Suchergebnisse

To implement state policy in the fields of civil protection, protection of the population and territories from emergencies and their prevention, emergency response, rescue, fire fighting, fire and man-made safety, emergency services, as well as hydrometeorological activities There is the State Service of Ukraine for Emergencies (hereinafter SES of Ukraine) [1]. 7 emergency rescue formations (central subordination), including aviation, are subordinated to it; 25 emergency rescue teams of special purpose and 1182 district fire and rescue units (territorial subordination) [2]. According to the main capabilities of the units of the Rescue Service of Civil Defense are divided into: 1) units intended for extinguishing fires, rescuing people and property in case of fires, at facilities and territories, regardless of subordination and form of ownership, conducting emergency rescue operations, providing primary medical care to victims. 2) formation (detachments, centers) designed to eliminate accidents (catastrophes) of technogenic, natural and military nature, the consequences of natural disasters (earthquakes, storms, landslides, landslides, mudslides, floods, snow snowdrifts, icing, etc.), search and rescue, fire and rescue operations, international rescue operations, demining activities and civil and territorial defense measures, national and regional in nature. They include: - fire and rescue units - for firefighting, rescue of people and property at facilities and territories, regardless of subordination and form of ownership. - rescue units - designed to deploy and carry out rescue and other urgent work in the shortest possible time, to search (including the use of service dogs) and rescue people who are in destroyed, burning buildings, under the rubble, including excavation of victims from collapsed buildings, as well as to provide first aid to victims; - engineering - for conducting engineering reconnaissance of routes and centers of destruction, clearing of blockages, excavation of victims from under the damaged constructions, creation of special passages in blockages, collapse of designs, detection of damages in utility and energy and technological networks, preparation and maintenance of roads, formation of fencing anti-fire lanes; - radiation and chemical protection - conduct radiation and chemical reconnaissance, carry out dosimetric and chemical control of units, perform degassing, decontamination of uniforms and other material means, areas, roads and structures; - pyrotechnic - detect and destroy unused ammunition, including aircraft bombs and other explosive devices, neutralize the affected structural elements of buildings and houses, as well as pierce passages in the rubble by explosive methods; --water supply - designed for the development of water sources and equipment of water supply points; - communication - to establish and maintain reliable communication, which provides communication between departments, governing bodies and various forces of interaction; - material support - must timely meet the urgent needs of units with special equipment, fuel, products, protective equipment, clothing, medical, technical property and other material means. Units of the SES of Ukraine have at their disposal a significant amount of equipment, which can be divided, depending on its functionality and purpose for fire and rescue vehicles, vehicles for special work in emergencies and special cars. [3] Of the self-propelled vehicles for emergency response, wheeled vehicles for all types of work have become the most widespread. ; Для реалізації державної політики в сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності існує Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі ДСНС України) [1]. Їй підпорядковані 7 аварійно-рятувальних формувань швидкого реагування (центрального підпорядкування), в тому числі авіація; 25 аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення та 1182 районних пожежно-рятувальних підрозділи (територіального підпорядкування) [2]. За основними можливостями підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту поділяються на: 1) підрозділи, призначені для гасіння пожеж, рятування людей та майна при пожежах, на об'єктах та територіях незалежно від підпорядкування та форми власності, проведення першочергових аварійно-рятувальних робіт, дання первинної медичної допомоги потерпілим. 2) формування (загони, центри), призначені для ліквідації аварій (катастроф) техногенного, природного та військового характеру, наслідків стихійних лих (землетрусів, буревіїв, зсувів ґрунту, обвалів, сельових потоків, повені, снігових заметів, обледеніння, тощо), проведення пошуково-рятувальних, пожежно-рятувальних робіт, міжнародних рятувальних операцій, здійснення заходів з розмінування територій та заходів цивільної і територіальної оборони, загальнодержавного та регіонального характеру. У їхньому складі функціонують: - пожежно-рятувальні підрозділи − для гасіння пожеж, рятування людей і майна на об'єктах і територіях незалежно від підпорядкування та форми власності. - рятувальні підрозділи − призначені для розгортання й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у найкоротші терміни, для розшуку (у тому числі з використанням службових собак) та порятунку людей, які знаходяться у зруйнованих, палаючих будівлях, під завалами, зокрема і відкопування постраждалих із завалених споруд, а також для надання першої медичної допомоги потерпілим; - інженерні − для ведення інженерної розвідки маршрутів та осередків ураження, розчищення завалів, відкопування постраждалих із-під пошкоджених споруд, створення спеціальних проїздів у завалах, обвалу конструкцій, виявлення пошкоджень у комунально-енергетичних та технологічних мережах, підготовки та утримання шляхів, утворення огороджувальних протипожежних смуг; - радіаційного та хімічного захисту − проводять радіаційну та хімічну розвідку, здійснюють дозиметричний та хімічний контроль підрозділів, виконують дегазацію, дезактивацію обмундирування та інших матеріальних засобів, ділянок місцевості, доріг та споруд; - піротехнічні − виявляють та знищують невикористані боєприпаси, у тому числі авіаційні бомби та інші вибухонебезпечні предмети, знешкоджують уражені елементи конструкцій споруд та будинків, а також пробивають проходи в завалах вибуховим методом; --водопостачання − призначені для розвідки джерел води та обладнання пунктів водопостачання; - зв'язку − для встановлення й підтримки надійного зв'язку, який забезпечує комунікацію між підрозділами, керівними органами та різними силами взаємодії; - матеріального забезпечення − мають своєчасно задовольнити нагальні потреби підрозділів спеціальним обладнанням, пальним, продуктами, засобами захисту, речовим, медичним, технічним майном та іншими матеріальними засобами. Підрозділи ДСНС України мають в своєму розпорядженні значну кількість техніки, яку умовно можна розділити, в залежності від її функціональних можливостей та призначення на пожежно-рятувальні автомобілі, машини для виконання спеціальних робіт в надзвичайних ситуаціях та спеціальні автомобілі. [3] Із самохідної техніки для ліквідації надзвичайних ситуацій найбільшого розповсюдження набула колісна техніка для всіх видів робіт.

The work notes that many researchers highlight the special role of the United States in solving of the Korean problem and maintaining security in Northeast Asia. The US Government's approaches ofdifferent periods of resolving the problem in the Korean Peninsula are set out in detail. Although theUnited States is far from the Korean Peninsula, due to geopolitical factors, Korea has always been inthe US national interest. It is known that the United States was one of the the perpetrators and initiators of the Korean Peninsula split and never lost sight of the Korean Peninsula after 1945. Depending on the political and economic situation in the world, the US government has applied different types of doctrines, strategies, and approaches, such as the Guam and Pacific doctrines. Despite all thechanges in the international political world, the US has always paid attention to the security of South Korea, as it did in the Korean War of 1950-53. In order to protect the Republic of Korea and strengthen its influence in Northeast Asia, the United States continues to maintain a contingent of troops in Korea today, providing tremendous assistance in rebuilding the Republic of Korea's economy and modernizing theSouth Korean army. So, from 1945 to 1975 the United States spent about $ 13 billion on economic andmilitary goals and spent about $ 4 billion in the 1970s. Of course, many US presidents have made great efforts at various times to build peace and resolve theconflicts of various levels that have occurred periodically on the Korean Peninsula. President Carter continued to withdraw US troops from South Korea for 4-5 years, but when the Reagan administration came to power, the issue of withdrawing the US contingent was removed from the agenda. The motive forpreserving US troops was to gain time to strengthen South Korea's military power. Many researchers, such as E. Reishauer and G. Henderson, emphasize that a devided Korean Peninsula is adestabilizing factor in Northeast Asia and the presence of US troops in South Korea is a major obstacle tounification of Korea. Today, given the fact that a contingent of US troops is still present in Korea, wecandraw some conclusions to what America wants: a unification of Korea or not? Many scientists find it paradoxical that South Korea has significant economic advantages and a fairly strong army, but still retains US troops in its home country. Is this fear of North Korea or unwillingness to upset the US ally? Despite changes in relations of US-DPRK and RK-DPRK, the USA and the Republic of Korea continue to conduct large-scale military exercises, thereby provoking the DPRK's participation in military exercises with China and Russia, prompting North Korea to resume missile tests. After Donald Trump came to power, which began to apply protectionist policies, things have changed a bit, but South Korea has still allowed the United States to deploy THAAD missile systems in Korea, thereby sharply deteriorating relations with China. It is also known that the confrontation between the US and China has intensified today. This fact certainly affects the process of settling the Korean problem. In the current situation, the role of China and the Republic of Korea as a mediator and catalyst for intensified continuation of the negotiations on peacekeeping and stabilization on the Korean peninsula started in 2018 has sharply increased. ; У статті зазначено, що багато дослідників виділяють особливу роль США увирішенні корейської проблеми і збереження безпеки вПівнічно-Східній Азії. Докладно наводяться підходи уряду США урізні періоди щодо вирішення або врегулювання проблеми наКорейському півострові. США хоч і знаходиться далеко від Корейського півострова, але через геополітичні чинники Корея завжди перебувала всфері національних інтересів США. Відомо, що США були одними звинуватців та ініціаторами розколу Корейського півострова та після 1945 року ніколи невипускали звиду Корейський півострів. Залежно від політичної та економічної ситуації усвіті, уряд США застосовував різні види доктрин, стратегій і підходів, наприклад Гуамська та Тихоокеанська доктрини. Не дивлячись навсі зміни уміжнародному політичному світі, США завжди приділяли увагу безпеці Південної Кореї, так як було і вкорейській війні 1950-53 років. З метою захисту Республіки Корея і посилення впливу вПівнічно-Східній Азії, США і сьогодні тримає контингент своїх військ уКореї, надає величезну допомогу увідновленні економіки Республіка Корея і модернізації південнокорейської армії. Так, тільки з1945 по 1975 роки наекономічні та військові цілі вПівденній Кореї США витратило близько 13 млрд. доларів і на1970-ті роки витратили близько 4 млрд. доларів. Звичайно, багато президентів США врізні періоди докладали величезних зусиль, спрямованих назміцнення миру і урегулювання конфліктів різного рівня, які періодично виникали наКорейському півострові. Президент Дж. Картер продовжив здійснювати вивід американських військ зПівденної Кореї протягом 4-5 років, але зприходом довлади адміністрації Рейгана питання про виведення американського контингенту військ був знятий зпорядку денного. Мотивом збереження американських військ було виграти час для зміцнення військової могутності Південної Кореї. Багато дослідників, такі як Е. Рейшауер та Г. Гендерсон, підкреслюють, що поділ Кореї є нетільки дестабілізуючим фактором вПівнічно-Східній Азії, присутність американських військ вПівденній Кореї є головною перешкодою для об'єднання Кореї. Сьогодні, якщо взяти доуваги той факт що контингент американських військ досих пір присутній вКореї, то можна зробити деякі висновки щодо того чого бажає Америка: об'єднання Кореї чи ні? Багато вчених вважають парадоксальним, що Південна Корея має значні переваги векономіці та досить сильну армію, але все ж зберігає американські війська всвоїй країні. Це що: страх Північної Кореї чи небажання засмучувати союзника– США? Незважаючи назміни, які відбуваються увідносинах США– КНДР, Республіка Корея– КНДР, США та РК продовжують проводити великомасштабні військові навчання, тим самим провокуючи участь КНДР увійськових навчаннях спільно зКитаєм і Росією, підбивають Північну Корею довідновлення ракетно-ядерних випробувань. Після приходу довлади Дональда Трампа, який почав застосовувати протекціоністську політику, ситуація трохи змінилася, але Південна Корея як і раніше дозволила США розмістити натериторії Кореї протиракетну систему THAAD, тим самим різко погіршила відносини зКитаєм. Відомо також, що сьогодні загострилися протистояння США та Китаю. Цей факт безумовно позначається напроцесі врегулювання корейської проблеми. У ситуації, що склалася, різко зросла роль Китаю і Республіки Корея вякості посередника і каталізатора для посиленого продовження розпочатих у2018 році переговорів по денуклеаризації та стабілізації миру наКорейському півострові.

