Suchergebnisse

Keywords: the European Union, innovative development, intellectual property, commercialutilization, legal governance, management, digital economics In the below article, the intellectual property management is considered asone of the strategic goals of intellectual property development in Ukraine. The articleemphasized the intellectual property and efficient copyrights protection as the basic pillarfor the innovative digital economics of the country.The triggers are defined which started the full-range reform of the intellectual propertyarea development in Ukraine since 2016. The goals were: 1) implementation of theupdated particular legislation for the intellectual property area in 2019-2020, whichadopted the provisions of the Association Agreement with EU along with relevant Europeanstandards for the area; 2) roll-out of the institutional reform resulting in establishmentof the lawful ground for the national governing body for intellectual property supervision.The approaches to the economics theory, governing are analyzed along with nationallegislation provisions as for term «intellectual property management» and strategic directionsfor the intellectual property area development. It gives grounds that term «intellectualproperty management» is to be used not only on organizations and enterpriseslevel as it is proposed for years by scientific works, but also at much wider scale — at economicsareas and even national economics level. Considering the strategic planning andits practical implementation within short and long term prospective, the intellectualproperty management is proposed to consider at institutional level through the means ofthe tasks and functions setting up with their particular realization.The problems are defined which hinder the intellectual property managementprocesses as well as the factors of external and inhouse affecting the process. The principlesfor intellectual property management based on the science researches, are proposedto exercise upon the subject both at macroeconomics and enterprise level, taking into accounttheir specifics.The pace of Ukraine as the Eastern partnership country, towards the integration tothe innovative digital environment of EU, is being analyzed. The further steps are proposedaimed at intellectual property management enhancement on the institutional level. ; Ключові слова: Європейський Союз, інноваційний розвиток, інтелектуальна влас-ність, комерціалізація, правове регулювання, управління, цифрова економіка У статті управління інтелектуальною власністю розглядається як напрям стратегічно-го удосконалення розвитку сфери інтелектуальної власності України. Підкреслюєтьсявизначальна роль інтелектуальної власності та відтворення ефективної національноїсистеми правової охорони інтелектуальної власності у розбудові інноваційної, цифровоїекономіки країни. Аналізуються підходи теорії економіки, управління, а також положен-ня національного законодавства стосовно категорії «управління інтелектуальною власні-стю» та стратегічних напрямів розвитку сфери інтелектуальної власності. Доводиться, щопоняття «управління інтелектуальною власністю» доцільно застосовувати не лише нарівні підприємств, як це пропонується у науковій літературі останніх десятирічь, а й уширокому розумінні – через призму окремих галузей чи національної економіки в цілому.Аналізують кроки України як країни Східного партнерства по входженню в цифровий,інноваційний, дослідницький простори ЄС та пропонуються кроки з метою удосконален-ня управління інтелектуальною власністю в інституціональному розрізі. Посилання 1. Sub-regional Innovation Policy Outlook 2020: Eastern Europe and the South Caucasus: UNITED NATIONS ECONOMIC COMMISSION FOR EUROPE. URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-tehnologiy/2020/12/08/Prezentatsiya%20rezultativ%20doslidzhennya%-20sfery%20-innovatsiynoyi%20diyalnosti.pdf. 2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» № 703-IX від 16.06.2020 р. // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#Text. 3. Про Національний орган інтелектуальної власності: розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. № 1267-р // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1267-2020-%D1%80#Text. 4. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015. URL: http://www.president.gov.ua/documents/18688. html. 5. Про схвалення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 року № 402 // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2016-%D1%80#Text. 6. Проект Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності України на період 2020-2025 роки / експертна група: Бутнік-Сіверський О. Б., Дорошенко О. Ф., Дубинський М. Й., Єгоров І. Ю., Капіца Ю. М., Кульчицький І. І., Моркляник Б. В., Хаустов В. К. та ін. ; модератор та науковий редактор д.ю.н. Орлюк О. П. / НОІВ, Київ, 2019. URL : http://nipo.org.ua/activity/stvorennya-efektivnogo-navchalnogo-centru-u-sferi-intelektualnoi-vlasnosti-iv. 7. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership policy beyond 2020: Reinforcing Resilience – an Eastern Partnership that delivers for all. URL: https://eeas.europa.eu/headquarters/headquarters-homepage/76166/jointcommunication-eastern-partnership-policy-beyond-2020-reinforcing-resilience-%E2%80%93-eastern_en. 8. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership: Commission proposes new policy objectives for beyond 2020. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_20_452 9. Global Іnnovation Іndex 2020. Who Will Finance Innovation? Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2020. 448 р. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf. 10. Global Innovation Index 2019 – KEY FINDINGS. Author(s): Cornell University, INSEAD, WIPO. Publication year: 2019. URL: https://www.wipo.int/publications/en/details.jsp?id=4434&plang=EN. 11. Global Іnnovation Іndex 2018. Energizing the World with Innovation / Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2018. 430 р. URL: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2018.pdf. 12. Цифрові трансформації в Україні: чи відповідають вітчизняні інституційні умови зовнішнім викликам та європейському порядку денному? Загальні тенденції та передумови цифрового розвитку України. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень, 2020. URL: https://drive.google.com/file/d/ 1jOQsfLl0u4lVLWBlj_ymgTe8YOOD8Up5/view?fbclid=IwAR1qu1r2P4b9Fx4AbfH5nMAh5DVStiAqsTBWOCtdfh7DKqd527wuo-Ea-c8. 13. Цибульов П. М., Чеботарьов В. П., Зінов В. Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю; за ред. П.М. Цибульова. К. : «К.І.С.», 2005. С. 435–442. 14. Ільницький Д. О. Опорний конспект лекцій з курсу «Управління інтелектуальною власністю». К. : КНЕУ, 2011, 307 с. 15. Економіко-правові проблеми в сфері інтелектуальної власності: монографія / кол. авторів: Орлюк О. П., Бутнік-Сіверський О. Б., Ревуцький С. Ф., Нежиборець В. І., Федченко Л. І. та ін.: за наук. ред. д.е.н. Бутнік-Сіверського О. Б. К. : НДІ ІВ НАПрНУ, 2007. 368 с. 16. Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учебное пособие. М. : Дело, 2003. 512 с. 17. Павленко Т. В. Процес управління інтелектуальною власністю підприємства. Економічний вісник НТТУ «КПІ». 2012. С. 71. 18. Вірченко В. В. Зміст та особливості управління об'єктами інтелектуальної власності на підприємстві. Теоретичні та практичні питання економіки. 2012. Вип. 27. Т. 1. С. 225–236. 19. Поляков С. Ю., Куртов А. І., Нікітюк О. Б., Зміївський Г.А. Деякі аспекти та принципи управління інтелектуальною власністю в Україні. Вісник НТУ «ХПИ»: Технічний прогрес та ефективність виробництва. 2010. № 60. С. 72–83. 20. Семенова В. Г. Напрямки підвищення ефективності управління інтелектуальною власністю підприємства. Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського. Випуск 6. 2015. С. 472–476. 21. Вачевський М. В. Організаційна структура системи управління інтелектуальною власністю. Актуальні проблеми економіки. 2004. № 4(34). С. 155–162. 22. Пижова Л. Б., Савченко О. І., Чуксіна К. Р. Визначення механізмів управління інтелектуальною власністю на підприємстві. Вісник НТУ «ХПІ» Технічний прогрес та ефективність виробництва. 2010. С. 133–138. 23. Шикова Л. В. Теоретичні аспекти управління інтелектуальною власністю на підприємстві. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2014. Вип. 1(10). Т. 2. С. 98–104. 24. Цибульська Л. О. Економіко-правові проблеми управління інтелектуальною власністю. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2013. Вип. 1. Т. 2. С. 248-252. 25. Піняк І. Інтелектуальні активи як ефективний ресурс економічного розвитку підприємства. Галицький економічний вісник. 2009. № 1. С. 33–40. 26. Черненко Н. О. Закономірності інноваційного оновлення економіки. У Зб. : Створення, охорона, захист і комерціалізація об'єктів права інтелектуальної власності: зб. матеріалів ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конференції, м. Київ, 23 квіт. 2020 р. / Упоряд.: А.С.Ромашко, С. Ю. Петряєв. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2020. С. 105–107. ========================================= 1. Sub-regional Innovation Policy Outlook 2020: Eastern Europe and the South Caucasus: UNITED NATIONS ECONOMIC COMMISSION FOR EUROPE. URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-tehnologiy/2020/12/08/Prezentatsiya%20rezultativ%20doslidzhennya%-20sfery%20-innovatsiynoyi%20diyalnosti.pdf. 2. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo stvorennia natsionalnoho orhanu intelektualnoi vlasnosti» № 703-IX vid 16.06.2020 r. // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#Text. 3. Pro Natsionalnyi orhan intelektualnoi vlasnosti: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 13 zhovtnia 2020 r. № 1267-r // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1267-2020-%D1%80#Text. 4. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina – 2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 sichnia 2015 r. № 5/2015. URL: http://www.president.gov.ua/documents/18688. html. 5. Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia derzhavnoi systemy pravovoi okhorony intelektualnoi vlasnosti v Ukraini: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 1 chervnia 2016 roku № 402 // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2016-%D1%80#Text. 6. Proekt Natsionalnoi stratehii rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti Ukrainy na period 2020-2025 roky / ekspertna hrupa: Butnik-Siverskyi O. B., Doroshenko O. F., Dubynskyi M. Y., Yehorov I. Yu., Kapitsa Yu. M., Kulchytskyi I. I., Morklianyk B. V., Khaustov V. K. ta in. ; moderator ta naukovyi redaktor d.iu.n. Orliuk O. P. / NOIV, Kyiv, 2019. URL : http://nipo.org.ua/activity/stvorennya-efektivnogo-navchalnogo-centru-u-sferi-intelektualnoi-vlasnosti-iv. 7. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership policy beyond 2020: Reinforcing Resilience – an Eastern Partnership that delivers for all. URL: https://eeas.europa.eu/headquarters/headquarters-homepage/76166/jointcommunication-eastern-partnership-policy-beyond-2020-reinforcing-resilience-%E2%80%93-eastern_en. 8. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership: Commission proposes new policy objectives for beyond 2020. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_20_452 9. Global Innovation Index 2020. Who Will Finance Innovation? Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2020. 448 r. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf. 10. Global Innovation Index 2019 – KEY FINDINGS. Author(s): Cornell University, INSEAD, WIPO. Publication year: 2019. URL: https://www.wipo.int/publications/en/details.jsp?id=4434&plang=EN. 11. Global Innovation Index 2018. Energizing the World with Innovation / Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2018. 430 r. URL: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2018.pdf. 12. Tsyfrovi transformatsii v Ukraini: chy vidpovidaiut vitchyzniani instytutsiini umovy zovnishnim vyklykam ta yevropeiskomu poriadku dennomu? Zahalni tendentsii ta peredumovy tsyfrovoho rozvytku Ukrainy. Instytut ekonomichnykh doslidzhen ta politychnykh konsultatsii. Poliskyi fond mizhnarodnykh ta rehionalnykh doslidzhen, 2020. URL: https://drive.google.com/file/d/1jOQsfLl0u4lVLWBlj_ymgTe8YOOD8Up5/view?fbclid=IwAR1qu1r2P4b9Fx4AbfH5nMAh5DVStiAqsTBWOCtdfh7DKqd527wuo-Ea-c8. 13. Tsybulov P. M., Chebotarov V. P., Zinov V. H., Suini Yu. Upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu; za red. P.M. Tsybulova. K. : «K.I.S.», 2005. S. 435–442. 14. Ilnytskyi D. O. Opornyi konspekt lektsii z kursu «Upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu». K. : KNEU, 2011, 307 s. 15. Ekonomiko-pravovi problemy v sferi intelektualnoi vlasnosti: monohrafiia / kol. avtoriv: Orliuk O. P., Butnik-Siverskyi O. B., Revutskyi S. F., Nezhyborets V. I., Fedchenko L. I. ta in.: za nauk. red. d.e.n. Butnik-Siverskoho O. B. K. : NDI IV NAPrNU, 2007. 368 s. 16. Zynov V. H. Upravlenye yntellektualnoi sobstvennostiu: Uchebnoe posobye. M. : Delo, 2003. 512 s. 17. Pavlenko T. V. Protses upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu pidpryiemstva. Ekonomichnyi visnyk NTTU «KPI». 2012. S. 71. 18. Virchenko V. V. Zmist ta osoblyvosti upravlinnia obiektamy intelektualnoi vlasnosti na pidpryiemstvi. Teoretychni ta praktychni pytannia ekonomiky. 2012. Vyp. 27. T. 1. S. 225–236. 19. Poliakov S. Yu., Kurtov A. I., Nikitiuk O. B., Zmiivskyi H.A. Deiaki aspekty ta pryntsypy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu v Ukraini. Visnyk NTU «KhPY»: Tekhnichnyi prohres ta efektyvnist vyrobnytstva. 2010. № 60. S. 72–83. 20. Semenova V. H. Napriamky pidvyshchennia efektyvnosti upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu pidpryiemstva. Mykolaivskyi natsionalnyi universytet imeni V. O. Sukhomlynskoho. Vypusk 6. 2015. S. 472–476. 21. Vachevskyi M. V. Orhanizatsiina struktura systemy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu. Aktualni problemy ekonomiky. 2004. № 4(34). S. 155–162. 22. Pyzhova L. B., Savchenko O. I., Chuksina K. R. Vyznachennia mekhanizmiv upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu na pidpryiemstvi. Visnyk NTU «KhPI» Tekhnichnyi prohres ta efektyvnist vyrobnytstva. 2010. S. 133–138. 23. Shykova L. V. Teoretychni aspekty upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu na pidpryiemstvi. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti. 2014. Vyp. 1(10). T. 2. S. 98–104. 24. Tsybulska L. O. Ekonomiko-pravovi problemy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti. 2013. Vyp. 1. T. 2. S. 248-252. 25. Piniak I. Intelektualni aktyvy yak efektyvnyi resurs ekonomichnoho rozvytku pidpryiemstva. Halytskyi ekonomichnyi visnyk. 2009. № 1. S. 33–40. 26. Chernenko N. O. Zakonomirnosti innovatsiinoho onovlennia ekonomiky. U Zb. : Stvorennia, okhorona, zakhyst i komertsializatsiia obiektiv prava intelektualnoi vlasnosti: zb. materialiv III Vseukrainskoi nauk.-prakt. konferentsii, m. Kyiv, 23 kvit. 2020 r. / Uporiad.: A.S.Romashko, S. Yu. Petriaiev. Kyiv : KPI im. Ihoria Sikorskoho, Vyd-vo «Politekhnika», 2020. S. 105–107.

В даній статті розкрито особливості підвищення якості молочної продукції товаровиробників України згідно Європейських стандартів якості. Здійснено аналіз відповідності молоко-сировини товаровиробників високим стандартам забезпеченості та якості, які являються нормою для провідних виробників світу, досліджено якість молоко-сировини закупленого переробними підприємствами від аграрних підприємств та ціновий механізм молокопереробних підприємств. За результатами досліджень виявлено, що найважливішими проблемами в Україні на ринку молочної продукції є недостатність пропозиції молока та переважною мірою низька його конкурентоспроможність та якість. Проведено комплексну оцінку виробництва молочної продукції підприємствами України і виявлено, що представлені підприємства мають потенціал щодо виробництва молоко-сировини, проте потребують інвестицій та державної допомоги. Встановлено, що ефективність молочних фермерів залежить від конкурентоспроможності продуктів, пропонованих споживачам. Оцінка конкурентоспроможності сировинного молока необхідна для прийняття обґрунтованих рішень щодо виробництва та реалізації молочної продукції в Україні та за кордоном, зменшення закупівлі аналогічної імпортної продукції з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції у виробників сировини. Доведено, що національний ринок молока можливо утримати лише високоефективним товаровиробникам, які мають можливість створювати всі необхідні технологічні умови для його виробництва, та вести постійний контроль щодо його якості, а також необхідно взяти напрям на створення високотоварних та технологічних молочних ферм, які б відповідали сучасним вимогам виробництва молока. Кооперація сільськогосподарських підприємств, організація сімейних ферм і переробників молочної сировини, з урахуванням досвіду розвинутих країн світу, вирішить проблему виробництва якісної молочної сировини і дасть можливість отримати їй прибутки. ; These scientists point out that the market situation in Ukraine is favorable for the dairy industry functioning and the country has the appropriate prerequisites for its development: favorable climate, large areas of agricultural land, soil fertility, historical experience in farming, qualified staff and significant dairy market capacity. However, the authors reveal the presence of significant problems in the development of Ukrainian dairy subcomplex enterprises which requires further research in the industry development in the current conditions. The aim of the paper is to analyze and assess the main factors of raw milk competitiveness in accordance with the European quality requirements on the dairy complex of Ukraine, as well as analyze the problems of its development and ways to solve them.Currently, dairy enterprises production in Ukraine meet the high quality standards of the EU only partially. Therefore, the main task for Ukrainian producers is to ensure the high quality of both raw milk and the processed products. In addition, antibiotics and palm oil, pesticides, plant substitutes, milk substitution with water, etc. must be excluded from dairy products. According to the statistics, the total consumption fund in Ukraine, including exports and imports, is 9.33 million tons of milk. If we divide this figure by 42 million people of Ukraine, we get 221 kg of milk per capita. But if we divide the real figures - 6.68 million tons - by the real figure for the Ukrainian population - 36 million people - we will see that the consumption level is much lower - 185 kg per capita. Milk production decreased by almost 3.6% in Ukraine during the year. This drop was the most noticeable in cream and butter production, so it is not surprising that this niche was quickly filled by the importers.But what impedes Ukrainian milk industry development in the domestic market and its entering the foreign market? The only reason is low level of milk production. In Ukraine, the volumes in 2019 fell below 10 million tons for the first time. These data are confirmed by the recently published "Forecast of milk production in Ukraine by 2030: methods and calculations" submitted by Olha Kozak, a researcher at the Department of Economics of Agricultural Production and International Integration of the National Research Center "Institute of Agrarian Economics". According to the expert, the internal shortage of the product in 2019 was indicated primarily by the growth of the purchase price for raw milk, which for the last three months of 2019 was almost in line with the world prices or 10-15% higher than in the previous year. In October 2019, the price reached the maximum in hryvnia for the period of Ukraine's independence. Some experts in this field claim that our milk is more expensive than in Belgium, and this is nonsense.The experts predict a record decline in raw materials for 2020. In 2020, these processes will only intensify, causing structural changes in all components of the dairy food system. The situation will also be complicated by the abolition of the Second Grade milk since January 1, 2020, which is provided by the new DSTU "3662: 2018" Raw cow's milk. Specifications". This implies that processing companies will not receive about 1 million tons of second-grade milk.Dairy food producers are embarrassed as they can not compete with the UE plants in terms of prices. Recently, which was attended by Vadym Chagarovsky, the Chairman of the Board of Directors of the Dairy Enterprises Union spoke at the Forum Dairy Business 2019 held in Kyiv. The expert claimed that it is necessary to work out a special development strategy for the period until 2025 in order to save the industry. The document will provide for a change in marketing strategies and, in particular, the definition of target export markets.Currently, Ukraine has implemented a system of food safety and quality control focused on the ultimate result. That is, individual product samples are selected for analysis by the controller. In case of positive results, the good quality of products is confirmed and the whole batch is subject to sale [1]. However, this approach does not guarantee complete safety and absolute product quality. 