Suchergebnisse

This article concentrates on the peculiarities of the parliamentary debates as a type of the politicaldiscourse. Parliamentary debates are analyzed as the certain speech genre that has its differentiating features. For this research the transcripts of the parliamentary debates in the UK in the post-Thatcherism period are chosen, particularly the transcripts of the debates in the House of Lords and the House of Commons during the Conservative and the Labour lead. These debates are investigated by certain parameters, taking into consideration the structural, semantic and pragmatic characteristic features. The debates show the strict time and theme regulations and the high association of the modern parliamentarian procedures with the customs and traditions of the past. The article also points out institutionalized and non-institutionalized peculiarities of the parliamentary debates in the UK. The profound analysis of the debates highly demonstrates not only the formal procedural rules and norms of the parliament, but shows the features inherent to the British national character.

Introduction. Human rights are the basic things we all need in order to live with dignity: food, housing, education and health care; the right to spend time and communicate with others, to access information, form opinions, express ourselves, and hold religious beliefs; and the right to be free from violence, exploitation and abuse. Everyone, including children, has these rights just because they are human, no matter what their circumstances. Human rights mean that children must be respected as the people they are today, not just when they reach 18.Purpose of the article is to study the level of children's welfare in Great Britain and in Ukraine, to compare the reasons of children being neglected or in need, the ways of solving problem of this category of children.Results. In recent years Ukraine has seen a positive trend of increasing the number of foster families and family-type homes and the number of children in them. According to data from regions in Ukraine, the family care (guardianship, foster families and family-type homes) reached 73,212 orphans and children deprived of parental care, which is 0.3% more than last year. Вut there are still many proplems which remain to be discussed. That's why the country is looking for new decision of improving children's welfare system via adopting experience from other countries which have already reached positive results in this area.Originality. The article highlights the tendencies in children's welfare system in Great Britain and in Ukraine, describes its strong and weak points. It also states the actions that may be carried out to strengthen the state's social welfare sector. Comparison of children welfare in Britain and Ukraine are suggested in the article. Comparative analysis of the term "children in need" and "parental responsibilities" in Ukraine and in Great Britain is offered in the article.Conclusions. Child protection is a fundamental part of safeguarding children. Welfare of children in need is carried out in Britain and in Ukraine in different ways. But each is aimed to protect children, their rights and to give an opportunity to live in a family (either in biological or foster one). The number of children in need is growing every year and the states are looking for the new ways of improving children's welfare. In particular by offering different types of assistance, placement into different types of foster care, improving laws, increasing budgetary allocations to government agencies responsible for social care, investing the human resources within the social protection system to increase size, competency and reach of staff form both government and non-governmental service providers; developing regulations and institutions etc. Ukraine welfare policy is aimed to improve the system of institutional care, introduce preventive measures to avoid an orphanhood. Study and adopting the experience of foreign countries are also useful and perspective.

There are more than a hundred candidates of historical sciences in Chernihiv region, but not a single (!) dissertation about the partisan movement in Chernihiv region in 1941–1943 has been defended. It seems to be not so difficult to write it: so many materials, documents in local archives! However… we have what we have. This topic for thorough scientific reflection is still waiting for its conscientious researcher. At the same time, the solid foundation in this case has already been laid by the head of the branch of the Chernihiv Historical Museum named after V. Tarnovsky "Military History Museum" Mykhailo Zhyrokhov. As a historian-immigrant from Donbass, he really "shot" with four books in the last year, which caught attention of review's author: "Red" partisans of Dobryanshchyna: behind the scenes of Soviet myths "(2020)," Ivan Bovkun: the bloody path of the "people's Avenger" "(2020)," Yakov Batyuk's partizan's Group: The End of a Legend "(2021)," Yuri Zbanatsky: A False Hero from Soviet Childhood "(2021). They were published in Chernihiv by the newly established Knyazhiy Grad publishing house. M. Zhyrokhov tried to look at partisan actions in the Chernihiv region, taking into account today's historiographical developments, regardless of the close supervision of the former chief curator-reader of memoirs about 1941-1943 in the Pridesen Alexei Fedorov. This freedom and looseness deprived the researcher of the brakes in studying the complex plots of the last war. It is clear that a large layer of facts of those times was for a long time "untouchable", hidden, deliberately deleted and not inspected.