The article is devoted to the analysis of legal, institutional and scientific components of counteraction against corruption in Ukraine in view of the fact that today corruption is quite common, which affects any system of our state and causes great damage to the welfare and progress of Ukrainian society. It is emphasized that for a long time the fight against corruption focused only on the public sector of society. Therefore, corrupt relations in the private sphere were virtually ignored by law enforcement agencies and the public. It is noted that a legal framework for combating corruption has been created in Ukraine. Evidence of this is a number of policy documents, laws and bylaws, the purpose of which was the need to bring national legislation in line with international standards to combat corruption and meet the needs of Ukrainian society to take control of corruption-causing facts. The legal component is designed to create a qualitatively new framework for combating corruption in the state, including, in particular, strengthening criminal liability for corruption offenses, wide involvement of state bodies, local self-government bodies, public organizations, regulation of the functioning of numerous social institutions, whose task is to fight corruption. In the article is emphasized that the institutional component of combating crime can at least include: the National Agency on Corruption Prevention, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the State Bureau of Investigation, the Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office, the High Anti-Corruption Court, the National Agency of Ukraine for finding, tracing and management of assets derived from corruption and other crimes, the Security Service of Ukraine, the TheNational Anticorruption Policy Council. It is emphasized that the relevance of scientific support of anti-corruption (scientific component) necessitates, firstly, increasing the effectiveness of this fight, and secondly, the constant monitoring of statistical and social data on the spread of corruption in Ukraine, according to a preliminary, rapid understanding of related to the prevention of corruption as such, and the principles that should be laid down in the basis of the relevant preventive activities. In the article such principles of anti-corruption as passion, conceptuality, publicity, adequate evaluation of the results of the fight against corruption, legitimacy, legislative economy and scientific validity is described. ; Статья посвящена анализу правовых, институциональных и научных составляющих противодействия коррупции в Украине с учетом констатации того факта, что сегодня коррупция является достаточно распространенным явлением, которое поражает любую систему функционирования нашего государства и наносит огромный ущерб благополучию и прогресса украинского общества. Подчеркнуто, что длительное время борьба с коррупцией сосредоточивалась только на государственном секторе функционирования общества. Поэтому коррупционные отношения в частной сфере фактически оставались без внимания правоохранительных органов и общественности. Отмечено, что в Украине создан правовой каркас противодействия коррупции. Свидетельством этому является ряд программных документов, законов и подзаконных актов, целью принятия которых стала необходимость приведения национального законодательства в соответствие с международными стандартами противодействия коррупции и удовлетворения потребности украинского общества взять контроль над коррупциогенных фактами. Правовая составляющая призвана создать качественно новые основы противодействия коррупции в государстве, включая, в частности, усиление уголовной ответственности за коррупционные правонарушения, широкое привлечение государственных органов, органов местного самоуправления, общественных организаций, регулирование функционирования многочисленных социальных институтов, задачей которых является борьба с коррупцией. В статье отмечается, что к институциональной составляющей противодействия преступности по крайней мере можно отнести: Национальное агентство по предупреждению коррупции, Национальное антикоррупционное бюро Украины, Государственное бюро расследований, Специализированную антикоррупционную прокуратуру, Высший антикоррупционный суд, Национальное агентство Украины по вопросам выявления, розыска и управления активами, полученными от коррупционных и других преступлений, Службу безопасности Украины, Национальный совет по вопросам антикоррупционной политики. Подчеркивается, что актуальность научного сопровождения противодействия коррупции (научной составляющей) обусловлена необходимостью, во-первых, повышения эффективности данного противодействия, во-вторых, проведения постоянного мониторинга статистических и социологических данных относительно распространения коррупции в Украине, в-третьих, четкого понимания характера деятельности, связанной с предотвращением коррупции как таковой, и принципов, которые должны быть заложены в основу соответствующей предупредительной деятельности. В статье охарактеризованы такие принципы противодействия коррупции, как пассионарность, концептуальность, публичность, адекватное оценивание результатов борьбы с коррупцией, легитимность, законодательная экономия и научная обоснованность. ; Статтю присвячено аналізу правових, інституційних і наукових складових протидії корупції в Україні з огляду на констатацію того факту, що сьогодні корупція є досить поширеним явищем, яким вражено будь-яку систему функціонування нашої держави та завдається величезного збитку добробуту й прогресу українського суспільства. Підкреслено, що тривалий час боротьба з корупцією зосереджувалася лише на державному секторі функціонування суспільства. Тому корупційні відносини в приватній сфері фактично залишалися без уваги правоохоронних органів та громадськості. Зазначено, що в Україні створено правовий каркас протидії корупції. Свідченням цьому є низка програмних документів, законів та підзаконних актів, метою прийняття яких стала необхідність приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів протидії корупції та задоволення потреби українського суспільства взяти контроль над корупціогенними фактами. Правова складова покликана створити якісно нові засади протидії корупції в державі, включаючи, зокрема, посилення кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, широке залучення державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, регулювання функціонування чисельних соціальних інституцій, завданням яких є боротьба з корупцією. У статті наголошується, що до інституційної складової протидії злочинності принаймні можна віднести: Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Вищий антикорупційний суд, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Службу безпеки України, Національну раду з питань антикорупційної політики. Підкреслюється, що актуальність наукового супроводу протидії корупції (наукової складової) зумовлюється необхідністю, по-перше, підвищення ефективності цієї протидії, по-друге, проведення постійного моніторингу статистичних і соціологічних даних щодо поширення корупції в Україні, по-третє, чіткого розуміння характеру діяльності, пов'язаної із запобіганням корупції як такої, і принципів, що повинні бути закладені в підґрунтя відповідної запобіжної діяльності. У статті охарактеризовано такі принципи протидії корупції, як пасіонарність, концептуальність, публічність, адекватне оцінювання результатів боротьби з корупцією, легітимність, законодавча економія та наукова обґрунтованість.

Problem setting. The issue of Ukrainian relations with the four state members of the Visegrad Group is important from the very beginning of the establishment of the Visegrad Group as Ukraine is interested in raising the question of its support in the integration into the NATO and EU. The Visegrad Group has the experience of supporting its members in such integration. In addition, Ukraine is concerned about the resolution of its defence problems. Takin into consideration the war conflict of Ukraine with the Russian Federation that started in 2014, issues of cooperation in the military field turned out to be of top priority in relations with the state members of the Visegrad Group. Recent research and publications analysis. Issues of cooperation of Ukraine with the four state members of the Visegrad Group, in particular as a means for the European integration, have been studied by O. Andriychuk, Ye. Kish, M. Lendiel, A. Kudriachenko, S. Mitriaeva and H. Perepelytsia. Challenges and opportunities in collaboration of the Visegrad Group countries with Ukraine in the field of defence and security have been analysed in research works of V. Andreiko, H. Mysak and O. Kaplynskyi. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In spite of numerous studies of the above-mentioned authors, military cooperation between Ukraine and the state members of the Visegrad Group is understudied. Issues of working together with individual state members of the Visegrad Group in the military field need to be addressed deeper. Especially, it is important to outline military cooperation with the Republic of Poland in light of understanding the threats posed by the Russian Federation to Eastern-European countries. Paper main body. The Visegrad Group (Visegrad Four or V4) is a union of the four countries – Poland, Hungary, Czechia and Slovakia, founded 25 years ago on 15 February 1991, composed at that time of the three states: Poland, Hungary and Czechoslovakia. The union was formed as a result of the reaction of countries of the former Communist Bloc to the dissolution of the Warsaw Treaty Organization and the Council for Mutual Economic Assistance that created economic and security problems for the states, which they tried to solve partially by the enforcement of regional cooperation. According to the instruments of incorporation, the V4 Group is headed by one of the state members based on annual rotation, with a Summit of Heads of Governments held at the end. The countries head the organization for one year by turn. The main priorities of heading include expansion of the EU to the Western Balkans and eastern policy of the EU, cooperation in the field of defence, etc. Ukraine is one of the key partners of the V4 Group, aiming primarily at establishing a comprehensive dialogue and elaborating a joint position on the whole range of topical issues of international partnership and political situation, including in the region of the East Central Europe. In the period from 1 July 2019 to 30 June 2020, the V4 Group was headed by the Czech Republic. Taking into consideration significant changes in the security environment, the program of Czech heading was targeted at the expansion of cooperation in the following areas: – internal unity (joint political approach and solutions: there were more than 10 statements approved by the V4 Group at the level of Heads of Governments and Ministers of Foreign Affairs since the escalation of the situation in Ukraine regarding the support of Ukraine and preservation of its territorial integrity); – defence and security cooperation (implementation of common projects both within the V4 Group and the European Union), and others. Polish heading provided for coordination of the position of the state members of the V4 Group concerning Ukraine and the Ukrainian-Russian conflict, and evaluation of the previous activities of the V4 Group towards the support of Ukraine. The Republic of Poland makes every effort to strengthen relations with Ukraine aimed at minimizing political threats and enforcing Polish defence. In the area of military cooperation, Ukraine and the Republic of Poland achieved substantial success in formation of the regulatory and legal framework of cooperation and initiation of primary directions of collaboration – from participation in the Partnership for Peace Program, joint military trainings, sharing experiences, improvement of professional skills of officers, education of mobile and tank forces to formation of a Polish-Ukrainian unit. Support of the idea of creation of a common security (defence) space from the Baltic States to the Back Sea must become a prioritized direction in cooperation between Ukraine and the Visegrad Group. Intensification of mutual efforts in the mentioned area will contribute to restraining the unhidden full-scale military aggression of Russia and serve as a factor of holding the Russian Federation from new re-division of the spheres of influence and territories. Conclusions of the research and prospects for further studies. Therefore, Ukraine has a great potential for the expansion of cooperation with the countries of the V4 Group in the military field, in particular with Poland and Czech Republic. Planning of and participation in the activities within the regional military collaboration of the Visegrad Group with Ukraine gradually turn into an efficient ground for the achievement of the main strategic objective of our country – full integration into the European Atlantic security space and joining the political and military alliance NATO. Further studies will provide an insight into the possibilities for enhancement of cooperation of Ukraine with the individual state members of the Visegrad Group (Poland, Czech Republic, Slovakia) in the military field and development of comprehensive measures to mitigate the destructive policy of Hungary towards Ukraine. ; Проаналізовано форми, методи та діяльність членів Вишеградської групи щодо перспектив співпраці з Україною в розрізі українсько-польських відносин у військовій сфері. Досліджено вплив членів Вишеградської групи на перспективи інтеграції України у Північноатлантичний альянс (далі – НАТО) та Європейський Союз (далі – ЄС).

