Suchergebnisse

The article analyses the attempt of socio-political rethinking of global climate change within Ulrich Beck's theory of the metamorphosis. Socio-political analysis of climate change requires clarification of its methodological foundations. This article states that at the beginning of the new millennium, the social sciences have come to a point of a deep methodology crisis. Without a new methodology, the social sciences would have to declare bankruptcy in the face of the tumult of the environment which surrounds us, where what was unthinkable yesterday is real and possible today. In this critical situation, Beck sets himself the ambitious task of developing a fundamentally new methodological basis for the analysis of the modern world - the theory of the metamorphosis of the world.It is emphasized that the concept of the metamorphosis is a landmark change in the focus of our attention and our worldview. It destabilizes all the definitions of modernity. Beck calls our attention to unintentional events and processes that go largely unnoticed, mostly outside the domains of politics and democracy, as side effects of radical technical and economic modernization. They are triggers for a fundamental shock that undermines the anthropological constants of our existence in the world and our understanding of the world. The distinction between nature and society has ceased to exist.The article notes that Beck explained the significant difference between the theoretical foundations of the theory of world risk society and the new theory of the metamorphosis of the world. Where the theory of world risk society had analysed the negative side effects of the good, the new theory focuses on the positive side effects of the bad, which do not, however, automatically create a better world. Beck is constantly focusing his attention on the lack of predetermined course of events: the metamorphosis is a process that has no end. It is an open, irreversible and highly ambivalent process.Stubbornly refusing the temptation to create a new horrific scenario of climate apocalypse, Beck proposes his own analytical approach of seeking to answer the question of how climate change affects society and politics. It is necessary to set free our political and social imagination, which now faces the daunting task of encompassing the interaction and interdependence of the human, society and nature in the conditions of globalization, and the corresponding changes in the political sphere.In terms of socio-political analysis, we are faced with situations of lack of understanding, because climate change can have different and possibly opposing impacts on people's lives even within a single region, let alone between geographically remote ones. Someone wins and someone loses in different ways (including ways as yet unknown today). Accordingly, a complex multilevel model of the metamorphosis of the world emerges, which takes into account the interaction of local, regional, national and global conditions which create specific structures as a consequence of social inequalities and power relations. In order to face the challenges and risks of climate change, global society needs a large-scale, cosmopolitan, planetary-level POLITICS in the face of powerlessness of the national-international politics.The open nature of the future gives reason to speak of the particular importance of political decisions taken in response to climate threats. Choosing cooperation between countries with different levels of development, we must distinguish between the theory of dependency and the theory of cosmopolitanisation in the context of socio-political rethinking of climate change. Indeed, both theories describe global forms of historical transcontinental inequalities and asymmetric power relations. However, cosmopolitanisation forms the normative horizon of equality and justice, including climate justice. Obviously, the new horizon does not automatically reduce the asymmetry in relations between countries (Beck emphasizes that global inequality may even increase), but it would lead to the implementation of global norms of equality. It is when we consider climate catastrophes in the context of justice that the question arises of whether existing patterns of inequality and vulnerability are fair and we leave the discourse of "how to manage our risks" behind. It is when we focus on the mechanisms of creation and dissemination of the negative effects that we will see the movements which are typically invisible to everyday perception. Our scientific perspective will combine what is nationally and geographically divided, becoming "the cosmopolitan perspective".Moving from theoretical to practical, Beck acknowledges that in the (in)human conditions of existence in the early 21st century, the imperialist interconnectedness of radically unequal worlds still dominates. The reality and prospects of the metamorphosis make possible the emergence of a new imperialist order and 'climate colonialism' against the background of the continued existence of colonial patterns. There is a fundamental distinction between decision makers and risk generators, and those who suffer from these decisions and risks. However, according to Beck, we can only see this imperialist structure if we change the optics of the nation-state to a cosmopolitan perspective in the socio-political rethinking of climate change in relation to the climate justice horizon for those already living in the global world and for those who are yet to be born into it. The main change Beck proposes is to see in people and communities not the victims of the effects of climate change, but citizens whose rights must be protected.We conclude that Beck's theoretical explorations and conclusions on socio-political understanding of climate change are of utmost importance for Ukraine, where rethinking climate change has not yet become a first-order issue on the socio-political agenda. Any country's lack of attention to the major issue of climate change can be abused. Global climate risks threaten, according to Beck, both the lives of individual citizens and the sovereignty of nation states.Key words: Beck U., climate justice, climate colonialism, socio-political rethinking of climate change, the theory of the metamorphosis. ; Стаття присвячена аналізу спроби соціально-політичного переосмислення глобальних кліматичних змін у теорії метаморфозісу У. Бека. Доводиться значення теорії метаморфозісу щодо з'ясування взаємозалежності людини, суспільства, природи в умовах глобалізації і відповідним змінам у сфері політики. Наголошується, що тільки з позиції соціально-політичного аналізу кліматичних змін можна визначити нормативний горизонт кліматичної справедливості для глобального світу, побачити загрози кліматичного колоніалізму.Ключові слова: Бек У., кліматична справедливість, кліматичний колоніалізм, соціально-політичне переосмислення кліматичних змін, теорія метаморфозісу. Статья посвящена анализу попытки социально-политического переосмысления климатических изменений в теории метаморфозиса У. Бека. Доказывается значение теории метаморфозиса для выяснения взаимозависимости человека, общества, природы в условиях глобализации и соответствующим изменениям в сфере политики. Подчеркивается, что только с позиции социально-политического анализа климатических изменений можно определить нормативный горизонт климатической справедливости для глобального мира, увидеть угрозы климатического колониализма.Ключевые слова: Бек У., климатическая справедливость, климатический колониализм, социально-политическое переосмысление климатических изменений, теория метаморфозиса. The article analyses the attempt of socio-political rethinking of global climate change within Ulrich Beck's theory of the metamorphosis. Socio-political analysis of climate change requires clarification of its methodological foundations. This article states that at the beginning of the new millennium, the social sciences have come to a point of a deep methodology crisis. Without a new methodology, the social sciences would have to declare bankruptcy in the face of the tumult of the environment which surrounds us, where what was unthinkable yesterday is real and possible today. In this critical situation, Beck sets himself the ambitious task of developing a fundamentally new methodological basis for the analysis of the modern world - the theory of the metamorphosis of the world.It is emphasized that the concept of the metamorphosis is a landmark change in the focus of our attention and our worldview. It destabilizes all the definitions of modernity. Beck calls our attention to unintentional events and processes that go largely unnoticed, mostly outside the domains of politics and democracy, as side effects of radical technical and economic modernization. They are triggers for a fundamental shock that undermines the anthropological constants of our existence in the world and our understanding of the world. The distinction between nature and society has ceased to exist.The article notes that Beck explained the significant difference between the theoretical foundations of the theory of world risk society and the new theory of the metamorphosis of the world. Where the theory of world risk society had analysed the negative side effects of the good, the new theory focuses on the positive side effects of the bad, which do not, however, automatically create a better world. Beck is constantly focusing his attention on the lack of predetermined course of events: the metamorphosis is a process that has no end. It is an open, irreversible and highly ambivalent process.Stubbornly refusing the temptation to create a new horrific scenario of climate apocalypse, Beck proposes his own analytical approach of seeking to answer the question of how climate change affects society and politics. It is necessary to set free our political and social imagination, which now faces the daunting task of encompassing the interaction and interdependence of the human, society and nature in the conditions of globalization, and the corresponding changes in the political sphere.In terms of socio-political analysis, we are faced with situations of lack of understanding, because climate change can have different and possibly opposing impacts on people's lives even within a single region, let alone between geographically remote ones. Someone wins and someone loses in different ways (including ways as yet unknown today). Accordingly, a complex multilevel model of the metamorphosis of the world emerges, which takes into account the interaction of local, regional, national and global conditions which create specific structures as a consequence of social inequalities and power relations. In order to face the challenges and risks of climate change, global society needs a large-scale, cosmopolitan, planetary-level POLITICS in the face of powerlessness of the national-international politics.The open nature of the future gives reason to speak of the particular importance of political decisions taken in response to climate threats. Choosing cooperation between countries with different levels of development, we must distinguish between the theory of dependency and the theory of cosmopolitanisation in the context of socio-political rethinking of climate change. Indeed, both theories describe global forms of historical transcontinental inequalities and asymmetric power relations. However, cosmopolitanisation forms the normative horizon of equality and justice, including climate justice. Obviously, the new horizon does not automatically reduce the asymmetry in relations between countries (Beck emphasizes that global inequality may even increase), but it would lead to the implementation of global norms of equality. It is when we consider climate catastrophes in the context of justice that the question arises of whether existing patterns of inequality and vulnerability are fair and we leave the discourse of "how to manage our risks" behind. It is when we focus on the mechanisms of creation and dissemination of the negative effects that we will see the movements which are typically invisible to everyday perception. Our scientific perspective will combine what is nationally and geographically divided, becoming "the cosmopolitan perspective".Moving from theoretical to practical, Beck acknowledges that in the (in)human conditions of existence in the early 21st century, the imperialist interconnectedness of radically unequal worlds still dominates. The reality and prospects of the metamorphosis make possible the emergence of a new imperialist order and 'climate colonialism' against the background of the continued existence of colonial patterns. There is a fundamental distinction between decision makers and risk generators, and those who suffer from these decisions and risks. However, according to Beck, we can only see this imperialist structure if we change the optics of the nation-state to a cosmopolitan perspective in the socio-political rethinking of climate change in relation to the climate justice horizon for those already living in the global world and for those who are yet to be born into it. The main change Beck proposes is to see in people and communities not the victims of the effects of climate change, but citizens whose rights must be protected.We conclude that Beck's theoretical explorations and conclusions on socio-political understanding of climate change are of utmost importance for Ukraine, where rethinking climate change has not yet become a first-order issue on the socio-political agenda. Any country's lack of attention to the major issue of climate change can be abused. Global climate risks threaten, according to Beck, both the lives of individual citizens and the sovereignty of nation states.Key words: Beck U., climate justice, climate colonialism, socio-political rethinking of climate change, the theory of the metamorphosis.

