The article analyses the content of the chronicle of known Protestant leader of the Polish-Lithuanian Commonwealth Andrzej Wengierski "The Slavic Reformation", which was published in Amsterdam in 1679. The author of the article believes that in his understanding of the essence and historical logic of the Reformation Andrzej Wengierski proceeded the church-historical concept proposed by the publishing collective of the Magdeburg Centuries. At the same time, the unconditional innovation of the Polish chronicler was the desire to show the specifics of the Reformation in Eastern Europe, in particular in the region of the Catholic-Orthodox borderland. Andrzej Hungarian had special attention to the Cyrillo-Methodian Tradition of the Slavic peoples, which had in itself an ecumenical potential. According to the chronicler this Tradition, as well as common political and inter-church interests, contributed to the convergence of the Orthodox in the Kyivan Church of with the Protestants. Andrzej Wengierski covered the events of church life in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the context of its important political and cultural processes, showing its influence on the social and cultural life of Ruthenia. The author of the article analyzed the chronicle of Andrzej Wengerski in the context of comprehension the phenomenon of the Reformation and various models of church reforms in Western and Eastern Europe, as well as in the Kyivan Metropolis in the 16th-17th centuries. ; У статті аналізується зміст хроніки протестантського відомого діяча Речі Посполитої Анджея Венгерського "Слов'янська Реформація", яка була видана в Амстердамі у 1679 р. Автор статті вважає, що у своєму розумінні сутності та історичної логіки Реформації Анджей Венгерський виходив з церковно-історичної концепції, яку запропонував видавничий колектив "Магдебурзьких центурій". При цьому безумовним новаторством польського хроніста було бажання показати специфіку Реформації у Східній Європі, зокрема у регіоні католицько-православного пограниччя. Особливе знання надав Анджей Венгерський кириломефодіївській традиції слов'янських народів, яка мала у собі екуменічний потенціал. Ця традиція, а також спільні політичні і міжцерковні інтереси сприяли зближенню православних Київської Церкви з протестантами. Анджей Венгерський висвітлював події церковного життя у Речі Посполитій у контексті її важливих політичних і культурних процесів, показуючи їхній вплив на суспільно-культурне життя Рутенії. Автор статті проаналізував хроніку Анджея Венгерського в контексті осмислення феномену Реформації і різних моделей церковних реформ у Західній і Східній Європі, а також у Київській митрополії XVI–XVII ст.
The article analyses the content of the chronicle of known Protestant leader of the Polish-Lithuanian Commonwealth Andrzej Wengierski "The Slavic Reformation", which was published in Amsterdam in 1679. The author of the article believes that in his understanding of the essence and historical logic of the Reformation Andrzej Wengierski proceeded the church-historical concept proposed by the publishing collective of the Magdeburg Centuries. At the same time, the unconditional innovation of the Polish chronicler was the desire to show the specifics of the Reformation in Eastern Europe, in particular in the region of the Catholic-Orthodox borderland. Andrzej Hungarian had special attention to the Cyrillo-Methodian Tradition of the Slavic peoples, which had in itself an ecumenical potential. According to the chronicler this Tradition, as well as common political and inter-church interests, contributed to the convergence of the Orthodox in the Kyivan Church of with the Protestants. Andrzej Wengierski covered the events of church life in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the context of its important political and cultural processes, showing its influence on the social and cultural life of Ruthenia. The author of the article analyzed the chronicle of Andrzej Wengerski in the context of comprehension the phenomenon of the Reformation and various models of church reforms in Western and Eastern Europe, as well as in the Kyivan Metropolis in the 16th-17th centuries. ; У статті аналізується зміст хроніки протестантського відомого діяча Речі Посполитої Анджея Венгерського "Слов'янська Реформація", яка була видана в Амстердамі у 1679 р. Автор статті вважає, що у своєму розумінні сутності та історичної логіки Реформації Анджей Венгерський виходив з церковно-історичної концепції, яку запропонував видавничий колектив "Магдебурзьких центурій". При цьому безумовним новаторством польського хроніста було бажання показати специфіку Реформації у Східній Європі, зокрема у регіоні католицько-православного пограниччя. Особливе знання надав Анджей Венгерський кириломефодіївській традиції слов'янських народів, яка мала у собі екуменічний потенціал. Ця традиція, а також спільні політичні і міжцерковні інтереси сприяли зближенню православних Київської Церкви з протестантами. Анджей Венгерський висвітлював події церковного життя у Речі Посполитій у контексті її важливих політичних і культурних процесів, показуючи їхній вплив на суспільно-культурне життя Рутенії. Автор статті проаналізував хроніку Анджея Венгерського в контексті осмислення феномену Реформації і різних моделей церковних реформ у Західній і Східній Європі, а також у Київській митрополії XVI–XVII ст.
