Suchergebnisse

The article analyzes the process of conceptualization of the scientific category "national interests" in international relations theory. It is noted that the conceptualization of the national interests means the procedure of theoretical organization of their scientific knowledge in order to build an appropriate theoretical and methodological model of research, highlight the essential characteristics of the phenomenon and develop its conceptual apparatus. The main hypothesis of the study is the assumption that the state of national interests can act as a universal generalizing criterion of national security. The formation of this criterion is based on the following basic characteristics of the state: socio-political system, indicators of economic development, international division of labor, geopolitical situation, as well as national and cultural traditions. The use of comparative-historical and activity method of scientific research made it possible to trace the evolution of scientific knowledge of national interests and the process of their conceptualization into an independent scientific direction, which became the American school of modern realism. It has been proven that the main scientific debates took place earlier and continue today due to the unresolved issue of the objectivity of national interests. The author argues that national interests are an objective category, differences in their understanding and assessment are due to different perceptions of threats and opportunities to prevent them, as well as different assessments of the acceptable price of a political decision. The peculiarities of constructing the national interest on the basis of two key elements are highlighted: the first is a constant value of the state; the second is a variable that depends on a specific historical epoch. The main functional purpose of the first key element is to preserve the physical, political and cultural identity of the state, and the second depends on events and trends at a certain point in the development of the state. ; У статті проаналізовано процес концептуалізації наукової категорії національних інтересів у теорії міжнародних відносин. Зазначається, що концептуалізація національних інтересів означає процедуру теоретичної організації їх наукового пізнання з метою побудови відповідної теоретико-методологічної моделі дослідження і виділення сутнісних характеристик феномену та вироблення його понятійного апарату. В якості основної гіпотези дослідження приймається припущення, що стан національних інтересів може виступати універсальним узагальнюючим критерієм національної безпеки. В основу формування цього критерію покладено такі базові характеристики держави: соціально-політичний лад, показники економічного розвитку, міжнародний розподіл праці, геополітичне становище, а також національні та культурні традиції. Використання порівняльно-історичного та діяльнісного методу наукового дослідження дало можливість прослідкувати еволюцію наукового пізнання національних інтересів та процес їх концептуалізації в самостійний науковий напрямок, яким стала американська школа сучасного реалізму. Доведено, що основні наукові дебати відбувалися раніше і продовжуються сьогодні у зв'язку з невирішеністю питання щодо об'єктивності національних інтересів. Автором відстоюється позиція, що національні інтереси є категорією об'єктивною, розбіжності в їх розумінні та оцінці обумовлюється різним сприйняттям загроз та можливостей їх попередження, а також різними оцінками допустимої ціни того чи іншого політичного рішення. Висвітлено особливості побудови національного інтересу на основі двох ключових елементів: перший - це постійна величина, якою виступає держава; другий - змінна величина, що залежить від конкретної історичної епохи. Основним функціональним призначенням першого є збереження фізичної, політичної і культурної самобутності держави, а другий залежить від подій і тенденцій у визначений момент розвитку держави.