У статті досліджено етапи управління освітою дорослого населення у Великій Британії. Зокрема з'ясовано, що до початку XX століття у Великій Британії зберігалася традиція децентралізації управління освітою дорослих. Закон «Про освіту» 1944 р. передбачав врегулювання освіти дорослих на 2 рівнях - у центральному через Департамент освіти і науки та місцевому через місцеві органи управління освітою, який переважав в урегулюванні освітою дорослих. У ХХ ст. система управління у Великій Британії характеризувалася трьома рівнями: національним (федеральним), регіональним та місцевим. До управління освітою залучалися представники громадськості, недержавних закладів. Для Великої Британії була характерною форма громадського-державного управління освітою. ; The article examines the stages of adult education management in the UK. In particular, in was found out that, until the beginning of the 20th century, the tradition of decentralizing adult education management persisted in Great Britain. The Law "On Education" of 1944 provided for the regulation of adult education at 2 levels -central through the Department of Education and Science and local through the local education authorities, which prevailed in the regulation of adult education. In the twentieth century management system in the UK was characterized by three levels: national (federal), regional and local. Representatives of the public, non-state institutions were involved in the management of education. For Great Britain was a typical form of public education management. In the late 70's the mechanism of state regulation of the adult education system in England had undergone radical transformations in the context of scientific and technological progress of the general economic crisis in the background of the transition of the country to the system of free market relations. The ideological platform of the Conservative Party was led by Margaret Thatcher (1979-1992). Based in the laws of free market relations in the field of adult education, which means maintaining a healthy competition between providers of educational services and the increasing power of the central government in the management of education. The first step of the conservative government was to reduce the amount of funding in the social sphere, including education, which sees the only way out for England from a difficult economic situation. With regard to adult education, the proposed market model of education was oriented, first of all, on cost-effective forms of adult education, that is, increased professionalism of staff and vocational retraining caused by the rapid pace of scientific and technological revolution; general education of adults under such conditions passed into consideration secondary. Nowadays adult education in the UK is one of the priorities of the state policy and it is based on long historical tradition, high performance, in-depth scientific and pedagogical research, and practice implementation has proved its effectiveness and efficiency. In Great Britain considerable attention is paid to raising the level of professional qualifications of teachers who are paid by the state in this country. After analyzing the recently adopted laws, we can conclude that the law is a gradual move away from decentralization and transition to a "mixed" model of adult education management, i.e. the characteristic British decentralized centralism. Hence, the regulation of adult education takes place in two levels - central and local. The central level of regulation of adult education took place in accordance with the Law "On Education" (1944) through the Department of Education and Science, and local - through local education management bodies. But due to the fact that management was guided by the development of a local initiative, the English adult education system was traditionally characterized as "a national system that is regulated locally". Unlike other European states, education in Great Britain is carried out with considerable autonomy in each of the regions of the country - England, Wales, Scotland, Northern Ireland.

