаза "Вітальних реакцій", яка триває від декількох секунд до 5 - 15 хвилин та характеризується підпорядкуванням всіх дій збереженню власного життя. ІІ фаза "Шокова" з проявами надмобілізаціі – триває від 3 до 5 годин та характеризується загальним психологічним напруженням, граничною мобілізацією психофізіологічних резервів. ІІІ фаза "Психофізіологічної демобілізації", на думку опитаних її тривалість до трьох діб. В абсолютній більшості випадків вона зв'язується з розумінням масштабів трагедії ("стрес усвідомлення"). У ІV "Фазі дозволу" (від 3 до 12 діб) динаміка стану та самопочуття військовополонених багато в чому визначається специфікою впливу екстремальних факторів. V фаза "Фаза відновлення" психофізіологічного стану починає ться переважно з кінця другого тижня після впливу екстремального фактора. VІ фаза "Конфлікторенності" (через місяць), характеризувалася стійкими порушеннями сну, невмотивованими страхами, жахливими сновидіннями. У статті розглянуті умови колаборації військовополонених у різних фазах полону. ; The article deals with the problem of military captivity. The research of phases of modern military captivity revealed their characteristics. I phase is the "phase of vital reactions" that lasts from a few seconds to 5-15 minutes, and is characterized by the subordination of all actions to preservation of life. II phase is the "shock phase" with displays of excess mobilization, it lasts from 3 to 5 hours and is characterized by a general psychological stress, ultimate mobilization of psychophysiological reserves. Phase III is the "psychophysiological demobilization phase", according to the respondents, its duration can last up to three days. In most cases it is associated with understanding the scale of the tragedy ("stress awareness"). In the IV "resolution" phase" (from 3 to 12 days) the dynamics of POW's state of health is largely determined by the specific impact of extreme factors, obtained damage and moral and psychological situation after the tragic events. V phase – "recovery phase" of psychophysiological state starts as a rule at the end of the second week after exposure to extreme factors. In the last, VI phase, "phase of conflict" (lasts a month), according to 100% of the respondents, the majority developed persistent sleep disturbances, unmotivated fears, repetitive nightmares. The article describes the conditions for the collaboration of prisoners of war in different phases of the captivity.

The practice of conducting general army calls has been initiated since 1921 on the territory of former Russian empire and since 1922 in the former Austro-Hungarian Empire. That caused the rise in the number of servicemen from the national minorities, particularly, Ukrainians.The regulation of life in the army, insufficient material support (lack of uniform, malnutrition, unequipped barracks), commanders' abuse of office (beating of privates, using the punishments and methods that were not provided in military statutes), problems at home or in the private life, illnesses, and also other factors promoted privates to desertion. Regarding Ukrainians, to continue the list above it is worth mentioning the fresh memories about the events of Polish-Ukrainian war 1918–1919, political agitation before the army call and during the service.Much of the deserters were trying to escape abroad. One of such countries was the USSR, particularly the Soviet Ukraine, in the 1920's the choice of which was largely due to NEP policy, communist's agitation in Poland, correspondence with relatives or friends who lived in the USSR and due to illusive dreams of better life. According to the analysis of personal data of the deserters, the commander office stated that mainly the representatives of rural poor residents, unskilled workers from cities who didn't see any perspectives in life after demobilization were among those who deserted to the USSR. They were mainly the natives of Eastern voivodeships, particularly of Eastern Galicia, and also of coal mining regions, as Silesia. There were some rare cases of escape for personal reasons, for example the desire to get married to the citizen of the USSR.Having got to the USSR, the former privates were thoroughly examined by the Soviet state security authorities, who were trying to collect mostly military information during the questioning process. The further fate of the deserters were different: some were adapted to the life in the Soviet country, sometimes even trying to make a career, others, having looked at Bolshevism, wanted to return to Poland despite the punishment waiting for them. During the 1930's the number of deserters' escapes to the USSR decreased that crediblywas due to the information about repressions, famine, collectivization, and most importantly, the deportation of many of them back to Poland ; Дезертирство стало важливою проблемою польської армії у міжвоєнний період, особливо у перші повоєнні роки. Регламентованість життя у війську, недостатнє матеріальне забезпечення, зловживання з боку командирів, особисті проблеми спонукали рядовиків дезертирувати. У випадку українців додатковою причиною дезертирства були свіжі спогади про події польсько-української війни 1918–1919 рр., політична агітація напередодні призову і під час служби. Однією з країн, до якої прямували дезертири, став СРСР, зокрема радянська Україна. Потрапивши до СРСР, колишні рядовики проходили перевірку радянськими органами держбезпеки, їх реєстрували з правом тимчасового проживання і перспективою отримати громадянство. Подальша доля дезертирів була різною: одні пристосовувались до життя в країні Рад, інколи навіть намагаючись зробити кар'єру, інші, придивившись, до більшовизму прагнули повернутися до Польщі, незважаючи навіть на те, що їх очікувало покарання.