The author of the article exposes the many-sided depth of Ivan Dzyuba's texts, which despite the scholars attention, require deeper expansion and more detailed research, being the remarkable samples of antitotalitarian discourse and moral intellectual publi-sism. The article is based on the reviews and criticism of Ivan Dzyuba's publisistic works fulfilled by Ukrainian an foreign authors. Key words: Ivan Dzyuba, publisism, antitotalitarinism, people, national culture, democracy, politics of moral. ; Проаналізовано основні напрямки дослідження та оцінки публіцистики Івана Дзюби українськими та закордонними авторами. Через огляд праць критиків та рецензентів публіцистичної творчості обох інтелектуалів розкрито багатогранну глибину текстів Івана Дзюби, які, попри увагу науковців, потребують глибшого розкриття та детальнішого дослідження як яскраві зразки антиторталітарного дискурсу та морально-інтелектуальної публіцистики. Ключові слова: Івана Дзюба, публіцистика, антитоталітаризм, народ, на-ціональна культура, ідеологія, демократія, політика моралі.
На основі залучення і комплексного аналізу літератури та джерельної бази з обраної проблематики зроблено спробу узагальнити основні наукові підходи до процесу становлення та еволюції розвитку поняття стратегічного партнерства в українсько-американських міждержавних відносинах; систематизовано та узагальнено фактологічний матеріал, який дозволяє зробити висновок про трансформацію українсько-американських міждержавних відносин до рівня стратегічного партнерства. Велику увагу приділено огляду і класифікації наявної історіографічної та джерельної бази з проблем розвитку українсько-американських міждержавних відносин; аналізу основних теоретичних підходів до визначення базових понять міждержавного партнерства. ; In this study the author based on attraction and integratedanalysis of literature and sources with the chosen problem,attempts to summarise the main scientific approaches to theprocess of the formation and evolution of the concept of strategicpartnership in the Ukrainian-American intergovernmentalrelations; organizes and summarizes the faktologìčnij material,which allows to draw a conclusion about the transformationof the Ukrainian-American interstate relations to the level ofstrategic partnership. Great attention was paid to review andclassification of existing ìstorìografìčnoï and the spring base withproblems of Ukrainian-American intergovernmental relations;analysis of major theoretical approaches to the definition of thebasic concepts of international partnership.In spite of considerable urgency the problem of individualwork on the analysis of the database ìstorìografìčnoï thedevelopment of Ukrainian-American partnership, are almostabsent. Such developments are carried out in the context ofmore general research and represent their individual sections.Interest an individual scientific articles and Conferencepresentations on the problems of the development of modernUkrainian and American foreign policy.The purpose of this publication is a comprehensive analysisof the ìstorìografìčnoï base with problems of Ukrainian-American intergovernmental relations and reach the level ofa strategic partnership.In spite of the variety of interpretations of the prioritiesof the new US foreign policy to domestic and foreignhistoriography and editor-in-Chief, most of them concentratedon the European vector of the pobìžnim consideration of otherregions of the world in the context of the definition of analysis.At the same time on the basis of the so-called peripheralsystems of international relations Toolkit vìdprac′ovuvavsâGeneral paradigm of United States in the internationalarena, and after analysis of the global international UnitedStates policy easier to understand the causes of the «zone ofindifference» in the early twentieth century. or, conversely, the«partnership» in the system of United States foreign policypriorities and proclaiming a strategic partnership at thebeginning of the 21ST century.Unfortunately, in the Ukrainian historiography the periodof independence, nearly missing a comprehensive publicationon the topics of theoretical principles, paradigms, target theadoption of incentive motives and implement fundamentalsolutions in the field of contemporary American foreign policyand the prospects of its development. Also requires increasedattention to local scholars and the evolution of the Ukrainian-American strategic partnership. ; На основе привлечения и комплексного анализалитературы и источниковой базы по избраннойпроблематике сделана попытка обобщить основныенаучные подходы к процессу становления и эволюцииразвития понятия стратегического партнерства в украинско-американских межгосударственных отношениях;систематизирован и обобщен фактологический материал,который позволяет сделать вывод о трансформацииукраинско-американских межгосударственных отношенийдо уровня стратегического партнерства. Большое вниманиеуделено обзору и классификации историографическойбазы по проблемам развития украинско-американскихмежгосударственных отношений, анализу основныхтеоретических подходов к определению базовых понятиймежгосударственного партнерства.