Стаття присвячена постаті Михайла Гориня — активіста українського національно-культурного інтелектуального руху шістдесятників, дисидента, правозахисника, багатолітнього політв'язня, члена Української Гельсінської групи та співзасновника Української Гельсінської спілки, одного зі співзасновників Народного Руху України, голови секретаріату, голови Політради та співголови НРУ, народного депутата України І і ІІ скликань. На документах радянських органів державної безпеки показано участь М. Гориня в національно-визвольному русі 1960–1980-х років, його роль організатора українського самвидаву як форми радянського інакомислення, досвідченого опозиційного діяча, одного з найбільш активних членів НРУ, які надали цьому широкому громадському об'єднанню виразного політичного характеру. Архівні документи свідчать про невідступність М. Гориня від своїх переконань, про те, що довгі роки ув'язнення не змінили громадянську позицію активіста — націоналістичні погляди, вороже ставлення до радянського ладу, а навпаки, перетворили на його переконаного політичного супротивника. Матеріали документів колишнього КДБ УРСР доповнюють загальний портрет борця за українську національну ідею. ; Статья посвящена личности Михаила Горыня — активиста украинского национально-культурного интеллектуального движения шестидесятников, диссидента, правозащитника, многолетнего политзаключенного, члена Украинской Хельсинкской группы и соучредителя Украинского Хельсинкского союза, одного из основателей Народного Руха Украины, главы секретариата, главы Политсовета и сопредседателя НРУ, народного депутата Украины І и ІІ созывов. На документах советских органов государственной безопасности показано участие М. Горыня в национально-освободительном движении 1960–1980-х годов, в частности его роль организатора украинского самиздата как формы советского инакомыслия, опытного оппозиционного деятеля, одного из наиболее активных членов НРУ, которые придали этому широкому общественному объединению ярко выраженную политическую направленность. Архивные документы свидетельствуют о неотступности М. Горыня от своих убеждений, о том, что долгие годы заключения не изменили гражданскую позицию активиста — националистические взгляды, враждебное отношение к советскому строю, а наоборот, превратили в его убежденного политического противника. Материалы документов бывшего КГБ УССР дополняют общий портрет борца за украинскую национальную идею. ; The article is dedicated to Mykhaylo Horyn's personality — an activist of Ukrainian National and Cultural and Intellectual Movement of «the Sixtiers», dissident, human rights defender, political prisoner for many years, a member of The Ukrainian Helsinki Group and cofounder of The Ukrainian Helsinki Union, one of the cofounders of The Popular Movement of Ukraine (RUKH), the Head of the Secretariat, the Head of Political Council and co-chairman of RUKH, member of Ukrainian Parliament of the I-st and II-nd convocation. M. Horyn's participation in National liberation movement of the 1960–1980-es, in particular his role as an organizer of Ukrainian samizdat as a form of soviet dissent, experienced opposition figure, one of the most active member of RUKH who gave a pronounced political trend to this wide social association, was shown in the presented research, which is based on the documents of the Soviet State security bodies. Archival documents prove M. Horyn's persistence and consistency in his convictions, that many years of imprisonment didn't change his civic position of an activist, which includes nationalistic viewpoints and hostile attitude to soviet system; on the contrary, he became a convinced political opponent. The data from the documents of former KGB USSR complement general image of the fighter for Ukrainian National Idea.

Separatism in Great Britain is one of the biggest problems. It is closely connected with the building of the British Empire and continues to exist as a cause of it disintegration. Home and internationalcauses of separatism in Great Britain are detected in this article. One concerns home affairs and deals with the processes of separation of Northern Ireland and Scotland from Britain. The other lies in thesphere of international affairs and deals with the exit of Great Britain from European Union. The background of these processes has been analyzed and was proved that military actions have not beensuccessful. The best way is the three parts negotiations and compromises from the metropolitan state. It was exposed that to solve issues of international affairs such as separation of Great Britain from EUat the same time with separatism movements at home gives the latters the opportunity to leave metropolis and gain independence. ; Сепаратизм у Великій Британії є однією з найбільших проблем. Вона виникла внаслідок побудови Британської імперії і продовжує існувати внаслідок її розпаду. У статті досліджуються внутрішні та зовнішні причини сепаратизму у Великій Британії. Внутрішні пов'язані з рухами відокремлення Північної Ірландії і Шотландії від Великої Британії. Зовнішні причини перебувають у сфері міжнародних відносин і стосуються виходу Британії з Європейського Союзу (брексіт). Проаналізовано підґрунтя цих процесів та доведено, що воєнні дії не були успішними. Найкращий шлях подолання сепаратизму – тристоронні перемовини та компроміси з боку держави-метрополії. Було виявлено, що вихід Великої Британії з ЄС в той час, коли сепаратистські рухи вирують вдома, дає останнім змогу вийти з метрополії та отримати незалежність.