The article analyzes and highlights the origins and preconditions of the Lviv University, emphasizes the longevity of educational and scientific academic traditions at the university, shows what were the obstacles for the Ukrainian people of the Middle Ages in the conditions of statelessness to create a national higher education institution, particularly in Lviv. The preconditions and the time of the Faculty of Law foundation are studied, as well as its place and role at the Lviv University are determined. Much attention is focused on the characteristics of two traditions on determining the date of foundation of the Lviv University: the Eastern European tradition, which is based on the royal privilege of 1661; it has a formal character, based on documentary sources; as well as the Western European tradition, which is based on the establishment of the first school of the Western European standard in Lviv, also based on the source documents and international experience. It is substantiated that the formation and development of the first educational institutions in the Western Ukrainian lands, particularly in Lviv, date back to the times of the Galicia-Volyn state, which was the heir and successor of the Kyiv-Rus' state. One of the first links in the emergence of the elements of university education in Lviv can be considered a parish school founded on November 11, 1372, and later a monastic school, which in 1451 became a cathedral school. The next link in the formation of university education in Lviv in accordance with the Western European tradition was the Lviv Stauropean Fraternal School (1586). Thereafter follow the Lviv Jesuit College (1608), the Academy (1661) as well as the University (1784). Due to the lack of historical sources, we do not have proper historical data about the parish (monastery) school in Lviv in 1372, in particular about its teachers and disciplines read by certain professors, famous graduates, as well as about their own statutes etc. However, we do possess the necessary historical data based on primary sources about the Lviv Fraternal School of 1586, from which, it seems, we can trace the origins of the Ivan Franko National University of Lviv.It is emphasized that since 1661, the Faculty of Law of «both laws» was envisaged among the four faculties («facultatis») of the Lviv University. In the first period of the Lviv University's existence, the faculties mentioned in the royal privilege began to operate in its structure, including the faculty of «both laws», which trained specialists in canon and Roman law. At that time, the faculties in their modern sense as organizational and educational-scientific units of the university, providing for the creation of departments, did not exist, as the training was conducted according to the program of Jesuit schools, developed in the late XVI century.It is also noted that in the first period of the Lviv University (1661–1773) the following legal studies (courses) were taught at the «both laws» Faculty of Law: basics of Roman law, public law, history of state system, political geography, «natural law», civil law (based on comments to the Justinian Code), the administrative system of European countries. In the process of teaching canon law and the so-called «incidents» - moral theology, certain aspects of criminal law were studied. From 1739, they began to teach the history of law. Teaching was in Latin. Within the framework of educational reforms from the beginning of the XVIII century, at the University of Lviv, a separate professor of canon law was appointed, and later – a professor of Roman law. The teaching system changed under the influence of new socio-economic and political conditions in the Commonwealth and Western Europe.After the annexation of Galicia to the Austrian Empire, a system of state bodies was formed, which required a significant number of qualified civil servants. There were few people willing to go to Lviv or other cities in Galicia and Bukovyna from Vienna or Prague. Based on the urgent need for training for the newly created province of Galicia and Lodomeria personnel of various specialties (government officials, judges, medical teachers, priests, etc.), the Austrian Emperor Joseph II on October 21, 1784 issued a diploma, which formally established and actually restored Lviv University consisting of four faculties (philosophical, law, medical and theological), as well as an academic gymnasium with the same rights for all universities of the state. The created gymnasium served as a base for staffing university students. The training of lawyers, who made up the vast majority of civil servants, as well as judges, prosecutors, lawyers, and notaries in Galicia, was entrusted to the Faculty of Law of the Lviv University. Since then, the Faculty of Law at the Lviv University had been functioning as an organizational and educational-scientific structural unit of the Lviv University, where a certain cycle of related scientific disciplines was taught and the specialists in law were trained, as well as the creation of departments and administration was provided for etc.Unlike other faculties of the Lviv University, the Faculty of Law did not cease its activities, due to the liquidation of the Faculty of Philosophy in 1924 and the Faculty of Theology in 1939, the Faculty of Law is also the oldest faculty of the Ivan Franko University of Lviv. ; У статті проаналізовано та висвітлено витоки і передумови утворення Львівського університету, наголошено на тяглості освітніх та наукових академічних традицій в Університеті, показано, які були перешкоди в українського народу періоду Середньовіччя в умовах бездержавності створити національний вищий навчальний заклад, зокрема у м. Львові, розкрито передумови і час створення юридичного факультету, визначено його місце та роль у Львівському університеті. Значна увага зосереджена на характеристиці двох традицій визначення дати заснування Львівського університету: східно-європейської традиції, яка спирається на королівський привілей 1661 р.; вона має формальний характер, опертий на документальні джерела і західноєвропейської традиції, яка спирається на час створення першої школи західноєвропейського зразка у м. Львові, також спирається на джерельні документи та на міжнародний досвід.

The purpose of the article is to specify the definition of relevant terms and concepts in the paradigm of applied cultural studies. The article reviews the concepts of "cultural practices and processes", "art practices", "art processes" and issues regarding the term definition and their combination. It defines "Cultural Science", "Cultural Studies", and "Culturology", and places art practices in cultural discourse and "contemporary issue" in the system of the contemporary art research. Thus, at the present stage, it is essential to consider the art and cultural research issues because of their crucial social point. The research methodology applies methods of the system-wide cultural approach, in particular, the method of synthesis, which has helped to compare and generalise research sources and literature; system method for analysis of cultural aspects of art processes. Thus, with the help of the methods mentioned above, we collected the existing theories on an appreciation of the issue's properties and gave scientific credence to it. The scientific novelty of the article is to express a comprehensive definition of "contemporary art and cultural practices and processes"; to clarify the role of the object in interdisciplinary research using the analysis of the international and domestic scientific discussion of theoretical and practical research of art and cultural practices. Conclusions. Thus, researching Cultural Studies as an interdisciplinary field that examines the ties between political and social relations and the impact of cultural processes in general, we propose an author's definition of "contemporary art and cultural practices and processes". By them, we imply the civil significant and the incredibly innovative aesthetic activity of a person/people associated with the creation of art pieces, their acquisition by public spaces, preservation, permanent application or demonstration, as well as a qualitative change in the states or phenomena of art forms, systems, objects, interactions that occur during the development of global or definite society culture, and are considered up-to-date at the time of their emergence and generate an acute social resonance. Contemporary art and cultural processes are characterised by uniqueness, and their variability is determined by a combination of conditions and circumstances. For this purpose, they are dynamic forms, and art and cultural practices can be treated as artefacts of these forms. ; Цель статьи – конкретизация определения актуальных терминов и понятий в парадигме прикладных культурологических исследований. В статье исследуются понятия «культурные практики и процессы», «художественные практики», «арт-процессы» и проблемы в определении сроков и их комбинационного сочетания. В частности: «Культурология», «Cultural Studies», «Culturology» и определения места художественных практик в культурологическом дискурсе и «актуального» в системе исследования современного искусства. Итак, на сегодняшнем этапе, актуальной становится проработка проблематики культурных исследований с учетом их острой социальной значимости. Методология исследования: применены методы, соответствующие системному культурологическому подходу, в частности метод синтеза, который помог сопоставить и обобщить научные источники и литературу; системный метод для анализа культурологических аспектов художественных процессов. Таким образом, с помощью заявленных методов собраны и научно обоснованы существующие теории относительно понимания отдельных качеств определенной проблемы. Научная новизна работы заключается в том, что в ней на основе анализа международной и отечественной научной дискуссии теоретических и практических исследований культурных и художественных практик сформулировано комплексное определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы»; выяснена роль объекта в междисциплинарных исследованиях. Выводы. Итак, изучая Cultural Studies как междисциплинарную область, которая исследует взаимосвязь политических, общественных отношений и влияния на них культурных в общем смысле процессов предлагаем авторское определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы». Под ними мы понимаем гражданско значимую, остро экспериментальную эстетическую деятельность человека / людей, связанную с созданием произведений искусства, их освоением в общественных пространствах, хранением, перманентным применением или демонстрацией, а также качественное изменение состояний или явлений художественных форм, систем, объектов, взаимодействий, происходящих в ходе развития общей или конкретной культуры общества, которые считаются современными на момент их возникновения и порождают острый социальный резонанс. Актуальные культурно-художественные процессы характеризуются уникальностью, а их вариантность определяется сочетанием условий и обстоятельств протекания. В этом смысле они являются динамическими формами, а культурно-художественные практики могут рассматриваться как артефакты этих форм. ; Мета статті – конкретизація визначення актуальних термінів і понять у парадигмі прикладних культурологічних досліджень. В статті досліджуються поняття «культурні практики та процеси», «мистецькі практики», «артпроцеси» та проблеми у визначені певних термінів і їх комбінаційного поєднання. Зокрема: «Культурологія», «Cultural Studies», «Culturology» і визначення місця мистецьких практик у культурологічному дискурсі та «актуального» в системі дослідження сучасного мистецтва. Отже, на сьогоднішньому етапі, актуальним постає опрацьовування проблематики культурно-мистецьких досліджень з огляду на їхню гостру соціальну значущість. Методологія дослідження: застосовано методи, відповідні системному культурологічному підходові, зокрема метод синтезу, що допоміг зіставити та узагальнити наукові джерела і літературу; системний метод для аналізу культурологічних аспектів мистецьких процесів. Таким чином, з допомогою заявлених методів зібрані та науково обґрунтовані існуючі теорії щодо розуміння окремих якостей визначеної проблеми. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на основі аналізу міжнародної та вітчизняної наукової дискусії теоретичних і практичних досліджень культурних та мистецьких практик сформульовано комплексне визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси»; з'ясована роль об'єкту у міждисциплінарних дослідженнях. Висновки. Отже, вивчаючи Cultural Studies як міждисциплінарну галузь, що досліджує взаємозв'язок політичних, суспільних відносин та впливу на них культурних у загальному змісті процесів пропонуємо авторське визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси». Під ними ми розуміємо громадянсько значущу, гостро експериментальну естетичну діяльність людини / людей, пов'язану зі створенням творів мистецтва, їх освоєнням у громадських просторах, збереженням, перманентним застосуванням чи демонстрацією, а також якісну зміну станів або явищ мистецьких форм, систем, об'єктів, взаємодій, що відбуваються у ході розвитку загальної чи конкретної культури суспільства, вважаються сучасними на момент їх виникнення та породжують гострий соціальний резонанс. Актуальні культурно-мистецькі процеси характеризуються унікальністю, а їх варіантність визначається поєднанням умов та обставин протікання. У цьому сенсі вони є динамічними формами, а культурно-мистецькі практики можуть розглядатись як артефакти цих форм.

