Suchergebnisse

The purpose of this paper is to analyze the changes in the meaning of success in life personality during the adjustment period, as well as mechanisms framing minds of citizens.The analysis suggests that the results of the reforms undertaken during the adjustment period, had a rather controversial, but at the same time can not underestimate them. First, it was destroyed by the totalitarian state, develop multi transparency and democracy. Foreign policy is now based on the concept of «new thinking», under which recognized the need deideologization international relations and increasing renunciation of military-industrial complex as a means of resolving existing contradictions. In the middle of restructuring the country's output has provided society with totalitarianism, ending the monopoly of one party and ideology. Proclaimed such alien to Soviet political rights and freedoms, such as freedom of assembly, rallies and demonstrations, freedom of conscience, pluralism in politics.Secondly, ended a long period of general economic and personal rights depending on the state, there was the possibility of independent economic activity. Changes in ownership of the means of production caused the formation of new classes and social groups, new values, morals, everyday people practices and criteria for success. But unfortunately, the desire to accelerate the development of the socialist economy as reforms have a clear plan supported by implementation of this policy. Innovative initiatives have not brought to an end, and some courageous and correct decision is not implemented by applying old approaches to solving problems and therefore did not bring the expected results.Third, the uniqueness of this period was that actually the first time in Ukrainian and Russian history framing consciousness deliberately not engaged in any social structure and therefore a unique opportunity arose self-development and personal fulfillment.But at the same time, there was also a large number of problems which have both social and personal character. Due to the fact that most people do not understand the changes taking place, they were not prepared for life in the new social reality.Difficulty people adapt to a market economy, not least was and that brought decades of Soviet ideology citizens frames, largely based on negative attitude towards entrepreneurs and owners of capital goods, which are only as exploiters, no one called. But under Gorbachev's perestroika was suddenly announced that private property can and have, on the contrary – employment business, making money was encouraged. People were confused, because all their life was a struggle against world imperialism, and now it turned out that the «working man» – this is just a loser who works hard for a penny. Therefore, in the frame adjustment works on Hoffmann: old, clear, ordinary Soviet frames and algorithms social practices people «fly» under the new social realities. As a result, people in the Soviet sense, randomly composed bipolar model of success in life, which along with the Soviet era frames are frames of the western way of life. This indicates that the core of Ukrainian culture eroded during the adjustment period, because there was a clear focus on individualistic or collectivist values. For the first time there is a situation where the models of success, both in terms of value and in terms of social groups, did not exist. But at the same time, has already started the process of reorientation to achieve not collective and individual, more material success in life of man.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "journals.uran.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "journals.uran.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; Осуществлен анализ механизма формирования успеха личности в период перестройки. Показано, что в это время происходит слом всех предыдущих ценностей, фреймов жизнедеятельности и повседневных практик людей. В условиях отсутствия единого субъекта фреймирования хаотично функционируют биполярные, непонятные фреймы социального взаимодействия. Фрейм успеха становится нечетким, «размытым», однако все еще остается коллективистским. Доказано, что в этих условиях фреймирование происходит по Гофману: старые советские фреймы и алгоритмы социальных практик люди «подгоняют» под новые социальные ситуации, чтобы объяснить самим себе, «что здесь происходит».// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "journals.uran.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; Здійснюється аналіз механізму формування успіху особистості в період перебудови. Показано, що в цей час відбувається злам усіх попередніх цінностей, фреймів життєдіяльності та повсякденних практик людей. В умовах відсутності єдиного суб'єкта фреймування хаотично функціонують біполярні, незрозумілі фрейми соціальної взаємодії. Фрейм успіху стає нечітким, «розмитим», однак все ще залишається колективістським. Доведено, що за даних умов фреймування відбувається по Гофману: старі радянські фрейми і алгоритми соціальних практик люди «підганяють» під нові соціальні ситуації, щоб пояснити самим собі, «що тут відбувається»// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "journals.uran.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e

There is presented social and political situation inUkraineat the end of the XIXth century. It is established that one of the founders of the Ukrainian school of art criticism was G. Pavlutskiy. There is viewed the historiography of the investigation namely works by N. Krasnitskaya, V. Afanasieva, O. Storchaiy, N. Nimenko,E. Kolesnik, A. Puchkov, O. Denisenko, I. Udris and others.It is established that G. Pavlutskiy was born on the 19th of January1861 inKiev, he was graduated from the University by St. Vladimir. He got his Doctor's degree in the theory and history of Art inDortmundUniversityin some time.There is characterized the scientific heritage by G. Pavlutskiy, which can be divided into three parts: antique art (especially architecture), Ukrainian art (mainly architecture), world and modern art (from antique to new futurism). There established that his first student publication "Kornelia Tacita "Dialogue about the orators: To the question of authors "Talks about orators" saw the world on the pages of "University bulletin".There is analyzed the pedeagogical activity by G. Pavlutskiy inKievschool of art by M. Murashka andKievUniversityby St. Vladimir. There is established that the subjects that were delivered by the scientist: the course of antique culture was enriched with the lectures from Byzantine Empire and Europe history of Middle Ages and Renaissance epochs, Russian and neoclassic art as well as national art of Ukraine.It is proved that inKievUniversity G. Pavlutskiy became the first representative of the university science, who basing on his knowledge and experience fully concentrated scientific interests on the investigation of Ukrainian image formation.There presented an active participation of the scientist in the work of the ХІ Archaeological Congress inKiev. It is established that from this time the sphere of the researcher's scientific interests is enlarging cardinally and Ukrainian architecture becomes the basic topic of his scientific works, especially wooden church architecture. It's marked that the researcher investigated and analyzed the objects of churches inKiev,Cherkassy, Volinji and Podilya in the ХVІІ at the beginning of the ХІХ centuries. Among them wooden and stone sacral buildings in Vinnitsya, Polonogo, Chudunov, Tripillija, Tarasha and many other Ukrainian cities and villages.It is marked that G. Pavlutskiy was involved into the work of writing multivolumed "The History of Russian Art" where his article "Evolution of Byzantia forms in Kiev and Chernigiv Rus" was published and the part which was dedicated to the Ukrainian architecture of the ХVІІ – ХVІІІ centuries, which the author named "Baroque of Ukraine".It is proved that G. Pavlutskiy logically reflects the point that international styles, especially Byzantine and Baroque styles, getting into the cultural surrounding of east Europe, were reconsidered by local masters in national spirits, the result of which were cultural and artistic facts.It is established that the researcher showed some interest to the history of Byzantine art: he highlighted a great role ofConstantinoplein the process of creative synthesizing of different methods and ways worked out in the art schools of Christian East, late antiquity which laid down the foundations of original Byzantine style. It is shown that the attitude of G. Pavlutskiy to modern art processes namely cubism and new futurism.There characterized the participation of G. Pavlutskiy in the work of many public organizations of scientific, cultural and public trends: Historical Association of Nestor's Chronicles, Moscow Archeological Association, Kiev Artists' Association, the Association of Ukrainian plastic workers.There viewed the activity by G. Pavlutskiy in the organization of Ukrainian national and cultural establishments and High Schools, namely The Ukrainian Academy of Art, The Ukrainian National University, Kiev State University, historical and philology department of Ukrainian Academy of Science. It is marked the scientist's activity concerning the adaptation of Ukrainian language into the sphere of High Education.There showed the scientist's work which was done for the sake of preserving ancient memorials ofUkraineand returning to the cultural values, especially formRussiatoUkraine. It is marked that G. Pavlutskiy as a member of interdepartmental "Cultural commission under Ukrainian World delegation" called for transmission toUkrainenot only cultural and historical memorials but also general cultural acquisitions of Russian Empire which were made by common labour of all nations.There established that G. Pavlutskiy died on the 15th of March 1924 when he was64 inKiev. There characterized his latest work, which was dedicated to the investigation of history of Ukrainian ornament that was published in 1926. There defined the structure of the work: the author after general description of the early period of the Ukrainian ornament in a separate parts views "feral ornament", "geometrical ornament", "ornament of the Renaissance" and adds that the material finishes at the ХVІІІ century.There also viewed G. Pavlutskiy's contribution into the establishment and the development of the domestic art criticism. It is marked some interest not only for contemporary researches but also for all nationally oriented successors as a unique example of service to the concern of universal values. ; В статье рассматривается жизненный и творческий путь выдающегося украинского искусствоведа Г. Павлуцкого. Освещены основные направления научной и преподавательской деятельности ученого, его способствование развитию национального образования в Украине. Установлены приоритетные направления его общественной работы в культурологическом пространстве Украины, основные научные идеи освещенные в наиболее значительных работах. Доказан значительный вклад исследователя в развитие отечественного искусствоведения. ; У статті розглядається життєвий та творчий шлях українського мистецтвознавця Г. Павлуцького. Висвітлено основні напрямки наукової та викладацької діяльності вченого, його сприяння розвитку національної освіти в Україні. Встановлено пріоритетні спрямування його громадської роботи в культурологічному просторі України, основні наукові ідеї висвітлені у найбільш значущих працях. Доведено значний внесок дослідника у розвиток вітчизняного мистецтвознавства.

