Suchergebnisse

В сучасних умовах підвищення бойових спроможностей Збройних Сил України та інших складових сил оборони для активної протидії агресору набуває все більшої актуальності.Важливою процедурою в процесі стратегічного і оборонного планування розвитку спроможностей Збройних Сил (ЗС) України та інших складових сил оборони (СО) є аналіз та врахування впливу зовнішніх і внутрішніх чинників.Метою статті є дослідження наявних підходів до аналізу чинників, які впливають на розвиток ЗС та інших складових СО для визначення ефективних шляхів цього розвитку і більш активної протидії агресору.Під чинниками розуміють умови, рушійні сили, причини будь-якого процесу, що визначають його характер або одну із основних рис.Рекомендують класифікувати чинники так:економічні, що відображають тенденції економічного розвитку України;соціальні та культурні, що характеризують стан та тенденції освіченості персоналу, специфіку звичаїв і традицій та інших цінностей у аспекті їх впливу на діяльність військ (сил);правові – відображають систему стосунків, врегульованих законодавством, зокрема вказують на яких умовах доцільно здійснювати ту чи іншу військову діяльність, які нормативно-правові акти є у цій сфері діяльності тощо;технологічні – аналізують з точки зору їх впливу на зміст та методи діяльності військ (сил), чи є можливість використання мережі Інтернету, інших засобів комунікації для реалізації визначених цілей тощо.Аналіз цих та інших чинників, які впливають на розвиток ЗС та інших складових СО є важливою процедурою планування сил та ресурсів, формування відповідних заходів щодо забезпечення необхідних їм спроможностей для оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Вони впливають або можуть впливати на розвиток ЗС та інших складових СО дає можливість виявити певні їх закономірності і врахувати в ході планування відповідних заходів щодо розвитку ЗС та інших складових СО для забезпечення необхідних їм спроможностей і активної оборони держави від агресора.Розроблення за результатами оборонного огляду необхідних варіантів проектів нової Стратегії воєнної безпеки України та Стратегічного оборонного бюлетеня України доцільно здійснювати з урахуванням аналізу наявних та потенційних чинників, що впливають на ефективність планування розвитку ЗС та інших складових СО, наблизивши цей процес до принципів і стандартів, прийнятих у арміях держав-членів НАТО. ; В современных условиях повышение боевых возможностей Вооруженных Сил Украины и других составляющих сил обороны для активного противодействия агрессору приобретает все большую актуальность.Важной процедурой в процессе стратегического и оборонного планирования развития возможностей Вооруженных Сил (ВС) Украины и других составляющих сил обороны (СО) является анализ и учет влияния внешних и внутренних факторов.Целью статьи является исследование существующих подходов к анализу факторов, влияющих на развитие ВС и других составляющих СО для определения эффективных путей активного противодействия агрессору.Под факторами понимают условия, движущие силы, причины любого процесса, определяющие его характер или одну из основных черт.Рекомендуют классифицировать факторы следующим образом:экономические ‑ отражают тенденции экономического развития Украины;социальные и культурные ‑ характеризуют состояние и тенденции образованности персонала, специфику обычаев и традиций и других ценностей в аспекте их влияния на деятельность войск (сил);правовые ‑ отражают систему отношений, урегулированных законодательством, в частности, указывают на каких условиях целесообразно осуществлять ту или иную военную деятельность;технологические ‑ анализируют содержание и методы деятельности войск (сил), есть возможность использования сети Интернета, других средств коммуникации для реализации определенных целей.Анализ факторов, влияющих на развитие ВС и других составляющих СО, является важной процедурой планирования сил и ресурсов, формирования соответствующих мероприятий по обеспечению возможностей для обороны Украины, защиты ее суверенитета, территориальной целостности и неприкосновенности. Они влияют на развитие ВС и других составляющих СО. Необходимо выявить их закономерности, которые учесть в ходе планирования соответствующих мероприятий по развитию ВС и других составляющих СО для обеспечения возможностей активной обороны государства от агрессора.Разработку вариантов проектов новой Стратегии военной безопасности Украины и Стратегического оборонного бюллетеня Украины целесообразно осуществлять на основе анализа имеющихся и потенциальных факторов, влияющих на эффективность планирования развития ВС и других составляющих СО, приблизив этот процесс к принципам и стандартам, которые приняты в армиях государств-членов НАТО. ; In modern conditions, increasing the combat capabilities of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces to actively counter the aggressor is becoming increasingly important.An important procedure in the strategic and defense planning process of developing the capabilities of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces is to analyze and take into account the influence of external and internal factors.The purpose of the article is to study existing approaches to the analysis of factors affecting the development of the Armed Forces and other components of the defense forces to determine effective ways of actively counteracting the aggressor.Under the factors understand the conditions, driving forces, the causes of any process, determining its nature or one of the main features.It is recommended to classify factors as follows:economical – reflect the trends of economic development ofUkraine;social and cultural – characterize the state and trends of personnel education, the specifics of customs and traditions and other values in terms of their influence on the activities of troops (forces);legal – reflect the system of relations regulated by law, in particular, indicate on what conditions it is advisable to carry out a particular military activity;technological – analyze the content and methods of activity of troops (forces), it is possible to use the Internet, other means of communication to achieve certain goals.The analysis of factors affecting the development of the Armed Forces and other components of the defense forces is an important procedure for planning forces and resources, the formation of appropriate measures to provide opportunities for the defense ofUkraine, protecting its sovereignty, territorial integrity and integrity. They affect the development of aircraft and other components of the defense forces. It is necessary to identify their patterns, which should be taken into account during the planning of the relevant measures for the development of the Armed Forces and other components of the defense forces in order to provide opportunities for the active defense of the state from the aggressor.The development of draft versions of the new Military Security Strategy of Ukraine and the Strategic Defense Bulletin of Ukraine should be carried out on the basis of an analysis of existing and potential factors affecting the effectiveness of the development planning of the Armed Forces and other components of the defense forces, bringing this process closer to the principles and standards that are adopted in the armies of NATO member states .

