Suchergebnisse

In 2013, Ukraine's geopolitical choice was in the centre of attention of the whole world, began to take a significant part of the information space. For the authorities of the neighbouring states, it is important to know what is happening in Ukraine and, if possible, influence on situation. After the Revolution of Dignity, the annexation of the Crimea by the Russian Federation and the initiation armed conflict in the Donetsk and Luhansk regions, Ukrainian society must understand the political stance of Russia towards Ukraine. Also no less important is the position of the Republic of Poland regarding Ukraine, since it was this state until recently was considered the main advocate of Ukraine in the European Union.Information component of the foreign policy of the states in the XXI century has a decisive influence on the formation of public opinion, the position of international institutions, international relations, the image of society and the state in the world. The purpose of this article is to find out the goals of the information policy of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in the period 2014–2017. The article shows: the essence of the concept of «information policy»; the existing characteristics of the information policy of Russia and Poland concerning Ukraine; the positions of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine, which were published on their official sites; similarities and differences in the positions of the Russian and Polish presidents toward to Ukraine.Having analyzed the public statements of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in 2014–2017, the author finds some similarities and differences. For example, the Russian president, as a rule, tell about Ukraine and Russia's role in issues related to Ukraine, while Polish presidents usually speak about Poland and Ukraine, focusing on Polish-Ukrainian relations. The Russian authorities, in the person of its president, divide Ukraine into power and people (the power is bad, the people need help). For the Polish authorities, at least until recently, in the official speeches of the presidents it was about Ukraine as a single whole (the people and the power that this people elected). In addition to the geopolitical interest of Russia and Poland to Ukraine, Russian authorities often tell about their economic interests in Ukraine; Poland authorities – about security issues (the dependence of the security of Poland and Europe as a whole on the situation in Ukraine). Russian authorities call the Ukrainian nationalists guilty of worsening Russian-Ukrainian relations. The Polish authorities also lately actualized the discussion of the activities of Ukrainian nationalists in the first half of the twentieth century. This issue has recently been the basis of modern PolishUkrainian relations.The comparison of the theoretical definitions of the concept of «information policy», which was presented at the beginning of the report and the practical aspects elucidated in the process of analyzing the public statements of the presidents of the two states in 2014–2017, gives possibility to formulate another conclusion. The information policy of the Polish president is more in line with the definition – the promulgation of the official position of the president of the state, informing the society of the goals and plans of activity, and attempts to obtain public support. Instead, the information policy of the Russian president, or rather the information geopolitics, is more oriented towards the use of technologies of information and psychological influence on the individual and mass consciousness in order to form the necessary public opinion, behaviours that will meet the goals defined by the authorities. ; In 2013, Ukraine's geopolitical choice was in the centre of attention of the whole world, began to take a significant part of the information space. For the authorities of the neighbouring states, it is important to know what is happening in Ukraine and, if possible, influence on situation. After the Revolution of Dignity, the annexation of the Crimea by the Russian Federation and the initiation armed conflict in the Donetsk and Luhansk regions, Ukrainian society must understand the political stance of Russia towards Ukraine. Also no less important is the position of the Republic of Poland regarding Ukraine, since it was this state until recently was considered the main advocate of Ukraine in the European Union.Information component of the foreign policy of the states in the XXI century has a decisive influence on the formation of public opinion, the position of international institutions, international relations, the image of society and the state in the world. The purpose of this article is to find out the goals of the information policy of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in the period 2014–2017. The article shows: the essence of the concept of «information policy»; the existing characteristics of the information policy of Russia and Poland concerning Ukraine; the positions of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine, which were published on their official sites; similarities and differences in the positions of the Russian and Polish presidents toward to Ukraine.Having analyzed the public statements of the presidents of Russia and Poland concerning Ukraine in 2014–2017, the author finds some similarities and differences. For example, the Russian president, as a rule, tell about Ukraine and Russia's role in issues related to Ukraine, while Polish presidents usually speak about Poland and Ukraine, focusing on Polish-Ukrainian relations. The Russian authorities, in the person of its president, divide Ukraine into power and people (the power is bad, the people need help). For the Polish authorities, at least until recently, in the official speeches of the presidents it was about Ukraine as a single whole (the people and the power that this people elected). In addition to the geopolitical interest of Russia and Poland to Ukraine, Russian authorities often tell about their economic interests in Ukraine; Poland authorities – about security issues (the dependence of the security of Poland and Europe as a whole on the situation in Ukraine). Russian authorities call the Ukrainian nationalists guilty of worsening Russian-Ukrainian relations. The Polish authorities also lately actualized the discussion of the activities of Ukrainian nationalists in the first half of the twentieth century. This issue has recently been the basis of modern PolishUkrainian relations.The comparison of the theoretical definitions of the concept of «information policy», which was presented at the beginning of the report and the practical aspects elucidated in the process of analyzing the public statements of the presidents of the two states in 2014–2017, gives possibility to formulate another conclusion. The information policy of the Polish president is more in line with the definition – the promulgation of the official position of the president of the state, informing the society of the goals and plans of activity, and attempts to obtain public support. Instead, the information policy of the Russian president, or rather the information geopolitics, is more oriented towards the use of technologies of information and psychological influence on the individual and mass consciousness in order to form the necessary public opinion, behaviours that will meet the goals defined by the authorities.

