Suchergebnisse

The author of this publication is Oleksandr Kolianchuk, Doctor of Philosophy (2001) and Doctor of History (2013), Vice-President of the South-Eastern Scientific Institute in Przemyśl (Poland). Born in the Chełm Land, as a result of the «Vistula» operation, he moved to northern Poland, where he began his career as an educator and research scientist. For many years he was the editor of Ukrainian-language radio programs in Olsztyn. He actively collaborated with the editorial boards of Ukrainian-language newspapers and magazines published in Poland. Dr. Kolianchuk devoted a significant part of his life to return to the historical memory of the fighters for the freedom of Ukraine, whose life ended in Poland. He wrote and published a number of well-known books in the West about the personalities of those who died forUkraine's resurrection, their places of living, activities and burials abroad. Among them: in Polish: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», in Ukrainian – «Generality of the Ukrainian Liberation Struggle: Generals and Admirals Biographies», «Ukrainian Military Emigration in Poland 1920–1939», «Perpetuation of the Unconquered: «Ukrainian War Memorials '20-'30s of the 20th century in Poland»,«Unforgotten graves «and others. In these and other publications, the author's field of observation included the press and publishing activities of Ukrainian immigrants in Poland. Even before the signing in April 1920 of the Polish-Ukrainian agreement on the joint struggle against Bolshevik Russia, which threatened the independence of both Poland and Ukraine, there was a Ukrainian diplomatic mission and its military section in Warsaw. Under its auspices, in the Polish capital was published the periodical «Son of Ukraine», edited by the writer and poet Mykola Voronyi. As the authorities treated the stay of a large group of Ukrainian refugees in Poland as a temporary state, the emigration structures of the ...

The article deals with challenges and opportunities for international labour migration in Ukraine. It is stressed that the approach to regulation of international labour migration should be comprehensive and should encompass a whole range of factors influencing migration flows, which will ensure making appropriate economic and social changes. The present concept of regulation of international labour migration in Ukraine is analyzed and the need for its improvement is discussed. The priority goals of the Concept of State Migration Policy in Ukraine are highlighted. It is stated that state migration policy is carried out in both emigration and immigration. Some of the key factors of immigration and emigration are identified. It is proved that migration policy in Ukraine is being shaped towards the European Union, which envisages a mutually beneficial redistribution of human resources over the countries. The paper claims, that achieving the quality of life as high as in the EU countries is a key demand for the integration into the European Union. It is emphasized that the existing legislation on migration has some weak points related to developing and fulfilling human potential of migrants. A range of measures to regulate international labour migration is introduced. Based on the research findings, the following actions are proposed to meet the aims of regulation of international labour migration in Ukraine: reduction of emigration from Ukraine by improving its socio-economic status; training and retraining of potential emigrants tailored to the specific characteristics of labor market growth in the country; stimulation of internal mobility aimed at the reduction of emigration; regulation of external employment of Ukrainian citizens; creation of conditions for attracting and efficient using of migrants' money transfers; using transnational connections of migrants; halting the employment of national human resources; stimulation of immigration attractiveness for certain professional; halting illegal and undesirable migration; regulation of immigrants in Ukraine; legalization of illegal present immigrants; signing bilateral agreements between countries on return migration; stimulating re-emigration; protection of the rights and interests of labour migrants in Ukraine and abroad.

The article examines the impact of labor emigration on the economic security of the border regions of Ukraine and the economy of the country as a whole. It has been proved that globalization processes have more or less influence on different spheres of life, in particular on politics, economy, socio–cultural sphere. It was determined that in the context of globalization, the problems of emigration and its impact on the economic security of the country, in particular the border regions, became of strategic importance. The economic essence of the term «security» is defined as the absence of threats and the availability of opportunities for activity and development. Scientific approaches have been defined in the context of the meaning and essence of the term «economic security». The economic security of the border regions of Ukraine is outlined as the level of protection of the economic system of the border territories from the negative impact of external and internal factors that create threats, the likelihood of causing damage and providing appropriate measures to eliminate their negative impact. The development of processes of labor emigration in Ukraine is characterized. The internal and external factors causing labor emigration as a threat to the economic security of the border regions have been identified. The system of internal and external measures for slowing down the processes of labor emigration in the country is proposed.