Purpose. The most ambitious economic and geopolitical project at present is the New Silk Road initiative, which can radically modify transport and cash flows in Eurasia and around the world. It includes the Silk Road Economic Belt and 21st Century Maritime Silk Road projects and involves the creation of an extensive infrastructure network on the way from the western borders of China through the countries of Central Asia and Iran to Europe. Therefore, the purpose of this work is a detailed comprehensive study and analysis of the development of the Belarusian-Chinese cooperation on the Silk Road Economic Belt project, as well as determination of its further prospects. Methodology In the course of the study, we used statistical, territorial-sectoral and retrospective analysis with elements of economic and mathematical modeling of the functioning of economic systems. Findings. The Republic of Belarus has become the most important link in the creation of the Silk Road Economic Belt. It has a unique geographical advantage, extremely convenient economic and cultural conditions, being a key country in Eastern Europe, located at the junction of the European Union, and the Eurasian Economic Union. The country attracts with a developed transport infrastructure, a high level of education and professional resources. The New Silk Road project is focused primarily on railway communication. The main potential for the Republic of Belarus in transit traffic is associated with the use of containers. It is containerized cargo transportation that is actually the only way to transport goods in Eurasian transit. Originality. At this stage of project development, the construction of a full-scale functional, effective model that would allow predicting the results of the implementation of a specific subproject with the required accuracy is currently impossible. However, at the present stage, the originality is the so-called «problem statement» based on the obtained analytical data. They allow identifying existing problems during project implementation, formulating possible solutions and using them during economic analysis of the efficiency of other international projects of the analytical type (solving analytical economic problems). Practical value. The article discusses the prospects and difficulties of the development of transportations by express container trains of goods and cargo from the People's Republic of China (PRC) to the Republic of Belarus. To overcome the imbalance in foreign trade with China, measures were proposed to solve this problem; attention was paid to the project for the construction of Eurasia high-speed highway (HSR), which should connect China with Western Europe through Russia and Belarus. ; Цель. Наиболее грандиозным экономическим и геополитическим проектом в настоящее время является инициатива «Новый шелковый путь», которая может радикальным образом модифицировать транспортные и денежные потоки в Евразии и во всем мире. Она включает проекты «Экономический пояс Шёлкового пути» и «Морской шёлковый путь XXI века» и предполагает создание обширной инфраструктурной сети по пути от западных границ Китая через страны Центральной Азии и Иран в Европу. Поэтому целью данной работы является подробное разностороннее изучение и анализ развития белорусско-китайского сотрудничества по проекту «Экономический пояс Шелкового пути», а также определение дальнейших его перспектив. Методика. В процессе исследования использован статистический, территориально-отраслевой и ретроспективный анализ функционирования экономических систем. Результаты. Республика Беларусь стала важнейшим звеном в создании «Экономического пояса Шелкового пути». Она обладает уникальным географическим преимуществом и чрезвычайно удобными экономическими и культурными условиями, будучи ключевой страной в Восточной Европе, находясь на стыке Европейского Союза и Евразийского экономического союза, привлекает развитой транспортной инфраструктурой, высоким уровнем образования и профессиональными ресурсами. Проект «Новый шелковый путь» ориентирован в первую очередь на железнодорожное сообщение. Основной потенциал для Республики Беларусь в транзитных перевозках – использование контейнеров (фактически единственного способа транспортировки товаров в евразийском транзите). Научная новизна. На данной стадии развития проекта построение полномасштабной функциональной и эффективной модели для прогнозирования результатов реализации конкретного подпроекта невозможно. Однако на современном этапе научную новизну представляет так называемая «постановка задачи» на основе полученных аналитических данных. Они позволяют определить существующие проблемы при реализации проекта, сформулировать возможные решения и использовать их при проведении экономического анализа эффективности других международных проектов аналогичного типа (решения аналогичных экономических задач). Практическая значимость. Рассмотрены перспективы и сложности развития перевозок ускоренными контейнерными поездами товаров и грузов из Китайской Народной Республики (КНР) в Республику Беларусь. Для преодоления дисбаланса во внешней торговле с Китаем предложены меры по решению этой проблемы, уделено внимание проекту строительства высокоскоростной магистрали (ВСМ) «Евразия», которая должна соединить Китай с Западной Европой через Россию и Беларусь. ; Мета. Найбільш грандіозним економічним і геополітичним проектом у наш час є ініціатива «Новий шовковий шлях», яка може радикальним чином модифікувати транспортні та грошові потоки в Євразії і в усьому світі. Вона включає проекти «Економічний пояс Шовкового шляху» та «Морський шовковий шлях XXI століття» й передбачає створення великої інфраструктурної мережі на шляху від західних кордонів Китаю через країни Центральної Азії й Іран у Європу. Тому мета цієї роботи – докладне різнобічне вивчення й аналіз розвитку білорусько-китайської співпраці за проектом «Економічний пояс Шовкового шляху», а також визначення подальших його перспектив. Методика. У процесі дослідження використано статистичний, територіально-галузевий та ретроспективний аналіз функціонування економічних систем. Результати. Республіка Білорусь стала найважливішою ланкою у створенні «Економічного поясу Шовкового шляху». Вона має унікальну географічну перевагу й надзвичайно зручні економічні й культурні умови, є ключовою країною в Східній Європі, перебуває на стику Європейського Союзу та Євразійського економічного союзу, привертає увагу розвиненою транспортною інфраструктурою, високим рівнем освіти та професійними ресурсами. Проект «Новий шовковий шлях» орієнтований у першу чергу на залізничне сполучення. Основний потенціал для Республіки Білорусь у транзитних перевезеннях – використання контейнерів (фактично єдиний спосіб транспортування товарів у євразійському транзиті). Наукова новизна. На цій стадії розвитку проекту побудова повномасштабної функціональної та ефективної моделі для прогнозування результатів реалізації конкретного підпроекту неможлива. Проте на сучасному етапі наукову новизну представляє так звана «постановка задачі» на основі отриманих аналітичних даних. Вони дозволяють визначити наявні проблеми під час реалізації проекту, сформулювати можливі рішення та використати їх під час проведення економічного аналізу ефективності інших міжнародних проектів аналітичного типу (розв'язання аналітичних економічних задач). Практична значимість. Розглянуто перспективи й трудності розвитку перевезень прискореними контейнерними поїздами товарів і вантажів із Китайської Народної Республіки (КНР) у Республіку Білорусь. Для подолання дисбалансу в зовнішній торгівлі з Китаєм запропоновано заходи щодо вирішення цієї проблеми, приділено увагу проекту будівництва високошвидкісної магістралі (ВСМ) «Євразія», яка повинна з'єднати Китай із Західною Європою через Росію та Білорусь.

The article attempts to conceptualize the «Chinese model (of reforms)» («Beijing Consensus») in the context of the rapid economic rise of modern China. Acquaintance with the published sources and literature, the pages of which reflected the different views of domestic, Western, and Chinese scientists on the announced problem, revealed that some of them perceive the Chinese model positively, others note both advantages and disadvantages, the third group almost exclusively focuses on mainly negative moments (exploitation, the polarization of society, ecological catastrophes, etc.) and often opposites the modern Chinese reality to the era of Mao Zedong, which they portray as the embodiment of true socialism. It is concluded that the high rate of economic growth in China is achieved through the strategy developed by Deng Xiaoping and aimed at large-scale economic reforms, the policy of «openness» of the country, which helped China to take a leading position in the world. The thesis is substantiated that in modern conditions the functions of the CCP (exercising supreme political power, coordinating, mobilizing, reforming, presenting) as a custodian of the official dogmas are successfully supplemented by reformist actions, which demonstrates the party's significant adaptation to the new socio-political and economic situation in China. The authors argue that Chinese foreign policy in the early XXI century is increasingly globalized and becoming offensive. In almost every region of the world, Beijing has a system of its own interests aimed at enhancing the country's political role in the world, creating favourable conditions for continuing economic reforms, gaining access to financial, technological, and raw materials. The use of a powerful arsenal of «soft power» allows China to successfully © Дем'яненко Б. Л., 2021 pursue economic cooperation without causing it political, ideological or historical problems. It was stated that China's long-term goal is to support the peaceful international environment necessary to protect Chinese interests, in particular for the successful promotion of global projects and modernization of the country. At the same time, China's strategic activity has long gone beyond the state, which, thanks to intensive economic expansion, has become a participant in the redistribution of spheres of influence in the world in its favour, displacing competing actors from those regions of the world where they dominated. China's path to multipolarity is not about power policy, the creation of military-political blocs, the imposition of its own ideological standards, etc., but through the use of economic potential and aid. ; В статье предпринята попытка концептуализации «китайской модели (реформ)» («Пекинского консенсуса») в контексте стремительного экономического подъема современного Китая. Знакомство с опубликованными источниками и литературой, на страницах которых отражены различные взгляды отечественных, западных и китайских ученых относительно анонсированной нами проблемы, позволило констатировать, что одни из них воспринимают китайскую модель положительно, другие видят в ней наряду с преимуществами также и недостатки, третьи – почти исключительно или главным образом негативные моменты (эксплуатация, поляризация общества, экологические катастрофы и т. п.). Эти третьи часто противопоставляют современной китайской действительности эпоху Мао Цзэдуна, изображаемую ими как воплощение подлинного социализма. Сделан вывод, что высокий показатель экономического роста КНР достигнут благодаря стратегии, разработанной Дэн Сяопином и направленной на проведение масштабных экономических реформ, политики «открытости» страны, которая помогла Китаю занять лидирующие позиции в мире. Обоснован тезис, что в современных условиях функции КПК (осуществление высшей политической власти, координирующая, мобилизационная, реформаторская, презентационная) как хранительницы официальных догм, удачно дополняются реформаторскими действиями, что демонстрирует значительную приспособленность партии к новой общественно-политической © Дем'яненко Б. Л., 2021 и экономической ситуации в Китае. Авторами утверждается мнение, что китайская внешняя политика в начале XXI века все больше глобализируется и становится наступательной. Практически в каждом регионе мира Пекин имеет систему собственных интересов, направленных на повышение политической роли страны в мире, создание благоприятных условий для продолжения экономических реформ, доступ к финансовым, технологическим и сырьевым ресурсам. Использование мощного арсенала «мягкой силы» позволяет Китаю успешно осуществлять экономическое сотрудничество, не обусловливая его политическими, идеологическими или историческими проблемами. Констатировано, что долгосрочной целью Китая является поддержка мирной международной обстановки, необходимой для защиты китайских интересов, в частности, для успешного продвижения глобальных проектов и модернизации страны. При этом стратегическая активность КНР давно вышла за пределы государства, благодаря интенсивной экономической экспансии, стала участницей перераспределения сфер влияния в мире в свою пользу, вытесняя актеров-конкурентов из тех регионов мира, где они до недавнего времени доминировали. Китайский путь в направлении многополюсности связан не с силовой политикой, созданием военно-политических блоков, навязыванием собственных идеологических стандартов, а реализуется путем использования фактора экономического потенциала и помощи. ; У статті здійснено спробу концептуалізації «китайської моделі (реформ)» («Пекінського консенсусу») в контексті стрімкого економічного піднесення сучасного Китаю. Ознайомлення з опублікованими джерелами і літературою, на сторінках яких знайшли відображення різні погляди вітчизняних, західних і китайських учених із анонсованої нами проблеми, дозволило констатувати, що одні з них сприймають китайську модель позитивно, інші бачать у ній поряд із перевагами також і недоліки, треті – майже виключно або головним чином негативні моменти (експлуатацію, поляризацію суспільства, екологічні катастрофи тощо). Ці треті часто протиставляють сучасній китайській дійсності епоху Мао Цзедуна, яка зображується ними як втілення справжнього соціалізму. Зроблено висновок, що високий показник економічного зростання КНР досягнуто завдяки стратегії, розробленій Ден Сяопіном і спрямованої на проведення масштабних економічних реформ, політики «відкритості» країни, яка допомогла Китаю зайняти лідируючі позиції в світі. Обґрунтовано тезу, що в сучасних умовах функції КПК (здійснення вищої політичної влади, координуюча, мобілізаційна, реформаторська, презентаційна) як хранительки офіційних догм вдало доповнюються реформаторськими діями, що демонструє значну пристосованість партії до нової суспільно-політичної та економічної ситуації в Китаї. Авторами стверджується думка, що китайська зовнішня політика на поч. ХХІст. все більше глобалізується й стає наступальною. Практично в кожному регіоні світу Пекін має систему власних інтересів, спрямованих на підвищення політичної ролі країни у світі, створення сприятливих умов для продовження економічних реформ, одержання доступу до фінансових, технологічних і сировинних ресурсів. Використання потужного арсеналу «м'якої сили» дозволяє Китаю успішно здійснювати економічне співробітництво, не обумовлюючи його політичними, ідеологічними чи історичними проблемами. Констатовано, що довгостроковою метою Китаю є підтримка мирної міжнародної обстановки, необхідної для захисту китайських інтересів, зокрема для успішного просування глобальних проєктів і модернізації країни. При цьому стратегічна активність КНР давно вийшла за межі держави, яка завдячуючи інтенсивній економічній експансії, стала участницею перерозподілу сфер впливу у світі на свою користь, витісняючи акторів-конкурентів із тих регіонів світу, де вони до недавнього часу домінували. Китайський шлях у бік багатополюсності пов'язаний не з силовою політикою, створенням військово-політичних блоків, нав'язуванням власних ідеологічних стандартів тощо, а реалізовується шляхом використання фактора економічного потенціалу й допомоги.

