The purpose of our article is to review and analyze the main areas, projects and developments in the management of promising research projects of the US Department of Defense DARPA. The dynamics of funding revealed an increase in interest in such areas as materials technology and biotechnology, promising aerospace systems, technology centric armed struggle, etc. The object of the research is – the development of the DARPA agency, and its influence on world scientific activity. As a subject of research in the article the possibilities of the DARPA Biological Technology Department and the perspective directions of research are considered. The Agency for Advanced Defense Research Projects DARPA (USA) was established in 1958. Over the past decade, success has led to the creation of analogues of this organizational structure in other countries: DRDO (India), MAFAT (Israel), SASTIND (China), GDA (France). DARPA Technology Priorities for 2020: 1. human technology; 2. technology of robotics; 3.network technologies; 5. technologies of automatic switching of events of real and virtual worlds; 6.technologies of integration and mutual empowerment of human and computer networks; 7. integrated network technologies for the transformation of the real world through the interaction of man and robots. In 2014, DARPA announced the creation of a new department – Biological Technology. The Department of Biological Technologies (DBT) is created to study the complex mechanisms of natural processes, and to implement their use in solving the problems of national defense. The task of DBT is to put biology at the service of national security. Among the priorities of the new department: 1) Survivability and ability to survive military service; 2) Synthetic biology of animals and living systems; 3) Integration of biochemical and omics data on human health. A feature of the direct line will be the overcoming of moral and ethical constraints on the way to improving the physical and intellectual abilities of a person. The appearance in Ukraine of the DARPA analogue is of the utmost importance for future technological development. Such a structure, called GARDA, should become a platform that brings together developers, startups, investment funds and military. The GARDA project was developed last year, but it requires professional expertise, resources, and serious political support at the government level.The creation in Ukraine of the domestic prototype of the DARPA Agency has a number of prerequisites: 1) the presence of high-tech institutions in the areas of defense and dual use; 2) the need for technological advantages of the Armed Forces of Ukraine and other armed formations of the state; 3) the importance of high-tech export on the world market of armaments and consolidation of the image of Ukraine as a high-tech state. ; Метою нашої статті є розгляд та аналіз основних напрямків, проектів і розробок управління перспективних дослідницьких проектів Міністерства оборони США DARPA. З динаміки фінансування виявлено зростання інтересу до таких напрямків, як технології матеріалів і біотехнології, перспективні аерокосмічні системи, технології мережецентричної збройної боротьби і т. п. Об'єктом дослідження є – розвиток агентства DARPA, та його вплив на світову наукову діяльність. Як предмет дослідження в статті розглянуто можливості відділу біологічних технологій DARPA та перспективні напрями досліджень. Агентство передових оборонних дослідницьких проектів DARPA (США) було створено в 1958 році. За останні десятиліття досягнуті успіхи стали причиною створення аналогів цієї організаційної структури в інших країнах: DRDO (Індія), MAFAT (Ізраїль), SASTIND (Китай), GDA (Франція). Технологічні пріоритети DARPA до 2020 року: 1. технології людини; 2. технології робототехніки; 3. мережеві технології; 5. технології автоматичної комутації подій реального та віртуального світів; 6. технології інтеграції і взаємного посилення можливостей людини і комп'ютерних мереж; 7. інтегровані мережеві технології перетворення реального світу за рахунок взаємодії людини і роботів. У 2014 році DARPA оголосила про створення нового відділу – Біологічних технологій. Відділ біологічних технологій (BБТ) створений для вивчення складних механізмів природних процесів, і реалізації їх використання в рішенні задач національної оборони. Завдання ВБТ – поставити біологію на службу національної безпеки. Серед пріоритетів нового відділу: 1) надвитривалість і здатність до виживання військовослужбовців; 2) синтетична біологія тварин і живих систем; 3)інтеграція біохімічних і оміксних даних про здоров'я людини. Особливістю напряму стане подолання морально-етичних обмежень на шляху поліпшення фізичних та інтелектуальних здібностей людини. Поява в Україні аналогу DARPA має виключне значення для майбутнього технологічного розвитку. Така структура під назвою GARDA має стати майданчиком, який об'єднає розробників, стартапи, інвестиційні фонди і військових. Проект щодо створення GARDA розроблений минулого року, але для його реалізації потрібна професійна експертиза, ресурси, серйозна політична підтримка на рівні уряду. Створення в Україні вітчизняного прототипу Агентства DARPA має низку передумов: 1) наявність високотехнологічних закладів у сферах оборони та подвійного призначення; 2) необхідність технологічних переваг Збройних сил України та інших збройних формувань держави; 3) важливість високотехнологічного експорту на світовому ринку озброєнь та закріплення іміджу України як високотехнологічної держави.
To identify and characterize the role of transdisciplinary and multidisciplinary dialogue in modern information society. Theoretical basis of the study is presented by works on essence and development of post-classical information society. A separate block is represented by works on knowledge and science, which are changing in modern societies under the influence of informatization and globalization. Theoretical basis of the study is grounded on ideas about transdisciplinarity, transdisciplinary field of research as a field of dialogue between different sciences and paradigms. Scientific novelty. It is hypothesized that transdisciplinary dialogue is one of the basic principles of modern information society formation, in this double principle of dialogization is implemented - both plurization, dialogization of truth in science and philosophy is performed, and another process - science and transdisciplinary research contribute to the development of new information technologies, mediation and democratization of society, where information society acts as a main customer and consumer of transdisciplinary knowledge, adapting it to new needs of media culture and digitalization. The role of transdisciplinary and interdisciplinary dialogue in modern society is shown, as well as the understanding of this dialogue from the point of view of philosophy and the humanities. The need for democratization and harmonization of knowledge is proved, it is shown that with the spreading of interactive dialogue democratic institutions penetrate into information structures, thus providing an opportunity to talk about the plurality of truth and complementarity of different ways of cognition. It is revealed that transdisciplinarity is provided by special procedures of dialogue and scientific research, including reflection and transflection, fractality, «included» view, intersectoral expertise, including environmental parameters. Thanks to dialogue, knowledge is centered around man and civil society, a combination of anthropological, socio-philosophical, physical-mathematical and ecological-biological paradigms. It is stated that the development of transdisciplinary and scientific dialogue leads to overcoming the boundaries between humanitarian and natural approaches to reality, the universalization of science as a way of cognition. ; Определить и охарактеризовать роль трансдисциплинарного и междисциплинарного диалога в современном информационном обществе. Теоретическую основу исследования составляют работы о сущности и развитии информационного постнекласичного общества. Отдельный блок составляют работы, посвященные знаниям и науке, меняющихся в современных обществах под влиянием информатизации и глобализации. Теоретический базис исследования основан на представлениях о трансдисциплинарности, трандисциплинарном поле научных исследований как поле диалога различных наук и парадигм. Научная новизна. Выдвигается гипотеза, что трандициплинарний диалог является одним из основных принципов формирования современного информационного общества, в этом осуществляется двойной принцип диалогизирования – происходит как плюризация, диалогизирование истины в науке и философии, так и другой процесс – наука и трансдисциплинарные исследования способствуют развитию новых информационных технологий, медиазации и демократизации общества, где информационное общество выступает как главный заказчик и потребитель трансдисциплинарного знания, приспосабливая его к новым потребностям медиа культуры и цифровизации. Показана роль трансдисциплинарного и междисциплинарного диалога в современном обществе, а также осмысления этого диалога с точки зрения философии и гуманитарных наук. Доказывается необходимость демократизации и гармонизации знания, показано, что при распространении интерактивного диалога демократические учреждения проникают в информационные структуры, что дает возможность говорить о множественности истины и взаимодополняемости различных способов познания. Раскрыто, что трансдисциплинарность обеспечивается специальными процедурами диалога и научного поиска, в том числе рефлексией и трансфлексией, фрактальность, «включенным» взглядом, межотраслевой экспертизой, учетом экологических параметров. Благодаря диалогу, знания сосредоточены вокруг человека и гражданского общества, сочетая антропологические, социально-философские, физико-математические и эколого-биологические парадигмы. Констатируется, что развитие трансдисциплинарното и научного диалога приводит к преодолению границ между гуманитарными и естественными подходами к реальности, универсализации науки как способа познания. ; Визначити та охарактеризувати роль трансдисциплінарного та мультидисциплінарного діалогу у сучасному інформаційному суспільстві. Теоретичний базис дослідження складається з праць, присвячених сутності та розвитку інформаційного постнекласичного суспільства. Окремий блок становлять праці, присвячені знанням та науці, що змінюються у сучасних суспільствах під впливом інформатизації та глобалізації. Теоретичний базис дослідження заснований на уявленнях про трансдисциплінарність, трандисциплінарне поле наукових досліджень як поле діалогу різних наук та парадигм. Наукова новизна. Доводиться гіпотеза, що трандициплінарний діалог є одним з засадничих принципів формування сучасного інформаційного суспільства, в цьому здійснюється подвійний принцип діалогізування – відбувається як плюризація, діалогізування істини в науці та філософії, так і інший процес – наука та транс дисциплінарні дослідження сприяють розвитку нових інформаційних технологій, медіазації та демократизації суспільства, де інформаційне суспільство виступає як головний замовник та споживач трансдисциплінарного знання, пристосовуючи його до нових потреб медіа культури та діджиталізації. Показана роль трансдисциплінарного та міждисциплінарного діалогу в сучасному суспільстві, а також осмислення цього діалогу з точки зору філософії та гуманітарних наук. Доводиться необхідність демократизації та гармонізації знання, показано, що при розповсюдженні інтерактивного діалогу демократичні установи проникають в інформаційні структури, таким чином забезпечується можливість говорити про плюральність істини та взаємодоповнення різних способів пізнання. Розкрито, що трансдисциплінарність забезпечується особливими процедурами діалогу та наукового пошуку, в тому числі рефлексією та трансфлексією, фрактальністю, «включеним» поглядом, міжгалузевою експертизою, врахуванням екологічних параметрів. Завдяки діалогу відбувається центрування знання навколо людини та громадянського суспільства, поєднання антропологічної, соціально-філософської, фізико-математичної та екологічно-біологічної парадигм. Констатується, що розвиток трансдисциплінарното і наукового діалогу призводить до долання меж між гуманітарними та природничими підходами до реальності, універсалізації науки як способу пізнання.