Статтю присвячено проблемі військового полону. Проведене дослідження фаз сучасного військового полону дозволило виявити їх характеристики. І фаза «Вітальних реакцій», яка триває від декількох секунд до 5-15 хвилин та характеризується підпорядкуванням всіх дій збереженню власного життя. ІІ фаза «Шокова» з проявами надмобілізаціі – триває від 3 до 5 годин та характеризується загальним психологічним напруженням, граничною мобілізацією психофізіологічних резервів. ІІІ фаза «Психофізіологічної демобілізації», на думку опитаних її тривалість до трьох діб. В абсолютній більшості випадків вона зв'язується з розумінням масштабів трагедії («стрес усвідомлення»). У ІV «Фазі дозволу» (від 3 до 12 діб) динаміка стану та самопочуття військовополонених багато в чому визначається специфікою впливу екстремальних факторів. V фаза «Фаза відновлення» психофізіологічного стану починається переважно з кінця другого тижня після впливу екстремального фактора. VІ фаза «Конфлікторенності» (через місяць), характеризувалася стійкими порушеннями сну, невмотивованими страхами, жахливими сновидіннями. У статті розглянуті умови колаборації військовополонених у різних фазах полону. ; The article deals with the problem of military captivity. The research of phases of modern military captivity revealed their characteristics. I phase is the «phase of vital reactions» that lasts from a few seconds to 5-15 minutes, and is characterized by the subordination of all actions to preservation of life. II phase is the «shock phase» with displays of excess mobilization, it lasts from 3 to 5 hours and is characterized by a general psychological stress, ultimate mobilization of psychophysiological reserves. Phase III is the «psychophysiological demobilization phase», according to the respondents, its duration can last up to three days. In most cases it is associated with understanding the scale of the traged ("stress awareness"). In the IV «resolution" phase» (from 3 to 12 days) the dynamics of POW's state of health is largely determined by the specific impact of extreme factors, obtained damage and moral and psychological situation after the tragic events. V phase – «recovery phase» of psychophysiological state starts as a rule at the end of the second week after exposure to extreme factors. In the last, VI phase, «phase of conflict» (lasts a month), according to 100% of the respondents, the majority developed persistent sleep disturbances, unmotivated fears, repetitive nightmares. The article describes the conditions for the collaboration of prisoners of war in different phases of the captivity. ; Статья посвящена проблеме военного плена. Проведенное исследование фаз современного военного плена позволило выявить их характеристики. І – фаза «Витальных реакцій», которая длится от нескольких секунд до 5-15 минут и характеризуется подчинением всех действий сохранению собственной жизни. ІІ фаза «Шоковая» с проявлениями сверхмобилизации – длится от 3 до 5 часов и характеризуется общим психологическим напряжением, предельной мобилизацией психофизиологических резервов. ІІІ фаза «Психофизиологической демобилизации», по мнению опрошенных ее длительность до трех суток. В абсолютном большинстве случаев она связывается с пониманием масштабов трагедии («стресс осознания»). В ІV – «Фазе разрешения» (от 3 до 12 суток) динамика состояния и самочувствия военнопленных во многом определяется спецификой воздействия экстремальных факторов. V фаза – «Фаза восстановления» психофизиологического состояния начинается преимущественно с конца второй недели после воздействия экстремального фактора. VІ – фаза «Конфликторенности» (через месяц), характеризовалась стойкими нарушениями сна, немотивированными страхами, кошмарными сновидениями. В статье рассмотрены условия коллаборации военнопленных в различных фазах плена.

