Суперечливий характер «десуверенізації» міжнародних відносин ; Disputable character of «desovereignization» of international relations
Здійснено спробу оспорити вагомий вплив глобалізації на функціонування держави у внутрішній і зовнішній площині та на проблему втрати державою суверенітету.Дослідження беззаперечного проте неоднозначного процесу глобалізації дало змогу віднайти на практиці велику кількість аргументів, які дають змогу зробити висновок, що в сценарії майбутнього розвитку головні ролі, як і раніше, належатимуть сильним державам, їхнім національним інтересам, могутність яких тільки зросте завдяки економічній інтеграції. Роль національних урядів не зменшується, а видозмінюється у відповідності до викликів глобалізації, пов'язані, насамперед, із намаганням приватного капіталу регулювати і транснаціональну діяльність, державну владу, і міжнародні організації. В майбутньому для світової політики держав буде характерною боротьба (протистояння) двох діаметрально протилежних тенденцій – укріплення суверенітету, з одного боку, і його розмивання чи обмеження з іншого. Причому ці тенденції часто будуть імпломентуватися в політику ряду держав, які переслідують стратегічні цілі (укріплення власного суверенітету в XXI столітті буде супроводжуватись або відбуватись за рахунок обмеження суверенітету інших). Це однак не оспорює тезу, що держава, як і раніше, залишиться основним учасником міжнародних відносин, а суверенітет – їх атрибутивною ознакою та принципом побудови системи міжнародних відносин. ; The author attempted to challenge the sufficient influence of globalization on functioning of the state in internal and foreign sphere and on the matter of loss of state sovereignty.The research of the undisputable but still ambiguous globalization process enabled finding a lot of practical arguments allowing for the conclusion that the in the scenario of future development there will be starring the powerful states and their national interests and their power will only grow due to the economic integration. The role of the national governments does not lessen; it just alters according to the globalization challenges connected first of all with attempts of the private capital to regulate the transnational activity, state authority and international organizations. Future world policy will be featured by struggle (antagonism) of two opposite trends; strengthening of the sovereignty, on the one hand, and its erosion or restrictions on the other. Moreover, these trends will be often implemented into politics of number of states pursueing strategic goals (in XXI century strengthening of the own sovereignty will be performed or will be accompanied by limiting the sovereignty of others). However, this does not contradict to the idea that the state still remains principal participant of the international relations and that the sovereignty remains its attributive feature and a basic principle for constructing the international relations. ; Здійснено спробу оспорити вагомий вплив глобалізації на функціонування держави у внутрішній і зовнішній площині та на проблему втрати державою суверенітету.Дослідження беззаперечного проте неоднозначного процесу глобалізації дало змогу віднайти на практиці велику кількість аргументів, які дають змогу зробити висновок, що в сценарії майбутнього розвитку головні ролі, як і раніше, належатимуть сильним державам, їхнім національним інтересам, могутність яких тільки зросте завдяки економічній інтеграції. Роль національних урядів не зменшується, а видозмінюється у відповідності до викликів глобалізації, пов'язані, насамперед, із намаганням приватного капіталу регулювати і транснаціональну діяльність, державну владу, і міжнародні організації. В майбутньому для світової політики держав буде характерною боротьба (протистояння) двох діаметрально протилежних тенденцій – укріплення суверенітету, з одного боку, і його розмивання чи обмеження з іншого. Причому ці тенденції часто будуть імпломентуватися в політику ряду держав, які переслідують стратегічні цілі (укріплення власного суверенітету в XXI столітті буде супроводжуватись або відбуватись за рахунок обмеження суверенітету інших). Це однак не оспорює тезу, що держава, як і раніше, залишиться основним учасником міжнародних відносин, а суверенітет – їх атрибутивною ознакою та принципом побудови системи міжнародних відносин.