The article examines the geopolitical features of the new world order under the conditions of full-scale Russian aggression against Ukraine. The new world order is interpreted as an international order that will come to our planet when the current political and ideological crisis in international relations is overcome. It is noted that today a multipolar model of the world order is being formed. The main trends of the modern world are revealed, including globalization, regionalization, informatization and digitalization, greening, expanding the influence of biopolitics, increasing the conflict of international relations, opposition to democratic thalassocracy led by the US autocratic tellurocracy led by China and others. It is concluded that under the constant threat of invasion by the Russian imperial-chauvinist regime, Ukraine needs to create a mechanism of collective security with NATO countries: the United States, Great Britain, Poland, the Baltic countries, Turkey, etc. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. The spread of the COVID 19 pandemic contributes to the expansion of the impact of biopolitics, when biological technologies of social management are introduced, which are justified by the need for "human survival". Russia's imperial-chauvinist threat poses a permanent threat to the entire world order, which is in constant danger of another world war. One of the main geopolitical features of the new world order is the objective division into two groups of states: nuclear (privileged) and non-nuclear (hostages of the will of nuclear countries), between which parity in relations is broken. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. ; У статті розглядаються геополітичні ознаки нового світового порядку, що складаються за умов повномасштабної агресії Росії проти України. Новий світовий ...

The article examines the geopolitical features of the new world order under the conditions of full-scale Russian aggression against Ukraine. The new world order is interpreted as an international order that will come to our planet when the current political and ideological crisis in international relations is overcome. It is noted that today a multipolar model of the world order is being formed. The main trends of the modern world are revealed, including globalization, regionalization, informatization and digitalization, greening, expanding the influence of biopolitics, increasing the conflict of international relations, opposition to democratic thalassocracy led by the US autocratic tellurocracy led by China and others. It is concluded that under the constant threat of invasion by the Russian imperial-chauvinist regime, Ukraine needs to create a mechanism of collective security with NATO countries: the United States, Great Britain, Poland, the Baltic countries, Turkey, etc. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. The spread of the COVID 19 pandemic contributes to the expansion of the impact of biopolitics, when biological technologies of social management are introduced, which are justified by the need for "human survival". Russia's imperial-chauvinist threat poses a permanent threat to the entire world order, which is in constant danger of another world war. One of the main geopolitical features of the new world order is the objective division into two groups of states: nuclear (privileged) and non-nuclear (hostages of the will of nuclear countries), between which parity in relations is broken. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. ; У статті розглядаються геополітичні ознаки нового світового порядку, що складаються за умов повномасштабної агресії Росії проти України. Новий світовий ...

