Suchergebnisse

The article is devoted to the research of manifestations of separatism in Southeast Asia. Among the countries of this region, the most pressing problem of separatism is in Thailand, Myanmar, Indonesia and the Philippines. In the process of writing the article, features of the emergence of separatism in each of these countries, its causes, forms of manifestation, centers of distribution and consequences have been considered.The main reason for the emergence of separatist sentiments in all the countries under study was ethno-religious differences in their population. The effect of this factor was strengthened by historical, political, socio-economic factors, sometimes external influences, which together led to the emergence of powerful separatist cells. In Buddhist Thailand, such centers are the Muslim provinces of Pattaya, Yala, Narathiwat and Songhl, whose inhabitants are actively seeking to establish their own state of Pattaya. In the populated mainly Buddhists of Myanmar, the cell of active separatism was formed at its event in the state of Rakhine (Arachan), where, in addition to representatives of the indigenous Burmese subethnic - Arakans who profess Buddhism, the representatives of the most numerous Muslim national minority in the country - Rohingya, who are struggling for independence There are several problems regarding the separatism of the regions in Indonesia. It is the province of Irian Jaya (Western Papua) in the western part of the island of New Guinea, Aceh (Aceh) in the north of the island of Sumatra, East Timor (until 2002, until the proclamation of the independence of East Timor), and settled by the Christians of the South Moluccas. One of the most pressing problems of the predominantly Christian Philippines is separatism and extremism of the Moroccan Islamic people living in the southwestern part of the island of Mindanao and the archipelago Sulu and constantly, but with varying intensity, fights for complete independence or autonomy.Separatism in the countries of Southeast Asia is dangerous ...

Охарактеризовано основні компоненти політики безпеки Австралії наприкінці ХХ - на початку ХХ ст. Висвітлено діяльність цієї держави, спрямовану на зміцнення її військового потенціалу, роль Австралії у врегулюванні конфліктогенних ситуацій у Східному Тиморі, Папуа-Новій Гвінеї і на Соломонових Островах. Розглянуто відносини Австралії та США у сфері безпеки, їхню роль і занчення для обох країн.Ключові слова: Австралія, безпека, миротворчість, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, Східний Тимор, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, австралійсько-американські відносини.The main components of Australian security policy at the end of the 20th and at the beginning of the21st century are characterized. The activity of this state in order to reinforce its army and politicalpotential is researched. The role of Australia in settlement conflict situations in East Timor, Papua NewGuinea and on Solomon Islands is discussed. The Australian-American relations in security sphere, theirrole and importance for both countries are found out in this article.Key words: Australia, security, peacekeeping, Asia-Pacific region, East Timor, Papua New Guinea,Solomon Islands, Australian-American relations.

The experience and implications of the introduction of the transitional administration within the framework of UN peacekeeping operations have been analyzed. In Cambodia, the main task of the transitional administration, established by the UN Security Council resolution in 1992, was the holding of election, which resulted in a change in the state structure and the end of a long civil war.In Croatia, the introduction of the transitional administration in 1995 was foreseen by a peace agreement between the government and representatives of the Serbs who participated in the creation of the self-proclaimed Republic of Serbian Krajina, to monitor the process of demilitarization and to implement the plan for the peaceful reintegration of the region. The peacekeeping mission was successfully completed in 1998 without changing the state borders.The actual liberation of Kosovo's territory from the Yugoslav Army as a result of NATO's military operation in 1999 allowed the UN Security Council to adopt a resolution on a transitional administration that was supposed to ensure security, stability, human rights and promote the formation of the main institutions of the state. After the declaration of independence in 2008, the mandate of the peacekeeping mission has been changed, but the territory remains a potential source of instability in the region.Established in 1999, the transitional administration in East Timor contributed to the implementation of the results of the referendum, in which the majority of the residents voted for separation from Indonesia. The emergence of a new state in 2002 led to changes in the mandate of a peacekeeping mission, which lasted until 2012 in various forms.Common for the last three cases is the presence of civil (administrative) and military (force) components in the UN peacekeeping operation. It is established that the activity of such an authority in the territory of certain regions of the country, which is not controlled by the government, inevitably leads to the creation of new states and the loss of territorial integrity, which is not in the interests of Ukraine in resolving the conflict in Donbass. ; Проаналізовано досвід і наслідки впровадження тимчасової адміністрації у рамках миротворчих операцій ООН. У Камбоджі основним завданням тимчасової адміністрації, створеної резолюцією РБ ООН у 1992 році, було проведення виборів, за результатом яких відбулася зміна державного ладу країни та припинено тривалу громадянську війну.У Хорватії запровадження тимчасової адміністрації в 1995 році було передбачено мирною угодою між урядом та представниками сербів, які брали участь у створенні самопроголошеної Республіки Сербська Країна, для контролю за процесом демілітаризації та реалізації плану з мирної реінтеграції регіону. Миротворча місія була успішно завершена в 1998 році без зміни державних кордонів.Фактичне звільнення території Косово від армії Югославії у результаті військової операції НАТО в 1999 році дало змогу РБ ООН прийняти резолюцію про тимчасову адміністрацію, що мала забезпечити безпеку, стабільність, дотримання прав людини та сприяти формуванню основних інститутів держави. Після проголошення незалежності у 2008 році мандат миротворчої місії було змінено, однак територія і надалі залишається потенційним джерелом нестабільності у регіоні.Створена в 1999 році тимчасова адміністрація у Східному Тиморі спряла реалізації результатів референдуму, на якому більшість мешканців проголосувала за відділення від Індонезії. Виникнення нової держави у 2002 році зумовило зміни у мандаті миротворчої місії, яка у різних формах тривала до 2012 року. Спільними для останніх трьох випадків є наявність цивільної (адміністративної) та військової (силової) складових у миротворчій операції ООН. Встановлено, що діяльність такого органу на території окремих регіонів країни, що не контролюються урядом, неминуче призводить до створення нових держав та втрати територіальної цілісності, що не відповідає інтересам України при врегулюванні конфлікту на Донбасі.