The article contains the analysis of archive sources, published primary sources as well as historiography. It covers the peculiarities of the emigration of ethnic Germans from the territory of Volhynian Province in interwar Poland. The author defines the reasons that encouraged German population to emigrate. The author also determines main directions of this emigration, which were the USA, Canada, Brazil, Argentina, and Paraguay. Main attention is paid to the quantified data of this emigration in different periods of interwar time as well as to encouraging and restricting measures performed by American and European states.The author states that the Province of Volhynia was an important part of interwar Poland. According to the census of 1921, there were 983 596 Ukrainians, 240 922 Poles, 151 744 Jews, 1 118 Belorussians, 25 405 Czechs, 24 960 Germans, and 9 450 Russians in this province. The census of 1931 recorded the quantitative growth of the German population of the Volhynian Province, which increased to 46 883 people. During the interwar period, the German colonists were drawn into the emigration movement, the reasons of which were mainly social, economic, and sometimes national. The government circles in Warsaw sought to mechanically increase the number of Poles in the Volhynian Province, in order to modify its national structure.The United States of America was the priority direction of German emigration from the western part of Volhynia during the interwar years. During 1919–1938, almost 1 thousand Germans emigrated from the Volhynia Province to the United States. It is also noteworthy that the bulk of the settlers (80%) arrived in the United States during the 1919–1925 – exactly when emigration to other areas was only in the period of formation.Canada was also one of the main directions of the German overseas emigration from Volhynia in the interwar period (The Germans, together with the Scandinavians, the Belgians, the Dutch, the French and the Swiss belonged to the so-called privileged peoples whose emigration was not subject to restrictions). The peak of the emigration of Germans from the Volhynian Province to Canada occurred in 1926–1938: over 640 Germans emigrated; they represented 5,8% of the total emigration population of the western part of Volhynia (11 135 people). An emigration to Argentina and Brazil was another part of the emigration movement from Volhynia during the interwar years. Thus, during 1926–1938, over 1 000 Germans moved to Argentina and about 300 left for Brazil, all of them were from the western part of Volhynia. In 1937–1938 many people of Volhynia left for Paraguay. During this period about 5 thousand people moved there, including 500 Germans.In general, during the interwar period, about 3 500 Germans emigrated overseas from the Volhynian Province. The greatest extent of this emigration occurred during 1926–1929. Its subsequent evelopment was largely influenced by the global economic crisis and the anti-immigration legislation of the countries of immigration. ; У статті, на основі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел та історіографії, охарактеризовано особливості еміграції етнічних німців з території Волинського воєводства міжвоєнної Польщі. Визначено причини, які впродовж 1919–1939 рр. спонукали німецьке населення до еміграції, її головні напрями (США, Канада, Бразилія, Аргентина, Парагвай). Особливу увагу звернено на кількісні показники німецької еміграції на різних етапах міжвоєнного періоду й заохочувальні/рестрикційні заходи стосовно неї з боку держав Америки та Європи. На основі статистичних даних автор доводить, що пріоритетним напрямом німецької еміграції із західної частини Волині упродовж міжвоєнного двадцятиліття були держави Америки: США (упродовж 1919–1938 рр. сюди емігрувала майже 1 тис. німців) та Канада (пік еміграції припав на 1926–1938 рр., коли до країни емігрувало понад 640 німців), а також Аргентина та Бразилія (упродовж 1926–1938 рр. до Аргентини із західної частини Волині переселилося понад 1 тис. німців, до Бразилії – близько 300).

