The article explores the characteristic features of social development. The peculiarities of elite formation in modern society are defined. The main aspects of political managerial elite formation in the USA, Great Britain and Japan are outlined. The article formulates directions for the use of foreign experience in the mechanism of political managerial elite formation in Ukraine. ; Досліджено характерні риси сучасного суспільного розвитку. Визначено особливості формування еліти у сучасному соціумі. Окреслено основні аспекти формування політико-управлінської еліти у США, Великобританії та Японії. Сформульовано напрямки застосування зарубіжного досвіду в механізмі формування політико-управлінської еліти в Україні.
The article reveals the theoretical dominants of power elite discourse; the perspectives of research are singled out and analyzed in correlation with the definitions of elite. First, elites are studied as functional groups, second, elites are analyzed as separate social strata, and third, elites are considered as institutions. Ways, methods and means of restoration of a power group are defined; it is proved that the control of positions and resources by the ruling elites provides a legal and legitimate opportunity to make final decisions, enables their dominance in formal institutions, determines and controls the rules of their functioning, gives the direction of their activities, facilitates coordination of their work. the essence of their activity as stabilizing in relation to social systems and society in general is singled out; it is shown that the ruling elites are elements of institutions and institutional orders. In this case, society with the help of institutions self-organizes and self-structures suggesting the presence of a factor of its temporal stabilization; socio-professional sources of recruitment of power groups are revealed; it is grounded that the concentrated nature of the influence of informal communications on state decision-making determines the activity of network coalitions of the ruling class; it was found that this is a transformation of the decision-making process, slowing down the political effects of the elite representation of civic interests, as the goal - the monopolization of management and control over society. It has been found that networks, by means of active converting various forms of capital into political pressure, become investors in political capital. They form a certain social fabric that determines the political agenda; it is proved that the discourse of political and cultural research of the power elites is based on cognitive models of sociological neo-institutionalism, modern "cultural sociology" and cultural anthropology. ; У статті розкрито теоретичні домінанти дискурсу владних еліт; виокремлено і проаналізовано ракурси дослідження, кожен з яких співвідноситься з уявленнями про еліти: по-перше, еліти досліджуються як функціональні групи, по-друге, еліти аналізуються як окрема соціальна верства, по-третє, еліти розглядаються як інститути. З'ясовано шляхи, методи і засоби відновлення владної групи; доведено, що контроль позицій і ресурсів владними елітами забезпечує легальну і легітимну можливість здійснювати кінцеві рішення, уможливлює їх домінування у формальних інститутах, визначати та контролювати правила їх функціонування, визначати спрямованість їхньої діяльності, сприяти координуванню їх роботи. виокремлено сутність їх активності як стабілізуючу стосовно соціальних систем і суспільства загалом; показано, що владні еліти є елементами інститутів та інституціональних порядків. При цьому суспільство за допомогою інститутів самоорганізується і самоструктурується, що означає наявність чинника його темпоральної стабілізації; розкрито соціально-професійні джерела рекрутування владних груп; обґрунтовано що концентрований характер впливу неформальних комунікацій на прийняття державних рішень визначає діяльність мережевих коаліцій правлячого класу; з'ясовано, що при цьому відбувається трансформація процесу прийняття рішень, уповільнюються політичні ефекти представництва елітою громадянських інтересів, оскільки на меті - монополізація управління і контроль над суспільством; з'ясовано,що мережі, активно конвертуючи різні форми капіталу в політичний тиск, є інвесторами політичного капіталу. Вони форматують певну соціальну тканину, яка визначає політичний порядок денний; доведено, що дискурс політико-культурних досліджень владних еліт має опертя на когнітивні моделі соціологічного неоінституціалізму, сучасної «культурсоціології» і культурної антропології. ; У статті розкрито теоретичні домінанти дискурсу владних еліт; виокремлено і проаналізовано ракурси дослідження, кожен з яких співвідноситься з уявленнями про еліти: по-перше, еліти досліджуються як функціональні групи, по-друге, еліти аналізуються як окрема соціальна верства, по-третє, еліти розглядаються як інститути. З'ясовано шляхи, методи і засоби відновлення владної групи; доведено, що контроль позицій і ресурсів владними елітами забезпечує легальну і легітимну можливість здійснювати кінцеві рішення, уможливлює їх домінування у формальних інститутах, визначати та контролювати правила їх функціонування, визначати спрямованість їхньої діяльності, сприяти