It traces the development of the latest trends for the Study of the development of sustainable tourism inUkraine, as well as the conditions and means of effective inclusion ofUkrainein the international tourism market on the basis of the concept of sustainable tourism. Analysis of research areas and approaches to the study of sustainable tourism development inUkraine. The basic perspective of Ukrainian scientific community for the development and importance of tourism inUkraine.InUkraine, the issue of sustainable development is discussed since1992. Asignificant scientific achievements that laid the basis for the new benchmark of the country on the basis of a post-industrial economy. The issue of the nature and principles of the main factors of melting of the tourism industry dedicated to the research of V. G Gerasimenko, O. Dobrovolsky,G. A Zayachkovskoyi, G. V. Kazachkovska, A. Litvinova, N. D. Sviridova, D. I. Ostap'yuk, T. I. Tkachenko et al.Scientific basis of the national strategy forUkraine's transition to sustainable development principles are based on the peculiar state of geopolitical, geographical, demographic, socioeconomic, and environmental features. For the development of tourism industry ofUkraineon the basis of sustainable tourism as there is a need to develop new and innovative approaches.One of the main research areas among Ukrainian scientists was to develop the concept of sustainable tourism development. Under the concept of sustainable tourism development means a system of ideas that defines a common plan of development policy area. A. V. Litvinova main elements of the concept of sustainable tourism development in Ukraine considers the methods and tools of government regulation that need to be harmonized with indicators of sustainable tourism. Platform for developing a sustainable production is a tourism product , sustainable lifestyle of local communities and sustainable consumption. And according N. D. Sviridova , this concept must take into account all the strategic priorities and objectives of tourism development are important areas and facilities set goals. The concept should be fully reflective of the position of the region on the strategy of tourism development in the long term and include specific measures for its implementation. GV Kazachkovska in turn believes that the sustainable development of tourism and resort areas is possible when there is a balance between the preservation of natural, historical and cultural resources, economic interests, social needs and development of tourism, and provided favorable conditions for the formation of high-quality national tourist product.Among the fundamental work on the development of sustainable tourism inUkraineshould provide monograph T.I. Tkachenko. The book on a wide source base covers theoretical, methodological and applied problems of tourism development on the basis of dialectical, system and functional approaches. The necessity of consideration of tourism as a complex system in the unity of the social, economic and environmental components, the genesis of which is further based on the concept of sustainability.Committed to sustainable development of the country and its regions imposes a set of requirements to the existing quality of the environment and address the problem of interaction between nature and society. The concept of sustainable development, including the region determines the relevance of such a system that would ensure a balanced model of relations between environment, different types of economic activities and socio- economic interests of different groups. Therefore, a number of studies approaches to strategy development recreational region considering the environmental component . This study G.M. Aleinikova, N .M. Wetrovoj, O. Hulych et al.Of great importance for the development of sustainable tourism has an active policy. This includes support and development of tourism industry, the development of tourism infrastructure , creating conditions for increasing the attractiveness of regions for foreign and domestic tourists , improving the quality of tourism services , ensuring their complexity.Investigation of the role of government in regulating the tourism industry is the subject of research by many local scientists. Key aspects of the formation and functioning of state regulation of the tourism industry, the development and improvement of its study areas reflected in the scientific works of local scientists such as A. V. Vinogradov, L. Donchenko, K.V. Zhadko, S. G. Zakharov, A. H. Ilyashenko, Y. Kozlovsky, O. Melnichenko, N. I. Ostap'yuk and others.Thus we can note that recently in Ukrainian society considered all possible implementation strategies for sustainable tourism development. In particular, reveals strategic goals of sustainable development businesses in the tourism sector. The economic and social feasibility of ecotourism technologies for sustainable development of the tourism industry, geographic grounded approach to recreation and tourism of nature, the conceptual foundations of a market mechanism for managing recreational potential. Almost all scientists agree that the sustainable development of tourism inUkrainemust improve the use of resources, training of personnel in the tourism industry, transport infrastructure, reduce seasonality and spatial disparity in the distribution of tourists increase the financial performance of the tourism industry, to give a significant attention to the relationship between environmental management and sustainable tourism, etc. ; Прослежено развитие новейших тенденций в изучении проблем развития устойчивого туризма в Украине, а также условий и средств эффективного включения Украины в международный рынок туристических услуг на основе положений концепции устойчивого туризма. Проанализированы направления научных исследований и подходы к изучению развития устойчивого туризма в Украине. Представлены основные точки зрения украинского научного сообщества на развитие и значение туризма для Украины. ; Простежено розвиток новітніх тенденцій у вивченні проблем розвитку сталого туризму в Україні, а також умов та засобів ефективного включення України у міжнародний ринок туристичних послуг на основі положень концепції сталого туризму. Проаналізовано напрями наукових досліджень та підходи до вивчення розвитку сталого туризму в Україні. Представлено основні точки зору української наукової спільноти на розвиток і значення туризму для України.

Numerous researches of the art of music in a regional aspect have become one of the priority directions of the Ukrainian musical science. It is an important constituent of an objective representation of musical artistic achievements in the national and foreign musical world. Elucidation of the musical process in villages, towns and cities of Ukraine (socio-locuses – V.Kulyk) is quite necessary for a revival of our national musical gains, which in the period of the Soviet musical historiography were analysed insufficiently. The topicality of regional researches lies in a possibility of reproducing the history of Ukrainian music in all its versatility and integrity in counterbalance to the typical for the previous decades fragmentariness. Investigation of forms and peculiarities of the music life of cities and towns of Ukraine, cognition of their sense relatedness in the context of peculiarities of the national mentality predetermines a basis for the scientific conception of regional scientific investigations of the present day Ukrainian musical science. The direction of the vectors of the Ukrainian philosophical, culturological, socio-aesthetical thought, ethnomusicology, musical sociology at regional problems is predetermined by the present day socio-political conditions of democratization and humanization of social relations in Ukraine, the possibility of cities, towns and settlements of every region on the basis of an all-national program to revive many arts traditions of the past days.In such a way it becomes possible to learn concrete facts about the locality which has its own historical and cultural value but is not adjusted to the generally accepted scheme. It is worth while to mention works by such culturologists as V.Chernets, V.Leontiyeva, V.Lychkovakh as well as the historians P.Tronko, G.Samoilenko, M.Vodzinsky in the row of key papers on theoretical aspects of regional problems. Many scientific papers, specifically, by M.Zahaikevich, K.Shamayeva, O.Kononova,T. Martynyuk, V. Kuzyk, B. Filtz,V. Mitlytska, L.Kyianovska, O.Vasyuta, A.Lytvynenko and O.Shapovalova are dedicated to the problems of moulding regional arts environment as a systemic organization of musical culture. The goal of the article is elucidation of some ethno-regional aspects of the Ukrainian musicology in the context of systemic understanding of the national musical legacy.Musical regionalistics, as a comparatively young branch of Ukrainian musicology, dwells at the stage of forming scientific and practical context. Historically, being built up in the 1960-ies within historical musicology at the beginning of the XXI century it became a complex direction of researches not only of the musical culture of majorcities, such as Kyiv, Kharkov, Lviv, Odessa, but also of small towns and villages of Ukraine, as "cultural socio-locuses" in which there exist artistic forms of creative activities of their inhabitants belonging to both professionals and amateurs: composers, singers, musical instrument players, choire, orchestra, dancing groups of educational and cultural establishments. The term belongs to the researcher V.Kuzyk, who for the first time adapts the theory of cultural localization on the national Ukrainian ground from the position of historical and political statehood.A considerable part of regional problems is the study of musical local lore, in the field of whose investigation lies finding and working out of local musical lore material (archives, mass media, publicism, private documents of cultural workers); interaction of the material-natural (architectural edifices, the landscape of the town) and spiritual and cultural (art traditions in a historical aspect, polyethnical structure of the population, renditorial and composer activities) factors in the musical surroundings of the town, as well as forms of participation of its citizens in local designs and arrangemnts (urban, regional, national, international competitions and festivals, fairs, concerts, calendar and folk ritual festivities). In such a way a revival of culture and arts connections of generations is exercised, whose natural evolution had been broken by the pre-programmed policy of the totalitarian epoch.In the categorial and conceptual sphere of music folklore the term "musical surroundings" is being widely spread. It is a totality of all the musical aspects of the culture of a town (village, region), which is formed due to the activities of professional and amateur musicians, representatives of the academic and folk musical culture.Undersnanding (comprehension) of its essence is conducive to the cognition of social experience of nations, historical and cultual memory of ethno-communities, gives an opportunity to find out local-regional peculiarities of musical life of certain socio-locuses. Symptoms of its formation and development are historical continuity in preservation of musical values; the dynamics of music movement in the dialectics of traditions and innovating; reproductive and creative activities of citizens directed on creating and dissemination of music aesthetic values ; existence of establishments of culture and education as places of materialization by subjects of musical creative activity (renditional and composer's). An essential factor of the musical environment is the musical art as a philosophical category of culture which influences the inner spiritual life of people, as a psychological necessity of the nation, indicator of social maturity, synthethizer of artistic experience.Thus, the regional direction of investigations of Ukrainian musicology at the present day stage is characterized by cognition of forms of music life of a small town, attracts researchers' attention by idiosyncratic manifestations offolk and professional creativeness in it, which organically and harmoniously fits in the all-national space of Ukraine,European and world musical culture. ; Стаття посвящена раскрытию составляющих региональной проблематики современного украинского музыковедения, среди которых музыкальное краеведение, музыкальная среда. Они являются основными в исследовании музыкальной культуры и искусства в большых и малых городах Украины. ; Стаття присвячена розкриттю складових регіональної проблематики сучасного українського музикознавства, серед яких музичне краєзнавство, музичне середовище. Вони є провідними в дослідженні музичної культури й мистецтва у великих та малих містах України.