In Ukraine, 27 years in a row, catastrophic processes in the field of demography are continuing, which are caused by an extremely unsatisfactory standard of living for ordinary citizens.The main reason for existing problems is the abuse of state leadership, particularly in the banking sector. As of March 2019, in Ukraine, 52 % of the volume of loans granted to the population and entrepreneurs, is $ 22.5 billion in default.Along with the plunder of the population's funds by transferring Ukrainians' deposits into defaulted loans, the banking mafia strips out the most economically active Ukrainians, in particular entrepreneurs, also because of the monopoly high price of a loan, which is actually twice as high as the market-determined norm. Only in the past 12 months, the banking mafia has impunity plundered Ukrainians by 89 billion hryvnia because of excessively high interest rates on loans, which exceeded the budget of the Ministry of Defense of Ukraine in 2018, which amounted to 83 billion hryvnia.The author of the study developed a draft law «On Penal Bank Reserves», the introduction of which will reduce ten times the possibilities of the banking mafia to plunder the resources of the banking system of UkraineThe leadership of the state, parliamentarians in their activities demonstrate a solid commitment and unwillingness to eliminate the schemes of robbery of the Ukrainian people.The government has created a virtual reality, according to which banks are no longer interested in lending to entrepreneurs and people, but in the purchase of Bonds of an internal state loan. As of April 2019, the government attracted and spent $ 28 billion through this scheme. The catastrophic scam is only gaining momentum and its scale will have devastating consequences for the national economy of Ukraine, in particular for the hryvnia against the US dollar and the welfare of ordinary citizens.The solution of existing problems is proposed through a radical renewal by democratic elections of the parliament of Ukraine, further eliminating the greatest problems of the economic security of the state.Key words: default loans; interest rates; banking mafia; welfare; economic security. ; В Україні 27 років поспіль тривають катастрофічні процеси у сфері демографії, зумовлені вкрай незадовільним рівнем життя пересічних громадян.Основною причиною існуючих проблем є зловживання керівництва держави, зокрема, у сфері банківської діяльності. Станом на березень 2019 року в Україні 52 % від обсягу кредитів, виданих населенню та підприємцям, є дефолтними на суму в 22,5 млрд дол. США.Поряд з розграбуванням коштів населення шляхом переведення депозитів українців у дефолтні кредити, банківська мафія обдирає найбільш економічно активних українців, зокрема – підприємців, ще й через монопольно високу ціну кредиту, яка реально вдвічі вища від обумовленої ринком норми. Лише за минулі 12 місяців банківська мафія безкарно пограбувала українців на 89 млрд грн. через надмірно високі ставки за кредитами, що перевищує бюджет Міністерства оборони України 2018 року, який становив 83 млрд грн.Автором дослідження розроблено проект закону «Про штрафні банківські резерви», впровадження якого в десять разів зменшить можливості банківської мафії розкрадати ресурси банківської системи України.Керівництво держави, парламентарі у своїй діяльності демонструють кругову поруку та небажання ліквідувати схеми грабунку українського народу.Уряд створив віртуальну реальність, за якою банки зацікавлені вже не в кредитуванні підприємців та населення, а в купівлі Облігацій внутрішньої державної позики. Станом на квітень 2019 року Уряд залучив та розтратив через цю схему вже 28 млрд дол. США. Катастрофічна афера лише набуває поширення і її масштаби матимуть нищівні наслідки для національного господарства України, зокрема для курсу гривни щодо долара США та рівня добробуту пересічних громадян.Розв'язання існуючих проблем пропонується через радикальне оновлення шляхом демократичних виборів складу парламенту України з подальшим усуненням найбільших проблем економічної безпеки держави.Ключові слова: дефолтні кредити; відсоткові ставки; банківська мафія; добробут; економічна безпека.