Статтю присвячено проблемі військового полону. Проведене дослідження фаз сучасного військового полону дозволило виявити їх характеристики. І фаза «Вітальних реакцій», яка триває від декількох секунд до 5-15 хвилин та характеризується підпорядкуванням всіх дій збереженню власного життя. ІІ фаза «Шокова» з проявами надмобілізаціі – триває від 3 до 5 годин та характеризується загальним психологічним напруженням, граничною мобілізацією психофізіологічних резервів. ІІІ фаза «Психофізіологічної демобілізації», на думку опитаних її тривалість до трьох діб. В абсолютній більшості випадків вона зв'язується з розумінням масштабів трагедії («стрес усвідомлення»). У ІV «Фазі дозволу» (від 3 до 12 діб) динаміка стану та самопочуття військовополонених багато в чому визначається специфікою впливу екстремальних факторів. V фаза «Фаза відновлення» психофізіологічного стану починається переважно з кінця другого тижня після впливу екстремального фактора. VІ фаза «Конфлікторенності» (через місяць), характеризувалася стійкими порушеннями сну, невмотивованими страхами, жахливими сновидіннями. У статті розглянуті умови колаборації військовополонених у різних фазах полону. ; The article deals with the problem of military captivity. The research of phases of modern military captivity revealed their characteristics. I phase is the «phase of vital reactions» that lasts from a few seconds to 5-15 minutes, and is characterized by the subordination of all actions to preservation of life. II phase is the «shock phase» with displays of excess mobilization, it lasts from 3 to 5 hours and is characterized by a general psychological stress, ultimate mobilization of psychophysiological reserves. Phase III is the «psychophysiological demobilization phase», according to the respondents, its duration can last up to three days. In most cases it is associated with understanding the scale of the traged ("stress awareness"). In the IV «resolution" phase» (from 3 to 12 days) the dynamics of POW's state of health is largely determined by the specific impact of extreme factors, obtained damage and moral and psychological situation after the tragic events. V phase – «recovery phase» of psychophysiological state starts as a rule at the end of the second week after exposure to extreme factors. In the last, VI phase, «phase of conflict» (lasts a month), according to 100% of the respondents, the majority developed persistent sleep disturbances, unmotivated fears, repetitive nightmares. The article describes the conditions for the collaboration of prisoners of war in different phases of the captivity. ; Статья посвящена проблеме военного плена. Проведенное исследование фаз современного военного плена позволило выявить их характеристики. І – фаза «Витальных реакцій», которая длится от нескольких секунд до 5-15 минут и характеризуется подчинением всех действий сохранению собственной жизни. ІІ фаза «Шоковая» с проявлениями сверхмобилизации – длится от 3 до 5 часов и характеризуется общим психологическим напряжением, предельной мобилизацией психофизиологических резервов. ІІІ фаза «Психофизиологической демобилизации», по мнению опрошенных ее длительность до трех суток. В абсолютном большинстве случаев она связывается с пониманием масштабов трагедии («стресс осознания»). В ІV – «Фазе разрешения» (от 3 до 12 суток) динамика состояния и самочувствия военнопленных во многом определяется спецификой воздействия экстремальных факторов. V фаза – «Фаза восстановления» психофизиологического состояния начинается преимущественно с конца второй недели после воздействия экстремального фактора. VІ – фаза «Конфликторенности» (через месяц), характеризовалась стойкими нарушениями сна, немотивированными страхами, кошмарными сновидениями. В статье рассмотрены условия коллаборации военнопленных в различных фазах плена.