The article analyzes the peculiarities of changing socio-economic leadership at the end of the nineteenth century. It is shown that Britain`s lag behind its rivals in foreign markets is associated withthe transition to an extensive algorithm for the existence of the largest empire in the world, the homeland of the industrial revolution, its reorientation to financially usurious mechanisms forobtaining super-profits, an indicator of the beginning of the stadial-civilizational decline of the classical bourgeois formation. It is shown that Germany, which in our time continues to be consideredthe main culprit for World War I, during this period, receives competitive advantages, first of all, by forcing an innovative component of its development, due to the election of a fundamentally different,relative to the Anglo-Saxon, model of the postсapitalist type of social order. It is important that on the basis of similar principles of the new social system in the twentieth century, a number of developedcountries of the East and West have made an economic miracle. It has been proved that the sources of antagonism between the most powerful geopolitical players that led to the Great War are due not so much to the so-called colonial redistribution of the world, but to the collision of two incompatible strategies for the further existence of mankind. Moreover, the doom of the Russian Empire for such an approach was related precisely to the fact that once again lost the historical chance of its own modernization, it was in the world military conflict that was inevitable, because of the domination in the state of a compradoriously oriented "lazy class" (T .Veblen), elected the status of a satellite of the United Kingdom and France, which at that time was the main outpost of the rotting monopoly financial and invading imperialism of a qualitatively new global type, which eventually became the main cause of both worlds wars, and then the cold and present "hybrid" wars (the current Putin regime is derived from the modern global "postmodern system" of postmodern neocolonialism). The hypothesis that the cause of the First and Second World Wars was the only aggressive nationalism is refuted, which in fact, in the form of Nazism became a non-constructive reaction to the globally-permissive parasitism that caused the First World War and the "communist experiment", generated by the civil war caused by the catastrophe of the unprecedented in terms of the scale of the war of 1914-1918. ; У статті проаналізовано особливості зміни соціально-економічного лідерства наприкінці ХІХ століття. Показано, що відставання Великої Британії від своїх конкурентів на зовнішніхринках пов'язано з переходом на екстенсивний алгоритм існування найбільшої імперії світу, яка стала батьківщиною промислового перевороту, її переорієнтацією на фінансово-лихварськімеханізми отримання надприбутків, що є показником початку стадіально-цивілізаційного занепаду класичної буржуазної формації. Показано, що Німеччина, яку і в наш час багатоісториків продовжують вважати головним винуватцем Першої світової війни, в цей період отримує конкурентні переваги насамперед за рахунок форсування інноваційної складової свогорозвитку, обумовленого обранням принципово іншої, відносно англо-саксонскої, моделі суспільного ладу посткапіталістичного типу. Важливо, що саме на основі подібних засад новогосуспільного ладу вже у ХХ столітті низка розвинених країн Сходу і Заходу здійснили економічне диво.Доведено, що витоки антагонізму між найпотужнішими геополітичними гравцями, який призвів до Великої війни, обумовлені не стільки так званим колоніальним переділом світу, скількизіткненням двох несумісних стратегій подальшого існування людства. Причому, приреченість Російської імперії за такого підходу, була пов'язана саме з тим, що черговий раз втратившиісторичний шанс власної модернізації, вона у світовому воєнному конфлікті, який був неминучим, через панування в державі компрадорські орієнтованого «класу, що байдикує» (Т. Веблен),обрала статус сателіта Великої Британії та Франції, які на той час були основним форпостом саме загниваючого монопольно-фінансового та загарбницького імперіалізму якісно нового глобального типу, що, врешті-решт, став головною причиною обох світових, а потім Холодної та нинішньої «гібридної», війн (нинішній путінський режим є похідним від сучасної глобальної«світосистеми» вже постмодерного неоколоніалізму). Також спростовано гіпотезу, що причиною Першої та Другої світових воєн був виключно агресивний націоналізм, який насправді у формі нацизму став лише неконструктивною реакцією на глобально-лихварський паразитизм, що спричинив Першу світову війну та «комуністичний експеримент», породжений громадянською війною, обумовленою катастрофою ще небаченої за масштабами воєнної бійні 1914-1918 років.

The article is devoted to the analysis of the coverage of the Crimea issue for the existence and development of Ukrainian statehood in the geopolitical teachings of Ukrainian thinkers of the first half of the twentieth century. For them, the "Crimean issue" is part of the theoretical search for geopolitical directions of Ukraine's development in the past, present and in the future. It is emphasized that the consideration of the geographical factor as an important factor in politics has a significant historical tradition. It is noted that Ukrainian geopolitical theorists of the first half of the twentieth century assumed that the conquest of the northern Black Sea coast provided Ukraine with access to the communication space in terms of defense, political interaction with its partners and trade and economic ties. It is noted that the works analyzed in this article state that the geopolitical significance of the Crimean peninsula, the Black Sea area and the Ukrainian lands is virtually unchanged in different historical epochs from antiquity to the events of the early twentieth century. It is noted that the loss of Crimea in 1918 was seen by Ukrainian geopolitical thought of the first half of the twentieth century as a strategic defeat, which was due, among other things, to the quality of the then domestic political elite and its lack of fundamental geopolitical knowledge. At the same time, thinkers draw attention to the fact that the then political partners of the young Ukrainian state were guided in their actions, primarily on the basis of their own national geopolitical interests. It is concluded that the theoretical work of representatives of Ukrainian political thought of the first half of the twentieth century in the situation around Ukraine and throughout the Eastern European region, including the issue of deoccupation and return of the Crimean peninsula to Ukrainian jurisdiction. ; Стаття присвячена аналізу висвітлення питання Криму для існування та розвитку української державності в геополітичних вченнях ...