In order to prolong the Russian imperial tradition in a new format, at the beginning of the twentieth century. Small marginal union of the Bolsheviks instrumentally used the communist doctrine and made a coup in Pertograd. It's postulates were applied not only to the usurpation of power in Russia, but also for the annexation of neighboring states that have just proclaimed independence. Among them also was destroyed by Russian Bolsheviks the Ukrainian People's Republic. Thus, the ideology of communism in the USSR was transformed into a dogmatic doctrine, which enabled the functioning of the state under the conditions of internal support of the security forces and aggressive foreign policy. Strength Union, which formed the political core of the country was the ruling CPSU and its republican units, such as the Communist Party, considered as a whole.Throughout the century, Communist Party autocracy has caused a significant number of political, socio-economic, national and religious problems, which cast doubt on the viability of the communist doctrine as a state ideology. Being the initiator of numerous crimes, the party turned into a deep-seated bureaucraticloke state structure, which, as a result of the destructive action of the key party principle of «democratic centralism», ceased to be a voluntary union of like-minded people. She rigorously controlled all aspects of the life of a multi-ethnic and multi-religious Soviet society. In the political context, the democratic foundations of the councils of people's deputies were replaced by the leadership of the CPSU, in the economic segment, the planned market economy replaced market instruments, in the national segment there was a total russification of annexed societies; the religious segment was dominated by the ideology of atheism.At the end of the century, the synthesis of these permanent problems in the USSR gained such a «critical mass» that it was impossible to conceal. The CPSU became a key brake on the steady development of not only scientific and technological progress, but also the social development of the country as such. Caused by the party low material status of citizens in symbiosis with politic al injustice, national pressure and religious persecution turned into an «explosive mixture» which could deprive the party of its monopoly position, and therefore cause a collapse of the state, where the Russian ethnos was dominant.As a result, in 1985-1991, the Communist Party topped the «cosmetic repair» of the first economic, and later the political core of the country, calling it «perestroika». In fact, it was a partial «annex» of democratic and market methods to the autocratic and planned background of the Soviet Union. In the opinion of the Central Committee of the CPSU, «perestroika» was to distance the party from Stalin's atrocities, to renew its social status, to increase the powers of the Soviet institutions, to prevent a growing economic crisis, to resolve national and religious problems, and most importantly, to maintain its own pro-government positions. Therefore, the leadership role in the Soviet society of the CPSU remained in its place.However, the natural incompatibility of democracy and autocracy, the market and the plan naturally weakened the communist regime, led to the disintegration of the regional Communist Party cells, restored the national liberation movement and accelerated the collapse of the USSR. On the eve of its fiasco the brightest examples of intraparty decay were illustrated by the regional committees of the western regions of the Ukrainian SSR, among which the most notable was the cessation of the activities of the Communist Party organization of the Ternopil region. ; З метою пролонґування російської імперської традиції у новому форматі, на початку ХХ ст. малочисельна маргінальна спілка більшовиків інструментально використала комуністичну доктрину й здійснила державний переворот у Петрограді. Її постулати було застосовано не тільки для узурпації влади в Росії, а й для анексії сусідніх держав, щойно проголосивших незалежність. Серед них була і знищена російськими більшовиками Українська Народна Республіка. Відтак, ідеологія комунізму в СРСР трансформувалася у догматичне вчення, яке уможливлювало функціонування держави за умов внутрішньої підтримки силових структур та агресивної зовнішньої політики. Стрижневою спілкою, котра становила політичне ядро країни була осібно правляча КПРС та її республіканські підрозділи, такі як КПУ, що розглядалися як одне ціле.Упродовж століття компартійна автократія спричинила значну кількість політичних, соціально-економічних, національних та релігійних проблем, що ставили під сумнів життєздатність комуністичного учення як державної ідеології. Будучи ініціатором чисельних злочинів, партія перетворилася у глибоко одержавлену бюрократичну структуру, яка внаслідок руйнуючої дії ключового партійного принципу «демократичного централізму» перестала бути добровільною спілкою однодумців. Вона жорстко контролювала усі аспекти життя поліетнічного та різнорелігійного радянського суспільства. У політичному контексті демократичні засади рад народних депутатів було замінено на керівну роль КПРС, в економічному сегменті на зміну ринковому інструментарію прийшло планове господарювання, у національному річищі відбувалося тотальне зросійщення анексованих соціумів, у релігійному сегменті домінувала ідеологія атеїзму.Наприкінці століття синтез цих перманентних проблем в СРСР набрав такої «критичної маси», приховати яку було уже неможливо. КПРС стала ключовим гальмом поступального розвою не тільки наукового-технічного прогресу, а й соціального розвитку країни як такого. Продуковане нею низьке матеріальне становище громадян у симбіозі із їх політичним безправ'ям, національним тиском та релігійним переслідуванням перетворилися у «вибухову суміш», що могла позбавити партію її монопольного становища, а тому спричинити розпад держави, де російський етнос був домінантним.Як наслідок, у 1985–1991 рр. компартійна верхівка наважилася на «косметичний ремонт» спочатку економічного, а згодом й політичного осердя країни, назвавши його – «перебудова». Насправді це була часткова «прибудова» демократичних й ринкових методів до автократичного та планового тла Радянського Союзу. На думку союзного ЦК «перебудова» повинна була дистанціонувати партію від сталінських злодіянь, оновити її суспільний статус, контрольовано збільшити повноваження радянських інституцій, запобігти наростаючій економічній кризі, вирішити національні та релігійні проблеми, а головне – зберегти власні провладні позиції. Тому керівну роль у радянському суспільстві КПРС і надалі залишала за собою.Однак, природна несумісність демократії та автократії, ринку і плану закономірно ослабили комуністичний режим, спричинили дезінтеграцію регіональних компартійних осередків, відновили національно-визвольний рух і прискорили крах СРСР. У переддень його фіаско найбільш яскраві зразки внутрішньопартійного розпаду ілюстрували обкоми західних областей УРСР, серед яких особливо помітним було припинення діяльності компартійної організації Тернопільської області.

In order to prolong the Russian imperial tradition in a new format, at the beginning of the twentieth century. Small marginal union of the Bolsheviks instrumentally used the communist doctrine and made a coup in Pertograd. It's postulates were applied not only to the usurpation of power in Russia, but also for the annexation of neighboring states that have just proclaimed independence. Among them also was destroyed by Russian Bolsheviks the Ukrainian People's Republic. Thus, the ideology of communism in the USSR was transformed into a dogmatic doctrine, which enabled the functioning of the state under the conditions of internal support of the security forces and aggressive foreign policy. Strength Union, which formed the political core of the country was the ruling CPSU and its republican units, such as the Communist Party, considered as a whole.Throughout the century, Communist Party autocracy has caused a significant number of political, socio-economic, national and religious problems, which cast doubt on the viability of the communist doctrine as a state ideology. Being the initiator of numerous crimes, the party turned into a deep-seated bureaucraticloke state structure, which, as a result of the destructive action of the key party principle of «democratic centralism», ceased to be a voluntary union of like-minded people. She rigorously controlled all aspects of the life of a multi-ethnic and multi-religious Soviet society. In the political context, the democratic foundations of the councils of people's deputies were replaced by the leadership of the CPSU, in the economic segment, the planned market economy replaced market instruments, in the national segment there was a total russification of annexed societies; the religious segment was dominated by the ideology of atheism.At the end of the century, the synthesis of these permanent problems in the USSR gained such a «critical mass» that it was impossible to conceal. The CPSU became a key brake on the steady development of not only scientific and technological progress, but also the social development of the country as such. Caused by the party low material status of citizens in symbiosis with politic al injustice, national pressure and religious persecution turned into an «explosive mixture» which could deprive the party of its monopoly position, and therefore cause a collapse of the state, where the Russian ethnos was dominant.As a result, in 1985-1991, the Communist Party topped the «cosmetic repair» of the first economic, and later the political core of the country, calling it «perestroika». In fact, it was a partial «annex» of democratic and market methods to the autocratic and planned background of the Soviet Union. In the opinion of the Central Committee of the CPSU, «perestroika» was to distance the party from Stalin's atrocities, to renew its social status, to increase the powers of the Soviet institutions, to prevent a growing economic crisis, to resolve national and religious problems, and most importantly, to maintain its own pro-government positions. Therefore, the leadership role in the Soviet society of the CPSU remained in its place.However, the natural incompatibility of democracy and autocracy, the market and the plan naturally weakened the communist regime, led to the disintegration of the regional Communist Party cells, restored the national liberation movement and accelerated the collapse of the USSR. On the eve of its fiasco the brightest examples of intraparty decay were illustrated by the regional committees of the western regions of the Ukrainian SSR, among which the most notable was the cessation of the activities of the Communist Party organization of the Ternopil region. ; З метою пролонґування російської імперської традиції у новому форматі, на початку ХХ ст. малочисельна маргінальна спілка більшовиків інструментально використала комуністичну доктрину й здійснила державний переворот у Петрограді. Її постулати було застосовано не тільки для узурпації влади в Росії, а й для анексії сусідніх держав, щойно проголосивших незалежність. Серед них була і знищена російськими більшовиками Українська Народна Республіка. Відтак, ідеологія комунізму в СРСР трансформувалася у догматичне вчення, яке уможливлювало функціонування держави за умов внутрішньої підтримки силових структур та агресивної зовнішньої політики. Стрижневою спілкою, котра становила політичне ядро країни була осібно правляча КПРС та її республіканські підрозділи, такі як КПУ, що розглядалися як одне ціле.