Стаття присвячена вивченню сепаратизму у Великобританії. Розглянуті основні осередки поширення, причини, форми та інтенсивність проявів цього явища в Об'єднаному Королівстві. Сепаратизм різної інтенсивності має місце і в частинах, що входять до складу держави (Шотландія, Пінічна Ірландія, Уельс), і в Заморських Територіях та Коронних Землях, на які поширюється її суверенітет (Гібралтар, Чагос, острів Мен, Нормандські острови Гернсі та Джерсі, Шетландські острови (острів Форвік Гольм) та ін.). Осередком з найбільш активними сепаратистськими настроями є Шотладія; в Уельсі, Північній Ірландії, Англії, інших територіях прояви сепаратизму є поміркованими або латентними. За формою прояву у Великобританії переважає сепаратизм сецесійний та іредентизм. Зазвичай, сепаратизм у Великобританії викликаний прагненням етнічних груп, що компактно проживають на її території, до створення власних держав. Країні доводиться протистояти цілій низці проблем, пов'язаних із сепаратизмом. ; The United Kingdom has to deal with a number of issues related to separatism. After leaving the European Union at the end of January 2020, it itself is in danger of losing its territorial integrity. Separatism of varying intensity takes place both in its constituent parts and in the Overseas Territories and Crown Lands, to which its sovereignty extends. Separatist sentiment has developed in Scotland, Northern Ireland, Wales, Gibraltar, the Chagos archipelago, the Isle of Man, Forwick Holm (Shetland Islands), the Channel Islands, Guernsey and Jersey, but the most pronounced is in Scotland and the North. Active Scottish separatism is secession in form, driven primarily by economic, historical and political reasons. Manifestations of separatism in Northern Ireland are weaker than in Scotland, it is moderate in the form of irredentism, due to socio-cultural, in particular, religious factors. Separatism in the British colony of Gibraltar manifests itself in the form of irredentism and is moderate in intensity, the causes − economic and historical factors. Chago separatism is ethnic for reasons, moderate in intensity, in the form of irredentism. Welsh (Welsh) separatism aims to create a separate state of Wales, it is due to religious, political and linguistic reasons and is secession in form. Ethnic separatism on the Isle of Man is in a very latent state. The separatist sentiments are also expressed by the people of London, who have also stated in a petition that they wish to secede from Great Britain and make London independent. Cornish separatism, a movement to support the formation of an independent government in England, on one of the Shetland Islands − Forwick Holm, the islands of Guernsey and Jersey, which are part of the Channel Islands, in Yorkshire and the Isle of Wight (White).

The article draws attention to the problem of innovative approaches to management. The essence of the concept of «extended school» as an innovative educational institution of Great Britain, the range of services which is much broader than the traditional, are described. The peculiarities of the interagency partnership in extended schools of Great Britain are defined. The main characteristics of the process of creating a climate of change on organizational transformation of existing governance structures are presented. The basic types of leadership in extended schools of Great Britain are analysed. The positive aspects of each type of leadership are analysed. Damnwells patterns of teamwork, the difference between them lies in the degree of maturity of formal links are defined. The stages of the change process mechanism establishing inter-agency cooperation are outlined. Approaches to understanding the notion of «leadership» of domestic and foreign theorists of educationare highlighted. Extended school as the center of the community puts as the priority the needs of every member of society. The achievement of this result is possible through building effective interagency partnerships, involving not only teachers but also other relevant specialists, particularly social workers, psychologists, doctors, nurses, police, specialists of employment services, volunteers, representatives of children's and youth organizations. E. Coleman highlights several approaches to the classification of types of leadership in challenging schools. This are the following: 1) the political and moral leadership; 2) transformational leadership; 3) distributive leadership; 4) entrepreneurship. ; Стаття привертає увагу до проблеми інноваційних підходів до управлінської діяльності. Розкрито сутність поняття «розширена школа» як інноваційного типу загальноосвітнього навчального закладу Великої Британії, спектр послуг якого є значно ширшим від традиційного. Висвітлено особливості міжвідомчого партнерства розширених шкіл Великої Британії. Подано основні характеристики процесу створення клімату змін щодо організаційної трансформації сучасних управлінських структур. Розглянуто основні типи лідерства у розширених школах Великої Британії. Проаналізовано позитивні аспекти кожного типу лідерства. Визначено домінувальні структури командної роботи, різниця між якими полягає у ступені налагодженості офіційних зв'язків. Окреслено етапи процесу змін механізму налагодження міжвідомчої співпраці. Висвітлено підходи до розуміння поняття «лідерство» вітчизняними та зарубіжними теоретиками освіти.