19 million tons of milk were produced by Ukrainian enterprises and about 5 tons were produced by the population20 years ago. According to these indicators, we were among the top ten world milk producers and, despite the problems with its quality, milk was suitable for processing. Therefore, development of dairy farming in Ukraine requires, above all, operating with real numbers. This is the only way the government can see the real state of this sector. And, by the way, the biggest error is in the amount of milk supplied by the population. The identification of cattle kept in small private farms could settle this problem and provide tracking real numbers and exercising effective control.Thus, the main problems of the milk market in Ukraine are insufficient milk supply and, above all, its low competitiveness and quality. According to some experts, the competitiveness of milk depends on its quality by 80%. At present, raw milk producers are not responsible for the microbiological and hygienic indicators of the EU countries. Since 2004, the quality of milk supplied to processing plants in Ukraine is regulated by the requirements of DSTU 3662-97 "whole cow's milk". Procurement requirements. In 2007, this standard was changed and a additional Extra grade was introduced. In the EU, the main document which sets requirements for food quality and safety is the Regulation (EU) № 853/2004 of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 defining specific rules for the hygiene of foodstuffs.The growing demands on dairy products quality has been an important trend in milk production: in July 2018 DSTU 3662: 2015 "Raw cow's milk. Specifications" was adopted. According to the document, there are three types of milk on the market: "extra", "higher" and "first". However, it was decided afterwards to leave the "second" grade until early 2020 to give farmers time to modernize production [6]. Over the next two years, it will be approved for processing into animal feed, casein, etc.Milk price has not only to reimburse the costs of its production, but to stimulate the growth of its production and contribute to increasing the profitability of its production as well. In addition, raw milk prices include the costs of milk processing enterprises, which cannot increase the price for milk and dairy products due to low solvency of consumers. More than that, the price increase may lead to a reduction in consumption.Increasing the competitiveness of raw milk producers is an important direction in the development of dairy industry enterprises in Ukraine. To achieve this aim they need to develop a set of measures aimed at increasing the productivity of cows, gradual increasing the livestock, especially in agricultural enterprises, increasing milk production and improving its quality characteristics through highly efficient technologies on an innovative basis, taking into account world experience. For this purpose the following steps must be taken: to restore and reconstruct the existing large livestock farms and complexes; increase the efficiency of selection work; to improve the conditions of the animals farming, milking and raw milk cooling system; set up modern large dairy complexes with highly productive animals and a well-established system of raw milk quality assurance; to consolidate raw milk producers with milk processing enterprises which will contribute to pricing policy regulation; to provide effective state support for producers; to introduce resource saving technologies into production in order to reduce resource costs and improve milk quality; to create a new technical and technological base that will meet the modern requirements for milk production; to learn from the experience of other countries; to improve the quality of milk by combating counterfeiting. Thus, the сurrent problems of raw milk producers competitiveness increase are challenging and relevant, and government measures aimed to meet high standards of dairy products safety and quality are the rule for the world's leading producers.

Background. Increasing the number of mass casual­ty incident such as traffic accidents or terrorist attacks which causes significant number of victim needs the medical assistance, so several chapters of health response plan to be revived. The term "event with mass casualty incident" (for healthcare institution) in the article presents the situation, because of which there is a mismatch between the simultaneous admission of a large number of victims and the possibility of provi­ding medical assistance without introducing changes in everyday forms and methods of work. Unlike the "emergency situation", the need to involve external resources by the health care institution is absent or minimal. The purpose of the study was the improving management system of medical assistance for the victims after the mass casualty incident. Materials and methods. The work is based on the own experience of the authors on the organization and the direct provision of medical assistance to victims after mass casualty incident in Ukraine and outside, participation in international projects and exercises, in parti­cular under the auspices of the European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. The research uses bibliographic and semantic methods of cognition. The organizational aspects of medical support in 46 cases of mass casualty incident that occurred in the world during 1979–2015 are summarized, of which 33 (71.7 %) — as a result of terrorist attacks using explosive devices, 6 (13 %) — using firearms against an unprotected civilian population, fires in recreation facilities — 3 (6.5 %), strong poisonous substances — 2 (4.3 %) and due to transport accidents — 2 (4.3 %). Results. The organization of medical care for those who suffered because of mass casualty incident should be based on the principles of 4C crisis management in accordance with the level of the introduced regime of functioning. In the health care system of Ukraine, it is advi­sable to introduce the modes of operation of the system that are used in the European Union countries: 1) readiness for the possible admission of a large number of victims ("Green Level"), 2) partial mobilization of available resources of the health care institution ("Yellow Level"), 3) complete mobilization ("Red Level"). The primary medical triage of victims at the prehospital stage provides for dividing into two groups: "urgent" and "non-urgent". "Non-urgents" to be sent to hospitals that are geographically located near the scene of the incident, but not to the nearest, which should be ready to provide emergency medical care to "urgent" patients and applied independently — "self-reported", the number of which significantly exceed those who are delivered by ambulance team. The management group of health facilities includes responsible on — duty surgeon and anesthesiologist. The forms of information support of health care management system at the prehospital stage include: 1) the forces and facilities at the scene, 2) the triage of the victims at the scene, and 3) the need to strengthen the prehospital stage. At the hospital stage, the possibilities of conducting surgeries and the number of free hospital beds are determined: 1) the ope­rating unit, 2) hospital beds. Conclusions. In the health care system of Ukraine, it is advisable to introduce appropriate levels of functioning in mass casualty incident which applied in the European Union countries. Redistribution of available health care resources when providing medical care to the victims after mass casualty incident at prehospital and hospital stages is critically necessary to save the life and health of people. The medical response requires the adequate information support for the prehospital and hospital stages, and the introduction of sectoral and interagency cooperation. ; Актуальность. Увеличение количества чрезвычайных ситуациях с массовым поражением людей, в том числе вследствие аварий на транспорте или террористических актов, приводит к одновременному поступлению значительного количества пострадавших в учреждения здравоохранения и требует увеличения готовности системы здравоохранения к медицинскому реагированию через постоянный пересмотр и обновление Плана реагирования и взаимодействия при возникновении чрезвычайных ситуаций и ликвидации их последствий. Под понятием «события с массовым поражением людей» (для учреждения здравоохранения) в представленной статье понимают ситуацию, при которой возникает несоответствие между одновременным поступлением значительного количества пострадавших и возможностями оказания им медицинской помощи без внедрения изменений в повседневную форму и методы работы, в отличие от чрезвычайной ситуации, при которой потребность привлечения внешних ресурсов учреждением здравоохранения отсутствует или минимальна. Цель. Оптимизация информационного обеспечения системы управления медицинской помощью пострадавшим при событиях с массовым поражением людей. Материалы и методы. Работа основывается на собственном опыте авторов организации и непосредственного оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей и чрезвычайных ситуациях в Украине и за ее пределами, участия в международных проектах и учениях, в частности под эгидой Европейской комиссии гуманитарной помощи и защиты. При проведении исследования применены библиографический и семантический методы познания. Обобщены организационные аспекты медицинского обеспечения 46 случаев массового поражения людей, произошедших в мире на протяжении 1979–2015 гг., из них в результате террористических нападений с использованием взрывных устройств — 33 (71,7 %), огнестрельного оружия против незащищенного гражданского населения — 6 (13 %), пожаров в учреждениях отдыха — 3 (6,5 %), сильнодействующих ядовитых веществ — 2 (4,3 %) и в результате транспортных аварий — 2 (4,3 %). Результаты. Организация медицинской помощи пострадавшим в результате событий с массовым поражением должна основываться на принципах 4С кризисного менеджмента в соответствии с уровнем введенного режима функционирования. В системе здравоохранения Украины целесообразно внедрить режимы функционирования системы, которые используют в странах Европейского союза: 1) готовность к возможному поступлению значительного количества пострадавших («зеленый уровень»); 2) частичная мобилизация имеющихся ресурсов учреждения здравоохранения («желтый уровень»); 3) полная мобилизации («красный уровень»). Первичная медицинская сортировка пострадавших на догоспитальном этапе предусматривает деление на две группы: срочные и несрочные. Пострадавших, которые отнесены к группе несрочных, доставляют в больницы, которые географически расположены недалеко от места происшествия, но не в ближайшую, которая должна быть готова к оказанию экстренной медицинской помощи срочным больным и обратившимся самостоятельно (самообращение), количество которых может существенно превышать тех, кого доставляют бригады экстренной (скорой) медицинской помощи. В группу управления учреждения здравоохранения включают ответственных дежурных — врача-хирурга и врача-анестезиолога. К формам информационного обеспечения системы управления оказания медицинской помощи догоспитального этапа относятся: 1) силы и средства на месте происшествия; 2) распределение пострадавших соответственно на