The article presents the author's views of such a problem of theory and methodology as the characteristics of essence of the boundaries between the subject fields of Political Analysis and Policy Analysis, and their correlation, both being basic sciences within the framework of political management. This problem has been scarcely explored as yet, but it is of great importance for the institutionalization of Political Analytics as a branch of science in Ukraine. The author points out the main reason of the above-mentioned problem remaining still a pending one, namely, the lack of conceptual completeness of certain categories of Political Science, such as «object», «subject», «method», and «topic» of research. The article contains a detailed view of a number of examples, illustrating different approaches of scholars to definitions of the very subject and object of Political Science. Special attention has been given to definition of «method» as one of the key categories in objective characterization of any branch of academic research as well as most important element in the process of comprehension and familiarization of a topic by the subject of research. The article traces the process of intentional comprehension of a method, the latter's transformation into a specific method and procedures of scientific cognition. It looks logical that the participant of the research activities should work out, within the framework of their respective branch of knowledge, a particular method, which reflects the topic adequately. At the same time a researcher should creatively use the other branches' methods while adapting them to specific subject matter of the researcher's own particular branch. The object, subject, topics and methods of this particular branch, namely Political Science, must be clearly interpreted and defined. Supported by the said principles, the author maintains that Policy Analysis, though providing for optimization of the very process of expertise and analysis as an essential part in preparing, making, and implementation of political decisions, still its object of study is but relatively independent within the boundaries of Policy Analysis' subject. That is why Political Analysis, not Policy Analysis, constitutes an integral structural element of Political Analytics. The former is the real basis not only for the science's name, but also for system integrity of all its structural elements in the process of actual functioning. ; Предлагается авторское решение такой малоисследованной, но очень важной для институционализации политической аналитики в Украине теоретико-методологической проблемы, как характеристика сущности и соотношения предметных границ политического анализа и анализа политики – базовых политико-управленческих научных дисциплин. Указывается основная причина нерешенности отмеченной научной проблемы: отсутствие в политической науке концептуальной завершенности в трактовке таких категорий политической науки, как «объект», «предмет», «методы» и «субъект» исследования. Рассматриваются разные примеры подходов ученых к определению предмета и объекта политической науки. Отдельно рассматривается «метод» в качестве одной из ключевых категорий в предметной характеристике любой научной дисциплины, и как важнейший элемент постижения предмета субъектом. Прослеживается процесс содержательного освоения метода, превращения его в конкретный метод и процедуры научного познания. Предлагается субъекту научной деятельности в рамках своего направления вырабатывать метод, адекватно отражающий предмет, и творчески использовать методы и процедуры исследования других наук, адаптируя их к содержательной специфике своего предмета. Уточняется понимание субъекта, объекта, предмета и метода политической научной дисциплины. На основе этого доказывается, что хотя экспертно-аналитический процесс подготовки, принятия и реализации политических решений и оптимизируется с помощью анализа политики, однако его предмет исследования является лишь относительно самостоятельным в границах предметной сущности политического анализа. Именно поэтому, в качестве неотъемлемого структурного элемента политической аналитики выступает не анализ политики, а политический анализ, который обеспечивает не только соответствующее ее название, но и системную целостность всех ее структурных элементов в процессе реального функционирования. ; Пропонується авторське рішення такої малодослідженої, але дуже важливої для інституціоналізації політичної аналітики в Україні теоретико-методологічної проблеми, як характеристика сутності та співвідношення предметних меж політичного аналізу та аналізу політики – базових політико-управлінських наукових дисциплін. Вказується головна причина нерозв'язаності зазначеної наукової проблеми: відсутність у політичній науці концептуальної завершеності в трактуванні таких категорій політичної науки, як «об'єкт», «предмет», «методи» і «суб'єкт» дослідження. Розглядаються різні приклади підходів учених до визначення предмета й об'єкта політичної науки. Окремо характеризується «метод» як одна з ключових категорій у предметній характеристиці будь-якої наукової дисципліни, та найважливіший елемент осягнення предмета суб'єктом. Простежується процес змістовного освоєння методу, перетворення його на конкретний метод та процедури наукового пізнання. Пропонується суб'єкту наукової діяльності в межах свого предметного напрямку виробляти метод, що адекватно відображає предмет, і творчо використовувати методи та процедури дослідження інших наук, адаптуючи їх до змістовної специфіки свого предмета. Уточнюється розуміння суб'єкта, об'єкта, предмета й методу політичної наукової дисципліни. На основі цього доводиться, що хоча експертно-аналітичний процес підготовки, прийняття та реалізації політичних рішень і оптимізується за допомогою аналізу політики, проте його предмет дослідження є лише відносно самостійним у межах предметної сутності політичного аналізу. Саме тому, в якості невід'ємного структурного елементу політичної аналітики виступає не аналіз політики, а політичний аналіз, який забезпечує не лише її відповідну назву, але й системну цілісність усіх її структурних елементів у процесі реального функціонування.
Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни
Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни
Статтю присвячено висвітленню проблемних аспектів взаємодії і координації діяльності територіальних органів митного спрямування Державної фіскальної служби України з боку місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. На підставі аналізу положень законодавства України з питань державної митної справи розкрито основні аспекти сприяння діяльності територіальних органів митного спрямування Державної фіскальної служби України, координації і взаємодії територіальних органів митного спрямування Державної фіскальної служби України з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. ; Статья посвящена освещению проблемных аспектов взаимодействия и координации деятельности территориальных органов таможенного направления Государственной фискальной службы Украины со стороны местных государственных администраций и органов местного самоуправления. На основании анализа положений законодательства Украины по вопросам государственного таможенного дела раскрыты основные аспекты содействия деятельности территориальных органов таможенного направления Государственной фискальной службы Украины, координации и взаимодействия территориальных органов таможенного направления Государственной фискальной службы Украины с местными государственными администрациями и органами местного самоуправления. ; This article is devoted to problematic aspects of the interaction and activity coordination of territorial customs bodies of the State Fiscal Service (SFS) of Ukraine, with local state administrations and local self-government bodies.The article provides the author's definition of «interaction», which is «a pre-determined and agreed procedure of departmental, interdepartmental and supra-departmental relationships between the subjects of public law, which is carried out in certain areas of their activities and within their competence as regards the implementation of the tasks assigned to them in accordance with the legislation of Ukraine».In addition, the author draws legal parallels between the concepts of «interaction», «assistance» and «coordination» in the field of state customs affairs. In this connection it is proved that the interaction in the sphere of state customs business is the principle of Ukrainian SFS customs houses activities and their means of contact with other state bodies and those of local self-government for the purpose of the Ukrainian SFS customs interaction with other state authorities and local self-governments in the sphere of state customs business and the implementation of certain concerted actions aimed at a particular result. At the same time, coordination as measures of administrative-legal nature determining the ways to regulating the resolution of the issue of interoperability between the public law bodies in the field of state customs affairs is the function of the Ukrainian SFS customs, other state bodies and those of local self-government, which aims at creation of such a model of relations between the actors, which enables implementing the agreed objectives with the least expenditure of time and money.Based on the analysis of the current legislation of Ukraine on state customs affairs, the author discloses the main aspects of the Ukrainian SFS territorial customs bodies' activities promotion, and coordination and interaction of the Ukrainian SFS territorial customs bodies with local state administrations and local self-government authorities.It is also established herein that the interaction acts as an integrating factor, through which abilities of the Ukrainian SFS territorial customs bodies, other bodies of state power and those of local self-government are conditionally joined in some coherent system based on a common objective, and therefore it is necessary to clearly define the concept of «interaction» in the sphere of state customs affairs securing it in the provisions of the Customs Code of Ukraine and clearly outlining the forms of such cooperation.The author focuses on the fact that despite the importance of interaction between the Ukrainian SFS customs houses and local state administrations and local self-government bodies in the sphere of state customs business, which activates the solution of a whole range of issues, namely arranging for the frontier, interregional and international cooperation, ensuring the rule of law and public order, fighting against corruption and organized crime, etc., an adequate legal regulating mechanism for such interaction has not yet been established. Besides, the issue of forms of the Ukrainian SFS customs interaction as the territorial bodies of SFS of Ukraine with other executive power bodies and the ones of local self-government is addressed.Based on the results of the study the author notes that the interaction of the Ukrainian SFS customs offices and local state administrations with local self-government bodies is an inherent quality, link and component of the Ukrainian SFS Customs offices functioning organization, which aims to improve the state customs service implementation standards by the Ukrainian SFS customs houses and to ensure the said implementation efficiency. However, in the course of interaction of the Ukrainian SFS customs with local state administrations and local self-government bodies each of the mentioned organizations specializes in solving their specific tasks in accordance with their subject expertise, and forms a clear organizational system. The complementarity of such kind helps to improve the state customs affairs conductance quality and is realized through the coordination of performance of the Ukrainian SFS customs offices, local state administrations and local self-government bodies as the interaction subjects through normative, informational and analytical provision for the interaction and concretization of the activities of each subject within the planned activities.