Упродовж століття компартійна автократія спричинила значну кількість політичних, соціально-економічних, національних та релігійних проблем, що ставили під сумнів життєздатність комуністичного учення як державної ідеології. Будучи ініціатором чисельних злочинів, партія перетворилася у глибоко одержавлену бюрократичну структуру, яка внаслідок руйнуючої дії ключового партійного принципу «демократичного централізму» перестала бути добровільною спілкою однодумців. Вона жорстко контролювала усі аспекти життя поліетнічного та різнорелігійного радянського суспільства. У політичному контексті демократичні засади рад народних депутатів було замінено на керівну роль КПРС, в економічному сегменті на зміну ринковому інструментарію прийшло планове господарювання, у національному річищі відбувалося тотальне зросійщення анексованих соціумів, у релігійному сегменті домінувала ідеологія атеїзму.Наприкінці століття синтез цих перманентних проблем в СРСР набрав такої «критичної маси», приховати яку було уже неможливо. КПРС стала ключовим гальмом поступального розвою не тільки наукового-технічного прогресу, а й соціального розвитку країни як такого. Продуковане нею низьке матеріальне становище громадян у симбіозі із їх політичним безправ'ям, національним тиском та релігійним переслідуванням перетворилися у «вибухову суміш», що могла позбавити партію її монопольного становища, а тому спричинити розпад держави, де російський етнос був домінантним.Як наслідок, у 1985–1991 рр. компартійна верхівка наважилася на «косметичний ремонт» спочатку економічного, а згодом й політичного осердя країни, назвавши його – «перебудова». Насправді це була часткова «прибудова» демократичних й ринкових методів до автократичного та планового тла Радянського Союзу. На думку союзного ЦК «перебудова» повинна була дистанціонувати партію від сталінських злодіянь, оновити її суспільний статус, контрольовано збільшити повноваження радянських інституцій, запобігти наростаючій економічній кризі, вирішити національні та релігійні проблеми, а головне – зберегти власні провладні позиції. Тому керівну роль у радянському суспільстві КПРС і надалі залишала за собою.Однак, природна несумісність демократії та автократії, ринку і плану закономірно ослабили комуністичний режим, спричинили дезінтеграцію регіональних компартійних осередків, відновили національно-визвольний рух і прискорили крах СРСР. У переддень його фіаско найбільш яскраві зразки внутрішньопартійного розпаду ілюстрували обкоми західних областей УРСР, серед яких особливо помітним було припинення діяльності компартійної організації Тернопільської області.

Problem setting. In the context of reforming the public administration system in Ukraine, the important problem is the sustainable development of regions, which is impossible without taking into account the environmentally friendly component. The need to implement a sustainable development policy at the regional level is due to the understanding that it must begin and be maintained at a basic level and, accordingly, such development must be carried out from the bottom up, that is, from a specific community and region to a national and global scale. In general, the activities of permanent regional communities are aimed at ensuring an improvement in the quality of life of their people without the threat of their deterioration in other regions; maintaining ecosystems within their limits; providing effective state support to the activities of the regional community; creation of conditions for economic security. Sustainable development at the regional level and the formation of a sustainable community in the region involves the achievement of the ecological, social and economic balance of local entities. And in the context of European integration processes in Ukraine, the formation of state (national) and regional environmental policies in accordance with international and European standards is of particular relevance, therefore it is important to determine the main guidelines for the formation and implementation of environmental policies in Ukraine.Recent research and publications analysis. The problems, the formation and research of the implementation of environmental policy in Ukraine, the definition of the role of the state in ensuring the necessary level of environmental safety are devoted to the work of famous scientists and specialists, such as V. Andronov, N. Andrusevich, G. Belyavsky, V. Bugas, B. Burkinsky, V. Bulatov, A. Veklich, D. Vetvitsky, I. Dragan, A. Zarzhitsky, V. Kravtsov, A. Kucherenko, A. Lazor, S. Lisovsky, N. Malysh, G. Marushevsky, L. Melnik, M. Mikievich, A. Mordvinov, V. Muravyov, A. Myaghenko, V. Potapenko, Yu. Satalkin, L. Stasyuk, O. Trush, D. Fonaryuk, E. Khlobystov, N. Khumarova, M. Shapochka, V. Shevchuk, L. Yakushenko, L. Yatsenko and others. However, a number of issues are still poorly investigated, in particular, the issue of modernizing the public administration system in the field of environmental policy in accordance with European standards and in context European integration.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In Ukraine, which isindependent and has very rich natural resources, an inefficient and environmentally hazardous nature management structure has developed. Important tasks in preventing this problem: stopping the decline of natural ecosystems, sustainable development at the regional level and the formation of a sustainable community in the region, provides for environmental, social and economic balance, a high standard of living and quality of life for current and future generations of Ukraine and the introduction of a new one built on the best achievements of the European environmental management model.The aim of the article is to determine the European integration guidelines and directions for the formation of environmental policy in the context of sustainable development of regions in Ukraine. A whole series of tasks meets this goal, namely, the issue of adapting and bringing national environmental legislation to European standards, introducing European experience in applying economic mechanisms for implementing environmental policies, implementing an environmental management system.Paper main body. Among the main European integration guidelines for the formation of environmental policy in Ukraine at the regional level, can be distinguished: firstly, adaptation and bringing the national environmental legislation to European standards, and secondly, the introduction of European experience in applying innovative mechanisms for implementing environmental policies.The implementation of environmental policy requires the effective functioning of a system of environmental legislation aimed at achieving national priorities. The main requirements for such legislation are its compliance with the Constitution of Ukraine, approximation to the relevant directives of the European Union (EU), ensuring the implementation and implementation of international environmental agreements to which Ukraine is a party.The priority area for the formation of environmental policy in Ukraine is the introduction of economic instruments adopted in the EU. The use of economic instruments is based on the "polluter pays" principle (which means that the manufacturer is fully financially responsible for ensuring the implementation of measures aimed at preventing or reducing environmental pollution), which ensures a change in the behavior of business entities by transferring external costs from destruction or depletion of facilities environment into the category of internal costs and changes in the set and structure of incentives for these entities.The current direction of European integration in the environmental sphere is the introduction of electronic management. The concept of environmental management in the implementation of environmental policy (especially at the regional level) is in line with current trends in public administration, contributing to accessibility and transparency in the interaction of the state, business and the public in solving environmental problems.Conclusions of the research and prospects for further research. Thus, the study identified the following European integration guidelines for the formation of environmental policy in Ukraine in the context of sustainable development of the regions: adaptation and bringing national environmental legislation to European standards (the legal principle for European integration processes in the environmental sector is Section V, Chapter 6 of the Association Agreement between Ukraine and the EU), the introduction of European experience in the application of economic mechanisms for the implementation of environmental policies, based on "polluter pays" principle (environmental taxes, benefits, subsidies, etc.); implementation of an environmental management system whose mechanisms are environmental monitoring, environmental assessment, environmental audit, environmental labeling; implementation of the concept of environmental management in the field of environmental policy implementation that meets modern trends in public administration, contributing to accessibility and transparency in the interaction of the state, business and the public in solving environmental problems.A promising area for further research is to determine the conditions for the implementation of European principles of environmental management in the field of national environmental policy. ; Досліджено та визначено євроінтеграційні орієнтири і напрямки формування екологічної політики в контексті сталого розвитку регіонів в Україні. Обґрунтовано, що в контексті децентралізації державного управління посилюється роль місцевого самоврядування в управлінні екологічною сферою, а отже, і формування регіональної екологічної політики. Виокремлено такі євроінтеграційні орієнтири формування екологічної політики в Україні в контексті сталого розвитку регіонів: адаптація і приведення національного екологічного законодавства до європейських стандартів; впровадження європейського досвіду застосування економічних механізмів реалізації екологічної політики, які засновані на принципі "забруднювач платить"; запровадження системи екологічного менеджменту, механізмами якого є екологічний моніторинг, екологічна оцінка, екологічний аудит, екологічне маркування; реалізація концепції екологічного урядування у сфері реалізації екологічної політики. Охарактеризовано євроінтеграційні орієнтири формування екологічної політики в Україні в контексті сталого розвитку регіонів.

