On the issue of the lack of alternative provisions of the p. 5, Art. 176 of the Criminal Procedure Code of Ukraine and its compliance with the requirements of Art. 5 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms ; К вопросу безальтернативности положения ч. 5 ст. 176 У...
The article is dedicated to the analysis of the changes in the criminal procedurallegislation of Ukraine regarding the legal regulation of the institution of preventivemeasures that occurred in connection with the adoption of the Law of Ukraine "OnAmendments to the Criminal and Criminal Procedure Codes of Ukraine regarding theinevitability of punishment for certain crimes against the foundations of national security,public security and corruption crimes" dated October 7, 2014 No. 1689-VII, andthe determination of compliance of these changes not only with the provisions of nationallegislation, but also with the provisions of international legal instruments and thedecisions of the European Court of Human Rights, including. The tool for establishingthe compliance of these changes with the requirements of the mentioned documents wasthe comparison of the supplement of Art. 176 of the Criminal Procedure Code of Ukrainepart five with the article 5 of the Convention for the Protection of Human Rights andFundamental Freedoms. It is alleged that the introduction of the norm, provided for byPart 5 of Art. 176 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, automatically led toa worsening of the legal position of persons accused under Articles 109–1141, 258–2585,260, 261 of the Criminal Code of Ukraine due to the restriction of the possibility to applyto them other, in addition to detention, preventive measures, compared to otherpersons who committed crimes classified in criminal law to a group of crimes similar inseverity to the public danger. It is noted that when choosing a preventive measure in theform of detention, to give priority only to the gravity of the crime committed withouttaking into account all other circumstances means that it will not be possible to individualizethe process of applying to a suspect, an accused, a preventive measure, "adequate"to the committed act and characterizing their personality. In addition, theconsolidation in the criminal procedural law of the provision that there is no alternativeto the application of a preventive measure to a person in the form of detention seems tobe a certain discord, given the legislator"s recognition of a number of incentive rulesin the aforementioned articles of the Criminal Code of Ukraine.After the presentation of this and other relevant arguments in the article, it isconcluded that the provisions of paragraph 5 of Article 176 of the Criminal ProcedureCode of Ukraine do not meet the requirements of Article 5 of the mentionned Conventiondue to their contradiction to the Spirit and the Letter of the Law. ; Статья посвящена анализу изменений в уголовном процессуальном законо-дательстве Украины относительно правового регулирования института мерпресечения, которые произошли в связи с принятием Закона Украины «О внесенииизменений в Уголовный и Уголовный процессуальный кодексы Украины относи-тельно неотвратимости наказания за отдельные преступления против основнациональной безопасности, общественной безопасности и коррупционные пре-ступления» от 7 октября 2014 г. № 1689-VII, и установлению соответствия этихизменений не только положениям национального законодательства, но и положе-ниям международно-правовых документов и решениям Европейского суда поправам человека в том числе. Инструментом установления соответствия этихизменений предписаниям упомянутых документов стало сравнение дополненияст. 176 УПК Украины частью 5 со ст. 5 Конвенции о защите прав человека и ос-новных свобод. Утверждается, что введение нормы, предусмотренной ч. 5ст. 176 УПК Украины, автоматически привело к ухудшению правового положениялиц, обвиняемых по статьям 109–1141, 258–2585, 260, 261 Уголовного кодексаУкраины, вследствие ограничения возможности применять к ним иные, кромесодержания под стражей, меры пресечения по сравнению с другими лицами, ко-торые совершили преступления, отнесенные в уголовном праве к аналогичной потяжести общественной опасности группе преступлений. Отмечено, что приизбрании меры пресечения в виде содержания под стражей отдавать преимуще-ство только тяжести совершенного преступления без учета всех других обсто-ятельств означает то, что невозможно будет максимально индивидуализироватьпроцесс применения в отношении того или иного подозреваемого, обвиняемого«адекватной» совершенному деянию и характеристике его личности меры пре-сечения. Кроме того, закрепление в уголовном процессуальном законе положенияо безальтернативности применения к лицу меры пресечения в виде заключенияпод стражу выглядит неким диссонансом с учетом закрепления законодателемв ряде упомянутых выше статей Уголовного кодекса Украины поощрительныхнорм.После изложения в статье данной и иной соответствующей аргументацииделается вывод о том, что положения ч. 5 ст. 176 УПК Украины не соответ-ствуют требованиям ст. 5 указанной Конвенции вследствие их противоречия духуи букве закона. ; Статтю присвячено аналізу змін у кримінальному процесуальному законо-давстві України стосовно правової регуляції інституту запобіжних заходів, щовідбулися у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кримі-нального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворот-ності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадськоїбезпеки та корупційні злочини» від 7 жовтня 2014 р. № 1689-VII, та з'ясуваннювідповідності цих змін не лише положенням національного законодавства, а йположенням міжнародно-правових документів та рішенням Європейського судуз прав людини, зокрема. Інструментом установлення відповідності цих змін при-писам згаданих документів стало порівняння доданої до ст. 176 КПК Україничастини 5 зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Стверджується, що введення норми, передбаченої ч. 5 ст. 176 КПК України, ав-томатично призвело до погіршення правового статусу осіб, обвинувачених застаттями 109–1141, 258–2585, 260, 261 Кримінального кодексу України, черезобмеження можливості застосовувати до них інші, крім тримання під вартою,запобіжні заходи порівняно з іншими особами, що вчинили злочини, віднесеніу кримінальному праві до аналогічної за тяжкістю суспільної небезпечності гру-пи злочинів. Наголошено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді триманняпід вартою віддавання переваги лише тяжкості вчиненого злочину без урахуван-ня всіх інших обставин не дозволяє максимально індивідуалізувати процес засто-сування щодо того чи іншого підозрюваного, обвинуваченого «адекватного»вчиненому та характеристиці його особистості запобіжного заходу. Крім того,закріплення у кримінальному процесуальному законі положення про безальтерна-тивність застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під вартувиглядає певним дисонансом з огляду на закріплення законодавцем у низці згаданихвище статей Кримінального кодексу України заохочувальних норм.Після викладення у статті цієї та іншої відповідної аргументації робить-ся висновок про те, що положення ч. 5 ст. 176 КПК України не відповідаютьвимогам ст. 5 зазначеної Конвенції внаслідок їх суперечності духу і букві закону.