координуванню їх роботи. виокремлено сутність їх активності як стабілізуючу стосовно соціальних систем і суспільства загалом; показано, що владні еліти є елементами інститутів та інституціональних порядків. При цьому суспільство за допомогою інститутів самоорганізується і самоструктурується, що означає наявність чинника його темпоральної стабілізації; розкрито соціально-професійні джерела рекрутування владних груп; обґрунтовано що концентрований характер впливу неформальних комунікацій на прийняття державних рішень визначає діяльність мережевих коаліцій правлячого класу; з'ясовано, що при цьому відбувається трансформація процесу прийняття рішень, уповільнюються політичні ефекти представництва елітою громадянських інтересів, оскільки на меті - монополізація управління і контроль над суспільством; з'ясовано,що мережі, активно конвертуючи різні форми капіталу в політичний тиск, є інвесторами політичного капіталу. Вони форматують певну соціальну тканину, яка визначає політичний порядок денний; доведено, що дискурс політико-культурних досліджень владних еліт має опертя на когнітивні моделі соціологічного неоінституціалізму, сучасної «культурсоціології» і культурної антропології.
During the last twenty years the concept of «social capital», which is built on the intuition that social ties and relations can serve as a useful resource for individuals and society, actively takes positions in the social sciences. The research program of social capital synthesizes various theoretical paradigms, going beyond those academic and ideological frameworks in which it arises. From the areas of theoretical sociology, and economic theory, where the concept of social capital is constructed, the theory goes into the policymaking, combines the perspectives of economic, sociological and political science.The limits of application of concepts of social capital in research practice through the reference to the history of concepts and theories were comprehended. Determined, that the critical importance of social capital for social theory is the result of claims for an interdisciplinary significance. Critical view of such interdisciplinary perspectives points to the ideological and methodological limitations of the use of some concepts of social capital. However, the undisputed fact of this research program, based on the integrative tendencies of a unified science of society. Consequences deriving from the social capital are identified in the margins of various disciplines. In the political sphere – is civil engagement and institutional effectiveness, in economics – the reduction of transaction costs, in social sphere – cohesion and solidarity, or even life satisfaction and well-being. The broad range of the research program of social capital at different levels of social phenomena stretches from the perspectives of historical macrosociology to micro-perspectives of network analysis. Within the framework of the research program is no consensus on how to operationalize and measure social capital, which significantly reduces the prospects of its indicators use in the determination the steps of policies. ; Осмыслено границы применения концепций социального капитала в исследовательской практике через обращение к истории понятия и теории. Определено, что исключительная важность понятия социального капитала для социальной теории является следствием существующих претензий на междисциплинарную значимость. Критический взгляд на такие междисциплинарные перспективы оказывает на идеологическую и методологическую ограниченность потребления отдельных концепций социального капитала наряду с неоспоримым фактом нахождения этой исследовательской программы в основе интегративных тенденций единой науки об обществе. ; Осмислено межі застосування концепцій соціального капіталу в дослідницькій практиці через звернення до історії поняття та теорії. Визначено, що виняткова важливість поняття соціального капіталу для соціальної теорії є наслідком існуючих претензій на міждисциплінарну значущість.Критичний погляд на такі міждисциплінарні перспективи вказує на ідеологічну й методологічну обмеженість вжитку окремих концепцій соціального капіталу поряд з беззаперечним фактом знаходження цієї дослідницької програми в осерді інтегративних тенденцій єдиної науки про суспільство.
Modern scientific research is characterized by anthropocentric orientation. Particular attention is given to the issue of human representation in language, i. e. linguistic personality. Linguistic of the XXI century is characterized by variety of proposed typologies of linguistic personality. Within the framework of a relatively young science – socionics – it is suggested to form a linguopersonological model of psychological types of people and the nature of their social relations. ; У статті розглянуто сутність і типи лінгвосоціонічних особистостей. Виявлено мовні вербалізатори екстравертного та інтровертного психічного типу. Спираючись на виокремлені лексико-семантичні групи і структурно-семантичні особливості виступів політичних діячів, запропоновано лінгвосоціонічні портрети В. Зеленського та П. Порошенка. Скваліфіковано етико-інтуїтивний екстравертний і сенсорико-етичний екстравертний лінгвосоціотипи українських політиків.