The article analyzes an impartiality of the court as an integral element and means of realization of impartial court goals. It is emphasized, that one of the factors, that positively influences the formation of public opinion on judicial power and judges clearly is impartiality of judges. As impartial hearings and solutions of legal cases is one of key responsibilities of every judge, and also a part of a judge oath - a violation of which are considered to be actions that can create doubt about his impartiality and that can undermine public trust in judicial power as a whole. The article studies the essence of judges impartiality and defining its key criteria with consideration of international law, national law and the case law of the European Court of Human Rights. It is noted that European Court of Human Rights has many years of case law on the matter if national court was impartial with regard to paragraph 1 of article 6 of Convention for the protection of human rights and fundamental freedoms during certain hearing. Paragraph 1 of article 6 of Convention demands that "court" must be impartial. As a rule, impartiality means an absence of partiality, with its presence or absence being available for checking in many ways. So, a meaning and manifestation of impartiality are usually removed from legal frame of impartiality, which has separate criteria on providing advantage to a party, based on European Court case law. It is stating facts of impartiality and acknowledgement of Convention rules violation on this basis that is the foundation of the European Court case law. Furthermore, according to case law of the European Court of Human Rights the presence of impartiality according to paragraph 1 of article 6 of Convention for the protection of human rights and fundamental freedoms is defined by objective and subjective criteria. European in its rulings shows the difference between objective approach, which is figuring out if a judge was given sufficient guarantees to exclude reasonable doubt in this regard, and a subjective approach, that is checking if a certain judge has an accusation or an interest in a certain case. The article also analyzes example cases that showcase the lack of court impartiality: first, of functional nature applies, for example, to execution of different functions in one judicial case by the same person, or hierarchy or other relations between him and another person; second one has personal nature and is a consequence of a judge behavior in a particular case. Based on the analysis it is concluded that impartiality is a key judge charachteristic, main feature of judicial power and the basis of judicial process, and it is considered an obvious fact. Court impartiality may mean its operation exclusively based on actual law, including Rule of Law principle, based on professional knowledge and legal conscience, excluding any outside influence and control. Impartiality itself as a property of just judicial procedure means equal court attitude to case parties, and a solution of cases by neutral and impartial professional without providing an advantage to a party. Such state of things can really provide the right of every person for a just judicial process and be a standard of legal proceedings in a democratic constitutional state. ; У статті розглядається безсторонність (неупередженість) суду як невід'ємний елемент та міра реалізації завдань справедливого суду. Зауважується, що одним із чинників, що позитивно впливає на формування громадської думки щодо судової влади та суддів безумовно, є безсторонність (неупередженість) суддів. Адже безсторонній розгляд і вирішення судових справ - один із головних обов'язків кожного судді, а також складова частина присяги судді, порушенням якої визнається, зокрема, вчинення суддею дій, що можуть викликати сумнів у його неупередженості та підірвати довіру до судової влади в цілому з боку громадськості. Статтю присвячено дослідженню сутності безсторонності суддів та визначенню її основних критеріїв з огляду на міжнародні норми, норми національного законодавства, а також практику Європейського Суду з прав людини. Зазначається, що в Європейському Суді з прав людини напрацьована багаторічна практика щодо з'ясування того, чи був національний суд, розглядаючи конкретну справу, безсторонннім у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, п. 1 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб «суд», що підпадає під його дію, був неупередженим. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами. Отже, сенс і прояви безсторонності прийнято виводити з оцінок правового поняття «упередженість», яке має окремі усталені практикою Європейського Суду критерії, пов'язані з наданням переваг одній зі сторін спору. Саме на констатації фактів упередженості і на цій основі визнання порушень правил Конвенції про справедливий суд побудована прецедентна практика Європейського Суду. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинна визначатися за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Європейський Суд у своїх рішеннях проводить відмінність між об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні, та суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі. У статті також проаналізовані приклади випадків, у яких може постати питання щодо недостатньої безсторонності суду: перший, функціонального характеру, стосується, наприклад, виконання однією особою різних функцій в межах судового провадження, або ієрархічні чи інші зв'язки між цією та іншою особою в межах того ж провадження; другий має особистий характер і є наслідком поведінки судді у даній справі. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що безсторонність є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Безсторонність суду має означати його діяльність виключно на основі чинного законодавства, враховуючи принцип верховенства права, на підставі професійних знань і власної правосвідомості, виключаючи будь-який сторонній вплив і підконтрольність. Власне безсторонність як ознака справедливого судового розгляду означає рівне ставлення суду до учасників, вирішення спору як нейтральним і безстороннім фахівцем без надання комусь переваг. Саме такий стан речей зможе реально забезпечити право кожної особи на справедливий судовий процес та слугувати стандартом організації судочинства у правовій демократичній державі.

The purpose of the article is to specify the definition of relevant terms and concepts in the paradigm of applied cultural studies. The article reviews the concepts of "cultural practices and processes", "art practices", "art processes" and issues regarding the term definition and their combination. It defines "Cultural Science", "Cultural Studies", and "Culturology", and places art practices in cultural discourse and "contemporary issue" in the system of the contemporary art research. Thus, at the present stage, it is essential to consider the art and cultural research issues because of their crucial social point. The research methodology applies methods of the system-wide cultural approach, in particular, the method of synthesis, which has helped to compare and generalise research sources and literature; system method for analysis of cultural aspects of art processes. Thus, with the help of the methods mentioned above, we collected the existing theories on an appreciation of the issue's properties and gave scientific credence to it. The scientific novelty of the article is to express a comprehensive definition of "contemporary art and cultural practices and processes"; to clarify the role of the object in interdisciplinary research using the analysis of the international and domestic scientific discussion of theoretical and practical research of art and cultural practices. Conclusions. Thus, researching Cultural Studies as an interdisciplinary field that examines the ties between political and social relations and the impact of cultural processes in general, we propose an author's definition of "contemporary art and cultural practices and processes". By them, we imply the civil significant and the incredibly innovative aesthetic activity of a person/people associated with the creation of art pieces, their acquisition by public spaces, preservation, permanent application or demonstration, as well as a qualitative change in the states or phenomena of art forms, systems, objects, interactions that occur during the development of global or definite society culture, and are considered up-to-date at the time of their emergence and generate an acute social resonance. Contemporary art and cultural processes are characterised by uniqueness, and their variability is determined by a combination of conditions and circumstances. For this purpose, they are dynamic forms, and art and cultural practices can be treated as artefacts of these forms. ; Цель статьи – конкретизация определения актуальных терминов и понятий в парадигме прикладных культурологических исследований. В статье исследуются понятия «культурные практики и процессы», «художественные практики», «арт-процессы» и проблемы в определении сроков и их комбинационного сочетания. В частности: «Культурология», «Cultural Studies», «Culturology» и определения места художественных практик в культурологическом дискурсе и «актуального» в системе исследования современного искусства. Итак, на сегодняшнем этапе, актуальной становится проработка проблематики культурных исследований с учетом их острой социальной значимости. Методология исследования: применены методы, соответствующие системному культурологическому подходу, в частности метод синтеза, который помог сопоставить и обобщить научные источники и литературу; системный метод для анализа культурологических аспектов художественных процессов. Таким образом, с помощью заявленных методов собраны и научно обоснованы существующие теории относительно понимания отдельных качеств определенной проблемы. Научная новизна работы заключается в том, что в ней на основе анализа международной и отечественной научной дискуссии теоретических и практических исследований культурных и художественных практик сформулировано комплексное определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы»; выяснена роль объекта в междисциплинарных исследованиях. Выводы. Итак, изучая Cultural Studies как междисциплинарную область, которая исследует взаимосвязь политических, общественных отношений и влияния на них культурных в общем смысле процессов предлагаем авторское определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы». Под ними мы понимаем гражданско значимую, остро экспериментальную эстетическую деятельность человека / людей, связанную с созданием произведений искусства, их освоением в общественных пространствах, хранением, перманентным применением или демонстрацией, а также качественное изменение состояний или явлений художественных форм, систем, объектов, взаимодействий, происходящих в ходе развития общей или конкретной культуры общества, которые считаются современными на момент их возникновения и порождают острый социальный резонанс. Актуальные культурно-художественные процессы характеризуются уникальностью, а их вариантность определяется сочетанием условий и обстоятельств протекания. В этом смысле они являются динамическими формами, а культурно-художественные практики могут рассматриваться как артефакты этих форм. ; Мета статті – конкретизація визначення актуальних термінів і понять у парадигмі прикладних культурологічних досліджень. В статті досліджуються поняття «культурні практики та процеси», «мистецькі практики», «артпроцеси» та проблеми у визначені певних термінів і їх комбінаційного поєднання. Зокрема: «Культурологія», «Cultural Studies», «Culturology» і визначення місця мистецьких практик у культурологічному дискурсі та «актуального» в системі дослідження сучасного мистецтва. Отже, на сьогоднішньому етапі, актуальним постає опрацьовування проблематики культурно-мистецьких досліджень з огляду на їхню гостру соціальну значущість. Методологія дослідження: застосовано методи, відповідні системному культурологічному підходові, зокрема метод синтезу, що допоміг зіставити та узагальнити наукові джерела і літературу; системний метод для аналізу культурологічних аспектів мистецьких процесів. Таким чином, з допомогою заявлених методів зібрані та науково обґрунтовані існуючі теорії щодо розуміння окремих якостей визначеної проблеми. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на основі аналізу міжнародної та вітчизняної наукової дискусії теоретичних і практичних досліджень культурних та мистецьких практик сформульовано комплексне визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси»; з'ясована роль об'єкту у міждисциплінарних дослідженнях. Висновки. Отже, вивчаючи Cultural Studies як міждисциплінарну галузь, що досліджує взаємозв'язок політичних, суспільних відносин та впливу на них культурних у загальному змісті процесів пропонуємо авторське визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси». Під ними ми розуміємо громадянсько значущу, гостро експериментальну естетичну діяльність людини / людей, пов'язану зі створенням творів мистецтва, їх освоєнням у громадських просторах, збереженням, перманентним застосуванням чи демонстрацією, а також якісну зміну станів або явищ мистецьких форм, систем, об'єктів, взаємодій, що відбуваються у ході розвитку загальної чи конкретної культури суспільства, вважаються сучасними на момент їх виникнення та породжують гострий соціальний резонанс. Актуальні культурно-мистецькі процеси характеризуються унікальністю, а їх варіантність визначається поєднанням умов та обставин протікання. У цьому сенсі вони є динамічними формами, а культурно-мистецькі практики можуть розглядатись як артефакти цих форм.