месте происшествия; 3) потребность усиления догоспитального этапа. На госпитальном этапе применяют: 1) операционный блок; 2) больничные койки. Выводы. В систему здравоохранения Украины целесообразно внедрить соответствующие уровни функционирования при событиях с массовым поражением людей, использующиеся в странах Европейского союза. Перераспределение имеющихся ресурсов здравоохранения при оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей на догоспитальном и госпитальном этапах критически необходимо для сохранения жизни и здоровья пострадавших. Управление оказанием медицинской помощи при массовом поражении людей требует соответствующего информационного обеспечения догоспитального и госпитального этапов, внедрения отраслевого и межведомственного взаимодействия. ; Актуальність. Збільшення кількості надзвичайних ситуацій із масовим ураженням людей, зокрема через аварії на транспорті або терористичні напади, призводить до одночасного надходження значної кількості постраждалих осіб до закладів охорони здоров'я та потребує збільшення готовності системи охорони здоров'я до медичного реагування через постійний перегляд і опрацювання Плану реагування та взаємодії під час виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Під поняттям «події з масовим ураженням людей» (для закладу охорони здоров'я) у поданій статті розуміють ситуацію, через яку виникає невідповідність між одночасним надходженням значної кількості постраждалих і можливостями надання їм медичної допомоги без впровадження змін у повсякденні форми та методи роботи, на відміну від надзвичайної ситуації потреба залучення зовнішніх ресурсів закладом охорони здоров'я відсутня або мінімальна. Мета. Оптимізація інформаційного забезпечення системи управління медичною допомогою постраждалим при подіях із масовим ураженням людей. Матеріали та методи. Робота ґрунтується на власному досвіді організації та безпосередньому наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей і надзвичайних ситуаціях в Україні та за її межами, участі у міжнародних проектах і навчаннях, зокрема під егідою Європейської комісії гуманітарної допомоги та цивільного захисту. Під час проведення дослідження застосовано бібліографічний і семантичний методи пізнання. Узагальнено організаційні аспекти медичного забезпечення 46 випадків масового ураження людей, які відбулись у світі впродовж 1979–2015 рр., із них унаслідок терористичних нападів з використанням вибухових пристроїв — 33 (71,7 %), вогнепальної зброї проти незахищеного цивільного населення — 6 (13 %), пожежі в закладах відпочинку — 3 (6,5 %), сильнодіючих отруйних речовин — 2 (4,3 %) і внаслідок транспортних аварій — 2 (4,3 %). Результати. Організація медичної допомоги постраждалим внаслідок подій із масовим ураженням має ґрунтуватись на принципах 4С кризового менеджменту відповідно до введеного режиму функціонування органів і закладів охорони здоров'я. В системі охорони здоров'я України доцільно впровадити режими, що існують в країнах Європейського Союзу: 1) готовність до можливого надходження значної кількості постраждалих («зелений рівень»); 2) часткова мобілізація («жовтий рівень»); 3) повна мобілізації («червоний рівень»). Первинне медичне сортування постраждалих на догоспітальному етапі передбачає розподіл на дві основні групи: термінові та нетермінові. Нетермінових постраждалих слід доставити до лікарень, які географічно розташовано недалеко від місця події, але не до найближчого закладу, який має бути готовим до надання екстреної медичної допомоги терміновим хворим і тим, хто звернувся самостійно (самозвернення), кількість яких може суттєво перевищувати тих, кого доставлено бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги. До групи управління закладу охорони здоров'я включають відповідальних чергових — лікаря-хірурга та лікаря-анестезіолога. До форм інформаційного забезпечення системи управління надання медичної допомоги на догоспітальному етапу належать: 1) сили та засоби на місці події; 2) розподіл постраждалих на місці події; 3) потреба підсилення догоспітального етапу. На госпітальному етапі визначають можливості проведення хірургічних операцій та кількість вільних лікарняних ліжок: 1) операційний блок; 2) лікарняні ліжка. Висновки. В систему охорони здоров'я України при подіях із масовим ураженням людей доцільно впровадити відповідні рівні функціонування, що використовують в країнах Європейського Союзу. Перерозподіл наявних ресурсів охорони здоров'я при наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей на догоспітальному та госпітальному етапах критично важливе для збереження життя та здоров'я постраждалих. Управління надання медичної допомоги при масовому ураженні людей потребує відповідного інформаційного забезпечення догоспітального та госпітального етапів, впровадження галузевої та міжвідомчої взаємодії.

The importance of new insurance tools and methods for risk management in the digital economy is considered, new threats and risks of the economic entities that are generated in the digital economy are identified, factors that constrain the development of cyber insurance and implementation of insuretech solutions are revealed, the preconditions for their recognition are revealed directions and proposed measures to expand them, the feasibility of introducing and using new insurance tools and methods for risk management in digital terms is substantiated ing economy. Key words: insurance, new tools and methods of insurance, risk management, digital economy, cyber insurance, insuretech solutions. REFERENCES1. Abakumenko, O.V. (2013) Modeluvannya rivnya konkurencii na finansovomu rynku Ukrainy [Modelling the level of competition at the financial market of Ukraine]. Businessinform, (5), 302–310.2. Akkozov, B. Strahovschiki RK gotovy k online-strahovaniu, a zakonodavstvo – net [LCD Insurance ready for online-strahovaniû, and legislation-no]. Retrieved from http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Bazilevich, V.D. (2012) Novitni tendencii ta protyrichchya na strahovomy rynku Ukrainy [New trends and contradictions at the insurance market of Ukraine]. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, (133), 5- 8.4. Bratuk, V.P. (2015) Sutnist kiber-zlochyniv ta strahovyi zahyst vid kiber-ryzykiv v Ukrini [The essence of cyber crimes and the insurance coverage against cyber risks in Ukraine]. Actual problems of economics, (9), 421-427.5. Voronova, T. Bezopasnyi internet [Safe internet]. Retrieved from http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Gamankova, O.O. (2009) Informaciini vydy doslidghennya stupenya monopolizacii rynku strahovyh poslug Ukrainy [Information issues of the degree of monopolization of the insurance services market of Ukraine]. Actual problems of economics, ( 10), 80 – 87.7. Zolotareva, O.V. (2017) Kluchovi tendencii ta prioritety rozvytku rynku strahovyh poslug v Ukraini [Key trends and priorities of the insurance market development in Ukraine]. Economy and society, (11), 413-420.8. Ivaschenko, A.N., Sharko I.A (2016) Mirovoi rynok strahovaniya kiber-riskov: perspektivy I prepyatstviya dlya razvitiya v Respublike Belarus [The global cyber risk insurance market: prospects and obstacles for development in Republic Belarus. Materials of the IX International Scientific and Practical Conference of Students "National Economy of Republic Belarus: Problems and Prospects for Development." Minsk: BGAU.9. Kutlina, G. (2017) Svitovyi rynok strahovyh poslug v umovah zminy paradygmy globalnogo ekonomichnogo rozvytku [The insurance market in the context of changing the paradigm of global economic development]. World of Finance. (3(52)), 48-59.10. Malikova, I.P. (2017) Ocinka koncentracii strahovogo rynku Ukrainy, ii zzvyazok z procesamy monopolizacii ta konkurencii [Estimation of concentration of insurance market of Ukraine, its connection with monopolization and competition processes]. Kherson State University Scientific Herald. Series "Economic Sciences", (23), 76-79.11. Na poroge ―cyfrovogo buduschego‖ [On the cusp of a "digital future‖]. A. V. Keshelava, V.G. Budanov, V.U. Rumyancev and other (2017). VNIIGeosystem.12. Pavlova, O. Strahovoi biznes beret kurs na innovacii [The insurance business directs to innovations]. Retrieved from http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Pidsumky diyalnosti strahovyh kompanii za 2017 rik [Results of insurance companies activity for 2017 year]. Retrieved from https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk_% 202017.pdf.14. Ponomareva, O.B. (2015) Vyznachennya problem strahovogo rynku ta ih vyrishennya [Defining the problems of the insurance market and solving them]. Global and national problems of the economy, (5). Retrieved from http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Prykazuk, N.V. (2016) Progresyvnyi dosvid zarubighnyh krain u vyrishenni problem rozvytku kiberstrahuvannya [Progressive experience of foreign countries in solving problems of cyber insurance]. Bulletin of the Odessa National University. Series: "Economics", (2), 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. Retrieved from http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme, R., Schwartz, G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. Retrieved from http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. Retrieved from http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Рассмотрены значение новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифровой экономики, определены новые угрозы и риски экономических субъектов, которые генерируются в условиях цифровой экономики, выявлены факторы которые сдерживают развитие кибер-страхования и внедрение insuretech-решений, раскрыто предпосылки их активизации и определены направления и предложены меры по их расширению, обоснована целесообразность внедрения и использования новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифр вой экономики. Ключевые слова: страхование, новые инструменты и методы страхования, управления рисками, цифровая экономика, кибер-страхование, insuretech-решения. Список использованной литературы1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Розглянуто значення нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки, окреслено нові загрози та ризики економічних суб'єктів, які генеруються в умовах цифрової економіки, виявлено чинники що стримують розвиток кібер-страхування та впровадження insuretech-рішень, розкрито передумови їх активізації та визначено напрями й запропоновано заходи щодо їх розширення, обґрунтовано доцільність впровадження та використання нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки. Ключові слова: страхування, нові інструменти та методи страхування, управління ризиками, цифрова економіка, кібер-страхування, insuretech-рішення. Список використаної літератури1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf.