The article is the result of original research and comprehensive content analysis, with reference to important historiographical publications and regulations (mostly the Constitution), which were accepted in the early twentieth century, in particular in 1917–1919. This reserch covers a period in European history that includes the events of the First World War, revolutions, of the coups d`etat, civil wars, which in the history of Ukraine simultaneously became a period of attempts to create a Ukrainian nation-state. And it was during this historical period in Ukraine was first introduced of genderin legislation. The scientific novelty of this study is the historical and legal analysis of gender legislation introduced in Russia and Ukraine in 1917–1919, analysis of the gender situation in Ukraine against the background of international and purely national processes and determining of the features of juridical consolidation of gender equality women and men in this period of history. To develop the topic, the author used the following scientific methods: historical-system method; historical-genetic method; comparative-historical method; content analysis; analysis-discourse. The purpose of the article is a historical and legal analysis of gender legislation introduced in Russia and Ukraine in 1917–1919, identification of national characteristics and factors that influenced the process of legal consolidation of gender equality in Ukraine in this period. The author concludes that inception and formation of the national idea of giving women equal rights with men in political and social life dates back to the mid-nineteenth century, because even then in the Ukrainian lands, women's leadership was defined as a socio-political phenomenon. although legislation which was in force early twentieth century in the Austro-Hungarian and Russian empires — enshrined gender inequality and discrimination against women. The process of popularization of liberal ideas in many countries around the world, and in particular in Russia (which at this time included the Dnieper Ukraine) since the mid 19th cent. to the 1920's accompanied by the «first wave of feminism», which indicated the aggravation of the women's issue in this period. Changes in geopolitical and socio-economic conditions that took place in the early twentieth century (World War I, the collapse of the Russian and Austro-Hungarian empires, the revolutionary events of 1917 in Russia and Ukraine, etc.) contributed to the introduction of the gender legislation in Russia and Ukraine. Participation of Ukrainian and Russian women in the First World War as officers and soldiers — have become a factor in the blurring of gender roles of wartime. After the February Revolution, women's revolutionary-feminist sentiments had reached highest degree of incandescence. The active civil position of women forced the Provisional Government of Russia (its positions were precarious and needed electoral support) to look at women as on the subjects of active and passive suffrage. All of this created the ground for the implementation of gender legislation. As a result, on April 15, 1917, Ukraine, together with Russia, became one of the first European countries in which women were given of the suffrages. The leaders-ideologists of the Central Council of the Ukrainian People's Republic went far beyond the idea of giving women only equal suffrage. They developed the idea of gender equality and officially enshrined the equality of women and men in relation to all legal relations arising in the state in the norms of the Constitution of the UPR of 1918 (which, unfortunately, was not implemented). Therefore, unlike other European countries, in April 1918 Ukraine became almost the only country in the world where at the initial stage of state formation of the Ukrainian People's Republic in the Constitution of the UPR declared equality of women and men for the entire scope of rights. This was an unprecedented event in the history of constitutionalism and the development of gender legislation of that period, because at that time in Europe it had no analogues. This is explained both by the special attitude to women, which was forming for certain time in Ukrainian society, and the social orientation of ideologues and leaders of the Central Council of the UPR in building a new national democratic republic of equal in all rights citizens. The decisive factor in this process was the active civil position of women, which confirmed the desires and needs of women to participate in social and political life and development of the country. This had a strong influence on the process of women's emancipation and had destroing the established gender model of «domobud». However, the defeats of Ukrainian state formation (Hetmanate, otamanshchina, the victory of the Bolshevik power in Dnieper Ukraine) and further changes in the political accents of the Bolshevik government from gender to class struggle, reflected in the Constitution of the USSR in 1919 — interrupted the legal consolidation of women's and men equality. Women of Western Ukraine first received suffrage in October 1918 (Constitution of the Western Ukrainian People's Republic). The occupation of Western Ukrainian lands in 1919–1920 led to the further development of gender legislation in Western Ukrainian lands under the laws of the countries that occupied them (Czechoslovakia, Poland and Romania) before the reunification of Ukrainian lands within the USSR (1939–1945). Thus, from to those introduced in Ukraine in 1917–1919 the norms of gender legislation at that time was realized only the suffrage of women. Beginning of the history of juridical consolidation of equal rights for women and men around the world was due to the intensification of liberal and feminist movements, but in Ukraine also due to of socialist and of Ukrainian national political movement and under the influence of the doctrine «the rule of law», which was further developed in the world and over time became a basic principle of democratic states, and in particular, Ukraine. Keywords: emancipation of women, gender legislation, the rule of law, gender equality, rights of women, legal regulation, discrimination, juridical consolidation. ; Статтю присвячено емансипації жінок та впровадженню гендерного законодавства в Україні в 1917–1919 рр. Автор дослідила гендерну ситуацію, що передувала законодавчому закріпленню рівності жінок і чоловіків в Україні та провела історико-правовий аналіз норм гендерного законодавства, впровадженихна початковому етапі його формування в Росії та в Україні. Розкрито особливості законодавчого закріплення рівності жінок і чоловіків в Україні та фактори, що вплинули на гендерну ситуацію, формування і розвиток гендерного законодавства в Україні на початку ХХ ст. Ключові слова: емансипація жінок, гендерне законодавство, верховенство права, гендерна рівність, права жінок, правове регулювання, дискримінація, юридичне закріплення.

Purpose. The most ambitious economic and geopolitical project at present is the New Silk Road initiative, which can radically modify transport and cash flows in Eurasia and around the world. It includes the Silk Road Economic Belt and 21st Century Maritime Silk Road projects and involves the creation of an extensive infrastructure network on the way from the western borders of China through the countries of Central Asia and Iran to Europe. Therefore, the purpose of this work is a detailed comprehensive study and analysis of the development of the Belarusian-Chinese cooperation on the Silk Road Economic Belt project, as well as determination of its further prospects. Methodology In the course of the study, we used statistical, territorial-sectoral and retrospective analysis with elements of economic and mathematical modeling of the functioning of economic systems. Findings. The Republic of Belarus has become the most important link in the creation of the Silk Road Economic Belt. It has a unique geographical advantage, extremely convenient economic and cultural conditions, being a key country in Eastern Europe, located at the junction of the European Union, and the Eurasian Economic Union. The country attracts with a developed transport infrastructure, a high level of education and professional resources. The New Silk Road project is focused primarily on railway communication. The main potential for the Republic of Belarus in transit traffic is associated with the use of containers. It is containerized cargo transportation that is actually the only way to transport goods in Eurasian transit. Originality. At this stage of project development, the construction of a full-scale functional, effective model that would allow predicting the results of the implementation of a specific subproject with the required accuracy is currently impossible. However, at the present stage, the originality is the so-called «problem statement» based on the obtained analytical data. They allow identifying existing problems during project implementation, formulating possible solutions and using them during economic analysis of the efficiency of other international projects of the analytical type (solving analytical economic problems). Practical value. The article discusses the prospects and difficulties of the development of transportations by express container trains of goods and cargo from the People's Republic of China (PRC) to the Republic of Belarus. To overcome the imbalance in foreign trade with China, measures were proposed to solve this problem; attention was paid to the project for the construction of Eurasia high-speed highway (HSR), which should connect China with Western Europe through Russia and Belarus. ; Цель. Наиболее грандиозным экономическим и геополитическим проектом в настоящее время является инициатива «Новый шелковый путь», которая может радикальным образом модифицировать транспортные и денежные потоки в Евразии и во всем мире. Она включает проекты «Экономический пояс Шёлкового пути» и «Морской шёлковый путь XXI века» и предполагает создание обширной инфраструктурной сети по пути от западных границ Китая через страны Центральной Азии и Иран в Европу. Поэтому целью данной работы является подробное разностороннее изучение и анализ развития белорусско-китайского сотрудничества по проекту «Экономический пояс Шелкового пути», а также определение дальнейших его перспектив. Методика. В процессе исследования использован статистический, территориально-отраслевой и ретроспективный анализ функционирования экономических систем. Результаты. Республика Беларусь стала важнейшим звеном в создании «Экономического пояса Шелкового пути». Она обладает уникальным географическим преимуществом и чрезвычайно удобными экономическими и культурными условиями, будучи ключевой страной в Восточной Европе, находясь на стыке Европейского Союза и Евразийского экономического союза, привлекает развитой транспортной инфраструктурой, высоким уровнем образования и профессиональными ресурсами. Проект «Новый шелковый путь» ориентирован в первую очередь на железнодорожное сообщение. Основной потенциал для Республики Беларусь в транзитных перевозках – использование контейнеров (фактически единственного способа транспортировки товаров в евразийском транзите). Научная новизна. На данной стадии развития проекта построение полномасштабной функциональной и эффективной модели для прогнозирования результатов реализации конкретного подпроекта невозможно. Однако на современном этапе научную новизну представляет так называемая «постановка задачи» на основе полученных аналитических данных. Они позволяют определить существующие проблемы при реализации проекта, сформулировать возможные решения и использовать их при проведении экономического анализа эффективности других международных проектов аналогичного типа (решения аналогичных экономических задач). Практическая значимость. Рассмотрены перспективы и сложности развития перевозок ускоренными контейнерными поездами товаров и грузов из Китайской Народной Республики (КНР) в Республику Беларусь. Для преодоления дисбаланса во внешней торговле с Китаем предложены меры по решению этой проблемы, уделено внимание проекту строительства высокоскоростной магистрали (ВСМ) «Евразия», которая должна соединить Китай с Западной Европой через Россию и Беларусь. ; Мета. Найбільш грандіозним економічним і геополітичним проектом у наш час є ініціатива «Новий шовковий шлях», яка може радикальним чином модифікувати транспортні та грошові потоки в Євразії і в усьому світі. Вона включає проекти «Економічний пояс Шовкового шляху» та «Морський шовковий шлях XXI століття» й передбачає створення великої інфраструктурної мережі на шляху від західних кордонів Китаю через країни Центральної Азії й Іран у Європу. Тому мета цієї роботи – докладне різнобічне вивчення й аналіз розвитку білорусько-китайської співпраці за проектом «Економічний пояс Шовкового шляху», а також визначення подальших його перспектив. Методика. У процесі дослідження використано статистичний, територіально-галузевий та ретроспективний аналіз функціонування економічних систем. Результати. Республіка Білорусь стала найважливішою ланкою у створенні «Економічного поясу Шовкового шляху». Вона має унікальну географічну перевагу й надзвичайно зручні економічні й культурні умови, є ключовою країною в Східній Європі, перебуває на стику Європейського Союзу та Євразійського економічного союзу, привертає увагу розвиненою транспортною інфраструктурою, високим рівнем освіти та професійними ресурсами. Проект «Новий шовковий шлях» орієнтований у першу чергу на залізничне сполучення. Основний потенціал для Республіки Білорусь у транзитних перевезеннях – використання контейнерів (фактично єдиний спосіб транспортування товарів у євразійському транзиті). Наукова новизна. На цій стадії розвитку проекту побудова повномасштабної функціональної та ефективної моделі для прогнозування результатів реалізації конкретного підпроекту неможлива. Проте на сучасному етапі наукову новизну представляє так звана «постановка задачі» на основі отриманих аналітичних даних. Вони дозволяють визначити наявні проблеми під час реалізації проекту, сформулювати можливі рішення та використати їх під час проведення економічного аналізу ефективності інших міжнародних проектів аналітичного типу (розв'язання аналітичних економічних задач). Практична значимість. Розглянуто перспективи й трудності розвитку перевезень прискореними контейнерними поїздами товарів і вантажів із Китайської Народної Республіки (КНР) у Республіку Білорусь. Для подолання дисбалансу в зовнішній торгівлі з Китаєм запропоновано заходи щодо вирішення цієї проблеми, приділено увагу проекту будівництва високошвидкісної магістралі (ВСМ) «Євразія», яка повинна з'єднати Китай із Західною Європою через Росію та Білорусь.