This article is devoted to problematic aspects of the interaction and activity coordination of territorial customs bodies of the State Fiscal Service (SFS) of Ukraine, with local state administrations and local self-government bodies.The article provides the author's definition of «interaction», which is «a pre-determined and agreed procedure of departmental, interdepartmental and supra-departmental relationships between the subjects of public law, which is carried out in certain areas of their activities and within their competence as regards the implementation of the tasks assigned to them in accordance with the legislation of Ukraine».In addition, the author draws legal parallels between the concepts of «interaction», «assistance» and «coordination» in the field of state customs affairs. In this connection it is proved that the interaction in the sphere of state customs business is the principle of Ukrainian SFS customs houses activities and their means of contact with other state bodies and those of local self-government for the purpose of the Ukrainian SFS customs interaction with other state authorities and local self-governments in the sphere of state customs business and the implementation of certain concerted actions aimed at a particular result. At the same time, coordination as measures of administrative-legal nature determining the ways to regulating the resolution of the issue of interoperability between the public law bodies in the field of state customs affairs is the function of the Ukrainian SFS customs, other state bodies and those of local self-government, which aims at creation of such a model of relations between the actors, which enables implementing the agreed objectives with the least expenditure of time and money.Based on the analysis of the current legislation of Ukraine on state customs affairs, the author discloses the main aspects of the Ukrainian SFS territorial customs bodies' activities promotion, and coordination and interaction of the Ukrainian SFS territorial customs bodies with local state administrations and local self-government authorities.It is also established herein that the interaction acts as an integrating factor, through which abilities of the Ukrainian SFS territorial customs bodies, other bodies of state power and those of local self-government are conditionally joined in some coherent system based on a common objective, and therefore it is necessary to clearly define the concept of «interaction» in the sphere of state customs affairs securing it in the provisions of the Customs Code of Ukraine and clearly outlining the forms of such cooperation.The author focuses on the fact that despite the importance of interaction between the Ukrainian SFS customs houses and local state administrations and local self-government bodies in the sphere of state customs business, which activates the solution of a whole range of issues, namely arranging for the frontier, interregional and international cooperation, ensuring the rule of law and public order, fighting against corruption and organized crime, etc., an adequate legal regulating mechanism for such interaction has not yet been established. Besides, the issue of forms of the Ukrainian SFS customs interaction as the territorial bodies of SFS of Ukraine with other executive power bodies and the ones of local self-government is addressed.Based on the results of the study the author notes that the interaction of the Ukrainian SFS customs offices and local state administrations with local self-government bodies is an inherent quality, link and component of the Ukrainian SFS Customs offices functioning organization, which aims to improve the state customs service implementation standards by the Ukrainian SFS customs houses and to ensure the said implementation efficiency. However, in the course of interaction of the Ukrainian SFS customs with local state administrations and local self-government bodies each of the mentioned organizations specializes in solving their specific tasks in accordance with their subject expertise, and forms a clear organizational system. The complementarity of such kind helps to improve the state customs affairs conductance quality and is realized through the coordination of performance of the Ukrainian SFS customs offices, local state administrations and local self-government bodies as the interaction subjects through normative, informational and analytical provision for the interaction and concretization of the activities of each subject within the planned activities. ; Статья посвящена освещению проблемных аспектов взаимодействия и координации деятельности территориальных органов таможенного направления Государственной фискальной службы Украины со стороны местных государственных администраций и органов местного самоуправления. На основании анализа положений законодательства Украины по вопросам государственного таможенного дела раскрыты основные аспекты содействия деятельности территориальных органов таможенного направления Государственной фискальной службы Украины, координации и взаимодействия территориальных органов таможенного направления Государственной фискальной службы Украины с местными государственными администрациями и органами местного самоуправления. ; Статтю присвячено висвітленню проблемних аспектів взаємодії і координації діяльності територіальних органів митного спрямування Державної фіскальної служби України з боку місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. На підставі аналізу положень законодавства України з питань державної митної справи розкрито основні аспекти сприяння діяльності територіальних органів митного спрямування Державної фіскальної служби України, координації і взаємодії територіальних органів митного спрямування Державної фіскальної служби України з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Dairy animal welfare is of growing interest around the world, especially in developed countries, which have animal welfare programs and resources to establish optimal management systems for cows and understand that animal welfare is the foundation of innovative dairy farming.The article, based on the analysis, synthesis and generalization of world research and the results of own scientific expert assessment of animal welfare identifies the main problems of animal welfare on dairy farms, considers methods of assessing animal welfare in the world and substantiates the importance of implementing welfare programs and management protocols in dairy farming.Thus, in dairy farming, animal welfare is an important component based on world regulations. The analysis of regulations requires an understanding of the legislative aspects of different levels and examples of best practice: a) EU directives and practices, b) directives and practices of each European country c) national directives of non-EU countries, which must take into account all three legislative features.It has been shown that the EU has implemented a number of animal welfare acts, compromises between dairy producers and consumers on a number of instruments to harmonize law enforcement through audit, training, scientific expertise and consulting, and contributes to the stability of the EU food chain.In Ukraine, it is important to harmonize legislation with European Union norms and create a system for assessing the welfare of dairy animals, as well as information and educational activities and training on animal welfare on dairy farms for stakeholders and practical approaches to implementing animal welfare in production.We launched the European approach "Signals of cows" within the Ukrainian-Dutch project "Dairy farm", which allowed to work out the basic aspects of animal welfare in research farms NULES.In 2021, a new law on veterinary medicine was adopted, which implements 14 EU acts and includes a section on animal welfare, which is already a big step forward and opens new opportunities.However, in addition to the provisions on the welfare of calves (harmonization with Regulation 98/58 EC) do not consider regulations on the welfare of the dairy herd, which is not enough to develop the dairy industry in a global transformation.The article presents the basic indicators of welfare of cows, which are used in European countries and which we use in expert assessments. However, systemic data to assess the welfare of cows is not enough, because it is in the plane of consulting, which does not allow the analysis of the welfare of cows.In the context of globalization, the basic problem of animal welfare on dairy farms is the intensification, so the main welfare assessment programs (FARM, The Code of welfare, Welfare Quality and IDSW), which are widely used in milk production in accordance with current animal welfare standards.Intensification of animal husbandry, which provides greater economic efficiency, poses many threats to animal health and remains one of the biggest problems of animal welfare. The desire for profit reduces the ability to implement the principles of sustainable development.We consider it expedient to develop and implement programs for assessing the welfare of cows in Ukraine. So in the EU there is a voluntary WQ program that certifies producers and aims to meet the needs of society, develop a reliable monitoring system on farms and improve the welfare of cows in general. In New Zealand, the Code of welfare has been implemented, which forms awareness of farmers and care for animal welfare. Almost 98% of US farms are members of the FARM (USA) program, which is positioned as a voluntary program and a number of others.Thus, despite the fact that dairy farming is one of the strategic sectors of animal husbandry in Ukraine, the welfare of dairy farms is insufficiently studied and covered. In the perspective of research, it is important to analyze the experience of other countries in this area and the introduction of a system of welfare assessment, as well as the development and implementation of protocols on animal welfare in Ukraine based on the concept of "Five Freedoms".It is important to raise the awareness of stakeholders and officials to ensure proper compliance with EU animal welfare rules, taking into account national, regional and local networks, different support and understanding of the target audience (both farmers and producers, civil servants, scientists and educators, etc.).Also a priority is research on animal welfare, as well as the development of modern approaches to the legal provision of animal welfare, which will improve animal welfare.Thus, in order to ensure a high level of welfare of cows in relation to world standards of animal welfare, the priority is to assess the welfare of cows, improve the legal framework in Ukraine, further research in this area, implementation of effective programs to control the welfare of dairy animals. ; Благополуччя тварин викликає все більшу заціквленість у всьому світі, а особливо в розвинутих країнах, які мають ресурси задля встановлення оптимальних систем менеджменту для продуктивних тварин і розуміння, що благополуччя тварин є основою інноваційного молочного скотарства.У статті, на основі аналізу, синтезу та узагальнення наукової літератури, результатів наукової експертної оцінки благополуччя тварин визначено проблеми благополуччя тварин на молочних фермах, розглянуто методи оцінки благополуччя та обгрунтовано важливість імплементації благополуччя та протоколів менеджменту в молочному скотарстві.Базовою проблемою благополуччя тварин молочного стада є інтенсифікація, тому представлені основні програми оцінки благополуччя – FARM, The Code of welfare, Welfare Quality та IDSW, які створені та використовуються у практиці виробництва молока, відповідно до стандартів благополуччя тварин.В Україні актуальним є гармонізація законодавства до норм ЄС і створення системи оцінки благополуччя тварин молочного стада, а також інформаційна та просвітницька діяльність, тренінги з благополуччя тварин на молочних фермах для стейкхолдерів та практичні підходи до імплементації благополуччя тварин у виробництві.