Main problems and prospects political ruling elite in Ukraine are shown in the article. The attention is paid to the problems of formation of new values, legitimate power, promotion of innovative development, fighting with corruption and the perception of national interest. ; Main problems and prospects political ruling elite in Ukraine are shown in the article. The attention is paid to the problems of formation of new values, legitimate power, promotion of innovative development, fighting with corruption and the perception of national interest.
Main problems and prospects political ruling elite in Ukraine are shown in the article. The attention is paid to the problems of formation of new values, legitimate power, promotion of innovative development, fighting with corruption and the perception of national interest. ; Main problems and prospects political ruling elite in Ukraine are shown in the article. The attention is paid to the problems of formation of new values, legitimate power, promotion of innovative development, fighting with corruption and the perception of national interest.
On the example of the way of life and scientific work of P. Chubyns'kyy, the article raises the question of the role of the national-intellectual elite and its influence on the social and political life. The importance of the scientific heritage of the outstanding Ukrainian scientist, folklorist, ethnographer, poet and public figure Pavlo Chubyns'kyy is highlighted. It is emphasized that Pavlo Chubyns'kyy's scientific achievements became a model for many researchers in studying the national culture of Ukrainians and laid the foundation for Ukrainian studies. P. Chubyns'kyy was the bearer of national-cultural ideas and values of Ukrainians. It is noted that Chubyns'kyy is the author of the Ukrainian source fund of ethnography, folklore studies and jurisprudence. The scientist wrote a poem, which later became the National Anthem of Ukraine. It is concluded that the scientific value of his legacy is that for the first time, on the basis of complete and comprehensive studies, Pavlo Chubyns'kyy made a comprehensive analysis of the Ukrainian people in all its manifestations - social, family, spiritual, cultural and linguistic contexts. P. Chubyns'kyy scientifically substantiated the integrity of Ukraine and the identity of the Ukrainian people. Pavlo Platonovych showed by his work the originality and richness of cultural heritage of Ukrainians, the uniqueness and beauty of the folk word. The scientific publication of Chubyns'kyy's "Proceedings of the Ethnographic-Statistical Expedition in the West-Russian Region" is the result of many years of titanic work. His public speeches, printed articles, substantiated scientific positions are capable of effectively influencing public opinion. After all, Chubyns'kyy belonged to the national-intellectual Ukrainian elite, who comprehended the greatness of folk culture and the uniqueness of the national life of Ukrainians. А real patriot could work so persistently and selflessly, a man of high culture and a civic position, enthralled with his idea. No wonder that his publications and publications became a model in scientific researches of the XIX century and are a huge contribution to the study of Ukrainian national culture. The scientist-Ukrainian connoisseur was aware of the value of what he was doing, and therefore his words were prophetic: "I will not waste my strength / And I will see my harvest." These words prove that he, with his life, professionalism, life position, sacrificed and persistently worked for the self-affirmation of Ukrainians as a self-sufficient nation with its unique culture and language. The great figure of Pavlo Chubyns'kyy, his life path, organizational skills, patriotism, scientific work is an example of the majestic figure of his time and a worthy representative of the Ukrainian national elite.