The absence of clear state development programs that ensure the welfare, poverty reduction, conservation and rehabilitation of natural resources and the environment and most disastrous state of the environmental situation almost the entire territory of Ukraine hinders the implementation of effective technologies in agriculture and industry. An important issue is the orientation of the historically obsolete laborers , not to spivvlasnytstvo in social and industrial relations. Because of the mistreatment of education, science and national culture in the socio- economic component of the state and, consequently , low levels of education , culture (especially political) society Ukrainian society today is undergoing profound political crisis. It is also caused by the lack of political will of the government in the implementation of the Constitution of Ukraine declared the principles of democracy , freedom, humanism and democracy. High levels of crime and corruption , which leads to the steady deepening of the gap between the poverty of the majority of the population and prosperity of the oligarchic elite, and this leads to instability in the society.Study of internal processes taking place in Ukraine and those in which it is involved by interacting with other countries suggests that organizational resource authorities and civil society in Ukraine is not formed completely. Although the development of civil society in our country has accelerated rapidly due to the improvement of its structures and external factors , but it needs to adapt to the new challenges of globalization . Due to the fact that the Ukrainian ruling elite has not acquired its own shape and structure of the final she was not ready to function in the realities of a globalized world. Domestic tasks, and with them the extra vector require review and clarification. In the absence of a ruling elite of Ukraine 's strategic thinking and understanding of global patterns of modern society, the state and its people to a large extent affected by the negative effects of globalization transformation processes. Sustainable development as a separate country and svitosystemy is impossible without a certain level of political management . Management of sustainable development at the national level should take place with the use of political opportunities that have a modern nation-states . Principle of sustainable use of resources is not straightforward. Excess resources in most cases relative . Basically, it belongs to the material resources of space and resources . Unlike the past, today's world resource surplus more differentiated and resource deficit increases ( energy ). Thus appears the problem of resource balance of each state. In most states it is characterized by balance, when one type of resource deficit is compensated by others. If you can not compensate - shows resource imbalance - temporary or permanent . However, given the changes in the international world of space, and given the internal politics of the state, it is necessary to adjust some elements of the program.Study of internal processes taking place in Ukraine and those in which it is involved cooperating with other countries suggests that organizational resource authorities and civil society in Ukraine is not formed completely. Although the development of civil society in our country has accelerated rapidly due to the improvement of its structure , but it needs to adapt to the new challenges of globalization . Due to the fact that the Ukrainian ruling elite has not acquired its own shape and structure of the final she was not ready to function in the realities of a globalized world [ lomko5 ]. Domestic tasks, and with them the extra vector require review and clarification. In the absence of a ruling elite of Ukraine 's strategic thinking and understanding of global patterns of modern society, the state and its people to a large extent affected by the negative effects of globalization. Given the political situation in the country during the formation of a new global configuration of ¬ , socio -economic and political development of the country should focus on the mental , cultural, psychological , social and political forms of identification community, thereby increasing the requirements for the competence and professionalism , ness productivity and effectiveness as a powerful resource of nation-building .Due to the need for strategic planning development of the state , a strategy for national defense and security, economic cooperation with neighboring countries , regional organizations , as well as the interests of ensuring internal stability requirement is brewing in their own geo-political identity. ; Несформулированость четких программ развития государства, обеспечивающих рост благосостояния, уменьшения бедности, сохранение и реабилитацию природных ресурсов и окружающей среды и преимущественно катастрофическое состояние экологи-ческой ситуации практически на всей территории Украины тормозит внедрение эффективных технологий в сельском хозяйстве и промышленности. Из-за не подобающего отношения к образованию, науке, национальной культуры в социально-экономическом составляющей государства и, как следствие, низкий уровень образованности, культуры (прежде всего политической) общества украинское общество сегодня переживает глубокий политический кризис. Он еще и обусловлен отсутствием политической воли государственной власти в реализации задекларированных в Конституции Украины принципов демократии, свободы, гуманизма, народовластия. Высокий уровень преступности и коррупции, что приводит беспрерывное углубление пропасти между нищетой подавляющего большинства населения и зажиточности олигархической верхушки, а это приводит к нестабильности в обществе. ; Несформульованість чітких програм розвитку держави, які б забезпечували зростання добробуту, зменшення бідності, збереження та реабілітацію природних ресурсів і довкілля і переважно катастрофічний стан екологічної ситуації практично на всій території України гальмує впровадження ефективних технологій у сільському господарстві і промисловості. Через неналежне ставлення до освіти, науки, національної культури в соціально-економічному складовій держави і, як наслідок, низький рівень освіченості, культури (передусім політичної) суспільства українське суспільство сьогодні переживає глибоку політичну кризу. Вона ще й зумовлена відсутністю політичної волі державної влади в реалізації задекларованих у Конституції України принципів демократії, свободи, гуманізму, народовладдя. Високий рівень злочинності і корупції, що зумовлює невпинне поглиблення прірви між злиденністю переважної більшості населення і заможністю олігархічної верхівки, а це призводить до нестабільності в суспільстві.

Ukraine is considered to be the breadbasket of Europe, but weak development of logistics in Ukraine does not allow to use the enormous potential of the grain market. In Ukraine there are different subjects of the grain market, including: the subjects of grain production, grain storage subjects, subjects of state regulation of the grain market, the subjects of trade, financial and subjects of settlement services, the subjects of transport and logistics systems, and other business entities that operate in the grain market. Studies have shown the importance of the use of Incoterms 2010 for international logistics processes. Built author's model of the logistics of the grain market, including major operators and their relationships. By logistics operators of the grain market are agricultural enterprises (foundation of a stable development of logistics); Enterprises of grain storage (providing services to bring grain to the conditions and its storage) – or are part of the infrastructure of the enterprise or independent business entities; grain traders and other intermediaries (providing services of loading, unloading, transportation of grain, as well as acquire and implement their own bought grain from primary producers to processing enterprises or for export); processing plants (purchase grain from agricultural enterprises or cooperate with large grain traders may have its own fleet of trucks); Agricultural Exchange (intermediaries in the grain market, provide services on the conclusion of contracts of sale of grain on the domestic and foreign markets using exchange instruments – commodity derivatives); Agrarian Fund (specialized government agency conducting the regulation of pricing policy on the grain market by commodity and financial interventions); financial and credit institutions (serving the main participants of the logistics process, provide loans for the development of the infrastructure of the grain market); insurance companies (service providers in reducing financial risks through the use of various insurance instruments). Negative impact on the development of the logistics of the grain market in many regions of Ukraine have graintraders company monopolized the sale of grain agricultural enterprises, reducing the profitability of recent and long-term capital investments in infrastructure construction Grain logistics. ; Украина по праву считается житницей Европы, но слабое развитие логистики в Украине не дает возможность использовать огромный потенциал зернового рынка. В Украине функционируют различные субъекты зернового рынка, среди которых: субъекты производства зерна, субъекты хранения зерна, субъекты государственного регулирования рынка зерна, субъекты организации торговли, субъекты финансово-расчетного обслуживания, субъекты транспортно-логистической системы, другие субъекты хозяйствования, которые действуют на рынке зерна. Проведенные исследования показывают важное значение использования правил Инкотермс-2010 при международных логистических процессах. Построенная авторская модель функционирования логистики зернового рынка, включающая основных операторов и их взаимосвязи. К операторам логистики зернового рынка относятся сельскохозяйственные предприятия (основа стабильного развития логистики); предприятия сферы хранения зерна (предоставляют услуги по доведению зерна до кондиций и его хранению) – являются или частью инфраструктуры предприятия, или самостоятельными субъектами хозяйствования; зернотрейдеры и другие посредники (предоставляют услуги погрузки, разгрузки, перевозки зерна, а также приобретают и самостоятельно реализуют купленное зерно у первичных производителей перерабатывающим предприятиям или на экспорт); перерабатывающие предприятия (приобретают зерно у сельскохозяйственных предприятий или сотрудничают с крупными зернотрейдерами, могут иметь собственный парк грузового автотранспорта); аграрные биржи (посредники на рынке зерна, предоставляют услуги по заключению договоров купли-продажи зерна как на внутреннем, так и внешнем рынках с использованием биржевых инструментов – товарных деривативов); аграрный фонд (специализированная государственная организация, проводящая регулирование ценовой политики на рынке зерна путем товарных и финансовых интервенций); финансово-кредитные учреждения (обслуживают основных участников логистического процесса; предоставляют кредиты для развития инфраструктуры рынка зерна); страховые компании (предоставляют услуги по обеспечению снижения финансовых рисков через применения различных страховых инструментов). Негативное воздействие на развитие логистики рынка зерна во многих регионах Украины оказывают зернотрейдерские компании, монополизировавшие реализацию зерна аграрными предприятиями, снижающие доходность последних и капитальные вложения в долгосрочное строительство объектов инфраструктуры зерновой логистики. ; Україна по праву вважається житницею Європи, але слабкий розвиток логістики в Україні не дає можливість використовувати величезний потенціал зернового ринку. В Україні функціонують різні суб'єкти зернового ринку, серед яких: суб'єкти виробництва зерна, суб'єкти зберігання зерна, суб'єкти державного регулювання ринку зерна, суб'єкти організації торгівлі, суб'єкти фінансово-розрахункового обслуговування, суб'єкти транспортно-логістичної системи, інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна. Проведені дослідження показують важливе значення використання правил Інкотермс-2010 при міжнародних логістичних процесах. Побудована авторська модель функціонування логістики зернового ринку, що включає основних операторів і їх взаємозв'язку. До операторів логістики зернового ринку відносяться сільськогосподарські підприємства (основа стабільного розвитку логістики); підприємства сфери зберігання зерна (надають послуги з доведення зерна до кондицій і його зберігання) – є або частиною інфраструктури підприємства, або самостійними суб'єктами господарювання; зернотрейдери та інші посередники (надають послуги навантаження, розвантаження, перевезення зерна, а також набувають і самостійно реалізують куплене зерно у первинних виробників переробним підприємствам або на експорт); переробні підприємства (набувають зерно у сільськогосподарських підприємств або співпрацюють з великими зернотрейдерами, можуть мати власний парк вантажного автотранспорту); аграрні біржі (посередники на ринку зерна, надають послуги з укладання договорів купівлі- продажу зерна як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках з використанням біржових інструментів – товарних деривативів); аграрний фонд (спеціалізована державна організація, що проводить регулювання цінової політики на ринку зерна шляхом товарних і фінансових інтервенцій); фінансово-кредитні установи (обслуговують основних учасників логістичного процесу; надають кредити для розвитку інфраструктури ринку зерна); страхові компанії (надають послуги із забезпечення зниження фінансових ризиків через застосування різних страхових інструментів). Негативний вплив на розвиток логістики ринку зерна в багатьох регіонах України надають зернотрейдерські компанії, які монополізували реалізацію зерна аграрними підприємствами, що знижують прибутковість останніх і капітальні вкладення в довгострокове будівництво об'єктів інфраструктури зернової логістики.