Goal. Harmonization system for determining potato wart causative agent as European union requirements for determination infectious load degree in Ukrainian sources. Methods. The field inspection was conducted as per the Standard PM3/59(3) and as per methodological recommendations for the samples extraction during the process of quarantine inspection and expertise. The winter zoosporangia causative agents conducted with calcium chloride and kaolin solution usage and flotation in sodium iodide solution. Results. The highest infectious load by zoosporangium disease pathogen was determined in observed 11 settlements in 4 regions of Ukraine from 39 to 43 zoosporangium on 1g of soil in Ivano-Frankivsk region, 49 in Lviv region, 65— in Zakarpattia and Chernivtsi regions. The highest quantity of potato wart zoosporangium (to 65) was determined during the soils samples extraction as per the Protocole PM3/59(3) There were determined to 97.6% of potato wart zoosporangium in soil's samples by flotation method in solutions with calcium chloride and kaolin. The researched soil's sample weight decreased in twice or four times for the best pathogen identification in sources with high infectious load of disease agent. So kaolin is a white clay it paints zoosporangium in white color with next their masking That is why the causative agent viability determining treated by 3% hydrogen peroxide and painting by Coomassie Blue solution. The flotation method in sodium iodide with simultaneous determining pathogen viability, because sodium iodide painted them in intensive yellow colour. Conclusions. Soil samples extraction as per European Standard EPPO PM 3/59(3) was the most effective for determining potato wart zoosporangium. The technique for determining sodium iodide usage was the most favorable for extraction potato wart zoosporangium in disease sources. This technique allowed to determine and identify viability of pathogen winter zoosporangium. It was necessary to recommend the decrease the soil load in 2—4 times and for the next viability evaluation of winter zoosporangium with next painting by 0.5% solution of Coomassie Blue during the usage of solution calcium chloride and kaolin. ; Цель. Гармонизация системы выявления возбудителя рака картофеля согласно с требованиями Евросоюза с установлением степени инфекционной нагрузки в очагах Украины. Методы. Обследование очагов на выявление возбудителя рака картофеля проводили согласно стандарту EPPO PM 3/59(3) и методических рекомендаций по отбору проб в процессе карантинного осмотра и экспертизы. Экстракцию зимних зооспорангиев патогена проводили с применением каолина и кальция хлористого и флотацией в растворе натрия йодистого. Результаты. В обследованных 14-ти населенных пунктах 4-х областей Украины установлен высокий уровень зараженности почвы зооспорангиями возбудителя болезни: от 39 до 43 зооспорангиев на 1г почвы— в Ивано-Франковской области; 49— во Львовськой; 65— в Закарпатской и Черновицкой областях. При отборе образцов почвы согласно с европейским стандартом EPPO PM 3/59(3) (20 выемок на 0,1га) выявлено найбольшее количество зооспорангиев возбудителя рака (до 65). В обследованных очагах с образцов почвы методом флотации в растворах кальция хлористого и каолина выявлено до 97,6%. Для лучшей идентификации патогена из очагов с высокой инфекционной нагрузкой возбудителя болезни массу исследуемого образца почвы уменьшали в два или в четыре раза. Поскольку каолин— это белая глина, окрашивающая зооспорангии в серый маскирующий цвет, для определения жизнеспособности проводили обесцвечивание 3% раствором перекиси водорода затем окрашивание 0,5% раствором Coomassi Blue. В случае выявления зооспорангиев возбудителя рака флотацией в растворе натрия йодистого, одновременно определяли и жизнеспособность патогена, поскольку натрий йодистий окрашивает их в интенсивный желтый цвет. Выводы. Отбор образцов почвы по европейскому стандарту EPPO PM 3/59(3) наиболее эффективен для выявления зооспорангиев возбудителя рака. Для выделения возбудителя рака картофеля в очагах болезни наиболее благоприятной оказалась методика с применением раствора натрия йодистого, которая позволяет одновременно и выделять и определять жизнеспособность зимних зооспорангиев патогена. При применении европейской методики флотации патогена в растворах кальция хлористого и каолина рекомендовано массу исследуемого образца почвы снижать в 2—4 раза и для последующей оценки жизнеспособности зимних зооспорангиев проводить их окраску 0,5% раствором Coomassi Blue. ; Мета. Гармонізація системи виявлення збудника раку картоплі згідно з вимогами Євросоюзу зі встановленням ступеня інфекційного навантаження в осередках поширення в Україні. Методи. Обстеження вогнищ на виявлення збудника раку картоплі здійснювали за стандартом EPPO PM 3/59(3) та згідно з методичними рекомендаціями з відбору проб у процесі карантинного огляду та експертизи (ОмелютаВ.П. та ін., 1996). Екстракцію зимуючих зооспорангіїв збудника здійснювали, використовуючи каолін і кальцій хлористий (EPPO PM 7/28(2) (2017)), та флотацією у розчині натрію йодистого. Результати. В обстежених 14-ти населених пунктах 4-х областей України встановлено високий рівень зараженості ґрунту зооспорангіями збудника хвороби: від 39-ти до 43-х зооспорангіїв на 1г ґрунту у Івано-Франківській області, 49- ти— у Львівській; 65-ти— у Закарпатській та Чернівецькій областях. У процесі відбору зразків ґрунту за європейським стандартом EPPO PM 3/59(3) (20 виїмок на 0,1га) виявлено найбільшу кількість зооспорангії збудника раку (до 65). В обстежених вогнищах із зразків ґрунту методом флотації у розчинах кальцію хлористого та каоліну виявлено до 97,6% зооспорангіїв раку картоплі. Для кращої ідентифікації патогену з вогнищ з високим інфекційним навантаженням збудника хвороби масу досліджуваного зразка ґрунту зменшували у два, або в чотири рази. Оскільки каолін— це біла глина, яка забарвлює зооспорангії у світлий колір та маскує їх, для визначення життєздатності збудника його знебарвлювали 3% розчином перекису водню та фарбували 0,5% розчином Coomassi Blue. У випадку виявлення зооспорангіїв збудника раку флотацією у розчині натрію йодистого, водночас визначали і життєздатність патогену, оскільки натрій йодистий фарбує їх в інтенсивний жовтий колір. Висновки. Відбір зразків ґрунту за європейським стандартом EPPO PM 3/59(3) виявився найбільш ефективним для виявлення зооспорангіїв збудника раку. Для виділення збудника раку картоплі в осередках поширення хвороби найбільш прийнятною є методика з використанням розчину натрію йодистого, яка дає змогу водночас виділяти та визначати життєздатність зимуючих зооспорангіїв патогену. За використання європейської методики флотації патогену у розчинах кальцію хлористого та каоліну рекомендовано зменшувати досліджувану наважку ґрунту в 2—4 рази і для подальшої оцінки життєздатності зимуючих зооспорангіъв проводити їх фарбування 0,5% розчином Coomassi Blue.
Problem setting. New complex challenges of the present, including transformation and complication of heterogeneity and entropy of the Internet space, intensive development of robotics, technologies of artificial intelligence, can not but affect the state and development of the entire legal system of the state and legislation in various spheres of public relations. It is necessary to formulate criteria for a typology of legal problems that can be solved by digital formalization, and which require the use of the potential of "personal knowledge" to which intuition and practical experience are involved, etc.Recent research and publications analysis. The results of studies of these problems make it possible to point out that, as a whole, a systematic scientific understanding of the complex, voluminous and multidimensional problem of clarifying the perspectives and limits of the technological approach in professional legal practice, legal expert activity, influence on the transformation of legal norms, jurisprudence and legal education and the like need further careful study. The rapid development of new technologies, in particular artificial intelligence technologies, the Internet of Things, cloud technologies, etc., is contributing to changes in current legislation. Today, advanced economies are already pondering the question of regulating the status and use of AI technologies. While these are only the first bold steps, in the future, all of these can affect global changes in the legal system - perhaps full-fledged comprehensive institutions of law and institutions of law, even the branches and branches of law.Paper objectiv. The purpose of this article is to consideration of certain aspects of digitization of law and the limits of possible and admissible in the technological approach to legal knowledge on the basis of the results of understanding of this problem by different representatives of the humanities and interdisciplinary researchers.Paper main body. The article substantiates the importance and methodology of the technological approach in law, the limits of the use of this approach. It is shown that since the intensive development of innovative technologies, their widespread adoption in various spheres of public life is a significant factor in the development of modern society, this gradually leads to the formation of a new "digital" reality. It is disclosed that innovative technologies are not only potentially applicable, but have long been effectively used in the legal sphere, due to which, in particular, the correct and quick solution of various tasks is ensured, which contributes to more efficient provision of legal services, ensuring professional legal practice, etc. It is revealed that in the new reality, law becomes not only a means, a tool that provides digitalization of the economy, management and other segments of society, but also the object of digitalization, as a result of which it experiences changes in its form, content, system, structure, mechanism of action and demonstrates tendencies to strengthen these transformations.Conclusions of the research. In the face of new reality, law becomes not only a means, a tool that ensures the digitization of the economy, governance and other segments of social life, but also the object of digitalization, in which it changes its form, content, system, structure, mechanism of action and demonstrates a tendency to enhance these transformations. The following are legally and in fact possible and relevant directions and forms of the use of artificial intelligence technologies in legal practice, in particular in the judiciary: information and documentary support of legal practice, which includes automated intellectual classification of legal documents, formation and documentation of cases, elaboration through the use of artificial intelligence technologies of projects of solutions to various legal problems by means of using and analyzing databases; intellectual expert-analytical support of legal practice by comparison of technologies of artificial intelligence of norms of law, comparison of normative legal acts in order to determine their hierarchy, establishment of norms and acts of higher legal force from among those that are compared; generating and issuing expert assessments within the framework of forensic expertise or specialist opinion (use of knowledge bases (expert systems), automated systems for supporting legal decisions based on artificial intelligence); facilitating decision-making on large volumes of heterogeneous tasks in difficult uncertainty conditions, based on inaccurate, insufficient or poorly structured information. ; В статье обосновываются значение и методология технологического подхода в праве, пределы использования данного подхода. Показано, что поскольку интенсивное развитие инновационных технологий, их широкое внедрение в разные сферы общественной жизни является значимым фактором развития современного общества, то это постепенно приводит к формированию новой «цифровой» реальности. Раскрыто, что инновационные технологии являются не только потенциально применимыми, а уже давно эффективно используются в юридической сфере, благодаря чему, в частности, обеспечивается корректное и быстрое решение разнообразных заданий, которое способствует более эффективному предоставлению юридических услуг, обеспечению профессиональной юридической практики и т. п. Выявлено, что в условиях новой реальности право становится не только средством, инструментом, которое обеспечивает цифровизацию экономики, управления и других сегментов существования социума, но и объектом влияния цифровизации, в результате которого оно испытывает изменения своей формы, содержания, системы, структуры, механизма действия и демонстрирует тенденции к усилению данных трансформаций. ; В статті обґрунтовується значення й межі застосування технологічного підходу до правового знання, його вплив на трансформацію права. Показано, що оскільки інтенсивний розвиток інноваційних технологій, їх широке впровадження в різні сфери суспільного життя є значущим фактором розвинення сучасного суспільства, то це поступово призводить до формування нової, «цифрової» реальності. Розкрито, що інноваційні технології є не лише потенційно прийнятними, а вже давно ефективно використовуються в юридичній сфері, завдяки чому, зокрема, забезпечується коректне і швидке рішення різноманітних завдань, що сприяє більш ефективному наданню юридичних послуг, забезпеченню професійної юридичної практики тощо. Виявлено, що в умовах нової реальності право стає не тільки засобом, інструментом, який забезпечує цифровізацію економіки, управління та інших сегментів соціального буття, але і об'єктом впливу цифровізації, в результаті якого воно зазнає змін своєї форми, змісту, системи, структури, механізму дії і демонструє тенденцію до посилення даних трансформацій.