In the article the question of the place of organizational and legal support in the process of adaptation of the activity of higher educational institutions in the conditions of the modern institutional environment is considered. Organizational and legal support makes it possible to adapt institutions of higher education to market conditions of functioning, taking into account both the state regulation of this sphere of entrepreneurship, and the peculiarities of internal management of the functioning of each individual institution. Key words: higher educational institutions, organizational and legal support, institutional environment, adaptation process. REFERENCES1.Boyko, O. (2012) Analiz normatyvno-pravovoho zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity uvyshchykh navchal nykh zakladakh. [An analysis of the normative and legal provision of the quality of higher education in higher educational institutions.] Lviv: NU "Lvivska politekhnika".2.Zharova, O. P. (2016) Pravovi zasady funktsionuvannya vyshchoho navchalnoho zakladu vUkrayini. [Legal principles of functioning of a higher educational institution in Ukraine.] Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153.Zharova, O. P. (2016) Prava vyshchoho navchalnoho zakladu za zakonodavstvom Ukrayiny.[Rights of the higher educational institution under the legislation of Ukraine.] Pivdennoukrayinskyy pravnychyy chasopys. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504.Antonyuk, T. (2014) Zakonodavche zabezpechennya mizhnarodnoyi diyalnosti u sferivyshchoyi osvity Ukrayiny. [Legislative support of international activity in the field of higher education of Ukraine] Ukrayinoznavchyy almanakh. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445.Volivach, A.P., Khimicheva, H.I. (15 chervnya 2017 r.).Normatyvno-pravove zabezpechennyayakosti osvity VNZ. [Regulatory and legal support of the quality of education of higher educational institutions .] in Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiya «Mekhatronni systemy: innovatsiyi ta inzhynirynh» (S. 234—235). Kyyiv. KNUTD.6.Verkhovna rada Ukrayiny. (1996). Konstytutsiya Ukrayiny: Zakon Ukrayiny. [Constitution ofUkraine:Law of Ukraine.] Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807.Verkhovna rada Ukrayiny. (2017) Pro osvitu: Zakon Ukrayiny [About Education: Law ofUkraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198.Verkhovna rada Ukrayiny. (2014) Pro vyshchu osvitu.: Zakon Ukrayiny [About highereducation: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189.Verkhovna rada Ukrayiny. (2015) Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diyalʹnist: ZakonUkrayiny [On scientific and scientific and technical activities: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910.Verkhovna rada Ukrayiny. (2001) Pro priorytetni napryamy rozvytku nauky i tekhniky: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of development of science and technology: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411.Verkhovna rada Ukrayiny. (2002) Pro innovatsiynu diyalnist: Zakon Ukrayiny [About innovation activity: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512.Verkhovna rada Ukrayiny. (2011) Pro priorytetni napryamy innovatsiynoyi diyalnosti v Ukrayini: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of innovation activity in Ukraine: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713.Verkhovna rada Ukrayiny. (2006) Pro derzhavne rehulyuvannya diyalnosti u sferi transferu tekhnolohiy: Zakon Ukrayiny [On state regulation of activities in the field of technology transfer: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614.Kabinet ministriv Ukrayiny. (1993). Pro Derzhavnu natsionalʹnu prohramu "Osvita" ("Ukrayina XXI stolittya"). [About the State National Program "Education" ("Ukraine XXI Century")]. Retrieved from:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15.Prezydent Ukrayiny. (2013). Pro Natsionalnu stratehiyu rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021 roku. [On the National Strategy for the Development of Education in Ukraine until 2021]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316.Kontseptsiya rozvytku osvity Ukrayiny na period 2015–2025 rokiv [Concept of the development of Ukrainian education for the period 2015-2025]. Retrieved from: http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17.Spilna deklaratsiya ministriv osvity Yevropy "Yevropeyskyy prostir u sferi vyshchoyi osvity". Deklaratsiya. [Joint Declaration of the Ministers of Education of Europe "European Space in Higher Education". Declaration]. (1999). Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518.Standarty i rekomendaciji shhodo zabezpechennja jakosti v Jevropejsjkomu prostori vyshhoji osvity (ESG) – K.: TOV ―CS‖, 2015. – 32 c.19.Mezhdunarodnyy standart ISO 9001:2015. Sistemy menedzhmenta kachestva. [Quality management systems]. Trebovaniya. ; В статье рассмотрен вопрос места организационно-правового обеспечения в процессе адаптации деятельности высших учебных заведений в условиях современной институциональной среды. Организационно-правовое обеспечение дает возможность приспособления учреждения высшего образования к рыночным условиям функционирования с учетом как государственного регулирования данной сферы предпринимательства, так особенностей внутреннего менеджмента функционирования каждого отдельного вуза. Ключевые слова: высшие учебные заведения, организационно-правовое обеспечение, институциональная среда, процесс адаптации. Список использованной литературы1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования. ; У статті розглянуто питання місця організаційно-правового забезпечення в процесі адаптації діяльності закладів вищої освіти до умов сучасного інституційного середовища. Організаційно-правове забезпечення дає можливість пристосування закладу вищої освіти до ринкових умов функціонування з урахуванням як державного регулювання даної сфери підприємництва, так особливостей внутрішнього менеджменту функціонування кожного окремого ВНЗ. Ключові слова: вищій заклад освіти, організаційно-правове забезпечення, інституційне середовище, процес адаптації. Список використаної літератури1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования.

Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады.

Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади.

Мета. Провести гігієнічну оцінку якості водопровідних питних вод, що виготовляються з води річки Дніпро, щодо рівнів вмісту санітарно-хімічних показників та удосконалити науково-методологічні підходи до їх оцінки за відповідними індикаторними показниками з урахуванням вимог європейського законодавства.Матеріали та методи. Проаналізовано матеріали КП «Дніпроводоканал», КП «Водоканал» (м. Запоріжжя), КП «Бердянськводоканал», КП «Облводоканал» щодо технологій водоочищення, якості вихідних та водопровідних питних вод за 2015–2017 рр. Проаналізовано вимоги нормативних документів – ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» та Директиви 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 р. щодо води, призначеної для споживання людиною. При проведенні досліджень використані методи: гігієнічного моніторингу, експертної оцінки та математичної статистики.Результати. Виявлено, що на досліджуваних водопровідних станціях, де очищають воду річки Дніпро, технології водоочищення відрізняються застосуванням різних споруд (2 види) і засипок для швидких фільтрів (7 видів), а також наявністю преамонізації, флокуляції, коагуляції, видом хлорвміщуючого реагенту (рідкий хлор або гіпохлорит натрію), маркою гідроксихлориду алюмінію. У питних водах виявлялися перевищення наступних 9-ти індикаторних санітарно-хімічних показників: каламутність, забарвленість, смак, перманганатна оксиснюваність (ПО), амоній, водневий показник, алюміній, залізо, марганець. Найпроблемнішим показником є ПО, кількість нестандартних проб питної води за його вмістом у питних водах КП «Дніпроводоканал» та КП «Водоканал» - 100 %, КП «Бердянськводоканал» - 19,4 %. Максимальне перевищення нормативу щодо ПО (5 мг/л) у порівнянні з іншими показниками було найбільшим (у 2 рази). Інші показники виявлялися періодично, у різних пробах питних вод та концентраціях, що не перевищували тимчасово встановлені максимальні значення нормативів (чинні до 01.01.2020 р.), або епізодично та несуттєво перевищували нормативи. Встановлено, що технології очищення питних вод, що застосовувалися на КП «Дніпроводоканал» (КНФС, ЛНФС), ефективніші щодо поліпшення ПО за технології на КП «Водоканал» (майже у 2 рази), та менш ефективні за ту, що передбачає послідовне очищення питної води на станціях КП «Облводоканал» та КП «Бердянськводоканал» (у 1,2 та 1,3 рази відповідно). Якість вихідної води на водопровідних станціях за вмістом органічних речовин у більшості відібраних проб відповідала 2-му та 3-му класу за ДСТУ 4808:2007. Результати проведених досліджень якості питних вод 6-ти водопровідних станцій свідчать також про наявність 7-ми проблемних показників (хлороформ, дибромхлорметан, хлор, нікель, селен, феноли та нафтопродукти), понаднормативний вміст 4-х з них свідчить про антропогенне забруднення води р. Дніпро. Згідно з вимогами європейського законодавства, враховуючи понаднормативний вміст у вихідній воді, можливо прийняти рішення щодо підняття нормативу для ПО у питній воді, виготовленій з дніпровської води, але за визначених науково обґрунтованих умов у кожному конкретному випадку. Імплементація європейського водного законодавства в Україні буде сприяти виходу з кризи у сфері питного водопостачання. Для цього ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» слід доповнити: поняттям «індикаторних» показників, показником (електрична провідність), а також орієнтовними максимальними значеннями нормативів, що відповідатимуть чинним до 01.01.2020 р. згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10. З урахуванням зазначеного на сьогодні розроблено нову редакцію ДСанПіН 2.2.4-171-10.Висновки.1. Підтверджено, що для очищення поверхневих вод на водопровідних станціях використовуються застарілі традиційні технології, які мають низьку ефективність очищення щодо ПО (близько 12 % ̶ 30 %) і не дозволяють доводити якість питної води до діючих гігієнічних вимог. Через недосконалі технології та понаднормативний вміст органічних речовин у понаднормативних кількостях у питних водах КП «Дніпроводоканал» безперервно знаходиться хлороформ (від 1,8ГДК до 4,7ГДК) та періодично дибромхлорметан (до 3 ГДК), КП «Водоканал» – хлор зв'язаний (до 1,1 ГДК).