The article is devoted to the analysis of the coverage of the Crimea issue for the existence and development of Ukrainian statehood in the geopolitical teachings of Ukrainian thinkers of the first half of the twentieth century. For them, the "Crimean issue" is part of the theoretical search for geopolitical directions of Ukraine's development in the past, present and in the future. It is emphasized that the consideration of the geographical factor as an important factor in politics has a significant historical tradition. It is noted that Ukrainian geopolitical theorists of the first half of the twentieth century assumed that the conquest of the northern Black Sea coast provided Ukraine with access to the communication space in terms of defense, political interaction with its partners and trade and economic ties. It is noted that the works analyzed in this article state that the geopolitical significance of the Crimean peninsula, the Black Sea area and the Ukrainian lands is virtually unchanged in different historical epochs from antiquity to the events of the early twentieth century. It is noted that the loss of Crimea in 1918 was seen by Ukrainian geopolitical thought of the first half of the twentieth century as a strategic defeat, which was due, among other things, to the quality of the then domestic political elite and its lack of fundamental geopolitical knowledge. At the same time, thinkers draw attention to the fact that the then political partners of the young Ukrainian state were guided in their actions, primarily on the basis of their own national geopolitical interests. It is concluded that the theoretical work of representatives of Ukrainian political thought of the first half of the twentieth century in the situation around Ukraine and throughout the Eastern European region, including the issue of deoccupation and return of the Crimean peninsula to Ukrainian jurisdiction. ; Стаття присвячена аналізу висвітлення питання Криму для існування та розвитку української державності в геополітичних вченнях українських мислителів першої половини ХХ століття. Для них «кримське питання» є складовою теоретичних шукань щодо геополітичних напрямних розвитку України в минулому, сучасності і у майбутньому. Наголошується, що розгляд географічного фактору як важливого чинника політики має значну історичну традицію. Відзначається, що українські теоретики геополітики першої половини ХХ століття виходили з того, що саме оволодіння північним узбережжям Чорного моря забезпечувало Україні вихід до комунікаційного простору як з точки зору оборони, політичної взаємодії з її партнерами, так і сприяло розвитку торгівельно-економічних зв'язків. Наголошується, що в працях, аналізованих в даній статті, йдеться про те, що геополітичне значення кримського півострова, чорноморського простору й українських земель є практично незмінним в різні історичні епохи від часів античності, до подій початку ХХ сторіччя. Відзначається, що втрата Криму у 1918 році розцінювалась представниками української геополітичної думки першої половини ХХ сторіччя як стратегічна поразка, що була, серед іншого зумовлена якістю тогочасної вітчизняної політичної еліти та браком у неї фундаментальних геополітичних знань. При цьому мислителями звертається увага на те, що тогочасні політичні партнери молодої української держави керувалися у своїх діях, перш за все, виходячи з власних національних геополітичних інтересів. Робиться висновок про актуальність теоретичних напрацювань представників української політичної думки першої половини ХХ сторіччя в ситуації, що складається навколо України і у всьому східноєвропейському регіоні, в тому числі й у питанні деокупації і повернення кримського півострова під юрисдикцію України.

Статтю присвячено вивченню особливостей ставлення російської суспільно-політичної еліти до факту існування незалежної України. Проаналізовано основні геополітичні концепції та нормативно-правові документи з питань зовнішньої політики, які визначали російську політику щодо держав пострадянського простору, та місце в них України. Акцентовано на прагненні російської суспільно-політичної еліти повернути Україну в поле своїх інтересів. Визначено вплив геополітичних концепцій на сучасну політику РФ щодо України. ; Статья посвящена изучению особенностей отношения российской общественно-политической элиты к факту существования независимой Украины. Проанализированы основные геополитические концепции и нормативно-правовые документы по вопросам внешней политики, которые определяли русскую политику в отношении государств постсоветского пространства, и место в них Украины. Акцентировано внимание на стремлении российской общественно-политической элиты вернуть Украину в поле своих интересов. Определено влияние геополитических концепций на современную политику РФ к Украине. ; In the article the attitude of the social and political elite to the existence of independent Ukraine. For this purpose analyzed the major geopolitical concepts and legal documents on foreign policy that defined the Russian policy on post-Soviet states during the 1990s. Common to all these works have analyzed the declaration of the Russian Federation Centre the former Soviet Union and former Soviet territory republics - the Russian zone of vital interests. Also, attention is focused on the plans of the Russian social and political elite to restore the former USSR new association with the dominant role of Russia in it.The emphasis is on the negative perception of independence of Ukraine in the Russian social and political thought. Also accented Russian politicians to substantiate the need to restore political unity of the Slavic peoples, to return the "natural" geopolitical status of Russia, provide a geopolitical control over the territories that were part of the USSR. Political, economic, military and informational relationship between Ukraine and Russia in terms of Russian politicians, the long-term national interests of Russia. On the contrary same integration of Ukraine to other international entities threat to the Russian Federation and the plan of building a "Great Russia".The influence of these concepts on the formation of foreign policy strategy, particularly in the current policy of Russia towards Ukraine. It is assumed that it is the political rhetoric of the Russian national patriots and left gave impetus to the efforts of great practical implementation of their geopolitical goals, including through the brutal interference in the internal affairs of Ukraine.