Problem setting. New complex challenges of the present, including transformation and complication of heterogeneity and entropy of the Internet space, intensive development of robotics, technologies of artificial intelligence, can not but affect the state and development of the entire legal system of the state and legislation in various spheres of public relations. It is necessary to formulate criteria for a typology of legal problems that can be solved by digital formalization, and which require the use of the potential of "personal knowledge" to which intuition and practical experience are involved, etc.Recent research and publications analysis. The results of studies of these problems make it possible to point out that, as a whole, a systematic scientific understanding of the complex, voluminous and multidimensional problem of clarifying the perspectives and limits of the technological approach in professional legal practice, legal expert activity, influence on the transformation of legal norms, jurisprudence and legal education and the like need further careful study. The rapid development of new technologies, in particular artificial intelligence technologies, the Internet of Things, cloud technologies, etc., is contributing to changes in current legislation. Today, advanced economies are already pondering the question of regulating the status and use of AI technologies. While these are only the first bold steps, in the future, all of these can affect global changes in the legal system - perhaps full-fledged comprehensive institutions of law and institutions of law, even the branches and branches of law.Paper objectiv. The purpose of this article is to consideration of certain aspects of digitization of law and the limits of possible and admissible in the technological approach to legal knowledge on the basis of the results of understanding of this problem by different representatives of the humanities and interdisciplinary researchers.Paper main body. The article substantiates the importance and methodology of the technological approach in law, the limits of the use of this approach. It is shown that since the intensive development of innovative technologies, their widespread adoption in various spheres of public life is a significant factor in the development of modern society, this gradually leads to the formation of a new "digital" reality. It is disclosed that innovative technologies are not only potentially applicable, but have long been effectively used in the legal sphere, due to which, in particular, the correct and quick solution of various tasks is ensured, which contributes to more efficient provision of legal services, ensuring professional legal practice, etc. It is revealed that in the new reality, law becomes not only a means, a tool that provides digitalization of the economy, management and other segments of society, but also the object of digitalization, as a result of which it experiences changes in its form, content, system, structure, mechanism of action and demonstrates tendencies to strengthen these transformations.Conclusions of the research. In the face of new reality, law becomes not only a means, a tool that ensures the digitization of the economy, governance and other segments of social life, but also the object of digitalization, in which it changes its form, content, system, structure, mechanism of action and demonstrates a tendency to enhance these transformations. The following are legally and in fact possible and relevant directions and forms of the use of artificial intelligence technologies in legal practice, in particular in the judiciary: information and documentary support of legal practice, which includes automated intellectual classification of legal documents, formation and documentation of cases, elaboration through the use of artificial intelligence technologies of projects of solutions to various legal problems by means of using and analyzing databases; intellectual expert-analytical support of legal practice by comparison of technologies of artificial intelligence of norms of law, comparison of normative legal acts in order to determine their hierarchy, establishment of norms and acts of higher legal force from among those that are compared; generating and issuing expert assessments within the framework of forensic expertise or specialist opinion (use of knowledge bases (expert systems), automated systems for supporting legal decisions based on artificial intelligence); facilitating decision-making on large volumes of heterogeneous tasks in difficult uncertainty conditions, based on inaccurate, insufficient or poorly structured information. ; В статье обосновываются значение и методология технологического подхода в праве, пределы использования данного подхода. Показано, что поскольку интенсивное развитие инновационных технологий, их широкое внедрение в разные сферы общественной жизни является значимым фактором развития современного общества, то это постепенно приводит к формированию новой «цифровой» реальности. Раскрыто, что инновационные технологии являются не только потенциально применимыми, а уже давно эффективно используются в юридической сфере, благодаря чему, в частности, обеспечивается корректное и быстрое решение разнообразных заданий, которое способствует более эффективному предоставлению юридических услуг, обеспечению профессиональной юридической практики и т. п. Выявлено, что в условиях новой реальности право становится не только средством, инструментом, которое обеспечивает цифровизацию экономики, управления и других сегментов существования социума, но и объектом влияния цифровизации, в результате которого оно испытывает изменения своей формы, содержания, системы, структуры, механизма действия и демонстрирует тенденции к усилению данных трансформаций. ; В статті обґрунтовується значення й межі застосування технологічного підходу до правового знання, його вплив на трансформацію права. Показано, що оскільки інтенсивний розвиток інноваційних технологій, їх широке впровадження в різні сфери суспільного життя є значущим фактором розвинення сучасного суспільства, то це поступово призводить до формування нової, «цифрової» реальності. Розкрито, що інноваційні технології є не лише потенційно прийнятними, а вже давно ефективно використовуються в юридичній сфері, завдяки чому, зокрема, забезпечується коректне і швидке рішення різноманітних завдань, що сприяє більш ефективному наданню юридичних послуг, забезпеченню професійної юридичної практики тощо. Виявлено, що в умовах нової реальності право стає не тільки засобом, інструментом, який забезпечує цифровізацію економіки, управління та інших сегментів соціального буття, але і об'єктом впливу цифровізації, в результаті якого воно зазнає змін своєї форми, змісту, системи, структури, механізму дії і демонструє тенденцію до посилення даних трансформацій.
Problem setting. There is a number of ways, approaches, mechanisms to accelerate the development of infrastructure-related sectors of the national economy of Ukraine. One of the most efficient ones is the mechanism of public and private partnership.Recent research and publications analysis. The topic of organization, formation and the development of public and private partnership is widely debated in specialized publications of various scientific branches. In particular, the scientists V. Varnavskyi, V. Hoshovska, L. Hrytsenko, Yu. Husiev, S. Linder, O. Nykyforuk, S. Ovcharenko, T. Pakhomova, N. Pirozhenko, V. Postnikov, O. Pukhkal, V. Skurativskyi, P. Sytnyk, N. Saprykina, L. Chmyriova, I. Churayeva, P. Shylepnytskyi and others have been studying the political, economic and legal aspects of public and private partnership. The objective of the publication is to substantiate the efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Against the background of a number of researches on the topic of public and private partnership, the direction of formation and the development of a favorable environment for the implementation of public and private partnership in each specific field of human activities stays unsettled. Taking this into consideration, there arises a need to provide scientific substantiation of ways and practical means to develop public and private partnership is such a sector of national economics as transport infrastructure.Paper main body. In order to substantiate the efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure, the essence of public and private partnership as a social phenomenon has been studied, the cause-and-effect relationships of its emergence have been determined, as well as its role in the industrial and social relations, and socioeconomic growth. It has been illustrated that the role of public and private partnership as a systemic phenomenon lies in ensuring the synergy of interaction between the state and other public institutions and the private sector in order to accomplish socially recognized and significant tasks in the medium or long term of development of the national economy sectors.The benefits of public and private partnership have been studied for both participants. It has been established that the benefits for the state from the implementation of public and private partnership are the following: the possibility to reduce state budget expenditures; shorter terms of construction, the use of the private sector management expertise in major projects; access to modern technology used in business; mobilization of significant financial resources for the implementation of projects through the mediation of business structures. The private sector benefits from the partnership by having the possibility to invest money into traditional state fields of investment, which used to have restrictions for private capital.Foreign experience has been analyzed and summarized with regard to approaches to the formation of an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine.The experience of the World Bank has been studied as to the classification of the existing mechanisms of implementation of public and private partnership. It has been illustrated that according to the above classification, the mechanisms of implementing public and private partnership are divided into: contracts; rent; concession.Global experience has been analyzed and summarized as to the organization, formation and the development of public and private partnership and priority fields of its implementation. The regulatory basis for the implementation of public and private partnership has been studied. The research substantiates an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the development of transport infrastructure. This mechanism is the concession. Conclusions of the research and prospects for further studies. The current state of transport infrastructure is underdeveloped and requires new approaches to boost its efficient development. It has been found that the best of the existing ways to improve the efficiency of the transport infrastructure is public and private partnership.Three major approaches to the formation of the mechanisms of implementation of public and private partnership have been outlined. The first one – when the state assigns its certain functions to private sector enterprises by tender and offers the widest possible range of activities, distributing the risks and liability among them. The second approach – the fulfillment of certain social functions normally pertaining to the state are assigned to non-governmental organizations in order to achieve a certain social effect. The third approach presumes that business entities on voluntary basis undertake to perform certain social functions to the benefit of the society at their own expense.Foreign experience has been summarized and the regulatory basis for the formation process of the mechanism of implementation of public and private partnership in Ukraine has been analyzed. The mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure has been substantiated after comparing the three approaches. It has been proven that under the conditions of the modern state-building in Ukraine the most efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure is the concession, which has a number of advantages over other mechanisms, and specifically: the possibility to use extrabudgetary funds by the state; the possibility to make long-term activity plans by the partners; granting the private partner the right to possess and use state property; public control over the fulfillment of terms of concession agreements; freedom of the private partner to make management and business decisions; the possibility for the private partner to invest money into the government-guaranteed projects and make a steady income over a long period of time.The research studies essential features of public and private partnership. It analyzes approaches to the formation of mechanisms of implementation of public and private partnership. It illustrates the role and possibilities of implementation of the mechanisms of public and private partnership in the field of infrastructure projects. The research substantiates an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine. ; Розглянуто сутнісні ознаки державно-приватного партнерства. Проаналізовано підходи щодо формування механізмів здійснення державно-приватного партнерства. Показано роль і можливості застосування механізмів державно-приватного партнерства у сфері інфраструктурних проектів. Обґрунтовано ефективний механізм реалізації державно-приватного партнерства у сфері транспортної інфраструктури України.
