Suchergebnisse

The article analyzes the process of conceptualization of the scientific category "national interests" in international relations theory. It is noted that the conceptualization of the national interests means the procedure of theoretical organization of their scientific knowledge in order to build an appropriate theoretical and methodological model of research, highlight the essential characteristics of the phenomenon and develop its conceptual apparatus. The main hypothesis of the study is the assumption that the state of national interests can act as a universal generalizing criterion of national security. The formation of this criterion is based on the following basic characteristics of the state: socio-political system, indicators of economic development, international division of labor, geopolitical situation, as well as national and cultural traditions. The use of comparative-historical and activity method of scientific research made it possible to trace the evolution of scientific knowledge of national interests and the process of their conceptualization into an independent scientific direction, which became the American school of modern realism. It has been proven that the main scientific debates took place earlier and continue today due to the unresolved issue of the objectivity of national interests. The author argues that national interests are an objective category, differences in their understanding and assessment are due to different perceptions of threats and opportunities to prevent them, as well as different assessments of the acceptable price of a political decision. The peculiarities of constructing the national interest on the basis of two key elements are highlighted: the first is a constant value of the state; the second is a variable that depends on a specific historical epoch. The main functional purpose of the first key element is to preserve the physical, political and cultural identity of the state, and the second depends on events and trends at a certain point in the development of the state. ; У статті проаналізовано процес концептуалізації наукової категорії національних інтересів у теорії міжнародних відносин. Зазначається, що концептуалізація національних інтересів означає процедуру теоретичної організації їх наукового пізнання з метою побудови відповідної теоретико-методологічної моделі дослідження і виділення сутнісних характеристик феномену та вироблення його понятійного апарату. В якості основної гіпотези дослідження приймається припущення, що стан національних інтересів може виступати універсальним узагальнюючим критерієм національної безпеки. В основу формування цього критерію покладено такі базові характеристики держави: соціально-політичний лад, показники економічного розвитку, міжнародний розподіл праці, геополітичне становище, а також національні та культурні традиції. Використання порівняльно-історичного та діяльнісного методу наукового дослідження дало можливість прослідкувати еволюцію наукового пізнання національних інтересів та процес їх концептуалізації в самостійний науковий напрямок, яким стала американська школа сучасного реалізму. Доведено, що основні наукові дебати відбувалися раніше і продовжуються сьогодні у зв'язку з невирішеністю питання щодо об'єктивності національних інтересів. Автором відстоюється позиція, що національні інтереси є категорією об'єктивною, розбіжності в їх розумінні та оцінці обумовлюється різним сприйняттям загроз та можливостей їх попередження, а також різними оцінками допустимої ціни того чи іншого політичного рішення. Висвітлено особливості побудови національного інтересу на основі двох ключових елементів: перший - це постійна величина, якою виступає держава; другий - змінна величина, що залежить від конкретної історичної епохи. Основним функціональним призначенням першого є збереження фізичної, політичної і культурної самобутності держави, а другий залежить від подій і тенденцій у визначений момент розвитку держави.

Ukraine's decision to drop non-aligned status was done as the result of a growing understanding of an urgent need to find more effective means to protect the state from external aggression. One of the main means is integration into powerful intergovernmental institutions, primarily, to European and Euro-Atlantic ones. Thus, acquiring membership in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization (NATO) is now among the priorities of Ukraine's foreign policy. In the process of growing global interdependence, alliances gradually become the main form of international cooperation. At the same time, they are increasingly associated with the emergence and spread of wars and conflicts, as well as their prevention. Under the difficult conditions of international interaction, numerous threats to the existence of state, the implementation of state's foresightful foreign policy depends on the adequacy of understanding of the nature of cooperation and conflict in relations between states by state's leadership. Therefore, it is vital to expand and deepen the knowledge about the peculiarities of the formation and functioning of alliances, and the behavior of their participants while contacting each other. The concept of alliances lies at the core of the theory of international relations, since alliances can be considered as a means of implementing the foreign policy of the state, and at the same time as vivid indicators for the implementation of mutual obligations by states. The article deals with the key theoretical contributions on conceptualization of the international alliances as one of the main forms of intergovernmental cooperation. The author provides a general overview of academic papers on alliance theory and uncover the main peculiarities of the periods of research on alliance in political science during and after the Cold War. The article discusses main approaches of the international relations theory to the definition of alliances, as well as the prevailing typologies of alliances. ; Отказ Украины от внеблокового статуса стал результатом осознания безотлагательности поиска более эффективных средств защиты государства от внешней агрессии. Одним из основных таких средств является интеграция в мощные государственные объединения, прежде всего, в европейские и евроатлантические структуры. Таким образом, в настоящее время получение членства в Европейских Содружествах и Организации Североатлантического договора (НАТО) является одной из приоритетных задач внешней политики Украины. В процессе возрастания взаимозависимости мира альянсы постепенно становятся основной формой международного сотрудничества. В то же время они все больше ассоциируются с возникновением и распространением войн и конфликтов, а также с их предотвращением. В сложных условиях международных взаимодействий, существования многочисленных угроз для существования государства осуществление им продуманной внешней политики зависит от адекватного понимания его руководством природы сотрудничества и конфликтности в отношениях между государствами. Поэтому является насущной потребностью расширение и углубление знаний об особенностях создания и функционирования альянсов, а также поведении их участников в процессе контактов между ними. Концепт альянсов занимает центральное место в теории международных отношений, поскольку альянсы могут рассматриваться как средства реализации внешней политики государства, и одновременно как наглядные индикаторы выполнения государствами взаимных обязательств. Рассмотрены ключевые теоретические наработки в области концептуализации международных альянсов как одной из главных форм межгосударственного сотрудничества. Приведены основные научные труды по проблематике альянсов, раскрыты особенности периодов исследования альянсов в политической науке – во время и после окончания «холодной войны». Охарактеризованы наиболее используемые в теории международных отношений подходы к определению альянсов, а также наиболее распространенные типологии альянсов. ; Відмова України від позаблокового статусу стала результатом усвідомлення нагальності пошуку більш ефективних засобів із захисту держави від зовнішньої агресії. Одним із основних таких засобів є інтеграція до потужних державних об'єднань, передусім, до європейських та євроатлантичних структур. Таким чином, наразі завдання з набуття членства в Європейських Співтовариствах та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) посідають чільне місце серед пріоритетів зовнішньої політики України. У процесі зростання взаємозалежності світу альянси поступово стають основною формою міжнародного співробітництва. Водночас вони все більше асоціюються з виникненням і поширенням воєн і конфліктів, а також із запобіганням ним. За складних умов міжнародних взаємодій, існування численних загроз для існування держави здійснення нею розважливої зовнішньої політики залежить від адекватного розуміння її керівництвом природи співпраці і конфліктності у відносинах між державами. Тому є нагальним розширення і поглиблення знань щодо особливостей утворення і функціонування альянсів, та поведінки їхніх учасників у процесі контактів між ними. Концепт альянсів займає центральне місце в теорії міжнародних відносин, оскільки альянси можуть розглядатися як засоби реалізації зовнішньої політики держави, і водночас як наочні індикатори виконання державами взаємних зобов'язань. Розглянуто ключові теоретичні доробки з концептуалізації міжнародних альянсів як однієї з головних форм міждержавного співробітництва. Наведено основні наукові праці з проблематики альянсів та розкрито особливості періодів дослідження альянсів у політичній науці – під час та після закінчення «холодної війни». Охарактеризовано найбільш вживані підходи до визначення альянсів у теорії міжнародних відносин, а також найбільш поширені типології альянсів.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