Problem setting. In the context of reforming the public administration system in Ukraine, the important problem is the sustainable development of regions, which is impossible without taking into account the environmentally friendly component. The need to implement a sustainable development policy at the regional level is due to the understanding that it must begin and be maintained at a basic level and, accordingly, such development must be carried out from the bottom up, that is, from a specific community and region to a national and global scale. In general, the activities of permanent regional communities are aimed at ensuring an improvement in the quality of life of their people without the threat of their deterioration in other regions; maintaining ecosystems within their limits; providing effective state support to the activities of the regional community; creation of conditions for economic security. Sustainable development at the regional level and the formation of a sustainable community in the region involves the achievement of the ecological, social and economic balance of local entities. And in the context of European integration processes in Ukraine, the formation of state (national) and regional environmental policies in accordance with international and European standards is of particular relevance, therefore it is important to determine the main guidelines for the formation and implementation of environmental policies in Ukraine.Recent research and publications analysis. The problems, the formation and research of the implementation of environmental policy in Ukraine, the definition of the role of the state in ensuring the necessary level of environmental safety are devoted to the work of famous scientists and specialists, such as V. Andronov, N. Andrusevich, G. Belyavsky, V. Bugas, B. Burkinsky, V. Bulatov, A. Veklich, D. Vetvitsky, I. Dragan, A. Zarzhitsky, V. Kravtsov, A. Kucherenko, A. Lazor, S. Lisovsky, N. Malysh, G. Marushevsky, L. Melnik, M. Mikievich, A. Mordvinov, V. Muravyov, A. Myaghenko, V. Potapenko, Yu. Satalkin, L. Stasyuk, O. Trush, D. Fonaryuk, E. Khlobystov, N. Khumarova, M. Shapochka, V. Shevchuk, L. Yakushenko, L. Yatsenko and others. However, a number of issues are still poorly investigated, in particular, the issue of modernizing the public administration system in the field of environmental policy in accordance with European standards and in context European integration.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In Ukraine, which isindependent and has very rich natural resources, an inefficient and environmentally hazardous nature management structure has developed. Important tasks in preventing this problem: stopping the decline of natural ecosystems, sustainable development at the regional level and the formation of a sustainable community in the region, provides for environmental, social and economic balance, a high standard of living and quality of life for current and future generations of Ukraine and the introduction of a new one built on the best achievements of the European environmental management model.The aim of the article is to determine the European integration guidelines and directions for the formation of environmental policy in the context of sustainable development of regions in Ukraine. A whole series of tasks meets this goal, namely, the issue of adapting and bringing national environmental legislation to European standards, introducing European experience in applying economic mechanisms for implementing environmental policies, implementing an environmental management system.Paper main body. Among the main European integration guidelines for the formation of environmental policy in Ukraine at the regional level, can be distinguished: firstly, adaptation and bringing the national environmental legislation to European standards, and secondly, the introduction of European experience in applying innovative mechanisms for implementing environmental policies.The implementation of environmental policy requires the effective functioning of a system of environmental legislation aimed at achieving national priorities. The main requirements for such legislation are its compliance with the Constitution of Ukraine, approximation to the relevant directives of the European Union (EU), ensuring the implementation and implementation of international environmental agreements to which Ukraine is a party.The priority area for the formation of environmental policy in Ukraine is the introduction of economic instruments adopted in the EU. The use of economic instruments is based on the "polluter pays" principle (which means that the manufacturer is fully financially responsible for ensuring the implementation of measures aimed at preventing or reducing environmental pollution), which ensures a change in the behavior of business entities by transferring external costs from destruction or depletion of facilities environment into the category of internal costs and changes in the set and structure of incentives for these entities.The current direction of European integration in the environmental sphere is the introduction of electronic management. The concept of environmental management in the implementation of environmental policy (especially at the regional level) is in line with current trends in public administration, contributing to accessibility and transparency in the interaction of the state, business and the public in solving environmental problems.Conclusions of the research and prospects for further research. Thus, the study identified the following European integration guidelines for the formation of environmental policy in Ukraine in the context of sustainable development of the regions: adaptation and bringing national environmental legislation to European standards (the legal principle for European integration processes in the environmental sector is Section V, Chapter 6 of the Association Agreement between Ukraine and the EU), the introduction of European experience in the application of economic mechanisms for the implementation of environmental policies, based on "polluter pays" principle (environmental taxes, benefits, subsidies, etc.); implementation of an environmental management system whose mechanisms are environmental monitoring, environmental assessment, environmental audit, environmental labeling; implementation of the concept of environmental management in the field of environmental policy implementation that meets modern trends in public administration, contributing to accessibility and transparency in the interaction of the state, business and the public in solving environmental problems.A promising area for further research is to determine the conditions for the implementation of European principles of environmental management in the field of national environmental policy. ; Досліджено та визначено євроінтеграційні орієнтири і напрямки формування екологічної політики в контексті сталого розвитку регіонів в Україні. Обґрунтовано, що в контексті децентралізації державного управління посилюється роль місцевого самоврядування в управлінні екологічною сферою, а отже, і формування регіональної екологічної політики. Виокремлено такі євроінтеграційні орієнтири формування екологічної політики в Україні в контексті сталого розвитку регіонів: адаптація і приведення національного екологічного законодавства до європейських стандартів; впровадження європейського досвіду застосування економічних механізмів реалізації екологічної політики, які засновані на принципі "забруднювач платить"; запровадження системи екологічного менеджменту, механізмами якого є екологічний моніторинг, екологічна оцінка, екологічний аудит, екологічне маркування; реалізація концепції екологічного урядування у сфері реалізації екологічної політики. Охарактеризовано євроінтеграційні орієнтири формування екологічної політики в Україні в контексті сталого розвитку регіонів.