The article is a historiographical review of scientific literature from Ukrainian and Polish researchers (historians, political scientists, economists) regarding the contemporary bilateral relations of Ukraine and Poland, as well as the role of the Polish-Ukrainian partnership in the wider process of European integration. Analyzing typical methods and specific themes revealed by the researchers, the author shows how much did the varied assessments, conclusions and recommendations on the topics of Polish-Ukrainian relations changed over the years, and identifies issues and aspects of the topic which remained overlooked by previous scholars. As shown in the analysis of sources and literature, Poland, being one of the "younger" members of the European Union, initiated the implementation of the policy of "Eastern Partnership" and "patronage" to the Eastern European countries that have not yet joined the EU, so as to get its own proper "place in the sun" among the EU countries. This is reflected in the scientific literature of the Polish researchers of international relations, which has a tendency to consider the relationship of Poland and Ukraine as that of a subject and an object of international relations, with Poland serving as the vanguard and a representative of the "real" subject: the European Union. Evading personal emotions on the subject, the author shows the differrence between the views of Ukrainian and Polish researchers on the interpretation of relations between the two countries and the connection of this relationship to the process of the Ukrainian integration into the EU ; Стаття присвячена історіографічному огляду наукової літератури українських та польських дослідників (істориків, політологів, економістів) стосовно двосторонніх відносин новітніх України та Республіки Польща, а також ролі польсько-українського партнерства у ширшому процесі європейської інтеграції. Аналізуючи характерні методи дослідників та конкретні теми, які вони розкрили, автор показує, як змінювалися оцінки, висновки та рекомендації дослідників тематики польсько-українських відносин, виділяє питання та аспекти теми, які залишилися поза увагою вчених. Як показує аналіз джерел та літератури, Республіка Польща, що як один з «молодих» членів Європейського Союзу була ініціатором запровадження політики «Східного партнерство» і «шефства» стосовно східноєвропейських країн, які ще не стали членами ЄС, таким чином виборюючи собі власне «місце під сонцем» серед країн Євросоюзу. Це відображається у науковій літературі польських дослідників між- народних відносин, виражаючись у тенденції розглядати відносини Польщі та України як суб'єкта та об'єкта міжнародних відносин, причому Польща виступає як фарватер та представник «реального» суб'єкта – Європейського Союзу. Не даючи емоційних оцінок, автор показує різницю між поглядами українських та польських дослідників на інтерпретацію відносин двох країн і зв'язок цих відносин з процесом інтеграції України до ЄС, а також робить висновки та рекомендації для майбутніх досліджень.

Статтю присвячено вивченню особливостей ставлення російської суспільно-політичної еліти до факту існування незалежної України. Проаналізовано основні геополітичні концепції та нормативно-правові документи з питань зовнішньої політики, які визначали російську політику щодо держав пострадянського простору, та місце в них України. Акцентовано на прагненні російської суспільно-політичної еліти повернути Україну в поле своїх інтересів. Визначено вплив геополітичних концепцій на сучасну політику РФ щодо України. ; Статья посвящена изучению особенностей отношения российской общественно-политической элиты к факту существования независимой Украины. Проанализированы основные геополитические концепции и нормативно-правовые документы по вопросам внешней политики, которые определяли русскую политику в отношении государств постсоветского пространства, и место в них Украины. Акцентировано внимание на стремлении российской общественно-политической элиты вернуть Украину в поле своих интересов. Определено влияние геополитических концепций на современную политику РФ к Украине. ; In the article the attitude of the social and political elite to the existence of independent Ukraine. For this purpose analyzed the major geopolitical concepts and legal documents on foreign policy that defined the Russian policy on post-Soviet states during the 1990s. Common to all these works have analyzed the declaration of the Russian Federation Centre the former Soviet Union and former Soviet territory republics - the Russian zone of vital interests. Also, attention is focused on the plans of the Russian social and political elite to restore the former USSR new association with the dominant role of Russia in it.The emphasis is on the negative perception of independence of Ukraine in the Russian social and political thought. Also accented Russian politicians to substantiate the need to restore political unity of the Slavic peoples, to return the "natural" geopolitical status of Russia, provide a geopolitical control over the territories that were part of the USSR. Political, economic, military and informational relationship between Ukraine and Russia in terms of Russian politicians, the long-term national interests of Russia. On the contrary same integration of Ukraine to other international entities threat to the Russian Federation and the plan of building a "Great Russia".The influence of these concepts on the formation of foreign policy strategy, particularly in the current policy of Russia towards Ukraine. It is assumed that it is the political rhetoric of the Russian national patriots and left gave impetus to the efforts of great practical implementation of their geopolitical goals, including through the brutal interference in the internal affairs of Ukraine.