The work is devoted to the urgent issue of legal organization of timely execution of final judicial ver-dicts in Ukraine. As the enforcement of court decisions requires specialized public and private enforcement bodies to act, proper mediation of their activities is the primary task of the national legal system to meet the requirements of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. After all, the level of public confidence in the state, including the authority of the judiciary, depends on the ef-fectiveness of the actions of the enforcement bodies. Analyzing the state of enforcement proceedings in the Ukrainian legal environment, the article states that the situation with the enforcement of court decisions requires substantial improvement. It is estab-lished that in this respect our domestic legislation has a considerable number of defects, and in some cases it seems that some of its provisions are specially designed to torpedo the executive process. In this context, the unlawful actions of the executive service employees were studied and analyzed in detail. In particular, it is argued that the executor as a participant in the final stage of the trial must guaran-tee the soonest possible outcome of the proceedings. But, in fact, due to the objective (inappropriate state of domestic legislation in this area) and subjective (uninterested and impunity) officials, the situation with timely execution of final court decisions in our country is close to collapse. This is also recognized by such an international legal institution as the European Court of Human Rights.Scientific work indicates that lengthy delays in the execution of court decisions are separate offenses. And the Ukrainian law enforcement agency – the court – must react strongly to them. However, it is stated that national justice is quite tolerant of violators of a person's right to timely enforcement of a decision in his case. The principled position of the ECHR on a similar issue is outlined. It was concluded that en-forcement proceedings should not be separated from the judicial proceedings and should be considered in their entirety. So the requirements of Art. 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms as to the reasonableness of the terms of the case should also apply to the length of the enforcement process. ; Робота присвячена актуальному в Україні питанню правової організації своєчасного виконання остаточних судових вердиктів. Оскільки виконання рішень суду потребує за діяння спеціалізованих державних та приватних виконавчих органів, саме належне опосередкування їхньої діяльності стано-вить головну задачу національної правової системи для забезпечення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже від ефективності вчинків органів виконання залежить рівень довіри громадян до держави, у тому числі авторитет судової влади. Стан виконавчих проваджень в українському правовому середовищі, у статті зазначається, що си-туація із виконанням судових рішень потребує суттєвого вдосконалення. Встановлено, що у цьому пла-ні наше вітчизняне законодавство має значну кількість вад, а в деяких випадках здається, що окремі його положення спеціально напрацьовані для того, аби торпедувати виконавчий процес. У вказаному контексті вивчено та детально проаналізовано протиправні вчинки працівників виконавчої служби на прикладі конкретної справи. Зокрема, доводиться, що виконавець як учасник заключної стадії судо-вого розгляду, мусить гарантувати якомога швидший результат провадження. Завдяки об'єктивним (неналежний стан вітчизняного законодавства у цій царині) та суб'єктивним (незацікавленість та без-карність відповідних службовців) чинникам ситуація із своєчасністю виконання остаточних рішень судів у нашій державі близька до колапсу. Це визнається і такою міжнародною правової інституцією, як Європейський суд з прав людини. У науковій праці вказується, що тривалі затримки з виконанням судових рішень є самостійними правопорушеннями, і на них мусить жорстко реагувати український правозастосовний орган – суд. Разом з тим, констатовано, що національне правосуддя досить толерантно ставиться до порушників права особи на своєчасне виконання рішення у її справі. Наведено принципову позицію ЄСПЛ з подіб-ного питання. Зроблено висновок, що виконавче провадження не повинно відокремлюватись від судо-вого. Тож вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумності строків розгляду справи мають застосовуватися і до часу виконавчого процесу. ; Робота присвячена актуальному в Україні питанню правової організації своєчасного виконання остаточних судових вердиктів. Оскільки виконання рішень суду потребує за діяння спеціалізованих державних та приватних виконавчих органів, саме належне опосередкування їхньої діяльності стано-вить головну задачу національної правової системи для забезпечення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже від ефективності вчинків органів виконання залежить рівень довіри громадян до держави, у тому числі авторитет судової влади. Стан виконавчих проваджень в українському правовому середовищі, у статті зазначається, що си-туація із виконанням судових рішень потребує суттєвого вдосконалення. Встановлено, що у цьому пла-ні наше вітчизняне законодавство має значну кількість вад, а в деяких випадках здається, що окремі його положення спеціально напрацьовані для того, аби торпедувати виконавчий процес. У вказаному контексті вивчено та детально проаналізовано протиправні вчинки працівників виконавчої служби на прикладі конкретної справи. Зокрема, доводиться, що виконавець як учасник заключної стадії судо-вого розгляду, мусить гарантувати якомога швидший результат провадження. Завдяки об'єктивним (неналежний стан вітчизняного законодавства у цій царині) та суб'єктивним (незацікавленість та без-карність відповідних службовців) чинникам ситуація із своєчасністю виконання остаточних рішень судів у нашій державі близька до колапсу. Це визнається і такою міжнародною правової інституцією, як Європейський суд з прав людини. У науковій праці вказується, що тривалі затримки з виконанням судових рішень є самостійними правопорушеннями, і на них мусить жорстко реагувати український правозастосовний орган – суд. Разом з тим, констатовано, що національне правосуддя досить толерантно ставиться до порушників права особи на своєчасне виконання рішення у її справі. Наведено принципову позицію ЄСПЛ з подіб-ного питання. Зроблено висновок, що виконавче провадження не повинно відокремлюватись від судо-вого. Тож вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумності строків розгляду справи мають застосовуватися і до часу виконавчого процесу.

The article presents the results of clinical trials of tolerability of the drug, containing the flavonoid quercetin, on clinically healthy cats. Quercetin is a biologically active substance found in many plants. Some pharmacological effects of quercetin have been discovered recently and are being intensively studied. The results of numerous studies show that quercetin may possess antioxidant, membraneprotective, gastro-, nephro-, hepato-, cardio-protective, antiplatelet, anti-inflammatory action. The bioavailability of quercetin is highest in combination with pectin and insoluble oligosaccharides, which is associated with changes in the quantitative and qualitative composition of the intestinal microflora. One of the prerequisites for the development and testing of new veterinary medicinal products, both in the context of national legislation and the requirements of the international community for the registration of medicinal products, is to conduct clinical trials in accordance with Good Clinical Practice (GCP). This is especially true of drugs with a new substance, the pharmacological properties and effectiveness of which have not been sufficiently studied. Therefore, to assess the tolerability, safety and efficacy of the drug containing quercetin, a comprehensive clinical trial was performed on small pets (cats). The study was conducted in veterinary clinics on healthy cats of all ages, genders and breeds. The drug was administered orally at a dose of 4 mg/kg body weight with food for 30 days. Blood sampling was performed before drug use and on 30 and 60 days of the experiment. The effect of the drug was assessed by clinical indicators, as well as hematological and biochemical parameters of the blood of cats. Stabilized EDTA blood was used for morphological studies and blood serum for biochemical studies. According to the assessment of the animal clinical condition and laboratory data, the tolerability of the studied drug when administered orally to clinically healthy cats was good. According to the results of comparison of clinical, hematological and biochemical parameters obtained on the 30th and 60th day of the experiment, and before the use of the drug, no negative changes were detected. The results of biochemical tests of cats serum blood on 30th day indicated a reliable increase, within normal limits, in glucose, urea, creatinine content, increased alanine aminotransferase and catalase activity, decreased gamma-glutamyltransferase activity and decreased content of diene conjugates and malonic dialdehyde – main peroxide oxidation indexes. Serum protein spectrum parameters were stable throughout the experiment. On the 60th day of drug application, recovery to the initial values of majority cats serum parameters was detected, compared with the values obtained on the 30th day of the experiment. According to the indicators of the antioxidant system of cats, the activity of serum superoxide dismutase and the content of diene conjugates during this period of the experiment remained at the level of the 30th day. Serum catalase activity decreased, compared to the values on the 30th day, but did not differ significantly from initial indices, and the content of malonic dialdehyde in the serum of animals decreased reliably. This indicated a decrease in the intensity of the formation of toxic compounds in the cats body and pronounced antioxidant properties of the drug "Hepanephran". The results of the studies show that when using the drug for 30 days there was an increase in body tone, activation of hematopoiesis and antioxidant protection, stability of protein metabolism, serum biochemical profile and improvement of the physiological state of the study animals as a whole. ; У статті наведені результати клінічних випробувань переносимості препарату, що містить флавоноїд кверцетин, на клінічно здорових котах. Кверцетин – біологічно активна речовина, що міститься у багатьох вищих рослинах. Деякі фармакологічні ефекти кверцетину відкриті нещодавно та інтенсивно вивчаються. Результати чисельних досліджень показують, що кверцетин може проявляти антиоксидантну, мембранопротекторну, гастро-, нефро-, гепато-, кардіозахисну, антитромбоцитарну, протизапальну дію. Біодоступність кверцетину найвища у поєднанні з пектином і нерозчинними олігосахаридами, що пов'язано зі змінами кількісного і якісного складу кишкової мікрофлори. Однією з обов'язкових передумов створення й апробації нових ветеринарних лікарських засобів, як у контексті виконання національного законодавства, так і вимог міжнародного співтовариства щодо реєстрації лікарських засобів, є проведення клінічних досліджень із дотриманням вимог Належної клінічної практики (GCP). Особливо це стосується ліків з новою речовиною, фармакологічні властивості та ефективність яких ще недостатньо вивчені. Тому для оцінки переносимості, безпечності та ефективності препарату, що містить кверцетин, проведено комплексне клінічне випробування на дрібних домашніх тваринах (котах). Дослідження проводили в умовах ветеринарних клінік на здорових котах, різного віку, статі й породи. Препарат застосовували перорально у дозі 4 мг/кг маси тіла тварини з кормом впродовж 30 діб. Відбір крові у досліджуваних тварин проводили до застосування препарату та на 30 і 60 добу досліду. Ефект дії препарату оцінювався за показниками клінічного стану, а також за гематологічними та біохімічними показниками крові котів. Для морфологічних досліджень використовували стабілізовану ЕДТА кров, а для біохімічних досліджень – сироватку крові. За оцінкою клінічного стану тварин і даними лабораторних досліджень, переносимість досліджуваного препарату при пероральному застосуванні клінічно здоровим котам була доброю. За результатами порівняння клінічних, гематологічних та біохімічних показників, отриманих на 30 та 60 добу експерименту, і перед застосуванням препарату, негативних змін не виявлено. Результати біохімічних досліджень крові котів на 30 добувказували про достовірне підвищення, в межах норми, вмісту глюкози, сечовини, креатиніну, каталази, зростання активності аланінамінотрансферази та зменшення активності гамма- глутамілтрансферази і вмісту дієнових кон'югатів та малонового діальдегіду. Показники білкового спектру сироватки крові відзначалися стабільністю протягом всього періоду досліду. На 60-й день застосування препарату було виявлено відновлення до початкових значень більшості параметрів сироватки крові котів, у порівнянні з показниками, отриманими на 30-й день досліду. За показниками антиоксидантної системи організму котів відзначено, що активність супероксиддисмутази і вміст дієнових кон'югатів у сироватці крові у цей період досліду залишалася на рівні значень 30-ої доби. Активність каталази знизилася, порівняно зі значеннями на 30-ту добу, але не відрізнялася вірогідно від початкових показників, а вміст малонового діальдегіду у сироватці крові тварин достовірно зменшувався. Це вказувало на зниження інтенсивності утворення токсичних сполук в організмі котів і виражені антиоксидантні властивості препарату «Гепанефран».