The emergence and rapid extension of memory studies is obviously explained by a rather huge number of tragic events, i.e. World Word II, Holocaust, which led to an abundance of memoirs, recollections of victims as well as public testimonies of witnesses of these disasters. The literature in the second part of the 20th century became a signifi cant place for searching the hidden forms, modes, and circumstances of the processes of remembering and forgetting, especially in the writings by Moris Halbwachs, Pier Nora, Cathy Caruth, Aleida Assmann, Michael Rothberg etc. Yet this «memory boom» was restricted to the «West» and, in contrast, neither occurred in Ukraine, nor in most other post-soviet countries. It is primarily due to the political pressure (and repression) as well as prolonged and severe censorship that it did not take place in Ukraine. Consequently, the texts containing different cultural traumas and would hence belong to «survivor literature» still remain unknown for readers. However, if Holodomor has been presented and researched in the scientifi c discourse, Holocaust in Ukraine is still a rarely discussed topic. The true dynamics in the Ukrainian cultural memory can be demonstrated on the samples of the autobiographical texts, which were written and published by emigrant writers, who left Ukraine during or after the World War II. In this line of reasoning, the present article sets out to mainly analyze the specifi city of the Ukrainian memory processes in the post-war «survivor literature» by defi ning the peculiarities in representing Holodomor and Holocaust in memoirs and novels that are not included in the literary canon. These are «Kreschaty Yar» by Dokia Humenna, «On the Black Horse» by Ulas Samchuk, «Deadly Road», «Bells Did Not Ring for Them» by Oleksa Haj-Holovko and «Poltava», «The Summer on the Lake» Oleksa Izarskyj. Their works elucidate the fi rst direct experiences of the totalitarian crimes in Ukraine, both Soviet and German, thus constitute a powerful source for the reconstruction of the past and for search of the historical truth and holistic restoration of the memory. Contemporary scholarly progress provides us with a unique possibility to arrange a dialogue between different traumas, like Holodomor-Holocaust, and to reconstruct our national histories as multidirectional. Therefore, the literary testimony of Ukrainian witnesses should be brought to light and unearthed for its prospective representation to the current and next generations. Keywords: survivor literature, trauma, collective memory, individual memory postmemory. ; Проаналізовано специфіку меморативних процесів в українській післявоєнній «літературі уцілілих», виявлено особливості репрезентації травм Голодомору і Голокосту у спогадах та романах, які не ввійшли до літературного канону (Д. Гуменної «Хрещатий Яр», У. Самчука «На коні вороному», О. Гай-Головка «Смертельною дорогою», «Їм дзвони не дзвонили», О. Ізарського «Полтава», «Літо над озером»), продемонстровано можливості взаємодії колективної (генераційної) та індивідуальної пам'яті у художньому тексті. Ключові слова: «література уцілілих», травма, колективна пам'ять, індивідуальна пам'ять, постпам'ять.

У статті розглядається проблема еміграції українського населення Наддніпрянщини на Західну Волинь, розділену радянсько-польським кордоном на дві частини, адаптація емігрантів до нових умов, їх відносини з органами влади та місцевим населенням, вплив цих процесів на політичне, економічне й духовне життя регіону. The paper considers the problem of emigration of Ukrainian population in Volhynia Dnieper, divided Soviet-Polish border in two parts, the adaptation of immigrants to the new conditions, their relationship with authorities and local population, the impact of these processes on political, economic and spiritual life of the region.