The experience and implications of the introduction of the transitional administration within the framework of UN peacekeeping operations have been analyzed. In Cambodia, the main task of the transitional administration, established by the UN Security Council resolution in 1992, was the holding of election, which resulted in a change in the state structure and the end of a long civil war.In Croatia, the introduction of the transitional administration in 1995 was foreseen by a peace agreement between the government and representatives of the Serbs who participated in the creation of the self-proclaimed Republic of Serbian Krajina, to monitor the process of demilitarization and to implement the plan for the peaceful reintegration of the region. The peacekeeping mission was successfully completed in 1998 without changing the state borders.The actual liberation of Kosovo's territory from the Yugoslav Army as a result of NATO's military operation in 1999 allowed the UN Security Council to adopt a resolution on a transitional administration that was supposed to ensure security, stability, human rights and promote the formation of the main institutions of the state. After the declaration of independence in 2008, the mandate of the peacekeeping mission has been changed, but the territory remains a potential source of instability in the region.Established in 1999, the transitional administration in East Timor contributed to the implementation of the results of the referendum, in which the majority of the residents voted for separation from Indonesia. The emergence of a new state in 2002 led to changes in the mandate of a peacekeeping mission, which lasted until 2012 in various forms.Common for the last three cases is the presence of civil (administrative) and military (force) components in the UN peacekeeping operation. It is established that the activity of such an authority in the territory of certain regions of the country, which is not controlled by the government, inevitably leads to the creation of new states and the loss of territorial integrity, which is not in the interests of Ukraine in resolving the conflict in Donbass. ; Проаналізовано досвід і наслідки впровадження тимчасової адміністрації у рамках миротворчих операцій ООН. У Камбоджі основним завданням тимчасової адміністрації, створеної резолюцією РБ ООН у 1992 році, було проведення виборів, за результатом яких відбулася зміна державного ладу країни та припинено тривалу громадянську війну.У Хорватії запровадження тимчасової адміністрації в 1995 році було передбачено мирною угодою між урядом та представниками сербів, які брали участь у створенні самопроголошеної Республіки Сербська Країна, для контролю за процесом демілітаризації та реалізації плану з мирної реінтеграції регіону. Миротворча місія була успішно завершена в 1998 році без зміни державних кордонів.Фактичне звільнення території Косово від армії Югославії у результаті військової операції НАТО в 1999 році дало змогу РБ ООН прийняти резолюцію про тимчасову адміністрацію, що мала забезпечити безпеку, стабільність, дотримання прав людини та сприяти формуванню основних інститутів держави. Після проголошення незалежності у 2008 році мандат миротворчої місії було змінено, однак територія і надалі залишається потенційним джерелом нестабільності у регіоні.Створена в 1999 році тимчасова адміністрація у Східному Тиморі спряла реалізації результатів референдуму, на якому більшість мешканців проголосувала за відділення від Індонезії. Виникнення нової держави у 2002 році зумовило зміни у мандаті миротворчої місії, яка у різних формах тривала до 2012 року. Спільними для останніх трьох випадків є наявність цивільної (адміністративної) та військової (силової) складових у миротворчій операції ООН. Встановлено, що діяльність такого органу на території окремих регіонів країни, що не контролюються урядом, неминуче призводить до створення нових держав та втрати територіальної цілісності, що не відповідає інтересам України при врегулюванні конфлікту на Донбасі.