Сегодня в Украине сложилась крайне нестабильная ситуация в сфере химической, ядерной и радиационной безопасности. Авторами проведен анализ системы медицинской защиты военнослужащих в условиях радиационно-ядерных и химических угроз и терроризма. Изучена система мониторинга потенциально опасных ситуаций, который осуществляется передвижными санитарно-эпидемиологическими группами Службы превентивной медицины Министерства обороны Украины в зоне АТО. Проводится оценка и прогнозирование влияния угроз на объекты критической инфраструктуры, экспертиза продовольствия, питьевой воды, источников водоснабжения и других объектов внешней среды на загрязнение радиоактивными, ядовитыми и опасными химическими веществами; осуществляются организация и контроль проведения дезактивации, дегазации. Однако остаются проблемные вопросы: устаревшая материально-техническая база (автомобильная техника, лабораторное оборудование, нехватка приборов для обследования факторов окружающей среды и т.д.); отсутствие производства в Украине отдельных средств медицинской защиты военнослужащих при воздействии опасных радиационных и химических факторов для профилактики поражения и уменьшения вредного воздействия. За предыдущие годы снизилась численность специалистов Службы превентивной медицины Министерства обороны Украины по военной токсикологии, радиологии и медицинской защите. В этих условиях особую актуальность приобретает специальная подготовка военных врачей по вопросам военной токсикологии, радиологии и медицинской защиты. ; Сьогодні в Україні склалася вкрай нестабільна ситуація в сфері хімічної, ядерної та радіаційної безпеки. Авторами проведено аналіз стану справ у системі медичного захисту військово­службовців Збройних сил України в умовах радіаційно-ядерних і хімічних загроз, тероризму. Проведено аналіз системи моніторингу потенційно небезпечних ситуацій, що здійснюється пересувними санітарно-епідеміологічними групами Служби превентивної медицини Міністерства оборони України в зоні АТО. Проводиться оцінка та прогнозування впливу загроз критичної інфраструктури, експертиза продовольства, питної води, джерел водопостачання та інших об'єктів зовнішнього середовища на забруднення радіоактивними, отруйними та небезпечними хімічними речовинами; здійснюються організація та контроль проведення дезактивації, дегазації. Однак залишаються проблемні питання: застаріла матеріально-технічна база (автомобільна техніка, лабораторне обладнання, брак приладів для обстеження факторів навколишнього середовища тощо); відсутність виробництва в Україні окремих засобів медичного захисту військовослужбовців при дії небезпечних радіаційних і хімічних факторів для профілактики ураження та зменшення вражаючої дії. За попередні роки знизилась чисельність фахівців Служби превентивної медицини Міністерства оборони України з військової токсикології, радіології та медичного захисту. В цих умовах особливої актуальності набуває спеціальна підготовка військових лікарів з питань військової токсикології, радіології та медичного захисту. ; Background. Today, situation in the field of chemical, nuclear and radiation safety in Ukraine is an extremely unstable. In such conditions, there in an increase in the role of the Preventive Medicine Service of the Ministry of Defense of Ukraine (PMS MDU), which provides medical protection in the conditions of radiation-nuclear and chemical threats. The purpose of the research: analysis of the state of the system of medical protection of service members of the Armed Forces of Ukraine in the conditions of radiation, nuclear and chemical threats and terrorism. Materials and methods. The analysis of publications concerning the peculiarities of chemical and radiation safety of the state over the past 20 years has been carried out. Data on the state of nuclear and radiation safety in Ukraine were considered according to the annual reports of the State Emergency Service of Ukraine (SESU). Results. Today, Ukraine lacks nuclear and chemical weapons, however, the existence of terrorist threats and the possible consequences of natural, man-made, military and social emergencies, especially in connection with the marked aggravation of the domestic political situation in the country and the interference of the Russian Federation in the internal affairs of Ukraine, creates extremely a threatening situation in terms of nuclear and chemical threats. According to the SESU, 1004 industrial objects are registered in the territory of Ukraine, in which more than 219.6 thousand tons of hazardous chemical compounds are stored or used in the process of production, about 13 million people live in ­areas of probable pollution. Terrorist sabotage on hazardous sites can lead to anthropogenic and military emergencies, the extent of which can be compared to the consequences of the use of weapons of mass destruction. In these conditions, the role of military experts in toxicology, radiology and medical protection is substantially increasing. Today, the tasks of the PMS MDU are: prevention of harmful effects of environmental factors, control over the observance of hygienic requirements in the work of personnel with sources of ionizing radiation, aggressive liquids, electromagnetic fields and other harmful factors and the provision of their individual protective equipment; control over elimination of causes and conditions of occupational diseases, poisonings, radiation damage, organization and control over decontamination and degassing. Monitoring of potentially dangerous situations is carried out by the mobile sanitary and epidemiological teams (MSET) of the PMS MDU in the ATO zone. The assessment and prognosis of the impact of critical infrastructure threats is constantly assessed. In addition, the mobile units conduct expert examination of food, drinking water, sources of water supply and other objects of the environment for contamination with radioactive, toxic and hazardous che­micals, and organization and control of decontamination and degassing. The MSET of the PMS MDU is deployed with medical mobile laboratory based on ZIL-131 car with a lowdown trailer, which can perform chemo-toxicological studies — 15 per day, radiometric (dosimetry) studies — 90–100 per day. The forces and regular means of constant readiness of MSET of the PMS MDU able to conduct sanitary treatment of man/hour — 144 in the summer, 96 in the winter, chamber disinfection (disinfection), decontamination: 180 man/hours in summer, 120 — in winter. There are topical issues: the outdated material and technical base of the PMS MDU (automotive equipment, laboratory equipment, lack of devices, environmental factors survey, etc.); the absence of production in Ukraine of certain means for medical protection of military personnel under the influence of dangerous radiation and chemical factors in order to prevent damage and to reduce the striking effect. In addition, in previous years, there was a decrease in the number of specialists of the PMS MDU for military toxicology, radiology and medical protection. In these circumstances, the training of military doctors on military toxicology, radiology and medical protection, one of the scientific and practical branches that provides separate components of national security, becomes relevant. The issue of improving the level of postgraduate training of military doctors by updating the basic educational material on military toxicology, radiology and medical protection is very topical, taking into account current knowledge, practical experience and NATO standards. Conclusions. The current state of the system of medical protection of service members of the Armed Forces of Ukraine in conditions of radiation-nuclear, chemical threats and terrorism cannot guarantee the necessary level of safety for personnel and population. Improvement of the situation in the system of medical protection can be accomplished by strengthening the material and technical support of specialized units of the Preventive Medicine Service of the Ministry of Defense of Ukraine; introduction of modern technologies and standards; introduction of new forms of training and improvement of existing curricula in order to meet the needs of a wide range of military and civilian specialists in the areas of military toxicology, radiology, chemical, radiation safety, modern anti-chemical and anti-radiation protection of troops in emergency situations, man-made disasters and in a special period.