This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry. ; У статті аналізуються теорії складності (complexity theories) з точки зору доцільності їх використання в дослідженнях соціальних теоретиків. Відкриття можливості вивчення складних систем, яким притаманні властивості самоорганізації як аутопойезису, нелійності та стану нерівноваги, спонукало соціальних теоретиків до використання інструментарію науки про складність у дослідженнях соціальної складності в межах політології, соціології, міжнародних відносинах та інших дисциплінах про суспільство та людину.В якості конкретного прикладу розглядається відповідний внесок у соціальну теорію соціолога Джона Уррі. Всупереч емпіричній та позитивістській традиції він запропонував пост-дисциплінарний підхід на підставі того, що як соціальні, так і природничі науки характеризуються належністю до складних систем. Наш аналіз еволюції його поглядів фіксує в якості її початкового і фундаментального етапу саме теорію складності. Її можна назвати головним поворотом, який Дж. Уррі здійснив у соціальній теорії. Всі інші його інновації, зокрема теорія соціальної мобільності та геоекологічний підхід у питаннях природи, планетарного споживання і людського тіла, стали закономірним наслідком цього фокусу на теорії складності.Ключові слова: соціальні та природничі науки, теорії складності, теорії хаосу, мобільність. Джон Уррі. В статье анализируются теории сложности (complexity theories) с точки зрения обоснованности их использования в исследованиях социальных теоретиков. Открытие возможности изучения сложных систем, которые обладают свойствами самоорганизации как аутопоэзиса, нелинейности и неравновесности подтолкнуло социальных теоретиков к использованию этого инструментария в изучении социальных сложных систем в рамках политологии, социологии, международных отношений и других дисциплин об обществе и человеке.В качестве конкретного примера рассматривается соответствующий вклад в социальную теорию социолога Дж. Урри. В противовес эмпирической и позитивистской традиции он отстаивает пост-дисциплинарный подход, исходя из того, что и социальные, и естественные науки характеризуются принадлежностью к сложным системам. Наш анализ эволюции его взглядов фиксирует в качестве ее стартового и фундаментального этапа именно теорию сложностей. Ее можно назвать главным поворотом, который Дж. Урри совершил в социальной теории. Все другие его инновации, в частности теория социальной мобильности и гео-экологический подход подход в вопросах природы, планетарного потребления и человеческого тела, стали лишь закономерным следствием этой сфокусированности на теории сложных системКлючевые слова: социальные и естественные науки, теория сложных систем, теория хаоса, мобильность, Джон Урри. This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry.
It is shown, that for the further development of the Ukrainian Statehood the feeling of the national unity of all elitist groups and agreement by them about strategical perspectives of the nation's progress is necessary. The powerful factors of consolidation of Ukrainianess are forming presence of national elite that must instance public unity. Influence of national elite on development of all spheres of life of the state, on introduction and efficiency of functioning of democratic reforms in a country, on the level of economic and spiritual stability in society does not cause doubts. Consolidation of Ukrainianess depends on ability national of economic, intellectual and other political elites to produce strategies of development of the state protect her interests directly. The process of consolidation is protracted and heavy, he presents a main socio-political task to development of society. And as exactly a national elite forms reference points for advancement of the state, then it is necessary, that she, first of all, was of interest all society, was highly skilled and enjoyed a confidence among a population, successive and open in the actions, shut out internal conflicts and squabbles, that will become the mortgage of rallying of all Ukrainianess. As elites play in the society certain social functions, so the different elite's groups are marked out. Each of these groups realizes its own complex of duties, so that the criteria, determining the belonging to some of the elitist group are different. In this study the condition of the modern Ukrainian artistic elite is analyzed. The result of artistic and practical activity of the artistic elite is art which appears as a specific means of influencing public consciousness. The art represents significant and value dimension of the national being of the Ukrainianess, gives a vision of historical being of the Ukrainian national, reflects spiritual links between a personality and the national, spiritual unity and succession of generation. That is why purposeful usage of art in modern conditions the can be a powerful factor of consolidation of Ukrainianess. The artistic elite of Ukraine creating artistic works offering cultural and artistic programs and projects should lay the ideas of national unity and patriotism in them.