У статті робиться спроба показати особливості розвитку охорони здоров'я в Україні у першій половиі ХХ ст. Зазначено, що в Російській імперії створювалися численні комісії з питань охорони здоров'я, які ретельно вивчали медичну справу в країні, подавали грунтовні пропозиції щодо її реорганізації. Організації медичної допомоги в країні заважало підпорядкування органів і закладів охорони здоров'я різним відомствам. Перша світова війна стала справжнім випробуванням для медико­санітарної системи і тяжким тягарем лягла на Україну. Внаслідок воєнних невдач Росії до різних міст України був спрямований потік біженців і переселенців. Наводиться перелік негативних сторін охорони здоров'я дорадянського періоду. У період української державності створено одне з перших у світі Міністерство народного здоров'я і опікування, що свідчить про розуміння і визнання державою пріоритетності питань охорони здоров'я населення. У радянський довоєнний період вирішували питання організаційної побудови системи охорони здоров'я у нових соціально­економічних умовах, формування радянських органів управління, боротьби з епідеміями і голодом, пошуків нових організаційних форм надання медичної допомоги. У справі якісного поліпшення галузі охорони здоров'я, що розвивалася виправданим на той час екстенсивним шляхом, було зроблено чимало: закладено фундамент тієї системи медичної допомоги, яка витримала випробування в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. У роки Великої Вітчизняної війни голов­ними завданнями охорони здоров'я стали допомога пораненим і хворим військовослужбовцям, медичне обслуговування працівників тилу, охорона здоров'я дітей та широкі протиепідемічні заходи. ; У статті робиться спроба показати особливості розвитку охорони здоров'я в Україні у першій половиі ХХ ст. Зазначено, що в Російській імперії створювалися численні комісії з питань охорони здоров'я, які ретельно вивчали медичну справу в країні, подавали грунтовні пропозиції щодо її реорганізації. Організації медичної допомоги в країні заважало підпорядкування органів і закладів охорони здоров'я різним відомствам. Перша світова війна стала справжнім випробуванням для медико­санітарної системи і тяжким тягарем лягла на Україну. Внаслідок воєнних невдач Росії до різних міст України був спрямований потік біженців і переселенців. Наводиться перелік негативних сторін охорони здоров'я дорадянського періоду. У період української державності створено одне з перших у світі Міністерство народного здоров'я і опікування, що свідчить про розуміння і визнання державою пріоритетності питань охорони здоров'я населення. У радянський довоєнний період вирішували питання організаційної побудови системи охорони здоров'я у нових соціально­економічних умовах, формування радянських органів управління, боротьби з епідеміями і голодом, пошуків нових організаційних форм надання медичної допомоги. У справі якісного поліпшення галузі охорони здоров'я, що розвивалася виправданим на той час екстенсивним шляхом, було зроблено чимало: закладено фундамент тієї системи медичної допомоги, яка витримала випробування в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. У роки Великої Вітчизняної війни голов­ними завданнями охорони здоров'я стали допомога пораненим і хворим військовослужбовцям, медичне обслуговування працівників тилу, охорона здоров'я дітей та широкі протиепідемічні заходи. ; In the article an attempt to show the features of development of health protection in Ukraine in first половиі of ХХ of century. Is done it is Marked that in the Russian empire numerous commissions were created on questions a health protection, that carefully studied medical business in a country, gave sound suggestions in relation to her reorganization. Organization of medicare the submission of organs and establishments of health protection to the different departments interfered with in a country. The first world war became the real test for the медико­санітарної system and weight lay down on Ukraine. As a result of soldiery failures of Russia there was the directed stream of refugees and migrants to the different cities of Ukraine. The list of negative parties of health protection pre­soviet period over is brought. In a period the Ukrainian state system one of the first is created in the world Ministry of folk health and guardianship that testifies to understanding and confession of priority of questions of health protection population the state. In a soviet pre­war period decided the question of organizational construction of the system of health protection in new socio­economic terms, forming of soviet organs of management, fight against epidemics and hunger, searches of new organizational forms of grant of medicare. On business quality improvement of industry of health protection that developed the justified by then extensive way, it was done quite a bit: foundation of the that system of medical help, that passed muster in the years of Great Patriotic war 1941­1945, is stopped up. A help to the injured and sick servicemen, medical service of workers of rear, health protection children and wide antiepidemic events, became the main tasks of health protection in the years of Great Patriotic war. XX century is full of major geopolitical events, revolutionary, political and socio-economic changes. The scientific and technological revolution has also affected medicine to a large extent. Lively trade ties have called for the fight against the introduction of epidemic diseases and the development of sanitary quarantine measures of an international nature. In the first decades, many health ministries or departments have been established in many countries. Due to the health and demographic processes of the Russian Empire, despite the well-known progress in economic development and some improvement in the general state of public health, it still remained behind most of Western Europe. In the Russian Empire, numerous health commissions were set up that thoroughly studied the medical profession in the country, provided solid proposals for its reorganization. The decision to establish the Main Department of Public Health (1916), which lasted until the February Revolution (G. Rhine's appointment was directed by the head of the Department of Health of Kyiv university); the debate in the State Duma on medical aid and the critical situation in the health of the population; government decisions on the organization of health care bodies and institutions. Despite the activities of a unique zemstvo organization, as well as urban and factory medicine, the necessary socio-economic and political conditions for radical health improvement of the population, organization of the state-wide system of medical care were not created.

Objective. To study social and philosophical aspects of Russian language presence in ethnocultural space of Ukraine. Methods. Dialectical approach to cognition of socio-philosophic reality and objective view on socio-political events of today make the theoretical and methodological basis of the article. Taking it into account the author bases the research on general scientific and theoretic methods of analysis, synthesis, abstraction, generalization, analogy, observation, description etc. There is a range of certain philosophic and interdisciplinary methods: induction and deduction, comparative and historic, problematic-chronologic, statistic and analytical methods. All that enables to avoid schematism and subjectivism, to consider the problem in different ways. Results. The author of the research makes the following conclusions: the phenomenon of the Russian language in ethnocultural space of Ukraine is determined by a number of historical, political and economic factors which have been formed for many years; at the first stages of Ukrainian history the Russian language was introduced by administrative methods, but nowadays it acts as a self-functioning organism; Russian de facto becomes an integrative factor of formation of the second culture which influences traditional Ukrainian culture without destroying it; this situation on regional level represents no threat to the statehood of Ukraine, as it has been built upon lingual principle but not upon the ethnocultural one; these processes in many aspects are the consequence of general world trends of globalization which has embraced the Ukrainian space not only in cultural sphere, but in economy and politics, either etc.; we must not forget that Russian is an international language and it is not used only in the CIS; considering the abovementioned problems it is wrong claiming the intentional expansion of the Russian language. Scientific novelty. The connection between the state of the language problem in Ukraine and the development of its ethnocultural space are defined. Practical value is represented by propositions of avoidance of making from the language problems in Ukraine the political ones, promotion of competitive Ukrainian-language products (books, music, films) of higher quality to the market, avoiding pushing out the Russian language from the cultural space of Ukraine. ; Цель. Исследовать социально-философские аспекты присутствия русского языка в этнокультурном пространстве Украины.Методика. Теоретико-методологическую основу статьи составляет диалектический подход к познанию социально-философской реальности, объективный взгляд на общест¬вен¬но-политические события настоящего. В основе исследований лежат общенаучные и теорети¬ческие методы: анализа, синтеза, абстракции, обобщения, аналогии, наблюдения, описания. Они активно использовались в сочетании с инструментарием конкретно философских и междисциплинарных методов: индукции, дедукции, сравнительно-исторического, проблемно-хронологического, статистическо-аналитического. Все это дало возможность избавиться от схематизма и субъективизма, осветить проблему комплексно и всесторонне.Результаты. Изучая проблему, автор пришел к следующим выводам: феномен русского языка в этнокультурном пространстве Украины обусловлен рядом исторических, политических и экономических причин, которые формировались в течение многих лет; если на первых этапах украинской истории русский язык внедрялся административными методами, то сегодня он превратился в самостоятельно функционирующий организм; русский язык де факто становится интегрирующим фактором формирования второй культуры, которая теснит позиции традиционной украинской, однако не уничтожает ее; такая ситуация на региональном уровне не составляет угрозы украинской государственности, поскольку выстраивается на языковом, а не этнокультурном принципе; эти процессы во многом являются следствием общемировых тенденций глобализации, что охватили украинское пространство не только в сфере культуры, но и экономики, политики; не нужно забывать, что русский язык является международным и используется не только на пространстве СНГ, но и за его пределами; учитывая вышеупомянутое, утверждать о целеустремленной экспансии русского языка ошибочно.Научная новизна. Установлена взаимосвязь между состоянием языкового вопроса в Украине и развитием ее этнокультурного пространства.Практическая значимость. Заключается в предложениях деполитизации языкового вопроса в Украине, продвижения на рынок качественного, конкурентоспособного украино-язычного продукта (книг, музыки, кино), отказа от попыток административного вытеснения русского языка из культурного пространства Украины. ; Мета. Дослідити соціально-філософські аспекти присутності російської мови в етнокультурному просторі України.Методика. Теоретико-методологічну основу статті складає діалектичний підхід до пізнання соціально-філософської реальності, об'єктивний погляд на суспільно-політичні події сьогодення. Ураховуючи це, автор в основу дослідження поклав загальнонаукові і теоретичні методи: аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, аналогії, спостереження, опису тощо. Вони активно використовувались в поєднанні з інструментарієм конкретно-філософ¬ських і міждисциплінарних методів: індукції, дедукції, порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, статистично-аналітичного. Усе це надало змогу позбутися схематизму й суб'єктивізму, висвітлити проблему комплексно й всебічно.Результати. У ході дослідження автор дійшов таких висновків: феномен російської мови в етнокультурному просторі України обумовлений низкою історичних, політичних та економічних причин, що формувалися протягом багатьох років; якщо на перших етапах української історії російська мова запроваджувалась адміністративними методами управління, то сьогодні вона вже перетворилась на організм, що функціонує самостійно; російська мова де фактор стає фактором формування іншої культури, що інтегрує, що тіснить позиції традиційної української, однак не знищує її; ця ситуація на регіональному рівні не становить загрози української державності, оскільки вибудовується на мовному, а не етнокультурному принципі; ці процеси багато в чому є наслідком загальносвітових тенденцій глобалізації, які охопили український простір не лише в сфері культури, але й економіки, політики тощо; непотрібно забувати – російська мова є міжнародною та використовується не лише на просторі СНД, але й за його межами; ураховуючи вищезазначене стверджувати про цілеспрямовану експансію російської мови є помилковим.Наукова новизна. Встановлено взаємозв'язок між станом мовного питання в Україні та розвитком її етнокультурного простору.Практична значущість. Полягає в пропозиціях деполітизації мовного питання в Україні, просування на ринок якісного, конкурентоспроможного україномовного продукту (книг, музики, кіно), не намаганні адміністративного витіснення російської мови з культурного простору України.