Craniocerebral trauma an important form of cerebral pathology, which regardless of the nature and degree of severity is the only pathogenetic process, which leads to structural and functional changes in the brain with a violation of metabolic processes, hemo- and liquid craniantic [4, 7]. The problem of traumatic lesions of the brain does not lose the relevance, despite numerous research, improving the technical equipment of the medical units and organizational measures [2, 4]. The basis for the successful treatment of patients with the brain injury is the emergence of hospitalization and diagnosis with the purpose of determining the most optimal therapeutic measures [1, 4]. Existing diagnostic and treatment programs of mild and moderate severity of the brain injury are far from perfection [4, 7]. The negative moment in the brain injury is progression in the remote period of vegetative, emotional and intellectual - mental disorders that form a traumatic disease of the brain injury and tract the activity of the patient's health traffic activity [8, 10, 11]. Thus, the need for dynamic study of the peculiarities of the course of the periods of brain injury and the development of the algorithm of the treatment tactics and methods of prevention is arranged. Objective: explore the effectiveness of the use of Cytoflavin in the mild and moderate severity of the brain injury in the acute and remote periods in fighters of the joint forces organization (JFO - ATO). Material and methods. After receiving written consent to the implementation of a comprehensive survey in accordance with the principles of the Helsinki Declaration of Human Rights, the Convention of the Council of Europe on Human Rights and Biomedicine, the relevant laws of Ukraine and international acts in the randomized method of researching involved 117 soldiers of the (JFO – ATO) with various clinical forms of the brain injury: (concussion 42 soldiers; mild cerebral contusion 41 soldiers; moderate cerebral contusion 34 soldiers). Each clinical group was distributed to two subgroups A and B: (subgroup A to standard treatment took Cytoflavin and amounted to the group of comparison, and subgroups B in treatment received according to the clinical protocol without the use of Cytoflavin). The fighters (JFO – ATO) were in the treatment in the neurological and neurosurgical department of the Military Medical Clinical Center of the Western Region. The results of the study were treated with a statistical method of evaluating the significance of differences in Fischer. Results of the study. Significant difference in the frequency of complaints in the fighters (JFO – ATO) between the subgroups of each clinical form of the brain injury to the treatment in acute and in the remote periods we did not note be marked. The severity of complaints was more available, depending on the degree of increasing the severity of the brain injury and prevailed in percentage in subgroups B. The frequency of complaints significantly decreased in both subgroups of all clinical forms of the brain injury after treatment in acute and in remote periods, but more pronounced changes were noted in subgroups A, which received additionally Cytoflavin, compared to subgroups B of which, received a standard treatment. Conclusion. The results of treatment of mild and moderate severity of the brain injury in both acute and in remote periods positively influenced the use of Cytoflavin, which allowed us to achieve more and more and restore the neurological functions. ; Черепно-мозкова травма (ЧМТ) – важлива форма церебральної патології, яка незалежно від характеру і ступеня тяжкості є єдиним патогенетичним процесом, що призводить до структурно – функціональних змін в головному мозку з порушенням метаболічних процесів, гемо – і ліквородинаміки [4, 7]. Проблема травматичних уражень головного мозку не втрачає актуальності, не дивлячись на численні наукові дослідження, покращення технічної оснащенності лікувальних підрозділів та організаційні міри [2, 4]. Основою успішного лікування пацієнтів з ЧМТ є рання госпіталізація і діагностика з ціллю визначення найбільш оптимальних терапевтичних заходів [1, 4]. Існуючі програми діагностики і лікування легкої та середнього ступеня тяжкості ЧМТ далекі від досконалості [4, 7]. Негативним моментом при ЧМТ є прогресування у віддаленому періоді вегетативних, емоційних та інтелектуально-психічних порушень, які формують клініку травматичної хвороби головного мозку і впливають на повноцінну трудову діяльність пацієнтів [8, 10, 11]. Таким чином, виникає необхідність динамічного вивчення особливостей протікання періодів ЧМТ та розроблення алгоритму лікувальної тактики і методів профілактики. Мета роботи: дослідити ефективність застосування цитофлавіну при легкій і середнього ступеня тяжкості черепно-мозковій травмі в гострому та віддаленому періодах у бійців організації об'єднаних сил (ООС – АТО). Матеріал і методи. Після отримання письмової згоди на проведення комплексного обстеження відповідно до принципів Гельсінкської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину, відповідних законів України та міжнародних актів у рандомізований спосіб у дослідження залучено 117 бійців (ООС – АТО) з різними клінічними формами черепно-мозкової травми (ЧМТ): (зі струсом головного мозку (СГМ) 42 бійців; із забоєм головного мозку легкого ступеня тяжкості (ЗГМЛС) 41 боєць; із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості (ЗГМСС) 34 бійців). Кожна клінічна група розподілялась на дві підгрупи А і В: (підгрупа А до стандартного лікування приймала цитофлавін і склала групу порівняння, а підгрупа В приймала лікування згідно клінічного протоколу без застосування цитофлавіну). Бійці (ООС – АТО) знаходились на лікуванні в неврологічному та нейрохірургічному відділеннях військово – медичного клінічного центру Західного регіону. Результати дослідження оброблялись статистичним методом оцінки значущості різниць за Фішером. Результати дослідження. Істотної різниці в частоті скарг у бійців (ООС – АТО) між підгрупами кожної клінічної форми ЧМТ до лікування в гострому та у віддаленому періодах ми не відмічали. Вираженість скарг була більш наявною в залежності від ступеня наростання тяжкості ЧМТ і переважала у процентному відношенні в підгрупах В. Частота скарг достовірно зменшилась в обох підгрупах всіх клінічних форм ЧМТ після лікування в гострому та у віддаленому періодах, однак більш виражені зміни відмічались у підгрупах А, які отримували додатково цитофлавін, порівняно з підгрупами В, які приймали стандартне лікування. Висновок. На результати лікування легкої і середнього ступеня тяжкості ЧМТ як в гострому, так і у віддаленому періодах позитивно впливало застосування цитофлавіну, що дало змогу нам досягнути більш повного і раннього відновлення неврологічних функцій.