The article analyzes the position of the American President Woodrow Wilson regarding empires during the First World War. The contravening character of his relationship was caused the fact that he negatively assessed the colonial policies of European powers in different parts of the world. He also critically assessed such things as the exploitation of the periphery, the conquest of territories by means of weapons, the suppression of the political and religious rights of the population of the colonies, the struggle with national movements, typical of most empires. On the other hand, such imperial states as Great Britain, France, and Russia were the US allies in the war. Therefore, the position of the leader of the United States was ambiguous in this matter. During the First World War, Wilson sought only weakened the position of the European empires, but not the complete disappearance of them from the political map of the world. However, with the start of the work of the Paris Peace Conference, which was to form a new post-war world order, the American leader under pressure from various factors was forced to change his vision of the future fate of empires. ; У статті проаналізовано позицію американського президента Вудро Вільсона щодо імперій упродовж Першої світової війни. Суперечливість його ставлення обумовлювалось тим, що, з одного боку, він негативно оцінював колоніальну політику європейських країн у різних частинах світу. Експлуатація периферії, завоювання територій за допомогою зброї, пригноблення політичних та релігійних прав населення колоній, боротьба проти національновизвольних рухів, що характерно для більшості імперій, критично сприймалося як Вільсоном, так і більшістю тогочасної американської еліти. З іншого, такі імперські держави як Велика Британія, Франція та Росія були союзниками у війні. Тому позиція лідера Сполучених Штатів була неоднозначною щодо цього питання. До того ж у роки війни 1914–1918 рр. Вільсон прагнув лише до послаблення позицій європейських імперій, а не остаточного зникнення цих форм правління з політичної мапи. Однак з початком роботи Паризької мирної конференції, яка мала закласти підвалини нового післявоєнного устрою світу, під тиском різних чинників лідер США змушений був змінити своє бачення майбутньої долі імперій.

У роботі розглянуто соціально-економічне становище Великобританії у 1970-х роках ХХ ст., узагальнено знання про «тетчеризм» як практичне втілення економічної теорії «шокової терапії», а також здійснений літературний огляд та визначена наукова оцінка впливу політики М. Тетчер на Великобританію та світову політику. Також було систематизовано дані про напрямки соціально-економічної політики урядів М. Тетчер та змін у ролі держави в економічному житті країни та наслідки заходів неоконсерваторів для економіки Великобританії та її населення. ; The paper considers the socio-economic situation of Great Britain in the 1970s, summarizes the knowledge of "Thatcherism" as a practical embodiment of the economic theory of "shock therapy", as well as a literature review and scientific assessment of the impact of Thatcher's policy on Britain and world politics. Data on the socio-economic policies of the Thatcher governments and changes in the role of the state in the economic life of the country and the consequences of neoconservative measures for the British economy and its population were also systematized.