Problem setting. There is a number of ways, approaches, mechanisms to accelerate the development of infrastructure-related sectors of the national economy of Ukraine. One of the most efficient ones is the mechanism of public and private partnership.Recent research and publications analysis. The topic of organization, formation and the development of public and private partnership is widely debated in specialized publications of various scientific branches. In particular, the scientists V. Varnavskyi, V. Hoshovska, L. Hrytsenko, Yu. Husiev, S. Linder, O. Nykyforuk, S. Ovcharenko, T. Pakhomova, N. Pirozhenko, V. Postnikov, O. Pukhkal, V. Skurativskyi, P. Sytnyk, N. Saprykina, L. Chmyriova, I. Churayeva, P. Shylepnytskyi and others have been studying the political, economic and legal aspects of public and private partnership. The objective of the publication is to substantiate the efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Against the background of a number of researches on the topic of public and private partnership, the direction of formation and the development of a favorable environment for the implementation of public and private partnership in each specific field of human activities stays unsettled. Taking this into consideration, there arises a need to provide scientific substantiation of ways and practical means to develop public and private partnership is such a sector of national economics as transport infrastructure.Paper main body. In order to substantiate the efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure, the essence of public and private partnership as a social phenomenon has been studied, the cause-and-effect relationships of its emergence have been determined, as well as its role in the industrial and social relations, and socioeconomic growth. It has been illustrated that the role of public and private partnership as a systemic phenomenon lies in ensuring the synergy of interaction between the state and other public institutions and the private sector in order to accomplish socially recognized and significant tasks in the medium or long term of development of the national economy sectors.The benefits of public and private partnership have been studied for both participants. It has been established that the benefits for the state from the implementation of public and private partnership are the following: the possibility to reduce state budget expenditures; shorter terms of construction, the use of the private sector management expertise in major projects; access to modern technology used in business; mobilization of significant financial resources for the implementation of projects through the mediation of business structures. The private sector benefits from the partnership by having the possibility to invest money into traditional state fields of investment, which used to have restrictions for private capital.Foreign experience has been analyzed and summarized with regard to approaches to the formation of an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine.The experience of the World Bank has been studied as to the classification of the existing mechanisms of implementation of public and private partnership. It has been illustrated that according to the above classification, the mechanisms of implementing public and private partnership are divided into: contracts; rent; concession.Global experience has been analyzed and summarized as to the organization, formation and the development of public and private partnership and priority fields of its implementation. The regulatory basis for the implementation of public and private partnership has been studied. The research substantiates an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the development of transport infrastructure. This mechanism is the concession. Conclusions of the research and prospects for further studies. The current state of transport infrastructure is underdeveloped and requires new approaches to boost its efficient development. It has been found that the best of the existing ways to improve the efficiency of the transport infrastructure is public and private partnership.Three major approaches to the formation of the mechanisms of implementation of public and private partnership have been outlined. The first one – when the state assigns its certain functions to private sector enterprises by tender and offers the widest possible range of activities, distributing the risks and liability among them. The second approach – the fulfillment of certain social functions normally pertaining to the state are assigned to non-governmental organizations in order to achieve a certain social effect. The third approach presumes that business entities on voluntary basis undertake to perform certain social functions to the benefit of the society at their own expense.Foreign experience has been summarized and the regulatory basis for the formation process of the mechanism of implementation of public and private partnership in Ukraine has been analyzed. The mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure has been substantiated after comparing the three approaches. It has been proven that under the conditions of the modern state-building in Ukraine the most efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure is the concession, which has a number of advantages over other mechanisms, and specifically: the possibility to use extrabudgetary funds by the state; the possibility to make long-term activity plans by the partners; granting the private partner the right to possess and use state property; public control over the fulfillment of terms of concession agreements; freedom of the private partner to make management and business decisions; the possibility for the private partner to invest money into the government-guaranteed projects and make a steady income over a long period of time.The research studies essential features of public and private partnership. It analyzes approaches to the formation of mechanisms of implementation of public and private partnership. It illustrates the role and possibilities of implementation of the mechanisms of public and private partnership in the field of infrastructure projects. The research substantiates an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine. ; Розглянуто сутнісні ознаки державно-приватного партнерства. Проаналізовано підходи щодо формування механізмів здійснення державно-приватного партнерства. Показано роль і можливості застосування механізмів державно-приватного партнерства у сфері інфраструктурних проектів. Обґрунтовано ефективний механізм реалізації державно-приватного партнерства у сфері транспортної інфраструктури України.
The analysis of life and treacherous path of Oleksandr Sviatotskyi – a prominent contemporary Ukrainian lawyer, Doctor of Law, professor, full member (academician) of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, honored lawyer of Ukraine, director general of the oldest in Ukraine national law journal "Law of Ukraine", honorary professor at the Zaporizhzhya National University – is carried out.After graduating from the Ivan Franko State University of Lviv, he was appointed to the position of responsible secretary of the juvenile affairs commission of the Lviv City Executive Committee in 1980. From his student years, O. Sviatotskyi was attracted to scientific and pedagogical activity. During 1983–1990 he was a graduate student, assistant, senior lecturer, associate professor at the department of criminal law and process at the Law Faculty of the Ivan Franko State University of Lviv. Professor V. Kulchytskyi, who in the Soviet period formed patriotism among students, instilled in them a love of their mother tongue, Ukrainian traditions, introduced the students of the Law Faculty to such outstanding milestones of Ukrainian law, such as "The rights under which the people of Little Russia are being tried", "Extract of Little Russian rights", "Assembly of Little Russian rights", "Court and punishment in the rights of Little Russians" etc., had an important influence on O. Sviatotskyi. Professor V. Kulchytskyi was one of the few lecturers at the Law Faculty of the Lviv University who, during Soviet times, lectured and conducted seminars exclusively in Ukrainian. One of the well-known students and the followers of Professor V. Kulchytskyi was O. Sviatotskyi, who was interested in the problems of establishing and developing of the Bar in Ukraine. The research was completed in 1987, when the young scholar successfully defended his thesis for the degree of the Candidate of Law in a specialty 12.00.01 on the topic: "Establishment and Development of the Soviet Bar (Historical and Legal Aspect)". In 1990 he was awarded the scientific title of the associate professor. In 1990, he became a doctoral student at the Kyiv State University after T. Shevchenko. His research persistence and hard work allowed him to successfully defend in 1995 his thesis for the degree of the Doctor of Law in a specialty 12.00.01 on the topic: "The Bar in the Legal Mechanism for the Protection of Citizens' Rights (Historical and Legal Research)". Since 1994, O. Sviatotskyi has been at the same time engaged in the Bar, which enabled him to become a co-founder and senior partner of the Kairos Law Firm in 1995.One of the greatest achievements of O. Sviatotskyi is his highly professional work as the director general of the oldest law journal in Ukraine, "Law of Ukraine", which started in October 1995 and continues to this day.From 1996 to the present O. Sviatotskyi is a co-founder and president of the "In Yure" Publishing House". In 1997 he was awarded the academic title of professor. In 2000 he was elected an associate member of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. In 2000–2001 and 2003–2004 he was appointed Public Advisor to the Prime Ministers of Ukraine, and from 2002 to 2004 appointed as Advisor to the Minister of Transport and Communications of Ukraine, H. Kirpa. From 2001 to 2004, he held the position of Director of the Scientific Research Institute of Intellectual Property of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. In 2009, he was elected a full member (academician) of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. Since October 2014, a co-founder and president of the "All-Ukrainian Charitable Foundation for European Integration, Security and Humanitarian Projects "Revival of Ukraine". In November 2015, by the Bar Council he was appointed the chairman of the Scientific Advisory Board of the National Bar Association of Ukraine. From December 2015 to August 2017, Rector of the High Bar School of the National Bar Association of Ukraine. From June 2016 to August 2019, Adviser to the First Vice Prime Minister of Ukraine on a public basis. The main directions of scientific research are: constitutional law, organization of public authority, theory and history of state and law of Ukraine, philosophy of law, judiciary, intellectual property law, development and modern legal position of the institution of the Bar.Olexandr Dmytrovych's scientific work comprises more than 200 scientific works, among which are monographs, textbooks, manuals, scientific articles. Their topics relate to the most relevant issues of legal science, in particular: history of the state and law, philosophy, methodology, legal system, intellectual property, international public and private law, etc. Among the most important are: "The Bar: History and Modernity" (co-authored, 1997), "History of the State and Law of Ukraine: In 2 vols". (co-authored, 2000), "Intellectual Property in Ukraine: In 4 vols". (co-authored, 2002), "Intellectual Property Law" (co-authored, 2002), "International Commercial Arbitration in Ukraine: Theory and Law" (co-authored, 2007), "Intellectual Property Law: Academic Course" (co-authored, 2007), "The Encyclopedic Reference Book of the Future Barrister" (co-authored, 2009), "Power in Ukraine: Ways to Effectiveness" (co-authored, 2010), "The Great Encyclopedic Legal Dictionary" (co-authored, 2012), "Qualifying (Bar) Examination in 17 Books" (co-authored, 2017) and others.O. Sviatotskyi is actively involved in public life. He is a member of the Scientific Advisory Councils of the Supreme Economic Court of Ukraine; the High Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases; Board of Publishers of Additions to the "Law of Ukraine" journal – "Student Law Journal", "Pravobukvaryk" collection; editorial boards of the "Collection of International Treaties of Ukraine", the law journal for students "Alphabet of Law", the scientific and practical professional journal "European Law"; editorial boards of the scientific and practical professional journal "International Law", scientific and practical journal "Judicial Practice"; the Scientific Council of the journal "Rehabilitation and Bankruptcy"; editorial boards of the journals "Bulletin of the National Academy of the Prosecutor's Office", "Civil Justice. Case Law in Civil Cases", "Administrative Justice. Case Law in Administrative Cases", "Criminal Justice. Case Law in Criminal Cases ", "Economic Litigation. Case Law in Economic Litigation"; editorial boards of the journals "Journal of Civil and Criminal Justice", "Bulletin of Economic Litigation"; All-Ukrainian Interagency Coordination and Methodological Council for Legal Education of the Population; the Scientific Council for Coordination of Fundamental Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine; as well as a scientific editor of the supplement to the Law of Ukraine journal – the collection of the "European Court of Human Rights. Case Law". His appointment as a member of the aforementioned reputable institutions was an appreciation of his high professionalism, versatility and principality as a distinguished legal scholar and practitioner.Olexandr Dmytrovych's scientific, pedagogical and professional achievements are highly appreciated by the state and his colleagues. Professor O. Sviatotskyi has numerous state and departmental awards: Honored Lawyer of Ukraine (1997), Orders of Merit of III, II, and I degrees (2002, 2007, 2018), Honorary Diploma of the Cabinet of Ministers of Ukraine (2003), Certificate of Honor Of the Verkhovna Rada of Ukraine (2004), Acknowledgment from the Prosecutor General of Ukraine (2012), Honorary Distinction of the Constitutional Court of Ukraine (2012), Honorary Distinction of the Supreme Economic Court of Ukraine (2012), Medal for Merit in Advocacy Development (2012), Honorary Distinction of Odessa National Law Academy of the II degree (2012), Honorary Diploma of the Secretariat of the National Union of Journalists of Ukraine (2012), Diploma of the Kyiv Research Institute of Forensic Expertise of the Ministry of Justice of Ukraine (2012), insignia "Honorary Distinction of the Ukrainian Section of the International Police Association" (2015), laureate of the Yaroslav the Wise Award and others.Professor O. Sviatotskyi's greatest achievement of his tireless work for the affirmation of Ukraine's state independence in recent years, is the publication of the following photo albums on his initiative and the most active participation: "Maidan – the Revolution of Dignity. 