The essence of opposition of the Ukrainian church elite to the Russian centralism of the Synodal period (1721-1786) and analyzes its role in defending the rights and interests of the Orthodox Church are described in the article. The formation of Synod in 1721 opened in a new period in the history of the Orthodox Church in the Russian Empire, and in Ukraine in particular. The task of this institution, established on the European model, was to unify church life and to offset its local features according to the program outlined by the Spiritual Regulation at the behest of Peter I. The activities of Synod came into sharp contradiction with the privileges of the Orthodox Church in Ukraine, which it continued to enjoy from the time of its subordination to the Moscow Patriarchate. The Metropolitan of Kyiv was deprived of its decisive status, and its superiors - the title of Metropolitan and the right of free election. The restoration of these rights became the main task for the Ukrainian church elite. Under the reign of Empress Anna Ioanivna, the clergy made a major effort to restore the economic rights of the Church, undermined by the release of Hetman Danylo Apostol in 1728, which, however, were fruitless. The reign of Empress Elizabeth began a new era in the autonomous aspirations of the Ukrainian church elite. In response to the petition of Kyiv Bishop Rafail Zaborovskyi, the Metropolitanate of Kyiv was returned to its former status, and ts head - the title of Metropolitan. At the same time, the attempts to restitute the clergy property rights, as so as the restoration of the jurisdiction of the Kyiv Metropolitanate were unsuccessful. The reign of Catherine II, whose main purpose was the complete centralization in all spheres of the Russian Empire and the secularization of church property, became the most difficult and acute period of confrontation with the Russian imperial regime. The Ukrainian church elite, headed by Metropolitan of Kyiv Arsenii Mohylianskyi, tried to use the preparation of the New Code Commission to assert its rights. This has been proven by petitions to restore the status of the Kyiv Metropolitanate and clergy rights. However, the Commission did not complete its activities and the relicts of the autonomy of the Ukrainian elites were finally buried.
The historical role of elite (elites) in formation of the public ecological consciousness and in solving of environmental problems from the beginning of industrial revolution of 16-17 centuries in England which resulted in drastic impacts on the environment until our days are considered in the article. It was discovered the evolution of the environmental concerns from the worry of the elites about nature to the modern global mass movement. The first concern of elites over the human impacts on nature and over the loss of harmony between man and nature is related to the time of Romanticism. It was articulated in the most expressive form in the English Romanticism (Percy Bashi Shelley, William Blake, George Byron, Samuel Taylor Coleridge, William Wordsworth, John Clare) and in the German Romanticism (Friedrich Wilhelm Schelling, Novalis). The concern of the public elites (writers, scientists-naturalists, public figures, artists) of the end of the 19th and early 20th centuries over the state of the environment, natural resources depletion, species extinction and over the decline of the natural and cultural heritage in total due to rapid industrialization and urbanization created the preconditions for the modern ecologim. During that period nature is still considered as a source of harmony and stability which is able to resist to destructive power of industrial civilization, which rapidly transforms the environment. Particular features of development of the European movement for nature protection were shaped by the national, cultural, economic and political peculiarities of the countries of the Western Europe, as well as by dominating social moral and aesthetic values of particular country. The joint result of the activities of the broad spectrum of environmental organizations and groups was the adoption of legislative acts aimed at natural-cultural heritage protection of the end of the 19th and early 20th centuries in a number of European countries. This created favorable conditions for networking the European environmental movement and for internationalization of its activities and for forming the first phase of the environmental mobilization of the society, initiated by the public elites of the end of the 19th and early 20th centuries. After the Second World War the broad strata of population in the Western Europe and the North America were involved in the environmental movement. At the same time this movement was split in two principal branches, namely: the nature conservation movement and the movement which considers the quality and safety of human environment as a part of human rights in a democratic society. From 1960s there are two relatively autonomous main branches of the public movement, which, however, closely interact with each other. The formation of the second phase of environmentalism is related to the penetration of the ideas of environmental protection in all spheres of social and political life during 1960s-1970s («Silent Spring», the Club of Rome) and celebration of the Earths Day in April of the year 1970. Thus, the elitist movement for nature protection was transformed into the mass movement for human rights to live in the save environment. In spite of the environmental movement has gone the way from concerns of the elites over the growth of industrialization, urbanization and negative environmental impacts of economic growth and, consequently, overconsumption to the mass movement of thousands and millions of people, the elites still continue to play a significant role in it.
The authors examine the modern concept of national elite Ukrainian scientific literature in terms of social status and social value approach. It is shown that the trunk area highlighting the role of the political elite in modern domestic research is value-based approach, ie understanding it as a social group, which aims to ensure the development of the state and welfare of its citizens. This coverage importance elite social status is a minor character. Estimates are results of modern national political elite is mostly negative.Keywords: national elite, political elite, elite classification. ; Автори розглядають сучасні концепції національної еліти в українській науковій літературі з точки зору соціально-статусного та соціально-ціннісного підходів. Показано, що магістральним напрямком висвітлення ролі політичної еліти в сучасних вітчизняних дослідженнях є ціннісний підхід, тобто її розуміння як соціальної групи, яка покликана забезпечувати розвиток держави та добробут її громадян. При цьому висвітлення значення соціального статусу еліти носить другорядний характер. Оцінки ж результатів діяльності сучасної вітчизняної політичної еліти є здебільшого негативними.Ключові слова: національна еліта, політична еліта, класифікація еліт.