The problems of the ethnic history of individual regions of Ukraine are important and influential factors of modern ethno-social state policy. The vital activity of individual ethnic groups over the centuries has been a wide palette of the life of the population of Ukraine. The Czechs, having settled in Ukraine in the middle of the nineteenth century, integrated into its economic and cultural and educational space, gave it special features, while preserving the features of ethnic identity. Their heritage is still traced in Volyn, Crimea and Southern Ukraine.The purpose of the study is determining the characteristic features of the Czech and Slovak social movement in Russia and creation of Czechoslovak military formations in the Russian army during the Great War. The article deals with the stages of formation of the Czech and Slovak social movement in the Russian Empire during the war, its evolution from individual Czech and Slovak cultural societies to the union of Czechoslovak societies in Russia. The pro-Russian position was a characteristic feature of his leaders. The evolution of the political orientation of the social movement of Czechs and Slovaks from the pro-Russian position to the orientation to the countries of Western Europe has been traced on the basis of the study and analysis of the documents of the archives of the Czech Republic and Ukraine, narrative sources. Stages of formation of military units of Czechs and Slovaks in the Russian army of 1914–1917 were defined. Quantitative growth was traced; the participation of the Czech Legion in the battles on the eastern front was characterized. The position of the National Council of Czechs and Slovaks, headed by T. Masaryk, by events of 1917 in Russia was outlined and the Union's relations with the Provisional Government were traced. The role of the Volyn Czechs in the formation of the Czech detachment, her financial and material support was revealed. ; Проблеми етнічної історії окремих регіонів України є важливими та впливовими факторами сучасної етносоціальної державної політики. Життєдіяльність окремих етнічних груп протягом століть складала широку палітру буття населення України. Чехи, оселившись в Україні у середині ХІХ ст., інтегрувалися у її господарський і культурно-освітній простір, надали йому особливих рис, водночас зберігаючи риси етнічної ідентичності. Їхня спадщина донині прослідковується на Волині, в Криму та Півдні України.Метою дослідження є визначення характерних ознак чеського та словацького громадського руху в Росії та виникнення у складі російської армії чехословацьких військових формувань у роки Великої війни. У статті розглянуто етапи формування чеського та словацького громадського руху в Російській імперії в роки війни, його еволюцію від окремих товариств чехів і словаків культурницького характеру до об'єднання у Союз чехословацьких товариств в Росії, характерною рисою якого була проросійська позиція його очільників. Ґрунтуючись на вивченні та аналізі документів архівів Чеської Республіки та України, наративних джерел, прослідковано еволюцію політичної орієнтації громадського руху чехів і словаків від проросійської позиції до орієнтації на країни Західної Європи. Визначено етапи формування військових об'єднань чехів та словаків у російській армії 1914–1917 рр., прослідковано чисельне зростання, охарактеризовано участь Чеського легіону у боях на східному фронті. Окреслено позицію Національної ради чехів і словаків на чолі із Т. Масариком щодо подій 1917 р. в Росії та прослідковано відносини Союзу з Тимчасовим урядом. Розкрито роль волинських чехів у становленні Чеської дружини, її фінансовому та матеріальному забезпеченні.

The author of the article puts a question about the limits of the 20th century individualism. He expresses a hypothesis about the cyclic nature of the cultural and political theory. In particular, he draws attention to the rhythm of changes of the hedonistic and ascetic ep- ochs, spiritualist and materialist epochs, individualist and holist epochs. The author ana- lyzes holistic doctrines of the 19th century: philosophies of Fabre d'Olivet, Auguste Comte, Pierre Leroux. Although today almost forgotten, the ideas of these authors can be revived again in the 21st century, he says. Based upon the analysis of the 19th century holism which the author did in his book Liquid ideologies, the author makes a hypothesis that the 21st century is becoming much less individualistic and much less materialistic than the 20th century. The metaphors of the "collective body" and "absolute spirit" are coming back in the 21st century, in the new form of the digital reality. ; У статті порушено питання про межі індивідуалізму ХХ століття. Автор висловлює гіпотезу про циклічність культурно-політичної історії, звертаючи увагу на ритм змін гедоністичних та аскетичних епох, спіритуалістичних та матеріалістичних епох, індивідуалістичних та холістичних епох. Аналізуючи холістичні доктрини ХІХ століття — філософії Фабра д'Оліве, Оґюста Конта, П'єра Лєру, автор задає питання про відродження їхньої актуальності у ХХІ сто- літті. Відштовхуючись від авторського аналізу холізму ХІХ століття, здійсненого, зокрема, у книзі «Плинні ідеології», автор пропонує гіпотезу, що ХХІ століття стає значно менше індиві- дуалістичним та матеріалістичним, ніж ХХ століття. У XXI-му повертаються метафори «колективного тіла» та «абсолютного духу», тільки вже у сенсі цифрової реальності.