Ukraine's decision to drop non-aligned status was done as the result of a growing understanding of an urgent need to find more effective means to protect the state from external aggression. One of the main means is integration into powerful intergovernmental institutions, primarily, to European and Euro-Atlantic ones. Thus, acquiring membership in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization (NATO) is now among the priorities of Ukraine's foreign policy. In the process of growing global interdependence, alliances gradually become the main form of international cooperation. At the same time, they are increasingly associated with the emergence and spread of wars and conflicts, as well as their prevention. Under the difficult conditions of international interaction, numerous threats to the existence of state, the implementation of state's foresightful foreign policy depends on the adequacy of understanding of the nature of cooperation and conflict in relations between states by state's leadership. Therefore, it is vital to expand and deepen the knowledge about the peculiarities of the formation and functioning of alliances, and the behavior of their participants while contacting each other. The concept of alliances lies at the core of the theory of international relations, since alliances can be considered as a means of implementing the foreign policy of the state, and at the same time as vivid indicators for the implementation of mutual obligations by states. The article deals with the key theoretical contributions on conceptualization of the international alliances as one of the main forms of intergovernmental cooperation. The author provides a general overview of academic papers on alliance theory and uncover the main peculiarities of the periods of research on alliance in political science during and after the Cold War. The article discusses main approaches of the international relations theory to the definition of alliances, as well as the prevailing typologies of alliances. ; Отказ Украины от внеблокового статуса стал результатом осознания безотлагательности поиска более эффективных средств защиты государства от внешней агрессии. Одним из основных таких средств является интеграция в мощные государственные объединения, прежде всего, в европейские и евроатлантические структуры. Таким образом, в настоящее время получение членства в Европейских Содружествах и Организации Североатлантического договора (НАТО) является одной из приоритетных задач внешней политики Украины. В процессе возрастания взаимозависимости мира альянсы постепенно становятся основной формой международного сотрудничества. В то же время они все больше ассоциируются с возникновением и распространением войн и конфликтов, а также с их предотвращением. В сложных условиях международных взаимодействий, существования многочисленных угроз для существования государства осуществление им продуманной внешней политики зависит от адекватного понимания его руководством природы сотрудничества и конфликтности в отношениях между государствами. Поэтому является насущной потребностью расширение и углубление знаний об особенностях создания и функционирования альянсов, а также поведении их участников в процессе контактов между ними. Концепт альянсов занимает центральное место в теории международных отношений, поскольку альянсы могут рассматриваться как средства реализации внешней политики государства, и одновременно как наглядные индикаторы выполнения государствами взаимных обязательств. Рассмотрены ключевые теоретические наработки в области концептуализации международных альянсов как одной из главных форм межгосударственного сотрудничества. Приведены основные научные труды по проблематике альянсов, раскрыты особенности периодов исследования альянсов в политической науке – во время и после окончания «холодной войны». Охарактеризованы наиболее используемые в теории международных отношений подходы к определению альянсов, а также наиболее распространенные типологии альянсов. ; Відмова України від позаблокового статусу стала результатом усвідомлення нагальності пошуку більш ефективних засобів із захисту держави від зовнішньої агресії. Одним із основних таких засобів є інтеграція до потужних державних об'єднань, передусім, до європейських та євроатлантичних структур. Таким чином, наразі завдання з набуття членства в Європейських Співтовариствах та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) посідають чільне місце серед пріоритетів зовнішньої політики України. У процесі зростання взаємозалежності світу альянси поступово стають основною формою міжнародного співробітництва. Водночас вони все більше асоціюються з виникненням і поширенням воєн і конфліктів, а також із запобіганням ним. За складних умов міжнародних взаємодій, існування численних загроз для існування держави здійснення нею розважливої зовнішньої політики залежить від адекватного розуміння її керівництвом природи співпраці і конфліктності у відносинах між державами. Тому є нагальним розширення і поглиблення знань щодо особливостей утворення і функціонування альянсів, та поведінки їхніх учасників у процесі контактів між ними. Концепт альянсів займає центральне місце в теорії міжнародних відносин, оскільки альянси можуть розглядатися як засоби реалізації зовнішньої політики держави, і водночас як наочні індикатори виконання державами взаємних зобов'язань. Розглянуто ключові теоретичні доробки з концептуалізації міжнародних альянсів як однієї з головних форм міждержавного співробітництва. Наведено основні наукові праці з проблематики альянсів та розкрито особливості періодів дослідження альянсів у політичній науці – під час та після закінчення «холодної війни». Охарактеризовано найбільш вживані підходи до визначення альянсів у теорії міжнародних відносин, а також найбільш поширені типології альянсів.