The purpose of the article is to answer an historically important question that is relevant in modern Ukrainian society - was it possible to maintain the status of a nuclear state for Ukraine? Find out the possible prospects for maintaining the status of Ukraine as a nuclear state, having studied the historical and source study aspects of the problem. Materials and methods. The regulatory framework of the study is the statement of the Verkhovna Rada of Ukraine "On the Nuclear-Free Status of Ukraine", The Law of Ukraine "On Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of July 1, 1968" dated November 16, 1994, and the Memorandum on Security Guarantees in Connection with Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of November 5, 1994 and others. The study uses methods of fundamental analysanalysis, synthesis, comparison, generalization. Scientific novelty. The main aspects of the nuclear disarmament of Ukraine are investigated. The possibility of an alternative to its nuclear disarmdisarmament is being examined, as well as the voluntary renuncirenunciation of Ukraine's nuclear potential is being analyzed. Conclusions. In society and among "young" politicians, the view is spread about the fallacy of denuclearization. The then internal and external problems of Ukraine do not seem very critical now. The leaders of Ukraine in the 1990s consider nuclear disarmament inevitable and agree to recognize only tactical miscalculations. The theoretical possibility of holding and developing nuclear weapons in Ukraine should be recognized as highly probable. Economic and potential allowed this. But foreign policy pressure, primarily from the United States, made this impossible. The Ukrainian leadership was not able to realize all the chances that history provided us, and it was more profitable to convert the renunciation of nuclear weaweapons into economic and political benefits ; But de l'étude. Le but de l'article est de répondre à une question urgente et historiquement importante dans la société ukrainienne moderne sur la possibilité de maintenir le statut d'un État nucléaire pour l'Ukraine, de découvrir les perspectives possibles pour maintenir le statut de l'Ukraine en tant qu'État nucléaire, après avoir étudié les aspects historiques et sources de l'étude du problème. Matériaux et méthodes. Le cadre réglementaire de l'étude est la déclaration de la Verkhovna Rada d'Ukraine "Sur le statut dénucléarisé de l'Ukraine", la loi de l'Ukraine "Sur l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires du 1er juillet 1968" daté du 16 novembre 1994, "Mémorandum sur les garanties de sécurité liées à l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires" du 5 novembre 1994 et autres. L'étude utilise des méthodes d'analyse fondamentale, de synthèse, de comparaison, de généralisation. Nouveauté scientifique. Les principaux aspects du désarmement nucléaire de l'Ukraine sont étudiés. La possibilité d'une alternative à son désarmement nucléaire est examinée et la renonciation volontaire de l'Ukraine à son potentiel nucléaire, à ses motivations, à ses causes et à ses perspectives qui ouvriront à l'avenir le lien diplomatique du pays sont analysées. Conclusions. Dans la société et parmi les «jeunes» politiciens, il existe une opinion largement répandue sur la fausseté de la dénucléarisation, reflétée dans le matériel journalistique des médias. Cependant, après avoir analysé les documents réglementaires, ainsi que les problèmes internes et externes de l'Ukraine au moment de la décision sur le désarmement nucléaire, qui ne semble plus trop critique, les auteurs sont parvenus à la conclusion qu'une telle décision est préférable. Les dirigeants de l'Ukraine dans les années 1990 Ils ont estimé que le désarmement nucléaire était pratiquement inévitable et sont convenus de ne reconnaître que les erreurs de calcul tactiques, car la capacité théorique de détenir et de développer des armes nucléaires en Ukraine devrait être reconnue comme probable du point de vue du potentiel économique et scientifique. Dans le même temps, les pressions exercées sur la politique étrangère, principalement des États-Unis, ont eu un impact sur le processus de désarmement. Les dirigeants ukrainiens ne pouvaient pas réaliser toutes les chances d'une conversion plus rentable de la renonciation aux armes nucléaires en avantages économiques et politiques pour le pays ; Цель исследования. Цель статьи предполагает ответ на актуальный, исторически важный в современном украинском обществе вопрос о возможности сохранения для Украины статус ядерного государства, выяснить возможные перспективы сохранения статуса Украины как ядерного государства, изучив исторический и источниковедческий аспекты проблемы. Материалы и методы. Нормативной базой исследования является заявление Верховной Рады Украины "О безъядерном статусе Украины", Закон Украины "О присоединении Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия от 1 июля 1968 г." от 16 ноября 1994 года, "Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия " от 5 ноября 1994 и др. При исследовании используются методы фундаментального анализа, синтеза, сравнения, обобщения. Научная новизна. Исследованы основные аспекты проблемы ядерного разоружения Украины. Рассматривается возможность альтернативы ее ядерного разоружения, а также анализируется добровольный отказ Украины от ядерного потенциала, его мотивы, причины и перспективы, открывающиеся перед дипломатическим звеном страны в будущем. Выводы. В обществе и среди "молодых" политиков распространено мнение об ошибочности денуклеаризации, отраженное в публицистических материалах СМИ. Однако, проанализировав нормативные документы, а также внутренние и внешние проблемы Украины на момент принятия решения о ядерном разоружении, кажущиеся сейчас не слишком критическими, авторы пришли к выводу о предпочтительности принятия такого решения. Руководители Украины 1990-х гг. считали ядерное разоружение практически неизбежным и согласны признавать лишь тактические просчеты, поскольку теоретическую возможность удерживать и развивать ядерное оружие в Украине следует признать вероятной с точки зрения экономического и научного потенциала. В то же время, внешнеполитическое давление, прежде всего со стороны США, оказало влияние на процесс разоружения. Украинское руководство не смогло реализовать все шансы более выгодного конвертирования отказа от ядерного оружия в экономические и политические преимущества для страны ; Мета статті передбачає відповідь на актуальне, історично важливе в сучасному українському суспільстві питання про можливість збереження для України статус ядерної держави, з'ясувати можливі перспективи збереження статусу України як ядерної держави, вивчивши історичний і джерелознавчий аспекти проблеми. Матеріали та методи. Нормативною базою дослідження є заява Верховної Ради України "Про без'ядерний статус України", Закон України "Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року" від 16 листопада 1994 року, "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї" від 5 листопада 1994 і ін. При дослідженні використовуються методи фундаментального аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Наукова новизна. Досліджено основні аспекти проблеми ядерного роззброєння України. Розглядається можливість альтернативи її ядерного роззброєння, а також аналізується добровільна відмова України від ядерного потенціалу, його мотиви, причини і перспективи, що відкриваються перед дипломатичним ланкою країни в майбутньому. Висновки. У суспільстві і серед "молодих" політиків поширена думка про помилковість денуклеаризації, відбите в публіцистичних матеріалах ЗМІ. Однак, проаналізувавши нормативні документи, а також внутрішні і зовнішні проблеми України на момент прийняття рішення про ядерне роззброєння, що здаються зараз не дуже критичними, автори прийшли до висновку про перевагу прийняття такого рішення. Керівники України 1990-х рр. вважали ядерне роззброєння практично неминучим і згодні визнавати лише тактичні прорахунки, оскільки теоретичну можливість утримувати і розвивати ядерну зброю в Україні слід визнати вірогідною з точки зору економічного і наукового потенціалу. У той же час, зовнішньополітичний тиск, перш за все з боку США, вплинуло на процес роззброєння. Українське керівництво не змогло реалізувати всі шанси більш вигідного конвертації відмови від ядерної зброї в економічні і політичні переваги для країни