Problem setting. The pace of reforms in Ukraine affects all state institutions through systemic changes in state regulation mechanisms. In terms of scope and content, the mechanisms of state regulation lead to profound social transformations, which allow us to assert that Ukraine is undergoing a new stage of qualitative changes that can produce other social practices, including in the field of nuclear energy. The responsibility for the successful implementation of these reforms is exacerbated by the fact that they occur against the background of the obvious crisis of the world order, systemic internal and external challenges - the need to counter hybrid terrorist threats to territorial integrity and sovereignty, economic and man-made society. which leads to a focus on profitable economic activity and disrupts the natural course of social development. Under the outlined conditions, the development of the nuclear industry is impossible without the effective application of methods of state regulation that fully take into account its features and specifics, which will comprehensively and timely ensure nuclear and radiation safety. In this regard, the existing regulatory framework, which is a hierarchical system of legal norms, becomes a priority for Ukraine in the development of the legal mechanism of state regulation of the safe use of nuclear energy. Therefore, the scientific search for existing ways to improve, as well as conceptualize and implement new for Ukraine mechanisms of state regulation in the field of nuclear energy, consistent with the approaches of the European Union (EU) and the International Atomic Energy Agency (IAEA), become especially relevant and important. A special place in this process is occupied by the legal mechanism of state regulation in the field of nuclear energy use in Ukraine. Recent research and publications analysis. It should be noted that issues related to the study of management mechanisms in recent decades are in the field of scientific interests of many scientists, such as V. Averyanov, G. Atamanchuk, V. Afanasyev, V. Bakumenko, E. Grigonis, L. Grigoryan. , N. Yesypchuk, V. Knyazev, M. Koretsky, O. Korotych, M. Kruglov, P. Nadolishny, N. Nyzhnyk, O. Obolensky, G. Odintsova, Y. Tikhomirov, L. Yuzkov and a number of other scientists. However, despite the applicability of this definition, approaches, content and structure are interpreted differently: there is both identification with the mechanism of the state, economic or economic mechanism, and the opposition of the essence of the concept. A significant contribution to the development of certain legal aspects of the problem under study was made by legal scholars, in particular: H. Balyuk researched the formation and formation of nuclear law in Ukraine and conceptual and legal "reforms" in the field of ecology in Ukraine and modern challenges; S. Yershova researched legal regulation of economic relations (relations) of nuclear power plants of Ukraine; S. Plachkova studied the state regulation of nuclear and radiation safety in Ukraine. Analysis of recent research and publications shows that government regulation in the field of nuclear energy has been studied in part, from different scientific points of view. The paper objective – to carry out analysis of the theoretical and methodological foundations of the legal mechanism of state regulation of safe use of nuclear energy and identify factors that contribute to improving the efficiency of the process of targeted state influence in this area. Main material. State regulation in the field of nuclear energy can be defined as supporting and regulatory activities of the state, implemented on the basis of theoretical and methodological principles (doctrines, concepts, values, principles, guidelines, goals, objectives) through a system of organized, targeted, comprehensive actions (measures) and mechanisms for achieving them (means, methods, levers and tools of influence) and aimed at creating favorable conditions and environment for nuclear and radiation safety, human protection from radiation, through the priority of banning certain activities and state supervision in the field of use nuclear energy. Development and legal consolidation of norms and rules of relations of subjects of state regulation in the field of nuclear energy use, establishment of requirements to forms of legal regulation, gives to state regulation internal coherence which is provided by timeliness of their acceptance and application, completeness and stability. Direct influence is exercised through instruments of administrative and legal nature, which regulate the activities of the executive body. the functional sphere of state regulation in the field of nuclear energy use is manifested through the process of purposeful influence on facilities that are not necessarily subordinated to the relevant executive body. Accordingly, state regulation in the field of nuclear energy use is a dynamic process of state influence on facilities operating in the field of nuclear energy use and providing technical support to the executive branch. Conclusions of the research. The study found that government regulation in the field of nuclear energy is aimed at protecting life, health, property, length protection, as well as establishing ways to organize the organization of activities, licensing rules, location of activities and provision of services. In other words, state regulation in the use of nuclear energy involves organized systemic actions to ensure sustainable and balanced functioning of the economic, environmental, social subsystem, aimed at ensuring nuclear and radiation safety of the population and the environment. Approaches to understanding the essence of state regulation determine the ways of organizing relations between the state and the subjects of activity, the choice of which is based on the specifics of the sphere and the goals of the state that are implemented. ; У статті представлено теоретико-методологічний аналіз правового механізму державного регулювання у сфері використання ядерної енергії. Обґрунтовано, що в основі державного регулювання у сфері використання ядерної енергії є процес цілеспрямованого державного впливу, а саме: організуючі, регулюючі та контролюючі дії органу, що забезпечує ядерну та радіаційну безпеку. Пропонується вдосконалення й імплементація правового механізму державного регулювання у сфері використання ядерної енергії в Україні співвідносно до підходів Європейського Союзу (ЄС) та Міжнародного агентства з ядерної енергії (МАГАТЕ). Окреслено проблеми та питання подальших наукових розвідок.Ключові слова: державне регулювання; правовий механізм; ядерна енергія.

To implement state policy in the fields of civil protection, protection of the population and territories from emergencies and their prevention, emergency response, rescue, fire fighting, fire and man-made safety, emergency services, as well as hydrometeorological activities There is the State Service of Ukraine for Emergencies (hereinafter SES of Ukraine) [1]. 7 emergency rescue formations (central subordination), including aviation, are subordinated to it; 25 emergency rescue teams of special purpose and 1182 district fire and rescue units (territorial subordination) [2]. According to the main capabilities of the units of the Rescue Service of Civil Defense are divided into: 1) units intended for extinguishing fires, rescuing people and property in case of fires, at facilities and territories, regardless of subordination and form of ownership, conducting emergency rescue operations, providing primary medical care to victims. 2) formation (detachments, centers) designed to eliminate accidents (catastrophes) of technogenic, natural and military nature, the consequences of natural disasters (earthquakes, storms, landslides, landslides, mudslides, floods, snow snowdrifts, icing, etc.), search and rescue, fire and rescue operations, international rescue operations, demining activities and civil and territorial defense measures, national and regional in nature. They include: - fire and rescue units - for firefighting, rescue of people and property at facilities and territories, regardless of subordination and form of ownership. - rescue units - designed to deploy and carry out rescue and other urgent work in the shortest possible time, to search (including the use of service dogs) and rescue people who are in destroyed, burning buildings, under the rubble, including excavation of victims from collapsed buildings, as well as to provide first aid to victims; - engineering - for conducting engineering reconnaissance of routes and centers of destruction, clearing of blockages, excavation of victims from under the damaged constructions, creation of special passages in blockages, collapse of designs, detection of damages in utility and energy and technological networks, preparation and maintenance of roads, formation of fencing anti-fire lanes; - radiation and chemical protection - conduct radiation and chemical reconnaissance, carry out dosimetric and chemical control of units, perform degassing, decontamination of uniforms and other material means, areas, roads and structures; - pyrotechnic - detect and destroy unused ammunition, including aircraft bombs and other explosive devices, neutralize the affected structural elements of buildings and houses, as well as pierce passages in the rubble by explosive methods; --water supply - designed for the development of water sources and equipment of water supply points; - communication - to establish and maintain reliable communication, which provides communication between departments, governing bodies and various forces of interaction; - material support - must timely meet the urgent needs of units with special equipment, fuel, products, protective equipment, clothing, medical, technical property and other material means. Units of the SES of Ukraine have at their disposal a significant amount of equipment, which can be divided, depending on its functionality and purpose for fire and rescue vehicles, vehicles for special work in emergencies and special cars. [3] Of the self-propelled vehicles for emergency response, wheeled vehicles for all types of work have become the most widespread. ; Для реалізації державної політики в сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності існує Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі ДСНС України) [1]. Їй підпорядковані 7 аварійно-рятувальних формувань швидкого реагування (центрального підпорядкування), в тому числі авіація; 25 аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення та 1182 районних пожежно-рятувальних підрозділи (територіального підпорядкування) [2]. За основними можливостями підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту поділяються на: 1) підрозділи, призначені для гасіння пожеж, рятування людей та майна при пожежах, на об'єктах та територіях незалежно від підпорядкування та форми власності, проведення першочергових аварійно-рятувальних робіт, дання первинної медичної допомоги потерпілим. 2) формування (загони, центри), призначені для ліквідації аварій (катастроф) техногенного, природного та військового характеру, наслідків стихійних лих (землетрусів, буревіїв, зсувів ґрунту, обвалів, сельових потоків, повені, снігових заметів, обледеніння, тощо), проведення пошуково-рятувальних, пожежно-рятувальних робіт, міжнародних рятувальних операцій, здійснення заходів з розмінування територій та заходів цивільної і територіальної оборони, загальнодержавного та регіонального характеру. У їхньому складі функціонують: - пожежно-рятувальні підрозділи − для гасіння пожеж, рятування людей і майна на об'єктах і територіях незалежно від підпорядкування та форми власності. - рятувальні підрозділи − призначені для розгортання й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у найкоротші терміни, для розшуку (у тому числі з використанням службових собак) та порятунку людей, які знаходяться у зруйнованих, палаючих будівлях, під завалами, зокрема і відкопування постраждалих із завалених споруд, а також для надання першої медичної допомоги потерпілим; - інженерні − для ведення інженерної розвідки маршрутів та осередків ураження, розчищення завалів, відкопування постраждалих із-під пошкоджених споруд, створення спеціальних проїздів у завалах, обвалу конструкцій, виявлення пошкоджень у комунально-енергетичних та технологічних мережах, підготовки та утримання шляхів, утворення огороджувальних протипожежних смуг; - радіаційного та хімічного захисту − проводять радіаційну та хімічну розвідку, здійснюють дозиметричний та хімічний контроль підрозділів, виконують дегазацію, дезактивацію обмундирування та інших матеріальних засобів, ділянок місцевості, доріг та споруд; - піротехнічні − виявляють та знищують невикористані боєприпаси, у тому числі авіаційні бомби та інші вибухонебезпечні предмети, знешкоджують уражені елементи конструкцій споруд та будинків, а також пробивають проходи в завалах вибуховим методом; --водопостачання − призначені для розвідки джерел води та обладнання пунктів водопостачання; - зв'язку − для встановлення й підтримки надійного зв'язку, який забезпечує комунікацію між підрозділами, керівними органами та різними силами взаємодії; - матеріального забезпечення − мають своєчасно задовольнити нагальні потреби підрозділів спеціальним обладнанням, пальним, продуктами, засобами захисту, речовим, медичним, технічним майном та іншими матеріальними засобами. Підрозділи ДСНС України мають в своєму розпорядженні значну кількість техніки, яку умовно можна розділити, в залежності від її функціональних можливостей та призначення на пожежно-рятувальні автомобілі, машини для виконання спеціальних робіт в надзвичайних ситуаціях та спеціальні автомобілі. [3] Із самохідної техніки для ліквідації надзвичайних ситуацій найбільшого розповсюдження набула колісна техніка для всіх видів робіт.