In the article it has been made an attempt to summarize the historiographical material concerning the life and work of Vasyl Vasylovych Zenkovsky. The article deals with the brief review and analysis of the modern Ukrainian and Russian historiography, works on V.V.Zenkovsky published during his lifetime, atheistic Soviet-era historiography; historiography of the Ukrainian diaspora; literature on social, political, historical and philosophical research of the events at the end of the XIX- the beginning of the XX centuries. ; У статті здійснено спробу узагальнити історіографічний матеріал, що стосується постаті Василя Васильовича Зеньковського. Зокрема, подано короткий огляд і аналіз сучасної української та російської історіографії, праць про В.Зеньковського, виданих ще за його життя; атеїстичної історіографії радянської доби; історіографії української діаспори; літератури, присвяченої суспільно-політичним та історико-філософським дослідженням подій кінця ХІХ – початку ХХ століття.
У статті проаналізовано результати наукових досліджень, присвячених проблемі становлення і розвитку селянського руху у Харківській губернії протягом 1917–1921 рр. Автор вважає, що ідеологічний терор, який супроводжував перетворення УРСР на складову частину тоталітарної держави, змусив наукову громадськість поступитися принципом об'єктивності при вивченні тематики селянського руху. Для радянської історіографії були властивими прагнення довести керівну роль більшовиків у суспільно-політичному житті аграрного населення Харківщини, визначення заможного селянства як соціальної бази "націоналістичної контрреволюції" і однозначно негативна оцінка селянських антибільшовицьких виступів. Українська пострадянська історіографія відзначає позитивну роль заможного селянства у розвитку економіки регіону і негативно оцінює спроби більшовиків реалізувати комуністичну доктрину в українському селі. ; In the paper the research works on Kharkov region peasants' movement origin and development in 1917–1921 are analyzed. The subject of this article is the reflection of Kharkov province peasants' movement regional specific in the Soviet and Ukrainian post-Soviet historiography. Investigation of multiple historical sources gave the opportunity to expose the distinctive features of native scientists' interpretation of peasants' political, economic, military, national and cultural activity in the region in the context of Ukrainian revolution (1917–1921). Author supposes that ideological terror was the main misrepresenting factor of soviet historiography in the sphere of peasants' movement studying. Historians forced to show the leading role of bolshevist party in the countryside social and political life, to give a negative assessment of prosperous peasantry activity and anti-Bolsheviks' uprisings. Nevertheless, soviet historical science gathered large factual material and defined the main directions of the further Kharkov region agrarian history researches. The Ukrainian post-Soviet historiography positively estimates the prosperous peasantry influence on the region economical development and negatively characterizes Bolsheviks' attempts to realize the communist doctrine in the Kharkov countryside.
Sofia F.Rusova (nee Lindfors) (1856-1940) was a teacher, writer, journalist, Doctor of Sociology at the Ukrainian Sociological Institute, Professor of Pedagogy at the M.P.Dragomanov Ukrainian High Pedagogical Institute in Prague, Czechoslovakia, head of the preschool and extra-school education department in the Government of the Ukrainian People's Republic (1917-1921), head of the Ukrainian branch of the International Women's Organization, organizer of the first kindergarten in Ukraine and well-known public figure of her era. She has left a rich pedagogical heritage (more than 300 of her works have been currently introduced into scientific use) that contains many interesting ideas, notions and conclusions on topical issues of public education, pedagogy, national schooling and education. The historiography of Sofia Rusova (1856-1940) work legacy research in Ukraine, starting from the first articles (1991) and up to the last one in 2012 was revealed in the article. Specific research works were analysed and their essential provisions were identified. ; Софія Федорівна Ліндфорс Русова (1856-1940), педагог, письменниця, журналістка, усесвітньо відома громадська діячка, доктор соціології Українського соціологічного інституту і професор педагогіки Українського високого педагогічного інституту імені М.П. Драгоманова в Празі, керівник дошкільної і позашкільної освіти в уряді Української Народної Республіки, голова української філії Міжнародної жіночої організації, організатор першого в Україні дитячого садка. Вона залишила велику педагогічну спадщину (нині в науковий обіг введено понад 300 праць), в яких викладена велика кількість цікавих ідей, положень і висновків з актуальних проблем розвитку народної освіти, педагогіки, національної школи і виховання. У статті розкривається історіографія досліджень творчої спадщини Софії Федорівни Русової (1856–1940) у новітній Україні, починаючи з перших публікацій (1991 р.) і закінчуючи останніми – 2013 р. Аналізуються окремі дослідницькі праці, відзначаються їх найважливіші ...