The subject of the study is the theoretical aspects of one of the important elements of the theory of de–shadowing of power – power relations to limit the shadow clan influence on the effectiveness of elite power, its consolidation through the introduction of strategic action (based on British experience). The purpose of the study is to determine the content of methods to limit the shadow clan influence on the effectiveness of elite power in the system of shadow «autonomous» state, the introduction in Ukraine of a modern model of power with the subject of strategic action. Methods of research. The work uses a set of scientific methods and approaches, including system, structural, functional, historical, logical, which allowed to provide a conceptual unity of research regarding the initial conditions of the formation of shadow power. Results of the work. The article substantiates the need to counteract the influence of elite, clan, shadow power in the form of shadow «autonomous» power on the internal processes of shadowing dual power, limiting their destructive influence by means of transition to a model of power with a consolidated subject of strategic action. Application of results. The system of sciences from the family of the field of public administration, a wide range of methodological aspects of social and economic, legal sciences on the problems of dysfunctional development of the research object, the investment aspect of the security policy. Conclusions. The main results of the study, their theoretical results should be reduced to the following main conclusions about the Great Britain experience in building an effective system of government: 1) elite Great Britain power, which operates in the form of shadow «autonomous» power, based on aristocratic clan roots; in domestic conditions the new elite shadow power is deprived of aristocratic roots of clans, is based, for the most part, on criminal experience of development of clans, criminogenic forms of activity; 2) Britain managed to ensure the ...
Purpose of Article. The goal is the role of the political elite in global governance through the use of social and communication networks. Methodology. In order to effectively achieve the purpose of the study, an analytical method was used to analyze and determine the communications of the political elite, among which the transportation, forwarding, circulation of political information - a set of knowledge, phenomena, facts, and events of the political sphere of society reporting. Scientific novelty. Efficiency and feasibility of use in the global management of social-communication networks in the political elite are investigated. Conclusions. The social and communication factor is an obligatory element in the process of consolidation of the political elite. Accordingly, global governance is carried out by sovereign states, religious organizations, corporations, as well as governmental and non-governmental organizations. At the same time, the process of management is not only at the national and international levels, but also at the regional and local levels. However, global governance is characterized to reduce the role of states and an increase in the activity of non-state actors. Therefore, a properly constructed and implemented communication program of the political elite is an integral factor in achieving success towards consolidating with the aim of social cooperation and partnership between different ruling circles. ; Цель работы – исследовать роль политической элиты в глобальном управлении через использование социально-коммуникационных сетей. Методология. Для эффективного достижения цели исследования был использован аналитический метод, который позволил проанализировать и определить коммуникации политической элиты, между которыми происходит передача, перемещение, циркуляция политической информации – совокупности знаний, сообщений о явлениях, фактах и событиях политической сферы общества. Научная новизна. Исследована эффективность и целесообразность использования в глобальном управлении социально-коммуникационных сетей в политической элите. Выводы. Социально-коммуникационный фактор является обязательным элементом в процессе консолидации политической элиты. В соответствии с этим глобальное управление осуществляется суверенными государствами, религиозными организациями, корпорациями, а также правительственными и неправительственными организациями. При этом, процесс управления протекает не только на национальном и международном уровнях, но и на региональном и местном. Вместе с тем, для глобального управления характерно снижение роли государств и рост активности негосударственных актеров. Поэтому правильно разработана и выполнена программа коммуникаций политической элиты является неотъемлемым фактором достижения успеха на пути консолидации с целью социального сотрудничества и партнерства между различными правящими кругами. ; Мета роботи – дослідження ролі політичної еліти у глобальному управлінні через використання соціально-комунікаційних мереж. Методологія. Задля ефективного досягнення мети дослідження був використаний аналітичний метод, який дав змогу проаналізувати та визначити комунікації політичної еліти між якими відбувається передача, переміщення, циркуляція політичної інформації – сукупності знань, повідомлень про явища, факти і події політичної сфери суспільства. Наукова новизна. Досліджено ефективність та доцільність використання в глобальному управлінні соціально-комунікаційних мереж в політичній еліті. Висновки. Соціально-комунікаційний фактор є обов'язковим елементом у процесі консолідації політичної еліти. Відповідно до цього глобальне управління здійснюється суверенними державами, релігійними організаціями, корпораціями, а також урядовими та неурядовими організаціями. При цьому, процес управління протікає не тільки на національному та міжнародному рівнях, а й на регіональному та місцевому. Разом з тим, для глобального управління характерне зниження ролі держав і зростання активності недержавних акторів. Тому правильно розроблена і виконана програма комунікацій політичної еліти є невід'ємним фактором досягнення успіху на шляху консолідації з метою соціальної співпраці і партнерства між різними правлячими колами.