. Introduction. Integration of Ukraine into the world market of labour force that takes place during the whole independence period is mainly one-sided process as the state proves to be the international donor of cheap but qualified human resources. The consequences of large in scale and very often uncontrolled external labour migration of Ukrainians for national economy and society are really threatening. It leads to the loss of country's intellectual potential, fall of GDP production, critical deterioration of demographic situation, etc. All these socioeconomic processes grew worse since the events of 2014. As a result, elaboration of national migration policy (its immigration component) is seen to be of vital importance to regulate effectively the international mobility of human resources in Ukraine. Purpose. To argue the objective necessity of international human resources attraction into Ukraine; to single out basic groups of necessary immigrants for national economy; to prove the importance of migration flows returning (remigration); to outline crucial directions of national migration policy (its immigration component).Results. In the article the objective necessity of international human resources attraction into Ukraine as a substitute for national labour force that migrates abroad is pointed out. Argued the immediacy of national migration policy (its immigration component) elaboration in order to regulate effectively the international mobility of human resources in Ukraine. By using selective approach basic groups of necessary immigrants for national economy are singled out. Among them highly-skilled professionals and labouring men are proved to be. Special attention is paid to foreign students mobility and study throughout Ukraine. In the article the importance of migration flows returning (remigration) is emphasized by the author. Revealed a special importance of Ukrainian returnees for socioeconomic development of national economy. Besides, in the article some other crucial directions of national migration policy are characterized. Originality. Asserted a true significance of immigration regulation in Ukraine as a means of overcoming of negative socioeconomic and demographic consequences concerning external labour migration of Ukrainians.Conclusion. Social importance of the problems of human resources international mobility in Ukraine deserves constant attention from the government and society. Such attention should lead to the elaboration of such national migration policy (its immigration component) that must be in the interests of national economy and society as a whole, enrich domestic labour resources, provide steady economic growth of Ukraine, increase its influence in the world.

The article is based on the author's research of documents and materials of the UYA Board, conducted during his scholarly internship in the UK. The materials belong to the library of the Association of Ukrainians in Great Britain in London and the archives which exclusively store complete files of such periodicals as Holos Molodi, Avanhard, Ukrainska Dumka, and Vyzvolnyi Shliakh, which were also studied.In the ongoing scientific debate over the assumption whether the Ukrainian Youth Association was a project of the Soviet secret services formed to identify and eliminate the nationally conscious part of the Ukrainian society in the 1920s and early 1930s, or the hypothesis that it was backed up by real organizers and cases, the author belongs to the group of researchers that share the second point of view.Modus operandi of this organization was as follows: it was founded in Kyiv on the basis of the First Shevchenko Kyiv Labor School in late 1925 as an alternative to the Moscow organization of the Communist Komsomol. Mykola Pavlushkov became the founder and first head of UYA. In 1929, UYA was exposed by the punitive Soviet authorities as an "underground counterrevolutionary organization". In 1946, the organization resumed its activity in Germany, in the camps of American-funded forced refugees from Eastern Europe. The first volume of the organization's main publication was released in Munich in December 1946. In December 1949, Holos Molodi magazine was founded in London. The active book publishing movement of this organization begins there.The author's attention is focused on the analysis of printed materials produced by this organization and not fully available today in Ukraine. They include a number of small-print cyclic publications issued in Munich and London, as well as Avanhard and Holos Molodi monthlies, and the thematic page of the UK regional branch of UYA in the London newspaper Ukrainska Dumka. According to the thematic principle, the following main subjects of the publications are analyzed: propaganda of the ideas of belligerent Ukraine in the non-Bolshevik democratic world; protection and continuation of the Ukrainian Insurgent Army's deeds and those of fallen heroes of Ukrainian national liberation struggles of all times; assimilation of foreign experience in all spheres of life and state-building for its further use in Ukraine liberated from Bolsheviks. ; Стаття написана на основі проведеного автором під час наукового стажування у Великій Британії дослідження документів і матеріалів Крайової управи СУМ, що зберігаються в архіві та бібліотеці Союзу Українців у Великій Британії в Лондоні. Також вивчені всі підшивки періодичних видань «Голос Молоді», «Авангард», «Українська Думка» та «Визвольний Шлях», повні комплекти яких наявні лише в цьому архіві. У науковій дискусії, яка й досі не затихає, з приводу того, чи Спілка Української Молоді була проектом радянських спецслужб із метою виявлення і ліквідації національно свідомої частини українського суспільства у 20-х – на початку 30-х років ХХ ст., чи за нею стояли реальні організатори і реальні справи, автор відноситься до числа дослідників, що поділяють другу точку зору. Схема життєдіяльності цієї організації була такою: заснована в Києві на базі Першої Київської трудової школи ім. Шевченка наприкінці 1925 року як альтернатива московській організації комуністичного комсомолу. Засновником і першим очільником СУМу став Микола Павлушков. 1929 року СУМ як «підпільна контрреволюційна організація» була викрита каральними органами радянської влади. 1946 року СУМ відновилася в Німеччині, в таборах фінансованих Америкою вимушених збігців із Східної Європи. Перше число головного друкованого органу організації вийшло в Мюнхені у грудні 1946 року. У грудні 1949 року у Лондоні засновується журнал «Голос Молоді». Там починається активний книговидавничий рух цієї організації.Увага автора зосереджена на аналізі друкованих матеріалів, які продукувала ця організація і які в повному обсязі недоступні сьогодні в Україні. Йдеться про низку циклостильових видань засобами малої поліграфії, що виходили в Мюнхені та Лондоні, а також місячники «Авангард», «Голос Молоді» та тематичну сторінку крайового осередку СУБ у Великій Британії на сторінках лондонської газети «Українська Думка». Проаналізовані за тематичним принципом такі головні теми публікацій: пропаганда в позабільшовицькому демократичному світі ідей воюючої України; захист і продовження справи УПА, полеглих героїв національно-визвольних змагань українців усіх часів; засвоєння в чужинців їхнього досвіду праці в усіх галузях життя і державного будівництва з тим, щоб потім використати його у визволеній від більшовиків Україні.