Background. 2020 in the history of mankind will remain a year of experience for the population of more than 180 countries of the world, their governments, economies and health systems in connection with the acute respiratory disease COVID-19 pandemic caused by the SARS-CoV-2 coronavirus. At the end of May, 6,159,953 people were infected with COVID-19 coronavirus infection in the world, 371,006 died, 2,738,179 recovered. The development of a vaccine against three known types of coronavirus can take from one to one and a half years and will require an additional $ 2 billion, according to the World Bank. The purpose of the research: to determine the risks of medical activity for primary care facilities in the context of the epidemic of acute respiratory disease COVID-19 caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, and approaches to their management. Materials and methods. Scientific sources (1 unit), international documents (7 units), legislative and regulatory acts (10 units). Systems approach, system and content analysis, conceptual modeling were used in our work. Results. It was established that in the primary medical care institutions of Ukraine during the period of the acute respiratory illness COVID-19 epidemic caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, managerial - organizational, regulatory, financial, economic, operational and technological, personnel risks were implemented due to the introduction of quarantine at the state level, approval of regulatory documents on the organization and provision of medical care for patients with COVID-19, which were amended several times over a short period of time, the second stage of medical reform since 04.01.2020 in secondary healthcare institutions. Several directions of improving approaches to risk management in the existing risk management system of primary care institutions are proposed: strengthening the management of the institution by introducing an additional specialized functional structure under the head of the institution's headquarters in an epidemic; development and implementation of an effective strategy for epidemiological monitoring, prevention and infection control; updating the content of risk information in order to exchange between all interested parties; review of personnel policy and staffing of the institution. Conclusions. There is a need to revitalize the risk management system in primary health care facilities in connection with a significant complication of the epidemic situation, which can last a long period of time. It is necessary to reconsider approaches to risk management in the areas of improving the management of the institution, personnel, epidemic security, and information support. ; Актуальность. 2020 год в истории человечества останется годом испытаний для населения более чем 180 стран мира, их правительств, экономик и систем здравоохранения в связи с пандемией острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2. На конец мая в мире заболели коронавирусной инфекцией COVID-19 6 159 953 человек, 371 006 умерли, 2 738 179 выздоровели. Разработка вакцины против трех известных типов коронавируса может занять от одного до полутора лет и потребует дополнительно $2 млрд, считают во Всемирном банке. Цель исследования. Определить риски медицинской деятельности для учреждений первичной медицинской помощи в условиях эпидемии острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, и подходы к управлению ими. Материалы и методы. В качестве материалов исследования использованы научные источники (1 ед.), международные документы (7 ед.), законодательные и нормативно-правовые акты (10 ед.). Использованы методы системного подхода, системного и контент-анализа, концептуального моделирования. Результаты. Установлено, что в учреждениях первичной медицинской помощи Украины в период эпидемии острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, реализовались управленческо-организационные, нормативно-правовые, финансово-хозяйственные, операционно-технологические, кадровые риски за счет введения карантина на государственном уровне, утверждения нормативно-правовых документов по организации и оказанию медицинской помощи пациентам с COVID-19, в которые несколько раз вносились изменения за короткий период времени, начала второго этапа медицинской реформы с 01.04.2020 в учреждениях здравоохранения вторичной медицинской помощи. Предложено несколько направлений совершенствования подходов к управлению рисками в существующей системе риск-менеджмента учреждений первичной медицинской помощи: усиление руководства учреждением путем внедрения дополнительной специализированной функциональной структуры при руководителе – штаба управления учреждением в условиях эпидемии; разработка и реализация эффективной стратегии эпидемического мониторинга, профилактики и инфекционного контроля; обновления контента информации о рисках в целях обмена между всеми заинтересованными сторонами; пересмотр кадровой политики и кадрового обеспечения учреждения. Выводы. Существует необходимость оживления системы риск-менеджмента в учреждениях первичной медицинской помощи в связи со значительным усложнением эпидемической ситуации, которое может продолжаться длительный период времени. Необходимо пересмотреть подходы к управлению рисками в направлениях совершенствования управления учреждением, персоналом, эпидемической безопасностью, информационным обеспечением. ; Актуальність. 2020 рік в історії людства залишиться роком випробувань для населення більш ніж 180 країн світу, їх урядів, економік і систем охорони здоров'я у зв'язку з пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На кінець травня в світі захворіли коронавирусной інфекцією COVID-19 6 159 953 чоловік, 371 006 померли, 2 738 179 одужали. Розробка вакцини проти трьох відомих типів коронавируса може зайняти від одного до півтора років і зажадає додатково $ 2 млрд, вважають у Світовому банку. Мета дослідження. Визначити ризики медичної діяльності для закладів первинної медичної допомоги в умовах епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та підходи до управління ними. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження слугували наукові джерела за темою (1 од.), міжнародні документи (7 од.), законодавчі та нормативно-правові акти (10 од.). Використані методи системного підходу, системного і контент-аналізу, концептуального моделювання. Результати. Встановлено, що в закладах первинної медичної допомоги України у період епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізувались управлінсько-організаційні, нормативно-правові, фінансово-господарські, операційно-технологічні, кадрові ризики за рахунок введення карантинних обмежень на державному рівні, затвердження нормативно-правових документів з організації та надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, до яких декілька разів вносились зміни за короткий період часу, початку другого етапу медичної реформи з 01.04.2020 в закладах охорони здоров'я вторинної медичної допомоги. Запропоновано декілька напрямів удосконалення підходів до управління ризиками в існуючій системі ризик-менеджменту закладів первинної медичної допомоги: посилення управління закладом шляхом впровадження додаткової спеціалізованої функціональної структури при керівникові – штабу управління закладом в умовах епідемії; розробка і реалізація дієвої стратегії епідемічного моніторингу, профілактики та інфекційного контролю; оновлення контенту інформації про ризики з метою обміну між усіма зацікавленими сторонами; перегляд кадрової політики та кадрового забезпечення закладу первинної медичної допомоги. Висновки. Існує необхідність пожвавлення системи ризик-менеджменту в закладах первинної медичної допомоги у зв'язку зі значним ускладненням епідемічної ситуації, яке може утримуватись тривалий період часу. Необхідно переглянути підходи до управління ризиками в напрямах удосконалення управління закладом, персоналом, епідемічною безпекою, інформаційним забезпеченням.

Background. Treatment of wounds and wound infection is an important issue for the military medicine system and the national health care system of Ukraine. This is due to the actualization of combat surgical trauma as a result of the armed confrontation in the East of the country. It is also associated with a significant frequency of purulent necrotic complications in the structure of surgical morbidity. The purpose of the study was analysis of modern approaches to purulent wounds treatment and the range of topical medicines for their implementation. Materials and methods. National and international scientific literature used in the work; methods of systematic analysis and biblio-semantic research applied in the work. Results. The analysis showed that the treatment of purulent wounds is a complex and multicomponent process. The main tasks of this process are determined by the need to influence the main factors of pathogenesis, such as: quick wound cleansing; suppression of wound microflora; reduction of inflammatory-infiltrative processes in the wound; acceleration of reparative processes. The evolution of ideas about wound healing has gone through three stages that complemented the previous ones: I – the theory of moist wound management, II – the approach to treatment according to the phase of the wound process, III – the theory «Wound bed preparation». At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process. It includes: debridement, additional treatment of the postoperative wound, early closure of the wound defect, wound drainage, antibacterial therapy, elimination of the factors that slow down healing. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to topical medicines – antiseptics, antibiotics, enzymes, sorbents, drugs which promote repair and epithelization. Conclusions. 1. Treatment of purulent wounds remains an unresolved problem of the health care system. 2. At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process and influence on the main factors of pathogenesis. 3. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to soft dosage forms – ointments, creams, gels, which provide high therapeutic efficacy antiseptic, antibiotics, anti-inflammatory and reparative drugs in the affected area with minimal side effects. 4. The available range of medicines for the treatment of purulent wounds needs to be expanded by developing modern soft dosage forms with combined action. ; Актуальность. Лечение ран и раневой инфекции является важной проблемой как военной, так и общегосударственной системы здравоохранения Украины. Это обусловлено актуализацией боевой хирургической травмы вследствие вооруженного противостояния на Востоке страны и значительной долей гнойно-некротических осложнений в структуре хирургической заболеваемости. Цель исследования: анализ современных подходов к лечению гнойных ран и ассортимента лекарственных средств для местного применения для их реализации. Материалы и методы: в работе использованы национальные и международные литературные источники; использованы методы системного анализа и библиосемантического исследования. Результаты. Проведенный анализ засвидетельствовал, что лечение гнойных ран является сложным и многокомпонентным процессом, основные задачи которого определяются необходимостью воздействия на основные факторы патогенеза: быстрая очистка раны; угнетение жизнедеятельности раневой микрофлоры; уменьшение в ране воспалительно-инфильтративных процессов; ускорение репаративных процессов. Эволюция представлений о лечении ран прошла 3 этапа, которые не отрицали, а дополняли предыдущие: І – теория влажного заживления ран, ІІ –дифференцированный подход к лечению в соответствии с фазой раневого процесса, ІІІ – теория обработки основания раны «Wound bed preparation». На современном этапе основоположным подходом к лечению гнойных ран является патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса, включающим следующие этапы: активную хирургическую обработку; дополнительную обработку послеоперационной раны; раннее закрытие раневого дефекта; дренирование раны; антибактериальную терапию; ликвидацию факторов, замедляющих заживление. Важное влияние на ведущие факторы патогенеза имеют лекарственные средства для местного применения – антисептики и антибактериальные средства, ферментные препараты, сорбенты, средства, способствующие репарации и эпителизации. Выводы. 1. Лечение гнойных ран остается нерешенной проблемой здравоохранения. 2. Принципиальными подходами в лечении гнойных ран на современном этапе являются патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса и воздействие на основные факторы патогенеза. 3. Основная роль в обеспечении комплексного действия на факторы патогенеза принадлежит мягким лекарственным средствам – мазям, кремам и гелям, позволяющим в очаге поражения создавать высокую терапевтическую эффективность лекарственных веществ, имеющих антисептическое, антибактериальное, противовоспалительное и репаративное действие, при минимальных проявлениях побочного действия. 4. Существующий ассортимент лекарственных средств для лечения гнойных ран требует расширения путем разработки современных мягких лекарственных средств комбинированного действия. ; Актуальність. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров'я України. Це обумовлюється актуалізацією бойової хірургічної травми внаслідок збройного протистояння на Сході країни та значною часткою гнійно-некротичних ускладнень у структурі хірургічної захворюваності. Мета дослідження: аналіз сучасних підходів до лікування гнійних ран та асортименту лікарських засобів для місцевого застосування для їх реалізації. Матеріали та методи. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліосемантичного дослідження. Результати. Проведений аналіз засвідчив, що лікування гнійних ран є складним та багатокомпонентним процесом, основні задачі якого визначаються необхідністю впливу на провідні фактори патогенезу: швидке очищення рани; пригнічення життєдіяльності ранової мікрофлори; зменшення в рані запально-інфільтративних процесів; прискорення репаративних процесів. Еволюція уявлень про лікування ран пройшла 3 етапи, що не заперечували, а доповнювали попередні: І – теорія вологого загоєння ран; ІІ – диференційований підхід до лікування відповідно до фази ранового процесу; ІІІ – теорія обробки основи рани «Wound bed preparation». На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Важливе значення для впливу на провідні фактори патогенезу мають лікарські засоби для місцевого застосування – антисептики і антибактеріальні засоби, ферментні препарати, сорбенти, засоби, що сприяють репарації та епітелізації. Висновки. 1. Лікування гнійних ран залишається невирішеною проблемою охорони здоров'я. 2. Принциповими підходами в лікуванні гнійних ран на сучасному етапі є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу та комбінований вплив на основні фактори патогенезу. 3. Провідна роль у забезпеченні комплексного впливу на фактори патогенезу належить м'яким лікарським засобам – мазям, кремам та гелям, які забезпечують у ділянці ураження високу терапевтичну ефективність лікарських речовин з антисептичною, антибактеріальною, протизапальною та репаративною активністю при мінімальних проявах побічної дії. 4. Наявний асортимент лікарських засобів для лікування гнійних ран потребує розширення шляхом розробки сучасних м'яких лікарських засобів комбінованої дії.