Uluslararası ilişkiler konularına her geçen gün artan ilgi, halen çok yeni bir akademik disiplin olan ve büyük ölçüde interdisipliner bir karaktere sahip Uluslararası İlişkiler disiplininde yapılan çalışmaların yöntemsel boyutunun da ön plana çıkmasına sebep olmaktadır. Çünkü yeni doğan bir disiplin için yapılması gereken en önemli iki şeyden birisi disiplinin çalışma alanlarının belirlenmesi iken, diğeri de bu alanların nasıl çalışılacağının belirlenmesidir. Yirminci yüzyılın ortalarından bu yana ekonomi bilimi başta olmak üzere politika ve uluslararası ilişkiler konularında da etkili olan rasyonel tercih yaklaşımı, Uluslararası İlişkiler disiplinine yöntemsel anlamda önemli bir perspektif kazandırmıştır. Özellikle Soğuk Savaş sırasında dış politika analizi ve strateji konularında önemli analizlerin yapılmasına imkan veren bu yaklaşım, pozitivist varsayımların ciddi eleştirilerle karşılaştığı günümüz dünyasında halen önemini korumaktadır. Fakat Türkiye'de siyaset bilimciler tarafından neredeyse hiç çalışılmayan, literatürde yer bulmayan bu yaklaşımı Türkçe okumak ve anlamak için kaynak sayısı çok sınırlıdır. Bu durum Türkçe literatür için önemli bir eksikliktir. Bu sebeple bu çalışmanın amacı Uluslararası İlişkiler disiplininde yönteme ilişkin tartışmaları analiz etmek, uluslararası ilişkilerde rasyonel tercih uygulamalarının niteliğini ortaya koymak ve yaklaşımın Uluslararası İlişkiler disiplinindeki yeri ve analiz gücünü tartışmaya çalışmaktır. Çalışmanın ortaya attığı tez, özellikle Türkçe literatürde neredeyse hiç yer bulmayan Uluslararası İlişkiler disiplininde rasyonel tercih yaklaşımı ve modellerinin disiplin için önem taşıdığı ve çok farklı kuramsal ve alansal çalışmaların analizinde etkili olduğudur. 1950'lerden bu yana uluslararası literatürde yayınlanmakta olan ve her geçen gün çoğalan çalışmalar bunun en önemli göstergesidir. Bu çalışmaların Türkçe literatürde de yer bulması ve yaklaşımın Türkiye'deki Uluslararası İlişkiler disiplini üyeleri tarafından tanınması; disiplinin ve disiplindeki öğrencilerin gelişimi açısından önem taşımaktadır. ; The increasing interest in international relations topics has led to the emergence of the methodological dimension of the studies carried out in the International Relations discipline, which is a very new academic discipline and which has a highly interdisciplinary character. Because of the fact that one of the two most important things that must be done for a new discipline is to determine the working areas of the discipline, while the other is to determine how these fields will be studied. Since the mid-twentieth century, the rational choice approach, which has been effective in the fields of economics, politics and international relations, has brought an important perspective on the discipline of International Relations. This approach, which allowed significant analysis of foreign policy and strategy during the Cold War, is still important in today's world, where positivist assumptions face serious criticism. However, this is an approach almost no political scientist studies on it in Turkey and there are very limited number of studies on this approach to read and understand it in Turkish language. This situation is an important deficiency in Turkish literature. For this reason, the aim of this study is to analyze the debates on methodology in International Relations discipline, to put forth the quality of rational choice practices in international relations and to try to discuss the place and the power of rational choice analysis in the discipline of International Relations. The thesis proposed by the study is that rational choice approach and models in International Relations discipline, which are almost never found in Turkish literature, are important for the discipline and effective in analyzing different theoretical and spatial studies. The studies that have been published in the international literature since the 1950s and are increasing day by day are the most important indicators. It is important for the development of the discipline and the students of the discipline. The fact that such studies take place also in Turkish literature, the approach is known by the members of the discipline in Turkey, is important for the development of the discipline and the students in the discipline in Turkey.