The article is based on the author's research of documents and materials of the UYA Board, conducted during his scholarly internship in the UK. The materials belong to the library of the Association of Ukrainians in Great Britain in London and the archives which exclusively store complete files of such periodicals as Holos Molodi, Avanhard, Ukrainska Dumka, and Vyzvolnyi Shliakh, which were also studied.In the ongoing scientific debate over the assumption whether the Ukrainian Youth Association was a project of the Soviet secret services formed to identify and eliminate the nationally conscious part of the Ukrainian society in the 1920s and early 1930s, or the hypothesis that it was backed up by real organizers and cases, the author belongs to the group of researchers that share the second point of view.Modus operandi of this organization was as follows: it was founded in Kyiv on the basis of the First Shevchenko Kyiv Labor School in late 1925 as an alternative to the Moscow organization of the Communist Komsomol. Mykola Pavlushkov became the founder and first head of UYA. In 1929, UYA was exposed by the punitive Soviet authorities as an "underground counterrevolutionary organization". In 1946, the organization resumed its activity in Germany, in the camps of American-funded forced refugees from Eastern Europe. The first volume of the organization's main publication was released in Munich in December 1946. In December 1949, Holos Molodi magazine was founded in London. The active book publishing movement of this organization begins there.The author's attention is focused on the analysis of printed materials produced by this organization and not fully available today in Ukraine. They include a number of small-print cyclic publications issued in Munich and London, as well as Avanhard and Holos Molodi monthlies, and the thematic page of the UK regional branch of UYA in the London newspaper Ukrainska Dumka. According to the thematic principle, the following main subjects of the publications are analyzed: propaganda of the ideas of belligerent Ukraine in the non-Bolshevik democratic world; protection and continuation of the Ukrainian Insurgent Army's deeds and those of fallen heroes of Ukrainian national liberation struggles of all times; assimilation of foreign experience in all spheres of life and state-building for its further use in Ukraine liberated from Bolsheviks. ; Стаття написана на основі проведеного автором під час наукового стажування у Великій Британії дослідження документів і матеріалів Крайової управи СУМ, що зберігаються в архіві та бібліотеці Союзу Українців у Великій Британії в Лондоні. Також вивчені всі підшивки періодичних видань «Голос Молоді», «Авангард», «Українська Думка» та «Визвольний Шлях», повні комплекти яких наявні лише в цьому архіві. У науковій дискусії, яка й досі не затихає, з приводу того, чи Спілка Української Молоді була проектом радянських спецслужб із метою виявлення і ліквідації національно свідомої частини українського суспільства у 20-х – на початку 30-х років ХХ ст., чи за нею стояли реальні організатори і реальні справи, автор відноситься до числа дослідників, що поділяють другу точку зору. Схема життєдіяльності цієї організації була такою: заснована в Києві на базі Першої Київської трудової школи ім. Шевченка наприкінці 1925 року як альтернатива московській організації комуністичного комсомолу. Засновником і першим очільником СУМу став Микола Павлушков. 1929 року СУМ як «підпільна контрреволюційна організація» була викрита каральними органами радянської влади. 1946 року СУМ відновилася в Німеччині, в таборах фінансованих Америкою вимушених збігців із Східної Європи. Перше число головного друкованого органу організації вийшло в Мюнхені у грудні 1946 року. У грудні 1949 року у Лондоні засновується журнал «Голос Молоді». Там починається активний книговидавничий рух цієї організації.Увага автора зосереджена на аналізі друкованих матеріалів, які продукувала ця організація і які в повному обсязі недоступні сьогодні в Україні. Йдеться про низку циклостильових видань засобами малої поліграфії, що виходили в Мюнхені та Лондоні, а також місячники «Авангард», «Голос Молоді» та тематичну сторінку крайового осередку СУБ у Великій Британії на сторінках лондонської газети «Українська Думка». Проаналізовані за тематичним принципом такі головні теми публікацій: пропаганда в позабільшовицькому демократичному світі ідей воюючої України; захист і продовження справи УПА, полеглих героїв національно-визвольних змагань українців усіх часів; засвоєння в чужинців їхнього досвіду праці в усіх галузях життя і державного будівництва з тим, щоб потім використати його у визволеній від більшовиків Україні.