Introduction. Quality assurance systems have become an integral part of higher education in most countries of the world, and quality assurance agencies have become fully-fledged entities of national education systems, alongside educational institutions and education authorities.The quality of higher education is a major indicator of the level of public confidence in higher education institutions, the compatibility of national education systems in different countries with regard to the achievement of the standard level of competences and professional abilities of those who study under certain educational programs.According to the Law of Ukraine "On Higher Education" the quality assurance system of higher education in Ukraine consists of the following elements:systems of providing higher education institutions with the quality of educational activity and quality of higher education (internal quality assurance system);systems of external quality assurance of the educational activity of higher education institutions and the quality of higher education;quality assurance systems of the National Higher Education Quality Assurance Agency and independent higher education quality assurance and quality assurance agencies.At present, the issue of not only ensuring the quality of higher education, but also its guarantee, which is reflected in the Law of Ukraine "On Education", is becoming urgent.Particularly noteworthy is the problem of providing and guaranteeing the quality of training of military specialists in higher military education institutions.Purpose. The organizational structure of the internal system of quality assurance of higher military education at a higher military educational institution includes five levels:the level of a higher military educational establishment, which defines the policy in the field of quality assurance of higher military education, sets goals, determines the legal, organizational, methodological, material and social and psychological conditions of educational activity;the level of the institute, the faculty, the area of responsibility of which is the quality of development and implementation of specific educational programs, state final certification and distribution of graduates according to their rating;the level of the department that produces or provides training for higher military education applicants in a number of disciplines with responsibility for the quality of their implementation and control of training results;the level of the scientific-pedagogical worker who is granted the rights and responsibility for ensuring the quality of the development and implementation of programs of specific educational disciplines, educational-methodical materials, introduction of the latest educational technologies and methods;the level of the applicant for higher military education, at which the educational programs are mastered and the competencies of the military specialist are formed.The purpose of the article is to analyze the peculiarities of functioning of the internal system of guaranteeing the quality of higher military education at the level of teachers of higher military educational establishments and the role of professionalism of scientific and pedagogical workers in the achievement of quality educational results.Methods. The study was conducted using the following theoretical methods: systematic analysis of national and international experience in quality assurance in higher military education, induction and deduction, comparison, generalization and systematization.Results. The results of the study revealed:1. The quality assurance system of higher military education is based on the quality assurance of the educational process and the guarantee of the effectiveness of the system of management of a higher military educational institution, focused on achieving the set parameters of the quality of education and the results of training.2. Guarantees of the quality of educational processes are determined by the quality of educational programs, the level of professionalism of scientific and pedagogical and scientific personnel, the quality of competitive selection of applicants for higher education, innovative educational technologies, modern information, educational and methodological, material and technical support.3. Guarantees of the effectiveness of the higher military educational system management system include the realization of the educational goals that define the policy, tasks and responsibilities in the field of quality of higher military education, a complex, coordinated process of influencing the educational activity in order to achieve the highest compliance with modern requirements and quality standards of education.Originality. The quality assurance system of higher military education provides for the responsibility of military authorities which are the customers of the training of military specialists, higher military educational establishments and military educational units of higher education institutions for the formation of certain competences at higher education level, which enables them to perform professionally professional functions. in the troops (forces) in positions on purpose.In order to achieve this goal in higher military educational establishments, it is necessary to have a system of guaranteeing the quality of higher military education, based on the peculiarities of training military specialists in certain specialties and specializations, set goals for the quality of the educational process, as well as available material, technical, personnel, scientific and information and educational and methodological resources.Conclusion. Further development of the military education system to guarantee the quality of training of military specialists in higher military educational establishments is closely linked to the level of professional competence of teachers, their ability and ability to provide the qualitative formation of the necessary competences in the applicants for higher military education.Further studies on these issues are expected to analyze other levels of the organizational structure of the internal quality assurance system of higher military education, in particular:the level of a higher military educational institution;level of institute, faculty;the level of the department;the level of the applicant for higher military education. ; В статье проанализированы особенности функционирования внутренней системы гарантирования качества высшего военного образования на уровне преподавателей ВВУЗов и роль профессионализма научно-педагогических работников в достижении качественных результатов обучения. Определены направления мониторинга уровня профессионализма преподавателя ВВУЗа на основе использования методики рейтингового оценивания их педагогической деятельности. Профессиональная компетентность преподавателей ВВУЗов рассматривается как динамическая система взаимосвязей профессионально-проектного, профессионально-организационного, профессионально-методического, профессионально-образовательного и профессионально-коммуникативного элементов их деятельности, которая оказывает существенное влияние на качество образовательного процесса ВВУЗа. ; У статті проаналізовано особливості функціонування внутрішньої системі гарантування якості вищої військової освіти на рівні викладачів ВВНЗ та ролі професіоналізму науково-педагогічних працівників у досягненні якісних результатів навчання. Визначено напрями моніторингу рівня професіоналізму викладача ВВНЗ на підставі використання методики рейтингового оцінювання їх педагогічної діяльності. Професійна компетентність викладачів ВВНЗ розглядається як динамічна система взаємозв'язків професійно-проектувального, професійно-організаційного, професійно-методичного, професійно-освітнього та професійно-комунікативного елементів їх діяльності, що суттєво впливає на якість освітнього процесу ВВНЗ.

Актуальность. 2020 год в истории человечества останется годом испытаний для населения более чем 180 стран мира, их правительств, экономик и систем здравоохранения в связи с пандемией острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2. На конец мая в мире заболели коронавирусной инфекцией COVID-19 6 159 953 человек, 371 006 умерли, 2 738 179 выздоровели. Разработка вакцины против трех известных типов коронавируса может занять от одного до полутора лет и потребует дополнительно $2 млрд, считают во Всемирном банке. Цель исследования. Определить риски медицинской деятельности для учреждений первичной медицинской помощи в условиях эпидемии острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, и подходы к управлению ими. Материалы и методы. В качестве материалов исследования использованы научные источники (1 ед.), международные документы (7 ед.), законодательные и нормативно-правовые акты (10 ед.). Использованы методы системного подхода, системного и контент-анализа, концептуального моделирования. Результаты. Установлено, что в учреждениях первичной медицинской помощи Украины в период эпидемии острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, реализовались управленческо-организационные, нормативно-правовые, финансово-хозяйственные, операционно-технологические, кадровые риски за счет введения карантина на государственном уровне, утверждения нормативно-правовых документов по организации и оказанию медицинской помощи пациентам с COVID-19, в которые несколько раз вносились изменения за короткий период времени, начала второго этапа медицинской реформы с 01.04.2020 в учреждениях здравоохранения вторичной медицинской помощи. Предложено несколько направлений совершенствования подходов к управлению рисками в существующей системе риск-менеджмента учреждений первичной медицинской помощи: усиление руководства учреждением путем внедрения дополнительной специализированной функциональной структуры при руководителе – штаба управления учреждением в условиях эпидемии; разработка и реализация эффективной стратегии эпидемического мониторинга, профилактики и инфекционного контроля; обновления контента информации о рисках в целях обмена между всеми заинтересованными сторонами; пересмотр кадровой политики и кадрового обеспечения учреждения. Выводы. Существует необходимость оживления системы риск-менеджмента в учреждениях первичной медицинской помощи в связи со значительным усложнением эпидемической ситуации, которое может продолжаться длительный период времени. Необходимо пересмотреть подходы к управлению рисками в направлениях совершенствования управления учреждением, персоналом, эпидемической безопасностью, информационным обеспечением. ; Актуальність. 2020 рік в історії людства залишиться роком випробувань для населення більш ніж 180 країн світу, їх урядів, економік і систем охорони здоров'я у зв'язку з пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На кінець травня в світі захворіли коронавирусной інфекцією COVID-19 6 159 953 чоловік, 371 006 померли, 2 738 179 одужали. Розробка вакцини проти трьох відомих типів коронавируса може зайняти від одного до півтора років і зажадає додатково $ 2 млрд, вважають у Світовому банку. Мета дослідження. Визначити ризики медичної діяльності для закладів первинної медичної допомоги в умовах епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та підходи до управління ними. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження слугували наукові джерела за темою (1 од.), міжнародні документи (7 од.), законодавчі та нормативно-правові акти (10 од.). Використані методи системного підходу, системного і контент-аналізу, концептуального моделювання. Результати. Встановлено, що в закладах первинної медичної допомоги України у період епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізувались управлінсько-організаційні, нормативно-правові, фінансово-господарські, операційно-технологічні, кадрові ризики за рахунок введення карантинних обмежень на державному рівні, затвердження нормативно-правових документів з організації та надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, до яких декілька разів вносились зміни за короткий період часу, початку другого етапу медичної реформи з 01.04.2020 в закладах охорони здоров'я вторинної медичної допомоги. Запропоновано декілька напрямів удосконалення підходів до управління ризиками в існуючій системі ризик-менеджменту закладів первинної медичної допомоги: посилення управління закладом шляхом впровадження додаткової спеціалізованої функціональної структури при керівникові – штабу управління закладом в умовах епідемії; розробка і реалізація дієвої стратегії епідемічного моніторингу, профілактики та інфекційного контролю; оновлення контенту інформації про ризики з метою обміну між усіма зацікавленими сторонами; перегляд кадрової політики та кадрового забезпечення закладу первинної медичної допомоги. Висновки. Існує необхідність пожвавлення системи ризик-менеджменту в закладах первинної медичної допомоги у зв'язку зі значним ускладненням епідемічної ситуації, яке може утримуватись тривалий період часу. Необхідно переглянути підходи до управління ризиками в напрямах удосконалення управління закладом, персоналом, епідемічною безпекою, інформаційним забезпеченням. ; Background. 2020 in the history of mankind will remain a year of experience for the population of more than 180 countries of the world, their governments, economies and health systems in connection with the acute respiratory disease COVID-19 pandemic caused by the SARS-CoV-2 coronavirus. At the end of May, 6,159,953 people were infected with COVID-19 coronavirus infection in the world, 371,006 died, 2,738,179 recovered. The development of a vaccine against three known types of coronavirus can take from one to one and a half years and will require an additional $ 2 billion, according to the World Bank. The purpose of the research: to determine the risks of medical activity for primary care facilities in the context of the epidemic of acute respiratory disease COVID-19 caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, and approaches to their management. Materials and methods. Scientific sources (1 unit), international documents (7 units), legislative and regulatory acts (10 units). Systems approach, system and content analysis, conceptual modeling were used in our work. Results. It was established that in the primary medical care institutions of Ukraine during the period of the acute respiratory illness COVID-19 epidemic caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, managerial - organizational, regulatory, financial, economic, operational and technological, personnel risks were implemented due to the introduction of quarantine at the state level, approval of regulatory documents on the organization and provision of medical care for patients with COVID-19, which were amended several times over a short period of time, the second stage of medical reform since 04.01.2020 in secondary healthcare institutions. Several directions of improving approaches to risk management in the existing risk management system of primary care institutions are proposed: strengthening the management of the institution by introducing an additional specialized functional structure under the head of the institution's headquarters in an epidemic; development and implementation of an effective strategy for epidemiological monitoring, prevention and infection control; updating the content of risk information in order to exchange between all interested parties; review of personnel policy and staffing of the institution. Conclusions. There is a need to revitalize the risk management system in primary health care facilities in connection with a significant complication of the epidemic situation, which can last a long period of time. It is necessary to reconsider approaches to risk management in the areas of improving the management of the institution, personnel, epidemic security, and information support.