На більшості водопровідних станціях відсутній порядок проведення виробничого контролю якості питних вод, регламентований ДСанПіН 2.2.4-171-10.2. Виявлено, що на сьогодні якість водопровідної питної води, що виготовляється з води р. Дніпро, не відповідає гігієнічним вимогам за 9-тьма індикаторними показниками: каламутність, забарвленість, смак та присмак, ПО, амоній, водневий показник, залізо, алюміній, марганець. У порівнянні з іншими показниками ПО має найбільше максимальне перевищення нормативу (5 мг/л) (у 2 рази), кількість нестандартних проб за цим показником може сягати 100 %.3. На фоні понаднормативного вмісту органічних речовин у воді досліджуваних питних водозаборів р. Дніпро виявлено антропогенне забруднення такими речовинами як: нікель, селен, феноли та нафтопродукти. Нікель та селен постійно знаходяться у вихідній та питній воді КП «Бердянськводоканал», періодично у понаднормативних концентраціях та у воді КП «Водоканал» у концентраціях, що не перевищують гігієнічні нормативи (0,02 мг/л та 0,01 мг/л відповідно). Нафтопродукти періодично виявляються у вихідних та питних водах КП «Водоканал» та Кайдакської насосно-фільтрувальної станції у концентраціях, що не перевищують або епізодично перевищують гігієнічний норматив (≤ 0,1 мг/л). Феноли періодично виявляються у вихідних та питних водах КП «Водоканал» у понаднормативних концентраціях (> 0,001 мг/л).4. Встановлено, що згідно з вимогами законодавства у чинні ДСанПіН 2.2.4-171-10 слід вносити зміни щодо визначення індикаторних показників. Через наявність антропогенного забруднення вод у місцях питних водозаборів прийняття рішень щодо корегування нормативів для індикаторних (-ого) показників (-а) слід проводити після наукового обґрунтування, зокрема, на підставі результатів екологічного моніторингу водного об'єкту, аналізу чинників та наслідків понаднормативного вмісту у питній воді зазначених (-ого) показників (-ка), а також виявлення необхідних умов для попередження негативного впливу питної води на здоров'я споживачів. Визначені критерії оцінки, що слід брати до уваги під час проведення наукового обґрунтування. ; Цель. Провести гигиеническую оценку качества водопроводных питьевых вод, получаемых из воды реки Днепр, по санитарно-химическим показателям и усовершенствовать научно-методологические подходы их оценки по соответствующим индикаторными показателями с учетом требований европейского законодательства.Материалы и методы. Проанализированы материалы КП «Днепроводоканал», КП «Водоканал» (г. Запорожье), КП «Бердянскводоканал», КП «Облводоканал» относительно технологий водоочистки, качества исходных и водопроводных питьевых вод в течение 2015–2017 гг. Проанализированы требования нормативных документов - ДСанПіН 2.2. 4-171-10 «Гигиенические требования к воде питьевой, предназначенной для потребления человеком» и Директивы 98/83/ЕС от 3 ноября 1998 г. относительно воды, предназначенной для потребления человеком. При проведении исследований использованы методы: гигиенического мониторинга, экспертной оценки и математической статистики. Результаты.Выявлено, что на исследуемых водопроводных станциях, где очищается вода реки Днепр, технологии для осветления питьевых вод отличаются применением различных 2-х сооружений (контактные осветители или горизонтальные отстойники) и 7-ми видов засыпок для скорых фильтров, наличием преаммонизации, флокуляции, коагуляции, видом хлорсодержащего реагента (жидкий хлор или гипохлорит натрия), маркой гидроксихлорида алюминия. В питьевых водах выявлялось сверхнормативное содержание следующих 9-ти индикаторных санитарно-химических показателей: мутность, цветность, вкус, перманганатная окисляемость (ПО), аммоний, водородный показатель, алюминий, железо, марганец. Самым проблемным показателем является ПО, количество нестандартных проб питьевой воды относительно его содержания в питьевых водах КП «Днепроводоканал» и КП «Водоканал» - 100 %, КП «Бердянскводоканал» - 19,4 %. Максимальное превышение норматива по ПО (5 мг/л) по сравнению с другими показателями было наибольшим (в 2 раза). Другие показатели выявлялись периодически, в разных пробах питьевых вод и концентрациях, не превышающих временно установленные максимальне значения нормативов, или эпизодически и незначительно превышали нормативы. Установлено, что технологии очистки питьевых вод, применяющиеся на КП «Днепроводоканал» (КНФС, ЛНФС), эффективнее очищают воду от органических веществ относительно технологии на КП «Водоканал» (почти в 2 раза), и менее эффективно, чем та, которая предусматривает последовательную очистку питьевой воды на станциях КП «Облводоканал» и КП «Бердянскводоканал» (в 1,2 и 1,3 раза соответственно). Качество исходной воды на водопроводных станциях относительно содержания органических веществ в большинстве отобранных проб соответствовало 2-му и 3-му классу по ДСТУ 4808:2007. Результаты проведенных исследований качества питьевых вод 6-ти водопроводных станций свидетельствуют также о наличии 7-ми проблемных показателей (хлороформ, дибромхлорметан, хлор, никель, селен, фенолы и нефтепродукты), сверхнормативное содержание 4-х из них свидетельствует об антропогенном загрязнении воды р. Днепр в местах питьевых водозаборов. В соответствие с требованиями европейского законодательства, учитывая сверхнормативное содержание в исходной воде, возможно принять решение о поднятии норматива для ПО в питьевой воде, произведенной из днепровской, но при определенных научно обоснованных условиях в каждом конкретном случае. Имплементация европейского водного законодательства в Украине будет способствовать выходу из кризиса в сфере питьевого водоснабжения. Для этого ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гигиенические требования к воде питьевой, предназначенной для потребления человеком» следует дополнить: понятием «индикаторных» показателей, показателем (электрическая проводимость), а также ориентировочными максимальными значениями нормативов, которые будут соответствовать действующим до 01.01.2020 г. согласно с ГСанПиН 2.2.4-171-10. С учетом указанного сегодня разработана новая редакция ГСанПиН 2.2.4-171-10.Выводы.1. Подтверждено, что для очистки поверхностных вод на водопроводных станциях используются устаревшие традиционные технологии, имеющие низкую эффективность очистки относительно ПО (около 12 % ̶ 30 %) и не позволяющие доводить качество питьевой воды до действующих гигиенических требований. По причине несовершенных технологий и сверхнормативного содержания органических веществ находятся в сверхнормативных количествах в питьевых водах КП «Днепроводоканал» постоянно хлороформ (от 1,8ГДК к 4,7ГДК) и периодически дибромхлорметан (до 3 ПДК), КП «Водоканал» - хлор связанный (до 1,1 ПДК). На большинстве водопроводных станций отсутствует порядок проведения производственного контроля качества питьевых вод, регламентированный ГСанПиН 2.2.4-171-10.2. Выявлено, что на сегодняшний день качество водопроводной питьевой воды, производимой из воды р. Днепр, не соответствует гигиеническим требованиям по 9-ти индикаторным показателям: мутность, цветность, вкус и привкус, ПО, аммоний, водородный показатель, железо, алюминий, марганец. По сравнению с другими показателями ПО имеет большее максимальное превышение норматива (5 мг/л) (в 2 раза), количество нестандартных проб по этому показателю может достигать 100 %.3. На фоне сверхнормативного содержания органических веществ в воде питьевых водозаборов р. Днепр выявлено антропогенное загрязнение такими веществами как: никель, селен, фенолы и нефтепродукты. Никель и селен постоянно оказываются в исходной и питьевой воде КП «Бердянскводоканал», периодически в сверхнормативных концентрациях и в воде КП «Водоканал» в концентрациях, не превышающих гигиенические нормативы (0,02 мг/л и 0,01 мг/л соответственно). Нефтепродукты периодически выявляются в исходных и питьевых водах КП «Водоканал» и Кайдакской насосно-фильтровальной станции в концентрациях, не превышающих или эпизодически превышающих гигиенический норматив (≤ 0,1 мг / л). Фенолы периодически выявляются в исходных и питьевых водах КП «Водоканал» в сверхнормативных концентрациях (> 0,001 мг/л).4. Установлено, что в соответствии с требованиями законодательства в действующие ГСанПиН 2.2.4-171-10 следует вносить изменения относительно определения индикаторных показателей. Из-за наличия антропогенного загрязнения вод в местах питьевых водозаборов принятия решений по корректировке нормативов для индикаторных (-ого) показателей (-я) следует проводить после научного обоснования, в частности, на основании результатов экологического мониторинга водного объекта, анализа факторов и последствий сверхнормативного содержания в воде указанных (-ого) показателей (-я), а также выявление необходимых условий для предупреждения негативного влияния питьевой воды на здоровье потребителей. Определены критерии оценки, которые следует принимать во внимание при проведении научного обоснования ; Aim. The aim of the study was to carry out a hygienic assessment of the quality of tap water produced from the Dnipro River water in relation to the content of sanitary-chemical indicators and to improve the scientific and methodological approaches to their evaluation, according to the relevant indicators, taking into account the requirements of European legislation.Materials and methods. The materials of the Communal Enterprise «Dniprovodokanal»,Communal Enterprise «Vodokanal» (Zaporizhzhya), Communal Enterprise «Berdyanskvodokanal», the Communal Enterprise «Oblvodokanal» regarding the technologies of water purification, the quality of the outgoing and plumbing drinking water for 2015-2017 were analyzed. The requirements of the normative documents - ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Hygienic requirements for drinking water intended for human consumption" and Directive 98/83/EC of 3 November 1998 on the quality of water intended for human consumption. While conducting the research were used following methods: hygienic monitoring, expert evaluation and mathematical statistics.Results. It was found out that at the investigated water supply stations that clean the river Dnipro water, technologies of water treatment had a different type of facilities for coagulation and clarification, presence or absence of preamonization, flocculation, coagulation, type of chlorinated reagent (liquid chlorine or sodium hypochloritе), trademark of aluminum hydroxychloride. The exceedances of nine indicator sanitary-chemical parameters: turbidity, color, taste, permanganate demand, ammonium, hydrogen indicator, aluminum, iron, manganese — were found in potable tap water. It was discovered that the most problematic parameter is the permanganate demand (PD), the number of samples of potable water which didn't meet the standard for the content of this parameter in potable water of UC «Dniprovodokanal» and UC «Vodokanal» — 100 %, UC «Berdyanskvodokanal» —19,4 %. Maximum exceedance of standard for the PD (5mg/l) in comparison with other parameters was the highest (by two times). Other parameters were determined in different samples of potable water periodically in concentrations which didn't exceed the temporarily established hygienic