The article examines problems of modern emigration from Ukraine in Ger-many (from the early 1990s to the present day) in relation to the shaping and development of printed periodicals. The emphasis is placed on the phenomenon of information domination of the Russian-language press not only in Germany but also in the whole of Europe. The author suggests the possibility of a centralized funding for these periodicals, which appears to be part of Russia's global and long-term destructive intervention in the European Union. The author analyzes how several Russian-language publications – «Munhen-plus», «Novaya Volna», «Rayonka», «Vse pro vse», «Nashe vremya», «Vesti» –are organized thematically. Special and considerable attention is paid to the evolution of the problems addressed in «U nas v Bavarii » across issues starting with the magazine's inception to the present day. The author argues that if the Ukrainian-language newspaper «Hrys-tyyanskyi holos», which comes out in Munich, is to function efficiently, it needs to be revamped. The article also provides a rationale for two new periodicals that could cover issues for the Association of Ukrainian organizations in Germany and the Union of Ukrainian students of Germany, which could be entirely self-supporting and cost-effective if competent management is provided. Key words: present-day emigration, Germany, Russian-language press, Ukra-inian-language press, thematic structure, advertising, Russia's information in-tervention, national identity. ; У статті основну увагу зосереджено на проблемах новітньої еміграції з України в Німеччині (від початку 90-х років минулого століття до сьогодні), пов'язаних із становленням та розвитком друкованих періодичних видань. Наголошується на феномені превалювання російськомовної преси не тільки у Німеччині, але й на європейському континенті. Висувається теза про централізоване фінансування цієї періодики, що є складовою частиною глобальної далекосяжної руйнівної інтервенції Росії в країнах Європей-ського Союзу. Розглянуто тематичну структуру кількох російськомовних видань – «Мюнхен-плюс», «Новая волна», «Районка», «Всё pro всё», «Наше время», «Вести». Окремо досліджено еволюцію проблематики журналу «У нас в Ба-варии» з часу його заснування до сьогодні. Автор обмотивовує необхідність трансформації україномовної газети «Християнський голос», яка видається в Мюнхені, та заснування ще двох видань як органів Об'єднання українських організацій в Німеччині та Союзу українських студентів Німеччини, які за умови продуманого менеджменту могли б бути самоокупними. Ключові слова: новітня українська еміграція, Німеччина, російсь-комовна преса, україномовна преса, тематична структура, рекламний блок, інформаційна інтервенція Росії, національна ідентичність.