Summary. The purpose of the study is to research the interpretations of the Ukrainian-Moscow treaty of 1654 in the works of Polish historians of the first half of the twentieth century; study the approaches of scientists to identify the reasons for the mutual understanding of the Ukrainian Cossacks with the tsarist authorities; analyze the peculiarities of the study by Polish scholars of the history of the relations of the Hetman's Chancellery of B. Khmelnytsky with Moscow; consider the specifics of historians' vision of the circumstances of concluding the agreement in Pereyaslav and Moscow as well as the course of negotiations between the parties and their implementation; study the researchers' assessments of the significance of the Ukrainian-Moscow agreement in the history of Ukraine, Tsardom of Muscovy and the Polish-Lithuanian Commonwealth. The research methodology is based on the general scientific principles of objectivity, historicism, scientific pluralism and reliance on historical sources. General scientific (analysis, synthesis, comparison) and special-historical (historical-genetic, historical-typological, problem-chronological, historical-systemic) methods have been used in the work. The scientific novelty of the study lies in the analysis of a wide range of historiographical sources that reflect the interpretations of Polish scholars of the first half of the twentieth century history of the conclusion of the Ukrainian-Moscow treaty of 1654. The peculiarities of the historians' approaches to the causes of the union between the Cossacks and Moscow and the circumstances of its conclusion are particularly studied. The ideological influences of historical schools and political concepts on the assessments of scholars of the Pereyaslav agreement and bereznevi statti (March articles) have been analyzed. Conclusions. Polish historians of the first half of the twentieth century considered 1654 a milestone in the fate of Ukraine and one of the most important in the history of Poland. It was from the Cossack-Moscow treaty that they deduced the beginning of the rejection of the eastern lands of the Commonwealth in favor of Russia. Scholars saw the causes of these fateful events in the significant depletion of the Ukrainian uprising. As another reason, they also pointed to the complication of the international situation of the Cossacks due to frustration with the Turkish protection and the dual role of assistance to the Crimean Khanate. Polish scholars have drawn attention to the long history of Cossack-Moscow relations since the uprisings of the first half of the seventeenth century. However, they also pointed to Moscow's unpreparedness for the war against the Commonwealth and its indecision. In their interpretations of Cossack-Moscow relations during the national liberation war Polish historians emphasized the parties' differing views on the terms of the union. Thus, the scholars indicated that B. Khmelnytsky understood the agreement as a military understanding directed against Poland, where there was no talk of any restriction of Ukraine's broad autonomy. Instead, the tsarist government understood the treaty as a simple incorporation of Ukrainian lands. This, in turn, as scientists have pointed out, it has caused many sharp misunderstandings. Among the most irritating researchers named the issue of financing the Cossack register and the disagreement of the Ukrainian clergy with the attempts of the Moscow Patriarchate to absorb its church structure. Thus, in the vision of Polish historians of the first half of the twentieth century, the Ukrainian-Moscow union was perceived as hopeless and even utterly dangerous for the very existence of the Ukrainian people. ; Анотація. Мета дослідження полягає у вивченні інтерпретацій українсько-московського договору 1654 р. в працях польських істориків першої половини ХХ ст. Дослідити підходи вчених до виявлення причин порозуміння українського козацтва із царською владою. Проаналізувати особливості дослідження науковцями історії стосунків гетьманської канцелярії Б. Хмельницького із Москвою. Розглянути специфіку бачення істориками обставин укладення договорів у Переяславі та Москві, перебіг перемовин між сторонами та впровадження їх у життя. Вивчити оцінки дослідниками значення українсько-московської угоди в історії України, Московського царства та Речі Посполитої. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові принципи об'єктивності, історизму, наукового плюралізму та опори на історичні джерела. У праці застосовувались загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний, історико-системний) методи. Наукова новизна дослідження полягає у вивченні широкого спектру історіографічних джерел, що відображають інтерпретації польськими вченими першої половини ХХ ст. історії укладення українсько-московського договору 1654 р. Спеціально досліджено особливості підходів істориків до причин союзу між козацтвом та Москвою і обставин його укладення. Проаналізовано ідейні впливи історичних шкіл та політичних концепцій на оцінки науковцями Переяславської угоди і Березневих статтей. Висновки. Польські історики першої половини ХХ ст. вважали 1654 р. рубіжним в долі України і одним із дуже важливих у історії Польщі. Саме із козацько-московського договору вони виводили початок відторгнення східних земель Речі Посполитої на користь Росії. Причини цих доленосних подій вчені бачили у значному виснаженні українського повстання. Як іншу причину вони також вказували ускладнення міжнародного становища козацтва через розчарування у турецькій протекції та двоїстій ролі допомоги Кримського ханства. Польські вчені акцентували увагу на тривалій історії козацько-московських відносин ще з повстань першої половини XVII ст. Однак також вказували на неготовність Москви до війни проти Речі Посполитої та її нерішучості. У своїх інтерпретаціях козацько-московських відносин за часів національно-визвольної війни польські історики акцентували на різному баченні сторонами умов союзу. Так, у працях вчених вказувалось, що Б. Хмельницький розумів угоду як військове порозуміння, спрямоване проти Польщі, де не було жодної мови про якесь обмеження широкої автономії України. Натомість царська влада розуміла договір як звичайну інкорпорацію українських земель. Це, зі свого боку, наголошували науковці, породжувало багато гострих непорозумінь. Серед найбільш дражливих дослідники називали питання фінансування козацького реєстру та незгоду українського духовенства із спробами Московського патріархату поглинути його церковну структуру. Таким чином, у баченні польських істориків першої половини ХХ ст. українсько-московський союз сприймався як безперспективний та навіть дуже небезпечний для самого існування українського народу.

Problem setting. The issue of Ukrainian relations with the four state members of the Visegrad Group is important from the very beginning of the establishment of the Visegrad Group as Ukraine is interested in raising the question of its support in the integration into the NATO and EU. The Visegrad Group has the experience of supporting its members in such integration. In addition, Ukraine is concerned about the resolution of its defence problems. Takin into consideration the war conflict of Ukraine with the Russian Federation that started in 2014, issues of cooperation in the military field turned out to be of top priority in relations with the state members of the Visegrad Group. Recent research and publications analysis. Issues of cooperation of Ukraine with the four state members of the Visegrad Group, in particular as a means for the European integration, have been studied by O. Andriychuk, Ye. Kish, M. Lendiel, A. Kudriachenko, S. Mitriaeva and H. Perepelytsia. Challenges and opportunities in collaboration of the Visegrad Group countries with Ukraine in the field of defence and security have been analysed in research works of V. Andreiko, H. Mysak and O. Kaplynskyi. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In spite of numerous studies of the above-mentioned authors, military cooperation between Ukraine and the state members of the Visegrad Group is understudied. Issues of working together with individual state members of the Visegrad Group in the military field need to be addressed deeper. Especially, it is important to outline military cooperation with the Republic of Poland in light of understanding the threats posed by the Russian Federation to Eastern-European countries. Paper main body. The Visegrad Group (Visegrad Four or V4) is a union of the four countries – Poland, Hungary, Czechia and Slovakia, founded 25 years ago on 15 February 1991, composed at that time of the three states: Poland, Hungary and Czechoslovakia. The union was formed as a result of the reaction of countries of the former Communist Bloc to the dissolution of the Warsaw Treaty Organization and the Council for Mutual Economic Assistance that created economic and security problems for the states, which they tried to solve partially by the enforcement of regional cooperation. According to the instruments of incorporation, the V4 Group is headed by one of the state members based on annual rotation, with a Summit of Heads of Governments held at the end. The countries head the organization for one year by turn. The main priorities of heading include expansion of the EU to the Western Balkans and eastern policy of the EU, cooperation in the field of defence, etc. Ukraine is one of the key partners of the V4 Group, aiming primarily at establishing a comprehensive dialogue and elaborating a joint position on the whole range of topical issues of international partnership and political situation, including in the region of the East Central Europe. In the period from 1 July 2019 to 30 June 2020, the V4 Group was headed by the Czech Republic. Taking into consideration significant changes in the security environment, the program of Czech heading was targeted at the expansion of cooperation in the following areas: – internal unity (joint political approach and solutions: there were more than 10 statements approved by the V4 Group at the level of Heads of Governments and Ministers of Foreign Affairs since the escalation of the situation in Ukraine regarding the support of Ukraine and preservation of its territorial integrity); – defence and security cooperation (implementation of common projects both within the V4 Group and the European Union), and others. Polish heading provided for coordination of the position of the state members of the V4 Group concerning Ukraine and the Ukrainian-Russian conflict, and evaluation of the previous activities of the V4 Group towards the support of Ukraine. The Republic of Poland makes every effort to strengthen relations with Ukraine aimed at minimizing political threats and enforcing Polish defence. In the area of military cooperation, Ukraine and the Republic of Poland achieved substantial success in formation of the regulatory and legal framework of cooperation and initiation of primary directions of collaboration – from participation in the Partnership for Peace Program, joint military trainings, sharing experiences, improvement of professional skills of officers, education of mobile and tank forces to formation of a Polish-Ukrainian unit. Support of the idea of creation of a common security (defence) space from the Baltic States to the Back Sea must become a prioritized direction in cooperation between Ukraine and the Visegrad Group. Intensification of mutual efforts in the mentioned area will contribute to restraining the unhidden full-scale military aggression of Russia and serve as a factor of holding the Russian Federation from new re-division of the spheres of influence and territories. Conclusions of the research and prospects for further studies. Therefore, Ukraine has a great potential for the expansion of cooperation with the countries of the V4 Group in the military field, in particular with Poland and Czech Republic. Planning of and participation in the activities within the regional military collaboration of the Visegrad Group with Ukraine gradually turn into an efficient ground for the achievement of the main strategic objective of our country – full integration into the European Atlantic security space and joining the political and military alliance NATO. Further studies will provide an insight into the possibilities for enhancement of cooperation of Ukraine with the individual state members of the Visegrad Group (Poland, Czech Republic, Slovakia) in the military field and development of comprehensive measures to mitigate the destructive policy of Hungary towards Ukraine. ; Проаналізовано форми, методи та діяльність членів Вишеградської групи щодо перспектив співпраці з Україною в розрізі українсько-польських відносин у військовій сфері. Досліджено вплив членів Вишеградської групи на перспективи інтеграції України у Північноатлантичний альянс (далі – НАТО) та Європейський Союз (далі – ЄС).