standards, or episodically and slightly exceeded the standard. It was determined that treatment technologies for potable water, which were used on UC «Dniprovodokanal» (KPFS, DPFS), are more efficient for the increase of PD than technologies on UC «Vodokanal» (almost two times) and less efficient than technology, which allows for consistent potable water treatment on the stations of UC «Oblvodokanal» and UC «Berdyanskvodokanal» (by 1,2 and 1,3 times respectively). The quality of source water at the waterworks stations as to the content of water samples met the 2nd and 3d class of quality according to the DSTU 4808:2007. The results of researches on the quality of drinking water of 6 water supply stations also indicate the presence of 7 problem indicators (chloroform, dibromochloromethane, chlorine, nickel, selenium, phenols and petroleum products), the excess content of 4 of them testifies to anthropogenic pollution of water p. Dnepr. It was determined that according to the requirements of European legislation it is possible to decide to increase of standard of PD for water from Dnipro River, but only for determined and scientifically substantiated conditions in each particular case. For the crisis resolution in the sphere of potable water supply according to the requirements of European legislation DSanPin 2.2.4-171-10, the following should be added: the concept of "indicator" parameters, new parameter (electrical conductivity), and also indicative maximum permitted standards, which will meet the current regulations to 01.01.2020 in accordance with DSanPin 2.2.4-171-10. Today a new version of DSanPin 2.2.4-171-10 was developed, where the above-mentioned is described.Conclusions.1. It was proved, that for cleaning surface waters at water supplying stations there are used stale traditional technologies, so potable waters may continuously contain chloroform (in concentrations 1,8 MPC - 4,7 MPC), periodically dibromchlormethane ( to 3 MPC) and bound chlorine (to 1,1 MPC).2. It was determined, that nowadays potable water quality, which is produced from the water of Dnipro river, doesn't meet the requirements according to 9 indicator parameters: turbidity, color, taste, and flavor, PD, ammonium, hydrogen ion exponent, iron, aluminum, manganese. When comparing with the other parameters, PD has the biggest maximum excess of the standard (5mg/l) (twice), the quantity of the non-standard samples for this parameter can be up to 100%.3. On the background of excess content of organic substances in the water of studied potable water intakes of r. Dnipro, there was found the anthropogenic pollution by such substances as: nickel, selenium, phenol and oil products. These substances are constantly or periodically revealed in water pipe drinking waters, including in concentrations, exceeding MPC.4. It was determined that according to the legislation requirements in acting DsanPiN 2.2.4-171-10 there is a need of making changes for the determination of indicator parameters. The principles and assessment criteria, which are needed to be taken into account by competent bodies if necessary to correct normative by indicator parameters, were determined

Мета. Провести гігієнічну оцінку якості водопровідних питних вод, що виготовляються з води річки Дніпро, щодо рівнів вмісту санітарно-хімічних показників та удосконалити науково-методологічні підходи до їх оцінки за відповідними індикаторними показниками з урахуванням вимог європейського законодавства.Матеріали та методи. Проаналізовано матеріали КП «Дніпроводоканал», КП «Водоканал» (м. Запоріжжя), КП «Бердянськводоканал», КП «Облводоканал» щодо технологій водоочищення, якості вихідних та водопровідних питних вод за 2015–2017 рр. Проаналізовано вимоги нормативних документів – ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» та Директиви 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 р. щодо води, призначеної для споживання людиною. При проведенні досліджень використані методи: гігієнічного моніторингу, експертної оцінки та математичної статистики.Результати. Виявлено, що на досліджуваних водопровідних станціях, де очищають воду річки Дніпро, технології водоочищення відрізняються застосуванням різних споруд (2 види) і засипок для швидких фільтрів (7 видів), а також наявністю преамонізації, флокуляції, коагуляції, видом хлорвміщуючого реагенту (рідкий хлор або гіпохлорит натрію), маркою гідроксихлориду алюмінію. У питних водах виявлялися перевищення наступних 9-ти індикаторних санітарно-хімічних показників: каламутність, забарвленість, смак, перманганатна оксиснюваність (ПО), амоній, водневий показник, алюміній, залізо, марганець. Найпроблемнішим показником є ПО, кількість нестандартних проб питної води за його вмістом у питних водах КП «Дніпроводоканал» та КП «Водоканал» - 100 %, КП «Бердянськводоканал» - 19,4 %. Максимальне перевищення нормативу щодо ПО (5 мг/л) у порівнянні з іншими показниками було найбільшим (у 2 рази). Інші показники виявлялися періодично, у різних пробах питних вод та концентраціях, що не перевищували тимчасово встановлені максимальні значення нормативів (чинні до 01.01.2020 р.), або епізодично та несуттєво перевищували нормативи. Встановлено, що технології очищення питних вод, що застосовувалися на КП «Дніпроводоканал» (КНФС, ЛНФС), ефективніші щодо поліпшення ПО за технології на КП «Водоканал» (майже у 2 рази), та менш ефективні за ту, що передбачає послідовне очищення питної води на станціях КП «Облводоканал» та КП «Бердянськводоканал» (у 1,2 та 1,3 рази відповідно). Якість вихідної води на водопровідних станціях за вмістом органічних речовин у більшості відібраних проб відповідала 2-му та 3-му класу за ДСТУ 4808:2007. Результати проведених досліджень якості питних вод 6-ти водопровідних станцій свідчать також про наявність 7-ми проблемних показників (хлороформ, дибромхлорметан, хлор, нікель, селен, феноли та нафтопродукти), понаднормативний вміст 4-х з них свідчить про антропогенне забруднення води р. Дніпро. Згідно з вимогами європейського законодавства, враховуючи понаднормативний вміст у вихідній воді, можливо прийняти рішення щодо підняття нормативу для ПО у питній воді, виготовленій з дніпровської води, але за визначених науково обґрунтованих умов у кожному конкретному випадку. Імплементація європейського водного законодавства в Україні буде сприяти виходу з кризи у сфері питного водопостачання. Для цього ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» слід доповнити: поняттям «індикаторних» показників, показником (електрична провідність), а також орієнтовними максимальними значеннями нормативів, що відповідатимуть чинним до 01.01.2020 р. згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10. З урахуванням зазначеного на сьогодні розроблено нову редакцію ДСанПіН 2.2.4-171-10.Висновки.1. Підтверджено, що для очищення поверхневих вод на водопровідних станціях використовуються застарілі традиційні технології, які мають низьку ефективність очищення щодо ПО (близько 12 % ̶ 30 %) і не дозволяють доводити якість питної води до діючих гігієнічних вимог. Через недосконалі технології та понаднормативний вміст органічних речовин у понаднормативних кількостях у питних водах КП «Дніпроводоканал» безперервно знаходиться хлороформ (від 1,8ГДК до 4,7ГДК) та періодично дибромхлорметан (до 3 ГДК), КП «Водоканал» – хлор зв'язаний (до 1,1 ГДК).На більшості водопровідних станціях відсутній порядок проведення виробничого контролю якості питних вод, регламентований ДСанПіН 2.2.4-171-10.2. Виявлено, що на сьогодні якість водопровідної питної води, що виготовляється з води р. Дніпро, не відповідає гігієнічним вимогам за 9-тьма індикаторними показниками: каламутність, забарвленість, смак та присмак, ПО, амоній, водневий показник, залізо, алюміній, марганець. У порівнянні з іншими показниками ПО має найбільше максимальне перевищення нормативу (5 мг/л) (у 2 рази), кількість нестандартних проб за цим показником може сягати 100 %.3. На фоні понаднормативного вмісту органічних речовин у воді досліджуваних питних водозаборів р. Дніпро виявлено антропогенне забруднення такими речовинами як: нікель, селен, феноли та нафтопродукти. Нікель та селен постійно знаходяться у вихідній та питній воді КП «Бердянськводоканал», періодично у понаднормативних концентраціях та у воді КП «Водоканал» у концентраціях, що не перевищують гігієнічні нормативи (0,02 мг/л та 0,01 мг/л відповідно). Нафтопродукти періодично виявляються у вихідних та питних водах КП «Водоканал» та Кайдакської насосно-фільтрувальної станції у концентраціях, що не перевищують або епізодично перевищують гігієнічний норматив (≤ 0,1 мг/л). Феноли періодично виявляються у вихідних та питних водах КП «Водоканал» у понаднормативних концентраціях (> 0,001 мг/л).4. Встановлено, що згідно з вимогами законодавства у чинні ДСанПіН 2.2.4-171-10 слід вносити зміни щодо визначення індикаторних показників. Через наявність антропогенного забруднення вод у місцях питних водозаборів прийняття рішень щодо корегування нормативів для індикаторних (-ого) показників (-а) слід проводити після наукового обґрунтування, зокрема, на підставі результатів екологічного моніторингу водного об'єкту, аналізу чинників та наслідків понаднормативного вмісту у питній воді зазначених (-ого) показників (-ка), а також виявлення необхідних умов для попередження негативного впливу питної води на здоров'я споживачів. Визначені критерії оцінки, що слід брати до уваги під час проведення наукового обґрунтування. ; Цель. Провести гигиеническую оценку качества водопроводных питьевых вод, получаемых из воды реки Днепр, по санитарно-химическим показателям и усовершенствовать научно-методологические подходы их оценки по соответствующим индикаторными показателями с учетом требований европейского законодательства.Материалы и методы. Проанализированы материалы КП «Днепроводоканал», КП «Водоканал» (г. Запорожье), КП «Бердянскводоканал», КП «Облводоканал» относительно технологий водоочистки, качества исходных и водопроводных питьевых вод в течение 2015–2017 гг. Проанализированы требования нормативных документов - ДСанПіН 2.2. 4-171-10 «Гигиенические требования к воде питьевой, предназначенной для потребления человеком» и Директивы 98/83/ЕС от 3 ноября 1998 г. относительно воды, предназначенной для потребления человеком. При проведении исследований использованы методы: гигиенического мониторинга, экспертной оценки и математической статистики. Результаты.