The article analyzes the Soviet Communist party leadership's organizational measures for the introduction of social insurance against unemployment during the New Economic Policy period. It overviews instituted unemployment benefits, detailing their duration and amount. The article covers how financial aid provided by labor exchanges and insurance bodies. The status of payments and the dynamics of how unemployment benefits were distributed among the various occupational groups were also monitored. Based on the study's results, the author concludes that the NEP transition, which was accompanied by the abolition of the mandatory obligation to work, thus opening new mechanisms of labor market regulation through the balance of supply and demand, was marked by mass unemployment. In addition to market conditions, the increase in the number of the unemployed was significantly influenced by: decrease of state-owned industry and lackluster development of privately-owned factorues; mechanization of production; military demobilization; agrarian resettlement, proletarianization of cities, etc. Along with industrial workers, who lost their jobs due to production dwindling, unskilled workers were at risk, women and children among them.While developing measures to combat unemployment, the Soviet leaders were forced to adopt various forms of social protection created in other countries. Among those, the financial support of the unemployed through payments, and financial benefits through social insurance funds were the primary forms. However, unemployment insurance varied depending on social class. The insurance legislation was primarily aimed at securing proletarian personnel and had a clear class bias. In most cases, the refusal to provide benefits was guided not by the principle of freedom of labor, but by the "duty" of obligation to work in favor of the Soviet state. Unemployment benefits did not differentiate depending on the employee's current wage, but were deducted from the national average. In addition, the amount of benefits depended on the territory of residence of the unemployed, and what occupational groups and categories workers belonged to. The amount of financial aid also depended on continuous work experience and union membership. ; У статті проаналізовано організаційні заходи радянсько-партійного керівництва із запровадження соціального страхування від безробіття в період НЕПу. Охарактеризовано порядок виплати допомоги безробітним, зазначено її розмір та тривалість забезпечення. Висвітлено діяльність бірж праці та страхових органів щодо призначення матеріальної допомоги. Простежено стан виплати та динаміку розподілу допомоги безробітним серед різних професійних груп. У результаті дослідження автор приходить до висновку, що перехід до нової економічної політики, який супроводжувався скасуванням трудової повинності та відкривав нові механізми регулювання ринку праці через співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу, позначився масовим безробіттям. Окрім кон'юнктури ринку на зростання чисельності безробітних суттєво вплинули: зменшення обсягу державної промисловості та слабкий розвиток її приватної сфери; механізація виробництва; військова демобілізація; аграрне переселення, пролетаризація міст тощо. Поряд з індустріальними робітниками, що втратили заробіток через згортання виробництва, у групу ризику потрапили некваліфіковані робітники, серед яких вагома частка припадала на жінок та молодь.Розробляючи заходи боротьби із безробіттям, радянські лідери були змушені взяти на озброєння всі форми захисту, вироблені світовою практикою. Серед них основну роль відіграло матеріальне забезпечення безробітних через виплату грошових допомог за рахунок коштів соціального страхування. Проте страхування безробітних тут мало класовий характер. Страхове законодавство було спрямоване переважно на забезпечення пролетарських кадрів і провадило чітку класову позицію. У більшості випадків при відмові у призначенні допомог керувалися не принципом свободи праці, а обов'язком трудової повинності на користь радянської держави. Розміри допомог з безробіття не диференціювалися залежно від розміру заробітної плати працівника, а вираховувалися із середнього заробітку. До того ж обсяг допомог залежав від території проживання безробітних та належності їх за професіями до певних категорій працівників. Обсяг грошової допомоги залежав також від стажу безперервної роботи та членства у профспілках.