The article covers the study of the Middle East crisis by domestic and foreign scholars through the concepts of globalization, impact on regions and civilizations, as well as identifying the effects of global economic and political processes on the transformation of the Middle East and prospects for Arab-Israeli conflict. The text of the article pays special attention to the analysis of views and different points of view of modern Israeli, Arab and American researchers on the prospects of resolving the Middle East crisis. ; В статті висвітлюється дослідження близькосхідної кризи вітчизняними та зарубіжними науковцями через концепції глобалізації, впливу на регіони та цивілізації, а також виявлення впливів глобальних економічних та політичних процесів на трансформацію близькосхідного регіону та перспективи врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. Особливої уваги в тексті статті приділено аналізу поглядів та різних точок зору сучасних ізраїльських, арабських та американських дослідників з приводу перспектив вирішення близькосхідної кризи.
Стаття присвячена розгляду в сучасній історіографії проблем історії етнографічних груп українців - бойків, лемків, гуцулів. Проаналізовано доробок окремих дослідників та етапи розвитку наукових студій. Вказано, що не зважаючи на існуючу наукову літературу, що обгрунтовано визначає статус вказаних етнографічних груп як складову українців, продовжують існувати міфи про окремий русинський етнос. Отже політичне русинство - проект організації сепаратистського руху. ; The article considers the problems of the history of ethnographical groups of Ukrainians - Boykos, Lemkos and Hutsuls in a modern historiography. Analyzed the scientific contribution of some scholars and development stages of research. It was pointed out that despite the existing scientific literature that reasonably defines the status of these ethnographic groups as a component of Ukrainians, myths about separate rusyn ethnos exist. Thus political rusynism is a project of the organization of separatist movement.
The article is devoted to Bohdan Khmelnytsky and to the events of Ukrainian national liberation revolution that attract attention of Ukrainian and foreign researchers. The importance of his activity and new studios, dedicated to understand the role of Bohdan Khmelnytsky for Ukrainian history of the seventeenth century aren't lost topicality. Historians from different countries show an interest in this issue. Their results and conclusions vary considerably. Y. Mytsyk emphasizes that events of mid-seventeenth century attract an increasing attention of foreign researchers in Germany (A. Kappeler, H. Kumke, D. Zlepko), Canada and the USA (F. Sysyn, Y. Hayetskyy), Russia (L. Zaborowskiy, D. Sanin, B. Florya, T. Yakovleva) and, especially, Poland (Z. Vuytsik, J. Kachmarchyk, L. Pidgoretskiy, M. Nahelskyy, T. Hynczevska-Hennel, V. Serchyk and so on). The researcher considers the political program of Khmelnitsky. In his opinion, Bohdan Khmelnitsky had sought to independence when the uprising began. A number of different works about Bohdan Khmelnitsky and his activity were published in the English-speaking editions. Therefore, it is important to consider how Khmelnytsky was depicted and how his activity was assessed in these studies. In particular, this substantial publication devoted to the research of Pereyaslavs'ka agreement in English historiography belongs to F. Sysyn. The activity of B. Khmelnitsky was analyzed by Ivan Lysyak-Rudnytskiy, Zenon Kohut, P. Magochiy and so on. G. Vernadskiy, the author of a popular biography about B. Khmelnytsky, called him "the father of modern Ukraine". Orest Subtelniy believes B. Khmelnitsky was the person who had such decisive influence on the epochal events. He calls B.Khmelnitsky the greatest military and political figure of Ukraine. Perry Moryn analyzes activities of B. Khmelnitsky in the context of complex Cossack-Moscow relations, which are also influenced by the requirements of Moscow to issue an impostor Timothy Ankudynov. K. Anisimov considers the