The article is devoted to the analysis of legal, institutional and scientific components of counteraction against corruption in Ukraine in view of the fact that today corruption is quite common, which affects any system of our state and causes great damage to the welfare and progress of Ukrainian society. It is emphasized that for a long time the fight against corruption focused only on the public sector of society. Therefore, corrupt relations in the private sphere were virtually ignored by law enforcement agencies and the public. It is noted that a legal framework for combating corruption has been created in Ukraine. Evidence of this is a number of policy documents, laws and bylaws, the purpose of which was the need to bring national legislation in line with international standards to combat corruption and meet the needs of Ukrainian society to take control of corruption-causing facts. The legal component is designed to create a qualitatively new framework for combating corruption in the state, including, in particular, strengthening criminal liability for corruption offenses, wide involvement of state bodies, local self-government bodies, public organizations, regulation of the functioning of numerous social institutions, whose task is to fight corruption. In the article is emphasized that the institutional component of combating crime can at least include: the National Agency on Corruption Prevention, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the State Bureau of Investigation, the Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office, the High Anti-Corruption Court, the National Agency of Ukraine for finding, tracing and management of assets derived from corruption and other crimes, the Security Service of Ukraine, the TheNational Anticorruption Policy Council. It is emphasized that the relevance of scientific support of anti-corruption (scientific component) necessitates, firstly, increasing the effectiveness of this fight, and secondly, the constant monitoring of statistical and social data on the spread of corruption in Ukraine, according to a preliminary, rapid understanding of related to the prevention of corruption as such, and the principles that should be laid down in the basis of the relevant preventive activities. In the article such principles of anti-corruption as passion, conceptuality, publicity, adequate evaluation of the results of the fight against corruption, legitimacy, legislative economy and scientific validity is described. ; Статья посвящена анализу правовых, институциональных и научных составляющих противодействия коррупции в Украине с учетом констатации того факта, что сегодня коррупция является достаточно распространенным явлением, которое поражает любую систему функционирования нашего государства и наносит огромный ущерб благополучию и прогресса украинского общества. Подчеркнуто, что длительное время борьба с коррупцией сосредоточивалась только на государственном секторе функционирования общества. Поэтому коррупционные отношения в частной сфере фактически оставались без внимания правоохранительных органов и общественности. Отмечено, что в Украине создан правовой каркас противодействия коррупции. Свидетельством этому является ряд программных документов, законов и подзаконных актов, целью принятия которых стала необходимость приведения национального законодательства в соответствие с международными стандартами противодействия коррупции и удовлетворения потребности украинского общества взять контроль над коррупциогенных фактами. Правовая составляющая призвана создать качественно новые основы противодействия коррупции в государстве, включая, в частности, усиление уголовной ответственности за коррупционные правонарушения, широкое привлечение государственных органов, органов местного самоуправления, общественных организаций, регулирование функционирования многочисленных социальных институтов, задачей которых является борьба с коррупцией. В статье отмечается, что к институциональной составляющей противодействия преступности по крайней мере можно отнести: Национальное агентство по предупреждению коррупции, Национальное антикоррупционное бюро Украины, Государственное бюро расследований, Специализированную антикоррупционную прокуратуру, Высший антикоррупционный суд, Национальное агентство Украины по вопросам выявления, розыска и управления активами, полученными от коррупционных и других преступлений, Службу безопасности Украины, Национальный совет по вопросам антикоррупционной политики. Подчеркивается, что актуальность научного сопровождения противодействия коррупции (научной составляющей) обусловлена необходимостью, во-первых, повышения эффективности данного противодействия, во-вторых, проведения постоянного мониторинга статистических и социологических данных относительно распространения коррупции в Украине, в-третьих, четкого понимания характера деятельности, связанной с предотвращением коррупции как таковой, и принципов, которые должны быть заложены в основу соответствующей предупредительной деятельности. В статье охарактеризованы такие принципы противодействия коррупции, как пассионарность, концептуальность, публичность, адекватное оценивание результатов борьбы с коррупцией, легитимность, законодательная экономия и научная обоснованность. ; Статтю присвячено аналізу правових, інституційних і наукових складових протидії корупції в Україні з огляду на констатацію того факту, що сьогодні корупція є досить поширеним явищем, яким вражено будь-яку систему функціонування нашої держави та завдається величезного збитку добробуту й прогресу українського суспільства. Підкреслено, що тривалий час боротьба з корупцією зосереджувалася лише на державному секторі функціонування суспільства. Тому корупційні відносини в приватній сфері фактично залишалися без уваги правоохоронних органів та громадськості. Зазначено, що в Україні створено правовий каркас протидії корупції. Свідченням цьому є низка програмних документів, законів та підзаконних актів, метою прийняття яких стала необхідність приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів протидії корупції та задоволення потреби українського суспільства взяти контроль над корупціогенними фактами. Правова складова покликана створити якісно нові засади протидії корупції в державі, включаючи, зокрема, посилення кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, широке залучення державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, регулювання функціонування чисельних соціальних інституцій, завданням яких є боротьба з корупцією. У статті наголошується, що до інституційної складової протидії злочинності принаймні можна віднести: Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Вищий антикорупційний суд, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Службу безпеки України, Національну раду з питань антикорупційної політики. Підкреслюється, що актуальність наукового супроводу протидії корупції (наукової складової) зумовлюється необхідністю, по-перше, підвищення ефективності цієї протидії, по-друге, проведення постійного моніторингу статистичних і соціологічних даних щодо поширення корупції в Україні, по-третє, чіткого розуміння характеру діяльності, пов'язаної із запобіганням корупції як такої, і принципів, що повинні бути закладені в підґрунтя відповідної запобіжної діяльності. У статті охарактеризовано такі принципи протидії корупції, як пасіонарність, концептуальність, публічність, адекватне оцінювання результатів боротьби з корупцією, легітимність, законодавча економія та наукова обґрунтованість.