MARKETING ANALYSIS AND MONITORING OF PRICES FOR MEDICATIONS WITH CORTICOSTEROIDS OF SOFT DOSAGE FORM USED IN DERMATOLOGYB. V. Vons, M. B. Chubka, T. A. GroshovyiSHEI "Ternopil State Medical University by I. Ya. Horbachevsky"Summary: It was studied the assortment of soft medications with corticosteroids used in dermatology. It was found the correlation of domestic and foreign medications within each pharmacotherapeutic subgroup of medications. The price range was analyzed and the liquidity ratio for medications in this category was calculated too.Key words: corticosteroids, soft dosage forms, price monitoring, market research.Every year the level of skin disease is growing rapidly. Today soft medications (SM) take the first place for the local treatment of dermatological diseases [1, 2]. SM with corticosteroids (CS) are the most commonly used medications in dermatology. This group of medications (M) for over 50 years is used for treatment of dermatitis, eczema, erythema, psoriasis, for relieving symptoms of inflammation and itching of the skin.However, the price is one of the constituent elements of pharmaceutical marketing and one of the most important factors determining the choice of buyers and demand for goods [4].The aim of research was to study the index of medication assortment with corticosteroids, summarize the results of price analysis, namely: the calculation of average retail prices of medications, liquidity ratios of prices, which were analyzed with the following justification of general trends.The object of the study was the information posted on the website "Regulatory and legislative documents of the Ministry of Health of Ukraine" [5] about registered SM in Ukraine and the method of analysis of used secondary marketing information.There has been 492 names registered, of which 226 medications are used in dermatology according to preliminary studies, for the date of January 1, 2015.The largest number of registered medicines belongs to the group of medications with corticosteroids (D 07), 80 medications are used in dermatology. According to the order No. 235 "classifier dosage forms" [7] of MPH of Ukraine, all registered medications with CS were divided due to their dosage form into creams, ointments, gels, pastes, liniments.Thus, in the ratio ointments and creams have 49.43 % of the assortment, gels only 1.15 % and corticosteroid medications such as liniments and pastes are not represented on the pharmaceutical market of Ukraine.The domestic market of SM with CS depends on import because soft dosage forms (SDF) of foreign manufacturing take 73.56 % of assortment, while soft dosage forms (SDF) of domestic production have 26.44 % of the market.SM with CS are represented by 12 countries of the world at Ukrainian market, the leaders are: Poland – 21.87 %, India – 14.06 %, Italy – 12.5 %, Germany – 10.93 %, Belgium and Croatia – 9,37 % each.In Ukraine, SM with corticosteroids are produced by 8 pharmaceutical enterprises of different ownership. Leading manufacturing positions are occupied by Pharmaceutical Company Zdoroviya, LLC – 26.08 %, Farmak, PJSC, Pharmaceutical company Darnytsiya, PJSC and Kievmedpreparat, PJSC have 17.39 % each of pharmaceutical market.Price is one of the most important elements of the marketing complex because it determines the monetary price paid for a particular product [8].Price features of SDF with CS presented at the domestic wholesale market from January 2015 to May 2015 were investigated during the research. In particular, dynamics of changes, average weighted wholesale price and liquidity ratios were studied. Wholesale prices presented on an electronic resource "Ezhenedelnyk apteky" [9] were used for the analysis.We analyzed the pricing environment of SDF with CS and defined liquidity ratio, which has showed the balance between the maximum and minimum price of a particular medication at a current period at the appropriate market [4] for this category of medications of soft dosage form during January - May 2015. Аt 6.89 % of medications of soft dosage forms with CS have liquidity ratio less than 0,15, in 52.89 % of medications liquidity ratio range between 0,15-0,5, and 40.22 % of medications of soft dosage form with CS have liquidity ratio higher than 0,5.Also it was found the average arithmetic wholesale prices for this group of medications during the studied period. All SM with corticosteroids (group D 07 according to ATC classification) were analyzed due to the international non-patented name and divided into domestic and imported medications.Average price for 1 pack of medication of SDF with corticosteroids had a significant tendency to change a price during the period of study. The wholesale price of the medication with CS of domestic manufacturer varies from UAH 14.02 per pack to 67.43 UAH, while the price of imported medication is from 19.89 UAH to 267.35 UAH per one pack. It should be noted that the price of imported medications is higher in three times than the price of domestic counterparts.ReferencesVons B. V. Market analysis of semisolid dosage forms registered in Ukraine and research of excipients included to their formulas / B. V. Vons, M. B. Chubka, T. A. Groshovyi // Farmatsevtychnyy chasopys. – 2015. – № 1. – P. 55-61.Analiz rynku zareyestrovanykh v Ukrayini m'yakykh likarsʹkykh zasobiv, yaki vykorystovuyutʹsya u dermatolohiyi / B. V. Vons, T. A. Hroshovyy, M. B. Chubka // Menedzhment ta marketynh u skladi suchasnoyi ekonomiky, nauky, osvity, praktyky: materialy III mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi Internet-konferentsiyi, (26-27 bereznya 2015 r., m. Kharkiv). – KH.: Vyd-vo NFaU, 2015. – S. 303-304.Shmelʹkova K. S. Problema vyboru suchasnoho topichnoho hlyukokortykosteroyidy / Shmelʹkova K. S., Brykov O. L. // Mystetstvo likuvannya. – 2008. – N 8. – S. 114-116.Kosyachenko K. L. Naukovo-metodychni pidkhody do otsinky efektyvnosti systemy tsin na likarsʹki zasoby / K. L. Kosyachenko, A. S. Nemchenko, O. V. Kovalenko // Visnyk farmatsiyi. – 2010. – № 3. – S. 51-54.Normatyvno-dyrektyvni dokumenty MOZ Ukrayiny [Elektronnyy resurs] / Ministerstvo okhorony zdorovʺya Ukrayiny. – Rezhym dostupu do informatsiyi: http://mozdocs.kiev.ua/.Dovidnyk "Kompendium". [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu do informatsiyi: http://compendium.com.ua/.Nakaz Ministerstva okhorony zdorov'ya Ukrayiny vid 26.06.2002 roku № 235 "Pro zatverdzhennya Klasyfikatora likarsʹkykh form" [Elektronnyy resurs] / Ministerstvo okhorony zdorovʺya Ukrayiny. – Rezhym dostupu do informatsiyi: .http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=1113.Myrzabekova M. YU. Mekhanyzm tsenoobrazovanyya v sovremennoy ékonomyke / M. YU. Myrzabeova // Ékonomyka y upravlenye v XXI veke: tendentsyy razvytyya. – 2013. – № 11. – S. 106-110.Ezhenedelʹnyk apteka. [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu do informatsiyi: http://pharmbase.com.ua/poisk.

The article shows that the legal responsibility of the state becomes an organic part of the political and legal discourse at the present stage of development of the Ukrainian state. It is proved that the problem of legal liability is firmly embedded in the phenomenon of the legal status of the state, in the structure of which it acts as an integral component. It is substantiated that the development of the institute of legal responsibility of the state reflects both the general regularities of the development of the legal status of the state and the peculiarities of the evolution of its elements, in particular the powers of the state. It is revealed that the legal responsibility of the state acts as a guarantee of the proper exercise of the state's powers in various spheres of public relations, as well as a guarantee of the proper assertion, protection and protection of the rights of its citizens. It is emphasized that the challenges faced by the modern state, the modernization of its legal status, and the approximation of Ukraine to European civilization lead to a fur-ther substantial increase in the legal responsibility of the state, which should be enshrined both at the level of positive law and in the everyday practices of state power process.It is emphasized that the peculiarities of the legal responsibility of the state are: 1) it establishes certain legal barriers to exclusion of tort in certain areas, in particular in criminal, administrative and discipli-nary; 2) the material tort of the state as a whole is similar to the tort of legal entities, taking into account the restrictions set by the financial and procedural legislation in terms of enforcement of court decisions; 3) unlike individuals and legal entities, the state itself has international legal and constitutional legal tort. It is determined that on the basis of the analysis of the legal status the state can be characterized as follows: 1) is a public-legal entity; 2) has its own social purpose, different from other organizations established in society; 3) has its own interests and will; 4) related to the exercise of public authority; 5) has a certain subject composition (state apparatus); 6) is a product of popular expression, since the people are generally a source of state power; 7) has a system of public authorities; 8) has sovereignty both domestically and abroad; 9) her responsibility is public and legal ; У статті показано, що юридична відповідальність держави стає органічної частиною політико-пра-вового дискурсу на сучасному етапі розвитку Української держави. Доведено, що проблематика юри-дичної відповідальності щільно вмонтовується у феномен правового статусу держави, у структурі якого вона виступає в ролі невід'ємного складового елемента. Обґрунтовано, що розвиток інституту юридичної відповідальності держави відображає як загальні закономірності розвитку правового ста-тусу держави, так і особливості еволюції її елементів, зокрема повноважень держави. Виявлено, що юридична відповідальність держави виступає і як гарантія належної реалізації повноважень держави в різних сферах суспільних відносин, і як гарантія належного утвердження, забезпечення і захисту прав її громадян. Акцентовано на тому, що виклики, з якими стикається сучасна держава, модерніза-ція її правового статусу, наближення України до європейської цивілізації зумовлюють подальше сут-тєве зростання юридичної відповідальності держави, що має бути закріплено як на рівні позитивного права, так і в повсякденних практиках державного владарювання.Наголошено, що особливостями юридичної відповідальності держави є: 1) вона встановлює певні правові бар'єри щодо виключення деліктоздатності в певних сферах, зокрема у кримінально-правовій, адміністративній та дисциплінарній; 2) матеріальна деліктоздатність держави у цілому аналогічна де-ліктоздатності юридичних осіб з урахуванням обмежень, установлених фінансовим і процесуальним законодавством у частині виконання судових рішень; 3) на відміну від фізичних та юридичних осіб, саме держава володіє міжнародно-правовою та конституційно-правовою деліктоздатністю. Визначе-но, що на підставі аналізу правового статусу державу можливо характеризувати таким чином: 1) є публічно-правовим утворенням; 2) має власне соціальне призначення, відмінне від інших організа-цій, створюваних у суспільстві; 3) має власні інтереси та волю; 4) пов'язана зі здійсненням публічної влади; 5) має певний суб'єктний склад (державний апарат); 6) є продуктом народного волевиявлення, оскільки народ взагалі є джерелом державної влади; 7) має систему органів державної влади; 8) воло-діє суверенітетом як усередині країни, так і за її межами; 9) її відповідальність має публічно-правовий характер. ; У статті показано, що юридична відповідальність держави стає органічної частиною політико-пра-вового дискурсу на сучасному етапі розвитку Української держави. Доведено, що проблематика юри-дичної відповідальності щільно вмонтовується у феномен правового статусу держави, у структурі якого вона виступає в ролі невід'ємного складового елемента. Обґрунтовано, що розвиток інституту юридичної відповідальності держави відображає як загальні закономірності розвитку правового ста-тусу держави, так і особливості еволюції її елементів, зокрема повноважень держави. Виявлено, що юридична відповідальність держави виступає і як гарантія належної реалізації повноважень держави в різних сферах суспільних відносин, і як гарантія належного утвердження, забезпечення і захисту прав її громадян. Акцентовано на тому, що виклики, з якими стикається сучасна держава, модерніза-ція її правового статусу, наближення України до європейської цивілізації зумовлюють подальше сут-тєве зростання юридичної відповідальності держави, що має бути закріплено як на рівні позитивного права, так і в повсякденних практиках державного владарювання.Наголошено, що особливостями юридичної відповідальності держави є: 1) вона встановлює певні правові бар'єри щодо виключення деліктоздатності в певних сферах, зокрема у кримінально-правовій, адміністративній та дисциплінарній; 2) матеріальна деліктоздатність держави у цілому аналогічна де-ліктоздатності юридичних осіб з урахуванням обмежень, установлених фінансовим і процесуальним законодавством у частині виконання судових рішень; 3) на відміну від фізичних та юридичних осіб, саме держава володіє міжнародно-правовою та конституційно-правовою деліктоздатністю. Визначе-но, що на підставі аналізу правового статусу державу можливо характеризувати таким чином: 1) є публічно-правовим утворенням; 2) має власне соціальне призначення, відмінне від інших організа-цій, створюваних у суспільстві; 3) має власні інтереси та волю; 4) пов'язана зі здійсненням публічної влади; 5) має певний суб'єктний склад (державний апарат); 6) є продуктом народного волевиявлення, оскільки народ взагалі є джерелом державної влади; 7) має систему органів державної влади; 8) воло-діє суверенітетом як усередині країни, так і за її межами; 9) її відповідальність має публічно-правовий характер.