The article presents the main characteristics of the military identity, examines theoretical approaches to the study of the problem of military/post-military transition. Military identity is the result of the social identification of the actor with the army/military groups due to the internalization of values and norms adopted in the army/military field. The peculiarities of two military transition – transition from civilian life to the military field (after mobilization or voluntary membership in the armed forces) and transition from military to civilian field (after demobilization or dismissal for health reasons) are revealed. If the first transition involves the formation of a military identity, then the second transition is correlated with the phenomenon of postmilitary identity. If high levels of military identity can interfere with social reintegration during the second transition (transition from military to civilian life), then in the case of the first transition (transition from civil life to army life), they can contribute to the successful adaptation of the recruit for life in the army. The post-army period of social reintegration of veterans can be complicated by the contrast between the way of life of the military (with its culture of obedience, discipline, command spirit) and civilians (who value independence, personal autonomy and self-determination). As a result, there may be a conflict between the military and civil identities of the social actor, negatively affecting his/her social existence. ; В статье представлены основные признаки милитарной идентичности, рассмотрены теоретические подходы к изучению проблемы милитарного/постмилитарного транзита. Милитарная идентичность определяется как результат социальной идентификации актора с армией/военными группами вследствие интернализации ценностей и норм, принятых в армейском/милитарном поле. Выявлены особенности двух милитарных транзитов – транзита из гражданской жизни в армейское поле (после мобилизации или добровольного вступления в ряды вооруженных сил) и транзита из армии в гражданское поле (после демобилизации или увольнения по состоянию здоровья). Подчеркнуто, что первый транзит предполагает формирование милитарной идентичности, второй соотносится с феноменом постмилитарной идентичности. Отмечено, что высокий уровень милитарной идентичности может, с одной стороны, препятствовать социальной реадаптации в период второй транзиции (перехода от армейской к гражданской жизни), с другой – способствовать успешному приспособлению призывника к жизни в армии в случае первой транзиции (перехода от гражданской жизни к армейской). Акцентировано на том, что постармейский период социальной реадаптации актора может быть осложнен контрастом между образом жизни военных (с его культурой послушания, дисциплинированности, командного духа) и гражданских лиц (ценящих независимость, личностную автономию и самоопределение), что может привести к конфликту между милитарной и гражданской идентичностями социального актора, негативно повлиять на его социальное существование. ; У статті представлені основні показники мілітарної ідентичності, розглянуті теоретичні підходи до вивчення проблеми мілітарного/постмілітарного транзиту. Мілітарну ідентичність визначено як результат соціальної ідентифікації актора з армією/військовими групами внаслідок інтерналізації цінностей і норм, прийнятих в армійському/мілітарному полі. Виявлені особливості двох мілітарних транзитів – транзиту з цивільного життя в армійське поле (після мобілізації або добровільного вступу до лав збройних сил) і транзиту з армії в цивільне поле (після демобілізації або звільнення за станом здоров'я). Підкреслено, що перший транзит передбачає формування мілітарної ідентичності, другий співвідноситься з феноменом постмілітарної ідентичності. Зазначено, що високий рівень мілітарної ідентичності може, з одного боку, перешкоджати соціальній реадаптації в період другої транзиції (переходу від армійського до цивільного життя), з іншого – сприяти успішному пристосуванню призовника до життя в армії в разі першої транзиції (переходу від цивільного життя до армійського). Акцентовано, що постармійський період соціальної реадаптації актора може бути ускладнений контрастом між способом життя військових (з його культурою слухняності, дисциплінованості, командного духу) і цивільних осіб (які цінують незалежність, особистісну автономію і самовизначення), що може призвести до конфлікту між мілітарною і громадянською ідентичностями актора, негативно вплинути на його соціальне буття.