The work notes that many researchers highlight the special role of the United States in solving of the Korean problem and maintaining security in Northeast Asia. The US Government's approaches ofdifferent periods of resolving the problem in the Korean Peninsula are set out in detail. Although theUnited States is far from the Korean Peninsula, due to geopolitical factors, Korea has always been inthe US national interest. It is known that the United States was one of the the perpetrators and initiators of the Korean Peninsula split and never lost sight of the Korean Peninsula after 1945. Depending on the political and economic situation in the world, the US government has applied different types of doctrines, strategies, and approaches, such as the Guam and Pacific doctrines. Despite all thechanges in the international political world, the US has always paid attention to the security of South Korea, as it did in the Korean War of 1950-53. In order to protect the Republic of Korea and strengthen its influence in Northeast Asia, the United States continues to maintain a contingent of troops in Korea today, providing tremendous assistance in rebuilding the Republic of Korea's economy and modernizing theSouth Korean army. So, from 1945 to 1975 the United States spent about $ 13 billion on economic andmilitary goals and spent about $ 4 billion in the 1970s. Of course, many US presidents have made great efforts at various times to build peace and resolve theconflicts of various levels that have occurred periodically on the Korean Peninsula. President Carter continued to withdraw US troops from South Korea for 4-5 years, but when the Reagan administration came to power, the issue of withdrawing the US contingent was removed from the agenda. The motive forpreserving US troops was to gain time to strengthen South Korea's military power. Many researchers, such as E. Reishauer and G. Henderson, emphasize that a devided Korean Peninsula is adestabilizing factor in Northeast Asia and the presence of US troops in South Korea is a major obstacle tounification of Korea. Today, given the fact that a contingent of US troops is still present in Korea, wecandraw some conclusions to what America wants: a unification of Korea or not? Many scientists find it paradoxical that South Korea has significant economic advantages and a fairly strong army, but still retains US troops in its home country. Is this fear of North Korea or unwillingness to upset the US ally? Despite changes in relations of US-DPRK and RK-DPRK, the USA and the Republic of Korea continue to conduct large-scale military exercises, thereby provoking the DPRK's participation in military exercises with China and Russia, prompting North Korea to resume missile tests. After Donald Trump came to power, which began to apply protectionist policies, things have changed a bit, but South Korea has still allowed the United States to deploy THAAD missile systems in Korea, thereby sharply deteriorating relations with China. It is also known that the confrontation between the US and China has intensified today. This fact certainly affects the process of settling the Korean problem. In the current situation, the role of China and the Republic of Korea as a mediator and catalyst for intensified continuation of the negotiations on peacekeeping and stabilization on the Korean peninsula started in 2018 has sharply increased. ; У статті зазначено, що багато дослідників виділяють особливу роль США увирішенні корейської проблеми і збереження безпеки вПівнічно-Східній Азії. Докладно наводяться підходи уряду США урізні періоди щодо вирішення або врегулювання проблеми наКорейському півострові. США хоч і знаходиться далеко від Корейського півострова, але через геополітичні чинники Корея завжди перебувала всфері національних інтересів США. Відомо, що США були одними звинуватців та ініціаторами розколу Корейського півострова та після 1945 року ніколи невипускали звиду Корейський півострів. Залежно від політичної та економічної ситуації усвіті, уряд США застосовував різні види доктрин, стратегій і підходів, наприклад Гуамська та Тихоокеанська доктрини. Не дивлячись навсі зміни уміжнародному політичному світі, США завжди приділяли увагу безпеці Південної Кореї, так як було і вкорейській війні 1950-53 років. З метою захисту Республіки Корея і посилення впливу вПівнічно-Східній Азії, США і сьогодні тримає контингент своїх військ уКореї, надає величезну допомогу увідновленні економіки Республіка Корея і модернізації південнокорейської армії. Так, тільки з1945 по 1975 роки наекономічні та військові цілі вПівденній Кореї США витратило близько 13 млрд. доларів і на1970-ті роки витратили близько 4 млрд. доларів. Звичайно, багато президентів США врізні періоди докладали величезних зусиль, спрямованих назміцнення миру і урегулювання конфліктів різного рівня, які періодично виникали наКорейському півострові. Президент Дж. Картер продовжив здійснювати вивід американських військ зПівденної Кореї протягом 4-5 років, але зприходом довлади адміністрації Рейгана питання про виведення американського контингенту військ був знятий зпорядку денного. Мотивом збереження американських військ було виграти час для зміцнення військової могутності Південної Кореї. Багато дослідників, такі як Е. Рейшауер та Г. Гендерсон, підкреслюють, що поділ Кореї є нетільки дестабілізуючим фактором вПівнічно-Східній Азії, присутність американських військ вПівденній Кореї є головною перешкодою для об'єднання Кореї. Сьогодні, якщо взяти доуваги той факт що контингент американських військ досих пір присутній вКореї, то можна зробити деякі висновки щодо того чого бажає Америка: об'єднання Кореї чи ні? Багато вчених вважають парадоксальним, що Південна Корея має значні переваги векономіці та досить сильну армію, але все ж зберігає американські війська всвоїй країні. Це що: страх Північної Кореї чи небажання засмучувати союзника– США? Незважаючи назміни, які відбуваються увідносинах США– КНДР, Республіка Корея– КНДР, США та РК продовжують проводити великомасштабні військові навчання, тим самим провокуючи участь КНДР увійськових навчаннях спільно зКитаєм і Росією, підбивають Північну Корею довідновлення ракетно-ядерних випробувань. Після приходу довлади Дональда Трампа, який почав застосовувати протекціоністську політику, ситуація трохи змінилася, але Південна Корея як і раніше дозволила США розмістити натериторії Кореї протиракетну систему THAAD, тим самим різко погіршила відносини зКитаєм. Відомо також, що сьогодні загострилися протистояння США та Китаю. Цей факт безумовно позначається напроцесі врегулювання корейської проблеми. У ситуації, що склалася, різко зросла роль Китаю і Республіки Корея вякості посередника і каталізатора для посиленого продовження розпочатих у2018 році переговорів по денуклеаризації та стабілізації миру наКорейському півострові.

To implement state policy in the fields of civil protection, protection of the population and territories from emergencies and their prevention, emergency response, rescue, fire fighting, fire and man-made safety, emergency services, as well as hydrometeorological activities There is the State Service of Ukraine for Emergencies (hereinafter SES of Ukraine) [1]. 7 emergency rescue formations (central subordination), including aviation, are subordinated to it; 25 emergency rescue teams of special purpose and 1182 district fire and rescue units (territorial subordination) [2]. According to the main capabilities of the units of the Rescue Service of Civil Defense are divided into: 1) units intended for extinguishing fires, rescuing people and property in case of fires, at facilities and territories, regardless of subordination and form of ownership, conducting emergency rescue operations, providing primary medical care to victims. 2) formation (detachments, centers) designed to eliminate accidents (catastrophes) of technogenic, natural and military nature, the consequences of natural disasters (earthquakes, storms, landslides, landslides, mudslides, floods, snow snowdrifts, icing, etc.), search and rescue, fire and rescue operations, international rescue operations, demining activities and civil and territorial defense measures, national and regional in nature. They include: - fire and rescue units - for firefighting, rescue of people and property at facilities and territories, regardless of subordination and form of ownership. - rescue units - designed to deploy and carry out rescue and other urgent work in the shortest possible time, to search (including the use of service dogs) and rescue people who are in destroyed, burning buildings, under the rubble, including excavation of victims from collapsed buildings, as well as to provide first aid to victims; - engineering - for conducting engineering reconnaissance of routes and centers of destruction, clearing of blockages, excavation of victims from under the damaged constructions, creation of special passages in blockages, collapse of designs, detection of damages in utility and energy and technological networks, preparation and maintenance of roads, formation of fencing anti-fire lanes; - radiation and chemical protection - conduct radiation and chemical reconnaissance, carry out dosimetric and chemical control of units, perform degassing, decontamination of uniforms and other material means, areas, roads and structures; - pyrotechnic - detect and destroy unused ammunition, including aircraft bombs and other explosive devices, neutralize the affected structural elements of buildings and houses, as well as pierce passages in the rubble by explosive methods; --water supply - designed for the development of water sources and equipment of water supply points; - communication - to establish and maintain reliable communication, which provides communication between departments, governing bodies and various forces of interaction; - material support - must timely meet the urgent needs of units with special equipment, fuel, products, protective equipment, clothing, medical, technical property and other material means. Units of the SES of Ukraine have at their disposal a significant amount of equipment, which can be divided, depending on its functionality and purpose for fire and rescue vehicles, vehicles for special work in emergencies and special cars. [3] Of the self-propelled vehicles for emergency response, wheeled vehicles for all types of work have become the most widespread. ; Для реалізації державної політики в сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності існує Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі ДСНС України) [1]. Їй підпорядковані 7 аварійно-рятувальних формувань швидкого реагування (центрального підпорядкування), в тому числі авіація; 25 аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення та 1182 районних пожежно-рятувальних підрозділи (територіального підпорядкування) [2]. За основними можливостями підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту поділяються на: 1) підрозділи, призначені для гасіння пожеж, рятування людей та майна при пожежах, на об'єктах та територіях незалежно від підпорядкування та форми власності, проведення першочергових аварійно-рятувальних робіт, дання первинної медичної допомоги потерпілим. 2) формування (загони, центри), призначені для ліквідації аварій (катастроф) техногенного, природного та військового характеру, наслідків стихійних лих (землетрусів, буревіїв, зсувів ґрунту, обвалів, сельових потоків, повені, снігових заметів, обледеніння, тощо), проведення пошуково-рятувальних, пожежно-рятувальних робіт, міжнародних рятувальних операцій, здійснення заходів з розмінування територій та заходів цивільної і територіальної оборони, загальнодержавного та регіонального характеру. У їхньому складі функціонують: - пожежно-рятувальні підрозділи − для гасіння пожеж, рятування людей і майна на об'єктах і територіях незалежно від підпорядкування та форми власності. - рятувальні підрозділи − призначені для розгортання й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у найкоротші терміни, для розшуку (у тому числі з використанням службових собак) та порятунку людей, які знаходяться у зруйнованих, палаючих будівлях, під завалами, зокрема і відкопування постраждалих із завалених споруд, а також для надання першої медичної допомоги потерпілим; - інженерні − для ведення інженерної розвідки маршрутів та осередків ураження, розчищення завалів, відкопування постраждалих із-під пошкоджених споруд, створення спеціальних проїздів у завалах, обвалу конструкцій, виявлення пошкоджень у комунально-енергетичних та технологічних мережах, підготовки та утримання шляхів, утворення огороджувальних протипожежних смуг; - радіаційного та хімічного захисту − проводять радіаційну та хімічну розвідку, здійснюють дозиметричний та хімічний контроль підрозділів, виконують дегазацію, дезактивацію обмундирування та інших матеріальних засобів, ділянок місцевості, доріг та споруд; - піротехнічні − виявляють та знищують невикористані боєприпаси, у тому числі авіаційні бомби та інші вибухонебезпечні предмети, знешкоджують уражені елементи конструкцій споруд та будинків, а також пробивають проходи в завалах вибуховим методом; --водопостачання − призначені для розвідки джерел води та обладнання пунктів водопостачання; - зв'язку − для встановлення й підтримки надійного зв'язку, який забезпечує комунікацію між підрозділами, керівними органами та різними силами взаємодії; - матеріального забезпечення − мають своєчасно задовольнити нагальні потреби підрозділів спеціальним обладнанням, пальним, продуктами, засобами захисту, речовим, медичним, технічним майном та іншими матеріальними засобами. Підрозділи ДСНС України мають в своєму розпорядженні значну кількість техніки, яку умовно можна розділити, в залежності від її функціональних можливостей та призначення на пожежно-рятувальні автомобілі, машини для виконання спеціальних робіт в надзвичайних ситуаціях та спеціальні автомобілі. [3] Із самохідної техніки для ліквідації надзвичайних ситуацій найбільшого розповсюдження набула колісна техніка для всіх видів робіт.