The article deals with the issue on the correlation, study and usage of the international relations history theoretical foundations as a sufficiently specific scientific direction, combining the features of historical and political sciences, in particular world history, the history of diplomacy, political science, the theory of the international relations, etc. The emergence of the international relations history is connected with the development of national historical sciences, the study of the history of diplomacy, geopolitical concepts, the theory of international relations, etc. The results of the scientific study of the international relations history have laid the basis for the common international processes study. Throughout the XX-th century this direction was actively developing, been influenced upon by the confrontation of political systems. Accordingly, antagonistic ideologies were used, a sample selection of historical facts and sources was carried out. Such issues as the concept and the subject of the international relations history, its periodization, and relations with the world history, history of diplomacy, the theory of international relations and other scientific directions still remain controversial.

The article considers the role assigned to culture in a realistic approach to the analysis of international relations. As a result of the study, aspects of international politics have been identified in which culture is given importance. In particular, culture is used as one of the ways to change the power relations between states. From the standpoint of a realistic approach, it is the struggle for power in the international arena that explains the most tangible external influences on the culture of a particular society today. ; У статті розглянуто роль, яка відведена культурі у реалістичному підході до аналізу міжнародних відносин. В результаті дослідження визначено низку аспектів міжнародної політики, у яких культурі надається важливе значення. Зокрема, культура використовується як один із засобів зміни владних відносин між державами. З позиції реалістичного підходу, саме боротьбою за владу на міжнародній арені і можна пояснити найбільш відчутні зовнішні впливи на культуру окремого суспільства сьогодні.

Problem setting. The modern world continues to consider military power as one o f the most important tools for solving foreign policy problems. However, it is not an extraordinary option or a last resort in the range o f possible shares. Military power has become a widely used tool along with political and diplomatic actions. The decision to use military power is made by world actors based on their own understanding o f their national interests and the appropriateness o f its use, even without a UN resolution. Thus, the issue o f the study o f military power as a tool in international relations becomes relevant. Recent research and publications analysis. Consideration o f certain issues o f military strength aspects is reflected in the works o f R. Aron, O. Bodruk, A. Gramsci, R. Keohein, Н. Morgenthau, J. Nye, V. Smolyanyuk, Р. Taylor, A. Toffler, M. Trebin, K. Waltz, I. Wallerstein, S. Huntington and others. However, in modern conditions, the issue o f the use o f military power in international relations requires a new rethinking, especially in the context o f systemic changes in world society. Paper objective. The purpose o f this article is to analyze some aspects o f the use o f military power in international relations. Paper main body. The article reveals some aspects o f the use o f military power in international relations. The essence o f the military power o f the state, the forms and tasks o f its use are revealed.The article examines some aspects o f the use o f military power in international relations. The essence o f the military power o f the state, forms and tasks o f its application are revealed. It is highlighted that the simplest scenario o f the state's transition to military actions and in the international arena is the threat o f the use offorce demonstrated by it (explicit - hidden, real - conditional); A more complex type o f use o f military power remains armed violence - direct physical influence on the opposite side by means ofarmed struggle for the purpose o f its destruction or ...

The role of social media (social networks) in international relations is analyzed. The international relations as the main contributor to the world information space are singled out. Definitions of the main concepts characterizing the use of Internet technologies in the foreign policy activity of the state are given: foreign policy activity of the state, foreign policy behavior of the state, communication in the system of international relations or foreign policy communication of the state. The study used a set of general and special methods: the method of conceptual analysis in determining the basic characteristics of socio-political communication, comparative analysis, functional analysis (functions of foreign policy communication and activities). Social media and the Internet are turning into a new reality, where the main actors are states. The political image of the state is directly proportional to the image in the social media. The popularity of the state, diplomatic institutions depends on the openness of society and the advancement in social networks.