In 1945-1946 the considerable increase of criminality was marked in a republic. The complex of reasons of political, social, organizational, economic and psychological character influenced on it. An author set that factors, that entailed this criminal phenomenon, were, : post-war devastation, enormous scarcity of goods of daily necessity, presence of far of weapon, that was in a population (as a result of battle actions), hunger that began in 1946, full unstrength of organs of militia, insufficient professionalism of her employees, mass migration of population, is demobilization of millions of servicemen, return of far of people from evacuation, captivity, concentration camps, psychological consequences of war, that formed at certain part of population habit to violence. Did not assist the improvement of work of militia also an erroneous criminal law doctrine, that dominated in jurisprudence of time of the Stalin totalitarian mode that criminality is vestige of the past, not inherent socialism and that is why her increase, - only a defect in-process militia. To the article the far of facts that testify to complication of criminogenic situation in an investigated period and frequent displays of gangsterism in the different regions of republic is driven. The features of the normatively-legal providing of activity of organs of law and order are exposed ; character of changes is educed in organization and skilled composition of militia of Ukrainian SSR in 1945-1946. Basic directions and features of practical activity of organs of internal affairs are analysed in a fight against criminality, the results of counteraction to the militia of gangsterism are shown in an indicated period. An author marks that to the fight against criminality considerable enough attention was spared in this period, activity of militia got better gradually, but on the whole this job performances substantially influenced on reduction of displays to gangsterism some later. ; В 1945 -1946 гг. отмечался значительный рост преступности в республике. На это повлиял комплекс причин политического, социального, организационного, экономического и психологического характера. Автор установил, что факторами, которые стали причинами этого криминального феномена, были: послевоенная разруха, огромный дефицит товаров первой необходимости, наличие значительного количества оружия, которое находилось у населения (как следствие боевых действий), голод, начавшийся в 1946 г., неукомплектованность органов милиции, недостаточный профессионализм ее сотрудников, массовая миграция населения (демобилизация миллионов военнослужащих, возвращения значительного количества людей из эвакуации, плена, концлагерей), психологические последствия войны, которые сформировали у определенной части населения привычку к насилию. Не способствовала улучшению работы милиции также ошибочная криминально-правовая доктрина, которая господствовала в юриспруденции периода сталинского тоталитарного режима, состоявшая в том, что преступность - это пережиток прошлого, не присущий социализму, и потому ее рост - лишь недостаток в работе милиции. В статье приводится значительное количество фактов, которые свидетельствуют о сложности криминогенной ситуации в исследуемый период и частые проявления бандитизма в разных регионах республики. Раскрыты особенности нормативно-правового обеспечения деятельности органов правопорядка, выявлен характер изменений ворганизации и кадровом составе милиции УССР в 1945-1946 гг. Проанализированы основные направления и особенности практической деятельности органов внутренних дел в борьбе с преступностью, показаны итоги противодействия милиции бандитизму в указанный период. Автор отмечает, что борьбе с преступностью в данный период уделялось достаточно значительное внимание, деятельность милиции постепенно улучшалась, но в целом результаты этой работы существенно повлияли на уменьшение проявлений бандитизма несколько позже. ; У 1945 -1946 рр. відмічалося значне зростання злочинності в республіці. На це вплинув комплекс причин політичного, соціального, організаційного, економічного та психологічного характеру. Автор встановив, що чинниками, які спричинили цей кримінальний феномен, були: повоєнна розруха, величезний дефіцит товарів першої необхідності, наявність значної кількості зброї, що знаходилася у населення (як наслідок бойових дій), голод, що розпочався у 1946 р., неукомплектованість органів міліції, недостатній професіоналізм її співробітників, масова міграція населення (демобілізація мільйонів військовослужбовців, повернення значної кількості людей з евакуації, полону, концтаборів), психологічні наслідки війни, що сформували у певної частини населення звичку до насильства. Не сприяла покращенню роботи міліції також помилкова кримінально-правова доктрина, що панувала в юриспруденції доби сталінського тоталітарного режиму, про те, що злочинність – це пережиток минулого, не притаманний соціалізму і тому її зростання – лише недолік в роботі міліції. У статті наводиться значна кількість фактів, які свідчать про складність криміногенної ситуації у досліджуваний період і часті прояви бандитизму у різних регіонах республіки. Розкрито особливості нормативно-правового забезпечення діяльності органів правопорядку, виявлено характер змін в організації і кадровому складі міліції УРСР в 1945-1946 рр. Проаналізовано основні напрями і особливості практичної діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю, показано підсумки протидії міліції бандитизму у вказаний період. Автор відзначає, що боротьбі зі злочинністю в даний період приділялася досить значна увага, діяльність міліції поступово покращувалася, але в цілому результати цієї роботи істотно вплинули на зменшення проявів бандитизму дещо пізніше.