Purpose of Article. The goal is the role of the political elite in global governance through the use of social and communication networks. Methodology. In order to effectively achieve the purpose of the study, an analytical method was used to analyze and determine the communications of the political elite, among which the transportation, forwarding, circulation of political information - a set of knowledge, phenomena, facts, and events of the political sphere of society reporting. Scientific novelty. Efficiency and feasibility of use in the global management of social-communication networks in the political elite are investigated. Conclusions. The social and communication factor is an obligatory element in the process of consolidation of the political elite. Accordingly, global governance is carried out by sovereign states, religious organizations, corporations, as well as governmental and non-governmental organizations. At the same time, the process of management is not only at the national and international levels, but also at the regional and local levels. However, global governance is characterized to reduce the role of states and an increase in the activity of non-state actors. Therefore, a properly constructed and implemented communication program of the political elite is an integral factor in achieving success towards consolidating with the aim of social cooperation and partnership between different ruling circles. ; Цель работы – исследовать роль политической элиты в глобальном управлении через использование социально-коммуникационных сетей. Методология. Для эффективного достижения цели исследования был использован аналитический метод, который позволил проанализировать и определить коммуникации политической элиты, между которыми происходит передача, перемещение, циркуляция политической информации – совокупности знаний, сообщений о явлениях, фактах и событиях политической сферы общества. Научная новизна. Исследована эффективность и целесообразность использования в глобальном управлении социально-коммуникационных сетей в политической элите. Выводы. Социально-коммуникационный фактор является обязательным элементом в процессе консолидации политической элиты. В соответствии с этим глобальное управление осуществляется суверенными государствами, религиозными организациями, корпорациями, а также правительственными и неправительственными организациями. При этом, процесс управления протекает не только на национальном и международном уровнях, но и на региональном и местном. Вместе с тем, для глобального управления характерно снижение роли государств и рост активности негосударственных актеров. Поэтому правильно разработана и выполнена программа коммуникаций политической элиты является неотъемлемым фактором достижения успеха на пути консолидации с целью социального сотрудничества и партнерства между различными правящими кругами. ; Мета роботи – дослідження ролі політичної еліти у глобальному управлінні через використання соціально-комунікаційних мереж. Методологія. Задля ефективного досягнення мети дослідження був використаний аналітичний метод, який дав змогу проаналізувати та визначити комунікації політичної еліти між якими відбувається передача, переміщення, циркуляція політичної інформації – сукупності знань, повідомлень про явища, факти і події політичної сфери суспільства. Наукова новизна. Досліджено ефективність та доцільність використання в глобальному управлінні соціально-комунікаційних мереж в політичній еліті. Висновки. Соціально-комунікаційний фактор є обов'язковим елементом у процесі консолідації політичної еліти. Відповідно до цього глобальне управління здійснюється суверенними державами, релігійними організаціями, корпораціями, а також урядовими та неурядовими організаціями. При цьому, процес управління протікає не тільки на національному та міжнародному рівнях, а й на регіональному та місцевому. Разом з тим, для глобального управління характерне зниження ролі держав і зростання активності недержавних акторів. Тому правильно розроблена і виконана програма комунікацій політичної еліти є невід'ємним фактором досягнення успіху на шляху консолідації з метою соціальної співпраці і партнерства між різними правлячими колами.