Relations with Venezuela play a significant role in the US policy towards Latin America. Venezuela is an important resource state and a promising sales market, therefore it attracts the attention not only of the United States, but also of other important geopolitical players such as the Russian Federation and the People's Republic of China, which view the situation in Venezuela as an opportunity to challenge the United States and to advance their regional interests in Central and Eastern Europe and the South China Sea and Taiwan, respectively. Therefore, the crisis that has developed in Venezuela is acquiring geopolitical significance, because the state is becoming an area of confrontation between the leading powers. The objective of the article is to study and analyze the geopolitical dimension of bilateral relations between the United States and Venezuela at the current phase and find out how these relations affect the geopolitical situation on the regional and global scale, as well as predict possible scenarios for their further development. The article provides an analysis of the American-Venezuelan political and economic relations at the point and concludes that the United States have imposed a number of sanctions and restrictions that put significant pressure on the Venezuelan economy. Having studied the role and position of the United States in resolving the Venezuelan crisis, the authors have indicated that the US support J. Guaido and are working on a plan to resolve the political crisis. The study also identifies the role of third parties in relations between states, in particular the strategy of the Russian Federation regarding the Venezuelan crisis. Attention is also focused on the fact that the events in Venezuela caused the migration crisis – a significant geopolitical problem and requires the attention of not only the United States, but also the world community. Taking into account the geopolitical interests of the United States in Venezuela and concerns about the emergence of global geopolitical players in the state, the most favorable way for the United States would be to strengthen its role in the negotiation process to resolve the Venezuelan crisis, as well as join coordinated actions with the Lima Group. ; Важливе місце у політиці США в Латинській Америці належить відносинам із Венесуелою. Держава є важливим джерелом ресурсів на континенті, а також і ринком збуту, тому привертає увагу не лише США, а й інших важливих геополітичних гравців таких як Російська Федерація та Китай, які розглядають ситуацію у Венесуелі як можливість тиску на США для реалізації своїх регіональних інтересів у Центрально-Східній Європі та Південно-Китайському морі і Тайвані відповідно. Відтак, кризова ситуація, що склалася у Венесуелі, набуває вагомого геополітичного значення, адже держава стає ареною протиборства провідних держав. Метою статті є розглянути та проаналізувати особливості геополітичного виміру двосторонніх відносин США та Венесуели на сучасному етапі та з'ясувати як ці відносини впливають на геополітичну ситуацію на регіональному та глобальному рівнях, а також спрогнозувати ймовірні сценарії їх подальшого розвитку. У статті проаналізовано американсько-венесуельські політичні та економічні відносини на сучасному етапі та з'ясовано, що на сьогодні США застосовують низку санкційних обмежень і таким чином чинять істотний тиск на економіку Венесуели. Дослідивши роль і позицію США у вирішенні венесуельської кризи, зазначено, що держава підтримує Х. Гуайдо і пропонує план вирішення політичної кризи. У дослідженні також визначено роль третіх сторін у відносинах між державами, зокрема з акцентом на стратегії Російської Федерації щодо венесуельскої кризи. Також акцентовано увагу на тому, що наслідком подій у Венесуелі є міграційна криза, яка є вагомою геополітичною проблемою і вимагає уваги не лише США, а й світового співтовариства до її вирішення. Враховуючи геополітичні інтереси США у Венесуелі і стурбованість у зв'язку з появою світових геополітичних гравців у державі, найоптимальнішим для США є посилення ролі у продовженні переговорного процесу щодо вирішення венесуельської кризи, а також спільні скоординовані дії з Групою Ліми.

Relations with Venezuela play a significant role in the US policy towards Latin America. Venezuela is an important resource state and a promising sales market, therefore it attracts the attention not only of the United States, but also of other important geopolitical players such as the Russian Federation and the People's Republic of China, which view the situation in Venezuela as an opportunity to challenge the United States and to advance their regional interests in Central and Eastern Europe and the South China Sea and Taiwan, respectively. Therefore, the crisis that has developed in Venezuela is acquiring geopolitical significance, because the state is becoming an area of confrontation between the leading powers. The objective of the article is to study and analyze the geopolitical dimension of bilateral relations between the United States and Venezuela at the current phase and find out how these relations affect the geopolitical situation on the regional and global scale, as well as predict possible scenarios for their further development. The article provides an analysis of the American-Venezuelan political and economic relations at the point and concludes that the United States have imposed a number of sanctions and restrictions that put significant pressure on the Venezuelan economy. Having studied the role and position of the United States in resolving the Venezuelan crisis, the authors have indicated that the US support J. Guaido and are working on a plan to resolve the political crisis. The study also identifies the role of third parties in relations between states, in particular the strategy of the Russian Federation regarding the Venezuelan crisis. Attention is also focused on the fact that the events in Venezuela caused the migration crisis – a significant geopolitical problem and requires the attention of not only the United States, but also the world community. Taking into account the geopolitical interests of the United States in Venezuela and concerns about the emergence of global geopolitical players in the state, the most favorable way for the United States would be to strengthen its role in the negotiation process to resolve the Venezuelan crisis, as well as join coordinated actions with the Lima Group. ; Важливе місце у політиці США в Латинській Америці належить відносинам із Венесуелою. Держава є важливим джерелом ресурсів на континенті, а також і ринком збуту, тому привертає увагу не лише США, а й інших важливих геополітичних гравців таких як Російська Федерація та Китай, які розглядають ситуацію у Венесуелі як можливість тиску на США для реалізації своїх регіональних інтересів у Центрально-Східній Європі та Південно-Китайському морі і Тайвані відповідно. Відтак, кризова ситуація, що склалася у Венесуелі, набуває вагомого геополітичного значення, адже держава стає ареною протиборства провідних держав. Метою статті є розглянути та проаналізувати особливості геополітичного виміру двосторонніх відносин США та Венесуели на сучасному етапі та з'ясувати як ці відносини впливають на геополітичну ситуацію на регіональному та глобальному рівнях, а також спрогнозувати ймовірні сценарії їх подальшого розвитку. У статті проаналізовано американсько-венесуельські політичні та економічні відносини на сучасному етапі та з'ясовано, що на сьогодні США застосовують низку санкційних обмежень і таким чином чинять істотний тиск на економіку Венесуели. Дослідивши роль і позицію США у вирішенні венесуельської кризи, зазначено, що держава підтримує Х. Гуайдо і пропонує план вирішення політичної кризи. У дослідженні також визначено роль третіх сторін у відносинах між державами, зокрема з акцентом на стратегії Російської Федерації щодо венесуельскої кризи. Також акцентовано увагу на тому, що наслідком подій у Венесуелі є міграційна криза, яка є вагомою геополітичною проблемою і вимагає уваги не лише США, а й світового співтовариства до її вирішення. Враховуючи геополітичні інтереси США у Венесуелі і стурбованість у зв'язку з появою світових геополітичних гравців у державі, найоптимальнішим для США є посилення ролі у продовженні переговорного процесу щодо вирішення венесуельської кризи, а також спільні скоординовані дії з Групою Ліми.