In this article considered Journalistic and editorial activity of Volodymyr Lenika (14.06.1922–02.11.2005) – one of the leading figures of Ukrainian emigration in Germany. First outlined basic landmarks of his life and creation.Journalistic and editorial activity of Volodymyr Lenik was during to forty years out of Ukraine. In the conditions of emigration politically zaangazhovani Ukrainians counted on temporality of the stay abroad and prepared to transference of the created charts and instituciy on native lands. It was or by not main part of conception of liberation revolution of elaborate OUN under the direction of Stepan Banderi, and successfully incarnated in post-war years. Volodymyr Lenik, executing responsible commissions Organization, proved on a few directions of activity, which were organically combined with his journalistic and editorial work. As an editor he was promotorom of creation and realization of models of magazines «Avangard», «Krylati», «Znannia», «Freie Presse Korespondenz», newspapers «Shliakh peremogy». As a journalist Volodymyr Lenik left ponderable work, considerable part of which entered in two-volume edition «Ukrainians on strange land, or reporting, from long journeys». Subject of him newspaper-magazine publications directed on illumination of school, youth, student, cultural, scientific problems, organization and activity of emigrant structures, political fight of emigration, to dethronement of the antiukrainskikh Moscow diversions and provocations. Such variety of problematic of works of V. Lenika was directed in the river-bed of retaining of revolutionary temperament in the environment of diaspore, to bringing in of it to activity in public and political life. Problematic of him is systematized publicism and journalistic appearances, which was inferior realization of a few important tasks, namely to the fight for Ukrainian independence in new terms, cherishing and maintainance of national identity, counteraction hostile soviet propaganda. On an example headed Volodymyr Lenikom a magazine «Knowledge» some aspects are exposed him editorial trade.Keywords: Ukrainian emigration, national identity, journalistic and editorial activity, organization of the Ukrainian nationalists, periodicals. ; У статті розглянуто журналістську та редакторську діяльність Володимира Леника (14.06.1922–02.11.2005) – одного з провідних діячів української еміграції в Німеччині. Вперше окреслено основні віхи його життя і творчості. Систематизовано проблематику його публіцистичних та журналістських виступів, яка була підпорядкована здійсненню кількох важливих завдань, а саме боротьбі за українську незалежність у нових умовах, плеканню і збереженню національної ідентичності, протидії ворожій радянській пропаганді. На прикладі очолюваного Володимиром Леником журналу «Знання» розкрито деякі аспекти його редакторської майстерності.Ключові слова: українська еміграція, національна ідентичність, журналістська та редакторська діяльність, організація Українських націоналістів, періодика.

У статті висвітлено окремі аспекти науково-освітньої та громадської діяльності видатного українського науковця, педагога, політика, академіка С. Смаль-Стоцького в міжвоєнний період; охарактеризовано просвітницьку роботу професора в таборі військовополонених у Фрайштадті, науково-педагогічну діяльність в Українському вільному університеті та його внесок у роботу громадських товариств української еміграції у Празі. ; In article is considered science, educational and public activity of Ukrainian scientist, teacher, and politician academic S. Smal-Stockiy in 20–30 years of XX cent. In article is characterized education work the professor in camp for prisoner of war in Frayshtadte, scientific and pedagogical activity in Ukrainian free university and contribution to public activity of Ukrainian emigration society in Prague.