Background. Treatment of wounds and wound infection is an important issue for the military medicine system and the national health care system of Ukraine. This is due to the actualization of combat surgical trauma as a result of the armed confrontation in the East of the country. It is also associated with a significant frequency of purulent necrotic complications in the structure of surgical morbidity. The purpose of the study was analysis of modern approaches to purulent wounds treatment and the range of topical medicines for their implementation. Materials and methods. National and international scientific literature used in the work; methods of systematic analysis and biblio-semantic research applied in the work. Results. The analysis showed that the treatment of purulent wounds is a complex and multicomponent process. The main tasks of this process are determined by the need to influence the main factors of pathogenesis, such as: quick wound cleansing; suppression of wound microflora; reduction of inflammatory-infiltrative processes in the wound; acceleration of reparative processes. The evolution of ideas about wound healing has gone through three stages that complemented the previous ones: I – the theory of moist wound management, II – the approach to treatment according to the phase of the wound process, III – the theory «Wound bed preparation». At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process. It includes: debridement, additional treatment of the postoperative wound, early closure of the wound defect, wound drainage, antibacterial therapy, elimination of the factors that slow down healing. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to topical medicines – antiseptics, antibiotics, enzymes, sorbents, drugs which promote repair and epithelization. Conclusions. 1. Treatment of purulent wounds remains an unresolved problem of the health care system. 2. At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process and influence on the main factors of pathogenesis. 3. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to soft dosage forms – ointments, creams, gels, which provide high therapeutic efficacy antiseptic, antibiotics, anti-inflammatory and reparative drugs in the affected area with minimal side effects. 4. The available range of medicines for the treatment of purulent wounds needs to be expanded by developing modern soft dosage forms with combined action. ; Актуальность. Лечение ран и раневой инфекции является важной проблемой как военной, так и общегосударственной системы здравоохранения Украины. Это обусловлено актуализацией боевой хирургической травмы вследствие вооруженного противостояния на Востоке страны и значительной долей гнойно-некротических осложнений в структуре хирургической заболеваемости. Цель исследования: анализ современных подходов к лечению гнойных ран и ассортимента лекарственных средств для местного применения для их реализации. Материалы и методы: в работе использованы национальные и международные литературные источники; использованы методы системного анализа и библиосемантического исследования. Результаты. Проведенный анализ засвидетельствовал, что лечение гнойных ран является сложным и многокомпонентным процессом, основные задачи которого определяются необходимостью воздействия на основные факторы патогенеза: быстрая очистка раны; угнетение жизнедеятельности раневой микрофлоры; уменьшение в ране воспалительно-инфильтративных процессов; ускорение репаративных процессов. Эволюция представлений о лечении ран прошла 3 этапа, которые не отрицали, а дополняли предыдущие: І – теория влажного заживления ран, ІІ –дифференцированный подход к лечению в соответствии с фазой раневого процесса, ІІІ – теория обработки основания раны «Wound bed preparation». На современном этапе основоположным подходом к лечению гнойных ран является патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса, включающим следующие этапы: активную хирургическую обработку; дополнительную обработку послеоперационной раны; раннее закрытие раневого дефекта; дренирование раны; антибактериальную терапию; ликвидацию факторов, замедляющих заживление. Важное влияние на ведущие факторы патогенеза имеют лекарственные средства для местного применения – антисептики и антибактериальные средства, ферментные препараты, сорбенты, средства, способствующие репарации и эпителизации. Выводы. 1. Лечение гнойных ран остается нерешенной проблемой здравоохранения. 2. Принципиальными подходами в лечении гнойных ран на современном этапе являются патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса и воздействие на основные факторы патогенеза. 3. Основная роль в обеспечении комплексного действия на факторы патогенеза принадлежит мягким лекарственным средствам – мазям, кремам и гелям, позволяющим в очаге поражения создавать высокую терапевтическую эффективность лекарственных веществ, имеющих антисептическое, антибактериальное, противовоспалительное и репаративное действие, при минимальных проявлениях побочного действия. 4. Существующий ассортимент лекарственных средств для лечения гнойных ран требует расширения путем разработки современных мягких лекарственных средств комбинированного действия. ; Актуальність. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров'я України. Це обумовлюється актуалізацією бойової хірургічної травми внаслідок збройного протистояння на Сході країни та значною часткою гнійно-некротичних ускладнень у структурі хірургічної захворюваності. Мета дослідження: аналіз сучасних підходів до лікування гнійних ран та асортименту лікарських засобів для місцевого застосування для їх реалізації. Матеріали та методи. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліосемантичного дослідження. Результати. Проведений аналіз засвідчив, що лікування гнійних ран є складним та багатокомпонентним процесом, основні задачі якого визначаються необхідністю впливу на провідні фактори патогенезу: швидке очищення рани; пригнічення життєдіяльності ранової мікрофлори; зменшення в рані запально-інфільтративних процесів; прискорення репаративних процесів. Еволюція уявлень про лікування ран пройшла 3 етапи, що не заперечували, а доповнювали попередні: І – теорія вологого загоєння ран; ІІ – диференційований підхід до лікування відповідно до фази ранового процесу; ІІІ – теорія обробки основи рани «Wound bed preparation». На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Важливе значення для впливу на провідні фактори патогенезу мають лікарські засоби для місцевого застосування – антисептики і антибактеріальні засоби, ферментні препарати, сорбенти, засоби, що сприяють репарації та епітелізації. Висновки. 1. Лікування гнійних ран залишається невирішеною проблемою охорони здоров'я. 2. Принциповими підходами в лікуванні гнійних ран на сучасному етапі є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу та комбінований вплив на основні фактори патогенезу. 3. Провідна роль у забезпеченні комплексного впливу на фактори патогенезу належить м'яким лікарським засобам – мазям, кремам та гелям, які забезпечують у ділянці ураження високу терапевтичну ефективність лікарських речовин з антисептичною, антибактеріальною, протизапальною та репаративною активністю при мінімальних проявах побічної дії. 4. Наявний асортимент лікарських засобів для лікування гнійних ран потребує розширення шляхом розробки сучасних м'яких лікарських засобів комбінованої дії.

The article is devoted to the study of one of the most effective international bodies in the field of protectionof human rights and freedoms – the European Court of Human Rights (ECHR), an important function of which isto ensure the steady observance and implementation of the Convention norms by the participating states, in particular, on the protection of property rights. In particular, changes to national legislation are analyzed in the contextof the ECHR law enforcement practice as a source of law when considering cases by Ukrainian courts, including caseson the protection of property rights. The author concludes that the court defends only those rights that are prescribedin the Convention and its Protocols. The author draws attention to the fact that the importance of the Convention isdetermined, in particular, by the breadth of rights enshrined therein and their interpretation.The ECHR judicial practice in the field of property rights protection is analyzed, and the main positions of the ECHRregarding legal nature and content of the concepts "property", "possessions", "right to protect property rights", "property protection" and "legal expectations" are examined. It is shown that property in the context of the ECHR practicemay include an impressive list of assets of both tangible and intangible nature, in particular, real estate, movableproperty, the right to retirement, company shares, business interests related to business management, as well asclient management (business reputation, intangible assets, etc.), the company's clients, legal settlements regardingthe occurrence of certain circumstances, the decision of the arbitration body in connection with the dispute, etc.Considerable attention is given to the study of the concept and content of property rights in accordance withthe Protocol 1 to the European Convention on Human Rights, in particular, in the context of peaceful enjoymentof their property. The main components of the principle of lawful interference with possessions are revealed, namely:a) whether the interference is lawful; b) whether it pursues a "public interest"; c) whether such a measure (interference with the right to peaceful enjoyment of possessions) is proportional to defined goals.Analyzing the ECHR practice, when considering cases in which it is a violation of the norms of Art. 1 of the First Protocol, the author concludes that the Court proceeds from an analysis of three parts of the norm in their totality:1) the principle of peaceful enjoyment of possessions; 2) violation of such a principle; 3) control over the exerciseof the right to peaceful enjoyment of possessions.Simultaneously, the author also discloses related issues (fair balance, boundaries of permitted interference, etc.). ; Статья посвящена исследованию одного из наиболее эффективных международных органов в сфере защиты прав и свобод человека – Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ), важной функцией которого является обеспечение неуклонного соблюдения и выполнения норм конвенции государствами-участниками, в частности, по вопросам защиты права собственности. В частности, проанализированы изменения к национальному законодательству в разрезе правоприменительной практики ЕСПЧ как источника права при рассмотрении дел украинскими судами, в том числе дел о защите права собственности.Автор приходит к выводу, что суд встает на защиту только тех прав, которые прописаны в Конвенции и Протоколах к ней. Внимание автора обращается на то, что важность Конвенции обусловлена в частности широтой закрепленных в ней прав и их толкованием. Анализируется прецедентная практика ЕСПЧ в сфере защиты права собственности, а также исследуются основные позиции ЕСПЧ относительно юридической природы и содержания понятий «имущество», «собственность», «право защиты права собственности», «защита имущества» и «законные ожидания». Показано, что к собственности в контексте практики ЕСПЧ может относиться внушительный перечень активов как материального, так и нематериального характера, в частности недвижимое имущество, движимое имущество, право на пенсию, акции компании, хозяйственные интересы, связанные с управлением бизнесом, а также управление клиентурой (деловая репутация, нематериальные активы и т.д.), клиенты компании, законные расчеты относительно наступления определенных обстоятельств, решение арбитражного органа в связи со спором и тому подобное.Значительное внимание в работе уделяется исследованию понятия и содержания права собственностив соответствии с Протоколом 1 к Европейской конвенции по правам человека, в частности, в контексте мирноговладения своей собственностью. Раскрываются главные составляющие принципа правомерного вмешательства в право собственности, а именно: а) является ли вмешательство законным; б) преследует ли оно «общественный интерес»; в) является ли такая мера (вмешательство в право на мирное владение имуществом) пропорциональным определенным целям.Анализируя практику ЕСПЧ, при рассмотрении дел в которых речь идет о нарушении норм ст. 1 Первого Протокола, автор приходит к выводу, что Суд исходит из анализа трех частей нормы в их совокупности: 1) принципмирного владения имуществом; 2) нарушение такого принципа; 3) контроль за осуществлением права на мирное владение имуществом. Параллельно автором раскрываются также и смежные вопросы (справедливый баланс, границы дозволенного вмешательства и т. д.). ; Стаття присвячена дослідженню одного з найбільш ефективних міжнародних органів в сфері захисту праві свобод людини – Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), важливою функцією якого є забезпечення неухильного дотримання і виконання норм конвенції державами-учасниками, зокрема, з питань захисту права власності. Зокрема, проаналізовано зміни до національного законодавства в розрізі правозастосовної практики ЄСПЛяк джерела права при розгляді справ українськими судами, в тому числі справ про захист права власності.Автор приходить до висновку, що суд встає на захист тільки тих прав, які прописані в Конвенції та протоколахдо неї. Увага автора звертається на те, що важливість Конвенції обумовлена зокрема широтою закріплених в нійправ і їх тлумаченням. Аналізується прецедентна практика ЄСПЛ у сфері захисту права власності, а також досліджуються основні позиції ЄСПЛ щодо юридичної природи та змісту понять «майно», «власність», «право захиступрава власності», «захист майна» і «законні очікування». Показано, що до власності в контексті практики ЄСПЛможе ставитися значний перелік активів як матеріального, так і нематеріального характеру, зокрема нерухомемайно, рухоме майно, право на пенсію, акції компанії, господарські інтереси, пов'язані з управлінням бізнесом,а також управління клієнтурою ( ділова репутація, нематеріальні активи і т.д.), клієнти компанії, законні розрахунки щодо настання певних обставин, рішення арбітражного органу в зв'язку з суперечкою тощо.Значна увага в роботі приділяється дослідженню поняття і змісту права власності відповідно до Протоколу 1 доЄвропейської конвенції з прав людини, зокрема, в контексті мирного володіння своєю власністю. Розкриваються головні складові принципу правомірного втручання в право власності, а саме: а) чи є втручання законним;б) переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним певним цілям.Аналізуючи практику ЄСПЛ, при розгляді справ в яких мова йде про порушення норм ст. 1 Першого Протоколу,автор приходить до висновку, що Суд виходить з аналізу трьох частин норми в їх сукупності: 1) принцип мирноговолодіння майном; 2) порушення такого принципу; 3) контроль за здійсненням права на мирне володіння майном.Паралельно автором розкриваються також і суміжні питання (справедливий баланс, межі дозволеного втручання і т.д.).