The article provides a historiographic analysis of Western scientific publications on the Russian-Georgian war in August 2008. Given the ongoing Russian aggression in the south and east of Ukraine, the study of this war, its causes and consequences, internal and external incentives is becoming increasingly important.The relevance of the article is to identify the features of the Western view regarding the causes and prerequisites for the war outbreak, which mainly considers this problem from the outside in the context of relations between the Russian Federation and Georgia.The publication provides a comparative analysis of the conclusions of Western researchers regarding the causes and consequences of the war for the Black Sea Region states and the further international situation development.The study confirms that the Russian-Georgian war of August 2008 went beyond the confrontation between the two states, becoming a global factor for the creation of a camp of the participating states of the "new cold war". After the end of the war, the reaction of Western representatives both in the media and in the scientific community spread widely. Western authors rather widely discussed the Russian-Georgian war of 2008, while avoiding considering the war in the context of the domestic and foreign political situation in Georgia, evaluating it superficially, only taking into account the relationship between the two states.The purpose of the article is to carry out a comparative analysis of the Western researchers statements about the causes, prerequisites and consequences of the "Five-day war" for Georgia, Russia and the world community, to find common and distinctive features in the statements of the researchers of this problem. ; У статті проведений історіографічний аналіз західних наукових публікацій, присвячених російсько-грузинській війні 2008 р. З огляду на триваючу росій­ську агресію на Сході України вивчення цієї війни, її причин та наслідків, внутрішніх та зовнішніх стимулів набуває все більшого значення. Актуальність статті полягає у виявленні особливостей західного погляду щодо причин і переду­мов виникнення війни, який здебільшого розглядає цю проблему ззовні у кон­тексті відносин між Російською Федерацією і Грузією. У публікації здійснено порівняльний аналіз висновків західних дослідників стосовно причин та наслід­ків війни для держав Причорномор'я та подальшого розвитку міжнародної обстановки.

The article provides a historiographic analysis of Western scientific publications on the Russian-Georgian war in August 2008. Given the ongoing Russian aggression in the south and east of Ukraine, the study of this war, its causes and consequences, internal and external incentives is becoming increasingly important.The relevance of the article is to identify the features of the Western view regarding the causes and prerequisites for the war outbreak, which mainly considers this problem from the outside in the context of relations between the Russian Federation and Georgia.The publication provides a comparative analysis of the conclusions of Western researchers regarding the causes and consequences of the war for the Black Sea Region states and the further international situation development.The study confirms that the Russian-Georgian war of August 2008 went beyond the confrontation between the two states, becoming a global factor for the creation of a camp of the participating states of the "new cold war". After the end of the war, the reaction of Western representatives both in the media and in the scientific community spread widely. Western authors rather widely discussed the Russian-Georgian war of 2008, while avoiding considering the war in the context of the domestic and foreign political situation in Georgia, evaluating it superficially, only taking into account the relationship between the two states.The purpose of the article is to carry out a comparative analysis of the Western researchers statements about the causes, prerequisites and consequences of the "Five-day war" for Georgia, Russia and the world community, to find common and distinctive features in the statements of the researchers of this problem. ; У статті проведений історіографічний аналіз західних наукових публікацій, присвячених російсько-грузинській війні 2008 р. З огляду на триваючу росій­ську агресію на Сході України вивчення цієї війни, її причин та наслідків, внутрішніх та зовнішніх стимулів набуває все більшого значення. Актуальність статті полягає у виявленні особливостей західного погляду щодо причин і переду­мов виникнення війни, який здебільшого розглядає цю проблему ззовні у кон­тексті відносин між Російською Федерацією і Грузією. У публікації здійснено порівняльний аналіз висновків західних дослідників стосовно причин та наслід­ків війни для держав Причорномор'я та подальшого розвитку міжнародної обстановки.