The purpose of the article is to answer an historically important question that is relevant in modern Ukrainian society - was it possible to maintain the status of a nuclear state for Ukraine? Find out the possible prospects for maintaining the status of Ukraine as a nuclear state, having studied the historical and source study aspects of the problem. Materials and methods. The regulatory framework of the study is the statement of the Verkhovna Rada of Ukraine "On the Nuclear-Free Status of Ukraine", The Law of Ukraine "On Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of July 1, 1968" dated November 16, 1994, and the Memorandum on Security Guarantees in Connection with Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of November 5, 1994 and others. The study uses methods of fundamental analysanalysis, synthesis, comparison, generalization. Scientific novelty. The main aspects of the nuclear disarmament of Ukraine are investigated. The possibility of an alternative to its nuclear disarmdisarmament is being examined, as well as the voluntary renuncirenunciation of Ukraine's nuclear potential is being analyzed. Conclusions. In society and among "young" politicians, the view is spread about the fallacy of denuclearization. The then internal and external problems of Ukraine do not seem very critical now. The leaders of Ukraine in the 1990s consider nuclear disarmament inevitable and agree to recognize only tactical miscalculations. The theoretical possibility of holding and developing nuclear weapons in Ukraine should be recognized as highly probable. Economic and potential allowed this. But foreign policy pressure, primarily from the United States, made this impossible. The Ukrainian leadership was not able to realize all the chances that history provided us, and it was more profitable to convert the renunciation of nuclear weaweapons into economic and political benefits ; But de l'étude. Le but de l'article est de répondre à une question urgente et historiquement importante dans la société ukrainienne moderne sur la possibilité de maintenir le statut d'un État nucléaire pour l'Ukraine, de découvrir les perspectives possibles pour maintenir le statut de l'Ukraine en tant qu'État nucléaire, après avoir étudié les aspects historiques et sources de l'étude du problème. Matériaux et méthodes. Le cadre réglementaire de l'étude est la déclaration de la Verkhovna Rada d'Ukraine "Sur le statut dénucléarisé de l'Ukraine", la loi de l'Ukraine "Sur l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires du 1er juillet 1968" daté du 16 novembre 1994, "Mémorandum sur les garanties de sécurité liées à l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires" du 5 novembre 1994 et autres. L'étude utilise des méthodes d'analyse fondamentale, de synthèse, de comparaison, de généralisation. Nouveauté scientifique. Les principaux aspects du désarmement nucléaire de l'Ukraine sont étudiés. La possibilité d'une alternative à son désarmement nucléaire est examinée et la renonciation volontaire de l'Ukraine à son potentiel nucléaire, à ses motivations, à ses causes et à ses perspectives qui ouvriront à l'avenir le lien diplomatique du pays sont analysées. Conclusions. Dans la société et parmi les «jeunes» politiciens, il existe une opinion largement répandue sur la fausseté de la dénucléarisation, reflétée dans le matériel journalistique des médias. Cependant, après avoir analysé les documents réglementaires, ainsi que les problèmes internes et externes de l'Ukraine au moment de la décision sur le désarmement nucléaire, qui ne semble plus trop critique, les auteurs sont parvenus à la conclusion qu'une telle décision est préférable. Les dirigeants de l'Ukraine dans les années 1990 Ils ont estimé que le désarmement nucléaire était pratiquement inévitable et sont convenus de ne reconnaître que les erreurs de calcul tactiques, car la capacité théorique de détenir et de développer des armes nucléaires en Ukraine devrait être reconnue comme probable du point de vue du potentiel économique et scientifique. Dans le même temps, les pressions exercées sur la politique étrangère, principalement des États-Unis, ont eu un impact sur le processus de désarmement. Les dirigeants ukrainiens ne pouvaient pas réaliser toutes les chances d'une conversion plus rentable de la renonciation aux armes nucléaires en avantages économiques et politiques pour le pays ; Цель исследования. Цель статьи предполагает ответ на актуальный, исторически важный в современном украинском обществе вопрос о возможности сохранения для Украины статус ядерного государства, выяснить возможные перспективы сохранения статуса Украины как ядерного государства, изучив исторический и источниковедческий аспекты проблемы. Материалы и методы. Нормативной базой исследования является заявление Верховной Рады Украины "О безъядерном статусе Украины", Закон Украины "О присоединении Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия от 1 июля 1968 г." от 16 ноября 1994 года, "Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия " от 5 ноября 1994 и др. При исследовании используются методы фундаментального анализа, синтеза, сравнения, обобщения. Научная новизна. Исследованы основные аспекты проблемы ядерного разоружения Украины. Рассматривается возможность альтернативы ее ядерного разоружения, а также анализируется добровольный отказ Украины от ядерного потенциала, его мотивы, причины и перспективы, открывающиеся перед дипломатическим звеном страны в будущем. Выводы. В обществе и среди "молодых" политиков распространено мнение об ошибочности денуклеаризации, отраженное в публицистических материалах СМИ. Однако, проанализировав нормативные документы, а также внутренние и внешние проблемы Украины на момент принятия решения о ядерном разоружении, кажущиеся сейчас не слишком критическими, авторы пришли к выводу о предпочтительности принятия такого решения. Руководители Украины 1990-х гг. считали ядерное разоружение практически неизбежным и согласны признавать лишь тактические просчеты, поскольку теоретическую возможность удерживать и развивать ядерное оружие в Украине следует признать вероятной с точки зрения экономического и научного потенциала. В то же время, внешнеполитическое давление, прежде всего со стороны США, оказало влияние на процесс разоружения. Украинское руководство не смогло реализовать все шансы более выгодного конвертирования отказа от ядерного оружия в экономические и политические преимущества для страны ; Мета статті передбачає відповідь на актуальне, історично важливе в сучасному українському суспільстві питання про можливість збереження для України статус ядерної держави, з'ясувати можливі перспективи збереження статусу України як ядерної держави, вивчивши історичний і джерелознавчий аспекти проблеми. Матеріали та методи. Нормативною базою дослідження є заява Верховної Ради України "Про без'ядерний статус України", Закон України "Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року" від 16 листопада 1994 року, "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї" від 5 листопада 1994 і ін. При дослідженні використовуються методи фундаментального аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Наукова новизна. Досліджено основні аспекти проблеми ядерного роззброєння України. Розглядається можливість альтернативи її ядерного роззброєння, а також аналізується добровільна відмова України від ядерного потенціалу, його мотиви, причини і перспективи, що відкриваються перед дипломатичним ланкою країни в майбутньому. Висновки. У суспільстві і серед "молодих" політиків поширена думка про помилковість денуклеаризації, відбите в публіцистичних матеріалах ЗМІ. Однак, проаналізувавши нормативні документи, а також внутрішні і зовнішні проблеми України на момент прийняття рішення про ядерне роззброєння, що здаються зараз не дуже критичними, автори прийшли до висновку про перевагу прийняття такого рішення. Керівники України 1990-х рр. вважали ядерне роззброєння практично неминучим і згодні визнавати лише тактичні прорахунки, оскільки теоретичну можливість утримувати і розвивати ядерну зброю в Україні слід визнати вірогідною з точки зору економічного і наукового потенціалу. У той же час, зовнішньополітичний тиск, перш за все з боку США, вплинуло на процес роззброєння. Українське керівництво не змогло реалізувати всі шанси більш вигідного конвертації відмови від ядерної зброї в економічні і політичні переваги для країни

У статті розглянуто розвиток вітчизняного законодавства у сфері економічних відносин, що викликає змістовні та структурні трансформації в системі права, а отже, і право, і законодавство є органічно пов'язаними. Як наслідок, виникають структурні новоутворення в системі законодавства. Установлено, що саме з урахуванням системності у визначенні основних та другорядних аспектів нормативно-правового забезпечення функціонування економічної системи можна вести мову про високу ефективність правового регулювання світової економічної системи. Обґрунтовано, що незважаючи на складний ієрархічний характер відносин в економічній системі, що тяжіє до безперервної спеціалізації її складових, забезпечення взаємодії усіх елементів структури та вихід її функціонування на задані загальні параметри вимагає створення цілісної, взаємопов'язаної системи законодавчого та правового забезпечення в адекватному для такого масштабу проблеми форматі ; В статье проанализированы динамичное развитие законодательства в сфере экономических отношений, что вызывает содержательные и структурные трансформации в системе права, а, следовательно, и право, и законодательство являються органически связанными. Как следствие, возникают структурные новообразования в системе законодательства. Установлено, что именно с учетом системности в определении основных и второстепенных аспектов нормативно-правового обеспечения функционирования экономической системы можно говорить о высокой эффективности правового регулирования мировой экономической системы. Обосновано, что несмотря на сложный иерархический характер отношений в экономической системе, которая тяготеет к непрерывной специализации ее составляющих, обеспечение взаимодействия всех элементов структуры и выход ее функционирования на заданные параметры требует создания целостной, взаимосвязанной структурной системы законодательного и правового обеспечения в адекватном для нее масштабе.