Bu makalede, sosyal bilimler külliyatına son birkaç on yılda esaslı bir giriş yapmış 'kimlik', 'farklılık', 'kendi' ve 'öteki' kavramlarının, Uluslararası İlişkiler disiplininin başat kuramlarınca nasıl algılanmakta oldukları incelenecektir. 1990'lı yıllarla birlikte disiplinin içine düşmüş olduğu üst-anlatı boşluğu yalnızca kimlik meselelerince doldurulamayacak olsa da, bu meseleleri içselleştirmeyen geleneksel Uluslararası İlişkiler kuramlarının, geçerliliklerini yitirme tehlikesi ile karşı karşıya oldukları iddiasında bulunulacaktır. Bu iddiadan hareketle, kimlik temelli bir çerçevede anlaşılabilecek olan 11 Eylül 2001 olayları, Uluslararası İlişkiler kuram-yapımı üzerindeki etkisi ve kimlik meselesine yaptığı vurgu bağlamında örnek olay olarak incelenecektir. Makalenin esas amacı, günümüz Uluslararası İlişkiler kuram-yapımının, geleneksel kuramları toptan yok saymak yerine, bu kuramları yeniden gözden geçirmek ve yapısökümüne uğratıldıklarında altlarından çıkan tek tip kimlikleri, önyargıları ve taraflılıkları ortaya çıkartmak amacı gütmesi olduğunu göstermektir. ; This article attempts to analyze how the conceptualizations of 'identity', 'difference', 'self' and 'other' that have gained a recent popularity in mainstream social sciences in the last decades have been understood by leading International Relations theories. Although the meta-theoretical gap in International Relations studies that had been realized after the end of Cold War cannot be completely fulfilled by these conceptualizations, it will be suggested that no valid International Relations theory can be developed and maintained without internalizing the identity matters as their initial assumptions. Concordantly, the particular events of September 11, 2001 that might be analyzed within the framework of identity will be brought to the fore for how identity matters should affect the International Relations theory-making. The ultimate purpose of this study is to demonstrate that what is needed today in the study of International Relations is not to demolish its conventional theories altogether, but is rather to show the necessity of their re-evaluation for their stereotypical identity perceptions, prejudice and bias, which break out clearly once they are deconstructed.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

The article deals with the issue on the correlation, study and usage of the international relations history theoretical foundations as a sufficiently specific scientific direction, combining the features of historical and political sciences, in particular world history, the history of diplomacy, political science, the theory of the international relations, etc. The emergence of the international relations history is connected with the development of national historical sciences, the study of the history of diplomacy, geopolitical concepts, the theory of international relations, etc. The results of the scientific study of the international relations history have laid the basis for the common international processes study. Throughout the XX-th century this direction was actively developing, been influenced upon by the confrontation of political systems. Accordingly, antagonistic ideologies were used, a sample selection of historical facts and sources was carried out. Such issues as the concept and the subject of the international relations history, its periodization, and relations with the world history, history of diplomacy, the theory of international relations and other scientific directions still remain controversial.

The article considers the role assigned to culture in a realistic approach to the analysis of international relations. As a result of the study, aspects of international politics have been identified in which culture is given importance. In particular, culture is used as one of the ways to change the power relations between states. From the standpoint of a realistic approach, it is the struggle for power in the international arena that explains the most tangible external influences on the culture of a particular society today. ; У статті розглянуто роль, яка відведена культурі у реалістичному підході до аналізу міжнародних відносин. В результаті дослідження визначено низку аспектів міжнародної політики, у яких культурі надається важливе значення. Зокрема, культура використовується як один із засобів зміни владних відносин між державами. З позиції реалістичного підходу, саме боротьбою за владу на міжнародній арені і можна пояснити найбільш відчутні зовнішні впливи на культуру окремого суспільства сьогодні.

In parallel with the worldwide studies focusing on the International Relations (IR) discipline, there have been works looking into the transformation of the IR discipline in Turkey and its contribution to the global knowledge production. In order to provide sound data for these studies, International Relations Council of Turkey (IRCT) conducted two surveys among the Turkish IR academics in 2007 and 2009, and have been cooperating with the Institute for the Theory and Practice of International Relations at the College of William and Mary since then on the Teaching, Research and International Policy (TRIP) project. The TRIP surveys that aim to understand the epistemological and ontological limits, autonomous character of the IR discipline as well as the theoretical, metodological and pedagocial approaches in which IR scholars used in their teaching and research activities, also help to comprehend the place of the Turkish IR scholars within the global IR discipline. This paper presents Turkey-related findings of the lastest survey, which was simultaneously conducted in 35 different countries between February and July 2018.