Abstract. The article considers the state management of education as a function of organized systems that ensures the preservation of the structure, maintenance of the regime, implementation of programs, achievement of goals and is based on the unity of goals, objectives, principles and programs in the main areas of state education management. The choice of methods of public administration in the education system depends on the strategic and tactical goals of the state in the field of social policy, which include: filling the reforms carried out in higher education with social content; development of democratic principles and realization of human rights to receive education at all levels; activation of the social role of the state and working out of interaction of the state and society in the social sphere; creating opportunities for the realization of human abilities; optimization of the situation on the market of educational services; development of the infrastructure of the education system; modernization of the education system; convergence of academic science with education and industry; optimization of human capital structure. Reforming education and science is conditioned by the need to introduce radical changes aimed at improving the quality, accessibility and competitiveness of education in the new economic and socio-cultural conditions, accelerating Ukraine's integration into the international educational space and is purposeful cooperation between government, higher education and society as a whole. The directions of reforming the higher education system of Ukraine are systematized, namely: optimization of the network of educational institutions taking into account demographic and economic realities, harmonization of qualification characteristics, standards and educational programs with educational and qualification requirements of jobs and motivation of employers to participate in curriculum preparation. educational and professional standards; reorientation of curricula to increase part of the practical component; large-scale introduction of internship programs in the workplace. A holistic vision of the state of education and the main problems is obtained. The main ones are: state monopoly and excessive centralization, non-compliance of education with modern requirements and the labor market, lack of partnerships with employers and experimental training base, quality and competitiveness of higher education, efficient use of existing scientific and technical staff and increasing the prestige of scientific activity. . Key words: education, education system, education management, public administration, public administration of education, education system reform, educational institutions, higher education institutions. ; Аннотация. В статье рассмотрены государственное управление образованием как функция организованных систем, обеспечивающая сохранение структуры, поддержание режима деятельности, реализацию программ, достижение целей и основывается на единстве целей, задач, принципов и программ по основным направлениям деятельности государственных органов управления образованием. Выбор методов государственного управления в системе образования зависит от стратегических и тактических целей государства в области социальной политики, к которым отнесены: наполнение реформ, проводимых в высшей школе, социальным содержанием; развитие демократических основ и реализацию прав человека по получению образования всех уровней; активизацию социальной роли государства и отработки взаимодействия государства и общества в социальной сфере; создание возможностей для реализации способностей человека; оптимизацию ситуации на рынке образовательных услуг; развитие инфраструктуры системы образования; модернизацию системы образования; сближение академической науки с образованием и промышленностью; оптимизации структуры человеческого капитала. Реформирование образования и науки обусловлено необходимостью внедрения кардинальных изменений, направленных на повышение качества, доступности и конкурентоспособности образования в новых экономических и социокультурных условиях, ускорение интеграции Украины в международное образовательное пространство и является целенаправленным сотрудничеством органов власти, субъектов высшей школы и общества в целом. Систематизированы направления реформирования системы высшего образования Украины, а именно: оптимизация сети учебных заведений с учетом демографических и экономических реалий, согласование квалификационных характеристик, стандартов и учебных программ по образовательно-квалификационным требованиям рабочих мест и мотивация работодателей к участию в подготовке учебных программ, согласование с ними образовательных и профессиональных стандартов; переориентация учебных планов на увеличение части практического компонента; масштабное внедрение программ стажировки на производстве. Получено целостное видение состояния образования и основных проблем. К главным можно отнести: государственную монополию и чрезмерной централизации, несоответствие образования современным требованиям и рынка труда, отсутствие партнерских связей с работодателями и экспериментально-учебной базы, качество и конкурентоспособность высшего образования, эффективность использования имеющегося научно-технического персонала и повышение престижа научной деятельности . Ключевые слова: образование, система образования, управления образованием, государственное управление, государственное управление образованием, реформирование системы образования, учебные заведения, учреждения высшего образования. ; Анотація. У статті розглянуто державне управління освітою як функція організованих систем, що забезпечує збереження структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програм, досягнення цілей та ґрунтується на єдності цілей, завдань, принципів і програм з основних напрямів діяльності державних органів управління освітою. Вибір методів державного управління в системі освіти залежить від стратегічних і тактичних цілей держави у сфері соціальної політики, до яких віднесено: наповнення реформ, які проводяться у вищій школі, соціальним змістом; розвиток демократичних засад та реалізацію прав людини щодо одержання освіти всіх рівнів; активізацію соціальної ролі держави та відпрацьовування взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері; створення можливостей для реалізації здібностей людини; оптимізацію ситуації на ринку освітніх послуг; розвиток інфраструктури системи освіти; модернізацію системи освіти; зближення академічної науки з освітою і промисловістю; оптимізацію структури людського капіталу. Реформування освіти і науки зумовлене необхідністю впровадження кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України в міжнародний освітній простір і є цілеспрямованим співробітництвом органів влади, суб'єктів вищої школи та суспільства в цілому. Систематизовано напрями реформування системи вищої освіти України, а саме: оптимжізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічних та економічних реалій, узгодження кваліфікаційних характеристик, стандартів і навчальних програм з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць та мотивація роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодження з ними освітніх і професійних стандартів; переорієнтація навчальних планів на збільшення частини практичного компонента; масштабне запровадження програм стажування на виробництві. Отримано цілісне бачення стану освіти та основних проблем. До головних можна віднести: державну монополію та надмірну централізацію, невідповідність освіти сучасним вимогам та ринку праці, відсутність партнерських зв'язків із роботодавцями та експериментально-навчальної бази, якість та конкурентність вищої освіти, ефективність використання наявного науково-технічного персоналу та підвищення престижу наукової діяльності. Ключові слова: освіта, система освіти, управління освітою, державне управління, державне управління освітою, реформування системи освіти, навчальні заклади, заклади вищої освіти.

The article considers the updated European requirements for the introduction into circulation and or operation of agricultural and forestry vehicles, as well as the feasibility of their implementation in the legislation of Ukraine. The purpose of the work is to research the functional, technical and environmental safety requirements that are used in the evaluation and confirmation of the conformity of tractors, trailers and trailer machines in accordance with the relevant modern European Union technical legislation, on the basis of which the legal acts of Ukraine are developed, as well as defining the main provisions and peculiarities of such requirements.Research methods consisted of analyzing the requirements for functional and technical safety of agricultural and forestry vehicles.The main features of the updated European technical safety requirements for agricultural and forestry vehicles are their presentation in the direction of the «New Approach» Directives, clear systematization and additions, improvement of test methods, application of international rules and standards.The results of the work. The list of regulatory legal acts of the European Union, establishing technical requirements and functional safety requirements for agricultural and forestry vehicles; the nomenclature of components and characteristics was formed, to which the safety requirements of these vehicles were established and the ways of implementing the updated European requirements into the technical legislation of Ukraine were determined.Conclusion. In order to improve the safety of agricultural and forestry vehicles, it is necessary to develop and implement regulatory acts in Ukraine based on updated European requirements that determine road safety and the safety of the work of the personnel, which will minimize the risk of injury to people during traffic and during work on or with vehicles. The development and implementation of the updated regulatory framework for requirements and conformity assessment will allow: to introduce in Ukraine systematic requirements for agricultural and forestry vehicles regarding their functional and technical safety, common test methods, identical to modern European standards; to increase the competitiveness of the indicated domestic products and to create conditions for the elimination of technical barriers to trade. The results of the research will be used in the future to adapt the national legislation to the new European norms and create conditions for the removal of technical barriers to trade. ; В статье рассмотрены обновленные европейские требования по введению в обращение и/или эксплуатацию сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств, а также целесообразность их имплементации в законодательство Украины.Цель работы заключается в исследовании требований по функциональной, технической и экологической безопасности, применяемых при оценке и подтверждению соответствия тракторов, прицепов и прицепных машин согласно соответствующим современным техническим законодательством Европейского Союза, на основе которых разрабатываются нормативно-правовые акты Украины, а также в определении основных положений и особенностей таких требований.Методы исследования заключались в анализе требований по функциональной и технической безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств.Основными особенностями обновленных европейских технических требований безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств, является их изложение в направлении директив «Нового подхода», четкая систематизация и дополнение, совершенствование методов испытаний, применение международных правил и стандартов.Результаты работы. Определен перечень нормативно-правовых актов Европейского Союза, устанавливающие технические требования и требования функциональной безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств; сформировано номенклатуру составных частей и характеристик, к которым установлены требования безопасности этих транспортных средств и определены пути имплементации обновленных европейских требований в техническое законодательство Украины.Вывод. Для повышения уровня безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств необходимо разработать и внедрить в Украине нормативно-правовые акты на основании обновленных европейских требований, которые определяют безопасность дорожного движения и безопасность работы обслуживающего персонала, что позволит минимизировать риски травмирования людей во время дорожного движения, и при работы на транспортных средствах или с ними. Разработка и введение в действие обновленной нормативно-правовой системы по установлению требований и подтверждения соответствия позволит: ввести в Украине систематизированные требования к сельскохозяйственным и лесохозяйственных транспортным средствам по их функциональной и технической безопасности, единые методы испытаний, идентичные современным европейским нормам; повысить конкурентоспособность указанной отечественной продукции и создать условия для устранения технических барьеров в торговле. Результаты проведенных исследований будут использованы в дальнейшем для адаптации национального законодательства к новым европейским нормам и создание условий для устранения технических барьеров в торговле. ; У статті розглянуто оновлені європейські вимоги щодо введення в обіг та/або експлуатацію сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів, а також доцільність їх імплементації в законодавство України.Мета роботи полягає в дослідженні вимог щодо функційної, технічної та екологічної безпеки, які застосовуються під час оцінки і підтвердження відповідності тракторів, причепів та причіпних машин згідно з відповідним сучасним технічним законодавством Європейського Союзу, на основі яких розробляються нормативно-правові акти України, а також у визначенні основних положень та особливостей таких вимог. Методи дослідження полягали в аналізуванні вимог щодо функційної та технічної безпеки сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів.Основними особливостями оновлених європейських технічних вимог безпеки сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів, є їх викладення в напрямку Директив «Нового підходу», чітка систематизація та доповнення, вдосконалення методів випробувань, застосування міжнародних правил і стандартів. Результати роботи. Визначено перелік нормативно-правових актів Європейського Союзу, які встановлюють технічні вимоги та вимоги функційної безпеки сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів; сформовано номенклатуру складових частин та характеристик, до яких встановлені вимоги безпеки цих транспортних засобів та визначено шляхи імплементації оновлених європейських вимог в технічне законодавство України.Висновок. Для підвищення рівня безпеки сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів необхідно розробити та впровадити в Україні нормативно-правові акти на основі оновлених європейських вимог, які визначають безпеку дорожнього руху та безпеку роботи персоналу, що дасть змогу мінімізувати ризики травмування людей під час дорожнього руху та під час роботи на транспортних засобах або з ними. Розроблення та введення в дію оновленої нормативно-правової системи щодо встановлення вимог та підтвердження відповідності дасть змогу запровадити в Україні систематизовані вимоги до сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів щодо їхньої функційної та технічної безпеки, єдині методи випробувань, ідентичні сучасним європейським нормам, підвищити конкурентоспроможність зазначеної вітчизняної продукції та створити умови для усунення технічних бар'єрів у торгівлі. Результати проведених досліджень будуть використані надалі для адаптації національного законодавства до нових європейських норм та створення умов для усунення технічних бар'єрів у торгівлі.