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "plaw.nlu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; The article analyzes the dynamic development of legislation in the field of economic relations is matched to structural transformation in the law, and therefore the law, and legislation is organically linked. Аs a consequence, become structurally tumors in the legal system as a key emerging trend of improving its evolyutsinuvannya. In this sense, the normative legal provision of economic relations – is a complete standalone system, it is appropriate to determine as the only legal complex object. It is established that it is considering systematic in identifying major and minor aspects of the legal functioning of the economic system we can talk about high efficiency of legal regulation of the global economic system. Proved that despite the complex hierarchical nature of relations in the economic system that tends to continuing specialization of its components, ensuring the interaction of all elements of the structure and output of its operation to set general parameters requires an integrative, holistic, coherent with the legal system and legal support in adequate to the problem of this magnitude format.Now the scientific legal literature began to explore some categorical concepts, some substantive mechanisms for the enhancement of the conceptual level that can be regarded as approval beliefs and understanding of the separation of such jurisprudence as Economic Law of Ukraine [1–11]. The rich have paid attention to this issue and scientists of Kharkiv Donetsk schools of law, namely:, D. V. Zadyhaylo, D. D. Zadyhaylo, V. S. Milash, V. A. Ustymenko and others. Also, this perspective was a range of scientific interests of Kiev and Odessa schools, namely A. M. Vinnik, O. P. Podtserkovnyy, V. S. Shcherbina and others. In the former Soviet Union it examined: A. Alpatov, G. Velyanovskyy, G. Balsevich, M. Odintsov, V. Tambovtsev and others. However, scientists have not paid sufficient attention, and the very conceptual analysis of the category of «economic rights» as a separate legal phenomenon, that conceptual device was left outside the research, also identified and place of the term «economic law» in the legal space as required result Sociodynamics the mechanism legislation. However, usually focuses on individual fragments relationship functioning economic system creating categorical apparatus required for each. It should be added that often because of certain circumstances their views do not correspond to modern realities, because the dynamics of economic relations for ten years - big time. In view of the above it can be stated that the question of integrative processes of legislation on economic issues, the impact of international standards on the process of modernization of national economic legislation and determine their role in it as a whole are not defined.Consideration of this issue is caused by lack of conceptual apparatus legislation Ukraine of terms such as «economic system» and «economic law». In addition, the domestic legislation is not developed a mechanism to ensure the development of the latter, which operates successfully operates a modern legal systems of the world. Given this, we can state that the need to adapt Ukrainian legal doctrine to the European legal system is in the legal functioning of the economic system of our country, because the design of economic law as a science and discipline will solve the problem of mismatch economic and legal point of view, a holistic concept relations state of law and Economics. Emphasize that while this gap is not eliminated, that remain unsettled some legal aspects of the existing conceptual mechanism of legal support economic system is inadequate. In addition, should agree on the basic provisions of legislation on regulation of relevant relations with foreign countries, to achieve the level of economic indicators sought legal opinion and national general our country.The article is the rationale for the legislative and legal consolidation of the concept of «economic law» as a structural system neoplasms legislation and establishing a comprehensive nature of the institution as a whole legal complex object in the legal system and functional state's influence on him.Axiomatic is provision for a close dialectical relationship between economic and legal systems. Even in the XVIII century, Adam Smith (author of «The Wealth of Nations» and the phrase «life, liberty and property») pondered the economic consequences of the establishment «of mercantile laws». Along with Smith and other philosophers saw the relationship between economics and law. On this occasion expressed their thoughts and «father of communism» – Karl Marx. However, in today's issue of legal compliance to ensure economic relations existing forms of their implementation is complex and multifaceted and has a corresponding character. First of all, this is due to globalization of economic processes, the growing role and importance of public international economic law and private international law in the establishment and regulation of foreign economic relations, which play a large share in the global and national GDP. Thus, the emerging global economic right, which may be partly represented the concept LEX mercantoria. However, in internal legislation of the update is kompleknyh a number of industries that are designed to overcome industry barriers to legal provision of economic relations.The fact is of course that the relationships that are part of the category of «economic system» extremely ambitious and go beyond their own business, tax, natural resource and other sectors zakonodastva. An important factor marker while solving the problem of inter-sectoral barriers is the need for clear and understandable state of economic, including industrial or agricultural policy. Clearly, implementation of this policy occurs within the array of relations in the economic system, and therefore includes a comprehensive, systemic use of state-legal means of influencing the behavior of economic relations, in particular economic entities, local communities, employees, investors, consumers etc.Thus it is necessary a certain legal unification of the whole arsenal of different-legal instruments. Yes, this formulation of questions, answers attempt to form such a category as an economic right - the integrative result of independent development of its industry components.1. The economic system is a complex set of social relations of production that ensure economic activities on certain principles of coordination between the participants and subjects of economy in the dominant way to distribute the results of its operations, determining the degree of efficiency of the national economy. Thus, the economic system as a whole set of economic relations should be represented as a single object of legal regulation, because it is a sign of «whole nature» of the latter, which is inherent in any system, its operation logically implies the interaction of all elements by « self-regulation «of all systemically important ties between these elements and therefore obligatory to talk about the development of a single legal model for organizing economic relations in general.2. In modern terms of structuring the legal system and legislation are distributed between the individual sectors. Some of them are homogeneous by private law or public-legal nature, such as the civil law or the finance law, the while law others are complex the hospodarske law, the agricultural law, the environmental (natural resource) law. However, the structure of the said areas of the economic law as a separate category is not saying.3. The need for the formation of just such regulatory structural macro grounded weight increasing economic sphere as integral object of social management-for: 1) implementation of a unified economic policy; 2) the macroeconomic state regulation; 3) external influences on the national economy due to the implementation of the economic policy of other states, international economic organizations, the impact kon'yuktury foreign markets; 4) the need to implement (incentives) universal properties of the national economy as such. For example – providing innovative character of economic development, the introduction of alternative energy as the dominant source of energy, the implementation of restructuring the national economy, overcoming depression and economic degradation regions and so on.4. The possibility and feasibility of forming such superkompleksu the right to an economic right may also grounded bute legal and technical aspects of constitutional and legal support: 1) although fragmented, but overall the nature of the constitutional and legal regulation of economic relations; 2) fixation general legal economic values - objects of constitutional and legal regulation (economic security, constitutional economic order, economic diversity, etc.); 3) if the text of the Basic Law and the common values of the components overall, defining of competence load state authorities, in particular: a) the Verkhovna Rada of Ukraine on objects of legal regulation referred to in Article 92 of the Constitution of Ukraine, namely the use of natural resources, the exclusive ( maritime) economic zone and the continental shelf, the space exploration organization and operation of energy, transportation and communications, the legal regime of property rights, legal principles and guarantees of entrepreneurship, rules of competition and antitrust rules, principles of foreign relations, foreign trade, customs, etc. ; b) The Cabinet of Ministers of Ukraine - the functions of the Government to ensure the functioning of the economic system listed in Article 116 of the Constitution of Ukraine, for example, develops and implements national programs of economic, scientific, technical, social and cultural development of Ukraine, ensures equal conditions of development of all forms of ownership; carries out management of state property in accordance with law; c) general economic content and nature of the competence of certain public authorities such as the NBU, AMC and others.