problem of Cossack Hetmanate expansion of B. Khmelnitsky in English historiography. He notes that the events of 1648-1654 have spread in foreign historians, especially in western historiography of the late nineteenth and twentieth centuries. He introduces the position of English-speaking authors: British historians D. Bella, A. Dz. Toynbi, Canadian – O. Hrehorovych, V. Bozhenskiy, American – V. Sichynskiy, B. Antonenko-Davidovich. English-language works about Ukrainian history are analyzed by S. Baturina. The problems that Ukrainian historians study about the seventeenth century in Ukraine and the activity of Bohdan Khmelnitsky are varied, and demonstrate the relevance, usefulness and prospects of further study of this subject. The article focuses on ambiguous assessments of Ukrainian revolution of the seventeenth century, activities and motives of Bohdan Khmelnitsky. ; Богдану Хмельницкому и событиям Украинской национально-освободительной революции уделено немало внимания в украинской и зарубежной историографии. Актуальности не теряют студии посвященные осмыслению роли Богдана Хмельницкого для украинской истории XVII в. и значение его деятельности. Заинтересованность данной проблематикой проявляли и проявляют историки, которые являются представителями разных государств. Ю. Мыцык отмечает, что события середины XVII века привлекают к себе растущее внимание зарубежных исследователей Германии (А. Каппелер, Г. Кумке, Д. Злепко), Канады и США (Ф. Сисин, Ю. Гаєцький), России (Л. Заборовский, Г. Санин, Б. Флоря, Т. Яковлева) и особенно Польши (С. Вуйцик, Я. Качмарчик, Л. Подгорецкий, Г. Нагельський, Т. Хинчевська- Геннель, В. Серчик и др.). Различные труды о Б. Хмельницком, его деятельности выходили в зарубежных англоязычных изданиях. Важно рассмотреть, как изображался Б.Хмельницкий, оценивалась его деятельность в этих работах. Обстоятельная публикация посвящена Переяславскому соглашению принадлежит Ф. Сисину. Анализировали деятельность Б. Хмельницкого И. Лысяк-Рудницкий, З. Когут, П. Магочій и др. Г. Вернадський, автор популярной биографии о Б.Хмельницкои, называл гетмана «отцом современной Украины». О. Субтельный относит Б.Хмельницкого к тех персоналиям, которые по выражению исследователя, редко так решающим образом влияли на ход эпохальных событий. Он называет Б. Хмельницкого выдающимся военным и политическим деятелем Украины. Проблемы, которые поднимают историки изучая украинское XVII ст., анализируя деятельность Богдана Хмельницкого разнообразны, а также демонстрируют актуальность, востребованность и перспективность дальнейшего изучения данной тематики. Неоднозначны оценки украинской революции XVII ст., деятельности, мотивов Богдана Хмельницкого и самой фигуры гетьмана. ; Постаті Богдана Хмельницького та подіям Української національно-визвольної революції приділено чимало уваги в українській та зарубіжній історіографії. Актуальності не втрачають студії присвячені осмисленню ролі Богдана Хмельницького для української історії ХVІІ ст. та значення його діяльності. Зацікавленість даною проблематикою проявляли і проявляють історики, які є представниками різних держав й відповідно оцінки, висновки, що вони роблять, значно різняться. Ю.Мицик наголошує, що події середини ХVІІ ст. привертають до себе зростаючу увагу зарубіжних дослідників Німеччини (А. Каппелер, Г. Кумке, Д. Злепко), Канади і США (Ф. Сисин, Ю. Гаєцький), Росії (Л. Заборовський, Г. Санін, Б. Флоря, Т. Яковлєва) і особливо Польщі (З. Вуйцік, Я. Качмарчик, Л. Підгорецький, М. Нагельський, Т. Хинчевська-Геннель, В. Серчик та ін.). Переглядає дослідник й питання політичної програми Б. Хмельницького, на його думку, Б. Хмельницький, коли розпочав повстання, вже прагнув до незалежності. Низка різноманітних праць про Богдана Хмельницького, його діяльність, різних за своєю значущістю виходила друком в зарубіжних англомовних виданнях. Тому, важливо розглянути як зображувався Б.Хмельницький, оцінювалася його діяльність в цих роботах. Зокрема, це ґрунтовна публікація присвячена дослідженню Переяславської угоди в англомовній історіографії належить Ф.