2013–2014", in Ukrainian; "Neither Glory nor Freedom of Ukraine is Dead Yet!", in Ukrainian; "Belovezha Accords of December 8, 1991. The Point of No Return", in Ukrainian; "Belovezha Accords of December 8, 1991. The Point of No Return", in English; "For Ukraine, for Its Fate, for Honor and Freedom, for the People!", in Ukrainian; "For Ukraine, for Its Fate, for Honor and Freedom, for the People!", in English; "The Governments of Ukraine. Towards the Restoration and Establishment of Statehood", in Ukrainian; "The Governments of Ukraine. Towards the Restoration and Establishment of Statehood", in English; "Reader" by Markian Shashkevych; "The Ukrainian Insurgent Army" (75th Anniversary); "Ukrainian Statehood: Origins, Stages of Formation and Development". ; Проаналізовано життєвий і творчий шлях Олександра Дмитровича Святоцького – визначного сучасного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, дійсного члена (академіка) Національної академії правових наук України, заслуженого юриста України, генерального директора найстарішого в Україні загальнонаціонального юридичного журналу «Право України», почесного професора Запорізького національного університету.З'ясовано, що після закінчення Львівського державного університету імені Івана Франка за скеруванням з 1980 року працював відповідальним секретарем комісії у справах неповнолітніх Львівського міськвиконкому. Зі студентських років О. Д. Святоцького приваблювала науково-педагогічна діяльність. Упродовж 1983–1990 років – аспірант, асистент, старший викладач, доцент кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Важливий вплив на О. Д. Святоцького мав професор В. С. Кульчицький, який ще у радянський період, формував у студентів патріотизм, прищеплював їм любов до рідної мови, до українських традицій, знайомив студентів юридичного факультету з такими видатними пам'ятками українського права, як «Права, за якими судиться малоросійський народ», «Екстракт малоросійських прав», «Зібрання малоросійських прав», «Суд і розправа в правах малоросійських» та ін. Професор В. С. Кульчицький був одним із небагатьох викладачів на юридичному факультеті Львівського університету, які у часи радянської влади читали лекції і проводили семінарські заняття винятково українською мовою. Одним із відомих учнів і послідовників професора В. С. Кульчицького був О. Д. Святоцький, якого цікавили проблеми становлення і розвитку адвокатури в Україні. Наукове дослідження було завершено 1987 року, коли молодий учений успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 на тему: "Заснування і розвиток радянської адвокатури (історико-правовий аспект)". У 1990 році йому присвоєно вчене звання доцента, цього ж року він став докторантом юридичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Дослідницька наполегливість і працьовитість допомогли йому у 1995 році успішно захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 на тему: "Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (історико-правове дослідження)". З 1994 року О. Д. Святоцький паралельно займався адвокатською діяльністю, що дало йому можливість у 1995 році стати співзасновником і старшим партнером Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія «Кайрос»".Одним із найбільших досягнень О. Д. Святоцького є його високопрофесійна діяльність на посаді генерального директора найстарішого в Україні юридичного журналу "Право України", яка розпочалася з жовтня 1995 року й успішно триває до сьогодні.Від 1996 року і до сьогодні О. Д. Святоцький є співзасновником і президентом ТОВ "Видавничий Дім «Ін Юре»". У 1997 році йому присвоєно вчене звання професора, у 2000 році обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України. У 2000–2001 та 2003–2004 роках його призначено Радником Прем'єр-міністрів України на громадських засадах. З 2002 до 2004 року працював радником Міністра транспорту і зв'язку України Г. М. Кірпи. З 2001 до 2004 року займав посаду директора Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. У 2009 році обраний дійсним членом (академіком) Національної академії правових наук України. З жовтня 2014 року співзасновник і президент Благодійної організації «Всеукраїнський благодійний фонд європейської інтеграції, безпеки і гуманітарних проектів "Відродження України". У листопаді 2015 року Радою адвокатів України призначений головою Науково-консультативної ради при Національній асоціації адвокатів України. З грудня 2015 року до серпня 2017 року ректор Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України. З червня 2016 року до серпня 2019 року радник Першого віце-прем'єр-міністра України на громадських засадах. Основні напрями наукових досліджень: конституційне право, організація публічної влади, теорія та історія держави і права України, філософія права, судоустрій, право інтелектуальної власності, розвиток та сучасне правове положення інституту адвокатури.
Thesis is devoted to scientific and theoretical explanation of the City Council functioning as an institution of local democracy in Ukraine. It is defined that in political foreign science, investigation of democracy institutions on the local level has its own tradition. In Ukrainian political science, there are two ways of the City Council investigation as an institution of local democracy. The first group of Ukrainian scientists carries out scientific researches devoted to the problems of the City Council institutional development. Another group of scientists discloses outlined problems due to the regional research. Researchers' attention is paid on subjects of political process in regions. But the problem of lack amount of applied research, particularly devoted to the analysis of political practice in the interaction between the City Council and community, still exists. On the basis of analysis, generalization and systematization of scientific resources, the state of scientific research on the problem of local democracy institutions in Ukrainian literature, is highlighted. Basic methodology approaches of modern political science to the understanding of the City Council as an institution of local democracy are defined.It is proved that the research of methodological principles of the City Council as an institution of local democracy study requires a combination of several aspects. It is important to take into consideration that the City Council operates on the lowest territorial authorities' level. Its main characteristics are autonomous authority formation from another administrative units and combination of representative direct forms of democracy and citizen participation in political process. The City Council is not only a form of state decentralization, but also a mechanism of social and political regime. As a result of interaction evolution between the City Council and community, institutions of local democracy which legalize their activity on certain territories and have a certain level of trust in society are established. The principles of subsidiary as a factor of system transformation of local selfgovernment in Ukraine. It is important to use the principal of subsidiary during the interaction between the City Council and community. It is found out that the mechanism of solving important problems on the level of their occurrence is necessary for democratization of Ukrainian political process. Special attention is paid on political and legal regulation of community participation in the process of local democracy through the prism of public authority functioning. It is proved that Ukraine has a powerful legislative framework for local democracy institutions functioning. It is found out that there are enough legislative basis for local democracy institutions functioning, but the problem of lack amount of mechanisms to regulate community participation in the processes of local democracy exists. Regulatory and legal framework in Ukraine defines basic powers of the City Council and its executive bodies in the sphere of its regulation. It doesn't usually establish the procedure of these powers realization. That is why, procedural norms should be prescribed in the City Council's legal documents (statutes, regulations) and their compliance will provide political and legal basis for interaction between the City Council and community.It is proved that the essence of reformation in the legal field depends on the City Councils empowerment concerning solving their vital problems, increasing their economic independence, optimizing the distribution of powers between local authorities and the City Councils and as a result ensuring required quantity and quality of social and administrative services for Ukrainian citizens.It is stressed on the fact that democracy and society take their beginning from community and the City Council is an important element of local democracy and society. At the same time, community is a solid foundation of society development. The City Council should meet community interests and needs. It is necessary in the case of spheres and competences division between state authority and the City Council on the principles of subsidiarity and political responsibility. It is found out that community performs protection, management, coordination and regulation functions on certain territories. Community can be defined as a certain community which is united within one territory in order to solve common political, economic, social and religious problems. It is explained that political management in the community should be realized concerning local population interests, development and territory conversation on the basis of efficient use of community resources. It is mentioned that the City Council needs certain bodies of community self-organization to diagnose community problems, attract additional resources for solving social problems and advocate community interests before state government. The attention is focused on the functions of community self-organization bodies: satisfying social interests and needs, informing authorities of their problems and needs, realization of public control over the City Council activities, assistance in solving common community problems.It is stressed that community self-organization bodies are a part of civil society and a system of local self-government that mobilize residents to solve their home, street, square and region problems. Bodies of community selforganization can be financed from the local budget and use their resources on their purposes within law determined by the City Council and accepted solution of community general meetings' members. The peculiarities of public control in the City Councils are shown. It is mentioned that public control is becoming an important factor in the process of decision making on the local level. Public control has its own characteristics. Control itself is realized by community (organized, unorganized) and in the process of its realization, community controls authority's implementation of its social obligations. It is observed a tendency of communication activation between the City Council and community through the system of electronic petitions. The problem of trust between subjects of local democracy realization (state and community) is very topical when we talk not only about using funds, but openness and responsibility for decision implementation as well. The efficiency of public control should take into account two levels of evaluation. The first level concerns public opinion. The second one – processing