The article deals with organizational and procedural problems of the translator's participation in criminal proceedings, problems of certification in the competence of the translator, possible unintentional translation errors during criminal proceedings.Implementing the guarantee of legal protection enshrined in international law for participants of criminal proceedings who do not speak the language of the judiciary, the Criminal Procedure Code of Ukraine designed a special institute of translator. If the relevance of the study of this institute has not recently been considered as one of the priority tasks of the science of criminal process, the situation has changed considerably in the current realities. In addition to the many different nationalities that have long resided on the territory of Ukraine, in recent decades there has been another reason for the actualization of the Institute of Translators, namely, mass migration processes. As one of the integral consequences of the great political reforms of the end of the last century, caused the change of the political map of the world, as well as the development of foreign economic activity, these processes attracted many migrants to our country. At the same time, the psychology and mentality of some categories of migrants who come to Ukraine influences their initiation of illegal activities.According to Part 3 of Art. 29 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter referred to as the CPC of Ukraine) the investigating judge, court, prosecutor, investigator shall provide the participants of criminal proceedings who do not speak or speak the state language with the right to testify, petition and file complaints, to speak in their native or other language. which they own using the services of a translator in the manner prescribed by the CPC of Ukraine.On the basis of this article it is possible to formulate certain conclusions about the participation of the translator in the criminal process of Ukraine.1. At present, science has worked out all the characteristics that a translator must possess in the criminal process: fluency in language, age and conviction, competence and lack of interest in the case. At the same time, these features expand and specify the relevant provisions of the CPC of Ukraine.2. The CPC of Ukraine identifies two possible reasons for a translator's involvement in a criminal proceeding: "not speaking the language" or "insufficient command of the language used in the proceedings" by the criminal proceedings. However, these categories are formally vague and may include several levels of language proficiency that are not practically possible to establish.3. The CPC of Ukraine sets out in detail the rights, duties and responsibilities of the translator, who determine his place in the criminal process and characterize him as a full-fledged subject of criminal procedural law.Thus, it is obvious that the participation of an interpreter in itself violates the usual course of criminal justice, since its participants, who do not speak a foreign language, depend on the interpreter; in addition, there are a number of factors that complicate the latter, described in this chapter.• search for a translator who speaks the required language or dialect;• selection of a translator of the required gender;• exclusion of the possibility of procedural incompetence of the translator;• transportation of the translator to the place of carrying out a specific procedural action / or carrying out of these actions in the territory of the expert translation body;• timely payment for translator services;• formation of a base of incompetent translators or translators who have violations while participating in criminal proceedings, etc. ; У статті розглядаються організаційні та процесуальні проблеми участі перекладача у кримінальному провадженні, проблеми засвідчення компетенції перекладача, можливі ненавмисні помилки перекладу під час кримінального провадження. Реалізуючи гарантію правового захисту, закріплену в міжнародному праві для учасників кримінального провадження, які не володіють мовою судової влади, Кримінальний процесуальний кодекс України розробив спеціальний інститут перекладача. Якщо актуальність дослідження цього інституту останнім часом не розглядалася як одне з пріоритетних завдань науки про кримінальний процес, ситуація значно змінилася в сучасних реаліях. Окрім безлічі різних національностей, які тривалий час проживали на території України, в останні десятиліття з'явилася ще одна причина актуалізації Інституту перекладачів, а саме - процеси масової міграції. Однією з цілісних наслідків великих політичних реформ кінця минулого століття, спричинених зміною політичної карти світу, а також розвитком зовнішньоекономічної діяльності, ці процеси залучили до нашої країни багато мігрантів. У той же час психологія та менталітет деяких категорій мігрантів, які приїжджають в Україну, впливають на їх ініціювання незаконної діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кримінально-процесуального кодексу України слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий надають учасникам кримінального провадження, які не розмовляють або не володіють державною мовою, право на свідчення, клопотання подавати скарги, розмовляти рідною чи іншою мовою. якими вони володіють, користуючись послугами перекладача у порядку, визначеному КПК України. На основі цієї статті можна сформулювати певні висновки щодо участі перекладача у кримінальному процесі України. 1. В даний час наукою розроблені всі характеристики, якими повинен володіти перекладач у кримінальному процесі: вільне володіння мовою, вік та переконаність, компетентність та відсутність інтересу до справи. У той же час ці особливості розширюються та конкретизуються відповідні положення КПК України. 2. КПК України визначає дві можливі причини участі перекладача у кримінальному провадженні: "не володіє мовою" або "недостатнє володіння мовою, якою використовується у провадженні" у кримінальному провадженні. Однак ці категорії формально розпливчасті і можуть включати кілька рівнів володіння мовою, які практично неможливо встановити. 3. КПК України детально викладає права, обов'язки та відповідальність перекладача, які визначають його місце в кримінальному процесі та характеризують його як повноцінного суб'єкта кримінального процесуального права. Таким чином, очевидно, що участь перекладача сама по собі порушує звичайний хід кримінального судочинства, оскільки його учасники, які не володіють іноземною мовою, залежать від перекладача; крім того, існує ряд факторів, які ускладнюють останні, описані в цій главі. Тому очевидно, що для оптимізації процесу кримінального судочинства в Україні для створення проблем необхідно створити спеціальний експертний орган з перекладу. пошук перекладача, який розмовляє потрібною мовою чи діалектом; вибір перекладача необхідної статі; виключення можливості процесуальної некомпетентності перекладача; транспортування перекладача до місця здійснення конкретної процесуальної дії / або проведення цих дій на території експертного органу з перекладу; своєчасна оплата послуг перекладача; формування бази некомпетентних перекладачів або перекладачів, які мають порушення під час участі у кримінальному провадженні тощо.

The task of building an effective security architecture facing the European Union is extremely important in that the approach to its solution will determine the nature of the relations between the countries in the region in the future. An analysis of the processes of building a common security and defense policy (EUSR) of the EU is impossible without addressing the interrelated problems: security in the EU with the European Union's place in the Euro-Atlantic processes and in the world at large. The development of the SPBO has a significant impact on all countries of Central and Eastern Europe, including Ukraine, which explains the relevance of its further study by national science. Until the scientific and legal literature has addressed the issue of forming and developing a common security and defense policy in the EU. In many ways, this is explained by the relatively short period of existence of the ESDC as a phenomenon, with the result that, in most cases, the study focused on considering the formation, rather than the functioning, of the ESDC mechanisms designed to prepare the EU component for further work. First of all, we are referring to studies on various aspects of the history and current activities of the European Union. In addition, the authors analyze the common issues of European security: from the problems of building security models for Europe to issues related to the activities of European regional military-political organizations on the security and interaction of European and US countries in the field of the common security and defense policy of the EU. Other authors have considered some aspects in the process of becoming an EU Security Council. However, the existing work does not allow for a holistic picture of the process of forming and developing a common foreign and security policy of the EU, in turn, the continued development of a common foreign and security policy of the EU necessitates the development of new aspects of identified issues and generalizations. In this article, the author focuses on highlighting the main stages of the EUSF formation and its importance for the effective functioning of the EU as a whole. There are four main stages in the development of the common security and defense policy: the first stage (1992-1997) is the signing of the Maastricht and Amsterdam Treaties; the second stage (1998-2002), when the EU declared its intention to form an ESDP in Saint-Malo (1998), as well as the decisions taken at the Cologne, Helsinki, Nice, Lachen summits; the third stage (since 2003), the Berlin Plus agreement was reached (March 2003). The Council of Europe adopted the first European Security Strategy (December 2003); and the final stage began with the entry into force of the Lisbon Treaty on 1 December 2009. Within this framework, the European Union is trying to adequately respond to some of the new challenges that emerge in the process of globalization, shaping European identity. Keywords: European Union, EU common security and defense policy, EU common foreign policy, international security, EU security policy. ; Анализ процессов выстраивания общей политики безопасности и обороны (ОПБО) ЕС невозможен без рассмотрения взаимосвязанных проблем: обеспечение безопасности в ЕС с местом Европейского Союза в евро-атлантических процессах и в мире в целом. Развитие ОПБО оказывает значительное влияние на все страны Центральной и Восточной Европы, в том числе и в Украине, что объясняет актуальность дальнейшего изучения отечественной наукой. Пока в научной юридической и политической литературе вопросы формирования и развития общей политики безопасности и обороны ЕС не получили достаточного освещения. В данной статье автор концентрирует внимание на выделении основных этапов формирования ОПБО и ее значении для эффективного функционирования ЕС в целом. Ключевые слова: Европейский Союз, общая политика безопасности и обороны ЕС, общая внешняя политика ЕС, международная безопасность, политика безопасности ЕС ; Завдання побудови ефективної архітектури безпеки, що стоїть перед Європейським Союзом, надзвичайно важливе тим, що підхід до його вирішення визначить характер взаємовідносин держав в регіоні в майбутньому. Аналіз процесів вибудовування спільної політики безпеки і оборони (СПБО) ЄС неможливий без розгляду взаємопов'язаних проблем: забезпечення безпеки в ЄС з місцем Європейського Союзу в євро-атлантичних процесах і в світі в цілому. Розвиток СПБО здійснює значний вплив на всі країни Центральної та Східної Європи, в тому числі і на Україну, що пояснює актуальність її подальшого вивчення вітчизняною наукою. Поки в науковій юридичній та політичній літературі питання формування і розвитку спільної політики безпеки і оборони ЄС не отримали достатнього висвітлення. Багато в чому це пояснюється відносно коротким періодом існування СПБО як явища, в результаті чого вивчення в більшості випадків фокусувалася на розгляді становлення, а не функціонування механізмів СПБО, покликаних підготувати дану складову ЄС до подальшої роботи. Тут, перш за все, маються на увазі дослідження з різних аспектів історії та сучасної діяльності Європейського союзу. Поруч автори аналізують загальні питання європейської безпеки: від проблем побудови моделей безпеки для Європи до питань, пов'язаних з діяльністю європейських регіональних військово-політичних організацій з безпеки і взаємодії країн Європи і США в галузі спільної політики безпеки і оборони ЄС. Іншими авторами розглянуті окремі аспекти в процесі становлення СПБО ЄС. Однак наявні роботи не дозволяють створити цілісну картину процесу формування і розвитку спільної зовнішньої політики і політики безпеки та оборони ЄС, в свою чергу, постійний розвиток спільної зовнішньої політики і політики безпеки та оборони ЄС зумовлює необхідність розробки нових аспектів визначеної проблематики та узагальнюючих публікацій. У даній статті автор концентрує увагу на виділенні основних етапів формування СПБО та її значенні для ефективного функціонування ЄС в цілому. У розвитку спільної політики безпеки і оборони можна виділити чотири основні етапи: перший етап (1992-1997 роки), це підписання Маастрихтського і Амстердамського договорів; другий етап (1998-2002 роки), коли була зроблена заява про намір ЄС сформувати ЄПБО в Сен-Мало (1998 рік), а також рішення, прийняті на самітах в Кельні, Гельсінкі, Ніцці, Лакені; третій етап (з 2003 року), були досягнуті домовленості «Берлін плюс» (березень 2003 року). Рада Європи прийняла першу Європейську стратегію безпеки (грудень 2003 року); і останній етап розпочався із з набранням чинності 1 грудня 2009 р. Лісабонського договору. В його рамках Європейський Союз намагається адекватно реагувати на деякі нові виклики, що виникають в процесі глобалізації, формуючи європейську ідентичність. Ключові слова: Європейський Союз, спільна політика безпеки та оборони ЄС, спільна зовнішня політика ЄС, міжнародна безпека, безпекова політика ЄС.