Сисину. Аналізували діяльність Б.Хмельницького Іван Лисяк-Рудницький, Зенон Когут, П.Магочій та ін. Г.Вернадський, автор популярної біографії про Б.Хмельницького та його шанувальник, називав гетьмана «батьком модерної України». Орест Субтельний також відносить Б.Хмельницького до тих осіб, які за виразом дослідника, рідко так вирішально впливали на хід епохальних подій. Він називає Б.Хмельницького найвизначнішим військовим і політичним діячем України. Перри Морин аналізує діяльність Б.Хмельницького в контексті складних козацько-московських стосунків, на які також вплинули вимоги Москви видати самозванця Тимофія Анкудинова. Дослідник К.Анісімов розглядає проблеми розбудови козацько-гетьманської держави Б.Хмельницького в англомовній історіографії. Він зауважує, що події 1648-1654 рр. набули поширення в зарубіжній історичній науці, а особливо повного висвітлення знайшла у західній історіографії другої половини ХІХ-ХХ ст. Він ознайомлює із позицією авторів англомовних праць: англійських істориків Д.Белла, А.Дж.Тойнбі, канадських – О.Грегоровича, В.Боженського, американських В.Січинського, Б.Антоненко-Давидовича. Англомовні праці в яких викладена українська історії аналізуються у публікації С.Батуріної. Проблеми, що їх підіймають історики вивчаючи українське ХVІІ ст., аналізуючи діяльність Богдана Хмельницького є різноманітними, а також демонструють актуальність, потрібність та перспективність подальшого вивчення даної тематики. Неоднозначними є оцінки української революції ХVІІ ст., діяльності, мотивів Богдана Хмельницького й самої постаті гетьмана
The proposed article is an exploration of realistic social ontology, devoted to the study of the in- teraction between national memory, historiography and archives as defining social institutions of the modern era. The study focuses on the problems of formation and transformation of per- ceptions of the past of the national community — the bearer of sovereignty. During the analysis, the author concludes that national memory, archives and historiography are endowed with their own dynamics, and the relationship between them is a changing constellation of relations, that has undergone a complex evolution over the last two centuries. Beginning in the 19th century, the nature of relations changed in the direction of emancipation of archives from the guidelines of official historiography, distancing historiography from the exercise of state power, and the emer- gence of a new memorial culture in the late twentieth century. The result of these changes was the emergence of affirmative historiography, which has a significant impact on public life. The author concludes that the urgent problem of today is to create conditions for conflict-free interaction of all participants in the politics of memory in order to avoid politicization caused by inconsist- encies in the interpretation of past events. ; Пропонована стаття являє собою розвідку з реалістичної соціальної онтології, присвячену дослідженню взаємодії між національною пам'яттю, історіографією та архівом як визначальними соціальними інституціями модерної доби. У дослідженні зосереджено увагу на проблемі становлення і трансформацій уявлень про минуле національної спільноти — носія суверенітету. Під час аналізу автор доходить висновку, що національна пам'ять, архів та історіографія наділені власною динамікою, а взаємини між ними являють собою мінливу констеляцію відносин, що протягом останніх двох століть пройшла складну еволюцію. Починаючи з ХІХ століття, характер цих взаємин змінювався у напрямку емансипації архівів від настанов офіційної історіографії, дистанціювання історіографії від виконання державної влади, та виникнення наприкінці ХХ століття нової меморіальної культури. Результатом цих змін стала поява афірмативної історіографії, що справляє відчутний вплив на суспільне життя. З огляду на ці зміни автор доходить висновку, що актуальною проблемою сьогодення є створення умов для безконфліктної взаємодії всіх учасників політики пам'яті з метою уникнення політизації, спричиненої неузгодженостями в інтерпретації подій минулого.