of local decisions among experts. To solve the most topical problems of local community life, we should understand how these main forms of local democracy as local initiatives, general meetings, local referendums, public hearings and activities of community self-organization bodies were used. It is mentioned that an important part of the City Council democracy understanding in Ukraine is the index of publicity. Measuring this index, we can understand how open political decision making on the local level is and what involvement of local policy subjects in this process is.It is mentioned that the index of publicity contains an integrated system of indicators which give a possibility on the regularly basis to evaluate and compare the quality of bodies and local officials' governance in the context of their activity. Defining the index of the City Council publicity, it is important to take into account such criteria as: the existence of community statute and the City Council regulations; the existence and analysis of local initiatives; public hearings and public expertise; mayors and the City Council deputies reports; general meetings of citizens; electronic petitions; public consultations. These criteria give a possibility to define the level of the City Council publicity in Ukraine. In order to increase the level of community social involvement, the state has to become an active participant in common projects devoting to partnership development among public organizations, bodies of local self-governing and community in the sphere of services provision. To implement community initiatives, it is necessary to monitor the compliance with the community rights law on realization of direct democracy mechanisms.It is stressed on the fact that internal and external factors influence on the realization of community initiatives on the City Council level. The first group of factors contains objective conditions, such as: peculiarities of political regime transformation; social and economic state development; specifics of state policy implementation and powers division between the center and regions; state of legal and regulatory functioning framework of such organizations. Among internal factors, subjective conditions can be distinguished: level of local institutional development of local democracy institutions; presence of real leaders in this organizations; existence of necessary resources (political, economic, social, demographic etc.) for policy implementation. ; В диссертации осуществлено научно-теоретическое обоснование функционирования городского совета, как института локальной демократии в Украине. На основе анализа, обобщения и систематизации научных источников отражено состояние научной разработки проблемы институтов локальной демократии в отечественной литературе, раскрыты основные методологические подходы современной политической науки к пониманию городского совета как института локальной демократии. Проанализирован принцип субсидиарности как фактор трансформации системы местного самоуправления в Украине. Особое внимание уделено политико-правовому регулированию участия общественности в процессах локальной демократии через призму функционирования публичной власти.Раскрыты особенности общественного контроля в городских советах. Доказано, что общественный контроль имеет свои особенности: во-первых, сам контроль осуществляется общественностью (организованной или неорганизованной). Во-вторых, в процессе осуществления контроля именно общественность контролирует выполнение обязательств власти перед территориальной громадой.Определены проблемы правового обеспечения взаимодействия городского совета и общества. Исследовано развитие институциональной структуры органов самоорганизации населения. Акцентировано внимание на том, что реализация общественных инициатив требует создания необходимых условий для участия общественности, прежде всего, в развитии собственного города и решении местных проблем.Охарактеризованы критерии демократизации и индекс публичности городских советов в Украине. Определено, что, только привлекая институты локальной демократии и интегрировав их в механизмы принятия и реализации политических решений, можно достичь успехов и перейти к европейским стандартам в реализации локальной политики. ; У дисертації здійснено науково-теоретичне обґрунтування функціонування міської ради як інституту локальної демократії в Україні. Встановлено, що в зарубіжній політичній науці дослідження інститутів демократії на місцевому рівні має сталу традицію. У вітчизняній політичній науці спостерігається два напрями дослідження міської ради як інституту локальної демократії. Перша група українських дослідників здійснює наукові пошуки щодо проблем інституційного розвитку міської ради. Інша група науковців розкриває окреслену проблематику через регіональні дослідження. Особливу увагу дослідників зосереджено на суб'єктах політичного процесу в регіонах, натомість бракує робіт прикладного характеру, зокрема присвячених аналізу політичної практики взаємодії міських рад із громадою.На основі аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел висвітлено стан наукової розробки проблеми інститутів локальної демократії у вітчизняній літературі, розкрито основні методологічні підходи сучасної політичної науки до розуміння міської ради як інституту локальної демократії. Обґрунтовано, що дослідження методологічних засад вивчення міської ради як інституту локальної демократії потребує поєднання декількох аспектів. Варто враховувати, що міська рада функціонує на найнижчому територіальному рівні влади, характерними ознаками якої є автономність формування влади від інших адміністративних одиниць, поєднання представницької та безпосередньої форм демократії та участь громадян у політичному процесі. Розглянуто, роль міської ради у процесах децентралiзацiї держави, тобто передачі повноважень на місцевий рівень. Унаслідок еволюції взаємодії міської ради й територіальної громади створюються інститути локальної демократії, які легалізують свою діяльність на окремих територіях і мають певний рівень довіри в суспільстві. Проаналізовано принцип субсидіарності як фактору трансформації системи місцевого самоврядування в Україні. Важливо, щоб під час взаємодії міської ради й територіальної громади використовувався принцип субсидіарності. З'ясовано, що перенесення механізму розв'язання важливих проблем на рівень їхнього виникнення необхідне для демократизації українського політичного процесу. Особливу увагу приділено політико-правовому регулюванню участі громади у процесах локальної демократії через призму функціонування публічної влади. Обґрунтовано, що в Україні створена потужна законодавча база для функціонування інститутів локальної демократії. З'ясовано, що в Україні існує достатньо законодавчих засад для функціонування інститутів локальної демократії, однак бракує механізмів регулювання участі громади у процесах місцевої демократії. Нормативно-правова база в Україні визначає базові повноваження міської ради та її виконавчих органів у сфері свого регулювання, але зазвичай не встановлює процедури реалізації цих повноважень. Саме тому в правових документах міської ради (статутах, регламентах) мають бути прописані процедурні норми, дотримання яких буде надавати політико-правові підстави для взаємодії міської ради і громади.Доведено, що сутність реформування в правовій сфері має полягати в розширенні прав міських рад щодо вирішення питань своєї життєдіяльності, збільшенні їхньої економічної самостійності, оптимізації розподілу повноважень між місцевими органами державної влади й міськими радами і, як результат, забезпеченні громадян України необхідною кількістю і якістю соціальних та адміністративних послуг.Наголошено, що демократія й громадянське суспільство починаються з територіальної громади, а міська рада – важливий елемент як локальної демократії, так і громадянського суспільства. При цьому міцним фундаментом становлення і функціонування громадянського суспільства є громада. Міська рада має виражати волю та задовольняти інтереси населення певної територіальної громади. Це можливо за умови розподілу сфер і компетенцій між державною владою та міською радою на принципах субсидіарності й політичної відповідальності. З'ясовано, що громада виконує функції захисту, управління, координації й регулювання на певній території. Громаду можна визначити як певну спiльноту, що об'єднується на основi териториторіального показника чи для розв'язання спiльних проблем полiтичного, економічного, соціального, релiгійного та іншого характеру. Обґрунтовано, що політичне управління в громаді має здійснюватися в інтересах місцевого населення, розвитку та збереження території на основі ефективного використання ресурсів громади.Зауважено, що для міської ради органи самоорганізації населення потрібні для того, щоб діагностувати те, що найбільше хвилює населення, залучати додаткові ресурси для розв'язання соціальних проблем, захищати інтереси громади перед державною владою та політичною кон'юнктурою. Акцентовано увагу на функціях, які здійснюють органи самоорганізації населення, а саме: задоволення суспільного інтересу та потреб жителів; донесення до влади своїх проблем і потреб та спроба їх вирішення; здійснення громадського контролю за діяльністю міської ради; допомога в розв'язанні спільних проблем за місцем проживання. Наголошено, що органи самоорганізації населення – це одночасно складова частина громадянського суспільства й системи місцевого самоврядування, що мобілізує мешканців на розв'язання проблем свого будинку, вулиці, кварталу, району на виконання делегованих міською радою повноважень. Органи самоорганізації населення можуть отримувати фінансування з місцевого бюджету та використовувати свої ресурси на цілі й в межах, визначених законом, місцевою радою та рішенням загальних зборів членів територіальної громади за місцем проживання. Розкрито особливості громадського контролю в міських радах. Зауважено, що громадський контроль стає важливим складником у процесі прийняття управлінських рішень на місцевому рівні. Громадський контроль має свої особливості, зокрема сам контроль здійснюється громадськістю (організованою чи неорганізованою), і що у процесі здійснення контролю саме громадськість контролює виконання владою її соціальних обов'язків перед громадою. В Україні спостерігається тенденція активізації зв'язку між міською радою та громадянами через систему електронних петицій.Обґрунтовано, що проблема довіри між суб'єктами реалізації місцевої політики (владою та громадою) є дуже актуальним, особливо коли йдеться, з одного боку, про використання коштів, а з іншого – про відкритість та відповідальність за впровадження рішень. Ефективність громадського контролю, має враховувати два рівні оцінок. Перший рівень – це врахування громадської думки. Другий рівень – опрацювання місцевих рішень в експертному середовищі. Для розв'язання актуальних проблем життя місцевої громади варто зрозуміти, як використовувалися такі основні форми локальної демократії, як місцеві ініціативи, загальні збори, місцеві референдуми, громадські слухання та діяльність органів самоорганізації населення. Зауважено, що важливою складовою частиною розуміння демократичності міських рад в Україні є індекс публічності. Через вимірювання індексу публічності міських рад можна зрозуміти, наскільки прозоро приймаються політичні рішення в локальних територіальних громадах і якою є участь у цьому процесі суб'єктів місцевої політики.Зазначено, що індекс публічності містить цілісну систему індикаторів, які дають змогу на регулярній основі оцінювати й порівнювати якість управління у міських радах та аналізувати роботу посадових осіб місцевого самоврядування в розрізі їхньої діяльності. При визначенні індексу публічності міських рад важливо враховувати такі критерії, як: наявність статуту територіальної громади й регламентів міських рад; існування та аналіз місцевих ініціатив; проведення громадських слухань та громадської експертизи; звітування міських голів та депутатів міських рад; загальні збори громадян за місцем проживання; електронні петиції; консультації з громадськістю. Ці критерії дають змогу визначити рівень публічності міських рад в Україні. Зазначено, що для підвищення рівня соціальної мобілізації місцевих громад держава має стати активним учасником у спільних проектах із розвитку партнерства між громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування і громадою у сфері надання послуг. Для реалізації громадських ініціатив потрібно здійснювати моніторинг додержання законодавства з питань забезпечення прав громади на реалізацію механізмів прямої демократії та притягнення до відповідальності посадових осіб за його порушення.Наголошено, що на реалізацію громадських ініціатив на рівні міської ради впливають зовнішні та внутрішні чинники. До перших належать об'єктивні умови, а саме: особливості трансформації політичного режиму, соціально-економічний розвиток держави; специфіка реалізації державної політики і розподіл повноважень між центром та регіонами; стан нормативно-правової бази функціонування таких об'єднань. Серед внутрішніх чинників, можна виділити суб'єктивні умови, а саме: рівень інституційного розвитку інститутів локальної демократії; присутність у цих об'єднаннях реальних лідерів; наявність необхідних ресурсів (політичних, економічних, соціальних, демографічних тощо) для реалізації своєї політики.