Выявлено, что на исследуемых водопроводных станциях, где очищается вода реки Днепр, технологии для осветления питьевых вод отличаются применением различных 2-х сооружений (контактные осветители или горизонтальные отстойники) и 7-ми видов засыпок для скорых фильтров, наличием преаммонизации, флокуляции, коагуляции, видом хлорсодержащего реагента (жидкий хлор или гипохлорит натрия), маркой гидроксихлорида алюминия. В питьевых водах выявлялось сверхнормативное содержание следующих 9-ти индикаторных санитарно-химических показателей: мутность, цветность, вкус, перманганатная окисляемость (ПО), аммоний, водородный показатель, алюминий, железо, марганец. Самым проблемным показателем является ПО, количество нестандартных проб питьевой воды относительно его содержания в питьевых водах КП «Днепроводоканал» и КП «Водоканал» - 100 %, КП «Бердянскводоканал» - 19,4 %. Максимальное превышение норматива по ПО (5 мг/л) по сравнению с другими показателями было наибольшим (в 2 раза). Другие показатели выявлялись периодически, в разных пробах питьевых вод и концентрациях, не превышающих временно установленные максимальне значения нормативов, или эпизодически и незначительно превышали нормативы. Установлено, что технологии очистки питьевых вод, применяющиеся на КП «Днепроводоканал» (КНФС, ЛНФС), эффективнее очищают воду от органических веществ относительно технологии на КП «Водоканал» (почти в 2 раза), и менее эффективно, чем та, которая предусматривает последовательную очистку питьевой воды на станциях КП «Облводоканал» и КП «Бердянскводоканал» (в 1,2 и 1,3 раза соответственно). Качество исходной воды на водопроводных станциях относительно содержания органических веществ в большинстве отобранных проб соответствовало 2-му и 3-му классу по ДСТУ 4808:2007. Результаты проведенных исследований качества питьевых вод 6-ти водопроводных станций свидетельствуют также о наличии 7-ми проблемных показателей (хлороформ, дибромхлорметан, хлор, никель, селен, фенолы и нефтепродукты), сверхнормативное содержание 4-х из них свидетельствует об антропогенном загрязнении воды р. Днепр в местах питьевых водозаборов. В соответствие с требованиями европейского законодательства, учитывая сверхнормативное содержание в исходной воде, возможно принять решение о поднятии норматива для ПО в питьевой воде, произведенной из днепровской, но при определенных научно обоснованных условиях в каждом конкретном случае. Имплементация европейского водного законодательства в Украине будет способствовать выходу из кризиса в сфере питьевого водоснабжения. Для этого ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гигиенические требования к воде питьевой, предназначенной для потребления человеком» следует дополнить: понятием «индикаторных» показателей, показателем (электрическая проводимость), а также ориентировочными максимальными значениями нормативов, которые будут соответствовать действующим до 01.01.2020 г. согласно с ГСанПиН 2.2.4-171-10. С учетом указанного сегодня разработана новая редакция ГСанПиН 2.2.4-171-10.Выводы.1. Подтверждено, что для очистки поверхностных вод на водопроводных станциях используются устаревшие традиционные технологии, имеющие низкую эффективность очистки относительно ПО (около 12 % ̶ 30 %) и не позволяющие доводить качество питьевой воды до действующих гигиенических требований. По причине несовершенных технологий и сверхнормативного содержания органических веществ находятся в сверхнормативных количествах в питьевых водах КП «Днепроводоканал» постоянно хлороформ (от 1,8ГДК к 4,7ГДК) и периодически дибромхлорметан (до 3 ПДК), КП «Водоканал» - хлор связанный (до 1,1 ПДК). На большинстве водопроводных станций отсутствует порядок проведения производственного контроля качества питьевых вод, регламентированный ГСанПиН 2.2.4-171-10.2. Выявлено, что на сегодняшний день качество водопроводной питьевой воды, производимой из воды р. Днепр, не соответствует гигиеническим требованиям по 9-ти индикаторным показателям: мутность, цветность, вкус и привкус, ПО, аммоний, водородный показатель, железо, алюминий, марганец. По сравнению с другими показателями ПО имеет большее максимальное превышение норматива (5 мг/л) (в 2 раза), количество нестандартных проб по этому показателю может достигать 100 %.3. На фоне сверхнормативного содержания органических веществ в воде питьевых водозаборов р. Днепр выявлено антропогенное загрязнение такими веществами как: никель, селен, фенолы и нефтепродукты. Никель и селен постоянно оказываются в исходной и питьевой воде КП «Бердянскводоканал», периодически в сверхнормативных концентрациях и в воде КП «Водоканал» в концентрациях, не превышающих гигиенические нормативы (0,02 мг/л и 0,01 мг/л соответственно). Нефтепродукты периодически выявляются в исходных и питьевых водах КП «Водоканал» и Кайдакской насосно-фильтровальной станции в концентрациях, не превышающих или эпизодически превышающих гигиенический норматив (≤ 0,1 мг / л). Фенолы периодически выявляются в исходных и питьевых водах КП «Водоканал» в сверхнормативных концентрациях (> 0,001 мг/л).4. Установлено, что в соответствии с требованиями законодательства в действующие ГСанПиН 2.2.4-171-10 следует вносить изменения относительно определения индикаторных показателей. Из-за наличия антропогенного загрязнения вод в местах питьевых водозаборов принятия решений по корректировке нормативов для индикаторных (-ого) показателей (-я) следует проводить после научного обоснования, в частности, на основании результатов экологического мониторинга водного объекта, анализа факторов и последствий сверхнормативного содержания в воде указанных (-ого) показателей (-я), а также выявление необходимых условий для предупреждения негативного влияния питьевой воды на здоровье потребителей. Определены критерии оценки, которые следует принимать во внимание при проведении научного обоснования ; Aim. The aim of the study was to carry out a hygienic assessment of the quality of tap water produced from the Dnipro River water in relation to the content of sanitary-chemical indicators and to improve the scientific and methodological approaches to their evaluation, according to the relevant indicators, taking into account the requirements of European legislation.Materials and methods. The materials of the Communal Enterprise «Dniprovodokanal»,Communal Enterprise «Vodokanal» (Zaporizhzhya), Communal Enterprise «Berdyanskvodokanal», the Communal Enterprise «Oblvodokanal» regarding the technologies of water purification, the quality of the outgoing and plumbing drinking water for 2015-2017 were analyzed. The requirements of the normative documents - ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Hygienic requirements for drinking water intended for human consumption" and Directive 98/83/EC of 3 November 1998 on the quality of water intended for human consumption. While conducting the research were used following methods: hygienic monitoring, expert evaluation and mathematical statistics.Results. It was found out that at the investigated water supply stations that clean the river Dnipro water, technologies of water treatment had a different type of facilities for coagulation and clarification, presence or absence of preamonization, flocculation, coagulation, type of chlorinated reagent (liquid chlorine or sodium hypochloritе), trademark of aluminum hydroxychloride. The exceedances of nine indicator sanitary-chemical parameters: turbidity, color, taste, permanganate demand, ammonium, hydrogen indicator, aluminum, iron, manganese — were found in potable tap water. It was discovered that the most problematic parameter is the permanganate demand (PD), the number of samples of potable water which didn't meet the standard for the content of this parameter in potable water of UC «Dniprovodokanal» and UC «Vodokanal» — 100 %, UC «Berdyanskvodokanal» —19,4 %. Maximum exceedance of standard for the PD (5mg/l) in comparison with other parameters was the highest (by two times). Other parameters were determined in different samples of potable water periodically in concentrations which didn't exceed the temporarily established hygienic standards, or episodically and slightly exceeded the standard. It was determined that treatment technologies for potable water, which were used on UC «Dniprovodokanal» (KPFS, DPFS), are more efficient for the increase of PD than technologies on UC «Vodokanal» (almost two times) and less efficient than technology, which allows for consistent potable water treatment on the stations of UC «Oblvodokanal» and UC «Berdyanskvodokanal» (by 1,2 and 1,3 times respectively). The quality of source water at the waterworks stations as to the content of water samples met the 2nd and 3d class of quality according to the DSTU 4808:2007. The results of researches on the quality of drinking water of 6 water supply stations also indicate the presence of 7 problem indicators (chloroform, dibromochloromethane, chlorine, nickel, selenium, phenols and petroleum products), the excess content of 4 of them testifies to anthropogenic pollution of water p. Dnepr. It was determined that according to the requirements of European legislation it is possible to decide to increase of standard of PD for water from Dnipro River, but only for determined and scientifically substantiated conditions in each particular case. For the crisis resolution in the sphere of potable water supply according to the requirements of European legislation DSanPin 2.2.4-171-10, the following should be added: the concept of "indicator" parameters, new parameter (electrical conductivity), and also indicative maximum permitted standards, which will meet the current regulations to 01.01.2020 in accordance with DSanPin 2.2.4-171-10. Today a new version of DSanPin 2.2.4-171-10 was developed, where the above-mentioned is described.Conclusions.1. It was proved, that for cleaning surface waters at water supplying stations there are used stale traditional technologies, so potable waters may continuously contain chloroform (in concentrations 1,8 MPC - 4,7 MPC), periodically dibromchlormethane ( to 3 MPC) and bound chlorine (to 1,1 MPC).2. It was determined, that nowadays potable water quality, which is produced from the water of Dnipro river, doesn't meet the requirements according to 9 indicator parameters: turbidity, color, taste, and flavor, PD, ammonium, hydrogen ion exponent, iron, aluminum, manganese. When comparing with the other parameters, PD has the biggest maximum excess of the standard (5mg/l) (twice), the quantity of the non-standard samples for this parameter can be up to 100%.3. On the background of excess content of organic substances in the water of studied potable water intakes of r. Dnipro, there was found the anthropogenic pollution by such substances as: nickel, selenium, phenol and oil products. These substances are constantly or periodically revealed in water pipe drinking waters, including in concentrations, exceeding MPC.4. It was determined that according to the legislation requirements in acting DsanPiN 2.2.4-171-10 there is a need of making changes for the determination of indicator parameters. The principles and assessment criteria, which are needed to be taken into account by competent bodies if necessary to correct normative by indicator parameters, were determined