In the article activity of military emigration of the Ukrainian State is considered in a period between two world wars. A place and role of military emigration of the Ukrainian State is found out in the state cathedral process of creation of Ukraine. ; У статті розглянуто діяльність військової еміграції Української держави в період між двома світовими війнами. З'ясовано місце й роль військової еміграції Української держави в державно-соборному процесі творення України. Автор показує, що гетьманська течія еміграції своєю науковою та історичною думкою збагатила історіографію українських визвольних змагань, напрацювавши власну концепцію Української революції.

The article thematically systematizes the legacy of the Ukrainian and the Italian emigrant press of interwar years. It is shown that both political emigrations followed the same algorithm in the domain of information.Key words: interwar press, political emigration, C. Rosselli, P. Nenni, P. Togliatti. ; У статті за тематичним принципом систематизовано спадщину української та італійської емігрантської преси міжвоєнних років. Показано, що обидві політичні еміграції працювали в інформаційній сфері за тим самим алгоритмом.Ключові слова: міжвоєнна преса, політична еміграція, К. Росселлі, П. Ненні, П. Тольятті.

Summary. The purpose of the study is to analyze Matviy Stakhiv's socio-political activities in exile in 1949–1978. The methodology of the study are general scientific, primarily analysis and synthesis, as well as specially-historical methods. Scientific novelty of the article is that on the basis of the critical analysis of sources and scientific literature, an attempt was made to comprehensively review the public and political activity of the famous politician, a social activist – M. Stakhiv against the post-war Ukrainian emigration environment. Conclusions. In 1939, M. Stakhiv and his family left Lviv and moved to a permanent place of residence – first in Poland and later in Germany and the United States. In exile, he continued the active socio-political work, which was in the work of the first session of the Ukrainian National Rada (UNR), two Ukrainian World Congress (UWC) meetings of the Ukrainian Congress Committee of America (UCCA). Also, Stakhiv was criticized by the communist regime, defended the national and political rights of Ukrainians, and reports delivered at international forums and introduced the general public with neglected pages of Ukraine's history, repeatedly Depicted the stages of struggle of the Ukrainian for their statehood, defined the main objectives of Ukrainian diaspora institutions. Equally critically, the former leader of the Ukrainian Socialist-Radical Party (USRP) treated the practical activity of socio-political organizations created at the initiative of the national-conscious elite of Galicia and Dnieper region, who operated abroad during the postwar period. ; Анотація. Мета дослідження – проаналізувати громадсько-політичну діяльність Матвія Стахіва в еміграції упродовж 1949–1978 рр. Методологію дослідження становлять загальнонаукові, передусім аналізу і синтезу, а також спеціально-історичні методи. Наукова новизна статті полягає в тому, що на підставі критичного аналізу джерел та наукової літератури, здійснено спробу комплексного розгляду громадсько-політичної діяльності відомого політика, громадського діяча – М. Стахіва на тлі повоєнного українського еміграційного середовища. Висновки. У 1939 р. М. Стахів разом із сім'єю покинув Львів та переїхав на постійне місце проживання спочатку до Польщі, а згодом – до Німеччини та США. На еміграції він продовжив активну громадсько-політичну працю, яка полягала у роботі першої сесії Української Національної Ради (УНРада), двох Світових конгресах вільних українців (СКВУ), засіданнях Українського Конгресового Комітету Америки (УККА). Також М. Стахів виступав із критикою комуністичного режиму, відстоював національно-політичні права українців, у доповідях, виголошених на міжнародних форумах, знайомив широку громадськість із забутими сторінками історії України, неодноразово змальовував етапи боротьби українців за свою державність, визначав основні завдання українських діаспорних інституцій. Не менш критично колишній лідер Української соціалістично-радикальної партії (УСРП) ставився до практичної діяльності громадсько-політичних організацій, створених з ініціативи національно-свідомої еліти Галичини та Наддніпрянщини, що діяли за кордоном у повоєнний період.