The article is investigating historiografical picture of Soviet and Ukrainian Motherland scientific literature about each day history by Jews in Soviet Ukraine during interwar period. Publications by party activisters, historians, demographers, sociologists were analyzed about national politics by Bolsheviks and «Jewish Question». Publications about problems of shtetles and question of anti-Semitism were analyzed in this article. Author did results that Motherland' historiography about our problem has some periods: 1920-s–beginning of 1930-s years; from 1933 year – till the middle of 1980-s years; the second half of 1980-s years – till modern time. Historiography about decided of «Jewish Question» in interwar period is not so different. The biggest publications in Soviet times were in the period of 1920–1930-s years, because were discussions in this period by Soviet Jewish intellectuals. Till the middle of 1930-s years the process of investigation was slow. National minorities and Jews like object of investigation of historical thought were not analyzed. Questions of each day life of Jews were not investigated in Soviet Ukraine. In 1960–1980-s years Jews was investigated like a part of history of Soviet people. New period of investigating problem was formed in 1980 – 1990-s years. This period was different of another by methods and objective analyzing. Investigating of Judaica were beginning in the end of 1980-s. This investigation was done by modern Ukrainian scientists, but problem of each day life of Jews in Soviet Ukraine in 1920 – 1930-s years is waiting of there investigators. ; У роботі аналізується радянська та сучасна українська історіографія історії повсякденного життя єврейського населення Радянської України у міжвоєнну добу. Досліджуються різні концепції щодо методів, процесу втілення у життя і результатів коренізаційної політики, радянізації національних меншин УСРР взагалі та єврейської зокрема, відображення цих результатів у щоденному житті етнічної громади.
The complex of the historiography in a fieldHungary's political and economical integration into EU is analyzed in the given article. Author's conception in a partition of historiography is also presented. The scientific works, which consider theoretical backgrounds of the EU functioning, main factors of theHungary's eurointegration, fulfillment the EU criteria are also analyzed be the author. ; У статті представлено аналіз історіографічного доробку вітчизняних та зарубіжних дослідників процесу європейської інтеграції Угорщини. Запропоновано авторську концепцію поділу всього комплексу наукових досліджень за тематичним принципом. Зокрема, розглянуто роботи фахівців, присвячені теоретичним засадам функціонування ЄС, комплексу факторів європейського вибору Угорщини, процесу реалізації критеріїв членства в Євросоюзі.
The article describes the most important trends of scientific interpretation of collaboration problem during the Second World War in contemporary Russian historiography. The basic ideas and features of historiographical process, methods of historical research, and the impact of social and political events on the theme and content of historical studies are defined. Particularly, the article focuses on the analysis of interaction of contemporary Russian historiography and public policy of memory. There are also outlined some prospects of scientific research in this field. The object of the article is to describe the most important trends of scientific interpretation problem of collaboration in contemporary Russian historiography and determine the impact of Russian public policy of memory on the process of its creation. ; У статті охарактеризовано найважливіші тенденції наукового трактування проблеми колабораціонізму в роки Другої світової війни у сучасній російській історіографії. Визначено головні ідеї та особливості історіографічного процесу, методи історичного дослідження, вплив суспільно-політичних явищ на тематику та зміст історичних студій. Певну увагу зосереджено на аналізі взаємодії сучасної російської історіографії та державної політики пам'яті. Окреслено перспективи наукових розвідок у цьому сегменті фундаментальних досліджень.
У статті охарактеризовано найважливіші тенденції наукового трактування проблеми колабораціонізму в роки Другої світової війни у сучасній російській історіографії. Визначено головні ідеї та особливості історіографічного процесу, методи історичного дослідження, вплив суспільно-політичних явищ на тематику та зміст історичних студій. Певну увагу зосереджено на аналізі взаємодії сучасної російської історіографії та державної політики пам'яті. Окреслено перспективи наукових розвідок у цьому сегменті фундаментальних досліджень. ; The article describes the most important trends of scientific interpretation of collaboration problem during the Second World War in contemporary Russian historiography. The basic ideas and features of historiographical process, methods of historical research, and the impact of social and political events on the theme and content of historical studies are defined. Particularly, the article focuses on the analysis of interaction of contemporary Russian historiography and public policy of memory. There are also outlined some prospects of scientific research in this field. The object of the article is to describe the most important trends of scientific interpretation problem of collaboration in contemporary Russian historiography and determine the impact of Russian public policy of memory on the process of its creation.