Introduction. Quality assurance systems have become an integral part of higher education in most countries of the world, and quality assurance agencies have become fully-fledged entities of national education systems, alongside educational institutions and education authorities.The quality of higher education is a major indicator of the level of public confidence in higher education institutions, the compatibility of national education systems in different countries with regard to the achievement of the standard level of competences and professional abilities of those who study under certain educational programs.According to the Law of Ukraine "On Higher Education" the quality assurance system of higher education in Ukraine consists of the following elements:systems of providing higher education institutions with the quality of educational activity and quality of higher education (internal quality assurance system);systems of external quality assurance of the educational activity of higher education institutions and the quality of higher education;quality assurance systems of the National Higher Education Quality Assurance Agency and independent higher education quality assurance and quality assurance agencies.At present, the issue of not only ensuring the quality of higher education, but also its guarantee, which is reflected in the Law of Ukraine "On Education", is becoming urgent.Particularly noteworthy is the problem of providing and guaranteeing the quality of training of military specialists in higher military education institutions.Purpose. The organizational structure of the internal system of quality assurance of higher military education at a higher military educational institution includes five levels:the level of a higher military educational establishment, which defines the policy in the field of quality assurance of higher military education, sets goals, determines the legal, organizational, methodological, material and social and psychological conditions of educational activity;the level of the institute, the faculty, the area of responsibility of which is the quality of development and implementation of specific educational programs, state final certification and distribution of graduates according to their rating;the level of the department that produces or provides training for higher military education applicants in a number of disciplines with responsibility for the quality of their implementation and control of training results;the level of the scientific-pedagogical worker who is granted the rights and responsibility for ensuring the quality of the development and implementation of programs of specific educational disciplines, educational-methodical materials, introduction of the latest educational technologies and methods;the level of the applicant for higher military education, at which the educational programs are mastered and the competencies of the military specialist are formed.The purpose of the article is to analyze the peculiarities of functioning of the internal system of guaranteeing the quality of higher military education at the level of teachers of higher military educational establishments and the role of professionalism of scientific and pedagogical workers in the achievement of quality educational results.Methods. The study was conducted using the following theoretical methods: systematic analysis of national and international experience in quality assurance in higher military education, induction and deduction, comparison, generalization and systematization.Results. The results of the study revealed:1. The quality assurance system of higher military education is based on the quality assurance of the educational process and the guarantee of the effectiveness of the system of management of a higher military educational institution, focused on achieving the set parameters of the quality of education and the results of training.2. Guarantees of the quality of educational processes are determined by the quality of educational programs, the level of professionalism of scientific and pedagogical and scientific personnel, the quality of competitive selection of applicants for higher education, innovative educational technologies, modern information, educational and methodological, material and technical support.3. Guarantees of the effectiveness of the higher military educational system management system include the realization of the educational goals that define the policy, tasks and responsibilities in the field of quality of higher military education, a complex, coordinated process of influencing the educational activity in order to achieve the highest compliance with modern requirements and quality standards of education.Originality. The quality assurance system of higher military education provides for the responsibility of military authorities which are the customers of the training of military specialists, higher military educational establishments and military educational units of higher education institutions for the formation of certain competences at higher education level, which enables them to perform professionally professional functions. in the troops (forces) in positions on purpose.In order to achieve this goal in higher military educational establishments, it is necessary to have a system of guaranteeing the quality of higher military education, based on the peculiarities of training military specialists in certain specialties and specializations, set goals for the quality of the educational process, as well as available material, technical, personnel, scientific and information and educational and methodological resources.Conclusion. Further development of the military education system to guarantee the quality of training of military specialists in higher military educational establishments is closely linked to the level of professional competence of teachers, their ability and ability to provide the qualitative formation of the necessary competences in the applicants for higher military education.Further studies on these issues are expected to analyze other levels of the organizational structure of the internal quality assurance system of higher military education, in particular:the level of a higher military educational institution;level of institute, faculty;the level of the department;the level of the applicant for higher military education. ; В статье проанализированы особенности функционирования внутренней системы гарантирования качества высшего военного образования на уровне преподавателей ВВУЗов и роль профессионализма научно-педагогических работников в достижении качественных результатов обучения. Определены направления мониторинга уровня профессионализма преподавателя ВВУЗа на основе использования методики рейтингового оценивания их педагогической деятельности. Профессиональная компетентность преподавателей ВВУЗов рассматривается как динамическая система взаимосвязей профессионально-проектного, профессионально-организационного, профессионально-методического, профессионально-образовательного и профессионально-коммуникативного элементов их деятельности, которая оказывает существенное влияние на качество образовательного процесса ВВУЗа. ; У статті проаналізовано особливості функціонування внутрішньої системі гарантування якості вищої військової освіти на рівні викладачів ВВНЗ та ролі професіоналізму науково-педагогічних працівників у досягненні якісних результатів навчання. Визначено напрями моніторингу рівня професіоналізму викладача ВВНЗ на підставі використання методики рейтингового оцінювання їх педагогічної діяльності. Професійна компетентність викладачів ВВНЗ розглядається як динамічна система взаємозв'язків професійно-проектувального, професійно-організаційного, професійно-методичного, професійно-освітнього та професійно-комунікативного елементів їх діяльності, що суттєво впливає на якість освітнього процесу ВВНЗ.

Актуальность. 2020 год в истории человечества останется годом испытаний для населения более чем 180 стран мира, их правительств, экономик и систем здравоохранения в связи с пандемией острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2. На конец мая в мире заболели коронавирусной инфекцией COVID-19 6 159 953 человек, 371 006 умерли, 2 738 179 выздоровели. Разработка вакцины против трех известных типов коронавируса может занять от одного до полутора лет и потребует дополнительно $2 млрд, считают во Всемирном банке. Цель исследования. Определить риски медицинской деятельности для учреждений первичной медицинской помощи в условиях эпидемии острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, и подходы к управлению ими. Материалы и методы. В качестве материалов исследования использованы научные источники (1 ед.), международные документы (7 ед.), законодательные и нормативно-правовые акты (10 ед.). Использованы методы системного подхода, системного и контент-анализа, концептуального моделирования. Результаты. Установлено, что в учреждениях первичной медицинской помощи Украины в период эпидемии острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, реализовались управленческо-организационные, нормативно-правовые, финансово-хозяйственные, операционно-технологические, кадровые риски за счет введения карантина на государственном уровне, утверждения нормативно-правовых документов по организации и оказанию медицинской помощи пациентам с COVID-19, в которые несколько раз вносились изменения за короткий период времени, начала второго этапа медицинской реформы с 01.04.2020 в учреждениях здравоохранения вторичной медицинской помощи. Предложено несколько направлений совершенствования подходов к управлению рисками в существующей системе риск-менеджмента учреждений первичной медицинской помощи: усиление руководства учреждением путем внедрения дополнительной специализированной функциональной структуры при руководителе – штаба управления учреждением в условиях эпидемии; разработка и реализация эффективной стратегии эпидемического мониторинга, профилактики и инфекционного контроля; обновления контента информации о рисках в целях обмена между всеми заинтересованными сторонами; пересмотр кадровой политики и кадрового обеспечения учреждения. Выводы. Существует необходимость оживления системы риск-менеджмента в учреждениях первичной медицинской помощи в связи со значительным усложнением эпидемической ситуации, которое может продолжаться длительный период времени. Необходимо пересмотреть подходы к управлению рисками в направлениях совершенствования управления учреждением, персоналом, эпидемической безопасностью, информационным обеспечением. ; Актуальність. 2020 рік в історії людства залишиться роком випробувань для населення більш ніж 180 країн світу, їх урядів, економік і систем охорони здоров'я у зв'язку з пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На кінець травня в світі захворіли коронавирусной інфекцією COVID-19 6 159 953 чоловік, 371 006 померли, 2 738 179 одужали. Розробка вакцини проти трьох відомих типів коронавируса може зайняти від одного до півтора років і зажадає додатково $ 2 млрд, вважають у Світовому банку. Мета дослідження. Визначити ризики медичної діяльності для закладів первинної медичної допомоги в умовах епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та підходи до управління ними. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження слугували наукові джерела за темою (1 од.), міжнародні документи (7 од.), законодавчі та нормативно-правові акти (10 од.). Використані методи системного підходу, системного і контент-аналізу, концептуального моделювання. Результати. Встановлено, що в закладах первинної медичної допомоги України у період епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізувались управлінсько-організаційні, нормативно-правові, фінансово-господарські, операційно-технологічні, кадрові ризики за рахунок введення карантинних обмежень на державному рівні, затвердження нормативно-правових документів з організації та надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, до яких декілька разів вносились зміни за короткий період часу, початку другого етапу медичної реформи з 01.04.2020 в закладах охорони здоров'я вторинної медичної допомоги. Запропоновано декілька напрямів удосконалення підходів до управління ризиками в існуючій системі ризик-менеджменту закладів первинної медичної допомоги: посилення управління закладом шляхом впровадження додаткової спеціалізованої функціональної структури при керівникові – штабу управління закладом в умовах епідемії; розробка і реалізація дієвої стратегії епідемічного моніторингу, профілактики та інфекційного контролю; оновлення контенту інформації про ризики з метою обміну між усіма зацікавленими сторонами; перегляд кадрової політики та кадрового забезпечення закладу первинної медичної допомоги. Висновки. Існує необхідність пожвавлення системи ризик-менеджменту в закладах первинної медичної допомоги у зв'язку зі значним ускладненням епідемічної ситуації, яке може утримуватись тривалий період часу. Необхідно переглянути підходи до управління ризиками в напрямах удосконалення управління закладом, персоналом, епідемічною безпекою, інформаційним забезпеченням. ; Background. 2020 in the history of mankind will remain a year of experience for the population of more than 180 countries of the world, their governments, economies and health systems in connection with the acute respiratory disease COVID-19 pandemic caused by the SARS-CoV-2 coronavirus. At the end of May, 6,159,953 people were infected with COVID-19 coronavirus infection in the world, 371,006 died, 2,738,179 recovered. The development of a vaccine against three known types of coronavirus can take from one to one and a half years and will require an additional $ 2 billion, according to the World Bank. The purpose of the research: to determine the risks of medical activity for primary care facilities in the context of the epidemic of acute respiratory disease COVID-19 caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, and approaches to their management. Materials and methods. Scientific sources (1 unit), international documents (7 units), legislative and regulatory acts (10 units). Systems approach, system and content analysis, conceptual modeling were used in our work. Results. It was established that in the primary medical care institutions of Ukraine during the period of the acute respiratory illness COVID-19 epidemic caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, managerial - organizational, regulatory, financial, economic, operational and technological, personnel risks were implemented due to the introduction of quarantine at the state level, approval of regulatory documents on the organization and provision of medical care for patients with COVID-19, which were amended several times over a short period of time, the second stage of medical reform since 04.01.2020 in secondary healthcare institutions. Several directions of improving approaches to risk management in the existing risk management system of primary care institutions are proposed: strengthening the management of the institution by introducing an additional specialized functional structure under the head of the institution's headquarters in an epidemic; development and implementation of an effective strategy for epidemiological monitoring, prevention and infection control; updating the content of risk information in order to exchange between all interested parties; review of personnel policy and staffing of the institution. Conclusions. There is a need to revitalize the risk management system in primary health care facilities in connection with a significant complication of the epidemic situation, which can last a long period of time. It is necessary to reconsider approaches to risk management in the areas of improving the management of the institution, personnel, epidemic security, and information support.