У статті аналізуються грузинські, російські та українські наукові джерела, які досліджують причини виникнення російсько-грузинської війни серпня 2008 р. Актуальність публікації полягає у висвітленні суттєвих відмінностей в поглядах науковців різних країн у вивченні цієї тематики, аспекти якої мають чітко виражене політичне забарвлення та перебувають в стані полеміки. Крім того, проводиться порівняння різних наукових підходів дослідників у вивченні як причин, так і наслідків війни для Грузії, країн Чорноморського регіону та розвитку міжнародної ситуації крізь призму історичних, геополітичних та інформаційно-протиборчих позицій учасників війни. ; The article analyzes the main Georgian, Russian and Ukrainian scientific sources, in which researched the causes of Russo-Georgian war occurrence in August 2008. The study relevance is to describe the significant differences in the views of different countries scientists in studying of this problem. Was made an attempt to find out the problem's etymology and to generalize the scientific results of Georgian, Russian and Ukrainian researchers in various scientific fields on the causes of the Russian-Georgian war in August 2008 and its consequences both for Georgia and for the development of the international situation.The article attempts to conduct comparative historical analysis both in the context of studying the changes in international political processes, and in view of Russia's aggression against Ukraine, which began in 2014. Also describes possible scenarios for the further development of the Russian-Georgian conflict, the military-strategic mistakes of then government, the well-planned Russian military and informational and psychological provocative operations.It shows the position of representatives of Georgian and Western scientific and expert circles, which define the sides of conflict as follows: Russia is an authoritarian aggressor, Georgia is a democratic victim.In the article is noted the differences in the Russian and pro-Russian scientific environment views on the war causes, who assume the war conduction as a complex of Russian side actions for protecting «offended» small ethnic groups in Georgia. It also emphasizes the position of Ukrainian researchers who did not investigate the conflict fundamentally, while using the conclusions of both sides and giving preference to the Russian position.The conclusions made suggest the false approach of this «multi-vector» position in the Russian-Georgian war studies by Ukrainian researchers, since today aspects of the Russian Federation aggressive policy towards Ukraine are obvious in the context of direct Russian military aggression in the East of Ukraine.

У статті аналізуються грузинські, російські та українські наукові джерела, які досліджують причини виникнення російсько-грузинської війни серпня 2008 р. Актуальність публікації полягає у висвітленні суттєвих відмінностей в поглядах науковців різних країн у вивченні цієї тематики, аспекти якої мають чітко виражене політичне забарвлення та перебувають в стані полеміки. Крім того, проводиться порівняння різних наукових підходів дослідників у вивченні як причин, так і наслідків війни для Грузії, країн Чорноморського регіону та розвитку міжнародної ситуації крізь призму історичних, геополітичних та інформаційно-протиборчих позицій учасників війни. ; The article analyzes the main Georgian, Russian and Ukrainian scientific sources, in which researched the causes of Russo-Georgian war occurrence in August 2008. The study relevance is to describe the significant differences in the views of different countries scientists in studying of this problem. Was made an attempt to find out the problem's etymology and to generalize the scientific results of Georgian, Russian and Ukrainian researchers in various scientific fields on the causes of the Russian-Georgian war in August 2008 and its consequences both for Georgia and for the development of the international situation.The article attempts to conduct comparative historical analysis both in the context of studying the changes in international political processes, and in view of Russia's aggression against Ukraine, which began in 2014. Also describes possible scenarios for the further development of the Russian-Georgian conflict, the military-strategic mistakes of then government, the well-planned Russian military and informational and psychological provocative operations.It shows the position of representatives of Georgian and Western scientific and expert circles, which define the sides of conflict as follows: Russia is an authoritarian aggressor, Georgia is a democratic victim.In the article is noted the differences in the Russian and pro-Russian scientific environment views on the war causes, who assume the war conduction as a complex of Russian side actions for protecting «offended» small ethnic groups in Georgia. It also emphasizes the position of Ukrainian researchers who did not investigate the conflict fundamentally, while using the conclusions of both sides and giving preference to the Russian position.The conclusions made suggest the false approach of this «multi-vector» position in the Russian-Georgian war studies by Ukrainian researchers, since today aspects of the Russian Federation aggressive policy towards Ukraine are obvious in the context of direct Russian military aggression in the East of Ukraine.