Один із важких наслідків війни на Донбасі – поява стотисячних мас бійців з ПТСР, які після демобілізації і повернення в громадянське суспільство вносять в нього усі особливості мілітаризованих світосприйняття і свідомості, страждають самі і нерідко негативно впливають на взаємовідносини між людьми, подальший розвиток соціуму. Проблема реабілітації учасників АТО (ООС) в Україні за своїми масштабами вийшла на державний рівень. У статті дається аналіз практики культурологічного забезпечення реабілітації учасників бойових дій на різних етапах ліквідації наслідків БПТ. ; The article provides an analysis of the practice of cultural support for the rehabilitation of participants in combat operations at various stages of the elimination of the consequences of CSR (Combat stress reaction). One of the dramatic consequences of the war in the Donbass is the appearance of hundreds of thousands of PTSD fighters who, after demobilization and return to civil society, bring all the peculiarities of militarized world perception and consciousness into it, suffer from themselves and often negatively affect the interrelationship between people and the further development of society. The author believes that the magnitude and urgency of the problem of rehabilitation of ATO (JFO) participants in Ukraine, which in its scale reached the state level, puts forward among the factors that should guarantee its qualified solution, -cultural support for the recovery of victims from CSR.Cultural support of the rehabilitation process in the study is characterized as a complex system of cultural-leisure, informational and advisory and art-therapeutic measures that contribute to the spiritual and voluntary mobilization of victims of the elimination of PTSD, rehabilitation after treatment, successful adaptation to life in new living conditions and self-realization of personality . Based on the experience of the ATO (JFO) and open source information, the author argues that it should be carried out at all stages of the use of the troops for the purpose and continued at medical hospitals and sanatoriums of different levels. The main directions of the work of culturologists during the maintenance of the rehabilitation process are the influence through the system of forms and methods carried out by means of culture, in support of the moral and physical forces of the personnel, the removal of stressful states, spiritual mobilization to overcome the consequences of CSR, the return of victims to the performance of official duties , adaptation to new living conditions in the peaceful society.The study describes the features of the provision of medical care at various stages of the rehabilitation process, reveals the specifics of its cultural support. On the battlefield, where the first medical aid is provided, the creation of a non-regular group of amateur activists-psychologists and culturologists who have a certain level of knowledge and skills in overcoming of combat stress situations, can significantly increase the range of rehabilitation effects already in the early stages of the manifestation of PTSD. In medical units of the first level (medical point of the battalion), where the pre-medical (first medical) medical aid is provided, cultural restraint and individual work with the victims are organized for those with neurotic reactions to stress.The peculiarity of cultural work in medical units of the second level (the medical point of the regiment, the medical brigade company or the military mobile hospital, the in-patient departments of district and city hospitals or hospitals located near the combat zone - where trying to prevent the transition of PTSD to the victims of the chronic stage) is that , that it can be carried out both on the basis of mobile and fixed institutions of culture and rest. Here are organized and held: performances by art workers, cultural and artistic brigades and amateur teams; broadcasting movies and videos; meetings with representatives of creative groups; visiting children; satisfaction of religious needs; Exposition of photo exhibitions; providing artistic literature; culturological health-improving training, etc.In the medical institutions of the third (military mobile hospital, military hospital, central district hospital) and the fourth (military medical clinic, regional clinical hospital, specialized centers and institutes) levels, cultural maintenance of rehabilitation is mainly organized on the basis of stationary institutions of culture and recreation. This period is aimed not only at the development of communicative activity, the formation of "taste" for social contacts, but also on the personal growth of victims of CSR.The author comes to the conclusion that in the Armed Forces of Ukraine there has been some experience in culturological activity in providing rehabilitation of ATO (JFO) participants. However, there are serious shortcomings, such as the lack of qualified art therapists and creativity rehabilitation programs, the lack of a clear system in work at different stages of recovery, a small assortment of forms and methods for the elimination of PTSD in amputees, fighters with neurotrauma and vision loss , which reduces the whole set of forms and methods of cultural influence to the level of amateur and cultural-leisure activities. The analysis allows us to recommend in the implementation of cultural support of the rehabilitation process to make the most of the experience of advanced armies, the capabilities of technical means necessary for the transfer of the Armed Forces to NATO standards. The experience of the war in the East of Ukraine also requires the creation of a sophisticated system of training for effective cultural impact on the achievement of a positive result in the rehabilitation of veterans of combat operations and members of their families.