The article actualised the book of the Ukrainian sociologist Mykyta Shapoval "The Great Revolution" (1928), which deals with the events in Ukraine, to which the author was a participant ten years ago (1917–1920). The scientist analyzed and generalized social processes and phenomena on Ukrainian ethnic lands; showed the features of the social structure and the attitude of social groups; the activities of political parties and leaders; in a separate section revealed the phenomenon of bolshevism. The article gives a generalized comparative description of Ukrainian politicians of the times of the revolution, given by theircontemporary, associate and opponent - N. Shapoval, who became a historian of the revolution. Unlike "occasional people" in the revolution, M. Shapoval - the theorist of the revolution formulated the requirements for a real leader-politician, which have not lost theirrelevance to this day. ; У статті актуалізовано працю українського соціолога Микити Шаповала "Велика революція" (1928), де йдеться про події в Україні десятилітньоїдавнини (1917–1920), учасником яких був автор. Вчений проаналізував і узагальнив суспільні процеси і явища на українських етнічних землях;показав особливості соціальної структури й відносини соціальних груп, діяльність політичних партій і лідерів; в окремому розділі розкрив феномен більшовизму. У статті наведено узагальнену порівняльну характеристику українських політиків революційної доби, дану їхнім сучасником, соратником, опонентом М. Шаповалом, що став істориком революції. На відміну від "випадкових людей" в революції, М. Шаповал – теоретик революції сформулював вимоги до справжнього політика-провідника, які досі не втратили своєї актуальності.

The article is devoted to the events of the crucial stage of the Great North War, in particular the campaign of the Swedish King Charles XII and his army against the Moscow State in 1708-1709. Thecritical moment of this campaign was the conclusion of the alliance between the Swedish King and Ukrainian Hetman I. Mazepa. The success of this alliance could quite possibly lead to the decisivevictory of Sweden over the last of its enemies, Moscow Tsar Peter I. As a result of this victory the independent Ukrainian Cossack State under a nominal protectorate of the Sweden Kingdom couldappear on the East European map. The author of the present material considers military and strategic aspects of the possible alliance basing on the conclusions of the former historians about theinternational political component of Swedish-Ukrainian alliance. The analysis of material enables the author to state that Ukrainian-Swedish alliance was formed without the mediation of Rzeczpospolita atthe moment the Swedish army entered the territory of the Cossack Hetmanate at the end of October 1708. ; Статтю присвячено подіям вирішального етапу Великої Північної війни – походу шведської армії короля Карла ХІІ проти Московської держави в 1708-1709 рр. Поворотним моментомцього походу стало укладення союзу між шведським королем та українським гетьманом І.С. Мазепою. Успіх цього союзу реально міг привести до вирішальної перемоги Швеції над останнім із своїх суперників – московським царем Петром І. Результатом цієї перемоги на карті Східної Європи, цілком ймовірно, могла з'явитися незалежна Українська козацька держава під символічним протекторатом Шведського королівства. Автор запропонованого матеріалу розглядає військово-стратегічні аспекти вказаного союзу з використанням висновків попередників щодо міжнародно-політичної складової україно-шведського союзу. Аналіз матеріалу дає змогу автору стверджувати, що україно-шведський союз формувався без посередництва Речі Посполитої в момент появи шведських військ на теренах Гетьманщини наприкінці жовтня 1708 р.